Гідроекологічна характеристика річки Дністер

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

річка льодовий виток гідрохімічний

Річка - природний водний потік, що протікає у виробленому їм руслі і живиться за рахунок стоку з площі свого водозбору. Місце початку річки називається витоком, а місце впадання в іншу річку, озеро або море - гирлом річки. Основними характеристиками річки є довжина, площа водозбору, ширина і глибина русла, нахил водної поверхні, швидкість течії, величина стоку води і твердого стоку. Сукупність головної річки та її приток утворюють річкову систему. У залежності від характеру поверхні, будови річкової долини і русла розрізняють рівнинні, гірничо-рівнинні і гірські річки. За розмірами річки поділяються на великі, середні і малі. Існують також підрозділ річок за джерелами живлення (снігове, дощове, грунтове і льодовикове), гідрологічного режиму та деякі інші

Дністер - наша національна річка. Це друга за величиною та народногосподарським значенням водна артерія України, загальна протяжність якої становить 1362 км, а площа басейну 72,1 тис. км?. Річний стік дорівнює приблизно 10 км?. У басейні Дністра проживає понад 7 млн. осіб, економічні умови яких залежать від його екологічного стану.

Завдяки сприятливому географічному розташуванню на перехресті шляхів із Центрально-Східної Європи до Візантії, а також багатим корисним копалинам та іншим природним ресурсам, долина Дністра вже у X-XII ст. мала важливе торговельне, соціально-економічне та політичне значення для княжої України-Русі.

Особливо вагоме економічне значення має річка сьогодні. На ній споруджено Новодністровську ГЕС та діють Дубосарське і Дністровське водосховища. Водні ресурси Дністра використовуються для водопостачання чисельних міст і зрошення прилеглих полів. Тому підтримання екологічного балансу в його басейні та охорона навколишнього середовища є важливими екологічними і народногосподарськими проблемами.

Басейн Дністра в геоморфологічному та ландшафтно-екологічному плані - чітко виражений природно-територіальний комплекс, який функціонує як напіввідкрита автономна макроекосистема. З біогеографічної точки зору слід відзначити її важливу роль як екологічного коридору, що сприяє міграції видів флори і фауни у прилеглі ландшафти, а отже, і підтриманню біологічного різноманіття.

У забезпеченні екологічного балансу в басейні Дністра вагоме значення має природний рослинний покрив, насамперед лісові формації, які відзначаються значною флористичною і фауністичною різноманітністю. У цій роботі з'ясовано кількісні та якісні зміни у природному складі флори й фауни, відведено належну увагу охороні ендемічних, реліктових та інших рідкісних видів рослин і тварин, з'ясовано багатофункціональну роль природно-заповідного фонду.

У басейні Дністра, як і в інших регіонах України, відбуваються економічні зміни у різних сферах народногосподарського комплексу. Потрібно, щоб під час їх реалізації врахувалися і пріоритетні завдання охорони довкілля як загальнонаціональної проблеми, спрямованої на оптимізацію взаємовідносин суспільства й природи.

Метою курсової роботи було охарактеризувати річку Дністер, її гідроекологічну характеристику, водний режим, екологічний стан річки, антропогенний вплив і водоохоронні заходи річки Дністер.

1. Загальна характеристика

Дністер - це річка на південному заході України та в Молдові (частково на кордоні обох країн). Дністер - третя річка за довжиною Україні (після Дніпра й Південного Бугу) та дев'ята - в Європі. Яка протікає з північного заходу на південний схід територією України і Молдови довжиною 1362 км. у межах України її довжина складає 705 км. Площа басейну становить 72100 км?. Похил річки в середньому близько 0,56 м/км. Середня річна витрата води в гирлі - 300 м?/с, річний стік - близько 10 км?. Середній похил річки становить 0,56 м/км. У басейні ріки Дністер всього нараховується 14886 малих річок загальною довжиною 32 300 км.

Від давньоіранських слів назва річки Дністер означає «Стрімка (швидка) річка», від поєднання скіфо-сарматських слів - «Погранична вода» або «Велика ріка (вода)». Давні греки називали річку Тіріс, потім Тірас; у римлян вона була відома за назвою Данастріс, Данаструс; у турків - Турла.

Її виток знаходиться у Карпатах, у Турковському районі Львівської області на висоті 900 м над рівнем моря, має 386 приток, впадає у Дністровський лиман, з'єднаний з Чорним морем.

Дністер у верхній частині (в межах Українських Карпат) - типова гірська річка з вузькою і глибокою долиною. На рівнину виходить нижче міста Старого Самбора. Звідти й до гирла Дністер має рівнинний характер. Долина стає широкою (до 13 км.). Нижче міста Галича долина знову звужується - тут річка тече між Подільською височиною підкарпатськими височинами, а також Хотинською височиною. У пониззі річка виходить на Причорноморську низовину, тут ширина її долини становить 16 -22 км. Тут у річку впадає чимало приток, що беруть початок зі схилів Карпат, у більшості справа. Найбільші з приток на цій ділянці - Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця, Реут. Далі течії стає спокійнішою, але долина залишається вузькою і глибокою.

У середній течії Дністра притоки впадають лише зліва: Золота Липа, Серет, Збруч, Стрипа, Мурафа, Смотрич. На ділянці від села Вихватинці до міста Дубоссари розташоване Дубосарське водосховище протяжністю біля 120 км. У нижній течії у Дністер впадають справа Бик, Ботна і Реут.

Низини Дністра, зокрема район злиття Дністра з Турунчуком, занесені до міжнародного переліку Рамсарської конвенції про захист водно - болотних угідь. На території Одеської області у плавнях створено водосховище «Дністровські плавні».

Води Дністра використовуються для водопостачання багатьох населених пунктів, зрошення; у верхів'ях річкою здійснюють лісосплав. Концентрація низки забруднюючих речовин вища 10 гранично допустимих концентрацій.

На Дністрі розташовані міста Хотин, Могильово-Подольський, Ямполь, Сороки, Заліщики, Кам'янка, Дубосари, Бендери та ін.

Рис. 1 Розташування міст на Дністрі

По Дністру проходить частина державного кордону між Україною і Молдовою. Швидкість течії (в межень) у гірських районах становить 0,3 - 2 м/с, у середній течії, в межах Дністровського каньйону, 0,5 - 1 м/с (у повноводдя 1,5 - 2 м/с), у пониззі - до 0,7 м/с^[5][6].

Дністровський каньйон, утворює річка від Галича до Хотина. З 2008 року його внесено до реєстру семи природних чудес України. Природа Дністровського каньйону неповторна. Тут ростуть реліктові ліси, є багато степової рослинності, а також є печери і водоспади.

Дельта Дністра - це місце гніздування багатьох птахів, на її території росте чимало рідкісних видів рослин.

Живлення Дністра - мішане з переважанням снігового. Характерна весняна повінь і осінні дощові паводки. Льодовий режим нестійкий.

Басейн річки лежить у межах трьох країн: Польщі, України та Молдови. Більша його частина розташована в Україні. Тут вона займає значну частину територій семи областей південно-західної України (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька та Одеська області). У Молдові басейн Дністра охоплює східні та північно-східні райони республіки і займає більшу частину (59%). У Поліщі розташована лише невелика частина басейну - його північно-західні околиці (верхів'я двох лівих карпатських приток Дністра - Стривігору і Мшанки)

Річка Дністер є історичною межею між Буковиною та Галичиною, а також між Поділлям і Бессарабією. Річка Дністер є багата на мальовничі краєвиди.

1.1 Походження назви

Походження назви остаточно не з'ясовано. Існує вона з давніх давен. Різні народи і племена, пересуваючись у басейні річки, по-новому сприймали назву й щоразу її видозмінювали. Річка вперше згадується Геродотом у V ст. до н. е. як прикордонна зі Скіфією річка під назвою «Тірас» (Tyras). Таку назву мало давньогрецьке місто (Тірас, Тіра) в гирлі Дністра на західному березі його лиману (від цього античного гідроніма походить також наза міста Тирасполь). Пізніше Страбон і Птоломей називали її скіфською назвою Тірас. Цей давній термін походить від іранського прикметника «швидкий» (курдського «дикий, неприборканий»).

Сучасна назва вперше згадується в IV ст. Амміаном Марцелліном як Danastius. Походження цієї назви дослідники виводять по-різному. Одна з вірогідних версій: назва походить від давньоіранського словам «да», «до», «ду». Поняття «ріка» в давнину позначалось парою праіндоєвропейських односкладових слів «да на» (тече тут), «до на» (протікає тут), «ду на» (протікає всередині тут). Звідси походить перша частина слова «Дн-». Готський історик Йордан називає річку Danaster. Тут Danastris розглядається як двочленна назва, що становить сполучення двохапелятивів - дан + стрий.

У нижній течії річка мала назву Дон у значенні «вода», «ріка»; пор.: Дон, Донець, Дніпро (Данапріс), Дунай (нім. Donau), а в верхній - Стрий, що означає «швидкий». Таке тлумачення підтримує більшість дослідників. Скіфи говорили щось на зразок «don Istros», як ми говоримо: «ріка Волга» чи «ріка Дністер». Згодом це словосполучення злилося в одне слово. Дослідники припускають, що слово Істрос мовою фракійців також означало «швидкий», тобто те, що й Тірас мовою скіфів. Молдовани й румуни здавна називали річку Ністру.

У стародавній Русі річка спочатку була відома як Дьністрь. Ця назва, як первинна, зайшла і в Україну. Згодом тут вона стала відома як Дністр, Дністер, паралельна під молдавським впливом - Ністр. Отже, назва Дністер не скіфська, як це тлумачили деякі дослідники, а доскіфська. Сучасний фонетичний вигляд Дністер належить мові слов'ян. У місцевого (у вузькому розумінні) населення Дністер відомий ще під назвою Берег. Українська народна етимологія пов'язує назву ріки зі словосполученням «дні стер»

Існує легенда, за якою на місці ріки був невеликий струмок, уздовж якого жили люди. Вони вели свій календар, позначаючи дні на прибережному піску.

Але одного разу струмок розлився і затопив берег. Коли зранку вода зійшла, вийшли люди на берег, а їхніх позначок на піску нема.

- Хто дні стер? - бідкались люди, і самі відповідали:

- Та хто?! - Струмок дні стер

З того часу так і стали називати струмок, який дні стер - Дністер.

1.2 Розташування

Дністер починається з невеликого джерела, розташованого в південній частині масиву Верхньодністровські Бескиди (Українські Карпати), на південний захід від гори Розлуч, на висоті 818 м. над рівнем моря.

Витік Дністра розташований біля села Вовчого Турківського району Львівської області. Спершу річка (у вигляді невеликого потічка) тече на південний захід, далі - на північний захід, невдовзі повертає на північ та (місцями) північний схід. Від

міста Старого Самбора тече переважно на північний схід. Нижче міста Самбора, неподалік від села Чайковичі, річка повертає на південний схід і тече в цьому напрямку аж до свого гирла (за винятком південної межі Хмельницької області, вздовж якої вона тече переважно у східному напрямку). Впадає до Дністровського лиману на південь від села Маяків, що в Біляївському районі Одеської області, та на північний схід від смт Затоки води Дністра через вузьку протоку вливаються в Чорне море.

Від села Кузлова (Могильово-Подільський район, Вінницька область) до села Німереуки, Сороцький район Молдова). По Дністру проходить державний кордон між Україною і Молдовою. Далі річка тече територією Молдови. Від села Пуркара (Штефан-Водський район, Молдова) до села Паланки річка знову є кордоном між двома державами. Нижче села Паланки Дністер тече територією України.

1.3 Річка Дністер - від джерела до моря

Річку Дністер можна поділити на три частини - гірську Карпатську, середню - Подільську і долішню - Причорноморську.

Дністер у Карпатах

Тут (упродовж приблизно 50 км) Дністер є типово гірською річкою:зі швидкою течією, численними перекатами, порогами і кам'янистим дном та берегами. Долина п'яти-подібна, глибока (80-100 м), ширина річища - до 40 м. Похил річки в межах Карпат - понад 3 м/км. Нерідко бувають руйнівні паводки. Річка несе багато уламкового матеріалу - гальки, щебеню (місцевою говіркою - шутер).

Рис. 2 Дністер у Карпатах

Середній Дністер

Нижче міста Старого Самбора Дністер виходить на рівнину - Верхньодністровську уголовину. Течія сповільнюється (особливо нижче Самбора). Похил річки значно зменшується, береги стають низькими, заплава в багатьох місцях заболочена. Тут річка утворює численні розгалуження, острівці. Дно мулисте, різко зменшується прозорість води. Нижче гирла річки Свічі береги долини Дністра стають вищими, а течія знову швидкою. Нижче гирла річки Бистриці починається дуже цікавий і мальовничий відтинок річки - Дністровський каньйон. Тут береги дуже високі, круті, місцями обривисті. Річка дуже мандрує, деякі її вигини простягаються навіть на 10 км. Відомий письменник і етнограф О.С. Афанасьєв (Чужбинський), який у середині XIX століття побував на Кам'янеччині, у своїх «Нарисах Дністра», виданих 1863 року, писав, що він не знає нічого мальовничішого, ніж долина цієї річки:

«Кам'яні скелі різноманітних форм і дерева в незлічених комбінаціях безперервно змінюють ландшафт, і чи нависне над кручею дикий ліс, чи стеляться виноградники, всюди бачиш закінчену картину, що має свій особливий колорит… Деякі місця на Дністрі такі гарні, що просяться на полотно і з нетерпінням чекають талановитого пейзажиста».

Середній Дністер простягається до міста Тирасполя. Тут, у межах Молдови, його правий берег також дуже високий, однак не такий, як у Дністровському каньйоні.

Нижній Дністер

У пониззі річка тече здебільшого територією південно-східної Молдови (між власне Республікою Молдова і Придністровською Молдавською Республікою). Тут правий берег Дністра все ще високий, але поступово знижується. Течія уповільнюється, з'являються рукави, досить великі острови й заплавні озера. Ближче до гирла (в межах Одеської області України) долина річки стає дуже обводненою й заболоченою. Тут Дністер виходить на Причорноморську низовину. З'являютьсь плавні, подібні до Дніпровських переважно ліві.

А в нижній течії Дністер приймає досить велику праву притоку - Реут; ліві притоки тут дрібні й часто пересихаючі річки, верхів'я яких розташовані в межах України.

2. Історія дослідження річки Дністер

2.1 Історія геологічного розвитку

Сучасні дослідження геологів і гідрологів дозволяють приблизно визначити вік Дністра. Формування долини і русла річки пов'язане з відходом на південний схід так званого Сарматського моря. Сарматське море утворилося у результаті з'єднання двох морських басейнів - Прикарпатського і Причорноморського. 15-20 мільйонів років тому це море вкривало великі простори - від Кременецького кряжу і Карпат до сучасного Аральського моря Воно було неглибокою й теплою внутрішньоконтинентальною водоймою. Відступало море повільно, кілька мільйонів років, і на початку антропогенного періоду набуло обрисів сучасних Чорного, Азовського й Каспійського морів. З відходом Сарматського моря поступово утворювались долини і русла рік, що нині впадають у Чорне й Азовське моря. Деякі з них (притоки Дніпра, Південного Бугу та інші) в результаті вертикальних рухів кристалічної платформи та окремих блоків змінювали напрямки своїх течій, а Дністер і нині тече тією долиною, яку він розробив понад мільйон років тому. У далекому минулому річка несла свої води широкою долиною з низькими пологими берегами. Ця долина, як вважають учені, утворилась на місці давнього розлому, що стався в кристалічному фундаменті й осадових утвореннях палеозойської ери. Близько 1 мільйона років тому Дністер був повноводнішим, а швидкість його течії - звично вищою, ніж нині. Це було пов'язано здебільшого з тим, що клімат тоді був теплим і вологим. У той час більшу частину території сучасної України вкривали густі субтропічні ліси. Буйна рослинність добре акумулювала дощові води, які цілорічно численними бурхливими потоками вливались у Дніпро, Дністер та інші великі річки. Із часом Дністер щораз глибше врізався в товщі лесових відкладів, а потім - у тверді породи, що утворились протягом давніх геологічних періодів. У Середньому Подністров'ї поступово формувалась вузька, глибока, каньйоноподібна долина, над якою місцями здіймаються 70-80-метрової висоти оголені відклади палеозойської ери. Ці скелі пам'ятки природи. На нашій планеті вони - одні з найвизначніших пам'яток силурійського періоду, вік яких налічує понад 300 мільйонів років

2.2 Історія витоків Дністра

Довгий час серед географів не було одностайності стосовно витоків Дністра. Найпершим про витоки річки писав Геродот, який у четвертій книзі своєї «Історії» зазначив, що Тірас (Дністер) «пливе з півночі й бере початок з великого озера, що розташоване на межі земель скіфів і неврів». Можливо, Геродот чув про існування озера у верхній частині долини Дністра, а саме - місці впадіння річки Верещиці, що на схід від сучасного міста Самбора. Розлогі заплавні болота в цій місцевості могли сприйматися як велике озеро. Докладніші пошуки витоків Дністра розпочалися значно пізніше - лише на початку XIX ст. Так у верхів'ях Дністра 1803 р. побував краєзнавець Ю. Рогрер. Однак він помилково вказував на одну з гірських приток Дністра як на його витік. Деякі дослідники також називали витоком Дністра порівняно великі його притоки - Стривігор або Стрий; такі гіпотези існували ще на початку ХХ ст. І лише з появою перших топографічних карт (кінець 1870-х рр.) вдалося остаточно встановити, що витоки Дністра розташовані на схід від села Вовчого і на південний захід від гори Розлуч, на висоті 818 м над рівнем моря.

3. Режими річки Дністер

3.1 Водний режим річки

Правобережні притоки Дністра відносять до річок змішаного живлення з переважанням дощового. Значні коливання зимових і літніх опадів зумовлюють своєрідний нестійкий гідрологічний режим. Характерні весняна повінь і осінні дощові паводки. Середня річна витрата води 330 м³/сек, гідрологічний режим непостійний. Весняна повінь починається на Дністрі в лютому і закінчується в червні. Рівень води в річці піднімається на 3-4 м. Витрата води досягає 180-260 м³/сек. Дощові паводки бувають з середини липня до середини вересня, вони досить швидко наростають. За добу вода в річці піднімається в окремі роки на 3 м. Рівень води встановлюється на висоті до 5 м. Льодостав на Дністрі короткий. В окремі зими його немає зовсім. Яскраво виражена сезонність у розподілі стоку, висока повторюваність паводків (5-12 впродовж року), приуроченість максимальних витрат до літнього періоду, інтенсивне підняття рівня води (0,5 - 1,5 м/добу і більше) і значно повільніше його спадання. Характерне зменшення максимальних витрат та об'ємів весняного водопілля, збільшення витрат літньої та зимової межені. Як наслідок внутрішньорічний розподіл стоку річки став рівномірнішим. Модуль стоку сягає значних величин: 10-15 л/с з 1 км² - у приток високогір'я, на середньогірських ділянках - у середньому 5 л/с з 1 км², змінюються від 2,7 - 6,5 л/с з 1 км² на лівобережжі до 10,0 - 35,5 л/с з 1 км² на правобережжі. Багаторічний шар стоку в середній частині басейну річки Дністер становить 300-700 мм. В верхів'ях правобережних притоків р. Дністер його значення складають 800-1000 мм, на лівобережних притоках - шар стоку дорівнює 150-200 мм. Середні багаторічні коефіцієнти стоку річок коливаються від 0,17-0,23 (Подільська височина) до 0,4-0,7 (Передкарпаття і Карпати). Під час екстремальних паводків (1-5% забезпеченості) коефіцієнти стоку правобережних приток сягають 0,74-0,92 [3]

3.2 Термічний і льодовий режим

Термічний і льодовий режим рік формується під дією трьох основних груп факторів: термічних, які обумовлюють тепловий баланс річки в різні пори року; морфометричних (зміна похилів, глибин та ширини русел), які впливають на зміни умов формування термічного і особливо льодового режимів річок або їх окремих ділянок; антропогенних, тобто різних видів господарського використання річок. Перехід температури води на Дністрі зменшується до 10% від 0,2°С восени. Найвищі значення температури води спостерігаються найчастіше в липні і становлять 26-28°С. На Дністрі відмічена вертикальна зональність температури води. Термічний режим Дністра зумовлюється його великою глибиною, яка сягає 54 м. Це спричинює утворення термострибка, який звичайно формується на глибинах 18-25 м. За цих обставин вода у придонному шарі найбільше прогрівається у вересні - жовтні, коли на поверхні води її температура вже знижується. Середні дати початку стійких льодових явищ на Дністрі 16-25 листопада. Ранні терміни початку стійких льодових явищ випереджають середні на два-три тижні, а пізні - запізнюються на місяць і більше. Льодостав протягом зими часто порушується скресом під час відлиг. Стійким вважається льодостав тривалістю 20 і більше діб. Навесні льодовий покрив руйнується під впливом тепла і механічної дії води. Середні строки скресу - на початку березня [3]

3.3 Гідрохімічний режим

Вода в малих річках України має різний хімічний склад і неоднакову мінералізацію, що зумовлено природними умовами формування стоку. Головною особливістю територіального розподілу показників сольового складу є чітка гідрохімічна зональність із північного заходу на південний схід. Ця зональність не залежить від напрямку течії річок і добре узгоджується з фізико-географічними зонами. У воді р. Дністер вміст нікелю, кобальту, свинцю та кадмію перевищував фонові показники у 8, 1,5, 12 та 2 рази відповідно. Електронно-мікроскопічні дослідження та результати рентгенівської дифрактометрії засвідчили, що головними осадо-твірними глинистими мінералами донних відкладів Дністра є гідрослюда, змішано-шарувата фаза монтморилоніт-хлоритового складу, каолініт і хлорит. Серед неглинистих мінералів наявні кварц, кальцит, польові шпати, іноді гіпс. Склад донних відкладів річки Дністер та Дністровського водосховища залежить від низки чинників, серед яких визначальними є геохімічні особливості порід і ґрунтів району, в якому розташована водойма, та антропогенна діяльність людини (промислові й побутові стічні води, внесення мінеральних добрив тощо). Головними чинниками, які контролюють поведінку мікроелементів у донних відкладах, є природні процеси осадо-накопичення, які зумовлюють практично рівномірний розподіл усіх мікроелементів і визначають геохімічну спеціалізацію Дністра. За вмістом макро компонентів водорозчинна складова донних відкладів річка Дністер і Дністровського водосховища є незмінною і належить до НСО₃-Са-Мg групи гідро-карбонатно-кальцієвого типу при мінералізації в межах 300 -1250 мг/л [1].В цілому розподіл рухомих вмістів макро- і мікрокомпонентів свідчить про задовільний стан Дністра, про відсутність на даному етапі регіонального забруднення донних відкладів басейну Дністра незначний вплив забруднення зафіксовано лише на декількох локальних ділянках. Спостерігається значний вміст розчиненого кисню (від 94 до 119%), водневий показник (рН) становив 7,70-8,23 одиниць рН, вміст двоокису вуглецю - не перевищував 15%. Підвищений вміст кисню в ківшевих просторах вказує на достатній водообмін в межах межківшевих зон. В умовах хорошого водообміну русловиправні споруди (напівзагати) не мають негативного впливу на гідрохімічний режим. Вище руслового кар'єру, де режим близький до непорушеного, спостерігається незначна зміна гідрохімічних параметрів по ширині і глибині потоку. Осереднені по перетину значення склали: кисню -55%, рН - 7,8, мінералізації - 0,45 г./л, сірководень в пробах не був виявлений. В зоні кар'єру середня насиченість киснем в придонних областях виявилася рівною 18%, а осереднена по перетину - 49,2% (мінімальна на досліджуваній дільниці). При цьому в застійних зонах вміст кисню був на 10% менше, ніж на стрижні. Концентрація сірководню в придонних областях знаходилася в межах 0,3-1,37 мг/л, що пояснюється наявністю в цих місцях високодисперсної органічної фази. На ділянці, що знаходиться нижче кар'єру мінімальний вміст кисню в придонній області становив 27%, а осереднений по перетину - 52,2%. Відмічено, що градієнт падіння концентрації кисню на даному перерізі виявився менш сприятливим, в порівнянні з ділянкою непорушеного режиму, що є наслідком утворення наносів і продуцювання сірководню (до 0,16 мг/л). За результатами лабораторного аналізу, проведеного Державною екологічною інспекцією у Львівській області 11 серпня для контролю за якістю води річок басейну Дністер, виявлено, що мінералізація (загальний вміст солей) не перевищує гранично допустимої концентрації (згідно з рибогосподарськими нормами водокористування). Виявлено забруднення річки Дністер амонієм сольовим (1,7 ГДК) в деяких районах. Нітрити в річках басейну Дністра містяться в межах норми. Зафіксовано забруднення завислими речовинами річки Дністер в районі моста Розвадів, річки Дністер на території Самбора та річки Стрв'яж на території с. Луки.

3.4 Режим наносів

Найбільший стік наносів у Дністрі (Стрілки, Розділ) складає 300%. Середні багаторічні модулі стоку наносів у сточищі становлять 10,0 - 634,5 т/км² _*рік, стосовно сезонного прояву флювіальних процесів та його багаторічних змін встановлено, що найбільше збільшився стік наносів в осінні місяці (15-30%). Найбільш трансформованим внутрішньорічний розподіл витрат наносів є для річок Дністер (Самбір) і Тисьмениця (Дрогобич). Виконаний аналіз багаторічної динаміки стоку наносів у сточищі верхнього Дністра дав змогу виділити три групи річок:

1) з відносно стабільним режимом витрат наносів і незначними їх змінами з 1950 до 2000 року;

2) з нестабільним режимом і помітними змінами витрат наносів у багаторічному аспекті;

3) з дуже нестабільним режимом і сильними змінами сезонних та багаторічних витрат наносів.

Під донними відкладами розуміють донні наноси і тверді частинки, що осіли на дно водного об`єкту внаслідок внутріводоймних фізико-хімічних і біохімічних процесів, що відбуваються з речовинами як природного, так і техногенного походження. У донних відкладах р. Дністер переважають алевритові різновиди (82%) з незначними домішками псамітового (14%) та пелітового компонентів (4%). Донні осади представлені чотирма основними типами - мул піщаний (71%), мул глинистий (17%), пісок замулений (10%) та пісок (2%). Вниз за течією вміст піщаних та крупноалевритових частинок спадає і, відповідно, зростає вміст пелітової (< 0,01) та дрібноалевритової фракцій.

Головними глинистими мінералами пелітової фракції донних відкладів є гідрослюда (26%), змішано-шарувата монтморилоніт-хлоритова фаза (19%), каолініт (4%,) і хлорит (2%). Специфікою мінерального складу пелітової фракції донних відкладів гідроекосистеми Дністра є незначне переважання гідрослюди над змішаношаруватим монтморилоніт-хлоритовим утворенням. За вмістом породотвірних мінералів у донних відкладах верхньо-середня частина Дністра належить до монтморилоніт-гідрослюдисто-кварцової мінералогічної провінції [4]

4. Гідробіологічна характеристика, вплив, заходи і використання річки Дністер

4.1 Гідробіологічна характеристика

Агрофлора Дністра представлена 75 видами водоростей, з яких діатомові становлять 50%, зелені - 40%, синьо-зелені - 6%, евгленові - 2% від загальної кількості видів. Протягом вегетаційного періоду основу фітопланктону формують діатомові (38 видів) і зелені (30 видів) водорості. Дещо бідніша видова різноманітність фітопланктону, порівняно з іншими ділянками Дністра, характерна для угруповань з околиць м. Новий Розділ, що пояснюється значним антропогенним навантаженням, зокрема скиданням стічних вод підприємств хімічної та нафтопереробної промисловості. Сезонна динаміка фітопланктону безпосередньо залежить від складного комплексу гідрологічних і гідрохімічних умов водойми. В усі сезони досліджуваного періоду домінантною групою водоростей на Дністрі були зелені - із загальної чисельності фітопланктону (4530 тис. кл./л) понад 50% становить частка саме зелених водоростей. Улітку видова різноманітність водоростей зростала. Порівняно з весняним періодом, улітку чисельність фітопланктону знижувалася до 1369,6 тис. кл./л з біомасою 1140,0 мг/м3. Восени рівень розвитку фітопланктону у Дністрі (біля м. Новий Розділ) залишався ще достатньо високим. Униз за течією Дністра, у міру віддалення від джерел забруднення, а також надходження до нього вод великих правобережних приток (річок Стрий, Свіча, Лімниця) якісний і кількісний склад фітопланктону збагачується. Так, на гідростворі м. Галич у весняний період виявлено 41 вид водоростей. На розвиток альгофлори Дністра значно впливають паводкові води, які транспортують значну кількість завислих речовин. З підвищенням мутності води кількість видів фітопланктону зменшувалася до 10, серед яких переважали діатомові. Їх чисельність становила 59,9 тис. кл./л за біомаси 105,0 мг/м3. Загалом, чисельність фітопланктону в літній період була дещо нижчою, ніж навесні й становила 1457,4 тис. кл./л з біомасою 1474,3 мг/м3. Восени видова різноманітність планктонних водоростей на створі біля м. Галич зменшилася до 36 видів, що, безперечно, пов'язане з низькою температурою води. Пересічно, за осінній сезон

загальна чисельність фітопланктону становила 753,3 тис. кл./л з біомасою 652,0 мг/м3. Таким чином, фітопланктон Дністра характеризується бідним видовим складом і низьким кількісним розвитком і складається, переважно, з донних форм діатомових водоростей. Основними екологічними факторами, які лімітують розвиток фітопланктону у верхів'ї Дністра є низька температура води, висока швидкість течії, інтенсивна турбулентність, нестійкість гідрологічного режиму, що зумовлено випаданням атмосферних опадів. У сезонній динаміці фітопланктону виявлено два максимуми: весняний та літній. В Дністрі зоопланктон характеризуєтьсяся незначною видовою різноманітністю: всього було знайдено 18 видів (коловертки - 9, гіллястовусі та веслоногі ракоподібні 4 та 5 відповідно). Пізніше формується зріле угруповання, видова представленість основних груп зростає. За період досліджень (1984-1987 рр.) вчені відмітили близько 50 видів та форм. У водоймі та притоках визначено 64 таксона. Найбільш багато представлені коловертки - 35 видів, а також велігери дрейсени, вперше знайдені в середній течії Дністра.

4.2 Антропогенний вплив на річку Дністер

Водпостами, які найбільш придатні для визначення антропогенного впливу на стік Дністра, є Заліщики (площа басейну - 24600 км²) і Бендер (66100 км²). Наявний ряд за стоком води на в/п Заліщики охоплює період з 1895 р. За фактичним рядом, в якому є кілька пропусків, середня багаторічна витрата води по 1999 р. включно становить 228 м³/с. Таким же залишається значення при відновленні пропусків у спостереженнях. У верхній частині басейну Дністра вода забирається для водопостачання Львова, Івано-Франківська, ще кількох міст. Серед промислових об'єктів виділяється Бурштинська ТЕС. даними Держводгоспу України, безповоротний забір вище в/п Заліщики у 1999 р. становив 62,7 млн м3, або 2,0 м³/с. У 1991 р., коли стався розпад СРСР, безповоротний водозабір був істотно більшим: 179 млн м3, або 5,7 м³/с. Певну вплив на стік річки зумовлює забір води при заповненні ставів і водосховищ, а також додаткові втрати на випаровування. В цілому, роль зазначених чинників у верхній течії Дністра порівняно невелика. Об'єм водосховищ до в/п Заліщики становить 121 млн м3, що відповідає 1,7% стоку річки за один рік. У верхній течії Дністра існує приблизна відповідність між втратами на випаровування і кількістю опадів на водну поверхню. Практично антропогенний вплив відповідає безповоротному водозабору. Для наявного періоду спостережень він становить 1 м³/с. Отже, норма природного стоку на в/п Заліщики дорівнює 229 м³/с, що майже збігається з фактичним значенням водності. Значно складнішим є питання встановлення стоку на в/п Бендер (Бендери), на якому відомості про середній річний стік є з 1881 р. Насамперед це зумовлено помилковістю даних за останні 10-15 років. Упродовж цього періоду витрати води на в/п Бендер є істотно меншими за дані на Дубосарській ГЕС, або ж на водпостах Оланешть і Незавертайлівка. Виправлені, а також відновлені дані дозволяють отримати значення середнього багаторічного стоку - 309 м³/с. Антропогенний вплив Дністра до в/п Бендер є істотно більшим, ніж до в/п Заліщики, що передусім зумовлено значно більшим безповоротним водозабором. У межах України річковий стік використовується для водопостачання міст Чернівці, Кам'янець-Подільський. Окрім цього, доволі великим є забір у межах Молдови (у цьому разі виділяється м. Кишинів). У порівнянні з верхів'ям річки значно більше води забирається для потреб зрошення. Окрім безповоротного водозабору, на річковий стік впливає зарегулювання. На річці створено Дністровське (повний об'єм - 3000 млн м3), Дубосарське (485 млн м3), а також ще кілька водосховищ. Ще один чинник - додаткове випаровування з поверхні штучно створених водойм. Зокрема, з поверхні Дністровського водосховища (142 км²) щороку додатково випаровується 35-40 млн м3, що відповідає витраті 1,1-1,3 м³/с. Врахування усіх перелічених факторів дає змогу отримати природний стік Дністра на в/п Бендер, який би спостерігався у природних умовах, - 314 м³/с [2; 4]

4.3 Повені та паводки

Повені та паводки - характерне явище для Дністра. Під час паводків формується 50-70% від річного стоку. Середні багаторічні коефіцієнти стоку річок коливаються від 0,17-0,23 (Подільська височина) до 0,4-0,7 (Передкарпаття і Карпати). Під час екстремальних паводків коефіцієнти стоку правобережних приток сягають 0,74-0,92. Це зумовлене наявністю кількох чинників, зокрема:

1). Верхня частина басейну Дністра розташована в Карпатах і Передкарпатті. Для гірських приток характерна яскраво виражена сезонність у розподілі стоку, висока повторюваність паводків (5-12 на рік), приуроченість максимальних витрат до літнього періоду, інтенсивне підняття рівня води (0,5-1,5 м на добу й більше) і значно повільніше його спадання. Середня тривалість паводків на малих і середніх річках становить 3-10 днів, на великих (Стрий, Лімниця і т. п.) - від 7 до 20 днів і більше.

2). Зміни рослинного покриву, спричинених господарською діяльністю (вирубування лісів, розорювання схилових угідь, випасання худоби тощо). Якість прибережних захисних споруд не завжди відповідає нормам. Крім того, з року в рік недостатньо виконується програма охорони довкілля. Велику роль у формуванні повеней на Дністрі відіграють лісові ландшафти та гірські річки. Ліс виконує водоохоронні та ґрунтозахисні функції: регулює поверхневий стік та гідрологічний режим, протидіє ерозії ґрунтів, стабілізує річкові русла тощо. Однак лісистість Карпат загалом є недостатньою, лісові екосистеми, долини та русла річок зазнали значних змін передусім через людську діяльність.

3).Кліматичний чинник. Глобальне потепління спричинює нестабільність кліматичних циклів, відбувається часта зміна періодів посух і злив. Коли степова кліматична зона щораз більше потерпає від нестачі вологи, частота екстремальних опадів у гірських районах зростає. Дедалі частіше відбуваються повені та паводки з катастрофічними наслідками. Такі, наприклад, спостерігалися 1969, 1977, 1988, 1992, 1997, 2001 років. Найкатастрофічнішим був паводок 2008 року, який порівнюють із паводками 1941 й 1969 років. Він вирізнявся надзвичайно інтенсивним підняттям води. 26 липня з 11.00 до 15.00 в гирлі Лімниці (неподалік від міста Галича) вода піднімалася зі швидкістю 15 см на годину, а за добу від 11.00 25 липня до 11.00 26 липня - на 2,5 м. Після цього рівень води коливався незначною мірою, а з 28 липня почався спад води. Найінтенсивніше спад відбувався в ніч із 29 на 30 липня. Тоді вода впала на 1,5 м.

4.4 Господарське використання річки Дністер

В економіці України річка не відіграє помітної ролі, як, наприклад, Дніпро. Це зумовлено її характером та розташуванням (швидка течія, численні мілководдя, віддаленість від значних промислових центрів, прикордонна річка). У минулому вона застосовувалась переважно у трьох галузях господарства: лісосплав, млинарство (у верхній течії), а також рибництво. Наприклад, у селі Окопи (Борщівський район Тернопільської області) в 1960-х і 1970-х рр. існувала риболовецька артіль, яка займалась промисловим виловом таких риб, яка підуст, марена, виро-зуб, сом. У XIX-XX ст. на Дністрі розвивалося судноплавство. З 1950-х рр. річку почали використовувати у гідроенергетиці. На річці побудовано три потужні гідроелектростанції:

· Дубоссарська ГЕС (1950-1954)

· Дністровська ГЕС (1973-1983)

· Дністровська ГЕС-2 (2000-2009)

Утворені водосховища використовуються для зрощення полів (переважно у Молдові), розведення риби, регулювання стоку річки, здійснення оздоровчих заходів. Крім того, річку використовують для водопостачання населених пунктів. Основним джерелом централізованого водопостачання міст Одеса, Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Теплодар, Южне та прилеглих районів є дністровська вода.

Судноплавство

У більшій своїй частині Дністер судноплавний. Вочевидь, по ньому люди плавали ще з давніх часів. Наприклад, відомо, що Дністром як водним шляхом користувалися білі хорвати. Пізніше по ньому сплавляли ліс, а ближче до наших часів стали використовувати також для пасажирських перевезень. Від 1918-го до 1940 року, коли Дністер на значному відтинку був кордоном між трьома державами (Румунією та Польщею і СРСР), водний транспорт на ньому дуже занепав. Коли річка після Другої світової війни опинилась повністю на території СРСР, судноплавство знову почало розвиватися. Спершу Дністер був судноплавним від гирла до міста Ямполя (Вінницька область) і від смт Стара Ушиця (Хмельницька область) до міста Галича (Івано-Франківська область). На відтинку між Ямполем і Старою Ушицею існували невеликі пороги. Тому тут було вийнято з дна корчі та каміння, землечерпалками поглиблено мілководні перекати. Так Дністер став судноплавним від гирла до Галича. У великих населених пунктах на річці існували пристані і навіть невеликі річкові вокзали. Наприклад, у районі міста Заліщики в 1960-х рр. по Дністрі ходив теплохід «Заліщики» (тепер «Герой Танцоров»), який згодом перевезли працювати на Тернопільське озеро. У 1980-1990-х рр. судноплавство на Дністрі знову занепало. Нині в декількох місцях функціонують паромні переправи; невеликі теплоходи можна побачити хіба що на Дубосарському водосховищі та в місті Тирасполі (Молдова), де вони працюють як прогулянкові судна.

4.5 Екологічний стан річки Дністер

Протягом тривалого часу країна розвивалась на основі екстенсивного підходу до використання власного природоресурсного потенціалу, що й відбилось на показниках використання водних ресурсів у всіх сферах господарювання. Структурна криза в перехідний період позначилась і на зменшенні забору і використанні водних ресурсів в басейні Дністра. У 2005 р. забрано 692 млн. м³ води, що становить 4,9% від загального забору води в Україні. Відповідно об'єм використання свіжої води в басейні Дністра до 2004 р. зменшувався і у 2005 р. становив 535 млн. м³. Ця тенденція пояснюється значним скороченням виробничих водопотреб у промисловому секторі, а також значним зменшенням витрат води в сільському господарстві, частковим переходом на оборотне та повторно-послідовне водокористування.

Основними компонентами Дністровського водогосподарського комплексу є водопостачання населених пунктів, промисловості, сільськогосподарського виробництва, зрошення земель та обводнення посушливих районів, гідроенергетика, водний транспорт, рибне господарство і рекреація. Аналізуючи господарську структуру водокористування в басейні Дністра за період 1986-2004 рр. слід акцентувати на чітких тенденціях і закономірностях у використанні водних ресурсів на різні потреби. Порушення нормативів якості води досягло рівнів, які свідчать про наявні тенденції деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Значна частина населення Дністровського басейну використовує для своїх життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує їх здоров'ю.

Найбільшими забруднювачами басейну Дністра являються промислові підприємства та об'єкти житлово-комунального господарства. Особливо забруднюються водні об'єкти басейну солями амонію, нафтопродуктами, важкими металами. Основними причинами забруднення поверхневих вод Дністровського басейну є:

- скиди неочищених та недостатньо очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації;

- надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин з поверхневим стоком води з забудованих територій та сільгоспугідь;

- ерозія ґрунтів на водозабірній площі.

Нераціональне використання води у всіх сферах людської діяльності призвело до значних наслідків в даному регіоні, паводки і повені набули катастрофічного характеру, що призводить до значних пошкоджень та руйнування гідротехнічних споруд. На сьогодні залишається актуальною проблема екологічного стану водних об'єктів басейну Дністра. Системний аналіз сучасної екологічної ситуації в басейні Дністра та організації управління охороною і використанням водних ресурсів дав змогу окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребують розв'язання, а саме:

- надмірне антропогенне навантаження на водні об'єкти внаслідок екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення самовідтворюючих можливостей річок та виснаження водноресурсного потенціалу;

- стала тенденція до значного забруднення водних об'єктів внаслідок неупорядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь.

- використання відсталих технологій сільськогосподарського виробництва, низької ефективності комунальних очисних споруд, що призводять до забруднення води органічними та біогенними речовинами;

- погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання;

- недосконалість економічного механізму водокористування і реалізації водоохоронних заходів;

- недостатня ефективність існуючої системи управління охороною та використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно-правової бази і організаційної структури управління;

- відсутність автоматизованої постійно діючої системи моніторингу екологічного стану водних басейну Дністра, якості питної води і стічних вод у системах водопостачання і водовідведення населених пунктів і господарських об'єктів.

Екологічне оздоровлення річкових басейнів повинно бути одним із найважливіших пріоритетів державної водної політики, основною метою якої має бути відновлення і забезпечення сталого функціонування річкових екосистем, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення й виснаження.

Вирішення зазначених проблем можливе при виконанні Закону України «Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства України», як документу, який включає ряд галузевих програм і пріоритетні заходи, реалізація яких забезпечить подальший соціально-економічний розвиток регіону.

4.6 Водоохоронні заходи Дністра

З метою досягнення доброї якості води, забезпечення раціонального і безпечного водокористування як фактора стійкого розвитку регіону в межах території України із урахуванням транскордонних аспектів, збереження біологічного різноманіття і стійкого екологічного стану у басейні в 2008 році було складено угоду про співробітництво у галузі використання і охорони водних ресурсів басейну річки Дністер між містами: Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Хмельницький, Чернівці, Вінниця, Одеса. Дія даної Угоди розповсюджується на водні ресурси і водні екосистеми річки Дністер на території України, включаючи поверхневі і пов'язані з ними підземні води. Для досягнення мети угоди, сторони зобов'язуються:

- сприяти розробці і впровадженню моделі басейнового управління водними ресурсами річки Дністер;

- сприяти створенню та ефективній роботі Басейнової Ради Дністра;

- сприяти розробці і виконанню програми екологічного оздоровлення басейну і покращення якості води, що розроблятиметься на підставі загально-басейнових цілей і стратегії, визначених у Плані управління річковим басейном;

- сприяти співробітництву в управлінні водними ресурсами між державними органами та органами місцевого самоврядування у областях басейну, водокористувачами та громадськими організаціями;

- здійснювати обмін інформацією екологічного, гідрологічного, метеорологічного та водогосподарського характеру;

- координувати зусилля щодо залучення міжнародної технічної та економічної допомоги для досягнення стратегічної мети Угоди;

- здійснювати спільні дії щодо розвитку співробітництва з відповідними органами управління водними ресурсами річки Дністер у Республіці Молдова.

З використанням водних ресурсів можна окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребують розв'язання. З метою досягнення доброї якості води, забезпечення раціонального і безпечного водокористування, збереження біологічного різноманіття і стійкого екологічного стану у басейні в 2008 році було складено угоду про співробітництво у галузі використання і охорони водних ресурсів басейну річки Дністер.

Висновки

Отже, ріка Дністер бере початок на північному схилі Карпатських гір біля села Вовче, та впадає в Дністровський лиман Чорного моря, на відстані 35 км на південь від міста Одеса. Довжина річки 1352 км, площа водозабору 72100 км². Позначка стану на рівні 760 м, устя - 1 м., загальне падіння ріки Дністер - 759 м., середній уклін водної поверхні 1,78%, найбільший уклін - 39% (на 4 км). Басейн Дністра має форму сильно витягнутого, овалу довжиною 700 км, шириною 120 км. Майже весь річковий стік формується у межах України і транспортується в Молдову, яка займає площу 19,2 тис. км? (27% водозабору). Звідки Дністер знову тече в Україну і через Дністровський лиман впадає в Чорне море, загальний об'єм водозбору в басейні становить близько 5,0 км³ на рік, з них на потреби Молдови витрачається 75%. Водопотреби населення і народного господарства української частини басейну складають 1,6 км³ на рік. У цільовій структурі водоспоживання найбільша частина припадає на виробничий (35%) і госпобутовий (34%) сектори, а в сільському господарстві використовується 29% (на зрошення - 13%) водних ресурсів.

В нижній частині ріка Дністер використовується як джерело зрошення. Вода на зрошувальні сільгоспугіддя подається за допомогою насосів, полив проводиться в липні-серпні місяці. Також ріка Дністер використовується для рибного господарства та аматорського рибальства.

Басейн Дністра (8,7% від площі України) охоплює малі річки східних схилів Українських Карпат і річки південно-західної частини Подільської височини. Значні коливання зимових і літніх опадів зумовлюють своєрідний нестійкий гідрологічний режим. Термічний режим Дністра зумовлюється його великою глибиною, яка сягає 54 м. Це спричинює утворення термострибка, який звичайно формується на глибинах 18-25 м. Найбільший стік наносів у Дністрі (Стрілки, Розділ) складає 300%.

Таким чином за результатами лабораторного аналізу виявлено, що мінералізація (загальний вміст солей) не перевищує граничнодопустимої концентрації. Водпостами, які найбільш придатні для визначення антропогенного впливу на стік Дністра, є Заліщики (площа басейну - 24600 км²) і Бендер (66100 км²).

Одним із найважливіших компонентів водного середовища, що визначає його екологічну якість, є наявність у воді органічних забруднень. Ступінь забруднення водних об'єктів органічними речовинами визначає їх сапробність. Одним з найбільш шкідливих проявів антропогенного впливу на водні екосистеми та гідросферу в цілому є хімічне забруднення, яке може призводити до отруєння водного середовища та його живого населення. Також дуже небезпечним є радіонуклідне забруднення гідробіоценозів, тому що воно має віддалені у часі наслідки, які проявляються через роки, століття.

Тому, на сьогодній день залишається актуальною проблема екологічного стану водних об'єктів басейну Дністра. Системний аналіз сучасної екологічної ситуації в басейні Дністра та організації управління охороною і використанням водних ресурсів дав змогу окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребують розв'язання. А з метою досягнення доброї якості води, забезпечення раціонального і безпечного водокористування, збереження біологічного різноманіття і стійкого екологічного стану у басейні в 2008 році було складено угоду про співробітництво у галузі використання і охорони водних ресурсів басейну річки Дністер.

Бібліографічний список

1. Степан С.М. Система охорони природи у верхів'ї басейну Дністра. - Львів, 2004. - 54 с.

2. Вишневський В.І. Річки та водойми України. Стан і використання. К., 2000

3. Малі річки України: Довідник / За ред. А.В. Яцика. - К.: Урожай, 1991. - 296 с.

4. Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. - К.: Генеза, 2000. - 456 с.

5. Геренчук К.І., Стойко С.М. Природні парки - нова форма охорони природи на Україні // Фізична географія і геоморфологія. - 1976. - Вип. 15. - С. 8-9.

6. Геренчук К. І., Стойко С.М. Відтворення екологічної рівноваги басейну Дністра та раціональне використання його природних ресурсів // АН УРСР. - 1974. - №4. - С. 81-87

7. Левківський С.С. Загальна гідрологія / С.С. Левківський, В.К. Хільчевський, О.Г. Ободовський. - К. Фітосоціоцентр, 2000

8. Сніжко С. І. Оцінка та прогнозування якості природних вод / Сніжко С. І. - К.: Ніка-Центр, 2001. -257 с.

9. Бондарчук Т.В. Сучасна характеристика формування гідрохімічного режиму річок басейну Верхнього Дністра у межах Львівської області / Т.В. Бондарчук // Гідрологія, гідрохімія, гідробіологія. - К.: Ніка-Ценрт, 2003. - Т.З. - С. 156-160.