Порівняльна економіко-географічна характеристика Північно-Західного та Північно-Східного економічних районів

Размещено на http://allbest.ru/

Курсова робота

Порівняльна економіко-географічна характеристика Північно-Західного та Північно-Східного економічних районів



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО І ПІВНІЧНО-СХІДНОГО ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ

1.1 Історія формування районів

1.2 Особливості економіко-географічного положення

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

РОЗДІЛ 3. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВІ РЕСУРСИ

РОЗДІЛ 4. ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМПОНЕНТНА СТРУКТУРА

4.1 Машинобудування

4.2 Харчова промисловість

4.3 Легка промисловість

4.4 Паливно-енергетичний комплекс

4.5 Хімічна промисловість

4.6 Виробництво будівельних матеріалів

4.7 Лісова та деревообробна промисловість

4.8 Сільське господарство

4.9 Транспортний комплекс

РОЗДІЛ 5. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РАЙОНІВ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Територія України за всі роки свого існування зазнавала великих територіальних змін. Сучасна державна територія остаточно сформувалась у першій половині 50-х років нинішнього століття. Територія і населення району має складну історію.

Північно-Західний (Західно-Поліський) економічний район розташований на крайньому північному заході України. Район включає територію Волинської і Рівненської областе. Район займає вигідне прикордонне положення, що сприяє розвиткові культурних та економічних зв'язків із зарубіжними країнами. Північно-Східний економічний район на відміну від Північно-Західного має вдвічі більшу територію. Йому належить третє місце в державі за площею і кількістю жителів. Північно-Східний економічний район належить до найбільш індустріальне розвинених районів України. Він простягається від берегів Дніпра на південному заході до Центрально-Чорноземного економічного району Росії на північному сході.

Північно-Західний економічний район розташований у таких природних зонах, як Українське Полісся та Лісостепова зона, таке розміщення характерне і для Північно-Східного району, але на відміну від Північно-Західного він також лежить у межах північної частини Степової зони. Зональність впливає на територіальну різноманітність розміщення сільського і лісового господарства, будівництва,транспорту, економічну ефективність галузей господарства.

Північно-Західний економічний район має низький рівень урбанізації (47%) і найнижчу щільність населення в Україні (50 чол./км?). Район виділяється серед інших тим, що демографічна ситуація не набрала тут надто загрозливого характеру, на відміну від Північно-Східного району, де в останні роки спостерігається від'ємний природний приріст населення. Середня густота населення Північно-Східного економічного району становить 76 чол./км?, що значно більше ніж в Північно-Західному.

У Північно-Східному економічному районі склався потужний індустріальне-аграрний господарський комплекс. Він має складну структуру. Провідне значення має промисловість, на яку припадає 75% валового продукту народного господарства. Що стосується Північно-Західного економічного району, то в міжрайонному поділі праці України він виділяється паливною, машинобудівною, хімічною, лісовою деревообробною та фарфоро-фаянсовою галузями промисловості. Частка промислової продукції у загальному обсязі валової продукції складає 65%.

Північно-Західний соціально-економічний регіон займає особливе місце в геостратегічному контексті соціально-економічного та зовнішньополітичного розвитку України. Що стосується Північно-Східного економічного району, то він має низку проблем.

Метою дослідження є порівняльна економіко-географічна характеристика Північно-Західного та Північно-Східного економічних районів.

Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:

1. Загальна характеристика Північно-Західного і Північно-Східного економічних районів

2. Природно-ресурсний

3. Населення і трудові ресурси

4. Функціонально-компонентна структура

5. Проблеми та перспективи розвитку районів

Об'єктом дослідження є Північно-Західний і Північно-Східний економічні райони

Предметом дослідження є вивчення економіко-географічної характеристики Північно-Західного і Північно-Східного економічних районів.



РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ РАЙОНІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Історія формування районів

Територія України за всі роки свого існування зазнавала великих територіальних змін. Багато вчених вважають, що першою українською державою була Антська держава (IV-VI ст.), яка являє собою пакс, тобто племінне військове об'єднання. Територіально воно простягалось від Пруту на заході до верхнього Дону на сході, від південного Полісся до Чорного моря. Загальні її контури (східно-західне простягання) нагадують сучасну державну територію України без крайньої західної її частини. Після монголо-татарської навали (XIII ст.) Київська Держава, по суті, розпалася. Її державно-політичне ядро перемістилося на захід у Галицько-Волинське князівство, яке простягалось від Берестейщини до Чорного моря, маючи в цілому меридіональне спрямування. Тоді західний кордон держави найбільше збігався з західною межею українських етнічних земель цієї могутньої держави [10].

Після анексії Галичини Польщею (1349 р.) і входження східно-українських земель та Волині до Великого Князівства Литовського (XV ст.) про державну територію України говорити не доводилось аж до 50-х років XVIII ст., коли вибухла визвольна війна українського народу проти королівської Польщі, яка у XVІ ст. (люблінська унія 1569 р.) захопила усю тодішню етнічну українську землю аж до Дінця та Дону на сході.

Сучасна державна територія України остаточно сформувалась у першій половині 50-х років нинішнього століття.

Північно-Західний економічний район утворився пізніше ніж Північно-Східний, це зумовлено його територіальним розташуванням і історичними подіями. Територія і населення району має складну історію. З найдавніших часів це східнослов'янська земля. В період середнього феодалізму на більшій її частині утворилося Галицько-Волинське князівство, що входило до складу Київської Русі.

У середині XVІ ст. західноукраїнські землі захопила королівська Польща. Польське феодальне панування тривало понад чотириста років. Цей період характеризувався загальним слабким розвитком продуктивних сил, розбійницькими набігами кримських татар, нарощуванням визвольної боротьби українського народу, особливо у середині XVІІ ст. під проводом Б.Хмельницького. Більшість міст отримали магдебурзьке право [11].

Після першого поділу Польщі Західна Волинь (територія Волинської і рівненської областей) у 1793-1795 рр. відійшла до складу Росії. А у 1918-1919 рр. територія району увійшла до складу Української Народної Республіки (УНР). Та відродження української державності ще надовго було зупинено об'єднаними силами імперіалістичних загарбників. Тільки в 1939 році район був приєднаний до основної частини української території. Найяскравішою рисою Північно-Західного району є невідповідність між історичною роллю району і його досить скромною територією. Знаходячись у західній частині України, район виходить до кордонів України з Білоруссю і Польщею. Ці країни мають постійно тісні економічні відносини з нашою державою.

Для Північно-Східного економічного району характерні державницькі традиції з IX ст. Так, територія Сумщини на той час входила до складу Переяславського та Чернігівського князівств. Пізніше, в ХVІІ ст., на території Північно-Східного економічного району формується історико-географічна земля Слобожанщина (сучасна Харківщина, що активно почала заселятись козаками, що засновували за царським указом в кінці ХVІІІ ст. “слободи” - вільні поселення, що певний час були самоуправними і звільнялись від оподаткування. Тоді (на початку 50-х років XVII століття) виникло і місто Харків, яке зараз відіграє роль консолідуючого ядра району. Зростанню його сприяло значною мірою й те, що з 1919 по 1934 pp. Харків був столицею УРСР. Також велику територію охоплювала Наддніпрянщина, давня козацька територія з полковими містами Чернігів, Стародуб, Ніжин, Конотоп, Прилуки, Миргород, Полтава.

Як і все Лівобережжя після Андрусівського перемир'я територія в значній мірі була під впливом Росії. З кінця ХІХ ст. почали прискорено розвиватись міста - Харків, Суми, Кременчук, Миргород, Конотоп, Шостка. Надалі територія розвивалась у складі єдиних державних утворень - Російської імперії, СРСР, що безумовно було позитивним фактором.

Після Другої світової війни на території Північно-Східного економічного району сформувався потужній соціально-економічний комплекс, в якому провідним стали машинобудування, легка, харчова промисловість, багатогалузеве сільське господарство [10].

1.2 Особливості економіко-географічного положення

Північно-Західний (Західно-Поліський) економічний район розташований на крайньому північному заході України. Район включає територію Волинської і Рівненської областе. Загальна площа становить 40,3 тис. км? (6,6% території країни), з них Волинська область займає 20,2 тис. км?, Рівненська - 20,1 тис. км?. Чисельність жителів - 2,2 млн. осіб.

Район займає вигідне прикордонне положення, що сприяє розвиткові культурних та економічних зв'язків із зарубіжними країнами, зокрема з Польщею, з якою він межує. В період існування СРСР (в умовах закритих кордонів) ця перевага географічного положення району не могла бути реалізована, оскільки прикордонні райони практично не мали шансів на інтенсивний розвиток порівняно з центральними. З відкриттям кордонів положення змінюється, і для району з'являються перспективи розвитку [1].

Визначальним фактором для формування спеціалізації району є наявність досить великих запасів лісових і земельних ресурсів, на відміну від мінеральних, які незначні. Район має найнижчий рівень економічного розвитку.

Північно-Західний регіон перетинають важливі міжнародні транспортні магістралі (трубопроводи, залізниці, шосейні дороги), раціональне використання яких може суттєво впливати на його економічне зростання. Вихід до державного кордону є однією з найпозитивніших рис в географічному положенні району, яка до речі активно використовується (тут створено один з найсучасніших прикордонних переходів "Ковель" з усією необхідною інфраструктурою, кілька перспективних вільних економічних зон). Тут проходять важливі транспортні міжнародні магістралі Софія - Луцьк - Брест, Будапешт - Рівне - Москва, Одеса - Ковель - Варшава, Львів - Здолбунів - Барановичі, які перетинають територію району в широтному та меридіональному напрямках. На півдні району проходить нафтопровід "Дружба", а також газопроводи Долина - Брест з гілкою на Сарни [3].

Серед основних негативних рис географічного положення району слід назвати далеке розташування від основних вітчизняних паливних та металургійних баз, що суттєво гальмує розвиток території.

Північно-Східний економічний район на відміну від Північно-Західного має вдвічі більшу територію. Йому належить третє місце в державі за площею і кількістю жителів. Його площа становить 84,0 тис. км? (13,9% території України). Загальна кількість населення - 6225,4 тис. чол. (1.1.1996),що становить 12,1% населення України. Складається з Полтавської, Сумської і Харківської областей.

Північно-Східний економічний район належить до найбільш індустріальне розвинених районів України. Він простягається від берегів Дніпра на південному заході до Центрально-Чорноземного економічного району Росії на північному сході. Велике значення має близькість Донецького басейну на півдні і столичного району на заході. Через Північно-Східний район проходять важливі транспортні шляхи, що з'єднують його з Придніпров'ям, Донбасом, портами Чорного й Азовського морів, а на сході - з Росією, південному сході - з Кавказьким регіоном.

Північна частина району (північ Сумської обл.) розміщена у зоні змішаних лісів Українського Полісся; Полтавська обл. і майже вся Харківська обл. - в Лісостеповій зоні; східна частина Харківської обл. - у північній Степовій провінції [8].

Політико-географічне положення відзначається своїми особливостями - район має досить значну за довжиною границю з Брянською, Курською, Бєлгородською областями Росії; через район проходять важливі транспортні шляхи, що з'єднують Україну з Росією і - на захід - з європейськими державами, на південь - з морськими портами Чорноморського басейну; через район йдуть потужні полімаггістралі, тут здійснюється “вхід” до України магістральних нафто- і газопроводів, ліній електропередач, автошляхів, залізниць, експлуатація яких (особливо трубопровідних) нерідко використовується північним сусідом з метою політичного шантажу всієї України (відоме “перекриття крану”).

Економіко-географічне положення має декілька аспектів. Головне - це близькість допаливно-металургійної бази України - Придніпров'я та Донбасу і нагромадження на перехресті (а іноді й на початку, “на вході” у район) трубопроводів, ЛЕП, а також велике значення має вихід до важливої річкової артерії - Дніпра .

Таке економіко-географічне положення Північно-Східного району дає змогу здійснювати різноманітні економічні та культурні зв'язки з іншими районами України і сусідніми державами, розвивати внутрірайонне, міжрайонне і міждержавне кооперування [4].



РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РАЙОНІВ

Північно-Західний економічний район розташований у таких природних зонах, як Українське Полісся та Лісостепова зона, таке розміщення характерне і для Північно-Східного району, але на відміну від Північно-Західного він також лежить у межах північної частини Степової зони. Зональність впливає на територіальну різноманітність розміщення сільського і лісового господарства, будівництва,транспорту, економічну ефективність галузей господарства [6].

На території Північно-Західного економічного району виділяють північну заболочену частину, де знаходиться Полісся, а на півдні - Волинська височина, яка порізана балками і річковими долинами.

Поверхня області рівнинна з загальним похилом у північному напрямі. Максимальна висота 292 м у південно-східній частині, мінімальна - 139 м на межиріччі Стоходу і Прип'яті. Північна частина області лежить у межах Поліської низовини, що являє собою моренно-зандрову і терасну рівнину. В середній частині простягається Волинське пасмо, що складається з багатьох ізольованих горбів різної форми. В східній частині лежить денудаційна рівнина, утворена озерно-льодовиковими відкладами. Південна частина області зайнята Волинською височиною поверхня якої порізана балками і річковими долинами. Пересічна висота 220--250 м, максимальна -- 342 м (Мізоцький кряж), складена в основному з вапняків і мергелів, перекритих лесами. Виділяються Горохівська і Повчанська височини, Рівненське і Гощанське плато, Мізоцький кряж.

В основі Волинського Полісся знаходяться західні схили Українського кристалічного щита і Волино-Подільські монокліналі, що характеризуються значним поширенням льодовикових і карстових форм рельєфу, долинних ландшафтів, надмірним зволоженням, болотами, значною кількістю озер і залісненістю (до 25--45 %). Виділяється Шацький національний парк (функціонує з 1983 p.) [9].

Рельєф Північно-Східного економічного району відрізняється від Північно-Західного, що зумовлено його розташуванням. На північному сході та сході району Придніпровська низовина переходить у південно-західні відроги Середньоруської височини, що глибоко розчленовані долинами річок і яружно-балковою мережею.

У полтавській області розташована акумулятивна лесова рівнина; на південному сході Харківської обл. - початок Сіверсько-Донецької терасової долини. Вздовж північно-східної межі району проходять схили Воронезького кристалічного масиву,який прорізують долини притоки Дніпра і Сіверського Дінця. Західна частина Північно-Східного економічного району зайнята Дніпровсько-Донецькою западиною, до якої приурочені поклади нафти та газу.

У ландшафтному відношенні в Північно-Східному районі виділяють такі природні області: Українське Полісся; Північна лісостепова область Полтавської рівнини; Південна Лісостепова область у східній частині Придніпровської низовини; Сумська Лісостепова область в межах Середньоруської височини; Харківська лісостепова область на схилі Воронезького кристалічного масиву і частині Дніпровсько-Донецької западини; степова область Придніпровської лівобережної низовини.

Клімат району помірно-континентальний з м'якою зимою і теплим літом. Пересічна температура січня від - 4,4° (ст. Світязь) до - 5,1°С (ст. Маневичи), липня + 18,8°С. Абсолютний мінімум температури - 39°С, абсолютний максимум + 39°С. Період з температурою +10°С становить 150-160 днів. Сума активних температур 2495-2580°. Опадів 550-640 мм на рік, найбільше їх випадає влітку, найменше - взимку. По території області кількість опадів зростає з північного - сходу на південний - захід. Північно-західна частина регіону належить до вологої, помірно теплої, південно-східна - до недостатньо вологої, теплої агрокліматичних зон. Діє 6 метеостанцій (Володимир-Волинський, Ковель, Луцьк, Любешів, Маневичі, Світязь) та Волинський обласний центр по гідрометеорології [2].

Клімат Північно-Східного економічного району практично не відрізняється від Північно-Західного. Територія Східного Полісся відрізняється більш континентальним кліматом порівняно з іншими поліськими областями. Зими тут холодні, період зі стійким сніговим покривом триває 100-115 днів,без морозний період - 150-160 днів, період активної вегетації - 145-160 днів; суми активних температур майже не відрізняються від Північно-Західного району і становлять 2300-2600°С. У лісостеповій частині Північно-Східного економічного району сумарна (річна) радіація становить 105-110 ккал/см?. Середня температура січня на сході району -36°. Суми температур вегетаційного періоду 2600-2800°. На півночі Лісостепу річна кількість опадів не перевищує 550 мм, зменшуючись на півдні до 430мм. Континентальність клімату зростає із заходу на схід і південний схід.

Схили Середньоруської височини (середня висота 186 м) перерізають яри. Еродовані землі займають у цій зоні 10-12% території. У широких долинах річок розміщені заплавні, піщано-борові і лесово-терасові місцевості.

Міжріччя Сіверського Дінця і Осокола - перехідний район від Лісостепу до Степу.

У Степовій зоні Північно-Східного району (її межа проходить по лінії Кременчук-Красноград) річна сума активних температур змінюється з півночі на південь від 2800° до 3000°; річна кількість опадів 450-430 мм. Тут поширені чорноземи на високих ділянках, а також опідзолені чорноземи і на високих правих берегах річок темно-сірі лісові ґрунти.

Серед зональних типів ґрунтів Північно-Західного району за площею поширення переважають дерново-підзолисті (511 тис. га, 35,8% площі області (та їхні відміни (дерново-слабовідзолисті, дерново-середньо і сильнопідзолисті), є також дернові і лучні ґрунти (250 тис. га, 18% площі району). На значних площах - перегнійно-карбонатні ґрунти, які відзначаються високою родючістю. В річкових заплавах - лучні і болотні ґрунти, торфовища. На півдні області - темно-сірі опідзолені ґрунти і чорноземи. Сірі лісові ґрунти найчастіше трапляються в комплексі з ясно-сірими лісовими (понад 90 тис. га). Чорноземи неглибокі і глибокі малогумусні займають понад 70 тис. га, майже повністю розорані. На півдні Рівненської області виділяються чорноземи на твердих карбонатних породах (рендзини), які досить родючі. Це, як правило, землі доброї і середньої якості -- від 30 до 50 балів (за 100-бальною шкалою), а на півночі -- 24--40 балів, що потребують значного вапнування [11].

На території Північно-Східного економічного району в Поліссі поширені також дерново-слабоопідзолені, дерново-середньоопідзолені та сірі лісові ґрунти, що характерно і для Північно-Західного району. У Лісостеповій частині району (Харківська і Полтавська області) на вододілах мало гумусні чорноземи, на крутих правобережжях річок опідзолені чорноземи, на крутих правобережжях річок опідзолені чорноземи та сірі лісові ґрунти, у Степовій зоні - типові чорноземи, опідзолені чорноземи у перехідних районах між Лісостепом і Степом.

Особливістю Волинського Полісся є його заболочення. На Рівненщині, в її північній частині, поширені оліготрофні (верхові) бідні на мінеральні солі болота. У лісостеповій частині району поширені грабово-дубові і дубові ліси, які не лише відіграють велику роль в промисловості, а й мають водоохоронне значення, сприяють очищенню забрудненого атмосферного повітря. На Поліссі осушення боліт зведено до мінімуму, оскільки це призводить до переосушення ґрунтів, виникнення пилових бур внаслідок зниження зернистості ґрунту.

Говорячи про рослинний покрив Північно-Східного району можна зауважити, що на Поліссі поширені широколистяні ліси - субори і сугрудки; на піщаних терасах річок бори невеликими масивами. У Лісостеповій зоні є луки, степові ділянки з орними угіддями. Зустрічаються ліси на терасах річок, дібров (сосна, бук, липа, ясен, клен). На півдні і сході Лісостепу широколистяні ліси, урочища балок з чагарниковою і різнотравно-лучно-степовою рослинністю [7].

У Краснокутському районі широко відомий Шарівський парк, створений в 90-х роках ХІХ ст. Тваринний світ Північно-Східного району різноманітний. Його представники належать до поліської і європейської лісостепової округи. З копитних збереглися косуля, звичайний олень, лось. У лісах живуть кабани, білки, соні. Для лісостепу і Степу характерні різноманітні гризуни. Серед птахів - горобці,перепели, сіра куріпка, польові жайворонки. У степовій частині - зайці, ховрашки, байбаки, хом'яки, лисиці.

Тваринний світ Північно-Західного району різноманітний. Всього налічується 301 вид, у тому числі риб - 34, земноводних - 12, плазунів - 8, птахів - 183, ссавців - 64 види. Водяться борсук, куниця лісова, тхір, горностай, ласка, лисиця, вовк, єнотовидний собака, заєць, білка, їжак, полівка підземна лісова, кріт; у річках і озерах - щука, плітка, головень, краснопірка, лин, густера, лящ, карась, сом, річковий вугор, линьок, окунь.

Найпоширеніші птахи - пастушка, журавель, кулик, мартин, гуси, сова та ін. На берегах річок - видра, норка, бобер, ондатра. В області акліматизовано оленя плямистого, козулю європейську, в озерах і річках - карликового сомика, ладозького рипуса. Реакліматизовано зубра і лося європейського, оленя звичайного, бобра.

Територія Північно-Західного району добре забезпечена водними ресурсами. Її територію перетинає Головний Європейський вододіл, який розділяє басейни Чорного і Балтійського морів, зокрема Дніпра і Західного Бугу. Більшість річок Волині відносяться до басейну Прип'яті. Всього налічується 301 річка завдовжки понад 10 км кожна [2].

В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та ін.). Збудовано 41 водосховище (найбільші Хрінниківське, Млинівське, Боберське водосховище) та понад 300 ставків загальною площею водного дзеркала 14,2 тис. га. Найбільшу групу складають озера карстового походження.

Північно-Східний район також багатий на річки. Це ліві притоки Дніпра - Сула, Псел, Ворскла, Орель; Притоки Десни - Сейм; Сіверський Донець з найдовшою притокою Осколом. Річки беруть початок на схилах Середньоруської височини. Основні джерела їх живлення - сніг. підземні води. На р. Сіверський Донець розташоване Печенізьке водосховище, а на р.Оскол - Краснооскольське. Водні ресурси річок: Десна - 5,11 км?, Сейм - 1,20 км?, Псел - 0,69 км?, Ворскла - 0,18 км?, Сіверський Донець - 0,52 км?. Середній річний обсяг загального стоку річок: Полтавська обл. - 51,5 км?, Сумська - 6,04 км?, Харківська - 3,6 км?. Регіональне значення мають мінеральні води Миргорода.

Порівняно з іншими районами України, Волинь добре забезпечена лісовими ресурсами. Лісистість району складає 40-45%. Тут поширені хвойні і мішані ліси. Район лежить у межах Західно-Української геоботанічної провінції. Лісами вкрито 695,0 тис. га (34,4% пл. Області). Понад 40 тис. га займають торфовища, найбільше їх - у заплаві Прип'яті.

Волинський район відносно бідний на запаси мінеральних ресурсів. З паливних ресурсів найважливіше значення мають запаси вугілля Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Є також поклади торфу. В Волинській області виявлено Локачинське родовище газу, запаси якого становлять близько 8 млрд. м? , що дозволить повністю забезпечити потреби району на 10-15 років, таким чином зменшивши поступлення сюди сировини із-за кордону. В районі є також значні поклади вапняків, крейди і крейдових мергелів (Здолбунів), лесів, суглинків, піску; є лікувально-торфові грязі та джерела мінеральних вод. Основними мінерально-сировинними ресурсами район забезпечена недостатньо. Є значні поклади базальтів.

Рудні ресурси промислового значення на Волині не мають. На території Рівненської області виявлено низку родовищ самородної міді.

Серед запасів мінеральних ресурсів основне місце займають корисні копалини будівельних матеріалів. Тут переважають ресурси осадового походження (вапняки, крейда, мергелі, піски та ін.). на півночі Рівненської області виявлено запаси фосфоритів і розпочато дослідний видобуток цієї сировини.

Отже, природні умови в цілому сприятливі для розвитку сільського та лісового господарства [14].

Північно-Східний економічний район має більш вигідніше положення ніж Північно-Східний тому, що основну частину Лівобережжя займає Дніпровсько-Донецька западина, що розміщена між Українським щитом і Воронезьким кристалічним масивом. Тут на великій глибині залягають докембрійські кристалічні породи, а ближче до поверхні - осадові палеозойські та мезозойські відклади. Дніпровсько-Донецька западина - важливий нафтогазоносний район. Кожна область у складі Північно-Східного району має свої особливості у розміщенні корисних копалин.

У Полтавській обл. родовища нафти розміщені у вигляді чотирьох “кущів”: Глинсько-Розбишівський, Більський, Миргородський, Зачепилівський. Промислове освоєння родовищ сприяло створенню у районі паливно-енергетичного комплексу.

Важливу роль відіграє розробка Кременчуцької групи родовищ залізної руди.На цих рудах працює Полтавський гірничозбагачувальний комбінат. Поширена місцева будівельна сировина: глина, пісок, а також кам'яна сіль.

Сумська обл. у цілому має обмежену мінеральну базу. Регіональне значення мають такі нафтогазові родовища: Великобубнівське, Качанівське, Рибальське, Буреватське. З Роменською соляно-купольною структурою пов'язані родовища кам'яної солі, що приурочені до Прилуцько-Шебелинської моно компонентної зони. Тут є також родовища гіпсу і поклади кам'яного вугілля (Роменське родовище).

Харківська обл. багата на природний газ, що залягає в її центральній частині. Тут розміщено близько 20 родовищ, які утворюють Шебелинівсько-Ізюмський мікрорайон. Найбільшими районами є Шебелинівське газоконденсатне родовище в Балаклійському районі, Єфремівське, Пролетарське, Західно-Сосновське. Кегичівське. Ресурси природного газу сприяють розвитку органічної хімії в промисловому комплексі області (газ містить118 різних вуглеводів).

Отже, Північно-Східний економічний район має вигідніше розташування ніж Північно-Західний, адже має більші запаси корисних копалин, що дає йому перевагу в економічному розвитку цього району [11].



РОЗДІЛ 3. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВІ РЕСУРСИ

Північно-Західний економічний район має низький рівень урбанізації (47%) і найнижчу щільність населення в Україні (50 чол./км?). Міста в яких більше 100 тис. - Рівне, Луцьк, 50 - 100 тис. - Ковель. Після війни у Польщу майже повністю виїхали поляки, а в Західну Україну було переселено з Польщі чимало українців. У післявоєнний період населення району зростало більш високими темпами, ніж в цілому по Україні, головним чином, завдяки природному приростові (більш високій народжуваності), особливо характерній для найменш урбанізованих у минулому територій - Волинської і Рівненської областей.

Район виділяється серед інших тим, що демографічна ситуація не набрала тут надто загрозливого характеру, на відміну від Північно-Східного району, де в останні роки спостерігається від'ємний природний приріст населення. Це можна пояснити багатьма причинами. Серед них: виїзд населення,переважно сільського у великі міста, на Донбас, у Придніпров'я, впливає на зниження показника народжуваності економічна криза.

За підсумками 1998 року, у Рівненській області ще спостерігався незначний додатний приріст населення. З 1999 року в обох областях відбувається депопуляція населення, але її темпи найменші (близько -2 на 1000 осіб) серед усіх економічних районів. Саме у Північно-Західному районі зараз залишається й найбільша народжуваність в Україні [16].

В Північно-Східному економічному районі збільшується частка осіб пенсійного віку у складі населення (близько 20%). Тому загострюється питання забезпечення господарства району трудовими ресурсами.

Проблеми Північно-Західного економічного району пов'язані з низькою розвиненістю господарського комплексу, недостатньою транспортною мережею, радіаційним забрудненням території. Після вибуху на ЧАЕС вітер ніс радіаційні елементи саме на захід, на Волинську, Рівненську, Луцьку області. Але не дивлячись на маленьку щільність населення і низький рівень урбанізації в районі прослідковується високий природний приріст населення. За показником приросту - зменшення населення Волинська область займає 4 місце, ввійшовши в список тих областей де зменшення населення меньше ніж в цілому по країні. Особливістю населення Волинського економічного району є його багатонаціональність [8].

Частка сільських жителів в Північно-Західному районі на сьогодні становить 51%. Середня густота сільського населення тут не набагато нижча, ніж у Карпатському економічному районі. У Північно-Західному регіоні України значна частка (понад 93%) українського населення, а також помітно виражені етнографічні особливості (своєрідний побут і культурні традиції, витоки яких сягають часів язичества) корінних жителів краю -- поліщуків. Найбільші з національних меншин -- росіяни, білоруси, поляки, які проживають у містах та прикордонних районах.

Середня густота населення Північно-Східного економічного району становить 76 чол./км?, що значно більше ніж в Північно-Західному. Наприклад у Харківській області проживає та працює більша кількість росіян ніж українців. Високий рівень урбанізації приблизно 66%. У Харкові проживає найбільше людей, приблизно 1,57 млн. чол., та по 100 тис. чол. у Сумах, Полтаві та Кременчуку. Основна агломерація у Харкові. Північно-Східний район має багато добре кваліфікованих робочих кадрів.

У структурі населення району основна частка припадає на міських жителів; густота населення дещо нижча, ніж середня по країні. Спостерігається високий відплив сільських жителів, переважно молоді, у міста (особливо в Харківській області). Харків (1,5 млн. осіб) став ядром великої міської агломерації, що охоплює ще п'ять міст і декілька селищ міського типу. За рахунок цього Харківщина виділяється найбільшою серед областей району часткою міських жителів (79%) та пересічною густотою населення -- 95 осіб на км. кв. [11].

Оскільки район межує з Російською Федерацією, на Харківщині та Сумщині трапляються російські сільські поселення. Частка українців у Північно-Східному районі -- 75%. Близько 22% становлять росіяни (у Харківській -- 33%). Водночас цілі райони, заселені українцями, є в Росії, на прикордоні з Україною. Повсюдно переважає українське населення: в Полтавській області його частка становить 88%, Сумській -- 86%, Харківській -- 63%. Природні умови району істотно вплинули на географію і особливості населених пунктів, передусім сільських. Села тут, як і в інших лісостепових і північно-степових регіонах України, великі, розташовані поблизу річок, мають багатовулицеву забудову.

Трудові ресурси району мають досить високу кваліфікацію й рівень освіти; це стосується, насамперед, ресурсів Харківської агломерації, Полтави, Сум, де зосереджені складні, наукомісткі види виробництва. Зменшення контингенту трудових ресурсів перешкоджає розширенню працемістких виробництв, на яких район до цього часу в значній мірі спеціалізувався. Швидкий відтік сільського населення в міста не супроводиться адекватним підвищенням продуктивності праці в сільському господарстві, що також створює гостру проблему. Складна демографічна ситуація зумовила проблеми з трудовими ресурсами, оскільки у районі помітно знизилася частка молодих людей і зросла відповідно -- пенсіонерів.

Щодо трудових ресурсів Північно-Західного економічного району, то тут сформувався значний надлишок їх, особливо у сільській місцевості. Це зумовлює як значні маятникові міграції, так і виїзд мешканців на сезонні роботи на східні терени України, в інші держави.

Отже, ці два райони дуже відрізняються один від одного, в кожному з них є свої плюси, це додатній природний приріст Північно-Західного економічного району і велика кількість населення Північно-Східного, і мінуси, низький рівень і найнижча щільність населення в Україні характерна для Північно-Західного району і спостерігається від'ємний природний приріст населення і Північно-Східному районі [13].



РОЗДІЛ 4. ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМПОНЕНТНА СТРУКТУРА

У Північно-Східному економічному районі склався потужний індустріальне-аграрний господарський комплекс. Він має складну структуру. Провідне значення має промисловість, на яку припадає 75% валового продукту народного господарства. За рівнем розвитку промислового виробництва, вартістю основних виробничих фондів і чисельністю промислово-виробничого персоналу район посідає третє місце в Україні після Донбасу і Придніпров'я. Що стосується Північно-Західного економічного району, то він має свої подібні передумови і проблеми розвитку, територіальну організацію господарства.

Господарський комплекс включає такі галузі виробничої сфери: промисловість, галузі агропромислового комплексу, транспорт, будівництво та галузі невиробничої сфери.

Найбільш розвиненими галузями промисловості Північно-Східного економічного району є машинобудування і металообробка, де зайнято 61% усього промислово-виробничого персоналу району. Лише у Харківській обл. зосереджено близько 20% машинобудування України. Друге і третє місце відповідно займають легка і харчова галузі, далі йдуть хімічна, нафтохімічна і промисловість будівельних матеріалів. На базі Кременчуцького родовища розвивається залізорудна промисловість. У Полтавській обл. споруджено Дніпровський гірничо-збагачувальний комбінат з річною потужністю понад 5 млн.тон залізної руди [17].

Тут склався найпотужніший спеціалізований галузевий район висококваліфікованого машинобудування в Україні. Найбільш розвинуті такі основні галузі машинобудування: енергетичне, електротехнічне, сільськогосподарське, тракторне, верстатобудування, приладобудування, виробництво устаткування для легкої, харчової промисловості, для будівельної індустрії. Тут склався найпотужніший спеціалізований галузевий район висококваліфікованого машинобудування в Україні.

Що стосується Північно-Західного економічного району, то в міжрайонному поділі праці України він виділяється паливною, машинобудівною, хімічною, лісовою деревообробною та фарфоро-фаянсовою галузями промисловості. Значне місце займає легка і промислова промисловість. Частка промислової продукції у загальному обсязі валової продукції складає 65% [12].

4.1 Машинобудування

У Північно-Східному районі машинобудування в основному сконцентроване у Харківському промисловому вузлі, а також у Полтаві, Сумах, Кременчуку, Конотопі, Ромнах, Лубнах. Харків - важливий машинобудівний центр країни. Місто спеціалізується на випуску устаткування для електроенергетики, двигунів, тракторів, верстатів, інструментів, приладів. Тут розміщені великі виробничі обє'днання6 “Харківський трубопровідний завод”, “Укрелектромаш”, “Харківський верстатобудівний завод”, авіаційний завод, підприємства з виробництва гірничо-шахтного, будівельно-шляхового, підіймально-транспортного обладнання, приладобудівні заводи.

Великий машинобудівний центр району - м. Суми, де працюють заводи “Сумсільмаш”, “Ремверстат”, машинобудівне науково-виробниче об'єднання, завод електронних мікроскопів та ін. У Полтаві розташовані машинобудівні заводи: “Електромотор”, авто агрегатний, трубо механічний, ливарно-механічний, тепловозоремонтний, штучних алмазів та ін.

Машинобудування Північно-Західного району має неметаломісткий характер. Розвиток галузі відзначається відсутністю власного металу, а також його далеке розміщення від Придніпров'я. Крім цього, на розвиток машинобудування Волині впливає близькість великого промислового вузла - Львова і потреби сільського господарства району. У машинобудуванні особливо виділяється виробництво електротехнічних виробів (Луцький завод електроапаратури), приладобудування (Рівненський приладобудівний завод). У структурі машинобудування важливе значення має сільськогосподарське машинобудування (виробництво машин для тваринництва і корівництва), верстатобудування. В районі розвивається автомобілебудування, яке представлене Луцьким заводом, що випускає легкові автомобілі “Волинянка”. У Рівному діє завод, що виготовляє запасні частини для тракторів. Функціонують заводи з виробництва машин для тваринництва та кормовиробництва (“Ковельсільмаш”, “Розищефермаш”), автокормовози для тваринницьких ферм, транспортні причепи (Красилів). Працюють численні ремонтні підприємства, в тому числі Дубнівський ливарно-механічний завод. Район посідає помітне місце в країні щодо машинобудування та металообробки, тим більше він достатньо забезпечений робочою силою, енергетичними ресурсами, значним внутрішнім ринком (сільське господарство) [15].

4.2 Харчова промисловість

Харчова промисловість Північно-Західного району за обсягом виробництва займає друге місце після машинобудування. Вона переробляє місцеву сільськогосподарську сировину - зерно, цукрові буряки, насіння олійних культур, продукцію тваринництва. В районі діють підприємства цукрової, м'ясної, молочної, борошномельно-круп'яної, олійної, жирової, спиртово-горілчаної, кондитерської та інших галузей харчової промисловості. Тут виробляється 10,3% найважливіших продуктів харчування від загального обсягу їх виробництва в Україні.

Найбільше значення має цукрова промисловість, яка виробляє понад 18% цукру в Україні. На території Північно-Східного економічного району є 39 цукрових заводів. Лохвицький цукровий комбінат (Полтавська область) - одне з найпотужніших підприємств галузі в Україні. До великих цукрових підприємств належать також Куп'янський, Орільський (Харківська область) цукрові заводи та цукрорафінадний завод у м. Дружбі (Сумська область) [11].

Район випускає 16,3% вершкового масла в Україні. Маслоробна промисловість представлена значною кількістю підприємств, розміщених по всій території району, та молочноконсервними заводами у Харківській (Куп'янськ) і Полтавській (Кобеляки) областях. У районі працює мережа консервних заводів. В Харкові освоїли випуск відмінної якості пива «Рогань». яке досить успішно конкурує з київським «Оболонь» і впевнено завоювало ринок не тільки Харківщини та України в цілому, але й країн ближнього зарубіжжя.

Харчова промисловість Північно-Західного економічного району є його найважливішою галуззю , яка в структурі виробництва товарів народного споживання становить понад 57% продукції. Це такі галузі, як цукрова і спиртова (Дубно, Корець, Мізоч, Острог, Володимир-Волинський, Горохів, Іваничі), м'ясна (Луцьк, Ковель, Рівне), плодоконсервна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, маслосироробна і молочна [1].

4.3 Легка промисловість

Легка промисловість - одна з провідних галузей Північно-Західного району, особливо льонокомбінат та фабрика нетканих матеріалів у Рівному, льонозаводи в Березному, Володимирці, Сарнах, Дубровиці, Зарічному та ін.) Поширена швейна, шкіряно-взуттєва промисловість, в тому числі виробництво штучної шкіри у Нововолинську, Ковелі,. Виробництво взуття щороку становить понад 2 млн. пар. Волинський район виготовляє понад 156 тис. м? різних тканин (близько 13% тканин України). Небагато нижча частка району щодо виробництва трикотажних виробів, всього 1,2% державного виробництва, в основному в Рівненській області.

Легка промисловість Північно-Східного району також займає важливе місце і відіграє важливу роль для України. За обсягом виробленої продукції займає трете місце в районі після машинобудування та харчової промисловості Значного розвитку набули текстильна (виробництво вовняних, бавовняних, трикотажних тканин), хутрова та шкіряно-взуттєва галузі.

Найбільшим центром легкої промисловості вважається м. Ромни, його з недавнього часу називають столицею легкої промисловості України. Частка підприємств цього міста у випуску гардинно-тюлевих виробів становить 75, а взуття - 34 %. За 2004 р. підприємствами легкої промисловості Сумської області випущено продукції на суму 47,7 млн грн., Харківської - на 39,6 млн грн., Полтавської - 19,0 млн грн. Великим центром легкої промисловості є Харків. Тут зосереджена швейна, панчішно-шкарпеткова, суконна, взуттєва галузі, найбільше в Україні хутрове об'єднання, канатний і шкіряний заводи.

У Полтаві функціонують бавовнопрядильна, трикотажна, швейна фабрики, шкіряно-взуттєвий комбінат; у Сумах - швейна, суконна й шкіряно-взуттєва фабрики.

Значного розвитку в районі набуло виробництво товарів народного споживання. Найбільше їх виробляється в Харківській області [14].

4.4 Паливно-енергетичний комплекс

Паливно-енергетична база в Північно-Західному районі сформована на основі видобутку вугілля в Нововолинську; торфу - Журавичі, Маневичи, Сойне у Волинській області, Моквин, Смига, Клесів, Чемерне у Рівненській області. Природний газ подається газопроводами Іванцевичі - Долина, Дашава - Рвне - Костопіль.

Енергоенергетика Волині представлена Рівненською АЕС. Енергія надходить ще з Добротвірської ДРЕС (Львівська область). Природній газ подається по газопроводу Івацевичі - Долина та Дашава - Рівне - Костопіль.

Що стосується Північно-Східного району, то ировиною для розвитку енергетики району слугують природні горючі гази, нафта, вугілля Донбасу, торф і гідроенергія Дніпра. На Північно-Східний економічний район припадає 20% загальнодержавного виробництва електроенергії. Найбільше виробляють її теплові електростанції, які об'єднані в Харківську енергосистему.

Особливе місце посідає газова і нафтова промисловість. Значну кількість газу добувають у Харківській області. Тут знаходиться одне з найбільших родовищ в Україні -- Шебелинське (Балаклійський район). Поклади газу належать до категорії сухих, мають високу теплоту згоряння. Крім того, використовують попутний газ нафтових родовищ та експлуатують родовища Полтавської області із дещо меншими запасами газу [3].

4.5 Хімічна промисловість

Хімічна промисловість доповнює промисловий комплекс Північно-Західного району. Вона орієнтується переважно на споживача. Представлена Рівненським виробничим об'єднанням “Азот” (азотні та фосфорні туки, сірчана кислота, синтетичний аміак і ін.). Крім того працюють заводи побутової хімії (Рівне, Луцьк), Здолбунівський і Корецький пластмасові та Дубнівський гумотехнічних виробів. Тут виробляють мінеральні добрива, пластмаси, товари побутової хімії.

Хімічна промисловість Північно-Східного району також виробляє мінеральні добрива, пластмаси, кіноплівку, хімреактиви, дубильні препарати, барвники, лаки та іншу продукцію. В районі сформувався нафтогазохімічний цикл виробництва. Підприємства хімічної промисловості зосереджені в Харкові; тут налагоджено випуск пластмас, лаків, фарб, хімреактивів, речовин побутової хімії, фармацевтичних препаратів. У Кременчуці функціонує нафтопереробний завод, налагоджено виробництво технічного вуглецю. В Сумах виготовляють фосфорні добрива, сірчану кислоту, отрутохімікати, пігменти, лакофарбову продукцію, мінеральні домішки до кормів для худоби (ВО «Хімпром»); у Шостці - кольорову і чорно-білу фотоплівки, стрічку для магнітофонів (ВО «Свема»); у Шебелинці - хімічні реактиви (ВО «Хімпром») [13].

4.6 Виробництво будівельних матеріалів

Важливою для господарства Північно-Західного району є промисловість будівельних матеріалів, зокрема виробництво цементу та шиферу в Здолбунові, залізобетонних виробів та конструкцій, цегли в Луцьку, Рівному, Здолбунові, Сарнах, Нововолинську. В Луцьку діє картонно-рубероїдний завод, що виготовляє м'яку покрівлю, ізоляційні матеріали. Є кілька великих підприємств з обробки базальту та граніту (Костопільський, Сарненський, Рокитнянський райони Рівненської області. Діють склоробні заводи в Костополі (кришталеві вироби) та Рокитному, а також завод базальтових та теплоізоляційних матеріалів у Костополі.

У Північно-Східному районі широко ведеться промислове й житлове будівництво. Тому тут значного розвитку набула промисловість будівельних матеріалів: виробництво цементу, збірних залізобетонних виробів, стінових, в'яжучих матеріалів, черепиці, будівельної кераміки, фаянсу тощо.

Особливо виділяються потужністю Кременчуцька база будівельної індустрії та Балаклійський цементно-шиферний комбінат. Підприємства будівельної індустрії розміщені по всій території району: в Кобеляках, Лохвиці, Лубнах, Миргороді (Полтавська область); Богодухові, Ізюмі, Чугуєві (Харківська область); Конотопі, Ромнах. Лебедині, Шостці (Сумська область). У Полтаві, Мерефі, Будах розвинена скляна й фарфоро-фаянсова промисловість. Економічні негаразди зачепили і промисловість будівельних матеріалів, внаслідок чого випуск нею продукції зменшився на 50 %. Виробництво цементу, наприклад, у Харківській області зменшилось з 3892 тис. т в 1990 р. до 418 тис. т в 2004 р. Для ефективної роботи будівельного комплексу необхідно технічно переоснастити підприємства, поліпшити якість їх продукції, розширити асортимент будівельних конструкцій і виробів з металопрокату, пластмас, керамічних матеріалів [16].

4.7 Лісова та деревообробна промисловість

географічний економічний енергетичний транспортний

Для Північно-Західного району найбільш важливими і найдавнішими є підприємства лісової та деревообробної промисловості, а також лісохімії. Сформувався Волинський лісопромисловий комплекс (Луцьк, Ковель, Володимир-Волинський). Камінь-Каширський у Волинській області, Костопільський домобудівний завод, Оршівський, Смизький та Клевонський деревообробні комбінати, меблеві фабрики у Рівному, Костополі, Дубно, Острозі, Радивилові, Сарнах. У багатьох лісгоспах виробляють скипидар, живицю, вітамінне борошно. Лісозаготівля зосереджена в районах Дубровиці і Цумані. Великі деревообробні комбінати і меблеві фабрики працюють у Ковелі, Луцьку, Рівному, Сарнах. Їх продукція - це буддеталі, фанера, меблі, тара, деревостружкові плити, паркети тощо. Костопільський домобудівний комбінат - найбільше в країні підприємство з виробництва стандартних житлових будинків, будівельних матеріалів, яка орієнтується переважно на власну сировину і споживача. У галузевій структурі виділяється виробництво цементу і шиферу в м. Здолбунів, залізобетонних виробів і конструкцій, цехи в Луцьку, Рівному, Здолбунові, Сарнах, Нововолинську. В Луцьку діє картонно-рубероїдовий завод, що виготовляє м'яку покрівлю, гідроізоляційні матеріали. У районі є значна кількість цегельних заводів. Широко представлена обробка природнього каменю-базальту, граніту в Костопільському, Сарненському та Рокитнівському районах Рівненської області. Виділяється вапняково-силікатний завод в Новій Любомирці, завод базальтових і теплоізоляційних матеріалів у Костополі. Склоробні заводи збудовані в Костополі (Кришталеві вироби) і Рокитному.

Для Північно-Східного району лісова промисловість не є однією з найрозвинутіших, адже вона орієнтується на сировинну базу, якою немає в достатній кількості, на відміну від Північно-Західного району. Підприємства деревообробної і меблевої галузей Північно-Східного району розміщені переважно у великих промислових вузлах - Харкові, Полтаві, Сумах, Кременчуці [12].

4.8 Сільське господарство

Сільське господарство через природні умови (заболоченість) в Північно-Західному районі, як для України загалом, є досить низькою частка площ, зайнятих в сільськогосподарському виробництві - 66,3%. Відповідно, тут нижчою є частка рілля (64%) ніж в Україні в цілому, але вищою є частка пасовищ та сіножатей. У районі осушено до 700 тис. га перезволожених земель, особливо в північній частині. Діють осушувальні системи Цирська, Хмельницька, Стохідська, Стублівська, Іквівська.

Навідміну від Північно-Західного району, соціальні, економічні та природні умови Північно-Східного району зумовлюють розвиток високо інтенсивного сільського господарства. На сільськогосподарські угіддя тут припадає 78% загальної земельної площі. Всі області району характеризуються високим рівнем розвитку сільського господарства (обсяг валової продукції на жителя Полтавської обл., наприклад, майже на 50% перевищує середньо український показник). На район припадає понад 14% загальнодержавного валового збору зерна і виробництва м'яса , 23,2% цукрових буряків. Головні галузі спеціалізації - вирощування зернових культур, цукрових буряків, соняшнику і молочно-м'ясне тваринництво. Навколо міст розвивається овочево-молочні господарства приміського типу [11].

Північно-Західний район вирізняється значним площами, зайнятими під технічні культури та картоплю - 240 тис. га в 2002р., що розосереджені по всій території Волинського соціально-економічного району (урожай в 2002р. складав 1918 тис. т, що становить понад 11% від його виробництва в країні). Посіви зернових культур зосереджено в південній частині району, які в структурі посівних площ займають все ж провідне місце (597 тис. га). В 2002р. їх валовий збір в районі складав 1149 тис. т, причому ця цифра тримається та приблизно однаковому рівні з 1996р. Поширені також посіви хмелю, а також овочівництво, садівництво та ягідництво.

На території району виділяються такі зони спеціалізації сільського господарства:

1) молочно-м'ясне скотарство, свинарство, льонарство з картоплярством;

2) м'ясо-молочне скотарство, свинарство, буряківництво;

3) овочево-молочне господарство приміського типу.

У тваринництві виділяється вирощування ВРХ ( в 2002р. - 334,8 тис. голів) та свиней - 67,8 тис. голів. Щоправда, показники товарної рентабельності цієї продукції суттєво відстають від пересічноукраїнських: так, середній удій молока в районі складає 1746 кг, в той час як в Україні він перевищує 2000 кг [7].

Що стосується Північно-Східного району, то важливе місце в сільському господарстві займає рослинництво. Основною зерновою культурою є озима пшениця. Висока питома вага технічних культур (12-14%). Найважливіші з них цукрові буряки і соняшник. Цукрові буряки вирощують на всій території району, а соняшники - переважно оа півдні і південному сході. У західній частині району сіють ефіроолійнф культури. Розвинуті садівництво та ягідництво.