Сучасні тенденції міжнародної торгівлі послугами

Суть, передумови формування та особливості світового ринку послуг, їх види. Географічна структура, регулювання та тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації. Передумови вступу України до Світової організації торгівлі.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 12.12.2010
Размер файла 287,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОГО НАВЧАННЯ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Міжнародна економіка»

на тему «Сучасні тенденції міжнародної торгівлі послугами»

Виконав:

Студент 1-го курса

спеціальність «Міжнародна економіка»

специализация 8.050103

Шаль Эдуард Альбертович

Науковий керівник

Кочергина Наталя Леонідівна

Київ - 2007

ЗМІСТ

Вступ.

1. Теоретичні основи формування світового ринку послуг

1.1 Суть та передумови формування світового ринку послуг

1.2 Особливості міжнародних послуг

1.3 Види послуг в міжнародній економіці

Висновки до розділу 1

2. Дослідження світового ринку послуг

2.1 Географічна структура міжнародної торгівлі послугами

2.2 Регулювання міжнародної торгівлі послугами

2.3 Тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації

Висновки до розділу 2

3. Україна в міжнародній торгівлі послугами

3.1 Передумови вступу України до Світової організації торгівлі

3.2 Аналіз динаміки міжнародної торгівлі послугами України.

3.3 Тенденції розвитку окремих видів послуг в Україні

Висновки до розділу 3

Висновки.

Список використаних джерел

Додатки.

ВСТУП

Формування ринкової економічної системи в Україні потребує її інтегрування до світового економічного простору. Це можливо тільки за умов створення високоефективного механізму функціонування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, належної підготовки фахівців у даній галузі.

Слід зазначити, що товари й послуги в міжнародній торгівлі тісно взаємозалежні й взаємодіють один з одним, і в цьому одна з причин включення послуг у коло ведення СОТ.

Багато видів послуг виділилися в самостійні сектори міжнародної торгівлі на певному шаблі розвитку обміну товарами. Так виникли міжнародний транспорт, банківська справа й страхування, логістика й багато інших. З одного боку, багато видів послуг затребувані, оскільки вони обслуговують торгівлю, тому при обслуговуванні міжнародної торгівлі товарами міжнародний обмін послугами залежить від темпів зростання, структури й географічного розподілу товарних потоків у міжнародній торгівлі. З іншого боку, було б серйозною помилкою не зазначити, що розвиток міжнародної торгівлі товарами залежить від ряду загальних глибинних, глобальних процесів, що відбуваються у світі.

Мета написання курсової роботи - показати, що в умовах сьогодення міжнародна торгівля послугами як складова частина міжнародної торгівлі дуже важлива як для світового співтовариства в цілому так і для України в окремості.

Предмет роботи - міжнародні економічні відносини в галузі торгівлі послугами.

Об'єкт роботи - міжнародна діяльність України в сфері торгівлі послугами.

У написанні даної роботи були використані сучасні роботи як відомих українських спеціалістів із галузі міжнародної економіки, так і роботи російських фахівців.

Робота підкріплена даними із статистичних збірників стосовно міжнародної торгівлі та міжнародного менеджменту.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СВІТОВОГО РИНКУ ПОСЛУГ

1.1 Суть та передумови формування світового ринку послуг

Під широким терміном “міжнародна торгівля” можна розуміти не тільки відносини купівлі продажу товарів, а й послуг.

Світовий ринок послуг - це система міжнародних відносин обміну, де основним товарним об'єктом виступають різноманітні види послуг і яка існує на основі міжнародного поділу праці [17, c. 23].

Міжнародний ринок послуг -- диверсифікована система спеціалізованих ринків послуг, участь у функціонуванні якої у той або інший спосіб беруть усі країни. Ця система динамічно розвивається відповідно до тенденцій НТП і сама є прискорювачем темпів розвитку й причиною диверсифікації форм міжнародних економічних відносин.

Визначення змісту ринку зустрічаються різні. Тому приведемо одне з них, що відбиває найбільш адекватно його вміст. Отож, ринок - це засіб або механізм реалізації і придбання товарів і послуг, у якому беруть участь продавці і покупці, тобто він являє собою систему співвідношення пропозиції і попиту різних власників.

Виникнення і становлення ринку обумовлено розвитком суспільного поділу праці і товарного виробництва. З ростом товарного виробництва розвивається і ринок - засіб обміну продуктів, що призначені для продажу, а не споживання самими виробниками [55, с. 41].

При рабовласницькому ладі товарне виробництво і товарне обертання усередині окремих країн були розвинуті слабко. Відповідно до цого на зовнішній ринок відправлялася лише незначна частина продукції. І усе ж при рабовласницькому засобі виробництва виник світовий ринок.

Протягом довгого часу і при феодалізмі також не спостерігалося широкого поширення товарного виробництва, оскільки пануючим було натуральне господарство. Купецький капітал, виступаючи посередником між товаровиробниками, поступово втягував в обмін усі нові райони й області. Але в умовах їх політичної і виробничої роз'єднаності товарний обмін носив нерегулярний характер: був відсутнім єдиний національний ринок, суспільні потреби задовольнялися переважно продукцією місцевого виробництва [47, c. 65].

Проте саме при феодалізмі древній світовий внутриконтинентальний ринок переріс у міжконтинентальний. Справді, середньовічний Китай торгував не тільки в Індією, але і з Аравією і Південної Африкою. Венеція і Генуя вели торгівлю як із феодальними країнами Європи, так і з Єгиптом і державами Ближнього Сходу. Подорож Васко да Гама з'єднала ці два регіональні міжнародних ринки, а відкриття Америки Колумбом і кругосвітня подорож Магелана об'єднала всі регіональні ринки в єдиний ланцюг. Так що світовий ринок виник не в XIX в., а значно раніше.

В умовах капіталістичного товарного виробництва, що розвивається, кожна з галузей промисловості і сільського господарства поступово стають ринком один для одного. Диференціація виробництва на спеціалізовані галузі являє собою процес поглиблення і розширення суспільного поділу праці. Коли ж процес спеціалізації капіталістичного виробництва виходить за рамки окремих країн, тоді вона доповнюється міжнародним обміном і на цій основі розвивається новий світовий ринок. Таким чином, світовий ринок являє собою сукупність ринків окремих країн, що пов'язані між собою товарообміном.

Вирішальний вплив на формування єдиних національних ринків, а потім і подальший розвиток світового міжконтинентального ринку зробила значна капіталістична промисловість. У результаті промислового перевороту, що відбувся в Англії в останній третині XVIII в., а потім протягом XIX в. і в інших країнах Європи й Америки, стала швидко розвиватися значна промисловість, що і прискорило формування національних ринків і призвело до утворення світового капіталістичного ринку.

Світовий ринок міг досягти свого повного розвитку лише при капіталістичному машинному виробництві і викликаному їм широкому міжнародному поділі праці. Тільки в умовах капіталістичного засобу виробництва світовий ринок стає цілком розвинутою економічною категорією, створюється грунт для широкого розвитку регулярного і всебічного міжнародного товарообігу, що спирається на постійне і масове виробництво товарів для продажу на світових ринках, на розвиток мережі міжнародних засобів транспорту і зв'язку.

Світовий капіталістичний ринок проходить у своєму розвитку три стадії, обумовлені розвитком капіталістичного засобу виробництва: стадію підготування капіталістичного засобу виробництва (епоха мануфактури), стадію машинного виробництва окремих підприємств і корпоративної стадії капіталізму. Кожна стадія розвитку світового капіталістичного ринку має свої особливості, обумовлені самим капіталістичним засобом виробництва.

Світовий ринок на стадії підготування капіталістичного засобу виробництва знаходився ще в зародковому, нерозвиненому стані. Визначальною рисою зовнішньої торгівлі на цій стадії була переважна роль купецького капіталу, що виступав у якості посередника в процесі обертання товарів, вироблених переважно дрібними товаровиробниками і частково капіталістичними мануфактурами.

Світовий ринок на другій стадії капіталізму охоплює період від промислового перевороту в Англії наприкінці XVIII в. до кінця 70-х рр. XIX в., коли світова капіталістична торгівля набула цілком розвинутих рис. Для цього етапу характерна перемога значної машинної промисловості в Англії і встановлення нею промислової і торгової гегемонії. Вирішальну роль на світовому ринку починає грати промисловий капітал, що підкоряє собі торговий капітал.

Корпоративна стадія капіталізму охоплює період із 80-х рр. XIX в. і до наших днів. коли виявлявся перехід від капіталізму вільної конкуренції окремих підприємств до різних форм панування корпорацій. На цьому етапі завершилося формування світового ринку, на основі утворення єдиної капіталістичної системи господарства і всесвітнього панування фінансового капіталу та зародження ринку послуг.

Наприкінці XX ст. та на початку XXI ст. обсяги експорту послугами провідних ринкових країн зростали вдвічі швидше за обсяги товарного експорту.

Різноманітність міжнародних послуг відповідають характеру сучасного розвитку людства, економічних систем, науково-технічного прогресу.

Об'єктом купівлі - продажу є більш ніж 600 видів послуг.

Умови розвитку світового ринку послуг:

- науково-технічний прогрес (інтелектуальні послуги);

- ускладнення виробництва;

- насичення ринків товарами (торгівельні послуги);

- інформаційний бум;

- нові наукові відкриття (ноу-хау);

- зростання кількості компаній по наданню послуг;

- прискорений розвиток нових видів транспорту;

- підвищення частки нових видів послуг (банківських, страхових, посередницьких).

1.2 Особливості міжнародних послуг

Послуги на світовому ринку - споживчої вартості, які переважно не здобувають упредметненої форми.

Переглянемо основні характеристики послуг:

1. Послуги не відчутні;

2. Послуги невидимі;

3. Послуги не підлягають зберіганню;

4. Місце виробництва і споживання послуг співпадає -- експорт послуг обов'язково передбачає їх виробництво за кордоном;

5. Експорт послуг не вимагає обов'язкового виведення за митну територію країни.

Особливості міжнародного ринку послуг:

· більшість міжнародних контактів у цій сфері базується на прямих зв'язках між виробниками та споживачами;

· міжнародна торгівля послугами припускає більшої наявності зарубіжних партнерів;

· МРП тісно пов'язан із товарним ринком, але розвивається більш високими темпами;

· сфера послуг більш захищена державою, ніж сфера товарного виробництва, тому що вище питома вага державних капіталовкладень (транспорт і його інфраструктура, зв'язок, охорона здоров'я, наука, освіта та ін., перебувають, як правило, в частковій, а інколи навіть у переважаючій державній власності);

· ступень концентрації на ринку сучасних послуг значно більша, ніж на ринку товарів;

· ряд послуг практично не включається до міжнародного обігу [57, c. 146].

МРП сформувався у 80 рр., а об'єктом купівлі-продажу є більш ніж 600 видів послуг.

Розширення міжнародної торгівлі послугами та диверсифікація світового ринку послуг посилюють потребу розвивати відповідні механізми регулювання та сприяти їх адаптації до сучасної специфіки цієї сфери міжнародної економічної діяльності. Для цього вживаються заходи на різних рівнях, як зусиллями окремих урядів, так і в міжнародному масштабі, а саме:

· на національному рівні -- у вигляді правової діяльності та нормативної регламентації, організаційно-інституційної політики держав;

· на рівні двосторонніх угод, наприклад, щодо поліпшення транспортного обслуговування рухомим складом пасажирів, вантажів, а також перекачування газу, нафти трубопроводами,

· у рамках багатосторонніх, регіональних проектів, наприклад, лібералізація торгівлі послугами в межах зони вільної торгівлі в Північній Америці -- НАФТА,

· на рівні світових організацій -- передусім у рамках системи ГАТТ/СОТ, укладення Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС).

Існує різноманіття теоретичних класифікаційних підходів за якими розмежують міжнародні види послуг, так вагомі міжнародні організації по різному проводять класифікацію.

1.3 Види послуг в міжнародній економіці

Згідно з підходом, який прийнятий ЮНКТАД (конференція ООН по торгівлі та розвитку), виділяють наступні види послуг [27, c. 20]:

1) Торгівля транспортними послугами за межами національних кордонів;

2) Торгівля туристичними послугами;

3) Послуги поштового, кур'єрського, телефонного, телеграфного зв'язку між резидентами та нерезидентами;

4) Будівництво (об'єкти за кордоном, що здійснені на тимчасовій основі резидентами);

5) Страхування (нерезидентів страховими компаніями-резидентами);

6) Фінансові послуги;

7) Комп'ютерні та інформаційні послуги;

8) Роялті та ліцензійні послуги;

9) Франчайзинг;

10) Лізинг;

11) Інжиніринг;

12) Управлінський контракт.

Існує різноманіття теоретичних класифікаційних підходів за якими розмежують міжнародні види послуг, так вагомі міжнародні організації по різному проводять класифікацію. Міжнародний валютний фонд виділяє наступні послуги (таблиця 1.1). Світовий банк виділяє такі послуги:

· факторні послуги, які пов'язані з рухом капіталів, робочої сили й інших компонентів та інструментів виробничого процесу;

Таблиця 1.1.

Класифікація послуг згідно МВФ*

Вид

Підвид

Характеристика

1. Транспорт

Пасажирський

Міжнародне перевезення пасажирів всіма видами транспорту і надання супутніх послуг

Вантажний

Міжнародне перевезення вантажів всіма видами транспорту і надання супутніх послуг

2. Поїздки

Ділові

Товари і послуги, придбані нерезидентами, що мандрують по справі (відрядження)

Особисті

Товари і послуги, придбані нерезидентами, що мандрують з особистих питань (туризм)

3. Зв'язок

Послуги поштового, кур'єрського, телефонного та іншого зв'язку між резидентами і нерезидентами

4. Будівництво

Будівництво об'єктів за рубежем, що здійснюється на тимчасовій основі резидентами

5. Страхування

Страхування нерезидентів страховими компаніями-резидентами

6. Фінансові послуги

Фінансове посередництво між резидентами і нерезидентами (комісія за відкриття акредитивів, за обмін валюти, брокерські послуги і т.д.)

7. Комп'ютерні та інформаційні послуги

Консультації у області комп'ютерних програм, інформаційні послуги (обробка даних, користування базами даних, підписка на інформаційні лінії)

8. Роялті і ліцензійні платежі

Користування правами власності (торгова марка, патент, копірайт і т.д.) і використовування оригіналів або прототипів (фільмів, рукописів) на основі ліцензії

9. Інші бізнес-послуги

Посередницькі

Комісія за посередництво

Лізинг

Лізинг і фрахт судів, літаків без екіпажів та іншого транспортного устаткування

Інші ділові, професійні і технічні послуги

Правові, бухгалтерські, управлінські, рекламні і інші послуги, а також послуги з проектування, картографії, нагляду за будівництвом, захисту урожаю, розвідки корисних копалин

10. Особисті, культурні і рекреаційні послуги

Аудіовізуальні послуги

Виробництво фільмів, радіо - і телепередач, компакт-дисків, гонорари артистів

Інші

Показ виставок, проведення спортивних і інших заходів

11. Урядові послуги

Поставку товарів в посольства, консульства, представництва міжнародних організацій, операції ООН по підтримці миру

* - джерело - [24, c. 102]

· нефакторні послуги, які мають нефінансовий характер. Це транспортні, туристичні та інші нефінансові послуги.

Міжнародний лізинг -- це складна фінансова операція, при якій спеціальна лізингова фірма (орендонадавач) у відповідності з домовленістю з офіційним орендарем купує у виробника відповідне устаткування, обладнання, машини, наймає людей і передає на визначений час за встановлену плату орендарю.

Це одна із форм міжнародних послугових відносин, яка має вигляд кредитування експорту й імпорту товарів, що полягає в довгостроковій оренді машин, устаткування, транспортних засобів, будівель виробничого призначення тощо.

Отже, лізинг є своєрідним симбіозом кредиту та оренди, при якому споживач бере в оренду необхідний товар чи об'єкт оренди не безпосередньо у виробника, а у спеціальної компанії, котра і займається такою специфічною послугово-кредитною діяльністю. Виграють від цього усі три суб'єкти: виробник, реалізуючи товар, відразу ж отримує гроші; споживач не виплачує повну суму за товар відразу, а тільки здійснює незначні виплати протягом досить тривалого періоду; лізингова компанія, як правило, отримує стабільні значні прибутки від своєї діяльності.

Якщо суб'єкти лізингу належать до двох і більше країн, то такий лізинг є міжнародним. Обсяг лізингових операцій у світі за рік дорівнює в середньому 300 -- 500 млрд. доларів США.

Загальна цінність міжнародного лізингу полягає в тому, що в такий спосіб споживачеві полегшується доступ до високих технологій, вдається оперативно заміняти старе обладнання на нове, прогресивніше направляти зекономлені кошти на інші цілі, що в кінцевому результаті призводить до оптимального розвитку світової економіки.

Міжнародний факторинг -- це вид міжнародної діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає короткотермінові вимоги за товарними угодами факторинговій компанії з метою негайного отримання більшої частини платежу (як правило, 70-90% платежу уже за 2 -- 3 дні), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат при проведенні розрахунків. Іншими словами, суть міжнародного факторингу зводиться до того, що фактор-фірма погоджується звільнити експортера від фінансового тягаря експортної угоди, особливо від очікування платежу від закордонних покупців, для того, щоб експортер зміг зосередитися на своїй безпосередній діяльності: виробництво, продаж і маркетинг товарів.

Якщо факторинг функціонує у сфері короткотермінових кредитів, то форфейтингова стихія -- це середньострокові кредити (до 7 років).

Міжнародний форфейтинг є таким видом послугової діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якому експортер продає форфейтеру (форфейтинговій компанії) без права регресу боргове зобов'язання іноземного покупця, яке виступає у формі комерційного переказного або простого векселя з авалем (письмовим фінансовим поручительством, тобто формою гарантії банку, фірми або іншого закладу, яка сприяє підвищенню довіри до фінансових можливостей володаря обігового кредитно-грошового документу, на якому зазначене таке поручительство).

Отже, суть міжнародного форфейтингу полягає в тому, що зобов'язання імпортера-боржника, термін виконання якого ще не настав, може бути експортером-кредитором перетворене у валютне надходження шляхом продажу цього зобов'язання форфейтеру, котрий погоджується його купити на беззворотній основі тільки при умові наявності гарантії з боку якоїсь відомої фінансової установи у країні імпортера.

Надзвичайно ефективним міжнародний форфейтинг є при експорті засобів виробництва, коли договір купівлі-продажу може передбачати сплату купівельної ціни частинами протягом 2--5 років.

Міжнародний франчайзинг -- це система міжнародних послугових відносин, що виникають з приводу надання дозволу відомою великою фірмою однієї країни бізнесмену чи фірмі (як правило, малому підприємству) іншої країни на використання її торгової марки або на експлуатацію її готового підрозділу. При цьому фірма, котра віддає право на користування своїм підрозділом або іменем, називається франчайзером, а мале підприємство чи бізнесмен, що придбав дозвіл на таке користування, має назву франчайзі. І нарешті сам дозвіл, що виступає об'єктом купівлі-продажу, зветься франшизою.

У відповідності з міжнародною френчайзинговою угодою франчайзер зобов'язується надавати франчайзі допомогу у підготовці персоналу, організаційних питань, реклами, у постачанні (пошук постачальників й отримання від них сировини за пільговими цінами) тощо. Франчайзі за ці послуги вносить одноразову плату при організації бізнесу і здійснює періодичні платежі, а також зобов'язується вкласти в цю компанію частину свого капіталу й надавати послуги в області маркетингу та менеджменту.

Виділяють три типи франчайзингу:

- виробничий франчайзинг, за якого материнська структура надає оператору необхідні засоби виробництва, весь комплекс обладнання або його суттєві елементи, а також технології;

- торговельний франчайзинг, предметом якого є товарні поставки від франчайзера,

- ліцензійний франчайзинг, за якого материнська структура надає право користуватися її маркою, товарним знаком та дозвіл на відкриття комерційних структур франчайзі; така форма франчайзингу є найбільш поширеною, причому особливо у сферах масового харчування, торгівлі, прокату автомобілів.

Міжнародний консалтинг -- це вид міжнародної послугової діяльності, яку здійснюють спеціалізовані фірми одних країн у вигляді надання порад державам, виробникам, продавцям і покупцям інших країн з широкого кола питань економічної діяльності, а також яку здійснюють спеціалізовані фірми одної країни у вигляді порад з питань зовнішньоекономічної діяльності фірмам з цієї ж країни. Іншими словами, міжнародний консалтинг є такою системою послуг міжнародного рівня, при якій спеціалізовані фірми проводять аналіз, дослідження і видають рекомендації стосовно об'єкта консультацій, отримуючи за це певну винагороду.

Досить часто консалтингові послуги проводяться паралельно чи разом з наданням інших видів послуг, а тому суто консультаційних фірм у світі не так уже й багато, ніж таких, котрі спеціалізуються на виданні змішаних видів послуг. Консалтингові послуги надають і фірми, що спеціалізуються на далеко не послугових видах діяльності. Досить відомі гіганти нафтового, автомобільного та електронного бізнесу створюють свої філії, дочірні компанії, які спеціалізуються в консалтинговому бізнесі.

Консалтинг передбачає також організацію й проведення консультантом навчання та професійної підготовки спеціалістів замовника, що надзвичайно підсилює практичне застосування порад консультанта, тобто підвищує ефективність використання цих порад.

Попередня оцінка консультативних послуг, як правило, здійснюється саме з урахуванням професійної цінності та досвіду практичної діяльності, а також із врахуванням економічного ефекту, що передбачається отримати від втілення поради.

Інжиніринг -- це комплекс інженерно-консультаційних послуг, які пов'язані зі створенням об'єктів промисловості та сільського господарства, а також забезпеченням діяльності підприємств за широким спектром цілей їх маркетингової діяльності (від виробництва до збуту).

Ці послуги містять комплекс робіт, який включає передпроектні техніко-економічні дослідження та обґрунтування, лабораторні або експериментальні дороблення технології чи прототипу, розроблення детальних структур проекту від ескізного варіанта до видання специфікації на обладнання, технологічне супроводження в процесі освоєння технології чи обладнання, консультування в процесі реалізації проекту тощо.

Об'єктами інжинірингу можуть бути цілі проекти або окремі заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва. Повний комплекс послуг і поставок, необхідних для спорудження нового об'єкта, називається комплексним інжинірингом. Складовими його є: проектно-консультаційний інжиніринг, технологічний інжиніринг, будівельний (загальний) інжиніринг, управлінський інжиніринг.

Проектно-консультаційний інжиніринг передбачає надання послуг у проведенні техніко-економічного обґрунтування проекту, проектуванні об'єкта, розробленні планів будівництва і контролю за проведенням робіт, підготовці торгів на інженерно-будівельні роботи.

Технологічний інжиніринг -- це надання замовнику технології або технологій для будівництва та експлуатації об'єктів, розроблення проектів водопостачання, енергопостачання та транспорту.

Будівельний інжиніринг -- це надання консультаційних послуг при підготовці і здійсненні проекту: здійснення від імені замовника нагляду за будівництвом; проведення переговорів з проектантами і підрядниками; консультування і навчання спеціалістів; виконання за бажанням замовника функцій генерального підрядника; поставка обладнання і монтаж установок.

Управлінський інжиніринг -- послуги з організації виробничої структури і системи управління підприємством.

Інжинірингові послуги надають інжинірингові фірми різних типів: проектні фірми в будівництві; інженерно-консультаційні фірми широкого профілю також у будівництві; фірми інформаційного інжинірингу; інжинірингові фірми з питань управління; маркетингові фірми.

Міжнародний туризм. Серед найрентабельніших видів бізнесу твердо зарекомендував себе міжнародний туризм, котрий об'єднує досить широкий набір послуг. Тому міжнародний туризм можна визначити, як багатопланову систему послугових заходів, що направлені на задоволення потреб осіб, котрі є представниками одних країн і знаходяться з короткотерміновими відвідуваннями в інших країнах.

Страхування -- це особлива форма економічних відносин, що мають послуговий характер, і виникають в результаті створення (за рахунок внесків учасників економічних відносин) цільових фондів для відшкодування збитків, які сталися в результаті стихійних і випадкових дій природи та людини.

Якщо стається страхова подія, то визначається величина збитків і в залежності від страхової суми виплачується потерпілому страхове відшкодування.

Державні страхові компанії, як правило, створюються для проведення специфічних видів страхування або для запобігання відпливу валюти по каналах страхування й перестрахування. Наприклад, у багатьох країнах спеціалізовані державні компанії здійснюють страхування експортних кредитів з метою заохочення експорту.

Міжнародні транспортні послуги - це перевезення різними видами транспорту (морським, річковим, залізничним, автомобільним, авіаційним, трубопровідним), які здійснюються в процесі міжнародної торгівлі та/або резидентами однієї країни в економічно виражених інтересах резидентів іншої країни.

Найбільш універсальним і ефективним засобом транспортування великих обсягів товарів (вантажів) є морський транспорт. Його частка становить близько 80 % від загального обсягу міжнародних перевезень.

У міжнародних пасажирських перевезеннях лідирує повітряний транспорт, який забезпечує перевагу у швидкості перевезень.

Міжнародні інформаційні послуги - це продажі інформації, суб'єктами, що володіють нею в одній країні споживачам інших країн.

Міжнародний інформаційний обмін -- це передача і отримання інформаційних продуктів та надання інформаційних послуг одній країні через державний кордон іншої країни.

Об'єктами міжнародного інформаційного обміну є:

- документована інформація;

- інформаційні продукти та інформаційні ресурси;

- інформаційні послуги;

- засоби інформаційного обміну.

Висновки до розділу 1

Отже, як ми розглянули у першому розділу курсової роботи, що послуга - це продукт праці, створений в результаті угоди про купівлю-продаж, у якого відсутня речова форма.

Послуги характерні наступними характерними рисами: послуги не відчутні; послуги невидимі; послуги не підлягають зберіганню; експорт послуг не вимагає обов'язкового виведення за митну територію країни.

Виникнення і становлення ринку послуг обумовлено розвитком суспільного поділу праці і товарного виробництва, промисловим розвитком країн.

Міжнародний ринок послуг представлений понад 600 видами послуг, найпоширенішими серед яких є: торгівля транспортними послугами за межами національних кордонів; торгівля туристичними послугами; послуги поштового, кур'єрського, телефонного, телеграфного зв'язку між резидентами та нерезидентами; будівництво (об'єкти за кордоном, що здійснені на тимчасовій основі резидентами); страхування (нерезидентів страховими компаніями-резидентами); фінансові послуги; комп'ютерні та інформаційні послуги; роялті та ліцензійні послуги; франчайзинг; лізинг; інжиніринг; управлінський контракт.

Умови розвитку світового ринку послуг є такі: науково-технічний прогрес (інтелектуальні послуги); ускладнення виробництва; насичення ринків товарами (торговельні послуги); інформаційний бум; нові наукові відкриття (ноу-хау); зростання кількості компаній по наданню послуг; прискорений розвиток нових видів транспорту; підвищення частки нових видів послуг (банківських, страхових, посередницьких).

У наступному розділі буде розглянута географічна структура світового ринку послуг, ми дізнаємось, які міжнародні організації контролюють ринок послуг, та визначимо тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації.

2. ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТОВОГО РИНКУ ПОСЛУГ

2.1 Географічна структура міжнародної торгівлі послугами

Всі сфери міжнародного співробітництва потребують розвинених послуг, що є продовженням і розвитком сучасного виробництва. Основна відмінність торгівлі послугами від торгівлі товарами, з якої витікають особливості міжнародної торгівлі послугами, в тому, що послуги не мають властивості накопичуватися. Обсяг ринку послуг складає приблизно 25% світового товарного обігу, причому темп росту даного сектору світової економіки значно перевищує темп росту світового товарного обігу. Також торгівля послугами впливає на зайнятість населення національної економіки в значно більшому ступені, ніж товарний ринок.

Міжнародний ринок послуг складається з: послуг фрахту; інших транспортних послуг; туризму; інших послуг, що надають державні організації (банківські, страхові, біржові, посередницькі, з експорту технологій тощо); інших послуг, що надаються приватним сектором.

Основну роль в міжнародній торгівлі послугами грають туризм та транспортні послуги. Оцінку розвиненості країни часто зводять до оцінки дохідності сектору послуг. Є країни, в яких сфера послуг дає до 60% ВНП і вище. Наприклад, в США -- 73%, у Франції -- 69%, в Японії -- 65%, в Англії -- 69%, в Германії -- 64%, в Італії -- 61%. (табл. 2.1) [26, c. 30].

Фінансово-кредитна сфера виступає провідною для всіх розвинених країн. Рух капіталів і його обслуговування стоїть завжди на першому місці. По цьому показнику виділяють три центри: США, Японія, Західну Європу. У сфері послуг зайнято понад 50% сукупної робочої сили.

До сервісного центру відносять транспорт, зв'язок, торгівлю та обслуговування, фінансову систему, освіту, науку, культуру, охорону здоров'я, спорт, туризм. Саме ця галузь зумовила нову назву країн цієї групи - постіндустріальні, тобто такі, де у структурі ВВП та трудових ресурсів домінують сервісні галузі.

Табл. 2.1.

Питома вага зайнятих у сфері послуг у країнах-лідерах*

Назва країни

Рік

Питома вага зайнятих у сервісних галузях у структурі сукупної робочої сили, %

США

1999

73

Великобританія

1994

69

Італія

1996

61

Франція

1995

69

ФРН

1998

64

Японія

1999

65

Канада

1997

75

* - Джерело - [3, с. 32].

Інформаційні послуги. З кінця 80-х років швидкими темпами почав створюватися світовий ринок інформаційних послуг, і у 1995 р. обсяг виробництва засобів інформації у світі становив 1197 млрд дол. США.

Міжнародний транспорт. Підприємствами транспорту у 2005 р. перевезено 809,3 млн. т вантажів (на 2,3% менше ніж у 2004 р.), послугами пасажирського транспорту скористалися 4,3 млрд. осіб (на 2,7% більше), пасажирооборот зріс на 11,4% [3, с. 30].

У 2005 р. на розвиток залізничного транспорту освоєно 2414,8 млн.дол. США капітальних вкладень. На модернізацію рухомого складу та колії спрямовано 1042,2 млн.дол. США [3, с. 30].

Автотранспортом у 2005 р. перевезено 15,6% вантажів та 89,3% пасажирів. При цьому, обсяги перевезень автомобільним транспортом стабільно зростали: перевезено 126,5 млн. т вантажів (на 1,7% більше ніж у 2004р.) та 3,8 млрд. пасажирів (на 3,2%) [3, с. 31].

Одним із основних чинників, що впливають на розвиток автомобільного транспорту, є відсутність на ринку автопідприємств державної форми власності. У той же час, цей сектор ринку залишається достатньо відкритим, що сприяє утвердженню конкурентного середовища, підвищенню рівня якості транспортних послуг при перевезенні вантажів та пасажирів автомобільним транспортом.

Міжнародний туризм. В останні двадцять років середньорічні темпи зростання кількості іноземних туристів у світі становили 5,1 %, валютних надходжень -- 14 %. За прогнозами експертів очікується, що при збереженні таких темпів зростання, кількість міжнародних подорожей на 2005 р. досягне 900 млн чол., а на 2010 р. -- 937 млн чоловік [3, с. 40].

Міжнародний туризм входить у трійку найбільших галузей-експортерів, поступаючись лише нафтовій промисловості та автомобілебудуванню, частка яких у світовому експорті становить 11 % та 8,6 % відповідно. Сумарний дохід країн світу від міжнародного туризму становить 7 % від загального обсягу світового експорту і 3 % від світового експорту послуг [3, с. 42].

За числом туристів, які відвідують країну, передує Франція (до 40 млн. чоловік за рік), яка має від туристичного бізнесу біля 6 млрд. доларів США позитивного сальдо. А Іспанія має, хоч і меншу, кількість туристів, що її відвідує (біля 30 млн. чоловік за рік). Також має позитивне сальдо між експортом та імпортом туристичних послуг до 13 млрд. доларів і при цьому доходи від туризму складають третину усього експорту країни. Таку ж долю в експорті мають доходи від туризму в Австрії. Найгірше з розвинених країн у плані експорту туристичних послуг стоять Японія (до 20 млрд. доларів негативного сальдо) і Німеччина (до 15 млрд. доларів негативного сальдо). У Японії, до того ж, дуже низька відвідуваність (усього до 2- млн. чоловік за рік) [3, с. 43].

Частка туристичного бізнесу становить близько 6 % світового ВНП, 7 % сумарних капітальних вкладень та 5 % всіх податкових послуг. Це обумовлює особливу увагу до розвитку цієї сфери бізнесу. Туризм як товар реалізується у формі послуг (матеріальних і нематеріальних). Туризм не є товаром першої необхідності, тому він стає потребою людини лише при певному рівні її доходів та певному рівні багатства суспільства.

Класифікація Всесвітньої організації з туризму (ВОТ) передбачає поділ усіх країн на дві групи:

-- країни -- постачальники туристів, або країни, які імпортують туристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить США, Бельгію, Данію, Німеччину, Голландію, Нову Зеландію, Швецію, Канаду, Англію;

-- країни, які приймають туристів, або країни, які експортують туристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить Австралію, Грецію, Кіпр, Італію, Іспанію, Мексику, Туреччину, Португалію, Францію, Швейцарію [3, с. 45].

2.2 Регулювання міжнародної торгівлі послугами

Розширення міжнародної торгівлі послугами та диверсифікація світового ринку послуг посилюють потребу розвивати відповідні механізми регулювання та сприяти їх адаптації до сучасної специфіки цієї сфери міжнародної економічної діяльності. Для цього вживаються заходи на різних рівнях, як зусиллями окремих урядів, так і в міжнародному масштабі, а саме:

· на національному рівні -- у вигляді правової діяльності та нормативної регламентації, організаційно-інституційної політики держав;

· на рівні двосторонніх угод, наприклад, щодо поліпшення транспортного обслуговування рухомим складом пасажирів, вантажів, а також перекачування газу, нафти трубопроводами,

· у рамках багатосторонніх, регіональних проектів, наприклад, лібералізація торгівлі послугами в межах зони вільної торгівлі в Північній Америці -- НАФТА,

· на рівні світових організацій -- передусім у рамках системи ГАТТ/СОТ, укладення Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС).

Суттєву роль відіграють двосторонні угоди, як галузеві (частіше за все про транспортне сполучення, перевезення, та комунікації), так і торгово-економічні, в яких розглядаються окремі аспекти торгівлі послугами і капіталовкладень у цю сферу [17, с. 42].

Іншою формою є багатостороннє регулювання торгівлі послугами в рамках міжнародних організацій. Підготовкою угод з цих питань займаються спеціалізовані міжурядові організації, наприклад ІКАО (Організація міжнародної цивільної авіації), ІМО (Міжнародна морська організація), ВОТ (Всесвітня організація з туризму) та ін. Усе більш важливе місце питанням регулювання ринку послуг відводиться у роботі такої найвідомішої організації, як ООН (Організація Об'єднаних Націй) і спеціалізованих структурних підрозділів, що входять до її складу, таких як ЕКОСОР (Економічна і соціальна рада), ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку), ЮНСІТРАЛ (Комісія ООН з прав Міжнародної торгівлі) та ін. Важливий внесок у регулювання вищезгаданої сфери вносять також Міжнародна торгова палата, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Група Світового банку та велика кількість інших організацій. Однак найбільш потужною і широкою за сферою системою глобального регулювання торгівлі послугами є ГАТС/СОТ (Генеральна угода з торгівлі послугами в рамках Світової організації торгівлі) [35, с. 39].

Розглянемо і охарактеризуємо найбільш впливові з перелічених вище міжнародних організацій, які беруть участь у регулюванні послуг та окремих її секторів на національному, галузевому, регіональному та міжнародному рівнях.

На національному рівні регулювання торгівлі послугами мало чим відрізняється від методів регулювання торгівлі товарами, а отже підпадає і під ті ж самі обмеження, які містять:

- засоби прямого регулювання (квотування, мито, субсидії та ін.);

- засоби непрямого регулювання (ліцензування, сертифікування, урядова закупівля).

На галузевому рівні, питанням регулювання того чи іншого сектора послуг займається велика кількість різноманітних організацій.

У сфері транспортних перевезень велику роль у вирішенні багатьох технічних питань міжнародного морського транспорту відіграє Міжнародна морська організація (ІМО), яка була заснована в 1958 р. ІМО входить до числа спеціалізованих установ ООН і знаходиться в Лондоні. Основні завдання ІМО - розвиток співпраці між усіма країнами з питань морського судноплавства, розробка міжнародного права в цій сфері, зміцнення безпеки судноплавства на морі та захист морського середовища [17, с. 42].

ІКАО була заснована у 1944 р. у Чикаго. Її членами є більш ніж 180 держав. Вона є міждержавним утворенням, яке здійснює розробку питань, пов'язаних юридичними, економічними і технічними аспектами регулювання процесів функціонування систем повітряного транспорту (СПТ), а також бере участь у розробці міжнародних стандартів у даній сфері і забезпечує їх виконання. ІАТА (Міжнародна асоціація повітряного транспорту) є асоціацією авіаперевізників, яка була заснована у 1945 р. у Гавані. Вона визначає міжнародну тарифну політику, бере участь у створенні повітряної торгівлі і вирішенні пов'язаних із цим проблем, представляє інтереси авіакомпаній в різних міжнародних організаціях тощо [17, с. 43].

Серед туристичних організацій найбільш впливовою є Всесвітня організація з туризму (ВОТ), яку створено в 1975 р. Протягом багатьох років ця організація була відома як Міжнародний союз офіційних туристичних організацій, який не входив до системи спеціалізованих органів ООН, але з ініціативи Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 2 січня 1975 р. ВОТ отримала офіційний статус спеціалізованого органу ООН і своє нинішнє найменування.

Основною метою і завданнями ВОТ є:

- прискорення і розширення сприяння розвитку туризму в різних країнах і регіонах;

- координація туристських інтересів країн-членів ВОТ;

- розробка міжнародних документів і контроль за їх дотриманням;

- сприяння зміцненню взаєморозуміння, здоров'я і процвітання людей у всьому світі;

- сприяння у встановленні постійних взаємовідносинах між різними об'єднаннями туроператорів;

- участь у вирішенні проблем міжнародних туристичних розбіжностей;

- сприяння розвитку туризму шляхом впливу на уряди окремих країн по спрощенню візових та інших формальностей;

- надання регулярних звітів про стан світового туризму, в яких аналізуються позитивні і негативні сторони розвитку у всіх регіонах планети.

Глобальний рівень регулювання міжнародної торгівлі послугами містить широкий спектр принципів, правил, міжнародних договорів та угод, що розробляються різноманітними міжнародними організаціями.

ООН є типовою глобальною системою. Вона є однією з найвідоміших міжнародних організацій сучасності, яка функціонує понад півстоліття. Останнім часом, поряд із головними політичними проблемами, все більше місця в її діяльності відводиться вирішенню економічних, соціальних та фінансових питань. Економічна діяльність ООН містить чотири головні напрями:

- вирішення загальних для всіх країн глобальних економічних проблем;

- сприяння господарському розвитку країн, що розвиваються;

- сприяння економічній співпраці держав із різними рівнями соціально-економічного розвитку;

- вирішення проблем регіонального економічного розвитку.

При ООН створено ряд міжнародних організацій:

Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД);

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ).

У кінці 1964р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, якою заснувала ЮНКТАД як автономний орган ООН по сприянню міжнародній торгівлі, веденню переговорів і для розробки міжнародних договорів та рекомендацій у цій сфері.

ЮНСІТРАЛ відповідає за діяльність, спрямовану на гармонізацію та уніфікацію міжнародного торгівельного законодавства, зокрема міжнародних платежів, міжнародного комерційного арбітражу та врегулювання спорів, міжнародного транспортування товарів, питань автоматизованої обробки даних.

Світова організація торгівлі створена згідно з рішенням Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів та почала діяти 1 січня 1995 р. та є наступницею Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ), яка була організована в 1947 р. між 23 країнами. Членами СОТ є 148 країн.

Головними завданнями СОТ є: лібералізація міжнародної торгівлі шляхом її регулювання переважними тарифними методами при послідовному скороченні рівня імпортного мита, усуненні кількісних та інших нетарифних бар'єрів у торгівлі, а також підтримка справедливої конкуренції в національному та міжнародному економічному просторі.

Система угод СОТ складається з:

· багатосторонніх угод з торгівлі товарами, до яких належить Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1994) та пов'язані з нею угоди;

· Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС);

· Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС).

У 1994 р. Була прийнята угода ГАТС, яка стала одним з трьох основних компонентів світової торгівельної системи (СОТ).

У сфері регулювання торгівлі послугами в рамках СОТ можна виділити наступні частини:

- загальні положення, в яких викладені концепції, принципи та правила стосовно заходів, які впливають на торгівлю;

- додатки, що стосуються регулювання специфічних сфер послуг та специфічних об'єктів;

- перелік конкретних зобов'язань країн-членів СОТ відносно окремих видів послуг.

Повна структура ГАТС складається з 6-ти основних елементів, 29 статей і 8 додатків. У додатках до тексту ГАТС встановлює певні вилучення в сфері фінансових телекомунікацій, авіа - і морського транспорту, переміщення фізичних осіб - постачальників послуг.

У найближчому майбутньому ГАТС потрібно розглядати як дуже важливу, але все ж початкову ланку в створенні багатосторонніх міждержавних правил поведінки урядів у сфері міжнародної торгівлі послугами.

2.3 Тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації

Жодна із сучасних країн не може ефективно просуватися по шляху економічного прогресу без інтеграції із світовим господарством. Стан національної економіки дедалі більше залежить не від внутрішніх, а від зовнішніх виробничих факторів, в тому числі міжнародного поділу праці, загального світового науково-технічного розвитку, наявності сировинних ресурсів. Спроби побудови економіки лише на основі самозабезпечення зазнають неминучого краху.

Інтеграцією охоплені не тільки основні галузі економіки, а й фінансова сфера. Так, наприклад, країни -- члени ЄС вводять спільну грошову одиницю -- євро. Вже в 2002 році вона стане основною для всіх членів європейського валютного союзу.

Сучасні інтеграційні процеси відзначаються динамічністю. Якщо, наприклад, в 1997 p. до "Спільного ринку" входило 12 країн, то в 1998 p. -- 15, а в 1999 p. -- їх буде 20. У перші ж роки XXI століття майже вся Європа становитиме одне економічне ціле. Подібні явища відбуваються на всіх континентах земної кулі. Інтернаціоналізація господарського життя набирає глобального характеру [17, с. 41].

Подібні зміни простежуються в розвитку науки, техніки. Еволюційні процеси, що тривали до 60-х pp. XX ст., змінилися в кінці 90-х pp. революційними перетвореннями у технології всіх галузей матеріального виробництва та сфери послуг. З'явилася електронно-обчислювальна техніка, промислові роботи і матеріали нового покоління, ведеться розробка та впровадження нових джерел енергії і т.д.

Постійно зростають капіталовкладення у наукові дослідження. Якщо Великобританія на ці цілі у XIX ст. витратила 1 млн фунтів ст., то сьогодні лише щорічно -- 1,5--2 млн. Річні витрати США на науку ще більші -- 300--400 млрд дол. щорічно. Відповідно різко зросла чисельність наукових працівників. Якщо в кінці XIX ст. їх було близько 50 тис., то сьогодні -- 6 млн. [17, с. 42].

Велику роль у глобалізацій них процесах відіграє зростаючий обсяг послуг. Тенденції розвитку міжнародної торгівлі показують: в останнє десятиріччя швидко зростає значимість та обсяги різного роду послуг.

Країни, що розвиваються, можуть активно використовувати й вже використовують свої можливості на цьому шляху. Наприклад, туризм і трудові послуги, експорт робочої сили переважно для виконання некваліфікованих робіт.

Для багатьох країн, що розвиваються, туризм давно став одним з найважливіших джерел надходження іноземної валюти. Так, для Єгипту туристичні послуги є третьою за значенням статтею отримання вільно конвертованої валюти через валютні перекази робітників, що працюють за кордоном, та іноземної допомоги. Особливо бурхливо в останні роки розвивається іноземний туризм у Туреччині (8% щорічно порівняно з 4% загальносвітового зростання туризму). Очікується, що до 2005 р. ця країна за розмірами доходів від туризму посяде шосте місце у світі. Туреччина виграє у конкуренції з основними суперниками - Грецією та Іспанією завдяки меншій вартості рекреаційних послуг.

Прагнення вийти із "заклятого кола бідності", стимулювати розвиток передових галузей економіки, надати динамізму усій економіці загалом вимагає активного залучення іноземного капіталу у країни, що розвиваються.

Переважна більшість країн, що розвиваються, є чистими імпортерами як прямих іноземних інвестицій, так і позикового капіталу. На групу держав "третього світу" припадало у 1980 - 1985 рр. 25% сукупних вкладень прямих іноземних інвестицій у світі, у 1986 - 1990 рр. - 17%. Водночас частка країн, що розвиваються, у світовому експорті капіталу у підприємницькій формі становила у 1980 - 1985 рр. - 2%, у 1986 - 1990 рр. - 3% [17, с. 42].

Для збільшення кількості залучених інвестицій у державах, що розвиваються, вдосконалюється інвестиційний клімат, формується потрібна інфраструктура, створюються спеціальні економічні зони з особливо пільговим режимом функціонування для іноземного підприємницького капіталу. Зусилля багатьох з країн, що розвиваються, дають відчутний результат. За даними Всесвітнього банку, потік приватного капіталу в економіку країн, що розвиваються, у 1994 р. досягнув рекордної суми у 173 млрд. дол., незважаючи на значне зниження темпів його зростання порівняно з періодом 1990 - 1993 рр. Самі ж країни, що розвиваються, у 1993 р. вивезли за кордон капіталу на суму 14 млрд. дол.

За оцінками американської консалтингової фірми "Ернст енд Янг", у найближчі роки найпривабливішими з країн, що розвиваються, для капіталовкладень будуть: Китай, Індія, Мексика, Бразилія.

Приватний капітал прямує переважно у країни з динамічною економікою, що зростає: 80% приватних інвестицій надходить всього у 20% країн, що розвиваються, здебільшого держави Східної та Південно-Східної Азії й Латинської Америки.

Конкретніший аналіз дає змогу виділити десять найбільших реципієнтів прямих іноземних інвестицій у світі, що розвивається. Це Аргентина, Бразилія, Гонконг, Єгипет, КНР, Малайзія, Мексика, Сінгапур, Тайвань, Таїланд. На дані 10 країн і територій у 1980-1990 роках припадало 13% усіх вкладень прямих іноземних інвестицій у світі і 68% усіх прямих іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються. Серед зазначених країн лідерами із залучення прямих закордонних капіталовкладень були Сінгапур, Мексика, Бразилія і Китай з часткою у сукупних світових вкладеннях прямих іноземних інвестицій відповідно у 2,3%, 1,9%, 1,8%, 1,7%. Найменше прямих закордонних інвестицій надходило у найменш розвинені країни Азії, Африки та Латинської Америки. Їхня частка у сукупних світових вкладеннях прямих інвестицій знизилася з 0,5% у 1970-1979 рр. до 0,1% у 1986.1990рр. [26, с. 89].

Прямі іноземні інвестиції відіграють відчутну роль у внутрішньому капіталоутворенні лише у тих з країн, що розвиваються, які мають достатньо високі доходи на душу населення. Так. частка іноземних інвестицій у валовому внутрішньому капіталоутворенні держав-нафтовиробників Західної Азії, а також Гонконгу й Сінгапуру становила у другій половині 80-х років майже 20%. Одночасно аналогічний показник у країнах з низьким рівнем доходу на душу населення, у середньому за той самий період був 1,5. Наприклад, у Гані й Уганді він дорівнював 0,9, у Судані - 0,2% [26, с. 90].

Експортерами прямих іноземних інвестицій виступає дуже невелика група держав, що розвиваються, розташованих переважно у Східній. Південно-Східній Азії та Латинській Америці. Найбільшими експортерами прямих інвестицій є Південна Корея, Тайвань і Китай. У Південній Кореї та Тайвані вивезення капіталу у підприємницькій формі у 1990 р. перевищувало його ввезення, що характерно, як правило, для промислове розвинених країн [26, с. 100].

Ще одна складова взаємин промислове розвинених держав і країн, що розвиваються, у системі світової економіки, - це міжнародна фінансова допомога слаборозвиненим країнам "третього світу".

За даними аналітиків МВФ, у 1994 р. у світі на офіційну допомогу по урядових каналах було виділено 56 млрд. дол. Порівняно з 1990 р., коли сприяння з боку ПРК країнам, що розвиваються, досягло свого максимуму, ця цифра зменшилася на 12 млрд. дол. Допомога з боку країн Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) становить всього 0,3% їхнього сукупного валового національного продукту (мета, поставлена ООН, - 0,7%) [26, с. 102].


Подобные документы

  • Суть і передумови формування світового ринку послуг. Особливості реалізації окремих видів послуг. Регулювання процесів міжнародної торгівлі послугами, тенденції її розвитку в умовах глобалізації. Аналіз динаміки міжнародної торгівлі послугами України.

    курсовая работа [76,4 K], добавлен 16.10.2013

  • Характеристика міжнародної торгівлі. Структура світового товарообігу. Аналіз значущості експорту. Сучасні тенденції у розвитку міжнародної торгівлі. Стосунки України з Всесвітньою митною організацією. Спеціалізація та індустріалізація експорту.

    реферат [309,4 K], добавлен 11.03.2012

  • Сутність світової торгівлі послугами. Процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах. Характеристика етапів розвитку світової торгівлі послугами, система показників, особливості класифікації її форм.

    реферат [32,9 K], добавлен 03.07.2011

  • Характеристика розвитку сучасного світового ринку послуг і зовнішньої торгівлі послугами України. Динаміка чистого експорту послуг регіонів. Особливості функціонування сектору послуг в Україні після її вступу в СОТ та лібералізація українського ринку.

    реферат [43,6 K], добавлен 07.09.2009

  • Сутність міжнародної торгівлі та її види. Динаміка експорту та імпорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки. Основні перспективи розвитку міжнародної торгівлі в умовах її інтеграції. Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі.

    курсовая работа [137,6 K], добавлен 06.10.2010

  • Теоретико-методологічні основи дослідження міжнародної торгівлі. Показники та сучасні тенденції у її розвитку. Вплив діяльності зон вільної торгівлі на розвиток світового господарства. Ефект впливу на обсяги, структуру та динаміку міжнародної торгівлі.

    курсовая работа [322,3 K], добавлен 29.05.2014

  • Система показників розвитку міжнародної торгівлі, митно-тарифні та нетарифні методи регулювання. Платіжний та торговельний баланси України, структурні зрушення у зовнішній торгівлі товарами і послугами. Можливості та загрози подальшого її розвитку.

    дипломная работа [5,6 M], добавлен 27.05.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.