Особливості торгівельно-економічних відносин Китаю та Казахстану на сучасному етапі (90-і рр. ХХ – початок ХХІ ст.)

Їх основним змістом є: зміцнення політичної довіри, поглиблення співробітництва у сфері спільного забезпечення безпеки і стабільності в регіоні; стимулювання економічного співробітництва, прагнення до спільного розвитку та процвітанню; розширення співробітництва в гуманітарній сфері та контактів між людьми, зміцнення традиційної дружби між народами двох країн.

Прагнучи до усунення технічних бар'єрів у торгівлі та сприяння розвитку економічних зв'язків між Республікою Казахстан і Китайською Народною Республікою,а також беручи до уваги взаємну зацікавленість у розвитку технічного співробітництва в галузі стандартизації, метро-логії та сертифікації,та керуючись економічними інтересами Республіки Казахстан і Китайської Народної Республіки Міністерство індустрії і торгівлі Республіки Казахстан та Головне Управління нагляду за якістю, інспекції та карантину Китайської Народної Республіки 17 листопада 2006 року уклали Меморандум про взаєморозуміння з питань співробітництва в галузі контролю та безпеки взаимопоставляемыхтоваров між Міністерством індустрії і торгівлі Республіки Казахстан та Головним Управлінням нагляду за якістю, інспекції та карантину Китайської Народної Республіки.

Сторони погодилися встановити механізм консультативного співробітництва в цілях реалізації «Угоди між Урядом Республіки Казахстан і Урядом Китайської Народної Республіки щодо співробітництва в забезпеченні якості та взаємне огляді імпортно-експортних товарів», підписаною 5 липня 1996 року в місті Алмати, у відповідності з національними законодавствами держав Сторін і загальними принципами міжнародної торгівлі.

Співробітництво здійснюється за такими напрямками:

1) Обмін інформацією про технічні регламенти і стандарти взаємопостачальних товарів;

2) Обмін інформацією про контрольних і наглядових заходи щодо якості та безпеки продукції;

3) Гармонізація національних стандартів держав Сторін в галузі якості продукції та приведення їх у відповідність із загальноприйнятими міжнародними стандартами та нормами;

4) Спільна робота в галузі лабораторних випробувань, технологічних досліджень і навчання персоналу;

5) Надання своєчасних консультаційних, інформаційних послуг, а також обміну думками щодо подолання технічних труднощів, що впливають на торговельні відносини держав Сторін.

31 жовтня 2008 року уряд КНР і уряд Республіки Казахстан опублікували спільне комюніке, в якому вони розглянули питання, що стосуються китайсько-казахстанських відносин, а також регіональні та глобальні питання і прийшли до єдиної думки.

Сторони відзначили стрімкий і здоровий розвиток китайсько-казахстанських відносин стратегічного партнерства. Регулярні візити на вищому і найвищому рівнях між Китаєм і Казахстаном, зокрема взаємні візити глав урядів двох країн, що відбулися в 2008 році, сприяли подальшому зміцненню політичної взаємодовіри, ефективному співробітництву у глобальних і регіональних справах, розширенню співробітництва в торгово-економічній, гуманітарній сферах, в області безпеки та на інших напрямах.

Сторони висловлюють готовність продовжити зміцнювати зв'язки на різних рівнях, своєчасно обмінюватися думками з усіх аспектів двосторонніх відносин. Також вони висловлюють готовність до подальшого зміцнення взаємодії в області нафтохімії, металургії, будівництва, машинобудування, текстильної та харчової промисловості, сільського господарства, комунікацій, транспортно-логістичного обслуговування та інших галузях, послідовно реалізовувати програму співробітництва між урядом КНР і урядом РК.

В комюніке підкреслюється важливість подальшого зміцнення співробітництва в сфері енергетики. Високо оцінюються результати, досягнуті з моменту утворення китайсько-казахстанської Спільної комісії по використанню та охороні транскордонних річок.

Розвиток ШОС на основі взаємодовіри і взаємної вигоди стало важливою основою для поглиблення добросусідських відносин між державами-членами, ефективним механізмом захисту миру, безпеки і стабільності в регіоні, що відповідає спільним інтересам Китаю і Казахстану [9].

Китай є одним з головних зовнішньоекономічних партнерів Казахстану.

У 2010 році двосторонній торговельний оборот перевищив $20 млрд, і до 2015 року країни планують збільшити його до $40 млрд [19].

Враховуючи вищезазначене, можна говорити про те, що держави дотримуються таких поглядів:

1. Стабільна обстановка в регіоні - запорука успішного економічного розвитку країни в цілому.

2. Двостороннє співробітництво є основою успішного багатостороннього співробітництва [56].

Велику роль у розвитку відносин між двома країнами мають постійні контакти на вищому рівні. Казахстанський чиновник нагадав, що під час візиту голови КНР Ху Цзіньтао в Казахстан в червні 2011 року, країни опублікували спільне комюніке про розвиток всебічних відносин стратегічного партнерства, що у свою чергу відображає суть двосторонніх зв'язків. «Ми зацікавлені у подальшому поглибленні відносин з КНР на принципах рівності, взаємної вигоди і поваги», - підкреслив До. Сарибай [9].

У червні 2011 року було підписано угоди «Про стратегічну взаємодію в атомній галузі між Казатомпромом і Китайською національною ядерною корпорацією» , в рамках якого будуть поставляти паливні таблетки з діоксиду урану з Казахстану в Китай.

Між Казахстаном і Китаєм досягнуті угоди і про спільне виробництво ядерного палива.

Міністр охорони навколишнього середовища Казахстану Нургали Ашимов і його китайський колега Шенгсян підписали угоду "Про охорону транскордонних вод річок".

Крім того, під угодою "Про передачу засуджених осіб" підписи поставили генеральний прокурор Казахстану Кайрат Мамі і міністр юстиції КНР У Айин.

Державний банк розвитку Китаю і казахстанський Фонд національного добробуту "Самрук-Казина" уклали кредитну угоду на 1,6 мільярда доларів. Банк розвитку Казахстану і експортно-імпортний банк Китаю підписали кредитну угоду для проекту KPI "Будівництво інтегрованого газохімічного комплексу та інфраструктури - перша фаза" на п'ять мільярдів доларів.

Угоду «Про стратегічне співробітництво» між собою уклали ТОО "Казфосфат" і китайська хімічна корпорація "SINO CHEM Group". Підписи під угодою про принципи співпраці з проекту "Урихтау" поставили голови національної компанії АО "КазМунайГаз" і Китайської Національної Нафтогазової Корпорації [71].

Також Казахстан та Китай підписали Спільну декларацію про подальший розвиток стратегічного партнерства та про пункти пропуску через державний кордон та режим їх роботи.

В цілях зміцнення дружніх зв'язків між Китаєм і Казахстаном, і стимулювання їх співпраці в області нафти і газу країни підписали Рамкову угоду між урядом Республіки Казахстану і Китайської Народної Республіки про розвиток всебічного співробітництва в області нафти і газу, в якому йдеться про те , що вони готові прийняти ефективні заходи з підтримки підприємств двох країн для подальшого зміцнення співпраці у сфері нафти і газу, готові посилено співпрацювати в цьому напрямку, а у разі виникнення спорів щодо тлумачення та застосування положень цієї Угоди, сторони будуть вирішувати їх шляхом переговорів і консультацій [41].

4 липня 2013 року в Астані Президент Нурсултан Назарбаєв зустрівся з Головою Китайської Народної Республіки Ху Цзіньтао, який прибув напередодні ввечері в Казахстан з державним візитом.

По закінченні переговорів сторонами було підписано ряд важливих документів, спрямованих на подальше розширення і зміцнення двосторонніх зв'язків у різних сферах [14].

На сьогоднішній день від розвитку двосторонніх відносин між Казахстаном, Китаєм і їх взаємодії в рамках регіональних структур залежить успіх майбутньої інтеграції.

Перспективи казахстансько-китайського співпраці будуть залежати від того, наскільки повно буде реалізований потенціал, закладений в цих напрямках взаємодії. Казахстан і Китай є перспективними партнерами c точки зору взаємодоповнюваності господарських механізмів і взаємної вигоди стратегічного розвитку взаємодії. Проте вихід на нові рубежі співробітництва вимагає серйозних зусиль і принципових стратегічних рішень як з казахстанської, так і з китайської сторони.

Також зміцненню відносин на даному рівні сприяє участь обох країн в Шанхайської Організації Співробітництва.

Розділ 2. Особливості взаємовідносин Китаю та Казахстану

Залучення Китаю в економіку Центральної Азії в аспекті двосторонніх торговельних відносин далі невелика, якщо враховувати масштаби потенційних можливостей. Однак ці зв'язку ростуть і обіцяють грати все зростаючу роль у відносинах між Китаєм і країнами Центральної Азії.

В середині 1990-х років в Казахстані була розпочата інтенсивна розробка запасів нафти і газу з залучення іноземних інвесторів. У зв'язку з цим,Китай почав розглядати регіон як можливу територію для вкладення інвестицій ( і почав інвестиційні проекти в нафтогазовому секторі Казахстану). Мета Китаю - з розвитком родовищ нафти і газу в Казахстані, Китай отримує доступ до територіально-наближеною сировинної бази, яку можна використовувати для прискорення індустріалізації країн ( і особливо району СУАР). В даний час Китай є одним з основних іноземних партнерів в енергетичному секторі Казахстану [50,4].

Китай займає 3-е місце в списку торговельних партнерів Казахстану після країн ЄС та РФ. Частка КНР у зовнішній торгівлі РК перевищує 10%. У свою чергу, серед країн СНД Казахстан є другим (після Росії) торговим партнером Китаю. У зовнішній торгівлі Казахстану з Китаєм частка Сіньцзяну займає понад 50%. В цілому торгово-економічні відносини двох країн, що розвиваються досить динамічно, що зумовлено стійкої зацікавленістю сторін в подальшому зміцненні, розширення сфер співробітництва та взаємодоповненням економік [15].

Також з середини 1990-х років Китай починає відноситься до Казахстану як до повноцінного ринку збуту своїх товарів (перехід від епізодичного співробітництва до співпраці на постійній основі). До кінця 1990-х років Китай став одним з основних імпортерів споживчих товарів в Казахстан.

Яскравим підтвердженням тому служать китайсько-казахстанські економічні зв'язки. C самого початку - c отримання незалежності в 1992 році - обсяг двосторонньої торгівлі між Китаєм і Казахстаном становив З69 млн. дол. США, тоді як в 1999 році він зріс до 1,1 млрд. [70, 120].

Більш того, Казахстан розраховує на розширення торгівлі не тільки c Синьцзян-Уйгурської автономією, але і c розвиненими регіонами Шанхая і Гуандуна. Всі ці проблеми в кінцевому рахунку вимагають великих зусиль як c китайської, так і c казахської сторони. Китай повинен звернути більшу увагу і прислухатися до думки свого казахського партнера.

І тим не менш, зростання економічне співробітництво з Казахстаном та іншими державами Центральної Азії є важливим компонентом китайської зовнішньої політики. У зв'язку з цим китайськими лідерами був сформульований ряд завдань.

По-перше, Китай має намір вести збалансовану взаємовигідну торгівлю за допомогою загальноприйнятих торгових механізмів. По-друге, китайська сторона має намір перевести бартерну торгівлю в рамки звичайної торгівлі c вдосконаленим механізмом звітності. По-третє, Китай має намір взяти участь у будівництві нового "Шовкового шляху" з метою створення великої транспортної мережі у всій Євразії. По-четверте, Китай готовий надати країнам Центральної Азії скромні, але символічно важливі обсяги міжнародної допомоги. - П'ятих, Китай буде сприяти активізації багатостороннього співробітництва між Китаєм, країнами Центральної Азії і міжнародним співтовариством.

У відносинах з Казахстаном Китай вже рухається в цьому напрямку: кількість прикордонних пропускних пунктів з 1992 по 1994 рік було збільшено в 2 рази - з чотирьох до восьми [58, 64].

Взаємодія Казахстану c Китаєм здійснюється по самим різним напрямкам, серед яких найбільш розвиненими виявилися зовнішньоторговельне взаємодія, кредитні відносини та інвестиційне співробітництво.

Торгово-економічні відносини між Республікою Казахстан і КНР розвиваються на основі міжурядової угоди від 22 грудня 1991 року, де визначені основні принципи співпраці [6, 68].

Простежуючи еволюцію взаємного обміну між країнами, можна виділити наступні етапи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

На першому етапі (період 199З - 1994 рр.) тотальний дефіцит на товарних ринках пострадянського простору викликав активізацію торгівлі. Головною проблемою в казахстансько-китайських торгових зв'язках стає проблема затоварення казахстанського ринку неякісними китайськими товарами та експортування в Китай стратегічної сировини, матеріалів і обладнання, транспортних засобів. Приріст товарообігу між країнами відбувається в основному внаслідок зростання експорту казахстанських товарів [56, 265].

На другому етапі (1995 - 1996 рр.) розвитку відносин між Казахстаном і Китаєм було прийнято низку міжурядових документів, спрямованих на розвиток і розширення торгово-економічних зв'язків. Основними статтями експорту в Китай були мінеральні добрива, суміш сечовини і нітрату амонію, сталь, металевий брухт, линт, шкіра, хутро, ліс, сира нафта, руди і хромові концентрати, прокат чорних металів, кольорові метали, деревина. В імпорті переважали продукти харчування (caxap, кукурудза, олія соняшникова, м'ясо), а також товари народного споживання. Після 1996 року закупівлі харчових продуктів і товарів народного споживання зменшилися, зросла потреба в одязі, взутті, валізах, декоративно-оздоблювальних матеріалах, електропобутових приладів [56, 265].

Новий етап у сфері двосторонніх торгово-економічних зв'язків між Казахстаном і Китаєм, що характеризується поступовим переходом до форм, відповідає міжнародним стандартам і прийнятим на світовому ринку, починається з 1997 року. У цей час Уряд Казахстану все більше уваги приділяє розширення кооперації та участі держсектора у зовнішній торгівлі і, особливо, в таких сферах, як енергетика, нафтохімічна промисловість, текстильна промисловість, виробництво технічного обладнання, металургія, a також у транспортній інфраструктурі. Відповідно, ці сфери економіки і стали головними напрямками партнерства між Казахстаном і Китаєм [56, 266].

З 1997 року провідні китайські нафтогазові корпорації стали брати участь у роботі нафтогазової галузі РК. Головна участь полягає у розробці нафтогазових родовищ на основі угод про розподіл продукції, а також шляхом придбання дали в казахстанських компаніях.

Основні нафтогазові проекти:

1. у 1997 році CNPC купила 60,28% акцій нафтогазовидобувного ВАТ " Актобемунайгаз" ( родовища - Жанажол, Кенкіяк надсолевой і підсолевій), інша частка належить казахстанській стороні. Компанія CNPC зобов'язалася протягом 20 років інвестувати в розвиток підприємства більше 4 млрд. доларів. В даний час компанія входить у п'ять найбільших компаній Казахстану за обсягами видобутку нафти;

2. у 2001 році CNPC купила 50% Buzachi Operating Ltd (родовище - Північне Бузачі). Інші 50% належать Caspian Investments Resources Ltd (СП "ЛУКОЙЛ Оверсіз" і Mittal Investments);

3. у 2005 році CNPC купила Petrokazakhstan (освоєння Купкольской групи нафтових родовищ). В даний час 50% принаджлежит CNPC, інша частка належить структурам АТ "НК"КазМуйнагаз";

4. у 2006 році CITIC купила 50% Каражанбасмунай (местрождение Каражанбас);

5. у 2009 році CNPC купила 47% Мангістаумунайгаз (Жетыбайская група родовищ). Компанія забезпечує більше 30% видобутку нафти в РК [55,6].

Після 2000 року Китай в експорті Казахстану займає п'яте місце, a c 200З року - третє місце. Відповідно, щорічно спостерігається зростання зовнішньоторговельного обороту, і якщо в 200З році, за даними статистичного щорічника і департаменту митної статистики Казахстану, зовнішньоторговельний оборот Республіки Казахстан c Китаєм становив 2,2, то в 2005 р. - Пн, 7, 2006 р. - 5,5, в 2007 р. - 9,2, a в 2008 р. - 12 млрд. дол. США.

На початку 1990-х років товарообіг між країнами був незначним, становив 210-450 млн. доларів в рік, ріст почався з середини 1990-х років, а в 2008 р. товарообіг вже становив майже 16 млрд. доларів (53% - імпорт з Китаю, 47% експорт в Китай).

Спільні нафтопроводи:

· нафтопровід Казахстан-Китай (частина маршруту "Центральна Азія - Китай") (Атирау - Алашанкоу). Потужність - 10 млн. т. в рік, з планами подальшого розширення до 20 млн.т. ( після будівництва другої черги), довжина - 2200 км. Власники - CNPC, КМГ. Нафтопровід введений в експлуатацію в 2006 році. У 2009 році експорт у Китай становив близько 3 млн. т. (4% від китайського імпорту нафти).У 2009 році в китайському напрямку транспортовано 6,2 млн. т. казахстанської нафти.

До кінця 2008 року., кількість китайсько-казахстанських спільних підприємств (СП) склало понад 480 (в основному, у сфері прикордонної торгівлі та нафтогазової галузі). Китайські інвестиції та кредити в РК оцінюються в обсязі не менше ніж 8,5 млрд. доларів (кредити освоюються в основному СП з китайськими компаніями), придбані активи - ще у 6 млрд. доларів.

Слід визнати, що структура торгівлі склалася не в користь Китаю, казахстанський експорт протягом тривалого періоду зберігає сировинну спрямованість. Асортимент казахстанських поставок в Китай залишається незмінним, сюди в основному постачаються мінеральні продукти, метали і їхні вироби, питома вага яких в обсязі казахстанського експорту складають 68,6% і 24,5% відповідно.

Група мінеральних продуктів складається з таких статей, як «паливно-енергетичні товари», куди входять коксове вугілля, нафта сира, пальне масло, мазут, асфальтит, а також «россыпная руда і шлак». Найбільш важливі за питомою вагою статті в групі «метали і їх вироби»: сталь, мідь і цинк [15].

У першому півріччі 2010 року спостерігалося різке зростання поставок в Китай продукції хімічної промисловості - на 183%, проте її незначний вага - 6,4% в обсязі всього казахстанського експорту не зміг вплинути на загальне зростання поставок.

Навпаки, асортимент китайських поставок в Казахстан зберігає тенденцію до збагачення, тут основними статтями експорту виступають товари з високою доданою вартістю та поглибленої переробки.

За перше півріччя з Китаю були імпортовані: текстиль та текстильні вироби, що посіли 37% питомої ваги в обсязі всього імпорту; машини, обладнання та інструменти (23%); товари народного споживання (11%); метали та вироби з них (7,5%); продукція хімічної промисловості (6,7%); вироби з мінералів, кераміки і скла (5%); інші товари - меблі, дитячі товари, іграшки тощо. (4,3%). Зазначені групи в сукупності зайняли 94,5% усього обсягу імпорту РК з КНР [15].

У 2010 році понад 90 % поставок із РК у Китай припадало на сировину (більша частина - енергетичні ресурси, що також є поставки чорних і кольорових металів). З Китаю в РК постачають продукцію машинобудування і металообробки (близько 60 %), продовольчі та інші товари. Як наслідок, роль Китаю - постачальник готової продукції, а Казахстану - постачальник сировини [55,5].

Таким чином, торгівля між країнами неухильно зростає. Однак структура товарообігу розвинена більше не на користь Казахстану, оскільки, незважаючи на зростання обсягів взаємної торгівлі, казахстанський експорт є стратегічною сировиною, a імпорт - товарами з більш високою доданою вартістю, тобто товарами народного споживання.

Економічна взаємодія між країнами розвивається і в інших сферах Зовнішньої Економічної Діяльності.

Взаємодія Казахстану c Китаєм здійснюється по самим різним напрямкам, серед яких найбільш розвиненими виявилися зовнішньоторговельна взаємодія, кредитні відносини та інвестиційне співробітництво.

Напрямки торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва:

1. основний напрямок - паливно-енергетичний комплекс. Китай є одним з основних іноземних партнерів у ПЕК Казахстану, бере участь у великій кількості проектів нафтогазового сектора, також є проекти ( або плани щодо участі) у ВДЕ, електроенергетиці, атомної енергетики (у рамках поставок урану);

2. торгівля продовольчими товарами;

3. транспорт: залізничні проекти (з'єднання ділянок залізниць Китаю і Казахстану), автомобільне сполучення ( реконструкція міжнародного транзитного коридору "Західна Європа - Західний Китай", інші автомобільні маршрути). Мета розвитку проектів - Казахстан в ролі міжнародного торгового хаба між Європою, Росією, Китаєм і Центральною Азією [55,5];

4. сфера телекомунікацій: працюють китайські компанії,що надають послуги в сфері телекомунікацій, проекти з розвитку бездротової мережі;

5. інші сфери : Казахстан зацікавлений в імпорті деякої продукції з причини того,що в країні вона в принципі не випускається, або випуск недостатній. Так в Казахстан імпортується більшість готових виробів зі скла, Китай є одним з найбільших імпортерів даної продукції [55,6].

Особливе місце займає взаємодія Казахстану c Китаєм в області взаємного залучення капіталу, що пов'язане з численними факторами, які надали на цей вплив. У перші роки незалежності китайські ділові кола особливо не поспішали вкладати свої кошти в економіку Казахстану, що пояснюється недостатньою захищеністю інвесторів, нестабільним законодавством і напруженою соціально-економічною обстановкою в країні.

На сьогодні інвестиційна взаємодія між РК і КНР знаходиться на шляху сталого, взаємовигідного розвитку. Особливий імпульс зміцненню співробітництва в даній сфері надала озвучена в 2008 році ініціатива Президента РК Нурсултана Назарбаєва про надання Китаєм кредиту Казахстану в розмірі 10 млрд. доларів США. Саме в рамках її реалізації між двома країнами у 2009 році був підписаний ряд великих угод, що передбачають спрямування зазначених коштів на реалізацію проектів у різних секторах економіки Казахстану.

Слід зазначити, що це не єдиний приклад успішного інвестиційного співробітництва між Казахстаном і Китаєм. У 2008 і 2009 роках між інститутами розвитку двох країн були підписані угоди про виділення казахстанській стороні кредитних коштів на суму, що перевищує 3 млрд. дол. Таким чином, загальний обсяг китайських інвестицій, залучених в економіку РК, сьогодні перевищує 13 млрд. дол.[15].

Без сумніву, інвестиційну взаємодію між РК і КНР має прекрасні перспективи для подальшого розвитку. Так, у 2009 році Голова КНР Ху Цзіньтао озвучив намір китайської сторони виділити кредит у розмірі 10 млрд. дол. для країн-учасниць ШОС. Ми розраховуємо, що Казахстан стане одним з основних одержувачів коштів, які планується направити на реалізацію інфраструктурних проектів, що представляють інтерес, у тому числі і для китайської сторони. Серед них можна відзначити будівництво залізничної магістралі «Хоргос-Жетыген». В даний час повним ходом йдуть переговори між зацікавленими структурами обох країн.

Головною формою залучення капіталу в Казахстан стало створення об'єктів спільного підприємства (СП). Кількість спільних підприємств держав Центральноазіатського регіону c Китайською Народною Республікою, починаючи з 1995 року, набирає високі темпи і за підсумками 2000 року число об'єктів спільного підприємництва зросла більш ніж у 5 разів, досягши 2550 одиниць. У 2000 році в інших країнах Центральної Азії разом з Казахстаном було зареєстровано 144 підприємства, в 2008 році їх кількість досягла 570 [56, 268].

Незважаючи на те, що відносини Китаю та Казахстану мають більш позитивні сторони, вони мають і невелику низку проблем.

Вже на початкових етапах відзначаються:

· повільні темпи розвитку технопарку;

· низький рівень освоєння інвестицій;

· відсутність необхідної науково-технічної бази;

· брак професійних кадрів.

Взаємини Казахстану і Китаю в економічній сфері пов'язані з особливістю розташування цих країн, їх близькістю до прикордонній території, значним потенціалом і динамікою попиту в КНР на природні ресурси. Нерівнозначність китайських регіонів, наявність динамічно розвиваються і відстаючих, певною мірою схожі з казахстанськими проблемами. Між тим сусідня країна докладає значних зусиль з подолання структурних диспропорцій.

Взаємодія Казахстану і КНР, на думку дослідників, набуває своєрідний характер. Видається, що саме Китай, визначаючи свої пріоритети, зацікавленість у розвитку конкретних галузей і виробництв країн-партнерів, послідовно формує прийнятну для себе структуру економіки цих держав, їх експортно-імпортні потоки. Зростаючі потреби азіатської країни підсилюють сировинний характер вітчизняної економіки. Казахстан стає сировинним придатком, причому навіть не КНР, а тільки одного автономного району.

Враховуючи, що більшість країн Центральної Азії не можуть бути рівноправними партнерами Китаю, в друку висловлюються сумніви в результативності «механізму схрещування гігантського китайського економічного потенціалу» з державами, «які побоюються поглинання в ході китайської торговельної експансії». На міжнародній конференції «Інвестиції в майбутнє Казахстан» (липень 2006 р.) зарубіжні учасники звернули увагу на зростання реальної ролі КНР в регіоні [2].

У Казахстані число СП c китайським капіталом зросла, і за підсумками 2005 року досягло 49З одиниць, a в 2008 році склало 560. За кількістю об'єктів спільного підприємництва в Казахстані Китай займає четверте місце після Росії, Туреччини і США.

Аналогічним чином зростає вивіз підприємницького капіталу з Казахстану. Нині за обсягом капітальних вкладень в економіку Синьцзян - Уйгурського автономного району Казахстан займає четверте місце серед всіх іноземних інвесторів [56, 268].

Сучасні Китай і Казахстан - це країни активних економічних реформ, результати яких позитивно позначаються на всіх сторонах національної економіки обох країн.

Китай не має переваг перед іншими країнами в доступі до ресурсів Казахстану, не відноситься до промислово розвиненим державам і продовжує зараховувати себе до країн, що розвиваються, але, створюючи свій пояс безпеки, не може байдуже ставитися до того, що робиться y нього під боком. До того ж Китай, будучи великим ринком, є високий попит на казахстанські природні ресурси, що є в певній мірі гарантом стабільного споживання казахстанської продукції.

Казахстан виступає за стійке співробітництво з країнами світової спільноти в економіці і будує її на експорті багатства своїх надр. Інтереси економічної безпеки полягають не стільки в продажу природних багатств, скільки в розвитку економіки, подоланні її сировинної спрямованості і входження в 50 конкурентноздатних країн.

Співробітництво у сфері забезпечення безпеки в регіоні відбувається, головним чином, в рамках "Шанхайського форуму", який був утворений з радянсько-китайської Комісії з прикордонних питань. На першій зустрічі глав держав у 1996 році була підписана "Декларація o принципах вирішення прикордонних проблем". A у 1997 році укладено п'ятистороннє "Угоду o заходи довіри у військовій області та скорочення збройних сил в районі спільного кордону". На виконання цих угод було врегульовано питання o казахстансько-китайської кордоні, a також ведуться переговори з цього питання між іншими учасниками.

Нинішні цілі "Шанхайського форуму" - боротьба c етнічним сепаратизмом, підвищення довіри у військовій області, протистояння міжнародному тероризму, екстремізму, незаконному обігу наркотиків і торгівлі зброєю [37, З2].

Китай і Казахстан є активними учасниками цієї організації.

В цілому необхідно відзначити наступне. Якщо в першій половині 90-х рр. в політиці КНР відносно Казахстану переважали економічні інтереси, то в даний час ситуація якісно змінилася. У главу кута стали ставитися не тільки економічні, але і геостратегічні інтереси. Саме цим можна пояснити перехід на новий якісний рівень відносин КНР c РК, a також постановку на перший план питань колективної безпеки і боротьби з ісламським фундаменталізмом [42, 60].

Для Казахстану питання участі в діяльності "Шанхайського форуму" є одним з ключових питань зовнішньої політики. У зв'язку з цим необхідним є ініціювання низки заходів, спрямованих на активізацію діяльності в рамках "Шанхайського форуму", зміни його статусу і функціональної спрямованості, наповнення його новим змістом, і, в остаточному підсумку, перетворення "Шанхайського форуму" в важливий елемент системи регіональної безпеки.

В цілому, "Шанхайський форум" для РК може стати ефективним інструментом у досягненні ряду геополітичних цілей. Дане об'єднання має великий потенціал у плані розвитку багатостороннього торгово-економічного співробітництва, a також гуманітарних зв'язків. ШОС - це найбільш прийнятний інструмент для певного інтегрування Китаю в систему регіональної безпеки, що важливо для казахстанської сторони [66, 196].

Таким чином, серед пріоритетних сфер взаємодії двох держав у рамках "Шанхайського форуму" можна відзначити:

- спільне вирішення проблем уйгурського сепаратизму і релігійного екстремізму, заворушень на кордоні і т.п.;

- створення умов для успішного розвитку двосторонніх економічних відносин з перспективою економічної інтеграції;

- підвищення авторитету на міжнародній арені [52, 72].

Разом з тим, не можна не відзначити питань, по яким позиції держав не збігаються.

Певне роздратування y Китаю викликає зміцнення економічних та військово-політичних позицій США і НАТО в Центральноазіатському регіоні, перш за все, в Казахстані.

Крім того, на думку китайців, казахстанська схема не враховує такий важливий аспект, як збільшення кількості країн у рамках форуму і, в першу чергу, можлива участь у ньому Індії, Монголії та інших країн.

Активна зовнішньоторговельна політика КНР набуває все більш масований, експансіоністський характер. Навіть найбільші країни, стурбовані зростаючими ризиками на внутрішніх ринках, сталими експортно-імпортними зв'язками, кон'юнктурою світового ринку, вживають заходів щодо протистояння китайським продуцентів, що нарощують виробництво і постачання продукції, як правило, низької якості, а також потоки капіталів у власну економіку і за кордон.

Досліджуючи різні аспекти взаємодії Казахстану з Китаєм, слід звернути увагу на значний досвід КНР у розвитку співпраці. Уміло відстоюючи свої інтереси в процесі активного проникнення на світовий ринок, розширюючи взаємини з багатьма країнами, Китайська республіка досягає значних результатів, підпорядковуючи національним цілям і високорозвинені та економіки, що розвиваються [53, 283].

Разом з тим, не можна не відзначити питань, по яким позиції держав не збігаються. Певне роздратування y Китаю викликає зміцнення економічних та військово-політичних позицій США і НАТО в Центральноазіатському регіоні, перш за все, в Казахстані.

В умовах загострення боротьби за казахстанську нафту, де перетинаються інтереси провідних країн, в Пекіні зростає розуміння того, що зростання впливу Заходу, передусім США, в Центральноазіатському регіоні явно суперечить як інтересам Китаю, так і Росії [53, 285].

Казахстан традиційно є найбільшим торговим партнером СУАР КНР. У зовнішній торгівлі країн частка Сіньцзяну займає понад 50%. У 2009 році товарообіг РК-СУАР проти 2008 року скоротився на 24% і склав 6,897 млрд.дол. У першому півріччі 2010 року у зовнішній торгівлі республіки з автономним районом відбулося зростання на 45,4% і досяг 3,36 млрд. дол.

З метою активізації торгівлі та розширення експортного потенціалу прикордонних територій з сусідніми країнами Китай став надавати державну підтримку їх розвитку, використовуючи зокрема, зонну модель. Стимулювання прикордонної торгівлі стало особливо актуальним після світової кризи, сильно вдарив по зовнішній торгівлі країни (спад китайського експорту) і спровокувало відтік іноземних інвестицій [15].

У цьому плані звертає на себе увагу стратегія масштабного освоєння заходу Китаю, оприлюднена в 1999 році. Слід відзначити спеціальну нараду центрального уряду КНР з питань подальшого стимулювання економічного розвитку Сіньцзяну в травні 2010 року. Згідно з планами Держради КНР, протягом наступних п'яти років Китай планує вкласти близько 100 млрд. юанів інвестицій у західні провінції, в т.ч. Сіньцзян, вирівнюючи тим самим диспропорції між західними і східними регіонами країни. Це має підштовхнути розвиток інфраструктури і промисловості СУАР. За результатами наради прийнято рішення створити дві спеціальні економічні зони в г.Кашгар і порту Хоргос, де будуть застосовані політика інвестиційних преференцій та митних послаблень.

Як відомо, на казахстансько-китайському кордоні в районі пункту Хоргос з 2007 року ведеться будівництво Міжнародного центру транскордонного співробітництва, покликаного упорядкувати торгівлю, а також сформувати сучасний транзитний пункт з розвиненою мережею послуг в області транспорту і логістики.

2011 рік - рік з віховою значенням в історії розвитку двосторонніх відносин Китаю і Казахстану. Співпраця двох країн у сферах політики, торгівлі та економіки, енергетики, гуманітарної сфери, безпеки та міжнародних справ всіляко зростало і досягло суттєвих результатів. У червні того року голова Ху Цзіньтао і президент Нурсултан Назарбаєв спільно заявили про розвиток всебічного стратегічного партнерства Китаю і Казахстану. Відносини двох країн увійшли в нову історичну стадію розвитку [49].

Торговельно-економічне співробітництво досягло нових результатів. За статистикою китайської сторони, за перші 11 місяців 2011 року обсяг товарообігу двох країн досяг 22,519 млрд. доларів США з ростом на 22,59% в порівнянні з показником в аналогічному періоді попереднього року. Великі проекти двостороннього характеру реалізуються за планом, активно просувається будівництво різноманітних об'єктів. Робота з прокладання автодороги «Захід Китаю Захід Європи» йде за планом. Центральні банки двох країн підписали угоди про взаємний обмін національних валют, домовилися про активному просуванні роботи за розрахунком в національних валютах у двосторонній торгівлі. Сторони домовилися про низку нових угод про співробітництво, зокрема, китайська сторона взяла поспіль проект будівництва високошвидкісної залізниці «Алма-Ата-Астана» в Казахстані. Це ще один значущий проект співпраці двох сторін після встановлення дипломатичних відносин між двома країнами, який стане новим важливим напрямком ділового співробітництва двох країн [49].

Нещодавно перший в Євразії транснаціональний центр співробітництва - Китайсько-казахстанський центр міжнародного прикордонного співробітництва «Хоргос» був офіційно введений в експлуатацію, друга китайсько-казахстанська транскордонна залізниця «Хоргос-Алтынколь» була зістикована.

Рішення про реалізації даних проектів стратегічного співробітництва були прийняті особисто головою Ху Цзіньтао і президентом Нурсултаном Назарбаєвим і були успішно реалізовані завдяки підтримці двох лідерів. Це важливі заходи щодо посилення співпраці у сферах економіки, науки і техніки та гуманітарного співробітництва в прикордонних районах, які створюють сприятливі можливості для активізації дружніх зв'язків та ділового сотрудничеста двох країн.

Вже сьогодні в районі Хоргоса ведеться будівництво другої залізничної лінії та реконструкція автомагістралі «Західний Китай - Західна Європа», які планують завершити у 2011-2012 роках [15].

Відбулося багато блискучих подій в гуманітарному співробітництві. За 2011 рік боку провели серію заходів з культурним обмінам, як художнє уявлення «Радісне Свято Весни», живописна виставка «Подорож під час світу», «Тиждень культури СУАР Китаю», взаємно були відправлені культурні делегації та художні колективи.

У липні 2011 року третій в Казахстані Інститут Конфуція відкрився в Державному педагогічному інституті в Актюбінській області, який став новим вікном для громадян Казахстану вивчення китайської мови і знайомство з китайською культурою. З нагоди 20-річного ювілею з моменту встановлення дипломатичних відносин Китаю і Казахстану сторони провели серію багатих і змістовних святкових заходів. Поняття «Вічний мир і дружба з покоління в покоління» міцно вкоренилося в серцях двох народів.

Інтенсивні високорівневі контакти - помітна специфіка відносин Китаю і Казахстану в цьому році. У першій половині року глави двох держав здійснили взаємні візити. У лютому президент Нурсултан Назарбаєв відвідав Китай, у червні голова Ху Цзіньтао здійснив візит в Казахстан і був присутній на Саміті глав держав-членів ШОС, сторони розробили стратегічний план розвитку китайсько-казахстанських відносин і співробітництва в різних галузях у другому десятиріччі цього століття.

Враховуючи бурхливий розвиток прикордонних районів на китайській стороні, нам також належить кореспондувати свої плани, спрямовані на стимулювання розвитку в нашій прикордонній зоні, а саме - створення СЕЗ, організацію виробництв та експортно-імпортні переробки, а також збільшення пропускної здатності КПП «Хоргос».

Важливо передбачити заходи щодо забезпечення конкурентоспроможності казахстанської частини МЦПС і прилеглої до нього СЕЗ, створюючи сприятливі умови шляхом надання податкових преференцій, послаблення митних зборів на імпорт-експорт і інших заходів, що сприяють підвищенню економічної ефективності і міжнародної привабливості даної зони.

Згідно з програмою ділового співробітництва, висунутої лідерами Китаю і Казахстану, сторони повинні докладати спільні зусилля в наступних аспектах для досягнення мети, згідно з якою торговий оборот двох країн має сягнути 40 млрд. доларів США в 2015 р.[49].

По-перше, розширення торгівлі та інвестування. Сторони можуть розробити план співпраці на середній та тривалий термін, щоб досягти поетапних цілей торговельно-економічного співробітництва. Сторони повинні тривало просувати торговельні послуги, удосконалювати торговельну середу, висувати пільгові політики та зручні умови для входу товарів, інвестицій і послуг партнерів на вітчизняний ринок. Сторони можуть повністю використовувати платформу ярмарку «Китай - Євразія», Торговельно-економічній ярмарки Харбіна, Китайської міжнародної ярмарки імпортно-експортних товарів (м. Гуанчжоу) і т.д., щоб знайти більше проектів співробітництва. Китай буде підтримувати вітчизняні підприємства в інвестуванні та відкритті бізнесу в Казахстані.

По-друге, просування синхронного розвитку енергетичного і нересурсового співробітництва. Необхідно забезпечити стабільну експлуатацію Китайсько-казахського нафтогазового трубопроводу прискорити будівництво другої черги Китайсько-казахського нафтопроводу і лінії З Китайсько-казахського газопроводу, розширити співпрацю в сфері екологічно чистої та нової енергетики, реалізувати план співпраці двох країн в нересурсовой сфері та відповідні заходи, щоб сприяти всебічному і рівномірному розвитку ділового співробітництва двох країн. Обидві країни є великими аграрними країнами, між сторонами відзначається сильна взаємодоповнюваність і великий потенціал співпраці в сільськогосподарській сфері. Сторони можуть зміцнювати співробітництво в сфері засіву, торгівлі сільськогосподарськими продуктами, будівництва Центру показового сільського господарства і т.д. Для цього можна створити на КПП «зелений коридор» для швидкої розмитнення сільськогосподарських продуктів. Сторони повинні поступово розширювати співпрацю у сфері будівництва високошвидкісних залізниць, глибокої переробки ядерного палива, космічної промисловості і т.д., збільшувати науково-технічне утримання у двосторонньому співробітництві; спільно реалізовувати угоду про валютний обмін, поступово просувати зовнішньоторговельні розрахунки в національній валюті двох країн; надавати фінансову підтримку для великих проектів співробітництва, які цікавлять обидві сторонни [49].

По-третє, зміцнення будівництва у сфері взаємного об'єднання та обмінів. Сторони повинні вдосконалювати будівництво основних об'єктів інфраструктури в прикордонних містах, реалізувати проект будівництва автодороги «Захід Китаю Захід Європи», повністю розгортати потенціал транзитного перевезення з Казахстану, активно просувати співробітництво в транзитного перевезення вантажів. Ці проекти створять новий міст китайсько-казахського співробітництва, який надасть більш зручні умови для розвитку Китаю, Казахстану та інших країн у цьому регіоні.

Коли мова йшла про перспективи стратегічного співробітництва у збереженні регіональної безпеки і стабільності, а також у спільному розвитку, Чжоу Лі зазначив, що нині світова ситуація швидко змінюється, міжнародні відносини зазнають глибокі зміни, що існує багато факторів нестабільності і невизначеності. Як реагувати на загрози безпеці та виклики в новій ситуації, сприяти економічному розвитку країни, підвищувати рівень життя людей? - це спільне завдання, яке стоїть перед Китаєм і Казахстаном. Обом сторонам необхідно вжити реальні заходи, розгорнути функцію існуючого режиму співпраці, створити сприятливе та безпечне середовище для розвитку двох країн. Ми повинні тривало зміцнювати юридичну основу для співробітництва у сфері виконання закону і забезпечення безпеки, зміцнювати обміни між відповідними відомствами, зміцнювати співробітництво в рамках великих проектів співробітництва у сфері безпеки двох країн, поглиблювати співпрацю в рамках ШОС, НВЗДА і т.д., розвивати здатність до протидії реальним загрозам, невпинно боротися з «трьома силами зла», торгівлею наркотиками та організованою злочинністю. Крім того, необхідно просувати і реалізовувати інтеграцію регіональної економіки, створювати зручні умови для торгівлі та інвестування, прискорювати створення режиму безпеки в цьому регіоні в сферах енергетики, фінансів, продовольства і т.д., зміцнювати співробітництво в нересурсовой сфері та сфері, що відноситься до повсякденного життя людей, спільно сприяти миру, стабільності і розвитку двох країн і всього регіону.

Можна говорити про те, що держави дотримуються таких поглядів:

1. Стабільна обстановка в регіоні - запорука успішного економічного розвитку країни в цілому.

2. Двостороннє співробітництво є основою успішного багатостороннього співробітництва.

3. Держави сильніші (Китай і Росія), що володіють ядерною зброєю, забезпечують безпеку і надають ядерні гарантії іншим країнам регіону. Одночасно підвищується позитивне сприйняття ядерних держав на міжнародній арені як створення без'ядерної зони.

Враховуючи поточну нестабільність ситуації в регіоні, ця сфера взаємодії є найбільш перспективною. З стабілізацією ситуації c релігійним екстремізмом перед державами відкриються нові можливості економічної та інших сфер співпраці [69, 22].

На сьогоднішній день від розвитку двосторонніх відносин між Казахстаном, Китаєм і їх взаємодії в рамках регіональних структур залежить успіх майбутньої інтеграції.

Протягом багатьох років Казахстан рішуче бореться з "трьома силами зла" і виступає в підтримку позиції Китаю по тайванському і тибетським питань. Чен Гопін заявив, що Китай і Казахстан розвивають двосторонні відносини на основі принципу рівності, консультацій, взаємної вигоди і загального виграшу, між двома країнами не існує проблем, які не можна було б вирішити. Склалися між Китаєм і Казахстаном відносини, несмомненно, заслуговують того, щоб називатися стратегічним партнерством.

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв у 2007 році в посланні про становище в країні зазначив, що Китай є головним партнером Казахстану в сферах політики та економіки, продовження зміцнення відносин з Китаєм - чіткий і важливий зовнішньополітичний курс Казахстану, а розвиток казахстансько-китайських відносин добросусідства і дружби - пріоритетний напрямок у зовнішніх відносинах Казахстану.

Висновки

У даній роботі ми розглянули китайсько-казахстанські відносини на сучасному етапі, які охопили період з1990 по 2012 роки.

Аналіз сучасного стану взаємодії Казахстану і Китаю приводить до висновку про те, що воно має великі потенційні можливості, але ще не вийшла на рівень, який може дати надійну гарантію для стратегічного партнерства КНР і Казахстану в майбутньому.

Відносини розвиваються практично у всіх областях. Однак для успішного співробітництва необхідно спочатку вирішити питання забезпечення безпеки в регіоні. Економічні зв'язки залежать також від реалізації проекту "Великого шовкового шляху", вдосконалення інфраструктури в регіоні, за умови розвитку економіки високими темпами загостриться проблема спільного водокористування річок Іртиш [56, 266].

Спільність проблем змушує держави об'єднуватися, що веде до поступової інтеграції у всіх областях. На сьогоднішній день можна говорити про те, що пріоритетною сферою в розвитку відносин є стратегічне партнерство, спільна політика забезпечення безпеки. Від успіху її здійснення залежить розвиток відносин в інших областях.

Створення оптимальних умов для стабільного розвитку взаємної торгівлі і суттєвого збільшення іноземних інвестицій в казахстанську економіку, подальший розвиток і поглиблення політичного діалогу між Казахстаном і Китаєм, розвиток співробітництва в галузі культури, освіти, науки, налагодження постійного широкого співробітництва в боротьбі з наркобізнесом, зближення у питаннях законодавства, стандартів і норм, статистики та фінансової звітності, послідовне осуществлений курсу на використання Угоди про партнерство і співробітництво між РК і Китаєм, мають довгостроковий характер і є основними завданнями конструктивної співпраці між країнами.

За період існування Республіки Казахстан в якості незалежної держави, його зовнішня політика пройшла стадію становлення і зуміла утвердитися на міжнародній арені. Казахстан на сьогоднішній день зумів зайняти гідну позицію серед країн світу, так як будує свою багатовекторну зовнішню політику з урахуванням інтересів не тільки держав Центральноазіатського регіону, але й всіх держав світового співтовариства.

На сьогоднішній день відносини з Китаєм розглядаються як один з безумовних, постійних пріоритетів зовнішньої політики, являє собою в сучасних умовах одним із істотних чинників економічного розвитку країни.

В інвестиційному плані основний інтерес для Китая представляє нафтогазовий сектор Казахстану та обслуговуючі його сфери (транспорт і т.д.).також в ПЕК РК є невеликі інвестиції з боку Китаю в електроенергетику, атомну галузь та ВДЕ.

Спостерігається лише невелика диверсифікація інвестицій - Китай проявляє інтерес до казахстанської металургії, телекомунікаціям. Тим не менш, курс на нафтогазову галузь у найближчі роки не зміниться.

Проблема - інвестиційна спрямованість Китаю до нафтогазовій сфері, означає те,що Китай належить до Казахстану як до сировинного джерела з вдалим територіальним розташуванням. З одного боку, ця співпраця дозволяє підтримувати стійкість економіки Казахстану в поточний період,але, з іншого боку, не розвиває економіку на довгостроковій основі [55,8].

У Китая немає вираженої зацікавленості у розвитку несировинних напрямків Казахстану. Китай зацікавлений в Казахстані як у ринку збуту споживчих товарів.

Проблема - у легкій промисловості, продукція вироблена в Казахстані, не витримує конкуренції з завезеними з Китаю товарами ( у яких є сильне перевагу і за ціною, і за асортиментом).

Проблеми двосторонніх економічних відносин багато в чому носять об'єктивний характер. Їх наявність усвідомлюється керівництвом двох країн і відповідними відомствами, які вживають заходів для їх вирішення. Як прогнозом основних напрямків подальшого розвитку співпраці Китаю і Казахстану можна виділити наступні:

1. Створення і вдосконалення інфраструктури в регіоні. Це дозволить здійснювати розгортання військових сил, з одного боку, a також стимулює розвиток торгово-економічних зв'язків між державами,

2. Продовження тенденції до інтеграції і подолання економічної відсталості в області торгово-економічного співробітництва між Казахстаном і Китаєм, розвиток c цією метою нормативно-правової бази. Буде розвиватися і прикордонна торгівля. Можливо незначна зміна структури казахстанського експорту в Китай на користь товарів обробної промисловості [19, 29].

3. Консервація сфери енергетичної співпраці найближчим часом істотного розвитку через брак коштів на здійснення проектів, однак є потенціал для майбутнього розвитку відносин в цій сфері між Китаєм і Казахстаном.

Перспективи казахстансько-китайського співпраці будуть залежати від того, наскільки повно буде реалізований потенціал, закладений в цих напрямках взаємодії. Казахстан і Китай є перспективними партнерами c точки зору взаємодоповнюваності господарських механізмів і взаємної вигоди стратегічного розвитку взаємодії. Проте вихід на нові рубежі співробітництва вимагає серйозних зусиль і принципових стратегічних рішень як c казахстанської, так і з китайської сторони. Росії необхідно не чинити опір процесу зближення країн, a проводити гнучку політику, спрямовану на отримання вигоди з цього співробітництва.

Китайська Народна Республіка це важливий економічний регіон світу. Зростання обсягів товарообігів КНР зростає з кожним роком, економіка стає все більш сильною, товарна структура розвивається і розширюється. Різні сфери виробництва розвиваються на високому рівні, це ми побачили у даній роботі. КНР розвиває зовнішньоторговельні відносини з Казахстаном майже в усіх галузях.

Згадуються такі слова Лю Хуациня, міністра комерції КНР: «Зробимо прикордонні райони процвітаючими, населення багатим, а відносини з прикордонними державами добросусідськими». Китай робить все для розвитку саме таких відносин у світі, а сприяє цьому його розвивається економіка і великі запаси ресурсів.

В цілому торгово-економічні відносини двох країн, що розвиваються досить динамічно, що зумовлено стійкої зацікавленістю сторін в подальшому зміцненні, розширення сфер співробітництва та взаємодоповненням економік.

Разом з тим, зберігаючи традиційні сфери співробітництва, необхідно відкривати нові горизонти і розширювати перспективні сфери діяльності, наприклад, в агропромисловій галузі, де наша країна володіє великим потенціалом, особливо в експорті сільгосппродукції у Китай та інші країни; у сфері освоєння альтернативної (нової) енергетики, таких видів, як вітроенергетика і геліоенергетика, приміром, спільне будівництво таких об'єктів, експлуатація та виробництво обладнання поновлюваних джерел енергії.

Перспективним видається створення СП наукомісткої області на територіях СЕЗ, де можна було б налагодити виробництво продукції для експорту в інші країни. Особливо цінним при створенні спільних підприємств є обмін досвідом, запозичення високих технологій і ноу-хау.

Ми розуміємо, що потрібно відходити від сировинної спрямованості у взаємній торгівлі і прагнути до збалансованого розвитку економічного співробітництва. У зв'язку з цим у квітні 2008 року в г.Пекин сторони прийняли міжурядовий План заходів до Програми співробітництва РК - КНР в несировинних галузях економік, що охоплює важливі проекти двох країн, над якими ведеться постійний моніторинг.

У червні 2010 року в г.Астане відповідальні міністерства сторін оновили зазначений план, що охоплює 20 проектів в несировинний сфері, серед яких найбільш великими є: будівництво Мойнакской ГЕС, реалізація інвестиційних проектів на території СЕЗ «Морпорт Актау», будівництво цементних заводів в Мангистауської, Жамбилськой і Східно-Казахстанській областях, створення Міжнародного центру транскордонного співробітництва «Хоргос», будівництво бітумного заводу в м.актау і електрометалургійного заводу в г.Актобе, будівництво залізничного зернового терміналу на казахстансько-китайському кордоні.