Жанна Д’арк її роль в Столітній війні

В 1894 році республіканець Жузе Фабр запропонував французькому парламенту заснувати на честь Жанни д'арк національне свято в день 5 травня - звільнення Орлеана. Побоюючись перетворення Жанни в республіканську героїню й бажаючи використовувати її популярність у народі в інтересах церкви, Ватикан в 1897 році почав процес її беатифікації. В 1909 році папа Пій Х проголосив її блаженною, а в 1920 році Бенедикт XV прилучив її до лику святих. Серед багатьох тисяч жертв інквізиції Жанна Д'арк поки що єдина, посмертно відзначена настільки великої честі..[1.C. 87]

Таким чином, в одному з боїв вона потрапила в полон до бургундцам. Бургундци за 10000 ліврів видали її англійцям. Англійці, що б виправдати свої поразки, обвинуватили Жанну у зв'язках з дияволом. Трибунал з учених богословів обманно виманив у неї підпис під помилковим визнанням, і Жанну оголосили відьмою й спалили на багатті.

2.2 Легенди про Жанну Д'арк і причини їх виникнення

Число історичних джерел, що оповідають про життя Орлеанської Діви дуже багато, у них висловлюються різні точки зору. Правдиві деякі з них.

Уже самі імена так званих батьків Орлеанской Діви свідчать про приналежність їх до дворянського, а зовсім не селянському стану. До того ж ніхто із сучасників не називав її Жанною Д'арк. Сама вона на судовому процесі заявила, що свого прізвища не знає: "Кличуть мене Жанна Незаймана, а в дитинстві кликали Жаннетой" [4.C. 87]. У всіх документах цієї епохи вона звется винятково Дамою Жанною. Жанною Незайманою, Дівою Франції або Орлеанской Дівою, причому це останнє ім'я з'являється до звільнення Орлеана. Нарешті, дарований Жанні дофіном герб не має ні найменшого відношення до герба Д'арков, він указує на зовсім інше, куди більше високе походження.

У січні 1429 року, незадовго до від'їзду Жанни, у селище Домреми, де вона жила в родині Д'арков, у супроводі шотландського з Ричарда прибув королівський гонець Жан Колле де Вьен. За його розпорядженням був сформований ескорт із двох лицарів і зброєносців, і декількох слуг. По дорозі загін заїхав у Нанси, де Жанна довго радилася про щось із герцогами Карлом Лотарингским і Рене Анжуйским, а також у знатті й народу Лотарингії, взяла участь у лицарському турнірі, причому була озброєна бойовою сокирою, якою мали право користуватися винятково посвяченні лицарі. Нарешті, після прибуття в Шинон Жанну негайно прийняла королева Іоланда Анжуйская, теща дофіна Карла.[20.C. 57]

Як бачимо, Діву доставили в Шинон з пошаною, і ні про яке подолання перешкод говорити не доводиться.

Про її походження говорять наступне. Найясніша дружина французького короля Карла VІ Божевільного, Ізабелла Баварська, відрізнялася темпераментом настільки палким, що із дванадцяти її дітей лише перші четверо, вважаються, діти короля. Батьками інших були молодший брат короля, герцог Людовик Орлеанский, а також шевальє Луи де Буа-Бурдон. Останньою дитиною королеви Ізабелли й стала Жанна - позашлюбна дочка, віддана на виховання в родину Д'арков. Вона була дочкою королеви й принца Орлеанского; ця обставина пояснює всі чудності її подальшої історії. І навіть прізвисько Орлеанская Діва свідчить не про героїчне командування військами під Орлеаном, а про приналежність до Орлеанскому будинку династії Валуа. [16.C. 69]

Жанна зовсім не була спалена на багатті: адже королівська кров священна. До лютого 1432 року Орлеанская Діва перебувала в почесному полоні в замку Буврей у Руане, потім була звільнена, 7 листопада 1436 року вийшла заміж за Робера дез Армуаза й в 1436 році знову виникла з небуття в Парижу, де була й упізнана колишніми сподвижниками, і обласкана Карлом VІІ (ніжно обійнявши її, король викликнув: "Незаймана, душенька, ласкаво просимо знову, в ім'я Добродії..." []. Так що легенда про її арешт не більш ніж міф. Померла Жанна д'арк (тепер уже Дама дез Армуаз) улітку 1449 року.

Французький історик Режин Перну[14] написав книгу "Жанна д'арк", що вийшла в 1992 році. Пояснюючи мотиви вчинку героїні, він звертається до релігійної наснаги. "Зважати на одні тільки природні якості Жанни - значить зробити стосовно неї зрадництво. Жанна - істота містична", заявляє Перну в заключній главі [14.C.21].

Відомий філософ і історик Роберт Каратини. У його недавно виданій монографії "Жанна д'арк: від Домреми до Орлеана" Затверджується, що історія Жанни в тім виді в якому ми її знаємо, має мало загального з історичною правдою. Насправді , вважає французький історик, Жанна була душевнохворою дівчиною, що спритно використовували у власних цілях політики й вищі військові чини, намагаючись розбудити в душах французів ненависть до Англії.

Розкрити загадку смерті Жанни вдалося, вивчивши біографічні дані й матеріали н періоду перебування Орлеанской Діви в англійському полоні.

Для того щоб зрозуміти, звідки виникають легенди про Жанну, необхідно зрозуміти історичну роль Орлеанской Діви. [21]

Таким чином, образ Жанни - один з найвідоміших в історії середньовіччя. Він овіяний легендами. В основному образ героїні був створений в XX столітті. Сучасне прочитання багатьох джерел дає підставу сумніватися в дійсному існуванні селянки, що чула голоси. Заперечують селянське походження, так і її розумовий стан. Тільки сукупний аналіз всіх джерел дає можливість сподіватися на відновлення реальних подій Столітньої війни.

Жанна Д'Арк, селянська дівчина з Лотарингії, якій «Бог доручив врятувати Францію від англійського панування», народилася -- 1412 року.

Після перемоги під Орлеаном престиж і слава дівчини дуже зросли, що не могло залишитися без уваги французького патриціату. Така людина була їм не потрібний, і вони вирішили досить просто. Під час однієї з бойових вилазок, Жанна, відступаючи, була захоплена в полон бургундцами. Компьен став для неї пасткою - сильні миру цього більше не хотіли бачити її поруч із королем.

Рівно 600 років від сьогоднішнього дня, 30 травня 1431 р., вона була спалена англійцями в Руані «за єресь, відьомство і носіння чоловічого одягу». Одразу ж після її смерті з волі короля Франції та за наказом Папи Римського розпочався реабілітаційний процес, який проходив у Парижі та Руані в 1455--1456 рр. і відновив добре ім'я Орлеанської діви.

Беатифікація Жанни відбулася майже за чотириста п'ятдесят років, 18 квітня.1909 р. У 1920 р. Римо-Католицька Церква оголосила Жанну Д'Арк святою. З того часу Жанна Д'Арк вшановується як покровителька Франції, мучеників, бранців, вояків, жінок, та людей, над побожністю яких насміхаються.

Образ Жанни - один з найвідоміших в історії середньовіччя. Він овіяний легендами. В основному образ героїні був створений в XX столітті. Сучасне прочитання багатьох джерел дає підставу сумніватися в дійсному існуванні селянки, що чула голоси. Заперечують селянське походження, так і її розумовий стан. Тільки сукупний аналіз всіх джерел дає можливість сподіватися на відновлення реальних подій Столітньої війни.

Висновки

У роботі мною була розглянута історія Столітньої війни, але більше уваги було приділено біографії Жанни Д'арк - простій селянській дівчині, що очолила боротьбу французького народу за звільнення від гніта англійських солдатів.

Проаналізувала особистості й зовнішності Діви, дослідженна її військова діяльність. Розібрано міфи про Жанну, де заперечують її селянське походження. Сам факт існування таких міфів свідчить про спроби, що не припиняються, реакційної історіографії фальсифікувати справжню історію Жанни Д'арк.

Були розглянуті причини, що спонукали Жанну до відходу з рідного будинку, а також причини початку Столітньої війни і як вона потрапила в полон, чому Карл VІІ нічого не зробив для її порятунку.

У ході мого дослідження було вивчено багато цікавого матеріалу, що стосується зовнішнього вигляду Жанни. Різні її сучасники дають різні описи. У моєї роботі представлені ці різні думки. Зараз важко з'ясувати її реальний вигляд, тому що не збереглося її портретів , є тільки усні описи сучасників.

Існує спірна думка про її страту. По одним джерелах Жанна не була спалена, а спокійно доживали свої дні під ім'ям Дама дез Армуаз, по іншим французька героїня була заживо спалена. Жанна повірила у свою місію й змогла з перших кроків зібрати навколо себе своїх прихильників. Вона була потрібна в той час Франції й Жанна зробила те, що не змогли зробити професійні воєначальники - звільнити свою країну. Але швидкий ріст її популярності: з усією країни під визвольні прапори Орлеанской Діви стікалися ремісники й селяни, і навіть збіднілі лицарі і її вплив на Карла VІІ були не бажані царедворцям. Французькі вельможі боялися, що Жанна своєю силою, що черпала в народу, буде ініціатором нової селянської війни, на зразок Жакерії. Навколо дівчини почали плестися зрадницькі змови. Наближені короля вирішили позбутися від Жанни.

Коли Жанна при невдалій вилазці біля міста Компьена, відступала, то натрапила на піднятий перед нею міст. Підкуплений французьким двором комендант міцності Компьен підняв перед Жанною міст, і вона потрапила в полон до бургундців. Король Карл VІІ, зобов'язаний своєю короною їй, нічого не зробив для її порятунку. Він боявся невдоволення двору. Англійці викупили її в бургундців, судили за допомогою продажного французького духівництва й спалили заживо на багатті, на центральній площі міста Руана. Місце її спалення й понині відзначено білим хрестом на каменях площі. Через 25 років Карл VІІ вирішив використовувати у своїх цілях мертву Жанну. За його наказом судова справа була переглянута, Жанна оголошена невинної. Тим самим Карл VІІ відвів від себе обвинувачення у зв'язку з відьмою. Пізніше в 1920 році, Орлеанская Діва була прилічена до лику святих. Ім'я Жанни Д'арк назавжди ввійшло в історію як символ беззавітної любові до рідної землі, відданості своєму народу.

Список використаної джерел та літератури

1. Анатолий Левандовский. Жанна Д'арк / 3-е издание. - Москва: Молодая гвардия. 2009. - 240с

2. Басовская, Наталья Ивановна. Столетняя война 1337-1453гг. - М.: Высш. шк., 1985.-185с.

3. Бузукашвили И. Жанна Д'арк. Человек без границ. - 2007.- №3. - с. 25

4. Деко А. Была ли сожжена Жанна Д'арк / Пер. с фр. И. Алчеева. //Вокруг света. -1993.- № I.- С.54-57.

5. Дубинянская Я. Символ : Жанна Д'арк: кто меня любит - за мной!// Личности. - 2009. - № 3.- С.74-93.

6. Дюби, Жорж. История Франции. Средние века (987-1460): от Гуго капета до Жанны Д'арк/ Пер.с фр. Г.А. Абрамова, В.А. Павлова.- М.: Междунар. Отношения, 2010- 415 с.

7. Злобина А. Жанна: подвиг и жалость: // Крестьянка. - 1999.- №11.- С. 52-54.

8. Историография истории средних веков: учеб. для вузов по спец. «История».- 2-е изд. , перераб. и доп.- М.: Выш. шк., 1985.- 480с.

9. Історичні портрети античності та середньовіччя / В. О. Балух , І.П. Возний, В. П. Коцур. - Ченівці: Книги- ХXI,2007.- 500с.

10. Історія західноєвропейського Середньовіччя. Хрестоматія: навч. посіб.для студ. гуманіт. спец. вищ. навч. закл. /Упоряд. М. О. Рудь.- К.: Либідь, 2009.-654с.

11. Історія середніх віків / В.О. Балух, В.П. Коцур.- Чернівці: Наші книги, 2010.-615с.

12. Колодкин Л. «Самое прекрасное и удивительное создание….» Суд над Жанной Д'арк: мифы и факты.// Человек и закон.- 1994.- №10, №11.-С. -67-79.

13. Колосова С. Жанна - Неопалимое сердце //Смена.- 2007.- №2. - С. 32-39.

14. Перну, Режин, Клэн, Мари-Вероник. Жанна Д'арк: [Пер. с фр. / Предиси и коммент. Н.И. Басовской]. - М.: Изд. Группа «Прогресс»; 1992.-524с.

15. Райда Т.В. Причины Столетней войны с точки зрения французких хронистов /// Актуал. пробл. вітчизн. та всесвіт. історії. - Харків., 2000. -С.212-217.

16. Райцев, Владимер Илич. Процесс Жанны Д'арк. М.- Л., «Наука», [Ленингр. отд-ние], 1964.- 164с

17. Сильченко В. Жанна Д'арк : дві великі таємниці // Наук. світ. - 2010.- №8, №9 - С. 24-25.

18. Средневековый мир в терминах, именах и названиях / Э.Д. Смирнова, А.П.Сушкевич, В.А.Федосин. - Минск: Белорусь, 1999.- 383с.

19. Твен Марк . Жанна Д'арк .- Москва: Мир книги., 2010.- 544с.

20. Фредди Ромм. Жанна Д'Арк. Загадки Орлеанской девы. - Москва: Энас., 2008.- 98с.

Размещено на Allbest.ru