Європейська валютна інтеграція та її сучасні проблеми

Виходячи з аналізу факторів оптимальності традиційного підходу, можна констатувати, що ринки товарів і факторів виробництва ЄС не інтегровані в належній мірі і Європейський союз, а також Економічний і валютний союз (Єврозона) не відповідають критеріям оптимальної валютної зони. Торгівля з партнерами по ЄС зазвичай не перевищує четверту частину ВВП країн-учасників. І, якщо на шляху рух капіталу не існує особливих бар'єрів, мобільність робочої сили вкрай далека від належного рівня, необхідного для адаптації ринку у випадку порушення рівноваги. Тому, можна констатувати, що в момент створення Єврозони (1999 рік) не було переконливих економічних аргументів для її існування. Заснування Економічного і валютного союзу було скоріше політичним, ніж економічним кроком.

Проте варто згадати також ефект конвергенції . Незважаючи на те , що в момент створення Єврозона не відповідала критеріям оптимальності , підстава Економічного і валютного союзу могло створити імпульс до того , щоб нове об'єднання з плином часу стало оптимальної валютної зоною. Професор університету Берклі Ендрю Роуз (Andrew Rosse) проаналізував 26 досліджень, що стосуються впливу ефекту Єврозони на Європейську торгівлю і констатував , що , залежно від консервативності інтерпретації , Економічний і валютний союз збільшив обсяг торгівлі в рамках Єврозони від 8 до 23% [27]. Е. Роуз пояснив даний ефект синхронізацією бізнес циклів. На думку професора, в ході розширення торгівлі і синхронізації економічних циклів, зменшується потреба Єврозони в грошово-кредитній політиці, що наближає Економічний і валютний союз до стану оптимальної валютної зони. У свою чергу, до тих пір, поки Єврозона не відповідає критеріям оптимальності, продовжує існувати ймовірність стохастичних шоків.

Альтернативний підхід теорії оптимальних валютних зон передбачає аналіз оптимальності, виходячи з аналізу можливих переваг і недоліків від валютної інтеграції. Розглянемо деякі з них на практиці Єврозони.

Перевагою валютної інтеграції є підвищення цінності грошей з точки зору засобу заощадження, засобу обміну й міри вартості.

Цінність грошей як засобу обігу визначається їх купівельною спроможністю. На рис. 2.11 наведена динаміка паритету купівельної спроможності країн Єврозони до і після введення спільної валюти. Як бачимо, даний показник з 2001 по 2009 рік практично по всіх країнах мав тенденцію до зростання. А показник Великобританії, яка не приєдналася до зони євро, є найнижчим з наведених країн.

Рисунок 2.11 - Паритет купівельної спроможності країн Єврозони за 1995-2012 рр.

З точки зору засобу заощадження, цінність грошей вимірюється нормою процента, яка є платою за зберігання грошей в одній із форм [1].

Проаналізуємо динаміку процентних ставок країн Єврозони за період останніх етапів валютної інтеграції (рис. 2.12). Отже, середня процентна ставка в Єврозоні як за короткостроковими, так і довгостроковими формами вкладень за період 1995-2012 рр. значно знизилась. Тому висновок про підвищення цінності грошей як засобу заощадження в даному випадку зробити не можна.

Також, для перевірки першої переваги валютної інтеграції, доцільно прослідкувати динаміку валютного курсу євро як вираження ціни даної грошової одиниці.

Рисунок 2.12 - Середня процентна ставка в Єврозоні за різними строками вкладень за 1995-2012 рр., %

Рис. 2.13 зображує динаміку курсу євро до долару США с початку його впровадження. Очевидно, що у 2008 році у зв'язку зі світовою кризою курс значно впав, проте до цього часу зберігалась тенденція до зростання. Загалом, євро за короткий час стала другою світовою валютою, виступає в ролі резервної, тому дану тенденцію можна вважати перевагою від валютної інтеграції для країн, що її впровадили.

Рисунок 2.13 - Курс євро за 2000-2012 рр., дол. США

Наступна перевага полягає в тому, що відбувається збільшення потоку товарів і послуг між державами об'єднання, оскільки усувається частина трансакційних витрат, пов'язаних з необхідністю конвертації валюти, а також зняття різного роду економічних та адміністративних бар'єрів для вільної торгівлі товарами та послугами. На рис. 2.9-2.10 видно, що обсяги експорту та імпорту між країнами Єврозони зросли. При цьому тенденція динаміки експорту та імпорту Великобританії, як країни, що не впровадила євро, мало відрізняється від інших країн. Тому не можна зі 100% впевненістю стверджувати, що зростання торгових потоків між країнами Єврозони спричинене саме валютною інтеграцією.

Недоліком валютної інтеграції вважається втрата незалежності грошово-кредитної політики. Витрати відмови від самостійної грошово-кредитної політики проявляються також у тому, що держава не може використовувати звичні інструменти регулювання економіки, коли виникає необхідність захисних заходів від економічного шоку, і це веде до підвищеної економічної нестабільності. Це означає, що ціни і заробітна плата повинні швидко адаптуватися до зміни грошово-кредитної політики, якщо валютна інтеграція є оптимальною, а економіка повинна мати високу «витривалість» до безробіття.

Рисунок 2.14 - Індекс інфляції в країнах Єврозони за 2005-2012 рр.

Як видно з рис. 2.7, рівень безробіття в країнах Єврозони значно підвищився, оскільки держави не мали засобів для вирішення цієї проблеми через фінансову кризу. Проте, якщо прослідкувати за динамікою рівня цін в Єврозоні в період 2005-2012 рр. (рис. 2.14), можна зробити висновок, що ціни також не в змозі адаптуватися до змін грошово-кредитної політики.

Отже, враховуючи вищевикладений аналіз і відповідність інших показників критеріям теорії оптимальних валютних зон, можна здійснити оцінку оптимальності Європейської валютної зони за заданими критеріями (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Відповідність Єврозони критеріям оптимальної валютної зони

Таким чином, на основі проаналізованих критеріїв, можна зробити висновок про те, що сьогодні Європейський валютний союз не є оптимальною валютною зоною. Підвищення мобільності факторів виробництва, розвиток фіскальної та політичної інтеграції нададуть позитивний вплив на подальшу оптимізацію Єврозони. Водночас можливе розширення валютного союзу створює загрозу його стабільності та оптимальності.

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

3.1 Сучасні проблеми Європейської валютної інтеграції

Теоретично створення валютного союзу і впровадження єдиної валюти повинно було відкрити перед ЄС нові можливості для економічного зростання і зміцнити позиції Західної Європи на міжнародній арені. Однак на шляху реалізації цих планів встав ряд суттєвих перешкод, у тому числі і таких, які відображають загальні для ЄС проблеми.

Першою проблемою є невідповідність критеріїв конвергенції сучасному стану економіки країн Єврозони і ЄС в цілому. Адаптація до суворих вимог Маастрихтського договору супроводжувалася низкою економічних проблем в європейських країнах, зокрема, зростанням безробіття. Але з 1999 року їх поступово вдалося привести в норму, що свідчило про здатність учасників Євросоюзу утриматися на маастрихтських планках. Проте з прийняттям в ЄС нових членів в рамках ЄС відбуваються значні відмінності в рівнях цін і заробітних плат, що суперечить одному з критеріїв. Внаслідок цього виникає недосконалість конкуренції.

Країна, що вступає у валютний союз, втрачає можливості проводити автономну грошову політику. Відповідно, у разі зростання державної заборгованості у країни відсутня необхідність змінювати внутрішню процентну ставку, збільшення якої мало б компенсувати інфляційні і девальваційні ризики. Негативні наслідки, що виникають на фінансових ринках через збільшення боргу, впливають не на країну-боржника, а на весь Європейський Валютний Союз.

Щоб відповідати Маастрихтським критеріям, багато країн змушені частково згорнути соціальні програми, що, природно, наразиться на протести населення. До того ж, Європейський центральний банк займається контролем виключно економічних критеріїв, не беручи до уваги рівень безробіття. Для прикладу, Федеральна резервна система США встановила цільовий рівень безробіття і на сучасному етапі фактичний рівень безробіття США становить 7,7%, в той час як в Єврозоні рівень безробіття сягнув рекордних висот (11,4%).

При цьому мовні та культурні бар'єри не дозволяють Європі створити єдиний ринок праці, аналогічний національному. Аналіз показників міграції показав, що робоча сила в Єврозоні набагато менш мобільна, ніж капітал. Інакше кажучи, багато людей, що втратили роботу у своїй країні, віддадуть перевагу швидше залишитися на місці, отримуючи допомоги з безробіття, ніж пуститися на пошуки роботи в інших державах-членах ЄС.

Очевидно, що економічні труднощі , які виникають в окремих країнах у зв'язку з створенням валютного союзу, починають поширюватися і на сусідні держави. В умовах виключно тісних промислових, фінансових і торговельних зв'язків всередині ЄС цей процес може набути характеру ланцюгової реакції. З іншого боку, Європейський валютний союз є об'єднанням досить розвинутих держав і висока кон'юнктура в одних країнах гаситиме економічні труднощі в інших. У зв'язку з цим виникає наступна проблема.

Проблема нерівномірності економічного розвитку, адже всередині союзу продовжують існувати угруповання, що відрізняються один від одного за рівнем свого господарського розвитку, можливостями економічної політики, мотивами інтеграції. Прийом нових членів з числа країн Центральної та Східної Європи веде до наростання такої неоднорідності. Проблема виникає в нерівномірності темпів економічного зростання - більш слабкі країни не в змозі швидко адаптуватися до рівня основної групи, це призводить до значного розриву в рівнях економічного розвитку між країнами, і таким чином, вступає в протиріччя з політикою економічної конвергенції.

Проблема неоднорідності ЄС у зв'язку з переходом до єдиної валюти не обмежується відносинами між учасниками «зони євро» і рештою держав Союзу. Всередині самого валютного союзу виникають більш-менш постійні коаліції. Одна з них - об'єднання Німеччини і Франції, який активно заявляє про себе і у валютній сфері. Тому від координації їх дій багато в чому залежатиме подальша доля валютної інтеграції. Незважаючи на єдність, усередині ЄС часто виникають гострі конфлікти, сторонами яких виступають «Стара Європа», яка прагне створити новий міжнародний центр влади, і «Нова Європа», що займає деколи проамериканську, антиросійську позицію. До «Нової Європи» найчастіше примикає Великобританія.

Баланс витрат і вигод, пов'язаних з установою валютного союзу, для кожної окремої країни складається по-різному. Виконання програм конвергенції вимагає особливо великих зусиль від країн, що мають значний дефіцит держбюджету і державного боргу. А адже вони в основному і складають відносно слабку в економічному плані частина ЄС. Таким чином, передові країни в змозі перенести кризовий період з меншими втратами, а для слабших країн це означає тільки збільшення проблем.

Існує проблема національного суверенітету, оскільки введення єдиної валюти проходить у зв'язку з гармонізацією податкових систем країн ЄС, а даний процес відбувається повільно. Причиною цього є необхідність прийняття рішень в даній сфері лише одноголосно.

Проблема суверенітету гостро позначилася ще на стадії підготовки Маастрихтського договору. У спеціально підписаному Протоколі Великобританія обмовила своє право зберегти повноваження у сфері валютної політики відповідно до національного законодавства, а Банк Англії зарезервував можливість не брати участь в ЄСЦБ.

Стратегічні плани керівництва ЄС далеко не завжди знаходять розуміння у пересічних громадян Союзу. Ця проблема має місце не тільки в процесі європейської інтеграції, а і в контексті переходу до єдиної валюти. Вона заявила про себе практично відразу - як тільки почалася ратифікація Маастрихтського договору. Тоді, несподівано для лідерів ЄС та національних урядів, у ряді країн населення виступило проти створення Європейського Союзу. У Данії потрібно проведення повторного референдуму, а у Франції перевага прихильників Маастрихта виявилась дуже малою.

В процесі введення євро Великобританія і Данія відмовились від введення спільної валюти і для них було передбачене спеціальне послаблення: вони можуть офіційно не приєднуватися до Єврозони до того моменту, поки їх уряди не вирішать це питання або парламентським голосуванням, або проведенням референдуму.

Таким чином, на даний момент проглядаються найбільш яскраві витоки проблем, протиріч і зіткнень всередині Європейського валютного союзу. Підсумувавши, можна сказати, що проблема ЄС полягає в дуже інтенсивному об'єднанні країн. Причиною цього стало поспішне розширення Євросоюзу, в 2004 році ЄС налічував 15 країн, а вже в 2007 році союз розширився до 27 держав. Настільки швидке збільшення кількості учасників ЄС порушило початкову стабільність структури країн так званої «старої Європи», які зуміли до того часу налагодити тісні економічні та політичні взаємини. До того ж, кризові явища в економіці виступили ще одним негативним фактором, який порушує модель стабільного функціонування Європейського Союзу. Криза є також причиною розвитку протиріч серед учасників Євросоюзу: учасники ЄС так і не виробили конкретну стратегічну модель дій, яка б дозволяла підтримувати один одного в період кризи.

3.2 Шляхи вирішення проблем європейської валютної інтеграції і перспективи участі в ній України

В контексті виявлених проблем європейського валютного простору можна виділити можливі шляхи їх вирішення:

Проблема Маастрихтських критеріїв може бути подолана переглядом існуючих вимог до вступу і членства в ЄС у відповідності до сьогоднішньої ситуації. Наприклад, якби цільовий показник інфляції ЄЦБ був 3%, а не нижче 2%, а Німеччина, що має найбільший у світі профіцит поточного рахунку, сприяла зростанню заробітної плати на 6% і погодилася з інфляцією в 4% - маючи на увазі незначне зростання реальної заробітної плати при надмірному очікуваному зростанні продуктивності - процес регулювання Єврозони став би менш політично і економічно дорогим, а країни-члени, що мають показники, вищі за рекомендовані, мали б можливість звернути увагу на інші проблеми в їх економіці. При цьому доцільно було б перейняти практику ФРС США і встановити цільовий рівень безробіття, оскільки ця проблема є нагальною на даний момент.

Проблема нерівномірності економічного розвитку різних регіонів може бути вирішена переглядом структури союзного бюджету, адже збільшення витрат бюджету на вирівнювання може допомогти зменшити значний розрив між економічним станом країн. Або, проблему може вирішити припинення на деякий час прийняття нових членів, поки економічне становище вже прийнятих не буде виправлене.

Проблема національного суверенітету має бути вирішена введенням одностайного прийняття рішень країнами-членами з питань спільної політики, проведення структурних реформ, затвердження і внесення змін до союзного бюджету і т.д. Також можливо розширити деякі повноваження держав у проведенні автономної грошової політики.

Тому можуть бути виділені наступні можливі перспективи розвитку Європейського валютного союзу.

Посилення процесів економічної консолідації. Поява євро істотно підсилює процеси економічної консолідації в Європі. По-перше, в останні роки відбулося помітне зближення основних макроекономічних показників країн Європейського союзу: досягнуті реальні успіхи в зниженні довгострокових процентних ставок, стабілізації обмінних курсів національних валют, що не входять в Єврозону країн .

По-друге , різко зростає глибина інтеграції усередині самої Єврозони - із створенням валютного союзу в Європі виникло тверде ядро, члени якого пов'язані відносинами сильної економічної і політичної згуртованості.

По-третє, валютний і митний союзи є центром притягання для інших частин Європи і, насамперед, для країн Центральної та Східної Європи. Однак це створює небезпеку втягування слов'янських економік в сферу впливу країн гігантів ЄС. Знову ж слов'янські країни будуть сприйматися виключно як джерело трудових і енергетичних ресурсів. Існує можливість подальшої інтеграції країн європейського простору, а по можливості і євроазіатського простору.

На сьогодні Україна дотримується керованого плавання як режиму валютного курсу і проводить незалежну монетарну політику. Але розглянемо перспективи приєднання або принаймні орієнтації України на Єврозону або альтернативного можливого напряму валютної інтеграції в євразійському напрямі. Якщо Єврозона є вже сформованим валютним інтеграційним утворенням, то валютне інтеграційне утворення на основі частини або всіх країн ЄврАзЕС можна розглядати лише в гіпотетичній площині, принаймні на поточний момент. Повертаючись до передумов валютної інтеграції, відзначимо, що існують аргументи як на користь так і проти обох напрямів валютної інтеграції.

1. Високий ступінь відкритості економіки. У більш відкритій економіці фіксовані курси вигідніші через сприяння ціновій стабільності. Девальвація тут не дає таких переваг через зростання імпортних цін. При цьому в Україні еластичність цін до динаміки валютного курсу вища при девальвації, ніж при ревальвації. За критерієм відкритості економіки для України вигідна орієнтація на Єврозону. Але навіть при торгівлі з ЄС часто розрахунки відбуваються у доларах. При торгівлі з ЄС частка долару у розрахунках за експорт більша ніж за імпорт. Експорт відбувається в доларах через те, що це значною мірою експорт сировини. Імпорт - значною мірою продукції машинобудування, де позиції євро сильніші.

2. Рівень мобільності капіталу між країнами. Станом на початок 2010 р. 78 % накопичених прямих інвестицій в Україну припадали на країни ЄС.

3. Високий рівень диверсифікації виробництва і експорту. Експорт України недостатньо диверсифікований, є значна залежність від експорту продукції чорної металургії (його частка останніми роками становила близько 40%).

4. Рівень структурної подібності країн. Близькість структури економіки України більша до країн ЄврАзЕС, ніж до Єврозони (більша частка промисловості та менша частка сфери послуг, менший рівень розвитку фінансових ринків) - тому шоки, з якими зустрічається Україна більш схожі на шоки для країн ЄврАзЕС. Але це не стосується шоків, пов'язаних з динамікою цін на нафту. Дія таких шоків на Україну схожа з впливом на економіку Єврозони.

5. Синхронність економічних циклів. Якщо розглянути кореляцію між темпами зростання реального ВВП у 2001-2012 рр., то Україна з Єврозоною має невисоку кореляцію (25 %). Вона є трохи більшою з Росією (32%) і США (32%) (13).

6. Спільний трансмісійний механізм монетарної політики. Це питання є дискусійним. Наприклад, вплив монетарної політики на ціни на активи може відрізнятися в Україні через менший розвиток фондового ринку.

7. Довіра до національної валюти. В доларизованій економіці України попит на валюту існує не тільки з боку суб'єктів ЗЕД, а й з боку населення. Помітна частина депозитів і кредитів деноміновані в іноземній валюті. Станом на початок 2012 р. 50 % кредитів українських банків резидентам було видано в іноземній валюті. Це створює підвищену чутливість до змін валютного курсу. З точки зору економічних суб'єктів в Україні недостатня довіра до гривні, в даному випадку, викликає надання переваги іноземній валюті: долару чи євро, зокрема. Хоча традиційно в Україні доларизація економіки сприяє орієнтації більше на долар, а не на євро. Наприклад, більше половини державного боргу деноміновано в доларах, набагато більше ніж у євро, також долар домінує на валютному ринку України.

8. Близькі темпи інфляції в країнах-учасниках. Зниження темпів інфляції до показників Єврозони для економіки України було б дуже болючим і вимагало б застосування не лише рестрикційних монетарних заходів, оскільки ціноутворення в Україні також має свою специфіку ("корупційний податок", інфляційні очікування тощо).

9. Висока гнучкість цін та заробітної плати. Тіньова зарплата фактично дозволяє зменшувати зарплату у разі негативних шоків, що також обмежує зростання цін.

10. Висока мобільність робочої сили. Юридичні перепони на шляху руху робочої сили до ЄС досить високі, тому рівень мобільності робочої сили України знаходиться на низькому рівні.

11. Рівень політичної та загальноекономічної інтеграції. В ЄС цей рівень є достатньо високим але це значно менше стосується інтеграції саме України до ЄС.

12. Наявність центральної країни-гегемона - лідера інтеграції та існування розвиненої системи інститутів та зв'язків між країнами, які роблять вихід із валютного інтеграційного об'єднання важким. У випадку Єврозони існує група країн-лідерів інтеграції плюс розвинена система інститутів.

13. Здатність делегувати монетарну політику міжнародній інституції, яка має бути підзвітною, репрезентативною та ефективною. В ЄС така інституція сформована - Європейський центральний банк.

Таким чином, теоретично Україна може взяти участь у європейській валютній інтеграції, проте лише в разі її приєднання до ЄС, що на даному етапі є надто довгостроковою перспективою.

ВИСНОВКИ

Виділення та критичний аналіз характерних особливостей валютної інтеграції дозволив розкрити її сутність і встановити, що вона являє собою процес посилення міждержавних зв'язків у сфері валютних відносин через гармонізацію валютних механізмів і, як результат, утворення міжнародного простору, на теренах якого діє уніфікована валютно-фінансова політика і єдина грошова одиниця.

Основними критеріями, на основі яких можна оцінити оптимальність валютної інтеграції є:

гнучкість рівня цін і заробітної плати;

мобільність факторів виробництва, включаючи робочу силу;

інтеграція фінансових ринків;

ступінь відкритості економіки;

диверсифікація виробництва і споживання;

кореляція рівнів інфляції;

фіскальна інтеграція;

політична інтеграція.

Завершення створення економічного і валютного союзу в Західній Європі є одним з найбільш значних подій у світовій економіці, яке, поза сумнівом, має серйозний вплив на багато держав, так же, як і на міжнародну економіку в цілому. Створення ЕВС і введення єдиної європейської валюти стало закономірним продовженням розвитку інтеграційних процесів у Західній Європі, що почалися ще в середині ХХ ст. Незважаючи на те, що ЕВС є не першою в історії спробою валютної інтеграції, абсолютного прецеденту в історії валютних союзів він не має. Його унікальність полягає в тому , що вперше група політично і валютно незалежних держав добровільно пожертвувала частиною свого суверенітету, включаючи національні валюти, передавши повноваження з проведення кредитно-грошової і валютної політики єдиного наднаціональному органу, але при цьому зберігаючи політичну незалежність.

Доцільність валютної інтеграції може бути проаналізована за допомогою теорії оптимальних валютних зон, розробленої в 1960 -х рр. відомим американським економістом Р. Манделлом і згодом розширеною і доповненою іншими вченими. На підставі аналізу відповідності сучасного стану Європейського валютного союзу критеріям конвергенції та критеріям оптимальних валютних зон можна зробити висновок про те, що зараз ЄС в цілому, по всій ймовірності, не є оптимальною валютною зоною.

В ході дослідження виявлено такі проблеми європейської валютної інтеграції, як невідповідність критеріїв конвергенції сучасним реаліям, обмеження національного суверенітету і можливостей проводити власну грошову політику, проблема регулювання рівня безробіття, нерівномірність економічного розвитку регіонів. В результаті винайдено, що основними витоками даних проблем є інтенсивне розширення ЄС і раптовість фінансової кризи.

Для вирішення цих проблем можна застосувати такі заходи, як перегляд Маастрихтських критеріїв і адаптації їх до сучасної ситуації, встановлення Європейським центральним банком цільового рівня безробіття, перегляд структури союзного бюджету, розширення повноважень держав у проведенні автономної грошової політики.

Щодо України, то існує ряд передумов, які можуть призвести до успішної валютної інтеграції з Європою, проте цей така необхідність буде розглядатися лише за умови вступу України до ЄС.

АНОТАЦІЯ

Ковалінська А.С. Європейська валютна інтеграція та її сучасні проблеми. - Курсова робота. Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи», Суми, 2013.

Курсова робота присвячена дослідженню оптимальності європейської валютної інтеграції на сучасному етапі. Визначено сутність поняття «валютна інтеграція» та її форм, виділено основні критерії, за якими можна оцінити оптимальність єдиного валютного простору. Проаналізовано виконання вимог вступу та членства в Європейському валютному союзі та відповідність Європейського валютного союзу критеріям оптимальної валютної зони. Виявлено основні проблеми європейської валютної інтеграції і шляхи їх вирішення, а також обґрунтовано перспективи валютної інтеграції України з ЄС.

Ключові слова: валютна інтеграція, критерії оптимальних валютних зон, критерії конвергенції, Європейський валютний союз.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Алексєєв І.В.., Колісник М.К. Гроші та кредит: Навч. посіб. [Текст] / І.В. Алексєєв, М.К. Колісник. - К.: Знання, 2009. - 253 с..

Бабурина Н.А. Валютная интеграция в Европе: уроки прошлого и тенденции будущого [Текст] / Н.А. Бабурина // Вестник Тюменского государственного университета, 2011 - №11, с. 45-52

Большой экономический словарь [Текст] / под. Ред. А. Н. Азрилияна. - 4-е изд., доп.и перераб. - М. : Институт новой экономики, 1999. - 1248 с.

Булатова Е. В. Эволюция и современные формы развития процессов региональной валютной интеграции [Текст] / Е. В. Булатова, Т. В. Марена // Buletinul Єtiinюific al Universitгюii de Stat “Bogdan Petriceicu Hasdeu” din Cahul. - 2011. - № 6. - C. 116-127.

Волков В.А. Тенденции и перспективы развития европейской валютно-экономической интеграци: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата экономических наук / В.А. Волков. - М., 2012

Гилева А. А. Развитие европейской экономической интеграции: от единой валюты к единому бюджету Европейского Союза [Текст] / А.А. Гилева // Проблемы современной экономики, N 2 (34), 2010

Дробышевский С.М., Полевой Д.И. Финансовые аспекты валютной интеграции на территории СНГ [Текст] / С.М. Дробышевский, Д.И Полевой. - М.: ИЭПП, 2007. - 152 с.

Кодзасова А. А. Возможные сценарии развития валютно-финансовой интеграции в странах СНГ [Текст] / А. А. Кодзасова // Финансы и кредит. - 2007. - № 31(271). - С. 52-68.

Махмудова Т.А. Формы валютной интеграции и теории единой валюты / Т.А. Махмудова // Экономика и Право, № 2-2012 [Электронный ресурс]. Режим доступа - http://www.vipstd.ru/nauteh/index.php/---ep12-02/386-a

Петрукович Н.Г. Валютно-финансовая интеграция Республики Беларусь и Российской Федерации: тенденции и перспективы: Автореферат диссертации / Н.Г Петрукович. - С. Петербург, 2010

Чаплыгин В.Г., Курьянов А.М. О валютно - финансовой интеграции [Текст] / В. Г. Чаплыгин, А. М. Курьянов // Финансы. - 2006. - N 12. - C.65-67

Чаплыгин В. Г. Международная валютная интеграция: опыт, проблемы, перспективы [Текст] : монография. - Калининград : Балтийский институт экономики и финансов, 2005. - 146 с.

Чугаєв, О.А. Валютна інтеграція в Європейському Союзі : навчальний посібник [Текст] / О.А. Чугаєв. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2010. - 192 с.

Фінанси: Підручник /За ред.Юрій С.І.,Федосова В.М.- К.:Знання,2008.-611 с..

Фрей Л.И. Валютные и финансовые расчёты капиталистических стран [Текст] / Л.И. Фрей. - М.: Международные отношения, 1969. - 304с.-1025

Экономика. Толковый словарь. -- М.: "ИНФРА-М", Издательство "Весь Мир". Дж. Блэк. Общая редакция: д.э.н. Осадчая И.М., 2000.

Corden W. (1973). The Adjustment Problem // European Monetary Unification and Its Meaning for the United States. The Brookings Institution. Washington. P. 159-184.

Fleming J. (1971). On Exchange Rate Unification // Economic Journal. 81. P. 467-488.

Frаnkel, J. No Single Currency Regime is Right For Аll Countries or аt Аll Times, http://www.nber.org/pаpers/w7338, NBER working pаper series, September 1999

Kenen P. (1969). The Theory of Optimum Currency Areas: An Eclectic View // Monetary Problems in the International Economy. Chicago: University of Chicago Press. P. 41-60.

Kaelberer, M. Werner report, EMS and EMU: problems and prospects of European monetary cooperation, 1993. URL: http://aei.pitt.edu/7148/01/002383_1.PDF

McKinnon R. (1963). Optimum Currency Areas // American Economic Review. 53. P. 717-725.

Mongelli F. P. European Economic and Monetary Integration, and the Optimum Currency Area Theory [Electronic Resource] / F. P. Mongelli. - Access : http://ec.europa.eu/economy_finance/publications.

Mundell R. (1961) A Theory of Optimum Currency Areas // American Economic Review, 51, pp. 657-665.

Mussa M. (1997). Political and Institutional Commitment to a Common Currency // American Economic Review. 87. P. 217-221.

Treaty on European Union, 1992. [Electronic recourse]. - Regime of access: http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/dat/11992M/htm/11992M.html#0001000001

The CEPR, International Trade, and the Single Marketin Europe Andrew K. Rose For CEPR 20th Anniversary Conference, Nov 21?22 2013, London [Electronic recourse]. - Regime of access http://faculty.haas.berkeley.edu/arose/CEPR30.pdf

The World Bank [Electronic recourse]. - Regime of access : http://www.worldbank.org

Unctadstat [Electronic recourse]. - Regime of access : http://unctadstat.unctad.org/ReportFolders/reportFolders.aspx

Eurostat [Electronic recourse]. - Regime of access : http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/eurostat/home

Размещено на Allbest.ru