Міжнародні економічні відносини

Державна підтримка:

- надання державних гарантій

- страхування прямих закордонних інвестицій

- урегулювання інвестиційних зборів

- відмова від подвійного оподаткування

- адміністративна і дипломатична підтримка

Об'єм руху капіталу: За період з 1990-2004 рік загальний об'єм прямих іноземних інвестицій в світовій економіці зріс $1,95 трильйонів до $7,1 трильйонів. Відповідно зросла доля прямих іноземних інвестицій в загальному об'ємі капіталовкладень в світі з 4,3% до 10% Україна: 1999р - $2,8 млрд., на 01.07.2005р. - $9,1 млрд., це 3,6 % від усіх капіталовкладень.

Основні сучасні тенденції в русі капіталу:

1. зростання об'ємів в основному за рахунок взаємного обміну

2. рух капіталу з країн, що розвиваються і перехідних зовсім незначним

3. Прямі іноземні інвестиції пов'язані зараз в основному злиттям і поглинанням компаній

Найбільші об'єми злиття і поглинання в хімічній, автомобільній і фармацевтичній галузях.

Структура вкладу капіталу:

В Україні в основному вкладають в:

1) харчова і тютюнова 15,5%

2) торгівля 15%

3) фінанси 9%

4) енергетика 9%

5) транспорт і зв'язок 7,8%

6) машинобудування 8% на 2004р.

Основні форм залучення:

1. гроші 62%

2. майно 29,4%

3. цінні папери

4. інші

Інвестиції надійшли з 116 країн світу. На 10 країн припадає 80% інвестицій:

1. США - 13,8%

2. Кіпр - 13,5%

3. Великобританія - 10,7%

4. Німеччина - 7,6%

5. Нідерланди - 6,6%

6. Віргінські острови - 6,5%

7. Російська федерація - 5,5%

8. Українські „гарячі гроші” від 4 до 6 млрд. $.

В 2004р. неповернення валютних доходів в Україні становила 4,5 млрд. $

30. Транснаціональні компанії, їх види, масштаби діяльності,

економічна роль.

ХХ ст. Характеризується інтенсивною інтернаціоналізацією виробництва, яка на сьогодні прийняла форму глобалізації економіки в основі чого лежить рух капіталу і діяльність ТНК.

Міжнародна компанія - компанія, що здійснює капіталовкладення в різних країнах світу. Види міжнародних компаній:

1. міжнаціональна компанія - компанія, що діє на основі об'єднання капіталів декількох країн.

2. Транснаціональні компанії - національні за походженням, міжнародні за масштабами дій.

ТНК за критеріями ЄБРР:

1. капітал не менше 1 млрд. $.

2. свої підприємства не менше 20 країн світу

3. таких компаній коло 1000

Об'єми продажів закордонних дочірніх компаній становив 13 трильйонів $, що в 2 рази більше світового експорту, більше половини всіх продажів ТНК приходиться на 100 компаній. На ТНК приходиться більше 50% промислового світового виробництва, більше 80% патентів і ліцензій, 90% ПЗІ, 67% міжнародної торгівлі. Одна із важливих сучасних тенденцій є злиття і поглинання.

В 1998 - злиття Chrisler і Даймлер Бенз

В 1999 - Ford+Volvo+33% Nissan

Характерні риси ТНК:

- розвинута закордонна мережа

- значна інтенсивність внутрішньокорпоративної торгівлі

- відносна незалежність в прийнятті операційних рішень

- мобільність кадрів

- використання нових технологій в рамках замкнутої корпоративної системи

За організацією: вертикальні і горизонтальні

1. вертикальні - філії за кордоном, постачальники напів фабрикатів, материнські компанії

2. горизонтальні - філії повністю або частково дублюють діяльність материнської компанії.

Приймаюча країна:

Позитив

- отримує нові технології

- росте об'єм виробництва, зайнятості

Негатив

- значна частина прибутку вивозиться

- можливість зосередження в країнах „брудного” виробництва, використання трансферних цін

- можливість політичного тиску

Країна базування:

Позитив:

- приток прибутків, поповнення держаного бюджету

- можливість розповсюдження економічного впливу

Негатив

- вивезення капіталів іде в пасив платіжного балансу

31. Вільні економічні зони, їх класифікація, особливості

функціонування.

Вільні економічні зони - це обмеженні території, міста, порти, в яких діють пільгові економічні умови для іноземних підприємств та спільного підприємництва орієнтовані на вирішення зовнішньо-торгівельних загальноекономічних, соціальних і науково-технічних задач.

Цілі

§ Притягнення іноземного капіталу

§ Прискорення розвитку регіону

§ Освоєння його ресурсів

§ Збільшення експортного потенціалу і імпортзаміщуючого виробництва

§ Придбання досвіду хазяйнування

§ Навчання спеціалістів міжнародного бізнесу

§ Створення інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків

Види пільг:

1) зовнішньо-торгівельні (зменшення мита)

2) фінансові (орендна плата за землю, комунальні послуги)

3) фіскальні ( податкові пільги - податок на прибуток)

4) адміністративні (режим вв'їзду/виїзду працівників)

Зони вільної торгівлі - найбільш типові:

§ зовнішньо-торгівельні (порти, аеропорти, вокзали, прикордонні)

§ зони експортного виробництва (експорт)

§ функціональні (галузеві): „технологічні парки”, туристично-рекреаційні, зони страхових і банківських послуг, імпортно-промислові(офшорні)

Офшори - це зони де діють пільгові умови оподаткування

- комплексні зони

Україна. ВРУ приймає закон. Найперша „Сиваш”. 24 - вільні економічні зони.

32. Міжнародна міграція робочої сили, її види, масштаби, значення.

Міжнародна міграція робочої сили (ММРС) - її переміщення через кордони в пошуках кращих умов праці і життя. Це важливий елемент міжнародного ринку, це одночасно і форма відносного перенаселення.

Еміграція - виїзд з країни. Імміграція - притік роб. сили в країну. Рееміграція - повернення роб. сили, що виїхала з країни.

Причини міграції: політичні, економічні. Їдуть в основному люди з країн з низьким рівнем доходів у країни з високим рівнем доходів.

Етапи міграції:

к. 18ст. - поч. 19ст. з Європи в США пересувалось населення;

20ст. - період 1-2 Світових війн;

1956р. із Угорщини в інші країни; 1967р. - із Чехословаччини; після 60-х р. - із Куби;

виникає явище “відтік умів” із Європи, Азії у США, із Індії у Великобританію, із Єгипту, Алжиру у Францію;

90-ті рр. - інтенсивний потік з країн з перехідною економікою в розвинуті країни світу. Канада як транзитна територія в Америку.

Причини міграції:

незадоволення умовами життя і можливості їх покращити;

нерівномірність економічного розвитку країн, асинхронність промислового циклу (економіка розвивається циклічно, цикл - від однієї кризи до іншої). Велика депресія 1929-1933рр.

збільшення витрат на підготовку роб. сили примушує під-ва шукати дешеву, підготовлену робочу силу;

хронічне масове безробіття в країнах міграції. Розрізняють країни еміграції та країни імміграції;

інтеграція;

неекономічні фактори: культура, екологія, право, політика і т.д.

Форми міграції роб. сили, які залежать від критеріїв:

від тривалості: постійна (безповоротна) - промислові робітники; тимчасова - спеціалісти, науковці, журналісти; сезонна - аграрне перенаселення (збор врожаю), сезонні туристи.

від характеру переміщення (від правового статусу мігрантів): легальна/нелегальна, добровільна/примусова;

міграція в прикордонних межах;

еміграція без виїзду - це робота на іноземні компанії у власній країні;

“відтік умів” - еміграція високо кваліфікаційної роб. сили.

Наслідки міграції:

вплив на ринок праці:

в країнах еміграції виграють ті, хто залишався, бо зменш-ся конкуренція, збільшується з/п; програють - наймачі, споживачі товарів (підвищення ціни);

в країнах імміграції виграють - підприємці від додаткової роб. сили, зменш-ся з/п і ціни споживання; програють - місцеві робітники, менша з/п, більша конкуренція. В цілому виграють мігранти і приймаюча країна, а країна - еміграції більше втрачає. Виграє міжнародна економіка.

вплив на фінанси країни - мігранти не платять податки в своїй країні, а платять в приймаючій, де і користуються суспільними благами.

в країнах - еміграції вони втрачають блага (соц. захищеність), але більше втрачає країна - еміграції у вигляді податків, ніж зберігає у на суспільних витратах. Мігранти - молодь, отримавши освіту платять податки в інших країнах. В країни - еміграції ідуть перекази грошей родичам;

в країнах - імміграції - витрачаються кошти на соц. програми, але отримує податки більше ніж ці програми. Чистий тягар - це політичні біженці.

Неринкові наслідки: міграція знань талантів; перенаселеність і соц. непорозуміння.

33. Світовий ринок робочої сили, його структура, тенденції.

Світовий ринок робочої сили це система організаційно-правових відносин пов'язаних з переміщення робочої сили між країнами.

Принципи його формування:

1. Визначена особиста (правова) і економічна свобода мігранта в виборі напрямку міграції.

2. Право приймаючої країни і її споживачів іноземної робочої сили самій вирішувати про кількість і якість притікаючої робочої сили.

3. Головним регулятором відносин продавця і покупця є ціна.

Функції СРРC:

1. Це регулювання попиту і пропозиції робочої сили

2. порівняння національних вартостей робочої сили і встановлення інтернаціональної ціни робочої сили.

3. Розподіл робочої сили між секторами світового господарства між країнами і регіонами.

4. Стимулювання професійної і географічної мобільності робочої сили.

Елементи міжнародного ринку робочої сили

1. Пропозиція - кількість робочої сили, що є на світовому ринку або може бути доставлена на нього.

Джерела:

- зайняті, що шукають роботу

- безробітні

- робоча сила, що формується

- біженці

Серед мігрантів багато чоловіків, дітей. З професійної точки зору:

· некваліфікована робоча сила

· кваліфіковані робітники

· висококваліфіковані спеціалісти ( з країн, що розвиваються та між розвинутими країнами)

2. Попит - платоспроможна виробнича економічна потреба світової економіки в новій робочій силі

Фактори, що визначаюь об'єм попиту:

· Зменшення чисельності населення;

· Зменшення питомої ваги працездатних

· Дисбаланс в професійній структурі робочої сили

· Збільшення витрат на освіту

3. Конкуренція - боротьба між суб'єктами ринку

· Між продавцями робочої сили

· Між продавцями та покупцями

· Між покупцями

4. Ціна - грошовий вираз вартості робочої сили.

Фактори, що впливають на ціну:

· Конкуренція

· Співвідношення попиту і пропозиції

· Зміни вартості обочої сили

· Структура робочої сили

· Інтеграція формування „других економік”

· Державне регулювання рівня заробітної плати

· Діяльність профспілок (вугільна, металургійна, промисловість)

Тенденції ринку робочої сили:

· Стабілізувались потоки робочої сили

Це обумовлено:

- зростанням рівня зайнятості в самих країнах, що розвиваються

- зростають інвестиції в країнах, що розвиваються, що стримує рух робочої сили

- безробіття в розвинутих країнах

- масштаби міграції

Міжнародна організація міграції 2005р. від 185-192млн. чол. (приблизно 3% населення світу), 1980р. - 80 млн чоловік.

· Визначились основні центри притягування робочої сили

- США, зах. Європа

- Нафтовидобуваючі країни: Латинська Америка - внутрішня міграція, приймають тут Аргентина, Чилі, Бразилія, Мексика, Венесуела;

- Азіатсько-тихоокеанський регіон: основні імпортери Сінгапур, Малайзія, Таїланд

34. Державне і міжнародне регулювання трудової міграції.

Еміграція практично не регулюється, здійснюється вільно. Імміграцію почали регулювати з 20-х років в США, Канаді шляхом квотування. Практично в усіх країнах є різні методи регулювання: адмін., орг. прав., основний принцип їх використання - селективно-заборонений, тобто приймають тих, в кому зацікавлені і обмежують в`їзд іншим.

В усіх країнах діють відповідні органи: інтернаціональні служби; міністерства праці; міністерства закордонних справ і внутрішніх справ.

Основні напрями і вимоги при регулюванні імміграції:

якісні вимоги до іноземної РС;

додаткові професійні вимоги;

віковий ценз;

стан здоров`я;

обмеження особистого характеру (людей, які були в соц. партіях, засуджених);

прямі квотування за професію (квота може бути єдина для країни, для галузі, для конкретної фірми);

економічні (треба мати суму грошей для в`їзду);

тимчасові обмеження (термін праці);

пряма заборона роботи іноземців в галузі;

нац.- географічні пріоритети;

жорсткі санкції до мігрантів-нелегалів;

процедури дозволу на проживання.

35. Проблеми міграції робочої сили в Україні.

Офіційна статистика - 2 млн. громадян

Не офіційно - 7 млн. громадян (Н. Карпачова)

Еміграція:

§ В основному в 90-х рр. втікали у зв'язку з розбалансованістю економіки, наслідком було приховане безробіття.

§ Якщо економіка буде розвиватися такими же темпами, то повернення цих емігрантів практично не можливе.

§ Інтенсивний рост економіки може сприяти поверненню робочої сили

§ 2004р. - Аргентина, Великобританія, Канада, ФРН, Польща, Росія - 3 млн. чол., США - 500 тис. Чол..

§ Мігранти інвестують в Україну 19 млрд. $ на рік, 1,5 млрд. $ на місяць - грошові перекази.

Організації з міграції в Україні:

· Державний комітет по справам націоналізації та міграції

· Державна митниця

· Міністерство праці

· Держкомкордон

З приводу емігрантів допомога: укладання угод про нормальні умови праці з приймаючими країнами.

Іммігранти: Україна - країна ЄС, угода реадмісії, щодо повернення робочої сили в країну з якої вони приїхали.

36. Валютна система, її сутність і основні елементи.

Валюта - 1) грошова одиниця країни;

2) грошові знаки іноземних держав

3) наднаціональні розрахункові одиниці, платіжні засоби (ЕКЮ, СДР, ЄВРО)

Ліквідність валюти - мобільність ресурсів їх рухомість платежу по міжнародним обов'язкам. Ліквідні засоби - це готівка ВКВ, цінні папери в ВКВ, золото.

Ступінь ліквідності країни = сума ліквідних засобів / сума обов'язків

Євро валюта - це конвертована валюта країни яка переведена на рахунки Європейських банків і використовується їм для операцій в усіх країнах. Євро ринок , Азія ринок, Американо ринок.

Валютна система є:

1. національна валютна система

2. міжнародна валютна система

§ світова валютна система

§ колективна валютна система (ЄС)

Національна валютна система: заснована на національному законодавстві і на нормах міжнародного права. ЇЇ елементи:

§ національна валютна одиниця

§ режим валютного курсу

§ умови конвертації валюти

§ наявність/відсутність валютних обмежень

§ порядок міжнародних розрахунків

§ система управління золотовалютними резервами

§ система національних установ які виконують ці функції

37. Світова валютна система, її еволюція і сучасні особливості.

Світова валютна система - це:

1. Організація міжнародних валютних відносин в відповідності з міжнародними угодами. Вся сукупність національних, колективних валют.

2. Режим обміну валют, режим міжнародних розрахунків валюти і інших ліквідних засобів

3. Міжнародні установи, які регулюють валютно-кредитні відносини.

Міжнародні валютні відносини - це сукупність економічних відносин пов'язаних з функціонуванням єдиних грошей як світових, проведенням валютних операцій суб'єктами різних країн.

Міжнародні фінансові і кредитні відносини - це сукупність економічних відносин зв'язаних з рухом капіталу на світових кредитних і фінансових ринках.

В зв'язку з цим існують:

- валютні ринки - операції купівлі-продажу іноземної валюти.

- фінансові ринки - це купівля-продаж цінних паперів і купівля продаж валютно фінансових ризиків.

- кредитні ринки - це ринок грошей (короткострокові депозитно-позичкові операції) та ринок капіталу (це середньо і довгострокові кредити а також ЄВРО кредити.

Ці ринки складаються з національних регіональних ринків і концентруються, як правило в світових фінансових центрах: Нью Йорк, Лондон, Токіо, Цюріх, Франкфурт на Майні, Париж, Гонконг, Сінгапур.

Світова валютна система - це сукупність норм організації міжнародних розрахунків.

Етапи світової валютної системи

1) система золотого стандарту (1867р. - Паризька конференція). Основні риси:

§ золотий стандарт.

§ всі валюти мали золотий вміст в залежності від чого і складався паритет між ними. Тройська унція = 31,1 гр. Унція = 28 гр.

§ Вільний рух золота.

§ Плаваючи курси.

Етапи золотого стандарту:

a) золотомонетний стандарт.

b) Золото-зливковий стандарт (зливок = 12 кг.).

c) Золотовалютний (золотодевізний).

2) Генуезька валютна система 1922р.

§ світові гроші - золото, девізи (іноземна валюта).

§ золотий паритет зберігається, але конвертація золота здійснюється не лише безпосередньо, я й через іноземну валюту.

§ Курси валюти плаваючи.

§ Активна політика держави в валютному регулюванні.

3) Бреттон-Вудська система 1944р.(засновник Кейнс).

§ світові гроші - $.

§ курс валют фіксований до золота.

§ фіксований курс валют однин до одного.

§ Фіксована ціна золота ( $35 = 1 т.у.)

§ Центральні банки повинні були підтримувати стабільний курс власних валют шляхом валютних інтервенцій.

4) Ямайська валютна система 1976р.:

§ здійснилась демонетизація золота (золото втрачає функцію грошей), відміна офіційного золотого паритету

§ відмова від фіксованої ціни золота.

§ Курси валют формуються попиту і пропозиції тому вони плаваючі.

§ Основні засоби міжнародних розрахунків це вільноконвертовані валюти. Є над національні валюти: €, СПЗ [SDR] (спеціальні права запозичення) - це валюта, яку використовує міжнародний валютний фонд.

§ Країна сама обирає режим валютного курсу, але не може виражати його через золото.

§ МВФ стежить за політикою країн в сфері валютних курсів

1979р. - формується Європейська валютна система, ЕКЮ - безготівкова основна валюта.

1992р. - приймається рішення про створення Європейського валютного союзу.

Коефіцієнт інтернаціоналізації валюти = доля валюти в світовій торгівлі / питома вага країна в світовому експорті.

$ = 4, € = 1, YEN = 1,1

38. Платіжний і розрахунковий баланси країни. Баланс міжнародної

заборгованості.

Баланс міжнародних розрахунків - це співвідношення вимог і зобов`язань, надходжень і платежав однієї країни у відношенні до іншої країни.

Є: торговий баланс, баланс послуг і некомерційних платежів, розрахунковий баланс (обчислюється або за визначений термін або на визначену дату) - співвідношення за визначений термін вимог і зобов`язань країни у відношенні до інших незалежно від сторони надходжень платежів. Якщо він активний, то країни є нетто - кредитором, якщо пасивний - нетто-боржник.

Розрахунковий баланс на визначену дату наз-ся баланс міжнародної заборгованості.

Заборгованість буває: капітальна (термін платежу ще не настав), поточна (термін платежу настав або настає).

Розрізняють заборгованість:

за позики на комерц. Основі;

за пільгові кредити;

за офіційні позики;

за приватні позики;

за позики міжнародних організацій;

державна;

приватна (але гарантована державою - боржника);

За термінами:

короткотермін. (до 1р.);

середньо- (до 10р.);

довго- (більше 10р.).

Основним балансом є платіжний баланс - це співставлення платежів, які країна одержала і які здійснила.

Буває: активний (коли країна отримала більше ніж виплатила), пасивний (навпаки). В ньому відображається всі економічні операції між резидентами країни та суб`єктами ін. країн, іншими країнами за певний період.

Структура балансу:

1 розділ - зовнішня торгівля товарами (торговельний баланс)

2 розділ - послуги та односторонні перекази

3 розділ - доходи від інвестицій

4 розділ - рух довготермінових капіталів

5 розділ - рух короткотермінових капіталів,

6 - Зміни в золотовалют. резервах, помилки, пропуски.

Розділи 1-3 наз-ся балансом поточних операцій. Розділи 4-5 - балансом руху капіталів і фін. операцій. Останні статті - регулюючі статті, тобто кредити.

39. Міжнародний кредит, його форми і значення.

Міжнародний кредит це позичка в грошовій або товарній формі надана кредитором однієї країни позичальнику із іншої на умовах .

Суб'єкти :

1. Фірми

2. Банки

3. Уряди

4. Фінансові організації

Функції

1. перерозподіл коштів

2. інтернаціоналізації економіки

3. прискорення реалізації продукції

Форми:

За терміном :
1. короткостроковий

2. середньостроковий до7 років.

3. довгостроковий

За кредитором

- приватний

- державний

- фінансових організаціях

За об'єктами:

- цільовий

- зв'язаний

- фінансовий не має цільового характеру

За формою надання

- товарний

- грошовий

Умови:

- сума-ліміт - розмір позички яка надається позичальнику або сума платежу на який надається відстрочка.

- Строк - це період протягом якого позичальник використовує кредит + термін відстрочки погашення кредиту + термін погашення кредитую

- Процент - фіксований і плаваючий. Плаваючий залежить від інфляції або залежить від якоїсь події.

Кредитування експортерів:

- банки

- посередник

- імпортери

Овердрафтовий кредит - це кредит який надає банк своєму клієнту без забезпечення, про це укладається угода контокорентна угода між банком і клієнтом в тому що клієнт може користуватись таким видом кредиту.

Кредитування імпортера -

- банк і експортер

- експортер

Основний документ: вексель. Урахування векселю - це купівля векселю банком

Форми кредиту:

- Факторинг. Фактор-фірма (доньки банків) викупає у своїх клієнтів експортерів вимоги до покупця на протязі 2-3 днів оплачує в виді авансу, а залишок клієнт отримає після надходження грошей від покупця товару.

Прихований (тихий) при якому імпортер не знає про цю домовленість

Відкритий при якому він знає про цю операцію

Факторинг здійснюється при строку платежах на строк не більший за 180 днів

- Форфейтінг від 6 місяців до 6 років - середньостроковий. Всі операції супроводжуються гарантіями банків.

- Симбійований кредит - це кредит кількох банків кредиторів які дають кредит одному позичальнику.

40. Міжнародні організації з регулювання валютних відносин.

Світовий банк є багатосторонньою неурядовою кредитно-фінансовою установою. Назва «Світовий банк» об'єднує два самостійні у юридичному та фінансовому відношенні суб'єкти: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародну асоціацію розвитку (МАР). Також Світовий банк має дві організації-філії: Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) та Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ), які мають статус членів Групи Світового банку. Офіційні цілі усіх членів Групи Світового банку - зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Україна стала членом МБРР з вересня 1992р. У жовтні 1993р. вона також стала 162 країною-учасницею МФК, а у 1995р. - повним членом БАГІ.

МБРР. Міжнародний Банк реконструкції та розвитку було в 1944р. Тільки країни-члени МВФ можуть стати членами МБРР. Його кредитна діяльність заключається в наданні зовнішніх позик на продуктивні цілі з урахуванням здатності погашення заборгованості у майбутньому і стимулювання економічного зростання країн-позичальниць. Позики надаються лише урядам країн, що розвиваються, або під їхню гарантію державним та приватним організаціям.

Позики надаються здебільшого на 15-20 років і мають 5-річний пільговий період, протягом якого сплачуються тільки відсоткова ставка та кошти для резервування для клієнти кредитної лінії. Повернення основної суми позики починається лише з шостого року.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була заснована у 1960році з метою доповнити діяльність МБРР в напрямі довгострокового фінансування розвитку найменш розвинутих країн, що розвиваються. З початку 1990-х років офіційними цілями діяльності МАР в найбідніших країнах є: скорочення бідності, стабілізація та економічне зростання, захист навколишнього середовища. Ці цілі і визначають кредитну політику МАР: розподіл фінансових ресурсів між країнами проводиться залежно від ступеня розв'язання ними проблем, пов'язаних з трьома головними завданнями МАР. Кредити МАР надаються лише урядам країн-членів для наступного передання їх організаціям, що відповідають за виконання проекту. Кредити мають 10-ти річний період відстрочки і підлягають сплаті протягом 35-40-річного періоду. З 1989р. комісія за кредитними зобов'язаннями установлена на рівні 0%.

Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ) було створено в 1988р. 41 країнами-членами Світового банку і почало здійснювати свою діяльність у 1990р. Діяльність БАГІ спрямована на розповсюдження прямих іноземних інвестицій серед країн-членів. Його основна мета при цьому - стимулювати залучення прямих приватних інвестицій у країни, що розвиваються, шляхом усунення перешкод некомерційного характеру.

Функції БАГІ:

1) надає іноземним інвесторам страхові гарантії проти некомерційних ризиків у країнах, які одержують інвестиції;

2) надає дорадчі інформаційні послуги країнам-членам щодо залучення прямих іноземних інвестицій.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була заснована в 1956 р. для сприяння розвитку приватного підприємництва в країнах, що розвиваються. ОСНОВНИМИ видами ДІЯЛЬНОСТІ МФК Є:

фінансування проектів приватного сектора економіки країн, що розвиваються, шляхом надання позик або прямих інвестицій,

сприяння приватним компаніям країн, що розвиваються, в мобі-лізації фінансових коштів на міжнародних фінансових ринках,

надання технічної допомоги, дорадчих та консультаційних по-слуг урядам і підприємцям країн-членів.

41. Міжнародний валютний фонд, його цілі, роль.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) був створений на Бреттон-Вудській валютно-фінансовій конференції у 1944р., у якій брали участь 44 держави. З березня 1946 р., МВФ має статус спеціалізованого органу ООН. У 1959р., членами фонду були 49 держав, у 1970р. - 166, у 1992р. - 157, у 1996р. - 181 держава.

МВФ - це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва. Його політика і діяльність регулюється статутом, який має назву Статті Угоди МВФ. Специфіка Фонду порівняно з іншими міжурядовими організаціями полягає в тому, що у своїй діяльності він об'єднує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютнго- фінансових відносин. Ці функції випливають з основних цілей МВФ, які закріплені у Статті І угоди МВФ:

Розвиток міжнародного співробітництва у валютній сфері через постійну організацію, яка забезпечує механізм консультацій з міжнародних валютно-фінансових проблем;

Сприяння розширенню та збалансованому зростанню міжнародної торгівлі, підтриманню високого рівня зайнятості та реальних доходів;

Забезпечення стабільності валютних курсів; підтримка домовленостей членів щодо валютних курсів; недопущення конкурентного знецінення валют;

Допомога у створенні багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між членами, усунення валютних обмежень, які гальмують розвиток світової торгівлі;

Надання загальних ресурсів Фонду у тимчасове користування членами з метою забезпечення можливості відхилень у платіжних балансах без застосування заходів, що завдають шкоди національному та міжнародному розвитку;

Скорочення тривалості та зменшення ступеня нерівноваги у міжнародному балансі розрахунків членів.

Учасники Бреттон-Вудської конференції доручили Фондові виконання трьох основних функцій:

-- контролю за дотриманням «кодексу поведінки» (тісне співробітництво в питаннях міжнародної валютної політики i міждержавного платіжного обігу);

-- надання членам фонду фінансових pecypciв для забезпечення дотримання ними «кодексу поведінки»;

-- організації форумів для взаємних консультувань країн-членів i співробітництва з міжнародних валютних питань.

Пізніше крании-члени визначали для МВФ i додаткові функції та обов'язки залежно від потреб часу. Нині МВФ має такі функції: здійснення нагляду за узгодженою системою впорядкованого обміну національних валют; надання кредитів своїм членам на реорганізацію економіки для встановлення більш ефективного сшвробітництва; надання додаткових послуг країнам-членам (підвищення кваліфікації персоналу, технічна допомога в спеціалізованих сферах, інформаційне обслуговування).

Вступаючи в МВФ, країна зобов'язується:

- постійно інформувати інші країни про заходи та кроки що-до визначення вартості своїх грошей стосовно грошей інших країн;

-- відмовитися від обмежень на обмін національних грошей на інші валюти;

-- дотримуватися економічної політики, яка приведе до зростання як власного національного багатства, так i всієї спільноти в цілому.

42. Україна і міжнародні економічні організації.

Україна є членом:

§ МВФ(1992)

§ МБРР

§ ЕБРР(1991)

§ МТП(1998)

§ МОП(1954)

§ Рада митного співробітництва (1990)

Співробітництво України з МВФ було започатковане у 1992р. і спрямовувалося на підтримку ринкової трансформації економіки України, макроекономічної стабільності та збалансованості національної валюти. За час цього співробітництва Україна отримала кредитні ресурси Фонду на суму понад 4 млрд. дол.

У співробітництві України з МВФ можна виділити такі етапи:

1). Перший (1994-1995 рр.). Україні було надано фінансову допомогу STF для підтримки платіжного балансу, стан якого погіршився внаслідок серйозних порушень в традиційній системі зовнішньої торгівлі і розрахунків з окремими країнами. Як показав аналіз, підтримка МВФ у подальшому позитивно вплинула на хід економічних перетворень в Україні.

2). Другий (1995-1998рр.). Україна отримала від МВФ позики за програмами Стенд -бай, головною метою якої є підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу. В цей період в Україні здійснено заходи щодо регулювання валютних курсів, системи платежів та ліквідації обмежень, що стримували зростання міжнародної торгівлі. Завдяки плідній співпраці з міжнародними фінансовими організаціями Україна мала змогу вийти на світові ринки капіталу.

3). Третій (1998-2000рр.). Україна намагалась отримати від МВФ кредит за програмою розширеного фінансування (ПРФ). Ця позика є необхідною для продовження фінансування економічних реформ в Україні, які б забезпечили не тільки короткострокові спроби зі зменшення дефіциту платіжного балансу, але й структурні заходи більш довгострокової дії, для усунення причин дефіциту платіжного балансу.

Співробітництво мало як позитивні, так і негативні наслідки для України. Так, залучення кредитів МВФ сприяло макроекономічній стабілізації, поточному обслуговуванню державного зовнішнього боргу, зменшенню дефіциту платіжного балансу, пом'якшенню негативних наслідків російської фінансової кризи 1998р., дало змогу залучити пільгові фінансові ресурси інших міжнародних фінансових організацій, насамперед Світового банку та ЄБРР.

Водночас вимоги, що висувалися до України під час отримання чергових траншів, часто мали політичне забарвлення і не завжди відповідали економічним інтересам нашої держави.

Необхідність у залученні кредитних ресурсів МВФ до 1999р. була зумовлена дефіцитом рахунка поточних операцій платіжного балансу, тобто від”ємним сальдо зовнішньої торгівлі товарами і послугами та поточним обслуговуванням державного зовнішнього боргу.

Протягом 1995-1999р. за рахунок кредитів МВФ було профінансовано приблизно 2/3 суми дефіциту поточного рахунка платіжного балансу України.

У вересні 1998р. МВФ відкрив Україні фінансування по кредиту EFF - СДР 1,92 млрд., з яких Україна вже отримала СДР 1,19 млрд.

9 вересня 2002р. закінчилась реалізація для України програми МВФ “ Механізм розширеного фінансування”(ЕЕF). Загальний обсяг програми, затверджений Радою директорів МВФ, у 1998р. становив 1919,95млн. СПЗ, або понад 2,27млрд.дол.

Ця програма є одним із найпільговіших кредитних інструментів МВФ, оскільки передбачає надання кредитів на 10-річчний термін із пільговим періодом 4,5 року під невисокі процентні ставки.

У межах програми Україною отримано 1,6 млрд. дол., що становить 62,1% від її загального обсягу.

Стан виплат в І кварталі 2002р.: Україна скоротила свій борг на 26, 8 млн. дол. або 21,4 млн. СДР (1 СДР=1,25285 дол.), який станом на 31 березня складав 1878,5 млн. дол. В січні-березні в рахунок обслуговування та погашення боргу було виплачено 32,1 СДР, в т. ч. 10,7млн. СДР відсотків.

Останній раз МВФ надавав Україні кошти 25.09.2001 - 290,8 млн. СДР. З того часу НБУ вже повернув Фонду 120,2 млн. СДР.

В І півріччі 2002р. борг України перед Фондом зріс до 1,922 млрд. дол. з причини підвищення курса долара до гривні.

Виплати по кредитам МВФ в 2003р. повинні становити СДР185,8 млн.,

В 2004р. - СДр237,9 млн.,

В 2005р. - СДР 201,1 млн.,

В 2006- СДР 223,4 млн.

Взагалі в 2002р. Україна скоротила борг перед МВФ на 10,8%( СДР 183,5 млн.) до СДР 1523млн (2071 млн. дол.).

В 2003р. Україна повинна виплатити СДР 178,7 млн., в т.ч. СДР 35,2 млн. відсотків.

43. Міжнародні транспортні відносини, їх регулювання.

Транспорт - сфера послуг, здійснююча перевезення людей і вантажів. Включає в себе сукупність шляхів сполучення і рухомих засобів перевезення, а також різні споруди, устрої, які забезпечують їх нормальну роботу. Види транспорту: водний (морський та річковий), наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний) і повітряний. В морському транспорті розрізняють лінійне судноплавство (регулярне на стійких географічних напрямках) та трапове (нерегулярне, за потребою).

Коносамент - документ, який заповнюється при оформленні вантажу і підтверджує прийняття товару для морського або річного перевезення.

Основні учасники транспортних відносин: вантажовідправник, перевізник (володар судна, або посередник, який укладає контракт з володарем судна і вантажовідправником), стивідор (оператор терміналу, тобто експедиторські компанії, фірми в портах, на станціях), сюрвейер (незалежний експерт, якого можуть наймати всі зацікавлені особи), отримувач вантажу. Термінал - спеціальна транспортна споруда, яка забезпечує доступ до транспортного засобу, що рухається по даному шляху, а також заміну того ж засобу, або різних, що забезпечують перевезення на цьому маршруті. Чартер - угода фрахтування судна. Він може бути на умовах одного рейсу, або декількох послідовних (перевезення значної кількості однорідного вантажу в одному напрямку одним судном), тайм-чартер - оренда судна без екіпажу.

Основні організації з регулювання транспортних відносин:

ISO(Міжнародна морська організація), ціль - поширення співробітництва між урядами з технічних питань міжнародного морського судноплавства, сприяння додержанню найкращих стандартів в сфері безпеки на морі, морській навігації.

ICAO(Міжнародна організація цивільної авіації), ціль - сприяння безпеці польотів на міжнародних авіалініях, розробка принципів і техніки міжнародного повітряного сполучення, сприяння розвитку і плануванню міжнародних повітряних перевезень.

IATA(Міжнародна асоціація повітряного транспорту), ціль - розвиток безпечних регулярних повітряних сполучень, сприяння повітряній комерції і аналіз пов'язаних з цим проблем.

ОТІФ(Організація міжнародного залізничного транспорту), МКЗТ(Міжнародний комітет залізничного транспорту), МСАТ(Міжнародний союз автомобільного транспорту).

44. Проблеми інтеграції України до світового господарства і

міжнародних економічних відносин.

Рівень економічного розвитку України, як і будь-якої іншої країни, тісно пов'язаний з процесами, що відбуваються у всесвітньому господарстві, Від ступеню участі в міжнародному поділі праці залежить вирішення багатьох проблем української економіки.

До головних економічних чинників, які впливають на швидкість процесу входження України у світовий економічний простір, слід віднести:

Позитивні:

* значний сировинний потенціал;

* вигідне географічне положення, розвинуту мережу залізничних доріг, водних і повітряних трас, трубопроводів і мережу енергопостачання ;

* досить високий рівень кваліфікації кадрів поряд з вкрай низькою заробітною платою, хоча досить часто це нівелюється низькім рівнем продуктивності праці;

* наявність технологічно-передових секторів промисловості, здатних до швидкого освоєння нових видів продукції;

* наявність виробничої бази (будинки, інфраструктура, тощо), яка швидко без значних обсягів інвестування може бути використана у новому виробничому процесі.

Негативні:

* Тривалий час Україна, як інші постсоціалістичні країни, була ізольована від світогосподарських глобальних процесів і приречена на замкненість і самодостатність. За часів СССР економіка України функціонувала на принципах централізованого планування і розвивалась у відриві від впливу світової господарської кон'юнктури, у власній системі цінових пропозицій; вона виробляла та в певній мірі продовжує виробляти в основному продукти, що не знаходять попиту на зовнішньому ринку за сприятливими цінами. Функції щодо регулювання зовнішньої торгівлі і платежів в основному виконували органи державного управління, а не ринкові регулятори.

* Наявність високого ступеню політичної нестабільності, відсутність чіткої економічної політики, непослідовність в проведенні реформ;

* невизначеність, непослідовність, а іноді відсутність належної законодавчої базі ;

* велику корумпованість владних структур різних рівнів;

* 3 1991-2000р. відбулося 2-3 кратне падіння ВВП. На 1.07.1999 р. обсяг кредиторської заборгованості перевищив обсяг ВВП у 1,6 рази.

* Відносно великий державний борг (на 1 січня 2000 р. внутрішній борг біля 15млрд, зовнішній ~ 65млрд гривень при річному бюджеті біля 52 млрд. гривень.), невиважену політику щодо зовнішніх запозичень (більшість з них взяті у вигляді кредитів, а не у формі прямих інвестицій, і використані неефективно, в основному на покриття дефіциту державного бюджету і платіжного балансу);

* скорочення виробничого споживання за рахунок різкого падіння виробництва, а також обмеженість внутрішнього ринку у зв'язку з вкрай низькою купівельною спроможністю населення;

* низка інвестиційна привабливість галузей з довгостроковим циклом віддачі вкладених капіталів. В результаті структурні зрушення гальмуються фактично нульовою інвестиційною активністю;

* значний відтік капіталу з України ( в негативному відношенні ~1\10), обумовлений, з одного боку, кримінальним його характером, а з другого, невірою значної частини вітчизняних бізнесменів у сталість економічних перетворень, а також значні труднощі щодо легального ведення бізнесу.

* подальше погіршення структури експортно-імпортних потоків: збільшення в експорті питомої ваги сировинної групи товарів, а в імпорті - продукції споживчого призначення.

* недостатній розвиток фінансової, технічної, інформаційної та іншої інфраструктури;

* неконкурентоздатність продукції більшості українських підприємств, більш того, - ймовірність "системного відриву" її від групи провідних країн через несумісність технологій, низьку здатність економіки до інвестицій та нововведень, структурно-галузеву несумісність;

* переважна орієнтованість торговельних зв'язків України на одну країну - Російську Федерацію;