Життя та діяльність Ернста Тельмана

4 травня 1936р. міністр юстиції Франк офіційно заявив іноземним журналістам, що незабаром відбудеться процес над Тельманом, обвинуваченим в організації терористичних актів. Не дивлячись на явну безглуздість цього звинувачення, нацистська юстиція зажадала для Тельмана суворого вироку. Але довести істинність свідомо сфабрикованого звинувачення на процесі, що проходить на очах всього світу, було просто неможливо. Цим і пояснюється, чому нацисти не зважилися на відкритий поєдинок з Тельманом, надавши йому судову трибуну.

Звинувачувальний акт і інші матеріали слідства у справі Тельмана були ретельно досліджені міжнародною комісією, що складалася з відомих всьому світу юристів на чолі з відомим англійським адвокатом Пріттом. Вони одностайно заявили, що документи ці свідчать про повну бездоказовість звинувачень проти Тельмана і про свавілля німецьких органів юстиції, і зажадали його негайного звільнення[17, с.166-167].

Сфабрикований на основі помилкових донесень агентів гестапо звинувачувальний акт викликав бурхливий протест і обурення всієї світової громадськості. Проте неспроможність нацистських звинувачень проти Тельмана і відмови гітлерівців від відкритого процесу над ним зовсім не означали, як це підтвердили подальші події, що небезпека для його життя минула.

І все-таки, не дивлячись на довгі одинадцять з половиною років, які Ернст Тельман без суду і вироку тужив в кам'яних мішках фашистських в'язниць, гітлерівцям не вдалося морально зломити його. Знаходячись постійно під посиленою охороною і в повній ізоляції, він підтримував зв'язки з друзями і соратниками по партії і в міру своїх можливостей брав участь в антифашистському русі Опору, в боротьбі передової частини німецького народу за звільнення Німеччини від коричневої чуми.

У в'язниці Тельман написав значне число листів і записок, заповнив своїми замітками 34 зошити, які є важливими документами історії німецького і міжнародного комуністичного і робочого руху.

Тельман з хвилюванням чекав процесу, на якому він розраховував зірвати перед німецьким народом, перед всім світом маску з гітлерівського фашизму. Він знав, що нацисти бояться процесу, але проте посилено готувався до нього, працював над проектами своїх виступів на ньому, ретельно аналізував звинувачувальний акт[17, с.169].

Двосторонній зв'язок ЦК КПН з Тельманом був встановлений відразу ж після арешту і підтримувався майже безперервно до 1944р. Здійснювався він через адвокатів і через товаришів Тельмана по ув'язненню. Проте головну роль грала тут Роза Тельман, брала участь також і Ірма.

До 1938р. нелегальним ланцюжком зв'язку керував Вальтер Ульбріхт, а з літа 1938р., коли він був призначений представником КПН при ІККІ в Москві, цей зв'язок продовжував організовувати Франц Далем.

Під час побачення Ірми з батьком в червні 1942р. він передав їй свою автобіографію, а також матеріали про допити його чиновниками поліції і гестапо, протоколи допитів видних державних діячів у його справі. Ці матеріали вона заховала в тайнику, і гестапівцям не вдалося їх виявити. Останній раз вона бачила батька у вересні 1943р.

Після ряду невдалих спроб гестапо зломити волю Тельмана гітлерівський уряд вирішив відмовитися від процесу над ним. Невпинна боротьба Ернста Тельмана проти гітлеризму і війни, його непохитна стійкість і вірність ідеям комунізму зробили його символом антифашистського руху в Германії і інших країнах світу.

У Австрії, Угорщині, Болгарії, Румунії, Польщі комуністи в умовах підпілля разом з чесними соціал-демократами вели боротьбу за звільнення Тельмана і інших антифашистів.

Франц Далем писав в своїх спогадах, що Радянський Союз вніс пропозицію до Міжнародного Червоного Хреста обміняти політичних ув'язнених Е.Тельмана, Франца Далема і деяких інших арештованих гестапо керівних працівників КПН на фельдмаршала Паулюса, що знаходився в полоні, і інших узятих в полон радянськими військами в звільненому Сталінграді нацистських генералів, але Гітлер цю пропозицію відхилив. На жаль, Тельмана так і не вдалося вирвати з рук гітлерівців. 18 серпня 1944р., коли Радянська Армія впритул наблизилася до меж Німеччини, нацистські кати з боязкою мстивістю, тайком, без суду, без вироку убили Ернста Тельмана і спалили його труп в печах Бухенвальда.

Вбивство Ернста Тельмана було важкою втратою для німецького і міжнародного робочого руху. У його обличчі чесні і миролюбні люди всієї планети втратили самовідданого борця проти фашизму і війни, за об'єднання всіх прогресивних сил в єдиний фронт боротьби за свободу, демократію, за мир і співпрацю між народами, за світле майбутнє людства.

До останніх днів тюремного ув'язнення не слабшала переконаність Ернста Тельмана в тому, що німецький робочий клас знову повстане і поверне собі довіру народів миру[6, с.190]. Заради них він боровся і віддав краплю по краплі всю свою кров, своє життя. Лиходійське вбивство Тельмана було здійснене в Бухенвальді в глибокій таємниці, під покривом ночі. Мертва тиша була порушена декількома одиночними пострілами. Вони насторожили лише членів підпільного табірного комітету, яким ще вдень стало відомо про те, що есесовці наказали в'язням, обслуговуючим крематорій, підготувати печі і негайно віддалитися в свій барак. Судячи по особливих запобіжних засобах, по посиленій охороні крематорію, по тому, як нервували кати, комітету стало ясно, що готується якесь незвичайне вбивство. Але хто саме є наміченою жертвою, антифашистам з'ясувати не вдалося.

Весною 1947р. американський військовий трибунал у Дахау на процесі у справі про лиходійства, здійснені в Бухенвальді, неспростовно встановив, що вночі 18 серпня 1944р. есесовці вбили Ернста Тельмана. Зловісну картину цього злочину нацистів малюють свідчення колишніх в'язнів Бухенвальда.

Тельман був привезений в Бухенвальд з в'язниці в Баутцені, де він приблизно з травня 1944р. знаходився в одиночному ув'язненні і звідки його між 15 і 17 серпня 1944р. відправили у супроводі двох есесовців.

Прагнучи замести сліди свого мерзотного злочину, нацисти пустили в хід незграбну версію про загибель Тельмана під час нальоту союзної авіації на Бухенвальд 28 серпня 1944р. У бланку свідоцтва про смерть, заповненому на ім'я Ернста Тельмана, як причину смерті було вказано: «Загинув під час нальоту ворожої авіації»[15, с.59].

Брехливе повідомлення, опубліковане в геббельсовській пресі, глибоко обурило в'язнів Бухенвальда.

Ернст Тельман загинув від рук фашистських катів, але справа, за яку він боровся, восторжествувала на сході Німеччини. Антифашистсько-демократичні сили Східної Німеччини після розгрому фашизму приступили до ліквідації матеріальних і духовних руїн, залишених війною і фашизмом, до створення основ миролюбної демократичної і антифашистської Німеччини.

Висновки

Яскраве життя, героїчна боротьба за свободу і комуністичні ідеали славного сина свого народу, переконаного інтернаціоналіста Ернста Тельмана надихає на рішучу боротьбу проти неонацизму і реваншизму, мілітаризму і загрози нової війни, за збереження і укріплення миру, за соціальний прогрес всіх народів[31, с.41].

Для наступних поколінь Е. Тельман є прикладом відданості робітничому класові, непохитної стійкості і мужності, взірцем передового борця за принципи пролетарського інтернаціоналізму і соціалістичного патріотизму[24, с.139]. Німецькі робітники, трудящі всього світу свято шанують пам'ять про Тельмана.

Він плоть від плоті, кров від крові син свого класу. І його вождь. Йому вірили, за ним йшли маси. І не тільки тому, що він був блискучим оратором, трибуном. Але і тому, що в ньому робочі Берліна і Гамбурга, Руру і Баварії впізнавали свої якості, бачили в ньому людину, на яку можна завжди покластися, який не підведе, чесного і безкорисливого.

Тельман знав проблеми міжнародного комуністичного руху в цілому і його окремих загонів зокрема. Тому з повною підставою ми говоримо сьогодні про те, що Е.Тельман був визначним діячем не тільки німецького, але і міжнародного комуністичного руху. Його діяльність і зараз потребує від нас найретельнішого вивчення і аналізу. І не тільки для того, щоб краще зрозуміти минуле, але і для того, щоб відчути теперішнє в ім'я майбутнього[32, с.121].

І понині актуальне пристрасне викриття Тельманом німецького фашизму і мілітаризму, його реакційної суті, його загрозливої для справи миру політики. В одному зі своїх листів з тюрми він писав:«Я вірю в торжество правди…».

Ернст Тельман… Це ім'я стало легендою. Вантажник у вугільному бункері, робітник на складі та будівництві, він завжди виступав у захист інтересів трудящих[26, с.95].

Історична заслуга Ернста Тельмана полягає в тому, що під його керівництвом комуністична партія Німеччини, заснована Карлом Лібкнехтом і Розою Люксембург, перетворилася на революційну масову партію, в тому, що він перший і з усією послідовністю пропагував вчення Леніна в німецькому робітничому русі і серед німецького народу[40, с.73].

Тривала і невпинна боротьба Ернста Тельмана за єдність робітничого класу, згуртування всіх пролетарських сил увінчалася успіхом.

По біографіям таких людей, як Ернст Тельман, можна прослідкувати історію розвитку робочого руху в Німеччині[32, с.118].

Ім'я Ернста Тельмана носила піонерська організація в НДР. На честь Тельмана в СРСР названо чимало вулиць, районів і підприємств, населений пункт Тельманове Донецької області і селище ім. Тельмана в Ленінградській області. З 1972 року ім'я Ернста Тельмана носить один з безлюдних островів на Кубі. Ім'я німецького комуністичного діяча носить селище імені Тельмана в Ленінградській області, створений на базі німецької колонії. Ім'я Ернста Тельмана носить селище в Марксовському районі Саратовської області (територія колишньої АРСР НП). Також ім'я Ернста Тельмана носить площа біля станції метро Аеропорт та торгового центру «Галерея Аеропорт» у Москві. Ім'ям Ернста Тельмана названо вулицю в Невському районі Санкт - Петербурга. Також його ім'ям названі вулиці в Новосибірську, Красноярську, Єкатеринбурзі, Казані, Калінінграді (на вулиці Тельмана його бюст було встановлено на постаменті пам'ятника Канту), Ульяновську, Липецьку, Ростові-на-Дону, Ізмаїлі, Гомелі, Калузі, Йошкар-Олі.

Список літератури

1. Александравичус И. Через литовскую границу. [Из воспоминаний об Э. Тельмане] - Коммунист (Вильнюс), 1959, №8, с.55-56.

2. Ахметели Г. Гражданин, патриот, борец: К 100-летию со дня рождения Э.Тельмана//Коммунист Грузии. - 1986. - №5. - с.79-83.

3. Бартель В. Эрнст Тельман - национальный герой//Ежегодник герман. истории. - 1982, 1983. - с.148-164.

4. Бондаренко Т.В. Стойкий борец за пролетарский интернационализм: К 100-летию со дня рождения Э.Тельмана//Вестн. Моск. ун-та. Сер. 12., теория науч. коммунизма. - 1986. - №2. - с.57-62.

5. Бредель В. Эрнст Тельман. Полит.биография. С предисл. В.Пика и речью, посвящ. памяти Э.Тельмана. Пер. с нем. О. Чегановского. 2-е изд. - М., Изд. иностр. лит., 1955.

6. Бредель В. Эрнст Тельман. М., 1952.

7. Ваганов Ю.Ф. Героический борец за дело рабочего класса, против фашизма и войны: [По матер. научн. конф., посвящ. 100-летию со дня рождения Э.Тельмана: Москва, апр. 1986]//Вопр. истории КПСС. 1986. - №6. - с.150-155.

8. Вестер-Тельман И. Воспоминания о моем отце. Л., 1956. С. 10-11.

9. Виммер В. Великий сын немецкого народа: К 100-летию со дня рождения Э.Тельмана: [Ст. из ГДР]//Комунист Украины. - 1986. - №5. - с.93-96.

10. Воспоминания об Эрнсте Тельмане: Рудольф Линдау. Встречи с Тельманом в Гамбурге. - Вильгельм Кепен - Выразитель интересов народа. - Ганс Мале, «Парень, ты здорово сделал». - Роза Тельман. И в тюрьме вместе с народом. [С предисл. Давидовича]//Новая и новейшая история, 1961, №3, с.114-123, с портр.

11. Давидович Д.С. Ернст Тельман - видатний діяч німецького й міжнародного робітничого і комуністичного руху//Укр. іст. журн. - 1986. - №4. - с.125-129.

12. Давидович Д.С. Знаменосцы борьбы с фашизмом: [О деятельности Г.Димитрова и Э.Тельмана: Ист.очерк]//Вопр. истории. - 1986. - №4. - с.66-75.

13. Давидович Д.С. Борьба Эрнста Тельмана за единство германского и международного пролетариата//Вопросы германской истории. 1977, Вып.5, - с.73-83.

14. Давидович Д.С. Борьба Эрнста Тельмана за превращение КПГ в партию нового типа. (К 90-летию со дня рождения)//Ежегодник германской истории, 1975, 1976, с.80-90.

15. Давидович Д.С. Эрнст Тельман в застенках гестапо//Новая и новейшая история. - 1965. - №2. - с.58-75, с табл.

16. Давидович Д.С. Борьба Эрнста Тельмана против фашизма и войны (1933-1944г.г.). - В кн.: Ежегодник германской истории. - 1972. - М., 1973.; с.269-286.

17. Давидович Д.С. Эрнст Тельман: Страницы жизни и борьбы/Отв. ред. Г.Я. Рудой; АН СССР. Отд-ние истор.. - 3-е изд., доп. и перераб. - М.: Наука, 1988.

18. Драбкин Я.С. «Я плоть от плоти немецкого рабочего класса»: [О деятеле герм. и междунар. ком. движения Э.Тельмане. 1886-1944]//Молодой коммунист, 1984, №8, с.77-84.

19. Жолквер А. «Я верю в торжество правды»//Коммунист, 1984, №11., с.72-74.

20. Забарко Б. Революціонер, інтернаціоналіст: До 100-річчя з дня народження Е. Тельмана//Під прапором ленінізму. - 1986. - №6. - с.94-95.

21. Зельбман Фр. На службе у партии. Страницы воспоминаний [Об Э.Тельмане. Напеч. с сокр.] Пер. с нем.. - Нева, 1969, №10, с.166-173.

22. Иваницкий Г.М. О военно-революционной деятельности Э.Тельмана: К 100-летию со дня рождения//Воен.-ист. журнал. - 1986. - №4. - с.91-94.

23. Круглова Е.А. Эрнст Тельман (К 90-летию со дня рождения)//Сред. спец. образование, 1976, №4. - с.52-54: с портр.

24. Кулинич У.М. .Е. Тельман і Україна//Укр. іст. журн. 1986. - №4. - с.129-139.

25. Лазня В.О. Незламний революціонер (До 80-річчя з дня народження Ернста Тельмана)//Укр. іст. журнал, - 1966, №4, с.127-130.

26. Лещенко В., Тополенко В. Пламенный революционер: [К 100-летию со дня рождения Э. Тельмана]//Донбас. - 1986. - №2. - с.95-98.

27. Мгновение большой жизни/Фотографии Э. Тельмана. Их комментирует профессор Отто Шредер/Огонек, 1976, №16, с.18-19.

28. Неволина В.С., Петрова Т.Н. Славный сын немецкого народа [К 80-летию со дня рождения Э. Тельмана]//Сов. архивы, 1966, №2, с.101-102.

29. Некоторые публикации Эрнста Тельмана в советской периодической печати 20-х годов. - В кн.: Ежегодник Германской истории. - М., 1974, с.362-385.

30. Памятник Эрнсту Тельману//Иностр. лит., 1958, №12, с.300.

31. Рыкин В. Слово об Эрнсте Тельмане: К 100-летию со дня рождения//Агитатор. - 1986. - №7. - с.39-41: портр.

32. Рыкин В.С. Вождь своего класса: К 100-летию со дня рождения выдающегося революционера-интернационалиста Э.Тельмана//Вопр. истории КПСС. - 1986. - №4. - с.118-121.

33. Самойлов Д.С. Эрнст Тельман//Книга для чтения по новейшей истории, 1917-1945: Пособие для учащихся ст.классов сред.шк. /Сост. Н.Н.Яковлев; под ред. Н.Н. Яковлева - 3-е изд., дораб. - М., Просвещение, 1989; с.61-72.

34. Самойлов Д. Шагнувший в бессмертие: К 100-летию со дня рождения Э.Тельмана//Сов. профсоюзы. - 1986. - №8. - с.40-41: портр.

35. Сатулла Е. В семье Эрнста Тельмана. М., 1964. С. 14-17.

36. Тельман Э.Э.Тельман о единстве национальных и интернациональных задач рабочего класса: [Публ. документов от 1926-1932г.г./Подг. к печати Л.Г. Бабиченко и Р.Н. Парадидова]//Вопр. истории КПСС. - 1986. -№4. - с.18-32.

37. Тельман Эрнст Письма из тюрьмы родным и близьким. (1933-1937гг.) [Предисл. Ф. Рубенса. Пер. с нем.] - М., Политиздат, 1968г.

38. Тельман Эрнст «Надежда всех угнетенных». - Неизвестная запись Э.Тельмана. [Публикация автографа, относящегося к 1928г.]//Смена, 1959, №19, с.9.

39. Тельман Эрнст Новый автограф Эрнста Тельмана. [Публикация записи Э.Тельмана. Пер. с нем. Подгот. И.С. Стратонович. С прил. фотокопии автографа]. - Ист. архив, 1959, №5, с.213.

40. Шилинцев М. Германии бессмертный сын. [К 80-летию со дня рождения Э.Тельмана]//Коммунист Молдавии, 1966, №4, с.70-73, с портр.

41. Эрнст Тельман. - В кн.: Воскреснет род людской. Краткие биографии и последние письма борцов антифашистского сопротивления/Пер. с нем./ М., 1961, с.7-13.

42. Эрнст Тельман: Биография. [Пер. с нем./Г. Хортщански, В. Виммер, Л. Бертольд и др.] - М.: Политиздат, 1984.

43. Эрнст Тельман. М., 1986.

44. Яременко О.В. Ернст Тельман: (До 100-річчя з дня народж.)//Рад. шк. - 1986. - №4. - с.83-85.

45. 100 лет со дня рождения Э.Тельмана: [Статьи]//Новая и новейшая история. - 1986. - №2. - с.100-108: портр.

Размещено на Allbest.ru