Формально застосування тортур було пов'язане з певними умовами. Так, катування не повінню застосовуватися, доки не будуть знайдені достатні докази і «підозри» учинення звинуваченим злочину. Достатніми доказами для допиту з тортурами були, наприклад, показання двох «добрих» свідків. Показання одного свідка розцінювалися як напівдоказ.

Судовий розгляд справи проходив у закритому засіданні. Через те, що суд сам провадив розслідування, збирав докази, остаточний вирок визначався в ході слідства і міг бути обвинувальним, із залишенням у підозрі і виправдувальним.

Отже, вироблення особливостей феодального права Франції, Англії, Німеччини та країн Центральної і Східної Європи породило певну своєрідність феодального суспільства в окремих країнах Європи. Загальні риси розвитку феодального права європейських країн спрямували законотворчий процес в країнах південних та західних слов'ян у напрямку розміщення закону на службу державі.

Висновки

Знання фактичного матеріалу при вивченні історії держави і права необхідне й обов'язкове. Без цього не існує і не може бути науки історії. Йдеться не тільки про необхідність мати чітке уявлення про місце розташування держави або час її існування. До фактів історії держави і права зарубіжних країн належать найрізноманітніші явища: правовий статус соціальних груп населення, структура державного апарату, судова система, характер військової організації, джерела права, окремі правові інститути і т.д.

Історія держави і права зарубіжних країн - методологічна наука, яка дає можливість глибоко пізнати єдиний, при всій величезній різноманітності і суперечливості, процес розвитку держави і права. Знання фактичних деталей ще не є достатнім для опанування курсом історії держави і права. Факти треба вміти узагальнити і пояснити, визначити їх місце і роль у державно-правовому розвитку. Тому, вивчаючи історію держави і права зарубіжних країн, дуже важливо бачити в ній не суму різнорідних фактичних даних, які слід запам'ятати, а насамперед найважливіші закономірності розвитку держави і права, ілюстрацією і підтвердженням яких є певні факти. Тільки за такої умови можна збагнути весь процес державно-правової історії, простежити, як на історичних проміжках виникали і удосконалювалися державно-правові інститути, що функціонують досі. Світовий досвід говорить про те, що історія людства не сума випадкових складових частин, а закономірний взаємопов'язаний поступальний процес.

Становлення держави у західних та південних слов'ян проходило в умовах боротьби проти німецьких рицарів-тевтонів. Саме цією обставиною пояснюється відносна затримка економічного і державно-правового розвитку слов'ян та їх пізніший вступ на шлях капіталізму. Характерний для Західної Європи шлях; від родової демократії до ранньофеодальної держави, від феодальної роздробленості до станово-представницької та абсолютної монархій, західні слов'яни так і не змогли пройти в рамках національної державності.

Польський шлях розвитку взагалі суттєво вирізнявся у загальноєвропейському контексті - тут склалася дворянська демократія, відсоток дворян на порядок перевищував середньоєвропейські показники, сам дворянський клас не був чимось закостенілим, а постійно поповнювався за рахунок вихідців з духовенства, заможного селянства і навіть козацтва. Чехія, на відміну від Польщі, так і не зуміла позбавитися протистояння між крупними і дрібними феодалами (панами і владиками). Ослаблення королівської влади у цих країнах призвело до втрати національної незалежності та онімечення частини населення. На правові інститути південно і західнослов'янських держав певний вплив здійснювало римське і німецьке право та авторитет римської церкви і канонічного права.

Як відомо, перша давньоруська кодифікація «Руська правда» Ярослава Мудрого, була укладена ще в XI ст. на власній оригінальній основі. Польська «правда» - Ельблонська книга - датується ХІІІ ст. Статути Конрада Оттона в Чехії - кінцем XII ст. Це не означає, що феодальний суд у чехів і поляків оформився на 100-200 років пізніше, ніж у Київській Русі. Складання держави і її установ проходило у східних слов'ян аж до монгольської навали 1237-1240 рр. загалом у більш сприятливій внутрішньо - та зовнішньополітичній обстановці, чим і пояснюється більш раннє завершення перших кодифікаційних робіт («Руська правда», Правда Ярославичів, «Судебник») на сході слов'янського світу.

Навчити осмисленому розумінню державно-правових явищ та інститутів, умінню бачити їх у взаємодії, суперечливому розвитку можна лише спираючись на науково-обґрунтовану порівняльну характеристику історії держави і права зарубіжних країн, зокрема країн південно та західнослов'янських народів, шляхом поділу всього державно-правового матеріалу на періоди або етапи, в межах яких розкривається єдина, загальна для всіх держав закономірність.

Методологічно вірно побудована характеристика допомагає узагальнити попередній шлях державно-правового розвитку, краще зрозуміти сутність теперішньої його стадії та накреслити перспективи подальшого розвитку держави і права.

Список використаних джерел

1. Ванечек В. История государства и права Чехословакии. - М.: «Юридическая литература», 1981. - 504 с.

2. Великая Моравия, её историческое и культурное значение. - М.: Знание, 1985. - 149 с.

3. Виноградова А. К вопросу возникновения городов в Чехии // Учёные записки Института Славяноведения АН СССР. - М., 1954. - Т. 10. - С. 389 - 412.

4. Галанза П.Н. Феодальное государство й право Германии. - М.: «Юридическая литература», 1963. - 324 с.

5. Зашкільняк Л. Історія Польщі. - Львів: Знання, 2001. - 789 с.

6. История и культура Болгарии. - М.: Высшая школа, 1986. - 367 с.

7. История Польши. - М.: Высшая школа, 1956. - Т. 2. - 456 с.

8. История Чехии. - М., 1947.

9. Історія держави і права зарубіжних країн. Хрестоматія. - К.: Видавництво «Академія», 2002. - 678 с.

10. Історія західних та південних словян. Курс лекцій / За ред. І. Грінчака. - К.: Знання, 1987. - 425 с.

11. Історія Центрально-Східної Європи. - Львів: Знання, 2001. - 565 с.

12. Колесницкий Н. Феодальное государство (VІ - ХV вв.). - М.: Знание, 1967. -280 с.

13. Корецкий В.М. Лекции по истории государства и права. - М.: «Юридическая литература», 1947. - 467 с.

14. Королюк В. Древнепольское государство. - М.: Высшая школа, 1957. - 456 с.

15. Краткая история Польши. С древнейших времён до наших дней. - М.: Знание, 1993. - 560 с.

16. Краткая история Чехословакии. - М.: Знание, 1988. - 479 с.