У підкріплення Чогунському загону підійшли сили під командуванням Жабокритського. Генерал Гриббе висунув сотню 53-го козацького полку для охорони дороги в Байдарську долину і для прикриття правого флангу бойових позицій, тоді як Жабокритський продовжував прикривати лівий фланг. Анічков.Н.М. Нариси Кримської експедиції: в 2 ч. / Н.М. Анічков. - Ч. І - С. 44.

Під Балаклаву прибули навіть Раглан та Канробер. Раглан бажав повернути втрачені гармати на редутах. Тому він наказав графу Лукану атакувати позиції військ силами легкої бригади Кардигана, направивши її вслід відступаючій кавалерії росіян. Там само. - С. 45.

У цей час російські війська займали таку позицію, що дозволяла артилерії Жабокритського та Ліпранді прострілювати Північну долину між Федюхіними висотами та висотами біля с. Комарі, загін Рижова стояв між ними. На нього й мала обрушитися легка бригада лорда Кардигана, який попереджав про загрозу обстрілу і з флангів, і з фронту, з редутів. Балаклава - 1854. // 100 битв, які змінили світ. - С. 23. Англійську легку бригаду підтримали драгуни Лукана, і вона пішла в атаку. Як показали події - на вірну смерть. Коли кавалерія почала наближатися її зустріли перехресним вогнем із обох висот. По неприятелю вела вогонь і 3-я легка батарея Донського війська. На неї й обрушився удар англійської бригади. Коноводи батареї відступили, а піша обслуга героїчно кинулася із шашками на англійських кіннотників. Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т. ІІ - С. - С. 138. Проте, звичайно, вона нічого вже не могла вдіяти проти кінного та ще й чисельно переважаючого супротивника. Багато донців із числа канонірів загинула. До позицій козацької артилерії доскакав і Кардиган, який мало не потрапив у полон до козаків, що зуміли оточити його. Він утік із поля бою, тоді як рештки його бригади продовжували атаку. Балаклава - 1854. // 100 битв, які змінили світ. - С. 24-27.

Потім англійська кіннота кинулася на гусарів Рижова, які відступали, заманюючи вояків Кардигана під перехресний вогонь батарей і пластунів зі штуцерами на висотах. Атака спочатку розвивалася вдало для англійців, але вона була не вартою тих втрат, що чекали легку бригаду, де воював цвіт аристократичних родів Великої Британії.

Війська Ліпранді і Жабокритського атакували й піхотинці та кінні єгерські частини, та вони не принесла перемоги союзникам. Натиск зустріли стрільці-пластуни, що першими відкрили рушничний вогонь по "этим атакующим удальцам". При цьому, один із пластунів, який перезаряджав рушницю, ледь не потрапив під щаблю єгеря. Козак вивернувся і впритул вистрілив у неприятеля і почав спокійнісінько перезаряджати зброю, "не виказав при этом никакой суетливости". Спомини М.А. Горбунова. / Зібрання рукописів. Т.І. - С. 66. Дізнаємося, що у цьому бою брали участь 120 пластунів. Єгерська кіннота програла бій із пластунами, тому що козаки використали той прийом, який уже був випробуваний боями на Кавказі. Замість очікуваного єгерями типового каре, пластуни розсипалися у стрілецький ланцюг. Пластуни зустріли кінноту залпом "з коліна". Ті, хто уцілів, проскакали повз козаків, остаточно ламаючи свій стрій. Так само зустріли козаки і другий напівескадрон єгерів, їм була уготована така ж доля. А серед козаків - лише декілька поранених. Феліцин. Є. Кубанське козацьке військо. Збірник коротких відомостей про військо. / Є. Феліцин. - С. 135.

У с. Чоргун командування кримської армії задумувало план нового наступального бою, оцінюючи положення військ як вигідне для нанесення удару. "Крымская армия находилася в то время в столь выгодных условиях, в каких она не была прежде, а можем прибавить, и после до самого окончания военных действий. " Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т. ІІ - С. 165. Прибули свіжі полки 4-го піхотного корпусу, чисельність армії Меншикова значно зросла до 90 тис. чол., 10-а та 11-а дивізія Баумгартена. Меншиков надумав здійснити атаку із Севастополя. Вирішено нанести ворогу удар під Інкерманом, виконання якого відкладалося на 24 жовтня. Тарле Є.В. Кримська війна: в 2 т. / Є.В. Тарлє. - Т. 2. - С. 166. Диспозиція, дана військам головнокомандуючим багато в чому була суперечлива і неточна, тому уникнути складнощів із самого початку не вдалося, не вдалося ще до того, як основні війська почали бій. Згідно цієї диспозиції, загін генерала Соймонова нараховував близько 18 тис. чоловік, серед яких була одна козача сотня 67-го Донського полку, а також 2-а та 4-а легкі батареї Донського війська і мав направити свій удар в так звану Кілен-балку, а потім збити англійців із висот біля неї. Дії Соймонова мав підтримати севастопольський гарнізон, а також атака загонів із Чоргуна під керівництвом князя Горчакова. Зібрання донесень про військові дії і дипломатичних актів, що відносяться до війни 1853-1856. - С. 242-245 Під його командуванням знаходилось 15 тис. чол. війська, серед яких - 4 сотні донських козаків 53-го полку і 3-я легка батарея Донського війська. Атакувати мали і війська генерал-лейтенанта Павлова. У загоні Павлова була 2-а Донська легка батарея, про що пише Толебен. Тотлебен Е. Опис оборони Севастополя: в 2 т. / Е. Тотлебен. - Т. І - С. 418-420.

Напад розпочався рано вранці. Коли напівсонні англійські вартові повідомили про наступ солдат російської армії, англійська дивізія Лессі-Еванса стала до зброї. Спершу атака російська розвивалася досить успішно. Матеріали для історії Кримської війни та оборони Севастополя. / Під ред. Дубровіна М. - Випуск ІІІ. - С. 163-164. Генерал Соймонов зустрівся із сильним спротивом противника, його війська змушені були зупинитися під сильним вогнем англійських стрільців. Але невчасно введений у бій резерв, а також загони Жабокритського, де були козаки 60-го Донського полку, схилив шальку терезів на бік союзників. Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т. ІІ. - С. 203. У наступ перейшли і свіжі російські полки Данненберга, зав'язався рукопашний бій. Проте, всі російські полки уводилися в бій по черзі, один за одним. І тому, коли одні досягали успіху, то їхні дії ніхто не міг підтримати і вони відступали під ударами свіжих резервів неприятеля. Записки генерала Хрущова. Історія оборони Севастополя. - С. 44-45. Боске зрозумів, що Горчаков зі не збирається наступати зі сторони Чоргуна, бо розтягнув свої війська вздовж русла р. Чорної. Тому французький генерал вирішив кинути своїх солдат у підмогу англійцям. Замітки про Кримську війну Циммермана. // Воєнний збірник. - СПб., 1859. №. 4. - С. 408. Очевидець пізніше згадував: "Чтобы продовжать начатое, нужен был порядок, нужно было единодушие, а вот этого то и недоставало нам для удержания первых удач победы за собой. " Матеріали для історії Кримської війни та оборони Севастополя. Випуск ІІІ. / Під ред. Дубровіна М. - С. 182. "Уцелевшие от разгрома люди, не обращая внимания на ужасы смерти, быстро исполняли свои обязанности, заменяли выбывших из строя, бегали за зарядами, заряжали ружья и поддерживали самый частый огонь." Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т. ІІ - С. 206. Почався загальний відступ російських сил із захоплених позицій.

Бій під Інкерманом завершився. Стало зрозуміло, що російські війська понесли значно більші втрати ніж союзники. "Не смотря на положение…наши войска сражались так храбро, что едва было не загладили ошибки своих военачальников, бывшие причиной понесенной неудачи. " Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович. - Т. ІІІ. - С. 152.

Під час одного із осінніх штормових днів свідками гибелі англійського транспорту стали і козаки Донського війська. Тоді 28 "удалых" донців під керівництвом старшини Селіванова зголосилися врятувати приречену на загибель команду судна. Вони спустили на воду шлюпку і, "осенняя себя крестным знаменем", кинулися у хвилі. Відважні ледь не загинули у пучині. Потопаючих було врятовано, а козаки отримали вісім Георгіївських хрестів за цей подвиг. Гейрот О. Опис Східної війни. / Гейрот.О. - С. 349-350. Серед тих, хто допомагав утопаючим, можемо з упевненістю сказати, що були й українці: Василенко та Галенко із 55-го Донського полку. Пивоваров А. Донські козаки. Коротке зібрання розповідей із воєнного життя донців. / А. Пивоваров. - Новочеркаськ., 1892. - С. 231.

Узимку чорноморські і донські козаки не припиняли своїх вилазок на ворожі позиції. Хоч і проводили вони їх невеликими силами, та сміливість їх відплачувалася сповна, "…вилазки… ознаменованы примером необыкновенной отваги" (цитата). Чорноморські козаки разом із солдатами і моряками у ніч із 12 на 13 грудня провели вилазку, ціллю якої було відволікти увагу ворога від 4-го бастіону і знищити артилерію на збудованих ворогом нових позиціях. Діями пластунів, яких було близько 500 (за іншими не більше 200), у цю ніч керував військовий старшина 2-го Чорноморського пішого батальйону Головинський. Козаків мали підтримувати дві роти солдат разом із гарматами під командування Розенталя. Зібрання донесень про військові дії і дипломатичних актів, що відносяться до війни 1853-1856. - С. 253-254. Загін Головинського, вийшовши із укріплень 4-го бастіону, кинувся у французькі траншеї. Козаки заклепали великі мортири і гармати, чотири маленькі перетягли на свої позиції, прихопивши також вісім полонених французів і стрілецьку зброю та інше майно. Там само. - С. 530-533.

Один із сміливців, Єрофей Кобець, загинув у рукопашній сутичці, а його тіло французи приставили до бруствера траншеї, щоб тим самим заманити сміливців у пастку, коли ті відправилися б за прахом побратима. Звичайно, пластуни із цим змиритися не могли. Тоді вони дочекалися ночі і відправили у вилазку молодого чорноморця Порфирія Сімака, щоб він прив'язав до ніг убитого мотузку. Козак упорався із завданням, а тіло побратима було з почестями захоронено. Феліцин. Є. Кубанське козацьке військо. Збірник коротких відомостей про військо. / Є. Феліцин. - С. 151

Були й кумедні випадки. Якось, декілька пластунів 2-го Чорноморського батальйону відправилися розвідати позиції союзників. І наштовхнулися на англійських вартових, які в цей час…вечеряли гарячим супом! Козаки швиденько зв'язали вояків Великобританії й притягли їх на бастіон, не забувши при цьому захопити і чавунчик із їжею. Так вечеряли біля гармат Чорноморські козаки та моряки Чорноморського флот…

Із початком холодів у військах росла кількість хворих. Ось як описує положення у козацьких полках генерал Врангель, слова якого передає Дубровін: "… в некоторых частях донских 55-го и 61-го полков, в особенностях в шестой сотне 55-го полка, происходит от плохой и дурной обуви в настоящую ненастную погоду. Большая часть козаков не имеют полушубков, ходят в оборванних летних штанах, в худых сапогах и беспорядочных онучах. " Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович. - Т. ІІІ. - С. 338. Бойові втрати двох Чорноморських піших батальйонів були значними: із уцілілих пластунів заледве можна було зібрати один повнокровний батальйон. Справа у тому, що пластуни воювали на передовій, якщо можна так сказати. Окрім того, вони складали авангард регулярних армійських полків, які змінювали один одного на позиціях, тоді як пластуни залишалися на місцях, бо їх не було ким замінити. Феліцин. Є. кубанське козацьке військо. Збірник коротких відомостей про військо. / Є. Феліцин. - С. 136-138

Останніми діями князя Меншикова як командувача Кримською армією до його заміни на цьому посту був напад на неприятеля, який засів в Євпаторії. Місто захищали піхотні французькі роти під началом Осмона, а також окремі частини турецьких військ. Напередодні нападу козаки генерала Краснова із 61-го та 67-го Донських полків перекрили усі дороги, що вели до міста, тим самим обірвавши його зв'язок із зовнішніми силами. Тотлебен Е. Опис оборони Севастополя: в 2 т. / Е. Тотлебен. - Т.І. - С. 600-605.

Штурмом укріплень, який мав відбутися 31 січня 1855р. керував генерал Хрульов, що був настільки впевнений у свої перемозі, що навіть встиг дати розпорядження про управління ще не відбитим містом. Записки генерала Хрущова. Історія оборони Севастополя. - С. 66-67. Читаємо, що у військовій диспозиції згадані дві сотні козаків, що мали наступати у правій колоні під командуванням князя Урусова. У лівій колоні разом із іншими полками в атаку мали йти ще дві сотні козаків-донців. Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович. - Т. ІІІ. - С. 213-219. Дубровін уточнює, що у сутичці під Євпаторією брали участь 56 чол.55-го, а також 287 чол.61-го Донського полк із (доданою позначкою "на постах"), що перебували у складі 1-ї Драгунської дивізії. Указано ось такі деталі: 52 чол.55-го полку и 60 чол.61-го - у правій колоні наступаючих військ, 65 чол.61-го полку - у середній колоні і 120 чол. - у лівій колоні. Дубровін М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т. ІІ - С. 418-426. 4 лютого війська були готові для штурму неприятельських укріплень під Євпаторією. Сотня Донського 61-го полку зайняла позицію на правому фланзі поблизу уланських ескадронів, решта козацьких сотень - попереду лівого флангу драгунів. Генерал Панаєв зранку 5 лютого, коли почала діяти артилерія із укріплень, ударив силами трьох сотень 61-го, однією сотнею 55-го Донських полків, козаки яких спішилися, разом із драгунами та грецькими стрільцями зі сторони Сакського озера, простір біля якого артилерія союзників не прострілювала. Козаки зуміли підійти на близьку відстань до укріплень, зав'язалася рушнична перестрілка. Згодом Хрульов наказав атакувати всій лівій колоні військ, що під градом куль і картечі пішла на приступ. Вони змогли підійти до самих стін, але не зуміли перебратися через рів, заповнений водою. Довелося відійти. Таким чином, штурм Євпаторії завершився невдачею для російських військ. Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович. - Т. ІІІ. - С. 220-225.

31 січня неприятельські канонерські судна з'явилися під Керчю. На берег висадилося більше 40 англійських стрільців, що заходилися підпалювати хатини під містечком. Невдовзі сюди підійшло декілька десятків чорноморських пластунів. Вони відбили наступ і, відкривши вогонь зі своїх штуцерів, змусили його сісти на човни і забиратися геть. Зібрання донесень про військові дії і дипломатичних актів, що відносяться до війни 1853-1856. - С. 270.

На чолі військ в Криму у лютому став М.Д. Горчаков, відомий уже нам своїми діями у ході Дунайської кампанії. Він, щоб перейти до активних дій, очікував нових підкріплень.

Союзне командування на військових нарадах обговорювало можливість взяти місто із найменшими втратами зі свого боку. Вирішили направити вістря майбутнього наступу у першу чергу на Малахів курган і розташовані там батареї.

У ніч на 12 лютого селенгінці разом із Волинським піхотним полком, що споруджували укріплення перед Малаховим курганом, прикривав 31 пластун із 8-го пішого Чорноморського батальйону під командування Даниленка, що зайняли секрети попереду основних колон регулярного полку. Там само. - С. 264. Чорноморські пластуни 2-го пішого Чорноморських батальйону зайняли позиції в нових секретах попереду Малахового кургану. У темноті ночі солдати не знали, що у неприятельських траншеях неподалік збиралися французькі загони. У пітьмі частина французьких солдатів і перша лінія зуавів зуміли пройти непоміченими через лінію секретів пластунів. Раптом один із зуавів вибіг прямісінько на пластуна, який, не довго думаючи, схопив ворога за горло. Пластун із сусіднього секрету швидко побіг сповіщати Волинський полк про напад. Полки стали до бою. У результаті: "Блестящее отражение…пяти неприятельских батальонов поселило в наших войсках уверенность удержаться на позиціях в отдалении от оборонной линии". Протопопов І. Нарис оборони Севастополя. / І. Протопопов. - С. 69-72. Справу довершили пластуни, що зі своїх секретів стріляли у відступаючого неприятеля аж до самих його траншей.

Стало відомо, що союзники готуються до нового бомбардування. Вони постійно підвозили морем боєприпаси, на кожну гармату зосереджуючи величезну кількість снарядів. Союзники намірялися бомбардувати оборонну лінію, щоб ослабити вогонь артилерії на бастіонах, зробити пролом в обороні і кинути туди на штурм свої війська, взяти місто. Невдовзі обстріл почався, що ознаменував батальний вогонь, направлений на 3-й і 4-ий бастіони. У цей час у місті готувалися до святкування Великодня… Там само. - С. 50-52.

29 квітня до Севастополя і під Чоргун прибули разом із іншими підкріпленнями 42-ий та 9-ий Донські полки. Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович. - Т. ІІІ. - С. 288.

Керч захищали козаки 9-го пішого Чорноморського батальйону, Єнікале - 6-ий піший батальйон Чорноморського війська та дві роти Азовського козачого війська, Феодосію - 5-ий і 15-ий лінійні Чорноморські батальйони. Дубровін. М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т. ІІІ. - С. 150-151. Командував ними генерал Хомутов. Дубровін надає розгорнуту характеристику козакам Чорноморського війська: Чорноморський 5-ий лінійний батальйон - 853 чол., 15-ий - 940 чол., 6-ий - 841чол. Окрім того, на узбережжі Азовського моря несли службу 892 козаки 5-го батальйону, 902 - 9-го батальйону, а також дві сотні Донського 53-го і 67-го полків. Тут же були артилерійські батареї Чорноморського війська. Там само. - С. 158.

На узбережжі між Маріуполем і Бердянськом стояли азовські козаки. Після загальної мобілізації у ході війни 1853-1856рр. до зброї стали і старі, і молоді азовці, чисельність яких складала близько 1920 чол. Варто додати, що воювати стало усе чоловіче населення Азовського війська, здатне тримати у руках зброю. Воно було найменшим іррегулярним формуванням Російської імперії, але теж уперто захищало землі своєї Батьківщини, до якої теж докотилося полум'я війни, коли англо-французька ескадра бомбардувала міста на узбережжі Азовського міста. Маленко Л.М. Південноукраїнське козацтво у Кримській війні. / Л.М. Маленко. [Електронний ресурс] // - Режим доступу: http: //www.cossackdom.com/articles/m/malenko_pivdenkozak. pdf. Доступ - 14. 01.2012.

Для того, щоб хоч якось убезпечити себе зі сторони новозбудованих французами траншей, захисники змушені були будувати нові ложементи, щоб мати змогу контролювати дії неприятеля на цьому напрямку оборони.9 травня резервні полки, підтягнені не передову із Північної сторони міста, взялися за кирки і лопати. У прикриття стали солдати Володимирського полку, готові зустріти наступаючих штиками. Пластуни 8-го пішого Чорноморського батальйон підкралися майже впритул до траншей ворога, ведучи спостереження за діями його. Дубровін. М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т. ІІІ. - С. 132.

Влітку1855 р. союзники зібрали під Севастополем близько 120 тис. вояків. До англійців і французів приєдналися солдати Сардинії, що вступила у війну. Тепер вони готувалися до безпосереднього штурму укріплень міста, якому мала передувати артилерійська підготовка. На нараді командуючі союзною армією прийняли рішення про цілодобове бомбардування, після чого в наступ мали піти і французи, і англійці. Захисники здогадувалися про можливість штурму, війська гарнізону по першому наказу були готові стати до зброї. На ранок 5 червня четверте бомбардування міста почалося. Тарле Є.В. Кримська війна: в 2 т. / Є.В. Тарлє. - Т. 2. - С. 371 - 377.

Після страшного обстрілу союзники наважилися взяти місто приступом. До атаки готувалися 35 тис. французів і близько 10 тис. англійців. На бастіонах піднялася тривога, місто готувалося зустріти ворожий наступ. Союзники припинили обстріл, в Севастополі запанувала на коротку мить тиша, тиша перед бурею. Показалися колони атакуючого неприятеля. По ним відкрила батальний вогонь картеччю і снарядами артилерія. Лише за декілька метрів від укріплень вони зламали стрій, і відкривши вогонь, почали відкочуватися назад. Тих, хто забрався на укріплення, захисники зустріли штиками. Наступаючі змушені були відійти, залишаючи убитих і поранених десятками. Дубровін. М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т. ІІІ.. - С. 253-261. .

"Прошло слишком девяти месяцев с тех пор, как взоры всего света обратились к Севастополю и его храбрых защитников. Флоты морских держав и сухопутная армия разбивались о живые стены самоотверженных солдат. " Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович. - Т. ІІІ. - Т. ІІІ. - С. 359. Союзні війська були наче приковані до Севастополя, не могли змінити місця головного удару і продовжували облогу, тоді як захисники готувалися відбивати новий штурм.

До кінця червня положення захисників та й самого міста стало дуже тяжким, багато хто вже розумів, що Севастополь доживає останні дні. Очевидці описують страшні картини руйнувань, невимовно тяжкі дні. Зібрання рукописів. - Т. ІІІ. - С. 295-310.

Наприкінці червня 1855 р. верховне командування дійшло дуки про наступ, який планувалося здійснити з боку річки Чорної, тобто удар, спрямований на правий фланг союзницької армії. Від того, як закінчиться бій залежало не тільки положення обложеного Севастополя, але й доля всієї кампанії. Горчаков, судячи з усього, розумів, що поразка призведе до здачі міста, тому він "не питал особо радужних настроений и не очень склонялся к мыслях о наступлении. " Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович. - Т. ІІІ. - С. 353.

З огляду на можливий підхід до ворога значних підкріплень очікувалася висадка неприятельського десанту у районі Перекопу, що мав би ціллю перекрити шлях сполучення Севастополя із країною. Тому біля Перекопу стали загони російських військ під командування графа Анрепа і генерала Рижова. Тут стояв і 62-ий полк Донського війська під командування Зарубіна, а також невелика кількість козаків Азовського війська. Тотлебен Е. Опис оборони Севастополя. / Е. Тотлебен. - Т. ІІ.Ч. ІІ. - С. 55.

Станом на 15 липня під командуванням князя Горчакова знаходилося понад 150 тис. чол. Дубровін М.Ф. у додатках до своєї роботи наводить цікаві дані. Серед загальної кількості військ у Криму перебували 5-ий і 15-ий лінійні батальйони Чорноморського війська, загальною чисельністю 1553 чол.; козаки Чорноморського Резервного батальйону - 658 чол. Бійці 5-го, 6-го і 9-го піших батальйонів, чисельність яких переважала 2200 чол., перебували в основному у Севастополі. Козаків Донського війська, що були розкидані по усьому півострову нараховувалося понад 9100 чол. Дубровін. М.Ф. Історія Кримської війни: в 3 т. / М.Ф. Дубровін. - Т. ІІІ. - С. 449. Хоча до Криму постійно підходили резервні війська, але втрати від обстрілу Севастополя компенсували нарощування сил. Оскільки армія Меншикова ще взимку 1855 не змогла відкинути ворога від міста, то захисникам нічого не залишалося як крок за кроком відстоювати бастіони. Пасивна оборона була такою ж згубною, як і активні дії, але вище командування у столиці наполягало на початок наступу." По прибытии ожидаемых подкреплений предпринять что-либо решительное … дабы выйти из того тяжкого положения, которое гарнизон севастопольский выдерживает уже более 10 месяцев" - писав генерал Вревський. Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович. - CПб., 1876. - Т. ІV. - С. 4.

Князь Горчаков не вірив у позитивне закінчення справи, та із підходом 4-ї, 5-ї, 7-ї дивізій збирався перейти в наступ. Він планував захопити висоти біля Сапун-гори. Але головним наслідком вдалої операції і захоплення висот біля Трактирного мосту стало б таке розташування російських військ, що вони могли б загрожувати англо-французьким позиціям, у разі їхнього наступу на Севастополь. Тарле Є.В. Кримська війна: в 2 т. / Є.В. Тарлє. - Т. 2. - С. 430-431. План нападу на французькі і сардинські війська, на Федюхіни висоти був затверджений остаточно диспозицією Горчакова. Союзники займали вигідні позиції на Федюхіних та Гасфортових висотах, укріплених артилерією. Окрім того, вони мали певну кількісну перевагу над російськими військами. Зібрання донесень про військові дії і дипломатичних актів, що відносяться до війни 1853-1856. - С. 428-430.

Із диспозиції бачимо, що серед частин генерала Ліпранді та генерала Бельгардта було по дві сотні донських козаків, а в генерала Шабельського, що командував кіннотою - дев'ять сотень. На лівому фланзі наступати мали війська генерала Міттона, серед яких було ще 10 донських козацьких сотень 22-го полку Валуєва і 9-го полку Фоміна. Тотлебен Е. Опис оборони Севастополя: в 2 т. / Е. Тотлебен. - Т. ІІ.Ч. ІІ - С. 87-91 Шість сотень козаків - у загоні Халецького та ще три - в інкерманському загоні Попова. Основний удар на Федюхіні висоти мали нанести 4 серпня бійці 7-ї і 12-ї піхотних дивізій генерала Реада, решта військ підкріплювала своїми маневрами цей основний напрямок удару. Під командуванням Реада перебували шість козацьких сотень. На лівому фланзі знаходився генерал Ліпранді, резерв складали загони Шабельського, про яких ми вже згадали. Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович. - Т. 4. - С. 25.

Уночі з 3 на 4 серпня війська генерала Реада спустилися із Мекензієвих висот і зайняли позицію у строю так званих резервних колон. Коли частини вийшли на місця, сталася одна із загадкових і незрозумілих ні сучасникам, ні історикам подія. Записки генерал-ад'ютанта Хрущова. Історія оборони Севастополя. - С. 127. Згідно плану Горчакова, перед наступом Реад мав обстріляти позиції неприятеля із гармат, і лише потім віддати наказ атакувати. Горчаков відправив свого ад'ютанта Красовського із наказом Реаду "начинать дело". Коли той прибув до військ Реада, той уже вів обстріл висот разом із батареями лівого флангу Ліпранді. Генерал Реад міг зрозуміти наказ "начать дело" як наказ іти в атаку, оскільки вогонь він уже відкрив до цього. Генерал вирішив атакувати. Реад говорив, що він не може чекати, бо отримав наказ. Тарле Є.В. Кримська війна: в 2 т. / Є.В. Тарлє. - Т. 2. - С. 438-440

Солдати 12-ї дивізії під командуванням Реада розгорнулися у бойовий порядок колон. На фланзі розмістилися улани і козаки 37-го Донського полку. У складі 12-ї дивізії билися українські полки: Азовський, Одеський, Український. Хоробрі солдати Одеського полку під командуванням Скюдері першими кинулися по Трактирному мосту на ворожі позиції. Одеський полк з допомогою артилерії захопив підніжжя Федюхіних висот і батареї французів. Атака Азовського полку була відбита. Тепер в бій пішла 7-а дивізія генерала Ушакова, але не підкріплені резервами її дії були завідомо провальними. Нарешті підійшла 5-а дивізія генерала Врангеля, та вводити її у сутичку було рівноцінне знищенню, бо і 12-а, і 7-а уже зі значними втратами виходили з бою. Тотлебен Е. Опис оборони Севастополя: в 2 т. / Е. Тотлебен. - Т. ІІ.Ч. ІІ - С. 110-117. Сили виявилися розпорошеними, вводилися у бій по частинам. Союзники, укріпившись на висотах, без особливих старань успішно відбивали хвилі наступу. "Войска наши, вводимые в бой по частям, истощали свои силы по напрасну в неравной борьбе". Там само. - С. 122.

Війська билися хоробро, разом із солдатами йшли у бій і їхні командири, гинули разом із ними, але їхні подвиги не були направлені на спільну мету, були марними. Втрати російської армії були жахливими, а причину поразки автори бачать у тому, що частини посилали у бій поодинці, розпорошуючи сили. Важливий для долі Севастополя бій завершився повною невдачею. Місто боролося останні дні - це стало тепер очевидністю. Тарле Є.В. Кримська війна: в 2 т. / Є.В. Тарлє. - Т. 2. - С. 447-448

На ранок 5 серпня вогонь по Севастополю відкрило більше 800 гармат союзників. "Заколыхалась земля и разверзся сущий ад на пространстве от Малхова кургана до 4-го бастиона. " Листи протоієрея Лебединцева - К., 1896. - С. 132. Союзники не шкодували снарядів, тоді як захисники вже давно відчували їх нестачу, нестачу пороху і куль. Руйнувалися укріплення бастіонів, а союзники підводили траншеї ближче до захисних споруд міста, готуючись до штурму. Богданович М.І. Східна війна 1853-1856 рр: в 4 т. / М.І. Богданович T. IV. - С. 62-70.

24 серпня о п'ятій годині ранку почався найбільший за силою, шостий обстріл Севастополя. Над містом зійшло сонце, та воно не могло пробитися через густі хмари пилу і диму, що заволокли місто. Уся міць артилерії союзників обрушилася на захисників. Гейрот О. Опис Східної війни. / О. Герот - С. 461-462.

26 серпня генерал Боске оголосив наказ головнокомандуючого арміями Пеліс'є про загальний штурм укріпленого Севастополя. Під прикриттям вогню союзники вели приготування до штурму, розширювали траншеї, зводили перекриття і бліндажі. До переднього краю підходили піхотинці. Там само. - С. 480.

День 27 серпня 1855 р. став останнім в обороні Севастополя. Зранку тривав пекельний вогонь артилерії. О 10 годині передові траншеї союзників заповнювалися солдатами, що непомітно перебігали сюди із тилових траншей. "Огонь прекратился, и над Севастополем воцарилась тишина, прерываемая движением войск, готовившихся сойтись лицом к лицу в последнем бою" (цитата). І хоча пластунські секрети донесли про скупчення неприятеля у траншеях, та згубний вогонь не давав змоги ні тримати людей на бастіонах, ні поставити їх поряд у резерві. Записки генерал-ад'ютанта Хрущова. Історія оборони Севастополя. - С. 142. Окрик "французи!" підняв бійців на бастіонах до зброї. Це був початок останнього штурму Севастополя у цій війні. Зуави встигли забратися на обвалені бруствери ще до підходу основних сил російських полків на правому фланзі. Зав'язався кривавий рукопашний бій на 2-му бастіоні. Бастіон декілька раз переходив із рук в руки. Тарле Є.В. Кримська війна: в 2 т. / Є.В. Тарлє. - Т. 2. - С. 454 - 458. Ледь не по всій оборонній лінії тривав рукопашний бій, захисники кидалися у контратаку, союзники підтягували резерви. Французи вдерлися на Малахів курган - ядро оборони Севастополя. На кургані зав'язався страшенний бій. Там стріляли впритул, кололи штиками, билися камінням і будь-чим, що потрапляло під руку. Гейрот О. Опис Східної війни. / О. Гейрот. - С. 485-486. Атаки Азовського і Одеського полків на курган були безуспішними, бо ворог перетворив Малахів курган, що був редутом, на неприступну фортецю і міг тримати кругову оборону

На штурм 3-го бастіону кинулися англійські війська. Захисники бастіону зустріли їх штиками. Генералу Павлову вдалося відбити атаку на 3-й бастіон. Англійці неодноразово починала атаку, та їх відтісняли штиками бійці гарнізону. Наступ на 3-й бастіон не дав жодного результату, як і не на інші бастіони. Записки генерал-ад'ютанта Хрущова. Історія оборони Севастополя. - С. 149-151.

Штурм удалося відбити скрізь, перейшовши у контратаку, окрім Малахового кургану.

Головнокомандуючий Кримською армією князь Горчаков увечері 27 серпня 1855 р. віддав наказ залишити бастіони південної сторони. Героїчні захисники міста відходили, полишаючи руїни, политі кров'ю тисяч солдат і офіцерів. Відступ почався о сьомій годині вечора і тривав усю ніч. Війська відходили по мосту через бухту. Стрільба продовжувалася і під час відступу. У госпіталях залишалися тяжко поранені разом із медиком, що мав листа до французького головнокомандуючого. Зібрання донесень про військові дії і дипломатичних актів, що відносяться до війни 1853-1856. - С. 439. Переслідувати відступаючих Пеліс'є не наважився з огляду на вибухи та пожежі в місті. Після відходу військ, зранку 28 серпня води моря поглинули решту кораблів Чорноморського флоту. Тарле Є.В. Кримська війна: в 2 т. / Є.В. Тарлє. - Т. 2. - С. 465.

Місто палало два дні, і тільки 30 серпня ворог зайняв його. Північна сторона перетворилася на пустку, тоді як на південній, куди перебралися захисники, вирувало життя. Життя тих, до кого не торкнулася рука смерті на бастіонах нездоланного Севастополя.

Оборона Севастополя тривала з 13 вересня 1854 р. по 28 серпня 1855р., і коштувала понад 80 тис. життів солдат і офіцерів. Союзники спромоглися захопити лише південну частину міста. А Кримська війна, що забрала сотні тисяч солдатських життів, тривала на інших фронтах аж до підписання 18 березня 1856 р. Паризького мирного договору.

Висновки