Зовнішня торгівля і зовнішньоторговельна політика України
Інтеграція України в сучасну міжнародну економічну систему: внутрішньоекономічні й зовнішньоекономічні чинники. Стратегічні напрями інтернаціоналізації української економіки. Формування зовнішньої економіки України, її роль і місце в міжнародній торгівлі.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.03.2012 |
| Размер файла | 79,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Розділ III. Роль і місце України в міжнародній торгівлі
3.1 Концептуальні основи зовнішньоекономічної стратегії
Статистика переконує, що бізнес швидко інтернаціоналізується. Варто лише згадати про стрімке зростання обсягів прямих приватних міжнародних інвестицій або про нові спільні підприємства. Для багатьох фірм перехід на міжнародний рівень є найлегшим способом забезпечення неперервного зростання та збільшення прибутків, для інших - умовою виживання. Інтернаціоналізація може проходити різні стадії.
Із зростанням частки закордонних операцій в обороті фірма переходитиме на прямий продаж через власні торговельні канали. Саме на цій стадії міжнародна діяльність істотно впливає на поведінку компанії, яка починає перетворюватись на міжнародну.
Наступною стадією інтернаціоналізації компанії є, як правило, заснування виробничих потужностей за кордоном. Цей крок може бути спрямований на реалізацію багатьох цілей, наприклад подолання тарифних бар'єрів, використання дешевшої або доступнішої робочої сили, надання кращих послуг, адаптація конкретного виду товарів до попиту певного ринку, налагодження постачання запчастин.
Національні економічні системи, по-перше, варіюють від вільного підприємництва до регульованого вільного підприємництва і до вираженого соціалізму. По-друге, існують відмінності за ступенем еволюції ринків, що породжує необхідність адаптації продуктів та послуг. По-третє, відмінності у рівні зарплати зумовлюють необхідність вибору різних технологічних рівнів. Таким чином, одна і та сама електронна компанія може протистояти урядовому втручанню в Англії і працювати в альянсі з урядом в Індії чи виробляти кольорові телевізори у США і активно продавати малі транзисторні приймачі в Африці, застосовувати високі технології у Голландії і продовжувати використання напівручного обладнання у латиноамериканській країні.
Можна виділити основні головні елементи системи міжнародної стратегії України:
Ш Створення міцного експортного сектора;
Ш Зміцнення і забезпечення конвертації національної валюти;
Ш Залучення іноземних коштів на основі створення спільних підприємств;
Ш Лібералізація імпорту;
Ш Формування системи зовнішньоекономічного менеджменту;
Ш Здійснення іноземної підприємницької діяльності;
Ш Кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
Наша держава приділяє сьогодні найбільшу увагу процесам швидкого і постійного економічного зростання. Необхідним для цього є підготовка достатньої кількості кваліфікованих менеджерських ресурсів, інакше повної реалізації потенціалу країни досягти неможливо [12].
Національні економічні системи, по-перше, варіюють від вільного підприємництва до регульованого вільного підприємництва і до вираженого соціалізму. По-друге, існують відмінності за ступенем еволюції ринків, що породжує необхідність адаптації продуктів та послуг. По-третє, відмінності у рівні зарплати зумовлюють необхідність вибору різних технологічних рівнів. Таким чином, одна і та сама електронна компанія може протистояти урядовому втручанню в Англії і працювати в альянсі з урядом в Індії чи виробляти кольорові телевізори у США і активно продавати малі транзисторні приймачі в Африці, застосовувати високі технології у Голландії і продовжувати використання напівручного обладнання у латиноамериканській країні.
Зовнішньоекономічні пріоритети України можна систематизувати за такими ознаками:
регіональні (насамперед пов'язані з країнами СНД та іншими державами колишнього СРСР і Східної Європи);
світові, тобто ті, що включають взаємозв'язки з іншими країнами світового співтовариства;
глобальні, які охоплюють стосунки з міжнародними і валютно-фінансовими, кредитними і торгівельними організаціями.
Суттєвими блоками усіх трьох вищезазначених рівнів є, по-перше, проблеми валютного регулювання, платіжного і торгівельного балансу, валютного курсу. По-друге, питання залучення іноземних кредитів, зарубіжних інвестицій та фінансової допомоги. По-третє, гармонізація національного законодавства з митного та нетарифного регулювання з вимогами і правилами СОТ. Нарешті, важливим моментом є необхідність спиратися на галузі порівняльної та конкурентної переваги при розбудові експортного сектора України з урахуванням їх фактороінтенсивності.
Однією з головних рушійних сил ринкових перетворень з України є тісна співпраця з індустріально розвиненими країнами [13 С.1-2].
Взагалі, взаємодія України з міжнародними валютно-фінансовими інститутами, з одного боку, спонукає урядові кола до прискорення радикальних економічних реформ та стабілізації фінансового економічного становища, з іншого, - сприяє отриманню необхідних коштів для розв'язання гострих поточних питань бюджетного дефіциту, врегулювання платіжних відносин, здійснення конкретних проектів у напрямі ринкової трансформації економіки України.
3.2 Стан, проблеми і перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України
Негативне сальдо [18 С.1-3] зовнішньої торгівлі України товарами в січні-березні 2011 року склало 3 млрд.133,8 млн. доларів, що в 2,3 разу більше, ніж у січні-березні 2010 року.
За даними Держстату, експорт товарів з України у січні-березні 2011 року виріс на 49,2% - до 15,383 млрд. доларів, імпорт - на 58,5%, до 18,516 млрд. доларів.
Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,83, тоді як у січні-березні 2010 року - 0,88.
Зовнішньоторговельні операції України здійснювала з партнерами із 196 країн світу.
Як повідомлялося, у січні-березні 2011 року негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало 1 млрд.372,63 млн. доларів.
За підсумками 2010 року негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами України склало 9,309 млрд. доларів, що на 62,3% більше, ніж у 2009 році.
При цьому експорт товарів зріс на 29,6% - до 51,431 млрд. доларів, імпорт - на 33,7%, до 60,74 млрд. доларів.
Для виходу з кризової ситуації, що склалася у зовнішній торгівлі України на сьогоднішній день, існує ряд перепон, а саме:
неконкурентоздатна на світовому ринку вітчизняна продукція;
вивіз національного капіталу за межі України;
недостатнє сприяння держави вітчизняним експортерам;
відсутність податкового стимулювання розвитку зовнішньої торгівлі.
Наявність зазначених негативних факторів формує перед Україною потребу у зміні державної політики у сфері зовнішньоторговельної діяльності.
Серед перспективних напрямків розвитку зовнішньої торгівлі, що мають найбільше значення, науковці та практики виділяють наступні [16 С.54-58]:
мінімізація від'ємного сальдо в зовнішній торгівлі товарами за рахунок збільшення обсягів експорту, зокрема заохочення експорту високотехнологічної продукції;
диверсифікація ринків збуту (перспективною вбачається торговельно-економічна співпраця з Китаєм і країнами АСЕАН у рамках найбільшої у світі за чисельністю населення зони вільної торгівлі "Китай - АСЕАН", купівельна спроможність громадян якої постійно зростає);
збільшення частки інвестиційного імпорту.
Досягнення цих завдань є важливою складовою для подолання депресивних тенденцій національної економіки України та здобуття свого місця на світовій економічній арені.
Для досягнення вищезазначених пріоритетів розвитку зовнішньої торгівлі України, необхідно:
зусилля держави спрямувати на удосконалення нормативної бази, організаційного, технічного та іншого забезпечення експортної діяльності українських продуцентів;
підтримувати тісне співробітництво з індустріально розвиненими державами, організувати в країні ефективну систему сертифікації експортної продукції, згідно з міжнародними вимогами;
забезпечити стабільне просування на світові ринки конкурентоспроможних товарів і послуг;
залучати іноземні інвестиції, які можуть стати додатковим чинником економічного зростання України та підтримки експортного сектору.
Пріоритетами в посткризовий період має бути, насамперед, активний розвиток експорту, зокрема збільшення експортних послуг та розвиток транскордонного співробітництва. Реалізація вищезазначених завдань дозволить Україні посісти гідне місце на світових ринках та забезпечити реалізацію своїх інтеграційних намірів до світової економіки.
3.3 Лібералізація зовнішньої торгівлі. Заходи й інструменти політики обмеженого протекціонізму
Лібералізація зовнішньої торгівлі потенційно відкриває для виробників необмежений світовий ринок, що розширює можливості для експорту, з іншого, може зруйнувати експортні галузі, якщо вони працюють неефективно і не можуть конкурувати за якісними та ціновими параметрами без підтримки протекціоністськими заходами. Відкритість зовнішньої торгівлі може швидко впровадити нові технології та підвищити рівень конкурентоспроможності економіки, але виключно за умови підтримки комплементарними внутрішніми чинниками: розвиток інфраструктури і продуктивних сил, використання поміркованих нетарифних обмежень та обмеження надмірного бюрократичного втручання в економіку [17 С.94-101].
Успішну інтеграція національної економіки у систему світогосподарських визначає рівень її конкурентоспроможності, який формується в залежності від структури та динаміки зовнішньої торгівлі. В умовах відкритості економіки, яка залежить від рівня лібералізації зовнішньої торгівлі, відчувається все більший вплив останньої на конкурентоспроможність національної економіки.
Захищати внутрішнього виробника шляхом підвищення митних зборів та інших обмежувальних інструментів України не може, оскільки політику протекціонізму обмежують з одного боку діючі зобов'язання перед Світовою організацією торгівлі (СОТ), з іншого - перспектива створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Не слід також забувати про те, що українська економіка залежить від імпортних енергоносіїв, що теж істотно впливає на зовнішньоторговельне сальдо. Особливо сильно воно зросло після підписання газового контракту в 2009 році. За оцінками ряду експертів, а також джерел в уряді, Україна щорічно переплачує за газ, порівняно з іншими європейськими країнами, 4-6 млрд дол. А це б'є по конкурентоспроможності кожного нашого товару.
Крім цього, український експорт орієнтований, переважно, не на виробництво продукції з високою доданою вартістю, а на сировину, що робить економіку вкрай вразливою і залежною від кон'юнктури зовнішніх ринків. На витратні галузі, що виробляють сировину, матеріали та енергоресурси, припадає 2/3 загального обсягу промислової продукції. "У міжнародній торгівлі Україна досі займає нішу торгівлі сировинними товарами, одночасно представляючи собою відкритий ринок для збуту високотехнологічної продукції з інших країн [17 С.102-107].
Між тим, потенціал імпортозаміщення є в усіх галузях економіки, в першу чергу, у сільськогосподарському та хімічному машинобудуванні, легкій промисловості, фармацевтиці. Відмінні перспективи мають авіабудування і оборонно-промисловий комплекс. Однак без державної підтримки і стимулювання українських виробників не обійтися.
Наприкінці липня М. Азаров доручив Міністерству економічного розвитку і торгівлі розробити комплексну програму підтримки експорту та імпортозаміщення. Вона була схвалена урядом 12 вересня. Прем'єр-міністр стверджує, що документ є одним з найважливіших для української економіки за останній час. За словами першого віце-прем'єра Андрія Клюєва, виконання тільки першого етапу програми дозволить вже в 2015 році досягти позитивного сальдо торгівлі товарами та послугами на рівні 1,5-2 млрд дол.
За словами розробників, назва програми - Програма розвитку внутрішнього виробництва - відображає її основну ідею. Йдеться про розвиток внутрішнього ринку в самому широкому смислі слова. Від розвитку внутрішнього попиту, який має задовольнити вітчизняна промисловість, залежить стійкість Україні перед світовими кризами. Програма передбачає злиття макроекономічних регуляторів з ефективною промисловою та аграрною політикою [1 С.108].
Висновок
Отже ми бачимо, що кожен з шляхів інтеграції економіки України в світову має як плюси так і мінуси. Нагальною потребою на сьогоднішній день є не втратити можливість і зіграти на геополітичних інтересах наших сусідів з максимальною вигодою для України. Важливо не забувати про взаємні зобов'язання при вступі в будь-яке об'єднання і про те, що не вступити в жодне з них на даний момент не можливо, особливо для країн пострадянського табору.
Підсумовуючи наведене вище, слід зазначити особливості сучасних світових процесів, що суттєво впливають на зовнішню торгівлю України.
1. Посилення монополізації та тиску на "слабкі країни" (сьогодні транснаціональні компанії контролюють до 40% світового промислового виробництва та понад 50% світової торгівлі).
2. Посилення цінової конкуренції.
3. Диспаритетність розвитку світових економічних систем і прискорення процесу їхнього зближення;
4. Часткова зміна якості конкурентної боротьби (через оволодіння певною кількістю напрямів унаслідок штучного ослаблення конкурентів, наприклад, на території колишнього СРСР).
5. Структурні зрушення у світовому господарстві.
6. Переважання факторів рентабельності над факторами ефективності (через відсутність паритетного регулювання економічних відносин між країнами з різними умовами розвитку).
7. Включення України в систему світогосподарських зв'язків вимагає серйозної адаптації її структури, всього господарського механізму до надзвичайно серйозних вимог, котрі диктують світове господарство та його економічні інститути. Уповільнення темпів реформ, а також невизначеність політичного курсу ставить Україну перед загрозою втрати шансу входження до світової спільноти. Істотним чинником проведення реформ в Україні є структурна перебудова економіки.
Створення ефективної системи сприяння розвитку зовнішньоторговельного потенціалу в Україні повинно здійснюватися за наступними основними напрямками:
Ш кредитно-страхова підтримка інновацій і розвитку пріоритетних, експортоорієнтованих виробництв;
Ш надання податкових пільг виробникам пріоритетної продукції й експортерам;
Ш розробка і фінансування програм розвитку пріоритетних експортоорієнтованих проектів у рамках спеціально створених фондів;
Ш адміністративно-організаційна підтримка національних виробників;
Ш розвиток міждержавного лізингу;
Ш розробка і прийняття міждержавних документів про координацію ринків цінних паперів, єдині принципи заставних операцій, страхування ризиків, валютний й експортний контроль;
Ш розробка і впровадження нових систем обслуговування торгово-економічних відносин, у т. ч. механізму клірингу;
Ш створення сприятливих умов для організації і функціонування двосторонніх і багатосторонніх торгово-промислових палат, бізнес-центрів і представництв у країнах найближчих торгових партнерах України;
Ш створення сприятливих умов і надання допомоги суб'єктам господарювання у розвитку різних форм спільного підприємництва: транснаціональних фінансово-промислових груп, лізингових компаній і інших фірм і організацій;
Ш заохочення прямих інвестицій національних інвесторів;
Ш використання бюджетних форм підтримки національних виробників і експортерів.
Перспективним напрямком інтегрування України в економіку світового господарства є створення вільних економічних зон, українських транснаціональних корпорацій, банків, торгівля об'єктами інтелектуальної власності - патентами, ліцензіями, “ноу-хау” та ін.
Таким чином, обрана українською державою політика протекціонізму спрямована на захист внутрішнього ринку й підтримку вітчизняного виробника. Її інструменти - як спеціальні (зовнішньоторгівельні), так і загальноекономічні. Ефективність їх дій неоднакова. Загальноекономічні інструменти, насамперед монетарна політика, не націлені безпосередньо на розв'язання проблем розвитку зовнішньої економіки, тому їх вплив на зовнішню торгівлю конфронтує з цілями створення ефективного зовнішнього сектора. Спеціальні та бюджетні інструменти безпосередньо впливають на поведінку суб'єктів світового ринку. Їх дія спрямована переважно на обмеження зовнішньої торгівлі як з боку імпорту, так і по окремих товарних групах і з боку експорту. Отже, політика протекціонізму в Україні може бути визначена скоріше як така, що спрямована на стимулювання імпортозаміщення, а не на стимулювання експорту.
Список використаних джерел
1. Багрова І.В., Редіна Н.І., Власик В. Є., Гетьман О.О. "Зовнішньоекономічна діяльність підприємств" - підручник для ВУЗів, Київ, 2007р., 580 с.
2. Василенко Ю. Експортна діяльність України // Економіка України. - 2006. - №7, с.17-20
3. Державний комітет статистики України/ [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
4. Економічні проблеми ХХІ століття: міжнародний та український виміри / За ред. С.І. Юрія, Є.В. Савельєва. - К.: Знання, 2007. - 595с.
5. Клименко І.В. / Тенденції післякризового відновлення світової торгівлі: ризики та пріоритети зовнішньоекономічної політики України / Київ 2011, С.9-14.
6. Кончин В. Альтернативні шляхи розвитку міжнародної товарної спеціалізації/ Київ 2007/ С.84-93.
7. Краснодемська З. / Експортувати чи імпортувати? // Урядовий кур'єр. - 2009. - №46.
8. Мамалуй О. "Основи економічної теорії" - підручник, Київ, "Юрінком Інтер", 2003р. - 480 с.
9. Міжнародний центр перспективних досліджень. Інститут світової політики/ Нова Зовнішня Політика України/ Київ 2010, С.42-59.
10. Мінекономіки: Розвиток зовнішньої торгівлі України за підсумками січня-лютого 2011 року свідчить про покращення торговельно-економічного сальдо / [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://news. yurist-online.com/news/kmu/1131/.
11. Пєшков О. Податкові чинники зростання експорту / О. Пєшков // Вісник податкової служби. - 2007, № 42. - С. 20-23.
12. Послання президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки".
13. Послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу // Голос України. - 2010. - №102. - 5 червня.
14. Ревенчук К. Проблеми іноземних інвестицій // Економіка України. - 2008. - №1, с.8-10
15. Україна в 2010 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку. Національний інститут стратегічних досліджень. - Київ - 2010, 220с.
16. Україна-2015: Національна Стратегія Розвитку/ Київ 2008, С.54-58.
17. України в контексті її європейської інтеграції // Світогосподарські пріоритети України. - К., 2008. - С.94-108.
18. УНІАН економіка/ [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://economics. unian.net/ukr/detail/103212.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Теоретико-методологічні основи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни. Об’єктивна необхідність, умови, внутрішньоекономічні і зовнішньоекономічні чинники інтеграції України у міжнародну економічну систему. Місце України в міжнародній торгівлі.
курсовая работа [152,4 K], добавлен 05.01.2014Цілі міжнародної економічної інтеграції. Економічні ефекти зони вільної торгівлі і митного союзу, сучасні інтеграційні процеси. Інтеграція України в сучасну міжнародну економічну систему. Проблеми і перспективи інтернаціоналізації української економіки.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 11.12.2011Теоретичні основи організації зовнішньої торгівлі. Еволюція поглядів на міжнародну торгівлю. Сучасні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України. Перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України. Напрямки розвитку зовнішньої торгівлі України.
курсовая работа [76,1 K], добавлен 10.04.2007Зовнішньоторговельна сфера України. Формування стратегії, спрямованої на стимулювання розвитку експортного потенціалу. Напрями інтеграції економіки України у світове господарство. Вплив умов торгівлі на розвиток виробництва в окремих секторах економіки.
курсовая работа [87,6 K], добавлен 27.02.2013Сутність, форми і система показників зовнішньої торгівлі. Основні проблеми та суперечності у розвитку зовнішньої торгівлі України та вироблення рекомендацій щодо вдосконалення торгівельних відносин. Роль і місце України в світовому господарстві.
курсовая работа [97,3 K], добавлен 18.01.2011Дослідження особливостей зовнішньої торгівлі України. Роль зовнішньої торгівлі в економічному розвитку держави. Проблема залучення України до міжнародного поділу праці і напрямки її вирішення. Процес входження країни у світові господарські структури.
реферат [245,3 K], добавлен 24.02.2015Особливості зовнішньої політики України на сучасному етапі, взаємини зі світовим співтовариством. Європейська інтеграція як магістральний напрям розвитку зовнішньої політики України. Відносини України з НАТО. Формування зовнішньополітичних пріоритетів.
реферат [603,7 K], добавлен 10.10.2009Визначення основних проблем інтеграції України в світовий економічний простір. Успішний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків і зміна структури економіки як чинники економічної інтеграції. Теорії міжнародної торгівлі і їх значення в розвитку економіки.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 25.04.2011Головні чинники визначення зовнішньої політики. Новий зовнішньополітичний курс України. Традиції суспільної дискусії щодо міжнародної стратегії держави. Співробітництво в межах СНД. Перспективи зовнішньої політики України. Глобальна міжнародна політика.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 18.10.2012Теоретичні аспекти торгової політики України. Система показників розвитку міжнародної торгівлі. Поняття та методи торгової політики. Особливості товарної структури зовнішньої торгівлі України. Тенденції і суперечності розвитку зовнішньої торгівлі України.
курсовая работа [75,0 K], добавлен 18.03.2007
