Окремі сюжети, пов'язані з проблематикою Голокосту, є складовими дисертацій, присвячених вивченню різних аспектів нацистського окупаційного режиму в Україні та його реґіональній специфіці, руху Опору тощо. Різною мірою питання Голокосту згадуються в дисертаційних працях В. Абакумової,

Ю. Левченка, О. Удовика, І. ШахрайчукаАбакумова В.І. Окупаційний режим та антифашистський рух опору на Луганщині (1941-

: Дис.... канд. іст. наук. - Луганськ, 2004; Левченко Ю.І. Особливості реалізації політики окупаційної влади в адміністративно-територіальних одиницях України 1941-1944 рр.: Автореф. дис.... канд. іст. наук. - К., 2015; Удовик В.М. Німецько-фашистський окупаційний режим (1941-

на території генеральної області "Київ" (Київська та Полтавська області): Дис.... канд. іст. наук. - К., 2005; Шахрайчук І.А. Рух опору на Дніпропетровщині в період Великої Вітчизняної війни 1941-1944 рр.: Автореф. дис.... канд. іст. наук. - Дніпропетровськ, 2013. . Аспект антисемітської нацистської пропаґанди побіжно розглядали О. Маєвський і М. МихайлюкМаєвський О.О. Політичний плакат і карикатура як засоби ідеологічної боротьби в Україні 1939-1945 рр.: Автореф. дис.... канд. іст. наук. - К., 2016; Михайлюк М.В. Агітаційно - пропагандистська діяльність органів німецької окупаційної влади серед населення України (1941-1944 рр.): Дис.... канд. іст. наук. - К., 2006. .

Важливо зазначити, що не всі вітчизняні дослідники вважають Голокост невід'ємною складовою національної української історії. Очевидно, цим зумовлена відсутність згадок про нацистський геноцид євреїв у дисертаціях В. Нестеренка та І. Фостія, в яких розглядається окупаційний режим та регіональні аспекти історії Другої світової війни на українських теренахНестеренко В.А. Окупаційний режим у військовій зоні України в 1941-1943 рр. (адміністративний, економічний та соціокультурний аспекти): Автореф. дис.... канд. іст. наук. - К., 2005; Фостій І.П. Північна Буковина і Хотинщина в роки Другої світової війни (1939-1945): Дис.... канд. іст. наук. - Чернівці, 2005. . До сьогодні Голокост на території України ще не став предметом комплексного дослідження в рамках докторської дисертації, що могло б сприяти більшій інтеґрації вітчизняної історіографії Голокосту до загальноєвропейського контексту.

Великий комплекс проблем Шоа дослідив О. Гончаренко (джерелознавчі та правові аспекти, ідеологічне обґрунтування нацистського геноциду, антисемітську пропаґанду серед населення, питання участі в Голокості колабораціоністів, рятування євреїв українцями тощо) Гончаренко О. Взаємодія підрозділів польової жандармерії та місцевої поліції у знищенні євреїв України // Десяті Запорізькі єврейські читання. - Запоріжжя, 2006. - С. 90-96; Його ж. До питання про участь місцевого населення у порятунку євреїв на території райхскомісаріату "Україна" (1941-1944 рр.) // Український історичний журнал. - 2010. - №1. - С. 128-141; Його ж. Окупація України очима карателів, очевидців та жертв нацистів: порівняльний аналіз джерел та критика антинаукових інтерпретацій // Одиннадцатые Запорожские еврейские чтения - Запорожье, 2007. - С. 163-185; Його ж. Особливості нацистської пропаганди в окупованій Україні (1941-1944 рр.) // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. - Вип. 4. - Дніпропетровськ, 2006. - С. 114-121; Його ж. Реакція української інтелігенції на Голокост: моделі ситуативної поведінки // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2004. - №1/2. - С. 387-403; Його ж. Функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату "Україна": управлінсько - розпорядчі та організаційно-правові аспекти (1941-1944 рр.). - К., 2011 та ін. , що є доброю основою для створення великої узагальнюючої праці. Основні питання трагедії євреїв України розглянув у статті, уміщеній у колективній монографії, І. ЩупакЩупак І. Трагедія євреїв України // Національне питання в Україні XX - початку XXI ст.: історичні нариси. - К., 2012. - С. 402-424. .

Найбільш актуальним для сучасної української історіографії історії Го - локосту є перехід від нагромадження наративного матеріалу до з'ясування найважливіших методологічних питань, комплексного осягнення цього явища, усвідомлення його уроків. Особливо цікавими та перспективними у цьому плані видаються дослідження на перетині наук - історії, політології, філософії тощоГірік С. Образ Голокосту в публічному дискурсі й сучасна антисемітська пропаганда (приклад України та Росії) // Проблеми історії Голокосту. - Вип. 7. - Дніпропетровськ, 2015. - С. 16 - 28; Гон М. Пам'ять про Голокост: суб'єкти формування та функціонування в Україні // Сучасні дискусії про Другу світову війну: Збірник наукових статей та виступів українських і зарубіжних істориків. - Л., 2012. - С. 95-100; Долганов П. Криміналізація заперечення геноцидів в Україні: політичний контекст проблеми // Проблеми історії Голокосту. - Вип. 7. - Дніпропетровськ, 2015. - С. 46-54; Козицький А. Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. - Л., 2012. - С. 215-323; Нахманович В. Голокост як наукова і світоглядна проблема: Погляд з України // Україна в Другій світовій війні: погляд з XXI століття: Історичні нариси. - Кн. 2. - К., 2011. - С. 802-863; Суковатая В. Осмысление Холокоста как источник формирования философии Другого во второй половине ХХ в. // Проблеми історії Голокосту. - Вип. 8. - Дніпропетровськ, 2016. - С. 145-160 та ін. .

Розглядаючи історіографію Голокосту, не можна не відзначити праці зарубіжних істориків, перекладені українською або російською мовами та видані в нашій країні. Окрім згаданих вищеДив. прим. 43. , це дослідження ізраїльськихОсобливе методологічне значення мають праці: Бауер Є. Голокост у світовому та європейському контексті // Проблеми історії Голокосту. - Вип. 4. - Дніпропетровськ, 2007. - С. 8-30; Вайс А. Категории лагерей - их характеристика и роль в реализации "окончательного решения еврейского вопроса" // Там само. - Вип. 6. - Дніпропетровськ, 2013. - С. 7-25; Вайс А. Ставлення українських націоналістичних груп до євреїв протягом Другої світової війни // Там само. - С. 143 - 153. Див. також: РедлихШ. Моральные принципы в повседневной действительности: митрополит Андрей Шептицкий и евреи в период Холокоста и Второй мировой войны // Проблеми історії Голокосту. - Вип. 3. - Дніпропетровськ, 2006. - С. 85-104. , польськихВєжбєнєц В., Потачек Е. Форми і способи порятунку євреїв у Перемишлі поляками та українцями під час Другої світової війни // Праведники світу та інші рятівники під час Голокосту: приклад України у порівняльному контексті. - Дніпропетровськ, 2015. - С. 24-44. , канадськихКравчук А. Соціальне вчення та діяльність митрополита Андрія Шептицького під час німецької окупації // Там само. - С. 82-143. , британськихПольман-Штерн Л. Шана Великій Людині // Проблеми історії Голокосту. - Вип. 4. - Дніпропетровськ, 2007. - С. 76-80. , російськихШпагин С. Праведники: форма сопротивления нацизму // Там само. - Вип. 6. - Дніпропетровськ, 2013. - С. 215-216. авторів, присвячені рятуванню євреїв українськими праведниками народів світу. Американські фахівці розглядають питання історичної пам'яті про ГолокостМицель М. Запрет на увековечение памяти как способ замалчивания Холокоста: практика КПУ в отношении Бабьего Яра // Голокост і сучасність: Студії в Україні і світі. - Вип. 1 (2). - К., 2007. - С. 9-30. , аналізують багатий наративний матеріал і докладають чимало зусиль для інтеґрації української та західної історіографій ГолокостуЛауэр В. "Опережающее подчинение" и осуществление нацистами Холокоста в Украине: взаимодействие центральных и местных властей в генеральном округе Житомир (1941-1944) // Проблеми історії Голокосту. - Вип. 4. - Дніпропетровськ, 2007. - С. 31-60; Лауер В. Творення нацистської імперії та Голокост в Україні / Пер. з англ.С. Коломійця, Є. Ровного. - К., 2010; Шоа в Україні: історія, свідчення, увічнення / За ред.Р. Брендона, В. Лауер. - К., 2015. .

Загалом зусилля істориків свідчать про певні досягнення у вивченні різних аспектів "остаточного вирішення єврейського питання" на окупованій території України під час Другої світової війни, що має свої особливості, на які доцільно звернути увагу.

Особливості Голокосту на території України

По-перше, нацистський "новий порядок", німецька окупаційна політика на "східних територіях", зокрема в Україні, характеризувалися особливо жорстоким ставленням до місцевого слов'янського населення та планами "освоєння", "понімечення" цих теренів. Відповідно до плану "Ост" передбачалося "переселення" до 65% мешканців УкраїниДив.: Замечания и предложения "Восточного министерства" по генеральному плану "Ост" [Електронний ресурс]: http: //scepsis.ru/library/id_703.html.А. Гітлер підкреслював: "Усі необхідні заходи - розстріли, виселення і т.п. ми [.] здійснюємо і можемо здійснювати"Из протокольной записи совещания Гитлера с руководителями фашистского рейха о целях войны против Советского Союза // Государственный архив Российской Федерации. - Ф. 7445. - Оп. 2. - Д. 162. - Л. 433-443. . Расистський характер нацистської ідеології визначив практику гітлерівського геноциду на окупованій території України, де українці та інші слов'яни були визначені "нижчою расою", а євреї взагалі перебували поза схемами "нового світооблаштування", підлягали повному винищенню. Кінцевою метою окупації мало стати "очищення" України від її мешканців шляхом часткового знищення, депортації та асиміляції. Отже геноцид євреїв на українських теренах відбувався на тлі постійного насильства проти неєврейського й неромського цивільного населення, що його чинили як підрозділи СС, так і вермахтуДив.: Беркгоф К. Жнива розпачу: Життя і смерть в Україні під нацистською владою. - К., 2011. - С. 59. .

По-друге, "остаточне вирішення єврейського питання" на окупованій території СРСР, і в першу чергу України, було особливо жорстоким, безжальним, тотальним. Такий характер злочинів зумовлювався нацистською ідеологією, згідно з якою радянські євреї були не тільки втіленням "світового зла", але й провідниками так званої "жидо-комуни", опорою існуючого у СРСР та в радянській Україні більшовицького режиму. Нацисти декларували прагнення "спинити поступ" Радянського Союзу до "світової революції", який нібито опинився під контролем "світового єврейства". Тож тотальне знищення "радянських євреїв", "євреїв-комуністів" проголошувалося як вирішальний фактор руйнування більшовизму. Ще до нападу нацистської Німеччини на СРСР А. Гітлер неодноразово підкреслював "антиєврейський" характер майбутньої війни: "Єврейсько-більшовицька інтеліґенція, що пригнічувала дотепер народ, має бути усунена"Цит. за: Хайнц Х. Чёрный орден СС: История охранных отрядов. - Москва, 2003 [Електронний ресурс]: http: //militera. lib.ru/research/hohne_h01/index.html. Звинувачення проти "єврейсько-більшовицького режиму" для обґрунтування війни з СРСР фюрер використав наступного дня після нападу: "Єврейсько-більшовицькі правителі з Москви підпалюють не лише Німеччину, але й усю Європу [.] Єврейсько - більшовицькі правителі в Москві невпинно намагаються поширити свій вплив на нас та інші європейські народи, не тільки за допомогою ідеології, але передусім - силою зброї"Радиообращение рейхсканцлера А. Гитлера к нации по случаю объявления войны

Советскому Союзу 22 июня 1941 г. [Електронний ресурс]: http: //vlastitel.com.ru/hitler/

hitler_1941-06-22.html.

По-третє, саме українське єврейство, яке на початок війни було найчи - сельнішим в Європі (до 2,8 млн осіб; більше євреїв мешкало лише у США), зазнало найбільших на континенті втрат. Унаслідок Голокосту на теренах України було знищено, за різними оцінками, від 1,5 млн до 1,9 млн євреїв. Це становить приблизно чверть від усіх загиблих євреїв Європи (6 млн) і близько половини євреїв - мешканців СРСР, які загинули під час Шоа. У цілому Україна втратила приблизно 70% довоєнного єврейського населенняДив.: Нацистський "новий порядок" в Україні в 1941-1944 рр. Голокост [Електронний ресурс]: http: //histua.com/istoriya-ukraini/novitnij-chas/nacistskij-novij-poryadok-golokost.

По-четверте, знищення українських євреїв було організовано по-різному в різних реґіонах розчленованої окупантами України. Окремі частини підпорядковувалися певним адміністративно-командним структурам (дистрикт Галичина, ґубернаторство Трансністрія, зона німецького військового командування, райхскомісаріат Україна) та державам - союзницям Німеччини (Румунія, Угорщина).Р. Брендон і В. Лауер слушно зауважують, що термін "Голокост в Україні" застосовується насамперед до територій, контрольованих вермахтом, і до райхскомісаріату Україна: "Формально Голокост у Галичині є складовою Голокосту в Польщі, Голокост у Трансністрії - складовою Голокосту в Румунії, а Голокост у Закарпатті - складовою Голокосту в Угорщині. [.] Однак у всіх цих регіонах більшість населення складалася з українців, і незалежно від характеру місцевого режиму значну частку співучасників цих злочинів, рятівників, очевидців і, звичайно, жертв становили теж українці"Шоа в Україні... - С. 13. . Слід зазначити, що більше 22% українських євреїв (близько 340 тис. осіб) вивезли до таборів смерті на території Польщі, передусім у Белжець, а також Собібор, Майданек, Аушвіц-Біркенау (Освенцим). Певна кількість євреїв з України, які змогли евакуюватись у 1941 р. до Росії (здебільшого на Північний Кавказ), загинули там від рук нацистів, котрі оволоділи цими територіями 1942 р. Див.: Круглов А.И. Катастрофа украинского еврейства 1941-1944 гг. - Х., 2001. - С. 5-6. Водночас на окупованих теренах України гітлерівці знищували євреїв, привезених сюди з інших країн (так, уже у серпні 1941 р. в районі Кам'янця-Подільського німецькі підрозділи стратили 14 тис. угорських євреїв) Див.: Арад И. Холокаст: Катастрофа европейского еврейства (1933-1945). - Иерусалим, 1990. - С. 79. . Понад 70% євреїв України було розстріляно, близько 22% убили газами, приблизно 5% (здебільшого в румунській зоні окупації) загинули в ґетто і таборах від голоду та хворобДив.: Круглов А.И. Катастрофа украинского еврейства 1941-1944 гг. - С. 6. . Зауважимо також особливість ходу війни на території Центральної та Східної України, коли під час "гальмування" наступу гітлерівських військ унаслідок опору Червоної армії єврейське населення отримувало невеликий додатковий час для евакуації та порятунку (інше питання - як воно його використало).

По-п'яте, значний вплив на форми та методи геноциду євреїв на теренах України справляли соціально-економічні, суспільно-політичні особливості регіонів, а також усталені традиції етнонаціональних відносин. Історичні умови формування місцевих соціально-економічних та етнокультурних комплексів зумовили відмінності життя єврейських громад Центральної, Північної, Східної та Південної України, які понад двадцять років існували в радянській системі координат, а також Західної України, Закарпаття, Північної Буковини, що в довоєнні часи перебували під владою, відповідно, Польщі, Угорщини та Румунії. На міжнаціональні відносини в різних реґіонах України визначальний вплив справила державна національна політика СРСР, Польщі, Угорщини, Румунії, характер і форми релігійного життя, український національно-визвольний, а на західноукраїнських землях - і польський національний рухиДив.: Гон М.М. Із кривдою на самоті: Українсько-єврейські взаємини на західноукраїнських землях у складі Польщі (1935-1939). - Рівне, 2005. - С. 170-181; Його ж. Особливості міжетнічної взаємодії в контексті політичних процесів на західноукраїнських землях у міжвоєнний період. - Рівне, 2006. - С. 358-368. .

Нацистській окупаційній політиці взагалі та, об'єктивно, нацистському геноциду євреїв протидіяв різний за масштабами та формами рух опору окупантам, що мав свою специфіку на українських теренах. Зокрема партизанські та диверсійні підрозділи, сформовані радянським керівництвом на початку війни (серед бійців було чимало євреїв), гітлерівці винищили практично повністю. Можливості євреїв брати участь у партизанському русі на окупованій території в подальшому були обмеженими та визначалися рамками радянського командування - для підпорядкованих йому загонів, чи націоналістичного керівництва - для формувань УПА тощо.

Із цими особливостями Шоа на теренах України пов'язується й періодизація українського Голокосту, яка визначається етапами функціонування нацистської "машини знищення", коли "поряд з етапами максимального розгулу масових убивств траплялися періоди відносного затишшя, зумовленого впливом різних чинників"Див.: АрадИ. Катастрофа евреев на оккупированных территориях Советского Союза (1941-. - Днепропетровск; Москва, 2007. - С. 7. . Знищення єврейського населення України розпочалося фактично невдовзі після нападу гітлерівської Німеччини на СРСР у червні 1941 р. Більшу частину українського єврейства було винищено вже до кінця 1942 р. Хронологію подій Шоа на території України укладено за: Круглов А.И. Хроника Холокоста в Украине. - Днепропетровск; Запорожье, 2004.

Перший етап: 22 червня - перша половина серпня 1941 р. Упродовж нього гітлерівці на окупованій території України знищували передусім євреїв-чоло - віків, представників єврейської інтеліґенції, які могли становити потенційну загрозу нацистському геноциду. Саме у цей період:

— відбулася хвиля спровокованих нацистами єврейських погромів у Львові та інших містах і містечках Західної України, під час яких було знищено 25 - 30 тис. місцевих євреїв (кінець червня - початок липня 1941 р.);

— паралельно з окупацією Північної Буковини на території цього краю румунська влада розпочала концентрацію єврейського населення, що стало початком депортації за Дністер (липень 1941 р.) Див.: Суровцев О. Процес депортації єврейського населення Північної Буковини 1941 - 1942 рр. як складова антиєврейської політики румунської окупаційної влади // Проблеми історії Голокосту. - Вип. 3. - Дніпропетровськ, 2006. - С. 132. ;

— 31 липня 1941 р. наказом Г. Ґерінґа начальника Головного управління імперської безпеки Р. Гайдріха було призначено відповідальним за "остаточне вирішення єврейського питання"Див.: Письменное полномочие Геринга Гейдриху от 31 июля 1941 г. [Електронний ресурс]: http: //www.ghwk. de/russisch/russ-goering. htm.

Другий етап: друга половина серпня 1941 - осінь 1944 рр. Винищення єврейського населення на теренах України набуло особливих масштабів. Із кінця серпня 1941 р. нацистські розстрільні команди перейшли від селективних страт євреїв-чоловіків до масових убивств єврейського населення, включаючи жінок, дітей та літніх людей, у результаті чого деякі міста та райони було оголошено "юденфрай" - вільними від євреївДив.: Браунинг К.Р. По поводу моей книги "Истоки окончательного решения": замечания об "окончательном решении", его предпосылках и важнейших последствиях [Електронний ресурс]: http: //www1. yadvashem.org/yv/ru/pdf/yad_vashem_studies/browning. pdf. Найбільше число жертв припало на серпень - жовтень 1941 р. (у вересні нацисти знищили близько 143 тис., у жовтні - 120 тис.), серпень (175 тис.) і вересень (120 тис.) 1942 р. Див.: Круглов А.И. Катастрофа украинского еврейства 1941-1944 гг. - С. 6. На кінець 1942 р. нацисти фактично реалізували "остаточне вирішення єврейського питання" на українських теренах (у зоні військового командування та в райхскомісаріаті Україна). На цей час припадають:

— масштабний розстріл євреїв у Бабиному Яру в Києві (29-30 вересня 1941 р.; згодом свої "бабини яри" з'являться майже в кожному українському місті та містечку, окупованому гітлерівцями);

— масові страти румунами євреїв Чернівецької, Вінницької та Одеської областей (вересень - листопад 1941 р.) Див.: Назария С. Холокост: Страницы истории (на территории Молдовы и прилегающих областях Украины в годы фашистской оккупации, 1941-1944 гг.). - Кишинёв, 2005. - С. 143-206. ;

— будівництво "фабрики смерті" в Белжці, що на території Польщі, де знищать 600 тис. євреїв, значна частина з них - вихідці із західноукраїнських земель (грудень 1941 р.);

— мобілізація до угорської "трудової армії" 20 тис. єврейських юнаків (упродовж 1941 р.), велика частина з них загинулаДив.: ХонигсманЯ.С. Катастрофа еврейства Западной Украины: евреи Восточной Галиции, Западной Волыни, Буковины и Закарпатья в 1933-1945 гг. - Л., 1998. - С. 217. ;

— винищення 70 тис. євреїв Трансністрії (Доманівка, Богданівка та ін.; грудень 1941 - лютий 1942 рр.) Див.: The Unknown Black Book: The Holocaust in the German-Occupied Soviet Territories / Ed. by J.rubinstein, I. Altman. - Bloomington, 2010. - P. 53. ;

— масові погроми у Львові, депортація місцевих євреїв до центрів знищення (серпень 1942 р.), ліквідація більшої частини єврейства Західної УкраїниIbid. .

Окремо можна виділити події кінця 1942 - 1944 рр., коли знищувалися групи євреїв у ґетто і таборах Галичини, Закарпаття, деяких інших реґіонів Західної й Південної України. Серед трагедій, що відбулися в той час:

— грудень 1942 - червень 1943 рр. - винищення євреїв, котрі перебували в ґетто Східної Галичини (1-23 червня 1943 р. проведено останню "акцію" з ліквідації львівських євреїв);

— квітень 1944 р. - інтернування ще живих євреїв Закарпаття в ґетто й таборах примусової праці, де вони масово гинули від голоду, холоду та хвороб;

— кінець травня 1944 р. - депортація решти закарпатських євреїв до центру знищення Аушвіц-Біркенау (Освенцим) ¹³².

На кінець цього періоду під час відступу гітлерівських військ нацисти знищили євреїв, які ще залишалися в ґетто й таборах примусової праці. Згодом відбулося звільнення та порятунок від смерті десятків тисяч євреїв Трансністрії¹³³.

Размещено на Allbest.ru