Україна і Світова організація торгівлі

Забезпечення функціонування системи світової торгівлі на основі єдиних правил. Функціонування механізму по вирішенню міждержавних суперечок у сфері міжнародної торгівлі. Проблеми адаптації України в Світову організацію торгівлі та шляхи їх вирішення.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 06.11.2013
Размер файла 38,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Кафедра господарського права

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

на тему:

«Україна і СОТ»

Виконала: студентка факультету підготовки

кадрів для Пенсійного фонду України,

ІV к., гр. 6

Пренко А.В.

Перевірила: ас. Хорт Юлія Валеріївна

Харків - 2012

Зміст

Вступ

1. Історія створення СОТ

2. Правова основа СОТ

3. Шлях України в СОТ

4. Україна в СОТ: проблеми адаптації та шляхи їх вирішення

5. Результати членства України в СОТ

6. «Шматочок» СОТ в Україні: Центр обробки Запитів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Після набуття Україною членства в СОТ особливо актуальним стало питання успішної адаптації економіки країни до нових умов. Тоді експертами з питань щодо членства в СОТ було представлено цілий перелік потенційних переваг та загроз від приєднання України до СОТ. Але до сьогодні ці переваги в основному продовжують залишатися потенційними, у той час, коли більшість загроз уже справдилися, у чому не останню роль, крім звичайної неготовності вітчизняної економіки, відіграла й світова фінансово-економічна криза. Тому в сучасних умовах на порядку денному стоїть питання перетворення потенційних переваг від членства в СОТ у реальні, з одночасним усуненням негативних факторів, що виникли з різних причин, та виокремленням напрямків адаптації економіки до вимог організації.

Кодекси та конвенції, які діють у системі СОТ не є прийнятними для всіх без винятку країн. Тому у відносинах між економічно розвинутими та країнами, що лише вступили на шлях свого розвитку виникають проблеми та непорозуміння.

Не виняток і Україна, яка нещодавно стала на шлях побудови країна-члена СОТ. Проте, вже зараз складаються думки які негативно та позитивно оцінюють членство держави в даній організації, тоді як це питання потребує всебічного розгляду з об'єктивною оцінкою як переваг, так і загроз для формування комплексної моделі успішної адаптації України до нових умов, в цьому випадку варто зазначити таких дослідників: І. В. Хаджинов, Г. Є. Петрова, В. М. Клочко та ін. Завдання дослідження полягають в аналізі принципів та механізмів, на яких базується діяльність СОТ, для прогнозування можливих наслідків членства України в цій міжнародній організації. Результати дослідження необхідні для якомога ефективнішого використання переваг та нейтралізації можливих негативних наслідків входженню України в Європейський простір.

1. Історія створення СОТ

Спроби створити Світову торгову організацію були розпочаті відразу по закінченні Другої світової війни. Люди, що цим займалися, ясно представляли, що така важлива ділянка міжнародного економічного спілкування, як міжнародна торгівля, не може існувати без загальноприйнятих правил руху на світовому ринку. У 1947-1948 р. був створений проект, статут повної міжнародної торгової організації. У розробці цього проекту брали участь і спостерігачів від Радянського Союзу. Він був частиною післявоєнної організації світу. Політична організація світу - це Організація Об'єднаних Націй, а економічна повинна була складатися з трьох головних елементів, два з яких вже існували - Міжнародний валютний фонд і Всесвітній банк. Третій елемент створений не був. Цього не відбулося з вини Сполучених Штатів Америки.

Другий раз створити міжнародну торгову організацію намагалися в 1955 р. Зробити це не удалося знову через американців.

У 1964 р. ініціативу виявив Радянський Союз. Тоді через опір західних країн реалізувати цю спробу цілком не удалося. Була створена лише квазіміжнародна торгова організація, що називається Конференція ООН по торгівлі і розвитку. Вона діє і сьогодні. Тільки в 1987 р. почалися багатосторонні торгові переговори, з яких виросла Світова торгова організація.

У ході Уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів країн-учасниць ГАТТ 1986-1994 р. був підписаний ряд Угод, що стали юридичною базою для створення Світової торгової організації - СОТ. Уряди погодили умови доступу до ринків для того, щоб дозволити бізнесу перетворити торгові поступки в нові торгові можливості.

У 1990 р. Радянський Союз став спостерігачем у Генеральній угоді з тарифів по торгівлі, з якої виросла Всесвітня торгова організація.

Мета створення СОТ - забезпечення функціонування системи світової торгівлі на основі єдиних правил таким чином, щоб ринки залишалися відкритими і щоб доступ на них не міг бути порушений введенням раптових і довільних обмежень на імпорт. У той же час країни-члени СОТ мають право на введення захисних антидемпінгових і компенсаційних мір для обмеження доступу на свій ринок. Уведення таких мір можливо в зв'язку з настанням кризової ситуації в тій чи іншій галузі чи в зв'язку з порушенням торговими партнерами принципів СОТ. Проте ділові співтовариства в багатьох країнах дотепер не до кінця інформовані про переваги торгової системи СОТ. Основна причина цього - величезна складність системи, що дотепер заважає діловим людям одержати від її вигоду й осмислити її положення і правила. У той же час маловідомо, що ця правова система не тільки комерційно вигідна виробникам і торговим підприємствам, але і надає їм великі права.

Штаб-квартира СОТ знаходиться у м. Женева (Швейцарія). Основною метою СОТ є створення на основі єдиних правових норм торгової системи, при якій підприємства країн-членів СОТ можуть торгувати один з одним на основі справедливої і вільної конкуренції. Правила СОТ на перший погляд можуть показатися складними і заплутаними, але на самому діли вони засновані на трьох простих принципах:

· принципі найбільшого сприяння, що означає надання іноземним товарам і іноземним постачальникам послуг таких же умов на внутрішньому ринку держави-учасника, які надаються іноземним товарам і іноземним постачальникам послуг із третіх держав-учасників. Тобто, мова йде про недискримінацію між товарами (роботами, послугами) з різних країн-учасниць;

· принципі національного режиму, який припускає, що країнам-учасницям не слід застосовувати менш сприятливий режим у відношенні іноземних товарів і послуг, чим той, котрий застосовується у відношенні вітчизняних аналогічних товарів і послуг. У той же час у відношенні послуг можливо зробити визначені вилучення, що дадуть національним постачальникам послуг більш пільгові умови діяльності на ринку;

· принципі транспарентності, що є ключовим у юридичній системі СОТ. Хоча формально він закріплений тільки в Генеральній угоді по торгівлі послугами (ГАСТ), цей принцип пронизує всю систему Угод у рамках СОТ. Він означає, що для забезпечення доведення до відома іноземних постачальників товарів (робіт, послуг) всієї інформації, що стосується торгівлі відповідними товарами (роботами, послугами) у даній країні, країни зобов'язані публікувати документи, які містять норми права, що регулюють дані правовідносини. Крім того, кожна країна зобов'язується створити інформаційний центр, де інші країни-члени можуть одержати інформацію про закони і постанови, що діють у відповідних секторах економіки. Принцип транспарентності є міжнародно-правовим вираженням принципу незастосування неопублікованих нормативних правових актів, на якому засновані правові системи всіх цивілізованих країн світу.

СОТ не має правотворчих функцій, отже СОТ не є наднаціональною організацією, як, наприклад ЄС. Функції СОТ:

· СОТ є форумом багатосторонніх переговорів з питань міжнародної торгівлі;

· забезпечує функціонування механізму по вирішенню міждержавних суперечок у сфері міжнародної торгівлі;

· здійснює тлумачення міжнародних торгових договорів системи СОТ;

· встановлює контроль за реалізацією міжнародних торгових договорів системи СОТ шляхом механізму оглядів торговельної політики. [10; С. 16-17]

2. Правова основа СОТ

Усі країни-члени СОТ приймають зобов'язання щодо виконання основних угод і юридичних документів, об'єднаних терміном «багатосторонні торговельні угоди» (БТУ). Таким чином, із правової точки зору система СОТ являє собою

своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97% усієї світової торгівлі товарами і послугами.

Пакет угод Уругвайського раунду поєднує за сукупністю понад 50 БТУ й інших правових документів, основними з яких є Угода про створення СОТ і додані до неї БТУ:

Багатосторонні угоди:

* Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року. Визначає основи режиму торгівлі товарами, права і зобов'язання членів СОТ у цій сфері;

* Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1947 року. Визначає основи режиму торгівлі товарами, права і зобов'язання членів СОТ у цій сфері;

* Угода про сільське господарство. Визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами і механізми застосування заходів державної підтримки виробництва і торгівлі в цьому секторі;

* Угода про текстиль та одяг. Визначає особливості регулювання торгівлі текстилем і одягом;

* Угода про застосування санітарних та фіто санітарних заходів. Визначає умови застосування заходів санітарного і фітосанітарного контролю;

* Угода про технічні бар'єри у торгівлі. Визначає умови застосування стандартів, технічних регламентів, процедур сертифікації;

* Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи. Угода містить обмеження застосування заходів, що заохочують споживання вітчизняних товарів у зв'язку з капіталовкладенням;

* Угода про застосування статті VII ГАТТ 1994 (митна оцінка товарів). Визначає правила оцінки митної вартості товарів;

* Угода про передвідвантажувальну інспекцію. Визначає умови проведення передвідвантажувальних інспекцій;

* Угода про правила визначення походження. Визначає принципи походження товарів;

* Угода про процедури ліцензування імпорту. Установлює процедури і форми ліцензування імпорту;

* Угода про субсидії та компенсаційні заходи. Визначає умови і процедури застосування субсидій і заходів, спрямованих на боротьбу із субсидуванням;

* Угода про застосування статті VI ГАТТ 1994 (антидемпінг).

Визначає умови і процедури застосування заходів протидії демпінгу;

* Угода про захисні заходи. Визначає умови і процедури застосування заходів протидії зростаючому імпорту;

* Генеральна угода про торгівлю послугами. Визначає засади режиму торгівлі послугами, права і зобов'язання членів СОТ у цій сфері;

* Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Визначає права і зобов'язання членів СОТ в області захисту інтелектуальної власності;

* Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок. Встановлює умови і процедури врегулювання суперечок між членами СОТ у зв'язку з виконанням ними зобов'язань по всіх угодах СОТ;

* Механізм з огляду торговельної політики. Визначає умови і загальні параметри огляду торговельної політики членів СОТ.

Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:

* Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою (визначає зобов'язання сторін з лібералізації торгівлі в цьому секторі);

* Угода про державні закупівлі (установлює процедури допуску іноземних компаній до національних систем закупівель відповідно до державних потреб).

Друга частина пакета документів Уругвайського раунду (крім Додатків 1-4) складається з рішень і декларацій міністрів, прийнятих за підсумками міністерської наради в Марракеші (1994 р.), а також інших Домовленостей. У цих документах формулюються додаткові умови і правила, які приймають країни-члени СОТ. З урахуванням переліків національних зобов'язань щодо доступу на ринки товарів і послуг, повний пакет документів СОТ на сьогодні становить понад 30 тис. сторінок.

Існують також так звані секторальні тарифні ініціативи («нульовий варіант», «гармонізація торгівлі хімічними товарами», «інформаційні технології»), в яких на добровільний основі бере участь лише частина країн-членів СОТ (переважно це розвинені держави). Пакет документів Уругвайського раунду не є догмою, в

рамках СОТ постійно триває робота з удосконалювання угод з урахуванням практичного досвіду їхньої імплементації та тенденцій розвитку світової торгівлі з метою вирішення проблем, що виникають. СОТ постійно еволюціонує і в її діяльність включаються нові актуальні питання. [10; С. 34-36]

3. Шлях України в СОТ

Перебіг переговорів

Згідно зі статтею XII Марракеської угоди про заснування СОТ вступ у СОТ відбуватиметься на умовах, узгоджених між урядом держави-заявника і СОТ. На відміну від приєднання до інших міжнародних організацій, вступ у СОТ - це насамперед справа переговорів.

Сьогодні Україна дісталася завершального етапу вступного процесу.

Проведено 17 офіційних і чимало неформальних засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ .

На останньому засіданні, 25 січня 2008 року, члени Робочої групи ухвалили «вступний пакет» України: Звіт Робочої групи, розклади зобов'язань з доступу до ринку товарів і послуг, проект рішення Генеральної ради і протоколу про вступ.

5 лютого 2008 року вступний пакет розглянула і затвердила Генеральна ради СОТ. Президент України та Генеральний директор Світової організації торгівлі підписали Протокол про вступ України в СОТ.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України ухвалила закон № 250-VI «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі»:

«Верховна Рада України постановляє:

Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (981 049), підписаний у м. Женеві 5 лютого 2008 року, ратифікувати (додається)».

16 квітня 2008 року Президент України підписав закон про ратифікацію Протоколу, і того ж дня Міністерство закордонних справ направило СОТ повідомлення про це. З цього дня пішов відлік 30 днів - офіційного терміну від повідомлення про ратифікацію до членства в СОТ.

16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі. [10; С.20]

4. Україна в СОТ: проблеми адаптації та шляхи їх вирішення

В умовах євроінтеграційних тенденцій постає питання більш активної участі держави у вирішенні питань зовнішньоекономічної діяльності, при цьому не безпосередню роль відіграє пристосування України до вимог регулятивної системи Світової організації торгівлі. Переговорний процес щодо вступу розпочався ще з 1993 року і завершився лише у 2008 році. За цей час у ході дискусій між прибічниками і противниками вступу розглядалися багато переваг та небезпек від входження України до Світової організації торгівлі. Для вироблення моделі успішної адаптації України до умов членства в СОТ доцільно проаналізувати ті з них, які нині набули найбільшої актуальності.

З позитивних наслідків для держави більш-менш реалізувалися лише такі, як забезпечення передбачуваних торговельно-економічних відносин України з країнами-членами СОТ та можливість об'єктивно висловлювати свою точку зору стосовно головних елементів і чинників торговельної та інвестиційної політики. На підтвердження цього варто зазначити, що Україна бере участь у роботі органів СОТ та в багатосторонніх переговорах раунду «Доха-Розвиток», де має можливість піднімати різні питання і висловлювати позицію щодо окремих аспектів економічної і торговельної політики інших країн, які не завжди можна озвучити в рамках двосторонніх переговорів чи зустрічей [1].

Проте, для забезпечення можливості суттєво впливати на прийняття рішень у СОТ, Україні доцільно було б приєднатися до груп країн, які мають спільні з нею пріоритети. Наприклад, Україна, у якій сільське господарство є однією з провідних галузей, для захисту своїх інтересів у даній сфері могла б приєднатися до Кернської групи, в яку входять найбільші країни-експортери сільськогосподарської продукції. Що стосується покращення інвестиційного клімату та збільшення прямих іноземних інвестицій після вступу до СОТ, то це продовжує залишається лише потенційною перевагою.

Взагалі, приплив іноземних інвестицій (ПІІ) внаслідок набуття членства в СОТ зовсім не є правилом, а для країн, які за багатьма характеристиками подібні до України, часто спостерігався навіть протилежний результат. Так, досвід Киргизстану, Грузії та Молдови - перших країн СНД, що вступили до СОТ, переконливо свідчить, що членство в СОТ не є універсальним рецептом економічного зростання, а на початкових стадіях навпаки може бути чинником його гальмування. Наприклад, у Киргизстані обсяг прямих ПІІ в перші роки після вступу до СОТ скоротився в 3,8 раза, приплив ПІІ в Грузію від часу вступу (2000 р.) не перевищив рівня 1998 р., приплив ПІІ у Молдову після вступу також зменшився [2].

Події тут розвивалися відповідно до класичного принципу, за яким до країни з відносно несприятливим інвестиційним кліматом великі інвестиції приходять, тільки якщо в неї дійсно не можуть прийти товари. На рахунок цього варто зазначити, що прямі іноземні інвестиції в економіку країн Центральної та Східної Європи залучаються завдяки кваліфікованій і дешевій робочій силі та зростаючій орієнтації на європейські ринки, що в принципі зараз властиво Україні. Але при цьому факторами, що стримують інвестиції в такі країни, є нестабільність законодавства, надмірний податковий тиск, низька дисципліна виконання контрактів, недоліки в роботі судової системи, весь спектр яких також характерний для України. У даному сенсі, важливими мають стати зусилля уряду щодо загального покращання інвестиційного клімату в Україні. Значним кроком у цьому напрямку можна назвати створення в січні 2009 року Національного агентства України з іноземних інвестицій та розвитку [3].

Якщо розглядати такі потенційні наслідки членства в СОТ як зростання ВВП України та здійснення внутрішніх реформ, то вони були повністю нейтралізовані впливом світових кон'юнктурних змін, тобто світовою економічною кризою. Даний чинник також посилив зменшення надходжень до бюджету після скасування імпортних мит на європейську продукцію. Щоб зрозуміти, чому вплив світових кон'юнктурних змін на внутрішній ринок має такий сильний вплив в Україні, варто проаналізувати вітчизняну товарну структуру експорту. Для цього скористаємось показником частки десяти найбільших товарних груп у загальному обсязі експорту, більші значення якого відповідають меншій диверсифікації експортних потоків.

За 2009 рік даний показник склав 67,9 %. Це свідчить про досить низьку диверсифікацію українського експорту, що робить вітчизняну економіку вразливою до зовнішніх змін. А якщо врахувати, що найбільшу частку експорту займає продукція чорної металургії, сільського господарства та хімічної промисловості [5], тобто продукція з відносно низьким рівнем переробки, яка є досить чутливою до зовнішніх кон'юнктурних змін та характеризується частими ціновими перепадами, то можна дійти висновку, що товарна структура вітчизняного експорту вкрай недосконала і робить національну економіку надто залежною від зовнішніх факторів. Для вирішення цієї проблеми державі необхідно стимулювати утворення в традиційних галузях економіки завершених циклів виробництва з орієнтацією на сучасні технології, результатом чого має стати виробництво високотехнологічної продукції з великою доданою вартістю, а також сприяти зростанню менш розвинутих, але перспективних галузей. Це зробить вітчизняний експорт більш диверсифікованим та не настільки залежним від зовнішніх умов.

Стосовно можливих ускладнень у сфері державного регулювання економічного розвитку, то політика СОТ щодо цього полягає в поділі програм державної підтримки на програми «зеленої» та «жовтої» скриньки [3]. Програми «жовтої скриньки» - бюджетні програми субсидування, що спрямовані на стимулювання виробництва та підвищення прибутковості (підтримка цін на продукцію, здешевлення вхідних матеріально-технічних ресурсів та ін.). Програми «зеленої скриньки» - програми, які не спричиняють викривлень у торгівлі чи у виробництві або їх вплив є мінімальним, тобто наслідком такої підтримки не є надання цінової підтримки виробникам. При цьому на використання програм «зеленої скриньки» з боку СОТ не накладається жодних обмежень, а програми «жовтої скриньки» дозволяються лише в невеликих обсягах.

У даному питанні для України були одержані відносно вигідні домовленості щодо застосування програм «жовтої скриньки» в сільському господарстві, які дають змогу підтримувати галузь на рівні не меншому, ніж до вступу в СОТ. Так, Україна не має зобов'язань перед СОТ щодо скорочення внутрішньої підтримки, яка надається через програми «жовтої скриньки». Існує лише зобов'язання не перевищувати річний сукупний рівень підтримки, який встановлений у розмірі 3043 млн. грн. При цьому в Україні співвідношення між зеленими і жовтими програмами складає 25 до 75 % (для порівняння у Австралії - 91 до 9 %, США - 77 до 23 %, Канаді - 53 до 47 %) [3]. На початковому етапі даний чинник має позитивний вплив, оскільки дозволяє полегшити адаптацію вітчизняних підприємств до нових умов, але в подальшому, щоб не гальмувати ріст їх конкурентоспроможності, жовті програми потрібно поступово замінювати зеленими, які повинні включати видатки на створення інфраструктури, консалтинг, маркетингові послуги, охорону навколишнього середовища, розбудову сучасної системи технічних стандартів тощо.

Що стосується наслідків членства України в СОТ для виробників, то з позитивних наслідків для них частково реалізувалися такі, як полегшення доступу до іноземних ринків товарів та послуг, капіталів, потенційне розширення ринків збуту та зменшення втрат від дискримінаційних заходів з боку інших країн. На рахунок цього потрібно сказати, що після вступу була відмінена значна кількість обмежень на імпорт української продукції до країн-членів СОТ (наприклад, припинення квотування експорту металопродукції з України на ринок ЄС), що дозволило українським експортерам значно розширити ринки збуту своєї продукції. Також було припинено провадження необгрунтованих антидемпінгових розслідувань, від яких потерпають українська металургійна та хімічна галузі [4].

Але ці та інші позитивні наслідки для виробників не можуть повністю або навіть частково реалізуватися через вплив різних негативних чинників. Так, збільшення прибутків унаслідок зниження торговельних бар'єрів для українських товарів на світових ринках практично не відбулося через настання економічної кризи невдовзі після вступу до СОТ. Зростання якості української продукції та впровадження високих стандартів захисту довкілля не може відбутися через складнощі з пристосовуванням українських підприємств до нових стандартів продукції.

Низький рівень вітчизняних стандартів по-перше робить українську продукцію неконкурентоспроможною, звідки випливає і неготовність вітчизняних виробників до жорсткої міжнародної конкуренції, і ризик насичення ринку імпортними товарами, а по друге дотримання основного принципу СОТ - недискримінаційності - робить санкціонованим в Україну імпорт низькоякісної продукції. Якщо порівнювати вітчизняні стандарти із зарубіжним, то, наприклад, в ЄС перевіряють 74 норми вмісту антибіотиків у сільськогосподарській продукції, а в Україні - лише 3 [5]. Тому державному керівництву потрібно працювати в напрямку гармонізації українських стандартів зі стандартами ЄС, бо якщо внутрішні стандарти на продукцію низькі, то й імпорт, відповідно, також буде низької якості.

Але прийняття високих стандартів продукції нічого не варте, якщо вітчизняні підприємства не зможуть дотримуватись їх. Тому для сприяння підвищення стандартів якості продукції, зокрема для сільськогосподарських підприємств, доцільно було б скористатися досвідом Канади. Так, канадські фермери працюють ефективно за рахунок об'єднання в асоціації. Наприклад, є асоціація виробників яловичини. Асоціація займається маркетингом, реалізацією продукції, всіма адміністративними питаннями, захищає національного виробника. Фермеру потрібно тільки займатись виробництвом продукції і все це коштує йому 3 долари податку з кожної проданої корови.

У нас же для того, щоб створити ефективну асоціацію, потрібно, щоб вона нараховувала не менше 50 учасників ринку, плюс пройти через Антимонопольний комітет, який постійно змінює свої умови. Стосовно можливого дорожчання ресурсів на внутрішньому ринку внаслідок збільшення їхнього експорту, то даний чинник хоч ще не давав про себе знати, але може реалізуватися вже в недалекому майбутньому. Тому державі необхідно налагодити ефективні механізми проведення відповідної антидемпінгової політики в разі виникнення подібних ситуацій.

Якщо розглядати наслідки членства України в СОТ для споживачів, то тут не можна відзначити практично жодного з позитивних наслідків, за винятком хіба що розширення асортименту товарів і послуг. Якщо розглядати інші потенційні наслідки, то зниження ціни товарів і послуг внаслідок зниження тарифних і нетарифних бар'єрів фактично не відбулося через високу інфляцію і відсутність зростання реальних доходів населення, зростання якості товарів і послуг також не відбулось через низькі внутрішні стандарти, а посилення захисту прав споживачів відповідно до європейських стандартів відображається лише формально, у той час як необхідне створення реально дієвих інститутів, які б займалися захистом прав споживачів.

5. Результати членства України в СОТ

світовий торгівля міждержавний україна

Схвалення ВР України 16 травня 2008 року Закону України «Про ратифікацію протоколу про вступ України до СОТ» завершило більш ніж 14-тирічний процес переговорів про набуття державою членства в цій Організації.

Система зобов'язань України як члена СОТ є віднині складовою частиною єдиної політики у сфері державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відзначені зобов'язання передбачають:

трансформацію і зв'язування рівнів мита та лібералізацію режиму доступу до ринку послуг;

гармонізацію національного законодавства з вимогами та правилами СОТ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до СОТ»;

реалізацію єдиної державної зовнішньоекономічної політики з урахуванням Закону України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до СОТ» [6].

Членство в СОТ створює достатні умови для інтеграції України до європейського економічного простору, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу і міжнародної торгівлі, сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій тощо.

Участь України в переговорах Світової організації торгівлі у рамках раунду Доха-Розвиток, а також у багатосторонніх та двосторонніх переговорах у рамках СОТ забезпечено Указом Президента від 26 серпня 2008 року № 767/2008 «Про делегацію України для участі в переговорах у рамках Світової організації торгівлі», яким затверджено склад та Главу делегації України.

З метою належної імплементації положень Протоколу про вступ України до СОТ та системи угод СОТ, Міністерством економіки України ініційовано та розроблено План заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ, затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. № 1381 р. [7].

Головною метою Плану є створення умов для нейтралізації можливих негативних наслідків для української економіки у зв'язку із набуттям Україною членства в СОТ та забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки [7].

План передбачає комплекс заходів, структурованих відповідно до визначених сфер (галузей) економіки, зокрема: торгівлі товарами, сільського господарства, промисловості, транспорту і зв'язку, технічного регулювання, забезпечення якості та безпечності харчової продукції, фінансової сфери, соціальної політики та ринку праці тощо.

Виконання кожного пункту плану заходів покладено на центральні органи виконавчої влади відповідно до компетенції з конкретними строками виконання. Реалізація галузевих програм та державних цільових програм, затверджених відповідними нормативними актами, сприятиме розвитку вітчизняного ринку товарів і послуг та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Водночас, основним чинником успішного виконання відзначених програм є, безумовно, їх фінансування. Обмеженість фінансових ресурсів ускладнює реалізацію політики із забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки в рамках повноправного членства України в СОТ.

План першочергових заходів щодо виконання зобов'язань України в рамках членства у Світовій організації торгівлі, затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1570-р, визначає програму заходів ЦОВВ на короткострокову перспективу [8].

Він передбачає гармонізацію законодавства до єдиного нормативного рівня з положеннями Протоколу про вступ України до СОТ, запобігання застосуванню щодо України обмежувальних заходів з боку країн-членів СОТ, а також сприяння зміцненню авторитету України як надійного і передбачуваного партнера на міжнародній арені.

Ці та інші документи передбачають розробку та прийняття низки нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади, направлених на ефективне дотримання Україною положень відповідних угод СОТ. Водночас, законодавча робота під координацією Мінекономіки з імплементації зобов'язань України здійснюється з максимально можливим урахуванням інтересів вітчизняних виробників.

У частині законодавчого забезпечення процесу вступу України до СОТ Верховною Радою України упродовж 2008 року було додатково прийнято 7 законів. Нині на розгляді Верховної Ради знаходиться ще низка законопроектів.

Приведення нормативно-правової бази України у відповідність до зобов'язань в рамках членства в Світовій організації торгівлі й положень угод СОТ залишається пріоритетним напрямком діяльності Кабінету Міністрів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Важливою перевагою набуття Україною членства в СОТ є створення прозорого та передбачуваного бізнес-середовища. Обов'язковою умовою для цього є удосконалення систем стандартизації, сертифікації, застосування санітарних, фітосанітарних заходів та технічних регламентів. Таке удосконалення для держави має особливе значення і може бути забезпечено лише у вигляді кардинальної реформи всієї вітчизняного системи технічного регулювання. Беззаперечним є те, що система технічного регулювання країни повинна бути ефективною та прозорою.

Після набуття Україною членства в СОТ використовується аргумент щодо заборони підприємствам виробляти продукцію, яка не буде відповідати міжнародним стандартам якості, а тому їх ринкову нішу займуть Іноземні постачальники більш якісних товарів. Це не відповідає дійсності, якість продукції, що реалізується на ринках країн-членів СОТ, не регламентується угодами Організації. Стандарти, що існують в країні, можуть бути більш ліберальними, ніж міжнародні стандарти якості КО.

Основним стимулом для впровадження підприємствами систем управління якістю є не формальні вимоги СОТ, а необхідність підвищення конкурентоспроможності продукції власного виробництва.

Як підтверджує досвід членів СОТ, інструментом, що дозволяє державі захистити своїх громадян від споживання недоброякісної і небезпечної продукції, є процедури оцінки відповідності.

Зазначені процедури стосовно продукції в Україні проводитимуться на доринковій стадії. На стадії обігу продукції, тобто на ринку, відповідність продукції вимогам технічних регламентів визначатиметься шляхом проведення державного контролю та нагляду уповноваженими органами виконавчої влади. У разі виявлення в результаті контрольно-наглядових заходів невідповідності продукції встановленим вимогам органи державного контролю та нагляду застосовуватимуть законодавчо передбачені заходи щодо недопущення вчинення шкоди споживачеві [6].

Членство в СОТ для будь-якої країни є необхідною умовою повноцінної інтеграції у світове господарство. Для України, з обсягом експорту товарів та послуг, який становить близько половини ВВП, вступ до СОТ забезпечив міжнародно-правовий рівень торговельних стосунків з країнами-членами Організації. Україна, за даними Секретаріату СОТ, за обсягами торгівлі посідає 33 місце у світовій системі торгівлі.

Починаючи з 2005 року, спостерігається щорічне зростання показників промислового виробництва, зовнішньої торгівлі, ВВП та прямих іноземних інвестицій. Тобто, вступ України до СОТ здійснювався у сприятливих економічних умовах. Процес поглиблення торговельно-економічного партнерства між Україною та країнами світу після набуття державою членства у СОТ було збережено.

Аналіз впливу членства держави в СОТ на активізацію зовнішньоторговельної діяльності вітчизняних підприємств можна зробити на основі порівняльного аналізу статистичних даних зовнішньоекономічної діяльності за 2007-2008 рр. за умови виключення впливу інших основних чинників [9].

Так, експорт до країн-членів ЄС товарів за 2008 рік становив 18,1 млрд дол. США, що більше ніж за 2007 рік на 30% або 4,2 млрд дол. США. Одним із основних позитивних чинників, що вплинув на експорт промислової продукції після вступу України до СОТ, є припинення квотування експорту української металопродукції на ринок ЄС.

Зовнішньоторговельний обіг між Україною та США в порівнянні з 2007 роком збільшився на 217,3 млн. дол. США або на 85%.

Експорт товарів із України до країн Африки у 2008 році становив 3,9 млрд дол. США, імпорт - 1,6 млрд дол. США. Це найбільші показники торгівлі з країнами Африки за всю історію України.

Позитивний вплив на динаміку експорту Центральної та Східної Європи також пов'язується зі скасуванням кількісних обмежень на шість груп металопродукції, що дозволило суттєво збільшити експорт металопродукції до окремих країн регіону, зокрема до Болгарії - більш як у 3 рази, Румунії - у 1,7 рази тощо.

Позитивна динаміка українського експорту до країн Азіатсько- тихоокеанського регіону пов'язана зі скасуванням кількісних обмежень на імпорт у країни регіону металопродукції та продукції хімічної галузі.

Водночас, аналіз роботи промислових підприємств не дозволяє зробити висновків щодо наслідків членства України в СОТ з огляду на негативний вплив світової фінансово-економічної кризи на розвиток вітчизняної промисловості. Сільське господарство було найважливішою складовою переговорного процесу в рамках вступу України до СОТ. Основною метою успішного завершення цих переговорів було забезпечення належного рівня підтримки агропромислового комплексу країни та створення умов для конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського виробника після вступу до СОТ.

Незважаючи на те, що з вступом до СОТ держава змушена була здійснити певну лібералізацію доступу до ринку, Україні вдалось відстояти свою позицію та досягти компромісу стосовно принципових питань переговорів.

Домовлений рівень державної підтримки сільського господарства, за умов певного реформування механізму надання такої підтримки, передбачає достатні можливості для захисту вітчизняного агропромислового комплексу в умовах членства у СОТ.

Аналіз макроекономічних показників аграрного сектору економіки України з метою визначення системних змін у зв'язку зі вступом України до СОТ ускладнено розгортанням в Україні з листопада 2008 року світової фінансової кризи та несприятливою ціновою кон'юнктурою на світовому аграрному ринку. Водночас, макроекономічні показники аграрного сектору не можуть виявити системних змін у обсягах імпорту, експорту, надходжень до бюджету та виробництва продукції сільського господарства, які були б винятково пов'язані зі вступом України до СОТ. Позитивним є висновок, що загроза погіршення торговельного сальдо у зв'язку зі значною лібералізацією доступу до Українського ринку сільськогосподарських товарів виявилась невиправданою.

Однак, структура експорту сільгосппродукції зазнала суттєвих змін, збільшення обсягів відбулось за 5 основними товарними позиціями, а саме: олія соняшникова (14,3%); пшениця (14,23%); ячмінь (12,45%); насіння рапсу (11,14%) та кукурудзи (5,94%). Зменшення рівня диверсифікації робить аграрний сектор України більш залежним від світової кон'юнктури на відзначених ринках [9].

Зовнішньоторговельний обіг продукції АПК України за 2008 рік становив 18,0 млрд дол. США, що в 1,6 рази більше ніж у 2007 році. Позитивне зовнішньоторговельне сальдо становило 4,5 млрд дол. США. У порівнянні з відповідним періодом минулого року експорт збільшився на 66% та склав 11,3 млрд дол. США, імпорт - на 55,3% та становив 6,76 млрд дол. США.

Станом на 1 березня 2009 року у сільськогосподарських підприємствах (крім малих) було в наявності 16,2 млн. тонн зерна (на 35 відсотків більше у порівнянні з відповідним періодом минулого року), у тому числі пшениці 7,9 млн. тонн (на 45 відсотків більше), що свідчить про значний експортний потенціал сільського господарства та є базою активізації роботи переробних підприємств харчової промисловості та тваринницької підгалузі.

Нині першочерговим завданням агропромислового комплексу є реформування механізму надання державної підтримки відповідно до принципів СОТ.

Порушення макростабільності на зовнішніх ринках знайшло свій відгук у внутрішніх процесах України. Саме результатом поглиблення рецесійних процесів у світі, зниження попиту та цін на світових товарних ринках, які посилились у II половині 2008 року, стало уповільнення зростання вітчизняної економіки: з 6,5 відсотка у січні-червні 2008 року до 2,1 відсотка в цілому за 2008 рік.

Найсуттєвішою перевагою членства України у СОТ повинно було стати збільшення іноземних інвестицій в економіку України. Однак, згідно з даними Держкомстату, чистий приріст прямих іноземних інвестицій за 2008 рік становив 6,2 млрд дол. США, що на 22,1 відсотка менше приросту 2007 року. Зменшення притоку інвестицій відбулося саме у II півріччі 2008 року (на 0,737 млн. дол. США).

Варто відзначити, що такого стрімкого негативного розвитку подій, який відбувся наприкінці 2008 року в Україні, не очікували більшість із експертів. Внаслідок посилення кумулятивного ефекту поширення світової фінансової кризи та суттєвого звуження зовнішнього попиту, спостерігалось обвальне зменшення обсягів виробництва, починаючи з III кварталу, саме в експортоорієнтованих секторах економіки (насамперед, хімічному та металургійному). Все це доповнилось падінням фондового ринку, посиленням нестабільності валютного ринку (знецінення національної валюти), погіршенням стану на ринку банківських кредитів та депозитів, наростанням негативних очікувань суб'єктів ринку тощо.

Початок 2009 року характеризується продовженням негативних тенденцій кінця 2008 року, які сформувались в українській економіці під впливом поширення рецесійних процесів у світі, зниження попиту та цін на світових товарних ринках тощо.

У січні-лютому 2009 року світові ціни на чорні метали за 8 регіонами світу знизились на 6,3 відсотка, що значно позначилось на зниженні обсягів виробництва експортоорієнтованих галузей промисловості, хоча у лютому спостерігалось призупинення цього падіння.

Внаслідок зменшення світового попиту та зниження цін на світових товарних ринках, за даними Держкомстату, експорт товарів у січні 2009 року зменшився на 40 відсотків у порівнянні з груднем 2008 року. Водночас, падіння імпорту було більш суттєвим. Девальвація національної валюти та обмеження доступу до кредитних ресурсів в умовах загального згортання внутрішнього попиту призвело до скорочення обсягів імпорту товарів у січні проти грудня 2008 року на 57,3 відсотка. У січні 2009 року, до прийняття вищезазначеного Закону, сальдо зовнішньої торгівлі товарами вже набуло позитивного значення - 397,8 млн. дол. США.

Загальний аналіз зовнішньоторговельних відносин України свідчить, що вступ держави до СОТ позитивно вплинув на гармонізацію торговельно-орієнтованого законодавства держави з договірно-правовою системою СОТ і сприяв активізації торговельних відносин з країнами-членами Організації.

Водночас, обґрунтований аналіз наслідків для української економіки набуття державою членства в СОТ, з огляду на значний негативний вплив на всі сектори економіки світової фінансової кризи та ураховуючи відсутність офіційних статистичних даних за повний річний період з дати вступу держави до Організації, зробити неможливо.

6. «Шматочок» СОТ в Україні: Центр обробки запитів

Центр обробки запитів країн - членів СОТ і Світової організації торгівлі та їх інформування відповідає за забезпечення дотримання правил СОТ, реалізацію відповідних прав та поширення відповідної інформації. В Україні Центр був

створений для забезпечення доступу та обміну інформацією щодо змін торговельного режиму України та інших країн СОТ.

Функції Центру:

* отримання, обробка та обмін інформацією з членами СОТ та Секретаріатом СОТ;

* опрацювання запитів та нотифікацій від членів СОТ, надання відповідей та нотифікацій членам СОТ у зв'язку зі змінами у торговельному режимі України;

* надання інформації про СОТ зацікавленим сторонам в Україні;

* координація членства України у міжнародних організаціях та участь відповідних центральних та місцевих виконавчих органів влади у міжнародних заходах;

* аналіз міжнародних торговельних угод;

* координація заходів, спрямованих на отримання, опрацювання та обмін інформації в сфері міжнародних економічних відносин та міжнародної торгівлі;

* виконання інших заходів у відповідності з договорами ГАТТ/СОТ.

Однією з важливих переваг членства в СОТ є дотримання принципу прозорості та відкритості, що дає можливість виробникам країн СОТ (у тому числі й українським виробникам) знати, які правила та норми застосовуються до їх продукції, коли вона реалізується як на національному ринку, так і на ринку будь-якого іншого члена СОТ. Принцип прозорості є елементом створення більш надійного торговельного режиму, в якому виробники та експортери діятимуть, ефективніше використовуючи можливості нових ринків.

Країни СОТ зобов'язані сповіщати своїх торговельних партнерів про будь-які зміни у власних торговельних режимах шляхом централізованого надсилання повідомлень (нотифікацій) до Секретаріату СОТ.

Центр має забезпечити чітке дотримання Україною своїх зобов`язань відповідно до угод СОТ, а також повну інформованість зацікавлених сторін в Україні стосовно торговельних заходів інших країн СОТ, які можуть мати

значний вплив на виробників та експортерів в Україні.

Для того, щоб досягти цього, Центр:

* сповіщає про вжиті Україною заходи або шляхом подання нотифікацій ad hoc (в момент введення в дію заходу), або поданням регулярних нотифікацій, які вимагаються різноманітними угодами СОТ до Секретаріату СОТ, який

розповсюджує їх серед країн СОТ;

* відповідає на запити, адресовані Україні від інших членів СОТ, відносно її законів, запланованих до введення в дію заходів та регламентів, що стосуються міжнародної торгівлі;

* здійснює моніторинг торговельних заходів, що нотифіковані іншими країнами СОТ відповідно до конкретних вимог, оцінює важливість цих заходів для України та у відповідних випадках подає власні коментарі та зауваження до відповідних органів влади країн, від яких надійшли нотифікації;

* подає в разі необхідності запити від України до країн СОТ для отримання додаткових пояснень, з'ясування конкретних цілей (мети, тривалості, особливостей дії регламентів та правил тощо) торговельних заходів з метою з'ясування потенційного впливу на торгівлю з тією чи іншою країною СОТ.

Заходи, на які поширюються угоди СОТ та які підпадають під дію вимог щодо забезпечення прозорості, включають такі заходи:

* тарифи

* тарифні квоти та додаткові збори

* кількісні обмеження, включаючи добровільні обмеження експорту та домовленості про регулювання ринку, що впливають на імпорт

* інші нетарифні заходи регулювання, зокрема ліцензування та вимоги продукції щодо змішування; змінні збори

* митна оцінка

* правила визначення походження товару

* регіональні торговельні домовленості

* державні закупівлі

* технічні бар'єри

* санітарні та фітосанітарні заходи

* захисні заходи

* антидемпінгові заходи

* компенсаційні заходи

* заходи, спрямовані на захист національного платіжного балансу

* мито податки на експорт

* експортні субсидії, податкові пільги та пільгове фінансування експорту

* зони вільної торгівлі

* експортні обмеження включно з добровільним обмеженням експорту та домовленостями про регулювання ринку

* інші види державної підтримки, надання включно з субсидіями і податковими пільгами

* будь-які інші заходи, передбачені багатосторонніми торговельними угодами, наведеними у Додатку 1A до Угоди СОТ. [10; С. 18]

Висновок

Членство держави у СОТ стало потужним стимулом реформування торговельного режиму, формування прозорої та передбачуваної регуляторної політики, що сприяло розвитку вітчизняного підприємництва, у тому числі через вихід на зовнішні ринки.

Удосконалення законодавства України для уніфікації його з законодавством країн-членів СОТ є першою вимогою для встановлення офіційних ділових відносин і виходу України на зовнішні ринки з якісним товаром, а також плавного і культурного з правової точки зору розвитку вітчизняного законодавства.

Проаналізувавши основні плюси і мінуси членства України в СОТ, було виявлено, що серед потенційних переваг реально досягнута лише незначна їх частина, решта ж нейтралізуються рядом негативних чинників, які актуалізувалися після вступу України до СОТ. Серед головних проблем успішної адаптації країни до умов членства в СОТ потрібно назвати необхідність покращення інвестиційного клімату, потребу у вдосконаленні товарної структури експорту, необхідність підвищення внутрішніх стандартів продукції і, відповідно, забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Тому для забезпечення успішної адаптації України до умов членства в СОТ не слід сліпо покладатися на обіцяні переваги вільної торгівлі, а натомість активно усувати структурні екстерналії та інституційні вади, шляхом використання прямих та непрямих методів державного регулювання економіки, які заважають повноцінному використанню переваг членства в СОТ.

Список використаної літератури

1. Петрова Г. Є. Вступ України до СОТ: умови та наслідки / Г. Є. Петрова // Держава та регіони. Серія : Економіка та підприємництво. -- 2009. -- № 2. -- С. 146--153.

2. Клочко В. М., Значення вступу України до СОТ для агропромислового комплексу / В. М. Клочко, В. В. Мерчанський // Економічний простір. -- 2009. -- № 22. -- С. 13--21.

3. Грищенко А. А. Умови реалізації національних економічних інтересів України в регулятивній системі СОТ / А. А. Грищенко // Актуальні проблеми економіки. -- 2009. -- № 9 (99). -- С. 19-- 25.

4. Хаджинов І. В. Вступ України у СОТ: переваги та ризики [Електронний ресурс] / І. В. Хаджинов, В. І. Хаджинов // Офіційний сайт національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pips/2009_1/171.pdf.

5. Ліссітса А. В. Український продовольчий експорт сьогодні і завтра [Електронний ресурс] / А. В. Ліссітса // Офіційний сайт Світової організації торгівлі. - Режим доступу: http://wto.in.ua/index.php?search=1&get=34&id= 1393.

6. Про ратифікацію Протоколу про вступ України до СОТ: Закон України // Відомості Верховної Ради України від 10.04.2008 № 250-VI.

7. План заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ, затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 1381-р // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 1381 -2008-%F0.

8. План першочергових заходів щодо виконання зобов'язань України в рамках членства у Світовій організації торгівлі, затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1570-р // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1 .rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1570-2008-%F0.

9. Довідка щодо сільського господарства України в умовах СОТ // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.me.gov.ua/control/uk/ publish/ article?art_id= 139215 &cat_id= 38231.

10. Мовчан В. Україна і СОТ: структура,порядок прийняття рішень та процедури. // Членство України в СОТ: нові можливості та виклики для бізнес асоціацій. - 2011. С. 335.

11. Терещенко О. Вступ України до СОТ. // Юридична газета. - 2008. - №13(148).

12. Щелкунов В. Які альтернативні шляхи розбудови української зовнішньо-торговельної політики могли бути, окрім СОТ? // Юридична газета. - 2008. - №13(148).

13. Венгриняк Х. Доля акцизного збору в Україні. // Юридична газета. - 2008. - №24(159).

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Структура міжнародної торгівлі. Аналіз сучасного стану регіональної структури міжнародної торгівлі. Упакування як засіб перевезення товарів при міжнародній торгівлі. Шляхи підвищення безпеки та полегшення світової торгівлі. Проблеми міжнародної торгівлі.

    курсовая работа [214,0 K], добавлен 22.01.2016

  • Система міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі. Світова організація торгівлі, історія її створення, цілі, принципи та функції. Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків. Комісія ООН з права міжнародної торгівлі.

    лекция [612,6 K], добавлен 10.10.2013

  • Виникнення та розвиток Світової організації торгівлі, яка була створена згідно з рішенням Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів і почала діяти з 1995 р. Узагальнення головного завдання СОТ - лібералізації міжнародної торгівлі.

    реферат [33,9 K], добавлен 20.10.2010

  • Історія розвитку Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Комплексне дослідження правових засад і принципів становлення Світової організації торгівлі. Принципи реалізації Світовою організацією міжнародної торговельної політики та міжнародної торгівлі.

    статья [31,7 K], добавлен 11.09.2017

  • Сутність міжнародної торгівлі та її види. Динаміка експорту та імпорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки. Основні перспективи розвитку міжнародної торгівлі в умовах її інтеграції. Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі.

    курсовая работа [137,6 K], добавлен 06.10.2010

  • Світова організація торгівлі, її роль у МЕВ. Форми передачі технології. Особливості функціонування офшорних зон. Південний спільний ринок (МЕРКОСУР). Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності України.

    контрольная работа [30,8 K], добавлен 21.04.2007

  • Історія створення, становлення та розширення Світової організації торгівлі, статус та сфера діяльності, функції. Організаційна структура, система угод та основні принципи. Переваги та вигоди торгової системи СОТ. Україна та СОТ: поточний стан відносин.

    доклад [29,0 K], добавлен 11.10.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.