Регіональні аспекти розвитку агропромислового комплексу країн Європейського Союзу

Підвищення безпечності продовольства. На відміну від цілі скорочення бюджетних витрат, спричиненої переважно зовнішніми чинниками тиску та поточними борговими проблемами ЄС, питання безпечності продовольства має як внутрішньополітичне значення (забезпечення високої якості харчів в ЄС), так і зовнішньоекономічне значення (протидія лобіюванню з боку США генетично-модифікованої продукції). Відповідно до порядку денного реформ очікується, що у перспективі САП має приділяти більше уваги підвищенню якості продовольства, гарантуванню його безпечності, підтримці високого життєвого рівня сільського населення, охороні навколишнього природного середовища, забезпеченню гідних умов утримання худоби та птиці.

Сприйняття реформ. Розуміючи важливість підтримки реформування САП серед населення ЄС, в середині 2010 року Європейська Комісія організувала публічне обговорення очікувань від реформованого САП. На підставі результатів громадських обговорень та обміну думками з Радою та Європейським Парламентом, Європейська Комісія представила 18 листопада 2010 доповідь «САП до 2020 року», в якій викладаються прогнози щодо майбутнього розвитку САП. Крім того, на базі цієї доповіді Комісія готує пропозиції до зміни правової бази ЄС, які планувалося представити в 2011 році.

Наразі здійснення САП відбувається через низку взаємопов'язаних інструментів, які Європейська Комісія групує у два основні «стовпи» (pillars): перший «стовп» включає спільну організацію ринків (через такі заходи, як експортні субсидії, підтримку ринкових цін, зберігання продукції, митний тариф) та пряму підтримку фермерів (через такі заходи, як єдиний платіж на площу земель, єдиний платіж на ферму, платежі, частково пов'язані з рівнем виробництва та додаткові платежі). Більше того, пряма підтримка надається фермерам лише за умови дотримання ними умов перехресної відповідності, що є переліком вимог щодо добробуту тварин, утримання земель у належному стані та збереження довкілля.

Другий «стовп» САП передбачає розвиток сільської місцевості (зокрема, заходи щодо забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору та лісництва, збереження довкілля та сільських ландшафтів, підвищення якості життя в сільських місцевостях та диверсифікації сільської економіки, а також програму ЛІДЕР). Обидва «стовпи» пов'язані через принцип модуляції, що передбачає поступове скорочення розміру прямих платежів та спрямування вивільнених коштів на розвиток сільської місцевості. Слід зазначити, що важливим елементом сучасної системи регулювання САП ЄС є фінансова дисципліна, яка полягає у затвердженні максимального обсягу асигнувань на провадження цієї політики.

На фінансову перспективу 2007-2013 рр. було передбачено фінансування САП через два основні фонди: європейський фонд гарантій сільському господарству (European Agricultural Guarantee Fund-EAGF) та європейський фонд розвитку сільських територій (European Agricultural Fund for Rural Development-EAFRD), сумарний обсяг видатків яких становить близько 60 млрд євро щороку, 60 % з яких направляється на платежі, що не пов'язані з обсягом виробництва, а 20 %- на заходи фінансування розвитку сільської місцевості, які належать до зеленої скриньки СОТ (рис.5.1, 5.2).

Рис.5.1. Фінансування САП на фінансову перспективу 2007-2013рр.

Рис. 5.2. Розподіл цільових видатків САП.

На даному етапі триває обговорення майбутнього реформування САП у якому беруть участь представники європейських екологічних організацій та фермерів, організацій захисту прав споживачів та тварин, транснаціональні компанії та Європейська Комісія тощо. Наразі рішення не прийняте, але пропонується зменшення загальної підтримки та обумовлення її чинником «суспільних благ», що надаються фермерами (та які потребують додаткової формалізації), а також підвищення стандартів утримання тварин, захисту довкілля та забезпечення якості продукції шляхом повного відстеження походження всіх компонентів.

Таблиця 1 Заходи державного регулювання та підтримки сільського господарства в ЄС, США та Китаї

Сільське господарство у Європейському Союзі відноситься до чутливих галузей економіки, що потребує постійних дотацій зі спільного бюджету. Як показано в Таблиці 1, ЄС має найбільший захист власних виробників сільськогосподарської продукції з-поміж найбільших виробників агропродукції, відтак лібералізація цієї галузі є складним завданням для ЄС. З метою компенсації потенційних втрат ЄС від більш ліберальних правил світової торгівлі в реформування САП робиться акцент на наступних кроках:

1. Переформатування субсидій. Під впливом тенденції відмови від прямих субсидій, цінової підтримки та інших заходів, які підпадають під визначену додатком 2 «Угоди про сільське господарство» СОТ «жовту скриньку», реформи САП направлятимуть все більшу частину таких субсидій на заходи пов'язані з програмами регіонального розвитку, науковими дослідженнями та удосконаленням інфраструктури (заходи «зеленої скриньки»). На відміну від заходів «жовтої скриньки», заходи, що відносяться до «зеленої скриньки» можуть фінансуватися в будь-якому обсязі залежно від можливостей бюджету країн-учасниць СОТ.

2. Санітарні та фітосанітарні заходи Відновлюючись від тарифного захисту, ЄС все частіше застосовуватиме нетарифні бар'єри для сільгосппродукції конкуруючої з її власним виробництвом. В першу чергу будуть використовуватися вимоги до безпеки їжі, а саме в сфері санітарного та фітосанітарного контролю. Ці вимоги стосуватимуться не тільки харчових продуктів а і суміжних з їх виробництвом сфер, наприклад обгорток чи пляшок. Так ЄС з січня 2011 року заборонила використання хімічної сполуки бісфенол А (використовується у виробництві пластмасових пляшок) у виробництві дитячих пляшок.

3. Захист прав інтелектуальної власності (географічні позначення). Значна кількість товарів у сфері сільського господарства у своїх назвах містять посилання на географічні назви. Історично склалося, що ці географічні зазначення знаходяться на території країн-учасниць ЄС. Через це ЄС прагне використовувати інструмент географічних зазначень для зайняття своєю сільськогосподарською продукцією кращих позицій як на внутрішньому, так і світовому ринках. Паралельно ЄС лобіюватиме внесення змін у правила СОТ, що орієновані на більш жорсткий захист географічних найменувань та загалом прав інтелектуальної власності.

ВИСНОВКИ

Важливим в тридцятилітньому механізмі західноєвропейської інтеграції є спільне проведення структурної політики - галузевої і регіональної. Причому наднаціональне регулювання застосовне відносно найменш конкурентоспроможних галузей і відсталих регіонів.

Найбільші успіхи досягнуті в проведенні спільної аграрної політики. Її фінансування представляє найбільшу статтю видатків у бюджеті союзу. В основі загальної аграрної політики лежить субсидування внутрішніх і експортних цін. У результаті ЄС перетворилася в другого послу США світового сільськогосподарського експортера. Аграрний ринок ЄС обгороджений високими митними бар'єрами, що перешкоджають доступу товарів зі світового аграрного ринку, що має у своєму розпорядженні надлишкові ресурси.

Ця система забезпечила стабілізацію доходів сільськогосподарських виробників, їхня відповідність соціальним гарантіям працівників інших сфер економіки. У перспективі головним напрямком спільної сільськогосподарської політики ЄС стане адаптація сільськогосподарського виробництва до світових умов збуту шляхом здійснення раціональної структурної політики, ліквідації неконкурентоспроможних господарств на основі забезпечення альтернативних можливостей зайнятості.

Аграрна політика ЄС передбачає низку дійових нормативно-правових, економічних механізмів, що забезпечували вступ країн-претендентів до ЄС. Встановлені підготовчі періоди були різними за тривалістю і відмінними за поставленими державам завдань. У цілому використовувані підходи дозволили втілити необхідні норми і стандарти ЄС, раціонально розподілити матеріально-фінансові ресурси, запобігти шоку та домогтися раціонального функціонування Співдружності у новому форматі взаємовідносин держав-членів. Значну роль грає саме спільна аграрна політика. Її принципи допомогли вступу до Європейського союзу багатьом постсоціалістичним країнам. При підтримці Європейського фонду регіонального розвитку став можливим подальший розвиток балканських та піренейських країн, в яких після вступу до ЄС значно підвищився ВВП на душу населення.

Принципи підтримки регіонів з різних фондів допомогли розвивати сільське господарство в країнах-членах ЄС, а також країнах, які готуються до вступу.

Основними проблемами є розвиток АПК в аграрних країнах у першу чергу. Оптимізування витрат, правильне фінансування сфер сільського господарства та промисловості допоможе запобігти кризам за збиткам. Також необхідна регуляція місцевої агропромислової політики і підтримка запропонованих планів розвитку підприємств у регіонах.

Агропромисловий комплекс є одним із найвідчутніших чинників впливу на довкілля. Деякі вчені навіть віддають йому першість за рівнем антропогенного навантаження. Це пов'язано насамперед із територіальною поширеністю його ланок, особливо сільськогосподарського виробництва. Крім того, процес відтворення в сільському господарстві тісно пов'язаний з природними процесами. У XX ст. вплив АПК на довкілля посилився з інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, а саме: механізацією багатьох процесів, надмірною розораністю території та глибокою оранкою, хімізацією та водною меліорацією, високою концентрацією виробництва тощо.

У складі сільськогосподарських угідь орні землі нині становлять у Великобританії, Франції, Німеччині -- 28,1--31,8 %, і ця цифра поступово збільшується.

Необхідність застосування пестицидів, хімічних засобів захисту рослин від дії бур'янів, шкідливих комах, грибкових захворювань викликається масовими спалахами різноманітних шкідників: сільськогосподарському виробництву завдають збитків близько 8 тис. грибків, 10 тис. комах, 2 тис. черв'яків. Звідси виникає проблема перенасичення грунтів пестицидами. Природні води забруднюються біогенними речовинами, азотними сполуками. Якщо не врегульовувати і не контролювати об'єми застосування хімічних речовин на сільськогосподарських угіддях, це призведе до отруєння ґрунтів і прісних водойм, які ще багато десятиліть не зможуть нічого дати людському господарству.

Багатьма цими проблемами переймається Європейська Комісія з питань сільського господарства та розвитку сільської місцевості. Кожна країна-член ЄС має право на допомогу та фінансову підтримку з Європейського фонду сільського розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бусыгина И.М. Настоящее й будущее “Европы регионов” (проблемы европейского регионализма) // Мировая экономика и международные отношения,- №9.- 1993.- C.78-86.

2. Спільна аграрна політика Європейського Союзу: можливості та виклики для України: Аналітична доповідь / І. В. Клименко, М. Г. Бугрій, І. В. Ус. - К. : НІСД, 2011. - 19 с.

3. European Commission (2004): The Common Agricultural Policy Explained. Directorate General for Agriculture, Brussels.

4. Дем'яненко С. Спільна аграрна політика ЄС: суть, тенденції та значення для України // Економіка України. - 2003. - № 3. - С. 82-83.

5. Могильний О.М. Спільна аграрна політика Європейського Союзу щодо сталого сільського розвитку: уроки для України // Економіка АПК. - 2004. - №7. - С. 4-5.

6. Корольков А.Ф. ЕС: сельское хозяйство и аграрная политика // Современная Европа. -2002. - №4. - С. 93; Янків М., Демченко В., Борщевський В. Сільське господарство Австрії: аспекти інтеграції в ЄС. - Львів, 1999.

7. Бойко Ю. Общая сельскохозяйственная политика // Европейский Союз: Справочник-путеводитель / Под ред. О.В. Батуриной. - М., 2003. - С. 70-71.

8. Осташко Т.О. Сільське господарство в умовах СОТ і ЄС. - К.: Інститут сільського розвитку, 2005. - 72 с.

9. Яковюк, І. В. Європейський Союз і Україна: особливості взаємовідносин на сучасному етапі : [наук. доп. / І. В. Яковюк, Т. М. Анакіна, О. Я. Трагнюк; редкол.: С. Г. Серьогіна (голов. ред.) та ін.]. -- Х. : Оберіг, 2012. -- 75 с.

10. Копійка, Валерій Володимирович. Європейський Союз : історія і засади функціонування : навч. посіб. / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко; за ред. Л. В. Губерського.-- 2-е вид., випр. і доповн. -- К. : Знання, 2012. -- 759 с.

11. Антс Лаансалу, Маргус Палу, Май Вейрманн Сельское хозяйство, сельские районы, рыбное хозяйство, Издание Министерства сельского хозяйства Естонии, Таллинн, 2007.

12. Колотуха С.М. Кредитування сільськогосподарських підприємств як ефективне джерело інвестиційної діяльності, Економіка АПК. - 2009. - № 1. - С. 89-96.

13. Лаврушин О.И. Деньги, кредит, банки. - Учебное пособие, М: Кнорус. - 2010. - с. 15-23.

14. Лексис В. Кредит, банки. - М.: Перспектива, 1994. - с. 5.

15. Осташко Т.О. Сільське господарство в умовах СОТ і ЄС. - К.: Інститут сільського розвитку, 2007. - 72 с.

16. World economic outlook database, April 2011.

17. Регіональна політика ЄС після його розширення : Аналіт. оцінки / Нац. ін-т стратег. дослідж. (Закарпат. філ.), Фонд Конрада Аденауера. Представництво в Україні; [Редкол.: Власюк О.С. та ін.]. -- Ужгород : Ліра, 2008. -- 242 с. : іл.

18. Регіональна політика в країнах Європи : Уроки для України / Київ. центр ін-ту Схід-Захід; За ред. С.Максименка. -- К. : Логос, 2007. -- 169, [1] с. : іл. -- Бібліогр.: с. 167-170.

19. http://ec.europa.eu/dgs/agriculture/index_en.htm

20. http://ec.europa.eu/regional_policy/index_en.htm

ДОДАТКИ

Додаток А

Додаток Б

Размещено на Allbest.ru