Процес формування і розвитку міжнародної зустрічної торгівлі

Сутність міжнародної торгівлі, її форми та основні теорії. Характеристика сучасних тенденцій бартеру. Аналіз розвитку бартерних відносин в міжнародній торгівлі. Проблеми та перспективи розвитку зустрічної торгівлі у світовому господарстві та в Україні.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 28.05.2013
Размер файла 1,1 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему: «Процес формування і розвитку міжнародної зустрічної торгівлі»

Вступ

Розвиток світового господарства передбачає безперервність взаємодії національних економік у відповідності з системою міжнародного поділу праці. Механізмом, регулюючим напрямки і структуру світогосподарських зв'язків, взаємовідносини суб'єктів світового ринку, є міжнародна торгівля, розвиток якої відображає тенденції глобальної економіки, формує потоки ресурсів і готової продукції в міжнародному масштабі. Інтернаціоналізація господарського життя, вирівнювання економічного розвитку ряду країн насамперед обумовлюють розширення міжнародної торгівлі та її конкретних форм, зокрема, міжнародної зустрічної торгівлі, що дозволяє ефективно використовувати конкурентні переваги тієї чи іншої країни на світовому ринку, з мінімальними витратами здійснювати випуск необхідної продукції в рамках національних господарств, оптимально використовувати виробничий потенціал підприємств і галузей. Саме за рахунок зростання міжнародної зустрічної торгівлі в останні десятиліття значно збільшився обсяг світового товарообігу, в якому по деяких позиціях зросла частка держав Південно-Східної Азії, що позитивно впливає на стан конкурентного середовища світового ринку, а також розширився обсяг міжнародної торгівлі послугами на основі інтенсифікації зв'язків між підприємствами різних країн.

Початок нового століття характеризується принципово новою ситуацією у сфері міжнародної торгівлі: можна казати про нову роль міжнародної торгівлі як у системі міжнародних економічних відносин загалом, так і з точки зору ефективності макроекономічних та комерційних систем, параметрів їх конкурентоспроможності за умов відкритої економіки. Завдання ефективної інтеграції національних економік до системи світового господарства примусили майже всі країни переорієнтувати стратегію національного економічного розвитку, і зокрема - змінити механізм регулювання зовнішньоторговельних зв'язків у відповідності до загальноприйнятих принципів міжнародної торгівлі, адже умовою економічної інтеграції постає зняття бар'єрів, які захищають національні економіки від конкуренції ззовні. Здійснення зовнішньоторговельної діяльності, еволюція місця країни в системі світового поділу праці повинні сприяти економічному зростанню, захисту як загальнонаціональних інтересів, так і інтересів окремих господарських агентів, збалансованому розвиткові економіки, досягненню рівноваги внутрішнього ринку, а також стимулювати прогресивні структурні зміни.

Сучасні тенденції міжнародних економічних відносин характеризуються досить стабільним розширенням економічних зв'язків, що виявляється передусім у збільшенні зовнішньоторговельного обороту. Розширення виробничої спеціалізація держав в умовах глобалізації економічних процесів призводить до збільшення обсягу міжнародної торгівлі не лише в абсолютних, але й у відносних розмірах. Значна частка ВВП різних держав спрямовується для реалізації на зовнішніх ринках.

Розвиток зовнішньої торгівлі неминуче супроводжується посиленням її впливу на всю економічну структуру національної економіки, вона все відчутніше визначає характер і темпи економічного зростання, процеси накопичення, інвестиційну активність, функціонування валютно-фінансової системи. Значення зовнішньоторговельних зв'язків полягає в тому, що вони дозволяють збалансувати економічний і соціальний розвиток країни, є ефективним засобом досягнення пропорційності і збалансованості економіки. Багато країн зацікавлено в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків внаслідок нерівномірності розміщення в світі факторів виробництва.

Для економіки України міжнародна торгівля є сферою інтеграція в яку дозволить здійснити структурні перетворення в народному господарстві, удосконалити ринкову інфраструктуру, забезпечити реалізацію напрямів соціально-економічної політики.

Сьогодні у сфері зовнішньої торгівлі особливого значення набуває бартерна торгівля.

Об'єкт дослідження - процес формування і розвитку міжнародної зустрічної торгівлі. Предметом дослідження є міжнародна зустрічна торгівля.

Метою дипломної роботи є теоретико-методичне дослідження ролі міжнародної зустрічної торгівлі у світовій економіці.

У відповідності з поставленою метою визначені такі завдання:

- розкрити сутність міжнародної торгівлі, її форми, основні теорії;

- визначити сутність міжнародної зустрічної торгівлі, її види;

- оцінити сучасні тенденції бартеру;

- зробити аналіз розвитку бартерних відносин в міжнародній торгівлі;

- визначити місце України у світовій бартерній торгівлі;

- простежити проблеми та перспективи розвитку зустрічної торгівлі у світовому господарстві.

Для реалізації поставлених у дипломній роботі завдань були використані такі методи: системний - при дослідженні сутності міжнародної зустрічної торгівлі; історичний - при аналізі протікання зустрічної торгівлі у світовому господарстві; статистичний при визначенні проблем та перспектив розвитку міжнародної зустрічної торгівлі.

Інформаційною основою дослідження є матеріали Державного комітету статистики, наукова література, періодичні видання, законодавчі та нормативні акти України.

Дипломна робота складається зі вступу, висновків, трьох логічно пов'язаних розділів, списку використаних джерел та додатків. Обсяг роботи 60 аркушів А4.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Передумови розвитку міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля посідає особливе місце в складній системі світогосподарських звґязків. Хоча в сучасних умовах головною формою міжнародних економічних відносин є не вивезення товарів, а зарубіжне інвестування, все ж міжнародна торгівля за своїми масштабами й функціями в загальному комплексі міжнародних економічних відносин зберігає винятково важливе значення. Вона опосередковує майже всі види міжнародного співробітництва, включаючи спільну виробничу діяльність різнонаціональних субґєктів.

В економічній літературі, а також в періодичних виданнях не завжди можна зрозуміти сутність деяких категорій, що повґязані з міжнародними торговельними відносинами. Перш за все, категорія "зовнішня торгівля". Це може бути торгівля однієї країни з іншою або з іншими країнами. Але власне слово "торгівля" передбачає обмін товарами та послугами і розрахунки за їх отримання.

Тому зовнішня торгівля - це торгівля будь-якої країни світу з іншими країнами товарами або послугами, що складається з оплачуваного експорту та оплачуваного імпорту [10, c.35].

Категорія "міжнародна торгівля" за змістом ширша, ніж зовнішня торгівля, перш за все тому, що вона охоплює широке коло відносин між субґєктами світогосподарських звґязків, таких як інтернаціоналізація виробництва, інтенсифікація міжнародного поділу праці тощо.

Міжнародна торгівля -- специфічна форма обміну продуктами праці та послугами між різними країнами світової спільноти, що повґязаний загальною інтернаціоналізацією господарського життя, інтенсифікацією міжнародного поділу праці в умовах науково-технічної революції [11, c.48].

Світова торгівля -- свідоме переміщення товарів та послуг від виробника до споживача за межі національних кордонів з метою отримання прибутку. Для здійснення світової торгівлі, або участі у світовій торгівлі потрібно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру [10, c.56].

Зовнішньоекономічна інфраструктура -- це сукупність інститутів, що забезпечують швидкість пересування товарів та послуг від виробника до споживача. [10, c.83]. До складу основних інфраструктурних елементів світової торгівлі належать:

- матеріально-технічна база (склади, бази, що обладнані необхідним устаткуванням);

- спеціалізовані підрозділи, що забезпечують допродажне та післяпродажне технічне обслуговування;

- організації, що забезпечують проведення розрахункових операцій;

- транспортна мережа світу;

- інформаційне забезпечення зовнішньоторговельних звґязків тощо.

Зовнішню і міжнародну торгівлю характеризують три важливі параметри: загальний обсяг (товарообіг), товарна структура і географічна структура.

Обсяг світової торгівлі визначається в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники переважно розраховуються у національній валюті й переводяться у долари США для їх порівняння. Країни з високим рівнем інфляції розраховують експорт та імпорт одразу в доларах США. Для вартісної оцінки експорту більшість країн використовує базу цін ФОБ (FOB -- Free of Board ("вільний на борту судна")), за якою продавець зобовґязаний доставити товар у порт відвантаження і завантажити його на борт судна. Для оцінки імпорту найчастіше використовується база цін СІФ (СІF -- Cost, Insurance and Freight ("вартість, страхування і фрахт")); при цьому продавець за свій рахунок фрахтує судно, вантажить товар і страхує його від ризиків.

За таких умов вартість світового експорту завжди менша від вартості світового імпорту на розмір витрат для перевезення і страхування вантажів.

Фізичний обсяг світової торгівлі оцінюється у вагових одиницях (тоннах, кілограмах, фунтах) або у специфічних одиницях вимірювання (барелях, бушелях, мішках).

Зміна обсягів торгівлі характеризується динамікою зовнішньоторговельного товарообігу. Зовнішньоторговельний товарообіг країни -- це сума її експорту та імпорту. Різниця між сукупним імпортом і експортом протягом певного періоду (року, кварталу тощо) становить сальдо торгового балансу. Воно є активним (позитивним), якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, і пасивним (відґємним), коли ситуація протилежна. Покривають негативне сальдо торгового балансу золотом або конвертованою валютою [16, c.254].

Якщо вимірювання ведеться у натуральних одиницях, динаміка зовнішньоторговельного товарообігу виражається в індексах фізичного обсягу експорту та імпорту. Ці індекси відображають тенденції в зміні обсягів реальних мас товарів.

На вартісні показники впливають ціни. Тому вартість, наприклад, експорту, може зменшитись, навіть якщо збільшуються фізичні обсяги проданих товарів, коли ціни на них знизились. І навпаки, збільшення вартісних показників зовнішньоторговельного товарообігу може відображати не фізичне збільшення торгівлі, а зростання товарних цін.

Товарна структура міжнародної торгівлі характеризує товарне наповнення експорту та імпорту.

Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак участі країни у міжнародних економічних відносинах. Для її оцінки використовуються такі показники:

а) експортна квота;

б) імпортна квота;

в) структура експорту;

г) структура імпорту;

д) порівняльне відношення частки країни у світовому виробництві ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі [13, c.138].

Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі -- це питома вага експортованих галуззю товарів і послуг в їх загальному обсязі.

Імпортна квота -- це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП є кількісним індикатором відкритості економіки у першому наближенні. Комплексним показником відкритості вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторговельного обігу до ВВП/ВНП [12, c.49].

Структура експорту -- це відношення або питома вага експортованих товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Структура імпорту характеризує склад і відношення обсягів сировини і готової кінцевої продукції, які ввозяться в країну.

Показник порівняльного відношення частки країни в світовому виробництві ВВП/ВНП та її частка в світовій торгівлі характеризують відповідність вироблених товарів світовому рівню якості та рівень розвитку галузі. Так, якщо частка країни у світовому виробництві певного виду товару становить 5 %, а частка у світовій торгівлі цим видом товару 1 %, то це свідчить про невідповідність якості цього виду товару світовим вимогам, а отже, і про низький рівень розвитку галузі загалом.

Географічна структура міжнародної торгівлі -- це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, виділеними за територіальною або організаційною ознаками.

На сучасному етапі розвитку людства і міжнародної спільноти міжнародна торгівля існує як найбільш розвинута форма міжнародних економічних відносин. Необхідність її зумовлена:

1. Створенням світового ринку як історичної передумови капіталістичного способу виробництва.

2. Нерівномірністю розвитку окремих галузей в різних країнах. Швидкий розвиток цих галузей створює надлишок продукції на внутрішньому ринку.

3. Тенденціями до більш поширеного розвитку виробництва, при цьому можливості внутрішнього ринку обмежуються платіжною спроможністю населення.

Під впливом науково-технічної революції торговельні звґязки між країнами ускладнюються і збагачуються, все більше перетворюються в комплексну систему світогосподарських звґязків, в якій торгівля продовжує займати провідні позиції.

Існуючий міжнародний поділ праці буде постійно поглиблюватися, і на його підвалинах випереджаючими темпами будуть зростати і удосконалюватись види міжнародної торгівлі.

1.2 Форми міжнародної торгівлі

Купівля-продаж товарів і послуг на світовому ринку має свої особливості залежно від існуючого механізму регулювання торгівлі між країнами або їх угрупованнями, специфіки взаємодії суб'єктів торгівлі - продавців (експортерів) і покупців (імпортерів) - і об'єктивних характеристик конкретного товарного ринку, що визначають механізми торгівлі , форми угод, торгових традиції.

До основних видів міжнародної торгівлі слід віднести: торгівлю товарами і послугами; біржову торгівлю; торгові ярмарки; аукціони; зустрічну торгівлю; торгівлю на компенсаційних угодах тощо [15, c.296].

Форми міжнародної торгівлі доцільно класифікувати за наступними критеріями: регулювання торгово-економічних відносин між країнами; специфіка торговельно-економічної взаємодії суб'єктів торгівлі - експортерів та імпортерів; особливості предмета торгівлі.В основу систематизації форм міжнародної торгівлі за критерієм специфіки регулювання покладено наявність відповідних міждержавних і багатосторонніх угод, які визначають тип торговельного режиму данної країни з кожною окремою країною партнером. За цим критерієм виокремлюється звичайна торгівля, торгівля за режимом найбільшого впливу, преференційна і дискримінаційні торгівля.З точки зору глибини відносин, економічної взаємозалежності та виникаючих при цьому прав і обов'язків сторін виділяються наступні форми міжнародної торгівлі, як традиційна, компенсаційна (зустрічна) і торгівля по кооперації.

Критерієм виділення цих форм є специфіка предмета торгівлі: [18, c.425].

1. Торгівля сировинними товарами, до яких відносяться: мінеральна сировина, продукти його збагачення та переробки (чорні і кольорові метали), сільськогосподарська сировина рослинного і тваринного походження і продукти їх первинної переробки, а також продовольчі товари.

2. Торгівля промисловими товарами, машинами та обладнанням в тому числі:а) товари широкого вжитку. Наприклад, одяг, взуття, миючі засоби, побутова техніка, парфумерія та косметика, автомобілі та хутряні вироби;б) машинно-технічна продукція, в тому числі готова продукція. Це - постачання машин і устаткування в готовому до експлуатації вигляді. Наприклад, транспортні засоби, технічні товари культурно-побутового призначення; продукція в розібраному вигляді. Наприклад, ця форма торгівлі особливо розвинена в автомобільній промисловості (питома вага автомобілів в розібраному вигляді і комплектуючих виробів на даному ринку становить 40-50%), у виробництві тракторів, мотоциклів, електропобутової приладів, paдіo-та електронної апаратури, сільськогосподарських машин; комплектне устаткування. Під комплектними об'єктами розуміють промислові або інші підприємства в цілому, окремі цехи, установки, агрегати, що утворюють готовий технологічний комплекс чи його самостійну частину. При цьому комплектним обладнанням вважається набір органічно пов'язаних одним технологічним процесом машин i устаткування, що забезпечують випуск готової продукції або завершують технологічну стадію. В обсяг поставки в контрактах на комплектні обладнання входять: проектна, технологічна документація (інженерно-консультаційні послуги); обладнання певної продуктивності із зазначенням витрат сировини, палива та виходу готової продукції, технічні послуги (монтаж, налагодження, пуск устаткування в експлуатацію, навчання фахівців) [10, с.42];

3. продукцією інтелектуальної праці;

4. Торгівля послугами. Наприклад, транспортні послуги, туризм, оренда, комп'ютерні, фінансові, інженерні послуги, послуги зв'язку тощо.Форми міжнародної торгівлі за специфікою регулювання є віддзеркаленням державно-політичного підходу уряду певної країні до торговельно-економічних відносин з іншими країнами, а форми торгівлі за специфікою взаємодії торговельних партнерів відображенням операційного аспекту міжнародної торгівлі.форми міжнародної торгівлі розрізняються за різними критеріями. Формами організації міжнародної торгівлі є: міжнародна торгівля в організованих місцях (товарні біржі, аукціони, торги, торгово-промислові ярмарки та виставки); та інша міжнародна торгівля. Особливе місце в організації міжнародної торгівлі займають зустрічні угоди.Специфічною формою міжнародної торгівлі є міжнародні товарообмінні операції. Вони передбачають ввезення та вивезення товарів через кордони національної митної території, але у безгрошовій або частково безгрошовій формі. Міжнародні товарообмінні операції -- це транскордонний обмін товарами на еквівалентній основі згідно з конкретними цілями та умовами реалізації угод [14, c.78].

Міжнародні товарообмінні операції можуть здійснюватися у формі безпосереднього обміну готовою продукцією, потрібною учасникам відповідної угоди для цілей власного споживання, або у вигляді домовленостей щодо закупівлі товарів, котрі не обов'язково стосуються предмета первинної угоди та використовуються як засіб товарного «урівноваження» угоди. Предметом товарообмінних операцій може бути як один товар (партія товару), так і різнорідні товари та їх групи, які залучаються до виконання угод лише за принципом цінового балансування. Крім того, товарообмінні операції можуть мати значний термін дії. Це операції, що пов'язані, наприклад, з технологічними процесами перероблення сировини, яка підлягає обробці та поверненню у вигляді певних продуктів, або з поставками обладнання в кредит та погашенням таких поставок і кредитів продукцією, яка випускатиметься з допомогою використання такого обладнання.

Існує декілька форм зустрічної торгівлі:

1. Бартерна операція - це один із видів експортно-імпортних операцій, оформлених єдиним договором, між субґєктами зовнішньоекономічної діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, не опосередкований рухом грошових коштів у готівковій або безготівковій формі [14, c.185].

2. Зустрічна закупівля - це зобовґязання експортера закупити на визначену суму товари в країні імпортера. При цьому товари можуть бути будь-якими, в тому числі такими, що не мають відношення до предмета даної угоди [14, c.136].

3. Компенсаційні угоди відрізняються від бартерних тим, що здійснюється обмін декількома товарами з кожної сторони. Компенсаційні угоди передбачають негайне надання рахунку в грошовій формі. Експортер отримує виручку за поставлені товари лише після реалізації товарів, що йдуть по зустрічним зобов'язанням. Кожна з сторін при цьому виступає в ролі і продавця, і покупця. Схема компенсаційних угод може бути представлена наступним чином. Спочатку експортер пропонує товари, які є у нього. У відповідь імпортер у вигляді компенсації пропонує список своїх товарів, які можуть бути запропоновані в якості оплати поставок і в яких зацікавлений імпортер. Списки узгоджують і починаються взаємні поставки.

4. Операції з давальницькою сировиною -- це операції з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, енергоносіїв, ввезених на митну територію України іноземними замовником для використання у виробленні готової продукції з наступним поверненням усієї продукції або її частини до країни власника сировини.

При класифікації міжнародних зустрічних операцій слід виходити з організаційно-правової основи таких операцій і принципу компенсації. При такому підході виділяється три види міжнародних зустрічних угод: товарообмінні і компенсаційні угоди на безвалютній основі; компенсаційні угоди на комерційній основі; компенсаційні угоди на основі угод про виробниче співробітництво.

Відзначимо, що будь-яка класифікація в даному, як і в багатьох інших аспектах економічної практики, є умовною. Адже не завжди можна однозначно вирішити, до якої форми економічної діяльності зараховувати ті або інші види товарного обміну. Наприклад, така форма зустрічної торгівлі, як промислові компенсаційні операції, за своєю природою межує з інвестиційною діяльністю. Тому, розглядаючи останню, ми повинні пам'ятати про таку торгівлю, яка потребує значних капітальних витрат для свого проведення. Крім того, окремі форми самої зустрічної торгівлі не мають чітких меж, і тому не дивно, що в різних літературних джерелах ми можемо побачити й різні класифікаційні трактування (наприклад, такі форми зустрічної торгівлі, як викуп застарілої продукції та операції з давальницькою сировиною, які в нашій схемі класифікуються саме як підвиди зустрічної торгівлі, інколи, заради спрощення структури класифікатора, розглядаються окремо). Трактування, що наводиться нижче, видається нам логічним, а його базовими принципами було обрано міру взаємних зобов'язань контрагентів, безпосередність, швидкість або, навпаки, часову віддаленість між початком і закінченням операції.

торгівля бартер міжнародний зустрічний

1.3 Місце бартерної торгівлі у сучасній міжнародній торгівлі

Бартерна торгівля виникла понад 10 тис. років тому. Набувала поширення в період криз, проведення колоніальної політики. Право власності на товар передається без платежу грошима, тобто здійснюється обмін одного чи кількох товарів на еквівалентну кількість іншого товару.

Бартерні операції в Україні зумовлені насамперед інфляцією, нестачею валютних коштів. У 1992-94 їх частка значно зросла. На початку 1995 до 70 % їх здійснювалося на невигідних для України умовах.

Бартерна торгівля підриває стійкість грошової одиниці, зменшує обсяг податків до бюджету тощо, тому вона небажана. Бартерна торгівля за своїм змістом суперечлива, оскільки з одного боку, розширює торговий обмін, а з іншого -- обмежує його товарообмінною угодою.

Існує 2 види бартеру:

- прямий-двосторонній. Прямий бартер вчиняється у рамках формули «товар за товар», в цьому випадку угода є двосторонньою і завершується придбанням кожним контрагентом необхідного йому товару.

- опосередкований-багатосторонній. При багатосторонньому бартері перша операція передбачає наступні угоди з участю інших господарюючих суб'єктів. Вони тривають до того моменту, поки кожен із суб'єктів не отримає необхідний йому товар, що врешті-решт буде означати закінчення багатостороннього бартерного обміну [16, c.156].

Багатосторонній бартер знижує ефективність механізмів, що забезпечують нормальне виконання контрактів, так як на відміну від угод за прямим бартером, в якому при кожному обміні чітко виражена пряма мета. При багатосторонній угоді необхідно реалізувати не одну операцію, а ряд послідовних обмінів.У бартерних контрактах одиницями вимірювання та рахунки, в яких характеризується цінність товару, не виступають грошові знаки, а діють інші показники, що виражають цінність продукції, яка притаманна обмінюватися товарами або можливості обміняти його на інший товар, необхідний для даної організації. Тому витрати негрошових обмінів вище, ніж грошових, так як використання грошей як одиниці обліку набагато спрощує операцію обміну.

До переваг міжнародного бартеру слід віднести:

- можливість розробки нових ринків збуту продукції та послуг;

- активний збір інформації налагодження ринкових контактів;

- забезпечення умов західним фірмам для проникнення на ринки менш розвинених країн, що мають потребу в машинах і обладнанні, але відчувають брак валютних коштів;

- можливість подолання нетарифних бар'єрів і обмежень з метою підвищення конкурентоспроможності фірм на конкретних ринках збуту експортної продукції;

- досягнення істотної економії складських і транспортних витрат.

Бартерні угоди можна розглядати як механізм, що заміщає підприємствам кредити. Однак вони мають ряд переваг в порівнянні з кредитом. Так вони дозволяють погашати борги за допомогою прямої передачі товарів і послуг. Це усуває ризик неплатежів, що виникають при комерційному кредитуванні одного підприємства іншим. Крім того, бартер дає можливість уникнути втрати реальної цінності кредитів, наданих одним підприємством іншому внаслідок високої інфляції.Недоліком бартерних угод є те, що вони вносять спотворення в систему номінальних цін, що веде до неточної оцінки платоспроможності підприємств. Крім того, рентабельність і робота підприємства залежить не від нього самого, а від загальної ситуації на всіх підприємствах, що утворюють єдину бартерну мережу.Істотним недоліком бартеру вважається невідповідність принципам недискримінації та багатосторонності торговельного обміну, тому що пропозиції зазвичай робляться не у відкритій формі, а на двосторонній селективної основі.

Недоліком є також необхідність урахування потреб партнерів, які продавець повинен виявити у потенційного покупця, що пов'язано з додатковими труднощами і витратами. При проведенні бартерних угод необхідно особливу увагу звертати на еквівалентність обміну, що досягається оцінкою експорту та імпорту в світових цінах, при визначенні кількісних обсягів обмінюваних товарів. Висновок бартерних угод є архаїчним способом торгівлі. Воно поширилося в нашій зовнішньоторговельної практиці через обмеженості валютних коштів для здійснення платежу. Проводити такі угоди рекомендується тільки з відомими, надійними партнерами.Характерною рисою останніх років є "бартеризація" зовнішньоекономічних угод - ріст зустрічної торгівлі. Покупці все частіше вимагають від постачальників купити в них у обмін товар для власного використання або перепродажу.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ БАРТЕРНОЇ ТОРГІВЛІ

2.1 Аналіз та динаміка розвитку бартерних відносин в міжнародній торгівлі

Важливою складовою світового господарства є світовий ринок, на якому здійснюються економічні та правові відносини купівлі - продажу товарів, руху капіталів і робочої сили. Історично першою формою світогосподарських відносин є та частина світового ринку, яка пов'язана із рухом товарів, тобто міжнародна торгівля.

Розвиток міжнародної торгівлі перебуває під значним впливом чинників економічного, науково-технічного, політичного характеру, що поступово трансформує її структуру як географічну, так і товарну. Друга половина ХХ ст. характеризувалася стрімкими темпами розвитку світових товарних ринків та одночасними змінами у міжнародному поділі праці. Країни-лідери світового ринку поступово переорієнтовували своє виробництво із сільськогосподарської продукції та виробів із низькою доданою вартістю на користь високотехнологічної та наукомісткої продукції, відповідно посідаючи провідні позиції на світових товарних ринках машинобудування, металообробки, хімічної промисловості. Звільнені при цьому ринкові ніші посіли країни, що розвиваються, й утворені після розпаду соціалістичної системи господарювання країни Центральної та Східної Європи, до яких належить і Україна. Однак така спеціалізація для більшості цих країн не є вигідною, оскільки не може забезпечити їм гідне місце на світовому ринку, що зумовлює низький рівень їх конкурентоспроможності.

Для обслуговування зустрічної торгівлі виникають посередницькі спеціалізовані фірми, при банках створюються спеціалізовані відділи по фінансуванню зустрічної торгівлі. Якщо розглянути географічну структуру міжнародної торгівлі, то можна побачити, що найбільші теми зростання експорту у 2010 році припадає на Китай, Японію, Індію (Азіатський регіон). Темп зростання імпорту найбільший в Китаї, Південній та Центральній Америці. У 2009 році прослідковується загальний спад зовнішньоторговельної діяльності, що пояснюється світовою фінансовою кризою.

Основною тенденцією сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі товарами є збільшення в ній частки продукції обробної промисловості (3/4 світового експорту) і скорочення частки сировинних товарів. Динаміка міжнародної торгівлі товарами має такі особливості: майже 40% вартості світового експорту припадає на технічно складну, диференційовану продукцію машини й транспортне устаткування. Збільшення експорту продукції машинобудування супроводжується одночасним зростанням торгівлі компонентами, вузлами, деталями, напівфабрикатами.

Рис.2.1 Динаміка міжнародної торгівлі 1970-2010 рр [17, c.386]

На рис. 2.1 наведена динаміка розвитку міжнародної торгівлі в розрізі експорту та імпорту за 1970-2010 роки. За ці роки обсяги світової торгівлі стрімко зросли і набули дуже великих масштабів.

Рис. 2.2 Cвітовий імпорт: структура по країнам, 2010 р. [19, c.425]

Міжнародна торгівля нафтою характеризується постійним зростанням її експорту, по суті ця копалина стала наймасовішим продуктом зовнішньої торгівлі.

Таблиця 2.1

Структура імпорту світу, 2010 р.

Код

Товарна група

Структура, %

1

2

3

27

Паливо мінеральне, нафта та продукти перегонки

15.3

85

Електричні машини і устаткування та їх частини

14.0

84

Машини и механічні пристрої; їх частини

12.0

87

Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу

7.0

39

Пластмаси та вироби з неї

3.2

інше

48.4

Ринок товарів хімічної промисловості за обсягами експорту й імпорту посідає одне з провідних місць у світі, забезпечуючи національні господарства новими конструкційними матеріалами, сільське господарство мінеральними добривами, отрутохімікатами та стимуляторами росту, споживчий попит населення у товарах побутової хімії, полімерних матеріалах.

Рис. 2.3 Світовий експорт: структура по країнам: 2010 рр. [19, c.456]

Одним із найважливіших видів міжнародної торгівлі є торгівля машинами та обладнанням, яка розвивається більш високими темпами порівняно з іншими групами товарів. Становище окремих країн на ринку машин та обладнання зумовлює інтенсивність розвитку новітніх технологій, визначає місце і роль країни в науково-технічному прогресі, авторитет і впливовість у сучасному світі. Протягом останніх років у структурі міжнародної торгівлі провідне місце посідала продукція транспортного машинобудування (25% світового експорту та 26% імпорту), точного машинобудування і приладобудування (відповідно 24% та 23%), а також енергетичне машинобудування (21% та 20%). Експортна боротьба проходить переважно між країнами Європи та Азії, частка яких коливається в середньому від 30 до 40%. Вони виступають основними конкурентами ринку, визначають як собівартість продукції, так і експортні стратегії розвитку.

Таблиця 2.2

Структура експорту світу, 2010 р.

Код

Товарна група

Структура, %

1

2

3

27

Електричні машини і устаткування та їх частини

13.4

85

Паливо мінеральне, нафта та продукти перегонки

13.1

84

Машини и механічні пристрої; їх частини

12.5

87

Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу

7.4

інше

53.6

Світовий ринок товарів характеризується розгалуженою структурою, в якій провідне місце посідає ринок паливно-енергетичних товарів, що відіграє суттєву роль у зовнішньоторговельних зв'язках. Найпоширенішим серед них є ринок нафти, природного газу, вугілля, електроенергії.

Останнім часом найбільшими експортерами нафти вважаються Саудівська Аравія (17%), Норвегія (7%), Росія (7%), Венесуела (6%). На країни ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти, заснована в 1960 р.) припадає близько 40% світового постачання цього продукту. Спочатку до складу організації ввійшли Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія та Венесуела, яка була ініціатором її створення. До них пізніше приєдналися ще дев'ять країн: Катар (1961р.), Індонезія (1962р.), Лівія (1962р.), Об'єднані Арабські Емірати (1967р.), Алжир (1969р.), Нігерія (1971), Еквадор (1973-1992рр., 2007р.), Габон (1975-1994рр.), Ангола (2007р.). Зараз до ОПЕК входить 13 членів. Частка країн СНД (включаючи Росію) становить близько 17% від обсягу поставок нафти незалежними виробниками. Загальний обсяг річного експорту нафти на світовий ринок становить близько 1,9 млрд т. Основними імпортерами нафти є США (26%), Японія (11%), Корея (6%), Німеччина (5%), Франція (4%). Такі країни як США, Голландія, Сінгапур і Китай одночасно є експортерами й імпортерами цієї сировини. Перелічені країни імпортують продукти первинної переробки нафти, потім здійснюють їхню більш глибоку обробку, продукти якої експортують.

До 2015 р. найбільші експортери газу можуть зіткнутися з його надлишком на світовому ринку. При цьому надлишок газопроводів і терміналів скрапленого газу досягне 250 млрд куб. м, що в чотири рази перевищує місткість газопроводів. Таким чином, надлишок газу на ринку стане ударом для Росії, Ірану й Катару, які контролюють велику частину його світових запасів. Виробництво скрапленого газу - один з найбільш перспективних секторів ринку енергоресурсів, що відзначається високими темпами зростання.

Співвідношення між цінами на нафту і газ перебуває в межах 0,60,7 і в перспективі може зберігатись аж до 2020 року. Основними імпортерами вугілля є країни Західної Європи (близько 160 млн т) та Азіатсько-Тихоокеанського регіону (понад 200 млн т, у тому числі Японія - 130 млн т, Південна Корея - близько 50 млн т і Тайвань - близько 20 млн т), а провідними експортерами - США, Австралія, Південна Африка, Колумбія, Венесуела, Індонезія, Канада, Китай, Польща та Росія. Продаж вугілля цими країнами забезпечує понад 90% світових потреб імпорту.

Мінеральні ресурси є базисом розвитку економіки, який визначає експортний потенціал країни, зумовлює розміщення й розвиток продуктивних сил. Загальний щорічний обсяг продукції світового гірничовидобувного комплексу становить приблизно 0,8-1,4 трлн. дол. США.

Особливістю міжнародної торгівлі залізною рудою є те, що за останні 100 років розвинені країни світу перетворюються на імпортерів. Це пояснюється як вичерпанням цих ресурсів, так і погіршенням їх якості, що підвищує витрати на видобуток і збагачення. Щорічно у світі експортується 40% видобутої залізної руди. Головні експортери - Австралія та Бразилія, Україна експортує 45 млн т руди й посідає сьоме місце у світі після Індії, Росії, США та Китаю. Змінюється також внесок окремих держав у цю галузь: зростає частка Китаю та Росії і знижується частка Японії, США, Німеччини, України. Продукція кольорової металургії посідає провідне місце в міжнародному товарообороті. Країни, що розвиваються, є значними експортерами сировини для комплексу кольорової металургії промислово розвинених країн.

Продукція лісопромислового комплексу утримує протягом останніх років 3,5-4% загального світового експорту. Імпорт лісопромислових товарів на світовому ринку є найважливішим джерелом задоволення потреб: у Японії імпортом забезпечується близько 70% національних потреб, у Нідерландах, Італії та Бельгії - від 80 до 90%, Німеччині - 57%, Франції - 46%, у країнах Близького та Середнього Сходу, а також у США - по 40%. 

Міжнародна торгівля сільськогосподарською продукцією належить до найменш прогнозованих видів міжнародної торгівлі й характеризується низькими темпами зростання товарообороту, а також різкими коливаннями обсягів експорту-імпорту. У товарній структурі світового товарообороту сільськогосподарської продукції переважають зернові й продукти їх переробки, молоко та молочні продукти, цукор, м'ясо і м'ясопродукти, напої. Рівень забезпеченості продовольством відображається на позиції країни у світовій торгівлі.

Набагато впевненіше почуває себе у світовому співтоваристві держава, яка спирається на могутній інтелектуальний потенціал. Південноазіатські держави давно тримають курс на використання досягнень науки і техніки. Сінгапур, Південна Корея, Тайвань, Малайзія та інші країни цього регіону вважають основним джерелом багатства працю, особливо, якщо вона поєднується з використанням досягнень науки і нових технологій у промисловості та сільському господарстві. Загальна вартість ліцензій на використання об'єктів промислової власності й технологій досягла понад 50 млрд дол. на рік. За оцінками експертів обсяг продажу на міжнародному ринку наукомісткої продукції, що виготовлена на основі використання інтелектуальної власності, досягає до 2,3 трлн дол. на рік. Назви брендів стали найціннішими активами для багатьох компаній, часто їхня вартість перевищує вартість основного капіталу.

Таблиця 2. 4

Провідні світові експортери та імпортери послуг

Експортери

Імпортери

1

2

3

4

5

6

7

8

Місце

Країна

Експорт,млрд. дол. США

Частка у світовому ринку

Місце

Країна

Імпорт, млрд. дол. США

Частка у світовому імпорті

1

США

263,4

18,4

1

США

187,7

13

2

Великобританія

108,4

7,4

2

Великобританія

132,6

9,2

3

Франція

79,8

5,5

3

Франція

107

7,4

4

Німеччина

79,7

5,5

4

Німеччина

91,6

6,3

5

Японія

63,7

4,4

5

Японія

61,6

4,3

6

Іспанія

57,4

3,9

6

Іспанія

55,7

3,9

7

Італія

57

3,9

7

Італія

52,9

3,7

8

Голландія

51,7

3,5

8

Голландія

11,5

2,9

9

Країни Бенілюксу

42,6

2,9

9

Країни Бенілюксу

39,3

2,7

10

Гонконг

42,4

2,9

10

Гонконг

39

2,7

На сучасному етапі міжнародна торгівля послугами розвивається порівняно швидкими темпами, виявляючи все більший вплив на розвиток національної економіки окремих держав і світового господарства в цілому, посилюючи своє значення у соціальному житті всіх країн світу. На сьогодні у більшості економічно розвинених країн на сферу послуг припадає в середньому від половини до двох третин ВВП та майже дві третіх зайнятого населення. На світовому ринку послуг домінують дев'ять країн: США, Великобританія, Франція, Німеччина, Японія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Італія, на які припадає 2/3 світового експорту послуг і понад 50% імпорту (табл. 2.4). Близько половини цього експорту (44%) припадає на чотири країни: Великобританію, США, Німеччину, Францію.

Характерною рисою сучасної світової торгівлі є широке поширення зустрічної торгівлі. Більше 90 країн світу прийняли державні закони, що зобов'язують своїх імпортерів проводити закупівлі тільки в ув'язці із зустрічними зобов'язаннями іноземних імпортерів. Найпоширеніші в практиці зустрічної торгівлі бартерні угоди (безвалютний, але оцінений обмін товарами), зустрічні закупівлі експортерами на частину вартості товарів, що поставляються, у країні-імпортері, компенсаційні угоди (погашення фінансового або товарного кредиту поставками товарів, випущених на закупленому в рахунок кредиту устаткування, або товарами, зробленими на інших підприємствах), офсетні угоди (включення в експортований матеріал елементів, вироблених у країні-імпортері - особливо практикуються при продажі озброєнь).

Сьогодні багато сучасних і високоефективних форм зовнішньої торгівлі входять у категорію міжнародної зустрічної торгівлі, що є найбільше динамічною формою організації міжнародних комерційних операцій. У наш час існують регіональні особливості компенсаційної торгівлі по трьох основних групах країн: держав, що розвиваються (у тому числі по Південно-Східній Азії, Африці, Латинській Америці), країн ринкової орієнтації й промислово-розвинутих країн.

Отже, популярним різновидом міжнародної торгівлі останнім часом стала компенсаційна торгівля у формі товарообмінної (бартерної торгівлі), зустрічної торгівлі у вигляді зворотної закупівлі продукції або компенсаційних угод.

2.2 Оцінка сучасних тенденцій "бартеру" як форми міжнародної торгівлі

Товарообмінні (бартерні) операції як вид експортно-імпортної діяльності регламентуються переважно законодавством держав. В класичному розумінні - це обмін товарами, роботами чи послугами без руху грошових коштів (англійське законодавство та практика). У деяких державах бартерні операції допускають рух грошових коштів. Наприклад, відповідно до Єдиного торгового кодексу США ціна може бути сплачена грошима або іншим способом. Ця норма застосовується, крім інших, і до бартерного договору, оскільки американська концепція договору кугавлі-продажу охоплює, на відміну від англійської, ще й бартерну угоду. 

Бартерні операції - найбільш традиційний різновид зустрічної торгівлі, що представляє собою безвалютний, але оцінений обмін товарами. Вартісна оцінка товарів здійснюється для забезпечення еквівалентності обміну. Для цих угод характерні наявність контракту, в якому фіксуються натуральні обсяги обмінюваних товарів, і одночасний рух товарних потоків. На кількість товарів не впливає зміна цінових пропорцій на світовому ринку. Чистий бартер найменш поширений у зустрічній торгівлі.Бартерні торгові угоди - угоди, що здійснюються при здійсненні зовнішньоторговельної діяльності та передбачають обмін еквівалентними за вартістю товарами, роботами, послугами, результатами інтелектуальної діяльності [16, c.254].

До особливостей бартерної угоди слід віднести її разовий характер, визначення остаточної специфікації і обсягу угоди до підписання контракту, порівняно короткий термін виконання угоди - не більше двох років. Основні цілі укладення міжнародних бартерних угод наступні: пом'якшення проблеми інвалютного фінансування імпорту; спрощення порядку розрахунків, розширення можливості впровадження на ринки інших країн; можливість отримання імпортного обладнання в обмін на товар, збут якого утруднений на звичайних комерційних умовах. У бартерних операціях можуть брати участь банки, особливо коли потрібне кредитування контрактів. Бартерні угоди відбуваються в простій письмовій формі шляхом укладання двостороннього договору міни, який повідомлений відповідати наступним вимогам: договір повинен мати дату і номер; договір оформляється у вигляді одного документа, за винятком бартерних угод, що укладаються в рахунок виконання міжнародних угод. У цьому випадку допускається оформлення договору у вигляді декількох документів, в яких повинні міститися відомості, що дозволяють віднести договір до конкретного угодою, а також встановити взаємозв'язок цих документів з метою визначення умов виконання бартерної угоди; в договорі повинні бути визначені:

1) номенклатура, кількість, якість, ціна товару по кожній товарній позиції, терміни і умови експорту, імпорту товарів;

2) перелік робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, їх вартість, терміни виконання робіт, момент надання послуг і прав на результати інтелектуальної діяльності;

3) перелік документів, що подаються російському особі для підтвердження факту виконання робіт, надання послуг і прав на результати інтелектуальної діяльності;

4) порядок задоволення претензій у разі невиконання або неналежного виконання сторонами умов договору. При вчиненні бартерних угод експорт товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності може бути здійснено тільки після оформлення паспорта бартерної угоди. Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон РФ в рахунок виконання бартерних угод, також здійснюється за умови надання паспорта бартерних угод. Паспорт бартерної угоди представляє собою документ контролю та обліку бартерних операцій, що здійснюються російськими особами відповідно до укладених зовнішньоекономічних договорів.

Із середини 70-х років бартер пережив другий період свого підйому, а на рубежі 80-х - 90-х років - у зв'язку з розпадом СРСР - третій період. Піднесенню бартеру також сприяла світова фінансова криза 2008 року. У світовій же торгівлі він займає всього лише близько 5% товарообігу.

В структурі світової зустрічної торгівлі на бартерні операції припадає до 10% (рис. 2.4). На комерційні компенсації припадає біля 10%, а на зустрічні закупівлі в межах виробничого співробітництва - 55-60% світової зустрічної торгівлі.

Рис. 2.4 Структура світової зустрічної торгівлі [18, c.258]

Бартерні операції мають форму безвалютного, але оціненого в грошовій формі обміну товарами. Вартісна оцінка товару необхідна для еквівалентного обміну. Проте часто бартерну форму торгів використовують для завищення (заниження) вартості товару, що пропонується для експорту-імпорту. Це здійснюється для мінімізації податкових зобов'язань учасників зовнішньоторговельної діяльності. Після завершення угоди підводиться підсумковий баланс операцій і здійснюються кінцеві розрахунки в грошовій формі. Компанія, яка здійснила поставки на меншу вартість, доплачує своєму зовнішньоторговельному партнеру необхідну суму для еквівалентного обміну.

Виявлено дві характерні риси сучасного бартеру: по-перше, він міцно ввійшов у внутрішню систему товарообміну більшості колишніх союзних республік; по-друге, «комп'ютеризація» бартеру дала потужний поштовх його поширенню в ряді високорозвинених країн, і насамперед у США: великі банки інформації про пропоновані і куповані товари створюють умови для укладанняя зустрічних операцій.

Якщо на початку 70-х років на зустрічну торгівлю доводилося всього 2-3% світового товарообігу, то до кінця 80-х її частка перевищила 30%. Більше 90 країн світу прийняли державні закони, що зобов'язують своїх імпортерів проводити закупівлі тільки в ув'язуванні із зустрічними зобов'язаннями іноземних імпортерів. У 2008-2010 роках, за експертними оцінками, до 40% торговельних операцій доводилося саме на зустрічну торгівлю.

Збільшення бартерних операцій у світі останнім часом може бути викликано світовою економічною кризою, що супроводжується кризою неплатежів, що й змусить підприємців обмежувати розрахунки грошима й здійснювати обмін товарами.

Товарообмінні операції в цілому здійснюють сприятливий вплив на світову торгівлю, причому даний вплив проявляється не стільки в обсязі торгівлі, скільки в якісному її поліпшенні. У складі таких операцій одержали поширення промислова кооперація, спільні підприємства, великомасштабні спільні проекти в третіх країнах, офсетна торгівля технологією, устаткуванням, військовою продукцією, угоди про зворотний викуп, лізинг, інжиніринг, франчайзинг, торгівля ліцензіями й ноу-хау.

У довгостроковій перспективі компенсаційні зв'язки повинні перерости в стійкі кооперативні взаємини, що припускають взаємовигідний міжнародний поділ праці, обмін сучасною технікою й технологією, ліцензійну торгівлю, лізинг, франчайзинг та ін. У противному випадку в зовнішній торгівлі буде реалізовуватися «синергічний ефект» компенсаційних угод: знецінюватися експортний товар, що втягується протягом тривалого періоду часу в зустрічну торгівлю, виробники цих товарів будуть дезорієнтовані відносно конкурентоспроможності своїх виробів.

2.3 Місце України в світовій бартерній торгівлі

В Україні режим здійснення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на основі закону "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23 грудня 1998 р. (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до цього закону товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Оцінка товарів за бартерними договорами здійснюється з метою створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування санкцій. Умовою еквівалентності обміну за бартерним договором є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення бартерних договорів. У випадках, передбачених законодавством України, контрактні ціни визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до індикативних цін.

У бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Таблиця 2.5

Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2012 рік

Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД

Експорт

Імпорт

тис.дол. США

у % до 2011р.

у % до загального обсягу

тис.дол. США

у % до 2011р.

у % до загального обсягу

1

2

3

4

5

6

7

Усього

68809810,6

100,6

100,0

84658059,9

102,5

100,0

II. Продукти рослинного походження

9213900,2

166,6

13,4

2429664,6

133,8

2,9

- зерновi культури

6999871,0

193,5

10,2

249132,5

113,3

0,3

V. Мінеральнi продукти

7650416,9

74,6

11,1

27542301,8

91,7

32,5

- палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки

3639741,1

64,0

5,3

26192812,6

91,6

30,9

- газ природний

-

-

-

14025134,4

99,9

16,6

VI. Продукцiя хiмiчної та пов'язаних з нею галузей промисловості

5058919,5

93,9

7,4

8586389,7

107,1

10,1

XV. Недорогоцінні метали та вироби з них

18889845,9

85,5

27,5

5238913,5

92,0

6,2

- чорнi метали

15340427,3

83,1

22,3

2299276,9

82,8

2,7

XVI. Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання

7026670,7

104,0

10,2

13178672,5

103,0

15,5

XVII. Засоби наземного транспорту,

5963468,0

122,8

8,7

8067049,4

130,0

9,5

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право на проведення товарообмінних (бартерних) операцій відповідно до законодавства України. З метою збільшення надходжень в Україну валютних коштів, стабілізації грошової національної одиниці та оздоровлення фінансово-банківської системи держави в цілому може бути заборонено проведення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності з товарами (роботами, послугами), перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг - з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.


Подобные документы

  • Сутність міжнародної торгівлі та її види. Динаміка експорту та імпорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки. Основні перспективи розвитку міжнародної торгівлі в умовах її інтеграції. Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі.

    курсовая работа [137,6 K], добавлен 06.10.2010

  • Структура міжнародної торгівлі. Аналіз сучасного стану регіональної структури міжнародної торгівлі. Упакування як засіб перевезення товарів при міжнародній торгівлі. Шляхи підвищення безпеки та полегшення світової торгівлі. Проблеми міжнародної торгівлі.

    курсовая работа [214,0 K], добавлен 22.01.2016

  • Теоретико-методологічні основи дослідження міжнародної торгівлі. Показники та сучасні тенденції у її розвитку. Вплив діяльності зон вільної торгівлі на розвиток світового господарства. Ефект впливу на обсяги, структуру та динаміку міжнародної торгівлі.

    курсовая работа [322,3 K], добавлен 29.05.2014

  • Торгівельні відносини: сутність та еволюція. Роль міжнародної торгівлі у розвитку світового господарства. Аналіз класичних, неокласичних та альтернативних концепцій торгівлі. Напрями модернізації теорій міжнародної торгівлі в сучасному суспільстві.

    курсовая работа [197,6 K], добавлен 28.12.2013

  • Формування та функціонування транснаціональної компанії як суб’єкта міжнародної торгівлі. Сутність та значення ТНК на сучасному етапі розвитку світового господарства. Галузева структура транснаціональних компаній, їх участь у світовому торговому обороті.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 29.03.2013

  • Система показників розвитку міжнародної торгівлі, митно-тарифні та нетарифні методи регулювання. Платіжний та торговельний баланси України, структурні зрушення у зовнішній торгівлі товарами і послугами. Можливості та загрози подальшого її розвитку.

    дипломная работа [5,6 M], добавлен 27.05.2012

  • Специфічні риси міжнародної торгівлі, особливості механізмів її фінансування. Виграш від міжнародної торгівлі для вітчизняних міжнародних фірм. Державне регулювання міжнародної торгівлі. Експорт як стратегія одержання прибутків країною, основні перешкоди.

    контрольная работа [38,9 K], добавлен 05.10.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.