Регіональна структура міжнародної торгівлі

Структура міжнародної торгівлі. Аналіз сучасного стану регіональної структури міжнародної торгівлі. Упакування як засіб перевезення товарів при міжнародній торгівлі. Шляхи підвищення безпеки та полегшення світової торгівлі. Проблеми міжнародної торгівлі.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 22.01.2016
Размер файла 214,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: Міжнародні економічні відносини

На тему: Регіональна структура міжнародної торгівлі

Зміст

Вступ

I. Теоретико-методологічні засади регіональної структури міжнародної торгівлі

1.1 Структура міжнародної торгівлі

1.2 Зміст регіональної структури міжнародної торгівлі

II. Аналіз сучасного стану регіональної структури міжнародної торгівлі

2.1 «Велика 7»

2.2 Міжнародна торгівля регіонів

III. Проблеми міжнародної торгівлі

3.1 Упакування, як засіб перевезення товарів при міжнародній торгівлі

3.2 Шляхи підвищення безпеки та полегшення світової торгівлі

Висновок

Додатки

Список літератури

Вступ

Міжнародна торгівля має надзвичайно важливе значення для розвитку економіки будь-якої країни світу. Жодна країна не може обійтися без зовнішньої торгівлі. За допомогою зовнішньої торгівлі національна економіка взаємодіє з господарствами інших країн. Водночас вона є основним каналом, за допомогою якого світовий ринок через посередництво світових цін впливає на національне виробництво, диктуючи конкурентні техніко-економічні параметри виробництва, рівень витрат, стандарти якості, критерії ефективності тощо. Світова торгівля є рушієм виробництва як окремих країн та регіонів, так і світового господарства в цілому, оскільки вона забезпечує більш раціональне використання матеріальних та людських ресурсів на всіх рівнях господарювання. Світове виробництво, як і виробництво окремих країн та регіонів, протягом останніх років стало дедалі більше залежати від зовнішньої торгівлі.

Міжнародна торгівля є важливим засобом збалансованості між виробничими можливостями та перевагами споживачів, дає змогу отримувати продукти, в яких відчувається дефіцит, і реалізувати надлишок, котрий не поглинається внутрішнім ринком. Тим самим завдяки міжнародній торгівлі досягається вищий рівень задоволення потреб для населення кожної з торгуючих країн. Для бізнесу значення світової торгівлі визначається тим, що вона є актом реалізації додаткової вартості, вміщеної в експортованих товарах, і чинником, що діє проти тенденції норми прибутку до зниження (зниження витрат виробництва).

I. Теоретико-методологічні засади регіональної структури міжнародної торгівлі

1.1 Структура міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля посідає особливе місце в складній системі світовогосподарських зв'язків. Вона опосередковує практично всі види та форми міжнародного співробітництва, включаючи спільну підприємницьку діяльність різнонаціональних суб'єктів, міжнародний трансферт технологій тощо.

Як історично, так і логічно інтернаціоналізація світовогосподарського життя почалась зі сфери товарного обігу. Від епізодичних варіантів міжнародного обміну товарами (без посередництва грошей) світова торгівля еволюціонувала до становлення світового товарного ринку.

У сучасних умовах через канали зовнішньої торгівлі проходить до 1/5 частини виробленої в світі продукції, і ця частка має тенденцію до зростання. Темпи розвитку світової торгівлі випереджають зростання виробництва.

Міжнародна торгівля - сфера міжнародних товарних відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) різних країн. З іншого боку, міжнародна торгівля є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу. При цьому зовнішня торгівля окремих країн виступає складовою міжнародної торгівлі.

Зовнішню і міжнародну торгівлю характеризують:

1) експорт;

2) імпорт;

3) торговельний баланс;

4) загальний обсяг зовнішньої торгівлі (зовнішньоторговельний оборот);

5) загальний обсяг міжнародної торгівлі (світовий товарообіг);

6) товарна структура;

3) географічна структура.

Можна виокремити такі етапи розвитку міжнародної торгівлі:

1. Етап -- початковий (з XVIII ст. до першої половини XIX ст.), який характеризується промисловими революціями, що замінили мануфактурне виробництво великою машинною індустрією в усіх розвинутих країнах. Важка промисловість фактично сформувала світовий ринок і одночасно різко посилила свою залежність від нього;

2. Друга половина XIX ст. -- початок Першої світової війни (1914 р.), що мав такі основні середовищні чинники, як науково-технічний прогрес у виробництві товарів та вдосконалення транспортних шляхів та суттєве вдосконалення якісних характеристик транспортних засобів;

3. Період між двома світовими війнами деякі фахівці називають «мертвим», або «чорним» періодом у розвитку міжнародної торгівлі. Чверть сторіччя (1914-1939 рр.), що тривав цей етап, позначені подіями Першої світової війни та її руйнівними наслідками для економік європейських країн, економічними кризами 1920-1921 pp. та 1929-1933 pp., початком формування двох світових систем господарства;

4. Повоєнний (50--60-ті роки) етап розвитку міжнародної торгівлі дістав ще назву «золотого» -- саме в цей період було досягнуто 7% щорічного приросту світового експорту;

5. Сучасний (з початку 70-х років) етап розвитку міжнародної торгівлі вже сьогодні можна поділити на два періоди: конкуренції двох світових систем господарства -- капіталістичної та соціалістичної (до початку 90-х років) та глобалізації світової економіки (з початку 90-х років) [1].

Структуру міжнародної торгівлі розглядають у двох ракурсах: як торгівлю окремими групами товарів і як систему методів організації реалізації товарів на світовому ринку.

Товарна структура міжнародної торгівлі характеризує товарне наповнення експорту та імпорту.

Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак участі країни у міжнародних економічних відносинах. Для її оцінки використовуються такі показники:

а) експортна квота;

б) імпортна квота;

в) структура експорту;

г) структура імпорту;

д) порівняльне відношення частки країни у світовому виробництві ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі.

Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі -- це питома вага експортованих галуззю товарів і послуг в їх загальному обсязі.

Імпортна квота -- це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП є кількісним індикатором відкритості економіки у першому наближенні. Комплексним показником відкритості вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторговельного обігу до ВВП/ВНП.

Структура експорту -- це відношення або питома вага експортованих товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Структура імпорту характеризує склад і відношення обсягів сировини і готової кінцевої продукції, які ввозяться в країну.

Показник порівняльного відношення частки країни в світовому виробництві ВВП/ВНП та її частка в світовій торгівлі характеризують відповідність вироблених товарів світовому рівню якості та рівень розвитку галузі. Так, якщо частка країни у світовому виробництві певного виду товару становить 5 %, а частка у світовій торгівлі цим видом товару 1 %, то це свідчить про невідповідність якості цього виду товару світовим вимогам, а отже, і про низький рівень розвитку галузі загалом.

Регіональна структура міжнародної торгівлі -- це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їхніми групами, створеними за територіальною або організаційною ознакою.

Територіальна географічна структура узагальнює дані про масштаби міжнародної торгівлі країн, що належать до однієї частини світу або укрупненої групи країн (розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою).

Організаційна географічна структура узагальнює дані про міжнародну торгівлю або між країнами, що належать до інтернаціональних торговельно-політичних об'єднань, або торгівлю між країнами, що виділені в певну групу за вибраним критерієм (країни--експортери нафти, країни -- цілковиті боржники тощо) [2].

1.2 Зміст регіональної структури міжнародної торгівлі

Як було раніше зазначено, географічна структура міжнародної торгівлі являє собою розподіл торговельних потоків між окремими групами країн, що диференціюються за територіальною або організаційною ознакою.

Товарна структура міжнародної торгівлі характеризує товарне наповнення експорту та імпорту (сільськогосподарські продукти, продукти видобувної промисловості, промислові товари тощо).

Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак-участі країни у міжнародних економічних відносинах. Для її оцінки використовуються такі показники:

а) експортна квота;

б) імпортна квота;

в) структура експорту;

г) структура імпорту;

д) порівняльне відношення частки країни у світовому виробництві ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі.

Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі -- це питома вага експортованих галуззю товарів і послуг в їх загальному обсязі.

Імпортна квота -- це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП е кількісним індикатором відкритості економіки у першому наближенні. Комплекснішим показником відкритості вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторговельного обороту до ВВП/ВНП.

Структура експорту -- це відношення або питома вага експортованих товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Структура імпорту характеризує склад і відношення обсягів сировини і готової кінцевої продукції, які ввозяться в країну.

Показник порівняльного відношення частки країни в світовому виробництві ВВП/ВНП та її частка в світовій торгівлі характеризують відповідність вироблених товарів світовому рівню якості та рівень розвитку галузі. Так, якщо частка країни у світовому виробництві певного виду товару становить 5 %, а частка у світовій торгівлі цим видом товару 1 %, то це свідчить про невідповідність якості цього виду товару світовим вимогам, а отже, і про низький рівень розвитку галузі загалом[3].

ІІ. Аналіз сучасного стану регіональної структури міжнародної торгівлі

2.1 «Велика 7»

«Велика сімка» в міжнародній торгівлі відіграє доволі помітну роль, адже клуб країн-лідерів сприймають як одну з провідних організацій, що координує світову економічну політику. І це не дивно, адже у склад G8 входять дві основні економічні сили, а саме Сполучені Штати Америки та Європейський Союз. Хоча, традиційно «Вісімка» не має великого успіху у вирішенні питань, які стосуються світової економіки,валютного процесу та торгівлі. Рішення, прийняті на самітах «Великою сімкою» реалізуються через систему міжнародних економічних організацій, наприклад Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світова Організація Торгівлі (СОТ), Організація з економічного співробітництва та розвитку (ОССР). Країни G8 також мають близько 50% голосів у Світовому Банку та МВФ, величезний вплив на СОТ.

До країн G7 належать 7 найрозвиненіших промислових країн: Канада, США, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Великобританія. 7 учасниць форуму виробляють 47% світового ВНП та контролюють 53% міжнародної торгівлі.

Отже, розглянемо зовнішню торгівлю окремих країн цієї групи.

Канада

Зовнішньоторговельна стратегія Канади побудовано на участі країни у процесі глобалізації світової економіки («Велика сімка», СОТ), і на регіональній орієнтації розвитку (більшість зовнішньої торгівлі посідає США).

Слід відзначити високу концентрацію зовнішньої торгівлі Канади - на 10 основних партнерів припадає 85% всього товарообігу. При цьому на США припадає приблизно 63%.

Канадський експорт , незважаючи на слабке зростання, він все ж перевищив докризовий рівень 2008 року.

Таблиця 1

1. Інші Європейський Союз включає Австрію, Бельгію, Болгарію, Кіпр, Чеську Республіку, Данію, Естонію, Фінляндію, Францію, Німеччину, Грецію, Угорщину, Ірландію, Італію, Латвія, Литву, Люксембург, Мальту, Нідерланди, Польщу, Португалію, Румунію , Словаччину, Словенію, Іспанію та Швецію.

2. Інші країни в Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) включають Австралію, Канаду, Чилі, Ізраїль, Ісландію, Мексику, Нову Зеландію, Норвегію, Південну Корею, Швейцарію та Туреччину.

( Дані взято з сайту http://www.statcan.gc.ca)

В канадському експорті лідирували наступні товарні групи:

«Паливо мінеральне, нафта та продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні »- 115,9 млрд. дол. США;

«Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та приладдя» - 61,3 млрд. Дол. США;

«Реактори ядерні, котли, обладнання і механічні пристрої» - 32,8 млрд. дол. США;

«Перли, дорогоцінне каміння або метали, монети і біжутерія» - 23,1 млрд. дол .;

«Електричні машини та обладнання» - 15 млрд. дол.

Що стосується географічного розподілу канадського експорту, то основним експортним напрямом Канади як і раніше є США. За даними Статистичного агентства Канади експорт канадських товарів в США в 2012 році виріс на 1,6% до 338,9 млрд.дол. США. Питома вага США в загальному обсязі експорту Канади залишився на рівні 74%.

Основними експортними товарами Канади в США є паливо та мінеральні добрива (31%), транспортні засоби (17,2%), дорогоцінні метали і камені (6,8%).

Китай вийшов на друге місце за обсягом поставлених з Канади товарів. Канадський експорт у цю країну зріс в 2012 р. на 16,4% до 18,5 млрд. дол. США, що становить 4,3% від загального обсягу канадського експорту.

Основними товарами, які поставляються на китайський ринок, є мінеральні продукти (14,2%), деревина (13,6%), олійні культури (12,8%).

Основним торговим партнером Канади серед країн ЄС залишилася Великобританія. Канадський товарний експорт до Великобританії в 2012 р. зберігся на рівні в 18,8 млрд. дол. США. У загальному обсязі експорту Канади частка Великобританії становить 4,1%.

Дорогоцінні метали і камені, а саме золото, алмази і нікель, є основними експортними товарами, що поставляються з Канади до Великобританії, поставки яких в 2012 році склали 80,2% від усього обсягу поставок.

Таблиця 2

Товарообіг Канади з основними країнами-торговельними партнерами

( Дані взято з сайту http://www.ved.gov.ru )

Імпорт Канади в 2012 р. збільшився на 2,4% і склав 462,3 млрд. дол. США. У товарній структурі імпорту Канади головну роль традиційно формують 4 найбільші статті: «засоби наземного транспорту» (15,3%), «реактори ядерні, котли, обладнання і механічні пристрої» (14,6%), «паливо мінеральне» (11, 1%) і «електричні машини та обладнання» (9,8%).

Лідером за обсягом поставок в Канаду також традиційно є США. В 2012 р. імпорт американських товарів збільшився на 13% до 223,3 млрд. дол. США (проти 197,5 млрд. дол. США), що становить більше 50,6% від загального обсягу канадського імпорту.

Основними товарами були «засоби наземного транспорту» (19,5%), «реактори ядерні, котли, обладнання і механічні пристрої» (15,1%), «паливо мінеральне» (7,5%), «електричні машини та обладнання» (6,4%).

Китай - це другий за обсягом імпорту партнер Канади. У 2012 році імпорт з Китаю збільшився на 4,1% до 50,7 млрд. дол. США, що становить 11,0% від усього імпорту в Канаду.

Значна частина поставок припадає на «електричні машини та обладнання» (25,3%), «реактори ядерні, котли, обладнання і механічні пристрої» (20,0%), «меблі» (5,8%) та іграшки (5, 1%).

Важливим постачальником на канадський ринок залишається ще один партнер Канади по НАФТА - Мексика. У 2012 році імпорт з цієї країни склав 25,5 млрд. дол. США, на 2,8% більше, ніж в 2011. Щодо всього імпорту за 2012 рік це одно 5,5%.

Основними статтями імпорту були «засоби наземного транспорту» (28,2%), «електричні машини та обладнання» (24,1%), «реактори ядерні, котли, обладнання і механічні пристрої» (14,5%).

Канадський експорт послуг в 2012 р. виріс в порівнянні з попереднім роком на 0,2% і склав 84,1 млрд. дол. США.

Експорт державних послуг склав 1,6 млрд. дол., що приблизно дорівнює рівню попереднього року. Транспортні послуги склали 13,5 млрд. дол. Що також в цілому відповідає показникам 2011 року. Обсяг послуг, пов'язаних з туристичними і діловими подорожами, виріс на 4,8% і 51,6 млрд. дол. Комерційні послуги знизилися на 0,6% і склали 48,2 млрд. дол.

Імпорт послуг збільшився на 1,7% і досяг 108,3 млрд. дол. США.

При цьому імпорт державних послуг залишився на рівні 1,3 млрд. дол. Обьем транспортних послуг також не змінився - 23,7 млрд. дол. Обсяг послуг, пов'язаних з туристичними і діловими подорожами, виріс на 6% і досяг позначки в 35,0 млрд. дол . У свою чергу комерційні послуги знизилися на 1,0% і склали 17,4 млрд. дол [15].

США

Сполучені Штати зберігають лідируючу місце у міжнародній торгівлі. Обсяг зовнішньої торгівлі США товарами і послугами в 2008 році зріс порівняно з попереднім роком на 9,3% до 4363 млрд. дол (у 2007 році - на 8,8%). У загальному обсязі товарообігу на частку експорту припадало 42% (1842 млрд. Дол), імпорту - 58% (2,520 трлн. Дол.) Сукупний дефіцит США в торгівлі товарами і послугами в 2008 році скоротився до 677 млрд. дол, що на 23 млрд. дол менше аналогічного показника 2007 року.

За підсумками 2008 року обсяг зовнішньої торгівлі товарами склав 3403 млрд. дол (приріст 9,2%). Американський експорт в порівнянні з 2007 роком збільшився на 12,4% до 1291 млрд. дол, а імпорт - на 7,3%, склавши 2112 мільярдів. дол Дефіцит у торгівлі товарами збільшився і склав 821 млрд. дол (у 2007 році - 819 млрд. дол). Найбільшими торговельними партнерами США в 2008 році залишалися Канада (товарообіг - 597 млрд. дол), Китай (409 млрд. дол), Мексика (367 млрд. дол), Японія (206 млрд. дол) і Німеччина (152 млрд . дол). У десятку найбільших партнерів також входили Великобританія, Південна Корея, Франція, Саудівська Аравія і Венесуела.

На частку 10-ти країн припало понад 65% американського імпорту і близько 58% експорту. При цьому відбулося збільшення обсягів торгівлі США з більшою частиною їх основних партнерів. Так, американські експортні поставки найбільш значно зросли в Мексику (на 15,4 млрд. дол), Канади (12,5 млрд. дол), Китай (6,2 млрд. дол) і Німеччину (5,1 млрд. дол). Найбільшою мірою імпорт збільшився з Саудівської Аравії (на 19,2 млрд. дол),Канади (18,5 млрд. дол), Китаю (16,3 млрд. дол), Венесуели (11,5 млрд. дол ), Мексики (5,2 млрд. дол) іНімеччини (3,4 млрд. дол).

Найбільший торговий дефіцит у США спостерігався з Китаєм - 266,3 млрд. дол, Канадою - 74,2 млрд. дол,Японією - 72,7 млрд. дол, Мексикою - 64,4 млрд. дол і Німеччиною - 42,8 млрд. дол. Торговий дефіцит з Росієюза підсумками 2008 року склав 17,4 млрд. дол, що на 5,5 млрд. дол більше показника 2007 року.

Позитивне сальдо США мали в торгівлі з Нідерландами (19,1 млрд. дол), Гонконгом (15,1 млрд. дол), Об'єднаними Арабськими Еміратами (14,5 млрд. дол), Сінгапуром (12,9 млрд. дол .), Австралією (11,9 млрд. дол), Бельгією (11,7 млрд. дол) і Туреччиною (5,8 млрд. дол).

У розрізі регіональних економічних угруповань структура зовнішньої торгівлі США в порівнянні з попереднім роком не зазнала великих змін. Понад 59% зовнішньоторговельного обороту США припадало на держави, що входять до АТЕС. Найбільша частка як і раніше припадала на країни Західної півкулі - 37%, на країни Азії - 28%, на країни Європи - 22%. Головним напрямком експорту американських товарів продовжували залишатися країни Західної півкулі, на які припадало більше 42% від загального обсягу експорту. Частка країн Азії трохи знизилася в порівнянні з попереднім роком до 23% (у 2007 році - 24%). Сукупний обсяг поставок у європейські країни, включаючи Росію, збільшився на 15%, а їх питома вага в американському експорті істотних змін не зазнав і склав 25%, причому основна частина цього обсягу (84%) припала на країни Євросоюзу. Основні імпортні закупівлі здійснювалися у країнах Західної півкулі - 34%, Азії - 31% та Європи - 21%. Частка країн Близького Сходу й Африки, як в експорті, так і в імпорті США була як і раніше незначною. По Близькому Сходу ці показники склали відповідно 5,2% і 5,5%, а по Африці - 2,2% і 5,4%.

Товарна структура, як експорту, так і імпорту США в 2008 році істотних змін не зазнала. В американському експорті частка машин, обладнання та транспортних засобів склала 46%, продукції хімічної промисловості - 17%, продовольства і сільськогосподарської сировини - 10%, металів, дорогоцінних металів і виробів з них - 9%, мінеральних продуктів - 7%, деревини і целюлозно- паперових виробів - 3%, текстилю, текстильних виробів і взуття - 2%, інших товарів - 6%.

В імпорті США частка машин, обладнання та транспортних засобів склала 37%, мінеральних продуктів - 23%, продукції хімічної промисловості - 11%, металів, дорогоцінних металів і виробів з них - 8%, текстилю, текстильних виробів і взуття - 6%, продовольства і сільськогосподарської сировини - 5%, деревини і целюлозно-паперових виробів - 2%, шкіри і шкіряної сировини - 1%, інших товарів - 7%. США продовжують зберігати лідерство і в міжнародній торгівлі послугами. Обсяг американського експорту послуг становив 551,6 млрд. дол (збільшення на 54,4 млрд. дол в порівнянні з 2007 роком), імпорту - 407,6 млрд. дол (приріст на 29,5 млрд. дол).Ппозитивне сальдо в американській торгівлі послугами склало 144,0 млрд. дол (у 2007 році - 119,1 млрд. дол).

Імпорт США, млрд. доларів США

Рис. 1 [8]

Основне збільшення в експорті послуг припало на групу "інші приватні послуги" (17,6 млрд. дол), які включають в себе освітні, фінансові, страхові, телекомунікаційні, технічні, консультаційні, юридичні, інженерні, архітектурні, послуги зі зв'язків з громадськістю тощо. Також збільшився експорт послуг в галузях туризму (на 14,7 млрд. дол), вантажних перевезень (8,7 млрд. дол), роялті та ліцензійних зборів (8,5 млрд. дол) і пасажирських перевезень ( 5,8 млрд. дол). У той же час відбулося невелике скорочення (на 0,9 млрд. дол) в області послуг, пов'язаних з військовими контрактами. Основне збільшення в імпорті послуг припало на групу «інші приватні послуги» (9,8 млрд. дол), послуги в області вантажних перевезень (5,8 млрд. дол), туризму (4,2 млрд. дол), пасажирських перевезень (3,8 млрд. дол), роялті та ліцензійних зборів (2,8 млрд. дол).

Експорт США, млрд. доларів США

Рис. 2[9]

Торгівля з країнами СНД в 2008 році характеризувалася незначними обсягами у порівнянні з країнами - основними торговими партнерами Сполучених Штатів. Питома вага країн СНД у товарообігу США склав 1,5%. При цьому більше 71% цього обсягу припадало на Росію. У вартісному вираженні обсяг торгівлі США з країнами СНД склала 50,7 млрд. дол, збільшившись в порівнянні з 2007 роком на 41%, в основному за рахунок зростання російсько-американського товарообігу.

Основними торговельними партнерами США серед країн СНД у минулому році були Росія, Азербайджан, Україна, Казахстан і Білорусь. За розміром товарообігу в переліку торговельних партнерів США вони зайняли відповідно 23-е, 62-е, 65-е, 79-е і 93-е місця. За даними Комісії США з міжнародної торгівлі товарообіг США зАзербайджаном збільшився в 2,4 рази, при цьому обсяги американського експорту зросли на 31%, а імпорту - 146%. У першу чергу це відбулося за рахунок чергового збільшення обсягів американського імпорту мінерального палива з цієї країни. Обсяг торгівлі США з Україною збільшився на 64%, при зростанні американського експорту на 40%, а імпорту на 88%. Основне зростання припав на імпортні поставки продукції з чорних металів. За підсумками року товарообіг між США і Казахстаном виріс на 28%, у тому числі американський імпорт збільшився на 27%, а експорт - 30%.

Поряд з цим, у 2008 році відзначалося невелике збільшення (на 7%) товарообігу США з Білорусією, що пояснюється значним зростанням американського експорту автомобілів і двигунів внутрішнього згоряння з одночасним скороченням поставок тракторів і ліків, а також збільшенням американського імпорту нафтопродуктів. Всі інші країни СНД у взаємній торгівлі з США займали місця з 107-го по 180-е. Слід зазначити, що в минулому році обсяги торгівлі США виросли з більшістю країн СНД.

Також зріс (на 60%) товарообіг з Грузією (107-е місце, в порівнянні з 114-им в 2007 році) за рахунок американських експортних поставок автомобілів, м'яса свійської птиці та озброєнь. Таджикистан перемістився з 173-го на 172-е місце (зростання на 12%) в основному через американського імпорту алюмінію. Однак мало місце і зниження товарообігу США з Киргизстаном (на 12%) і Туркменістаном (51%). Позитивне торговельне сальдо США мали, з Грузією, Узбекистаном, Вірменією, Молдовою, Таджикистаном і Киргизстаном.

У цілому торгівля США з країнами СНД характеризувалася переважанням сировинних товарів і трикотажних виробів в імпорті США і значною часткою машинотехнічної продукції та продовольчих товарів у їхньому експорті [7].

Франція

У 2012 р. товарообіг Франції виріс на 2,5% порівняно з 2011 р. і склав 950,48 млрд. євро. Експорт Франції виріс в 2012 р. на 3,2% порівняно з 2011 р. і склав 441,66 млрд. євро., імпорт зріс на 1,3% і склав 508,82 млрд. євро. У 2012 р. дефіцит торгового балансу Франції вперше за останні роки скоротився і склав 67,16 млрд. євро.

Таблиця 3

Зовнішня торгівля Франції в 2008-2012 рр.

(в млрд. євро, експорт та імпорт за ціною FOB, з урахуванням торгівлі військовою технікою)

( Дані взято з сайту http://www.ved.gov.ru )

У 2012 р. на 5,1% скоротився французький експорт продукції автомобільної промисловості, на 18,3% зріс експорт продукції авіаційно-космічної промисловості, на 13,1% зросли поставки фармацевтичної продукції.

У 2012 р. скоротився імпорт автомобілів на 9,7%, імпорт автокомпонентів - на 2,4%, імпорт металургійної продукції та продукції металообробки - на 6,5%. Значне зростання показав імпорт нафти та продуктів нафтопереробки (21,1%), продукції авіаційно-космічної промисловості (18,6%) та фармацевтичної продукції (9,2%).

У 2012 р. основними зовнішньоторговельними партнерами по товарообігу Франції були - Німеччина 159,74 млрд. євро), Бельгія (70,63 млрд.) і Італія (68,34 млрд.).

Основні партнери по експорту - Німеччина (частка 16%), Італія (7%) і Бельгія (7%). Основні партнери по імпорту - Німеччина (частка 17%), Китай (8%) і Бельгія (8%).

Таблиця 4

Основні країни - торговельні партнери Франції в 2012 році.

( Дані взято з сайту http://www.ved.gov.ru )

У 2012 р. в товарній структурі експорту Франції переважали: транспортне обладнання і транспортні засоби (92,96 млрд. євро), верстати та обладнання, продукція електроніки та інформатики (83,04 млрд.) і продукція харчової промисловості (43,11 млрд. євро).

Таблиця 5

Товарна структура експорту Франції в 2010-2012 рр.

(в млн. євро)

( Дані взято з сайту http://www.ved.gov.ru )

Таблиця 6

Товарна структура імпорту Франції в 2010-2012 рр.

(в млн. євро)

( Дані взято з сайту http://www.ved.gov.ru )

У товарній структурі імпорту Франції переважають верстати та обладнання 101,89 млрд. євро), транспортне обладнання та транспортні засоби (77,4 млрд. євро), натуральні вуглеводні та продукція добувної промисловості (61,7 млрд. євро) [10].

Німеччина

В 2009-2013 р. сукупний зовнішньоторговельний оборот Німеччини зріс на 613 млрд. євро і досяг 2,4 трлн. євро, в т.ч. товарооборот збільшився на 522 млрд. євро, а оборот послуг - на 91 млрд. євро. Товарообіг нарощувався в розглянутий період швидше, ніж оборот послуг (+35,6 і + 25,7% відповідно); в звітному 2013 році, навпаки, товарообіг впав на 0,6%, а оборот послуг піднявся на 3,7%. В цілому частка товарів в сукупному зовнішньоторговельному обороті в 2009-2013 рр. трохи підвищилася (на 1,1 п.п., до 82%), а частка послуг трохи знизилася (до 18%).

Більше половини (54,1%) сукупного зовнішньоторговельного обороту Німеччини припадає на експорт, який виріс в 2009-2013 рр. на 340 млрд. євро (в т.ч. експорт товарів збільшився на 291 млрд. євро, експорт послуг - на 49 млрд. євро). Приріст імпорту склав 274 млрд. євро, в т.ч. імпорту товарів - 232 млрд. євро, імпорту послуг - 42 млрд. євро. Темпи приросту вище середнього рівня (+ 33,7%) показали експорт товарів (+ 36,2%) і імпорт товарів (+ 34,8%), тоді як експорт та імпорт послуг збільшувалися темпами нижче середнього (+ 28,3% і + 23,3% відповідно). В результаті частки експорту та імпорту товарів в сукупному зовнішньоторговельному обороті піднялися на 0,8 п.п. (до 44,9%) і на 0,3 п.п. (до 36,8%) відповідно, частка експорту послуг впала на 0,4 п.п. (до 9,1%), а частка імпорту послуг - на 0,8 п.п. (до 9,1%).

Німеччина має стійкий профіцит у зовнішній торгівлі товарами і послугами, який склав в 2009-2013 рр. 825 млрд. євро, в т.ч. в 2013 р -197 млрд. євро. Зазначений профіцит забезпечується за рахунок зовнішньої торгівлі товарами (840 млрд. євро за п'ять років, в т.ч. 198 млрд. євро в 2013 р), тоді як у зовнішній торгівлі послугами Німеччина має дефіцит (14,6 і 0,2 млрд . євро відповідно).

Щодо експорту товарів та послуг по країнам,то найбільша частка експорту припадає на Європу,тоді як найменша- на Австралію та Океанію. Різниця між питомою вагою різних років не дуже велика,це вказує гна те,що тенденція експорту майже не змінилась (див.додаток 1).

Найбільша частка імпорту припадає на Європу, потім на Азію і США.Найменша частка припадає на Африку (див. додаток 2) [11].

Італія

У 2012 році зовнішня торгівля Італії з країнами ЄС характеризувалася негативною динамікою. Італійський експорт у вартісному вираженні в ці держави скоротився на 0,7%, імпорт - на 7,2% порівняно з 2011 роком. Позитивне сальдо торгового балансу Італії в торгівлі з країнами ЄС склало в 2012 році 8,9 млрд. євро. Частка експорту до країн ЄС у загальному обсязі італійського експорту в 2012 році скоротилась в порівнянні з 2011 роком і склала 53,7% (у 2011 році частка експорту до країн ЄС становила 56,1%).

У зв'язку з фінансовою та політичною кризою в ряді європейських країн, товарообмін з країнами ЕВС, традиційними торговими партнерами Італії, також скоротився. Експорт до Німеччини зменшився на 1,1%, склавши 48,7 млрд. євро, імпорт скоротився на 11,5%, склавши 55,2 млрд. євро. Скоротилася торгівля з Іспанією (експорт -8,0%, імпорт + 7,0%), з Францією (експорт -1,0%, імпорт -6,8%), з Польщею (експорт -2,2%, імпорт - 5,3%). У той же час збільшилася торгівля з Бельгією (експорт + 7,0%, імпорт -1,3%). На 12,6% скоротився італійський імпорт з Великобританії, при позитивному значенні експорту (+ 8,1%).

У торгівлі з третіми країнами (що не входять в ЄС) в 2012 році позитивне сальдо торгового балансу склало 2 млрд. євро (у 2011 році від'ємне сальдо становило 20,5 млрд. євро).

Значне збільшення італійського експорту у вартісному вираженні спостерігалося в країни ОПЕК (+ 24,6%), в Японію (+ 19,2%), в США (+ 16,8%), до Швейцарії (+ 10,9%), в Туреччину (+ 10,3%), до Росії (+ 7,3%), країни МЕРКОСУР (Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай) (+ 2,5%). У той же час експорт Італії в 2012 році порівняно з 2011 роком скоротився в Китай (-10,0%).

Італійський імпорт з країн з країн ОПЕК збільшився на 19,7%, Імпорт з Росії в 2012 році порівняно з 2011 роком зріс на 8,5%. У той же час італійський імпорт з Японії скоротився на 24,4%, з країн МЕРКОСУР - на 21,9%, з Китаю - на 16,7%, з Туреччини - на 12,0%, з США - на 2,8 %, з Швейцарії - на 2,4% [12].

Японія

У 2013 році експорт Японії в доларовому вираженні склав 717 млрд. дол. США (скорочення на 5% порівняно з 2012 роком). Основними партнерами Японії з експорту в 2013 році були: США (частка в експорті 19%), КНР (частка в експорті 18%), РК (8%), Тайвань (6%), Таїланд (5%).

У регіональному розрізі 54% японського експорту в 2013 році припало на країни Азії, 20% - на Північну Америку, 10% - на країни Західної Європи.

Аналіз товарної номенклатури японського експорту в 2013 році показує, що в п'ятірку лідерів увійшли наступні товарні позиції: автомобілі (частка в експорті 15%); продукція металургії (5,4%); напівпровідники (5,1%); автозапчастини (5%); органічна хімія (3,6%).

У 2013 році імпорт Японії в доларовому вираженні склав 832,4 млрд. дол. США (скорочення на 4,7% в порівнянні з 2012 р.). Основними партнерами Японії з імпорту в 2013 р. були: КНР (частка в імпорті 22%), США (частка в імпорті 8%), Австралія (6%), Саудівська Аравія (6%), ОАЕ (5%).

У регіональному розрізі 44% японського імпорту в 2013 році припало на країни Азії, 19% - на країни Близького Сходу; 10% - на Північну Америку, 10% - на країни Західної Європи.

Аналіз товарної номенклатури японського імпорту в2013 р показує, що в п'ятірку лідерів увійшли наступні товарні позиції: нафта (частка в імпорті 17,5%); СПГ (8,7%); товари легкої промисловості (4%); нафтопродукти (3,3%); засоби зв'язку (3,3%).

За підсумками 2013 року в Японії зареєстровано рекордне за розмірами пасивне сальдо торгового балансу (-115,4 млрд. дол. США). Росія увійшла в шістку країн, з якими Японія хронічно зводить торговельний баланс зі знаком «мінус». Росія займає 14 місце серед зовнішньоторговельних партнерів Японії. Питома вага Росії в зовнішньоторговельному обороті Японії становить 2,2% (1,5% в експорті і 2,8% в імпорті).

Таблиця 7

Товарооборот,експорт та імпорт Японії за 2013 р.

( Дані взято з сайту http://www.ved.gov.ru )

торгівля міжнародний регіональний товар

Згідно з даними Всесвітньої торгової організації на кінець 2013 р., частка японського експорту у світовій торгівлі послугами складає 3,3%. Японія займає шосте місце в світі за цим показником після США, Великобританії, Німеччини, Франції , КНР. Частка Японії в імпорті послуг становить 4,2%. У міжнародних порівняннях за даним показником Японія займає четверте місце після США , Німеччини , КНР , Великобританії [13].

Великобританія

В 2013 р. провідними торговельними партнерами Великобританії залишалися країни Європейського союзу (52% британського зовнішньоторговельного товарообігу; в 2012 р. - 51%), в т. ч. Німеччина (12,2%, в 2012 р. - 12,1%), Нідерланди (8,2%, в 2012 р. - 7,8%), Франція (6,7%, в 2012 р. - 6,4%), Бельгія 4,7% (в 2012 р. - 4,5%). Важливими партнерами з інших регіонів були США (9,9%, в 2012 р. - 10,2%), Китай (6,1%, в 2012 р.- 5,7%), Норвегія (2,8%, в 2012 р. - 3,6%) і Японія (1,6%, в 2012 р. - 1,8%).

У список 20 провідних зовнішньоторговельних партнерів Великобританії входить і Росія, яка в2013 р посіла 14 місце (за ітогам2012 р - 13 місце) з питомою вагою в британському товарообороті 1,7% (в2012 р - 2%).

Серед держав - торговельних партнерів Великобританії найбільш динамічний розвиток в 2013 р отримала торгівля з Німеччиною , зростання товарообігу з якої склав 1,4%, Нідерландами - 5,5%, Францією - 4,4%, Китаєм - 8,3 %. В2012 р на 20 основних торгових партнерів Великобританії довелося 77% її товарообігу (в 2012 р. - 77,3%).

У число найбільш значимих для Великобританії експортних ринків входили: ЄС (частка в експорті - 51%), США (13,6%), Китай (3,3%), Росія (1,8%), Гонконг (1,7% ), Індія (1,7%), Канада (1,4%).

Найважливішими закордонними торговельними партнерами Великобританії з ввезення товарів на британський ринок в 2013 р. були: ЄС (частка в імпорті - 53%), Китай (7,7%), США (7,5%), Норвегія (4,1%), Японія (1,8%), Росія (1,7%), Гонконг (1,7%).

Товарообіг між Великобританією і державами БРІКС в 2013 р. збільшився порівняно з рівнем в 2012 р. на 1% до 76,5 млрд.ф.ст. Частка Росії в цьому показнику - 16%. Британський експорт у держави БРІКС в 2013 р. дорівнював 26,8 млрд.ф.ст. (приріст на 2,7%), 20% британського експорту в БРІКС припадало на поставки в Росію. Імпорт Великобританії з держав БРІКС склав 49,7 млрд.ф.ст., зменшившись на 0,8%. В обсязі всього британського імпорту з БРІКС частка Росії - 15%.

Товарообіг між Великобританією і державами - членами СНД в 2013 р. скоротився в порівнянні з рівнем 2012 р. на 14% до 15,3 млрд.ф.ст. Частка Росії в цьому показнику - 80%. Британський експорт у держави - ??члени СНД в 2013 р. склав 7 млрд.ф.ст. (зниження на 6,7%), з яких 73% припало на поставки в Росію. Імпорт Великобританії з держав - членів СНД склав 8,3 млрд.ф.ст., скоротившись на 19%. В обсязі всього британського імпорту з СНД частка Росії - 84%. У структурі британського експорту в країни СНД 65% припадає на машини, обладнання та транспортні засоби, 15% на продукцію хімічної промисловості, 5% на дорогоцінні камені і метали, вироби з них. Головними статтями імпорту з країн СНД є мінеральне паливо (69%), машини, обладнання та транспортні засоби (8%), дорогоцінні камені і метали, вироби з них (6%), метали та вироби з них (5%).

Товарообіг Великобританії з країнами Митного Союзу в 2013 р. скоротився на 12,4% порівняно з 2012 р. до 13,4 млрд.ф.ст., в тому числі експорт знизився на 4,8% до 5,8 млрд.ф.ст ., імпорт скоротився на 16,5% до 7,6 млрд.ф.ст.

Аналіз географічної структури британської зовнішньої торгівлі показує, що головним торговельним партнером Великобританії є ЄС. У неї традиційно міцні торговельні зв'язки з Німеччиною, Нідерландами, Францією, Бельгією, Ірландією, які продовжували зміцнюватися в 2013 р.

В 2013 р. скоротився товарообіг з Норвегією. З країн Північної Америки найбільш тісні торговельні зв'язки існують з США, проте в 2013 р. обсяг товарообігу з цією країною знизився відносно рівня попереднього року. Скоротився обсяг товарообігу і з Канадою.

В 2013 р. розширилася торгівля Великобританії з Китаєм, Індією, Малайзією. Однак, кілька ослабли зв'язку з Сінгапуром, ПАР і Австралією. Збільшився товарообіг з Бразилією і Чилі.

В цілому, на 2013 р. змін в географічній структурі британської торгівлі не відбулося. Як і раніше основними торговими партнерами Великобританії залишаються країни Європейського союзу[14].

2.2 Міжнародна торгівля регіонів

Близький Схід

Ураховуючи в цілому залежний характер економік арабських країн, неможливо переоцінити значення зовнішніх економічних зв'язків як інструменту для реалізації значної частки виробленого продукту і забезпечення переважної частини товарів виробничого призначення. Для арабів зовнішня торгівля відіграє більшу роль, ніж внутрішня. У зовнішньоекономічній сфері реалізується від 40 до 90 % ВВП, що пояснюється слабким розвитком товарного обігу всередині арабських країн. Місткість же арабського ринку становить 180-200 млрд дол. на рік.

У 2012 р. обсяг арабського експорту становив 303 млрд дол., або 4 % від світового, імпорт -- 199 млрд дол., або 2,5 % світового. Частка регіону у світовому експорті вагається у межах 4 %, в імпорті -- трохи менше 3 %, що відображає порівняно високу активність на світовому ринку. Як і переважна більшість країн, що розвиваються, арабські держави спецілізуються в міжнародному розподілі праці на виробництві одного-двох переважно сировинних товарів. У структурі експорту переважає сировина (нафта і мінерали), ранні овочі та фрукти, фініки, бавовна, шкіри. Більшість країн обмежуються однією-двома статями експорту. У структурі імпорту 75 % припадає на промислову продукцію, перш за все капітальне устаткування, транспортні засоби і побутове приладдя тривалого користування.

На початок 2009 р. обсяг експорту товарів і послуг країн МЕnap становив 966,1 млрд дол.; РСАДПЗ -- 565,1; країн Магрібу -- 133,3; країн Машреку -- 97,5 млрд дол. Падіння експорту у 2009 р. порівняно з початком 2008 р. у середньому становило близько 28 %. Проте, як було вже вказано вище, за прогнозами, відновлення зростання на ринку нафти на рівні 25 млн бар. На день у 2010 р. і 26 млн бар. на день у 2011 р. дасть зростання експортних операцій країн даного регіону у 2010 р. порівняно з 2009 р. у середньому на 16 %, у 2011 р. -- на 10 %.

Найбільша частка експорту в цьому регіоні припадає на країни МЕnap. Найбільшими арабськими експортерами у 2009 р. були Саудівська Аравія (202,5 млрд дол.), ОАЕ (202,3 млрд дол.), Іран (87,1 млрд дол.) і Кувейт (61,9 млрд дол.).

Найбільшими арабськими імпортерами у 2005 р. були ОАЕ (45 млрд дол.), Саудівська Аравія (36 млрд дол.), Єгипет (15 млрд дол.), Марокко (14 млрд дол.), Алжир (13 млрд дол.), Туніс (11 млрд дол.), Ліван (7 млрд дол.), Кувейт (10 млрд дол.), Оман (6,5 млрд дол.), Сирія (5 млрд дол.).

У 2009 р. імпорт товарів і послуг арабських держав становив: країни МЕNAP -- 909,1 млрд дол.; РСАДПЗ -- 448,0; країни Магрібу -- 136,6; країни Машреку -- 123,7 млрд дол.

Основними країнами -- споживачами імпорту в 2009 р. стали ОАЕ (187,5 млрд дол.), Саудівська Аравія (163,6 млрд дол.), Іран (75,4 млрд дол.), Ірак (54,5 млрд дол.), основними статями імпорту останніх двох держав є озброєння.

Також у великих кількостях купується продовольство (10 % мпорту). Перше місце у списку продовольчих товарів посідають зернові, особливо пшениця та ячмінь (14 % світового імпорту зерна припадає саме на арабський світ); на зерно припадає половина продовольчого дефіциту арабів. Друге місце традиційно посідає рослинна олія, третє -- молочні продукти, четверте -- цукор. У великих кількостях закуповується чай, тютюн і кава. Найвища залежність від ввезення життєво важливих товарів зберігається в монархіях Аравійського півострова. Ємен, Єгипет і Йорданія є великими одержувачами міжнародної продовольчої допомоги.

Країни Перської затоки, особливо Кувейт, Саудівська Аравія та ОАЕ -- країни -- лідери з імпорту золота. Як показує порівняння обсягів імпорту й експорту країн даного регіону, їх зовнішньоторговельна квота близька до 200 %, що говорить про високу залежність економік цих держав від динаміки і кон'юнктури на зовнішніх ринках (як на ринках сировини, так і споживчих ринках).

Протекціоністський захист експорту, за прогнозами, до кінця 2010 р. підвищиться на 19 % і ще на 10 % -- у 2011 р., у результаті чого очікується зростання зовнішнього поточного балансу з 70 млрд дол. у 2009 р. до 120 млрд дол. у 2010 р. і до 150 млрд дол. у 2011 р.

До традиційних партнерів по зовнішніх економічних зв'язках серед колишніх європейських метрополій приєдналися США, Японія і країни азійського Півдня. США вже підписали угоди про вільну торгівлю з Йорданією, Марокко, Бахрейном, ОАЕ і Оманом. Імпорт США з арабських країн на 85 % складається з постачань сирої нафті, і ця частка поступово збільшується мірою зростання потреб США у нафтопродуктах. У зв'язку із цим особливою увагою американців користуються країни Перської затоки, що були ще зовсім недавно безроздільною вотчиною Великобританії. Протягом останніх років взаємний товарообіг зростав на 35 % на рік, досягнувши у 2006 р. 38 млрд дол. Найважливішими арабськими партнерами для США стали Саудівська Аравія і ОАЕ, які придбали американських товарів на 10,7 і 10,2 млрд дол. відповідно.

На ринки країн Близького Сходу активно входять компанії Південної Кореї, компанії Goldstar і Samsung створюють спільні підприємства з виробництва теле- і відеоапаратури. Нафтовидобувні країни повністю орієнтовані на експорт нафти та нафтопродуктів, які дають до 90 % валютних доходів. Це найбільші нафтоекспортери світу, які практично єдиновладно панують на світовому ринку нафти, контролюючи дві третини її продажів. Проте останніми роками у структурі експорту нафтовидобувних країн поступово зростає частка зрідженого газу, алюмінієвого прокату, добрив, цементу.

Протягом останніх двадцяти років основним постачальником зброї в арабські країни були США. Постачання озброєння в окремі країни настільки великі, що виникають повну їх залежність від країн-постачальників і в ряді випадків рівносильні договору про військову співпрацю[16].

Латинська Америка

Основною експортною статтею експорту всіх країн Латинської Америки є продовольчі товари. Основними експортерами продукції сільського господарства по праву вважаються Колумбія і Бразилія, на їх частку припадає найбільша кількість експортованого кави. Також, важливу роль в продовольчих поставках грає Аргентина - лідер з виробництва зернових, і Еквадор - лідер з виробництва бананів.

Значну частку в експорті країн Латинської Америки займають руди чорних і кольорових металів. Наприклад, Чилі є великим експортером міді, Перу - експортером свинцю, цинку і міді, Болівія експортерів олова, Ямайка - бокситів.

Експортні поставки нафти і нафтопродуктів також важливі для економіки країн Латинської Америки. В якості додаткового продукту для експорту, її продають практично всі країни Латинської Америки. Експортують тільки нафту такі країни, як Венесуела, Болівія, Тринідад і Тобаго. Ці країни є так званими «чистими» експортерами нафти, де її експорт значно перевищує імпорт.

Що стосується бавовни, вовни і шкіри, тут ситуація йде таким чином: Мексика, Перу і Бразилія є основними експортерами бавовни. Аргентина і Уругвай переважають у сфері експорту вовни та шкіряної сировини.

Таким чином, аналізуючи структуру експорту країн Латинської Америки, можна зробити висновок, що основна маса країн залежить від експорту обмеженої кількості товарів з сировинного сектора, що, природно, негативно позначається на їх економіці. Варто відзначити, наприклад, що більше половини експортних поставок Чилі припадає на мідь, Еквадору - рівною мірою на нафту і Банани, Уругваю - на вовну, Бразилії та Колумбії - на каву. Більше 90% експортної виручки приносить Венесуелі, Болівії і Тринідад і Тобаго нафту і нафтопродукти, Ямайці - банани. Структура експорту досить диверсифікована лише в двох латиноамериканських країнах - Мексиці та Аргентині.

Що стосується структури імпорту - вона досить однорідна. Її основною складовою є високотехнологічні товари і обладнання. Така структура обумовлена низкою причин, основною з яких є те, що під впливом науково-технічного прогресу, латиноамериканські країни були змушені формувати у себе обробні галузі промисловості. Для їх формування були необхідні нові технології і розробки, які в силу відсталості країн, необхідно було закуповувати за їх межами. Таким чином, сформувалася стійка імпортна залежність країн Латинської Америки від високотехнологічних товарів і послуг, яка, з розширенням обробного виробництва, постійно зростає[17].

Пд-Сх Азія

Відсталість економіки країн Південно-Східної Азії, які спеціалізуються на виробництві дешевого с.-г. і промисловї сировини, обумовлює нестійкість їх господарства і велику залежність від світового ринку.

Країни Південно-Східної Азії реалізують на зовнішньому ринку від 12% (Індонезія) до 51% (Малайя) свого валового продукту. Основними продуктами експорту країн району є: каучук - Малайя, Індонезія, В'єтнам, Камбоджа; копра - Малайя, Філіппіни; цукор - Таїланд, Філіппіни; рис - Бірма, Таїланд, Камбоджа; чай - Індонезія; нафта - Індонезія, Бруней, Саравак; кольорові метали - Малайя, Бірма, Індонезія, Філіппіни. Ціни світового ринку на ці товари схильні до різких коливань і мають загальну тенденцію до зниження. Бірма за 100 фунтів рису в 2005 р. отримала 4,63 дол .; в 2009 - 4,14; в 2010 - 4.31. Малайя за 100 фунтів каучуку отримала в 2005 - 37,3 дол .; в 2009- 29,0; в 2010 - 22,3. До 2000 середня ціна на продовольчі товари, що вивозяться слаборозвиненими країнами, впала приблизно на 16-17% нижче рівня 1950.

Зовнішня торгівля Південно-Східної Азії все ще пов'язана в значній мірі з імперіалістичними державами, В 2000-2005 третину імпортно-експортних операцій припадала на частку західних країн, включаючи Англію, одна п'ята - на Північну Америку.

Підвищення цін на промислові товари, що експортуються капіталістичними державами Заходу, негативно позначається на економіці країн р-на. В 2005 на експортну виручку можна було імпортувати готових виробів на 10% менше, ніж в 2009.

Для більшості країн Південно-Східної Азії характерно за останнє десятиліття скорочення резервів іноземної валюти і золота. Зовсім інший характер носить торгівля країн Південно-Східної Азії з соціалістичними країнами. Вона здійснюється на взаємовигідній основі. В обмін на традиційні товари свого експорту країни Південно-Східної Азії отримують необхідні їм промислові товари, обладнання тощо. Довгострокові угоди про товарообмін, що існують між країнами Південно-Східної Азії і соціалістичними державами, забезпечують слаборозвиненим країнам гарантований ринок збуту, що має велике значення для виконання планів перспективного розвитку. Розрахунки за угодами проводяться, як правило, по клірингу і в місцевій валюті. Це дозволяє країнам району економити дефіцитну іноземну валюту[23].

Австралія та Океанія

Роль зовнішньої торгівлі в економіці Австралії дуже велика. Експорт є одним з головних джерел отримання іноземної валюти. Усередині країни-фірми, які можуть збільшити свій експорт, користуються знижкою при податковому обкладанні. Для експортерів полегшені умови фінансової платежів, а також створено спеціальну корпорація з експортного страхування. В кінці 70-х років понад 47% загальної вартості австралійського експорту припадало на різні сільськогосподарські товари, 27% - на продукцію гірничодобувної та понад 23% - обробної промисловості. З експортованого гірничорудної сировини перше місце займають залізна руда і концентрати, а друге - кам'яне вугілля.

Імпорт представлений різними машинами, використовуваними в сільському господарстві, будівництві й обробній промисловості (понад 40%), капітальним обладнанням (більше 22%), споживчими і продовольчими товарами, мастилами та іншими товарами. Ввезення мінеральної сировини і напівфабрикатів вкрай невеликий (від 6 до 7%). Ввозяться нафту і нафтопродукти, фосфорити, а також хромові руди і в невеликій кількості руди або концентрати інших металів.

Австралія імпортує товари головним чином із США, Великобританії, Японії та ФРН. У країни Східної і Південно-Східної Азії Австралія вивозить продовольчі товари, а також вугілля, деякі види машин, текстиль, взуття та ін. Імпорт з цих країн в основному становлять натуральний каучук, нафту, чай, кава, рослинне масла і волокна, пакувальні матеріали . Обсяг торгівлі Австралії з територіями Океанії невеликий. Однак Австралія завоювала досить міцні позиції в торгівлі з ними, потіснивши Великобританію та інші країни[18].

Африка

Зовнішня торгівля орієнтована на регіони за межами Африки, оскільки національні економіки практично не доповнюють одна одну. Це гальмує розвиток інтеграції.

Найбільшою з африканських інтеграційних груп країн є Економічне співробітництво держав Західної Африки, ЕКОВАС (Economic Community of West African States, ECOWAS), яке було утворено в 1975 році. До складу організації входять 16 країн: Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-дґІвуар, острови Зеленого мису (Кабо Ведре), Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сґєра-Леоне, Того. Найпотужнішою та найперспективнішою в економічному відношенні тут є Нігерія. А загалом у країнах угруповання проживає понад 180 млн. чол., ВВП становить понад 63 млрд. дол., при 345,4 дол. на душу населення і частки світового експорту в 0,6%.

Основні зусилля співтовариства спрямовані на ліквідацію внутрішніх тарифів та встановлення єдиного зовнішнього тарифу, що повинно перетворити ЕКОВАС на митний союз на зразок ЄС. Проте досягнення цієї мети бачиться надто проблематичним, оскільки в регіоні існують й інші види міждержавного співробітництва, відсутня заінтересованість в успішній діяльності організації та низький базовий рівень розвитку держав-членів.


Подобные документы

  • Становлення світового товарного ринку. Зовнішньоторговельний оборот Росії. Економічне співробітництво держав Західної Африки. Упакування, як засіб перевезення товарів при міжнародній торгівлі. Шляхи підвищення безпеки та полегшення світової торгівлі.

    курсовая работа [266,5 K], добавлен 11.01.2016

  • Сутність міжнародної торгівлі та її види. Динаміка експорту та імпорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки. Основні перспективи розвитку міжнародної торгівлі в умовах її інтеграції. Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі.

    курсовая работа [137,6 K], добавлен 06.10.2010

  • Специфічні риси міжнародної торгівлі, особливості механізмів її фінансування. Виграш від міжнародної торгівлі для вітчизняних міжнародних фірм. Державне регулювання міжнародної торгівлі. Експорт як стратегія одержання прибутків країною, основні перешкоди.

    контрольная работа [38,9 K], добавлен 05.10.2012

  • Сутність міжнародної торгівлі, її форми та основні теорії. Характеристика сучасних тенденцій бартеру. Аналіз розвитку бартерних відносин в міжнародній торгівлі. Проблеми та перспективи розвитку зустрічної торгівлі у світовому господарстві та в Україні.

    дипломная работа [1,1 M], добавлен 28.05.2013

  • Торгівельні відносини: сутність та еволюція. Роль міжнародної торгівлі у розвитку світового господарства. Аналіз класичних, неокласичних та альтернативних концепцій торгівлі. Напрями модернізації теорій міжнародної торгівлі в сучасному суспільстві.

    курсовая работа [197,6 K], добавлен 28.12.2013

  • Історія розвитку Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Комплексне дослідження правових засад і принципів становлення Світової організації торгівлі. Принципи реалізації Світовою організацією міжнародної торговельної політики та міжнародної торгівлі.

    статья [31,7 K], добавлен 11.09.2017

  • Теоретико-методологічні основи дослідження міжнародної торгівлі. Показники та сучасні тенденції у її розвитку. Вплив діяльності зон вільної торгівлі на розвиток світового господарства. Ефект впливу на обсяги, структуру та динаміку міжнародної торгівлі.

    курсовая работа [322,3 K], добавлен 29.05.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.