Острів Зміїний

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Аналіз історії та природних умов острова Зміїний

1.1 Історія острова Зміїний

1.2 Географія та природні умови Зміїного

1.3 Державний контроль острова Зміїний і особливості його картографічного відображення

Розділ 2. Динаміка границь як довготривалий процес і проблеми делімітації спірних акваторій

2.1 Проблема острова Зміїний

2.2 Початок розгляду справи

2.3 Рішення Гаазького суду

Розділ 3. Острів Зміїний як візитна картка України

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. Острів Зміїний - унікальний історико-археологічний об'єкт далекого минулого України. Приступаючи до систематичного аналізу острова Зміїний, потрібно мати чітке уявлення щодо даної території.

Потрібно створити коректну ментальну основу ухвалення управлінських рішень по острову і його акваторії. Наскільки можна зрозуміти, острів постійно «на слуху» і по ньому приймаються різного роду рішення на державному рівні. Це пов'язано з невизначеністю державного кордону в цьому районі Чорного моря і великими родовищами нафти і газу на шельфі. Ймовірно, саме з цієї причини є велика кількість проектів щодо освоєння острова і його акваторії. Розмір острова, від частого повторення його назви в засобах масовій інформації і документах явно збільшується. Є територія острова Зміїний і є простір острова Зміїний, що набагато перевищує його територію.

Ймовірно, одна з причин, по якій численні управлінські рішення по острову Зміїний немає можливості послідовно реалізувати, пов'язані з тим, що ті хто їх приймає не цілком представляється «масштаб території», про яку мовиться в проекті і складності реалізації проектів. Як наслідок нерозуміння острова і його місткості, рішення залишаються на папері.

Питання про статус острова Зміїний постало в 2001 році. Тоді українська компанія "Чорноморнафтогаз" виявила в шельфі поклади нафти і газу в 40 кілометрах від острова. Статус самого острова визначає і порядок розмежування територіальної зони навколо нього.

Румунська сторона стверджує, що Зміїний -- не острів, а скеля, частина рифа. Таким чином, акваторію навколо скелі слід розглядати, не інакше як вільну економічну зону. Український уряд, зі свого боку, категорично не згодний з позицією Бухареста.

Стосовно острова Зміїний, суд підтвердив українську приналежність самого острова та наявність українських територіальних вод навколо острова, однак разом з тим вирішив, що цей острів не є складовою частиною берегової лінії.

Розробленість теми:

Про острів Зміїний, який має близько 20 назв протягом своєї історії, писали багато авторів, починаючи із старогрецьких.

Те, що робилося численними авторами по острову Зміїний в останні два роки пов'язано з Гаазьким судом і політикою. Саме суд дав спалах авторській активності відносно цієї складно доступної території.

Острову присвячені роботи С.А. Андронати, О.С. Бойко, С.А. Булатовича, Т.В. Васильевої, А.Ю. Гордєєва, Ю.П. Зайцева, А.П. Золотницького, В.О. Іваниці, Д.А. Кiвганова, А.І. Корзюкова, І.М. Молдованова, Н.Н. Мурзакевича, Д.В. Ніколаєнка, А.С. Островерхова, С.Б. Охотнікова, В.М. Пащенка, Т.С. Самойлової, І.В. Тункіної, Л.Н. Суховей, М. Яковлєва, В.А. Смінтіної та ін.

Мета курсової роботи полягає у вивченні історії, природних умов та проблем острова Зміїний.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

виявити та опрацювати літературу з теми курсової роботи;

проаналізувати історію острова Зміїний;

охарактеризувати географію та природні умови Зміїного;

розкрити особливості картографічного відображення острова;

вивчити сучасні проблеми Зміїного та рішення Гаазького суду;

проаналізувати проект майбутнього острова Н. Веліканової.

Об'єктом дослідження для даної курсової роботи є острів Зміїний.

Предметом є дослідження проблем острова Зміїний.

Методи дослідження: обумовлені об'єктом і предметом курсової роботи. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про історію, природні умови, географію острова Зміїний, здійснено огляд проблеми, пов'язаної з островом.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку, списку використаної літератури та додатків. Основна частина складається з трьох розділів.

У першому розділі розглядається історія острова Зміїний, географічні особливості та природні умови, картографічне відображення острова. У другому розділі характеризується сучасний стан проблеми, пов'язаної з островом Зміїний та рішення Гаазького суду.

У третьому розділі здійснюється аналіз проекту майбутнього острова Н. Веліканової.

Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ІСТОРІЇ ТА ПРИРОДНИХ УМОВ ОСТРОВА ЗМІЇНИЙ

1.1 Історія острова Зміїний

Острів Зміїний - унікальний історико-археологічний об'єкт далекого минулого України. Він входить до "Державного реєстру національного надбання (пам'ятки історії, монументального мистецтва та археології)".

За давньогрецькою легендою, острів підняла з моря богиня Фетіда для свого сина Ахілла. Перша згадка про острів з'явилася у писемних джерелах кінця VII століття до н.е. -- там він називався Левка (Білий) [32, с. 25].

Зміїний мав дуже важливе значення в роки великої грецької колонізації Північного Причорномор'я 8-6 століть до н.е. Сюди причалювали їхні кораблі; мореплавці, торговці, військові моряки навідувались до храму Ахілла-Понтарха, який вважався владикою і покровителем Чорного моря, поклонялись Ахіллесу і приносили жертви. Він був одним з численних сакральних елементів культури стародавніх греків.

Руїни храму (квадратна споруда зі стороною приблизно 30 метрів) були виявлені та описані 1823 року, а в 1837-1843 рр. значну кількість будівельних матеріалів з цих руїн використали для будівництва на острові маяка.

Острів згадується в записах Овідія, Страбона та Геродота.

З I ст. до н.е. до 456 року острів був у складі Римської імперії, з 456 р. - Візантії. З 15 сторіччя острів належав Туреччині [5, с. 56].

Після перемоги Росії в російсько-турецькій війні 1787-1791 рр., згідно з Ясською угодою, острів Зміїний відійшов до Російської імперії.

Відтак у районі Зміїного працювала російська гідрографічна експедиція лейтенанта Будищева. 1823 року картограф капітан-лейтенант М. Крицький склав першу карту острова.

Після поразки Росії в Кримській війні 1853-56 рр. острів відійшов до Румунії, на ньому розмістили дисциплінарний батальйон румунської армії.

Під час Другої Світової Війни в квітні 1944 року на острів висадився радянський десант, і гарнізон капітулював без бою.

Згідно з дипломатичним протоколом, підписаним Миколою Шутовим (від СРСР) та Едуардом Мезинческу (від Румунії), острів Зміїний з 12-ї години 23 травня 1948 року перейшов до складу СРСР.

З 1956 року на острові була дислокована радянська радіолокаційна рота ППО, а також прикордонна застава скороченого складу [13, с. 81].

Державний кордон між СРСР і Румунією офіційно визначили в лютому 1961 р., а поділ економічних зон і континентального шельфу так і лишився невизначеним до моменту падіння СРСР. При цьому СРСР наголошував на тому, що довжина берегової смуги радянського узбережжя в цьому районі вп'ятеро перевищує довжину румунського берега, і відповідно претендував на спірну акваторію, а румунська сторона пропонувала провести лінію розмежування по географічній паралелі й далі - по середній лінії, проведеній між Кримом й узбережжям Румунії.

2 червня 1997 р. Україна та Румунія підписали базовий договір, що підтвердив непорушність колишніх кордонів станом на 1961 рік. Таким чином фактично визнано права України на острів Зміїний.

У 1980-х роках на шельфі навколо острова виявили родовища нафти та газу, що згодом стало приводом для дипломатичної суперечки між Україною та Румунією щодо розмежування територіальних вод і економічних зон у цьому районі. Після владнання спору щодо розмежування економічних зон і шельфу в Міжнародному суді ООН (3 лютого 2009 р.) українська компанія "Чорноморнафтогаз" заявила, що не бачить економічної доцільності в освоєнні родовищ шельфу довкола острова ані з української, ані з румунської ділянки.

1.2 Географія та природні умови Зміїного

Острів Зміїний розташований в північно-західній частині Чорного моря. Віддаленість від українського берега складає 35 км, від румунського - 36 км, від турецького - 420 км, від м. Одеси - 160 км, від півострова Крим - 175 км. Географічні координати острова - 45°15'18'' північної широти, 30°12'15'' східної довготи [11, с. 134].

Найближчий населений пункт Румунії -- м. Суліна.

Найближчі населені пункти України -- порт Усть-Дунайськ та м. Вилкове.

Площа острова - 16,0 га, максимальна висота над рівнем моря - 41,3 м, найбільша довжина - 615 м, ширина - 560 м. Грунт острова скельний, вода - із свердловини, частково привізна. У чотирьох милях на захід від острова проходить рекомендований шлях паромної переправи Одеса-Варна. Цей шлях використовують судна прибережного плавання, які прямують до портів Румунії, Болгарії, Туреччини. Інтенсивність руху суден в районі острова складає в середньому 8-10 суден на добу. Більшу частину року в районі острова ведуть промисел українські риболовецькі судна (3-6 суден одночасно).

Береги острова в основному урвисті, але існують і 4 пляжі: «Дамський», «Дергач», «Золотий», «Бандитський».

Острів Зміїний - єдине тектонічне підняття на великому (64 000 кв.км) північно-західному шельфі Чорного моря, значно віддалене від берегів [15, с. 208]. Острів виділяється унікальним географічним положенням. Він складений з усадочних, грубо уламаних порід, які чергуються з кварцитовими пісковиками, кварцовими конгломератами, строкато кольоровим відкладенням.

Ділянка о. Зміїний є масивом, обмеженим з усіх боків розломами. Його береги ніби складені з окремих уламків, а верхня частина вкрита бурими неогеновими глинами та четвертинним делювієм. Давні міцні породи острова утворюють обривчасті і скелясті абразійні форми рельєфу, які не перекриваються сучасними відкладеннями.

Острів Зміїний відноситься до складчастої структури палеозоїд, де, вірогідно, проявились не тільки герцинська складчастість, але й одна з останніх фаз каледонського тектогенезу, внаслідок цього породи досить дислоковані і метаморфізовані. Поверхню острова складають нижньодевонські породи, в яких зустрічаються палеонтологічні залишки цього віку, що дає можливість стратифікувати товщі за палеонтологічними ознаками. На південному березі острова в прошарку зеленувато-сірих алевролітів знайдені відбитки та ядра молюсків і остракод. На північно-східному мисі острова та в обриві його північного берега глинисті прошарки містять відбитки черепашок і ядра остракод. У межах острова доступні для безпосереднього вивчення гірські породи, які сформувалися в силурійський та девонський час і можуть у собі нести інформацію про древні та всі наступні геологічні процеси, які проходили на даній території.

Роль давніх порід о. Зміїний як носіїв достовірної геологічної інформації ще більш зростає в зв'язку з перспективами нафтогазоносності цієї території. Окрім того, древні породи острова Зміїний і сучасні морські донні відкладення є основою (субстратом), на який формують і багато в чому визначають стан і розвиток сучасних екосистем острова і прилягаючої акваторії.

Клімат острову помірний. Середня температура зими коливається від 0 до 2°С, літа - від 19 до 24°С. Абсолютний максимум температури +40°С, абсолютний мінімум -30°С. Середньорічна сума опадів близько 300 мм. Переважаючими напрямами вітру і хвилі є західний і північно-східний.

З метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу, згідно з Указом Президента України від 9 грудня 1998 року №1341/98 «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» на о. Зміїний встановлений загально-зоологічний заказник загальнодержавного значення «Острів Зміїний» з прилеглою 500-метровою акваторією Чорного моря загальною площею 232 га, що має особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.

Наказом Мінприроди України від 27 січня 2005 р. №54 затверджено Положення про загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Острів Зміїний».

Протягом останніх років на о. Зміїний було відряджено понад 25 наукових експедицій вчених Одеського національного університету ім. Мечникова. В ході обстежень о. Зміїний вченими зареєстровано біля 46 видів риб, з яких 14 занесені до Червоної книги Чорного моря. Екологічно цінна частина острова з прилеглою 500-метровою акваторією є місцем масового відпочинку перелітних птахів. Зареєстровано 200 видів мігруючих птахів у т.ч. 28 видів птахів, які занесені до Червоної книги України. Вперше для фауни України відмічений маскований сорокопуд, а також рідкісні види - ластівка даурська, серпок рилець білочеревий, сипуха, тощо [14, с. 27].

Слід відмітити, що 13 видів рослин стали несподіванкою для дослідників. Зростає рястка відігнута, що занесена до Червоної книги. У прибережних водах водяться краб волохатий, кам'яний, мармуровий, трав'яний, а також лосось чорноморський та афаліна чорноморська, які також занесені у Червону книгу України.

Незважаючи на незначні розміри, регіональне значення острова виключно велике. Стратегічне і геополітичне значення о. Зміїний визначається його географічним положенням, як крайньої, висуненої в море, південно-західної ділянки території України.

Володіння островом дозволяє Україні контролювати підходи до дельти р. Дунай і судноплавні шляхи в північно-західній частині Чорного моря, а також закріпити за собою значну частину прилеглого шельфу відповідно до Міжнародного законодавства.

1.3 Державний контроль острова Зміїний і особливості його картографічного відображення

Картографічне відображення острова Зміїний в період до початку 1800 років було достатньо суперечливими. Карти, на яких зображався острів, були цілком неточними. Немає підстав вважати, що в ті часи острів був іншим (у нього були інші контури) або він переміщався по північно-західному Причорномор'ю. Відмінність картографічних зображень острова пов'язана саме із спостерігачами і методиками картографування, які вони використовували.

Найбільш типовими є наступні відхилення картографування острова від реальності:

· не цілком коректно зображалося географічне положення острова. Він міг «мігрувати» по північно-західній частині Чорного моря достатньо значно. Особливої біди у відсутності точності визначення географічних координат острова багато фахівців не бачили. Ймовірно, причиною для такого роду відношення є те, що точне визначення географічних координат було справою трудомісткою і робилося тільки в певних випадках. Якщо не було особливої практичної необхідності в отриманні точної інформації відносно місцеположення якоїсь території, на виконання такої роботи не витрачали час. Територія позначалася, але не цілком точно;

· помилково зображалися контури острова. Про те, що у нього незвичайна конфігурація знали багато, але точне картографічне визначення конфігурації острова не було завданням практично значущим. На його рішення знову ж таки не витрачали особливо багато часу. Незвичайність конфігурації острова і відсутність практичної потреби в його точному картографуванні, стали підставою для картографічних фантазій;

· площа острова Зміїний, як правило, на картах зображалась дуже великою. У реальності, острів Зміїний дуже маленький, щоб його коректно відобразити на карті. Якщо послідовно використовувати введений масштаб для відображення Чорного моря і примикаючих до нього територій, то на більшості карт острова Зміїний просто не буде видно [7, с. 24].

До 1830-х років острів Зміїний був багато в чому «прохідною» територією. Для мореплавців він завжди був важливий як орієнтир у пошуках дельти Дунаю. На певному етапі розвитку мореплавання, такого роду орієнтири були дуже актуальними. Пізніше вони втратили своє значення. Можна було обходитися і без орієнтирів у вигляді островів.

Острів Зміїний завжди було важливо враховувати для того, щоб уникнути корабельної аварії. У північно-західній частині Чорного моря це єдиний острів і ігнорування його могло обернутися бідою. Багаточисельні знахідки дайверів в акваторії Зміїного підтверджують, що тут затонула чимала кількість суден.

Принципово важливо, що сам по собі острів Зміїний історично тривалий час не був цікавий жодній державі в світі з погляду його контролю. В освоєнні острова і включенні його в межі своєї держави, не було практичної необхідності.

Як правило, такого роду невизначена ситуація не сприяє точному географічному опису території і її детальному картографуванню. Важливо зрозуміти, що справа не тільки в технічній можливості складання детальної карти і точного географічного опису території, а саме в практичній потребі виконання подібної роботи.

Після того, як переділ територій і акваторій між різними державами світу дійшов і до північно-західного Причорномор'я, острів Зміїний став картографуватися на підставі сучасної методології і техніки. Картографічні фантазії пішли в минуле. Російські фахівці зайнялися систематичним дослідженням острова Зміїний і його акваторії.

На російських картах острів Зміїний, під назвою «Фідонісій» вперше з'являється в «Атласі Чорного і Азовського морів», створеному П.В. Пустошкіним в 1775 році. Карта давно стала бібліографічною рідкістю. Її бачили дуже небагато фахівців. Це була рукописна робота, вона ніколи широко не тиражувалася.

Першою опублікованою російською картою острова Зміїний можна рахувати роботу виконану І.М. Будіщевим. Це також бібліографічна рідкість, яка мало доступна для знайомства з нею.

Карта І.М. Будіщева має велике значення. Ним зроблена перша карта острова Зміїний, яка була виконана на сучасному картографічному рівні.

В той же час варто відноситися до інформації відображеної на карті критично. Зокрема, варто обережно оцінювати міркування І.М. Будіщева щодо стародавніх розвалин на острові. Він не був фахівцем по історії і його думки по даному предмету могли бути цілком не обґрунтованими. На Зміїному є чимала кількість місць, які можна інтерпретувати як розвалини штучних будов. Природа острова цілком несподівана і могла ввести І.М. Будіщева в оману. У тому ж час, у І.М. Будіщева є цінні зауваження щодо наявності на острові джерел прісної води. Він констатує наявність джерела прісної води. І.М. Будіщев констатував наявність на острові колодязів, які були орієнтовані на збір поверхневих вод. Такого роду рішення проблеми водопостачання острова абсолютно природне. Створення таких колодязів на острові було можливе в самі різні часи. Напевно, такий колодязь був за часів стародавніх греків і римлян. Він міг бути і за часів імперії, Османа. Такий колодязь є і на сучасному острові Зміїному.

Цікава карта острова зміїного складена Н.Д. Критським в 1823 році.

На карті острова Зміїний, складеної Н.Д. Критським найбільш цінним і характерним є наступне:

· цей план острова зроблений за сучасними науковими стандартами картографування території.

· картографування острова проведене з погляду морської картографії. Для Н.Д. Критського найцікавішою інформацією було те, що пов'язано з акваторією острова. Акваторія острова вельми складна і таїть немало небезпек для судів з глибоким осіданням. Визначаються місця «зручні для виходу на острів». Вони такими залишилися і на сучасному рівні.

· чітко позначається «колодязь з прісною водою». Цей колодязь позначається і Будіщевим. З погляду мореплавання, колодязь з прісною водою надзвичайно важливий.

· на карті Н.Д. Критського зображується і інший колодязь. Він розташовується на західній стороні острова. Напис читається погано, найгірше читається текстове визначення того, який це колодязь. Але умовний значок відповідає позначенню колодязя.

Щодо того, що Н.Д. Критський позначає розвалини стародавніх споруд, варто відзначити явну помилковість даної інформації. Не може бути розвалин, нехай навіть найстародавніших, якщо немає фундаментів. На острові Зміїному ніхто і нічого подібного (стародавніх фундаментів) не бачив. Археологічні дослідження, що проводяться на острові Зміїному не дали переконливих підстав для того, що тут були які-небудь споруди до 1830-х років.

З середини 19 століття острів Зміїний і його акваторія багато разів досліджувалися. Причини і приводи такого роду досліджень були різними. Зокрема дослідження почали проводити і румунські фахівці. Це відбулося вже в другій половині 19 століття.

Іноді матеріали досліджень по острову Зміїний публікувалися. Іноді вони залишалися матеріалами, які можуть бути аналогом сучасного варіанту «матеріалів для службового користування» або «закритого матеріалу». Підставою для такого роду відношення до інформації по Зміїному було те, що острів мав і має стратегічне значення.

РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ГРАНИЦЬ ЯК ДОВГОТРИВАЛИЙ ПРОЦЕС І ПРОБЛЕМИ ДЕЛІМІТАЦІЇ СПІРНИХ АКВАТОРІЙ

2.1 Проблема острова Зміїний

Ймовірно, однією з найбільш складних і спірних міжнародних проблем найближчого майбутнього стане делімітація спірних акваторій Світового океану. Річ не лише в тому, що акваторії одержать лінійні межі, які можна буде визначити з високим ступенем точності. Важливо розуміти і те, що «спірними» можуть виявитися вельми численні акваторії. Навіть ті, які на сучасному рівні не є предметом міжнародних спорів. Конфліктні ситуації такого роду можуть виникати достатньо швидко. Підставою для цього стануть успіхи у пошуках корисних копалини на шельфі і стійка тенденція все більшого включення шельфу в активну економічну діяльність людей. Як тільки з'являється оптимістична інформація щодо значущих корисних копалин на шельфі, можуть з'являтися і сумніви в коректності існуючої його делімітації. На відміну від сухопутних кордонів, у морських меж часто немає однозначного юридичного обґрунтування, що визнається у всьому світі.

Про острів Зміїний, який має близько 20 назв протягом своєї історії, писали багато авторів, починаючи із старогрецьких.

Те, що робилося численними авторами по острову Зміїний в останні два роки пов'язано з Гаазьким судом і політикою. Саме суд дав спалах авторській активності відносно цієї складно доступної території.

Однією з проблем делімітації північно-західного Причорномор'я став острів Зміїний. Від того, враховувати його або не враховувати при делімітації, багато в чому залежала межа, яка визначалася судом. З погляду Румунії, яка втратила його в результаті Другої світової війни, це скеля і територія непридатна для життя. З погляду України, яка придбала острів після розпаду СРСР, це острів, який цілком придатний для життя. Українська сторона наполягала на тому, що острів Зміїний є острів і обов'язково повинен бути врахований при делімітації.

Острів російській мовою називається «Змеиный». В українській мові ця назва використовується по спадку. На румунській мові острів називається Шерпілор (Serpilor). У перекладі це також означає «Зміїний». Суд називає острів Serpents Island. Це також означає Зміїний.

Всі три сторони вважають за краще використовувати різні по написанню назви острова. Такого роду релятивізм назви географічного об'єкту є явна ознака його геополітичної невизначеності. Гра назв є звичайна справа при визначенні претензій на ту або іншу територію. Гаазький суд повернувся до назви, яку в основному використовували в 19 столітті. На географічних картах того часу часто використовуються позначення острова як Serpents Island. Це компромісне рішення, але воно не на користь української сторони.

Крім відмови Суду використовувати термінологію, прийняту на російській і українській мові і закріплену на великій кількості географічних карт світу, варто звернути увагу і на фрази наступного типу - «природне утворення, назване Зміїний острів». У підсумковому тексті ця фраза зустрічається неодноразово. Не мовиться про острів. Мовиться про якесь природне утворення, яке називається «Зміїний острів». А острів це або скеля, - Судом не сказано нічого [7, с. 25].

Одразу після підписання українсько-румунського Договору про відносини добросусідства та співробітництво у 1997 році сторони розпочали переговори про розмежування морських просторів у Чорному морі. Однак після 24-х раундів переговорів, які тривали до 2004 року, згоди так і не дійшли. Україна вважала доцільним продовжувати переговори, але Румунія вирішила звернутися до Міжнародного Суду ООН, оскільки про таку можливість сторони домовились при підписанні Договору 1997 року. Причиною міждержавної суперечки став острів Зміїний. Головною проблемою в делімітації шельфу і виняткових економічних зон України і Румунії в Чорному морі є юридичний статус острова Зміїний.

Питання про статус острова Зміїний постало в 2001 році. Тоді українська компанія "Чорноморнафтогаз" виявила в шельфі поклади нафти і газу в 40 кілометрах від острова. Статус самого острова визначає і порядок розмежування територіальної зони навколо нього [28, с. 125].

Румунська сторона стверджує, що Зміїний -- не острів, а скеля, частина рифа. Таким чином, акваторію навколо скелі слід розглядати, не інакше як вільну економічну зону. Український уряд, зі свого боку, категорично не згодний з позицією Бухареста.

Румунія порушила справу проти України в Міжнародному суді 16 вересня 2004 року.

Після висунення претензій Україна стала активніше розвивати інфраструктуру острова. Острів неодноразово відвідували президенти Леонід Кучма та Віктор Ющенко. Як підтвердження статусу острова в 2007 році на острові офіційно було засновано українське селище Біле. На час початку розгляду справи на території острова Зміїний постійно проживає близько 80 чоловік - працівників маяка, гідрографів, іхтіологів, геофізиків, прикордонників.

2.2 Початок розгляду справи

2 вересня 2008 року у Міжнародному суді ООН у Гаазі розпочалися слухання справи щодо українсько-румунської територіальної суперечки довкола острова Зміїний.

На першому засіданні слово було надано румунській стороні. Представник МЗС Румунії Богдан Ауреску заявив, що Україна намагається розширити свої кордони у Чорному морі усупереч міжнародним нормам [2, с. 88]. За словами офіційного речника, для обґрунтування своїх претензій Київ використовує острів Зміїний, який був незаконно відібраний у Румунії Радянським Союзом і розташований лише за кілька кілометрів від сухопутної румунської території. Одним із центральних аргументів румунської делегації є твердження про те, що нібито ще з 1949 року між СРСР та Румунією існувала домовленість про обмеження належних Україні морських просторів 12-ма милями територіальних вод навколо острова Зміїний. Водночас, жодного доказу на підтримку цієї тези немає.

Майже половину свого часу румунська делегація присвятила питанню острова Зміїний, хоча воно не є предметом судового розгляду.

Крім того, Румунія наполягає на тому, що при делімітації суд не повинен враховувати значну частину узбережжя України від Одеси до мису Тарханкут (Крим) довжиною майже 630 кілометрів. Без урахування острова Зміїний лінія розмежування континентального шельфу і виключної економічної зони зміщується таким чином, що до Румунії має відійти кілька тисяч квадратних кілометрів шельфу.

Українські чиновники вважають, що Міжнародний суд ООН не ухвалить рішення, яке шкодило б територіальній цілісності держави. Очолює українську делегацію в суді Уповноважений України в Міжнародному Суді ООН, Надзвичайний та Повноважний Посол України, професор Володимир Василенко.

«В Україні не існує юридичної компанії, яка могла б витягнути такого роду справу. Тому в Гаазі працюють іноземні юрисконсульства, які спеціалізуються на такого роду справах», - повідомили в МЗС України [2, с. 88]. Крім української частини, в делегації України працюють: адвокати Родман Банді та Лоретта Малінтоппі з відомої юридичної компанії Фрер Шольмелей/Евершедс (Eversheds), Жан-П'єр Кенедек, професор міжнародного права Університету Париж-І (Пантеон-Сорбона), сер Майкл Вуд, член Британської колегії адвокатів, член Комісії міжнародного права ООН.

географія зміїний острів

2.3 Рішення Гаазького суду

Рішення Суду ухвалюються більшістю голосів. Тут правило консенсусу не працює. Суд складається з 15 суддів, але оскільки Україна і Румунія не мають в складі Суду своїх громадян, то обидві сторони скористалися правом призначити спеціально для слухань цієї справи по одному додатковому судді. Україна вибрала американського юриста, професора права Університету Маямі, співредактора міжнародно-правового видання American Journal of International Law Бернарда Оксмана, а Румунія обрала професора міжнародного права Університету Париж-І (Пантеон-Сорбона) П'єра Котта. Обидві кандидатури відповідають всім вимогам суддів вищого юридичного органу ООН і разом з основним складом Суду мають об'єктивно і неупереджено розглянути справу. Разом з тим, у слуханнях не бере участь німецький суддя Б.Сімма, який заявив самовідвід. Таким чином, рішення ухвалюватимуть 16 суддів.

Вивчивши аргументи сторін та історію питання, а також можливі прецеденти, 3 лютого 2009 року суд прийняв одноголосне рішення, що є надзвичайно рідкісним в практиці Міжнародного суду.

Стосовно острова Зміїний, суд підтвердив українську приналежність самого острова та наявність українських територіальних вод навколо острова, однак разом з тим вирішив, що цей острів не є складовою частиною берегової лінії. Суд виходив з того, що острів Зміїний розташований відносно далеко від берегу та є дуже маленьких розмірів. Тому суд прийшов до висновку, що острів Зміїний "не повинен впливати на делімітацію у даній судовій справі, окрім 12-мильної смуги територіальних вод навколо острова" (параграф 188). Суд також не враховував Сулинську дамбу як пропонувала румунська сторона. Суд визнав, що дамба не є частиною порту, а тому не є складовою берегової лінії (параграфи 138-140).

Cуд вирішив, що лінія морського кордону, що розділяє континентальний шельф та виключні економічні зони Румунії та України в Чорному морі, починається з точки 1, що визнана сторонами в статті 1 Договору між Україною та Румунією про режим українсько-румунського державного кордону від 2003 року, проходить по дузі радіусом 12 морських миль, що відмежовує територіальне море навколо острова Зміїний, до точки 2 з координатами 45°03'18.5'' північної широти та 30°58'37.3'' східної довготи, де ця дуга перетинається з лінією, проведеною на рівних відстанях від континентального узбережжя Румунії та України. Від точки 2 лінія кордону проходить по рівновіддаленій лінії через точки 3 (координати 44°46'38.7'' північної широти та 30°58'37.3'' східної довготи) та 4 (координати 44°44'13.4'' північної широти та 31°10'27.7'' східної широти) до точки 5 (координати 44°02'53.0'' північної широти та 31°24'35.0'' східної широти). Від точки 5 морський кордон проходить по рівновіддаленій від румунського та українського узбережжя лінії напрямком на південь, починаючи від геодезичного азимуту 185°23'54.5'' і до точки, де він перетинається з виключними економічними зонами інших держав. Таке проходження лінії розмежування практично точно відтворює лінію, запропоновану радянською стороною на переговорах про розмежування з Румунією в 1987 році.

РОЗДІЛ 3. ОСТРІВ ЗМІЇНИЙ ЯК ВІЗИТНА КАРТКА УКРАЇНИ

В 2002 році Кабінет Міністрів України затвердив програму господарської діяльності на о. Зміїний до 2006 року.

При реалізації комплексної програми розвитку інфраструктури на о. Зміїний на період 2002-2006 рр. було освоєно 47 млн. грн. (із них 38,7 млн. грн. направлені з державного бюджету) [3, с. 84].

В рамках програми острів передано до складу Кілійського району Одеської області, частково демілітаризовано (виведено радіотехнічний підрозділ та демонтовано радар). Також на острові споруджено причал для суден осадкою до 8 метрів, хвилеріз, кілька господарських споруд, висаджено дерева. Споруджується причал для малотонажного флоту. В перспективі планується відкриття туристичного та пірнального центрів й налагодження регулярного судноплавного сполучення з м. Кілія.

На острові відкрито пошту, філію банку «Аваль», ретранслятор мобільного зв'язку, налагоджено кабельний зв'язок. У 2003 році на острові створена науково-дослідна станція "Острів Зміїний", на якій постійно працюють вахтовим методом науковці Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

На реалізацію комплексної програми розвитку інфраструктури на острові Зміїний на період 2007-2011 рр., затвердженої 27 грудня 2006 р., заплановано направити 253,3 млн. грн. [28, с. 213].

На початок 2007 року на острові постійно проживало близько 80 осіб: прикордонники, науковці, технічний персонал маяка.

8 лютого 2007 року Верховна Рада України ухвалила постанову про надання господарським та житловим комплексам на Зміїному статусу селища з присвоєнням назви Біле з підпорядкуванням Кілійському району. Ця постанова викликала протести, висловлені у вербальній ноті румунськими дипломатами, які українська сторона розцінила як втручання у внутрішні справі.

Серед всіляких ідей щодо того, що можна чи потрібно зробити з островом Зміїним в найближчому майбутньому, є проект, пов'язаний з цілісною забудовою острова. Цей послідовний проект базується не стільки на окремій ідеї розвитку якоїсь спеціалізації острова, скільки на систематичному освоєнні острова з архітектурно-планувальної точки зору. Розглядається ідея дуже послідовного використання території острова в цілому. Даний проект належить архітектору Наталії Велікановій. Проект розроблений в Одеській державній академії будівництва і архітектури і був представлений на міжнародному рівні в 2006 році.

Наталією Велікановою передбачається, що острів Зміїний стане візитною карткою України. Це основне призначення переосвоєння острова.

Основний акцент в проекті Наталії Веліканової робиться на унікальності території острова. Потрібно розуміти, що унікальність острова Зміїний пов'язана саме з Україною. На планеті Земля островів велика кількість. Зміїний серед них ніяк не виділяється. Він один з небагатьох островів Чорного моря. Це єдина унікальність.

Як візитна картка України, острів дасть можливість позитивніше представити Україну світу так само, як найвищі в світі будівлі представляють Малайзію, а штучні острови представляють деякі арабські країни. Створювана інфраструктура острова Зміїного орієнтована на проведення різного роду міжнародних зустрічей, конференцій, свят, виставок та іншого, але зв'язаного саме з такого роду проведенням часу.

Автор проекту розуміє, що цього явно недостатньо для завантаження острова. Тому як доповнення розглядається варіант, пов'язаний з туризмом. Зрозуміло, що це елітний відпочинок. Острів Зміїний може бути орієнтований або на екстремальний туризм або на гранично дорогий туризм.

Острів - територія з дуже поганими позиційними характеристиками. Він складно доступний. Він недоступний великій частині населення України. Для іноземних процвітаючих людей острів Зміїний малоцікавий. В цьому відношенні острів Зміїний має нікчемні шанси на комерційний успіх.

Варто враховувати те, що міжнародний туризм - це і наука, і дуже просунутий маркетинг. Досвід розвитку міжнародного туризму в Україні відверто незадовільний. Така складна територія, як острів Зміїний, не може бути успішною на міжнародному ринку туристичних послуг вищого рівня.

Тобто ідея з «візитною карткою» зрозуміла, але особливого ентузіазму не може викликати. Острів Зміїний дуже невдале місце для такого роду функції. Візитну картку потрібно показувати, інакше вона не має сенсу.

Концепція організації простору острова в проекті базується на чіткому визначенні двох різних світів (рівнів). Один з світів (рівнів) дуже комфортний. Ймовірно, передбачається, що він буде вершиною комфортності. Він захищений від дуже агресивного навколишнього середовища. У ньому є повна інфраструктура сучасного міста. Людина, яка знаходиться тут, насолоджується всіма благами цивілізації.

Другий світ (рівень) є відкритим ландшафтом. Він дає можливість насолодитися «первозданною дикістю» острова Зміїний. На цій ділянці острова можна буде відчути себе далеко від цивілізації і її проблем. Це дуже зручно. Інша справа, що зважаючи на невеликі розміри острова «дикість» і цивілізованість будуть сусідами занадто близько.

Поєднання двох світів на такому обмеженому просторі повинне викликати цілком позитивні емоції і створювати варіативність в поведінці людей. За думкою автора проекту, контрастність повинна створювати творчу атмосферу.

У північно-східній частині острова планується створення яхт-клубу, адміністрації острова, готелю і деяких інших служб. У східній частині острова - створення штучного пляжу і плавального басейну з морською водою.

Гостей острова можна розмістити в східній і південній частині острова. Планування базується на ідеї 2-4-рівневого розміщення кімнат. Передбачені зелені тераси і дахи. Всі апартаменти мають вигляд на морі.

Крім обслуговування туристів також передбачене створення на острові безлічі самих різних приміщень, орієнтованих на роботу учених, проведення вільного часу туристами і багато чого іншого. Зважаючи на морську специфіку даної території не можна обійтися без великого акваріума і музею історії острова. Передбачений дельфінарій і кінотеатр. Формою вони нагадують пташине яйце - це цікаво тому, що через острів перелітає близько 220 видів птахів. Але відразу виникає питання щодо рентабельності експлуатації такого роду споруд. Є маса проблемних питань, пов'язаних з тим, чи є розумним використання обмежених земельних ресурсів острова для такого великого кінотеатру і дельфінарію.

Відповідно до даного проекту постійне населення острова планується в 150 чоловік. Це прикордонники, вчені, люди, що працюють в сервісі. Максимальна кількість людей, які можуть перебувати на острові, визначено в 900 чоловік.

На острові майбутнього транспортні засоби планується обмежувати. Згідно проекту - це в основному пішохідна зона. Також планується використання невеликих автомобілів, які будуть дружні до природи, щось на зразок того, що використовується на майданчиках для гольфу.

Одна з ключових проблем острова - енергетична проблема. Енергоспоживання на острові майбутнього повинне бути дуже високим. Сучасний варіант енергозабезпечення острова - просто кам'яне століття в порівнянні з тим, що потрібно робити в майбутньому. Передбачається сервіс високого рівня, а він немислимий без споживання великої кількості енергії.

У проекті передбачається використовувати сонячну, вітрову і геотермальну енергію. Яким чином вони співвідноситимуться на такій невеликій території і в яких пропорціях вони поєднуватимуться чітко не визначено.

Використання сонячної енергії обґрунтоване і реалістичне. Є великий досвід використання такого роду джерел енергії, що постійно розвивається.

Використання вітрової енергії також не проблема. Впродовж ряду років на острові не можуть встановити вітрову установку. Є велика кількість рішень на рівні Кабінету Міністрів України, але вітрової установки як не було, так і немає.

Прісна вода, яка визначається в проекті як «свіжа вода», виходитиме за рахунок опріснення морської води. Від сучасної системи, при якій основна кількість питної води доставляється на острів суднами і потім зберігається в цистернах, відмовляться. Є серйозна проблема і з якістю води, яка доставляється танкером і потім довгий час зберігається в цистернах.

Людська життєдіяльність неминуче пов'язана з виробництвом певної кількості речовин, які треба утилізувати. Треба вирішувати питання з каналізацією і сміттям, яке генеруватиметься на острові у великих кількостях. Якщо острів розрахований на те, щоб представляти розкішний сервіс, то потрібно орієнтуватися на неминуче виробництво великої кількості сміття.

У проекті передбачене очищення різного роду викидів, пов'язаних з перебуванням людей на острові. Це очисні споруди для острівної каналізації і біоутилізація відходів. Ніяких деталей не дається. Мовиться, що море забруднюватися не буде. Акваторія острова Зміїного буде кристально чиста.

У рішенні зв'язку острова з материком немає нічого несподіваного. В майбутньому збережеться звичний зв'язок по повітрю і морю.

Найбільш великий недолік даного проекту зв'язаний не стільки з тим, що архітектурне проектування (фантазування) мало зв'язане або взагалі не пов'язане з природним середовищем острова Зміїний.

Основний недолік в тому, що проект переосвоєння острова Зміїний розглядається поза всяким зв'язком з рештою території України і стратегічних тенденцій, пов'язаних з нафто- і газорозробками в Чорному морі. Острів Зміїний розглядається сам по собі, а всі зміни, пов'язані з ним, розглядаються самі по собі. Решти території України просто не існує. Але річ у тому, що немає і не може бути освоєних територій, що існують самих по собі. Це стосується не тільки крихітного острова, загубленого в Чорному морі.

Якщо ми хочемо освоювати острів Зміїний, то потрібно розглядати освоєння острова саме в контексті тих тенденцій, які мають місце в Україні. Потрібно враховувати саме ті реальні стандарти якості будівництва і тим більше такого складного будівництва на острові Зміїному і в його акваторії.

Основними стратегічними інтересами України, пов'язаними саме з цим районом Чорного моря і з освоєнням острова Зміїний є збереження і розвиток спеціалізацій острова, пов'язаних з виробництвом інформації щодо моніторингу за інфекціями, пов'язаними з перелітними птахами, маяковим сервісом, а також формування резервної території для проведення розробок нафти і газу в північно-західній частині Чорного моря.

Проект, висунутий одеським архітектором Наталією Веліканової, відповідає тільки одному критерію - він дає приклад послідовного планового рішення забудови острова. Тобто острів розглядається не як зібрання великої кількості будівель в різних місцях, кожна з яких належить різному відомству і кожна з яких обслуговується своїм відомством, але розглядається як єдина територія. Цілісність розгляду території острова важлива, але на цьому всі достоїнства проекту завершуються.

Отже, якщо визначити коротко основні і принципові недоліки даного проекту переосвоєння острова Зміїний, то можна відзначити наступне:

1. Острів розглядається ізольовано і немає щонайменшого розуміння того, наскільки його фантастичне освоєння буде пов'язано з реальними тенденціями в Україні.

2. Острів розглядається поза врахуванням реального природного середовища цього району Чорного моря.

3. Немає щонайменшого економічного і маркетингового обґрунтування проекту освоєння, пов'язаного з розвитком інфраструктури острова, пов'язаної з туризмом і проведенням різного роду конференцій. Проект категорично не враховує реальну ситуацію на світовому туристичному ринку і особливості формування нових напрямів в елітарному міжнародному туризмі.

4. Проект надзвичайно небезпечний з погляду потенційної можливості нового внеску у розвиток корупції на півдні України. Черпаються гроші з держбюджету України, а у відповідь можна одержати багато пояснень з приводу форс-мажорів і щось невизначене, створене на острові. Будівництво на Зміїному коштує дуже дорогого, щоб реалізовувати такий проект. До того ж острів дійсно має стратегічні інтереси для держави.

ВИСНОВКИ

Острів Зміїний - унікальний історико-археологічний об'єкт далекого минулого України. Він входить до "Державного реєстру національного надбання (пам'ятки історії, монументального мистецтва та археології)".

Розташований в північно-західній частині Чорного моря. Віддаленість від українського берега складає 35 км, від румунського - 36 км, від турецького - 420 км, від м. Одеси - 160 км, від півострова Крим - 175 км. Географічні координати острова - 45°15'18'' північної широти, 30°12'15'' східної довготи.

З метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу, згідно з Указом Президента України від 9 грудня 1998 року №1341/98 «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» на о. Зміїний встановлений загально-зоологічний заказник загальнодержавного значення «Острів Зміїний» з прилеглою 500-метровою акваторією Чорного моря загальною площею 232 га, що має особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.

Одразу після підписання українсько-румунського Договору про відносини добросусідства та співробітництво у 1997 році сторони розпочали переговори про розмежування морських просторів у Чорному морі. Однак після 24-х раундів переговорів, які тривали до 2004 року, згоди так і не дійшли. Україна вважала доцільним продовжувати переговори, але Румунія вирішила звернутися до Міжнародного Суду ООН, оскільки про таку можливість сторони домовились при підписанні Договору 1997 року. Причиною міждержавної суперечки став острів Зміїний. Головною проблемою в делімітації шельфу і виняткових економічних зон України і Румунії в Чорному морі є юридичний статус острова Зміїний.

Питання про статус острова Зміїний постало в 2001 році. Тоді українська компанія "Чорноморнафтогаз" виявила в шельфі поклади нафти і газу в 40 кілометрах від острова. Статус самого острова визначає і порядок розмежування територіальної зони навколо нього.

Румунська сторона стверджує, що Зміїний -- не острів, а скеля, частина рифа. Таким чином, акваторію навколо скелі слід розглядати, не інакше як вільну економічну зону. Український уряд, зі свого боку, категорично не згодний з позицією Бухареста.

Стосовно острова Зміїний, суд підтвердив українську приналежність самого острова та наявність українських територіальних вод навколо острова, однак разом з тим вирішив, що цей острів не є складовою частиною берегової лінії.

Cуд вирішив, що лінія морського кордону, що розділяє континентальний шельф та виключні економічні зони Румунії та України в Чорному морі, починається з точки 1, що визнана сторонами в статті 1 Договору між Україною та Румунією про режим українсько-румунського державного кордону від 2003 року, проходить по дузі радіусом 12 морських миль, що відмежовує територіальне море навколо острова Зміїний, до точки 2 з координатами 45°03'18.5'' північної широти та 30°58'37.3'' східної довготи, де ця дуга перетинається з лінією, проведеною на рівних відстанях від континентального узбережжя Румунії та України. Від точки 2 лінія кордону проходить по рівновіддаленій лінії через точки 3 (координати 44°46'38.7'' північної широти та 30°58'37.3'' східної довготи) та 4 (координати 44°44'13.4'' північної широти та 31°10'27.7'' східної широти) до точки 5 (координати 44°02'53.0'' північної широти та 31°24'35.0'' східної широти). Від точки 5 морський кордон проходить по рівновіддаленій від румунського та українського узбережжя лінії напрямком на південь, починаючи від геодезичного азимуту 185°23'54.5'' і до точки, де він перетинається з виключними економічними зонами інших держав. Таке проходження лінії розмежування практично точно відтворює лінію, запропоновану радянською стороною на переговорах про розмежування з Румунією в 1987 році.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андронати С.А. Остров Змеиный и прилегающий шельф Черного моря как объекты исследований учреждений Национальной академии наук Украины// Вісник Одеського національного університету. - 2005. - Т. 10. - Вип. 4. - С.14-20.

2. Бойко О.С. Методология исследования решений Международного суда по делимитации акваторий// Проблемы развития приграничных территорий и их участия в интеграционных процессах. - Луцк: ВНУ им. Леси Українки, 2009. - С. 88.

3. Бойко О.С. Решения по делимитации Мирового океана как объект и предмет исследования// Проблемы развития приграничных территорий и их участия в интеграционных процессах. - Луцк: ВНУ им. Леси Українки, 2009. - С. 84.

4. Бойко О.С. Эволюция конфликтов и картографическое обеспечение делимитации государственных границ в Мировом океане// Проблемы развития приграничных территорий и их участия в интеграционных процессах. - Луцк: ВНУ им. Леси Українки, 2009. - С. 53.

5. Булатович С.А. Античные находки на о. Змеиный// Проблемы археологии Северного Причерноморья. - Херсон, 2000. - С. 56-57.

6. Васильева Т.В. Флора острова Змеиный// Вісник Одеського національного університету. - 2005. - Т. 10. - Вип. 4. - С. 66-73.

7. Гордєєв А.Ю. Визначення довжин берегової лінії Чорного і Азовського морів в межах України// Географічні проблеми розвитку півдня України у XXI столітті: Зб. наук. пр. Одес. нац. ун-ту та Мелітоп. держ. пед. ун-ту. - Мелітополь - Одеса, 2000. - С. 24-27.

8. Зайцев Ю.П. Значение острова Змеиный в функционировании экосистемы семеро-западного шельфа Черного моря// Вісник Одеського національного університету. - 2005. - Т. 10. - Вип. 4. - С. 20-28.

9. Золотницкий А.П. К вопросу о перспективах культивирования моллюсков в акватории о. Змеиный// Вісник Одеського національного університету. - 2005. - Т.10. - Вип. 4. - С. 249-257.

10. Іваниця В.О. Результати досліджень екосистеми о. Зміїний: Матеріали науково-практичної конференції „Екологічні проблеми Чорного моря”. - Одеса, 2004. - С. 66.

11. Кiвганов Д.А. Острiв Зміїний - одна з важливих територій для збереження бiологiчного рiзноманiття. - Полтава, 2004. - С. 134-136.

12. Корзюков А.И. Остров Змеиный - как объект экологического туризма. - Одесса: Феникс, 2005. - С. 133-134.

13. Корзюков А.И. Остров Змеиный - природно-исторический памятник национального и международного значения. - Одесса, 1999. - С. 81-82.

14. Корзюков А.И. Птицы острова Змеиный, занесенные в Красную книгу Украины// Экосистемы дикой природы (охрана, природопользование, мониторинг). - 1999. - Вып. 5. - С. 27-30.

15. Корзюков А.І. Острiв Змiїний. - К.: Знання, 2003. - С. 208-209.

16. Корзюков А.І. Острів Зміїний та сучасний стан його флори// Вісник Одеського національного університету. - 2004. - Т. 9. - Вип. 1. - С. 65-71.

17. Масляк П.О. Географія України. - К.: Зодіак-Еко, 2006. - С. 57-59.

18. Молдованов И.М. Функциональное зонирование острова Змеиный и его акватории. Теоретические проблемы и практические задачи. - К.: КНУБА, 2008. - С. 207-214.

19. Мурзакевич Н.Н. Поездка на остров Левки, или Фидониси. - Одесса, 1999. - С. 549-562.

20. Николаенко Д.В. Архитектурные проекты и архитектурные реалии острова Змеиный. - К.: КНУБА, 2008. - С. 182-188.

21. Николаенко Д.В. Промышленное разведение мидий как специализация острова Змеиный. Оценка инвестиционного проекта. - К.: КНУБА, 2008. - C. 201-206.