Сучасні тенденції транспортно-географічного положення України

Протягом останніх років спостерігається стійка тенденція до зростання загального вантажообігу та транзиту через приватні морські портово-перевалочні комплекси, які не підпорядковані Мінтранзв'язку. Так, згідно даних Держкомстату за 1 квартал 2006 обсяг морської перевалки вантажів підприємствами приватного сектору становив 7,194 млн. т, а його частка у сукупному обсязі перевалки вантажів морським портово-перевалочним комплексом України становить 22,3% [16].

Чинники, які визначають втрати транзитних вантажопотоків для України :

- зміна кон'юнктури міжнародного ринку транспортних перевезень (зростання обсягів комбінованих перевезень, зростання вимог до швидкості та якості транспортних послуг та перевезень, зміни у структурі транзитних вантажів на користь контейнерів, тарно-штучних вантажів, зменшення транзиту металу, наливних вантажів і т.д.);

- зростання міжнародної конкуренції на державному рівні за додаткові транзитні потоки як наслідок переорієнтація транзиту з портів України на порти сусідніх країн (Румунія, Болгарія, а також Туреччина, країни Балтії, проводять активну наступальну транзитну політику, яка спрямована на розвиток додаткових потужностей інфраструктури транзиту, модернізацію рухомого складу, спрощення та впорядкування переміщення вантажів через кордони, впровадження сучасних технологій перевезень та сприятливу тарифну політику. Всі ці заходи реалізуються на основі надання цільової державної підтримки, залучення цільових інвестицій країн ЄС та на основі чіткої стратегії розвитку національних транспортних комплексів цих країн);

- різні темпи трансформації та інтеграції національних транспортних систем у міжнародну транспортну систему, зокрема, прискорений розвиток транспортної інфраструктури конкуруючих з нами країн;

- розширення ЄС та створення більш сприятливих умов для транзиту у Румунії, Болгарії, країнах Балтії (слід очікувати ще більшого зростання конкуренції між портами Румунії, Болгарії та України за транзитні вантажопотоки євразійського напрямку у зв'язку з майбутнім входженням цих країн до ЄС);

- транспортна політика Росії щодо модернізації власних портів, транспортної інфраструктури та зменшення залежності від транзиту через територію України (Росія активно реалізує політику переорієнтації своїх вантажів з українських портів на власні порти на Чорному морі та Балтиці. Сьогодні близько 65% загального обсягу транзитних перевезень залізничним транспортом України та змішаним залізнично-морським сполученням припадає на Росію.) [11].

Внутрішні чинники, які можна умовно кваліфікувати як причини техніко-економічного характеру, причини політичного та правового характеру:

- відставання у темпах розбудови української частини системи міжнародних транспортних коридорів (аналіз пропускної здатності автомобільних і залізничних магістралей, які входять у систему МТК на території України свідчить, що практично на кожному напрямку залишаються ділянки, які мають пропускну спроможність у декілька раз нижчу ніж в цілому для всієї магістралі. Це знижує ефективність функціонування всієї магістралі не дивлячись на всі позитивні заходи, які були уже реалізовані відповідно до „Програма створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів”);

- низька якість внутрішньої транспортної мережі, обмеженість швидкості транзитних перевезень, технічно застарілий рухомий склад;

- технічна зношеність основних фондів, базових об'єктів транспортної інфраструктури, відсутність комплексного підходу до технічного оздоровлення галузі;

- низький рівень розвитку інфраструктури державного кордону, низька пропускна спроможність прикордонних пунктів пропуску та відносно висока вартість послуг, що надаються при перетині кордону, складна та тривала процедура проходження кордону, простої на кордоні;

- відсутність або нерозвиненість комплексного, у тому числі інформаційного, обслуговування перевізників та електронного документообігу;

- численні перепони при оформленні міжнародних транзитних вантажів, недостатня ефективність заходів щодо збереження вантажів та криміногенна обстановка на дорогах;

- певна невизначеність та недостатня послідовність транспортної політики України, реалізовані заходи не носять системний комплексний характер, відсутність державного протекціонізму у підтримці власних вантажоперевізників та судноплавних компаній, надання їм статусу національних перевізників, відсутність заходів щодо стимулювання експорту власних транспортних послуг (залежність зовнішньої торгівлі від іноземного флоту - вітчизняний флот забезпечує лише 7,5% міжнародних зовнішньоторговельних операцій);

- недостатня активність України у приєднанні і виконанні міжнародних конвенцій та інших нормативно-правових актів щодо транзитних та транспортних перевезень (зокрема, до Європейських конвенцій, що регулюють перетин кордону, угод Єврокомісії щодо транспортних операцій, питань оподаткування, приватного права та ін.)

- політична та економічна нестабільність, часті зміни у законодавчому та правовому полі щодо здійснення транспортних перевезень та процедури перетину кордонів, неузгодженість національних законодавчих актів з відповідними нормами у європейських країнах;

- недостатньо гнучка тарифна політика, яка не завжди враховує зміни у тарифній політиці конкуруючих з нами країн та не сприяє забезпеченню конкурентоздатності перевезень по території України у порівнянні з іншими країнами, наявність місцевих зборів, необхідність внесення фінансової застави і т.д.;

- невизначеність щодо майбутнього функціонування суднового ходу Дунай - Чорне море [18].

Більшість із названих внутрішніх чинників функціонування транспортного комплексу мають системний характер.

Проблема полягає у тому, що порти є лише однією ланкою, яка забезпечує обслуговування транзиту та експортно-імпортних операцій, важливими ланками загального процесу переміщення транзиту через територію України є залізничний, автомобільний транспорт, пункти перетину сухопутних кордонів у всіх напрямках. Ефективна робота лише портів у цьому транспортному циклі не забезпечує повною мірою кінцевий результат. Тому вирішення проблеми потребує насамперед комплексного підходу, який може бути реалізований лише в рамках принципово нової стратегії держави щодо розвитку транспортного комплексу, єдиної національної транспортної політики спрямованої на координацію дій усіх учасників перевезень, на узгоджений розвиток інфраструктури транзиту, вдосконалення тарифної політики та на формування транзитної привабливості території України та підвищення конкурентоздатності перевезень [11].

Проблеми, які потребують вирішення для підвищення ефективності функціонування портів:

- Проблеми формування вантажної бази портів. Національна вантажна база, яка формується зовнішньоекономічними вантажами здатна забезпечувати лише 56-60% вантажообігу портів. За оцінками спеціалістів Асоціації портів України у найближчі 5 років національна вантажна база навіть за умови позитивних тенденцій у розвитку економіки не здатна забезпечувати повне використання потужностей портів;

- Проблема удосконалення тарифної політики, яка не сприяє сьогодні мінімалізації транспортної складової у вартості товарів, які перевозяться через Україну і не забезпечує сприятливого конкурентного середовища. Запровадження ПДВ на портові послуги. Як показує аналіз, фактор зниження тарифів як стимул для залучення додаткових транзитних вантажопотоків в основному себе вже вичерпав. Треба робити акцент не на зниження тарифів, а на застосуванні конкурентоздатних ставок тарифів на конкретних напрямках перевезень. Залишаються у 2-3 рази вищими ніж в портах більшості європейських країн ставки зборів при обслуговуванні суден-контейнеровозів, наприклад, у Одеському, Іллічівськом портах. У порту Констанца перевалка тони вантажу обходиться в 90 центів, а в портах Южний, Іллічівськ - 2,5 - 3$. Сьогодні в середньому транспортоємність ВВП у нас становить 9,8ткм/дол ВВП, тоді як у розвинених країнах - 1ткм/дол ВВП [16].

- Система митного контролю. Основні проблеми - невпорядкованість системи прикордонного контролю, зловживання, високі ставки зборів за проведення контролю та супутніх операцій, довготривалість та складність процедури контрольно-перевірочних операцій, оформлення документів на транзитні вантажі (насамперед це стосується автомобільних та контейнерних перевезень), слабка технічна оснащеність, плата за митне супроводження та охорону вантажів.

- Проблема необхідності технічного оновлення елементів портової інфраструктури, проблема технологічного відставання у забезпеченні основних портових операцій, незначні інвестиції у модернізацію портової інфраструктури;

- Бюрократична, неефективна система роботи з інвесторами, коли більшість питань інвестори мають вирішувати на рівні Міністерства, має місце затягування процедури оформлення інвестиційних проектів ДП „Укрморпорт”.

- Системні недоліки управління галуззю, відсутність єдиних принципів управління портами, спеціалізованими вантажними терміналами, законодавча неврегульованість портової діяльності, обмеженість можливостей портів вести самостійну господарську діяльність, протиріччя, які виникають між керівництвом портів та ДП „Укрморпорт”;

- Проблеми відсутності коштів для модернізації. Фіскальна політика держави, яка спрямована на вилучення коштів портів до бюджету без врахування потреб портів акумулювати фінансові резерви для модернізації портової інфраструктури і техніки;

- Різний рівень ефективності функціонування портів. Так, порт Маріуполь для переробки 14 млн.т вантажів використовує 15 причалів та має штат близько 5 тис. чол., Іллічівський порт переробляє такий же обсяг вантажів, але на 26 причалах і має чисельність персоналу 9,2 тис.осіб. Завантаженість порту Маріуполь становить 72%, порту Іллічівськ - 43% [18].

Окремі заходи, які уже здатні позитивно вплинути на показники роботи портів на галузевому рівні:

- Відповідно до розпорядження Держадміністрації залізничного транспорту України встановлені тимчасові тарифні ставки на перевезення ряду транзитних вантажів у напрямку Ренійського морського торгового порту для білоруського транзиту (добрива) та російського транзиту (світлі нафтопродукти). Метою цих заходів є залучення транзиту на Ренійський порт та активізація його роботи (результат - порти Українського Придунав?я збільшують обсяги транзиту як за рахунок відновлення суднового ходу так і за рахунок транзиту залізницею);

- Держадміністрація залізничного транспорту України має намір змінити ситуацію щодо відтоку транзиту на користь портів Росії та Балтії запровадивши більш сприятливі сквозні тарифні ставки на залізничні перевезення та переробку в портах Южний, Іллічівськ, Миколаїв, Херсон, Рені, Бердянськ, Керч, Севастополь масових транзитних вантажів (результат - за результатами 1 кварталу 2008 зафіксоване зростання транзиту на ці порти +3,1%);

- Уряд України своєю постановою з 1 січня 2008 року відмінив митний збір за знаходження транзитних вантажів під митним контролем в портах, таким чином знятий важливий ціновий чинник, який блокував залучення транзитних вантажопотоків в українські порти з червня 2004 року.

- Проводиться модернізація транспортної інфраструктури в окремих портах, в основному за рахунок власних коштів портів та окремих інвестиційних проектів[16].

Названі заходи мають позитивні наслідки, але вони носять епізодичний, фрагментарний характер. Заходи щодо підвищення конкурентоздатності транзитних перевезень направлені не на запобігання негативним тенденціям, а на ліквідацію негативних наслідків. Тобто стратегія держави у цій сфері має носити упереджувальний характер, а не адаптивний.

Україні потрібна нова стратегія управління транспортним комплексом як цілісною виробничо-економічною системою, яка має базуватися на комплексному підході. Пріоритетний напрямок - забезпечення статусу України як транзитної держави, забезпечення інтеграції національної транспортної системи у міжнародну транспортну систему, забезпечення довготривалих національних стратегічних інтересів щодо підвищення конкурентоздатності портів розширення їх спеціалізації та поліпшення якості обслуговування перевезень [11].

3.3 Міжнародні аеропорти України

Аеропорт -- комплекс, що включає аеродром, аеровокзальний комплекс та інші споруди, призначений для приймання і відправлення повітряних суден, наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажу, аеродромного диспетчерського обслуговування.

Аеропорт також є підприємством - суб'єктом аеропортової діяльності та суб'єктом правовідносин.

Міжнародний аеропорт - аеропорт, визначений державою на її території для приймання та відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні повітряні перевезення, у якому здійснюються митні, прикордонні, санітарні, карантинні (стосовно тварин і рослин) та інші процедури, передбачені законодавством [10].

Міжнародний аеропорт «Донецьк» -- аеропорт міста Донецьк, Україна (Додаток а). Напрямки польотів: Тель-Авів, Відень, Анталія, Афіни, Баку, Бейрут, Бодрум, Відень, Даламан, Дубай, Єреван, Київ, Ларнака, Москва, Мюнхен, Одеса, Сімферополь, Стамбул, Тбілісі, Халеб, Хургада, Шарм-Ель-Шейх.

Напередодні початку підготовчих робіт до Євро-2012 в Донецьку 2007 року розпочато будівництво нової злітної смуги. Вартість проекту реконструкції злітної смуги -- 972 млн. грн, загальна площа проведення робіт -- 653 тис. кв. м. ЇЇ характеристики після реконструкції стануть такими: площа злітної смуги -- 259 тис. кв. м., довжина -- 4 км., товщина -- 1 м. Також було вирішено побудувати новий аеровокзал. Проте через брак місцевих коштів та відсутність ініціативи сторонніх інвесторів, Донецьк може вдмовитись від побудови нового, натомість буде реконструювати старий аеровокзал. Загальна вартість робіт за проектом складає $184 млн. [19] .

Міжнародний аеропорт «Запоріжжя», Запорізький міжнародний аеропорт -- міжнародний аеропорт у місті Запоріжжя (Додаток А), біля села Мокре. Мокре -- один з трьох аеропортів біля Запоріжжя [19].

Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ» -- аеропорт, розташований за 4,4 км від центру Івано-Франківська, має статус міжнародного з 1992 року (Додаток А). Сумарна пропускна спроможність аеропорту складає -- 400 пас./год Аеропорт має дві злітно-посадочні смуги довжиною 2507 м і 1928 м, друга смуга зараз використовується як стоянка для 114 бригади тактичної авіації Військово-Повітряних Сил України.

Нині івано-франківське летовище відправляє щоденний авіарейс на Київ, двічі на тиждень - в Італію і чотири рази - в Туреччину. Також є наміри відкрити регулярне сполучення з Польщею (місто Краків) [16].

Міжнародний аеропорт «Боримспіль» -- аеропорт розташований за 29 км на південний схід від Києва і є найбільшим міжнародним аеропортом в Україні (Додаток А). Заснований постановою Ради міністрів УРСР 22 червня 1959 року.

Аеропорт має дві злітно-посадкові смуги довжиною 4000 м і 3500 м та три термінали.

Термінал «А» орієнтований на обслуговування авіапасажирів, що подорожують у межах України. У ньому розташований зал очікування (2-й поверх), туалет (цокольний поверх), пункти обміну валют, та авіадовідка.

Термінал «B» Є основним терміналом аеропорту, і орієнтований на обслуговування більшої частини авіапасажирів, що відправляються в дальнє і ближнє зарубіжжя, у ньому розташовано пункти перевірки авіабезпеки. Другий поверх терміналу представляє собою міжнародну зону, у ньому розміщується магазин «Duty-free».

Термінал «C» призначений для обслуговування VIP-пасажирів. Він розраховується в першу чергу для обслуговуванню персональних літаків малої авіації.

Вантажний термінал призначений для обслуговування вантажних рейсів. Біля нього розташована станція для вантажних автомобілів. Він має стоянкову ділянку, розраховану на 17 літаків.

«Бориспіль» входить в Асоціацію аеропортів Європи (ACI).

Основними перевізниками аеропорту є українські авіакомпанії «АероСвіт», «Міжнародні Авіалінії України» та UM Air, а також авіалінії: Lufthansa, KLM, UMAir, Aeroflot, Austrian Airlines, WizzAir.

Adria Airways (Любляна) Аерофлот (Москва-Шереметьєво) АероСвіт: міжнародні (Афіни, Баку, Бангкок-Суварнабхумі, Пекін, Белград, Будапешт, Дубай, Гамбург, Стамбул-Ататюрк, Ларнака, Москва-Внуково, Москва-Шереметьєво, Неаполь, Нью-Делі, Нью-Йорк-Джона Кеннеді, Прага, Шанхай -Пудун, Софія, Санкт-Петербург, Стокгольм-Арланда, Тбілісі, Тель-Авів, Торонто-Пірсон, Варшава) національні (Одеса, Сімферополь) Air Arabia (Шарджа) Air Baltic (Рига) Air France (Париж-Шарля де-Голля) AlItalia (Мілан-Мальпенса) Antonov Airlines Astra Airlines (Салоніки) Армавіа (Єреван) ARP 410 Airlines Австрійські Авіалінії (Відень) Азербайджанські Авіалінії (Баку) Бєлавіа (Мінськ) British Airways (Лондон-Хітроу) Каспійські Авіалінії (Тегеран-Імам-Хомейні) Constanta Airline (Запоріжжя) Czech Airlines (Прага) Delta Air Lines (Нью-Йорк-Джона Кеннеді) Дніпроавіа (Дніпропетровськ, Одеса, Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці) Донбасаеро (Донецьк, Єреван, Москва) El Al (Тель-Авів) Estonian Air (Таллін) Germanwings (Кельн) Georgian Airways (Тбілісі) KLM Royal Dutch Airlines (Амстердам) Лівійські Авіалінії (Тріполі) LOT Polish Airlines (Варшава) Люфтганза (Дюссельдорф, Франкфурт, Мюнхен) Malev Hungarian (Будапешт) Windrose(Роза Вітрів) (Москва-Внуково, Ташкент, Сімферополь, Астана, Львів) Росія (Санкт-Петербург) Самарські авіалінії (Самара) Південні авіалінії (Одеса) SAS - Scandinavian Airlines System (Копенгаген) S7 Airlines (Москва-Домодєдово) TAIR Airlines (Перм, Сургут, Нижньовартовськ) Трансаеро (Москва-Домодєдово) Turan Air (Баку) Турецькі Авіалінії (Стамбул-Ататюрк) Міжнародні авіалінії України: міжнародні (Алма-Ата, Амстердам, Барселона, Берлін-Тегель, Брюссель, Франкфурт, Хельсінкі, Лісабон, Лондон-Гатуік, Мадрид, Мілан-Мальпенса, Париж-Шарля де-Голля, Рим-Фьюмічіно, Тбілісі, Відень, Цюріх, Дубровник , Ніцца, Абу-Дабі, Дубай) національні (Львів, Одеса, Сімферополь) UM Airlines(Амман, Бейрут, Дамаск, Тегеран) UTair Aviation (Ханти-Мансійськ, Сургут) Uzbekistan Airways (Ташкент) бюджетна Wizz Air: міжнародні (Дортмунд, Кельн, Лондон (Луттон), Катовіце, Осло, Анталья, Мемінгем-Мюнхен, Тревізо-Венеція, Гамбург-Любек) національні (Сімферополь) [15].

Міжнаромдний аеропомрт «Кимїв» (Жулямни) -- аеропорт у Києві, розташований на відстані 8 км на південний захід від центру міста. Аеропорт має статус міжнародного, однак він використовується в основному для внутрішніх рейсів, на відміну від іншого київського аеропорту Бориспіль (Додаток А). Єдина його злітно-посадкова смуга, довжиною 2310 м і шириною 45 м (до реконструкції в 2009 році мала довжину 1800 м), використовується крім того і розташованим по сусідству ремонтним заводом цивільної авіації № 410

Здійснюються польоти до Тімішоари, Тбілісі, Тегерану [15].

Міжнародний аеропорт «Кривий Ріг», або Міжнародний аеропорт «Лозуватка» -- аеропорт міста Кривий Ріг (Додаток А), Україна.Вантажні приміщення: сховище 864 мІ, транзитна зона, карантин тварин, інспекція свіжого м'яса [19].

Міжнародний аеропорт «Львів» -- аеропорт, розташований за 6 км від центру Львова (Додаток А). В 2009 році аеропорт обслугував 147 700 пасажирів.

Напрямки польотів: Відень, Київ, Тімішоара, Варшава, Неаполь, Рим, Мюнхен, Мілан, Мільпенза, Стамбул, Москва, Дортмунд.

В рамках підготовки до Євро-2012 розпочато розбудову нового пасажирського терміналу проект якого було розроблено компанією "Компанія Тебодін-Україна» розрахованого на 6 млн. пас. на рік.

Реконструкція злітної смуги з продовженням в сторону Сокільників буде завершена до кінця 2011 року, таким чином аеропорт буде в змозі приймати тип повітряних суден D.

Передбачені характеристики міжнародного аеропорту «Львів»:

Новий термінал категорії «С» з площею 39 тис. м2 з піковою пропускною спроможністю 1 000 пас/годину в обидві сторони з 29 стійками реєстрації пасажирів 18 стійками паспортного контролю та 9 пунктами контролю проходження на авіаційну безпеку, а також системою інформації про рейси - FIDS та обладнання системами BMS, ODB, CUTE, BHS. Проектом передбачається створення відкритої стоянки для автомобілів на 900 місць та підземного паркінгу на 400 місць.

Щодо теперішнього терміналу аеропорту, то, відповідно до проекту, передбачено реконструкцію з ціллю прийому VIP пасажирів та офіційних делегацій до ста людей на годину з обладнанням залів очікування та конференц-залів. Площа існуючого аеровокзалу 2600 мІ.

На базі дерев'яного пасажирського павільйону і незавершеного будівництва міжнародного сектору передбачається створення сучасного міжнародного терміналу для низькобюджетних авіакомпаній. Поле реконструкції складе 5000 мІ, термінал забезпечить пасажиропотік 300 осіб на годину.

Міжнародний аеропорт Одеса -- аеропорт міста Одеса, Україна (Додаток А). Міжнародний аеропорт Одеса відноситься до групи найбільш крупних аеропортів України і пов'язаний повітряними лініями з багатьма містами України, СНД, а також країнами Західної Європи, Азії і Африки.

Міжнаромдний аеропомрт Сімферомполь -- міжнародний аеропорт, що обслуговує місто Сімферополь, та автономну республіку Крим (Додаток А). Побудований в 1936 році. Аеропорт Сімферополь має злітно-посадочну смугу розмірами 3706Ч60 м. Злітна смуга призначена для прийому повітряних суден всіх типів.

Дніпропетровський міжнародний аеропорт -- аеропорт на південному сході міста Дніпропетровськ (Додаток А). Міжнародний символ -- DNK. 2516 пасажирів можуть щоденно вилітати з Дніпропетровського аеропорту.

Місто сполучено з десятьма містами прямими рейсами (Київ, Стамбул, Москва, Відень, Одеса, Варшава, Хургада, Шарм-ель-Шейх, Тбілісі, Єреван).

Десять аерокомпаній акредитовано у аеропорту: місцева Дніпроавіа, Аеросвіт ерлайнс, Аустріан, Туркіш ерлайнс, Аерофлот-Дон, Ел-Ал Ізраель ерлайнс, Джорджіан Нашенал ерлайнс і інші. Аеропорт є власністю Дніпроавіа [16].

Міжнародний аеропорт «Харків» -- аеропорт розташований 12 км від центра Харкова (Додаток А).

Аеропорт має одну злітно-посадкову смугу довжиною 2220 м, один перон, один аеровокзал, пропускна здатність якого 100 пас/год.

Реконструкцію до Євро 2012 злітно-посадочної смуги заплановано розпочати в червні 2009 р. Її планується подовжити до 2 470 м зі збільшенням PCN (класифікаційне число штучного покриття аеродрому) до 50, що надасть можливість аеропорту приймати літаки типу Airbus А320 і Boeing 737 [16].

Міжнаромдний аеропомрт «Черкамси» -- аеропорт у Черкасах, розташований на західній околиці міста. Аеропорт має статус міжнародного (з 2009 року), однак він використовується в основному для внутрішніх рейсів. Має єдину злітно-посадкову смугу, яка за усіма характеристиками є третьою в Україні за потужністю після обох київських. Вона здатна приймати будь-які типи літаків, від пасажирських до вантажних вагою до 190 тон (Ил-12, Ил-18, Ил-76, Ту-134, Ту-154, Як-42, Ан-2, Ан-22).

З 2007 по 2009 роки аеропорт був реконструйований, суттєво відновились злітна смуга та аеровокзал.

На даний час аеропорт обслуговує тільки чартерні рейси в Єгипет та Туреччину. Причиною цього є близькість аеропорту «Бориспіль» (200 км). Крім того «Черкаси» вважаються запасним на випадок непередбачених ситуацій та поганих погодних умов в «Борисполі» [19].

3.4 Оцінка транспортно-географічного положення Кіровоградської області

Транспорт Кіровоградської області є однією з складових частин економіки області, яка забезпечує умови життєдіяльності суспільства, важливим інструментом досягнення динамічного соціально-економічного розвитку регіону; є складовою частиною транспортної системи України.

Діяльність транспортного комплексу Кіровоградської області у 2009 р. характеризується відносною стабільністю. Транспортування вантажів здійснювалось залізничним, автомобільним та авіаційним транспортом.

Довжина мережі автомобільних доріг загального користування станом на 1.01.2008 р. складала 6261,9 км, з них дороги з твердим покриттям становили 98,3 %, решта - ґрунтові.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, зайнятих на великих та середніх транспортних підприємствах області за 2009 р. становила 18 тис. осіб, що на 2,9 % менше ніж за 2008 р [12].

Автомобільний транспорт має важливе значення в перевезенні вантажів на короткі відстані. Особливо велика його роль в обслуговуванні будов і агропромислових комплексів. Об'єм перевезень автомобільним транспортом зростає.

Кіровоградська область має 10 автомагістралей довжиною понад 600 км в зручних напрямках, які зв'язують Україну з державами СНД та Центральною і Південною Європою. Автомобільні перевезення в області здійснюють 90 підприємств.

Загальна протяжність залізничної сітки Кіровоградської області становить 899 км. На території області є чотири залізничних вузли - Знам'янка, Помічна, Долинська, Гайворон, а також ряд залізничних станцій.

Знам'янка є залізничним вузлом в Кіровоградській області і одним з найбільших в Україні. Знам'янське відділення обслуговує 366 промислових підприємств та організацій області на 42 станціях.

Через Знам'янку щодоби проходить багато пасажирських потягів, ешелонів, навантажених донецьким і олександрійським вугіллям, криворізькою залізною рудою і нікопольською марганцевою рудою, металом заводів Донбасу і Придніпров'я; харківськими, київськими, львівськими, одеськими, кіровоградськими машинами і різноманітним устаткуванням; продукцією сільського господарства, харчової та інших галузей промисловості ряду областей України та інших держав. Найгостріша проблема - старіння матеріально-технічної бази залізниці.

Територію Кіровоградської області перетинають залізничні магістралі, які забезпечують транспортні перевезення у напрямку Донбас-Карпати, з'єднуючи цим самим важливі промислові і сільськогосподарські райони Півдня з Південним Заходом і Центром України. Транспортна мережа включає в себе понад 900 км залізниці. Найважливіші залізничні напрямки: Київ, Дніпропетровськ, Харків-Одеса, Київ-Херсон, Знам'янка-Миколаїв, міжнародні: Знам'янка-Москва та Одеса-Москва.

В 2005 р. було здійснено демонтування гілки вузькоколійної залізниці Підгородня - Гайворон на такій ділянці як Ульянівка - Гайворон [19].

Річковий транспорт розвинутий слабо. Вздовж північно-східної межі Кіровоградської області на протязі 65 км тече р. Дніпро - найголовніший річковий шлях України та в межах Кіровоградської області.

Важливе значення для господарства Кіровоградської області має річковий вокзал, який побудований на березі Кременчуцького водосховища у м. Світловодську.

Повітряний транспорт. Зовсім нещодавно стало відомо, що Кіровоградському аеропорту буде надано статус міжнародного. Зараз підприємство працює в дуже складних умовах. Значна частина його майна перебуває під арештом через заборгованість податковій службі. Якщо в 1990 році послугами аеропорту скористалося близького 600 тис. пасажирів, то в 2009 році ця цифра складає лише 301 особу, це лише чартерні рейси, а попит на перевезення існує, щодня надходять дзвінки - люди цікавляться, чи є рейси на Київ, Москву, Санкт-Петербург, Воронеж.

Саме тому з'являється перспектива повернення Кіровоградському аеропорту статусу міжнародного. Для відновлення роботи аеропорту насамперед треба добудувати незавершену другу смугу аеродрому, розширити перон, збудувати новий сучасний пасажирський термінал, та зацікавити інвесторів.

Угоду про передачу аеропорту на 49 років в оренду інвесторам буде підписано найближчим часом. Учасниками угоди мають стати облдержадміністрація, облрада, інвестор (авіакомпанія УРГА), КП «Аеропорт Кіровоград» та Державна льотна академія України [13].

Трубопровідний транспорт. Швидкий розвиток нафтової і газової промисловості зумовили створення трубопровідного транспорту, який дає можливість доставляти на великі відстані нафту і природний газ. По території Кіровоградської області з півночі на південь проходять нафтопровід і через незначну територію на півночі області - газопровід «Союз».

Загалом для міста Кіровограда, як для обласного центру, можна обрахувати таку величину як коефіцієнт положення. Для обрахунку положення в систему включимо наступні міста: Кіровоград, Київ, Одеса, Харків, Львів, Донецьк, Дніпропетровськ, Сімферополь [16].

Коефіцієнт транспортного положення міст (Кі) вимірюється таким чином: спочатку складається матриця, числа якої показують топологічну віддаль для кожної пари міст (Додаток З), після чого після чого для кожного міста відстані сумуються, місто з найменшою сумою відстаней (L) у даній системі матиме коефіцієнт транспортного положення рівний числу 1. Для обрахунку коефіцієнта транспортного положення для інших міст треба його суму відстаней (L) поділити на суму відстаней міста з коефіцієнтом транспортного положення 1 (L min), таким чином маємо формулу:

Ki=L/L min [10].

Для міста Кіровоград

L=299км+337км+395км+694км+496км+246км+524км=2291км

Для міста Київ

L=299км+480км+487км+544км+729км+479км+852км=3870км

Для міста Одеса

L=337км+480км+685км+793км+713км+453км+473км=3468км

Для міста Харків

L=395км+487км+685км+1042км+283км+222км+657км=3771км

Для міста Львів

L=694км+544км+793км+1042км+1198км+948км+1178км=6407км

Для міста Донецьк

L=496км+729км+713км+283км+1198км+250км+571км=4240км

Для міста Дніпропетровськ

L=246км+479км+453км+222км+948км+250км+458км=3056км

Для міста Сімферополь

L=524км+852км+473км+657км+1178км+571км+458км=5237км

Порівнявши результати обрахунків стає очевидним, що місто Кіровоград, в даній системі, має коефіцієнт транспортного положення 1, так як L min буде відповідати саме йому.

Для міста Київ Кі=3870км/2291=1,68

Для міста Одеса Кі=3468км/2291км=1,5

Для міста Харків Кі=3771км/2291км=1,64

Для міста Львів Кі=6407км/2291км=2,7

Для міста Донецьк Кі=4240км/2291км=1,8

Для міста Дніпропетровськ Кі=3056км/2291км=1,3

Для міста Сімферополь Кі=5237км/2291км=2,2

Висновки

В ході виконання курсової роботи було зібрано та опрацьовано певну кількість матеріалу з даної тематики, розкрито суть понять «суспільно-географічне положення», та «транспортно-географічне положення», висвітлено історію формування світової транспортної системи, певні її особливості.

Оцінюючи нинішній стан транспортної системи України, стає зрозумілим що її інфраструктура не відповідає міжнародним стандартам, переважна більшість автомобільних доріг потребують навіть не ремонту, а будівництва нових, більш сучасних, те ж саме можна сказати і про залізниці, які потребують негайної модернізації, будівництва нових, більш швидкісних залізничних колій, так само і аеропорти не відповідають міжнародним стандартам, так як були збудовані у радянські часи, і вже зараз мають дуже сильно застарілу інфраструктуру. Річковий транспорт взагалі перебуває на стадії вимирання, особливо це стосується пасажирського судноплавства, яке представлено лише поодинокими сезонними рейсами, та туристичними екскурсіями, багато річкових вокзалів та пристаней закрито. Морський же транспорт України перебуває у значно ліпшому стані, та інтенсивно розвивається, основні його проблеми пов'язані з тим що існує багато застарілих суден, деякі порти потребують реконструкції. Трубопровідний транспорт розвинений чи не найкраще, він є найдешевшим, і має великі перспективи подальшого розвитку.

Нині на транспортно-географічне положення України позитивно впливає зростання ролі морських портів, особливо портів Чорного моря, зростає обсяг вантажообігу, існує перспектива розширення транзитного потенціалу за рахунок транспортування каспійської нафти Чорним морем до Одеси, а потім нафтопроводом Одеса - Броди до країн Західної Європи. Також позитивно впливають на транзитний потенціал нашої держави і міжнародні транспортні коридори. Свій позитивний вплив на покращення транспортної інфраструктури має проведення в Україні та Польщі у 2012 році чемпіонату Європи з футболу.

Оцінивши транспорт Кіровоградської області можна зробити висновок що завдяки своєму центральному розташуванню область має дуже вигідне транспортно-географічне положення, в області представлені всі види транспорту, особливо розвиненим є автомобільний та залізничний транспорт, водний представлений лише річковим. В обласному центрі є аеропорт, який згодом має отримати статус міжнародного.

Результати обрахунку коефіцієнтів транспортного положення для системи Київ - Харків - Дніпропетровськ - Одеса - Донецьк - Львів - Сімферополь - Кіровоград показали що наш обласний центр має найвигідніше транспортне положення з коефіцієнтом 1. Це свідчить про вигідне ТГП Кіровоградської області.

Список використаних джерел

1. Алисов Н.В., Хорев Б.С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор). - М.: Гардарики, 2000. 704с.

2. Атлас Економічна і соціальна географія України. Київ; ДНВП «Картографія» 2009 р.

3. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник / А.П. Голиков, Я.Б. Олійник, А.В. Степанченко. - К.: либідь, 1996. - 320 с.

4. Голиков А.П. Ввведение в экономисескую и социальную географию. Харьков: ХГУ, 1982. 81 с.

5. Губарев В. К. Географія світу: довідник - Донецьк ТОВ «ВКФ «БАО», 2009. - 576 с.

6. Маринич О.М. Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підручник. - К .: Т-во «Знання», КОО, 2003. - 479 с.

7. Національний Атлас України. К.: ДНВП «Картографія», 2008. - 440 с.

8. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії: Навч. посібник. К.: Вища шк., 1996. - 231 с.

9. Соціально-економічна географія України: Навч. Посібник /За ред. Проф. Шаблія О. І. Вид. друге, перероб. і доп. - Львів : Світ 2000 - 680 с., іл.

10. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії: Навчальний посібник. - Одеса : Астропринт, 2001. 560 с.

11. http://geosite.com.ua/

12. http://kirovograd.rks.kr.ua/

13. http://ktek.org.ua/

14. http://library.znu.edu.ua /

15. http://www.airport-borispol.kiev.ua/

16. http://www.mintrans.gov.ua/

17. http://www.tnpu.edu.ua/

18. http://www.zerkalov.org.ua/

Размещено на Allbest.ru