Перспективи створення Світового уряду в умовах глобалізації

По-перше, якщо говорити про західні цивілізації, то США і європейські країни мають набагато більше спільного в цінностях та стилі життя між собою, ніж з «незахідними» країнами. Вони мають взаємні стосунки довіри та співробітництва, яких вони не мають з іншими країнами. Розбіжності, які існували між США і західноєвропейськими країнами за часів Холодної війни, відходили на другий план через їх спільну опозицію до СРСР. Тепер же, за умов існування системи одно-багатополярного світу, існуючі конфлікти між США та європейськими країнами посилились: останні все більше не погоджуються із залежністю від США.[25]

По-друге, зараз у Європі відбувається процес групування країн за цивілізаційним критерієм. І знову ж таки, цей поділ не є рівним, з огляду на що слабшому табору протистояння доведеться підкорятись сильнішому.

По-третє, саме зараз у Європі формується нова структура безпеки впродовж ліній цивілізаційного поділу. Будучи раніше головною православною країною світу, Росія вважає своїм обов'язком підтримання порядку і стабільності серед православних країн. З іншого боку, колишні республіки СРСР, які за культурною ознакою належать до Західної Європи, активно шукають шляхи інтеграції в НАТО та інші європейські структури. НАТО є організацією, що гарантує безпеку Західної Європи. Без сумніву, НАТО повинен включати всі країни Західної Європи, які хочуть стати його членами і які відповідають західним стандартам. Говорячи про західні стандарти, я маю на увазі стандарти демократичної форми правління, ринкової економіки, визнання існуючих міжнародних кордонів та повагу до прав меншин. Іншими словами, в умовах глобалізації країни безперервно вступають до міжнародних організацій, стираючи таким чином кордони і стаючи все більш залежними одна від одної. А в кінці цієї ієрархії залежності неодмінно стоїть беззаперечний лідер.

Говорячи про міжнародні організації, неможливо не вказати значення Організації Об'єднаних Націй у світі. Характерною рисою складних політичних процесів минулого століття є те, що ООН стала найважливішим глобальним інститутом, що втілює демократичні ідеали і сподівання, пов'язані з новим світовим порядком. Нині ООН - організація іншого типу, набагато конструктивніша і впливовіша, ніж будь-коли раніше. Її нова роль стала очевидною упродовж війни в Перській затоці 1990-1991 років, коли світ звернувся до ООН спочатку з проханням змусити Ірак вивести свої сили з Кувейту, а потім - з'єднати військові сили багатьох держав, аби забезпечити цей вивід.[12] Зростання ролі ООН бачиться також на прикладі чисельних миротворчих операцій, спрямованих на врегулювання багаторічних конфліктів у Намібії, Камбоджі, Анголі, Сальвадорі та Мозамбіку шляхом переговорів, а також розв'язання конфліктів, що спалахнули після холодної війни - намаганнях припинити жорстоку різню в колишній Югославії, зусиллях, спрямованих на доставку гуманітарної допомоги і встановлення миру в країнах, де повністю зруйнувався громадський порядок, приміром, у Сомалі.

Менш помітним, проте довготривалішим з точки зору майбутньої ролі ООН у встановленні світового порядку, стало нове визначення концепцій державного суверенітету та законності на початку демократичної революції 1980-х років.[14,23] Все це говорить про стискання рамок свободи держав, особливо економічно слабких, а відтак - гегемонію єдиного правління.

Окрім воєнно-політичних, політичних та економічних міждержавних утворень, з кожним роком більшає також кількість транснаціональних компаній, зон вільної торгівлі, що також стирає кордони між державами.

Окрім цього, існує ряд проблем, набагато важливіших, ніж будь-які інші проблеми політичного, економічного, соціально, етнічного чи релігійного характеру. Мова йде про вичерпні природні ресурси та перенаселення планети, що перебувають між собою у фатальній залежності. Вирішення такого роду проблем неможливе, на мою думку, коли кожна держава відстоюватиме своє право на виживання в умовах дефіциту природних ресурсів та надмірної чисельності населення. Саме тому я глибоко переконана, що ініціативу перейме наднаціональна корпорація - єдиний Світовий уряд, який чинитиме на свій лад.

Таким чином, результатом проведеного дослідження є наступний прогноз подій, що матимуть місце на світовій арені вже найближчим часом:

· нова хвиля транснаціонального співробітництва, яке набуде тотального характеру з огляду на те, що його «суто міжнаціональний» варіант обходиться і буде обходитись дорожче не лише у фінансовому плані, а й з позицій одержання міжнародних гарантій безпеки у її традиційному військово-політичному вимірі;

· у політичний контекст перейде те, що вже відбувається в економічній сфері, тобто у центрі міжнародних відносин дедалі виразніше не відома в минулі часи парадигма «держава-держава», а її новий прояв у формі «глобальне-місцеве»;

· реалізації напрямку, означеного у попередньому пункті, сприятиме загальна потреба у спільному вирішенні не тільки проблем подолання відсталості, а й екологічних, культурних, суто людських;

· вже сьогодні відбувається певна регіоналізація політичних відносин, для якої характерними є спільні дії і позиції певних блоків держав не тільки у сфері регіональної економічної інтеграції, а й суто у політиці, питаннях захисту навколишнього середовища, попередження або подолання етнополітичних конфліктів - надалі цей процес дедалі помітніше ставатиме загальним, тобто одним з проявів глобалізації на її якісно новому етапі еволюції;

· виходячи з попереднього постулату, прогнозується, що й відомі суперечності між бідною і багатою частинами світу виразніше набуватимуть міжрегіонального характеру, що може спричинити появу донедавна ще неможливих політичних союзів;

· посиляться розходження між прихильниками політичної централізації та децентралізації на регіональних просторах, боротьба за регіональне лідерство між середніми державами, які претендують на заміну цього статусу більш високим, стане важливішою складовою глобальної системи;

· шлях нових незалежних держав до існуючих інтеграційних союзів, передусім до ЄС, буде складним, а його успішному проходженню сприятиме «проміжна» участь у спільних проектах, включення у зону вільної торгівлі тощо.

· глобалізація і стирання кордонів приведе до створення єдиного світового правління, на чолі якого стоятиме держава-гегемон.

Нині у світі дедалі чіткіше простежується тенденція країн до повної переорієнтації. Найскладніші проблеми передаються в руки сильнішого актора міжнародних відносин. Посередництвом невпинної глобалізації, що торкнулась вже всіх сфер суспільно-політичного життя планети, світ перетворюється на єдиний політичний організм під владою єдиної сильної влади. В умовах виживання й боротьби за природні ресурси важливий жорсткий порядок і чітка стратегія, а багатополярна система виключає можливість її мати.

Таким чином, за допомогою аналітико-прогностичного методу я досліджено вже існуючі тенденції світового розвитку і зроблено прогноз розгортання подій в світлі міжнародних відносин.

Висновки

1. Опрацювавши базову літературу з теми даної курсової, встановлено, що питання Світового уряду на сьогоднішній день актуальне, дискусійне і є предметом жвавого обговорення багатьох вчених, політиків, та навіть звичайних людей. У рамках питання єдиного Світового уряду дослідження здійснюють вітчизняні та зарубіжні вчені зі світовим ім'ям. Також виокремлено основні теоретичні концепції досліджуваної проблематики, визначено завдання та закономірності створення глобальної правлячої установи згідно з думками цілого ряду науковців.

2. Доктрина Світового уряду - поняття широке та дискусійне. В ході написання курсової роботи просліджувалась наступна тенденція: багато дослідників пов'язують виникнення даної доктрини зі світовими війнами ХХ століття, зокрема «холодною війною», а також подальшими процесами глобалізації.

Філософська основа доктрини Світового уряду полягає, в першу чергу, в необхідності становлення на планеті єдиної влади. Вона має досить неоднозначний характер і головним чинником формування владних відносин у глобальному суспільстві ставить перехід від національного до транснаціонального суспільного життя, зважаючи на перевизначення легітимності світової політики.

3.Написання даної курсової роботи мало на меті підтвердження неминучості управління світом єдиною наднаціональною корпорацією з огляду на стрімкі сучасні глобалізаційні процеси. Таким чином, дослідивши джерельну базу та визначивши основні концепції поняття «Світовий уряд», давши загальну характеристику доктрині Світового уряду в контексті лібералізму та виявивши її філософське підґрунтя, в роботі було доведено необхідність та невідворотність появи у світі наднаціонального уряду, використавши такий метод дослідження як аналітико-прогностичний.

Виявилося, що людство знаходиться на порозі переходу до однополярної політичної системи правління у світі і завдячує таким змінам зовнішнім обставинам, деякі з яких ставлять під загрозу саме існування населення на планеті. Встановлено також, що такому переходові сприяє діяльність ряду міжнародних організацій та блоків, зокрема ООН, що контролює діяльність усіх політичних суб'єктів на планеті.

Отже, всі держави світу готуються об'єднатися в єдиний політичний, економічний та воєнний організм, життя якого контролюватиметься згідно заздалегідь продуманої стратегії одним урядом.

Список використаних джерел

1. Арін О.А. Азіатско-Тихоокеанский регіон: міфи, ілюзії і реальність. - М., 2000. - 83с.Вендт А. Чотири соціології міжнародної політики //Міжнародні відносини: соціологічні підходи. - М., 1998. - 156-157с.

2. Барашков А.И. Чи буде кінець світу? - М.: Знання, 2003. - 88-89с.

3. Батюк В., Євстаф'єв Д. Перші заморозки. Радянсько-американські відносини. - М.: Рос. унів. вид-во. - 2000. - 15,45.Гаджиєв К.С. Політична філософія. - М., 1999. - 34-36с.

4. Богомолов Б.А. Глобализація: деякі підходи до осмислення феномену// Вістник Московського университету. - Серия 12. Політичні науки, 2004. - 45-47, 51-52с.

5. Боришполець К.П. Національний вимір глобального світу// Вісник Московського університету.- Соціология и політологія. - К.,2001. - 22-24, 29-30с.

6. Гжегок В.Колодко. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн. - К., 2002. - 91-93с.

7. Древаль Ю. Д. До питання про теорію переходу від авторитаризму до демократії. - Х.: «Магістр», 2008. - 42-44с.

8. Жуков С.В. Країни, що розвиваються: асиметрія глобалізації // Схід. - 2006. - 64-65с.

9. Камінський Є.Є. Світ переможців і переможених. Міжнародні відносини і українська перспектива на початку ХХІ століття. - К.: Центр вільної преси,2008. -18- 19с.

10. Косолапов Н. Глобалізація: територіально-просторовий аспект // МЕІМО. - 2005. - 66-72с.

11. К. Герман. Політичні переплетіння при русі до глобального інформаційного суспільства// Соціологічні дослідження. - М. - 1998. - 55с.

12. Лісовський С.А. Друга Америка. Національна безпека и геополітика Росії. - М. - 2002. - 65, 71.

13. Людина і культура в умовах глобалізації. - К., 2003 - 74с.

14. Мартиненко В.М. Теоретико-методологічні засади формування нової парадигми демократичного державного будівництва . - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. - 66-69с.

15. О. Проценко. Демократія: Антологія. - К.: Смолоскип, 2009. - 201с.

16. Поздняков Е. А. Геополітика. - М., 1995. - 23-25с.

17. Сенченко М.І. Латентні структури світової політики: Нариси з конспірології.- 2-ге вид., стереотип. - К.: МАУП. - 2005. - 312с.

18. Терентьев Н. Влаштування світу початку XXI століття. - 2004. - 44-50с.

19. Тихонравов Ю.В. Геополітика. - М., 1998. - 11-12с.

20. Толстоухов А.В. Глобалізація. Влада. // Практична філософія. - 2001. - 26-27с.

21. Тоффлер Е. Метаморфози влади. - М., 2003. - 47-48с.

22. Федотов А.П. Глобалістика: Початок науки о сучасному світі. - М. - 2002. - 33-35с.

23. Фесенко М. Цей багатополюсний світ // Політика і час. - 2005. - 50-52с.

24. Шалак А.В. Основи геополітики. Навчальний посібник. - И.: Вид-во ИГЭА, 2001. - 66,75с.

25. Шемятенков В.Г. Европейская интеграция. М., 2003. - 38-40

26. Шершнев Е. С Маміконян М. Л. США: экономика, идеология, политика . - М., вид-во Знання,1998.- 12,32с.

27. Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик «Персонал». [Електронний ресурс] Режим доступу: www.personal-plus.net/222/2081.html

28. Дорохов Є. В. Економічне визначення глобалізації

29. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: www. globalization.report.ru

30. Жан-Поль Бландиньєр. Зміна основоположних виробничих і громадських парадигм. Трансформація суспільного сектору в Європі. Російсько-європейський Центр Економічний Центр Економічної Політики [Електронний ресурс]. -Режим доступу: www.recep.ru

31. Панарін И.П. Дипломатія и політика. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: www.panarin.com

Размещено на Allbest.ru