Молдова й Білорусь

Молдова

Країнознавство як географічна дисципліна. Об'єктом вивчення країнознавства є країни як основні одиниці соціально-політичної організації світу, а також їхні регіональні угруповання. Цей напрямок географії виник ще за античних часів, а сьогодні відродився через велику потребу людей у пізнанні країн світу. У країнознавстві перехрещуються знання фізичної, соціально-економічної, історичної, політичної географії, а також низки інших негеографічних наук. Основне завдання курсу -- формування сучасної географічної картини світу за допомогою комплексного вивчення країн, створення їхнього фундаментального, географічного образу й виявлення їхньої своєрідності. Це завдання може бути досягнуте шляхом систематизації та узагальнення різноманітних даних про природу, населення, господарство, історичний розвиток, соціальну організацію й культуру країни. Опанувавши курс «Країнознавство», ви зможете скласти своєрідний «портрет» Землі. Комплексне вивчення країн світу ми почнемо з уже знайомих понять із курсу « Економічна і соціальна географія світу», які відкриються перед вами новими гранями.

Територія та географічне положення. Молдова -- невелика держава в Південно-Східній Європі. За площею території країна посідає 32-е місце у Європі. Молдова -- парламентська республіка, унітарна держава, що складається із 40 районів і територій з особливим статусом -- Гагаузії та Придністров'я. Країна не має виходу до моря й межує тільки з двома країнами: на півночі, сході й півдні -- з Україною (1), на заході -- із Румунією (2).

Молдова -- своєрідні ворота, що розташовані між Карпатами й Чорним морем, які з'єднують Балканські країни з Україною та Росією. Цікаво, що Молдова розташована приблизно на однаковій відстані від екватора й північного полюса.

Природа. Територія країни являє собою горбкувату рівнину, порізану річковими долинами й балками, із середньою висотою близько 150 м над рівнем моря. Зони з максимальною висотою -- до 430 м -- розташовані в центральній частині країни. Тут розміщена височина, яка з давніх часів називається Кодри, що означає «густий ліс», або «старий ліс». Вузькі долини й круті схили створюють враження гірського ландшафту. На цій території ростуть грабово-дубові ліси, що також мають місцеву назву Кодри. Тут розташований і один із найбільших заповідних масивів Молдови, що теж називається Кодри. Ці ліси мають величезне значення для країни, у якої більша частина території є розораною, а лісові масиви займають менше ніж десяту частину площі.

Клімат Молдови помірний, континентальний. Літо тут тепле, а в окремі роки спекотливе, зима із частими відлигами. Середня температура січня: на півночі -5 °С, на півдні -З °С, липня: +19...+20 °С, опадів випадає 400--560 мм на рік.

Найбільші річки країни -- Дністер і Прут -- беруть початок у Карпатах, протікають через територію України, Молдови й несуть свої води в Чорне море. У межах Молдови Дністер -- повноводна й судноплавна річка, біля міста Дубоссари на ній споруджена гідроелектростанція, вище за греблі розташоване найбільше водоймище країни.

Головне й майже єдине природне багатство Молдови -- родючі ґрунти. Тут переважають різні чорноземи, що поширені як у лісостепових, так і в степових районах країни. Із корисних копалин Молдова забезпечена тільки будівельною сировиною: піском, глиною, гіпсом, вапняком. Також тут є і мінеральні води.

Історичний розвиток. Географічне положення території Молдови на шляху між Азією та Європою визначило безліч різноманітних подій. Змінюючи один одного, тут перебували фракійські племена гетів, скіфи, римляни, ґоти, гуни. Цей край зазнав вторгнення кочових племен печенігів і половців, входив до складу Київської Русі, а потім Галицького й Галицько-Волинського князівств. У середині XIII ст. країна була захоплена монголами, а в XIV ст. -- угорцями.

Як незалежна держава Молдова виникла в другій половині XIV ст. Найбільшого розквіту середньовічна Молдавська держава досягла за Стефана.

На початку XVI ст. Молдавське князівство потрапило в залежність від Туреччини. Протягом багатьох десятиліть князівство сплачувало щорічну данину -- харажд, а молдавський господар затверджувався султаном. Після російсько-турецької війни 1806--1812 рр. східна половина Молдови -- Бессарабія (територія між річками Прут і Дністер) -- відійшла до Росії, а місцевість, розташована на захід від річки Прут, залишилася в турків. Включення молдавських земель до складу Російської імперії не означало відтворення молдавської державності. Але Бессарабія, де проживали молдавани, одержала особливий правовий статус.

У 1917 р. Бессарабія була проголошена Молдавською Демократичною Республікою, а пізніше на її територію вступили румунські війська. У відповідь Раднарком Росії розірвав дипломатичні відносини з Румунією, однак Бессарабія залишилася під контролем: Румунії. СРСР не визнав цього, і в 1924 р. був прийнятий Закон про утворення Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки (МАСРР) у складі УРСР. Тоді республіка включала тільки лівобережжя Дністра, а її столицею з 1929 р. став Тирасполь. У серпні 1940 р. Бессарабія ввійшла до складу СРСР і разом із МАСРР утворила союзну республіку.

27 серпня 1991 р. Молдова здобула незалежність і стала, суверенною державою. Першою визнала Республіку Молдова Румунія, а потім й інші країни світу. Перші роки незалежності були затьмарені конфліктами, які призвели до того, що на сході країни з'явилася самопроголошена Придністровська Молдавська Республіка (вона не була визнана жодною країною світу). Молдова поки залишається розколотою по Дністру.

Населення. Предками молдаван є влахи (волохи), а їхньою етнічною основою були романізовані фракійські племена, що проживали по берегах Дунаю. На сьогодні молдавани складають більшість населення (64,5 %), їхня переважна частина -- сільські жителі. У країні багато українців (13,8 %) і росіян (13 %). Ще 3,5 % населення -- гагаузи, і що характерно, вони православні, але розмовляють мовою, що належить до тюркської групи алтайської сім'ї.

На відміну від сусідніх країн, у Молдові народжуваність перевищує смертність, а середній вік жителя країни невеликий -- 32 роки. Переважна більшість населення країни православні (98 %). У Молдові більше ніж 850 церков, багато монастирів.

Молдова -- одна з небагатьох європейських держав, де міське населення складає менше ніж 50 %. Найбільше місто й столиця Молдови -- Кишинів (більше ніж 708 тис. осіб) -- розташоване в центральній частині країни. Друге за розміром місто -- Тирасполь (186 тис. осіб) -- розміщене на лівому березі Дністра. Це важливий адміністративний, транспортний і промисловий центр.

Культура. У розвитку музичного мистецтва велике значення мала творчість мандрівних сріваків-музикантів і поетів-леутарів, що виконували свої твори на старовинному музичному інструменті -- леуті.

Музичні традиції живуть і в наш час. Щорічно на початку березня в країні проходить головний музичний фестиваль країни -- «Мерціпюр». На свято запрошуються аматорські колективи й професійні артисти з різних країн. Проведення фестивалю пов'язане з молдавським національним святом Мерцішор, який полягає в тому, що в перші дні весни друзі дарують одне одному маленькі бутоньєрки у вигляді квіточок білого й червоного кольору. Цю червоно-білу прикрасу носять на одязі весь березень, а у квітні зав'язують на квітуче фруктове дерево й загадують заповітне бажання, яке обов'язково здійсниться.

Цікавою є молдавська кухня. Місцеві жителі полюбляють різноманітні страви, виготовлені з овочів, із додаванням трав і спецій.

М'ясо й рибу часто готують на гратарі над гарячим вугіллям. Найпопулярніша національна страва -- мамалиґа. Інша національна страва -- плацинти (пиріжки) з картоплею, сиром, гарбузом або яблуками.

Господарство. Незважаючи на зростання ВВП, характерне для кількох останніх років, країна залишається найбіднішою державою Європи. Із середини минулого століття економіка Молдавії базувалася на сільському господарстві й виробництві продуктів харчування. Пізніше поряд із харчовою промисловістю з'явилися електроенергетика (ТЕС працюють виключно на привізній сировині), текстильна промисловість, машинобудування (електромотори, електро- й сільськогосподарське встаткування), хімічна (пластмаси, синтетичні волокна, фарби й лаки) і будівельна індустрія.

Молдові належить невелика ділянка берега Дунаю завдовжки менше ніж кілометр. Ця річка дає дуже важливий вихід до країн Центральної Європи й Чорного моря.

Основою молдавської економіки залишається сільське господарство, що не тільки забезпечує населення основними продуктами харчування, але й постачає сировиною найважливішу галузь промисловості -- харчову. Тут випускають великий асортимент продуктів харчування, зокрема консервовані овочі й фрукти, соки, джеми, рафінований цукор та олію.

М'який клімат, рівнинний рельєф і родючі ґрунти дозволяють вирощувати різноманітні культури, основними зерновими культурами з яких є кукурудза й пшениця. Із технічних найбільше значення мають цукровий буряк, тютюн і соняшник. На півночі, у центральних районах і в долині Дністра, ростуть фруктові сади, де в основному вирощують сливи, абрикоси, яблука, вишні й персики.

Молдова -- великий виробник винограду й продуктів виноробства. Виноградарство розвинене в горбкуватих районах центр) й на сонячному півдні республіки, тут також виробляють всесвітньо відомі молдавські вина, а також бренді й лікери. Виноробна промисловість налічує близько ста підприємств. На етикетках молдавських вин і бренді зазвичай зображений символ Молдови -- лелека, що летить, із гроном винограду в дзьобі.

У тваринництві найбільшу роль відіграє розведення свиней, великої рогатої худоби, овець і свійської птиці.

Основні види транспорту Молдови -- залізничний та автомобільний. Лінії залізниць з'єднують головні економічні центри країни -- Кишинів, Тирасполь, Бендери й Бєльці.

Білорусь

Територія та географічне положення. Білорусь -- унітарна держава, що складається із шести областей. Країна розташована у Східній Європі й межує з Латвією (1), Росією (2), Україною (3), Польщею (4) і Литвою (5). Кордони проходять по рівнинній території та не мають яскраво виражених природних меж, що сприяє створенню міжнародних транспортних магістралей. Найпротяжніші спільні кордони з Росією та Україною -- 959 і 891 км відповідно. Найбільша протяжність із заходу на схід -- 650 км, із півночі на південь -- 560 км. Краї на не має виходу до моря, що обмежує можливості для зовнішньоторговельних зв'язків.

Багато подій в історії країни пов'язані з її географічним положенням між Росією -- з одного боку, і країнами Центральної та Західної Європи ->- з іншого. Велике значення для історії мало те, що через «білу Русь» іде найкоротший шлях із Польщі, Німеччини й .Франції до серця,Росії -- Москви. Тому Білорусь часто виявлялася залученою в кровопролитні війни й зазнавала величезних людських утрат.

Природа. Територія Білорусі рівнинна. У центральній частині країни розташована горбкувата височина з максимальною позначкою в 345 м. До півдня висота знижується до 110 м, тут розташовані низовини Білоруського Полісся. Це край лісів, озер, боліт, місце перебування численних тварин, у тому числі лосів, козуль, вовків, зайців, лисиць, борсуків, кабанів, бобрів, видр, ондатр. Полісся являє собою найбільший у Європі район боліт і заболочених земель. Тільки Прии'ятські болота займають площу, яку можна порівняти з територією Бельгії. На півночі розташований «пам'ятник» льодовиковій епосі -- система моренних пасом.

Клімат Білорусі помірно-континентальний, із м'якою зимою й прохолодним літом. Середня температура січня: від -4 °С на південному заході до -8 °С на північному сході, липня: від +17 °С на півночі до +19 °С на південному сході. Середньорічна кількість опадів -- від 500 мм на півдні до 700 мм у центральних районах.

У Білорусі проходить вододіл між річками, що несуть свої води в Чорне й Балтійське моря. Більше ніж половину території охоплює басейн Дніпра. Ця річка разом зі своїми найбільшими притоками (Прип'ять, Сож і Березина) має велике значення для населення й господарства Білорусі. На північний захід, до Балтійського моря, прямують Західна Двіна, Німан і Західний Буг.

У Білорусі налічується більше ніж 10 тис. озер, із них найбільш мальовничі й різноманітні за обрисами розташовані в Білоруському Поозер'ї. Найбільше озеро -- Нароч -- займає площу близько 80 км², Освейське озеро -- 53 км². Багато озер поступово заболочуються.

Країна бідна на корисні копалини. Тут є тільки великі родовища калійних солей (Солігорськ, Петриків), торфу (Полісся) і будівельного каменю. Близько третини території займають ліси, де переважають сосна, береза, граб, дуб, клен, ясен, липа, осика, ялина, бук. Ще третина території, в основному центральні й південно-східні райони, розорана.

У країні розташовані всесвітньо відомий національний парк Біловезька Пуща. Із XIII ст. це було заповідне місце князівського, а пізніше царського полювання. Зараз Пуща -- ділянка, де охороняється релікт давнього грабово-дубового європейського лісу, у якому живуть зубри, олені, бурі ведмеді, вовки, лисиці. Сотню років тому майже всі зубри були винищені, але, маючи лише кілька пар цих тварин, ученим удалося відновити цей вид.

Близько чверті території Білорусі було уражено в результаті аварії на Чорнобильській АЕС. Особливо постраждали Гомельська й Могильовська області.

Історичний розвиток. Першими державними утвореннями на території Білорусі були Полоцьке, Турово-Пінське й Смоленське князівства. Після 988 р. на білоруських землях почало поширюватися християнство, що сприяло розвитку культури, появі монументального зодчества, живопису, літератури. На окремих етапах Полоцьке, Турово-Пінське князівства й інші землі Білорусі перебували у васальній залежності від київських князів, але з початком феодальної роздробленості вони розпалися на більш дрібні уділи. Так, на території Полоцького князівства утворилися окремі князівства: Полоцьке, Мінське, Вітебське тощо.

Загроза з боку хрестоносців і монголів обумовила участь білоруських князівств у створенні на початку XIII ст. Великого князівства Литовського. Протягом наступних двох століть усі білоруські землі опинилися в складі цієї держави. Основними заняттями місцевого населення в цей час були землеробство й скотарство. У 1569 р. територія країни опинилася в складі Речі Посполитої. Становище місцевого населення погіршилося: селяни розорялися, а деякі змушені були бігти в Україну. У цей час тут активно формувалося козацтво, що підтримувало білорусів.

XVI ст. стало завершальним періодом формування білоруського народу. У країні з'явилися передумови для становлення національної мови, літератури, архітектури, театрального й музичного мистецтв. Важливу роль у підйомі білоруської культури відіграло друкарство. Його основоположником не тільки для Білорусі, але й для всіх східних слов'ян став просвітник і гуманіст Франциск Скорина. У XVII ст. за білоруськими землями закріпилася назва Біла Русь.

Поворотним моментом в історії країни став занепад Речі Посполитої. У 1772 р. Росія, Пруссія та Австрія проводять її перший поділ, за яким східна частина Білорусії ввійшла до складу Російської імперії. За другим поділом у 1793 р. Росії була передана центральна частина Білорусії, а через два роки, після третього поділу, до неї відійшли й західні землі Білорусії.

Наприкінці XIX -- на початку XX ст. країна переживає період швидкого розвитку. У Білорусі впроваджують багатопілля, застосовують удосконалені знаряддя праці. Зростають збори зернових, картоплі та льону, розвивається молочне тваринництво, будуються залізниці. У білоруській промисловості панівне становище посіли фабрики, насамперед суконні. Тільки в Гродненській області їх налічувалося більше ніж сто.

У період Першої світової війни територія Білорусії стала ареною воєнних дій. У 1915 р. її західна частина була окупована німецькими військами, а в лютому--березні 1918 р. вони зайняли майже всю територію Білорусії. Потім значну частину країни захопили польські війська, унаслідок чого західна частина Білорусії відійшла до Польщі.

Інша частина країни опинилася в складі СРСР, де и була створена союзна республіка. У листопаді 1939 р. Західна Білорусія возз'єдналася з Білоруською РСР.

27 липня 1990 р. Верховна Рада БРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет Білорусії. 19 вересня 1991 р. БРСР перейменована в Республіку Білорусь.

Населення. На території Білорусі проживають представники більше ніж ста національностей. Більшість населення -- білоруси (81 %), що є корінними жителями своєї країни. У Білорусі проживають більше ніж 1,1млн росіян, 230 тис. українців, близько 400 тис. поляків.

Сучасна Білорусь зазнає демографічної кризи. Рівень народжуваності в останнє десятиліття постійно знижується -- із 16,5 на 1000 осіб у 1985 р. до 10,5 у 2004 р., а смертність зростає - із 10,6 у 1985 р. до 14,1 у 2004 р. Тому кількість населення трохи зменшується, однак в останні роки цей процес припинився через позитивне сальдо міграції. Для вікового складу населення країни характерне збільшення частки старшого покоління (кожний п'ятий житель республіки перебуває в пенсійному віці) і зниження частки молодшої вікової групи.

У релігійному відношенні Білорусь здавна була місцем протиборства католицтва й православ'я. У XV--XVIII ст. роль державної релігії відіграло католицтво, а вступ до складу Росії сприяв поширенню православ'я. Сьогодні православ'я сповідують 70 % віруючих, католики латинського обряду складають 20 % віруючих, католики грецького обряду (уніати) -- 7 %.

70,9 % населення Білорусі -- городяни. Найбільше місто країни та її столиця з 1919 р. - Мінськ (близько 1,7 млн осіб). Місто розташоване в центрі держави, і зараз у ньому проживає кожний четвертий городянин. Тут випускається чверть усієї промислової продукції країни. Особливо великою є частка машинобудування.

На південному сході розташоване місто Гомель (500 тис. осіб) -- великий промисловий центр і транспортний вузол.

Культура. Білорусь має багату культуру, розвиток якої відбувався у взаємодії із сусідніми слов'янськими й іншими європейськими культурами. Так, для громадянського зодчества характерна дерев'яна архітектура чотиристінних хат із різьбленням на карнизах, віконних лиштвах. Для білоруської дерев'яної скульптури характерні поєднання геометричного й рослинного орнаменту, а також зображення звірів і птахів. Найпопулярніший народний музичний інструмент -- цимбали, також поширена дудка.

Білоруська класична література створювалася у XX ст., у цей період писали такі майстри білоруської літератури, як Янка Купала і Якуб Колас. Великої популярності набули твори Василя Бикова.

Господарство. Основа господарства країни -- промисловість. У структурі національного доходу на неї припадає 44 %. Особливість країни -- переважання обробної промисловості за відсутності значних запасів корисних копалин, що робить економіку Білорусі залежною від зовнішніх економічних зв'язків, насамперед від Росії.

Провідні галузі машинобудування (сільськогосподарське, автомобілебудування, приладобудування, електроніка), хімічна (добрива, синтетичні волокна, шини), нафтопереробна, легка. Запаси лісу служать сировиною для лісової та деревообробної промисловості (виробництво будівельних матеріалів і меблів). Розвинена харчова промисловість (м'ясні й молочні продукти, різкі консерви, цукор, борошно).

У Білорусі велику роль відіграє сільське господарство. Приблизно половина оброблюваних земель відведена під зернові культури: вирощують жито, пшеницю, ячмінь, овес; близько третини зайнято під кормовими культурами, значні площі відведені під картоплю, яку так полюбляють білоруси. Із технічних культур обробляють льон-довгунець, цукровий буряк. Розвинене плодівництво й овочівництво.

Основні галузі тваринництва -- молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво. Головні сільськогосподарські райони розташовані в центрі республіки й на південному сході.

Головні види транспорту -- залізничний та автомобільний. Через територію країни проходять магістральні трубопроводи, що з'єднують її з країнами Центральної та Західної Європи.