Висадка англо-французьких військ у Криму кульмінаційним моментом у всій Східній війні. Адже саме тут розігралися криваві бойовиська, рікою текла кров. Тут довелося російській армії разом із українцями зустрітися із ворогом на Альмі, під Балалклавою, Інкерманом, на Чорній річці. Тут війська союзників розбивалися об укріплення героїчного Севастополя. Тут проявили високі зразки героїзму пластуни Чорноморського козацького війська. Не дивлячись на всю важливість попередніх бойових дій на Дунаї та Кавказі, війна в Криму стоїть дещо вище за них. Адже саме на землях Кримського півострова вирішувалася доля цієї війни. "Англия и Франция вмешались в русско-турецкую войну отнюдь не из желания защитить Турцию. Они преследовали собственные цели. В ноябре 1853 г. лорд Пальмерстон откровенно писал: "Мы поддерживаем Турцию для нашего собственного дела и во имя наших собственных интересов. " Рахматуллін М.А. Воїни Росії в Кримській кампанії. /М. А Рахматтулін. // Питання історії. - С. 96

Богданович говорить, що правитель Франції Наполеон ІІІ мав план кинути свою армію через Польщу і тим самим завдати удару із заходу на українські землі імперії. Мабуть, цим він хотів повторити дії Наполеона І, та проти цього висловилися англійські міністри. До того ж, щоб здійснити цей план, треба було заручитися підтримкою європейських країн, адже через їх території довелося б вести війська. Та таким могутнім морським державам як Англія і Франція було зручніше атакувати з моря, тому й було втілено в життя план нападу на головну базу Чорноморського флоту - Севастополь. Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович. - Т. ІІ. - С. 244.

28 березня 1854 р. Англія і Франція оголосили війну Росії. Союзники починають збирати сили в Лондоні, Саутгемптоні, Портсмуті, Марселі й Тулоні. Невеликими частинами перші дивізії союзників відправляються через Босфор і Дарданелли у Варну, Мальту й інші пункт дислокування. У "Матерілах для історії Кримської війни та обороні Севастополя" можна знайти також чимало фактів про приготування французів і англійців до війни. Матеріали для історії Кримської війни та оборони Севастополя. Випуск І. / Під ред. Дубровіна М. - С. 1-5. Ось що пише капітан Анічков: "В конце июля в пунктах сосредоточилось до 80 тыс. [англо-французьких солдатів], для перевозки которых было употреблено более 600 транспортных судов…" Анічков.Н.М. Нариси Кримської експедиції: в 2 ч. / Н.М. Анічков. - Ч.І. - СПб., 1856. - С. 5. Англійські частини очолив лорд Раглан. Загальне командування військами союзників здійснював маршал і військовий міністр де Сент-Арно. (Оскільки він уже був немолодих літ і хворів, його наступником призначили генерала Канробера).

Як відомо, союзники мали величезний і добре оснащений морський флот, на озброєнні якого знаходилися не тільки вітрильники, а й потужні, як на той час, парові судна із гвинтовою тягою. На борту кораблі мали велику кількість гармат, часто бомбічних. Чорноморський флот складався в першу чергу із вітрильних суден, парових же було досить небагато, та й були вони невеликої тоннажності. Одним, словом, Чорноморський флот знаходився на значно нижчому технічно-воєнному рівні. Безкровний Л.Г. Російська армія і флот в ХІХ ст. / Л.Г. Безкровний. - С. 491-499. Тому кораблі флоту виконували завдання захищати з моря в першу чергу сам Севастополь. Союзники ж плавали по всій акваторії Чорного і Азовського морів, здійснюючи напади на портові міста і кораблі.

Так, вони напали на Одесу в квітні 1854 р. Напад великої кількості кораблів противника було успішно відбито. В числі солдат одеського гарнізону були й козаки двох полків Дунайського війська, котрих використовували в ролі зв'язківців між командуванням і береговими батареями портового міста. Ленц.М. Бомбардування Одеси 10 квітня 1854 р. / М. Ленц. // Записки імператорського одеського товариства історії і древностей. - О., 1900.Т. 26 - С. 3-108. Курсували союзницькі кораблі біля Євпаторії, Анапи, Севастополя, Балаклави, проводили рекогносцировку берегової лінії. Висадка десанту готувалася. У липні велика ескадра союзників, на борту якої був один із командувачів сухопутних військ генерал Канробер, а також велика кількість офіцерів обох армій, відправилася до кримських берегів Матеріали для історії Кримської війни та оборони Севастополя. Випуск І. / Під ред. Дубровіна М. - С. 35-40.

Союзні країни остаточно вирішили здійснити висадку десанту в Криму. На початку липня 1854 р. командувачі союзних армій отримали від керівництва своїх країн завдання обложити Севастополь. Місто було на той час ще майже не укріпленим з боку суші і штурмувати його здавалося легкою справою. Для висадки на берег Криму готувалось чотири французькі піхотні дивізії і п'ять англійських разом із кавалерійською бригадою. Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр.: в 4 т. / М.І. Богданович. - Т. ІІІ. - С. 2-3. Як свідчить Н.М. Анічков, французький десант відбув до узбережжя Криму 23 серпня і через три дні десантний флот став на якір поблизу Зміїного острова. Тут французи очікували на прибуття англійських вояків. Союзні армії з'єдналися 28 серпня. Анічков.Н.М. Нариси Кримської експедиції: в 2 ч. / Н.М. Анічков. - Ч.І. - С. 6-7. Найбільш зручним місцем висадки десанту була Євпаторія, бо саме тут можна була з найменшими втратами і під прикриттям вогню гармат флоту висадити на берег військо зі всім необхідним для війни. У вересні війська союзників почали висадку поблизу Євпаторії. Кримський етап війни розпочався.

Армії союзників, що прибувала на севастопольські береги, мала протистояти армія князя А.С. Меншикова. Під його командування знаходилося 42 батальйони піхоти, 16 кавалерійських ескадронів 68 піших і 12 кінних гармат. Під командуванням князя були Донський козачий 39-ий полк (чисельністю 3 сотні) і Донський козачий 57-ий полк (чисельністю 6 сотень). Про детальний склад війська вичерпну інформацію дає додаток №.2 у І томі роботи Дубровіна. М.Ф. Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т.І. - С. 403. Усі ці війська були розташовані у Севастополі та на його околицях. Три козацькі сотні 39-го полку Донського війська використовували для зв'язку із частинами на території Керченського півострова, якими командував генерал Хомутов. У його розпорядженні перебували: 11 батальйонів піхоти, кавалерійський ескадрон лейб-гвардії Чорноморського козачого війська, більше двох десятків гармат, та, що особливо нас цікавить, 18 сотень козаків.2-ий і 8-ий піші батальйони Чорноморського козацького війська розташовувалися біля Феодосії разом із резервним Чорноморським лінійним батальйоном.2-ий піший батальйон нараховував 762 вояки, тоді як 8-ий - 715, не рахуючи офіцерів і нестроєвих. Жандр А. Матеріали для історії оборони Севастополя і для біографії В.О. Корнілова. /А. Жандр. - СПб., 1859. - С. 253. Тут же знаходився 67-ий полк (6 сотень) та 3 батарея (8 гармат) Донського козацького війська. Перебували вони під командуванням генерал-майора Жабокритського. У Керчі під командуванням Тимофєєва була 9-а рота Чорноморського лінійного батальйону, загін азовських козаків і їхня гребна флотилія, а також 53-й полк донців (6 сотень) та 4-й Чорноморський піший батальйон. У с. Аргін дислокувалися козаки 60-го Донського полку (6 сотень) і 2-га легка батарея (8 гармат) Донського війська. Там само. - С. 159-164. Окрім того, які показує М. Дубровін. Окрім тих сотень 39-го полку донців, про які ми вже говорили, три сотні стояли десь "около Одессы". Також іде мова про ще якісь два полки Донського війська, номер яких не вказано. Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т.І. - С. 397. Можливо - про 57-ий і 60-ий полки Донського війська. Так розташовувалися російські війська аж до самої висадки армії союзників під Євпаторією.

Флот союзників 2 вересня 1854 року кинув якір біля берегів Євпаторії. Почалася висадка, яку проводили "с величайшим усердием". Після десантування, що фактично завершилося 7 вересня, союзні армії, справа - англійська, зліва - французька і турецька, рушили двома колонами до Севастополя. Козаки "…издали вели наблюдение за движением неприятеля…то показываясь на висотах, то скрываясь за ними; длинные пики их, блестящие на сонце, указували союзникам, что… зорко за ними следят" (цитата). На підходах до річки Альми військо зупинилося. Вейгельт.Р. К Облога Севастополя. / Р.К. Вейгельт. - СПб., 1863. - С. 20-21. Сюди ж підійшли й більша частина армії князя Меншикова. Викликає подив те, що російський командуючий дав змогу флоту ворога спокійно здійснити висадку, озброїти солдат, підвести їх до Альми… Та залишимо це дискусійне питання, адже існують і думки про правильність цього рішення. Та відразу впадає у вічі самовпевненість князя, що згубно відігралася на ході не одного моменту війни.

Меншиков готував позиції для своєї армії. Але він допустив помилку, коли вирішив, що основна атака буде здійснена проти його правого флангу, який він і наказав укріплювати. Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т.І. - С. 209-211. Напередодні бою до Альми прибули 3-я батарея та 60-ий полк донських козаків із частин Хомутова. Вони зайняли позиції на лівому фланзі військ, де загальне командування здійснював Горчаков. А всього на Альмі стояло близько 42 батальйонів піхоти, 16 ескадронів кавалерії, 88 польових гармат. Окремо підкреслимо, що у війську було 11 козацьких сотень. Гейрот О. Опис Східної війни. / О. Гейрот. - С. 275-276. Зайнявши позиції військо очікувало на підхід ворога, сили якого, як говорить більшість авторів, переважали 60 тис. чол.

4 вересня козаки 57-го полку привели до командування десяток зуавів, захоплених під час розвідки у виноградниках на березі Альми. Збірник рукописів.Т. ІІ. - СПб., 1872. - С. 199. У листах священика того часу читаємо, що козаки взяли потім ще 11 полонених. Листи протоієрея Лебединцева. - К., 1896. - С. 10. 5 вересня козаки того ж таки 57-го полку провели рекогносцировку позицій противника біля соляних озер Євпаторії, та ще й знищили запаси провіанту в навколишніх селах, які полишило населення. Тотлебен Е. Опис оборони Севастополя: в 2 т. / Е. Тотлебен. - Т.І. - С. 153.

6 вересня до на Альму разом із іншими частинами із Керчі прибув ще один полк козаків - 60-ий Донський та 3-я козацька батарея. Там само. - С. 153-154.

Уперед були вислані козаки 57-го полку, що вели розвідку і спостерігали за переміщенням англійських і французьких частин. Вони й донесли Меншикову, що ворог знімається зі своїх позицій. Невдовзі він зупинився на протилежному березі Альми. "Два противника стояли тепер лицем к лицу и могли спокойно друг друга разглядывать; их разделяла река Альма да полсуток времени, прежде чем они сошлись и померялись силами" (цитата).

Четверта дивізія французів під командуванням Боске мала завдання обійти лівий фланг російських військ, дивізії Канробера і принца Наполеона атакували відповідно зліва і справа, англійцям довелося нападати в центрі. Вейгельт.Р.К. Облога Севастополя. / Р. К Вейгельт. - С. 22. Саме лівий фланг, що мав обійти Боске був найбільш вразливим, бо тут не було сильної артилерії і чисельних військ.

Ще 7 вересня легка кавалерія лорда Кардигана відтіснила аванпости, яких підтримували гусарські частини і 9 сотень козаків і 4 Донська батарея. Анічков.Н.М. Нариси Кримської експедиції: в 2 ч. / Н.М. Анічков. - Ч.І. - С. 16.

Бій почався 8 вересня наступом сил союзників на позиції російської армії. Російські війська залишалися на позиції, передові полки стояли зі зброєю в руках, готові до бою. А в цей час частини генерала Боске почали рухатися в обхід лівого флангу. Зуави вже виходили на висоти, завершуючи обхід позицій Меншикова. У підкріплення зуавам Боске кинув бригади Блуа і д'Отмара. Полки російської піхоти не могли протистояти штуцерному вогню і переважаючим силам французів. Тарле Є.В. Кримська війна: в 2 т. / Є.В. Тарлє. - М., 1950. - Т. 2. - С. 112-113. На російський лівий фланг обрушився навісний вогонь флоту, сюди ж прибували нові частини молодого французького генерала. Доля бою вирішувалася на лівому фланзі російських військ. Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т.І. - С. 234-237.

3-я Донська батарея стояла на правому фланзі і разом із 4-ою складала артилерійський резерв командування.3-я батарея Донського війська без наказу самого Меншикова не мала бути використана. Та генерал Кир'яков висунув її з резерву, і вона, передчасно розтративши снаряди, стріляючи по дивізіям Кардигана і Наполеона, не могла завдати серйозної шкоди і зарадити загрозливій ситуації на лівому фланзі. Анічков.Н.М. Нариси Кримської експедиції: в 2 ч. / Н.М. Анічков. - Ч.І. - С. 15.

Під час бою козацькі 57-ий і 60-ий Донські полки під командуванням відповідно Тацина і Попова спершу були послані на правий берег Альми для охорони правого флангу позицій, а потім перекинуті на висоту, що прикривала дороги. Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович. - Т. ІІІ. - С. 11-12.

У центрі і на правому фланзі наступали дивізії Канробера і принца Наполеона. Ще на підході їх зустріли вогнем із виноградників солдати і моряки, потім їх витіснили звідти французи. Англійські війська напоролися на сильний вогонь артилерії, але їхні штуцерні гвинтівки дозволяли влучно і на великій дистанції вражати цілі. Протопопов І. Нарис оборони Севастополя. / І. Протопов. - О., 1885. - С. 24-25. Страшну картину бою малює очевидець: " Получив приказание отступать, мы, наконец, оставили эполемент, буквально покрытый трупами убитих. На огонь вражеской артиллерии мы могли ответить только ружейными выстрелами, да толку от них было мало…" Збірник рукописів.Т. ІІ. - С. 201. А шлях відступу лівому флангу був відрізаний… Помітивши що французи зім'яли оборону лівого флангу і те, що центр війська вже не здатен триматися проти союзників, Меншиков почав відводити армію в напрямку до р. Качі. Відступ прикривала гусарська бригада. Зібрання донесень про військові дії і дипломатичних актів, що відносяться до війни 1853-1856. - С. 229.

Зі слів очевидця, викладених у "Матеріалах…" дізнаємося, що козацькі полки відступили теж до р. Качі. "Казаки двигались медленно и в полном порядке…" (цитата) Відступало все військо. Очевидець описує моторошні картини. Та навіть найбільш покалічені намагалися не кидати на полі бою зброю… Козаки саджали на своїх коней поранених піхотинців і так разом відступали. Матеріали для історії Кримської війни та оборони Севастополя. / Під ред. Дубровіна М. - Випуск ІІ. - С. 17-22.

Битва закінчилася уже увечері. Союзники, не дивлячись на перевагу в силах, не наважилися на переслідування, побоюючись віддалятися від своїх баз, та й втрати давали про себе знати. Там само. - С. 298. "Кончилось дело, велики наши потери, много было увеченных и раненных. Первое столкновение наше с неприятелем было неудачно - Альминское сражение было нами проиграно, но оно указало неприятелю на геройскую стойкость и самоотвержение русского солдата" - пише Дубровін. Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т.І. - С. 261. Причини великих втрат із боку російських військ охарактеризовано в історичній літературі та висловлюються самими учасниками битви. Матеріали для історії Кримської війни та оборони Севастополя. / Під ред. Дубровіна М. - Випуск І. - С. 299-301. Битва на Альмі - перша невдача російської зброї на полі битви за багато років, що показала некомпетентність командування, відсталість зброї і тактичних міркувань. Але битвою на Альмі тільки розпочиналася серія поразок у Кримській війні.

У ніч на 9 вересня війська Меншикова спустилися з висот біля р. Альми, перейшли р. Чорну і відійшли спочатку до Севастополя.11 вересня війська підсилили загонами генерал-майора Жабокритського, у складі якого перебували Чорноморський резервний лінійний батальйон, два піші чорноморські батальйони, чотири сотні козаків 67-го Донського полку і 2-га донська легка батарея. Загальна чисельність цих військ складала близько 3,5 тис. чоловік.12 вересня, князь повів війська до Бахчисарая, перекрив дорогу до цього міста. Збірник рукописів. - Т.І. - С. 3-4. Не будемо вдаватися в суперечки щодо правильності дій командуючого. Щодо цього існують різні точки зору.

Авангард військ Меншикова, що рухалися в бік Бахчисарая, складали чорноморські козаки, яким доводилося долати тяжкий шлях через лісисту і кам'янисту місцевість. Та й ворог був зовсім поруч. За бійцями чорноморських піших батальйонів йшли регулярні війська, долаючи непростий шлях. Ніч вояки супротивників провели поряд. "До рассвета ни русские, ни союзники не знали, что их разделяет лишь темная ночь" (цитата). На ранок 13 вересня війська пішли вперед, тоді як дві роти Чорноморського пішого батальйону біля мосту через Чорну ріку залишили очікувати на прибуття частини обозного парку. Чорноморські козаки зустріли парк, але англійський авангард уже підходив до обозу.8-ий англійський гусарський полк кинувся в атаку. Чорноморці стійко оборонялися до тих пір, поки противник підтягнув на близьку відстань гармати і обстріляв їх картечними зарядами. Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т.І. - С. 337.

Севастополь мав дуже сильну оборону з боку моря. Тут ворожі кораблі, які б насмілилися вторгнутися на рейд, обстрілювало б відразу близько двохсот гармат. Іншою була ситуація з боку суші, бо, як уже говорилося, нікому навіть на думку не спадало про можливість сухопутної атаки на морське місто. Змінити цю ситуацію і приготувати Севастополь до оборони був покликаний Едуард Тотлебен. Роботи на північні стороні міста кипіли. Сам Тотлебен пише, що вони за нормальної обстановки могли бути завершені не раніше ніж через місяць. Тотлебен Е. Опис оборони Севастополя: в 2 т. / Е. Тотлебен. - Т.І. - С. 199-215. Під керівництвом Тотлебена зводили укріплення, систему яких розробив він сам. Північна і південна сторони Севастополя обводилися новими польовими укріпленнями з таким розрахунком, щоб на них можна було розмістити найбільшу кількість оборонців і гармат. На оборонні лінії ставили польові гармати та гармати, що знімали із вітрильних кораблів. Там само. - С. 215.

Невдовзі союзна армія від с. Бельбек підійшла ближче до північної сторони Севастополя. Захисники очікували штурму.13 вересня не чисельний гарнізон був підготовлений до бою проти переважаючих чисельно союзницьких військ. Та раптом у той момент, коли, здавалося б, штурму не уникнути, союзна армія знялася із своїх позицій на висотах Бельбеку і пішла в бік Мекензієвого хутора. Стало ясно, що союзники вирішили атакувати з півдня. Тотлебен Е. Опис оборони Севастополя: в 2 т. / Е. Тотлебен. - Т. І - С. 223-224. 13 вересня союзники рушили на південну сторону міста, оскільки побоювалися можливого удару у тил з-під Бахчисарая під час штурму північної сторони міста. Тому, на військовій нараді було вирішено пересунути англійські і французькі дивізії на південну сторону Севастополя. Сходу штурмувати місто командування не наважилося. Анічков.Н.М. Нариси Кримської експедиції: в 2 ч. / Н.М. Анічков. - Ч.І. - С. 33.

14 вересня генерал Хрущов отримав завдання розвідати місцевість поблизу Мекензієвих гір і с. Чоргун і, якщо буде така можливість, атакувати ворога на цьому напрямку. Під його командування перебували окрім регулярних полків та дивізіоном артилерії також сотня козаків Чорноморського війська. Пластуни йшли в авангарді цього загону. Записки генерала Хрущова. Історія оборони Севастополя. - СПб., 1888. - С. 25.

15 вересня Корнілов готував війська гарнізону Севастополя до бою, як здавалося, до останнього: "…некуда отступать нам. Позади нас море, впереди - неприятель…" (цитата). Але на ранок 16 вересня в місто прибув посильний Меншикова, який сповіщав, що його війська прийдуть під обложене місто. На південній же стороні вирувала роботи по спорудженню укріплень, всі людські сили, сили міста і ресурси флоту кинуті на це діло.

Перш ніж підвести війська, Меншиков вирішив провести розвідку ситуації біля міст. Як і зазвичай, 16 вересня в розвідку на р. Качу і до Бельбека, а також на Мекензієву гору, до якої примикали позиції неприятеля були відправлені 2 сотні козаків разом із гусарськими ескадронами. Тотлебен Е. Опис оборони Севастополя: в 2 т. / Е. Тотлебен. - Т.І. - С. 254. Розвідники донесли, що сили союзників рушили на південну сторону. І тільки тоді армія пішла до Севастополя.

Похідним отаманом усіх козачих військ, зосереджених на півострові був призначений генерал Краснов. Відразу ж йому було наказано перекинути із Маріуполя та станиці Новомиколаївської нові козацькі полки. У Крим прибули донські козаки 55-го і 61-го полку. На генерала Краснова покладалися обов'язки забезпечити зв'язок Севастополя із Перекопом. Він направив 55-ий полк на Перекоп, а 61-ий повів на з'єднання із Кримською армією. До 61-го полку приєдналися дві сотні 67-го. Загони цих козаків були направлені до Євпаторії для розвідки, а потім мали йти на з'єднання із основними силами. Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т. ІІ. - С. 10-21.

Французи й англійці почали зводити обложні укріплення, рити траншеї і будувати позиції для артилерії. Так, союзники не наважилися на відкритий штурм позицій оборонців. Вони готувалися вести облогу і бомбардувати місто і лише потім йти на приступ. Для того, щоб ясніше уявити собі позиції англо-французських військ командування проводило розвідку силами регулярної кавалерія та донського 60-го полку. Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т. ІІ. - С. 37-38. Тим часом, не тільки французи й англійці споряджали батареї, кріпли й бастіони севастопольської оборонної лінії.

19 вересня до міста підійшли підкріплення генерала Рижова та частини, які прислав генерал Хомутов. Серед останніх були дві сотні донського 52-го полку. Тотлебен додає, що прибула також сотня 67-го полку. Тотлебен Е. Опис оборони Севастополя: в 2 т. / Е. Тотлебен. - Т. І - С. 254. Окрім того з'явились резервні піші батальйони Чорноморського козацького війська: 2-ий під командування полковника Головинського та 8-ий, яким командував полковник Бєднягін. У місті пластуни викликали загальне дивування своїм дещо дивним виглядом і одягом. Носили вони шаровари, постоли, папахи "в удостоверение великой отваги, заломленая на затылок", подекуди мали із собою багато різного "…причандалья…балалайку, котелок, пороховницу, отвертку. Представьте себе это - и вы поймете походную наружность пластуна как он есть. " Феліцин. Є. Кубанське козацьке військо. Збірник коротких відомостей про військо. / Є. Феліцин. - В., 1888. - С. 114-115. Часто вояки регулярного війська навіть підсміювалися над пластунами, бо, як здавалося, вони не мають військової виправки, та й серед них було багато вже старих, чи навпаки - надто юних. Та невдовзі це воїнство стало зразком для тих, хто підсміювався над козаками. Пластуни заслужили собі славу героїчними подвигами. Вони билися на передових позиціях - так званих секретах, які вони займали на протязі всієї облоги Севастополя. Озброєні кинджалами або тесаками із дерев'яним руків'ям й надійними штуцерами пластуни не знали промахів, вміло вели розвідку чи нападали із засідки. Фролов Б.Э. Ручное огнестрельное оружие кубанских казаков. / [Електронний ресурс] // - Режим доступу: http: //www.cossackdom.com/articles/f/frolov_roruzhie. pdf. - 27. 01.2011 " У пластунов выработались замечательные воины и личности. Терпение и отвага…стойкость и нерушимость в случае встречи с врагом, изворотливость и хитрость при необходимости обмануть противника…меткие расчет и выстрел - все это дало весьма своеобразного на деятельность и поступки пластуна и делало его опасным и назойливым противником. "Феліцин. Є. Кубанське козацьке військо. Збірник коротких відомостей про військо. / Є. Феліцин. - С. 115-116. Пластуни не здавалися у полон навіть при переважаючих силах супротивника. Вони уміли добре орієнтуватися на місцевості і використовувати її у воєнних цілях для влаштування позиції для стрільби. Пластуни трималися на передових ложементах і секретах попереду батарей, брали участь у розвідках на обложні споруди союзників. Вони рідко поверталися на бастіони для відпочинку, де отримували гарячу їжу. А потім щоночі вартували на найнебезпечніших ділянках оборонною лінії, "зорко следя за всем, что происходило на передових позициях неприятеля. " Там само. - С. 141-142.

Із того моменту, коли союзники почали будувати обложні фортифікації, незмінним елементом севастопольської драми стали нічні вилазки. Саме тут могли проявити себе у повній мірі пластуни. Такі дії дуже тривожили англо-французький табір. Із настанням ночі сміливці часто невеликим числом перебиралися у ворожі траншеї, руйнували споруди, нападали на пости і солдат, забирали майно, зброю, порох і кулі. Було й таке, що з десяток пластунів піднімали на ноги всю неприятельську армію. Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т. ІІ - С. 48-50. Вилазки спершу проводилися з метою перешкодити роботам союзної армії перед бастіонами, а потім направлені на захоплення полонених та знищення живої сили супротивника.

Коли 21 вересня була знову здійснена вилазка, за сміливцями кинулись ворожі кавалеристи, яких потім спинила 5 батарея картечними залпами. Артилерист із цієї батареї оповідає, що після штурму на позицію прибули пластуни, перед якими стояло завдання знищити стрільців, що прикривала кавалерію із-за укриттів. Ті, хто полишив природні укриття відразу ж були вражені кулями із пластунів. Вражений артилерист говорить, що якийсь із них влучив у пса, який висунувся із укриття, і якого пластун випадково прийняв за ворожого солдата. Збірник рукописів. - Т.І. - С. 101.

"Наступило 4 октября, канун крещения Севастополя, его славы и всемирной известности. " Там само. - С. 240. Стало зрозуміло, що почнеться обстріл, оскільки в амбразурах фортифікаційних споруд союзників з'явилися жерла гармат. З ранку 5 жовтня по позиціям російських військ французи випустили перші три гранати. Це був сигнал до загального бомбардування укріпленої лінії Севастополя, з метою збити гармати захисників із позицій, а вже потім повести пішу атаку. Бліндажів і траверзів у дні першого бомбардування ще не було, піднявся страшенний хаос, багато людей гинуло від розривів бомб і гранат, випущених із союзницьких гармат. Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т. ІІ - С. 58-59. Усе затягло пороховим димом, канонада все сильнішала, перестрілка посилювалася. "Ядра, бомбы, гранаты, камни, щепки, пыль - все завертелось и закружилось в воздухе. Збірник рукописів. - Т.І. - С. 103. " Гуркіт бою тривав до вечора. "Мало-помалу грохот выстрелов умолк, и наступила всеобщая тишина. " Там само. - Т. 1. - С. 104. Із боку захисників Севастополя втрати перевищували 1 тис. чол. Смертельну рану отримав адмірал Корнілов…

Зі слів очевидця бомбардування дізнаємось, що серед поранених були і пластуни. "Бомба жестоко ранила старика-пластуна, перебив ему руки и ноги, ранив спину". Очевидець передає і слова воїна на справжній українській мові, адресовані стоячим навколо іншим чорноморським пластунам. Матеріали для історії Кримської війни та оборони Севастополя. / Під ред. Дубровіна М. - Випуск ІІ. - С. 158-159.

Бомбардування Севастополя, яке тривало і в наступні дні, остаточно визначило характер майбутніх ворожих дій, тобто ведення "правильної" облоги. У зв'язку із цим князя Меншикова було призначено командуючим усіх військ на території Криму. Під Севастополь прибували підкріплення: 12 піхотна дивізія вже відомого нам генерала Ліпранді, на яку покладали великі надії, бо вона вже була перевірена у боях на Дунаї. Серед новоприбулих були й козаки Донського 53-го полку, яким теж випало битися за місто. Нарощували сили і союзники, їх чисельна перевага зберігалася. Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович. - Т. ІІІ - С. 107.

Під Севастополем практикувалося зведення так званих секретів. Вони слугували свого роду аванпостами для попереднього і завчасного виявлення противника, а також - для відкриття загороджувального і прицільного вогню по позиціям. Окрім того із цих позицій вночі велося спостереження за роботами противника та переміщенням його в своїх траншеях. Часто секрети ставали позицією, звідки починалася вилазка. Секрети розташовувалися в найбільш важливих місцях перед оборонною лінією. У них несли службу в першу чергу пластуни піших батальйонів Чорноморського війська, а також сапери (вони слідкували за роботою ворожих мінерів) та матроси. Тотлебен Е. Опис оборони Севастополя: в 2 т. / Е. Тотлебен. - Т.І. - С. 350-352.

Після підходу підкріплень, Меншиков сподівався сам перейти в наступ. Ціллю атаки мала стати Балаклава, яку зайняли англійці і там обладнали свою базу. До Балаклавської бухти прибували транспортні та військові судна англійського флоту, привозячи продукти, зброю і боєприпаси. Тарле Є.В. Кримська війна: в 2 т. / Є.В. Тарлє. - Т. 2. - С. 147. Ще з 2 жовтня за діями неприятеля велося спостереження силами полковники Раковича. Під його началом крім двох батальйонів піхоти були й дві сотні козаків, очевидно одного із донських полків. Саме ці частини зайняли с. Чоргун. Нагадаємо, що саме сюди прибули із ціллю рекогносцировки загони Сем'якіна. У середині жовтня у с. Чогрун сформовано частину під керівництвом генерала Ліпранді для нападу на англійські війська в Балаклаві, яких там нараховувалося десь 3,5 тис. та 1 тис. турок. Анічков.Н.М. Нариси Кримської експедиції: в 2 ч. / Н.М. Анічков. - Ч. І - С. 40. Напад на англійців планувалося здійснити 25 вересня. Так, у колоні під командуванням генерал-майора Гриббе було дві сотні козаків 60-го Донського полку, під командуванням полковника Скюдері чотири сотні 53-го Донського полку. На фланзі угрупування в Чоргуні розташувалися частини генерал-майора Жабокритського, на яких покладалося прикриття від обхідного удару. Серед них були ще 2 сотні козаків 60-го Донського полку. Балаклава - 1854. // 100 битв, які змінили світ. - М., 2012. №. 52. - С. 9.

Атака розпочалася активними діями піхотних полків. Кінні аванпости із загонів Лукана помітили наступ військ Ліпранді, але були відтіснені зі своїх позицій козаками. До редутів перед Балаклавою англійське командування висунуло турецьких спагів. Козацька сотня 53-го полку генерала Гриббе відтіснили ворожі аванпости від с. Комарі, висоти зайняла артилерія і відкрила вогонь по редутам. Матеріали для історії Кримської війни та оборони Севастополя.. / Під ред. Дубровіна М. - Випуск ІІІ. - С. 23. Ліпранді, помітивши, що полки зайняли позиції згідно наказу, розпорядився висунути уперед 3-тю Донську легку батарею. Вона зараз же почала обстріл першого редуту, де засіли турки. Сам Ліпранді і донесенні Меншикову пише: "Донская артиллерия при наступлениии войск быстро вынеслась вперед… меткими своими выстрелами способствувала общему успеху дела". Там само. - С. 24-25. Генерал Сем'яков захопив 1-ий редут і розташовані там гармати. Із третього і четвертого редуту турки втікали так швидко, що полишили не тільки зброю, а й інструменти та майно. Четвертий редут знищили козаки, заклепали там гармати та ще й поскидали їх геть із гори. Це укріплення розташовувалося найближче до французьких позицій на Сапун-горі і з нього можна було загрожувати наступаючим. Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович. - Т. ІІІ. - С. 109-110. Зайнявши редути, генерал наказав трьом сотням козаків 53-го полку відправитися на висоти ближче до ворожого табору. Матеріали для історії Кримської війни та оборони Севастополя.. / Під ред. Дубровіна М. - Випуск ІІ - С. 24. Ініціатива була повністю у руках війсь Ліпранді, ключову роль мала зіграти кавалерія Рижова. Він дав розпорядження Рижову із гусарською бригадою, козаками та донською легкою 3-ою батареєю атакувати англійців біля с. Кадикой. У Північній долині чотири гусарські ескадрони зустрілися із вояками Кемпбелла - так звана "червона лінія". Російська кавалерія після сутички із важкою піхотою відступила. Потім гусарів несподівано атакували вісім ескадронів англійських драгунів Скарлетта. Вони зуміли відкинути російські полки і козаків, що відступили до Чоргунської ущелини. Драгуни кинулись за ними, потрапили під вогонь легких російських батарей на висотах. Кавалерія Рижова не спромоглася взяти Балаклаву зі сторони кадикойських висот, зіткнувшись тут із драгунами Скарлетта і Лукана. Балаклава - 1854. // 100 битв, які змінили світ. - С. 17-21.