Порівняльна економіко-географічна характеристика Одеси та Луцька

Размещено на http://www.allbest.ru/

4

Дипломна

Порівняльна економіко-географічна характеристика Одеси та Луцька

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОДЕСИ ТА ЛУЦЬКА

1.1 Географічне положення, територія та межі міст

1.2 Історія формування міст

РОЗДІЛ ІІ. ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ В МІСТАХ

РОЗДІЛ ІІІ. СУЧАСНИЙ СТАН ЕКОНОМІКИ ОДЕСИ ТА ЛУЦЬКА

3.1 Розвиток та розміщення промисловості

3.2 Соціально-культурна сфера

3.3 Транспортний комплекс міст

РОЗДІЛ ІV. ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА МІСТ ОДЕСИ ТА ЛУЦЬКА

4.1 Зовнішньоекономічна діяльність

4.2 Екологічна ситуація та охорона навколишнього середовища

4.3 Проблеми та шляхи їх вирішення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

одеса луцьк географічний господарство

Метою дипломної роботи є порівняльна економіко-географічна характеристика міст Одеси та Луцька, дослідження економічного та соціального розвитку міст.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання:

Проаналізувати економіко-географічне положення Одеси та Луцька;

виявити особливості функціонування економіки обох міст;

вивчити які проблеми та перспективи існують в даних містах;

визначити екологічний стан навколишнього середовища.

Об'єктом дослідження є місто Луцьк та Одеса

Предмет дослідження - економіко-географічні особливості, сучасний стан економіки, оптимізація розвитку народного господарства, проблеми та перспективи розвитку.

Методи дослідження - аналіз та дослідження літературних джерел, праць видатних вітчизняних та зарубіжних науковців. Важливим є метод аналізу та синтезу опрацьованої інформації, розробка власних висновків та припущень, порівняльний, описовий, наочний та картографічний методи.

Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

РОЗДІЛ І. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОДЕСИ ТА ЛУЦЬКА

1.1 Географічне положення, територія та межі міст

Місто Одеса з населенням більше 1 млн. мешканців - адміністративний, економічний та культурний центр однойменної області, і з містами-супутниками, Іллічівськом і Південним, формує важливий промисловий і торговельний комплекс.

Місто розташовано на північно-західному узбережжі Чорного моря, на перетині шляхів з Північної й Центральної Європи на Близький Схід й в Азію.

Одеса на півночі межує з Комінтернівським районом, на сході та південному-сході місто омиває Чорне море, на захід від міста розташований Біляівський район, а на півдні Овідіопольський район. Площа міста становить 20,1 млн. км?.

Одеса знаходиться на відстані 495 км від Києва, до Херсона - 200 км, до Миколаєва - 137 км і з'єднаний з ними автомобільними магістралями. Це дозволяє розвиватись підприємствам цих міст, використовуючи тісні зв'язки по кооперації, комбінуванню і територіальній концентрації виробництва. Місто розташоване на перетині найважливіших міжнародних шляхів з Європи в Азію, із Центральної й Північної Європи на Близький Схід. Через Одесу проходить міжнародний транспортний коридор №9, що сполучає Фінляндію, Росію, Литву, Білорусь, Україну, Молдову, Румунію, Болгарію й Грецію.

Розвинена мережа автодоріг, розташування міста поблизу рік Дунай, Дністер, Південний Буг і Дніпро, а також великі морські порти Одеса, Іллічівськ і Південний - у сполученні з Одеським міжнародним аеропортом і залізницею створюють сприятливі унікальні передумови для прийому, обробки, зберігання й транспортування вантажів, а також обробки потужних пасажиропотоків.

Розростаючись місто Одеса асимілює навколишні села. Цей процес продовжується і зараз. Причому, його інтенсивність сьогодні прямо пропорційно залежить від збільшення вартості земельних ділянок під забудову та проведення виробничої діяльності.

Місто Луцьк обласний, адміністративний, економічний і культурний центр Волинської області. Місто розташовано на обох берегах річки Стир. В транспортному відношенні місто являє собою залізничний вузол, вузол автомобільних доріг, а також тут знаходиться річкова пристань.

Місто розташоване в південно-східній частині Волинської області. Економіко-географічне положення міста дуже сприятливе. Відстань до столиці Києва становить - 452 км. Луцьк знаходиться на невеликій відстані від інших великих міст Західної України - відстань до Рівного становить 70 км, до Львова - 178 км, до Тернополя - 176 км і з'єднаний з ними автомобільними магістралями. Це дозволяє розвиватись підприємствам цих міст, використовуючи тісні зв'язки по кооперації, комбінуванню і територіальній концентрації виробництва. Крім того, через місто проходять автодороги міждержавного значення, що сполучають Україну з Польщею та Білоруссю. Найближча відстань від міста до державного кордону з Польщею близько 105 км (через прикордонний пропускний пункт Устиилуг). Місто розташоване на перетині шляхів з Росії в Європу, та з України в країни Європейського Союзу, також Луцьк має вигідне прикордонне положення.

Вигоди економіко-географічного положення можуть максимально повно використані, якщо місто Луцьк буде перетворено у своєрідний фінансовий, інфраструктурний та сервісний плацдарм при розвитку міждержавних економічних відносин як в межах СНД, так і з Європейським Союзом (особливо у світлі недавніх успіхів польської зовнішньої політики і вступом Польщі до Євросоюзу).

Територія міста на сьогодні становить (за даними міського управління архітектури та містобудування) більше 5400 га (54 км?). Чітко простежується тенденція до збільшення площі міста: в 1980 р. Вона становила 3810 га, у 1990 р. - 4280 га, у 2000 р. - 5364 га. Протяжність з заходу на схід складає 10 км, а з півночі на південь більше 15 км.

Розростаючись місто асимілює навколишні села. Цей процес продовжується і зараз. Причому, його інтенсивність сьогодні прямо пропорційно залежить від збільшення вартості земельних ділянок під забудову та проведення виробничої діяльності.

1.2 Історія формування міст

Розповісти про Одесу - спроба достатньо складна. Мало знайдеться в світі міст, які за такий короткий термін свого існування (більше двохсот років) мали б світову популярність. Одесі судилося народитися біля моря.

В цих місцях ще в епохи палеоліту і неоліту селилися люди. Пізніше, в епоху бронзи (II тисячоліття до нашої ери), тут жили племена катакомбної культури.

В I тисячолітті до н.е. Північне Причорномор'я заселили скіфи, кіммерійці і сармати. Поряд з цими кочовими племенами селилися предки найдавніших слов'ян.

На розвиток культури племен, що мешкали в Причорномор'ї, великий вплив мала старогрецька цивілізація. Залишки старогрецьких колоній знайдені в колах міста і навіть на території сучасного Приморського бульвару.

На початку нової ери через Причорноморські степи промайнули полчища гунів, і інших кочових племен, що просувалися до Центральної і Західної Європи.

З IX по XV століття нашої ери тут володарюють печеніги, половці і татари.

На початку XV століття ці землі ненадовго переходять у владу Великого князівства Литовського. До цього періоду відноситься перша письмова згадка про селище Хачибей захищене спеціально спорудженим замком.

В другій половині XV століття Північне Причорномор'я стає здобиччю Османської імперії. Закріпившись на Чорноморському побережжі, турки зводять ряд фортець. Ені Дунья (Нове Світло) - одна з них. Вона будується біля селища Хаджибей. Ця фортеця споруджена в 1764 році на березі Хаджибейської (Одеської) затоки.

Росія починає боротьбу з Туреччиною за панування на Півдні. Під час чергової російсько-турецької війни 14 вересня 1789 року загоном віце-адмірала І. Дерібаса, за участю українських козаків під буттям отамана Головатого на чолі, була узята фортеця Ені Цунья (Хаджибей). З того часу Хаджибей входить в систему оборонних спорую, що зводяться вже російськими військовими інженерами.

Будівництво фортеці було 10 липня 1793 року за проектом Ф. Деволана і завершилося до кінця цього ж року. Побудова всіх фортифікаційних споруд завершилося 22 вересня 1795 року.

Рескриптом Катерини ІІ 27 травня 1794 року на місці Хаджибея засновано нове портове місто. А вже 2 вересня цього ж року були закладені перші портові споруди. Ця дата - 2 вересня 1794 року і є днем заснування міста Одеси.

З самого народження Одеси - цього південного "вікна до Європи" місто стало основним постачальником українського зерна в країни Європи і Передньої Азії.

Великий державний діяч Дюк де Ришельє, Новоросійський губернатор (1803 - 1814), а також градоначальник Одеси, зробив її своєю резиденцією. Це дало поштовх бурхливому розвитку міста. Достатньо сказати, що за період з 1795 по 1814 рр. населення міста збільшилося в 15 разів і досягло майже 20 тисяч чоловік. І це не дивлячись на епідемію чуми, що понесла життя кожного восьмого жителя міста.

До 1850 року Одеса - потужний промисловий центр з 100-тисячним населенням.

Місто будується за планом, складеному інженером - полковником російської армії Францом Деволаном. В будівництві міста беруть участь не тільки місцеві архітектори, такі як Ф. Боффо, Р. Торрічеллі, і інші, але і архітектори з Петербургу - Тома де Томон і А. Мірошників.

В 1820 році виходить перша одеська газета. В 1825 році відкритий археологічний музей.

В місті бурхливо розвиваються освіта, наука і культура. В 1839 році засновано "Одеське суспільство історії і старовини". Відкритий Рішельєвський ліцей, Інститут шляхетних дівчат, чоловіча і жіноча гімназії, училища, школи.

Після відміни кріпацтва в 1861 році Одеса переживає новий економічний і культурний підйом.

В 1863 році Одесі так само, як Петербургу і Москві, надали достатньо великі права по самоврядуванню, законодавчо закріплені в 1870 році. У зв'язку з цим помітно розширяється система освіти. Рішельевський ліцей перетворюється на Новоросійський університет. З'явилися комерційне і інші училища. Одеська публічна бібліотека - одна з найбільших в Європі. Місто стає крупним науковим і видавничим центром.

Одеська художня школа в 1889 році стала художнім училищем при Петербурзькій академії мистецтв. В його стінах вчилися Ф. Рубо, М. Греков і інші відомі художники.

В 1889 році організований Міський музей витончених мистецтв.

До 1910 року Одеса з більш ніж півмільйонним населенням стає третьою по величині, після Петербургу і Москви, містом Російської імперії.

Жовтневі події в Петербурзі і громадянська війна привели місто до розрухи. Лише в 1920-1925 р. в Одесі почала відновлюватися нормальне життя. Місто стає центром великої губернії.

Згідно ухвалі уряду в місті формуються три курортні зони. північна - Хаджибейський і Куяльницький лимани, приморська - Аркадія і Фонтани, південна - Люстдорф. Одеса перетворюється на великий курортно-оздоровчий центр.

22 червня 1941 р. Велика Вітчизняна війна. Ворог підійшов до міста 5 серпня. 73 дні війська і жителі міста героїчно стримували натиск ворога. Тільки наказ командування перервав цю героїчну оборону. За цей подвиг Одеса удостоєна звання Місто-герой.

Одесу звільнили 10 квітня 1944 р. Наслідки військових дій були катастрофічними. Зруйновані підприємства, портові і складські споруди, величезна кількість адміністративних і житлових будівель. Місто стояло в руїнах. Але вже до кінця 1951 місто було відновлено.

В історії музичної культури Одеса відома як місто, що подарувало світу великих музикантів ХХ століття - Давида Ойстраха, Еміля Гілельса, Святослава Ріхтера. Тут заснована і продовжує активно виховувати музикантів всесвітньо відома школа ім. проф. Петра Столяра.

Одеса - місто, з яким пов'язана творчість великих художників, серед яких Іван Айвазовський, Киріак Костанді, Василь Кандинський. В Одесі сформувалася всесвітньо відома південноросійська живописна школа, естетика якої близька до французького імпресіонізму.

З Одесою пов'язана літературна творчість багатьох всесвітньо відомих письменників: Олександра Пушкіна, Миколи Гоголя, Івана Буніна, Олександра Купріна, Шолом Алейхема, Володимира Жаботинського, Хаїма Нахмана Бяліка, Ісака Бабеля.

З першого дня свого створення Одеса була і залишається інтернаціональним містом. Окрім росіян і українців, значну частину населення складають вихідці з Балкан і країн Західної Європи. Це відображено в назвах районів і вулиць: Молдавія, Французький і Італійський бульвари, вулиці Грецька, Болгарська, Єврейської, Польська, Німецька.

Сліди проживання людини на території міста Луцька сягають доби нового кам'яного віку - неоліту (VI - IV тис. до н. е.). У цей час людина почала переходити від мисливства, рибальства і збиральництва до землеробства і скотарства. Подальшого вдосконалення набула техніка виготовлення кам'яних знарядь. У передмісті Луцька - Гнідаві археологами виявлені залишки поселень V тис. до н. е., що належали племенам культури лінійно-стрічкової кераміки. Люди жили у напівземлянках з вогнищами і господарськими ямами біля них.

 У період бронзи (ІІ тис. до н. е.) на території Луцька існували два різноетнічні поселення. Точну дату заснування міста встановити неможливо. Польський хроніст ХV ст. Ян Догуш вважав, що Луцьк заснований у 1000 р. київським князем Володимиром Святославичем. Українські вчені припускають, що місто виникло у Х ст. Розкопки у старій його частині, в тому числі в районі Дмитріївського собору, виявили чіткий культурний шар VII - VIII ст. Наприкінці Х ст. Волинь разом із Луцьком увійшла до складу Київської Русі і стала її західною окраїною. На сторінках руських літописів Луцьк вперше згадується при описі подій 1085 р., і від цієї дати ведеться історія міста.

Назва міста походить від слова "лука", що означає закрут, заворот, коліно, яке робить річка Стир у тому місці, де виникло місто. Найдавніша назва міста - Лучеськ з часом змінювалася і поступово набула сучасної форми - Луцьк. Війська з Луцька брали участь у походах на кочівників з ХІІ століття

Луцьк був одним із найбільших міст Галицько-Волинської Русі. У ньому розвивалися ремесла, торгівля. За економічним і політичним значенням це було друге місто на Волині після Володимира. Про знання і вміння давньоруських будівельників свідчить Луцький замок, який зберігся до наших днів. Замок луцьких князів, майже неприступний, з усіх боків оточували води річок Стир і Глушець. Спорудження замку розпочалося наприкінці ХІІІ ст. за князювання Мстислава Даниловича на місці, де раніше стояв дерев'яний замок. Для будівництва залучалися не тільки іноземні, а й луцькі будівничі. До 1340 р., коли на Волині утвердився литовський князь Любарт, і спорудження замку завершилося. Замок являє неприступну твердиню, був зразком фортифікаційних споруд того часу.

Луцьк пережив і монголо-татарську навалу хана Батия 1240 р. і напад литовців 1256 р. і облогу татар 1257 р., врешті дві світові війни, фронти яких проходили через Луцьк.

 Внаслідок Люблінської унії 1569 р. Луцьк увійшов до складу Польщі. Посилення соціального і національно-релігійного гноблення спричинило пожвавлення антифеодальної боротьби народних мас. У 1593 р. на Україні спалахнуло перше велике селянсько-козацьке повстання під проводом Криштофа Косинського. Повстання охопило Поділля і Волинь.

 З козацьких повстань відомо, що у 1595 році Луцьк захопив Северин Наливайко, події війни під проводом Богдана Хмельницького торкнулися Волині лиш тим, що на її землях проводили битви (Пиляви, Берестечко), а 1648 року загони на чолі з Федором Липкою громили заможних міщан.

У Луцьку існувала друкарня з 1626 р. тут видавалися різноманітні книги в основному релігійного характеру. Діяльність друкарні сприяли активізації громадсько-політичного життя. У ХVII - XVIII ст. в місті збудовано ряд культових споруд, які є визначними пам'ятками архітектури.

Єзуїтський костел - тринефний, збудований у стилі раннього барокко, з великою банею у центрі, справа і зліва - менші бані. У його будівництві і перебудові брали участь видатні українські, польські та італійські архітектори. За зразок взято кращі італійські споруди.

Магдебурзьке право дароване місту 1432 року, грамота про що зобов'язувала лучан захищати укріплення і влаштовувати три ярмарки щороку. У місті складувалась сіль з чорноморських лиманів і галицького Прикарпаття, яку потім відправляли у литовські і східні руські землі. Населення багатшало і його обійстя стали привабливими для войовничих зайд. У 1453 році місто грабували татари заволзькі, у 1459 - римські, а у 1500 році татарська орда дощенту спалила місто. У 1540 році пожежею знищено усі міські книги, то ж реконструкція історії Луцька багато в чому базується на аналізі особливостей архітектурних споруд, що збереглися до наших днів. У 1985 році урядом України прийнято рішення про оголошення комплексу пам'яток Старого міста історико-культурним заповідником республіканського значення. Після Люблінської унії 1569 року Луцьк потрапляє під владу Польщі. В цей час інтенсивно освоюється заболочена територія на захід від замків. Сюди поступово переміщується центр міста, тут будується палац Вітовта, ратуша, поселяється вірменська колонія. Поруч з нею розташувалося єврейське поселення.

Після ІІІ поділу Польщі Луцьк переходить під протекторат Російської імперії, з 1795 року Луцьк стає повітовим центром Волинського намісництва, а згодом - Волинської губернії. Поблизу Собору святих апостолів Петра і Павла примостився маленький двоповерховий будиночок, що здобув славу саме завдяки своїм мешканцям - у 90-х роках ІХ століття тут проживала родина Косачів, що подарувала Україні двох талановитих письменниць - Олену Пчілку та Лесю Українку. Сім'я Косачів оселилася в мурованому домі недалеко від замку у 1878 році. Дружина луцького мирового посередника Петра Косача Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач) зробила багато для збирання і систематизації волинського фольклору.

В історію І світової війни Луцьк увійшов завдяки "Брусиловському" або "Луцькому" прориву, коли в 1916 році війська Південно-західного фронту завдали нищівного удару німецько-австрійським військам, а події революції 1917 року у Луцьку описуються швидкими змінами влади - у березні владу на себе взяла Рада громадських організацій, у вересні було обрано міську думу, у листопаді владу захопив військовий революційний комітет, а після встановлення гетьманату у лютому 1918 року Луцьк зайняли німецькі війська. В грудні 1918 року владу проголосила Директорія, 22 січня 1919 року офіційно проголошено Акт Злуки УНР та ЗУНР, а вже в травні 1919 року в місто вступили польські частини. Через рік поляків витісняють з міста війська І-шої Кінної Армії червоних, організовується ревком. Однак з 17 вересня 1920 року Луцьк знову зайняли польські війська і відповідно до Ризького мирного договору перебували на Волині до 1939 року.

 За пактом Молотова - Ріббентропа у вересні 1939 року до Луцька вступили частини Червоної армії, була встановлена радянська влада, відновлена після перемоги Радянської армії у Другій Світовій війні. В ході війни місто зазнало значних руйнацій, тож у повоєнний період його інфраструктура була повністю оновлена.

70-і роки ХХ ст. відзначалися значним ростом промисловості і населення міста. З 50 тисяч мешканців за десять років місто виросло до 200 тисяч. Поступово Луцьк стає зеленим, чистим, ошатним, впорядкованим обласним центром.

На зламі української історії у 1989 - 91 роках Луцьк першим підняв національний прапор України над міською радою. Почався новий відлік і спрямування життя і розвитку. Актуальними питаннями розвитку міста стали благоустрій, гармонізацій екстер'єру його вулиць, фасадів будинків, скверів і парків, громадських і торгово-побутових закладів. Першими заходами нової генерації архітекторів, будівельників, бізнес-кіл стали благоустрій проспекту Волі з облаштуванням головної площі, встановленням пам'ятника Тарасу Шевченку. Далі йшла реконструкція вулиці Богдана Хмельницького з відкриттям скульптурного зображення патрона нашого міста - Святого Миколая. Практично заново було відновлено вулицю Данила Галицького у Старому місті із спорудженням на новоутвореній площі пам'ятного знака на честь двотисячоліття Різдва Христового. Новою окрасою міста став реконструйований Майдан Грушевського і встановлений тут пам'ятник першому Президенту України - Михайлу Грушевському.

РОЗДІЛ ІІ. ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ ОДЕСИ ТА ЛУЦЬКА

Чисельність населення міста Луцька становить близько 265 тис. осіб. Динаміку чисельності населення ілюструє таблиця 1.1.1. Як видно з таблиці 1.1.1, чисельність населення Луцька стабільно зростала з повоєнних років до 2000 р. Причому темпи цього росту були досить високими. На рис. 1.1.1 показано порівняльне зростання темпів збільшення чисельності населення міст Луцька, Львова та Рівного.

Починаючи з 1985 року темпи приросту населення м. Луцька дещо знижуються. Чисельність населення на сьогодні, у порівнянні із 2000 р., теж зменшилась. Це пояснюється від'ємним природним приростом та інтенсивною міграцією населення з міста в села, у країни ближнього і дальнього зарубіжжя, що зумовлено економічними причинами. Так, наприклад, за 1995 р. в м. Луцьк на постійне проживання прибуло 4346 чол., а вибуло - 5141 чол., отже, міграційний баланс був від'ємним і становив - 795 чол. Реальна кількість населення міста ще менша, оскільки міграція населення для роботи за кордоном носить нелегальний, а отже, й не обліковий характер. Темпи відтворення населення ілюструє таблиця 1.1.2. Дійсно, починаючи з 90-х років, кількість народжуваних знижується, смертність переважає народжуваність і для міста характерний від'ємний приріст населення. У структурі причини смертності станом на 2000 рік 55,2% випадків припадає на хвороби органів системи кровообігу, 17,6% - на злоякісні новоутворення, 3,7% - на хвороби органів дихання, 9,5% - на нещасні випадки, отруєння і травми.

Зменшення чисельності населення міста, зниження народжуваності, збільшення смертності зумовлено, перш за все, соціально-економічними причинами (побутовими, фінансовими, проблема функціонування охорони здоров'я і т. д). Хоча на сьогодні слушною та актуальною є думка, що на комплекс демографічних показників серйозний вплив чинить і екологічна ситуація (наприклад негативні наслідки аварії на ЧАЕС).

Із загальної чисельності населення міста 217,1 тис. осіб., 47,6 тис. осіб - молодше працездатного віку (діти та підлітки), 136 тис. осіб - населення працездатного віку, а 32,5 тис. осіб - населення старше працездатного віку (пенсіонери). Середньорічну чисельність працівників міста, середньорічну чисельність зареєстрованих безробітних та середньомісячну заробітну плату працівників за період 1995-2000 р.р ілюструє таблиця 1.1.3.

Як видно з даної таблиці, чисельність зайнятого населення за період 1995-2000 роки зменшилась на 16,5% (13,8 тис. осіб), а чисельність офіційно зареєстрованих безробітних за той же період збільшилася у 8,7 раз ( на 5575 осіб). Це свідчить про збільшення масштабів безробіття та збільшення масштабів міграцій населення для роботи за кордоном.

За попередніми даними Всеукраїнського перепису населення станом на 5 грудня 2001 року чисельність населення міста Одеси складає 1029,1 тис. осіб проти 1106,4 тис. осіб що проживали в місті станом на 1 січня 1990 року.

Природне зменшення населення в місті збільшилось з -1,4 тис. осіб у 1990 році до -7,1 тис. осіб у 2001 році

За 2001 рік збільшилась кількість зареєстрованих одружень порівняно з 2000 роком на 6,8%, кількість розлучень за той же період зменшилась на 6,6%. Рівень народжуваності у місті можна оцінити як недостатній, оскільки він не забезпечує відтворення населення.

На думку багатьох демографів відтворенню населення міста сприятимуть стабілізаційні процеси в економіці. Прогнозуються позитивні зміни у демографічній ситуації: стабілізується народжуваність, уповільняться темпи природного зменшення населення, зменшиться смертність.

На стан народжуваності і смертності в будь-якому суспільстві впливає комплекс соціальних, економічних, природних та інших умов. Один з основних факторів, що визначає природний рух населення - його вікова і статева структура.

Місто Одеса характеризується вкрай несприятливою віковою структурою населення. З 80-х років, в місті спостерігається процес старіння населення. Середній вік чоловіків за останні 15 років зріс від 34 до 36,1 року, жінок - з 41 до 42 років. Щодо статевої структури, то у Одесі 45% населення чоловічої статі.

Збільшенню кількості жителів міста сприяла міграція, яка є досить вираженою в місті. В 2007 році міграційний приріст населення міста склав більше 10 тис. осіб. В основному мігранти прибувають до міста з всіх країн СНД, а також представники Сирії, В'єтнаму, Китаю та інших країн.

Минулого року в місті народилося 8998 осіб, а померло 13937. На даний час в місті проводиться політика щодо поліпшення стану народжуваності, виплачується допомога при народженні другої та третьої дитини.

У структурі причини смертності станом на 2000 рік 50% випадків припадає на хвороби органів системи кровообігу, 25% - на злоякісні новоутворення, 4,7% - на хвороби органів дихання, 12% - на нещасні випадки, отруєння і травми.

Трудові ресурси становлять 59,3% від загальної чисельності населення.

Характерним був перетік робочої сили із провідних галузей матеріального виробництва до сфери фінансових, торгово-посередницьких послуг, так званої нерегламентованої зайнятості. Спостерігалося зменшення зайнятих у народному господарстві, особливо серед молоді, зростання долі працівників, зайнятих у режимі неповного робочого дня, тижня. Продовжувався розвиток підприємництва, самозайнятість та інші види економічної діяльності.

На кінець 2001 року статус безробітного мало 6,6 тис. чоловік. Це на 1,5% менше, ніж у 2000 році. Рівень зареєстрованого безробіття становив 0,4% працездатного населення в працездатному віці, що не перевищує прогнозний показник і знаходиться на рівні безробіття на відповідну дату минулого року.

Визначилася тенденція зменшення обсягів прихованого безробіття. У зв'язку з позитивними змінами в економічній ситуації міста та відповідно до Закону України "Про відпустки" зменшилася доля громадян, які знаходились у відпустках з ініціативи роботодавців.

Кількість вакансій станом на 1 січня 2002 року становила 1,4 тис. одиниць.

Пом'якшенню ситуації на ринку праці сприяла стабілізація роботи промислових підприємств, розвиток підприємництва, реалізація заходів районних програм зайнятості.

У 2001 році за рахунок усіх джерел фінансування в Одесі створено 16990 робочих місць, з них 83% - сфері малого та середнього бізнесу. За сприяння служб зайнятості працевлаштовано 4,2 тисячі незайнятих громадян, що відповідає рівню 2000 року.

У 2001 році службою зайнятості організовано профнавчання для 1000 чоловік. Це допомогло їм освоїти професії, які користуються попитом на ринку праці, та дало можливість займатися індивідуальною трудовою діяльністю.

РОЗДІЛ ІІІ. СУЧАСНИЙ СТАН ЕКОНОМІКИ ОДЕСИ ТА ЛУЦЬКА

3.1 Розвиток та розміщення промисловості

Економічний потенціал промисловості міста Луцька формує обробна промисловість, зокрема машинобудівна, хімічна, текстильна, харчова, переробна. У мiстi функцiнує 44 промислових пiдприємств, а частка мiської промислововстi в загальному обсязi обласного виробництва перевищує 40 вiдсоткiв. Основну увагу мiська влада придiляє створенню сприятливих умов для економіки, впровадженню нових форм господарювання, підвищенню ефективності функціонування галузей, розвитку пiдприємництва та інвестиційної діяльності, залученню іноземних інвестицій, створення нових робочих місць.

Стабiльний розвиток господарства забезпечується розвинутою iнфраструктурною мережею, що включає розгалужену систему перевезення як в серединi так i за межами мiста, налагодження торгiвельних зв'язкiв мiж вiтчизняними виробниками та iноземними компанiями, впровадження нових прогресивних, технологічних процесів, розвиток банкiвських, страхових, iнформацiйних рекламних та iнших послуг, що орiєнтуються на провiднi європейські стандарти.

Щодо 90-х років то певні зрушення в економіці все ж таки відбулись. Так, зокрема, обсяг випуску промислової продукції, що стабільно знижувався до 1997 року почав зростати з 1998 р. Хоча кризові явища в економіці далеко не до кінця подолані. Про це свідчить, зокрема, той факт, що за 2000 р. по місту введено в дію основні виробничі фонди, вартістю лише 81 млн. грн., вартість незакінченого будівництва на кінець року становила 173 млн. грн., в тому числі по промислових об'єктах - 100,2 млн. грн.

Про оживлення економіки міста свідчить і зміна пропорцій експортно-імпортного балансу. З таблиці 1.1.4 видно, що обсяг експорту промислової продукції міста стабільно збільшувався, а 2000 р. він у 4,6 раза перевищував аналогічний показник у грошовій формі за 1995 р.

Основними галузями промисловості міста Луцька є: електротехнічна, текстильна, машинобудівна, хімічна, приладобудівна, харчова, переробна. Частка міської промисловості в загальному обсязі обласного виробництва перевищує 50%.

Стабільний розвиток господарства забезпечується розвинутою інфраструктурною мережею, що включає потужну та розгалужену систему перевезення як у середині, так і за межами міста, налагодження торговельних зв'язків між вітчизняними виробниками та іноземними компаніями, використання останніх досягнень науки і техніки, розвиток складського господарства, банківських, страхових, інформаційних, рекламних та інших послуг.

Оцінка ролі шести найважливіших факторів, що впливають на територіальну концентрацію промислового виробництва наведена на рис. 1.1.3. Специфіка прояву кожного з цих факторів для м. Луцька значною мірою залежить різних із точки зору ієрархії структур управління міським територіально-виробничим комплексом. В цілому поєднання й концентрація дії факторів у зоні м. Луцька є сприятливим для соціально-економічного розвитку його ТВК.

Як видно з рис. 1.1.3, найкращі передумови в ТВК Луцька склались для перспективного розвитку машинобудування, хімічної, легкої, харчової, деревообробної промисловості та транспорту. Це й зумовило промислову спеціалізацію міста.

У машинобудуванні особливо виділяється виробництво електротехнічних виробів Луцький завод електроапаратури, приладобудування.

Луцький автомобільний завод виробляє легкові автомобілі підвищеної прохідності. Розвивається сільськогосподарське машинобудування.

Хімічна промисловість представлена заводом побутової хімії

Однак найбільш важливими і найдавнішими є підприємства лісової та деревообробної промисловості, а також лісохімії.

Важлива й така галузь, як промисловість будівельних матеріалів, особливо виробництво цегли в Луцьку. В місті діє картонно-руберойдовий завод, що виготовляє м'яку покрівлю, гідроізоляційні матеріали

Легка промисловість -- одна з провідних галузей в Луцьку, особливо текстильна (меланжева фабрика )

Проте найважливішою галуззю є харчова промисловість це такі галузі, як цукрова, м'ясна, плодоконсервна, маслосироробна і молочна. Найпотужнішою галуззю харчової промисловості є цукрова. Найбільше підприємство розміщене в Гнідаві (Луцьк).

М'ясна промисловість орієнтується, крім сировини, і на споживача. Найбільші м'ясопереробні підприємства зосереджені в Луцьку. Молочні підприємства поширені в місті. Працює пивоварня в місті Луцьку, також в місті є кондитерська фабрика.

Важливим фактором економіки лишається розвиток малого та середнього бізнесу. Кількість відповідних підприємств, чисельність працюючих на них та обсяг реалізованої продукції мають тенденцію до зростання, що відіграє позитивну роль у формуванні продуктивної зайнятості населення, нарощуванні доходів бюджету, покращенні соціально-економічної ситуації загалом.

Позитивні досягнення державної стратегії соціально-економічного розвитку в сфері доходів і соціального захисту населення, а також поліпшення фінансових показників функціонування господарського комплексу міста - запорука підвищення якості життя населення, забезпечення його динамічного і всебічного розвитку.

Одеса - крупний центр науково-технічної інформації, розвинутої паливної, харчової, хімічної, легкої промисловості, машинобудування. Одеса стала одним із головних ділових центрів держави з розвинутою ринковою інфраструктурою, активною зовнішньоекономічною діяльністю і масштабним ринком ділових послуг - інформаційних, консультаційних, кредитно-фінансових, страхових, маркетингових.

Промисловий комплекс міста характеризується розвитком обробної промисловості (харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів, легка промисловість, виробництво деревини та виробів з деревини, целюлозно-паперова та поліграфічна промисловість, видавнича справа, виробництво продуктів нафтопереробки, хімічна та нафтохімічна промисловість, виробництво інших неметалевих мінеральних виробів, металургія та оброблення металу, інше виробництво, добувної промисловості (видобування неенергетичних матеріалів), виробництвом та розподілення газоподібного палива і води.

У структурі промислового виробництва переважає харчова промисловість, машинобудування, ремонт та монтаж машин і устаткування, металургія та оброблення металу, виробництво продуктів нафтопереробки. У машинобудівному комплексі найбільше розвинуті верстатобудівна та інструментальна промисловості, приладобудування, сільськогосподарське машинобудування, виробництво технологічного обладнання для харчової та переробної промисловості.

Щодо найбільших підприємств міста, то вони мають важливе значення в межах держави.

В Одесі є сталеплавильний завод та окремі ливарні цехи на інших підприємствах Одеси.

Серед галузей машинобудування розвинене транспортне. Суднобудування представлене окремими судноремонтними заводами в місті. Виділяється Одеський завод великого кранобудування, що виготовляє дизельні крани вантажністю до 100 т, Одеський автоскладальний завод (причіпи, напівпричіпи, фургони), сільськогосподарське машинобудування Одеським -- тракторні плуги.

Верстатобудування зосереджено в Одесі -- два заводи, що продукують універсальні верстати та верстати з ЧПУ.

У місті виготовляють енергетичне й електричне устаткування та машини, електродвигуни, дизелі, обладнання для автомашин, тракторів .

Виробництво кіноапаратури зосереджено на Одеському заводі "Кінап", поліграфічне машинобудування, світлокопіювальні й електронногравірувальні автомати.

Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропі, солях озер і лиманів), частково використовує привізну. Найбільші підприємства -- Одеський суперфосфатний, Одеський хіміко-фармацевтичний та фарбовий.

У легкій промисловості виділяється текстильна галузь. Найбільш відомим підприємствам є Одеська конопле-джутова фабрика також працює вовняна та взуттєва фабрики.

Велике значення має харчова промисловість, що ґрунтується на місцевій сировині. Широко розвинені консервна, молочна, ефіроолійна, рибна, м'ясна, тютюнова галузі. На харчову промисловість припадає майже половина промислової продукції міста. М'ясна представлена м'ясокомбінатом. В місті працює потужний олійно-екстрактовий завод. Плодоконсервна промисловість представлена одеським заводам.

В місті виготовляється значна кількість вин. У період так званої боротьби з алкоголізмом частину заводів закрили, виноградники вирубали, тару знищили. Нині виноробні й виноградарські підприємства і господарства починають відбудовуватись.

Проте, господарський комплекс міста потребує глибокої структурної і технологічної перебудови. Головна господарська диспропорція в економічному становленні міста полягала у перевазі галузей матеріального виробництва і недостатньому розвитку сфери послуг - побутових, виробничих, науково-технічних, ділових, духовних. Нині ця диспропорція поступово вирівнюється

На роботу промислових підприємств негативно вплинула економічна криза в країні. Жодній галузі не вдалося зберегти обсяги виробництва на рівні 1990 року. Не вдалося повністю звільнитися від галузевих деформацій у промисловості та залежності від давальницьких схем.

Основні фонди промисловості, в основному, морально та фізично застарілі, потребують модернізації, впровадження ресурсозберігаючих та енергозберігаючих технологій, переходу на випуск сучасної конкурентоспроможної продукції.

Машинобудування міста не досить зорієнтовано на обслуговування базових галузей міста і регіону, на забезпечення машино-технічними засобами міського господарства. Значна частина машинобудівних підприємств залишається екологічно небезпечними, а їх розміщення в курортному місті є невиправданим.

Не зважаючи на традиційно високий рівень розвитку харчової і переробної промисловості в Одесі, комплекс виробництв товарів масового вжитку потребує глибокої модернізації. За світовими стандартами виробництво товарів народного споживання повинно значно перевищувати обсяги виробництва важкої промисловості. Саме цим зумовлюється один з головних і пріоритетних напрямків структурної перебудови міста.

3.2 Соціально-культурна сфера

Соціальна сфера міста Луцька є досить розвинута та розгалужена. В місті функціонує 26 середніх загальноосвітніх шкіл, вечірня школа, школа-інтернат, 2 музичних і художня школа, 2 спортивні школи, природничий ліцей, Палац учнівської молоді, Станція юного техніка, 5 професійно-технічних училищ, 2 технікуми, медичне, педагогічне та культосвітнє училище, 2 національних університети (Волинський національний імені Лесі Українки та Луцький національний технічний університет), 5 недержавних університетів та філіалів університетів. В місті працюють філіали проектних та науково-дослідних інститутів “Волиньводбуд”, “Гіпрогад”, “Укрземпроект”, “Укрмашпроект”, “Укрмашпромпроект”, Інституту ґрунтознавства ім. Соколовського та інші.

У зв'язку з індустріальним та економічним ростом Луцьк перетворився на сьогодні в найкрупніших в області й найкрупніших на Західній Україні науковий центр. Основні показники, що характеризують розвиток науки в місті є такими велика кількість докторів, кандидатів наук, зріс обсяг науково-технічних робіт та ін. Хоча наука Луцька переживає на сьогодні далеко не найкращі часи. Основна причина - економічна криза в державі, недофінансування державних наукових та науково-проектних установ, відсутність платоспроможного попиту в господарюючих суб'єктів на інтелектуальний та технологічний продукт. В той же час за останні за останні 5 років намітився ряд позитивних тенденцій. Так, наприклад, стабільно зростає кількість спеціалістів найвищої кваліфікації в області (кандидатів і докторів наук), зростає частка фундаментальних досліджень та проектно-конструкторських і технологічних робіт, науково-технічних послуг (що особливо важливо у зв'язку з перетворенням науки у сферу наукового сервісу).

Не обминули і соціально-економічні негаразди і сферу освіти міста. Так зокрема з року в рік знижується кількість дитячих дошкільних закладів, чисельність дітей у них і охоплення дітей цими закладами.

У Луцьку налічується 93 бібліотеки (книжковий фонд - 4,2 млн. книг), 40 клубів, 7 кінотеатрів, обласний музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка, ляльковий театр, обласна філармонія, краєзнавчий музей, 3 великих парки. Нажаль, на відміну від освіти, заклади культури і мистецтва на сьогодні переважають далеко не найкращі часи. Показники забезпеченості населення міста об'єктами соціально-культурної сфери катастрофічно знижуються. Це зумовлено зниженням інтересу пересічного жителя до культурного життя міста, хронічним недофінансуванням культури, численними реорганізаціями закладів культури, відсутністю належної масової, ідеологічної, національно-просвітницької та пропагандиської роботи, невідповідністю змісту та форми культурних та мистецьких послуг населенню його запитам та інтересам.

Також не дуже втішне враження залишає аналіз діяльності закладів охорони здоров'я. Якщо аналізувати розвиток медицини міста за кількістю медичного персоналу, то і кількість лікарів і кількість середнього медичного персоналу з року в рік зростає. Навпаки ж кількість лікарняних ліжок та забезпеченість населення місцями в лікарнях зменшується.

В Луцьку багато архітектурних пам'ятників та визначних місць: Верхній замок, залишки стін Нижнього замку, будинок Пузини, церкви - Покровська, єзуїтський колегіум, єзуїтський костел Петра і Павла, синагога, Святотроїцький собор і т. д. Пам'ятники: Лесі Українці, меморіальний комплекс Вічної слави, Тарасу Шевченку, Св. Миколаю та багато інших.

Соціальна сфера міста Одеса є досить розвинутою та розгалуженою, тому що місто є крупним науковим і освітнім центром країни. В місті функціонує 60 загальноосвітніх шкіл, 9 музичних та 11 художніх шкіл, найбільші вищі учбові заклади: Одеський Національний університет імені Мечникова, Одеський Національний політехнічний університет, Національний Морський університет, Одеська Національна харчова академія, Консерваторія (нині Одеська Державна Музична Академія Нежджнової) і багато інших.

Окрім учбових закладів в Одесі розташовується ряд наукових інститутів і проблемних лабораторій. Велику площу над самим берегом моря займає Ботанічний сад Одеського Національного університету імені І. І. Мечникова. У багатьох портах можна зустріти випускників двох одеських вищих інженерних і морських учбових закладів, морехідних училищ і шкіл.

Видне місце в культурному житті міста і країни займає Державний академічний театр опери і балету. Його будівля, побудована в 1884-1887 роках, є однією з чудових в Європі архітектурних споруд. Його портал прикрашений скульптурними групами, що алегорично зображають муз покровительок театру, музики, танцю, комедії і трагедії. Відвідини цього театру залишають незабутнє враження. Театр знаменитий своєю історією. У ньому бували видатні письменники і композитори, на його сцені виступали великі співаки Шаляпін, Карузо, Собінов. Також Одеса має в своєму розпорядженні театри Музичної Комедії, Російський драматичний театр ім. Іванова, Український театр, філармонію і інші. В місті є велика кількість музеїв найбільш відомими з яких є: Археологічний, Західного і Східного мистецтва, Літературний, Воєнно-морський, Художній, Одеський музей Пушкіна та інші.

Одеса вважається “Всесвітньою столицею гумору і сміху”, із цього приводу щорічно 1 квітня місто святкує Юморину. Звичайно в рамках святкування проводиться карнавальний хід по центральних вулицях міста, а так само численні концерти гумористів, що з'їжджаються зі всього колишнього СРСР, і сатириків, а так само музикантів і комік-труп.

Також не дуже втішне враження залишає аналіз діяльності закладів охорони здоров'я. Якщо аналізувати розвиток медицини міста за кількістю медичного персоналу, то і кількість лікарів і кількість середнього медичного персоналу з року в рік зростає. Навпаки ж кількість лікарняних ліжок та забезпеченість населення місцями в лікарнях зменшується.

Одеса входить до числа найцінніших історичних міст України. На території міста розташовано 42 пам'ятки національного значення та 1340 пам'яток історії, архітектури та містобудування, науки та техніки місцевого значення. Найдавнішою частиною Одеси, розпланування і забудова якої мають найвищу цінність та ансамблеві якості, є історичний центр міста.

Найцінніша частина історичного центру, обмежена Польським спуском, вулицями Приморською, Преображенською, Дерибасівською є пам'яткою містобудування “Стара Одеса”, яка може бути включена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

За межами історичного центру розташовані окремі ділянки з цінною забудовою і пам'ятками архітектури й містобудування: територія курорту Куяльник, ландшафтно-рекреаційні території паркового характеру вздовж Французького бульвару, окремо розташовані пам'ятки архітектури та історії на території району “Молдаванка”.

На території міста знаходяться також численні ділянки, на яких відомо про існування археологічного культурного шару та інших археологічних об'єктів. Деякі з них досліджені археологами, однак більшість з них ще не підлягали систематичним дослідженням. Тому вказані території становлять велику цінність, як поле нових наукових досліджень, пов'язаних з вивченням матеріальної культури народів, що заселяли цю територію за стародавніх часів.

3.3 Транспортний комплекс міст

Транспортний комплекс -- це поєднання різних видів транспорту, обслуговуючих, допоміжних підприємств і організацій на певній території.

Транспорт -- одна з галузей матеріального виробництва України. Він є необхідною умовою виникнення і розвитку територіального поділу праці. Останній можливий лише за умови інтенсивного обміну товарами між окремими територіями, що беруть участь у цьому поділі. Розширення територіального поділу праці, його удосконалення і саме виникнення нових, більш ефективних форм значною мірою залежать від рівня розвитку транспорту.

Транспорт є важливим чинником формування територіальної структури господарства. Він може прискорювати або ж затримувати процес територіальної концентрації промислових підприємств у певних господарських центрах, забезпечувати нормальне функціонування різних елементів їх територіальної організації в промислових комплексах.

Вплив транспортного чинника залежить від рівня розвитку транспортної системи. Чим розвинутіша, різноманітніша і розгалуженіша транспортна мережа, чим більше функціонує ефективних транспортних засобів, тим сприятливіше транспортне положення будь-якого об'єкта території (міста, промислові підприємства тощо). Недостатній розвиток транспортної системи обмежує можливості формування і подальший розвиток господарства певної території.

Транспортний комплекс міста Луцька за період з 1992 по 2000 роки суттєво зріс. Загальна чисельність автопарку міста в 2007 р. в порівнянні з 1985 р. зросла у 2,2 раза, в т. ч. Чисельність пасажирських автобусів - на 16,7%, спеціальних автомобілів - на 10%, легкових автомобілів - в 5,6 раза. Зросла забезпеченість легковим автотранспортом, що знаходиться в індивідуальній власності - у 7,5 раза. Це свідчить про зміну у структурі автомобільного парку міста. В місті організовані регулярні пасажирські перевезення на 17 тролейбусних маршрутах, та 25 напрямах маршрутних таксі.

Якщо розглядати дані то в Луцьку розвинуті такі види транспорту, як автомобільний, залізничний та трубопровідний.

У місті знаходиться залізничний вузол. Луцьк сполучений залізницею з Києвом, Львовом, Сімферополем, Одесою, Чернівцями, а також Берліном та Варшавою. Автобусне сполучення з іншими містами України та населеними пунктами всередині області здійснюється через дві автостанції, як розміщені у різних частинах міста. В січні-жовтні 2008 року автомобільним транспортом перевезено 0,8 млн. т вантажів та 9,1 млн. пасажирів. Виконано вантажооборот в обсязі 141,2 тис. тонн. Міським електричним транспортом користувалось 3,9 млн. громадян.

Щодо розвитку транспортного комплексу в Одесі, то розвитку набули всі види транспорту: залізничний, автомобільний, морський, повітряний, річковий, трубопровідний.

Місто розташоване на перетині найважливіших міжнародних шляхів з Європи в Азію, із Центральної й Північної Європи на Близький Схід. Через Одесу проходить міжнародний транспортний коридор №9, що сполучає Фінляндію, Росію, Литву, Білорусь, Україну, Молдову, Румунію, Болгарію й Грецію.

В місті була збудована друга залізнична магістраль, яка пролягла від Одеси до Балти в 1865 р. Завданням цієї залізниці було сполучення зернового району з Одеським морським портом для вивезення зерна та іншої сільськогосподарської продукції в інші країни. В залізничному транспорті важливе господарське значення має магістраль південного напряму Львів - Одеса. Основними автомагістралями є Київ - Одеса, Одеса - Миколаїв - Херсон. Вантажні перевезення в місті здійснюються трасою Одеса - Київ.

Найбільшим морським портом України є Одеса. Він обладнаний під контейнерні перевезення. Тут на залізничній станції Одеса - Порт відбувається перевантаження із залізничного на морський транспорт і навпаки. В Одесі обробляють понад 20 млн. тонн вантажів, що становить 20 % морського вантажообороту країни, загальна довжина берегової лінії - 8 км, приймає судна довжиною до 250 м й осіданням до 12,5 м. Транспортними лініями порт сполучено більш ніж з 600 портами 100 країн світу. Діють поромні переправи, що сполучають Одеський порт із Туреччиною й Грецією. По загально класифікаційних параметрах порт належного до класу найбільших портів, він має міжнародну категорію й активний баланс вантажообігу, є торговельним портом багатофункціонального типу. Законом України "Про спеціальну (вільну) економічну зоні "Порто-Франко" на території Одеського морського торговельного порту створено вільну економічну зона, у якій суб'єкти господарської діяльності мають пільговий режим оподатковування Це такі вантажі, як нафта, зерно, залізна руда, будівельні матеріали, цукор тощо. Одеса як морський порт не має собі рівних в Україні за перевезенням пасажирів. У майбутньому Одеський порт перетвориться в значний центр перевезення зарубіжних туристів.

Важливе значення має також трубопровідний транспорт. Через місто проходить газопровід Шебелинка-Дніпрпетровськ-Кривий Ріг-Одеса-Кишинів з відгалуженням на Запоріжжя, Нікополь, Миколаїв та Херсон.

РОЗДІЛ ІV. ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА МІСТ ОДЕСИ ТА ЛУЦЬКА

4.1 Зовнішньоекономічна діяльність

За даними Державної митної служби, в січні-серпні експорт товарів господарюючих суб'єктів міста Луцька становив 140,5 млн. доларів США і в порівнянні з відповідним періодом минулого року скоротився на 10%, а імпорт - 356,9 млн. доларів (зменшився на 4,2%).

Зовнішньоторговельні операції з товарами здійснювались з партнерами з 65 країн світу (експортували товари в 48 країн, імпорт отримували з 50).

Експорт

Вартість товарів, експортованих в країни СНД, дорівнює 49,1 млн. доларів (на 58% більше, ніж торік), що становить 35% загальноміського експорту.

До інших країн світу експортовано товарів на 91,4 млн. доларів (65%), про те це на 33,6 млн. доларів (26,9%) менше, ніж торік.

В Російську Федерацію реалізовано понад чверть (26,4%) експортованих за кордон товарів - 37,1 млн. доларів, що на 67,4% більше, ніж торік, Німеччину - 22,2 млн. доларів (15,8%), на 6,2% більше, Туреччину і Польщу - по 9,2 млн. доларів (6,6%), що відповідно в 18,9 рази більше і на 6,2% менше.

Серед експортованих за кордон товарів найвагомішими є поставки продукції тваринного походження - 22% (30,9 млн. доларів), машин, апаратів і механічних пристроїв - 20,7% (29,1 млн. доларів), рослинницької продукції 11,6% (16,3 млн. доларів), чорних металів та виробів з них - 67,4% (10,4 млн. доларів), полімерних матеріалів - 4,6% (6,5 млн. доларів), харчових продуктів - 3,9% (5,5 млн. доларів), деревини та виробів з неї - 3,5% (4,9 млн. доларів).

Імпорт

Вартість товарів, імпортованих з країн СНД, зменшилась на 22,1 млн. доларів, або на 6,9% і дорівнює 98,3 млн. доларів, з країн Америки - в 16,5 рази (370,7 тис. доларів). Імпорт з країн Європи збільшився на 27,3% (37 млн. доларів), з країн Азії - на 25,2% (21,3 млн. доларів).