Міжнародні розрахунки за допомогою акредитиву

По-друге, під час використання цієї форми розрахунків суб'єкти підприємницької діяльності повинні враховувати деякі нюанси законодавчого характеру.

Використання акредитивів у зовнішньоекономічних розрахунках, відповідно Указу Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України», регламентується «Уніфікованими правилами й звичаями для документарних акредитивів» (UPC - Unіform Custom and Practіce for Documentary Credіts) у їхній останній редакції 2007 року, публікація Міжнародної торговельної палати (МТП) №600), тому посилання на них повинна бути у всіх договорах, які передбачають використання акредитива, а також у тексті самого акредитива. Але деякі країни (серед них Китай) не визнали UPC і деякі інші публікації МТП, внаслідок чого банки цих держав не приймають посилання на UPC. Виходом із цієї ситуації може бути включення тексту з UPC в акредитив.

При використанні акредитива також необхідно звертати увагу на відмінності національного українського й міжнародного законодавства. «Уніфікованими правилами» передбачена можливість використання трансферабельного (перекладного) акредитива, що вигідно для експортера, якщо він не є власником товару, а виступає як посередник. У цьому випадку він може здійснити операцію, не маючи досить засобів для закупівлі товару.

Уніфіковані правила містять застереження, які передбачають можливість збереження експортером комерційної таємниці: перший бенефіціар має право замінити своїми комерційними рахунками (і траттами) рахунки й тратти другого бенефіціара на суми, які не перевищують застережену в оригіналі акредитива, і по (первісним) цінах за одиницю товару, передбаченими акредитивом, і після такої заміни рахунків/тратт перший бенефіціар може одержати різницю по акредитиві між його рахунками й рахунками іншого бенефіціара [14, ст. 48, п. 1].

Тому розрахунки з використанням трансферабельного акредитива досить привабливі для підприємців, але в українському законодавстві існує цікава колізія: відповідно до Інструкції №135 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р., кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресована [1, ст. 95], таким чином використання трансферабельного акредитива фактично заборонено. Необхідно помітити, що ця норма стосується тільки розрахунків у народному господарстві, розрахунки по зовнішньоекономічним операціям регламентуються уніфікованими правилами.

Саме заборона використання трансферабельного акредитива в господарському обороті України є одним з факторів, що знижує інтерес до цієї форми розрахунків з боку вітчизняних підприємств. Його використання повністю заборонене в розрахунках між резидентами України.

По-третє, необхідно помітити, що використання акредитива - досить дорого обходиться в порівнянні з іншими формами розрахунків. Підприємці повинні відшкодувати банкам поштово-телеграфні витрати, оплату послуг системи SWIFT, а крім того - заплатити комісійні.

Високі витрати по цих формах розрахунків в умовах використання акредитива не дає можливості ширше використовувати акредитивну форму розрахунків, незважаючи на всю її безпеку й надійність. Однак серед можливих методів, які сприяли б захисту вітчизняних підприємств і стимуляції розрахунків з використанням акредитива, було б доцільно виділити такі:

1. Дозволити переклад експортних акредитивів, відкритих на користь резидентів в іноземній валюті, іншим бенефіціарам, які також виступають резидентами України, для чого внести відповідні виправлення у валютне законодавство України (яке регламентує зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання).

2. Доцільної була б своєрідна спеціалізація одного з найбільших українських банків на проведенні міжнародних розрахунків з використанням саме акредитива. Для цього він повинен регулярно проходити міжнародну аудиторську перевірку, одержуючи певний рейтинг, мати розгалужену систему кореспондентських відносин з передовими банками різних країн миру й за рахунок залишків на власні Ностро-Рахунках гарантувати виконання акредитивів, емітованих або підтверджених їм. З одного боку, така спеціалізація зажадає дуже більших зусиль і попередніх витрат, але варто помітити те, що авізування акредитива приносить біля 0,1%, а відкриття або підтвердження - 0,2 - 0,3% комісійних від його суми. Хоча такий відсоток і здається високим для підприємця, але це все-таки плата за надійність і безпеку. У теж час банк повинен компенсувати витрати, пов'язані з використанням цієї форми розрахунків, і діставати певний прибуток.

Таким чином, безготівкова форма розрахунків як акредитив, хоча і має серйозні недоліки, але залишається однією з використовуваних форм розрахунків в Україні.

3.2 Удосконалення роботи з акредитивною формою розрахунків на ЗАТ «НКМЗ»

ЗАТ «НКМЗ» - одне з найбільших машинобудівних підприємств зі світовою популярністю. ЗАТ «НКМЗ» постійно виходить на зовнішній ринок і самостійно веде зовнішньоекономічну діяльність. При експорті чи імпорті продукції виникає проблема розрахунків і щоб захистити свої інтереси у розрахункових операціях ЗАТ «НКМЗ» вибирає таку форму розрахунків як акредитив.

При розрахунках за акредитивом у ЗАТ «НКМЗ» виникають проблеми.

Основні проблеми зв'язані з тим, що одна з сторін угоди не завжди може виконати свої зобов'язання по акредитиву, це може бути наступне:

§ зазначений у акредитиві графік відвантаження не виконується;

§ умови, що стосуються вартості транспортування, неприйнятні;

§ ціна за товар недостатня, через зміну обмінного курсу валют;

§ кількість замовленого товару не відповідає тому, що передбачалося раніше;

§ описуємого товару, що відвантажується, недостатньо;

§ документи, перераховані в акредитиві, важко або неможливо одержати та ін.

Навіть у тому випадку, коли ЗАТ «НКМЗ» як продавець приймає умови акредитива, часто виникають проблеми при банківській перевірці або проводці документів, наданих продавцем відповідно до вимог, зазначеними в акредитиві.

Також використання акредитивної форми для ЗАТ «НКМЗ» дуже дорого виходить при оплаті тарифів які виставляє банк (Додаток 4). За кожну операцію за акредитивом, а також за підвищені кредитні ризики банки беруть комісію вищу, ніж при інших формах розрахунків. Банки використовують спеціально встановлені тарифні ставки комісійних зборів та поштово-телеграфних витрат. Але розглядаючи цю проблему можна побачити, що майже всі банки України мають приблизно однакові тарифи і тому треба працювати з тим банком, який має репутацію і досвід в міжнародних розрахунках.

Рекомендації щодо удосконалення роботи з акредитивом для ЗАТ «НКМЗ» як імпортера:

1. Треба пам'ятати, що банки мають справа з документами, а не з товарами. Для банку обов'язковими є лише сформульовані умови акредитива. Банки не відповідають за дійсність документів або за якість і кількість відвантажених товарів. Якщо документи відповідають умовам, зазначеним у акредитиві, банки можуть прийняти ці документи й почати процедуру оплати, зазначену в ньому. Банки не відповідають за відстрочки в пересиланні повідомлень із за вини іншої сторони, внаслідок стихійних лих або дій третьої сторони, що беруть участь у проведенні угоди.

2. Формулювання акредитива повинно бути простим, але досить докладним. Чим більше деталей обмовляється в акредитиві, тим скоріше продавець може відмовитися від такого формулювання через складність виконання всіх зазначених умов. У той же час, ви зацікавлені в тім, щоб детально визначити, за що будете платити.

3. У документах, які надходять від продавця, дуже важливо визначити умови, що стосуються митного очищення, а також відбити умови угоди між покупцем і продавцем. У число необхідних документів зазвичай входять коносамент, комерційний і/або консульський інвойс (накладна), переказний вексель, сертифікат походження й документ про страховку. Крім цього, можуть знадобитися сертифікат про огляд, копію телеграм з інформацією про відвантаження, посланих покупцеві, і підтвердження від перевізника про доставку вантажу. Ціни повинні бути зазначені у валюті акредитива, і документи повинні бути представлені мовою акредитива.

4. Будьте готові до зміни або повторного узгодження умов акредитива із продавцем. У випадку найбільше часто використовуваного безвідкличного L/C, зміни можуть бути внесені тільки по обопільній згоді сторін.

5. Для одержання L/C користуйтеся послугами банку, що має досвід у міжнародній торгівлі.

6. Хоча процес складання L/C здійснюється так, щоб урахувати інтереси всіх сторін угоди, складання акредитива не може замінити безпосередню домовленість про сумлінне ведення бізнесу. Тому акредитив повинен містити тільки пункти, що стосуються участі банку в оформленні документів. Контракти про покупку товару й інші торговельні угоди між ЗАТ «НКМЗ» як імпортером і партнерами не мають відносини до банку, що надає акредитив. Для банку обов'язковими є лише умови акредитива.

7. При виборі виду акредитива з'ясуєте про стандартні методи оплати в країні продавця.

8. Термін дії акредитива повинен бути достатнім для того, щоб продавець зробив товари або одержав їх зі складу готової продукції.

9. Ви можете уникнути ризику, пов'язаного з валютним обміном, купуючи валюту в себе в країні або в країні продавця.

10. При відкритті акредитива точно дотримуйте всіх пунктів торговельної угоди.

Рекомендації щодо удосконалення роботи з акредитивом для ЗАТ «НКМЗ» як експортера:

1. До підписання контракту переконаєтеся в кредитоспроможності покупця і наведіть довідки про його ділову практику. Ваш банк може надати допомогу в цьому пошуку.

2. Переконаєтеся в гарній репутації банку покупця, якщо акредитив є непідтвердженим.

3. У випадку підтвердженого акредитива довідайтеся, чи хоче ваш місцевий банк підтвердити акредитиви, наданий покупцем і його банком.

4. Уважно вивчите акредитив, щоб переконатися у виконанні застережених у ньому умов, що стосуються графіка поставок, виду товарів, упакування й документації. Всі аспекти акредитива повинні відповідати погодженим умовам угоди, у тому числі адреса покупця, виплачувана сума й маршрут транспортування товару.

5. Майте на увазі що ви повинні виконати всі умови, застережені в L/C, у противному випадку акредитив не гарантований.

6. Якщо умови акредитива повинні бути змінені, ви повинні негайно зв'язатися з покупцем, щоб він дав вказівки про внесення виправлень банку, що надає акредитив.

7. Одержите підтвердження від страхової компанії, що вона може забезпечити страхове покриття суми зазначеного акредитива, і що страхові виплати по цьому L/C зроблені правильно.

8. Упевніться в тім, що товар точно відповідає опису, наведеному в L/C, і опис товару в інвойсі відповідає опису в акредитиві.

9. Переконайтесь у тім, що акредитив є безповоротним.

10. Ви повинні бути знайомі з обмеженнями на валютний обмін у країні покупця, які можуть вплинути на процедуру оплати.

Я вважаю, що використання цих рекомендацій допоможе ЗАТ «НКМЗ» уникнути рисків і проблем при розрахунках з партнерами.

Така форма розрахунків, як акредитив - це одна з надійніших й безпечніших форм розрахунків як для імпортера, так і для експортера. Експортер має можливість, використовуючи акредитивну форму розрахунків, звести до мінімуму ризики, породжені його слабкою ознайомленістю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною й економічною стабільністю в країні імпортера; незнанням місцевих законів по розрахунках в іноземній валюті, специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на його вивіз і відправлення. Імпортер, у свою чергу, скориставшись акредитивною формою розрахунків, може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товарів у незнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавства країни-експортера (зокрема, можливості ввозу товару); непевністю в добропорядності експортера

Використання акредитива дає гарантії, що з одного боку, товар або послуги будуть повністю й вчасно оплачені, а з іншого боку - що списання засобів з розрахунку відбудеться тільки після виконання умов, певних контрактом.

Але у той же час акредитивна форма розрахунків має багато проблем: 1) при використанні акредитива виникає ряд труднощів організаційного плану; 2) під час використання цієї форми розрахунків суб'єкти підприємницької діяльності повинні враховувати деякі нюанси законодавчого характеру; 3) використання акредитива - досить дорого обходиться в порівнянні з іншими формами розрахунків.

Висновки

Підбиваючи підсумок даної роботи, необхідно ще раз відзначити, що акредитив - це доручення банку одному або декільком банкам робити за розпорядженням і за рахунок клієнта платежі фізичній або юридичній особі в межах позначеної суми на умовах, зазначених в акредитиві.

Сфера застосування акредитивної форми розрахунків недостатньо широка, але стабільна як в умовах адміністративно-командної економіки, так і ринкової.

При акредитивній формі розрахунків повністю дотримуються всі основні правила здійснення розрахунків: продукція оплачується після її відвантаження; оплата виробляється за згодою платника, вираженого в цьому випадку самим фактом відкриття акредитива; платникові надається право відмовитися від оплати, якщо виявлені порушення умов договору; акредитив відкривається за рахунок засобів покупця або кредиту банку, якщо покупець має право на його одержання. Позитивними сторонами акредитивної форми розрахунків є гарантія платежу, контроль за виконанням умов поставки й умовами акредитива банками. Разом з тим цій формі розрахунків властиві ряд істотних недоліків, які й визначили обмежену сферу її застосування: кошти покупця в сумі акредитива відволікаються з його господарського обороту на термін дії акредитива; уповільнюється товарообіг, тому що постачальник до повідомлення про відкриття акредитива не може відвантажити вже готову продукцію й несе додаткові витрати по зберіганню, а також складний документообіг та високі комісії банків.

У даній роботі була розкрита сутність використання акредитивної форми розрахунків, механізм її дії на підприємстві ЗАТ «НКМЗ». Були проаналізовані основні проблеми, які виникають при розрахунках акредитивами в Україні і конкретно на ЗАТ «НКМЗ», проблеми співвідношення національного законодавства й міжнародного законодавства по здійсненню безготівкових розрахунків у формі акредитива, а також перспективи й шляхи їхнього подолання. І в такий спосіб, було запропоновано ряд рекомендацій, які зможуть гарантувати безпроблемне виконання розрахунків за допомогою акредитива й уникнути ризиків як з боку експортера, так і з боку імпортера.

Таким чином, акредитивна форма розрахунків, не дивлячись на її досить високу вартість і існуючі труднощі при використанні, притягає до себе увага багатьох підприємців своєю надійністю й безпекою в умовах нестабільної економіки окремих країн і існуючої потенційної ненадійності закордонних партнерів. Деякі проблеми з використанням акредитива можуть вирішуватися самими підприємцями, інші ж необхідно вирішувати на рівні держави або ж великих банківських установ, що буде сприяти захисту інтересів українських підприємців і розвитку зовнішньої торгівлі.

І на закінчення необхідно помітити, що коли країна перебуває у важкому економічному стані, коли для неї характерна низька культура оплати, а так само при нестабільній політико-економічній ситуації рекомендується здійснювати міжнародні розрахунки за допомогою акредитивів. На жаль, Україні всі ці риси сьогодні властиві.

Список використаної літератури

міжнародний розрахунок акредитив регулювання

1. Інструкція НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2001 р. №135 // Відомості НБУ. - 2001. - №12. - ст. 64.

2. Березина М.П. Концептуальные вопросы организации безналичных расчетов / М. Березина // Банковское дело. - 2001 г. - №12. - с. 25-32.

3. Береславська О.І., Наконечний О.М. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 392 с.

4. Бломштейн Г.Д., Саммерс Б.Д. Банковское дело и платежная система. - М.: - 2000.

5. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. - 3-тє вид., стер. - К.: Т-ов «Знання», КОО, 2001. - 305 с.

6. Булатов М.А. «Совершенствование безналичных расчетов» // Бухгалтерия и банки. - 1999, №4. - с. 30-34.

7. Ивасенко А.Г. «Безналичные расчеты: сущность, проблемы, перспективы развития». НГАЭиУ. - Новосибирск, 2001 г. - 106 с.

8. Клинова Т. Расчетные операции во внешней торгвле./ Т. Клинова. // Банковское дело. - 2000 г. - №9. - с. 18-20.

9. Коробка С. Безналичные расчеты и пути их усовершенствования» журнал «Банковское дело» - №1 ст. 40-41, 49-51.

10. Красавина Л.Н. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник - 2-е изд. - М.: «Финансы и статистика», 2001. - 608 с.

11. Масюкова Т.Д. «Документарный аккредитив в международной торговле: сильные и слабые стороны» // Консультант. - 1998, №8. - с. 55-62.

12. Милер Р.А., Ван-Хуз Д.Д. Современные деньги и банковское дело: Учеб. пособие. - М., 2000. - 567 с.

13. Софіщенко І.Я. Фінансування зовнішньоторговельної діяльності підприємства: Нав. посібник. - К.: Центр нав. літератури, 2006. - 138 с.

14. Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів/ Публікація МТП №600, від 25.10.2006 р. / Справочно-правовая сист. «Гарант».

Размещено на Allbest.ru