Стратегії економічного розвитку країн БРІКС

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Стратегії економічного розвитку країн БРІКС

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН БРІКС

1.1 Історія розвитку країн БРІКС

1.2 Ключові тенденції серед країн БРІКС

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КРАЇН БРІКС

2.1 Роль БРІКС в світовій економіці

2.2 Характер діяльності БРІКС

РОЗДІЛ ІІІ. СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ СЕРЕД КРАЇН БРІКС

3.1 Проблеми розвитку БРІКС

3.2 Перспективи розвитку БРІКС

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність даної роботи полягає в тому, що останнім часом значно активізувались процеси глобалізації. Глобалізація є важливим аспектом сучасної світової системи, однією із найвпливовіших сил, яка торкається всіх сфер суспільного життя. Деякі дослідники вбачають у ній серйозну загрозу світовій економічній системі, інші - спосіб подальшого прогресу світової економіки. Одним із таких глобалізацій них утворень є БРІКС - група із п'яти країн: Бразилія, Китай, Російська Федерація, Індія, Південно-Африканська Республіка.

Під глобалізацією розуміють величезне збільшення масштабів світової торгівлі та інших процесів міжнародного обміну в умовах відкритої, інтегрованої світової економіки. Мова йде не тільки про традиційну торгівлю товарами та послугами, але й про валютні потоки, рух капіталів, переміщення людей, обмін технологіями, інформацією, ідеями. Глобалізація - це тісніша інтеграція держав і народів світу, спричинена величезним зниженням цін на транспортування і комунікації та усуненням штучних перепон потокам товарів, послуг, капіталу, знань і (меншою мірою) людей через кордони.

Питання глобалізації активно досліджують з другої половини ХХ ст., що пов'язано із істотним зростанням світової торгівлі, активною діяльністю міжнародних фінансових організацій, нарощуванням економічних потужностей країнами Азії та Латинської Америки, потребою об'єднання зусиль всіх держав для вирішення глобальних проблем сучасності. Питання глобалізації розглядається у працях відомих зарубіжних вчених: Дж. Стіґліца, Х. Шумана, А. Тейта, Л. Клайна, Дж. Майера та ін., та українських: М. Долішній, Д. Олесневич, І. Михасюк, А. Філіпенко, А. Гальчинський та ін.

Метою даної роботи є аналіз стратегії економічного розвитку країн БРІКС.

Для досягнення поставленої мети слід вирішити наступні завдання:

проаналізувати історичні аспекти та передумови створення БРІКС;

визначені цілі та завдання діяльності БРІКС надсучасному етапі розвитку глобалізацій них процесів;

визначити роль БРІКС в світовій економіці;

проаналізувати основні риси діяльності БРІКС в сучасних умовах;

визначити проблеми розвитку БРІКС;

окреслити можливі перспективи розвитку БРІКС.

Об'єктом дослідження є БРІКС як глобалізаційне інституціональне утворення.

Предметом дослідження є механізм взаємодії країн-членів БРІКС в рамках об'єднання та зі світовою спільнотою.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН БРІКС

1.1 Історія розвитку країн БРІКС

БРІКС (англ. BRІCS) - група з п'яти країн, що розвиваються над швидкими темпами: Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південно-Африканський Республіка. Скорочення BRІС було вперше запропоноване Джимом О'нейлом, аналітиком Goldman Sachs у листопаді 2001 року в аналітичній записці банку.

В 2003 році в дослідницькій доповіді під заголовком "Мрії БРІК - Шлях в 2050 рік" Джим О'ніл зробив прогноз, що до 2050 року сумарний ВВП Бразилії, Росії, Індії й Китаю перевершить ВВП країн "великої шістки" (США, Німеччини, Японії, Великобританії, Франції й Італії)- найбільш промислово розвинених країн світу. Втім, за прогнозами експертів Goldman Sachs, це може трапитися й раніше - не через сорок, а вже через двадцять років [4].

Тенденція очевидна: з 2000 року квота країн БРІК у світовій торгівлі (у перерахуванні на середню купівельну спроможність) виросла з 6 до 25 відсотків. У кризу 2008-2010 рр. економіка країн БРІКС росла, а в США, Європі і Японії падала. За останні десять років у країнах БРІКС, у сукупності, була зареєстрована одна третина світового економічного росту.

До 2011 року стосовно організації використовувалася абревіатура БРІК. У зв'язку із приєднанням ПАР до БРІК 18 лютого 2011 року, за заявою індійського міністра фінансів із цього часу група стала називатися БРІКС (BRІCS). На думку Goldman Sachs, до 2050 року сумарно економіки країн групи по розмірам перевищать сумарний розмір економік самих багатих країн миру (Великої сімки).

Послідовність букв у слові визначається не тільки благозвучністю, але й тим, що саме слово в англійській транскрипції BRІCS дуже схоже на англійське слово brіcks - "цегли", таким чином, даний термін використовується як позначення групи країн, за рахунок росту яких багато в чому буде забезпечуватися майбутнє зростання світової економіки й фондових ринків зокрема .

Goldman Sachs не припускав наявність координації економічних політик між країнами БРІКС. Тим більше не передбачалося, що країни БРІКС утворять якийсь економічний блок або офіційну торговельну асоціацію, як Європейський союз. Однак, згодом з'явилися ознаки, що "чотири країни БРІК прагнуть сформувати політичний клуб" або "союз", і в такий спосіб перетворити "свою зростаючу економічну владу у великий геополітичний важіль" [7].

Члени БРІКС характеризуються як країни що розвиваються найбільш швидко. Вигідне положення цим країнам забезпечує наявність у них великої кількості важливих для світової економіки ресурсів:

Бразилія - багата сільськогосподарською продукцією;

Росія - найбільший у світі експортер мінеральних ресурсів;

Індію - дешеві інтелектуальні ресурси;

Китай - власник дешевих трудових ресурсів;

Південно-Африканський республіка - природні ресурси.

Це головні ресурси, на які спираються економіки цих країн. Висока чисельність населення країн обумовлює дешевизну праці в них і, відповідно високі темпи економічного росту.

В остаточному підсумку, прогнозується, що значні розміри економік цих країн у майбутньому дозволить їм трансформувати економічне зростання у політичний вплив, що приведе до формування нової економічної еліти й знизить вплив "золотого мільярда".

Практична взаємодія в рамках БРІКС почалася у вересні 2006 року, коли з ініціативи президента Росії Володимира Путіна на сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку відбулася перша зустріч глав зовнішньополітичних відомств у цьому форматі. Її підсумком стало підтвердження учасниками зацікавленості в розвитку багатопланового чотирибічного співробітництва.

Друга зустріч на рівні міністрів іноземних справ країн тоді ще БРІК відбулася знову під час сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку 24 вересня 2007 року. На ній були ухвалені рішення про проведення щорічних повноформатних зустрічей керівників зовнішньополітичних відомств по черзі в кожній із країн, запуску консультаційного механізму на рівні заступників міністрів закордонних справ, а також про налагодження регулярних контактів по лінії посольств і постійних представництв з ключових для багатобічної дипломатії пунктів, насамперед у Нью-Йорку. Таким чином, були закладені підвалини для виведення на постійну основу чотирьохсторонню взаємодію по лінії МЗС.

9 липня 2008 року під час проведення заходів "Групи восьми" у Японії з ініціативи російської сторони відбулася коротка зустріч лідерів чотирьох країн, на якій вони домовилися про підготовку повномасштабної інтеграції у БРІК [5].

На додаток до контактів між відомствами МЗС був налагоджений діалог по лінії міністерств фінансів. 7 листопада 2008 року в Сан-Паулу напередодні самміту фінансової "двадцятки" пройшла перша зустріч керівників фінансових відомств чотирьох країн, у було погоджене спільне комюніке з викладом загальних підходів до проблематики світової економіки, включаючи причини й шляхи подолання глобальної фінансової кризи. Була досягнута домовленість про проведення регулярних зустрічей міністрів фінансів країн БРІК, а також контактів між їхніми заступниками.

Важливу роль у розвитку чотирьохстороннього діалогу стала ініціативна лінія уряду Санкт-Петербургу, що організував у травні 2008 року міжнародну конференцію "БРІК: прорив у глобальну економіку 21-го століття" за участю представників муніципальної влади й провідних університетів міст-побратимів Санкт-Петербурга в Бразилії (Ріо-де-Жанейро), Індії (Мумбаї) і Китаї (Шанхай і Ціндао). Була досягнута домовленість проводити такі конференції щорічно.

Для неформального обговорення актуальних питань світового розвитку й чотирьохсторонньої взаємодії був створений форум громадськості країн БРІК. Перша конференція "Країни БРІК на політичній карті світу: нові виклики" за участю представників експертно-політичних центрів і зовнішньополітичних відомств чотирьох країн пройшла в Москві 8-9 грудня 2008 року.

Вершиною чотирьохстороннього діалогу стала перший спільний самміт країн БРІК, що відбувся 16 червня 2009 року в Єкатеринбурзі. У зустрічі на вищому рівні взяли участь президент Росії Дмитро Медведєв, президент Бразилії Луїс Лула да Сілва, прем'єр-міністр Індії Манмохан Сінгх, голова Китайської Народної Республіки Ху Цзіньтао.

За підсумками самміту глави держав групи БРІК прийняли спільну заяву, а також окремий документ по глобальній продовольчій безпеці.

У підсумкових документах самміту сторони висловили зацікавленість у подальшій координації взаємодії в процесі формування багатополярного світу, підтримці ідей і ініціатив відносно нової системи стійкого зростання, у зміцненні й більшій координації співробітництва в енергетичній сфері за участю виробників, споживачів і країн-транзитерів енергоресурсів.

Лідери чотирьох країн схвалили пропозиції щодо подальшого розвитку діалогу у форматі БРІК. Була досягнута домовленість про те, що на регулярну основу будуть поставлені не тільки зустрічі міністрів закордонних справ, але й міністрів фінансів, керівників центральних банків. На самміті одержав підтримку й діалог чотирьох країн по проблематиці міжнародної безпеки [6].

Друга спільна зустріч країн БРІК відбулася 16 квітня 2010 року в бразильській столиці Бразиліа.

Учасники самміту обговорили такі теми, як взаємодія в контексті міжнародних зусиль з подолання глобальної фінансово-економічної кризи й завдань посткризового розвитку, у тому числі в рамках самміту "Групи двадцяти", актуальні питання протидії новим викликам і загрозам, включаючи міжнародний тероризм і ядерну безпеку, проблематику зміни клімату, нові перспективні напрямки співробітництва у форматі БРІК. Серед регіональних питань - Іранська ядерна програма, близькосхідне врегулювання й ситуація на Гаїті.

За підсумками консультацій лідери БРІК прийняли спільну заяву, у якій було відбито загальне бачення сучасного етапу світового розвитку. Крім того, у рамках самміту Внєшекономбанк Росії, Банк розвитку Китаю, Національний банк соціально-економічного розвитку Бразилії й Експортно-імпортний банк Індії підписали Меморандум про співробітництво.

12 листопада 2010 року на самміті G20 у Сеулі Південно-Африканський Республіка виразила бажання приєднатися до БРІК. 21 грудня президент Росії Дмитро Медведєв і прем'єр-міністр Індії Манмохан Сінгх прийняли спільну заяву, у якій схвалили ідею підключення ПАР до діяльності БРІК. 24 грудня 2010 міністр міжнародних відносин і співробітництва ПАР Маїте Нкоана-Машабане заявила, що вона одержала повідомлення по телефону від глави МЗС КНР Ян Цзечи, відповідно до якого Китай, нинішній голова БРІК, за узгодженням з іншими країнами-членами організації запрошує ПАР стать повноправним членом БРІК (БРІКС). Голова КНР Ху Цзіньтао направив запрошення президентові ПАР Джейкобу Зуме взяти участь у самміті БРІКС у Китаї на початку квітня 2011 року.

Третій самміт БРІКС відбувся 13-14 квітня 2011 року в китайському курортному місті Санья, розташованому на острові Хайнань. На даному самміті відбулося офіційне включення в групу п'ятого її члена - ПАР. Під час зустрічей тепер уже п'яти президентів були порушені різні питання взаємного співробітництва. Країни БРІКС у черговий раз висловилися за якнайшвидше приєднання РФ до ВТО, всеосяжну реформу ООН, мирне врегулювання лівійського питання [4].

За підсумками самміту була підписана спільна декларація, у якій були сформовані основні напрямки світової політики й план дій на найближчий рік. Було також вирішене, що наступний самміт БРІКС пройде в 2012 році в Індії. Крім того країни домовилися про економічну взаємодію з використанням національних валют.

1.2 Ключові тенденції серед країн БРІКС

Негативні демографічні тенденції завадять зростанню в двох з п'яти країнах БРІКС. Демографічні перспективи країн БРІКС - Бразилії, Росії, Індії, Китаю та ПАР - радикально різняться. З точки зору моделі демографічного переходу, Індія знаходиться на початку третьої стадії (народжуваність знижується, населення зростає, до 2030 року Індія обійде Китай, ставши найбільш населеною країною у світі), ПАР, Бразилія і Китай - на четвертій (смертність і народжуваність низькі, тенденція до стабілізації чисельності населення), а Росія - вже на п'ятій (народжуваність нижче смертності, населення скорочується). Не дивно, що відмінності в очікуваній динаміці працездатного населення (а це економічно значуща перемінна) виявляються в цих країнах дуже великі і в абсолютному, і у відносному вираженні.

За найближчі 20 років працездатне населення Індії зросте на вражаючі 240 млн. (це в 4 рази більше населення Великобританії), а Бразилії - на 20 млн. Працездатне населення Росії, навпаки, різко скоротиться: майже на 20 млн., за прогнозами ООН.

Як показує модель демографічного дивіденду, найбільш важлива для економіки перемінна - не абсолютний приріст або скорочення працездатного населення, а коефіцієнт демографічного навантаження (відношення кількості утриманців до числа людей працездатного віку).

Якщо демографічне навантаження знижується, тобто частка працездатного населення в загальній величині населення зростає, то ВВП на душу населення зростає швидше. Навпаки, збільшення демографічного навантаження гальмує економічне зростання. Цікаво, що згідно з емпіричним дослідженням, тиск на економіку через зростання демографічного навантаження (внаслідок збільшення кількості пенсіонерів), мабуть, трохи менше, ніж відсоток від аналогічного зниження навантаження завдяки скороченню числа дітей.

Втім, було б неправильно підходити до цього процесу надто схематично. Як буде рости ВВП надушу населення, залежить, крім іншого, від ступеня готовності економіки до швидкого збільшення працездатного населення. Китаю, як і «східноазіатським тиграм», в цьому відношенні дуже пощастило. Стрімко зростаючу робочу силу абсорбував продуктивний, експортно-орієнтований обробний сектор [13].

Навпаки, Бразилії з її орієнтованою на внутрішній ринок економічною стратегією 1960-х-1970-х було складніше продемонструвати «східноазійські» темпи зростання ВВП. Адже тоді багато людей знаходили роботу в малопродуктивному секторі послуг, а не в більш продуктивній промисловості. Не сприяло економічному розвитку і наявність досить великого і капіталомісткого сировинного сектору.

Відповідно до концепції демографічного дивіденду, зміна демографічної ситуації впливає на економічне зростання за двома основними каналами - через динаміку трудових витрат і заощаджень.

По-перше, завдяки збільшенню трудових витрат на душу населення зростання ВВП прискорюється. Природно, що трудові витрати залежать не тільки від частки працездатного населення, а й від рівня його економічної активності, а також від питомої тривалості робочого часу. Якщо частка працездатного населення збільшується, ростуть і трудові витрати на душу населення. Якщо вона знижується, відбувається зворотне.

По-друге, в міру скорочення чисельності непрацюючої молоді та появи надлишку молодих працівників, підвищується рівень заощаджень. Це призводить до зростання накопичень і, потенційно - до інвестиційного буму. Знову ж таки, наскільки реалізується інвестиційний потенціал - залежить від інших факторів (інфляція, економічна стабільність і т.д.).

Емпіричні докази цієї залежності, як мінімум, неоднозначні. Однак вони з'явилися в більш складних моделях, на зразок моделі зміни темпів зростання, куди в якості додаткової перемінної вводиться економічне зростання. Згідно роботам Блума і Вільямсона, Східноазіатське економічне диво 1965-1990 рр. на третину або навіть наполовину могло бути зумовлено саме демографічними чинниками.

Демографічна ситуація в країнах БРІКС в найближчі 10, 20, 30 років буде розвиватися зовсім по-різному. Це вплине не тільки на перспективи економічного зростання, але і на динаміку заощаджень та інвестицій, а може, і на подальше зростання фінансових ринків (хоча це важко кількісно виміряти).

Демографічно Бразилія і Індія знаходяться в набагато вигіднішому положенні, ніж Китай і Росія. У Бразилії «демографічне вікно», тобто період зниження демографічного навантаження, закриється близько 2020-2025 рр.., А в Китаї і Росії закривається вже зараз. Навпаки, в Індії вельми сприятливі демографічні тенденції збережуться протягом ще трьох десятиліть [9].

Звичайно, за допомогою економічної політики можна зменшити негативний вплив демографії на зростання ВВП. Наприклад, заохочуючи урбанізацію або підвищення рівня економічної активності населення. Це особливо актуально для Китаю і Індії з їх переважно сільським населенням.

Отже, демографічні тенденції в ряді країн БРІКС незабаром стануть негативно впливати на економічне зростання.

Що стосується тенденції розвитку інших соціально-економіних аспектів в країна БРІКС, то їх аналіз слід розпочати саме з Китаю, оскільки з країн БРІКС саме Китай поки що має найвищі темпи економічного росту. Але одночасно він перебуває під прицілом експансивної політики США та Японії через свою валюту - юань, чий обмінний курс, уважається, субсидіює конкурентоспроможність китайських товарів на світовому ринку.

Економічне зростання Китаю в першому кварталі цього року оцінюється в 11,1%, тоді як інфляція, хоча й у пригладженому виді, обмежується 2,9% у рік. Темпи розвитку самої населеної країни миру забезпечуються головним чином за рахунок інвестицій.

При цьому уряд Пекіна вживає різноманітних заходів, щоб стримати приплив інвестицій, а також ріст експорту. За рівнем номінального ВВП, що становить 2,68 трлн. доларів, і цьому ж показнику, переліченому в паритеті до купівельної спроможності, китайська економіка займає відповідно 4-е й 2-е місце у світі. Починаючи ж з кінця 2010 року, вона відтіснила Японію з першого місця по золотовалютних запасах. Китайська грошова одиниця, прив'язана з літа 2005 року до кошика валют, у якій домінує північноамериканський долар, демонструє стабільність. Вона контролюється китайськими валютними органами й валютними обмеженнями, які все ще діють у країні, однак, поступово й вибірково відміняються.

Однак, навіть при вражаючих досягненнях економіки останніх років і щорічному зростанню в середньому на 10 % Китай, який є надзвичайно залежним від продовольства й сировини, може постраждати саме від несвоєчасності та перебіжності їх. Ця сировина перебуває головним чином у Латинській Америці й Африці, регіонах підвищеного ризику. Найбільшим викликом для Китаю стало б відкриття своїх границь для припливу ідей, інформації, грошей і послуг зі швидкістю, якої вимагає глобалізація.

Однак економісти підкреслюють, що процес росту в Китаї різко оголив негативну сторону: прискорене знищення навколишнього середовища, концентрація багатства й сильна міграція із села в міста, які не готові прийняти такий наплив народу. Китай зіштовхнеться із ще одною проблемою - ростом літнього населення й слабкою пенсійною системою [3].

Що стосується Індії, то проблеми й тенденції її розвитку абсолютно подібні до Китаю за винятком двох аспектів. По-перше Індія не має такої потужної грошової одиниці, по-друге, Індія пройде такий же шлях розвитку як і Китай із запізнинням на 15-25 років. Сьогодні Індійська економіка займає 10-е місце у світі з номінальним ВВП в 1,3 трлн. доларів США. По паритеті купівельної спроможності вона перебуває на 5-м місці у світі. Економічне зростання в 2010 році склало 9,2%, а річна інфляція - 5,3%.

Очікується, що обсяг економіки Індії до 2025 року досягне 60% обсягу економіки США. Починаючи з 2035 року, її вплив на світову економіку стане вище, ніж вплив сукупного обсягу економік шести найбільших країн Євросоюзу. Поки ж Індія конкурує з Японією за третє місце у світовій класифікації по купівельній спроможності. Індія, зможе в найближчі 30 років розвиватися більш швидкими темпами, ніж будь-яка інша країна із групи БРІКС. Це пояснюється тим, що вона зіштовхнеться зі скороченням населення працездатного віку пізніше, ніж інші країни БРІКС.

Що стосується Росії, то тут слід зауважити, що вона займає місце в БРІКС деякою мірою авансово, і значно більше туди б підійшла економічна модель Індонезії. Але без Росії акумулятивний "БРІКС" не зміг би конкурувати в сфері космічних технологій та озброєння із провідними країнами ЄС та США. Під час кризи 2008-2010 рр. Бразилія, Китай і Індія довели, що вони здатні проводити реформи навіть у складних умовах. Вони скористалися кризою й зробили свою економіку більш сучасної, тому що в моменти економічного спаду все дешевшає. Росіяни залишилися при своїй сировинній моделі, сподіваючись, що пожвавлення на ринку викличе збільшення попиту на сировину. Подібна економічна модель - не ефективна з точки зору лідерства на світовій економічній арені. Тим більше що Москва з маніакальною завзятістю використовує ці сировинні ресурси як політичну зброя. Україна, Білорусія, країни Балтії, Польща, Грузія, Молдавія, Голландія, США: після кожного сплеску політичної напруженості виявлялося, що перестає надходити газ, вино несмачне, м'ясо й молочні продукти неякісні, квіти не подобаються, а в рибних консервів не той смак. Аргументи були примітивні, але фінансові втрати вимірні й значні. До цього додавався утиск іноземних інвесторів, що розмістили в Росії капітал [2].

За підсумками 2010 року, по темпах росту ВВП (2,9 %) і зростання промислового виробництва (5,8 %) Росія вийшла на 2-е місце серед країн "Великої вісімки", поступившись тільки Японії. Глобальна економічна криза стала для Росії серйозним випробуванням, але її уроки підтвердили правильність вибраного шляху, а заздалегідь накопичені резерви, відповідальна макроекономічна політика, успішно реалізована антикризова програма - все це дозволило зм'якшити наслідку спаду економіки для громадян і для бізнесу й порівняно швидко повернутися на траєкторію росту". Подальший розвиток Росії та її гідна участь у світових соціально-економічних процесах стане можливим лише за умови вирішення наступних завдань, що у сукупності із експртоорієнтованою моделлю розвитку з недостатньо ефективною державною політикою визначають тенденції розвитку країни на наступні 10-15 років:

висока централізація й недостатній рівень розвитку конкуренції;

зростаюча частка державної (або фактично підконтрольної державі) власності у виробництві;

бюрократія й корупція;

централізація й монополізм: зростаючі тарифи штучно підтримуваних "природних монополій", що стали фактично додатковим "податком" на всі види бізнесу, у яких високе споживання енергоносіїв, транспортних і комунальних послуг, електроенергії;

хронічна відсутність "довгих" грошей: постійний недолік капіталу в реальному секторі економіки [16].

Що стосується Бразилії, то вона протягом десятиліть вважалася країною майбутнього. Вона завжди могла стати з периферійної країни економічною супердержавою. Однак її темпи росту залишають бажати кращого в порівнянні з іншими країнами БРІКС і деякими країнами самої Латинської Америки. Бразильська економіка посідає дев'яте місце у світі за паритетом купівельної спроможності й в останні чотири роки поступається позиціями за рівнем конкурентоспроможності. Однак, переборовши наслідки глибокої інфляційної кризи вісімдесятих років, країна все більше розкривається у бік зовнішнього світу. Не випадково й те, що вона уклала в останні роки значні договори про економічне співробітництво, включаючи договір з Китаєм про сільськогосподарську продукцію.

Основна проблема бразильської економіки - високі процентні ставки, які коливаються на рівні 12%. Золотовалютні запаси Бразилії становлять 120 млрд. доларів США, і курс її грошової одиниці - реала - сильно завищений стосовно долара й досяг найвищого рівня за останні шість років.

У Бразилії, як і в інших країнах БРІКС, є багато серйозних проблем, які визначають тенденції її розвитку на найближчі 20 років. Вона займає 75 місце з 180 країн за рівнем корумпованості (Китай займає 79- е місце, Індія 84- е, Росія 146- е). Світовий Економічний Форум ставить Бразилію на 56-е місце серед 133 країн у плані економічної конкурентоспроможності (Китай - на 29 місці, Індія - на 49, Росія - на 63). Також, серйозними проблемами залишаються бідність і нерівність. Коефіцієнт Джини (розподілу доходів) для Бразилії дорівнює 0,57 (де 1,0 означає абсолютна нерівність, коли одна людина одержує весь дохід); у США даний коефіцієнт дорівнює 0,45, у Китаї - 0,42, в Індії - 0,37, у Росії - 0,42. Серед невдач Бразилії - дефіцит доданої вартості у вироблених нею товарах. Крім того, однією з найбільших тенденцій наступних років для Бразилії може стати завершення інтеграції країн Південної Америки до єдиної економічної системи, що значно підвищить рівень експорту країни та її рівень загальноекономічного розвитку.

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КРАЇН БРІКС

2.1 Роль БРІКС в світовій економіці

На частку країн БРІКС приходиться 26 % території Землі, 42 % населення планети (2,83 млрд. ) і 14,6 % світового ВВП. Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР виробляють близько 40 % пшениці (понад 260 млн. т), 50 % свинини (більше 50 млн. т), більше 30 % м'яса птаха (понад 30 млн. т), 30 % яловичини (близько 20 млн. т) від загальносвітового показника. У країнах БРІКС зосереджено 32 % (0,5 млрд. га) загальносвітових орних земель. Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР мають значний інтеграційний потенціал, реалізація якого дозволить більш ефективно впливати на глобальні процеси.

Прогнозування світового ранжирування країн БРІКС і економічних систем відповідно до різних категорій створює камінь спотикання для розуміння загального в економічних основах БРІКС. Економічні аргументи дають можливість зарахувати до БРІКС, наприклад, Мексику, тоді як включення ПАР у цю групу необґрунтовано. Робота Goldman Sachs, опублікована в грудні 2005, пояснила, чому Мексика не була включена в оригінальний БРІКС. Відповідно до роботи, серед узятих до уваги країн тільки в Мексики й, можливо, у Кореї є потенціал, щоб конкурувати із БРІКС, але ці країни мають економіки, які засновники БРІКС вирішили виключити спочатку, тому що вони розглядалися як більш розвинені.

Теза БРІКС припускає, що Бразилія, Росія, Індія й Китай змінили свої політичні системи, щоб увійти в систему глобального капіталізму. Goldman Sachs пророкує, що Китай і Індія будуть домінуючими глобальними постачальниками товарів промислового призначення й послуг, у той час як Бразилія, ПАР й Росія стануть також домінуючими постачальниками сировини. Співробітництво є, таким чином, імовірним - як логічний крок БРІКС, тому що Бразилія, ПАР й Росія разом логічно формують постачальників Індії й Китаю. Таким чином, у БРІКС є потенціал сформувати сильний економічний блок - на зразок держав "Великої Вісімки". Бразилія є домінуючою у виробництві сої й залізної руди, у той час як Росія має можливість величезних поставок нафти й природного газу. Теза Goldman Sachs, таким чином, документує, що предмети споживання, ринок праці, технології й компанії віддаляються від США як від свого центра [3].

Після закінчення холодної війни або навіть раніше, уряди країн БРІКС почали економічні або політичні реформи, щоб дозволити їхнім країнам стати частиною світової економічної системи. Щоб бути конкурентоспроможними на світовому ринку, ці країни зробили (кожна в різному ступені) акцент на освіту, іноземні інвестиції, внутрішнє споживання й внутрішнє підприємництво. Показовою наприклад, є динаміка рівня ВВП на душу населення в країнах БРІКС.

Рис 2.1. Динаміка ВВП на душу населення в країнах БРІКС в 1998--2009 рр, в доларах США (ПАР було включено в рейтинги та статистичні дані БРІКС лише в 2011 р.) [7]

На 2011 рік п'ять країн БРІКС займають досить високі позиції в багатьох економічних, соціальних, політичних і військових рейтингах. Наприклад, Китай є другою по величині економікою у світі, у той час як Індія четверта у світі по темпах росту ВВП. У більшості категорій країни БРІКС займають дуже високі позиції [7].

Проведемо порівняльний аналіз економічного потенціалу країн БРІКС.

Таблиця 2.1

Порівняльна характеристика країн БРІКС за рейтинговими оцінками [3]

Категорія	Місце країн в світових рейтингах
	Бразилія	Росія	Індія	Китай	ПАР
Площа	5	1	7	3	25
Населення	5	9	2	1	25
Темпи росту населення	107	221	93	156	158
Робоча сила	5	7	2	1	34
ВВП (номінальний)	7	11	10	2	28
ВВП (за паритетом купівельної спроможності (ПКС)	8	6	4	2	25
ВВП (номінальний) на душу населення	53	56	138	94	71
ВВП (ПКС) на душу населення	71	51	127	93	77
ВВП (реальний) темпи росту	15	88	4	5	117
Індекс розвитку людського потенціалу	73	65	119	89	110
Експорт	18	11	16	1	36
Імпорт	20	17	11	2	34
Сальдо торговельного балансу	187	4	169	1	179
Прямі іноземні інвестиції	11	12	29	5	31
Золотовалютні резерви	7	3	6	1	33
Зовнішній борг	28	24	26	23	45
Державний борг	47	122	29	98	88
Споживання електроенергії	9	4	5	1	14
Кількість користувачів Інтернету	5	7	4	1	44
Виробництво автомобілів	6	19	7	1	24
Військові витрати	12	5	10	2	43
Чисельність збройних сил	14	5	3	1	59
Залізнична мережа	10	2	4	3	12
Мережа автомобільних доріг	4	8	3	2	18

Економіки країн БРІКС мають найшвидше зростання у світі, а їхнє населення загалом перевищує 3 млрд. - це майже половина жителів планети. Сумнівів у важливості БРІКС для світової економіки немає.

На нещодавньому обговоренні 10-річчя концепції БРІКС у Лондоні була висунута теза щодо того щоб убрати літеру Р., а отже і Росію із цього альянсу. Справді, в неї багато проблем, але російський ВВП становить близько 1% світового. Із цим треба рахуватися (рис. 2.2).

Джерело: http://www2.goldmansachs.com/ideas/brics/book/BRIC-Full.pdf

Рис. 2.2. Десятка найбільших економік світу до 2050, за номінальним ВВП (млрд. дол.).

Країни БРІКС щороку більше торгують між собою: товарообіг Китаю з Індією сягнув торік $60 млрд. Бразилія стала основним постачальником сої та інших сировинних продуктів на китайський ринок.

Тенденція глобалізації світогосподарських зв'язків підсилює взаємозалежність національних економік і створює потребу міждержавного, міжнаціонального регулювання. Інтеграція Росії, Бразилії, Індії, Китаю та ПАР й необхідність узгодження економічного розвитку національних господарств стала передумовою формування принципів нового світового економічного порядку, комплексу пропозицій і рекомендацій, спрямованих на подолання розриву між розвиненими й країнами, що розвиваються, і ліквідацію нерівноправних зовнішньоекономічних відносин.

Країни БРІКС випустили спільну декларацію по створенню багатополярного світового порядку, що припускає перегляд розподілу голосів і представництва країн у Міжнародному валютному фонді й Всесвітньому банку для відбиття реального економічного впливу держав. Структура МВФ протягом багатьох років залишається незмінної: більшість голосів у МВФ належить США й країнам Європи. Квота Китаю у МВФ становить 3,66%, Росії - 2,69%, Індії - 1,89%, Бразилії - 1,38%. США мають 16,77% голосів [11].

Бажання країн БРІКС грати більш помітну роль у міжнародних фінансових інститутах і бути більше впливовими в регіональній і світовій політиці обумовлено їхніми провідними позиціями у світовій економіці. Для посилення своєї ролі на міжнародній арені Бразилія, Росія, Індія, Китай й ПАР мають намір зміцнювати торговельні відносини, збільшувати частки взаємних розрахунків у національних валютах і інвестувати у фінансові інструменти один одного. Інтеграція й зростаючий вплив країн БРІКС стали причиною введення в 2006 році біржового індексу "Dow Jones BRІ 50", що відслідковує ділову активність у Бразилії, Росії, Індії й Китаї. Динаміка цього індексу підкреслює значимість ділової активність країн БРІКС, тому що, незважаючи на фінансову кризу, в 2009 році індекс піднявся більш ніж на 80%. Готовність БРІКС прийняти на себе більше відповідальності у фінансових питаннях є ознакою посилення впливу цих країн у міжнародних економічних відносинах. У цей час відбувається зміна балансу сил у світі, отже, чим більш ефективними будуть запропоновані країнами БРІК методи регулювання економічних процесів, тим більш врівноваженими будуть відносини між східними й західними країнами.

Далі проаналізуємо економічний потенціал окремо кожної країни члена БРІКС. Так, завдяки високому рівню розвитку сільського господарства, добувної та виробничої промисловості і сектору послуг, як і завдяки великій кількості працездатного населення, за рівнем ВВП (ПКС) Бразилія значно перевищує будь-яку іншу країну Латинської Америки, будучи основною економікою у МЕРКОСУР. Зараз країна розширює свою присутність на світових ринках. Головні експортні вироби включають авіаційну техніку, каву, транспортні засоби, сою, залізну руду, сталь, тканини, взуття, електроапаратуру та цукор [27].

Бразилія має найрозвиненіший промисловий сектор в Латинській Америці, який складає третину її ВВП. Після підвищення економічної стабільності, забезпеченою Plano Real, бразильські і багатонаціональні бізнес-структури активно інвестують в нове обладнання і технології, велика частка яких закупається у Північно-Американських підприємств. Бразилія також має розвинений і різноманітний сектор послуг. Протягом початку 1990-х банківський сектор досяг 16 % ВВП. Хоча бразильська банківська система зараз активно реформується, вона забезпечує місцеві підприємства широким рядом послуг і привертає численних нових учасників, зокрема фінансові фірми із США. Фондові біржі Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро зараз піддаються значній консолідації.

Разом з тим економіка Бразилії все ще має серйозні проблеми, тож реформи поки необхідні. Серед проблем можна назвати недостатню інфраструктуру, значну концентрацію прибутку, недостатню якість суспільних послуг, корупцію, соціальні конфлікти і урядову бюрократію. Внутрішній державний борг досяг рекордного значення на фоні зростаючих державних витрат. Податки вже представляють значну частину національного доходу і є серйозним тягарем для всіх соціальних класів, зменшуючи можливості для інвестицій. Крім того, ведення бізнесу важке через високі ціни на ліцензування та бюрократичний процес реєстрації підприємств.

Що стосується Росії, то це яскравий приклад індустріально-аграрної країни. Основні галузі промисловості: гірнича, нафтова, нафтопереробна, газова, металургійна (чорна та кольорова металургія), літако- та кораблебудування, космічна, машинобудівна, енергетичне обладнання, харчова та текстильна. У промисловості провідна роль належить важкій індустрії. У РФ добувають усі види мінерального палива, а також більшість видів мінеральної сировини. Є три бази чорної металургії (Уральська, Центральна, Сибірська), різноманітні галузі кольорової металургії. Розвинені всі види транспорту, але величезні простори Сибіру практично не мають залізниць та сучасних автодоріг. Натомість діють системи магістральних нафто- і газопроводів. Морський транспорт забезпечує значну частину перевезень.

Отже, у структурі економіки Росії переважає важка промисловість, особливо металургія, хімія, машинобудування та енергетика. Добре розвинута лісова промисловість: лісові ресурси Росії -- найбільші у світі. Російське сільське господарство, яке виробляє більше ніж одну п'яту валового національного продукту країни, спеціалізується по регіонах. Три п'ятих орних земель засіваються пшеницею, ячменем, вівсом і житом.

Серед усіх країн світу, економіка Росії посідає 11 місце з показником 1,47 трлн.$. Поступаючись лише країнам "Великої сімки", а також Китаю, Бразилії та Індії [11].

Індія також яскравий приклад аграрно-індустріальної країни. Структура ВВП на початку ХХІ ст. була такою: гірничодобувна промисловість -- 2,1 %; обробна промисловість -- 15,2 %; сільське господарство -- 32 %; енергетика -- 1,6 %; будівництво -- 4,2%; торгівля -- 13,6%; транспорт і зв'язок -- 5,2%; інші -- 26,1%. Державний сектор займає монопольне положення на транспорті, зв'язку, в оборонній і ядерній промисловості, машинобудуванні, видобутку нафти, золота, виробництві добрив, банківській справі, страхуванні та імпорті.

За роки незалежного розвитку (з 1947 р) Індія проробила шлях від відсталої аграрної країни до сучасної аграрно-індустріальної, з розвиненими промисловістю, торгівлею і товарно-грошовими відносинами. Економіку Індії відрізняють надлишок і дешевизна робочої сили і висока культура праці. Індія - космічна і ядерна держава. За рівнем ВВП Індія входить у шістку найбільших економічних держав світу. Економіка - змішаного типу. У 1990-х роках частка державного сектора в загальному обсязі інвестицій складала понад 40%, в 2000-х - 37%. Державна економічна політика спрямована на найшвидшу макроекономічну стабілізацію (за рахунок зниження зовнішньої заборгованості і урізування бюджетного дефіциту), інтеграцію Індії в світову торгівлю, залучення іноземних капіталовкладень і зняття обмежень на приватну підприємницьку діяльність.

Китай - потужна аграрно-індустріальна країна. Розвиваються традиційні галузі промисловості - текстильна, вугільна, чорна металургія, фосфорно-фаянсове виробництво, також створені нові галузі - нафтопереробна, газова, хімічна, авіаційна, космічна, електронна, машинобудування, приладобудування. Китай займає провідні позиції в світі з видобутку вугілля, цементу, виробництва мінеральних добрив, сталі, електроенергії. На початку ХХІ ст. спостерігається тенденція до зростання імпорту ресурсної продукції, помітно збільшився й обсяг імпорту продукції машинобудівної й електронної промисловості, а також продукції високих технологій. За обсягом інвестицій на початку ХХІ ст. КНР поступається тільки США. У 2010 році прямі іноземні інвестиції в Китаї склали - 253 млрд. дол., що свідчить про дуже високу міру довіри інвесторів до цієї країни. Економіка в основному орієнтована на експорт, що сприяє швидкій інтеграції Китаю в світову економіку. Китай на початку XXІ століття є космічною і ядерною державою. Побудова ринкової економіки здійснюється в Китаї під керівництвом Комуністичної партії на основі п'ятирічних планів. При високій частці іноземних інвестицій майже 80 % всіх іноземних інвесторів в економіку КНР - це етнічні китайці (хуацяо), що проживають за кордоном. Характерна риса сучасної китайської економіки - залежність її від зовнішнього ринку. За обсягами експорту КНР займає 1-е місце у світі. Експорт дає 80 % валютних доходів держави. В експортних галузях зайняте близько 20 млн. чоловік. На зовнішній ринок вивозиться 20 % валової продукції промисловості й сільського господарства. Номенклатура експорту нараховує 50 тис. найменувань. КНР підтримує торгово-економічні відносини з 182 країнами й районами світу, з 80 з них підписані міжурядові торговельні угоди й протоколи. Основними торговельними партнерами Китаю є розвинені капіталістичні країни, насамперед Японія, США, західноєвропейські держави, на які доводиться 55 % зовнішньоторговельного обігу.

Південна Африка -- індустріально-аграрна країна, найбільш розвинена в економічному відношенні в Африці. Іноземний капітал займає сильні позиції в економіці. У добувних галузях переважає англійський капітал, у нафтопереробній, автомобільній -- капітал транснаціональних компаній країн Західної Європи і США. Провідні галузі промисловості -- гірнича (найбільший світовий продуцент платини, золота, хрому), автомобільна, металообробна, металургійна, машинобудівна, хімічна, нафтопереробна, цементна, текстильна, харчова. Сильні позиції ПАР на світовому ринку визначаються передусім багатством її надр.

2.2 Характер діяльності БРІКС

Раніше БРІКС не сприймали як можливий союз. Абревіатура була лише терміном, що поєднує великі країни - Бразилію, Росію, Індію, Китай та ПАР, насамперед, за ознакою - швидкозростаючої економіки.

До фінансово-економічної кризи зростання ВВП цих держав досягло від 5 до 13 відсотків у рік - для промислово розвинених господарств світу величина в останні роки недосяжна. Крім того, країни БРІКС відрізняє наявність важливих ресурсів, які стали базисом їх стрімкого розвитку. Країни, що об'єдналися в БРІКС поставили завдання підсилити свій вплив на глобальні економічні процеси.

Цілі організації БРІКС, задекларовані на самміті в Бразилії у 2010 р. наступні [27]:

протидія фінансовій кризі, зміцнення співробітництва, координації політики й політичного діалогу, що стосуються міжнародних економічних і фінансових питань;

просування реформи міжнародних фінансових інститутів для того, щоб вони відбивали зміни у світовій економіці;

більше прав і представництво в міжнародних фінансових інститутах країн з перехідною й економікою, що розвивається;

зміцнення координації й співробітництва держав в енергетичній сферах, у тому числі між виробниками й споживачами енергії й державами транзиту;

підтримка диверсифікованості енергетичних ресурсів і пропозицій енергоносіїв, включаючи поновлювану енергію, забезпечення безпеки маршрутів транзиту енергоносіїв, створення нової енергетичної інфраструктури й нових інвестицій в енергетику;

реформа фінансово-економічної архітектури. реформована фінансово-економічна архітектура повинна ґрунтуватися, зокрема, на наступних принципах: демократичність і прозорість прийняття й виконання рішень у міжнародних фінансових організаціях; міцна правова основа; сумісність діяльності ефективних національних інститутів регулювання й міжнародних органів, що встановлюють стандарти; зміцнення управління ризиками й наглядовою практикою;

поліпшення міжнародної торгівлі й інвестиційного клімату; збереження стабільності системи багатобічної торгівлі, стримування торговельного протекціонізму;

розвиток співробітництва між країнами БРІКС у соціально значущих областях, зміцнення зусиль по наданню міжнародної гуманітарної допомоги й зменшенню небезпеки стихійних лих;

просування співробітництва між країнами БРІКС у галузі науки й освіти, у тому числі з метою проведення фундаментальних досліджень і розробки передових технологій;

протидія міжнародному тероризму.

Однак ряд економістів уважає, що в країн-учасників БРІКС різняться інтереси з деяких питань, що може привести до розпаду цієї організації.

Так, аналітики відзначають, що інтереси Росії в зниженні ролі долара й створенні нової наднаціональної резервної валюти не збігаються з інтересами Китаю, тому що в Китаї майже два трильйони доларів валютних резервів і більша їхня частина - в американських державних облігаціях. Найменше в Пекіні хотіли б знецінювання цих запасів. Немає в цих країн і спільності політичних інтересів. Китай успішно скуповує енергоресурси в Африці, Ірані, Іраку й Латинській Америці. Індія стурбована прикордонними конфліктами, що не припиняються, а Бразилія поглинена власними перетвореннями, ПАР намагається стати лідером африканського континенту.

Разом з тим, в останні роки співробітництво у форматі БРІКС набирає оберти.. Взаємодія у форматі БРІКС є великим резервом зовнішньої політики перш з все Росії. Саме із країнами БРІКС у Росії склалася система привілейованого стратегічного партнерства, це резерв і ресурс стратегії багатополярності. Російський підхід, що ґрунтується на ідеї деідеологізації міжнародних відносин, зміцненні їхніх правових основ, перекликається з основними принципами БРІКС на міжнародній арені.

Аналізуючи багатоформатну діяльність БРІКС, варто брати до уваги й наявність самих різних точок зору в експертному співтоваристві. Поряд з оптимістичними мають місце й скептичні оцінки, що роблять упор на значних цивілізаційних розходженнях між країнами БРИК, що констатують той факт, що всі держави перебувають у різних фазах цивілізаційного розвитку, причому, якщо у випадку Бразилії, Індії й Китаю можна говорити про висхідну фазу, те Росія перебуває у фазі спадній. Не можна також не враховувати й суперечливі висловлення в західній пресі, що схильна часом принижувати в цілому роль країн БРІКС [4].

Сучасна архітектоніка світового порядку стає все більш складною, її системоутворюючими елементами стали не тільки держави, але й міжнародні організації, союзи держав, кількість яких стрімко росте. Далеко не всі з новостворених об'єднань життєздатні й перспективні, багато з них існують тільки на папері. Не дивно, що ініціативу політичної консолідації країн БРІКС виявила саме Росія. Вона має тісні двосторонні торгово-економічні зв'язки з Індією й Китаєм, з Бразилією та ПАР. Росія намагається повернути собі лідируючі позиції які вона мала в період існування СРСР.

Сьогодні існують специфічні інтереси, які підштовхують країни БРІКС до співробітництва. Індія й Бразилія хотіли б стати постійними членами Ради Безпеки ООН, що важко реалізувати без підтримки Росії й Китаю. Росія має всі підстави думати, що її зовнішньополітичні ініціативи, у тому числі дотичні поліпшення відносин із країнами Заходу, будуть сприйняті з більшою увагою, якщо їх підтримають такі великі й впливові держави, як Індія, Китай, Бразилія. У той же час, якщо існують надії на створення міцного союзу країн БРІКС, здатного стати противагою іншим об'єднанням, особливо військово-політичного й економічного характеру (НАТО, Євросоюз) то їх варто визнати ілюзорними.

По-перше, економіки країн БРІКС не є взаємодоповнюючими. Існують перспективи розвитку двостороннього співробітництва між Росією (поставки енергоресурсів, ринок збуту) і Китаєм, Росією й Індією (військове, науково-технічне співробітництво). Однак, зв'язки по лінії Індія-Китай, Індія - Бразилія, Китай-Бразилія, Китай-ПАР, Бразилія-ПАР носять обмежений характер.

По-друге, зберігається напруженість у відносинах між Індією й Китаєм, що виключає скільки-небудь серйозне зближення між ними. Крім того, Китай вже тривалий час не допускає для себе прийняття твердих військово-політичних зобов'язань перед якою-небудь державою або союзом, і немає підстав вважати, що ця позиція в найближчі роки зміниться.

По-третє, для Китаю, Індії, Бразилії велике значення мають економічні зв'язки із країнами Заходу, особливо США. Не випадково ряд американських економістів говорять про "Симеріке" - синтез американської й китайської економік. Наскільки цей синтез міцний - особливе питання, але в найближчі роки розраховувати на підтримку БРІКС у випадку, якщо в Росії виникнуть серйозні тертя із країнами Заходу, немає підстав.

Отже, можна констатувати, що співробітництво країн БРІКС здатно принести їм усім певні бонуси. У той же час, надавати йому занадто велике значення немає підстав. Більше того, воно може створити певні "ризики" для міжнародної дипломатії. Насамперед, це ризик, пов'язаний з перебільшеними надіями на перспективність БРІКС, безпідставними очікуваннями її підтримки в конфліктних ситуаціях [18].

Без оргструктури БРІКС гнучкий і позитивно конкурентний. Склад БРІКС може бути мобільний. Діюча домовленість про нерозширення БРІКС буде залишатися, доки нинішній формат діалогу буде корисний і вигідний його учасникам, насамперед тим, хто буде показувати найбільші темпи економічного розвитку.

Співробітництво розвивається на різних рівнях. Це зустрічі Президентів, міністрів закордонних справ, фінансів, голів центробанків, уповноважених у сфері безпеки. У перспективі: міністри сільського господарства, енергетики, голови Верховних Судів, з науково-дослідних центрів, споріднених міст, бізнес-форум.

Для дипломатів-практиків БРІКС - це реальність від життя, що спирається на політичну волю з держав розширювати через консультації сферу спільних інтересів без форсування створення оргструктури й без шкоди для участі в інших об'єднаннях - регіональних і міжрегіональних. Це діалоговий механізм на основі реалістичного консерватизму. БРІКС - не організація, а спроба прагматичного об'єднання потенціалу країн для вироблення політичної альтернативи й для підвищення власної ваги у світових справах.

РОЗДІЛ ІІІ. СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ СЕРЕД КРАЇН БРІКС

країна глобалізаційний стратегія взаємодія

3.1 Проблеми розвитку БРІКС

Країни БРІКС - Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР - вважаються майбутніми наддержавами світової економіки. Втім, криза 2008-2010 рр. показала, що країни БРІК ще дуже далекі від того, щоб зайняти лідируючі позиції в світовій економіці і змінити індустріальні країни в ролі локомотива господарського розвитку в світі. Виявилося, що ці країни залежні від світової економіки і пов'язані фінансовими потоками з традиційними промисловими державами. Криза ж показала, що у країн БРІКС поки немає своїх власних високорозвинених фінансових ринків, які могли б дозволити просуватися зі своїми грошима в безпеці.

Кожна з країн БРІКС відчуває в даний час проблеми. В Бразилії зупинилося економічне зростання. Росія дуже залежна від експорту сировини і не має власної конкурентоспроможної індустрії. Замкнутість індійської економіки долається повільніше, ніж на це розраховували інвестори. А Китай з його експортом чуйно реагує на економічну ситуацію в Європі і США. ПАР страждає від нестабільності навколишньої політичної ситуації в Африці. Тому експерти очікують, що в усіх країнах темпи економічного зростання будуть дещо нижчими, ніж досі.

Окрім того, спостерігаються відмінності між країнами БРІКС під час погіршення ситуації в економіці. В найменшій мірі постраждали від глобальних потрясінь економіки Китаю та Індії. За прогнозами, ці дві країни збережуть позитивне зростання економіки в 2012 році. Серед усіх країн БРІКС Китай відіграє найбільш стабілізуючу роль у світовій економіці. Найбільш імовірно, він буде першою країною, яка вийде з кризи, в першу чергу, за рахунок внутрішніх чинників попиту. Щодо Росії, то внаслідок недостатньої диверсифікації своєї економіки, вона в меншій мірі може використовувати внутрішні інструменти задля боротьби з зовнішньою кризою. Саме ця тенденція дозволила західним аналітикам говорити про недовговічність об'єднання БРІКС. А також про те, що Росія випадає з п'ятірки країн, так як в 2009-2010 рр. саме в ній сталося найсуттєвіше серед країн падіння темпів зростання ВВП. Взагалі, Росія досить сильно відрізняється від своїх партнерів по БРІК: в 2009 році рівень падіння ВВП склав 7,9% (у той же час, ВВП Китаю виріс на 8,7%, а індійський ВВП - на 6,7%, бразильський зменшився лише на 0,2%). Крім того, російська економіка - єдина з економік БРІК - має сировинну спрямованість і базується на експорті енергоносіїв.

На сьогоднішній день сама концепція організації недостатньо зрозуміла. Незважаючи на ряд успіхів, до цих пір не зовсім ясно, чи є БРІКС переважно економічною, чи політичною організацією. Союз повинен допомогти країнам-членам в координації макроекономічної політики, посиленні впливу на глобальні економічні процеси та виробленні спільних підходів до вирішення глобальних проблем. Проте, із застосуванням яких методів це планується зробити? Щодо економічної інтеграції, то країни БРІКС навіть не наблизилися до першої її форми - створення зони вільної торгівлі і на даний час не ведеться жодних переговорів з цього питання.