Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Фізико-географічна та економічна характеристика району робіт

1.1 Промисловість

1.2 Сільське господарство

1.3 Транспорт

1.4 Рельєф

1.5 Грунтовий покрив

1.6 Гідрографія

1.7 Клімат

2. Топографо-геодезична вивченість району робіт

3. Геодезична підготовка проекту геологічних робіт

4. Геодезична підготовка рекогностування району робіт

5. Підготовка геодезичних даних для виносу проекту свердловин в натуру

6. Визначення площі ділянки робіт

6.1 Визначення площі ділянки робіт за допомогою палетки

6.2 Визначення площі ділянки робіт за допомогою планіметра

7. Побудова повздовжнього профілю місцевості і геологічного розрізу профільної лінії свердловин

8. Методика окомірної зйомки в околицях свердловин

9. Сучасні геодезичні технології для забезпечення геологічних робіт

Висновок

Література



Вступ

Проведення геологорозвідувальних і геофізичних робіт тісно пов?язане з подальшим зміцненням паливно-енергетичного комплексу України, з подальшим освоєнням нових родовищ корисних копалин та раціональної їх розробки з метою зміцнення економічного потенціалу нашої держави.

Якісне проведення вказаних вище робіт неможливе без їх топографо - геодезичного забезпечення. Для складання проекту геологорозвідувальних робіт та географічних досліджень потрібні топографічні карти різних масштабів, а проведення робіт неможливе без спеціальної геодезичної підготовки.



1. Фізико-географічна та економічна характеристика району робіт

Гоголівське родовище розташоване на території Шишацького району Полтавської області. Територія Полтавської області розташована в центральній і північно-східній частинах України, майже цілком у межах Придніпровської низовини, на лівобережжі басейну Дніпра. Виняток становить невелика ділянка площею близько 150 км2 на правобережжі басейну Дніпра, в межах Придніпровської височини. Понад 92% площі області знаходиться у межах природної зони лісостепу, і тільки біля 8% (її крайня південно-східна частина) - у межах степової природної зони Східноєвропейської рівнинної фізико-географічної країни.

На півночі Полтавщина межує з областями України: Чернігівською (протяжність меж - 107 км) і Сумською (238 км); на півдні - з Дніпропетровською (173 км) і Кіровоградською (149 км); на сході - з Харківською (188 км); на заході - з Київською (19 км) та Черкаською (225 км) областями. Загальна протяжність меж Полтавської області становить близько 1100 км, з яких 162 км проведені по акваторіях Кременчуцького (98 км) і Дніпродзержинського (64 км) водосховищ.

Область утворена 22 вересня 1937 року. Її сучасні межі встановлені у 1954 році. Площа Полтавщини - 28,8 тис. Км2, що становить близько 4,8% від площі України (7 місце серед її 24 областей, і 8 місце - враховуючи АР Крим). Від площі усієї земної кулі Полтавщина становить 0,006%; від площі населеного суходолу Землі -- 0,02%; від площі Європи -- 0,3%. Крайня північна точка області розташована за 3,3 км на північ від села Білогорілка Лохвицького району (50°33ґ18ґґпн.ш.), а крайня південна точка - на лівому березі Дніпродзержинського водосховища, в Кобеляцькому районі, за 0,4 км вище старого гирла р. Орель (48°44ґ36ґґпн.ш). Отже, різниця в широті між крайніми північною та південною точками Полтавської області становить 1°48ґ42ґґ. Протяжність області з півночі на південь, по прямій лінії між її крайніми північною і південною точками, становить 213,5 км.

Крайня західна точка області знаходиться на лівому березі р. Гнила Оржиця, за 1 км від с. Смотрики Пирятинського району (32°05ґ20ґґсх.д.), а її крайня східна точка розташована за 1,5 км від с. Шевченко Карлівського району (35°29ґ33ґґсх.д.). Отже, протяжність Полтавщини між крайніми західною й східною точками складає 3°24ґ13ґґд., або 259 км.

Географічний центр області, установлений за методом визначення пересічення серединних паралелі й меридіану, розташований на березі Псла поблизу сіл Герусове і Бірки Великобагачанського району (географічні координати: 49°38ґ57ґґпн.ш., 33°47ґ26ґґсх.д.).

Адміністративний центр Полтавщини - місто Полтава (49°35ґ15ґґпн.ш., 34°33ґ07ґґсх.д.), розташований у східній частині області. Площа міста 103,5 км2; його протяжність із заходу на схід - 15,6 км, із півночі на південь - 12,5 км.

Кількість міст 15, з них: обласного підпорядкування (значення) 5;

Кількість районів 25;

Кількість селищ 43;

Кількість сіл 1783;

Населення 1 466 786 осіб на 1 лютого 2013 року.



1.1 Промисловість

Полтавщина належить до областей України з середнім рівнем розвитку промислового виробництва. Більшість галузей промисловості області -- нові, виникли в 50-х -- 60-х роках: нафто- і газовидобувна, залізорудна, чорна металургія, нафтопереробна, автомобільна, верстатобудівна, електротехнічна, виробництво технологічного устаткування для хімічної, харчової і легкої промисловості.

Паливно-енергетичний комплекс Полтавської області відіграє важливу роль у розвитку та функціонуванні її суспільного господарства. Виробництво продукції комплексу становить 56% загального обсягу промислової продукції області. В області діє 26 нафтових родовищ, балансові запаси в яких складають 23 859 тис. т (18% в Україні), а позабалансові -- 46 207 тис. т (65% в Україні). Полтавська нафта високоякісна: в її складі до 55% світлих нафтопродуктів, мало сірки. В супутніх газах майже 70% пропано-бутанових легкозаймистих фракцій, у зв'язку з чим вони є цінною сировиною для хімічної промисловості.

Деяка кількість видобутої в області нафти і газового конденсату нафтопроводом і залізницею направляється на АТ відкритого типу "Кременчукнафтаоргсинтез", яке виробляє близько 70 видів нафтопродуктів. За обсягом продукції це одне з найбільших підприємств Полтавщини і другий за потужністю нафтопереробний завод України. Крім того, у 2006 р. в області працювало 17 підприємств з видобутку паливно-енергетичних матеріалів, 19 з виробництва продуктів нафтопереробки. Слід зазначити, що з 2001 р. починає спостерігатись збільшення обсягів продукції даної галузі. Середньорічний видобуток нафти в Полтавській області складає понад 220 тис. т. Серед найбільших родовищ нафти виділяють Кибинцівське (Миргородський район) та Решетняківське (Новосанжарський район). Запаси вільного газу в Полтавській області зосереджені в межах 64 родовищ (з 261 по Україні), балансові запаси в яких складають 475 766 млн. м? (44% від загальноукраїнських), а позабалансові 4 077 млн. м? (85%). Середньорічний видобуток газу в Полтавській області складає 6 700 млн. м?. Основні запаси та видобуток вільного газу в Полтавській області припадає на 20 родовищ, балансові запаси яких складають 4 312 млн. м? (13,3% від загальноукраїнських), а позабалансові -- 3 687 млн. м? (37% від загальноукраїнських). Найголовнішими родовищами вільного газу в Полтавській області є: Машівське, Опішнянське, Котелевське, Розпашнівське, Яблунівське, Абазівське, Матвіївське, Рудівсько-Червонозаводське, Західно-Хрестищенське (які входять в двадцятку найбільших по Україні).

На території області діє понад 77 електростанцій та електроустановок різної потужності. 99,6% виробництва електроенергії припадає на теплові електростанції (1407,1 млн. кВт. год. -- 2006 р.). Найпотужніша ГЕС в області -- Кременчуцька ГЕС, що належить до енергосистеми "Харківенерго". Всі інші електростанції області призначені для постачання електроенергії місцевим виробництвам. Поряд з тим, суспільно-господарський комплекс Полтавщини, задовольняє свої потреби в електроенергії за рахунок власного виробництва лише на 20 -- 22%, решта енергії надходить з електростанцій інших областей України та Росії.

Металургійний комплекс області представлений Полтавським ГЗК та сталеливарними цехами машинобудівних заводів міст Кременчука, Полтави, Комсомольська, Лубен. В структурі промислового виробництва Полтавщини частка чорної металургії та гірничорудної промисловості в 2006 р. складала 9,6%. Всього в області діє 96 підприємств металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів.

Розвиток машинобудування області обумовлюється рівнем розвитку продуктивних сил, а також природно-географічним та соціально-економічним факторами. Машинобудування і металообробка за вартістю промислової продукції займає 3-є місце в обласному промисловому комплексі. Виробництво машин та устаткування представлено 131 підприємством, виробництво електричного та електронного устаткування -- 112 підприємствами, виробництво транспортних засобів устаткування 21 підприємством. свердловина геологічний окомірний родовище

Лісозаготівельний промисел в області веде державне лісогосподарське об'єднання "Полтаваліс", до складу якого входить 7 держлісгоспів: Полтавський, Гадяцький, Лубенський, Кременчуцький, Пирятинський, Миргородський, Новосанжарський. Площа лісів в цих лісгоспах -- 149,6 тис. га.

1.2 Сільське господарство

Рівнинний рельєф та сприятливі агрокліматичні умови створюють відповідні передумови для розвитку сільського господарства.

Найбільші посівні площі області займають зернові культури (56,6% ). Основними виробниками зернових культур є Глобинський (197 тис. т), Новосанжарський (178 тис. т), Миргородський (163 тис. т), Семенівський (147 тис. т), Кобеляцький (125 тис. т) райони.

Значного розвитку за останні роки набуло виробництво круп'яних культур -- гречки та проса. Найбільшу питому вагу посівів гречки серед зернових мають північні райони області -- Чорнухинський, Гадяцький, Пирятинський.

Виробництво технічних культур на Полтавщині представлено вирощуванням цукрового буряка, сої та соняшника. Важливою галуззю рослинництва Полтавщини є картоплярство та овочівництво. У порівнянні з іншими культурами, рівень розвитку цієї галузі дещо нижчий. В цілому галузі рослинництва Полтавщини забезпечують населення та переробну промисловість рослинницькою продукцією.

Тваринництво Полтавської області сформувалось під впливом сприятливих природних та економічних умов для розвитку кормової бази, потреб населення в продукції тваринництва, територіального поділу праці та посилення міжрайонної функції області у виробництві тваринницької продукції.

Основними галузями тваринництва Полтавської області є скотарство, свинарство, птахівництво. Крім того, в області набули поширення кролівництво, конярство, бджільництво, хутрове звірівництво, ставкове рибництво.

1.3 Транспорт

На території Полтавщини функціонують всі (за винятком морського ) види транспорту -- залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний, повітряний. Здійснюючи вантажні і пасажирські перевезення, окремі види транспорту взаємодіють між: собою, формуючи транспортну систему. Провідне місце за вантажнооборотом в області належить трубопровідному і залізничному транспорту (8053,3 млн. т км), а за пасажирооборотом -- автомобільному (1863,9 млн. пас. км) і залізничному (1716,6 млн. пас. км).

Полтавська область відіграє значну роль у структурі транспортного комплексу України. Так, займаючи 4,8% території України, на якій проживає лише 3,3% населення країни, частка Полтавщини у структурі транспорту характеризується наступними показниками: за експлуатаційною довжиною залізничних колій загального користування -- 3,9%, за довжиною автомобільних доріг з твердим покриттям -- 5,4%, за вантажнооборотом автомобільного транспорту -- 5%.

Залізничний транспорт Полтавщини займає друге місце в перевезенні вантажів і третє -- в перевезенні пасажирів. Експлуатаційна протяжність залізниць на території області становить 853,4км. Щільність залізниць в розрахунку на 100 км кв. 2,96 км (Україна -- 3,8 км). Залізниці обслуговуються переважно тепловою тягою. Експлуатаційна довжина електрифікованих залізничних колій загального користування становить 277,6 км (32,5% від загальної довжини). Решта 575,8 км (67,5%) -- дизельне пальне.

Територію області охоплює Південна залізниця, що зв'язує Донбас зі столицею України та західними областями. Полтавщину перетинають чотири залізничні магістралі: Лозова -- Полтава -- Ромодан -- Гребінка; Харків -- Полтава -- Кременчук; Бахмач -- Ромодан -- Кременчук з відгалуженням Лохвиця -- Гадяч; Бахмач -- Пирятин -- Гребінка.

Автомобільний транспорт відіграє важливу роль у внутрішньо обласних зв'язках. Крім того, він обслуговує та доповнює залізничний і річковий транспорт.

Частка автомобільного транспорту в загальній структурі відправлень вантажів складає 81,7%. В структурі вантажообороту Полтавської області, автомобільний транспорт посідає друге місце, а його частка становить 20,1% По території області проходять автомагістралі: Київ -- Харків -- Ростов-на-Дону з відгалуженням Полтава -- Красноград; Полтава -- Кременчук -- Олександрія; Київ -- Пирятин -- Ромни -- Суми; Полтава -- Балта -- Рибниця; Полтава -- Кременчук; Полтава -- Черкаси; Полтава -- Гадяч та інші.

Річковий транспорт області діє переважно по Дніпру. В структурі вантажоперевезень переважають : залізна руда, лісові та будівельні матеріали, сільськогосподарська продукція. Річковими портами в 2006 році було перероблено 1235,4 тис. т вантажів.

Провідну роль в організації річкового транспорту відіграє Кременчуцький річковий порт. Зараз Кременчуцький порт -- це сучасне високомеханізоване підприємство, якому підпорядковано сім пристаней, а також діють річкові вокзали в Кременчуці, Світловодську, Комсомольську.

Авіаційний транспорт області розвинений дуже слабо. Основна виробнича діяльність авіапідприємств -- виконання авіахімічних робіт в сільському господарстві, обслуговування нафтогазопроводів, надання допомоги рибінспекції, лісового патрулю, виконання санітарних польотів. Низький розвиток авіатранспорту в Полтавській області зумовлений високими тарифами на перевезення пасажирів та вантажів, застарілістю літаків та високою ціною на пальне.

Трубопровідний транспорт області представлений трубопроводами:"Союз", Уренгой -- Помари -- Ужгород, Шебелинка -- Полтава -- Київ, Єлецьк- Курськ -- Кременчук -- Бендери, а також: нафтопроводами "Дружба ", Кременчук -Херсон.

Міський транспорт представлений автобусами, тролейбусами, та маршрутними таксі в м. Полтава та Кременчук, а в інших містах і СМТ, діють переважно автобуси та маршрутні таксі.

1.4 Рельєф

Основна геологічна структура, в межах якої розташована область, -Дніпровсько-Донецька западина та її схили. Рельєф області рівнинний, вона лежить в межах Полтавської рівнини.

Основні риси рельєфу області зумовлені її тектонічною і геологічною будовою. Загальну рівнинність території визначають тектонічні рухи (переважно слабкої інтенсивності), та субгоризонтальний характер залягання порід осадового чохла. Різниця в інтенсивності й направленості тектонічних рухів зумовила формування відносно підвищених (Придніпровська височина, Полтавська рівнина) та знижених рівнин (долина Дніпра - власне Придніпровська низовина).

Поверхня області має загальний нахил з півночі-північного сходу на південь-південний захід. Цей же напрямок простежується й для гідрографічної сітки. Максимальна абсолютна відмітка рельєфу (202,6м) на Лівобережжі області розташована за 5км на захід від Опішні на правобережній Придніпровській височині найвища точка поверхні +204м (вершина горба за 4км на південь від Крюківського району міста Кременчук). Цей горб називають „Деївською горою".

Найнижча точка поверхні Полтавщини (64м) - це берег Дніпродзержинського водосховища (середній уріз води в ньому). Середній похил поверхні по профілю між цими відмітками становить 0,98км. Але зниження в межах Придніпровської низовини відбувається нерівномірно. Ярусність рельєфу обумовлена більшою інтенсивністю підняття на північному сході області.

У межах Полтавської рівнини в рельєфі подекуди знаходять відображення локальні підняття порід (брахіантикліналі з соляними ядрами): Висачківське (за 15км на північний схід від Лубен); Полтавське, Солохо-Диканське тощо.

Найпоширенішим типом рельєфу є ерозійно-акумулятивний. Його відмінності (густота і глибина розчленування, рисунок ерозійної сітки тощо) зумовлені інтенсивністю неотектонічних рухів, від якої залежить висота місцевих базисів ерозії.

1.5 Грунтовий покрив

Ґрунтовий покрив Полтавської області формувався під впливом помірного клімату з близьким до оптимального зволоженням; переважно на лесових карбонатних пухких породах, багатих на елементи мінерального живлення і сприятливих за фізико-хімічними властивостями; лучно-степовою і степовою рослинністю на слабо дренованих вододілах і терасах, та широколистяно-лісовою рослинністю на розчленованих правобережжях річок; на півдні області ? в умовах неглибокого залягання ґрунтових мінералізованих вод, на півночі ? промивного водного режиму; під впливом давнього господарського освоєння.

Ці фактори зумовили переваження в ґрунтовому покриві області чорноземів, і опідзолених ґрунтів (перших ? переважно на вододілах під степами, других ? під лісами). Різні види чорноземів займають понад 92% площі орних земель і 84% всіх сільськогосподарських угідь території Полтавщини. У тому числі 2/3 площі орних земель становлять чорноземи типові (включаючи їх залишково-солонцюваті й вилугувані відмінності).

Підвищення родючості ґрунтів Полтавщини потребує заходів по їх меліорації (покращенню водного режиму; структури; усуненню несприятливих для рослинності фізико-хімічних властивостей; засоленості, надмірної кислотності тощо), та по охороні від прискореної ерозії, дефляції, хімічного забруднення.

Якість ґрунтів є найважливішим чинником при оцінці земельних ресурсів територій. За 100-бальною шкалою середня якість ґрунтів Полтавщини становить 65 балів (по Україні -- 60 балів). За цим показником Полтавщина поділяє 6-7 місце (на рівні з Хмельниччиною, після Черкаської, Чернівецької, Тернопільської, Вінницької, Кіровоградської областей). Загальна площа земельних ресурсів Полтавщини складає 2,875 млн. га, з яких 2,183 млн. га припадає на землі сільськогосподарського призначення (майже 78%).

Орні землі займають 1,759 млн. га. Середня розораність становить 61,2% території Полтавщини, або 80,6% від площі сільськогосподарських угідь що суттєво більше, ніж в середньому по Україні.

1.6 Гідрографія

На території Полтавської області налічується 146 річок (водотоків довжиною понад 10 км) загальною довжиною 5100 км. Серед них дві великі (понад 500 км) - Дніпро і Псел; дев'ять середніх (довжиною 101...500 км); 135 малих річок (100 км і менше). Є також приблизно 1600 струмків.

Річкова система у сучасному вигляді сформувалася в кінці льодовикової епохи. Нахил поверхні області зумовлює переважний напрям річкової сітки: майже всі річки течуть з півночі на південь або з північного сходу на південний захід і є лівими притоками Дніпра.

Середня густота річкової мережі 0,27 км/км2 (по Україні - 0,25 км/км2). Найбільший цей показник для басейнів Псла і Хоролу ? в центральній частині Полтавщини (0,40 км/км). Найменш розвинута річкова мережа (0,17 км/км) на крайньому заході області, в басейні ріки Оржиця на території Оржицького, Гребінківського та Пирятинського районів. Рівнинний характер поверхні, незначний похил зумовлюють спокійну ледве помітну течію річок, яка становить 0,1-0,3 м/сек.

Річки Полтавщини живляться в основному сніговими водами (55-60% від загального об'єму стоку), хоч більша кількість річної суми опадів випадає в тепле півріччя. Це обумовлено тим, що літні опади (за винятком зливових) просочуються в ґрунт, випаровуються і майже не дають стоку. Роль снігового живлення збільшується з півночі на південь області. Другим за значенням джерелом живлення річок є підземні води (30-35%). Роль підземного живлення зростає в зимовий і літній сезони, коли немає стоку поверхневих вод, або він незначний. Дощове живлення становить приблизно 10% річного об'єму стоку.

Водоносність і рівень води в річках області протягом року відчутно змінюються. Повінь на річках у зв'язку із таненням снігу розпочинається на початку березня. У цей час формується 70-80% річного об'єму стоку. Наприкінці літа більшість річок міліє, а деякі пересихають (настає літня межінь). У цей час живлення відбувається в основному за рахунок підземних вод. Обміління рік спричиняє зниження рівня ґрунтових вод, а це веде до зменшення запасів води у ставках та водоймах. Під час літніх злив і осінніх дощів на річках бувають паводки.

Приблизно 130 днів на рік річки покриті льодом. Льодостав починається на півночі та північному сході області до 7 грудня, завершується на півдні до 20 грудня, весняний льодохід розпочинається навпаки на півдні 17-18 березня, а закінчується 25 березня на північному сході. На весну припадає 75% твердого стоку, на літо та осінь разом - лише 10%.



1.7 Клімат

Географічне положення Полтавщини визначило її належність до помірного кліматичного поясу, крайньої південної частини атлантико-континентальної помірно-вологої помірно-теплої кліматичної області. У цілому для території Полтавщини притаманні загальні риси помірного континентального типу клімату. Одним із основних кліматичних показників є максимальна і мінімальна температура повітря. Абсолютний мінімум температури повітря в області спостерігався в районі м. Кременчука і в північно-східних районах (-38°С), абсолютний максимум - в районі Кременчука (+40°С). Улітку 2010 року найвища за весь період спостережень температура повітря по метеостанції Полтава становила +38,6°С.

Важливим показником, що дозволяв визначили ступінь континентальності клімату, є річна амплітуда середньомісячних температур повітря. Для області величина цього показника складає 27,3°С, для м. Полтави - 27,5°С.

Атмосферні опади на території області, в основному, випадають при проходженні північно-західних циклонів. Середня річна кількість атмосферних опадів закономірно зменшується із північного заходу на південь та південно-схід Полтавщини, в інтервалі 580...480 мм за рік (у Полтаві ? 545 мм за рік). Річна кількість опадів по всій Полтавщині впродовж також зростає (за півстоліття на 60 мм і більше).

Активними методами боротьби із несприятливими кліматичними явищами є обігрівання (задимлення, безпосередній захист земної поверхні, снігозатримання, зрошення, фітомеліорація тощо).



2. Топографо-геодезична вивченість району робіт

У геодезичному відношенні даний район вивчений досить добре, так як він забезпечений топографічними картами включно до топокарти 1:50 000.

В даному районі робіт для виносу свердловин в натуру будуть використовуватись такі геодезичні пункти, опис яких подано нижче:

Геодезичний пункт А, з абсолютною відміткою 217,5м, розташований на схід від с. Лукашівка на відстані 1км 250м.

Геодезичний пункт В, з абсолютною відміткою 215,3м, розташований на схід від с. Щербаківка на відстані 1км 200м.

Геодезичний пункт С, з абсолютною відміткою 223,1м, розташований на південний-схід від с. Рожин на відстані 1км 250м.

Геодезичний пункт D, з абсолютною відміткою 211,5м, розташований на північний-захід від с. Калита на відстані 1 км.

Прямокутні координати пунктів А, В, С, D, приведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Прямокутні координати пунктів А, B, C, D.

Назва геодезичного пункту	Прямокутні координати (м)	Висоти Н( м)
	Х	У
А	6081950	4311700	217,5
В	6082200	4314350	215,3
С	6077550	4313450	223,1
D	6075600	4313350	211,5



3. Геодезична підготовка проекту геологічних робіт

Номенклатура - це умовне літеро-цифрове позначення листів карт та планів, яке дозволяє визначити положення на земній кулі тієї частини території, що зображена на тих листах. Розграфка - прийнята система поділу карт або планів на окремі листи (трапеції).Основою номенклатурного ряду карт різних масштабів є карта масштабу 1: 1000 000.

Межі аркуша карти масштабу 1:1 000 000 збігаються за довготою з межами координатної зони в проекції Гауса-Крюгера і обмежуються меридіанами. Розмір внутрішньої рамки становить 6⁰. За широтою аркуш листа карти масштабу 1:1 000 000 обмежують паралелі через 4⁰. Сукупність аркушів, які потрібні для забезпечення зображення всієї зони називають колоною. Колони нумерують арабськими цифрами, починаючи від меридіана з довготою 180⁰. Тому номер колони відрізняється від номера зони на 30 одиниць.

Якщо у довготному напрямку аркуші карти масштабу 1:1 000 000 утворюють колони, то у широтному напрямку - широтні ряди, або пояси. Ряди позначають великими буквами латинського алфавіту на північ та на південь від екватора.

Таким чином номенклатура аркуша топографічної карти масштабу 1:1000 000 складається з буквенного позначення широтного ряду та номера колони.

До прикладу: В-25.

Вихідний аркуш карти масштабу 1:1 000 000 - основа для розграфлення аркушів карт тільки одного масштабу, тому позначення аркушів карт наступних крупніших масштабів приєднують до номенклатури попереднього аркуша. Цей шлях використовується при розрахунку номенклатури аркуша карти масштабу 1:10 000.

Задані географічні координати с. Гоголеве:

Для того, щоб визначити номер пояса, в якому знаходиться крайня точка, потрібно скористатися формулою :

де М - номер ряду; - географічна широта центру родовища.

При заданому значенні географічної широти крайня точка

, згідно з формулою, матимемо:

.

Отже, порядковий номер ряду 13. У латинському алфавіті цьому числу відповідає літера М.

Для того, щоб визначити номер колони, в якій знаходиться крайня точка, потрібно спочатку обчислити порядковий номер зони за формулою:

,

де n - номер зони; - географічна довгота крайньої точки.

При заданому значенні географічної довготи крайньої точки , згідно з формулою (4.2) отримаємо: .

Виконаємо перехід від зони до колони за відомо формулою :

де N - номер колони; n - номер зони.

При n=6 вираховуємо за формулою перехід від зони до колони:

N=6+30=36

Номенклатура листа карти масштабу 1:1000 000 буде М-36

Рисунок 1 - Поділ аркуша карти масштабу 1:1 000 000 на аркуші карти масштабу 1:100 000

Щоб отримати лист карти масштабу 1:100 000, слід лист карти масштабу 1:1000 000 поділити на 144 частини.

З рис.1 видно, що задана точка розташована в межах листа карти № 81, а номенклатура карти масштабу 1:100 000 і географічні координати кутів рамки приведені на рисунку 2

Рисунок 2 - Поділ аркуша карти масштабу 1:100 000 на аркуші карти масштабу 1:50 000



З рис. 2 видно, що задана точка розташована в межах листа карти М-36-81-В

Рисунок 3 - Поділ аркуша карти масштабу 1:50 000 на аркуші карти масштабу 1:25 000

Номенклатурою карти масштабу 1:25 000 буде: М-36-81-В-б. Поділ карти масштабу 1:25 000 з метою отримання потрібного аркуша карти масштабу 1:10 000 вказано на рис. 4.

Рисунок 4 - Поділ аркуша карти масштабу 1:25 000 на аркуші карти масштабу 1:10 000



Рисунок 5 - Аркуш карти масштабу 1:10 000

Таблиця 3.1 Перелік масштабів і номенклатур необхідних листів карт

Масштаби	Номенклатура листа карти	Кількість листів
1:50 000	M-36-81-В	1
1:25 000	M-36-81-В-а M-36-81-В-б	2
1:10 000	M-36-81-В-б-1 M-36-81-В-б-3 M-36-81-В-а-1 M-36-81-В-а-2 M-36-81-В-а-3 M-36-81-В-а-4	6



4. Геодезчина підготовка рекогностування району робіт

Зорієнтувати лінію - це означає визначити її положення відносно напрямків, які приміняються за вихідні. За вихідні напрямки приміняють: осьовий меридіан, істинний меридіан, магнітний меридіан. Меридіан що проходить через дану точку місцевості, одним напрямом вказує на північ, а іншим- на південний полюс. Для орієнтування напрямів користуються азимутами , румбами , та дирекційними кутами. Істинним азимутом лінії місцевості в даній точці називають кут, що відрахований за ходом стрілки годинника від північного напряму істинного меридіана, який проходить через дану точку, до напряму з цієї точки на предмет.

За абсолютним значенням азимути міняються від 0° до 360°. Меридіани міх собою не паралельні, тому азимут лінії в кожній її точці має різне значення. Магнітний азимут - це горизонтальний кут, відрахований за ходом годинникової стрілки від північного напряму магнітного меридіана, що проходить через дану точку, до напряму з цієї точки на предмет.

Горизонтальний кут який відраховується від північного кінця осьового меридіану за напрямком руху стрілки годинника до даного напрямку називають - дирекційним кутом, його можна поміряти за допомогою транспортира від лінії кілометрової сітки. Гострий кут, який відраховується від ближчого кінця меридіану з півночі або півдня - називають румбом(r).

Прямокутні координати і абсолютні висоти запроектованих свердловин визначають графічним способом по топографічній карті, що додається до завдання. Якщо свердловина розміщена між горизонталями, то її позначка обчислюється за формулами:



де - перевищення свердловини над горизонталлю, м; Н₁, Н₂ - позначки суміжних горизонталей, визначені по карті, м; n - відстань на карті від точки до горизонталі з меншою висотою, мм; d - заложення між суміжними горизонталями, мм.

Таблиця 4.1 Прямокутні координати і висоти запроектованих свердловин

Свердловини	Координати, м	Висота свердловини, м
	Х	У
1	6082500	4311800	205
2	6080400	4312850	220
3	6078900	4313500	135
4	6076600	4314600	190

Таблиця4.2 Орієнтування ліній

№ св.	Дирекційний кут	Істинний азимут	Магнітний азимут
1.	1550
2.
	1550
3.
	1550
4.



5. Підготовка геодезичних даних для виносу свердловин в натуру

Для того, щоб винести свердловину 1 необхідно визначити кут в_А і горизонтальне положення S_А-1, де:

в_{А =} б_А-1 - б_АC

S_А-1 = (Y₁ - Y_A)²/ sin б_А-1; S_А-1 = (Х₁ - Х_A)²/ cos б_А-1;

S_А-1 = (Х₁ - Х_A)² + (Y₁ - Y_A)²

Для цього необхідно визначити б_А-1 і б_АC за формулами:

tg _А-1 = (Y₁ - Y_A)/ (Y₁ - Y_A);

tg б_АC = (Y_C - Y_A) + (Х₁ - Х_A);

Звідси ми отримуємо кут б , б - дирекційний кут. Для визначення чверті, в якій знаходиться дирекцїйний кут враховують знаки Y (синуса) і Х (косинуса).

Румби



Таблиця 5.1 Координати геодезичних пунктів і свердловин.

	Координати
	Х	Y
В	6082200	4314350
А	6081950	4311700
Свердловина 1	6082500	4311800

Таблиця 5.2 Підготовка даних для виносу в натуру свердловину 1.

Напрям АВ	А-1
YА	4311700	Y1	4311800
YВ	4314350	YА	4311700
?Y=YВ-YА	2650	?Y	100
XА	6081950	X1	6082500
ХВ	6082200	XА	6081950
?Х=XВ-XА	250	?X	550
tgб =?Y/?X	10,6	tgб	0,18
б'(r)	84°36'	б'(r)	10°18'
б	84°36'	б	10°18'
S	---	S	559
1 = б А-1- б ВА=10°18'-84°36'+360°=284°18ґ

Для знаходження свердловини на місцевості встановлюю в т.А теодоліт і по твердому напрямку за ходом годинникової стрілки відкладаю кут 284°18ґ і віддаль S=559м.

Таблиця 5.3 Координати геодезичних пунктів і свердловин.

	Координати
	Х	Y
А	6081950	4311650
B	6082200	4314350
Свердловина 2	6080400	4312800



Таблиця 5.4 Підготовка даних для виносу в натуру свердловину 2

Напрям ВА	В-2
YB	4314350	Y2	4312800
YА	4311650	YВ	4314350
?Y=YА-YВ	-2700	?Y=Y2-YB	-1550
XB	6082200	X2	6080400
ХА	6081950	XВ	6082200
?Х=XА-XВ	-250	?X=X2-XB	-1800
tgб =?Y/?X	10,8	tgб	0,86
б'(r)	84°42'	б'(r)	40°42ґ
б	264°42'	б	220°42ґ
S	---	S	2375,4
2 = б В-2- б BА=220°42'-264°42ґ+360°=316 °

Для знаходження свердловини на місцевості встановлюю в т.B теодоліт і по твердому напрямку за ходом годинникової стрілки відкладаю кут 316° і віддаль S=2375,4м.

Таблиця 5.5 Координати геодезичних пунктів і свердловин.

	Координати
	Х	Y
D	6075600	4313350
С	6077550	4313450
Свердловина 3	6078900	4313500

Таблиця 5.6 Підготовка даних для виносу в натуру свердловину 3.

Напрям СD	С-3
YС	4313450	Y3	4313500
YD	4313350	YС	4313450
?Y=YD-YС	-100	?Y=Y3-YС	50
XС	6077550	X3	6078900
ХD	6075600	XС	6077550
?Х=XD-XС	-1950	?X=X3-XС	1350
tgб =?Y/?X	0,051	tgб	0,003
б'(r)	2°54'	б'(r)	0°10ґ
б	182°54'	б	0°10ґ
S	---	S	1351
3 = б С-3- б СD=0°10'-182°54'+360°=177°16ґ

Для знаходження свердловини на місцевості встановлюю в т.C теодоліт і по твердому напрямку за ходом годинникової стрілки відкладаю кут 177°16ґ і віддаль S=1351м.

Таблиця 5.7 Координати геодезичних пунктів і свердловин.

	Координати
	Х	Y
D	6075600	4313350
С	6077550	4313450
Свердловина 4	6076550	4314600

Таблиця 5.8 Підготовка даних для виносу в натуру свердловину 4.

Напрям DC	D-4
YС	4313450	Y4	4314600
YD	4313350	YD	4313350
?Y=YC-YD	100	?Y=Y4-YD	1250
XС	6077550	X4	6076550
ХD	6075600	XD	6075600
?Х=XC-XD	1950	?X=X4-XD	950
tgб =?Y/?X	0,051	tgб	1,31
б'(r)	2°54'	б'(r)	52°36ґ
б	2°54'	б	52°36ґ
S	---	S	1570
4 = б D-4- б DC=52°36ґ-2°54'=49°42ґ

Для знаходження свердловини на місцевості встановлюю в т.D теодоліт і по твердому напрямку за ходом годинникової стрілки відкладаю кут 49°42ґ і віддаль S=1570м.



6. Визначення площі ділянки робіт

6.1 Визначення площі ділянки робіт з допомогою палетки

Застосовувати вказаний спосіб доцільно для визначення ділянок з невеликою площею і відносно прямолінійними межами. Точність методу становить 1/100-1/200 площі, що вимірюється. Для визначення площі району робіт використовують палетку квадратів з стороною 5 мм. Палетка представляє собою сітку квадратів, нанесену на кальку, або на іншу прозору основу. Площа, що відповідає одному квадрату палетки обчислюється за формулою:

S=(d·a)²

де S - площа, що відповідає одному квадрату; d - відстань, що відповідає 1 мм у масштабі карти; а - сторона квадрату палетки, мм.

У нашому випадку при d = 50 м і а = 5 мм, одержимо S = 62500м².

Площа ділянки робіт визначається за формулою:

p=S·n

p₁=62500 м² · 406

p₂=62500 м² · 412

де р - площа району робіт; S - площа, що відповідає одному квадрату; n - кількість повних і неповних квадратів.

Палетку ставлять на карту і підраховують кількість повних і неповних квадратів в межах площі, що визначається.

Потім зсувають палетку і повторюють підрахунок квадратів.

№ прийому	Кількість квадратів	Площа 1-го квадрату палетки, км2	Площа ділянки робіт, км2
			з прийому	середня
1	406	62,5	25,375	25,500
2	410	62,5	25,625

Р=25,500 км²

Точність визначення площі характеризується відносною середньою квадратичною похибкою (1/N), і може бути обчислена за формулою:

де Др - різниця площ з двох прийомів; Р - загальна площа ділянки робіт.

При Др=0,250 км²; Р=25,500 км² отримаємо:

6.2 Визначення площі ділянки робіт з допомогою планіметра

Для визначення площі ділянки полюс планіметра закріплюють на плані поблизу неї. Центр обвідного скельця встановлюють на будь-яку позначену олівцем точку контуру й на відліковому механізмі читають відлік до обводу. Обвівши ділянку обвідним скельцем по контуру за годинниковою стрілкою до позначеної точки, беруть другий відлік т₂. Різниця відліків т₂ - т₁, дасть площу обведеної фігури у поділках планіметра. Для визначення площі ділянки потрібно знати, скільки квадратних метрів чи гектарів міститься в одній поділці планіметра, тобто ціну С поділки. Тоді площу ділянки можна визначити за формулою:



S = С (т₂ - т₁)

де С - ціна поділки планіметра

- площ квадратів

- чотирьохзначний відлік

Ціну поділки планіметра визначають шляхом обводу фігури, площа якої відома. Як правило, з цією метою використовують квадрат координатної сітки, площу якого визначають за масштабом плану.

Установивши планіметр у робоче положення, центр обвідного скельця ставлять в одній із вершин квадрата і, взявши початковий відлік т₁ обводять контур квадрата. Дійшовши до початкової точки, беруть другий відлік т₂. Розділивши площу квадрата на різницю відліків т₂ - т₁ знаходять ціну поділки планіметра у квадратних метрах.

m1=7161	m2=8232
m1=8232	m2=9307

(m₁ - m₂)_сер=1073

S = 24242,2 · 1073 = 26011880 м² = 26, 011880 км²

S = 26,011880 км²



7. Побудова поздовжнього профілю місцевості і геологічного розрізу вздовж профільної лінії свердловин

Профіль місцевості і геологічний розріз будуємо, як одне креслення на міліметровому папері. Горизонтальний масштаб приймаємо рівним масштабу топографічної карти (1:50 000), а вертикальний - 1:1000. Спочатку будуємо сітку профілю з графами: номер свердловини, абсолютні висоти, відстані. Далі вибираємо умовний горизонт з врахуванням глибин свердловин, будуємо і підписуємо вертикальну шкалу висот у заданому вертикальному масштабі (1:1000). За даними планового і висотного положення запроектованих свердловин і характерних точок рельєфу вздовж профільної лінії будуємо поздовжній профіль. При зображенні пластів гірських порід використовують умовні позначенн.

Для зображення стратиграфічного розрізу застосовуємо наведені в таблиці глибини залягання порід по кожній свердловині.

Таблиця 7.1 Глибини залягання порід

Назва породи	св. 1	св. 2	св. 3	св. 4
Глина	0-16	0-21	0-24	0-30
Крейда	16-38	21-35	24-39	30-69
Пісок	38-53	35-49	39-57	69-75
Вапняк	53-82	49-69	57-85	75-90



8. Методика окомірної зйомки в околицях свердловин

Окомірна зйомка - це найбільш простий вид зйомки місцевості. Окомірна зйомка необхідна при дешифруванні аерознімків, карт мілких масштабів, а також при поповнені і виправленні застарілих карт і планів. Рідше, окомірна зйомка виконується як самостійний вид зйомчих робіт.

При окомірних зйомках в експедиційних умовах використовують планшет.

Планшет - це кусок картону розміром 25 х 30 см, на заданій стороні якого є кишенька. На планшет кнопками прикріплюють аркуш ватману, на якому в подальшому ведуть зйомчу роботу. На папері, для зручності виконання польових робіт, в туші викреслюють сітку квадратів зі стороною 2 см. До планшету прикріплюють компас так, щоб лінія північ - південь на бусольному кільці була паралельна довгій стороні планшета.

Візирна масштабна лінійка служить для візування, прокреслювання напрямків і відкладання відстаней.

Окрімна зйомка складається з наступних операцій:

1) підготовчі роботи;

2) польові роботи;

3) оформлення плану;

План невеликої ділянки місцевості можна скласти власноруч. Для цього потрібні нескладні інструменти -- планшет із компасом і візирна лінійка. Планшет -- це прямокутна дошка з прикріпленим в одному куті компасом. До дошки прикріплюють також аркуш паперу, на якому креслять план.



Планшет для окомірної зйомки

Спершу на папері проводять лінію "північ -- південь" у вигляді стрілки. Її напрям має збігатися з напрямом на компасі. Після цього планшет потрібно зорієнтувати. Для цього стрілку компаса звільняють, дають їй заспокоїтись, а потім, повертаючи планшет навколо осі, наводять північний кінець стрілки на цифру 0.

На аркуші паперу обирають точку для позначення місця свого розташування. Один кінець візирної лінійки прикладають до цієї точки, а інший спрямовують на той об'єкт, який слід позначити на плані. За допомогою лінійки олівцем проводять лінію, після чого вимірюють відстань до предмета рулеткою, землемірним циркулем або кроками. Цю відстань відкладають на проведеній лінії в обраному масштабі. Предмет позначають умовним знаком, а лінію витирають гумкою. Потім таким самим чином зображують інші місцеві об'єкти.

Такий процес створення плану місцевості називається окомірною зйомкою.



9. Сучасні геодезичні технології для забезпечення геологічних робіт

В сучасному розумінні "геодезія" - це наука про методи визначення форми і розмірів Землі або окремих її частин, зображення земної поверхні на планах та картах і точних вимірювань на місцевості.

Сучасна геодезія тісно пов'язана з іншими науками математикою, фізикою, астрономією, електронікою, оптикою та обчислювальною технікою. А теперешні геодезичні прилади - це складні радіо- та оптико-електронні комплекси.

Сучасні геодезичні прилади: електронний тахеометр та GPS-приймач

Залежно від задач, що вирішуються, геодезія поділяється на ряд самостійних дисциплін:

вища геодезія (астрономічна геодезія, космічна геодезія, гравіметрія) вивчає форму та розміри Землі та методи високоточного вимірювання координат точок земної поверхні;

інженерна геодезія - область геодезії, спрямована на виконання геодезичних вимірювань при вищукуваннях, проектуванні та експлуатації будівель та споруд;

маркшейдерія - область геодезії, спрямована на виконання геодезичних вимірювань при проектуванні та розробці кар'єрів, шахт та в тунелебудуванні;

Топографія - дисципліна, що займається географічним та геометричним вивченням місцевості з метою складання топографічних карт. В сферу топографії входять питання класифікації, змісту, методики складання та точності карт;

гідрографія - область геодезії, спрямована на дослідження та опис у вигляді карт водних об'єктів;

фотограмметрія - дисципліна, що вивчає вимірювання на аерофото та космічних знімках з метою складання планів та карт;

Картографія - дисципліна, що займається методами складання та видання карт.



Висновок

Під час написання курсової роботи я визначив, що фізико - географічні умови району робіт є сприятливими для топографо - геодезичної вивченості, район забезпечений топографічними картами включно до топокарти 1 : 50 000, номенклатура листа карти масштабу 1 : 10 000 є M-36-81-В-б-1, визначив дирекційні кути, істинний та магнітні азимути, координати свердловин, підготував дані для виносу свердловин в натуру, визначив площу району робіт з допомогою двох способів, побудував геологічний профіль, засвоїв методику окомірної зйомки в околицях свердловин.



Література

1. Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії. - Київ, 2013 р.

2. Б.С. Хейфец, Б.Б. Данилевич. Практикум по инженерной геодезии. - М.: Недра, 1979.

3. Парамонов А.Г., Сомов В.Д., Черноглазов Н.В. Основы топографии и аэрофотосъемки. - М. Недра, 1991. С. 285.

Размещено на Allbest.ru