Історіографія партизанського руху на Ніжинщині

Отже, проаналізувавши та систематизувавши публіцистичні праці радянського та сучасного періоду, можемо зазначити, що створюваний публіцистикою образ партизанського з'єднання «За Батьківщину» поступово еволюціонував. Визначальною тенденцією зазначеної еволюції було поступове звільнення від шаблонних рис, набуття власного обличчя, визначення специфіки.

Розділ ІІІ. Проблеми партизанського руху на Ніжинщині у висвітленні вітчизняної історіографії

В повоєнний період радянська історія, будучи складовою партійної ідеології, залежала від політичних змін, які відбувались в країні. Відтак, хронологічно історіографію досліджуваної проблеми правомірно поділити на наступні періоди: післявоєнний період (1945 - середина 1950-х рр.); період «десталінізації» (1956 - 1964); період «консерватизму» (1965 - 1985); період перебудови (1986 - 1991), період незалежності (1991 - 2011).

Перші праці, які так чи інакше висвітлювали діяльність партизан з'явились вже в післявоєнний період. Здебільшого це були розвідки присвячені загалом Великій Вітчизняній війні та публікації в періодичній пресі, спогадів учасників бойових дій. Більшість із них мали загальний характер і не містили конкретної інформації, у тому числі й щодо партизанського руху на Ніжинщині. Обережність у висвітленні цієї проблеми можна пояснити неоднозначним ставленням влади до населення, яке пережило окупацію. В той же час у розвідках післявоєнного періоду утверджується низка тез, які стали панівними у подальшій радянській історичній науці. Серед них найважливішою було твердження про визначальну роль партії в організації боротьби населення проти німецьких окупантів.

Одна з перших наукових розвідок, присвячених партизанському руху на Ніжинщині, зявилась у 1952 році. У Наукових записках Ніжинського педагогічного інституту була опублікована стаття «Ніжинська підпільна комсомольська організація в період Великої Вітчизняної війни». ЇЇ авторами були студенти історичного факультету ніжинського вузу Гапонюк С., Донець Г., Костенко І., Мартиненко І.. У статті висвітлюється діяльність підпільної організації Якова Батюка. Одночасно в контексті аналізу боротьби ніжинських підпільників чи не вперше згадується і ніжинське партизанське з'єднання. У статті командиром загону «За Батьківщину» створеного в регіоні названо секретаря Носівського райкому партії довоєнного періоду Стратілата М. [100; с. 82].

В період «десталінізації» зацікавлення істориків партизанською проблематикою значно пожвавлюється. Це можна пояснити тим, що з одного боку загалом відбувається певна лібералізація історичної науки а з іншого - дещо змінюються акценти у ставленні влади до населення окупованої зони. У книзі «Комсомольці-підпільники Чернігівщини», що вийшла у 1958 році, за спільним авторством Донця Г. та Костенка І., в розділі «Ніжинські підпільники» розповідається також і про партизанський рух [105;с.19]. Автори згадують діяльність загону «За Батьківщину» вказуючи на його тісну співпрацю з підпільниками й спільні здобутки. На відміну від попередньої публікації в статті згадується як керівник однієї з підпільних груп Ніжина та командир партизанського загону Бовкун І.. В той же час наголошено, що його організатором був Стратілат М. [105;с. 22].

В праці Супруненко М. «Украина в Великой Отечественной войне Cоветского Союза (1941-1945)» (1956) Чернігівська область розглядається як одна з найактивніших зон партизанського руху, керівником якого на даній території названо Федорова О.. В одному з розділів згадується і загін «За Батьківшину»: «На базе партизанського отряда, созданого секретарём Носовского подпольного райкома М. Стратилатом, выросло крупное соединение «За Родину», насчитывавшее в августе 1943 года свыше 2500 человек…» [135; с. 290]. Охарактеризовано участь загону в наймаштабнішій військовій операції 1943 р. - битви за Дніпро. Роль справжнього командира загону в монографії Бовкуна І. обходиться стороною.

У праці Клокова В., Кулика І., Слінька І. «Народна боротьба на Україні в роки Великої Вітчизняної війни» (1957) автори вказують на визначальну роль партизан для перемоги Червоної Армії під час форсування Дніпра. Поряд з партизанськими загонами Сабурова, Покровського, Таранущенка згадується і з'єднання «За Батьківщину» [112 ;с. 198]. Автори називають переправи, взяті партизанами даного з'єднання: переправу через Десну - в районі с. Соколівки, три переправи на Дніпрі - в районі с. Теремці і Домантового, одну - на Прип'яті [112; с. 199]. Незважаючи на високу оцінку дій з'єднання «За Батьківщину», у праці прізвище командира не називається. Про Бовкуна І. автори згадують лише називаючи командирів загонів і з'єднань, які отримали звання Героїв Радянського Союзу за героїчні подвиги під час форсування річок Десни, Дніпра та Прип'яті [112; с. 199]. Крім Бовкуна звання були удостоєні ще п'ять командирів, два з яких (Симоненко та Шиверьов) були командирами полків з'єднання «За Батьківщину», але про це в праці не зазначається.

Зі зміною політичного клімату в державі, спричиненого усуненням від влади М.Хрущова і відновленням консервативного курсу, змінюються акценти і у висвітленні партизанської проблематики. Для періоду «консерватизму» було характерним відновлення ідеологічного контролю партії над історичною наукою, що унеможливлювало будь-які публічні дискусії.

І все ж свою роль дискусія 50-х рр. зіграла. Бовкун І. потрапив у перелік партизанських командирів Чернігівщини як керівник партизанського з'єднання «За Батьківщину».

Прикладом компромісного вирішення проблеми організації партизанського руху на Ніжинщині стала колективна праця кафедри марксизму-ленінізму Ніжинського педагогічного інституту імені М.В. Гоголя «Ніжинщина: історико-економічний нарис» (1964 р.), в якій організатором партизанського руху було названо. Стратілата М., а безпосереднім командиром партизанського з'єднання (з серпня 1943 р.) - Бовкуна І. Автори розповідають про широкі зв'язки партизан з місцевим населенням, їх співпрацю та взаємопідтримку.

Праця «Радянська Україна в період корінного перелому в ході Великої Вітчизняної війни (листопад 1942 р. - 1943 р.)», що вийшла в 1968, містить розділ "Зростання артизанських сил". У ньому розкривається діяльність партизан у межиріччі річок Десни та Дніпра. Великого значення надається і діяльності партизанського з'єднання "За Батьківщину". Вказується на двох командирів: Бовкуна І. та Стратілата М.. За даними, наведеними у праці, дане партизанське з'єднання було одним з найбільших партизанських формувань у регіоні, оскільки у версні 1943 року кількість бійців становила 5,5 тис. чоловік. Крім бойової діяльності партизанського з'єднання "За Батьківщину" високо оцінюється і діяльність партизан стосовно захисту місцевого населення. Тому створений патронат, до якого входило приблизно 5 тисяч небоєздатних мирних жителів вважається позитивним.

У праці Сіментова Ю. та Яцури М. «Краєзнавчі матеріали з історії Чернігівщини» при аналізі партизанської боротьби на Чернігівщині основна увага приділяється Федорову О., його партизанському з'єднанню, його ролі у діяльності Підпільного Обкому партії та формуванні інших партизанських формувань на цій території, зокрема і партизанського з'єднання "За Батьківщину". Керівником загону названо Стратілата М., проте після об'єднання у січні 1943 року Носівського. Ніжинського та Бобровицького загонів у єдине з'єднання командиром став Бовкун І., а Стратілат став комісаром. Цілком очевидно, що автори керувалися партійними настановами, оскільки в усьому прагнули підкреслити роль і значення партії. Цьому підпорядкована і статистика. Так на вересень 1943 року у з'єднанні було понад 2 тисячі бійців, з них 190 комуністів і 400 комсомольців [131; с. 132]. Особливу увагу автори звертають на особу Симоненка М., його командирські здібності як командира третього полку [131; с. 132].

У монографії Слинька І. «Підпілля і партизанський рух на Україні. На завершальному етапі визволення. 1944» значна увага приділена показові керівної ролі Комуністичної партії та героїзму радянських людей. Про з'єднання «За Батьківщину» в праці говориться не багато, воно згадується лише в ракурсі співпраці з радянськими військами [132; с. 269].

Досить важливою є книга «Історія міст і сіл УРСР. Чернігівська область», де розкривається вся історія даного регіону, в тому числі й періоду війни.

Командирами названо Стратілата М. і Бовкуна І.. Крім того, у праці розповідається про операцію під керівництвом Шеверьова О., під час якої було відбито у німців 112 коней,що дозволило створити кавалерійський ескадрон в партизанському з'єднанні. Авторами високо оцінено співпраця партизан з'єднання «За Батьківщину» з військами Червоної армії. Зокрема під час подій 18 вересня під час визволення Бобровиці від загарбників.

Про хід битви за Дніпро, героїзм місцевих жителів, партизан та підпільників розповідається в монографії Автомонова П. «Партизани Дніпро. 1943». З'єднанню «За Батьківщину» автор приділяє достатньо уваги, вказуючи на його досягнення та співпрацю з мирним населенням, зокрема під час форсування р. Десна (організовані переправи біля сіл Смолин і Соколівка), на Дніпрі (Сорокошичі, Доматове) [96; с. 29]. Крім того, на основі архівних джерел, автор вказує на позитивне ставлення керівництва УШПР до командира з'єднання Бовкуна І.М., завдяки його плідній співпраці з військами Червоної армії під час операцій на Дніпрі, Десні та Прип'яті.

У праці Кучера В.І. «Партизанські краї і зони на Україні в роки Великої Вітчизняної війни» (1974 рік) автор, неодноразово згадує загін «за Батьківщину» та Бовкуна І. як його керівника.

У загальній праці «Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза» про саме партизанське з'єднання не говориться, згадується лише про діяльність Носівського підпільного обкому партії на чолі з Стратілатом М. під безпосереднім керівництвом. Федорова О.

У праці «Нариси історії Чернігівської обласної партійної організації» (1980 р.) також спостерігається тенденція замовчування діяльності Бовкуна І.. Його особу автори обійшли і при описі битви за Дніпро, згадуючи слідом за Строкачем Шиверьова та Симоненка [120;с. 206].

Монографія Григоровича Д., Замлинського В., Немятого В. «Коммунистическая партия Украины в годы Великой Отечественной войны» розкриває визначальну роль партії у формуванні та функціонуванні партизанського руху. Так і керівником партизанського загону «За Батьківщину» названо секретаря Носівського райкому партії Стратілат І., який керуючись вказівками зверху зміг організувати дієвий партизанський загін, який згодом виріс у велике партизанське з'єднання [104; с. 195].

У загальній монографії Старожилова Н., присвяченій партизанському руху України, партизанське з'єднання «За Батьківщину» не згадується. Автор зводить партизанський рух Чернігівщини до діяльності загонів, що перебували під керівництвом Федорова О.. Проте у таблицю, яка висвітлює дані про кількісне зростання партійних організацій крупних партизанських формувань ніжинське партизанське з'єднання під керівництвом. Бовкуна І. було включене [134; с. 59].

Період перебудови в черговий раз змінив акценти у висвітленні як історії як вцілому партизанського руху, так і його конкретних регіональних проявів.

Однією з праць, яка суттєво вплинула на висвітлення проблеми партизанського руху на Ніжинщині, стала колективна монографія «Подвигом прославленные» (1985 р.). У ній чи не вперше подана досить детальна біографія. Бовкуна І., його доля до, під час і після війни, вказується на позитивні риси командира з'єднання «За Батьківщину». Крім того, в праці наводяться статистичні дані, які відображають увесь спектр та ареал діяльності керованого Бовкуном з'єднання [128; с.158].

Період перебудови ознаменувався і появою важливої для розвитку історіографії партизанського з'єднання «За Батьківщину» книги в двух томах «Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине 1941-1944 гг.». Перший том, авторами якого є Немятий В., Григорович Д., Замлинський В., Коваль М., Кучер В., Тронько П., присвячений боротьбі в підпіллі. У ньому йдеться про створення і укріплення на Україні партійно-комсомольського підпілля, велика увага приділена показу неозброєних форм боротьби населення, у тому числі зриву планів окупантів по використанню промислових, природних і людських ресурсів республіки.

Окрім командирів загонів та з'єднань авторими праці згадуються комісари, які теж зробили вагомий внесок в успішне ведення боротьби в тилу ворога. Одним з таких названо. Стратілата М., який виступає ще й засновником загону, з якого в подальшому виросло з'єднання [121; с. 39].

У праці ще відчувається влив комуністичної ідеології. За даними, вміщеними у таблиці, що свідчать про ріст партійних організацій партизанських формувань республіки станом на 25 серпня 1943 року, у з'єднанні «За Батьківщину» перебувало 138 комуністів. Це 6 % від загальної кількості партизан даного партизанського формування. Цей показник не надто високий, оскільки, наприклад, у з'єднанні Таранущенка він становив 91 %.

Розкриваються авторами і умови життя і боротьби партизан. Так значна увага приділяється патронатам, які функціонували в партизанських з'єднаннях для захисту мирного населення. Так з'єднанню «За Батьківщину» надається визначальну роль, оскільки в ньому діяв патронат з найбільшою кількістю жителів (5 тисяч чоловік) [121; с. 121].

Автори підкреслюють важливу роль жінок, які діяли поруч з чоловіками у лавах партизанів, зокрема і в з'єднанні під командуванням Бовкуна І.. За даними, які подаються, вони становили 5 % усіх учасників партизанського руху [121; с. 135].

Розкривається і тісна співпраця партизан з'єднання «За Батьківщину» з підпільною організацією київського заводу «Більшовик», який надавав суттєву допомогу, зокрема медикаментами (передано 100 кг ліків та інструментів у з'єднання) [121; с. 140].

Окремий розділ праці присвячений міжетнічним відносинм у партизанських формуваннях. Для прикладу автор називає здобутки підривника партизанського з'єднання «За Батьківщину» Іванова М. (за національністю - чуваш), який протягом року (з березня 1943 по березень 1944 рр.) разом зі своїм зводом пустив під укіс 14 ворожих ешелонів.

Другий том книги присвячений безпосередньо партизанській боротьбі, розвитку її форм протягом війни, специфіці співпраці партизан з військами Червоної Армії, їх спільні дії. Авторський колектив досить широкий: Бабко Ю., Григорович Д., Жученко І., Зеніна А., Зінченко Ю., Кентій А., Клоков В., Коваль М., Кучер В..

У праці вказується на заслугу Комуністичної Партії у створенні загону «За Батьківщину», представником якої виступив секретар Носівського райкому партії Стратілат М. [122; с. 51].

Тісна співпраця з'єднання «За Батьківщину» з київською підпільною організацією «Смерть німецьким окупантам» під керівництвом. Синегуба Р.. Підпільники направляли до партизанського з'єднання людей, чим збільшували чисельність партизан, загалом, вони направили приблизно 240 чоловік [122; с. 358]. Окрім цього підпільники допомагали зброєю та медикаментами: 3 ручних кулемети, 250 гранат, 60 гвинтівок, 20 пістолетів, 30 тисяч патронів, 12 батарей для радіоприймачів [122; с. 361].

Про спільні дії партизан та Червоної Армії вкзується під час форсування річок Десна, Дніпро, Прип'ять восени 1943 року.

Грунтовна біографія. Бовкуна І. подається і в колективному дослідженні «Герои Советского Союза: краткий биографический словарь» (1987 р.). Головна цінність біографічної статті збірника у тому що біографія І. Бовкуна подається крізь призму ґрунтовного аналізу діяльності очолюваного ним партизанського з'єднання [102; с.38].

На період перебудови припадає і остання праця, яка висвітлює партизанський рух на Чернігвщині через призму історії обласної компартійної організації - «Черниговская обласная партийная организация в годы Великой Отечественной войны» (1987 р.). У зазначеній праці з'єднання «За Батьківщину» згадується не надто часто. Вказується лише час його створення та кількість членів і кандидатів на вступ до партії (102 чол.).

Період незалежності характеризується появою праць, спрямованих на ґрунтовне вивчення історії регіональних партизанських формувань. З'являються праці, присвячені й партизанському з'єднанню «За Батьківщину», спрямовані на висвітлення його діяльності та розкриття дійсної ролі Бовкуна в партизанському русі.

Третій том «Книги Скорботи України» (2005) міститьть поіменно дані про жителів Чернігівської області, які загинули від рук окупантів в роки Великої Вітчизняної війни. У передмові автори називають партизанські формування, які діяли в цій місцевості. Так «За Батьківщину» названо загоном, а його керівником. Стратілата- М. [113;c. 17]. Про подальше формування з'єднання замість загону та про його командира Бовкуна не згадується.

У 2006 році світ побачила книга Петренко Л. «Ніжин древній і завжди юний». У ній автор, хоч і коротко, намагається охопити всю історію Ніжина. Партизани з'єднання «За Батьківщину» згадуються лише в ракурсі співпраці з підпільними організаціями. Проте керівником Петренко називає Стратілата.

Про Бовкуна І. автор говорить лише раз, вказуючи на його підпільницьку діяльність в групі оточенців [123;c. 225].

2010 рік ознаменувався виходом нової книги українських істориків Кентія А. та Лозицького В., присвяченої партизанському руху в Україні «Радянські партизани 1941-1944: світло і тіні». З'єднання «За Батьківщину» під командуванням Бовкуна І. згадується під час форсування річок Десни, Дніпра та Прип'яті. Авторами показана висока оцінка, яку дає Український штаб партизанського руху діям з'єднання «За Батьківщину» [111; с. 27].

Книга Власовця Ю. «Покоління переможців» містить багатий ілюстративний матеріал, який складають в основному фото учасників війни, зокрема й партизан з'єднання «За Батьківщину». Про саме з'єднання автор згадує у кількох нарисах, де всі заслуги партизан пов'язує з командиром Бовкуном І. [99 ;c. 22]. У нарисі «Запах горілого ячменю» Власовець Ю. розповідає про нелегкі стосунки Бовкуна та партизан з'єднання «За Батьківщину» з. Федоровим О., що і стало в подальшому причиною непорозумінь з вищим керівництвом та подальшого арешту. Проблема патронату при з'єднанні «За Батьківщину» виступає червоною ниткою майже в усіх нарисах.

Значний науковий внесок у дослідження партизанського руху на Чернігівщині, і зокрема з'єднання «За Батьківщину» зробили праці, вміщені в збірнику наукових праць «Вища школа: проблеми, пощуки, тенденції» (2004): Острянко М. «Боротьба українського народу за визволення від німецько-фашистського поневолення в роки Великої вітчизняної війни», Пиріг П. «Партизанський рух на Україні під час Великої Вітчизняної війни», Редько О. «Освітяни України в роки Великої Вітчизняної війни», Голець В. «Масова антифашистська боротьба патріотів Чернігівщини в роки Великої Вітчизняної війни». Усі ці праці звертають увагу на особу Бовкуна та його внесок у досягнення партизанського з'єднання «За Батьківщину».

Так Пиріг П. називає його головним ініціатором створення великого з'єднання шляхом об'єднання малих партизанських загонів у січні 1943 року. Автор наголошує на заслузі командира при встановленні у з'єднанні жорсткої, воєнної дисципліни, з продуманою та дієвою системою покарань.

Завдяки зазначеним заходам, партизани з'єднання «За Батьківщину» мали вагомі бойові результати: вбито 6 тисяч фашистських солдатів та офіцерів, затопили 11 пароплавів і барж, пустили під укіс 69 ворожих ешелонів [127; с. 75].

Значна увага приділяється висвітленню ролі з'єднання під час форсування радянськими військами річок Десни, Дніпра та Прип'яті,

Голець В. у своїй праці називає Бовкуна, Симоненка та Шевирьова «головними героями Дніра, які, не жаліючи сил і власного життя, побороли ворога» [103; c. 128]. Таким чином, автор високо оцінив дії партизан на Дніпрі.

Про Стратілата М. у цих працях теж згадується як про організатора партизанського загону, який у 1943 році виріс у з'єднання, і в якому він згодом став комісаром.

Проте Редько О. більше звертає увагу на педагогічну діяльність Стратілата М. у довоєнний час та його педагогічні навички, які допомагали йому керувати партизанським загоном на початковому етапі війни.

Особливу увагу історії партизанського з'єднання «За Батьківщину» приділив ніжинський історик Ємельянов В. у статтях «Украдена слава» та «Антинацистський рух опору в Ніжині» присвячує свої статті безпосередньо діяльності з'єднання «За Батьківщину» чи розвінчанню негативних стереотипів, які закріпились за командиром Бовкуном І. у радянські часи.

У 1998 Ємельянов В. видає монографію «Партизаны», яка стала першою спеціальною працею, яка описує безпосередньо діяльність партизанського з'єднання «За Батьківщину». На основі архівних документів автор розкриває проблеми становлення та функціонування загону «За Батьківщину» та подальшої його реорганізації в з'єднання. Уперше автором було оприлюднено звіт Стратілата М. про роботу Носівського РК КП(б)У в 1941-1945 рр., протоколи допитів Бовкуна І. в застінках Московського і Київського КДБ та його лист до М. Хрущова. Автор у своїй праці не обмежився описом перипетій партизанського життя, але й описує післявоєнну долю партизан. Жорстокій критиці піддано дії першого секретаря Чернігівського підпільного обкому КП(б)У Федорова О., який за, словами автора, мав звичку применшувати роль інших партизанських командирів і приписувати їх досягнення собі [106;c. 74]. Це Ємельянов В. яскраво ілюструє на прикладі командира партизанського з'єднання «За Батьківщину». Бовкуна І., котрий почав конфліктувати з Федоровим у 1944 році, що в подальшому і стало причиною негараздів та арештів партизанського командира. Загалом автор має на меті в книзі показати заслуги Бовкуна, які до цього замовчувалися радянською історіографією. Тому основна увага Ємельянова В. направлена на особу Бовкуна, що створює відчуття його возвеличення та приниження ролі Стратілата й інших партизанських ватажків.

Проте в праці існує і ряд недоліків та неточностей, допущених автором, на які звертає увагу Кузнєцов Г. у статті «Коли бракує об'єктивності. Про документальну повість В. Ємельяеова» (2000). Він не погоджується з Ємельяновим В. стосовно оцінки Федорова О., називаючи останнього гідним партійним та партизанським керівником, завдяки якому розрізнені дрібні загони партизанів на півночі області не стали здобиччю карателів, а об'єдналися і стали могутньою силою в тилу ворога. На думку Кузнєцова Г. автор повісті допускає фактичні помилки, неуважно вивчивши архівні документи. За його словами, секретар Остерського райкому партії Глушко не воював, а влаштувався працювати шевцем і був розстріляний німцями.

Насправді Глушко вбив поліцая, втік з-під арешту і воював у партизанському зєднанні Сабурова.

Не погоджується Кузнєцов Г. і з версією про бій десантників під селом Свидовець, вважаючи її неточною. За словами останнього, із парашутистів врятувався тільки один із десятьох, і що там загинула дівчина-десантниця. Кузнєцов же вважає, що насправді загинуло дві дівчини - Ананьева В., котра була радисткою та Дулепіна К. - медсестра, а врятувалося троє - Попов, Іванов та Швед.

Носівський краєзнавець Буняк І. у своїх працях «Сторінки історії Носівки» та «Партизанська Носівщина» теж звертається до теми партизанського руху і діяльності партизанського з'єднання «За Батьківщину».

Праця «Сторінки історії Носівки» написана Буняком І. у співавторстві з Буняком А., носить загальний, краєзнавчий характер і діяльність з'єднання розкривається поверхово, посилаючись на іншу, більш ґрунтовну працю «Партизанська Носівщина». У той же час, у книзі міститься багато цінного матеріалу, зібраного самим Буняком І.. У ній зустрічаємо багато нових імен партизанів, підпільників, партизанських зв'язкових, їх спогади, деякі вірші партизанських поетів. У «Партизанській Носівщині» автор розповідає про організацію загону, його діяльність, про створення з'єднання і, звичайно, не обходить його командирів (Стратілата М., Бовкуна І., Симоненка М.). Буняк І. дає позитивну оцінку діям Стратілата. Його показано мудрим командиром, якому не байдужі долі людей, які знаходились під його керівництвом. Про Бовкуна І. говориться в зовсім іншому руслі, називаючи його бунтарем, який лише вносив деструктив у діяльність партизанського загону під прикриттям прагнення до активних бойових дій, не зважаючи на наслідки і неминучі людські жертви.

Саме з цим аспектом і пов'язаний ряд нюансів, неспівпадінь, які існують в працях Буняка та Ємельянова. Зокрема це стосується невдалого походу партизан загону «За Батьківщину» до лінії фронту. У книзі Буняка І. написано: «Стратілат вирушає в похід, надіючись по дорозі зустрітися з обласним партизанським загоном. Але дорогою Бовкун демаскує загін, і його оточують окупанти» [98; с. 20]. Таке звинувачення у ніби-то «демаскуванні» полягало у невдалому поході партизан до села, де Бовкун почав ловити гусей і цим викрив перебування у цій місцевості партизан. А от Ємельянов, щоб виправдати Бовкуна наводить фрагменти з його допиту кадебістами, де він повністю заперечує свою вину в демаскуванні загону. На підтвердження цьому служать і фрагменти допиту інших партизан, які теж повторюють його слова, і зазначають, що він не самовільно пішов до села, а за наказом Стратілата, гусей ловити на озері наказав Ярмош, а Бовкун І. сам нікуди один не відлучався.

Не погоджується Буняк І. і з твердженням Ємельянова В., що партизанський загін під проводом Стратілата до приходу Бовкуна не здійснював ніяких активних бойових дій, приводячи на противагу події з 4 на 5 листопада 1941 року, коли партизанами загону було спалено поліцейський стан у с. Козари Носівського району [98; с.5].

Різняться у авторів і причини смерті Стратілата. Ємельянов В. у статті «Украдена слава» говорить про обвинувачення Бовкуна в убивстві Стратілата. Буняк І. підтверджує, що такі чутки серед партизан існували, але офіційного звинувачення з боку уповноважених органів не було, «Це було потрібно Ємельянову, щоб виправдовуючи Бовкуна в тих обвинуваченнях, які йому пред'являлися, подати ще одну версію загибелі Стратілата при виконанні завдання воєнної розвідки» [98;с.107]. Дійсно, така версія Ємельяновим В. висувається, крім того, він говорить, що Стратілат М. не зміг виконати цього секретного доручення, тому й заплатив за помилку власним життям і загубив життя людей.

Отже, проаналізувавши історіографію історії партизанського руху на Ніжинщині, ми з'ясували, що зазначена проблема в радянський період, по-перше, не була предметом окремого спеціального дослідження, по-друге, не уникла впливу з боку панівної ідеології. На нашу думку, ці дві характерні риси взаємопов'язані. Оскільки організатором партизанського з'єднання, що діяло на Ніжинщині була людина безпосередньо не пов'язана з партійною номенклатурою, відтак і історія з'єднання не вписувалась у прийнятий ідеологічний шаблон, за яким головним рушієм антифашистської боротьби населення була комуністична партія. Зазначеними обставинами пояснюється і тенденція замовчування ролі командира з'єднання. Проте період незалежності ознаменовується появою спеціальних історичних розвідок, які спрямовані на висвітлення раніше замовчуваних сторінок історії партизанського з'єднання «За Батьківщину». Крім того, спостерігається інтерес авторів до особи командира з'єднання Бовкуна І., його стосунків з комісаром з'єднання Стратілатом М.

Висновки

Історія українського партизанського руху - одна з найпопулярніших тем у радянській історіографії Другої світової війни. Не зважаючи на зниження дослідницької уваги в період незалежності не обходять її і сучасні дослідники. Загальний доробок істориків, краєзнавців, письменників, публіцистів присвячений темі нараховує десятки, якщо не сотні тисяч творів. Ми в ході дослідження зосередили увагу на працях, присвячених одному партизанському формування, чия діяльність була локалізована Ніжинським та Носівським Поліссям.

В результаті нашого дослідження було виокремлено, проаналізовано та структуровано джерельну базу історії партизанського з'єднання «За Батьківщину». Зокрема ми виділили групу архівних джерел, преважна більшість яких зосереджена у фондах Державного архіву Чернігівської області (П - 139), Цетрального архіву громадських об'єднань України (Ф. 1, Ф. 62, Ф.71, Ф. 92), особистих архівах деяких партизан (особистий архів П. Крапив'янського). Як показав аналіз наукової літератури з теми, більшість з них практично не введені у науковий обіг і ще чекають своїх дослідників. Не виявлено нами справжніх документів, присвячених безпосередньо з'єднанню, у республіканських та регіональних тематичних документальних збірниках. Причини такої неуваги дослідників криються не стільки у малозначущості загону (одного з найбільших в регіоні), скільки у загалом неоднозначному ставленні влади до формування.

Другу групу джерел складають джерела мемуарного характеру (спогади, мемуари, щоденники, записки колишніх командирів загонів, рядових партизан, цивільних осіб, що пережили окупацію). Значна частина з них була опублікована у різні часи у вигляді документальних повістей, нарисів, газетних публікацій. Інша частина зберігається у формі рукописів, листів та записаних усних розповідей ветеранів-партизан у фондах Ніжинського, Вертіївського, Червонопартизанського краєзнавчих музеїв.

Історичний образ партизанського з'єднання «За батьківщину» почав формуватись уже в першому десятилітті післявоєнного періоду. На його еволюцію впливали як загальноідеологічні чинники, так і чинники, пов'язані з особливостями діяльності партизанського з'єднання.

У післявоєнний період (до 1953 року) партизанський рух перебуває на периферії уваги авторів, оскільки ставлення влади до населення, що пережило окупацію, було неоднозначним. А рух Опору визнавався лише у тій мірі, в якій він був пов'язаний з партією. Саме в цей час «партійність» партизанського руху стає ключовою рисою історичного образу в публіцистиці та історичній науці. На Чернігівщині організатором партизанського руху було визнано секретаря Чернігівського обкому О. Федорова. Відповідно, на Ніжинщині, Носівщині роль партизанського керівника могла відігравати лише підлегла Федорову особа. Поскільки Бовкун відмовився визнавати своїм «керівником» Федорова, ця роль автоматично перейшла до секретаря Носівського райкому - Стратілата М., який у публіцистиці «де-юре» став головним організатором та керівником партизан на Ніжинщині та Носівщині.

У період Хрущовської лібералізації були зняті обмеження з партизанської тематики. У публіцистиці основна теза про керівну роль партії залишилася незмінною, але в історіографічному образі руху проступають нові риси:

- масовість партизанського руху і його всебічна підтримка з боку населення окупованого регіону. Партизанський рух у публіцистиці цього періоду стає «народним» і «всенародним»;

- стихійність партизанської боротьби, яка пояснювалась високим рівнем свідомості радянського народу, кістяк якого проте продовжували формувати комуністи;

- важливість внеску результатів партизанської боротьби в перемогу над ворогом.

У 70-80-х рр. публіцистичний образ партизанського руху загалом і партизанського з'єднання «За Батьківщину» зокрема, суттєво не змінився. На перше місце знову виходить підкреслення визначальної ролі партії.

У кінці 80-х рр. образ партизанської боротьби з'єднання «За Батьківщину» дещо трансформується. Під впливом проголошеної політики уперше було взято під сумнів теза про визначальну роль партії в організації партизанської боротьби. У цей час у публіцистиці спостерігається інтерес до непростих взаємини Федорова О. з командирами партизанських формувань, що діяли на Чернігівщині, у тому числі і з Бовкуном І. - командиром партизанського з'єднання «За Батьківщину».

Починаючи з 1991 року публіцистичний образ партизанського руху остаточно втратив свою монічність. У значній частині статей продовжують репродукуватись риси, сформовані ще за радянських часів. У той же час, у низці публікацій пропонуються альтернативні характеристики партизанського руху. Зокрема, наголошується на стихійності цього руху і незалежності від партійного керівництва. Підкреслюється негативний вплив діяльності партизан на життя мирного населення окупованого регіону, яке зазнавало репресій за діяльність партизан.

Проаналізувавши історіографію історії партизанського руху на Ніжинщині, ми з'ясували, що зазначена проблема в радянський період, по перше, не була предметом окремого спеціального дослідження, по-друге, не уникла впливу з боку панівної ідеології. На нашу думку, ці дві характерні риси взаємопов'язані. Оскільки організатором партизанського з'єднання, що діяло на Ніжинщині була людина безпосередньо не пов'язана з партійною номенклатурою, відтак і історія з'єднання не вписувалась у прийнятий ідеологічний шаблон, за яким головним рушієм антифашистської боротьби населення була комуністична партія. Зазначеними обставинами пояснюється і тенденція замовчування ролі командира з'єднання. Проте період незалежності ознаменовується появою спеціальних історичних розвідок, які спрямовані на висвітлення раніше замовчуваних сторінок історії партизанського з'єднання «За Батьківщину». Крім того, спостерігається інтерес авторів до особи командира з'єднання Бовкуна І., його стосунків з комісаром з'єднання Стратілатом М..

Список джерел та літератури

Архівні матеріали

1. Лист Івана Бовкуна Микиті Хрущову // Ніжинський краєзнавчий музей, фонд «Партизанське з'єднання «За Батьківщину» (1941-1943 рр.)».

2. Листуваня Крапив'янського П. та Ємельянова В. зі слідчими Генеральної прокуратури РФ // Особистий архів Крапив'янського П..

3. Партизанская война на Украине: Дневники командиров партизанских отрядов и соединений, 1941-1944 / Сост. О. В. Бажан, С. И. Власенко, А. В. Кентий, Л. В. Легасова, В. С. Лозицкий (рук.). - М.: Центрполиграф, 2010. - 670 с.

Збірники документів

4. В тилу ворога. Документальні матеріали про участь партизанів Чернігівщини в боротьбі проти фашистських загарбників / упоряд. : С.М. Мельник, М.К. Бойко. - Чернігів, 1994. - 149 с.

5. Киевщина в годы Великой Отечественной войньї. 1941- 1945 : сб. документов / сост. : Ф.И. Ильин, М.А. Коломойский и др.; под ред. П.Т. Тронько. - К., 1963. - 735 с.

6. Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941-1945. Документы в 3 т. - К: Наук. думка, 1985. - Т. 2.: Украинская ССР в период коренного перелома в ходе Великой Отечественной войны (19 ноября 1942 - конец 1943 г.). - 510 с.

7. Черниговщина в период Великой Отечественной войньї (1941-1945 гг.) сб. док. и материалов сост. С.М. Мельник - К.: Политиздат Украины, 1978. - 418 с.

8. Чернігівщина у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. : добірка документів / упоряд. : О.П. Тессен, І.Й. Рабинович, Б.Ф. Юр'єв. - Чернігів, І970. - 185 с.

Мемуари учасників

9. Бовкун И. Подвиг под псевдонимом - М,: Дет. лит., 1978.-238 с.

10. Бовкун І. Солдати другого фронту - Львів: Каменяр, 1957. - 330 с.

11. Запорожець А. Під патронатом загону "За Батьківщину!" // Вісті. - 2002. - 13 вересня.- С. 2.

12. Збанацький Ю.О. Ми не з легенди. - К., 1978 - С. 165.

13. Кравець В. У взаємодії з військами фронту // 1956 - С.2.

14. Крапив'янський П. В лісах навколо Ніжина. - Ніжин: Міланік, 2010. - 264 с.

15. Крапив'янський П. Оксана Ніжинський вісник. - 2009. - 19 вересня - С. 2.

16. Крапив'янський П. Кордон // Ніжин, вісник. - 2000. - 1З вересня. - С. 2.

17. Крапивянський П. А. Виконуючи бойові завдання // Ніжинський вісник. - 2011. - 22 вересня (№38). - С. 2.

18. Крапив'янський П. Визволяти Ніжин допомагали партизани і підпільники // Ніжин, вісник. - 2001. - 6 грудня. - С. 3.

19. Крапив'янський П. Народні месники // Ніжин, вісник. -1993. - 31 серпня. - С. 2.

20. Крапив'янський П. Незабутні батюківці Вісті. - 2003. - 5 вересня. - С. 4.

21. Крапив'янський П. Нескорені // Ніжин, вісник. - 1995. - 1 листопада. - С. 2.

22. Крапив'янський П. Нескорені Ніжин, вісник. - 1995. - 28 жовтня. - С. 2.

23. Крапив'янський П. Нескорені народні месники // Ніжин, вісник. - 2002. 19 вересня. -С. 2.

24. Крапив'янський П. Ніжин - місто партизанської слави // Вісті. - 2005. - 6 травня. - С. 5.

25. Крапив'янський П. Партизанський патронат // Під прапором Леніна. - 1991. - 1 червня. - С. 1,2.

26. Крапив'янський П. Партизанський ювілей : [про бойові дії партизанських з'єднань на території Чернігівщини в роки війни (спогади) // Вісті. - 2002. - 27 вересня. - С. 4.

27. Крапив'янський П. Партизанськими стежками Ніжин, вісник. - 2000. - 26 квітня. - С. 2.

28. Крапив'янський П. Спогади про героїчні дні партизан // Вісті. - 2007. - 23 лют. - С. 3.

29. Крапив'янський П. Ціною життя Ніжин, вісник. - 2000 - 27 травня - С. 2.

30. Крапив'янський П. Патронат Власенко Г.З. Під небом грозовим і чистим. Нариси, есеї. - Чернігів, 2006.- С. 118-135.

31. Кривець О. Багряним дорогами. - К.: Політвидав України., 1973. - 391

32. Симоненко М. В лісах над Остром. - К.: Політвидав України. - 74 с.

33. Строкач Т. Наш позивний - свобода. - К,: Політвидав України, 1979. - 464 с.

34. Федоров А. Подпольный обком действует. -- М.: Воениздат, 1955. - 831 с.

Усні свідчення ветеран

35. Усні свідчення Крапив'янського П.А.

36. Усні свідчення Колесник (Мини) М.В.

Публіцистика

37. Андрієвський А. Стояв у лісі табір // Під прапором Леніна. - 1983. - 14 вересня. - С. 3.

38. Бедзик Д. Історія одного подвигу // Героїчна юність: 3б. нарисів. - 2-е вид. доп. / За ред. В.Вікторова . - К., 1968. - С.196-200.

39. Бєдіна Т. По заклику серця Радянський Ніжин. -1987. -12 червня. - С. 3.

40. Василенко О. Багнетом і кулею // Ніжинський вісник. - 2011. - 29 вересня. - С. 1.

41. Власенко Г. Правда про командира і комісара / Хліб і кохання. Нариси, есе. - Чернігів, 2011. - С. 49 - 72.

42. Власенко Г. Буряність / Під небом грозовим і чистим. Нариси, есе. - Чернігів, 2006. - С. 81 - 98.

43. Власенко Г. Героїзм і підлість / Від серця до серця. - К., 2003. - С. 342-366.

44. Власенко Г. Спокійний вулкан (Михайло Іванович Стратілат) / Під небом грозовим і чистим. Нариси, есе. - Чернігів, 2006. - С. 20-44.

45. Власенко Г. Терновий шлях (Іван Михайлович Бовкун) / Під небом грозовим і чистим. Нариси, есеї. - Чернігів, 2006.- С 44-81.

46. Горностаєва Л. Світ у непроглядній темряві // Київський вісник. - 2006. 11 листопада. - С. 4.

47. Градобик Г. У війни нежіноче обличчя // Ніжинський вісник. - 2011. - 22 вересня. - С. 3.

48. Гусєва Л. Легендарні партизани // Вісті. - 2011. - 23 вересня. - С.3.

49. Емельянов В. Партизаны // Вісті. - 1995. - 1 грудня. - С. 6.

50. Емельянов В. Партизаны // Вісті. - 1995. - 15 вересня. - С. 5.

51. Ємельянов В. Украдена слава // Ніжинський вісник. - 2010. - 22 квітня. С. 1-2.

52. Ємельянов В. Украдена слава // Ніжинський вісник. - 2010. - 24 квітня. С. 1- 2.

53. Зоценко Ю. Окупація: Ніжин і район під владою окупантів // Ніжинський вісник. - 2005. - 8 вересня. - С. 7.

54. Зоценко Ю. Опір: Ніжин і район під владою окупантів // Ніжинський вісник. - 2005. - 10 вересня. - С. 7.

55. Зоценко Ю. Рух опору // Ніжинський вісник. - 2003. - 11 вересня. - С. 3

56. Іванов К. Гриміла атака // Під прапором Леніна. - 1963. - 14 вересня. - С. 3.

57. К советскому населению временно оккупированных районов Черниговской области // Советская украина. - 1943. - 22 березня. - С. 2.

58. Колязін Ф. Не схилили голів Ніжинський вісник. - 1994. - 14 вересня - С. 1.

59. Костенко І. Визволителі // Вісті. - 1997. - 12 верес. (№37). - С. 2.

60. Костенко І. Ніжинщина в боротьбі з фашистськими загарбниками // Радянський Ніжин. - 1962. - 21 червня. - С. 4.

61. Кривохижин Г. Боец невидимого фронта // Золотые звезды Полесья. Очерки о Героях Советского Союза. - К., 1985. - С.

62. Криленко Партизанський розвідник // Під прапором Леніна. - 1980. - 9 травня. - С. 3.

63. Кузнєцов Г. Коли бракує об'єктивності. - Деснянська правда, 1998 - 23 грудня.

64. Лащенко С. Анатомія партизанського руху // Кримська світлиця. - 2008. - 15 лютого. - С.4.

65. Левенок. І. Холодний попіл мертвих не має захисників, окрім нашої совісті Деснянська правда-вільна. - 2008. - 21 квітня. - С. 4.

66. Маняк В. Рейд. - К., 1986. - 250 c.

67. Медвідь П. Мамина колиска: розповіді. - К.: Дніпро, 2001. - 128 с.

68. Найда О. Цінності, які виховують // Ніжинський вісник. - 2011. - 22 вересня. - С. 2.

69. Оголошення ніжинської комендатури про розстріл 100 заложників // Ніжинські вісті. - 1942. - 11 липня. - С. 1.

70. Петрик З. Книга про нескоренних народних месників // Вісті. - 2008. - 7 листопада. - С.6.

71. Рудик І. Золота сторінка опору // Вісті. - 2005. - 30 вересня. - С. 6.

72. Рудик І. Зустріч колишніх партизан // Вісті. - 1997. - 11 липня. - С. 3.

73. Рудик І. Петро Крапив'янський : "Тільки патріоти збудують незалежну потужну державу" // Вісті. - 2007. -14 вересня. - С. 3.

74. Рудик М. Зряче серце // Під прапором Леніна. - 1978р. - 28 травня.

75. Рудик М. Тих днів не змовкне слава // Під прапором Леніна. - 1972. - 28 жовтня. - С. 2 - 3.

76. Сєрих С. Я надто люблю життя, щоб загинути // Під прапором Леніна. - 1970. - 15 вересня - С. 2.

77. Симон Л. Партизани правильні й неправильні // Голос України. - 1999. 30 жовтня. - С. 3.

78. Симоненко В. Документи полум'яних років // Під прапором Леніна. - 1973. - 11 вересня. - С. 2-3.

79. Симоненко В. Ніжинщина в дні війни // Під прапором Леніна. - 1966. - 21 червня. - С. 3.

80. Сосницький М. Партизанській розвідниці // Деснянська правда. - 2001. 12 лютого. - с. 2.

81. Стась А. Человек победивший тьму // Люди легенд. Очерки о партизанах и подпольщиках - Героях Советского Союза. - М., 1968. - С. 15

82. Студьонова Л. Де ж істина? // Гарт. - 2006. - 18 травня. - С. 4-5.

83. Суярко В. Пітьмі не був підвладний // Київський університет. - 1998. - червень. - С. 4.

84. Суярко В. Подвиг Якова Батюка // Гудок. - 1998. - 5 вересня. - С. 1.

85. Тронько П. Безсмертя юних. - К., 1957.

86. Тронько П. Бессмертие подвига. - К., 1985. -

87. Тронько П. Подвиг твоїх батьків. - К., 1969. -

88. Фінансова В. «Ее звали Галя» // Комуніст. - 2002. - 8 березня. - С. 3.

89. Чаус К. Мужні в бою, сильні в труді // Деснянська правда. - №93. - С. 2.

90. Шапошник Г. Йшли назустріч смерті // Вісті. - 2002. - 25 вересня.

91. Шеремет І. В партизанских отрядах. - К., 1947 - С. 145.

92. Шерстюк І. Шумлять гаї. - Чернігів, 1997. - 58 с.

93. Шерстюк І. Шумлять гаї. - Чернігів, 1997. - 58 с.

94. Шоходько В. Нескорені // Під прапором Леніна. - 1983. - 30серпня.

95. Яцура М. Життя, осяяне подвигом //Комсомольский гарт. - 1978. - 25 травня. - С. 3.

Наукові монографії та статті

96. Автомонов П. Партизани Дніпро. 1943. - К.: Політвидав, 1973. - 103 с.

97. Буняк А.І., Буняк І.Я. Сторінки історії Носівки. Частина друга. - Ніжин: Аспект, 2003. - 129 с.

98. Буняк І. Партизанська Носівщина - Ніжин: Аспект, 2000. - 112 с.

99. Власовець Ю.Ю. Покоління переможців 1945 - 2010. - Ніжин: ТОВ « Видавництво «Аспект-Поліграф», 2010. - 192 с.

100. Гапонюк С.Д., Донець Г.Т., Костенко І.П., Мартиненко І.І. Ніжинська підпільна комсомольська організація в період Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945рр. // Наукові записки / Ніжинський державний педагогічний інститут імені М. Гоголя. - К., 1952. - Т.3. - С. 79 - 97.

101. Героев подвиги безсмертны (очерки о героях Советского союза)/ Церковный М. Ф., Шиганов А. Д., Юрьев Б. Ф., - К.: Политиздат, 1977.

102. Герои Советского Союза: краткий биографический словарь / Шкадов І.М.. - М.: Военное издательство, 1987. - 751 с.

103. Голець В.В. Масова антифашистська боротьба патріотівЧернігівщини в роки Великої Вітчизняної війни // Вища школа: проблеми, пошуки, тенденції. Ч., 2004. - С. 119 - 128.

104. Григорович Д.Ф., Замлинський В.А. Коммунистическая партия Украины в годы Великой Отечественной войны. - К., 1980.

105. Донець Г. Ніжинські підпільники / Г. Донець, і. Костенко // Комсомольці-підпільники Чернігівщині в роки Великої Вітчизняної війни. -Чернігів, 1958. -С. 18-29.

106. Емельянов В. Партизаны Историко-документальная по- весть : - Нежин: Наука-Сервис, 1998. - 160 с.

107. Ємелянов В. Украдена слава // Сіверянський літопис. - 1995. - №1. - С. 25 - 38.

108. Ємельянов В. Антинацистський рух опору в Ніжині // Ніжинська старовина., 2007 - № 4-7. - С. 27-47.

109. Історія міст і сіл УРСР. Чернігівська область. - К., 1972. - С.

110. Каганова І. Друковані та архівні джерела про Чернігівщину часів 1941-1943 років /1. Каганова // Сіверянський літопис. - 1999. - №5. - 172-175.

111. Кентій А., Лозицький В. Радянські партизани 1941 - 1944 рр.: світло і тіні. - К., 2010. - 78 с.

112. Клоков В., Кулик І., Слінько І. Нардна боротьба н а ,Україні в роки Великої Вітчизняної війни. - К., 1957.

113. Книга Скорботи України. Чернігівська область / І.О. Герасимов, І.Т. Муковський, П.П. Панченко та ін.. - Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2005. - 480 с.

114. Костенко І.П. Визволення Ніжина і Ніжинщини від німецько-фашистських окупантів / І.П. Костенко // Історія та культура Лівобережжя Україні : матеріали міжнар. конф. [травень 1996]. - К: Ніжин, 1997.- С. 184-190.

115. Кузнецов Г. Коли бракує об'єктивності. Про документальну повість В. Ємельянова // Сіверянський літопис. - 1999 р. - № 5. - С.18 - 22.

116. Кулик В.В. Ніжин у період окупації фашистами (1941- 1943 рр.) : [за архівними матеріалами] / В.В. Кулик // Література та культура Полісся. - Ніжин, 2007. - Вип. 35. - С. 288-292.

117. Кучер В.І. Партизанські краї і зони на Україні в роки Великої Вітчизняної війни (1941 - 1945 рр). - К.: Наукова думка, 1974. 142 с.

118. Левенок І. Роль ідеологічної складової в радянській партизанській мемуаристиці в розрізі стосунків О.Ф. Федорова та І.М. Бовкуна // Сіверянський літопис, 2007, № 3. - С. 46 - 49.

119. Нариси історії Комуністичної партії України. - К., 1961. - С.500.

120. Нариси історії Чернігівської обласної партійної організації / І.П. Костенко, І.П. Неліп, В.У. Черноус. - К.: Політвидав України, 1980. - 318 с.

121. Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине 1941-1944: В 2-х кн. - Кн.1. Борьба в подполье/ В.Н. Немятый, Д.Ф. Григорович, В.А. Замлинський и др. - К.: Наукова думка, 1985. - 399 с.

122. Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине 1941-1944: В 2-х кн. - Кн.2. Партизанская война/ Ю.В. Бабко, Д.Ф. Григорович, И.Я. Жученко и др. - К.: Наукова думка, 1985. - 431с.

123. Ніжин : древній і завжди юний / авт.-упоряд. : Л.Б. Петренко. - Ніжин: Аспект-Поліграф, 2004. - 384 с.

124. Ніжинщина: істотко-економічний нарис / Донець П.Т., Костенко І.П. - К., 1964. - С. 74.

125. Острянко М.М. Боротьба українського народу за визволення від німецько-фашистського поневолення в роки Великої вітчизняної війни // Вища школа: проблеми, пошуки, тенденції. - Ч., 2004. - С. 46 - 61.

126. Партизанські зєднання на Чернігівщині // Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. - К., 1990.

127. Пиріг П.В. Партизанський рух на Україні під час Великої Вітчизняної війни // Вища школа: проблеми, пошуки, тенденції. - Ч., 2004. - С. 62 - 81.

128. Подвигом прославленные. Герой Советского Союза - партизаны и подлольщики Украины в годы Великой Отечественной войны. - К., 1985.

129. Радянська Україна в період корінного перелому в ході Великої Вітчизняної війни (листопад 1942 р. - 1943 р.) / Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу (1941 - 1945 рр.). - Т. 2. - К.: Політіздат, 1968

130. Редько О.Ф. Освітяни України в роки Великої Вітчизняної війни// Вища школа: проблеми, пошуки, тенденції. - Ч., 2004. - С. 53 - 93.

131. Сіментов Ю.А., Яцура М.Т. Краєзнавчі матеріали з історії Чернігівщини. - К., 1968. - 286 с.

132. Слинько І.І. Підпілля і партизанський рух на Україні. На завершальному етапі визволення. 1944. - К., 1970.

133. Спеціальні монографії та статті

134. Старожилов Н.В. Партизанские соединения Украиньї в Великой Отечественной войне. - К.: Вища школа, 1983. - 239 с.

135. Супруненко Н.И, Украйна в Великой Отечественной войне Cоветского Союза (1941-1945). - К: Госполитиздат УССР, 1956. - 472 с.

136. Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза. - К., 1976. - Т.1. - С. 480.

137. Фурса В. Славні імена Носівщини. - Ніжин: Видавництво: «Аспект-Поліграф», 2009. - 297 с.

138. Черниговская областная партийная организация в годы Великой отечественной войны / Ф.М, Блоха, В.И. Власенко, В.К. Драгунов и др. - К.: Политиздат Украины, 1987. - 159 с.

139. Чернігівщина у вогні / Корбач . - К., 2002.

Размещено на Allbest.ru