Сучасні проблеми розвитку і розміщення металургійних районів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота

з курсу «Регіональної економіки»

на тему

«Сучасні проблеми розвитку і розміщення металургійних районів України»

Студентки I курсу ФРГТБ

2 групи денної форми навчання

Нікольської Ірини Олександрівни

Науковий консультант

Тронько Віра Володимирівна

Київ 2011р.



Вступ

1. Соціально-економічна суть, структура і значення металургійних районів України

2. Передумови регіонального розвитку і розміщення металургійних районів України: природно-сировинні, техніко-економічні, споживчі, історичні

3. Сучасний стан та територіальна структура розвитку і розміщення металургійних районів України

4. Місце та значення продукції металургійних районів України у внутрішній та зовнішній торгівлі

5. Проблеми і перспективи регіонального розвитку і розміщення металургійних районів України

Висновки

Список використаної літератури



ВСТУП

Металургійний комплекс є одним з найголовніших комплексів держави. Без металургії як виробника конструкційних матеріалів неможливий розвиток машинобудування, а в зв'язку з цим і розвиток науково-технічного прогресу, її продукція є основою розвитку будівництва, усіх видів транспорту, особливо залізничного і трубопровідного. Вона має велике значення для оснащення необхідною технікою сільського господарства. Вони використовуються в усіх без винятку галузях народного господарства. Практично немає такого підприємства, яке у тій чи іншій мірі не використовувало б продукцію чорної металургії, адже чорні метали - це основний конструкційний матеріал для виготовлення засобів та знарядь виробництва, від кількості та якості якого в значній мірі залежать рівень розвитку виробничих сил країни, темпи і масштаби технічного прогресу.

Для розвитку металургійного комплексу Україна має декілька сприятливих чинників:

1). Близькість розміщення родовищ коксівного вугілля, залізної та марганцевої руд, вапняків і пісків;

2). Густа мережа шляхів сполучень між родовищами;

3). Велике і надійне джерело водопостачання, яким є Дніпро з його водосховищами;

4). Розвиток металомісткого машинобудування;

5). Велика місткість металобрухту;

Кольорова металургія - галузь промисловості з виробництва кольорових металів та їх сплавів(алюмінію , магнію, титану, міді, кобальту , олова), рідкісних та дорогоцінних металів.

Значення кольорової металургії дуже велике, продукти кольорової металургії використовуються в сучасній електроніці, ядерній техніці, приладобудуванні, ювелірній промисловості, медицині, в харчовій промисловості, у виробництві побутової техніки, автомобілебудуванні та інших галузях виробництва.

Провідними галузями кольорової металургії в Україні є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікілева. Якраз ці галузі складають структуру кольорової металургії.

В металургії значно розвинуте комбінування виробництва. На її відходах працюють виробництва будівельних матеріалів, мінеральних добрив тощо. А отже, виивчення саме металургійного комплексу, є дуже важливим для України.

Предметом вивчення металургійного комплексу України являється розвиток і розміщення металургійного комплексу.

Мета цієї курсової роботи - вивчити структуру комплексу, фактори розміщення галузей. встановити взаємодію цього комплексу з іншими.

Завдання цієї курсової роботи - встановити вивчити соціально-економічну сутність і значення металургійного комплексу, передумови регіонального розвитку і розміщення металургійних районів України, сучасний стан та територіальну структуру розвитку і розміщення металургійних районів України, продукція ринку у внутрішній і зовнішній торгівлі, сучасні проблеми і перспективи розвитку і розміщення металургійного комплексу України.

При написанні цієї роботи були використані такі методи дослідження: статистичний, картографічний, метод максимуму і мінімуму, метод аналіз, та інші.



РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТЬ, СТРУКТУРА І ЗНАЧЕННЯ МЕТАЛУРГІЙНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Металургійний комплекс України представлено підприємствами чорної та кольорової металургії, які охоплюють усі стадії технологічних процесів: від добування та збагачення сировини до одержання готової продукції у вигляді чорних і кольорових металів та їх сплавів.

Розвиток металургії як інтегральної галузі промисловості не міг бути забезпечений без одночасного інтенсивного розвитку органічно зв'язаних з нею галузей і виробництв, які створюють разом потужний металургійний комплекс.

До складу металургійного комплексу України включається ряд підгалузей і виробництв, без яких неможливо забезпечити виробництво металу. Це такі:

видобуток, збагачення і агломерація залізних, марганцевих та інших руд;

виробництво чавуну, доменних феросплавів сталі і прокату;

виробництво електроферосплавів;

повторна переробка чорних металів;

коксування кам'яного вугілля;

видобуток сировини і виробництво вогнетривких будівельних матеріалів (глин, доломітів та ін.), а також флюсових вапняків; випуск металевих конструкцій тощо.

Основним видом технологічних зв'язків та формою суспільної організації виробництва в галузі є комбінування. Тому провідним видом металургійних підприємств є комбінати. Залежно від поєднання цих технологічних процесів виділяють такі типи виробництв у металургійному комплексі:

- комбінати повного циклу, в яких одночасно діють усі названі стадії технологічного циклу.

- комбінати неповного циклу - це підприємства, в яких здійснюються не всі стадії технологічного процесу (видобуток та збагачення руди, виробництво сталі та прокату або ж чавуну та прокату окремо). Підприємства неповного циклу (“малої металургії”) називаються переробними.

Комбінати, на яких відбувається видобуток і збагачення руди, називаються гірничо-збагачувальними (ГЗК). Металургійний комплекс - основа індустрії. Чорні метали називають хлібом промисловості. Чорні та кольорові метали широко використо-вуються в машинобудуванні, будівництві, транспорті й усіх без винятку галузях народного господарства, витримуючи гостру конкуренцію з боку пластмас, кераміки та інших сучасних матеріалів.

Винятково велике комплексо- та районо-утворююче значення металургійного комплексу в територіальній структурі господарства України. Він відіграє відчутну роль у міжнародному поділі праці. Частка неблагородних металів та виробів складає 30% експорту України. Та з погляду на міжнародний попит необхідно поліпшити якість металопродуктів, забезпечивши їх конкуренто-спроможність на дуже вимогливому світовому ринку, збільшити частку електросталі та феросплавів, труб тощо.

Чорна металургія -- одна з найбільш розвинених в Україні галузей промисловості, на яку припадає понад 1/4 всього промислового виробництва. Вона виробляє чавун, сталь, прокат, феросплави, труби та ін. За обсягом виробництва продукції чорної металургії Україна тривалий час входила до числа провідних країн Європи і світу. Україна займає чільне сьоме місце серед провідних світових виробників сталі. В останні роки постійно збільшується виробництво прокату, феросплавів, сталевих труб. Ці товари у значних обсягах експортуються за межі України; загалом продукція чорної металургії дає країні найбільше валютних надходжень від експорту. Продукція чорної металургії має велике значення у зовнішній торгівлі України, є її головною експортно-спроможною галуззю.

Кольорова металургія, на відміну від чорної в Україні розвинута порівняно слабо. Вона має ряд особливостей: а) у рудах міститься незначна кількість металу, що вимагає розміщення багатьох підприємств кольорової металургії поблизу джерел сировини; б) у рудах кольорових металів міститься багато різних металів, а це вимагає комплексного використання сировини; в) галузь потребує багато енергії і води, а також згубно впливає на довкілля. У структурі кольорової металургії України провідне місце займає алюмінієва промисловість. Вона працює на привізній сировині. Серед інших галузей кольорової металургії виділяється виробництво магнію (Калуш), титану і магнію (Запоріжжя), ртуті (Горлівка), феронікелю (Побужжя, Кіровоградська обл.), золота (Мужієво, Закарпатська обл). Ці виробництва працюють на власній сировині, найбільш забезпеченими з них є титанова і ртутна галузі.

Роль і значення металургійного комплексу України визначається перш за все тим, що випускає метал для машинобудування і слугує фундаментом розвитку всіх його галузей. Усі галузі металургії мають подібну технологію переробки сировини - пірометалургію і електрометалургію. Застосовують електротермічний (чорна металургія) і електрохімічний (кольорова металургія) способи виплавки металів.

Значення металургії для економіки України важко недооцінити. Це пояснюється тим, що металургія не тільки впливає на розвиток усіх без виключення галузей народного господарства України і є базою їх формування, але й являється важливою експортоутворюючою галуззю і значною мірою визначає експортний потенціал нашої країни (на продукцію чорної металургії припадає більше 40% експорту України). З огляду на все це немає сумніву, що в умовах економічної кризи металургія може виступити у ролі потяга, який, відновивши, а може навіть і збільшивши свій виробничі обсяги, зможе “підняти з колін” промисловість, а отже і економіку нашої країни.

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ МЕТАЛУРГІЙНИХ РАЙОНІВ УКРАЇНИ: ПРИРОДНО СИРОВИННІ, ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ, СПОЖИВЧІ, ІСТОРИЧНІ

Історичні передумови розвитку

Металургія в Україні почала розвиватись досить давно. Перші спроби започаткувати цю галузь були зроблені ще за часів Київської Русі, але на більш-менш сучасному рівні вона почала розвиватись лише з кінця XIX сторіччя. З появою перших залізниць (1870 р.) починають відкриватися перші родовища руд чорних металів та вугілля. Залізниці дали змогу переправляти сировину до моря на експорт та пов`язали родовища між собою та з Донбасом. Цим самим вони дали могутній поштовх для розвитку металургійної промисловості. Крім того вони самі були великим споживачем металу. З того часу Україна стала вугільною і металургійною базою всієї російської промисловості, а Донбас і Кривий Ріг з прилеглим до нього районом Катеринослава - центром зосередження важкої промисловості України. На основі виробництва власного металу в нашій країні починають розвиватись і інші галузі промисловості (виробництво сільськогосподарських знарядь і машин, транспортне, легке машинобудування, пов`язане з виробництвом устаткування і ремонтними підприємствами цукрової і спиртової промисловостей).

Перший металургійний завод на коксі став до ладу 1872 р. в Юзівці (зараз - Донецьк). А вже на 1913 р. в Україні діяв 121 металургійний завод. На основі величезних запасів залізної та марганцевої руд, а також коксівного вугілля визначають два основні металургійні райони - Донбас і Придніпров`я.

З 1872 по 1913 рр. можна спостерігати значне піднесення металургії (в 1913 р. на Україні нараховувалося вже 21 металургійний завод). Лише в період з 1910 по 1913 (роки реакції) спостерігався невеликий застій в промисловості. Але якщо в 1890 р. чавуну виплавлялося 220 тис. т, то в 1913 р. - 3,1 млн. т., сталі в 1913 р. вироблялося 70% від загальноросійського виробництва. Взагалі за цей період видобуток вугілля зріс в 1,5 р., залізної руди - в 2 р., виплавка чавуну, сталі, алюмінію - в 1,5 р. Україна давала 68% чавуну, 58% сталі і 57% прокату загальноросійського виробництва.

В період Першої світової війни виробництво металу значно скоротилося, підприємства металургії України були майже повністю зруйновані. Лише з 1920р. керівництво взялося за відбудову промисловості (в тому числі і чорної металургії).

З 1920 по 1940 рр. металургія України стрімко йшла вгору, так як компартія та радянський уряд надавали великого значення чорній металургії України. Період планової промисловості і п`ятирічок так чи інакше зумовив значний розвиток металургії, адже Україна була найбільшою металургійною базою Російської Федерації. Поряд з реконструкцією старих металургійних заводів були створені нові підприємства: “Азовсталь” у Жданові, “Запоріжсталь” та “Дніпроспецсталь” у Запоріжжі, Криворізький металургійний завод, Нікопольський та Харцизький трубні заводи, крупні цехи на інших металургійних заводах. Чорна металургія збагатилася такими галузями, як електрометалургія, виробництво феросплавів та іншими, була вирішена проблема виробництва високоякісної сталі. В 1940 р. на Україні виплавляли 9,2 млн.т чавуну, 8,6 млн. т сталі , і це становило відповідно 60,3 % і 47,1% від загальносоюзного виробництва.

Під час Другої світової війни відбувся значний спад промисловості. Але після її закінчення чорна металургія продовжила нарощувати темпи виробництва (цьому сприяло те, що під час Великої вітчизняної війни частина обладнання підприємств чорної металургії України була евакуйована у східні райони країни) і зайняла 3 місце за обсягом виробництва промислової продукції і відігравала значну роль у формуванні експортного потенціалу України.

Металургійний комплекс України досяг найвищого рівня розвитку в 1980--1990 pp. У зв'язку з розривом інтенсивних економічних зв'язків з Росією та іншими країнами СНД, економічною кризою і занепадом економіки та значним скороченням внутрішнього споживання металу в тяжкому стані опинилася і металургійна промисловість. Про це свідчать такі дані:

З наведених даних видно, що за останні сім років різко скоротилося виробництво всіх видів продукції металургійного комплексу. Криза у вугільній промисловості позначилась на скороченні видобутку коксівного вугілля і виробництві коксу. Металургійні заводи не працюють на повну потужність. Виробництво основних видів продукції комплексу -- чавуну і сталі скоротилося більш ніж удвічі, прокату -- майже вдвічі. А видобуток залізної руди зменшився майже в 2,5 раза, марганцевої руди -- більше ніж у 2 рази.

Отже, проаналізувавши всі вищезгадані факти, можна виділити такі основні етапи розвитку даної галузі :

1870-1913 рр. - початкове зародження і розвиток чорної металургії;

1914-1918 рр. - воєнні роки , застій промисловості;

1918-1940 рр. - відбудова та значний розвиток металургії, пов`язаний з періодом індустріалізації;

1940-1945 рр. - воєнний застій;

1945-1990 рр. - постійне зростання в галузі чорної металургії;

1990-1999 рр. - нестабільне становище, пов`язане з переходом до ринкової економіки .

ПРИРОДНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ

Україна має досить сприятливі природні передумови для виплавки чорних металів. Так, наприклад, загальні запаси залізних руд України становлять 27,4 млрд тонн, що становить 22% розвіданих запасів у країнах СНД (світовий запас залізних руд становить 160 млрд тонн). Вони представлені головним чином докембрійськими залізистими кварцитами, де містяться магнетит, гематит та інші мінерали, які, власне, становлять сировину для чорної металургії України, та бурими залізняками осадового походження. За вмістом чистого металу розрізняють багаті (більше 60% заліза) та бідні (35-40% заліза) залізні руди:

Основна маса залізних руд у нашій країні зосереджена у 48 родовищах, сконцентрованих у Криворізько-Кременчузькому і Білозерсько-Конському басейні на сході Криму та у Приазовському залізорудному басейні (Гуляйпільське, Базавлуцьке та інші родовища). Крім того, високоякісні залізні руди відкриті у чисельних окремих родовищах: Вовчанському (північ Харківської обл, у межах південного схилу Воронезького кристалічного масиву, де ці руди, очевидно, повязані з Курською магнітною аномалією);Матуському (Донецька обл) та інших.

Виявлені родовища залізної руди у Закарпатті та у верхів'ї річки Прут. Сьогодні ці руди не становлять господарського інтересу через низький вміст заліза (від 4 до 16%) та незначні запаси окремих родовищ.

Розглянемо більш детально основні райони залягання залізних руд.

Криворізький басейн розташований у західній частині Дніпропетровської області в басейні річки Інгулець. Він простягнувся вздовж Інгульця на 100 км від ст. Миколо-Козельськ на півдні до с. Жовте на півночі. Ширина рудоносної смуги змінюється від 2 -- 3 до 7 км. Руди басейну досить різноманітні. Вони залягають на глибині від 100 до 600 м, а на окремих ділянках -- і до 2000 м. Багаті руди (переважно мартітові і гематіто-мартітові з вмістом заліза 50 -- 62% і більше) добуваються тільки шахтним способом. Бідні руди (залізисті кварцити) з вмістом заліза 28--39% видобувають відкритим способом (кар'єрним), їх запаси оцінюють у 30,6 млрд. т. Розвідані запаси залізних руд Криворізького басейну становлять близько 18 млрд. т. Цей басейн за запасами належить до найбільших у світі.

Кременчуцький залізорудний басейн розташований на території Кременчуцького району Полтавської області. Басейн має вигідне транспортно-географічне положення. Розвідані запаси залізних руд становлять 4,5 млрд. т. В басейні є руди з вмістом заліза до 69%, але основну їх частину становлять руди з вмістом заліза 35--38%.

Білозерський залізорудний район об'єднує декілька родовищ

Родовища	Північно-Бєлозерське, Південно-Бєлозерське і Переверзевське
Запаси	60% запасів - це багаті руди, що містять більш 60% заліза і не вимагають збагачення.
Освоєння родовищ ведуть	Запорізькі залізорудні комбінати №1 і №2.

Він розташований на лівому березі Дніпра, на південь від Запоріжжя. Район має зручні залізничні і річкові транспортні зв'язки. На березі Каховського водосховища збудовано місто Дніпрорудний, яке є портом для відправки руди по Дніпру.

Загальні запаси руд району (до глибини 1500 м) становлять близько 1,4 млрд. т. На частку багатих руд з вмістом заліза 60-- 64% припадає близько 600 млн. т. Решта запасів руд має переважно вміст заліза 46--48%. В перспективі у районі збільшиться використання значних запасів залізистих кварцитів з вмістом заліза 25--40%, які після збагачення перетворюються в концентрат з вмістом заліза 65 -- 70%. Видобуток руди в районі відкритим способом почався з 1969 р. Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не завершені.

Концентрація загальних запасів залізної руди по основних басейнах та залізорудних районах.

Придніпровський марганцеворудний басейн за запасами і видобутком руд є другим у світі.

Басейн розташований у південній частині Дніпропетровської і Запорізької областей і складається з трьох підрайонів: Нікопольського (запаси понад 1 млрд. т), Великотокмакського (запаси 1,4 млрд. т) і Інгулецького (запаси близько 600 млн. т), розташованого між річками Інгулець і Дніпро. Загальні запаси басейну перевищують З млрд. т. На даний час експлуатується переважно Нікопольський підрайон.



Використання руди	Побузький Нікелевий завод
Запаси	невеликі
Регіон	Десять родовищ нікелевих руд зосереджених на : Середньому Побужжі -Кіровоградська -Миколаївська області Побузька група поєднує шість родовищ, більшість з який розташовано в Кіровоградській області. Експлуатується лише Дєєнюське Середньому Придніпров`ї -Дніпропетровська область.
Якість шару	Невисока
Спосіб видобутку	Кар'єрний

В Україні з рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії як легуючі добавки для надання сталі певних якостей, є родовища титану і хрому.

Великими родовищами титанових руд є Самотканське (біля міста Вольногорськ Дніпропетровської області), а також Іршанське і Стремигородське в північній частині Житомирської області. Всі основні родовища хромітів знаходяться в Кіровоградській і Дніпропетровській областях, але вони не мають промислової розробки, і тому потреби металургії України в хромі задовольняються поки що за рахунок його імпорту.

Для забезпечення потреб чорної металургії в необхідній кількості товарної руди значного розвитку набула гірничорудна промисловість. Видобуток залізної і марганцевої руд здійснюється як підземним, так і відкритим способом.

Одночасно з розвитком підземного видобутку руди швидкими темпами розвивається відкритий спосіб (кар'єрний). Відкритий спосіб має величезні перспективи, оскільки він забезпечує широке використання великих запасів бідних руд. Цей спосіб обумовив створення потужних гірничозбагачувальних комбінатів (ГЗК), до складу яких входять збагачувальні фабрики, аглофабрики і кар'єри. Перші виробляють з бідної руди її концентрат з вмістом заліза 62%, а другі перетворюють його в офлюсований агломерат, повністю готовий для доменної плавки.

На території Криворізького басейну діє більше двох десятків 1 крупних шахт і кар'єрів, працює п'ять ГЗК: Північний, Центральний, Новокриворізький, Південний і Інгулецький. Найпотужніший серед них -- Південний.

До гірничорудної промисловості України належать також Кременчуцький, Білозерський і Комиш-Бурунський ГЗК, а також рудники і кар'єри Нікопольського марганцеворудного басейну, Самотканський і Іршанський комбінати з видобутку і збагачення титанових руд.

Важливою складовою частиною металургійного комплексу є видобуток флюсових вапняків і вогнетривкої сировини (доломітів, магнезитів, вогнетривких глин тощо), а також виробництво вогнетривких матеріалів, необхідних для виплавки металу, будівництва доменних і мартенівських печей, розливки сталі та ін.

Головні родовища цієї сировини, які експлуатуються, знаходяться в Донбасі і в Автономній Республіці Крим. Необхідні для виплавки чавуну флюсові вапняки видобувають біля Докучаєвська і Ново-Троїцького Донецької області. Великі запаси їх знаходяться також в районі Балаклави (біля Севастополя). Найбільш якісним для виробництва флюсів є магнезіальні вапняки. Основні поклади їх знаходяться в Докучаєвському і Ново-Троїцькому родовищах. Запаси вапняків в Україні майже невичерпні. В Донецькій області також зосереджені і основні родовища доломітів (Карубське, Докучаївське, біля станції Микитівка та міста Сіверськ). Найбільшими родовищами вогнетривких глин в Україні, які тепер розробляються, є Часів'ярське і Новорайське Донецької області, їх запаси доповнюються новими родовищами, що відкриті в Дніпропетровській, Кіровоградській, Запорізькій областях.

Важливе значення для виробництва вогнетривких матеріалів має каолін. Його запаси в Україні перевищують 80% всіх їх запасів в СНД. Найважливіші з розвіданих родовищ каоліну знаходяться в Дніпропетровській, Донецькій, Черкаській, Вінницькій, Полтавській областях.

В Україні на базі крупних запасів нерудної сировини і великого попиту на неї з боку чорної металургії значного розвитку набула промисловість по виробництву вогнетривких матеріалів (шамотної і динасової цегли для печей, магнезитових, хромомагнезитових виробів та ін.) і флюсів. Вона представлена 13 основними спеціалізованими підприємствами.

В Донецькій області розташована переважна більшість підприємств цієї галузі. Вони дають 90% всього обсягу її валової продукції. До найбільших з них відносяться Часів'ярський і Велико-Анадольський заводи вогнетривкої цегли, Докучаєвський флюсодоломітний комбінат, Красногорівський і Кіндратівський дінасо-ві заводи, Микитівський доломітний завод, Артемівський комбінат вогнетривів.

До цієї групи підприємств належать також Запорізький завод вогнетривких матеріалів і Приазовське рудоуправління (Запорізька обл.), Ватутінський комбінат вогнетривких матеріалів (Черкаська обл.), Христофорівський завод вогнетривких блоків і бетонів (Дніпропетровська обл.).

До підприємств кольорової металургії належать: акціонерні товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", "Миколаївський глиноземний завод", "Артемівський завод по обробці кольорових металів" (м. Артемівськ Донецької області), "Чисті метали" (м. Світловодськ Кіровоградської області), "Укрграфіт" (м. Запоріжжя); виробниче об'єднання "Придніпровський хімічний завод" (м. Дніпродзержинськ), "Побузький феронікелевий завод" (Кіровоградська область), калійно-магнієвий завод "Оріана" (м. Калуш Івано-Франківської області), хіміко-металургійна фабрика "Металургійний комбінат імені Ілліча", "Укрцинк" та закрите акціонерне товариство "Свинець" (м. Костянтинівка Донецької області); Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат (м. Вільногірськ Дніпропетровської області), Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат, Казенне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат", державний завод "Вуглекомпозит" (м. Запоріжжя), підприємствами вторинної кольорової металургії тощо.

ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТА РОЗМІЩЕННЯ

Основними економічними умовами розвитку та розміщення металургії є:

· потреби країни в металі, наявність його споживача;

· наявність кваліфікованих кадрів;

· наявність транспортних шляхів;

· науково-технічний прогрес.

В нашій країні металургія має надзвичайно сприятливі економічні передумови для свого розвитку.

По-перше, в Україні досить добре розвинуті металомісткі галузі і зокрема машинобудування і металообробка, які дають 15,5% загального обсягу промислового виробництва України. Ці галузі потребують велику кількість металу, тобто є споживачами продукції галузі, і таким чином стимулюють розвиток металургії.

По-друге, Україна має достатню кількість трудових ресурсів та кваліфікованих кадрів, з яких 429 тис. зайнято на підприємствах даної галузі промисловості.

В Україні добре розвинута транспортна мережа, яка дає змогу забезпечити підприємства сировиною та транспортувати готову продукцію до споживача. Добре розвинута густа мережа шляхів з твердим покриттям та мережа залізниць, які є особливо густою у промисловому Придніпров'ї та Донбасі. Визначним фактом є те, що питома вага залізничних колій підприємств і організацій в Придніпров'ї та Донбасі значно більше, ніж колій загального користування. Це пояснюється тим, що тут значні обсяги обробки вантажів на металургійних підприємствах. Унікальним для України явищем є залізниця Донбас-Кривий Ріг, яка є трьохколійною. В одному напрямку везеться коксівне вугілля, в зворотному - залізорудний концентрат.

Науково-технічний прогрес також значно впливає на розвиток чорної металургії. За допомогою нових технічних досягнень можна підвищити якість вироблюваної продукції та продуктивність праці. Науково-технічний прогрес дозволяє також збільшити виробництво профілів ( у світі їх виробляється більше 3000, а в Україні - лише біля 200-250). Так, наприклад, завдяки застосуванню мінерального палива замість деревного вугілля, Донбас з його кам'яним вугіллям став основним металургійним районом Російської імперії в кінці XIX століття. Зараз, після впровадження в металургії новітніх технологій найбільш вигідно розміщувати підприємства в районах з достатньою кількістю палива і руди.

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ МЕТАЛУРГІЙНИХ РАЙОНІВ УКРАЇНИ

Сучасний стан

Теперішній стан металургійного комплексу України характеризується технологічним відставанням у порівнянні з розвинутими країнами Європи та світу. Структура металопродукції недосконала, низька частка металу, тонкого листа, жесті, прокату з покриттям, гнутих профілів. Чорна металургія України відстає від світового рівня з багатьох причин, найважливішою серед яких було рішення центральних органів Радянського Союзу двадцятирічної давності, за якими були переадресовані інвестиції на розвиток лише східних і центральних підприємств Росії, що призвело до технічного та соціального відставання металургії Донбасу, Придніпров'я та Приазов'я, тому галузь потребує проведення модернізації та технічної перебудови виробництва, поліпшення структури металопродукції. Знос основних виробничих фондів складає по металургійним підприємствам 56,4%, коксохімічним - 57,6%, гірничорудним - 58,2%, трубним -57,2%. На обладнанні з терміном служби вище нормативного виробляється 50% усієї металопродукції. Різко зросли питомі витрати енергоресурсів на виробництво металопродукції. Рівень енергетичних витрат на виробництво кінцевої продукції на підприємствах гірничо-металургійного комплексу у 1,5-1,8 рази вищій за відповідний світовий показник. Тому одним із головних завдань є енергозбереження.

Беручи до уваги експортну спрямованість металургійного комплексу та вагомий внесок галузі до валютних надходжень в Україну (майже 40%), передбачається здійснення першочергових заходів з технічного переозброєння та структурної перебудови галузі. Це знайшло відображення в розробленій програмі розвитку металургійного комплексу України.

Прыоритетними напрямками програми розвитку металургійного комплексу визначено:

· припинення подальшого падіння виробництва та впровадження техніко-економічних та організаційних заходів, які дозволять стабілізувати оптацію в галузі і сприяти підвищенню показників виробництва;

· реструктуризація галузі з метою приведення потужностей підгалузей, підприємств та агрегатів у відповідність з кон'юнктурою внутрішнього та зовнішнього ринків;

· вилучення з експлуатації морально та фізично застарілих агрегатів, нерентабельних виробництв;

· організація виробництва на діючих підприємствах високо ліквідної імпортозамінюючої продукції;

· завершення будівництва та реконструкції незакінчених об'єктів металургійного комплексу;

· прискорення вводу до експлуатації та досягнення проектних показників нових потужностей, які підвищують експортний потенціал галузі та призначені для виробництвависоко ліквідної та імпортозамінюючої продукції;

· підвищення конкурентоспроможності продукції шляхом зменшення енерго- та матеріалоємності продукції, трудових витрат та удосконалення інфраструктури, впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

· розвиток киснево-конвертерногота електросталеплавильного виробництва з розши-ренням обсягів безперервного розливу сталі.

Оцінюючи стан справ в металургійному комплексі, слід відзначити, що цього явно недостатньо. Галузь потребує більш динамічних змін в техніці, в технології та взагалі - структурної перебудови.

Територіальна структура розвитку і розміщення металургійних районів України

Розвиткові металургійного комплексу в Україні сприяли такі чинники: а) близькість розміщення родовищ залізної і марганцевої руд до родовищ коксівного вугілля, вапняків, формувальних пісків і вогнетривів (знайдіть ці родовища на карті і визначте відстань між ними); б) густа мережа шляхів сполучення між родовищами (визначте найважливіші з них на карті); в) розвиток металомісткого машинобудування (знайдіть на карті найбільші центри важкого машинобудування); г) велика кількість металобрухту; д) висококваліфіковані кадри.

Сучасний металургійний комплекс України майже повністю зосереджений в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій областях, де сформувався один з найбільших металургійних районів світу. На території цього району з урахуванням умов і особливостей розвитку і розміщення галузей комплексу виділяються три металургійних підрайони: Придніпровський, Донецький і Приазовський.

Металургійні підприємства України мають свої певні принципи розміщення. Першим з них є орієнтація на наявність власного коксівного вугілля і довізну сировину. Згідно з цим принципом металургійні підприємства розміщені в Донбасі (Донецьк, Макієвка, Костянтинівка, Краматорськ в Донецькій області і Стаханов, Алчевськ в Луганській області).

По-друге, металургійні підприємства розміщуються з орієнтацією на сировину і довізне вугілля.

Це комбінати Кривого Рогу, де знаходиться найбільший в Україні металургійний комбінат Криворіжсталь потужністю 6,7 млн т.

З орієнтацією на наявність прісної води і споживача металу і розміщення між сировиною та паливом діють комбінати Запоріжжя, Дніпропетровська і Дніпродзержинська. Таке розміщення зумовлює кращу територіальну організацію виробництва чорних металів. Тут же в Придніпров'ї в Нікополі та Новомосковську є підприємства чорної металургії, які переплавляють металобрухт і металеву стружку, а з отриманого металу виробляють труби (трубопрокатне виробництво). У запоріжжі є завод спецсталей, де якісну сталь виробляють за допомогою електроенергії. Тут же, в Запоріжжі, є завод феросплавів. Феросплави також виробляються в Донбасі (Стаханов).

Дуже поширеною у розміщенні чорної металургії розвинутих країн світу є орієнтація на морські порти. В Україні таким чином розміщені комбінати Маріуполя (Азовсталь та металургійний комбінат ім. Ілліча), які отримують залізну руду з Керчі і Кривого Рога, а коксівне вугілля з Донбасу.

Всі вищезазначені чинники та принципи розміщення характерні в основному для підприємств повного циклу. Але металургія повного циклу, переробна металургія і “мала металургія” у розміщенні значно відрізняються між собою. Так, у переробній металургії використовують в основному ресурси металевого брухту. Наприклад, виробництво сталі перевищує виробництво чавуну. Орієнтуючись на джерела вторинної сировини, переробна металургія тяжіє до місць споживання готової продукції. “Мала металургія” орієнтується на винятково великі машинобудівні центри. Специфічні риси розміщення має виробництво феросплавів та електрометалів, які виплавляють як у доменних печах, так і електротермічним способом відповідно на металургійних комбінатах повного циклу або на переробних заводах. Феросплави електротермічним способом виплавляють на спеціалізованих заводах. Дешева енергія і наявність металів є основним фактором розміщення таких заводів. Виробництво електросталей є досить енергомістким і використовує металобрухт, тому воно зорієнтовано на райони з достатньою кількістю дешевої електроенергії і металевого брухту.

Таким чином зараз в Україні сформувалися 3 основних металургійних райони: Придніпров'я, Донецьк і Приазов'я.

У Придніпровському районі чорна металургія стала профільною комплексоутворюючою галуззю, на основі якої сформувалися великі промислові центри і вузли з металургійними підприємствами, які виробляють близько 50% виробництва чорних металів і мають виразну спеціалізацію і стійкі звязки між собою та споживачами металу. Тут розташовано 14 металургійних заводів з 32 в Україні:

· до Дніпровського металургійного вузла належать металургійні заводи Дніпропетровська (чотири), Дніпродзержинська і Новомосковська, які виробляють чавун, сталь, прокат, колеса для залізничного транспорту, бляху, мостові конструкції, сплави, а також іншу продукцію;

· до Запорізького металургійного вузла належать металургійний заводи повного циклу “Запоріжсталь”, електросталеплавильний завод “Дніпросталь” і феросплавний завод. “Запоріжсталь” випускає чушковий чавун, тонко гаряче- і холоднокатану листову сталь, стальні відливки, трансформаторну сталь, білу бляху, холоднокатаний сталевий лист для автомобільної промисловості тощо. “Дніпросталь” випускає сталі для машинобудівної промисловості;

· до Криворізького металургійного вузла належать найбільші в Україні кар'єри, шахти, пять гірничозбагачувальних комбінатів, металургійний завод, трубопрокатний і феросплавний заводи Нікополя та його марганцева промисловість;

· до Кременчуцького вузла чорної металургії, що формується, належить Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат, який працює для потреб металургії Придніпров'я і Донбасу.

До Донецького металургійного району належать 13 металургійних заводів, потужних коксохімічних підприємств, які виробляють понад 50% коксу України. По два металургійних заводи розміщені в Донецьку, Макіївці, Алчевську, Харцизьку; по одному - в Єнакієвому, Краматорську, Костянтинівці, Луганську та Алмазному. Вони виробляють майже 50% чавуну і майже 33% продукції металевої промисловості України. У Донецькому металургійному районі сформувалися 3 металургійних вузли: Донецько-Макіївський, Єнакієвський та Алчевсько-Алмазнянський:

v Донецько-Макіївський вузол має 4 металургійні заводи, ряд коксохімічних та інших підприємств. У Макіївці і Донецьку створене трубопрокатне виробництво, коксохімія, налагоджено виробництво вогнетривів;

v Єнакієвський вузол має металургійний завод, який неодноразово реконструювався;

v ·До Алчевсько-Алмазнянського вузла (Луганська обл) належать два металургійних заводи - Алчевський і Алмазнянський, та феросплавний завод у місті Стаханові. Алчевський завод після реконструкції став одним з найбільших в Україні.

У Донецькій області виділяють також Харцизький, Краматорський, Костянтинівський металургійні заводи.

До складу Приазовського району чорної металургії належать заводи Маріуполя, а також залізорудні родовища Керченського басейну та металургійні заводи у Керчі, які випускають чавун, сталь і прокат і працюють на офлюсованому агломераті з керченських руд та частково на рудах Криворіжжя. Чорна металургія Приазов'я забезпечує металом місцеві машинобудівні підприємства і тісно повязана з коксохімією, виробництвом добрив і будівельних матеріалів.

Побачити розміщення чорної металургії України наочно можна з карти.



Металургійний комплекс являє собою базову галузь економіки України, яка об'єднує більш ніж 300 підприємств, у тому числі: 14 металургійних комбінатів та заводів, 7 трубних, 10 метизних, 16 коксохімічних, 17 заводів з виробництва вогнетривів, 26 гірничорудних підприємств, 3 феросплавних заводи, 20 заводів кольорової металургії, 35 підприємств вторинної чорної і кольорової металургії. В галузі станом на 01.01.98 р. працює близько 500 тис. робітників. Питома вага металургійного комплексу в загальному обсязі виробництва промислової продукції в Україні постійно зростає і в 1996 р. вона складала 25,7% проти 22,8% у 1994 і 20% у 1992 р. У 1998 р. цей показник становив 27,2%, при цьому галузі металургійного комплексу забезпечили майже 40% валютних надходжень до бюджету країни. Питома вага української металургії в об'ємі металургійного виробництва країн СНД складає: залізна руда - 56%, кокс - 45%, чавун - 43%, сталь і прокат - 35%.

Металургійний комплекс не завжди був лідером в економіці України. Ще у 1990 р., на початку переходу до ринкової економіки, обсяги виробництва товарної продукції машинобудування більш як у 2,5 рази перевищували обсяги товарної продукції галузей металургійного комплексу. Перерозподіл місць в економіці віддзеркалює нерівномірність спаду виробництва різних галузей. Спад виробництва у металоспоживаючих галузях у період 1990-1995 рр. спричинив звуження внутрішнього ринку споживання металопродукції відповідно з 13 млн. т на рік до 5,1 млн. т на рік. Внутрішній ринок металопродукції в Україні у 1997 р., як і в попередні роки, продовжує звужуватись і становив 4,8 млн. т, оскільки спад виробництва металоспоживаючих галузей не припинено.

Серед металургійних підприємств найкраще працюють меткомбінати "Азовсталь" (рентабельність 8,07%), ім. Ілліча (5,38%), "Запоріжсталь" (12,96%), "Криворіжсталь", "Дніпроспецсталь", Донецький метзавод, задовільно працюють більшість підприємств трубної, вогнетривкої та феросплавної підгалузей. В останній час спостерігаються позитивні зрушення в рентабельності Алчевського меткомбінату.

Аналіз структури собівартості виробництва продукції свідчить про те, що собівартість формується, головним чином, на базі цін на сировинні матеріали, обладнання та енергетичні витрати. Має місце збільшення собівартості металургійної продукції через значні витрати на утримання соціальної сфери, нарахування амортизації на непрацюючі основні фонди.

РОЗДІЛ 4. МІСЦЕ ТА ЗНАЧЕННЯ МЕТАЛУРГІЙНИХ РАЙОНІВ УКРАЇНИ У ВНУТРІШНІЙ ТА ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ.

Металургійний комплекс України на європейському та світовому ринках є одним із провідних виробників та експортерів.

Вихід українських виробників на світові ринки металопродукції став можливим лише за умови її реалізації за цінами, нижчими від світових, а останніми роками - за нижчими від собівартості.

Від початку 1998 року на світовому ринку склалася несприятлива кон'юнктура цін для українських експортерів металу. Практично з усіх видів металопродукції маємо різке зниження рівня цін. Так, із січня по червень 2009 року ціни за одну тонну чавуну знизилися з 145-150 до 120-126 доларів США, заготівок - зі 185-199 до 170-180, слябів із 215-225 до 195-212 і так далі. Це спричинило скорочення експорту прокату чорних металів із України в першому півріччі 2009 року на 12 %.

Однією з причин падіння цін на світовому ринку є раптова зміна орієнтації товарних потоків металургійної продукції та сировини України, Росії та інших країн СНД, що виникла як реакція на катастрофічне зменшення внутрішнього споживання. США, країни Європейського Союзу, Канада, деякі країни Південно-Східної Азії та інші, захищаючи власного товаровиробника, розпочали низку антидемпінгових розслідувань, що в міжнародній практиці використовуються для усунення іноземних конкурентів із відповідних ринків.

Доля української металургії нині вирішується на зовнішніх ринках. Зважаючи на частку валютних надходжень до держави від експорту металопродукції (а це 40 відсотків), відзначимо, що інтереси підприємств гірничо-металургійного комплексу у сфері зовнішньоекономічної діяльності переростають у загальнодержавні, а тому потребують відповідної уваги всіх владних структур.

Для того щоб експорт металопродукції був прибутковим і став стабільним джерелом валютних надходжень до держави, треба постійно здійснювати модернізацію основних фондів із урахуванням кон'юнктури ринку. Реконструція та модернізація виробництва повинні забезпечити ресурсоощадність, зменшення енергомісткості, підвищення якості продукції та, як наслідок, підвищення її конкурентоспроможності.

Обсяги виробництва основних видів металопродукції за відсутністю внутрішнього попиту до 1996 року зменшились у 3 - 4 рази, а виробництво труб і металовиробів у 5 - 6 разів. У 1996 - 1997 роках за рахунок переорієнтації експорту з країн СНД і його збільшення до країн Далекого Сходу, Америки та Європи, ситуацію було стабілізовано, але світова криза 1998 року негативно відбилася на обсягах експорту .

Українська галузь чорної металургії охоплює зараз 11 великих металургійних підприємств, велику кількість родовищ залізорудної сировини, вугілля, коксу. Ця галузь економіки виплавила в 2000 році 32 млн. тон сталі і за обсягами посіла сьоме місце серед найбільш розвинених країн. Світове виробництво цієї продукції в 66 країнах світу складало в 2000 році 820 млн. тон. Як ми бачимо Україна виплавляє близько 4% світового обсягу сталі. Для порівняння в 15 країнах Європейського Союзу за 2000 рік було вироблено близько 165 млн. тон сталі. Велику кількість виробленої металопродукції Україна експортує і є лідуючим експортером металопродукції в світі. Протягом 6 місяців 2008/2009 року з України було експортовано близько 23087 тис. тон металопродукції. Структура експортної продукції виглядає таким чином.

Конкурентоспроможність продукції української металургійної промисловості характеризується низькою ціною у порівнянні зі світовою. Цей факт досягається не за допомогою більш ефективного використання виробничих потужностей або більш сучасним способом виробництва, а за рахунок адміністративних методів регулювання поставок сировини на меткомбінати. Так, держава обмежує можливості експортерів сировини і примушує постачати її на меткомбінати. На теперішній час знос основних фондів українських металургійних підприємств склав 65-70%, до 60% сталі в Україні виробляється за старими технологіями. За даними Міжнародного інституту чавуну і сталі(IISI) , доля виплавки сталі в мартенівських печах (відносна вага споживання металобрухту при виплавці однієї тони сталі на мартенівських печах майже в три рази менший, ніж в електропечах) на українських підприємствах до останнього часу залишалася самою високою в світі- 48,1%, в той час, як в Росії цей показник складає 27,8%, в Румунії - 10,5%, в країнах Азії - 3,1%, в країнах Центральної Європи -2,8%, в світі в цілому-4,6%, в країнах NAFTA, EС, Центральної і Південної Америки, Африки, Ближнього Сходу - 0%. В той же час в світі зростають обсяги виплавки сталі в електропечах, які потребують приблизно 1100 кг металобрухту при виплавці однієї тони сталі. Можливо, вже в 2012 році металургійні підприємства не зможуть в повному обсязі експлуатувати обладнання, яке вони мають, а проблема його модернізації як ніколи гостра.

РОЗДІЛ 5. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ МЕТАЛУРГІЙНИХ РАЙОНІВ УКРАЇНИ

За сучасної економічної ситуації металургійний комплекс залишається одним з найважливіших чинників подальшого розвитку народного господарства.

Дефіцит ресурсів спонукає до їх раціонального використання за рахунок запровадження енергозберігаючих технологій, а також шляхом обмеження розвитку енергомістких виробництв.

Центральноукраїнський район характеризується нерівномірністю рівнів розвитку окремих його частин. Якщо Київська область має високий рівень розвитку (відносно середнього показника в Україні), Черкаська -- рівень вище середнього, то Житомирська і Чернігівська -- нижче середнього. Наданням інвестиційних пільг треба вирівняти перепад у рівнях економічного розвитку.

До проблем Західноукраїнського економічного регіону відносяться наступні.

Проблемою найбільш загального характеру є помітна індустріальна відсталість більшості областей регіонів. Це виявляється в недостатньому поки ще розвиткові галузей "верхнього поверху", особливо складного машинобудування, верстатобудування. Виробництво валового продукту на душу населення тут менше, ніж у середньому по Україні. Найбільш відсталі в своєму розвитку області -- Волинська, Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Закарпатська. Нижче середнього рівня розвиток Вінницької, Івано-Франківської, Чернівецької областей. Лише Львівська область має рівень вище середнього. Отже, потенційні можливості регіону далеко не вичерпані. При активізації інвестиційної діяльності він може розвиватися за рахунок нових потужностей в машинобудуванні, тонкій хімії й інших працемістких виробництвах.

Надмірне перевантаження в структурі економіки галузей важкої індустрії Донецько-Придніпровського економічного району призвело до серйозних соціально-економічних диспропорцій.

Район має застарілу структуру промисловості, яка вже не відповідає вимогам науково-технічного прогресу. Переважає металомістке машинобудування, недостатня частка працемісткого, особливо електронного, верстатобудування, приладобудування.

Металургійна промисловість, що дає значний внесок в експортний потенціал країни, характеризується технологічною відсталістю.

У виробництві сталі переважає мартенівський спосіб, частка електроплавильного -- лише 10%. Мало виготовляється спеціальних сортів сталі. Подальший розвиток чорної і кольорової металургії стримується через брак енергоносіїв і води, особливо в Донбасі. Можливості для екстенсивного розвитку металургії вичерпано; належить її докорінно модернізувати.

Дефіцит енергоресурсів зумовлює потребу енергозберігаючих технологій. Екологічна проблема має розв'язуватися за рахунок часткової територіальної деконцентрації виробництва й технологічної перебудови промисловості.

Необхідна територіальна деконцентрація виробництва, особливо в Харківському і Кременчуцькому вузлах, економічна активізація малих і середніх міст, зокрема на Сумщині.

Основною проблемою Причорноморського району є розміщення промисловості.

На території Причорноморського району промисловість розміщується нерівномірно: найбільше розвинуті Одеська й Миколаївська області. Промисловість зосереджується у великих містах, а частка малих міст у виробництві продукції, чисельності промислово-виробничого персоналу, вартості основних виробничих фондів -- недостатня.

За останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система Причорномор'я; особливо забруднені Чорне й Азовське моря. Це призводить до збитків у рекреаційному господарстві, зменшує приплив туристів, негативно впливає на здоров'я мешканців. Проблема має бути вирішена за рахунок технологічного переобладнання промислових підприємств і спорудження ефективних очисних споруд.

Освоєння нових родовищ руд кольорових металів і створення підприємств для їх переробки значно поліпшують забезпечення народного господарства кольоровими металами. Нещодавно відкрито п'ять родовищ золота промислового значення поблизу Кривого Рога та п'ять родовищ -- у Донецькій області, невелике родовище золота -- у Закарпатській області. Провадяться підготовчі роботи з експлуатації їх. За попередніми прогнозами, Україна на перспективу зможе видобувати майже 25 т золота щороку. Проте й сьогодні Україна ще залишається великим споживачем кольорових металів, які надходять з інших держав.

Чорна металургія України відстає від світового рівня з багатьох причин, найважливішою серед яких було рішення центральних органів Радянського Союзу двадцятирічної давності, за яким були переадресовані інвестиції на розвиток тільки східних і центральних підприємств Росії, що призвело до технічного та соціального відставання металургії Донбасу та Придніпров'я.

Чорна металургія України є прибутковою галуззю. Продукція її гірничодобувної промисловості -- основна стаття валютних надходжень.

Проте перед чорною металургією країни у перспективі стоять невідкладні завдання перегляду її структури на користь найрента-бельніших виробництв, докорінного поліпшення якості і збільшення ефективних виробів металопродукції. Доцільно випереджувальними темпами розвивати та удосконалювати киснево-конверторний процес, підвищувати частку агломерату та окотків у залізорудній частині шахти при виплавленні переробного чавуну, реконструйовувати і модернізовувати устаткування, інтенсифікувати технологічні процеси, механізувати й автоматизувати їх, поліпшити технології прокату і труб, особливо обсадних, придатних для глибокого буріння нафти ,та природного горючого газу, спеціальних видів труб, в тому числі багатошарових для газопроводів, освоїти випуск нових марок феросплавів, підвищити якість металопродукції і розширити її сортамент. ,

Сучасному машинобудуванню України потрібний не просто метал, а його найефективніші високоекономічні види: холоднокатаний металевий прокат, гнуті профілі, прокат з антикорозійним покриттям, стальна холоднокатана стрічка, високоякісні метизи, порошки з легованих сталей і сплавів, а також металокераміки.

Останніми роками у світовій практиці з'явилася тенденція до будівництва невеликих заводів неповного циклу потужністю 50-- 500 тис. т, оснащених електропечами, машинами неперервного розливу сталі і сортовими станами. Вони перспективні й в Україні, оскільки спиратимуться на ресурси металевого брухту і задовольнять попит споживачів на різні ефективні види прокату.

Поряд з цим у чорній металургії знизилися темпи зростання продуктивності праці у гірничодобувному виробництві, що пов'язано з поглибленням гірничих робіт, збільшенням гірничого тиску, повільними темпами технічного переоснащення підприємств. Певний "період у чорній металургії України спостерігається систематичне зниження капітальних вкладень та основних виробничих фондів, зумовлене погіршенням природних умов видобутку рудної і нерудної сировини, експлуатацією родовищ з низьким вмістом заліза в рудах і збільшенням собівартості основних виробничих фондів, що пов'язано з охороною навколишнього середовища. Успішне розв'язання цих питань має велике економічне і соціальне значення.