Дослідження впливу змін клімату на водні ресурси межиріччя Дунай-Дністер

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Фізико-географічна характеристика Північно-Західного Причорномор'я

1.1 Географічне положення та рельєф

1.2 Кліматичні умови

1.3 Ґрунти та рослинний покрив

1.4 Гідрогеологічна характеристика

1.5 Водний режим

2. Зміна кліматичних чинників формування стоку у сучасності

2.1 Основні тенденції змін кліматичних чинників у межиріччі Дунай-Дністер

3. Оцінка водних ресурсів межиріччя Дунай-Дністер за даними спостережень

3.1 Закономірності багаторічних змін річного стоку

3.2 Максимальний стік

3.3 Мінімальний стік

4. Оцінка якості води за гідрохімічними показниками

Висновки

Література

Додаток А

межиріччя клімат вода гідрохімічний

Вступ

Робота присвячена дослідженню впливу змін клімату на водні ресурси межиріччя Дунай-Дністер.

Актуальність роботи обумовлена погіршенням екологічного стану річок Північно - Західного Причорномор'я, внаслідок змін глобального та регіонального клімату [10].

У роботі використані дані метеорологічних станцій Ізмаїл (1946-2012 рр.) та Сарата (1959-2012 рр.) та дані по стоку р. Когільник - смт. Котовськ (1961-2004 рр.).

Основними методами дослідження є методи математичної статистики. Аналіз мінливості коливань гідрометеорологічних характеристик виконаний на основі різницевих інтегральних кривих.

Метою дослідження є визначення змін кліматичних чинників формування стоку та характеристик стоку річок.

У першому розділі надається фізико-географічна характеристика території. У другому розділі ми проаналізували тенденції змін метеорологічних чинників. У третьому розділі наведений аналіз змін річного, максимального та мінімального стоку. У четвертому розділі приведений попередній аналіз даних гідрохімічного складу вод.

1. Фізико-географічна характеристика Північно-Західного Причорномор'я

1.1 Географічне положення та рельєф

Північно-Західне Причорномор'я розташоване в південній частині України між річками Дунай та Дніпро. Географічне положення визначається координатами його крайніх точок, тобто розміщенням між 45° та 48,5° північної широти і між 28° та 32,5° східної довготи. Територія є витягнутою вздовж Чорного моря. З точки зору адміністративного поділу, в межах Північно-Західного Причорномор'я розташовані Одеська та Миколаївська області.

Важливим елементом рельєфу є Причорноморська низовина, абсолютні відмітки якої не перевищують 120-150 м і поступово зменшуються до 50-0 м. Вона складається з переважно молодих морських відкладень і відрізняється від інших рівнин плоскою поверхнею і дуже незначним ухилом у бік Чорного моря. Береги річок порізані балками та ярами, вододіли плоскі [8].

1.2 Кліматичні умови

Територія Північно-Західного Причорномор'я належить Північній кліматичній та Південній кліматичній областям. Північна кліматична область відповідає зоні лісостепу, а південна - територіально співпадає зі степовою зоною. Переважає антициклональний тип погоди, клімат помірно-континентальний, теплий з тривалим літом і нестійкою зимою. Вирішальний вплив у формуванні клімату надає радіаційний фактор, роль якого в холодний період року послаблюється адвекцією повітряних мас.

1.3 Ґрунти та рослинний покрив

З точки зору фізико-географічного (природного) районування [3] більша частина розглядуваної території входить до складу степової природної зони України, а північно-західна та північна частини - до лісостепової зони. Степова зона розділяється на дві зони: Північний степ та Південний степ. У відповідності із природною зональністю формується просторовий розподіл ґрунтів та рослинності.

1.4 Гідрогеологічна характеристика

Гідрогеологічні умови Причорноморської западини, незважаючи на порівняно просту її будову, досить складні, що пояснюється великою різноманітністю та мінливістю літологічного складу її осадових утворень. Невитриманість відкладів у розрізі та часте чергування водовмісних і водонепроникних порід обумовили утворення великої кількості ізольованих водоносних горизонтів. Для підземних вод басейну характерна також мінливість мінералізації вод і широкий розвиток солонуватих та солоних вод [7].

Підземні води на більшій частині території знаходяться в нижньочетвертинних еолово-делювіальних відкладеннях, до яких входять суглинки лесові, леси, супіски. Глибина залягання підземних вод складає до 10 м, в долинах річок - до 20 м [2]. За хімічним складом підземні води в основному хлоридно-гідрокарбонатні натрієві та гідрокарбонатно-хлоридні натрієві, зустрічається також гідрокарбонатні натрієві й сульфатно-хлоридні та хлоридно-сульфатні натрієві, натрієво-кальцієві [7].

1.5 Водний режим

З точки зору гідрологічного районування, територія Північно-Західного Причорномор'я відноситься до гідрологічної зоні недостатньою водності (рис.1.1).

Рисунок 1.1 - Карта-схема водності [1]

Гідрографічна мережа включає в себе великі річки (рр. Дунай, Дністер, Південний Буг), середні (рр. Кодима, Савранка, Куяльник, Тілігул, Когільник, Інгул та інші). Тільки на території Одеської області знаходиться 1135 малих річок і струмків, 15 лиманів, 68 водосховищ, 45 озер [6, 7].

Річки північно-західній частини Причорномор'я характеризуються широкими долинами, невеликим падінням русел і плавною течією. Велика кількість річок пересихає. Густота річкової мережі не перевищує 0,10-0,20 км/ км². Виняток становить Дунай-Дністровське межиріччя, де густота річкової мережі зростає до 0,30-0,50 км/км².

Характер водного режиму річок - Східноєвропейський [5], з короткочасним весняним водопіллям, яке проходить у лютому-березні та дощовими паводками влітку.

Гідрологічна вивченість території недостатня через те, що основна частина пунктів спостережень за стоком зосереджена на великих і середніх річках.

Обмежені водні ресурси Північно-Західного Причорномор'я і значна нерівномірність внутрішньорічного розподілу стоку зумовлюють необхідність проведення різного роду водогосподарських заходів, до числа яких належить регулювання стоку ставками і водоймищами, забори води на зрошення як з місцевих водних ресурсів, так і з річок-донорів.

Загальне число водосховищ наближається до 100 [4]. Значна кількість ставків не мають технічної документації, більш 50% з них функціонують без скидних споруд, в результаті чого відбуваються прориви земляних гребель.

У минулому сторіччі на території Північно-Західного Причорномор'я діяли Дунай-Дністровська, Нижньо-Дністровська, Явкинський, Ялпугська, Татарбунарська зрошувальні системи, по каналам яких перекидався стік з великих річок (рр. Дунай, Дністер, Дніпро) у райони з нестачею води.

2. Зміна кліматичних чинників формування стоку у сучасності

Річки є продуктом клімату за відомим висловленням кліматолога Воєйкова. Зв'язок стоку з кліматичними чинниками витікає з рівняння водного балансу замкненого водозбору за багаторічний період [8]

, (2.1)

де ,, - річні норми опадів, випаровування з поверхні суші та стоку, відповідно.

Оцінка норми річного стоку на основі водного балансу виконується за наступним рівнянням.

. (2.2)

Норма річних опадів та випаровування з поверхні суші є кліматичними чинниками формування річного стоку, які підкорюються законам широтної та вертикальної зональності. Оскільки норма річного стоку залежить від кліматичних чинників, то її просторовий розподіл також змінюється по широті місцевості або з висотою, якщо мова йде про гірські райони.

Значення величини випаровування з поверхні суші залежать від теплоенергетичних ресурсів клімату та зволоження ґрунтів [11]. У свою чергу теплоенергетичні ресурси клімату визначаються припливом сонячної радіації, яка впливає на термічний режим. Дуже часто температури повітря розглядаються як характеристика теплоенергетичних ресурсів [12]. У північній півкулі випаровування з поверхні суші збільшується у напрямі з півночі на південь. Але якщо на півночі випаровування з поверхні суші обмежене теплоенергетичними ресурсами, то на півдні ця величина обмежується ресурсами зволоження ґрунтів. У напіваридних та аридних зонах величина може зменшуватися у напряму до півдня через нестачу вологи у ґрунтах.

У загальному випадку температури повітря та опади розглядаються як головні характеристики клімату.

2.1 Основні тенденції змін кліматичних чинників у межиріччі Дунай-Дністер

Установлено, що середня кількість річних опадів за період 1989-2012 рр. на станції Ізмаїл зменшилась на 1,9% по відношенню до попереднього періоду спостережень ( 1946-1988 рр.) , в той же час зросла середньорічна температура повітря на 0,9°С. Середня кількість опадів на станції Сарата за період 1989-2012 рр. зменшилась на 1,7% в порівнянні з попереднім періодом спостережень (1959-1988 рр.), а середньорічна температура повітря зросла на 0,8°С.

В зимовий сезон на станції Ізмаїл зросли середньомісячні температури січня та лютого на 1,6-2,5°С (в межах від'ємних значень). У весняний сезон основне збільшення температур повітря припадало на березень (1,9°С). В літні місяці (VII-VIII) середньомісячна температура повітря збільшилася на 1,4-1,9°С. Аналіз середньомісячних температур на станції Сарата показав, що температури січня та лютого зросли на 1,9°С. У весняний сезон збільшення температур припало на березень (1,7°С). Влітку середньомісячна температура повітря збільшилась на 2°С.

Отримані В.В. Гребінем матеріали були підтверджені дослідженнями, виконаними в ОДЕКУ для м/ст. Ізмаїл. На розглянутих метеорологічних станціях межиріччя Дунай-Дністер установлена тенденція до зростання температур повітря за рік (рис. 2.1). Причому з 1989 р. зростає кількість випадків перевищення значеннями температур повітря їх середнього квадратичного відхилення. Так само зростають температури холодного (з листопада по березень, XI-III) та теплого (з квітня по жовтень, IV-X) періодів (рис. 2.2, рис. 2.3).



Рисунок 2.1 - Хронологічний хід річної температури повітря за даними м/ст. Ізмаїл (---- середнє багаторічне значення, --- лінія тренда, --- середньоквадратичне відхилення).

Рисунок 2.2 - Хронологічний хід температури повітря холодного періоду (XI-III) за даними м/ст. Ізмаїл (---- середнє багаторічне значення, -- лінія тренда, -- середньоквадратичне відхилення).

Рисунок 2.3 - Хронологічний хід температури повітря теплого періоду (IV-X) за даними м/ст. Ізмаїл (---- середнє багаторічне значення, --- лінія тренда, ---середньоквадратичне відхилення).

Для м/ст. Сарата також була виявлена тенденція до зростання температур повітря за рік (рис. А.1), а з 1989 р. зростає кількість випадків перевищення значеннями температур повітря їх середнього квадратичного відхилення. Так само зростають температури холодного (з листопада по березень, XI-III) та теплого (з квітня по жовтень, IV-X) періодів (рис. А.2, рис. А.3).

У хронологічному ході річних сум опадів на станції Ізмаїл (рис. 2.4) тенденцію до їх зміни не виявлено. При цьому опади холодного (рис. 2.5) та теплого (рис. 2.6) періоду також залишаються незмінними у часі. Аналогічна ситуація спостерігається і на станції Сарата (рис. А.4-А.6).

Рисунок 2.4 - Хронологічний хід річних сум атмосферних опадів, за даними м/ст. Ізмаїл (---- середнє багаторічне значення, --- лінія тренда).

Рисунок 2.5 - Хронологічний хід сум опадів холодного періоду (ХІ-ІІІ), за даними м/ст. Ізмаїл (---- середнє багаторічне значення, -- лінія тренда).



Рисунок 2.6 - Хронологічний хід сум опадів теплого періоду (IV-X),за даними м/ст. Ізмаїл (---- середнє багаторічне значення, -- лінія тренда).

3. Оцінка водних ресурсів межиріччя Дунай-Дністер за даними спостережень

3.1 Закономірності багаторічних змін річного стоку

Річка Когильник бере початок в Кодрах. Протікає на території Молдови та України. Впадає в озеро Сасик (басейн Чорного моря). Довжина складає 243 км (в межах України -- 120 км), площа водозбірного басейну 3910 кмІ. Похил річки 0,94 м/км. Використовується для зрошення. У спекотні роки через малу кількість опадів пересихає.

Гідрологічні спостереження за стоком та рівнями води ведуться у створі смт. Котовськ. Пост був відкритий у 1957 р. і є діючим. Основні морфометричні та гідрографічні характеристики наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 - Морфометричні та гідрографічні характеристики

Річка-пост	L від витоку, км	Ухил, %	F, км2	H, м	Fоз, %	Fб, %	Fл, %	Розораність, %
		Сер.	Сер. зваж.
р. Когільник - смт Котовськ	35	6,4	3,4	179	190	< 1	0	54	5

Річний стік є інтегральною характеристикою водних ресурсів. Оцінки середніх багаторічних величин річного стоку, виконані за даними спостережень на річці Когільник у створі смт. Котовськ показали, що характеристики стоку зменшилися при порівнянні їх до та після 1989 р.

Статистичні характеристики річного стоку визначаються із похибками, які не перевищують допустимі (табл.3.2). Тривалість спостережень у створі р. Когільник - смт. Котовськ складає 43 роки. Середня квадратична відносна похибка визначення величини становить 7,8% , у той час як допустима похибка визначення середньої величини складає 10% для гідрологічної зони недостатнього зволоження [14]. Точність визначення коефіцієнтів варіації та асиметрії є задовільною при розгляді всього періоду спостережень, проте після 1989 р., середня квадратична похибка визначення величини Сv виходить за межі допустимих значень.

Таблиця 3.2 - Оцінки статистичних параметрів річного стоку, визначені за даними рядів спостережень, р. Когільник

Назва створу	Період спостережень	, мм	, %		, %
р. Когільник - смт Котовськ	1961-2004	49,8	7,84	0,52	11,73	1,92	0,64	3,69
	1961-1988	55,2	10,02	0,53	14,54	1,69	0,81	3,19
	1989-2004	41	7,52	0,61	17,56	0,35	0,77	0,57

За даними В.В. Гребіня [6] єдиною датою початку суттєвих змін водного режиму річок України, що відбулися у результаті глобального потепління, може бути прийнятий 1989 рік. При порівнянні характеристик річного стоку за період 1989-2004 рр. із даними минулих років видно, що річний стік р. Кодима зменшується.

Аналіз різницевих інтегральних кривих середніх річних температур повітря, сум річних опадів та річного стоку показав, що температури повітря знаходяться у теплій (додатній фазі своїх коливань), починаючи з 1989 року (рис.3.1). Опади перейшли у від'ємну фазу своїх коливань ще у 1980 році.

Перехід коливань річного стоку у від'ємну фазу на річці Когильник спостерігався у кінці 80-х років.

Рисунок 3.1 - Різницеві інтегральні криві річних величин стоку, опадів, температур повітря Північно-Західного Причорномор'я

3.2 Максимальний стік

За даними спостережень, починаючи з 1989 року максимальна витрата весняного водопілля у створі р.Когільник - смт Котовськ становила 7,48 м³/с (1969 р.), а дощового стоку - 4,75 м³/с (1994 р.). Порівняння середніх багаторічних значень максимальних витрат за весь період спостережень та після початку впливу глобального потепління на водні ресурси показало, що характеристики максимального стоку, як талого, так і дощового майже не змінилися (табл. 3.3). Це пов'язано із тим, що досліджуваний водозбір знаходиться на території із нестійким сніговим покривом із переважно додатними температурами повітря у зимовий сезон.

Таблиця 3.3 - Статистичні параметри максимального стоку весняного водопілля та дощових паводків, р. Когільник - смт. Котовськ

Характеристика	Період	, м3/с	, %	Сv	, %			Cs/ Cv
Максимальний стік весняного водопілля	1961-2004	3,58	9,8	0,62	12,67	0,25	0,78	0,4
	1961-1988	3,55	13,42	0,71	15,29	0,31	1,07	0,44
	1989-2004	3,64	12,7	0,44	20,95	0,14	1,08	0,32
Максимальний стік дощових паводків	1961-2004	3,58	14,62	0,84	14,81	1,47	1,19	1,75
	1961-1988	3,59	20,95	0,96	18,2	1,63	1,06	1,69
	1989-2004	3,57	17,61	0,61	21,27	0,15	1,4	0,25

Співставлення ходу добових максимумів весняного водопілля та дощових паводків у багаторічному розрізі (рис.3.2, рис. 3.3) дозволило зробити висновок про незначне зменшення максимального стоку у останні десятиріччя.

Рисунок 3.2 - Зміна у часі добових максимумів весняного водопілля, р. Когільник - смт. Котовськ, 1961-2004 рр.

Рисунок 3.3 - Зміна у часі добових максимумів дощових паводків, р. Когільник - смт. Котовськ, 1961-2004 рр. (--- лінія тренда, 1 - 1989-2004 рр.)

3.3 Мінімальний стік

Тривалі періоди низького стоку суттєво впливають на стратегію управління водним господарством і є важливою характеристикою водного режиму річки. Межінь означає існування дефіциту води при її споживанні для певних цілей. Низький стік спостерігається на протязі межені і є її елементом. Основною характеристикою межені є "зменшення кількості води у певний момент часу на певній території ".

Мінімальний стік являє собою найменший за величиною річковий стік, який спостерігається у меженний період. Як правило, стік річки досягає мінімальних значень, коли поверхневий приплив зменшується або повністю зникає, а живлення річки відбувається за рахунок підземного припливу. Серед характеристик мінімального стоку найчастіше використовуються середньомісячні та середньодобові літні (осінні) та зимові витрати води, величини їх різної забезпеченості, тривалість пересихання та перемерзання річок. За умов нестійкої межені для характеристики мінімального стоку використовують 30-денну мінімальну витрату. За нормативними документами [11] рекомендується по даних спостережень визначати мінімальні 30-добові середні місячні витрати води 80-ної забезпеченості й потім використовувати перехідні коефіцієнти до мінімального стоку іншої ймовірності перевищення.

Низький стік є характерним для літньо-осіннього періоду річок Північно-західного Причорномор'я. Зимова межінь на цих річках більш висока, оскільки відбувається поповнення запасів підземних вод за рахунок осіннього зволоження, а також при відлигах.

Початок літньо-осінньої межені на р. Когільник припадає на червень місяць, кінець - на листопад. Літньо-осіння межінь переходить у зимову. Початок зимового меженного періоду відноситься до листопада-грудня, а закінчується у лютому, і лише у окремі роки - у березні місяці.

Порівняння середніх багаторічних значень мінімальних витрат за весь період спостережень та після початку впливу глобального потепління на водні ресурси показало, що характеристики мінімального стоку зменшується у і у літньо-осінню і у зимову межень (рис 3.4-3.5). Це пов'язано із тим, що площа водозбору р. Когільник - смт. Котовськ дуже мала ( F= 179 км²). Річка не має стійкого підземного живлення і втрати поверхневого стоку на інфільтрацію не можуть збільшити мінімальний стік.



Рисунок 3.4 - Мінімальні місячні витрати літньо-осінньої межені, 1961-2004 рр., р. Когильник - смт. Котовськ

Рисунок 3.5 - Мінімальні місячні витрати зимової межені, 1961-2004 рр., р. Когильник - смт. Котовськ

4. Оцінка якості води за гідрохімічними показниками

Метод оцінки якості води для рибогосподарських потреб ґрунтується на порівнянні показників складу і властивостей середовища водного об'єкта, що розглядається, з відповідними нормативами. Норми якості води водних об'єктів включають загальні вимоги до складу і властивостей води водних об'єктів, які використовуються для рибогосподарського водокористування.

Оцінка якості води виконувалася методом зіставлення значень показників якості води (виміряних або розрахованих) з нормативами. Якщо показники не мають ефекту спільної дії, то їх значення мають бути не більшими за норматив Ci ? ГДК; якщо показники якості води мають ефект спільної дії, то вони об'єднуються у групи і для кожної з груп показник якості ц має бути не більше 1:

ц= ? 1 (4.1)

де

Сi - концентрація речовини;

ГДК- гранично допустима концентрація.

У групу спільної дії об'єднують показники, нормовані з ЛОШ 1 і 2 класу небезпеки. Решта показників, нормованих без ЛОШ або з ЛОШ, але 3 і 4 класу небезпеки, не мають ефекту спільної дії.

Оцінка якості води 2-бальна: якщо хоча б один показник перевищує норматив, то вважається, що вода брудна і не відповідає нормам; у протилежному випадку - чиста (відповідає нормам).

Аналіз гідрохімічних показників на р. Когільник показав, що протягом останнього десятиріччя спостерігається перевищення гранично допустимих концентрацій по багатьом хімічним елементам. До основних елементів, які перевищують ГДК входять сульфати, хлориди, магній та натрій.

У 2005 р., порівняно з концентраціями минулих років, важливо відмітити значне збільшення БСК5 (перевищує ГДК в 19 разів), ХСК в 3,5 рази. Відмічено зменшення розчиненого кисню і збільшення концентрації хлоридів. Серед позитивних змін відмічено зниження вмісту завислих речовин та нітратів. Речовини токсичної дії не виявлені. Мінералізація зросла і перевищує встановлені ГДК в 5 разів.

У 2006 р. аналіз фізико-хімічних показників показав, що дані показники знаходяться в межах встановлених ГДК. Виняток складає лише показник кольоровості, який перевищує ГДК в 5 разів. Водневий показник (рН) також збільшився у декілька разів. Показники режиму кисню виявили, що концентрація розчиненого кисню перевищує ГДК у 2 рази. Мінералізація перевищує встановлені ГДК в 3,3 рази. Також перевищують ГДК завислі речовини.

Фізико-хімічні показники за 2007 р. показали, що показник кольоровості перевищив ГДК у 2,9 разів. Концентрація розчиненого кисню набагато зменшилась, порівняно з минулим роком. Також спостерігалось перевищення показника мінералізації у 2,7 разів. У цей рік спостерігались значні перевищення магнію (у 3 рази), натрію (4 рази) та показники сульфатів також значно перевищували встановлені ГДК (приблизно у 3 рази). З 2008 по 2013 роки спостерігались майже незмінні перевищення ГДК по таким показникам, як: сульфати, хлориди, магній, натрій, мінералізація та жорсткість (табл. 4.1). Сульфати та хлориди по всіх роках перевищували норми ГДК у 3-4 рази відповідно. Мінералізація за своєю концентрацією змінювалась в залежності від пори року. Наприклад, навесні та влітку вона збільшувалась, а взимку та восени її концентрації значно зменшувались. Але при цьому перевищення показників мінералізації спостерігалось протягом усього року. Також, у цей період, протягом усього року спостерігалось стійке перевищення показників жорсткості у 3-4 рази [13].

Таблиця 4.1 - Повторюваність випадків перевищення ГДК для риборозведення в період ( 2003-2013 рр.)

Речовина	Загальна кількість спостережень	Кількість випадків перевищення	Повторюваність, %
Розч. кисень	40	18	45
БСК5	42	28	66
ХСК	42	42	100
Азот амонійний	42	2	4,8
Сульфати	41	40	98
Хлориди	40	24	60
Кальцій	40	8	20
Магній	42	42	100
Натрій	41	41	100
Калій	41	6	15
Мінералізація	42	41	98
Роз. сухий залишок	33	33	100
Жорсткість	32	32	100
Залізо	42	2	4,8
СПАР	41	22	54
Нафтопродукти	41	2	4,9
Прозорість	8	2	25

Аналіз даних концентрацій за господарсько-питними нормативами (табл.4.2) не суттєво змінив ситуацію. У період з 2003 по 2013 рр. хлориди та сульфати перевищували гранично допустимі показники, майже за весь час спостережень, у 3-4 рази. Аналізуючи показники лужності можна зробити висновок, що протягом досліджуваного періоду цей показник також перевищував ГДК у 4-5 разів.

Спостерігалися невеликі перевищення водневого показника рН. У 2006 р. та у 2009 р. його концентрація перевищила ГДК у 1,5 раза.

Таблиця 4.2 - Повторюваність випадків перевищення ГДК для господарсько-питних нормативів в період (2003-2013 рр)

Речовина	Загальна кількість спостережень	Кількість випадків перевищення	Повторюваність, %
рН	41	2	4,9
Нітрати	42	1	2,4
Азот амонійний	42	1	2,4
Сульфати	41	41	100
Хлориди	40	31	78
Лужність	32	30	94
Залізо	42	3	7,1
Кольоровість	40	24	60

Висновки

Згідно із аналізом даних по метеорологічних станціях Ізмаїл (1946-2012 рр.) та Сарата (1959-2012 рр.) в останнє десятиріччя у коливаннях температур повітря збільшується кількість випадків перевищення позитивного значення середнього квадратичного відхилення.

Остаточних значимих змін опадів не виявлено ні для року, ні для теплого та холодного періоду.

Це означає, що зволоженість території залишається незмінною, а випаровування з поверхні суші зростає. В результаті відбувається зменшення середніх багаторічних величин стоку на 26%. Проте, збільшення температур холодного періоду не має значущого впливу на формування максимального стоку весняного водопілля, оскільки водозбір р. Когільник- смт Котовськ знаходиться на території із нестійким сніговим покривом із переважно додатними температурами повітря у зимовий сезон. На станції Ізмаїл середня багаторічна температура повітря у холодний період становить 2°С, а на метеостанції Сарата, розташованій північніше - 1,2°С.

Таким чином, на цьому водозборі зменшення максимального стоку за рахунок глобального потепління не відбувається.

Площа водозбору дуже мала (F= 179 км²). Отже річка не має стійкого підземного живлення і втрати поверхневого стоку на інфільтрацію не можуть збільшити мінімальний стік.

У зв'язку із недостатністю даних спостережень для оцінки характеристик стоку р. Когільник рекомендується застосовувати розрахункові схеми, отримані за математичними моделями, що розроблені в ОГЕКУ [9].

Література

1. Атлас: Географія України. - Київ: ДНВП "Картографія", 2003 рік - 49 стр.

2. Атлас Одеської області. - Одеса: Хорс, 2002. - 80 с.

3. Bоскресенский К.П. Норма и изменчивость годового стока рек СССР. - Л.: Гидрометеоиздат,1967. - 546 с

4. Гопченко Е.Д., Гушля А.В. Гидрология с основами мелиорации. - Л.: Гидрометеоиздат, 1988. - 303 с.

5. Гопченко Е.Д., Лобода Н.С. Водные ресурсы северо-западного Причерноморья (в естественных и нарушенных хозяйственной деятельностью условиях). - К.: КНТ, 2005. - 188 с.

6. Гребінь В.В. Сучасний водний режим річок України (ландшафтно-гідрологічний аналіз). - К.: Ніка-центр,2010. - 316 с.

7. Камзіст Ж.С., Шевченко О.Л. Гідрогеологія України. Навчальний посібник. - К.: Фірма "Інкос", 2009 - 612 с.

8. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І. Природні ресурси України : Навчальний посібник. - Рівне, 2000. - 192 с.

9. Лобода Н.С. Расчеты и обобщения характеристик годового стока рек Украины в условиях антропогенного влияния: Монография / Н.С. Лобода. - Одесса: Экология, 2005. - 208 с.

10. Оцінка впливу кліматичних змін на галузі економіки України / Під ред. Степаненко С.М. Полбового А.М. - Одеса Екологія, 2011 - 605 с.

11. Пособие по определению расчетных гидрологических характеристик. - Л.: Гидрометеоиздат,- 1984. - 447 с.

12. Природа Одесской области. Ресурсы, их рациональное использование и охрана / под. ред. Г.И. Швебс /. - Киев-Одесса: Вища школа. - 1979. - 144 с.

13. СанПин 4630-88. Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения. - М.: Минздрав СССР, 1988 г. - 59 с.

14. Швебс Г.И., Ігошин М.І. Каталог річок і водойм України: навчально-довідковий посібник / Під ред. Є.Д. Гопченка. - Одеса: Астропринт, 2003. - 390 с.

Додаток А

Рисунок А.1 - Хронологічний хід річної температури повітря за даними м/ст. Сарата (---- середнє багаторічне значення, --- лінія тренда, --- середньоквадратичне відхилення).

Рисунок А.2 - Хронологічний хід температури повітря холодного періоду(XI-III) за даними м/ст. Сарата (---- середнє багаторічне значення, --- лінія тренда, --- середньоквадратичне відхилення).

Рисунок А.3 - Хронологічний хід температури повітря теплого періоду(IV-X) за даними м/ст. Сарата (---- середнє багаторічне значення, --- лінія тренда, ___ середньоквадратичне відхилення), (1 - 1946-2012 рр., 2 - 1989-2012 рр.)



Рисунок А.4 - Хронологічний хід річних сум атмосферних опадів, за даними м/ст. Сарата (---- середнє багаторічне значення, --- лінія тренда)

Рисунок А.5 - Хронологічний хід сум опадів холодного періоду (ХІ-ІІІ), за даними м/ст. Сарата (---- середнє багаторічне значення, -- лінія тренда)

Рисунок А.6 - Хронологічний хід сум атмосферних опадів теплого періоду (IV-X), за даними м/ст. Сарата (---- середнє багаторічне значення, -- лінія тренда)

Размещено на Allbest.ru