Обробка даних методом спільної глибинної точки

Використання методу спільної глибинної точки в сейсморозвідці як способу усунення завад, з якими не вдавалось впоратись шляхом групування. Сучасний стан розроблення методу спільної глибинної точки. Основні системи спостереження та їх характеристика.

Рубрика Геология, гидрология и геодезия
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 18.06.2014
Размер файла 5,2 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. "Сучасний стан та проблеми методу СГТ"
  • 2. "Системи спостереження"
  • 2.1 "2D і 3D методи спостереження на суходолі"
  • 2.2 "2D і 3D методи спостереження в морських умовах"
  • 3. "Обробка сейсмічних даних методом СГТ"
  • 3.1 "Процедури обробки сейсмічних даних"
  • 3.2 "Графи обробки для обробки сейсмічних матеріалів"
  • 4. "Інтерпретація сейсмічних даних"
  • 4.1 "Структурна інтерпретація"
  • 4.2." Сейсморозвідка СГТ при геологічному моделюванні"
  • Висновок
  • Список використаної літератури

Вступ

В 1950 році Г. Мейн дослідник з корпорації "Petty geophysical" винайшов метод спільної глибинної точки (МСГТ) як можливо спосіб усунення завад, з якими не вдавалось справитися шляхом групування. Реєстрація сигналів на магнітній стрічці зробила метод СГТ виконуваним практично. Спостереження по даному методу почали проводити з 1956 року, проте широкого застосування він отримав з початку 60-х років, досить швидко ввійшовши в обіг як спосіб послаблювати кратні хвилі і завади інших типів. На сьогоднішній день цей метод використовують скрізь, де проводиться сейсморозвідка, що базується на відбитих хвилях. В даній курсовій роботі було розглянуто метод спільної глибинної точки, як один із основних методів для відбиття локальних структур земної кори в яких може знаходитись вуглеводні. Даний метод використовують як в умовах суходолу так і в морських умовах. Також було звернуто увагу на те, що за допомогою методу спільної глибинної точки можна відбивати і інтерпретувати структури земної кори, а це матеріал для подальшого етапу досліджень, але вже в структурній геології. Також було розглянуто 2D і 3D методи спостереження, які можна проводити в умовах суші і в морських умовах, і можливість застосування даного методу для моделювання родовищ нафти і газу.

1. "Сучасний стан та проблеми методу СГТ"

Сучасний стан методу спільної глибинної точки знаходиться на дуже високому щаблі свого розвитку. Зараз це один із найпоширеніших методів у сучасній сейсморозвідці, і дуже багато компаній,що займаються сейсморозвідкою використовують саме цей метод, бо він є майже одним із най інформативніших методів сейсміки. Введення в сейсморозвідку методу СГТ призвело до значного підвищення саме геологічної ефективності в сейсморозвідці, дозволило більш глибше дослідити складно побудовані структури земної кори. А зараз коли в метод СГТ був приєднаний 3D-метод спостереження від деякої спільної точки, можна спрогнозувати як себе поводить структура не як двовимірну картинку (де застосовано лише 2 координати), а й у 3-вимірному просторі (де додається координата). Разом з методом СГТ, у польових умовах, для підвищення ефективності можуть застосовуватися інші методи: способи формування короткого імпульсу з метою підвищення продуктивності методу СГТ, системи з великими віддаленнями для кращого ослаблення кратних хвиль, випробування нових джерел для створення сейсмічного імпульсу та інше. Особливо активно йдуть нововведення апаратуру обробки матеріалів, якщо обробка ведеться комп'ютером, то тут використовуються додаткові блоки, що дозволяють підвищити ефективність продуктивність використання машин. Вдосконалюються методи і оптичної обробки, що застосовуються на різних стадіях обробки матеріалу, що дають змогу оперативно аналізувати вихідний матеріал, а також підвищувати просліджуваність корисних хвиль на стадії інтерпретації результатів сумування по системах метод СГТ.

Переваги методу СГТ:

· Використання 2D,3D і 4D методів спостереження;

· Використання новітньої апаратури і програмного забезпечення;

· Введення вдосконалень в уже існуючі методи дослідження;

Але крім плюсів метод СГТ має і свої мінуси, це на сам перед мала продуктивність через мало потужні ЕОМ, а використання потужних комп'ютерів з відповідним програмним забезпеченням для багатьох дрібних компаній неможливе, бо дуже велика їх вартість, а також те, що використовується кілька блоків програм, що обробляють матеріал. Також це відсутність спеціальних периферійних приладів і апаратури, а також залежність вартості методу спільної глибинної точки від складності проведення польових робіт та складності території.

Проблеми методу СГТ:

· Відсутність спеціальної периферійної апаратури;

· Залежність вартості проведених робіт від складності проведення досліджень;

· Використання мало потужних ЕОМ та програмного забезпечення;

2. "Системи спостереження"

2.1 "2D і 3D методи спостереження на суходолі"

На суходолі для пошуку корисних копалин за допомогою сейсморозвідки використовують методи які зарекомендували себе з найкращого боку, це 2D і 3D сейсморозвідка. 2D сейсморозвідка має в собі принцип профільних спостережень з багатоканальною прийомною установкою. Лінії профілів сітку профілів слід планувати так, щоб вона виходила за площу розвідки, на відстань рівну глибині цільового об'єкта. Лінії профілів можуть пересікти структури різних типів так, що вони на записі будуть не видимі. В 2D сейсморозвідці використовують повздовжнє і не повздовжнє профілювання. В першому випадку пункти збудження розташовані на одній лінії з пунктами прийому, в другому випадку пункти збудження знаходяться на лінії, яка зміщена відносно лінії прийому в поперечному напрямі. На практиці використовують повздовжнє профілювання. Воно виконується шляхом переміщення по профілю лінійної бази спостережень.

Рис. № 1.2.1 Параметри бази спостережень лінійного профілювання

Дуже часто можуть використовувати ще й такі конфігурації лінійної бази спостережень:

· Центральний ПЗ - симетрична розстановка; Р=0

· Фланговий ПЗ - флангова розстановка Р=L/2

· Виносний ПЗ - віддалена розстановка Р>L/2

Розрізняють однонапрямлені та зустрічні системи спостережень. Перший тип характеризується розстановкою, що знаходиться по одну сторону від джерел, в іншій по обидві сторони від них. В 2D сейсморозвідці використовують багато варіацій лінійних систем спостережень:

Рис. № 2.2.1 приклади лінійних систем спостереження

Охарактеризувавши ці системи можна сказати, що майже прикладах (а, в) використовують 3 пари точок для яких точка С є спільною середньою точкою.

А в прикладах (б, г) показано використання виносних джерел. Є ще інший тип спостережень - це зондування спільної глибинної площадки.

Рис. №3.2.1 система спостережень для СГП

Тут сейсмічну розстановку і джерело переміщають на зустріч один одному таким чином, щоб отримати відбиття від однієї й тієї ж ділянки. На практиці використовують повздовжнє профілювання по методиці багатократних перекрить. Малюнок 4.1.2 показує на площині систему 6-кратного перекриття, який реалізують 24-канальною розстановкою з одним виносним джерелом. Цей приклад доповнений вертикальною шкалою, з допомогою якої можна легко побачити номер будь-якого каналу. Малюнок 4.2.1 показує в якості прикладу виділені канали, і для них дана схема променів відбитої хвилі.

Рис. № 4.2.1 лінійні системи спостережень багатократних перекрить

спільна глибинна точка сейсмологія

Площинна, тривимірна (3-D) і об'ємна сейсморозвідка має переваги перед іншими методами і має найбільший відсоток ефективності у, так званому зондуванні Землі, бо дозволяє виділити підняття по декільком структурним горизонтам з амплітудою вище ніж 30-100 метрів, при чому маючи погрішність майже 1%. Як відомо при використанні 3-D методу використовуються системи спостереження з багатократним простеженням відбитих і інших хвиль по одним і тим же профілям і всієї території, що вивчається. Використання такого способу спостереження дає можливість мати накопичення інформації, а це в результаті дає підвищення відношення сигнал/завада, що забезпечує більш чітке виділення корисних хвиль і побудови часових розрізів. Для переведення часових розрізів в глибинні розрізи необхідно мати швидкості пружних хвиль з малою погрішністю до 1. Тривимірну (3D) сейсморозвідку в площинному варіанті виконують по простому принципу: по багатьом розставленим на території яка вивчається сейсмоприймачів вловлюються пружні хвилі, що приходять від розставлених в різних частинах території пунктів збудження.

2.2 "2D і 3D методи спостереження в морських умовах"

Методи сейсморозвідки які використовуються при дослідженнях земної кори в умовах суші, можна ефективно використовувати і в умовах моря або океану. Дослідження проводять за допомогою 2D і 3D сейсморозвідки, проте принципи проведення роботи відрізняється. 2D сейсморозвідка в морських умовах проводиться за допомогою одного корабля на борту якого закріплено всю необхідну температуру, також на його борту знаходиться пристрій для відстрілювання сейсмічного профілю.

Рис. 1.2.2 судно яке використовується для сейсморозвідки 2D

Використовувати можна будь-яке джерело для збудження сейсмохвиль. Сейсморозвідувальні роботи 3D проводяться на етапі деталізаційних робіт для отримання неперервних просторових характеристик об'єктів, що досліджується. Розвідка перспективних ділянок в морських умовах проводяться за допомогою 3D сейсморозвідки, або томографічної сейсморозвідки. При її виконанні донні сейсмоприймачі встановлюються на вивчаємій території і підключаються або проводами, або за допомогою радіобуїв до багатоканальної цифрової сейсмічної станції на спеціальному геофізичному судні. За допомогою другого корабля, на борту якого є не вибухові джерела пружних хвиль, проводяться їх збудження у великій кількості точок. В результаті такої процедури надра Землі ніби "просвічуються" з багатьох сторін і в результаті отримують об'ємна картина в полі пружних хвиль.

Така морська сейсморозвідка являється високоточною і економічно вигідною, не дивлячись на високу вартість техніки і проведення робіт на акваторіях. На відміну від 2D сейсморозвідки, 3D сейсморозвідка використовує більший об'єм апаратури, і використовують не одне, а два або більше спеціальних суден де закріплені джерела сейсмічних коливань. Сейсмічні джерела які можуть бути використані при даних дослідженнях можуть бути різними, це або вибухові джерела збудження хвиль, або це можуть бути не вибухові джерела.

3. "Обробка сейсмічних даних методом СГТ"

3.1 "Процедури обробки сейсмічних даних"

Обробка сейсмічної інформації в спеціалізованих обчислювальних центрах є невід'ємною частиною сейсморозвідувальних робіт. Дана обробка виконується за допомогою спеціальних обробних систем, котрі включають в себе ряд достатньо складних математико-логічних процедур переробки зареєстрованої сейсмічної інформації. За характером і призначенням ці процедури об'єднуються в окремі групи, ці групи називаються графами. Як правило процес обробки сейсмічних даних починається з виконання ряду процедур його називають препроцесінгом. Спеціалістами була розроблена блок-схема попередньої обробки сейсмічних даних по методу спільної глибинної точки:

До цієї блок-схеми входять багато компонентів (процедур), але основними з них є такі:

1. Введення, демультиплексування і розміщення сейсмічних записів на зовнішніх запам'ятовуючих пристроях;

2. Редактування записів і проведення регулярного виключення відповідних зон сейсмо записів;

3. Попереднє початкове регулювання і по канальне вирівнювання амплітуд вихідних записів;

4. Вивід польових записів для виконання кінцевої оцінки якості польових робіт;

5. Сортування трас по спільним середнім точкам;

Основна операція - демультиплексування проводиться саме над сейсмічними записами, що були зареєстровані при виконанні польових робіт в мультиплекс ній формі, для представлення їх в по канальному вигляді. Сучасні сейсморозвідувальні станції можуть виконувати таку операцію прямо в польових умовах, що полегшує і прискорює процес обробки матеріалу. Сама ж процедура заключається в ідентифікації і зчитуванні заголовків польових сейсмограм, розміщення цих даних в оперативному запам'ятовуючому пристрої, розділенні єдиного масиву даних на окремі масиви по числу зареєстрованих каналів і записи їх на робочі магнітні стрічки. На цьому етапі проводиться запис на ЕОМ для збереження інформації на певний час, що необхідна для подальшої обробки: довжина сейсмотраси, крок дискретизації сигналів по часу, і т.д. Редагування даних (записів) - полягає у вилученні із обробки каналів з відсутністю запису або переваженням на трасі завад чи каналів,що мають апаратурні і електричні завади, вихідні записи з неякісним збудженням чи не маючих відмітки вибуху. На даному етапі можливо зробити виправлення трас, що були записані в зворотній полярності чи ті, що мають неправильний порядок підключення. В початкові частині запису сейсмограми зазвичай спостерігаються низькочастотні хвилі, що поширюються у верхній частині розрізу (це зазвичай головні або рефраговані хвилі). Вони завдають сильну заваду для подальшої обробки сейсмічних матеріалів. Тому зазвичай перед початком обробки по методу спільної глибинної точки (МСГТ) їх просто видаляють, цей процес називають мьютингом. Операція мьютинг полягає у приведенні до нуля початкової частини запису, до деякого моменту який є пропорційним віддаленню каналу від джерела. Завершальною операцією препроцесингу є операція сортування вихідних трас. Ця операція полягає в формуванні сукупності трас для яких дана вихідна точка є спільною середньою точкою. Всі отримані сейсмограми СГТ потім записують на робочі стрічки, їх ще називають робочим масивом, котрі є основним матеріалом для наступного етапу обробки. Процедура виводу вихідних сейсмограм спільної точки вибуху, при використанні вибухового способу збудження хвиль, являється обов'язковою процедурою. Ці сейсмограми дозволяють виконати кінцеву прийомку польових матеріалів і провести оцінку їх якості. Для отримання сейсмограм СТВ на паперових носіях необхідно виконати спеціальне регулювання амплітуд і вибрати необхідні параметри для візуалізації. В процесі попередньої обробки сейсмоданих завжди виконується відновлення і програмне регулювання амплітуд пружних хвиль. Ця процедура необхідна для того,щоб різні обробні програми які будуть використані пізніше виконували обробку записів приблизно з однакової інтенсивності. При виконанні регулювання амплітуд сейсмічних записів виходять із двох можливих сценаріїв наступної обробки. Перший сценарій - відновлення і використання на всіх наступних етапах обробки дійсної інтенсивності всіх реєструємих сейсмічних хвиль. Таке регулювання отримало назву - регулювання записів зі збереженням відносних амплітуд. Другий сценарій не передбачує збереження відносних амплітуд сейсмосигналів. Це означає, що регулювання амплітуд сигналів може виконуватися автоматично в залежності від інтенсивності сейсмічних хвиль, що приходять. Для забезпечення збереження відносних амплітуд сейсмічних сигналів як при де мультиплексуванні, так і на наступних стадіях обробки.

З цією метою величину коефіцієнта підсилення всіх сейсмічних трас вибирають однаковою і залежною тільки від часу їх реєстрації. Вважають, що зміну коефіцієнта підсилення К в часі повинне відповідати закону:

Де t - це час від моменту збудження сигналу, А, В, С - постійні параметри, численні значення котрих можуть підбиратися експериментально. При цьому вважають, що перша складова компенсує ослаблення інтенсивності сейсмічних хвиль за рахунок їх поглинання в середовищі в процесі поширення. А друга компенсує послаблення інтенсивності пружних хвиль за рахунок розходження енергії сферичного фронту. Третій член дозволяє вибрати необхідний середній рівень підсилення. Коефіцієнти А, В, С - підбираються на основі візуального аналізу сейсмограм.

Рис. 1.3.1 Типовий вид залежності коефіцієнта підсилення від часу

Сама процедура регулювання зі збереженням відносних амплітуд є обов'язковим при проведенні динамічної обробки. Ще одна процедура подібна до ЗВА є процедура цифрового автоматичного регулювання амплітуд (ЦАРА). Ця процедура заснована на нормуванні запису по середні величині її рівня на деякому часовому інтервалі реєстрації.

Рис.2.3.1 порівняльний вид одного часового розрізу отриманого при різних способах регулювання амплітуд: а-ЦАРА; б-ЗВА.

Для того щоб відобразити на паперовому носії часові сейсмічні розрізи, приходиться при їх виводі орієнтуватись на можливу прочитаність максимальних амплітуд. Оскільки ці амплітуди в режимах ЗВА і ЦАРА різні, то вид сейсмічних розрізів також виходить різним. При цьому режим збереження відносних амплітуд дає більш правильне уявлення про дійсні амплітуди різних відгороджених хвиль на часовому розрізі. Ще одна процедура без якої неможлива початкова інтерпретація це розрахунок і корекція статистичних поправок. Ці поправки вводяться через різкі зміни рельєфу поверхні спостережень, потужностей, швидкостей поширення пружних хвиль в верхній частині розрізу приводять до того, що час приходу відбитих хвиль на сейсмічному запису різко змінюються. В цьому випадку осі син фазності відбитих хвиль на сейсмограмах СТВ і СГТ і, як наслідок, на часових розрізах будуть сильно викривлені. В результаті навіть при високому співвідношенні сигнал-завада відслідковування корисних відбитих хвиль на сейсмограмах або часових розрізах стає важким. Підвищити якість таких сейсмограм можливо лише шляхом по-канального введення спеціально розрахованих компенсуючих часових здвигів-статичних поправок.

Мал. 3.3.1 вплив статичних поправок на якість часового розрізу: а-вихідний часовий розріз без поправок; б-часовий розріз з добре від корегованими поправками.

Статичні поправки вводяться у два етапи:

1. Введення попередніх статичних поправок.

2. Введення кінцевих поправок.

Статичні поправки повинні вводитись перед будь-якими процедурами обробки, що використовують час відбиття, в тому числі і перед введенням кінематичних поправок. Розраховані статичні поправки завжди є лише оцінкою дійсного значення поправки і відрізняються від них присутністю огріхів при використанні даних (висот, вертикального часу, швидкостей, потужностей шарів). Тому після вводу попередніх статичних поправок зберігається деякий залишковий здвиг, який вилучається на другому етапі введення поправок - етапу корекції розрахункового значення. Цей здвиг прийнято подавати як суму низькочастотної і високочастотної компонент:

Розрахунок і корекція кінематичних поправок - це процес введення в годографи СГТ поправок з ціллю їх подальшої трансформації в лінії . Ця процедура впливає на якість сумування і на якість отримуваних розрізів.

На етапах обробки, так само, як і при введенні статичних поправок, виникає необхідність проведення корекції кінематичних поправок. Для більшості сейсмогеологічних ситуацій цю поправку рахують за формулою нормального приросту часу годографа СГТ відбитої хвилі в однорідному середовищі:

де - залежність ефективної швидкості від часу . Значення функції зазвичай задають на основі попередніх даних про швидкісний розріз середовища в вигляді значень в ряді вузлових точок по осі часу.

Скореговані кінематичні поправки рахують на основі різночасового аналізу сейсмограми СГТ по віялу гіпербол. Суть метод полягає в наступному: ми обираємо ряд деяких швидкостей, в межах якого, ми думаємо знаходяться шукані нами значення дійсної швидкості сейсмічних хвиль. Далі просто розрахуємо кінематичні поправки для різних значень часу і х, знаючи, що для всіх значень часу швидкість постійна і дорівнює Потім введемо розраховані нами поправки в сейсмограми СГТ і їх просумуємо, в результаті отримаємо першу сумарну трасу. Потім зробивши подібні розрахунки для інших значень отримаємо певну кількість трас - підсумовану стрічку СГТ. На ній синфазному сумуванню хвиль буде відповідати максимум розростання амплітуд коливання. Лінія побудована через максимуми і дає шуканий закон зміни від на даному пікеті профілю. Використовуючи цю пряму шукаються нові поправки, які і є скорегованими кінематичними поправками. Ввівши ці поправки в сейсмограму СГТ і просумувавши її, на виході ми отримаємо єдину сумарну трасу, яка є шуканою трасою кінцевого часового сейсмічного розрізу.

Мал. 4.3.1 схематичне зображення підсумованої траси СГТ, що дозволяє принципово отримувати залежність від .

Часові розрізи, які отримують при різних швидкостях сумування, зазвичай називають матеріалами по скануванні швидкостей або просто - сканами.

Мал. 5.3.1 порівняльний вид часових розрізів отриманих на основі: а - на основі апріорних статичних поправок; б - за рахунок скорегованих поправок.

3.2 "Графи обробки для обробки сейсмічних матеріалів"

Існує багато різних видів графів обробки даних, проте єдиний граф обробки для певної території складається на основі кількох з додаванням чи відніманням певних процедур обробки. Типовий граф обробки - це такий набір виконуваних процедур, при якому за мінімальний час поставлена геолого-геофізична задача виконується з необхідною точністю. Вибір графа обробки і оптимальних параметрів окремих процедур, як правило, виконується евристично. Критеріями надійності і правильності прийнятих рішень на різних етапах обробки являються: стійка кореляція відображень, їх динамічна виразність, ступінь відповідності геометрії лінії t0 (x) апріорним передбаченням про геологію вивчаємого району. Також такими параметрами можуть бути ще: взаємовідношення горизонтів на близьких розрізах, і також діапазон зміни різних параметрів-швидкостей, деяких величин поправок. Тому кінцевий граф обробки підбирають дослідним шляхом, де дуже важливим критерієм був і залишається досвід роботи геофізика. В практиці обробки в останні роки, склалась певна тенденція до такого собі розбиття всього процесу обробки на 4 стадії чи етапи: попередня обробка, кінематична обробка, динамічна обробка, інтерпретаційна обробка.

Таке розбиття на певні етапи воно є умовним, проте розбиття дає чітко зрозуміти головні задачі певного етапу обробки.

Існує кілька типів графів, основними з яких є графи для 2D і 3D спостережень,є також графи для обробки морських сейсмоданих, але вони відрізняються, бо тут можуть бути виключені певні компоненти. Не дивлячись на те, що майже всі процедури є однаковими для 2D і 3D методів, проте ряд багатоканальних процедур розроблено лише для 3D методу. Більшість тривимірних процедур не можуть бути повноцінно замінені двовимірними процедурами виконаними кілька раз, тому в графах для тривимірних спостережень є компоненти притаманні лише для цього виду способу вирішення задачі. Далі наведені графи для 2D і 3D обробки даних:

Типовий граф обробки даних 2D

· Демультиплексація польових даних з відновленням польового підсилювача

· Редагування записів сигналів

· Описання геометрії спостережень. Заведення в спеціальні файли інформації про X,Y координати ПВ/ПП перевищення, апріорних статичних поправках,розстановках

· Об'єднання сейсмічної інформації з інформацією про геометрію-ввід інформації про геометрію в заголовки трас

· Подавлення середньо-швидкісних и низько-швидкісних хвиль-завад

· Регулювання амплітуд з настройкою в заданому вікні

· Тестування параметрів деконволюції

· Одно-канальна деконволюція по сейсмограмах в одному чи декількох вікнах

· Ввід інформації про апріорне швидкісне вікно

· Сортування по ССТ

· Введення статистичних і кінематичних поправок

· Отримання сумарного розрізу

· Подавлення кратних хвиль

· Корекція залишкових фазових здвигів і отримання сумарного розрізу

· Міграція по розрізу

· Деконволюція (нуль-фазова) по розрізу

· Тестування параметрів фільтрації

· Постійна чи змінна по часу полосова фільтрація

· Подавлення регулярних чи не регулярних завад по розрізу

· Кінцевий висновок

Типовий граф обробки даних 3D

· Демультиплексація матеріалів формату SEG-B з відновленням польового підсилення

· Усунення ефекту запізнення запиту сигналів при реєстрації мультиплексного запису

· Опис даних геометрії

· Об'єднання сейсмічних даних з даними геометрії, контроль якості геометрії

· Розрахунок статистичних поправок по першим вступленням заломлених хвиль

· Подавлення низько і середньо-швидкісних хвиль-завад за допомогою FK - фільтрації

· Врахування геометричних розходжень

· Автоматична редакція аномальних ділянок запису

· Аналіз і регулювання амплітуд з урахуванням поверхневих умов

· Сортування по ССТ

· Введення статистичних і кінематичних поправок

· Отримання проміжного розрізу

· Тестування параметрів деконволюції

· Деконволюція з урахуванням поверхневих умов

· Тестування параметрів фільтрації

· Полосова фільтрація по сейсмограмам

· Уведення апріорного швидкісного закону

· Вибір параметрів мьютинга

· Введення статистичних и кінематичних поправок

· Застосування мьютингу

· Отримання сумарного розрізу

· Повторні аналіз і регулювання амплітуд з урахуванням поверхневих умов

· Поміжний аналіз швидкостей

· Отримання сумарного розрізу після попереднього аналізу швидкостей

· Автоматична корекція статичних поправок

· Отримання сумарного розрізу

· Подавлення кратних хвиль шляхом перетворення Радона

· Отримання сумарного розрізу і вертикальних спектрів швидкостей

· Отримання накопичених сейсмограм загального віддалення

· Уточнення параметрів мьютингу

· Застосування процедури DMO

· Повторний цикл аналізу швидкостей

· Повторний цикл автоматичної корекції статистичних поправок

· Корекція залишкових фазових здвигів

· Медіанне підсумовування по ССТ

· Отримання кінцевого сумарного розрізу

· Отримання єдиного швидкісного закону для виконання міграції по алгоритму Столта

· Міграція по алгоритму Столта

· Розрахунок швидкостей для кінцевої міграції

· Нуль фазова деконволюція по сумарному розрізу

· Подавлення нерегулярного шуму по алгоритму FX-деконволюції

· Тестування параметрів вихідної фільтрації

· Вихідна перемінна по FX-деконволюції

· Регулювання амплітуд для вивода

· Кінцевих вивід

· Запис результатів обробки в форматі SEG-Y для передачі Замовнику

Граф обробки для морських 3D спостережень

· Демультиплексація

· Відновлення підсилень

· Сортування по ССТ

· Швидкісний аналіз

· Корекція кінематичних поправок

· Мьютинг

· Підсумування

· Візуалізація

При проектуванні етапу обробки формують певний типовий граф обробки. Це дозволяє з одного боку керувати процесом обробки, а з іншого боку кількісно оцінювати часові і фінансові витрати на виконання певних процедур. На малюнку представлені витрати в часі при виконанні деяких робіт для 3D обробки даних.

Мал. 1.3.2 Відносний час виконання процедур: 1-міграція після підсумовування, 2-підсумовування по СГТ, 3-швидкісний аналіз, 4-деконволюція, 5-сортування трас по принципу СГТ, 6-фільтрація, 7-регулювання підсилення.

4. "Інтерпретація сейсмічних даних"

4.1 "Структурна інтерпретація"

Після проведення цілого ряду процедур, в яких здійснений принцип виділення опорних горизонтів по кожному з профілів, дані необхідно накласти або співставити для того аби отримати відображення одних і тих же горизонтів. Головним заключним елементом сейсморозвідувальних робіт по системі профілів є побудова структурних карт по різним відбиваючим горизонтам. Такі карти можна будувати на різних етапах інтерпретації для виявлення конфігурації різних сейсмічних параметрів і різних атрибутів по площі дослідження. Основні ж структурні карти будують вже після проведення процедури міграції. На першому етапі побудови карт необхідно побудувати карту ізохронпо всім сейсмічним горизонтам. Такий вид карт є необхідним для представлення у звітних документах. Після проведення процедури міграції карти по сейсмо границям можна будувати на основі карт часу і даних про середні швидкості до границь. Величини знімають із зв'язаних мігрованих часових розрізів автоматично по результатам роботи спеціальних програм. Ізохрони правильно можуть відображати рельєф сейсмічного горизонту, при умові коли середня швидкість до нього по всій площі залишається постійною. До карт ізохрон часто можуть бути додані карти часових пересічень або слайсів. Пересічення дозволяє краще побачити помічену лінію тектонічного порушення. Поєднання цих двох типів карт дозволяє побачити весь характер хвильового поля. Карта ізохрони може бути перероблена в структурну карту з урахуванням конкретного виду просторового розподілення функції. Така структурна карта представляє собою планове зображення в ізолініях рівних глибин рельєфу сейсмічного горизонту. Також у практиці використовують і побудову карт ізопахіт де маються показники потужності осаду між двома горизонтами. Пересічення ізоліній всіх карт і схем вибирають виходячи з масштабу зйомки, точності визначення глибин, і важкості зображених структурних форм, наприклад мале січення карти призводить до появлення на карті непотрібних форм, а велике січення нерідко призводить до згладжування важливих деталей об'єкта. Точність побудованих карт можна перевірити за допомогою двох типів оцінок: прогнозна оцінка і ретроспективна оцінка. Перша оцінка дається за допомогою формули середньої квадратичної погрішності, а інша перевіряється за допомогою порівняння передбачених глибин з даними буріння. У наш час геологічну будову вивчених об'єктів, яке колись подавалось у вигляді системи структурних карт, подають у вигляді тривимірної цифрової моделі середовища або сейсмогеологічного розрізу. Ці моделі мають включати інформацію про структурну будову, і інформацію про положення глибоких свердловин, у тому разі коли буріння було проведено, інформацію про літологію і стратиграфію окремих товщ та інше.

В наш час існує математична програма яка може автоматично побудувати карти ізохрон відбиття, карт, проводити перерахунки карт ізохрон в структурні карти, і давати оцінку їх точності. По даним 3D сейсморозвідки, яку зараз активно використовують, результати робіт часто подають у електронному вигляді - у вигляді "кубів сейсмічних даних". Такий вигляд подачі матеріалів дуже полегшує переглядання, і може використовуватися в інших цілях.

Рис. №1.4.1 приклад куба сейсмічних даних

4.2." Сейсморозвідка СГТ при геологічному моделюванні"

Сейсмічна розвідка - це один із найкращих і один із найбільш використовуваних методів дослідження земної кори, а також дослідження і пошуку корисних копалин. Для виконання таких пошуків можна використовувати як 2D так і 3D сейсморозвідку. Сейсморозвідка у будь-яких її модифікаціях дозволяє отримувати досить цінну інформацію про геологічні об'єкти, які залягають на любих глибинах. Все це пояснюється тим, що використовується хвилі різного типу і різної частоти, так і широкими можливостями при управлінні і обробці матеріалів. На основі правильно спланованих і проведених польових робіт з'являється можливість визначення з високою точністю структурних і фізичних параметрів різних геологічних утворень, а також виконати ефективне моделювання для пошуку корисних копалин. Вивчення різних геологічних об'єктів проводиться на основі знаходження і картування, а потім і моделювання їх особливостей. Такими особливостями можуть бути наприклад, незгідності, елементи тектоніки, локальні утворення різної природи. Кожна із цих особливостей по різному відображається. Де - якою характерною особливістю сейсмічної розвідки можна вважати можливість надійного знаходження сейсмічних границь, тобто границь розділу геологічного середовища по пружним параметрам. Саме така особливість методу дозволяє ефективно вивчити осадові товщі для пошуку корисних копалин. Найбільш перевіреним і надійним методом який дозволяє просто і впевнено виділити сейсмічні границі є метод відбитих хвиль. Для них характерна така особливість як однозначна відповідність між зареєстрованими осями синфазності і сейсмічними границями в розрізі. При реєстрації відбитих хвиль реєструються сейсмічні відбиття від границь з малою кривизною, границі з великою кривизною відображаються на часових розрізах в вигляді протяжних квазігіперболічних осей син фазності, які прийнято називати "шпори". Для прибирання цього явища використовують процедуру міграції.

Основними сейсмічними границями при вивченні осадових порід являються поверхні нашарувань. Такі поверхні нашарувань зазвичай є границями літологічних різновидів осадових порід. В напрямку нормальному до поверхні нашарувань, на межах літологічних різностей можна спостерігати різкий стрибок фізичних якостей і, перш за все, акустичної жорсткості. Тому в осадових породах більшість відбитих хвиль формується на межах літологічних різниць порід. Ішим важливим класом сейсмічних границь в осадових басейнах, де можуть бути поклади вуглеводнів, є поверхні незгідностей. Поверхні незгідностей - це ерозійні поверхні і поверхні перерви в осадко накопиченні. Вони розділяють молоді породи і більш старші. Такі незгідності можуть мати різну структуру, приклади на малюнку 1.4.2.

Мал.1.4.2 Приклади незгідностей

Ще одним важливим класом границь є диз'юнктивні границі - це поверхні традиційних диз'юнктивних порушень типу - скид, підкид, роздвиг, здвиг, надвиг і так далі. Такі диз'юнктивні порушення за допомогою сейсморозвідки по методу спільної глибинної точки зазвичай картуються дуже добре (приклад приведений на малюнку 2.4.2)

Мал. 2.4.2 приклад сейсмічного часового розрізу де зафіксована серія диз'юнктивних порушень.

Особливим типом сейсмічних границь можна також вважати флюїдні контакти - це поверхні розділу різного роду пластових флюїдів: це наприклад контакти газу і води, нафти і води, газу і нафти. За допомогою сейсморозвідки можна реєструвати і тектонічні порушення, основний спосіб реєстрації можна вважати спосіб який заснований на відбитті хвиль, які спостерігаються по різні сторони порушення. Виділення зони тектонічного порушення на часовому розрізі по ознакам зменшення регулярних відбиттів у вузькій локальній зоні без визначення конкретних горизонтів виконується на практиці найбільш часто. В сейсморозвідці існує поняття локального геологічного об'єкта, проте воно є достатньо умовним і не повинно протиречити поняттям геологічних наук. В теорії сейсморозвідки в це поняття входить уявлення про форму об'єкта, розміри, ступені контрастності, по відношенню до оточуючого середовища, що дуже допомагають при геологічному моделюванні родовищ (приклад наведений на малюнку 3.4.2.)

Мал. 3.4.2 скид малої амплітуди

Висновок

У даній курсовій роботі було розглянуто питання про використання методу спільної глибинної точки в сейсморозвідці. Були розглянуті питання про використання методу СГТ для картування родовищ нафти і газу, а також використання цього методу як основного методу у польовій сейсморозвідці і залучення до використання новітнього методу 3D сейсморозвідки. Також були розглянуті аспекти роботи у різних умовах, в умовах суходолу та в умовах моря, аспекти обробки та інтерпретації матеріалу який був отриманий за допомогою 2D і 3D сейсморозвідки, а також відмінності в обробці матеріалу з суходолу і матеріалу отриманого в морських умовах. Для написання курсової роботи використовував джерела різних спеціалістів у галузі сейсморозвідки і систематизувавши різного роду інформацію виклав її у курсовій роботі.

Список використаної літератури

1. Бондарев В. и Крылатков С.М. Основы обработки и интерпретации. - Екатиринбург, 2001.

2. Р. Шерифф, Л. Гелдарт Сейсморазведка, том 2 - Обработка и интерпретация данных. - "Мир"Москва, 1987.

3. Р. Мак-Куиллин, М. Бекон, У. Барклай Введение в сейсмическую интерпретацию. - "Недра" Москва, 1985.

4. L. Hatton Seismic Data Processing. -

5. Р. Шерифф, Л. Гелдарт Сейсморазведка, Том 1 - История, теория и получения данных. - "Мир" Москва, 1987.

6. Гурвич И.И. Сейсморазведка. - Москва, 1996.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.