Україна на світовому ринку послуг

Країни, що розвиваються, зі своєї сторони, прагнуть зберегти за собою право контролювати діяльність іноземних фірм і насамперед філій ТНК, тобто орієнтуються на режим найбільшого сприяння.

На відкрившийся у 1986 р. нараді в Пунта дель Есте (Уругвай) була досягнута домовленість про створення спеціальної групи і початок обговорення питань торгівлі послугами на глобальному рівні. Переговори про послуги були винесені за офіційні рамки ГАТТ і стали проводитись паралельно з обговоренням питання про торгівлю товарами. Результатом тривалих переговорів з'явилося прийняття спеціальної угоди, що отримали назву ГАТТ (Генеральна угода по торгівлі послугами) і складавшийся з трьох частин: рамкової угоди, що визначає загальні принципи і правила регулювання торгівлі послугами; спеціальних угод, прийнятних для окремих сервісних галузей; списку зобов'язань національних урядів по ліквідації обмежень у сервісних галузях.

Результатом переговорів у рамках Уругвайського раунду було досягнення угоди про лібералізацію торгівлі послугами. Регулюванню піддалися послуги в галузі телекомунікації, фінансів і транспорту. На настійну вимогу Європи і насамперед Франції, що турбувалася за збереження самобутності своєї національної культури, зі сфери дії угоди були виключені питання експортного продажу кінофільмів і телепрограм.

З 1 січня 1995 р. Угода про регулювання торгівлі послугами ввійшло в якості невід'ємної і складової частини в пакет документів про створення Всесвітньої торгової організації. ГАТТ функціонує в рамках ВТО.

3. Місце України на світовому ринку послуг

3.1 Розвиток динаміки та структури торгівлі послугами України та напрямки її вдосконалення

У соціалістичному минулому Україна підтримувала зовнішньоекономічні зв'язки з 123 країнами світу. З огляду на командно-адміністративну економіку та монополію держави, на зовнішньоекономічну діяльність, основні рішення щодо розвитку міжнародної торгівлі України приймалися у Москві. 1400 підприємств України, що брали участь у зовнішньоекономічній діяльності, керувалися вказівками з гори.

Після здобуття Україною незалежності її інтеграція у світову економіку виявилася, як і слід було очікувати, болісною. Економіка України включилася у міжнародну торговельну гонку з позицій аутсайдера.

Таблиця 10. Експорт та імпорт товарів і послуг України за 2 кв. 2007 року (млн. дол. США)

Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції з 209 країнами світу. Помітною є позитивна динаміка в розвитку українського ринку послуг. За даними Державного комітету статистики України, в 2006 р. спостерігалося зростання обсягів зовнішньої торгівлі послугами проти 2005 р. Експорт збільшився на 22,3%, імпорт - відповідно на 20,8%. Частка послуг в зовнішньо торгівельному обороті України склала майже 20% (табл. 10).

Рис. 7

Основними торгівельними партнерами України, як в експорті так і в імпорті послуг є Росія, Сполучене Королівство. (рис. 7)

В експорті і імпорті України найбільші обсяги торгівлі спостерігаються з країнами Європейського Союзу. Обсяги імпорту послуг з країн ЄС у січні-грудні 2006 року склали 66,5 млн. дол. США

Друге місце посідають країни Європи. З 40 країн Європи, які торгують перші місця у торгівельному обороті належать Німеччині, Італії, Польщі та Угорщині. З інших європейських країн виділяються Словаччина, Чехія, Румунія.

Країни Азії посідають третє місце в зовнішній торгівлі України сальдо торговельного балансу з ними додатне. Серед 41 азіатської країни, що ведуть торгівлю з Україною, перші місця посідають Китай, Туреччині і Таїланду. Серед інших країн Азії в торгівлі з Україною виділяються Сірія, Ливан, Іран, Японія, Індія, Південна Корея. В торгівлі України товарами з 37 країнами Америки виділяють США, а також Бразилія, Канада, Аргентина, Чилі, Венесуела, Перу (рис. 8).

Рис. 8. Географічний розподіл експорту - імпорту послуг (у відсотках до загального обсягу імпорту)

Головна (і найбільш очевидна) слабкість вітчизняного сектору послуг - у самій його структурі. Традиційно в Україні високі показники в цій сфері забезпечують транспорт і зв'язок - близько 79% щорічного обсягу всіх сервісів. (Рис. 9) Іншими словами, більшу частину доходів від послуг приносять або галузі, успадковані від колишнього СРСР, або ті, без яких функціонування економіки просто неможливе. А ось на нові сегменти, тобто ті, які виникли вже за часів незалежності України (наприклад, на комп'ютерні послуги та фінансові), припадає близько 15%.

53

Рис. 9. Структура експорту - імпорту послуг України за січень-березень 2006 року

Цікаво, що транспорт і зв'язок дають лише 25-27% доданої вартості всіх послуг. Це свідчить не лише про низьку прибутковість галузі, а й про неефективність управління, адже левова частка транспортної галузі й більше половини всіх телекомунікацій продовжують залишатися в руках держави. При цьому на торгівлю й медицину, які за оборотами значно поступаються транспортним послугам, припадає близько 30-33% доданої вартості в цій сфері. Решту 40-45% прибутку забезпечують дорогі послуги: операції з нерухомістю, освіта, консалтинг та ін.

Основні конкурентні переваги України в секторі послуг, зокрема на міжнародних ринках, - дешева робоча сила і вигідне географічне розташування країни. Це дає кілька можливих напрямків розвитку сектору. Дешевизну робочої сили поки що помітив тільки промисловий сектор. Але, наприклад, підприємства металургії для підвищення ефективності виробничих процесів, у тому числі продуктивності праці, згодом зіткнуться з необхідністю реорганізації бізнесу. Зараз складно передбачити, де конкретно, крім металургії, зможуть застосувати свої вміння сталевари, однак досвід інших країн свідчить, що перекваліфікація й відхід у сектор послуг неминучі. Загалом дешевизна робочих рук в Україні могла б стимулювати передусім розвиток транспортного сектору, технічного обслуговування (наприклад, автомобілів) і торгівлю.

Географічна перевага України криється в транспортній мережі: автомагістралях, залізниці, морських і річкових портах, авіаперевезеннях. І хоча всередині країни обсяги вантажопотоків торік зменшилися, транзит через Україну збільшився за рахунок залізничного й авіатранспорту.

Водночас наявність нафто- і газопроводів аналітики не вважають конкурентною перевагою України. Адже транзитні поставки енергоносіїв, по суті, можливі лише в одному напрямку й лише з кількох країн (Росії, Казахстану, Туркменістану).

З огляду ж на політичну напруженість у відносинах Росії й України, одним із результатів якої стало виникнення спільного проекту Росії й Німеччини щодо будівництва газопроводу в обхід України (по дну Балтійського моря), ймовірне поступове зменшення обсягів транзиту російських газу й нафти територією України.

Щоб запобігти зниженню обсягів виробництва послуг, державі доведеться або фінансувати транспортну інфраструктуру, не пов'язану з транзитом енергоносіїв, або звернути увагу на внутрішні (не експортовані) сервіси, потенціал зростання яких видається достатньо високим. Та й досвід як розвинених країн, так і тих, що розвиваються, свідчить про те, що зростання експортно-орієнтованої сфери послуг у країні зазвичай відбувається після розширення попиту на послуги всередині країни.

3.2 Перспективи розвитку ринку послуг в умовах інтеграції України в світове господарство

Зовнішньоекономічні зв'язки в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з основних чинниківрозвитку господарства України.

Сучасне і майбутнє соціально-економічного розвитку України, безперечно, пов'язане з її участю у міжнародній економічній системі. Це зумовлюється тим, що для нинішнього етапу розвитку світової економіки характерним є поглиблення інтеграції держав, об'єднання їх економічних потенціалів і формування єдиної системи міжнародного поділу праці. Різні форми інтеграції - технологічна, економічна, наукова та інші - неминуче ведуть до формування глобальної економічної системи і виникнення транснаціональних об'єднань різних типів. Ринкова концепція економічного розвитку набула всепланетарного масштабу і позначається на господарській діяльності усіх країн світу. Це приводить до необхідності пошуку національними державами, галузями, корпораціями і підприємствами економічної поведінки, моделей і механізмів співпраці, які відповідають новим умовам, у світовому співтоваристві країн.

Одним із шляхів забезпечення розвитку ринку послуг України має стати її повноправне членство в міжнародній торговельній системі, найвпливовішим інститутом якої є Світова організація торгівлі (СОТ).

Ця організація виникла 1 січня 1995 року і являє собою постійно діюче інституційне утворення країн, які беруть участь у світовому поділі праці та обміні товарами з метою удосконалення взаємного співробітництва. Головною метою організації є реалізація комплексу угод системи ГАТТ і регулювання міжнародних правил при здійсненні торговельних відносин.

Сьогодні в рамках СОТ діють угоди, останнього раунду багатосторонніх переговорів (Уругвайський раунд), основні з яких:

Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка визначає єдині норми і принципи міжнародної торгівлі товарами.

ь Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка регулює відносини у світовій торгівлі послугами.

ь Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

ь Угода про сільське господарство тощо.

В сьогоднішній ситуації певна невідповідність нашого законодавства нормам СОТ призводить до того, що Україна опиняється на узбіччі світових потоків товарів, послуг, інвестицій.

Натомість членство в СОТ, яку часто називають «торговельно-економічною ООН», надасть Україні значні економічні переваги, зокрема:

1. Суттєве зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі світові ринки дасть змогу збільшити експорт вітчизняної продукції.

2. Підвищення ефективності структури експорту за рахунок розвитку виробництва високотехнологічної наукомісткої продукції.

3. Одночасне поліпшення умов торгівлі з 135 країнами світу, на долю яких припадає понад 90% світової торгівлі. Приєднання до системи ГАТТ/СОТ дасть можливість одержати режим найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ.

4. Членство в СОТ забезпечує справедливе розв'язання торговельних спорів. Навіть країна з невеликим потенціалом у міжнародній торгівлі може розраховувати на справедливий розгляд та розв'язання потенційних торговельних спорів з великими торговельними партнерами.

5. Вступ до СОТ пов'язаний із системною трансформацією українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів СОТ, що довели свою ефективність протягом десятиріч у найрозвиненіших країнах світу.

6. Вирішуючи питання щодо темпів приєднання України до системи СОТ, слід пам'ятати, що наш основний торговельно-економічний партнер Росія та інші країни СНД також перебувають на шляху вступу у Світову організацію торгівлі. В умовах, коли Росія та Україна будуть розвивати торгівлю в міжнародно-правових рамках СОТ, виграватимуть обидві сторони.

7. На початку 2000 року країни-члени СОТ розпочали новий раунд багатосторонніх переговорів щодо подальшої лібералізації світової торговельної системи. Участь у цьому процесі, як повноправного учасника, дасть змогу Україні у повному обсязі відстоювати національні економічні інтереси, виходячи з власної ринкової стратегії.

8. Членство в СОТ має стати ще одним потужним інструментом захисту національних виробників від недобросовісного імпорту.

Членство в СОТ - це чинник стабільного і передбачуваного розвитку економіки України. Можна прогнозувати, що набуття Україною членства в СОТ справить значний позитивний, вплив на розвиток зовнішньої торгівлі і стане запорукою стабільності і передбачуваності розвитку за рахунок забезпечення гарантованого доступу до світових ринків товарів, робіт, послуг.

Вступ до СОТ дав би змогу зменшити вартість українських товарів на польському ринку в середньому на 10-15%, а на турецькому - на 7-12%.

Надзвичайно важливою умовою приєднання України до СОТ на сучасному етапі стає забезпечення політико - економічної стабільності в державі, збереження курсу ринкових реформ та інтеграції у міжнародне співтовариство. Також стали необхідними максимальне використання виробничої спеціалізації України, яка склалася протягом попереднього історичного періоду, формування моделі національної економіки з урахуванням переваг міжнародного поділу праці та інтеграції країн, утворення їх регіональних економічних систем.

У сучасних умовах при визначенні геоекономічної політики та інтеграційних пріоритетів Україна виходить з особливостей розвитку власного експортного виробництва з урахуванням стану зовнішньої торгівлі та світового ринку товарів і послуг, можливостей використання наявного в країні природно-ресурсного, виробничого, інтелектуального та інфраструктурного потенціалів, які мають світове значення, граничної дефіцитності власних фінансових ресурсів і впливу зовнішніх інвестицій, стану міжнародного руху капіталів тощо.

Міжнародне економічне та соціальне значення має унікальний рекреаційний комплекс, до якого входять Азово-Чорноморський, Карпатський та Поліський під комплекси. Унікальні бальнеологічні природні ресурси можуть стати природною базою розвитку загальноєвропейського туристично-рекреаційного господарського комплексу. Окремі його підрозділи можуть доповнюватися господарськими галузевими виробництвами світового значення.

Великий регіон України - Лісостепова і Степова зони - мають агро кліматичні умови та земельні ресурси світового значення. Тут можуть вироблятися продукти харчування, які забезпечуватимуть продовольством населення багатьох країн.

Значною є роль України у світогосподарських зв'язках і як транзитної держави на її території зосереджено значний транспортний потенціал загальноєвропейського і світового значення. Це стосується нафто- і газопроводів, продуктопроводів, ліній електропередачі, які зв'язують Україну з іншими країнами, морського і річкового транспорту, транзитних залізничних шляхів та автомобільних коридорів, що ведуть з Європи в Азію.

Зазначений геоекономічний потенціал може забезпечити Україні належне місце у світовому господарському комплексі і бути конкретною базою для розробки перспективних планів розвитку і розміщення продуктивних сил держави. Важливе завдання нині - своєчасно і повною мірою скористатися ними. Зробити це дуже непросто навіть з допомогою глобального ринку. Тому пошук можливостей забезпечити вигоду від глобалізації, перетворити глобальну ринкову силу в продуктивну силу для національної економіки, комплексно використовуючи комбінацію глобалізації з регіональною самодостатністю і забезпеченням національних інтересів - це надзвичайно складне теоретичне і практичне завдання для науки про продуктивні сили та регіональну економіку.

Про велику складність розвитку національної економіки в умовах діяння закономірності глобалізації говорить наявний світовий досвід, який має повчальне значення для України при виробленні власної політики світогосподарських зв'язків. Складний і суперечливий економічний розвиток світового співтовариства супроводжується час від часу загостренням кризових соціальних та економічних процесів, що свідчить про відсутність ефективних і надійних механізмів їх регулювання. Посилюється транснаціоналізація економіки, формується заданий поділ праці і територіальна структура світової економіки, розвиваються дедалі тісніші регіональні інтеграції країн у єдині системи. У їх складі виділяються територіальні ядра економічного розвитку (їх ще називають центрами світової сили або суперрегіонами) і периферія (глобальне село). Ядрами міжнародних економічних об'єднань виступають держави-метрополії з найрозвинутішими продуктивними силами, що забезпечує їм лідерство в цих об'єднаннях. Рушійною силою і активним регулятором їх економічного розвитку є світовий ринок, який виступає специфічною системою відносин і надає їм додаткової сили. Ця додаткова сила полягає у значно вищій продуктивній здатності залученого до господарського обороту ресурсного потенціалу світу, що забезпечує їм певні конкурентні переваги на міжнародному ринку. Створюється ситуація, коли завдяки глобальним ринковим відносинам до сфери господарської діяльності залучаються найрезультативніші продуктивні сили, які забезпечують найбільший ефект. Це - один з шляхів досягнення і збереження лідерства в розвитку, подолання значних труднощів, які виникають в економічній діяльності. Економічні центри для збереження регулюючого статусу розширюють і посилюють сферу свого впливу, залучаючи до своїх систем нові країни на вигідних для них умовах або відмовляючи новим країнам-кандидатам у такому союзі у зв'язку з можливою потенціальною загрозою для власного добробуту. Вони залишають їх як резерв впливу в майбутньому і використовують своє монопольне геоекономічне становище для експансії у ці країни [8, с. 41-48]

Реформування зовнішньоторговельного режиму України має стати фактором забезпечення економічної безпеки країни, транспарентності економічних реформ, привабливості нашого економічного середовища, вирішення питань формування позитивного сальдо торговельного та платіжного балансу, скорочення дефіциту державного бюджету, залучення іноземних інвестицій, що має стати вагомим поштовхом для подальшого реформування національної економіки і входження України до світового економічного співтовариства як повноправного і стабільного партнера.

Висновки

В ході наукового дослідженні прийшли до наступних висновків:

1. Сучасний розвиток світового ринку послуг пов'язаний із посиленням процесів глобалізації та інтеграції у світовій економіці. Так, розвиток новітніх технологій та інтенсифікація міжнародних зв'язків розширили зміст категорії «послуги»: поряд із такими загальними якісними ознаками, як їх невідчутність, невіддільність, непостійність та в більшості випадків нездатність до збереження, деякі види послуг можуть набувати уречевлених форм (комп'ютерна програма на електронних носіях інформації), бути видимими, піддаватися зберіганню (послуги телефонного автовідповідача) та не завжди вимагати прямої взаємодії покупця і продавця послуги (видача грошей за дебіторською карткою).

2. Однією з проблемою теоретичного характеру є класифікація послуг міжнародного ринку послуг. В більшість існуючих класифікацій схема залишається незавершеною і постійно відкритою для подальшого доповнення Через динамізм змін на ринку послуг існуючі класифікації постійно вимагають доповнення та удосконалення основних сутнісних положень.

3. В умовах глобалізації економіки світовий ринок послуг розвивається більш динамічно, ніж інші сегменти світового ринку, що пов'язано з прискореним ростом сфери послуг у більшості країн світу, а також процесами лібералізації, розширенням відкритості національних економік, зростанням інтенсивності потоків інвестицій. Міжнародна торгівля послугами подвоюється кожні 7-8 років, в порівнянні з 15 роками, необхідними для аналогічного збільшення обсягу експорту товарів.

4. Зростаючу роль у подальшому розвитку світового ринку послуг відіграє науково-технічний прогрес. Зокрема, пріоритетності набуває сектор інформаційно-комунікаційних послуг з такими новими галузями, як електронна й мобільна торгівля, що базуються на мережі Інтернет. Завдяки цим досягненням послуги можуть більш ефективно впливати на структуру та динаміку експорту країни, продуктивність праці й конкурентоспроможність фірм та галузей, а в кінцевому рахунку - і на рівень життя населення.

5. Туристичний ринок України є одним з найбільш сталих складових світової економіки. На основі світового досвіду, можна розробити стратегічні напрямки формування і функціонування природно-ресурсного потенціалу територій України в інтересах розвитку туризму і туристичної індустрії як соціально, економічно й екологічно значимого сектора національної економіки. Існує також проблема тлумачення поняття «туризм» через те що певні групові і економічні інтереси країн впливають на тлумачення понять, що приймаються за основу в національних нормативних актах.

6. В умовах глобалізації економіки діюча система регулювання ринку послуг функціонує на декількох рівнях, а саме на національному, галузевому, регіональному і глобальному, для кожного з яких характерна наявність ряду специфічних організацій. Найбільш потужною за сферою системою глобального регулювання є ГАТС, головними задачами якої є лібералізація міжнародної торгівлі, усунення кількісних та інших нетарифних бар'єрів в торгівлі, а також підтримка справедливої конкуренції в національному і міжнародному економічному просторі. Вона є рамковою угодою і забезпечує стартові умови та правила. Зроблено висновок, що в найближчому майбутньому її потрібно розглядати як дуже важливу, але все ж початкову ланку у створенні багатосторонніх міждержавних правил поведінки урядів у сфері міжнародної торгівлі послугами.

7. Український ринок послуг ще не набув достатнього розвитку. Найбільшого розвитку набув сектор транспортних послуг у загальній структурі вітчизняного експорту послуг. Пріоритетного значення набувають: логістичні послуги, фінансові послуги, інформаційно-комунікаційні послуги, лізингові послуги.

8. Розвиток сфери послуг в Україні потребує активізації залучення в цю сферу інвестицій, в т.ч. іноземних. Залучення іноземного капіталу в українську економіку буде сприяти надходженню не тільки необхідних фінансових ресурсів, але й передових, технічно ефективних методів реалізації послуг, що сприятиме підвищенню їх якості й доступності, культури обслуговування та в кінцевому рахунку - підвищить конкурентоспроможність вітчизняних виробників послуг та значно зміцнить позиції України в міжнародному обміні послугами.

9. Для подальшого розвитку сектору послуг в Україні першочергового значення набуває розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, і насамперед Інтернет та електронної і мобільної торгівлі, які набувають все більшого впливу не лише на організацію діяльності окремо узятих підприємств шляхом скорочення витрат, підвищення мобільності та конкурентоспроможності, але й значною мірою визначають напрямки та подальші темпи розвитку як інших видів послуг, так і інших галузей економіки країни.

10. Перспективи розвитку українського ринку послуг та включення його у світовий ринок послуг пов'язані з інтеграцією країни у міжнародні торговельні і фінансові організації, перш за все, з набуттям членства у СОТ.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про туризм» від 15.09.1995 р. №325/95_ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1995. - №31. - 241 c.

2. Бендерський Ю. Реалії світогосподарських процесів і місце в них України // Економіка України. - 2000. - №1. - c. 70-75.

3. Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. - К.: Либідь, 2002. - 320 с.

4. Заблоцька Р.О. Світовий ринок послуг: Підручник. - К.: Знання України,

2004. -280 с

5. Киреев А.П. Международная экономика: В 2_х ч. - Ч. 1. Международная микроэкономика: движения товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. - М.: Междунородные отношения, 2006. - 416 с.

6. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.В. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - Київ: Знання - Прес, 2004. - 408 с.

7. Козловський Є.В. Іноземний досвід регулювання міжнародного туризму та його використання в Україні // Економіка України. - 2004. - №10. - с. 24-27.

8. Костина К.В. Система регулювання торгівді послугами на глобальному рівні // Зовнішня торгівля: право та економіка -2007. - №1 (30). - с. 41-48

9. Кудров В.М. Мировая экономика: Учебник М.: Издательство БЕК, 2000. - 464 с.

10. Кудров В.М. Структурные преобразования в европейских странах // Экономист. - 1993. - №1. - c. 85-91.

11. Кухарская Н.А. Организационно-методические основы создания свободных промышленно ориентированных зон. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2000. - 74 с.

12. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) - 2_е вид., перероб. Та доп._К.:» Альтерпрес», 2003. - 436 с.

13. Мельник Ю. Міжнародний ринок послуг в умовах транс націоналізації економіки // Вісник київського національного торгівельно-економічного університету. - 2007. - №3. - с. 84-94

14. Немоляева М.Э., Хадорков Л.Ф. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра. - М.: Международные отношения, 2004. - 176 с.

15. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.

16. Осика С.Г., Пятницкий В.Т. Регулювання ринків товарів і послуг на засадах норм і принципів ГАТТ/СОТ / Українська академія зовнішньої торгівлі.-К.: УАЗТ, 2000. - 336 с.

17. Пузакова Е.П. Международные экономические отношения. - Ростов-на-Дону: Изд. центр «МарТ», 2004. - 442 с.

18. Роглєв X.Й., Мунін Г.Б. Стан та перспективи розвитку ділового туризму в Україні // Туризм: Теорія і практика. - 2005. - №1. - с. 6-9.

19. Романків І.Я. Розвиток ринку послуг в Україні // Фінанси України. -2005. - №11. - с. 38-45

20. Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Міжнародна торгівля послугами. _ К.:Центр навчальної літератури, 2003. - 109 с.

21. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. - К.: Либідь, 1999. - 288 с.

22. Симадзаки Т., Исихори С. Свободные экономические зоны в капиталистических и развивающихся странах - М., 1989. - 228c.

23. Сіваченко І.Ю., Кухарська И.О., Левицький М.А. Вільні економічні зони. Навчальний посібник. - К.: «Алерта», 2002. - 476 с.

24. Соколенке С.И. Современные мировые рынки и Украина. - К.: Демос, 1995. - 335c.

25. Сєдов К.Б. Международная коммерческая деятельность в сфере услуг и интересы Росии. - М.: Экономика, 2006. - 270 с.

26. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини: історія: Підручник. - Київ: Либідь, 2006. - 392 с.

27. Шкарпова О. Країна добрих послуг // Контракти. - 2006. - №3 - c. 22-26.

28. http://www.tour.com.ua/

29. http://www.wto.org/

30. http://www.ukrstat.gov.ua/

31. http://www.kontrakty.com.ua/

32. http://www.ukraine-tipp.gov.uа/

33. http://economic.in1.com.ua/book/31/2007html

34. http://www.world-tourism.org/

35. http://www.bank.gov.ua/

36. http://www.worldbank.org/

37. http://www.in1.com.ua/book/422/288/

Додаток А

Лідуючі експортери у світовій торгівлі послугами, 2006