Особливості регулювання сектору сільськогосподарської продукції в рамках міжнародних організацій

3) Єдине фінансування сільського господарства через Європейський фонд орієнтації і гарантії (ФЕОГА), на підтримку якого йде більше половини бюджету ЄС. Кошти для орієнтації призначені для підвищення продуктивності і модернізації сільськогосподарського виробництва, а кошти гарантій, які складають 3/4 суми фонду, прямують безпосередньо на підтримку цін. ФЕОГА формується за рахунок компенсаційних зборів, що стягуються за імпорт с/г продукції з третіх країн, відрахувань від мита на промислові товари, що ввозяться, прямих внесків з бюджету ЄС, надходжень від ПДВ. [49]

Так як споживачі приділяють більше уваги якості харчових продуктів, ЄС ввів систему добровільного маркування продуктів, яка допомагає їм зробити вибір. Ці мітки вказують географічне походження товару, інформацію щодо виготовлення з використанням традиційних інгредієнтів і методів виготовлення, в тому числі органічних сільськогосподарських продуктів.

Послідовні реформи сільськогосподарської політики ЄС також підтримують інновації в сільському господарстві і харчовій промисловості. Науково-дослідні проекти Європейського Союзу прагнуть підвищити продуктивність і зменшити негативний вплив на навколишнє середовище (наприклад, використання вторинних відходів та відходів для виробництва енергії)

Фінансова підтримка фермерів існують існує, як і раніше, але використовується набагато більш вибірково. Наприклад, фінансова підтримка може бути використана для надання допомоги у виняткових обставинах, таких як стихійні лиха чи спалах хвороби тварин (наприклад, ящур), або суттєвих невідповідностей на ринку, який може поставити під загрозу цілі сектори сільської економіки.

Нині спільна сільськогосподарська політика фінансується за рахунок Європейського Гарантійного фонду для сільського господарства та Європейського сільськогосподарського фонду для розвитку сільських районів ? підтримує програми з розвитку сільських районів. [49]

Спільна сільськогосподарська політика регулюється в рамках Європейської комісії, яка встановлює порогову ціну (threshold price), це означає, що, для прикладу, зернові, які пропонуються нижче встановленої порогової ціни, не можуть бути імпортовані в ЄС. Крім того, Комісія закуповує у фермерів надлишки зернових за узгодженою інтервенційною ціною (intervention price) з тим, щоб допомогти їм реалізувати продукцію за середньою прийнятною ціною, або так званою цільовою ціною (target price). У тому ж порядку, що і для зернових, узгоджуються ціни на м'ясо, птицю, яйця, фрукти й овочі. В рамках проведення Спільної сільськогосподарської політики Європейська комісія може субсидувати модернізацію фермерських господарств у країнах Євросоюзу. [15]

Виплати ЄС є інструментом підтримки доходів фермерів. Вони призначені для забезпечення середнього рівня життя сільського населення. Але в свою чергу, фермерські господарства повинні відповідати стандартам гігієни, безпеки харчових продуктів, здоров'я тварин, захисту біорізноманіття та сільських ландшафтів.

Одним з основоположних принципів сільськогосподарської політики ЄС є право споживача на широкий асортимент вибору продукції за розумною ціною.

Європейський Союз, як найбільший імпортер продуктів харчування у світі і власник найбільших ринків продовольства в країнах, що розвиваються, останнім часом здійснює реформування своєї системи підтримки домогосподарств, надаючи можливість фермерам експортувати свої продукти, якщо це можливо, не заважаючи на вплив цін світової торгівлі.

Під час міжнародних торгових переговорів у Досі, ЄС запропонував скасування експортних субсидій до 2013 року і значне зниження імпортних мит на сільськогосподарську продукцію.

Незважаючи на значні реформи, які відбулися в останні роки, ЄС потребує подальших змін. У ході опитування населення Європейського Союзу, що відбулося в 2010 році, європейці зробили вибір на користь такої політики ЄС у сільському господарстві, яка не тільки допомагає фермерам у виробництві продуктів харчування, але також підтримує захист природних ресурсів та сільських місцевостей, яка спрямована на поліпшення стану утримання тварин та економічного розвитку сільських громад.

У відповідь ЄС опублікував пропозиції щодо реформ, які відображають ці потреби і де акцент робиться на стійкий розвиток сільського господарства, інновацій, наукових досліджень, поширення знань і більш справедливої системи підтримки європейських фермерів, яка дозволили б їм відповісти на виклики майбутнього.

Загальна аграрна політика є однією з найбільш важливих політичних сфер Європейського Союзу, а витрати на виконання сільськогосподарських завдань становлять більшу частину бюджету ЄС.

Хоча за останні декілька років частка витрат, використаних з бюджету ЄС на сільське господарство, поступово скоротилася до 34% в період з 2007 по 2013 рік (у порівнянні з аналогічним показником у розмірі 70% в 70-х роках). Це пов'язано з розширенням інших обов'язків ЄС, зниженням витрат завдяки реформам, які дозволили Європі прийняти 13 нових членів до Європейського Союзу, починаючи з 2004 року, при цьому збільшення витрат на підтримку сільського господарства не відбувалося. [16]

Окрім Спільної сільськогосподарської політики в рамках Європейського Союзу діє система інститутів та права. Зокрема країни-члени підпорядковуються правилам ГАТТ.

До інструментів загальної торговельної політики Євросоюзу належать: загальний зовнішній тариф, квоти по деяких окремим товарним позиціям, антидемпінгові, компенсаційні заходи і розслідування, захисні застереження, норми визначення походження, а також митної вартості товарної продукції, встановлення загальнообов'язкових норм стандартизації та сертифікації, надання режиму преференцій.

На даний момент основним питанням у сфері зовнішньоторговельної політики ЄС постає міжнародна координація в системі ГАТТ/СОТ та розв'язання різноманітних питань торговельної політики, особливо в контексті розширення ЄС.

Тарифи

Починаючи із моменту завершення створення внутрішнього ринку ЄС у 1992 році, ЄС має єдиний Митний тариф. Це означає, що ті ж самі тарифи застосовуються по всій довжині зовнішнього кордону ЄС, незалежно від держави-члена, до якої імпортується товар. У межах ЄС, товари можуть вільно циркулювати між державами"членами. Рівень тарифу залежить від виду продукції, яка імпортується, і з якої країни імпортовано цей товар. Різні види продуктів перераховано у класифікаторі продуктів, який використовується в Об'єднаній Номенклатурі (ОН). Об'єднана Номенклатура складається із Гармонізованої Системної Номенклатури (ГС), системи класифікації для загального використання із деталізацією окремих товарних підгруп. Враховуючи той факт, що ЄС надає дозвіл на ввезення товарів з третіх країн без сплати мита або за пільговими тарифами в рамках Генеральної системи преференції та інших торгівельних договорів, також важливо знати країну походження імпортованої продукції. База даних ЄС "TARIC" містить всі види ставок митних тарифів, які сплачуються з товарів в залежності від країни походження. [15]

У той час, як загальні ставки імпортних митних тарифів в ЄС є відносно низькими для промислових товарів (менше 4 відсотків), вони можуть бути все ще досить високими по продукції сільського господарства. Європейський Союз є у значній мірі відкритим ринком для країн, які користуються режимом найбільшого сприяння, із тарифом встановленим на рівні 4.2%.

Однак, по аграрному сектору політика ЄС націлена на підтримку високого рівня самодостатності по первинних сільськогосподарських продуктах, включаючи пшеницю, молокопродукти й м'ясо, що призводить до встановлення вищих за середні митних тарифів на імпорт сільськогосподарської продукції із простим середнім значенням на рівні 17.3%. Відсоток від загального обсягу тарифів на сільськогосподарську продукцію, на якому спостерігаються тарифні піки, складає приблизно 10 відсотків і включає в себе такі сільськогосподарські продукти як яловичина і баранина, молокопродукти й цукор. ЄС може також тимчасово збільшити тарифи у разі, якщо здійснюється демпінг продукції на ринок ЄС, тобто імпортовані продукти реалізовуються в ЄС за ціною, нижчої за ту, що діє на ринку країни, з якої походить ця продукція. У разі, якщо відбувається раптове збільшення імпорту певних видів продукції до ЄС, яке може нанести шкоду вітчизняним виробникам, можуть бути вжиті запобіжні заходи у формі збільшення ставки тарифу. В рамках СОТ діють багатосторонні правила щодо застосування цих інструментів та запобігання використанню цих інструментів у протекціоністських цілях. [41]

Тариф, який застосовується до імпорту, що походить з країн, які підписали Угоду СОТ, встановлюється на рівні того тарифу, який застосовується по відношенню до країн, які користуються режимом найбільшого сприяння. Однак, багато країн застосовують нижчі пільгові тарифи в рамках різних двосторонніх торгівельних угод.

В рамках Угоди, підписаної під час Уругвайського раунду, ЄС зобов'язався зменшувати митні тарифи на імпорт по сільськогосподарській продукції у середньому на 36% протягом 6 років. [15]

2.4 Загальносвітові тенденції розвитку ринку сільськогосподарської продукції

Сільське господарство майже у всьому світі включає дві великі взаємопов'язані галузі: землеробство (рослинництво) і тваринництво. Співвідношення між цими галузями змінюється під впливом зрушень в промислово розвинених країнах, що зумовили переважання тваринництва над рослинництвом. Так, у Швеції та Фінляндії на частку тваринництва припадає 75-80% валової продукції сільського господарства. У США питома вага тваринництва помітно нижча ? близько 55%, у Франції ? 53%. Виняток становлять середземноморські країни, у тому числі Італія, де ця галузь виробляє 40-42% сільськогосподарської продукції, що багато в чому визначається недостатньо сприятливими для тваринництва природними умовами. [56]

У міжнародній торгівлі до продовольчих товарів належать: продукція землеробства, тваринництва, рибальства, лісового господарства та морського промислу, а також виготовлені з них напівфабрикати і певні готові товари.

Перші місця на світовому ринку продовольства займають зернові і продукти їх переробки, рослинні масла та жири, шроти, овочі і фрукти, м'ясо та м'ясопродукти, риба і морепродукти, молочні продукти, а також кава, какао, чай та цукор. [27]

Протягом останніх двох десятиріч спостерігається тенденція до зростання торгівлі готовим до вживання продовольством. Основними експортерами продовольства є країни з ринковою економікою ? понад 70%.

У багатьох випадках торгівля продовольчими товарами здійснюється на біржах. А ціни в позабіржовій торгівлі складаються на основі біржових котирувань (це стосується, зокрема, таких продовольчих товарів як пшениця, кукурудза, кава, цукор, деякі види насіння та ін.). [60]

В інших випадках торгівля продовольчими товарами здійснюється на аукціонах, які формують світові ціни на них (чай, риба, овочі, фрукти тощо). Іншим чином у якості світових цін служать імпортні чи експортні ціни основних імпортерів чи експортерів. Наприклад, ціни на горіхи, сухофрукти, мед визначаються на лондонському ринку; на окремі види кормових, овочів і фруктів ? на паризькому оптовому ринку або за імпортними цінами Німеччини.

Роздробленість виробників і споживачів продовольчих товарів сприяла розвитку електронної форми укладання угод, при якій обмін повідомленнями рівносильний письмовому підписанню договорів. При закупівлях і реалізації великих партій товарів використовується і така форма організації торгівлі як торги.

Ціни на продовольчі товари характеризуються значною нестійкістю. Це зумовлюється значним впливом різних факторів: погода, сезонність попиту та пропозиції, спекулятивні біржові операції і т.д. Коливання цін можуть становити до 100% на рік, 10-13% на місяць. [19]

Великий вплив на ціни має конкуренція з боку штучних і синтетичних замінників. Динаміка світових цін значною мірою залежить від зовнішньоторговельної політики (тарифне і нетарифне регулювання, субсидії тощо).

У зв'язку зі значним коливаннями цін на продовольчі товари на міждержавному рівні робляться кроки по стабілізації ринків за допомогою експортних квот, буферних запасів і т.д.

Наразі, за даними Світової організації торгівлі можна прослідкувати тенденцію до загального зростання торгівлі сільськогосподарською продукцією. [27]

Загальна сума експорту сільськогосподарської продукції за даними СОТ за 2012 рік склала 1,656,711.2 млн. доларів США (рис. 1), а лідером виявився Європейський союз, загальна сума експорту якого склала 612,939 млн. доларів США (рис. 2).



Рисунок 1. Загальна сума експорту с/г продукції (дані СОТ)

Рисунок 2. Розподіл об'єму експорту с/г продукції по країнам (дані СОТ)

У той же час, загальний об'єм імпорту сільськогосподарської продукції за 2012 рік склав 1,744,582.5 млн. доларів США (рис. 3).



Рисунок 3. Загальний об'єм імпорту с/г продукції (дані СОТ)

Лідером знову виявився ЄС ? 623,242.4 млн. доларів США, і також Китай ? 156,822.8 млн. доларів США (рис. 4).

Рисунок 4. Розподіл об'єму імпорту с/г продукції по країнам (дані СОТ)

За даними Організації з питань продовольства і сільського господарства ООН (FAO), за останнє десятиліття світові ціни на продовольчі продукти зросли майже удвічі. Фронтальне зростання основних цінових індексів дало експертам підстави говорити про загострення світової продовольчої кризи та сформувати негативні для споживачів прогнози щодо подальшої цінової динаміки на ринку агропродукції. [20]

Об'єктивними причинами світової тенденції підвищення цін на ринках агропродукції є наступні:

1) Населення планети постійно збільшується стрімкими темпами. При цьому останнім часом 90% приросту населення припадає на слаборозвинені країни. Серед регіонів за народжуваністю лідирує Африка (45 новонароджених на 1 тис. населення), друге місце посідає Латинська Америка - 31, третє - Азія - 29 осіб.

2) Триває тенденція зменшення площ, придатних для обробітку сільськогосподарських культур. У сільськогосподарському обробітку у світі перебуває 4810 млн. га земель (у т. ч. рілля - 1340 млн. га, луги і пасовища - 365 млн. га). Найбільшими розмірами ріллі володіють США (185 млн. га), Індія (160 млн. га), РФ (134 млн. га), Китай (95 млн. га), Канада (46 млн. га), Казахстан (36 млн. га) та Україна (32 млн. га). При цьому, Земля щороку втрачає від 5 до 10 млн. га сільгоспугідь через погіршення навколишнього середовища, ще 19,5 млн. га втрачається щороку через стрімкий розвиток промисловості та ринку нерухомості.

3) Скорочення пропозиції аграрної сировини, пов'язане з несприятливими погодними умовами, стихійними лихами у деяких країнах-виробниках. Повідомлення про низькі врожаї пшениці в Росії, Україні, Казахстані та Канаді у 2010 р. призвели до стрімкого зростання цін на цей вид продукції, які підвищились більш, ніж на 70% за два літніх місяці 2010 році.

4) Збільшення обсягів вирощування зернових з метою вироблення біопалива. Цей напрям підтримується, наприклад, урядом США, який надає значні субсидії своїм фермерським і сільськогосподарським компаніям для вирощування ними пшениці, кукурудзи, ріпаку. В ЄС передбачається відведення від 4% до 13% площ сільськогосподарських угідь на виробництво сировини для біопалива згідно з Директивою 2003/30/ЄС, в якій наголошується на необхідності заміни 5,75% дизеля та бензину на транспорті і просування біопалива.

5) Зростання споживання продуктів харчування в найбільш населених країнах світу - Індії та Китаї внаслідок стрімкого зростання економік цих країн, що супроводжується збільшенням доходів населення і споживчого попиту. В кризовий період країни, що розвиваються, продемонстрували значно помірніші показники стагнації або й зовсім уникли кризи.

6) Політична нестабільність і страйки у країнах Північної Африки. Наприклад, заворушення в Єгипті, який є експортером вуглеводнів, а також через Суецький канал забезпечує близько 6% світового перевезення нафти, можуть спричинити підвищення цін на енергоресурси, що призведе до зростання цін на продовольство у світі.

7) Нестабільність на світових фінансових ринках у зв'язку з накопиченням бюджетних дефіцитів і загрозою виникнення дефолтів у деяких європейських країнах (Греції, Португалії, Іспанії). Для інвесторів ринки таких країн несуть загрози неповернення вкладених коштів, тому дедалі активнішим стає вкладення спекулятивних ресурсів у продовольство, попит на яке прогнозовано збільшуватиметься. [20]

3. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ С/Г ПРОДУКЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ УКРАЇНОЮ МІЖНАРОДНИХ РЕГУЛЯТОРНИХ МЕХАНІЗМІВ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ С/Г ПРОДУКЦІЄЮ

3.1 Стан зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією України

Сучасний стан розвитку ринку агропромислової продукції в Україні можна розглядати як досить стабільний. Про це свідчить в цілому позитивна статистика обсягів виробництва основних видів продовольчих товарів та сільськогосподарської продукції, а також висока інвестиційна привабливість харчових і переробних галузей економіки.

Слід зазначити, що досить сприятлива ситуація на ринку продовольчих товарів зумовлена дією таких факторів як: невисока еластичність попиту, що зумовлює стабільність обсягів збуту продукції кінцевим споживачам; ринкові та споживчі характеристики об'єктів ринку продовольства, які відрізняються високим рівнем стандартизації товарних партій; конкурентна ситуація на ринках окремих видів продовольчих товарів, що є близькою до ринку чистої конкуренції або до олігополії; сформованість каналів розподілу продукції, які на продовольчому ринку є довшими за ті, що існують на інших ринках товарів і послуг; функціонування механізмів взаємного впливу ринку продовольства та суміжних товарних ринків. Також є наявність певного перекосу в розвитку переробних та харчових галузей. Зокрема, найбільшого розвитку протягом останніх років набуло виробництво жирних сирів, соняшникової олії та продукції з незбираного молока. При цьому обсяги переробки зерна, а також виробництво макаронних виробів, хліба та хлібобулочних виробів зазнали певного зниження. [61]

Забезпечення ефективної роботи виробників продовольства та наближення продовольчої продукції до кінцевого споживача неможливе без побудови та використання дієздатних та раціональних, з позицій всіх учасників ринкових процесів, систем розподілу продукції. Функціонування системи розподілу продукції на ринку переважної більшості продовольчих товарів характеризується такими властивостями:

1) Розподіл товарів на ринку здійснюється переважно через посередницькі мережі по мірі подрібнення партій товарів, що є об'єктами конкретної операції купівлі-продажу, по мірі руху товару каналом розподілу.

2) Товаровиробники заохочують посередників до співпраці шляхом проведення політики надання суттєвих цінових знижок з метою забезпечення ритмічності свого виробництва та збільшення обсягів продукції, що виробляється. При цьому зменшується прибуток товаровиробника від реалізації кожної одиниці товару, проте зростає маса прибутку.

3) Певна частина товаровиробників розміщує свої інвестиційні ресурси у створенні власних систем розподілу продукції з метою максимізації прибутку шляхом отримання його в повному обсязі при реалізації продукції вроздріб кінцевим споживачам. При цьому підвищується рівень витрат, пов'язаний зі збутом продукції, а ефективність такого підходу у порівнянні з залученням посередників визначається умовами функціонування виробника.

4) Ринок продовольства, як будь-який ринок споживачів, характеризується більшою довжиною каналів розподілу у порівнянні з ринками сировинної продукції, товарів виробничо-технічного призначення.

5) Інфраструктурна складова системи розподілу продукції на вітчизняному продовольчому ринку вигідно відрізняє його від ринків інших товарів, проте її стан та рівень розвитку все ще залишає бажати кращого. [63]

Зазначені властивості продовольчого ринку дозволяють виділити та структурувати основні проблеми його функціонування на сучасному етапі економічного розвитку:

1) Фактична відсутність інтеграційних зв'язків між сферами обігу на продовольчому ринку.

2) Диспаритет інтересів товаровиробників та суб'єктів сфери обігу на продовольчому ринку за умов функціонування існуючої структури ринку.

3) Недостатній розвиток інфраструктури продовольчого ринку.

4) Характер конкуренції на більшості продуктових ринків не сприяє гармонічному функціонуванню їх суб'єктів на всіх рівнях.

5) Зміна позиції суб'єкта ринку в структурі каналу розподілу продукції є фактично неможливою або визначається характеристиками та ефективністю разової операції з купівлі-продажу партії продукції.

6) Недосконалість систем державного регулювання продовольчого ринку, в яких переважає застосування нетарифних методів впливу на ринкові процеси. [61]

Все ж таки, потрібно відмітити, що загальна тенденція України до виробництва та випуску сільськогосподарської продукції протягом останніх років дещо знижується. За статистичними даними ФАО ця тенденція має наступний вигляд (рис. 5):

Рисунок 5. Тенденція виробництва та випуску с/г продукції України (дані ФАО)

Загальна сума експорту з України у 2012 році становила 68 532 млн. доларів США, що не виявило тенденцій до зростання, порівняно з показником 2011 року. Частка у загальносвітовому об'ємі експорту склала 0,37%, що поставило Україну на 51 місце у загальносвітовому рейтингу. Основними торговими партнерами України, до яких держава здійснює експорт своєї продукції (за даними СОТ на 2012 рік) є: Російська Федерація ? 25.7 млн. доларів США, Європейський Союз ? 24.9 млн. доларів США, Туреччина ? 5.4, Єгипет ? 4.2 млн. доларів США, Казахстан ? 3.6 млн. доларів США. Частка експортованих товарів різних галузей розподіляється наступним чином: товари сільськогосподарської продукції ? 27,0%, паливо і продукція гірничодобувної промисловості ? 12,7%, товари виробництва інших галузей промисловості ? 59,7%. [21, 22]

Загальна сума імпорту до України у 2012 році становила 84 639 млн. доларів США, що виявило приріст у 2%, порівняно з показником 2011 року. Частка у загальносвітовому об'ємі імпорту склала 0,45%, що поставило Україну на 37 місце у загальносвітовому рейтингу. Основними країнами-імпортерами (за даними СОТ на 2012 рік) є: Російська Федерація ? 32.4 млн. доларів США, Європейський Союз ? 30.9 млн. доларів США, Китай ? 9.3 млн. доларів США, Білорусь ? 6.0 млн. доларів США, Сполучені Штати Америки ? 3.4 млн. доларів США. Частка імпортованих товарів різних галузей розподіляється наступним чином: товари сільськогосподарської продукції ? 9,5%, паливо і продукція гірничодобувної промисловості ? 33,4%, товари виробництва інших галузей промисловості ? 56,1%. [23]

Зокрема, основними країнами-партнерами, до яких Україна здійснює експорт сільськогосподарської продукції є: Європейський Союз, Російська Федерація, Туреччина, Єгипет та Індія. Основними сільськогосподарськими продуктами, які виготовляє та експортує Україна є: молоко коров'яче, соняшникова олія, картопля, пшениця, кукурудза, м'ясо курки, м'ясо свиней, м'ясо великої рогатої худоби, яйця курячі, помідори, цукровий буряк, яблука, соєві боби, ріпакова олія, виноград, висушена цибуля, огірки та корнішони, морква і ріпа, мед, волоські горіхи.

Основними сільськогосподарськими продуктами, які Україна імпортує на свою територію є: тютюнова сировина, напівфабрикати, кавові екстракти, пальмова олія, кукурудза, банани, чай, мандарини, вино, кава смажена, корм для тварин, какао-паста та какао-порошок. [23]

Загалом до основних товарних позицій імпортованої продукції до України належать: продукти тваринного походження, молочні продукти, фрукти та овочі, кава та чай, зернові, олійні культури, жири та олії, цукор і кондитерські вироби, напої та тютюнові вироби, бавовна, інша продукція сільського господарства, риба та рибні продукти, мінерали і метали, нафтові продукти/ сировина, хімікалії, деревина, папір і т.д., текстиль, одяг, шкіра, взуття і т.д., електричні машини , транспортне обладнання тощо.

Додаткову статистичну інформацію можна за посиланнями:

· http://stat.wto.org/CountryProfiles/UA_e.htm,

· http://stat.wto.org/TariffProfiles/UA_e.htm.

3.2 Особливості застосування Україною норм ГАТТ/СОТ у регулюванні міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією

На сучасному етапі розвитку, коли Україна переживає структурні ринкові перетворення, що мають на меті формування відкритого економічного простору та глобальну інтеграцію до міжнародної спільноти, постає нагальне питання щодо реальної оцінки стану та можливостей держави, які в майбутньому визначать напрям розвитку та зможуть забезпечити конкурентні переваги завдяки використанню переваг виробництва та спеціалізації на світовому ринку. Ось чому входження України як повноправного члена до складу СОТ у 2008 році стало рушійною точкою її подальшої інтеграції до світової економіки.

Україна поставила питання приєднання до системи ГАТТ/СОТ ще у 1993 році. Тоді від Уряду України до Секретаріату ГАТТ надійшов офіційний лист про її намір долучитися до системи ГАТТ. У 1994 році Робоча Комісія розпочала процес розгляду заяви після того, як згідно процесуальної процедури Україна надала до розгляду Меморандум про зовнішньоторговельний режим. Вже у 1997 році Україні вдалося почати переговори з державами-членами СОТ, такими як США, Канада, ЄС, Японія, Австралія та ін. Майже через 10 років, у 2008 році, Україна стала приєдналася до СОТ відповідно до Марракеської угоди. [45]

Для узгодження положень СОТ Україна прийняла "План заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ", в якому, зокрема, містяться положення щодо адаптації сфери сільського господарства України згідно Угоди про сільське господарство та Генеральної угоди з тарифів і торгівлі СОТ. Детальнішу інформацію можна знайти у додатках. (Додатки 4)

Якщо говорити про узгодження Україною положень ГАТТ/СОТ щодо торгівлі сільськогосподарською продукцією, то потрібно спочатку зазначити, що країни-члени СОТ при вступі до організації зобов'язалися зафіксувати розмір діючих експортних субсидій, які надалі підлягали поступовому скороченню. Питання експортних субсидій стало одним з найбільш нагальних і таким, що підлягало жорсткому регулюванню. Відтак, Україна, яка і раніше широко не використовувала метод надання експортних субсидій з метою входження до зарубіжних ринків, приєднавшись до системи СОТ, відмовилася і в подальшому використовувати цей засіб.

Згідно погоджених домовленостей при вступі України до СОТ, що стосуються сільського господарства, держава може надавати субсидії на бюджетні програми агропромислового комплексу, такі як підтримка та розвиток рослинництва тваринництва, надання дешевших кредитів, створення резерву продовольства в рамках Аграрного фонду. Окрім цього, Україна може надавати непряму підтримку товаровиробникам сільськогосподарської продукції завдяки застосуванню щодо ПДВ спеціального режиму оподаткування, у разі дефіциту бюджету. [52]

Також, Україна може без обмежень використовувати так звані "зелені" програми для підтримки вітчизняних товаровиробників с/г продукції, але в тому випадку, якщо вони відповідають вимогам Угоди СОТ про сільське господарство. Окрім того, використовуючи "зелені" програми Україна має змогу збільшувати видатки з державного бюджету на розробку технічних стандартів, що відповідатимуть європейським та міжнародним аналогам, на інспекційну перевірку продукції, побудову інфраструктури, надання маркетингових та консалтингових послуг, на розробку навчальних програм та забезпечення належного захисту навколишнього середовища. Щодо "жовтих" скриньок, які передбачають безпосередню підтримку стосовно доходів, а звідси і можливе викривлення торгівлі, то Україна може їх використовувати в обмеженому обсязі, не перевищуючи узгоджений ліміт по сукупному вимірі підтримки. [51]

Отже, будучи членом СОТ, Україна має можливість не лише стати конкурентоздатним гравцем на міжнародному ринку, а й долучитися до процесу формування параметрів торгівлі на сучасному світовому ринку.

ВИСНОВКИ

У першому розділі моєї курсової роботи було розглянуто історичний розвиток регулювання міжнародного ринку товарів та окреслено теоретичні засади регулювання експортно-імпортної діяльності в аграрному секторі.

Другий розділ було присвячено дослідженню системи діяльності ГАТТ/СОТ на ринку сільськогосподарської продукції, а також розглянуто діяльність Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) на ринку сільськогосподарської продукції. Окрім того, було розглянуто механізми регулювання ринку сільськогосподарської продукції в рамках Європейського союзу.

У третьому розділі було проаналізовано сучасний стан експортно-імпортних операцій із агропромисловою продукцією в Україні, а також розглянуто особливості регулювання нормами ГАТТ/СОТ ринку сільськогосподарської продукції України.

Після розгляду всього вище викладеного матеріалу необхідно зробити виважені висновки та дати своє власне бачення можливого розвитку подій та відповідні цьому рекомендації.

В даний час основним завданням міжнародного співтовариства є побудова заснованої на встановлених правилах багатосторонньої торговельної системи, здатної гарантувати доступність продовольства для кожної країни. торгівля сільськогосподарський експортний агропромисловий

З часу проведення Уругвайського раунду переговори з питань сільського господарства планувалися і проводилися в контексті структурного перевиробництва. Це означає, що основна увага приділялася тому, яким чином обмежити торговельні конфлікти між країнами-експортерами і яким чином зробити країни з захищеною економікою більш відкритими для імпорту. Завдання полягало у виробленні правил, що гарантують справедливу конкуренцію між постачальниками продукції та забезпечення доступу на ринки для експортерів. Питання доступу імпортерів на світові ринки не обговорювалися, а санкції за заходи експортних обмежень приймалися рідко.

Підвищення світових цін на продовольство і провал переговорів у Досі дають можливість приступити до вирішення нового завдання, в якому довіра до міжнародних ринків не буде ґрунтуватися на необмеженій вільній торгівлі. Криза в області цін на продовольство показала, що суверенні держави не готові обслуговувати світові ринки завдаючи шкоду внутрішнім пріоритетам.

У результаті такої політичної перевірки в реальних умовах стає зрозумілим, що слід переглянути політику в галузі торгівлі, в основі якої закладені основі багатосторонні правила. Прийняття багатосторонніх правил важливе як ніколи раніше.

Урядам слід продовжувати концентрувати свої зусилля на побудові прозорих, підзвітних і заснованих на встановлених правилах багатосторонніх торгових систем. У цих правилах, однак, повинні більшою мірою враховуватися політики держав у сфері продовольчої безпеки, неоднорідність держав-членів Світової організації торгівлі і конкретні потреби бідних і уразливих країн або соціальних груп.

Для збалансованого зростання ринку необхідним є вживання наступних заходів: санкції у зв'язку з обмеженням експорту, заходи захисту від сплеску імпортних цін, заходи щодо забезпечення того, що гравці на ринку дотримуватимуться договірних зобов'язань, а також виключення із правил з метою прийняття дійсних заходів по вирішенню надзвичайних ситуацій (практика надання продовольчої допомоги як і раніше потребує реформування). Необхідно виробити чіткі правила для країн з низьким рівнем доходу, що зазнають нестачу продовольства.

Певна міжнародна координація рівнів запасів, ймовірно, також буде істотно сприяти відновленню довіри до міжнародних ринків. Мінімальний рівень світових запасів є достатньою умовою для того, щоб уникнути різких стрибків цін. Досвід показує, що під час кризи доступність механізмів фінансування не забезпечує наявності запасів в умовах браку продовольства. З досвіду минулого стає ясним, що управління світовими запасами в цілях стабілізації цін є важким завданням, оскільки це вимагає встановлення співпраці та налагодження обміну інформацією на міжурядовому рівні. Для цього необхідні міжнародні домовленості, включаючи такі питання, як: коли створювати запаси, як управляти системами, де зберігати запаси, як координувати роботу, спрямовану на те, щоб вони доходили до тих, хто їх потребує найбільшою мірою, і яким чином це може бути забезпечено.

Оскільки створені до теперішнього часу умови відрізняються від ситуації в минулому, слід продовжити роботу з вироблення форм міжнародного співробітництва щодо світових запасів продовольства і продовольчої безпеки, включаючи вироблення керівних принципів ефективного управління цими запасами. Вдосконалені і прозорі інформаційні системи вкрай необхідні для прийняття рішень з питань політики та управління запасами.

Окремим питанням слід розглядати спекулятивні операції на ф'ючерсних ринках: навіть незважаючи на те, що дані про вплив спекулятивної діяльності на ціни є недостатньо визначеними, є багато підтверджень загроз, пов'язаних з утворенням цінових мильних бульбашок та зростанням вартості участі в недостатньо регульованих ф'ючерсних ринках сировинних товарів. Це означає, що принаймні як запобіжний захід необхідне більш жорстке регулювання. Це означає, що країни, в яких знаходяться основні товарні біржі, в якості першого заходу можуть збільшити прозорість ринків, встановивши вимогу про укладання контрактів купівлі-продажу більшості сільськогосподарських товарів через біржі і про розрахунки по них також через біржі, знизивши обмеження для некомерційних гравців на ринках.

Стає все більш очевидним, що необмежений попит багатих споживачів на продовольчі товари породжує негативні матеріальні зовнішні ефекти для найбідніших споживачів. Попит все більшою мірою представляється як зовнішня змінна величина (подібна погоді), яка не підлягає обговоренню. Але це не так. Дійсно, ми знаємо, що рівень споживання найбагатших країн світу в найближчому майбутньому не зможе прирівнятися до попиту населення країн, що розвиваються та в найбідніших країнах. Особливо зважаючи на те, що до 2050 року за прогнозними оцінками населення планети перевищить позначку 9 млрд. На попит в значній мірі впливає вибір державного політичного курсу, і як наслідок він може бути знижений.

Істотне збільшення виробництва продукції тваринництва також викликає питання, оскільки пов'язані з цим витрати ще не повною мірою відображені в цінах і оскільки промислове виробництво м'яса пов'язано зі значним збільшенням попиту на зернові та воду. Більш того, тваринництво істотно збільшує викиди парникових газів. У зв'язку з виробництвом біопалива зростає попит на продовольчі сировинні товари, що може встановити більш високу ціну, ніж можуть дозволити собі бідні країни. Ця галузь є прикладом протиріччя між потенційно необмеженим попитом (в даному випадку зі боку енергетичного сектора) і обмеженими світовими ресурсами. Ряд пропозицій, що стосуються зміни наявних ліцензій, могли б зменшити ймовірність того, що виробництво біопалива сприятиме різким стрибкам цін. Урядам слід впроваджувати стимули для зниження обсягів відходів продовольчих систем , включаючи втрати після збору врожаю.

Інвестиції в сільське господарство на довгострокову перспективу є необхідною умовою запобігання повторення продовольчих криз. Вони також необхідні для гарантії переходу від виснажування природних ресурсів продовольчих і сільськогосподарських систем до їх раціонального використання, в результаті чого споживання викопного палива і забруднення навколишнього середовища будуть зменшені. Для досліджень і розробок необхідні нові державні та приватні інвестиції. Слід розвивати співробітництво між міжнародними центрами агрономічних досліджень і організаціями, що працюють в області агро-екології. Необхідна також державна підтримка для надання допомоги фермерам у переході на більш екологічно стійких методів ведення господарства. За допомогою таких інвестицій національним урядам вдасться збільшити можливості на місцях і підвищити стійкість систем виробництва продовольства. Постійні і стійкі довгострокові інвестиції в сільське господарство є необхідною умовою вирішення питань продовольчої безпеки.

Важливо значно розширити фінансування науково-дослідних робіт на глобальному рівні. Активізація та підтримка національних дослідницьких систем сприятимуть довгостроковому рішенню проблем в сфері сільського господарства, особливо в умовах деградації ґрунту, нестачі водних ресурсів та зміни клімату.

Слід заохочувати і підтримувати вироблення нових або огляд існуючих національних стратегій для досягнення міжнародної продовольчої рівноваги. Для координації дій щодо здійснення національних стратегій слід створювати міжгалузеві національні координаційні структури, які включали б представників громадянського суспільства і фермерських організацій.

Нещодавня продовольча криза показала, що необхідно і можливо зменшити періодичність і масштаби продовольчих криз за допомогою поліпшення управління інформаційними потоками, освітніх програм і координації заходів політики на глобальному рівні. Слід забезпечувати відповідне управління інформацією з питань продовольчої безпеки, а також координацію заходів політики на глобальному рівні.

Необхідно втілити задум про створення Інформаційної системи по сільськогосподарських ринках (ІССР) і Форуму оперативних заходів реагування відповідно до пропозицій "двадцятки". Рекомендується, щоб ІССР включала б також інформацію про ринки не тільки основних світових зернових культур, а й інших продовольчих культур, а також худоби і риби. ІССР повинна також містити надійну і точну інформацію з проблематики голоду, що сприятиме досягненню продовольчої безпеки. ІССР може зіграти свою роль в якості раннього попередження.

Слід здійснювати координацію коротко- і довгострокових заходів політики, прийнятих у зв'язку з різкими стрибками цін (включаючи питання торговельних бар'єрів, продовольчої допомоги, субсидування використання інших факторів, запасів і т.д.).

Необхідно сприяти поліпшенню координації дій на міжурядовому рівні, включаючи випадки прийняття надзвичайних заходів політики, боротьби з волатильністю цін.

Необхідні подальші дослідження в області глобального управління питаннями сільського господарства і продовольчої безпеки з метою забезпечення нової інформації для Глобальної стратегічної рамкової програми із забезпечення продовольчої безпеки та харчування.

Підсумовуючи вищесказане, необхідно визнати, що для того, щоб задовольнити попит на продовольство з боку зростаючого населення світу, яке, за підрахунками, досягне до 2050 року 9,2 мільярда людей, сільськогосподарське виробництво має вирости за деякими прогнозами на 70%. Для досягнення цієї мети важливим компонентом є збереження фактора прибутковості для виробників товарів. Високі ціни на товарну продукцію не тільки приносять користь країнам, що ефективно виробляють та експортують сільськогосподарську продукцію, але є стимулом для країн, які є в даний час чистими імпортерами продовольства і володіють потенціалом у галузі сільськогосподарського виробництва (розвиток якого в минулому стримувався потоками субсидованої продукції з розвинених країн); сприяють досягненню політичних цілей, принаймні самозабезпеченості. Для фермерів нестійкість цін на товарну продукцію (будь то підвищення цін або їх зниження) призводить до невизначеності. Це позначається на рішеннях щодо інвестицій в сільське господарство і, таким чином, впливає в довгостроковому плані на всесвітню продовольчу безпеку.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року. 2007 р.

2. Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про проведення конференції з питань запровадження положень угоди про сільське господарство в контексті приєднання України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та вступу до Світової організації торгівлі"

3. Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про робочу групу для підготовки Концепції вдосконалення Єдиного митного тарифу України та забезпечення проведення переговорів про тарифні поступки з метою сприяння приєднання України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та вступу до Світової організації торгівлі (СОТ)"

4. Розпорядження Кабінету Міністрів "Про затвердження плану заходів щодо забезпечення вступу України до СОТ"

5. Розпорядження Кабінету Міністрів "Про затвердження плану заходів щодо нейтралізації можливих негативних наслідків у зв'язку із вступом України до СОТ та забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки"

6. Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ"

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану першочергових заходів щодо виконання зобов'язань України в рамках членства у СОТ"

8. План першочергових заходів щодо виконання зобов'язань України в рамках членства у СОТ. http://wto.in.ua/files/content/pdf/plan_vykonannia_zoboviazani_2008.pdf

9. План заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ. http://wto.in.ua/files/content/laws/plan_zahodiv_2008.pdf

10. Щодо підвищення ефективності використання інструментів регулювання аграрного ринку. Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджень.

11. Ризики світової продовольчої кризи та виклики для України. Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджень

12. General Agreement on Tariffs and Trade 1994. Marrakesh Agreement Establishing the World Trade Organization. Annex 1A, The Legal Texts: The Results Of The Uruguay Round Of Multilateral Trade Negotiations

13. Understanding on Rules and Procedures Governing the Settlement of Disputes, Marrakesh Agreement Establishing the World Trade Organization. Annex 2, The Legal Texts: The Results Of The Uruguay Round Of Multilateral Trade Negotiations

14. Improvements to the GATT Dispute Settlement Rules and Procedures

15. Common organization of the market: financial mechanism. Legal aspects of agriculture in the EC

16. Data for European Union members, EU candidate and EU observer countries as well as the EU(27) aggregate are drawn from Eurostat's on-line database

17. Food and agriculture organization of the United Nations. Rome, 2012. The State of Food Insecurity in the World 2012. Agriculture and Economic Development Analysis Division

18. The Impact of Regulations on Agricultural Trade: Evidence from the SPS and TBT Agreements. International Trade Center (UNCTAD-WTO, Geneva)

19. World Trade Organization, International Trade Statistics 2013. Composition of geographical and economic groupings/ Merchandise trade/ WTO members and observers/ Economies by size of merchandise trade 2012

20. FAO Statistical yearbook 2014. Europe and Central Asia. Food and Agriculture. Global Trade in Agriculture and Food Products. http://www.fao.org/3/a-i3621e.pdf

21. Emissions - Agriculture. http://faostat3.fao.org/

22. Food security snapshot. http://www.fao.org/giews/countrybrief/country.jsp?code=UKR&lang=ru

23. Imports: Commodities by country/ Selected area: Ukraine. http://faostat.fao.org/desktopdefault.aspx?pageid=342&lang=ru&country=230

24. Commodities by country. Selected area: Ukraine. http://faostat.fao.org/DesktopDefault.aspx?PageID=339&lang=ru&country=230

25. FAOLEX comprehensive and up-to-date legislative database.

26. World Development Indicators. http://data.worldbank.org/country/ukraine

27. World trade developments. www.wto.org/statistics

28. Statistics Database Ukraine/ Basic indicators. http://stat.wto.org/CountryProfile/WSDBCountryPFView.aspx?Language=E&Country=UA

29. Tariffs and imports: Summary and duty ranges Ukraine. http://stat.wto.org/TariffProfile/WSDBTariffPFView.aspx?Language=E&Country=A

30. Interactive world map/ World total cereals at a glance/ Imports and Exports. the Agricultural Market Information System (AMIS). http://statistics.amis-outlook.org/data/index.html#

31. EUROSTAT, Comext and on-line databases

32. GTIS, Global Trade Atlas database

33. IMF, World Economic Outlook database

34. UNECE, Economic Survey of Europe

35. UNIDO, National Accounts Statistics Database

36. Anneke Hamilton. Agriculture and Commodities Division. 2013. SADC Workshop

37. Davey William J. Dispute Settlement in GATT, 11 Fordham International Law Journal

38. Irwin, Douglas A. "The GATT in Historical Perspective," American Economic Review

39. Jackson John H. The The World Trading System: Law and Policy of International Economic Relations. Cambridge, MIT Press

40. Jackson, John H. The World Trading System Second Edition. Cambridge, MIT Press

41. Van den Bossche Peter. The Law and Policy of the World Trade Organization: text, cases and materials, Cambridge: Cambridge University Press

42. W.Jackson John H. The World Trade Organization: Constitution and Jurisprudence, London: Chatham House Papers, Royal Institute of International Affairs, 2008.

43. Zimmermann Thomas. Negotiating the Review of the WTO Dispute Settlement Understanding, MPRA paper Jfe 2007

44. Білозір Л.М. Формування глобальної регуляторної політики у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією. Київ, 2008. - C. 20

45. Вишневська О. Потенціал сільськогосподарських товаровиробників в умовах Світової організації торгівлі. Науково-дослідний центр інновацій та конкурентоспроможності. - Київ, 2007. - С. 37-39

46. Головачова О.С. Теоретичні засади регуляторної політики в сфері зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією. Проблемы и пути их решения в современной науке. - 2012. - С. 6-8

47. Головко Н.В. Значення біржової торгівлі в закупівлі сільськогосподарської продукції. Проблеми законності: республіканський міжвідомчий науковий збірник. Мін.освіти і науки Укр; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2007. - С. 69-74

48. Горін Н.В. Вплив розширення ЄС на розвиток системи регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні. - Тернопіль, 2005. - С. 68-72

49. Горін Н.В. Система регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією у країнах Центральної і Східної Європи: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук. Українська академія зовніньої торгівлі. - Київ, 2004. - С. 20

50. Горін Н.В. Система регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією: досвід Польщі. - Львів, 2008. - С. 110, С. 82, С. 84-87, С. 57-61

51. Духневич А.В. Регулювання сільськогосподарських правовідносин в умовах Світової організації торгівлі. Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки - Луцьк, 2010. - С. 26-30

52. Залога З.М. Україна - СОТ в умовах лібералізації світової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Регіональна економіка: науково-практичний журнал. Ін-т регіональних досліджень НАНУ та ін. - Львів, 2008. - С. 236-241

53. Іртищева І.О. Зовнішньоекономічна торгівля сільськогосподарською продукцією: регіональний аспект. - Умань, 2007. - С. 143-150

54. Кобута І.В. Укладання угоди про вільну торгівлю між Україною та Канадою: перспективи для сільськогосподарських товарів. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - Київ, 2011. - С. 219-223

55. Мацкевич Я.М. Роль біржової діяльності у розвитку інфраструктури регіональної торгівлі сільськогосподарською продукцією: розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. Актуальні проблеми економіки: науковий економічний журнал. - Київ, 2009. - С. 177-182

56. Осташко Т.О. Ринки сільськогосподарських товарів під впливом очікуваних змін торговельних режимів. Економіка і прогнозування : науковий журнал. - Київ, 2013. - С. 105-115

57. Осташко Т.О. Перспективи та ризики у торгівлі сільськогосподарськими товарами з країнами єдиного економічного простору. Економіка і прогнозування : науковий журнал. - Київ, 2012. - С. 132-142

58. Собко В.В. Ф'ючерсна торгівля як одна з умов формування організованого ринку сільськогосподарської продукції. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - Київ, 2010. - С. 298-303

59. Третяк О.М. Інституційне забезпечення розвитку біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні: автореф. дис. канд. екон. наук: Інcтитут аграрної економіки. - Київ 2013. - С. 16-17

60. Третяк О.М. Підвищення рівня інформаційного забезпечення біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Економіка АПК: міжнародний науково-виробничий журнал. - Київ, 2011. - С. 57-61

61. Фененко П.О. Генезис та еволюція державного регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні. Формування ринкових відносин в Україні: Науково-дослідний економічний ін-т Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. - Київ, 2012. - С. 157-163

62. Ярчук Т.М. Тенденції розвитку міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією. Формування ринкової економіки. - Київ, 2011. - С. 335-340

63. Міжнародна торгівля сільськогосподарською продукцією: [навч. посіб. для студ. екон. напрямів підготов., які навч. за фаховими прогр. та спрямуваннями. Калетнік Г. М. [та ін.]; М-во освіти і науки України, Вінниц. нац. аграр. ун-т. - Вінниця, 2013. - С. 389

64. Волатильность цен и продовольственная безопасность Доклад Группы экспертов высокого уровня по вопросам продовольственной безопасности и питания. Комитет по всемирной продовольственной безопасности. Группа экспертов высокого уровня по вопросам продовольственной безопасности и питания. Рим, 2011 год

65. Международная оценка сельскохозяйственных знаний, науки и технологии на цели развития (МОСНТР) Резюме Глобальной оценки для директивных органов

Размещено на Allbest.ru