Роль валютного курсу в системі міжнародних фінансів

Валютний курс - інструмент міжнародних фінансових відносин, його види та функції. Фактори й чинники впливу на валютний курс, механізми його утворення. Режими фіксованого курсу, з обмеженою та підвищеною гнучкістю. Конвертованість валюти та її котирування.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 27.10.2011
Размер файла 40,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ТЕОРІЇ ФІНАНСІВ

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

З ДИСЦИПЛІНИ "ФІНАНСОВИЙ РИНОК"

НА ТЕМУ:

"Роль валютного курсу в системі міжнародних фінансів"

Виконала:

студентка групи 302-Ф Іванух Ю.О.

Перевірила: Буряк Н.Б.

ЛЬВІВ 2010

Зміст

  • Вступ
  • 1. Сутність валютного курсу
  • 1.1 Валютний курс, його види та функції
  • 1.2 Фактори впливу на валютний курс
  • 1.3 Чинники, що впливають на валютний курс
  • 2. Основні механізми курсоутворення
  • 2.1 Режим фіксованого курсу (pegged rate)
  • 2.2 Режим з обмеженою гнучкістю курсів (limited flexibility)
  • 2.3 Режим з підвищеною гнучкістю курсів (more flexibility)
  • 3. Конвертованість валюти і валютне котирування
  • Висновки
  • Список використаних джерел

Вступ

Взаємовідносини між суб'єктами економічної діяльності складаються в процесі купівлі-продажу. З одного боку, ці взаємовідносини відображають фінанси суб'єктів господарювання. Однак, оскільки ці суб'єкти належать до різних країн, то дані взаємовідносини відображають рух грошових потоків між країнами. Забезпечення еквівалентності обміну досягається через валютне регулювання - встановлення курсу валют. Саме тому об`єктом моєї роботи виступатиме, безпосередньо, валютний кус. Відхилення курсу валют від реального співвідношення між даними валютами спричиняє міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів.

Досліджуючи цю тему, я ставлю за мету не лише розкрити поняття валютного курсу, а й зрозуміти його роль у системі міжнародних фінансів, оскільки серцевиною міжнародних розрахунків, з позицій фінансової теорії, є саме встановлення курсу валют.

Валютний курс відображає ціну грошової одиниці певної країни у валюті інших країн чи міжнародних валютних одиницях. Установлення валютного курсу означає співвідношення цінності грошей різних країн, які виступають інструментом фінансових відносин, в т. ч. і міжнародних. Без такого зіставлення міжнародні фінансові потоки неможливі, що і зумовлює актуальність даної теми.

1. Сутність валютного курсу

1.1 Валютний курс, його види та функції

Валютний курс (exchange rate) є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідно іноземною валютою виходячи насамперед з їх купівельної спроможності; це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн; коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку.

Валютний курс як ціна грошової одиниці даної держави, який виражається у грошовій одиниці іншої держави, залежить від багатьох курсоутворюючих факторів, що виявляють себе через попит і пропозицію певної валюти на ринку. Він має безпосереднє практичне значення для тих, хто займається торгівлею, інвестиціями, іншими фінансовими операціями, і відіграє важливу роль у грошово-кредитній політиці держави.

Правильне визначення валютних курсів має важливе практичне значення, оскільки валютний курс безпосередньо впливає на ціну імпорту, виражену в національній валюті, та на ціну експорту, що конвертується в іноземну валюту. Тому його динаміка тісно пов'язана з темпами інфляції та з врахуванням інших даних, таких як затрати й ціни на внутрішньому та зовнішньому ринках, і може бути індикатором зовнішньої конкурентоспроможності, а внаслідок цього - можливих змін у платіжному балансі країни.

Розрізняють такі види валютних курсів:

1) за способом регулювання:

· фіксований валютний курс;

валютний курс міжнародний фінансовий

· мінливий валютний курс, такий що коливається в межах коридору;

· плаваючий курс, який змінюється залежно від ринкового попиту та пропозиції;

2) за видами ринку:

· поточний курс SPOT (TOD i TOM) - курс обмін на протязі не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс; це курс на ринку на певну дату;

· форвардний курс - узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дня після узгодження;

· ф'ючерсний курс - система ціноутворення паралельна звичайному форвардному ринку іноземної валюти з урахуванням того, що контракти оцінюються з огляду на основний валютний курс у американських котируваннях;

· ринковий та розрахунковий середньозважений курс по торгах [4].

Валютний курс виконує основну функцію і додаткову.

Основна функція валютного курсу - це оцінювання порівняльної вартості валюти.

Додаткова функція валютного курсу полягає в тому, що формування на постійній основі звітних даних щодо валютного курсу дає уявлення про співвідношення попиту та пропозиції на валюту (якщо курс формується на ринкових засадах) на валютному ринку.

Валютний курс виступає інструментом аналізу й прогнозу, але тоді, коли існує певний набір історичних даних. Він є засобом:

інтернаціоналізації грошових відносин;

зіставлення національних цінових структур і результатів виробництва;

зіставлення національної та інтернаціональної вартості;

перерозподілу національного продукту між країнами.

1.2 Фактори впливу на валютний курс

Загалом, до факторів, що впливають на валютний курс, можна віднести:

довгострокові (структурні), які формують основні вартісні характеристики грошових одиниць як основи товарного наповнення грошей - це продуктивність праці, довгострокові темпи зростання національного доходу, місце і роль країни у світовій торгівлі й вивозі капіталу. Зазначені фактори формують довгочасні пропозиції обміну між грошовою масою і товарами та послугами, тобто реальну купівельну спроможність валюти певної країни. Сукупність цих факторів дає змогу розглядати валютний курс як синтезуючу економічну категорію, оскільки в ній віддзеркалюються майже всі найважливіші підсумкові показники функціонування господарського комплексу країни;

середньострокові - стан платіжного балансу країни, відносний рівень процентних ставок, різниця в темпах зростання цін;

короткочасні (кон'юнктурні) фактори складають в основному психологічні моменти, які безпосередньо впливають на валютні курси, - це насамперед компетентна думка провідних банкірів, валютних дилерів, керуючих валютними відділами транснаціональних корпорацій про найближчі перспективи ймовірної зміни валютних курсів. Саме відповідно до цих прогнозних оцінок приймаються практичні рішення про переводи авуарів з одних валют в інші. Такий же короткочасний вплив на валютні курси справляють і валютні інтервенції, які розглядатимуться в розділі, присвяченому аналізу сучасних методів валютного регулювання.

Серед наведених факторів найбільш істотний вплив на валютний курс має стан платіжного балансу тієї чи іншої країни. Якщо він є активним, то й курс валюти має тенденцію до підвищення, і навпаки, якщо, наприклад, певна країна має пасивний платіжний баланс на світовому ринку, то це означає, що за певний період її валютні витрати перевищують надходження з-за кордону. За цих умов пропозиція валюти цієї країни на світових ринках зросте, і коли перевищить попит, її курс впаде.

1.3 Чинники, що впливають на валютний курс

На обмінні курси впливають чинники, які поділяються на економічні, політичні та соціальні.

Економічні чинники виявляють свій вплив через такі показники:

· інфляційні очікування. Так, в очікуванні змін курсу валюти інвестори можуть приймати непередбачені рішення, результатом яких може бути як збільшення попиту на валюту, так і його зниження. Зрештою, це може викликати зростання валютного курсу або до його падіння;

· стан платіжного балансу;

· різниця процентних ставок в різних країнах. Так, наприклад, на практиці валюти з вищим значенням процентної ставки зростають у ціні відносно інших валют як результат підвищеного попиту з боку інвесторів, що бажають отримати тільки високі доходи;

· попит на капітал та його пропозиція. Кожна зміна попиту на клієнтському ринку впливає на зміни ставок міжбанківського ринку, що, у свою чергу, впливає на ставки обмінного курсу;

· діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції;

· ступінь використання визначеної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках;

· прискорення чи затримка міжнародних платежів;

· ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках;

· валютна політика;

· продуктивність праці;

· довгострокові темпи зростання національної валюти;

· місце і роль країни у світовій торгівлі;

· паритет купівельної спроможності (Power Purchasing parity - PPP) - це показник відносної купівельної спроможності різних валют. Він визначається шляхом зіставлення цін на певний товар у різних країнах у перерахунку (через обмінний курс) на "базову валюту", як правило, на американський долар. Значення цього показника розкриває такий приклад. Якщо товар в одній країні коштує дешевше, ніж в іншій, то є сенс експортувати його туди, де він коштує дорожче. Так, певний автомобіль може коштувати 20 тис. дол. у США та 2 млн 400 тис. єн в Японії. Коли обмінний курс долара до єни становить 100 одиниць, то автомобіль в Японії буде коштувати американському покупцеві в 24 тис. дол. США. Отже, такий автомобіль американцю вигідніше купити в Америці. Звідси можна зробити висновок: якщо в кожній державі на еквівалентну кількість валюти можна було купити одну й ту саму кількість товару, то міжнародна торгівля не давала би прибутку [3].

Політичні чинники, а саме: характер економічної політики, ступінь нестабільності політичної ситуації та політика центрального банку. Нестабільність політичної і фінансової ситуації в тій чи іншій країні веде до певного зниження обмінного курсу її національної валюти порівняно з реальним співвідношенням. Ця різниця являє собою своєрідну плату за вказані ризики, страхування на випадок можливого зниження курсу цієї валюти, ймовірність чого досить висока.

Соціальні чинники, або “настрій ринку" - це погляди трейдерів ринку на короткострокові перспективи руху валюти. "Настрій ринку" може бути позитивний або негативний. У першому випадку валюта зміцнюється, а в другому - слабшає.

2. Основні механізми курсоутворення

2.1 Режим фіксованого курсу (pegged rate)

Фіксований режим - це такий режим, за якого країни мають прив'язаний або фіксований курс. Такі країни фіксують вартість своєї валюти з нульовою можливістю відхилення або з дуже вузькими межами (не більше 1 %) таких відхилень від іншої іноземної валюти або комбінованої валюти. Лідерами у списку еталонних валют, до яких прив'язується національна валюта, є долар США, євро та СПЗ (спеціальні права запозичення). Прикладом 100-відсоткової фіксації є країни Європейського Союзу, які зафіксували обмінні курси своїх національних валют у межах Союзу відносно інших валют та до нової грошової одиниці євро станом на останній робочий день 1998 р. і дотримувалися визначених обмінних пропорцій до остаточного запровадження єдиної валюти єврo [4].

Є два види фіксованих валютних курсів:

реально фіксовані курси, що спираються на золотий паритет і допускають відхилення валютного курсу від золотого паритету в межах "золотих точок" (що можливо лише при золотомонетному стандарті);

договірно фіксовані курси, що спираються на погоджений еталон - офіційну ціну золота, на поєднання золота та певних валют чи на одну або декілька валют. За узгодженим еталоном визначаються валютний паритет і гранично допустимі амплітуди відхилень валютного курсу від валютного паритету. Договірно фіксовані валютні курси ще називаються "зв'язаними" курсами і, у свою чергу, поділяються на:

ординарні валютні курси, прив'язані до СДР. Це курси валют Лівії, М'янми, Руанди, Сейшельських островів (всього 4 країни);

ординарні валютні курси, прив'язані до долара США. Це курси валют Аргентини, Сирії, Іраку, Панами, Венесуели, Нігерії, Оману, Литви, Туркменистану, Гаїті, Гондурасу, Анголи, Ямайки та ін. (загалом 23 країни);

ординарні валютні курси, прив'язані до французького франка. Це колишні колонії Франції та країни - члени Західноафрикан-ського економічного співтовариства та Центральноафриканського союзу, що входять у зону франка (всього 14 країн);

ординарні курси, прив'язані до інших валют: до німецької марки прив'язаний курс валюти Естонії; до ранда ПАР - курси валют Намібії, Лесото, Свазіленду; до російського рубля - курс валюти Таджикистану (всього 7 країн);

кошикові курси, прив'язані до штучно побудованих комбінацій валют основних торговельних партнерів. Це валюти Австрії, Алжиру, Фінляндії, Кіпру, Швеції, Ісландії, Угорщини та ін.

валютні курси, що базуються на системі змінного паритету, коли держава встановлює твердий валютний курс щодо базової валюти, але зв'язок між динамікою курсів не автоматичний, а вираховується за спеціальною формулою, яка враховує різницю в темпах зростання цін. Це валюти Бразилії, Чилі, Колумбії, Мадагаскару, Португалії.

Фіксований валютний режим включає й такі механізми курсоутворення, як доларизацію та валютний паритет.

Доларизація - це використання валют інших країн як законного платіжного засобу. Такий механізм застосовують переважно малі країни, які економічно інтегруються зі своїми близькими, економічно розвинутішими сусідами. Наприклад, Ліберія використовує долар США, Ліхтенштейн - швейцарський франк, Маршаллові Острови - долар США.

Валютний паритет - це такий валютний режим, за якого країни здійснюють фіксацію курсу національної валюти відносно іноземної, причому випуск національної валюти повністю забезпечується запасами іноземної (резервної) валюти.

Зазвичай держава вводить такий режим як стабілізуючий засіб при гіперінфляційних процесах та при валютній кризі або за певних політичних обставин. До таких країн належать: Аргентина, Бруней-Даруссалам, Боснія, Болгарія.

2.2 Режим з обмеженою гнучкістю курсів (limited flexibility)

Режим, за якого країни мають обмежену гнучкість курсів - це такий режим, коли офіційно встановлюються певні співвідношення між національними валютами, які допускають невеликі коливання валютного курсу відповідно до існуючих правил. Це фіксований, але регульований валютний курс, який відрізняється дещо від курсу керованого плавання. До такого порядку регулювання валютних курсів належить режим валютного коридору - встановлення меж коливання курсу національної валюти з метою стабілізації валютно-фінансової системи. Наприклад, Росія та Україна застосовували такий режим у 1995 - 1997 рр.

Україна використовувала кілька режимів валютного курсу - від плаваючого до фіксованого з подальшим переходом до керованого плаваючого курсу. Впродовж 1996 та першої половини 1997 року курс національної грошової одиниці фактично коливався у межах утвореного валютного коридору 1.7 - 1.9 грн. за долар США.3 другого півріччя 1997 року в Україні встановлювалися межі граничних коливань курсу гривні щодо долара США (валютний коридор - керовано плаваючий режим з підвищеною гнучкістю курсів), а з 2000 року - вільне плавання.

2.3 Режим з підвищеною гнучкістю курсів (more flexibility)

За даного режиму курси валют можуть вільно рухатися, змінюючись під впливом факторів попиту та пропозиції тощо. Такий режим має підкатегорії:

· вільно плаваючий курс (freely fluctuating) - курс валюти формується на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків. Таку різновидність плаваючих курсів використовують деякі розвинуті країни та країни, що розвиваються. Серед них США (долар США), Японія (єна), Велика Британія (фунт стерлінгів), Італія, Швейцарія (швейцарський франк), Норвегія, Канада, Аргентина, Австралія, Венесуела, Індія, Гана, Філіппіни, Азербайджан (всього 59 країн). Режим незалежного плавання найбільш поширений у країнах з розвинутою ринковою економікою і високим рівнем доходів. Його успішне використання можливе за умов економічної і політичної стабільності, повної відсутності інфляції або незначного її рівня, усталеної макроекономічної політики. З 2000 року в Україні введено вільне плавання [7];

· керовано плаваючий (managed fluctuating) - плавання схоже з незалежним плаванням, але наявне більше втручання центральних банків (валюти Ізраїлю, Туреччини, Росії, Греції, Індії, Китайської Народної Республіки, Південної Кореї, Югославії, Польщі, Словенії, Сінгапуру та ін. (всього 36 країн)). При режимі керованого плавання, що носить назву змішаного, держава вибирає валютний режим з урахуванням конкретної економічної ситуації, намагаючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання. Змішаний валютний курс іншими словами можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення так званого курсового валютного коридору - встановлення мінімального і максимального значення відхилення валютного курсу;

· курс валют, що періодично коригується. Його використовують країни, що визначають діапазон коливань свого курсу відносно певного кошика валют. Залежно від стану основних валют кошика переглядаються межі коливань власної валюти.

3. Конвертованість валюти і валютне котирування

Конвертованість валюти - це здібність резидентів та нерезидентів вільно без обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами [4].

Так, обов'язковою передумовою конвертованості національної валюти є наявність у країні, яка хоче її запровадити, певних економічних і правових умов для прояву господарської самостійності власника грошей. Іншою обов'язковою умовою є наявність ринкового господарства, за якого всі учасники економічного обміну діють самостійно на свій страх і ризик. При цьому ринкове господарство має бути достатньо збалансованим, конкурентоспроможним і відкритим, з незначними торговельними валютно-фінансовими обмеженнями або взагалі без них.

Все це можливе при переході економіки країни до альтернативного вибору між внутрішнім і зовнішнім ринками, коли внутрішня економіка стає органічною частиною світової, а світова економіка - природним продовженням внутрішньої.

За класифікацією форм конвертованості (оборотності) розрізняють валюти вільно конвертовані, частково конвертовані і неконвертовані.

Вільно конвертованими валютами (ВКВ) є валюти країн, де немає ніяких обмежень як на поточні комерційні операції, так і на операції, пов'язані з рухом капіталів, а також на всі категорії вітчизняних (резидентів) й іноземних (нерезидентів) юридичних і фізичних осіб - власників цієї валюти. Валюти цих країн можуть обмінюватися на будь-яку іноземну валюту (долар США, німецька марка, швейцарський франк, канадський долар тощо). Приєднання України (у травні 1997 р.) до VII Статті Статуту МВФ означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями [7].

Частково конвертовані валюти (4KB) - це валюти тих країн, які відмінили валютні обмеження не на всі валютні операції або тільки для нерезидентів. До них належать валюти більшості західноєвропейських країн

Неконвертованими валютами (НКВ) є валюти, що повністю зберегли валютні обмеження на всі валютні операції як для резидентів, так і нерезидентів. Це, як правило, валюти залежних і економічно слабо розвинених країн, які здебільшого прикріплені до валют колишніх метрополій.

Залежно від місцеперебування суб'єкта, конвертованість може бути зовнішньою та внутрішньою.

Внутрішня конвертованість - право резидентів купувати, мати і робити операції в країни з активами у формі валюти та банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті (в країнах з перехідною економікою) (обмежена в Україні)

Зовнішня конвертованість - право резидентів робити операції з іноземною валютою з нерезидентами (існує в Україні).

Торгівля на валютному ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют.

Процес встановлення валютного курсу називається котируванням валют.

Існує два методи котирування іноземної валюти до національної:

· пряме котирування

· непряме котирування

Пряме котирування - при якому курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується). Це вираження одиниці іноземної валюти у національній (наприклад: 1долар = 7,91гривні).

База котирування - базова валюта - валюта, відносно якої котирується інші валюти, (звичайно нею є валюта, яка признається у всьому світі, але деколи з історичних причин базовою є більш мілка валюта). Переважно долар США використовується у вигляді базової валюти.

Валюта котирування - валюта, що котирується.

Непряме котирування - це вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях (наприклад: 1фунт стерлінгів = 1.33 долара).

Між двома цими методами немає економічної різниці, сутність валютного курсу єдина.

Котирування по прямому методу на двох ринках повинні бути оберненими, тобто вартість курсового перерахунку валюти рівна 0.

Пряме котирування = 1/ Обернене котирування

Котирування валют для торгово-промислової клієнтури, як правило, базується на крос-курсі.

Крос-курс - це співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсів щодо третьої валюти. Наприклад (станом на 16.10.2010) [15]:

1USD = 7.91 гривні

1EUR = 11.14 гривні

тоді, 1EUR = 11.14/7.91 = 1.4083USD

Банки, які активно котирують валюту на ринку називаються маркет-мейкери.

Ці банки мають значні обсяги валютних угод, як з торговельно-промисловою клієнтурою, так і з банками, мають достатні розміри власних коштів, які дозволяють тримати значні валютні позиції, щоб мати можливості диктувати курси по угодам певного об'єму. Ці банки підтримують ліквідність ринку.

Маркет-юнкери - це банки, які є пасивними учасниками процесу котирування, тобто вони роблять запит банку-контрагенту про стан валютного курсу і повинні погоджуватись на менш вигідний курс.

На валютному ринку його учасники використовують два курси: курс продавця і курс покупця. Курс продавця - це курс, за яким банк-резидент продає іноземну валюту за національну, а курс покупця - це курс, за яким він купляє іноземну валюту за національну. Курс продавця завжди вищий за курс покупця.

Різниця між курсом продавця і покупця називається маржею. За рахунок маржі банк покриває видатки і формує прибуток за валютними операціями [12].

Висновки

Отже, основою міжнародних розрахунків, з позицій фінансової теорії, є встановлення курсу валют. Валютний курс відображає ціну грошової одиниці певної країни у валюті інших країн чи міжнародних валютних одиницях. Установлення валютного курсу означає співвідношення цінності грошей різних країн, які виступають інструментом фінансових відносин, в т. ч. і міжнародних. Без такого зіставлення міжнародні фінансові потоки неможливі.

На мою думку, основою стабільності національної грошової одиниці є забезпечення на валютних ринках відповідності між пропозицією та попитом на валюту. З цією метою центральний банк може викуповувати надлишкову (відносно попиту) пропозицію валюти для поповнення своїх валютних резервів і за їх рахунок задовольняти недостатню пропозицію валюти. Стабільність багатьох національних валют значною мірою поясняються наявністю у центрального банку держави великих валютних резервів. Для підтримки стабільності національної грошової одиниці використовуються також монетарні інструменти центрального банку, операції на відкритому ринку, методи валютного контролю та валютного регулювання.

Нині створено досить надійні міжнародні та національні системи валютного регулювання. Вони дозволяють ефективно контролювати валютні курси. Разом з тим, оскільки курс національної валюти відображає стан економіки країни, вони не мають на меті утримання валютного курсу за будь-яку ціну. Навпаки, це не доцільно і небезпечно. Перевага ринкового механізму якраз і полягає в тому, що він дає змогу встановити на певну дату курс валюти, максимально наближений до реального. Це в свою чергу ставить на міцну основу міжнародні фінансові відносини.

Нацбанк України застосовує режим вільноплаваючого валютного курсу гривні. Присутність Нацбанку на валютному ринку спрямована на згладжування амплітуди різких курсових коливань, а також на захист національної також на захист національної валюти від масованих спекулятивних атак.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 29, ст.238)

2. Декрет Кабінету Міністрів України N 15-93 від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"

3. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 311 с.

4. Мозговий О.М. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000. - 557 с.

5. Рогач О.І. Міжнародні фінанси / За ред. проф. О.І. Рогача. - К.: Либідь, 2003. - 777 с.

6. Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси: Навч. - метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2001. - 119 с.

7. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підруч. - 3-тє вид. - К.: КНЕУ, 2004. - 598с.

8. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред.А. А. Мазаракі. - К.: Київ. нац. торг. - екон. ун-т, 2000. - 336 с.

9. http://ubr.ua/table/currency

10. http://lucl. lucl. kiev.ua/start/lit_econom.html

11. http://www.bank.gov.ua/

12. http://www.info-library.com.ua/books-text

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Валютний курс як економічна категорія, основні фактори впливу на зміни обмінного курсу валют. Купівельна спроможність (сила валюти). Методика визначення валютних курсів. Фіксований та плаваючий валютні курси. Державне регулювання валютних відносин.

    лекция [36,1 K], добавлен 10.08.2011

  • Найважливіша проблема зовнішньоекономічної діяльності України. Географічна структура експорту та імпорту країни. Валютний курс як інструмент державної політики. Темпи зміни курсу карбованця до долара США. Ретроспектива регулювання валютного курсу НБУ.

    контрольная работа [681,0 K], добавлен 11.03.2013

  • Розкриття сутності поняття "платіжний баланс", його функції. Класифікація та характеристика структурних компонентів платіжного балансу. Вплив розходження динаміки курсу та купівельної спроможності валюти на розвиток міжнародних економічних відносин.

    курсовая работа [1,6 M], добавлен 20.03.2014

  • Форми конвертованості валюти, елементи валютної системи. Регулювання валютно-фінансових відносин за допомогою міжнародного права, міжнародних угод, кредитної та податкової політики. Фактори, які впливають на валюту, суму та термін міжнародного кредиту.

    реферат [30,2 K], добавлен 20.03.2014

  • Історія виникнення та організаційна структура Міжнародного валютного фонду. Загальні принципи та напрямки його діяльності. Вплив фінансової кризи на відносини України з міжнародними фінансовими організаціями. Шляхи покращення взаємозв’язків країни з МВФ.

    курсовая работа [519,9 K], добавлен 10.05.2014

  • Сприяння інтернаціоналізації грошових відносин, об'єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків. Порівняння рівнів та структури цін, а також результатів виробничої діяльності в окремих країнах. Теорія паритету купівельної спроможності валюти.

    контрольная работа [476,8 K], добавлен 06.08.2009

  • Сутність міжнародного валютного ринку. Суб'єкти валютного ринку. Основні види операцій. Особливість попиту та пропозиції на валютному ринку. Валютні угоди з негайною поставкою валюти. Особливості фінансових ф'ючерсів. Основні джерела пропозиції золота.

    презентация [7,3 M], добавлен 13.11.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.