1.1 Фактори створення зони вільної торгівлі в північноамериканському регіоні

Самим розвинутим інтеграційним угрупуванням на американському континенті є Північноамериканська зона вільної торгівлі (“North American Free Trade Area” - НАФТА), утворена в січні 1994 року США, Канадою і Мексикою. НАФТА є в даний час найбільшою в світі регіональною зоною вільної торгівлі, з населенням в 406 млн. чол. і сукупним валовим продуктом у розмірі 10,3 трильйона доларів. Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі містить комплекс домовленостей, що розповсюджуються крім торгівлі на сферу послуг і інвестицій, і вперше об'єднує промислово розвинуті держави і країну, що розвивається.

Створення зони вільно торгівлі в північноамериканському регіоні було обумовлено рядом чинників: по-перше, географічною близькістю країн-учасниць і елементами взаємодоповнювання структур національних економік; по-друге, тісними торговими зв'язками між ними і виробничою кооперацією, що розширяється; по-третє, мережею підконтрольних підприємств американських ТНК в Канаді та Мексиці і Канадських ТНК в США і, нарешті, посиленням позицій ЄС, Японії і нових індустріальних країн на світовому ринку [17, c.53].

Про масштаби економічного взаємозв'язку США, Канади і Мексики на основі взаємної торгівлі і руху капіталу можна судити за наступними даними. В США реалізовується близько 75-80% канадського експорту (20% ВВП Канади). Частка США в іноземних прямих інвестиціях в Канаді - понад 75% і Канади в США - 9%. В США прямує близько 70% мексиканського експорту, а звідти поступає 65% мексиканського імпорту. Частка США в загальному притоці прямих іноземних інвестицій до Мексики перевищує 60%. ВВП США в 14,5 раз перевершує ВВП Канади і в 19 разів - Мексики [12].

Угоду про НАФТА можна вважати принципово новим етапом в процесі лібералізації торгівлі товарами і послугами, а також інвестицій між США, Канадою і Мексикою. На відміну від Західної Європи в Північній Америці імпульси до створення господарського комплексу йшли “від” низу до верху - від прагнення до співпраці між американськими і канадськими компаніями.
В течії XX в. поступово розмивалися межі між США і Канадою шляхом відносно вільного руху товарів, капіталу, робочої сили. Якісна зміна економічних відносин між США і канадою відбулася в 1988 р., коли на міждержавному рівні була укладена американо-канадська угода про вільну торгівлю. Воно передбачало взаємні зобов'язання двох країн ліквідовувати обмеження в торгівлі товарами і послугами (на транспорті, в телекомунікаціях, комп'ютерних, фінансових системах, в області туризму), відмінити обмеження на іноземну власність в кредитно-фінансовій системі Канади і канадських банків в США і ряд інших положень.

За чисельністю населення, за об'ємом сукупного валового продукту і ряду базових економічних показників північноамериканське інтеграційне угрупування сопоставимо з Європейським союзом. НАФТА володіє могутнім (особливо завдяки США) економічним потенціалом, наприклад, щорічний об'єм виробництва товарів і послуг США, Канади і Мексики дорівнює 5 трильйонам доларів, а їх частка в світовій торгівлі складає майже 20%.
Структура північноамериканського інтеграційного комплексу має свої особливості в порівнянні з європейською моделлю інтеграції.
Інша особливість північноамериканського економічного угрупування полягає в тому, що її учасники знаходяться в різних стартових умовах. Якщо Канаді за останнє десятиріччя вдалося наблизитися по головних економічних макропоказниках (об'єму ВВП на душу населення, продуктивності праці) до США, то Мексика, довгі роки що знаходилася на положенні економічно відсталої держави з великою зовнішньою заборгованістю, поки що помітно відстає від цих країн по основних базових показниках [21, c.74].

Створення в 1994 р. НАФТА відображає новий підхід в теорії і практиці інтеграції. Вперше держава “третього миру” добровільно об'єдналася з двома високорозвинутими країнами. Різниця в розмірах ВВП на душу населення між Мексикою і США досягає 6,6 рази, а з Канадою - 4,1 рази. Такий істотний розрив в рівнях економічного розвитку країн-членів утрудняє створення єдиного господарського комплексу.

Ключовими моментами угоди про НАФТА, детально регламентуючого багато аспектів економічних відносин між сусідніми країнами, є:

· відміна всіх митних зборів на товари, якими торгують між собою США, Канада і Мексика, до 2010 року;

· поетапне скасування значного числа нетарифних бар'єрів в торгівлі товарами і послугами;

· пом'якшення режиму для північноамериканських капіталовкладень в Мексиці;

· лібералізація діяльності американських і канадських банків на фінансовому ринку Мексики;

· захист північноамериканського ринку від експансії азіатських і європейських компаній, що намагаються уникнути американських мит шляхом реекспорту своїх товарів в США через Мексику;

· створення американо-канадської арбітражної комісії.

Таким чином, угода про створення НАФТА припускає, що країни учасниці збережуть національні митні тарифи в торгівлі з третіми країнами, і у взаємній торгівлі поле перехідного періоду в 10 років (в деяких випадках - 15 років) в цій економічній зоні буде вільний обіг товарів. Воно розповсюджується на товари, які кваліфікуються як вироблені в США, Канаді і Мексиці. Реалізація угоди приведе до усунення всіх тарифних і нетарифних бар'єрів в торгівлі. Крім того, воно передбачає поліпшення торгівлі послугами, встановлення справедливих правил для взаємних інвестицій і здійснення державних закупівель, посилення захисту прав на інтелектуальну власність, створення механізму врегулювання суперечок [12].

Усуваючи тарифи і інші протекціоністські бар'єри, НАФТА встановлює обмежувальні правила торгівлі рядом товарів і інвестицій в деяких секторах економіки, особливо “чутливих” до іноземної конкуренції (це відноситься до сільського господарства, енергетики, продукції автомобільної промисловості, текстильних виробів). Крім цього угода містить обмовки, що дозволяють тимчасово відновити захист для галузей промисловості, яким завдано збитку імпортом відповідної продукції.

В угоді всі товари розбиті на три великі групи - промислові (без текстильних товарів), сільськогосподарські і текстильні вироби, включаючи одяг. Для кожної групи розроблені графіки зниження мит, а на ряд промислових товарів було передбачене і здійснене негайно зняття мит. Мита на решту товарів намічено відмінити протягом 5, 10 і 15 років. Відмінність графіків зниження мит на промислові товари (з тимчасовим інтервалом в п'ять років) обумовлена “чутливістю” відповідних галузей промисловості до імпорту конкуруючих виробів.

Диференційовані умови лібералізації торгівлі передбачені і для окремих країн - учасниць угоди. Наприклад, мексиканські тарифи на імпорт американських промислових товарів будуть усунені протягом 10 років. При цьому приблизно половина мексиканських мит усувається при вступі угоди в силу; надалі (в перебігу п'яти років) до 70% всіх товарів із США ввозитимуться до Мексики безмитно. З боку США Мексика отримує полегшений доступ до великої частини північноамериканського ринку; зняття мит в перебігу п'яти років розповсюджується майже на 90% промислових виробів. В той же час тарифи на незначне число виробів, “чутливих” для американської промисловості, не будуть ліквідовані практично до кінця 15-річного періоду.
У взаємній торгівлі США і Канади існує домовленість не змінювати графіки зниження тарифів, раніше розроблені в рамках двосторонньої угоди між ними в 1989 році [12, 17].

Поетапне зниження митних тарифів в рамках НАФТА відбувається виходячи з базових ставок, що діяли на 1 липень 1991 року. Відносно правил походження товарів НАФТА встановлює наступні вимоги: товар повинен бути повністю вироблений в північноамериканській зоні вільної торгівлі або істотно перетворений в новий товар і відповідно потрапляти під іншу тарифну позицію Гармонізованої системи. Для деяких товарів (автомобілі, хімічні продукти, взуття), крім того, необхідно щоб не менше 50-60% компонентів були вироблені в країнах - учасницях угоди.

В НАФТА фактично встановлюється національний режим в торгівлі, причому він розповсюджується не тільки на товари, але і на послуги, включаючи право інвестувати в сферу послуг і продавати послуги закордон. Наприклад, у сфері фінансових послуг НАФТА дає можливість банкам США і фірмам, діючим на ринку цінних паперів, функціонувати в Мексиці вперше за останні півстоліття представництва з повним набором функцій.

Угода про створення НАФТА встановлює 5 основних принципів захисту іноземних інвесторів і їх інвестицій в зоні вільної торгівлі: недискримінаційний режим; зняття особливих вимог до інвестицій або інвесторів (ці вимоги звичайно відносяться до видів діяльності, здійснюваних по розпорядженню держави або схваленим їм, як умова установи або функціонування іноземних підприємств в конкретній країні); вільне переміщення фінансових коштів, що мають відношення до інвестицій; експропріація тільки відповідно до міжнародного права; право звертатися до міжнародного суду у разі порушення Угоди.
Віддаючи належне важливому значенню НАФТА для розвитку регіональної співпраці, американські експерти відзначають, що угода приносить відносно скромні результати економікам США і Канади, оскільки між обома країнами і до угоди були порівняно невеликі обмеження в торгівлі і в області трансграничних інвестицій [7, c.113].

Проте вона принесе вигоди економіці Мексики. Однієї з головних цілей угоди, з позицій інтересів США, є забезпечення подальшого проведення економічних реформ в цій країні. Ці реформи, як очікується, створять більш передбачений, стабільний підприємницький клімат для американських і канадських експортерів і інвесторів. Мексика сподівається, що із створенням сприятливого клімату в області торгівлі і інвестицій можна чекати притоки капіталів і збільшення зайнятості. Крім цього Мексика зацікавлена в ослабленні протекціонізму США і розширенні експорту в США і Канаду, а також в отриманні доступу до нових технологій і природних ресурсів.

В цілому реалізація НАФТА, як вважають експерти, призведе до підвищення темпів зростання США і Канади максимум на 0,5 процентні пункти за умови одночасного виконання всіх його положень. Такий скромний ефект пояснюється, з одного боку, порівняно низькими бар'єрами в торгівлі і активній інвестиційній діяльності між США і Канадою ще до укладання угоди, що сприяло взаємному переміщенню товарів і послуг, а з іншою - відносно невеликим розміром економіки Мексики в порівнянні з американською і канадською. Для Мексики вигода, за найоптимістичнішим прогнозом, оцінюється в 11% зростання ВВП [6, c.285].

Таким чином, інтеграційні процеси в НАФТА порівняно з ЄС відрізняють домінуюче положення США в північноамериканському економічному регіоні, слабку взаємозалежність економік Канади і Мексики і пов'язану з цими процесами асиметричність економічної взаємодії США, Канади і Мексики.

1.2 Передумови інтеграції в рамках НАФТА

Розглянемо, які переваги у торгівлі отримали країни, які беруть участь в угоді. Так, за період з 1993 по 2005 рр. відбулося збільшення інвестиційних та торгових потоків між країнами-членами НАФТА на 173%, з 297 млрд. дол. США до 810 млрд. дол. США. Кожного дня товаропотік між трьома країнами становить приблизно 2,2 млрд. дол. США.

Експорт США, за аналізований період, зріс загалом на 77%, а з країнами НАФТА на 133%. Канада та Мексика для США, на сьогодні, є найбільшими торговими партнерами. Так, експорт США в Канаду, за період існування угоди, зріс на 62%, а в Мексику на 106% при загальному збільшенні експорту в інші країни на 36% (рис. 1.1) [17].

Рис. 1.1 Збільшення експорту США з 1993 по 2005 рр. [17]

З моменту заснування НАФТА експорт сільськогосподарської продукції з Мексики та Канади до США зріс на 55%. Участь у НАФТА є досить сприятливим для сільського господарства Мексики, так експорт сільськогосподарської продукції до США зріс на 5,7 млрд. дол.. США за останні 12 років.

У 2005 році 63% імпорту Мексики приходилось на США (рис.1.2).

Рис. 1.2 Збільшення імпорту Мексики з 1993 по 2005 рр. [17]

За період з 1993 по 2005 рр. відбулося збільшення реального ВВП США на 48%, Канади на 49%, Мексики на 40%. Обсяг інвестицій з США до Мексики, за розглянутий період, зріс на 242%, а до країн які не є членами НАФТА тільки на 148%. Інвестиції Мексики в економіку США, за даний період, зросли на 280%, в той час як до інших країн на 185% [17].

Товаровиробники трьох країн - учасниць НАФТА розглядають ринок трьох країн як єдине ціле і це є основним досягненням даної угоди.

Розділ 2. Форми й особливості взаємодії країн у рамках НАФТА

2.1 США як лідер північноамериканської економічної інтеграції

В 20 ст. США відстоювала принципи лібералізації світової торгівлі. НАФТА створює прецедент ліберального врегулювання нових сфер, поки що не регульованих в рамках ВТО, - таких, наприклад, як інвестиції, права на інтелектуальну власність, торгівля послугами. Тому саме США виступили ініціаторами укладання Північноамериканської угоди про свободу торгівлі (НАФТА) з Канадою і Мексикою.

Оскільки НАФТА демонструє ефективність регіональних коопераційних зв'язків, інші країни Латинської Америки і існуючі тут регіональні об'єднання (МЕРКОСУР, Андській пакт і ін.) ведуть переговори про створення загальноамериканського інтеграційного союзу ФТАА (Free Trade Agreement Americas - FTAA) на основі НАФТА. Ця ідея також підтримується США, прагнучих укріпити загальноамериканську економічну інтеграцію для економічної конкуренції із Західною Європою (блоком ЄС) і східно-азіатськими країнами (блоком АТЕС).

За ініціативою Вашингтона, в Майамі в 1994 грудні була організована перша після 1967 зустріч глав держав і урядів країн двох Америк (Північної і Південної). Саме в ході цього самміту США була висунута ідея створення єдиної американської зони вільної торгівлі з орієнтиром на усунення до 2005 всіх бар'єрів для розвитку торгівлі в західній півкулі. В 1995 заявку про приєднання до НАФТА подала ще одна латиноамериканська країна, що розвивається, Чилі. Адміністрація США підтримала план приєднання Чилі до НАФТА, проте в кінці 1997 конгрес США заблокував цей план, що ослабило позиції США напередодні другого «Самміту Америк», що відбувся в квітні 1998 в Сантьяго (Чилі). В ході цієї зустрічі лідерам 34 країн західної півкулі не вдалося добитися угоди про будь-які практичні заходи, вони домовилися лише про необхідність вести переговори по проблемі створення ФТАА.

Плани США розширювати НАФТА на південь зустрічають серед латиноамериканських країн насторожене відношення. Бразилію, Аргентину і низку інших «нових індустріальних країн» Латинської Америки не влаштовує модель економічних відносин в рамках НАФТА між розвинутими (США, Канада) і країнами, що розвиваються (Мексика). Хоча економічна лібералізація в НАФТА дала сильний імпульс розвитку економіки Мексики, проте зростання мексиканського експорту відбувається в значній мірі за рахунок «макіладорас», тобто складальних підприємств - філіалів американських компаній. В структурі мексиканського імпорту із США на комплектуючі доводиться приблизно 75%. Така залежність не дозволяє латиноамериканським партнерам США розраховувати на істотні конкурентні переваги, розвивати повні технологічні виробничі ланцюжки усередині країни і експортувати кінцеву продукцію. У результаті складальні експортні виробництва відносно благополучні, проте це створює «анклавну економіку», не приводить до якісної модернізації господарства в цілому [18, c.71]

Економічний вплив НАФТА на Сполучені Штати. Сполучені Штати в результаті укладання цієї угоди отримали значні вигоди:

· в переважній більшості галузей були поступово зведені до мінімуму бар'єри проти іноземних виробників з країн-партнерів по НАФТА, що дозволяло закупляти у них багато товарів дешевше, ніж в самих США;

· перед американськими компаніями відкрилися набагато більш широкі можливості доступу на ринки країн-сусідів, що розширювало ринок збуту.

Участь США в регіональному інтеграційному процесі перетворилася на могутній чинник довгострокової позитивної дії на внутрішньоекономічний розвиток.

Загальний товарообіг з Мексикою тільки за 1993-1997 виріс майже в 2,5 рази (з 80,5 млрд. дол. до 197 млрд. дол..), з Канадою - майже в 2 рази (з 197 до 364 млрд. дол..). На обидві ці країни доводиться третина зовнішньої торгівлі США. Статус безмитних товарів розповсюдився вже на дві третини всього американського експорту в регіоні, і ці можливості продовжують розширятися. США потребують такої регіональної економічної інтеграції для підвищення своєї конкурентоспроможності по відношенню до основних економічних суперників - ЄС і Японії [9]..

В той же час різні екологічні і профспілкові групи в США, як і багато членів американського Конгресу, побоюються переміщення американської ділової активності до Мексики з її низькими трудовими і екологічними стандартами. Крім того, американці бояться потоку іммігрантів з Мексики, який в 2005-му вже досяг 400 тис. чоловік в рік. Подібна «латиноамериканізація США» видається багатьом американцям загрозою їх цивілізації, заснованої на цінностях протестантської європейської культури.

2.2 Роль Мексики в НАФТА, асиметрія відносин з Канадою