Ґрунти Карпат
Грунтово-географічне районування. Особливості формування ґрунтового покриву Карпат. Буроземний та дерновий тип грунтотворення. Формування водного режиму ґрунтів та підґрунтового стоку в гірських умовах. Заходи для захисту ґрунтів у досліджуваному районі.
Рубрика | Геология, гидрология и геодезия |
Вид | контрольная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 14.04.2016 |
Размер файла | 21,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Індивідуальна робота з дисципліни :
«Агрохімія»
на тему:
«Грунти Карпат»
Запоріжжя - 2015
План
Вступ
Загальна характеристика
Грунтово-географічне районування
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Формування ґрунтового покриву Карпат проходило в умовах складного гірського рельєфу, різноманітності гірських порід, своєрідного впливу кліматичних умов та типів рослинності. Специфіка грунтотворення в Карпатах, як і в інших гірських районах, підпорядкована закономірностям вертикальної поясності ґрунтів, яка нерозривно зв'язана з вертикальною поясністю клімату. М. С. Андріанов і Г. А. Андрущенко (1958) виділяють в Карпатах шість вертикальних кліматично-грунтових поясів.
Загальна характеристика
Найбільш поширені в лісовій зоні Карпат буроземні грунти, які відзначаються високою родючістю, тобто здатністю забезпечувати розвиток та інтенсивний ріст деревної рослинності. Ці грунти обумовлюють поширення високопродуктивних дубових, буково-дубових, дубово-букових (з дуба скельного), букових, буково-ялицево-ялинових та ялинових лісів. Сформувалися вони па продуктах вивітрювання гірських порід -- на елювіально-делювіальних відкладах різної глибини.
На ступінь нагромадження елювіально-делювіальних відкладів істотно впливає рельєф. На крутих схилах поширені переважно неглибокі щебенисті грунти, в яких вміст скелетного матеріалу значний. На пологих частинах схилів та біля підніжжя гір глибина утвореного грунту значно більша. Чим меншої крутизни схили, тим глибший шар дрібнозему залягає поверх гірських порід.
Материнською породою, на якій сформувалися грунти Карпат, є продукти вивітрювання стійких осадочних безкарбонатних порід флішу, утвореного різноманітними пісковиками, глинистими сланцями та аргелітами. Там, де в покладах флішу переважають глинисті сланці, ґрунтовий покрив утворюється швидше, тому що сланці швидше піддаються процесам вивітрювання. Спочатку з них утворюється дрібнощебенистий, потім суглинистий ґрунтовий покрив. При сумісному вивітрюванні пісковиків і сланців утворюються легкі піщанисті суглинки, супіски і середні суглинки. У таких випадках глибина ґрунтового покриву разом з елювіально-делювіальними відкладами досягає значної потужності. Схили гір тут пологі, а вершини характерні згладженими куполоподібними формами.
Значна частина схилів Карпат вкрита малорозвиненими гірсько-лісовими грунтами. Потужність елювію на таких схилах невелика. Пухкі відклади гірських порід постійно зміщуються в результаті безперервних денудаційних процесів, і на поверхні з'являються виходи корінних порід. Так, на крутих схилах Скибових, Вододільних, Полонинських і Вулканічних Карпат, Рахівського і Чорногорського масивів потужність елювіально-делювіального покриву незначна. Домінують тут слаборозвинені малопотужні, сильно щебенисті грунти. У ґрунтотворні процеси постійно вступають нові відслонення гірських порід, оскільки верхні шари постійно змиваються. Суцільний ґрунтовий покрив тут часто розривається кам'яними осипами.
Істотний вплив на формування грунтового покриву проявляє не тільки висотна поясність клімату, а й ступінь розчленування поверхні, що посилює процеси стоку і площинного змиву. Це значною мірою впливає на характер зволоження схилів. Деякою специфічністю ґрунтотворних процесів відзначаються міжгірні долини й улоговини. Тут у більших кількостях нагромаджуються елювіально-делювіальні відклади, а тому ґрунтовий покрив добре розвинений і характеризується переважно суглинистим складом.
В умовах холодного і надмірно вологого клімату та при участі чагарниково-лучної рослинності сформувалися грунти карпатського високогір'я -- субальпійського та альпійського поясів. Вони відзначаються незначною потужністю і дуже великим вмістом скелету. На крутих елементах рельєфу, як правило, з'являються виходи корінних гірських порід. До деякої міри індивідуальне місце з точки зору формування грунтового покриву у високогір'ї Карпат належить кам'янистим розсипам, які найбільш поширені на гірських хребтах Горган. В цих умовах зароджуються первинні стадії грунтотворення з участю невибагливої до кліматично-грунтових умов лишайникової, мохової та сланкої чагарникової рослинності. Ґрунтовий покрив на кам'янистих розсипах представлений окремими фрагментарними нагромадженнями торфу низького ступеня розкладу. Це найбільш примітивний і найслабше розвинений ґрунтовий покрив в межах Українських Карпат.
На положистих гірських схилах і вершинах гір субальпійського поясу, де інтенсивніше, порівняно з гірським хребтом Горган, проходять процеси вивітрювання гірських порід і в більшій кількості нагромаджуються відклади елювію пісковиків і сланців, утворилися гірсько-лучні, торфо-лучні і торфо-підзолисті грунти. Вони мають чітко диференційований профіль. Верхній горизонт представлений міцною, до 10 см, слабо розкладеною дерниною і темно-сірим або коричнюватим гумусовим горизонтом глибиною 20--25 см. Нижній горизонт сірувато-жовтуватого кольору являє собою перехідну до корінних гірських порід смугу.
В лісовій зоні Карпат домінуючим є буроземний тип грунтотворення, характерний для зони широколистяних лісів середньої Європи, а також Криму й Кавказу. Н. Б. Вернандер (1947) вказує на те, що буроземи Карпат утворилися в умовах відносно теплого й вологого клімату, в результаті чого мінералізація органічного опаду проходить досить швидко і нагромаджуються найбільш стійкі її продукти. При цьому проміжних органічних кислот утворюється мало, завдяки чому ослаблюється розвиток підзолистого процесу. Г. А. Андрущенко (1952) головним фактором буроземного типу грунтотворення в Карпатах вважає біологічні процеси. Лісова підстилка обумовлює нейтралізацію кренової кислоти, внаслідок чого у грунті нагромаджуються апокренати та ульмінові кислоти, які забарвлюють його в бурий колір.
Неоднорідність гірського рельєфу, зональні та поясні зміни кліматичних умов, а в зв'язку з цим мозаїчне поширення типів лісової рослинності обумовили неоднорідність буроземного типу грунтотворення. В одних місцях буроземи мають ознаки опідзолення, в інших -- оглеєння, при відповідних умовах з них формуються лучно-болотні грунти. Окрему категорію являють собою малопотужні грунти, що утворилися на кам'янистому підґрунті. Здебільшого грунти ці представлені одним гумусовим горизонтом. Незважаючи на примітивність і невелику потужність грунтового профілю, вони характеризуються досить високою родючістю. Поширені на цих грунтах ялинові деревостани досягають І та II бонітетів.
Найвищою родючістю відзначаються буроземи, які утворилися в нижніх частинах гір і передгір'їв.
Ґрунти у Карпатах різноманітні і відповідно до кліматичних умов розміщуються вертикальними поясами. В Передкарпатті сформувалися дерново-підзолисті ґрунти, вище 1200-1400 м - бурі гірсько-лісові ґрунти, на висоті 1500-1600 м - сіро-бурі, вище 1600 м (під субальпійськими луками) - гірсько-лучні.
На Закарпатській низовині переважають дерново-підзолисті ґрунти. На схилах гір росте 1950 видів квіткових рослин і 10 видів представників хвойних. Рослинність Карпат змінюється з висотою. У передгір'ях ростуть мішані ліси, що складаються з дуба, граба, ялини. На висоті від 600 до 1200 м розкинулися букові і буково-ялинові ліси. Вище 1200 м переважають смереково-ялинові, які в підверховинній смузі змінюються смерековими лісами. Вершини гір (вище 1500 м) вкриті альпійськими луками з низькорослими травами (полонини).
За глибиною залягання скельної породи виділяють такі види грунтів: а) потужні (85-120 см); б) середньопотужні (65-85); в) малопотужні (45-65); г) короткопрофільні (25-45); д) слаборозвинені (<25 см).
· У гірсько-лісовому поясі Карпат переважають бурі лісові кислі грунти:
Ho+Hq+HPmq+PQ+D;
Зустрічаються бурі лісові опідзолені на більш-менш вирівняних елементах рельєфу (вони переважно оглеєні):
Ho+Heq+HPmiq+PQ+D,
· На високих рівнях утворюються дерново-торф'яні:
T(HT)+HP(t)q+PQ+D;
· На терасах рік часто зустрічаються дерново-буроземні грунти:
Ho+Hd+HPmq+PQ;
· На полонинах - гірсько-лугові грунти:
Hd+H+HPq+PQ+D.
На територіях Карпат,де випадає багато опадів, панують важкі породи та безстічні або слабостічні форми рельєфу, значні площі займають бурувато-підзолисті поверхнево-оглеєні грунти. Вміст гумусу в гірських лісових грунтах Карпат підпорядкований загальним закономірностям вертикальної поясності і зростає прямо пропорціонально збільшенню абсолютної висоти місцевості. Так, під буковими деревостанами вміст гумусу менший, ніж під чистими ялиновими чи мішаними. Проте зростання органічної частини грунту з висотою не все призводить до якісних змін і лише з певних висотних положень нагромаджується грубий гумус. Такий хід мінералізації органічної речовини й інтенсифікації обмінних процесів він пов'язує із вмістом в грунті бактеріальної і грибної мікрофлори.
Холодний і вологий клімат високогір'я обумовлює і болотний тип грунтотворення, в результаті чого формуються торфові, торфо-лучні і торфо-підзолисті грунти. Для нас ґрунтовий покрив Карпат має особливий інтерес як посередник між кліматом і підземними та поверхневими водами. Його гідрологічне значення визначається в першу чергу інфільтраційною та водоутримуючою здатністю. Ці властивості грунту впливають на елементи водного балансу території, тобто від них залежить величина поверхневого стоку, витрати води на випаровування, транспірацію та на живлення підземних вод. При низькій інфільтраційній здатності грунту істотно збільшується поверхневий стік. Зрозуміло, що в таких умовах витрати вологи як на випаровування і транспірацію, так і на живлення підземних вод становлять мінімальні величини.По іншому формуються елементи водного балансу при таких же кліматичних умовах, але при високій інфільтраційній здатності грунтового покриву. Поверхневий стік зменшується, значна частина атмосферної вологи акумулюється грунтом, в зв'язку з чим збільшуються витрати води па випаровування і транспірацію, а також на живлення підземних вод.
Наведені варіанти інфільтраційної здатності грунту являють собою крайні можливості формування водного балансу. Від інфільтраційної здатності грунтового покриву залежать водний баланс території, що в свою чергу визначає характер і динаміку річкового стоку. При низькій інфільтраційній здатності грунту стік формується переважно у вигляді паводків, при високій -- загальна величина стоку зменшується, але він більш стабільний, оскільки формується за рахунок підземної складової. Участь паводків при цьому незначна.
Інфільтраційні особливості грунту не дають певного уявлення про те, скільки вологи може утримувати, тобто акумулювати ґрунтовий покрив. Важливою гідрологічною особливістю грунтів є їх водоутримуюча здатність. Якщо водоутримуюча здатність грунту низька, то він не може акумулювати значну кількість вологи і вона, свобідно просочуючись у глибинні горизонти, стає недоступною для транспірації і випаровування, йде на живлення підземних горизонтів. Витрати вологи на випаровування будуть незначними.
По-іншому складається співвідношення елементів водного балансу, коли інфільтраційна здатність грунту залишається незмінною, а водоутримуюча зростає. Більша частина ґрунтової вологи в даному випадку витрачається на випаровування. Одночасно грунт стає вологішим, що знижує його інфільтраційну здатність. Зростають витрати па поверхневий стік. Подібний вплив може проявляти водонепроникний шар, розташований у межах грунтового покриву, або на незначній глибині у материнській гірській породі. Біля верхньої межі лісу швидкість інфільтрації становить 4000 мм/год, а в передгір'ї знижується до 610--100 мм. Дуже низька водопроникність грунтів полонин, сінокосів, пасовищ - 47 - 32 мм/год. Інфільтраційна здатність грунту по його профілю на глибині одного метра знижується до 1 -- 0,3%, порівняно з верхнім гумусовим шаром. Найбільше води затримує лісова підстилка: у 5-15 - разів більше власної ваги.
Формування водного режиму грунтів та підґрунтового стоку в гірських умовах істотно ускладнюється пересіченістю рельєфу та геологічною будовою хребтів. Відомо, наприклад, що з глибиною в грунтах, які утворилися на гірських схилах, збільшується вміст скелету. На контакті з корінними породами він становить основну його частину. Наявність тут щебеню і кам'янистого матеріалу значних розмірів впливає як фактор дренажу грунтового покриву. Необхідно відмітити, що більший вміст вологи спостерігається на периферійній частині кам'янистих включень, тобто на контакті грунту із щебенистим матеріалом, який підвищує інфільтраційну здатність грунту.
Натрапляючи на водонепроникний шар материнської гірської породи, ґрунтова вода просувається в напрямку спадання схилу. Такий потік дренується гідрографічною системою, або відкривається ерозійною сіткою та пониженням рельєфу. Процеси підґрунтового стоку ускладнюються геологічною будовою гірської системи. Як відомо, Карпати належать до складчастих гір, тому нерідко пласти гірських порід залягають під гострими кутами. В зв'язку з цим підгрунтовий потік не завжди збігається з напрямом гірського схилу. У таких випадках дальше його просування визначається характером залягання пластів, тріщинуватістю породи і ступенем звітрювання.
Нерідко водонепроникні горизонти розташовуються так, що глибинні підґрунтові води виклинюються на поверхню грунту, потім знову просочуються у глибинні товщі, або попадають у гідрографічну сітку.
ґрунт карпати стік водний
Грунтово-географічне районування
v Прикарпатське передгір'я, де переважають дерново-опідзолені та дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні легкі та важкосуглинкові грунти;
v Закарпатське передгір'я, основний фон якого складають кислі буроземно -підзолисті грунти;
v Закарпатська низовина відзначається поширенням дернових опідзолених та дерново-глейових грунтів, зустрічаються також торф'яно-глейові грунти;
v Гірські лісолучні райони -- переважають буроземи, зустрічаються підзолисті та торф'яні грунти;
v Субальпійська зона характеризується дерново-буроземними і гірсько-лучними грунтами, поширені тут також торф'яні та підзолисті грунти;
v Альпійська зона охоплює вершини найвищих гір, вкритих щебенистими гірсько-лучними і лучними оторф'янілими грунтами; для скелястих місць характерні первинні недорозвинені грунти.
Висновки
Багато гірських грунтів відводять під пасовища, на деяких вирощують цінні сільськогосподарські культури - виноград, цитрусові, чай, плодові й технічні культури. Але через складний рельєф, малу потужність профілю, каменястість, вони, загалом, мало освоєні, особливо грунти лісових вертикальних областей. Для захисту цих грунтів необхідно регулювати вирубку лісу. Найбільш інтенсивно використовуються гірські буроземи, коричневі та дерново-чорноземні грунти при обов'язковому застосуванні протиерозійних заходів: терасування схилів, якщо їх крутизна перевищує 12°, залісненні відкритих ділянок.
Під переважаючим впливом трав'янистої рослинності тут розвинувся дерновий тип грунтотворення, але мінералізація органічної частини проходить повільно, що є прямим наслідком суворих кліматичних умов високогір'я. Отже, оптимальними щодо гідрологічних особливостей є грунти, які відзначаються високою як інфільтраційною, так і водоутримуючою здатністю, що властиве здебільшого лісовим грунтам. Проникнення кореневих систем деревних порід на значну глибину, наявність ґрунтової фауни, яка пронизує грунт ходами, з одночасним утворенням верхнього шару пухкою лісовою підстилкою обумовлюють високу інфільтраційну здатність грунту. Крім того, верхні шари грунту і особливо лісова підстилка здатні акумулювати значну кількість атмосферних опадів, що також свідчить про високу водоутримуючу здатність цих грунтів.
Список використаної літератури
1. Заставний Ф.Д. Фізична географія України»
2. Андрєєв А. Г., Гук В. И. Новые данные о морфологии и неотектонике Подольской рифогенной зоны // Мат-лы по геологии, гидрогеологии и геохимии Украины, Казахстана, Алтая и Забайкалья. - 1970. - № 6. - С. 27-35.
3. Выржиковский Р. Р. Новая гряда сарматских рифовых известняков на Подолии (геол. исследования в долине р. Каменки в 1926 г.) // Вісник Укр. геол. комітету, 1928. - Вип. ІІ.
4. Геренчук К. И. Подольские толтры (геоморфологический очерк) // Изв. ВГО, 1949. - Т. 81. - Вып. 5. - С. 530-536.
5. Геренчук К. И. Геоморфология Подолии // Учён. зап. Черновицкого ун-та, сер. геол. -геогр. Наук. - 1950. - Т. 8. - Вып. 2. - С. 89-111.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Закономірності просторового поширення ґрунтів, закони географії ґрунтів, зональних і регіональних особливостей ґрунтового покриву. Загальні закономірності поширення ґрунтів і ґрунтово-географічне районування. Характеристика основних типів ґрунтів України.
реферат [32,1 K], добавлен 03.03.2011Сутність поняття "ґрунт". Фазовий склад ґрунтів. Ґрунтовий профіль і генетичні горизонти. Забарвлення та гранулометричний склад ґрунту. Структура, новоутворення і включення в ґрунтах. Класифікація, номенклатура та особливості діагностики ґрунтів.
реферат [24,5 K], добавлен 26.02.2011Характеристика водного режиму річок: повінь, паводок, межень. Гідрограф. Класифікація Б.Д. Зайкова, М.І. Львовича, П.С. Кузіна. Аналіз антропогенного впливу на водний режим річки на прикладі р. Дніпро. Гідрологічний режим Дніпровського каскаду водосховищ.
курсовая работа [8,2 M], добавлен 22.12.2013Стан оцінки чинників формування рельєфу низовинної частини Північного Причорномор’я на морфолого-морфометричні особливості земної поверхні. Генезис та динаміка рельєфу, його формування, вияв і розвиток сучасних екзогенних геоморфологічних процесів.
статья [23,9 K], добавлен 11.09.2017Загальні відомості про господарство, направлення його діяльності. Методика проведення ґрунтової зйомки. Сучасні методи досліджень та картографування ґрунтового покриву. Агровиробничі групування ґрунтів. Характеристика картограми охорони земель від ерозії.
курсовая работа [98,9 K], добавлен 03.01.2014Природні умови ґрунтоутворення. Номенклатурний список, характеристика ознак, складу і властивостей ґрунтів. Будова профілю і морфологічні ознаки кожного генетичного горизонту. Методика розрахункового визначення балансу гумусу у чорноземах за Г. Чистяком.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 26.08.2014Гірські породи, клімат і рельєф як ґрунтоутворюючі фактори. Біологічні фактори та їх вплив на процес утворення ґрунтів. Специфічні особливості виробничої діяльність людини як ґрунтоутворюючий фактор. Загальна схема та стадійність ґрунтоутворення.
контрольная работа [47,7 K], добавлен 23.02.2011Характеристика водозборів основних річок та гідрографічна мережа Закарпаття. Стан багаторічного водного балансу України. Особливості формування річкового стоку за рахунок різноманітних опадів. Динаміка і структура використання прісних вод в Закарпатті.
доклад [417,8 K], добавлен 08.12.2009Особливості формування гідрологічного і гідрохімічного режимів малих річок Північного Приазов’я, стан річкових басейнів. Гідроенергетичне освоєння ресурсів малих річок, регулювання стоку. Гідромеліорація, осушення і зрошення. Погіршення стану малих річок.
дипломная работа [83,3 K], добавлен 12.01.2011Основні фізіко-механічні властивості ґрунту. Водні, повітряні та теплові властивості та відповідні режими ґрунту. Стан і форми води в ґрунті, водний баланс. Склад ґрунтового повітря та його роль у ґрунтоутворенні, родючість ґрунту та розвиток рослин.
реферат [37,4 K], добавлен 03.03.2011