Остання династія Романових

Автомобілі перетнули Пермську залізницю, потім Тагільську. Сторожа біля переїздів помітили його. Потім, заглибившись у ліс і важко просуваючись по м'якому грунті, вантажівка звернула ліворуч, щоб досягти так званої Ганіної Ями. Поки проводилася похмура операція, Єрмаковські червоноармійці оточоли ліс, і нікого до нього не впускали. [6, ст. 238]

Вечером 5 (18) липня через залізничний переїзд в Коптяки проїхав легкий автомобіль з шістьма молодими солдатами і одним цивільним, за описом свідка - "то був єврей з чорною, як смола, бородою".

Протягом цих днів (4/17-го, 5 і 6-ro липня) легкі вантажівки перевозили з Єкатеринбурга до місця, куди відвезені були трупи, велику кількість бензину і сірчаної кислоти: від 30 до 40 відер бензину і понад 11 пудів кислоти. [8, ст. 340]

Розрубані на частини тіла, були спалені за допомогою бензину; занадто міцні частини були потім піддані дії кислоти.

Постачання бензином і кислотою було забезпечено турботами комісара Войкова, який був товаришем Леніна і близьким другом Голощокіна і Юровського. [21, ст. 234]

Весь цей час комісари продовжували виставляти навколо будинку Іпатьєва зовнішній караул, щоб міські жителі нічого не підозрювали. Коли тіла були спопелити в лісі, небезпечні документи спалені в Іпатіївському домі, а речі, що належали Родині, розграбовані, будинок покинули.

Тільки 7 (20) липня було оголошено населенню Єкатеринбурга, що "кривавий кат" Микола був страчений. Дійсний голова міста, Голощокін, оповістив про це на мітингах та в оголошеннях, розклеєних по місту. [15, ст. 128]

Царську сім'ю було вбито 3 (17) липня 1918 року. Це була дуже жорстока розправа над усіма членами сім'ї та тими хто залишався вірними їй. Разом з сім'єю було вбито доктора Боткіна, повара Харитонова, лакея імператриці Трупа і камер-юнгфера Демидову. Після того як їх було ростріляно, всі трупи погрузили на вантажівку, відвезли до Ганіної Ями і там спалили, а ті частини які не піддались вогню, піддали дії сірчаної кислоти. Так було вбито останню династію Дому Романових. [6, ст. 123]

Висновки

Зробивши історіографічний аналіз досліджуваної теми я дійшла висновку що ця проблема почала ґрунтовно досліджуватися після розпаду Радянського Союзу. До того всі документи і архіви по цьому питанню були не доступними. Цією проблемою займалися багато і вітчизняних і зарубіжних дослідників, зокрема Н. Боханов, І. Зімін, Е. Радзинський, М. Ферро.

Розглянвши період народження, дитинства та одруження Миколи Олександровича та Олександри Федорівни, можна сказати що дитинство і виховання Миколи Олександровича проходило на високому рівні. З самого народження царевич був зачислений до всіх полків, з раннього дитинства подорожував з батьком по різних країнах, і вже у 8 років мав перше військове звання прапорщика. Був спокійним, добрим і цілеспрямованим; Аліса Гессенська мала дуже хороше виховання та освіту, оскільки більшу частину свого дитинства вона провела в Англії у своєї бабусі королеви Вікторії. Вирізнялася потягом до серйозних занять і предметів, була дуже релігійна. Алісу завжди цікавили питання буття, життя і смерті. Вона отримала ступінь доктора філософії Оксфордського Університету; у відносинах між імператором Миколою II та його дружиною імператрицею Олександрою Федорівною були теплі відносини з найпершого їхнього знайомства. Шлях до їх закріплення був нелегкий, адже імператриця до заміжжя була лютеранкою і не хотіла міняти свою віру. Але все ж таки почуття виявилися сильнішими і, прийнявши православну віру Олександра Федорівна стала імператрицею Росії, вірною дружиною та прекрасною матір`ю;

Окресливши період народження, виховання та навчання Великих князівен Ольги, Тетяни, Марії, Анастасії та цесаревича Олексія я дійшла до висновків що народження спочатку чотирьох дочок в імператорській сім'ї засмучувало всю Російську імперію, але для батьків вони приносили велику радість. Виховувались Великі княжні в благочесті та любові. Всі дівчата здобували хорошу освіту, за якою стежила і в якій приймала безпосередню участь імператриця Олександра Федорівна; відсутність, протягом десяти років, прямого наслідника Російського престолу було дуже тяжким випробуванням для всієї країни. Але з народженням цесаревича Олексія все стало на свої місця, лише одна жахлива звістка про хворобу наслідника затьмарювала радість. Всі діти Миколи II та Олександри Федорівни отримали прекрасне виховання та навчання, про що свідчать спогади їх викладачів. Навчання дітей відбувалося в різних умовах аж до самого їх розстрілу в розстрілу царської сім`ї в 1918 році;

Проаналізувавши причини зречення з престолу Миколи ІІ, арешт та вбивство його сім'ї можна стверджувати що внаслідок погіршення становища на фронті та заворушень в Петербурзі Микола ІІ змушений був зректися від престолу за себе і за свого малолітнього сина на користь свого молодшого брата Михайла Олександровича; внаслідок зречення 2 березня 1017 року Російського імператора з престолу, його та всю імператорську родину було заарештовано. Спочатку їх тримали під арештом в Царському Селі, але коли заворушення в Петербурзі набули дуже масового характеру, для безпечності царської сім'ї їх було переправлено до Тобольська. Після того як було вирішено знищити царську сім'ю, для здійснення цієї операції її по частинам було перевезено до Єкатиренбурга, в будинок Іпатьєва. Під час арешту царська сім'я зазнала багато поневірянь, але все одно їх не покидала молитва, віра і любов; царську сім'ю було вбито 3 (17) липня 1918 року. Це була дуже жорстока розправа над усіма членами сім'ї та тими хто залишався вірними їй. Разом з сім'єю було вбито доктора Боткіна, повара Харитонова, лакея імператриці Трупа і камер-юнгфера Демидову. Після того як їх було ростріляно, всі трупи погрузили на вантажівку, відвезли до Ганіної Ями і там спалили, а ті частини які не піддались вогню, піддали дії сірчаної кислоти. Так було вбито останню династію Дому Романових.

Використана література

1. Богданович А. Три последних самодержца. М.: Молодая гвардия, 1990 - 340с.

2. Боханов Н. А. Николай ІІ. М.: «АСТ ПРЕСС», 2010 - 176 с.

3. Брокгауз Ф.А., Эфрон И.А. Энциклопедический словарь. Т. 77. СПб., 1903 - 650 с.

4. Буксгевден С. Венценосная мученица. Жизнь и трагедия Александры Федоровны, Императрицы всероссийской. М.: Издательский центр, 2009 - 321 с.

5. Быков П. М. Последние дни Романовых. Свердловск: Уралкнига, 1926 - 130 с.

6. Вильтон Р. Последние дни Романовых (Перевод с английского Князя А. М. Волконского). - Берлин: “Град Китеж”, 1923 - 128 с.

7. Волков А.А. Около царской семьи. М.: Молодая гвардия, 1993 - 200 с.

8. Володский И. Истоки зла (Тайна коммунизма). М., Издательский центр, 2000 - 45 с.

9. Ден Л. Подлинная царица. М.: Центрополиграф, 2008 - 78с.

10. Дневник Николая II. М.: Издательский дом, 1991 - 150 с.

11. Жильяр П. Император Николай II и его семья. Избранные главы. М.: Русское небо, 1999 - 345 с.

12. Жильяр П. Император Николай II и его семья. М.: Русское небо, 1991 - 234 с.

13. Зимин И. Детский мир императорских резиденций. Быт монархов и их окружение. М.: Центрполиграф, 2011 - 240 с.

15. Марков С.В. Покинутая царская семья. М.: Псаломник, 2002 - 688 с.

16. Мейлунас А., Мироненко С. Николай и Александра. М.: Вагриус, 1998 - 278 с.

17. Мельник Т. Воспоминания о царской семье и ее жизни до и после революции. М.: Издательский дом, 1993 - 230 ст.

18. На детской половине. Детство в царском доме. ОТМА и Алексей: Каталог выставки. М.: Русское небо, 2010 - 139 с.

19. Олъденбург С.С. Царствование императора Николая II. М.: Псаломник, 1991. Т. I. - 400 с.

20. Радзинский Э. Николай ІІ: жизнь и смерть. М.: Вагриус, 2006 - 242 с.

21. Расследование цареубийства. Секретные документы. М., «Юго-Запад», «Издательский центр», 1993 - 376 с.

22. Смирнова В. Триста лет царствования дома Романовых. М.: Типография Московского военного Округа, 1913 - 88 с.

23. Степанчук Т., Степанчук З. Дом Романовых. Последние дни последнего царя. - М..: Издательство ЦЭК, 1991 - 143 с.

24. Ферро М. Николай ІІ. М.: «Междунвродные отношения», 1991 - 370 с.

25. Фирсов С. Николай ІІ. Пленник самодержавия. М.: Молодая гвардия, 2010 - 548 с.

26. Цесаревич. Документы. Воспоминания. Фотографии. М.: Издательский дом, 2008 - 120 с.

27. Шуленбург В.Э. Воспоминания об императрице Александре Федоровне. Париж, 1928 - 140 с.

Размещено на Allbest.ru