Размещено на http://www.allbest.ru/

Кам`янець-Подільського національного університету

імені Івана Огієнка

Проблеми взаємин між Братством "Діяльно-Христова Церква" та Обновленською церквою (1920-ті роки)

Кузовенков Дмитро Ігорович, аспірант

Анотація

У статті зроблено спробу з'ясувати мотиви та факти контактів між представниками Братства "Діяльно-Христова Церква" та Обновленською церквою в Україні у 20-х роках ХХ ст.

Ключові слова: Братство "Діяльно-Христова Церква", Обновленська церква, Українська Автокефальна Православна Церква, Всеукраїнська Православна Церковна Рада, митрополит.

У 1920-х роках помітне місце у поліконфесійній Україні займали Братство "Діяльно-Христова Церква" як канонічна течія Української Автокефальної Православної Церкви (далі УАПЦ) та Обновленська церква. Дослідження взаємин між братчиками та обновленцями залишається актуальним і відкритим питанням у сучасній історіографії та розглядається здебільшого в призмі загальних праць з історії церкви. Вивченням діяльності цих конфесій займались відомі вітчизняні дослідники, серед них Г. Білан [1], С. Жилюк [3], О. Ігнатуша [4], А. Киридон [5], В. Клос [7], В. Пащенко [10], Л. Пилявець [11] та інші.

Митрополит УАПЦ Василь Липківський як учасник подій неодноразово порушував питання стосовно співпраці голови Всеукраїнської Православної Церковної Ради протоієрея Михайла Мороза (засновник Братства "ДХЦ" та його голова) та його заступника протоієрея Костянтина Янушівського (співзасновник та член Братства) з представниками Обновленської церкви, оскільки вважав останню ворожою до УАПЦ. Витоки його міркувань та поглядів мали ще й виключно суб`єктивний характер, позаяк до вказаних осіб митрополит УАПЦ ставився негативно. А саме, до протоієрея Янушівського як члена та співзасновника "Гуртка прихильників радикальних церковних реформ", який утворився в лоні ВПЦР та вказав на недоліки в керівництві Церкви. В протоієреї М. Морозі митрополит розглядав конкурента який міг би зректись Липківського, через те останній постійно намагався нейтралізувати вплив Мороза або й зовсім відсторонити його від справ в УАПЦ.

Прискіпливе ставлення до цих осіб спонукало митрополита знаходити різні причини для їх звинувачення. Таких прикладів можна навести немало. Після проведення Покровських церковних зборів у 1923 р.В. Липківський наголосив: "Ми, з Володимиром Мойсієвичем Чехівським (теоретик та богослов УАПЦ - Д. К.) перемогли Мороза. Залишимо його ще на рік. Побачимо, що з цього вийде" [15, арк.3]. Малось на увазі те, що М. Мороза було знову обрано на голову Ради, однак йому було відмовлено у хіротонії на єпископа Київського в жовтні 1922 р. Процитуємо й В. Чехівського, який заявив, що "краще позбутися Церкви, а Мороза треба спекатися" [14, арк.168].

З огляду на це, наведемо декілька тез зі слів Липківського з приводу контактів між вказаними течіями, а саме: спроби об`єднання через келійне рукоположення; висвята єпископа Братства "ДХЦ" Теофана Хомжі в місті Харкові обновленським митрополитом Пименом; повідомлення Київського обновленського митрополита Інокентія на Соборі про прохання братчиків прийняти їх до свого складу та його відмова; написання протоієреєм К. Янушівським під час 2-го Всеукраїнського Православного Церковного Собору в обновленському харківському часописі ганебного наклепу на митрополита В. Липківського за підписом "Вірний" [8]. Таке суб'єктивне бачення було викладене митрополитом й у Відозві "Осторога від недобрих змагань внести розклад й протицерковні старі, мирські порядки в УАПЦ".

Спробуємо простежити можливі факти контактів обох течій за допомогою проаналізованих архівних документів. Так, на засіданні від 5 лютого 1926 р. Мала Рада ВПЦР розглядала лист від 29 січня 1926 р. архієпископа М. Пивоварова як відповіді на запитання ВПЦР (20 січня 1926 р. (ч.34)) про зв`язки з обновленським митрополитом Веденським, до якого було адресовано відвертого листа. Радою було ухвалено "відіслати лист в оригіналі до Введенського та вважати за доведений факт зносини архієпископа М. Пивоварова через митрополита Веденського з Обновленською Синодальною Церквою в пошуках поєднання з нею" [13, арк.15].15 лютого 1926 р. ВПЦР надіслала листа до Шепетівської округової церковної Ради, в якому митрополит Липківський повідомив Раді про те, що "друзі" "В. Бржосньовський і обновленський єпископ Старокостянтинівський Я. Немиловський "радяться в справі руйнації нашої Святої Церкви, щоб позбавити її Церковної волі" [9, арк.35]. У 1927 р. в місті Харкові була проведена Передсоборна нарада Обновленської церкви. У перші дні роботи делегати заслухали звітну доповідь єпископа Серафима про працю Синоду за останні два роки її діяльності (за 1925-1927 рр.). Доповідач виокремив найголовніші питання, серед яких були винесені переговори з членами Братства "Діяльно-Христова Церква" [3, с.108].

В листі до УАПЦ від священика Ніжинської округи М. Хоменка (16-17 червня 1927 р.) вказано, що "9 травня 1927 р. в селі Мрин було храмове свято, в якому брав участь єпископ Братства "ДХЦ" Микола Ширяй. Він після Євангелія закликав людність єднатися із синодальною церквою, і взагалі в його промові була помітна велика прихильність до синодальної церкви. Після служби Божої на квартирі священика О. Підчека були балачки, в яких М. Ширяй відстоював поєднання з синодальними." [2, с.120].13 травня 1926 р. єпископ М. Ширяй відправив лист до причету та Парафіяльної Ради Різдво-Богородицької церкви у м. Нові Басани з повідомленням про те, що "у зв'язку з призначенням на Ніжинщину синодального єпископа з'їзд українських парафій Ніжинщини, призначений на 17 травня 1926 р., відкладається до нового повідомлення" [12, арк.1].

Таким чином факти співпраці членів Братства "ДХЦ" та обновленців мали місце. Можливо братчики шукали підтримки, яка б гарантувала їм зміцнення своїх позицій. Заслуговує уваги версія А. Киридон про те, що релігійні організації потребували тоді певного оновлення з огляду на плинність історичного процесу., а тому чи не є спроба Братства "Діяльно-Христова Церква" поєднатись з Обновленсько-Синодальною Церквою підтвердженням вияву руху за оновлення православної церкви й спроби в оновленому суспільстві мати нове релігійно-ідеологічне підґрунтя [6, с.84].

церква україна липківський митрополит

Список використаних джерел

1. Білан Г.І. Обновленський рух в Україні 20-30-х рр. ХХ ст.: Дис. канд. іст. наук: 07.00.01/Білан Ганна Іванівна. - К., 2005. - 206 с.;

2. Ємельянов В. До історії УАПЦ на Ніжинщині (добірка документів) / Віктор Ємельянов, Валентина Кулик // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам'яткознавства. (Серія "Ніжинознавчі студії", № 8) / Посохов С.І. (гол. Ред.), Коваленко О.Б. (заст. Гол. Ред.), Титова О.М. (заст. Гол. Ред.), Бойко О.Д., Верба І.В., Верменич Я.В. та ін. / Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. Вип.11 (14). ? К., 2011. ? С.120-130;

3. Жилюк С. З історії Обновленської церкви в Україні: Передсоборна нарада 1927 року / С. Жилюк // Українське релігієзнавство: Бюлетень № 26. - К.: Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім.Г. Сковороди НАН України, Українська Асоціація релігієзнавців, 2003. - С.107-115;

4. Ігнатуша О. Видавнича діяльність Братства "Діяльно-Христова Церква" (1924 - 1927 рр.) / О. Ігнатуша // Історія релігій в Україні. Тези повідомлень VII Міжнародного столу (Львів, 12-14 травня 1997 року). - Львів, 1997. - С.82-83;

5. Киридон А. "Собор єпископів України" та "Діяльно-Христова Церква" як вияв оновлення церковного життя в умовах утвердження тоталітаризму / А. Киридон // Історія релігій в Україні: Праці Х-ї Міжнародної наукової конференції (Львів, 16-19 травня 2000 року). - Кн.1. - Львів: "Логос", 2000 р. - С. 198-203.

6. Киридон А. Діяльно-Христова Церква: проблемне поле досліджень / А. Киридон // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - Вип.16. - Рівне, 2009. - С.83-86;

7. Клос В., диякон. Михайлівський Золотоверхий собор - осередок "Діяльної Христової Церкви" (1924-1927 рр.): [Електронний ресурс] / В. Клос. - Режим доступу: www.prytyska. kiev.ua/content/view/216/28/; Його ж. "Щоб у взаємній боротьбі вороги дискредитували й топили один одного", або ДХЦ у планах ДПУ / В. Клос // Труди Київської Духовної Академії. - К.: Вид-во Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2011. - № 8. - С.29-34; Його ж. "Розділяй і володарюй", або ДХЦ в політиці ДПУ (1924-1927 рр.) / В. Клос // Труди Київської Духовної Академії. - К.: Вид-во Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2010 (2007). - № 4. - С.273-285;

8. Липківський В. Історія Української православної церкви. Розділ VII: Відродження Церкви в Україні (1917-1930): [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.hram. kiev.ua/print. php? id=685;

9. Листування з Шепетівською Окружною Церковною Радою про посилення релігійної пропаганди, про призначення священників в парафії і будівництво церкви в місті Шепетівці // Центральний державний архів вищих органів влади України (далі ЦДАВО України). - Ф.3984. - Оп.3. - Спр.353. - 42 арк;

10. Пащенко В. Дітище ДПУ. До витоків обновленського руху в Україні / В. Пащенко // З архівів ВУЧК - ГПУ - НКВД - КГБ. - 1994. - № 1. - С.51-58;

11. Пилявець Л. Хрещениця ДПУ. З історії Діяльно-Христової Церкви / Л. Пилявець // Людина і світ. - 1992. - № 5-6. - С.26-29;

12. Протоколи загальних парафіяльних зборів м. Нові Басани Ніжинської округи // ЦДАВО України. - Ф.3984. - Оп.3. - Спр.415. - 7 арк;

13. Протоколи засідань Президії Всеукраїнської православної церковної ради // ЦДАВО України. - Ф.3984. - Оп.3. - Спр.394. - 68 арк;

14. Репресована УАПЦ. Політичні репресії проти священиків Української Автокефальної Православної Церкви (1919-1938).Ч. ІІ. За документами Галузевого Державного Архіву Служби безпеки України /Упорядники: І. Бухарєва, С. Кокін, І. Преловська, Г. Смирнов // З архівів ВУЧК - ГПУ - НКВД - КГБ. - К., 2006. - № 1/2 (26/27) - 336 с.;

15. Справа про сварки між протоієреєм М. Морозом, митрополитом Липківським і В. Чехівським // ЦДАВО України. - Ф.3984. - Оп.3. - Спр.255. - 15 арк.

Размещено на Allbest.ru