Ісламський фундаменталізм на Близькому Сході

Таким чином, ісламський фундаменталізм ставши потужним політичним рухом всередині мусульманських країн, одночасно задекларував своє прагнення активно впливати на міжнародну ситуацію у світі. Цьому сприяла i специфіка його ідеології, одними з основних положень якої були концепція джихаду i теорія панісламізму.

Особливості становища ісламських фундаменталістів всередині мусульманських країн, зокрема, опозиційність до правлячих режимів, обмежували їх можливості впливу на зовнішню політику цих держав. Однак, на рівні недержавних структур та організацій фундаменталісти активно сприяли рухові «ісламської солідарності», намагаючись якнайтісніше поєднати його із своїми ідеологічними доктринами.

Висновки

У 70-х -- на початку 80-х років одним з визначальних чинників суспільно-політичного життя мусульманських країн Близького Сходу стала активізація ісламського фундаменталізму. Діяльність політичних сил, які виступили під його гаслами мала в значній мірі дестабілізуючий вплив на ситуацію всередині цих країн та їх міжнародне становище.

Зростанню ролі ісламського фундаменталізму сприяв цілий ряд факторів соціально-економічного, політичного та психологічного характеру. Серед них можна назвати різку зміну соціальної структури мусульманських країн Близького Сходу в 70-х роках, поразку арабських держав у війні з Ізраїлем у 1967 році, яка викликала у їх населення гостру кризу суспільної свідомості, дискредитація правлячих режимів внаслідок економічних негараздів, розповсюдження корупції та ідеологічного банкрутства, неприйняття широкими масами з традиційними стереотипами мислення процесів різної модернізації та «вестернізації».

Розповсюдженню ідей фундаменталізму сприяла також сама специфіка мусульманських країн, в яких іслам є не тільки пануючою релігією, а виступає в ролі цілісної системи принципів функціонування суспільного, політичного та приватного життя.

Ідеологія ісламського фундаменталізму має глибоке історичне коріння i її зародження можна спостерігати ще в середньовіччі.

У ХVIII-ХІХ століттях ідеї фундаменталізму знайшли відображення у діяльності ваххабитів у Саудівській Аравії та поглядах таких реформаторів ісламу, як Даль-Афгані та Р. Ріда. У ХХ столітті рух ісламських фундаменталістів був започаткований Х. аль-Банною, який заклав основи його сучасної доктрини. Її визначальними рисами стали -- проголошення тотального характеру ісламських цінностей i прагнення пристосувати реалії сучасного життя до норм первісного ісламу.

Сімдесяті роки характеризувалися радикалізацією ісламського фундаменталізму та широким застосуванням його послідовниками насильницьких методів боротьби за політичну владу. У цей час фундаменталістські організації стали найбільш значною опозиційною силою в арабських країнах Близького Сходу, орієнтованою на перманентний конфлікт з правлячими режимами. Однак, екстремістський характер більшості акцій ісламських фундаменталістів, неадекватне сприйняття ними сучасного світу i свого місця в ньому, переоцінка своїх можливостей не дозволили ісламістам прийти до влади в державах Близького Сходу. Але загроза, яку вони становили для пануючих еліт, змусила останніх піти на значні поступки їхнім вимогам i сприяти посиленню ісламізації суспільного та політичного життя у власних країнах.

На міжнародній арені діяльність ісламських фундаменталістів була менш значною, ніж у внутрішньополітичному житті, але й тут їх активність була помітною i сприяла посиленню руху «ісламської солідарності» та загостренню проблеми близькосхідного конфлікту. Ісламісти виступили за ревізію міжнародного устрою i створення на основі ідей панісламізму єдиної всемусульманської держави -- халіфату, яка мала стати, поряд з ліберальним Заходом та комуністичним Сходом, «третьою силою» в системі міжнародних відносин, причому основною формою її відносин зрештою світу мав бути джихад -- священна війна проти невірних. Така ідеологія заклала основи для пізнішого поширення міжнародного тероризму під ісламськими гаслами.

Список використаних джерел та літератури

1. Абу Аля аль-Маудуді. Життєва місія пророка. -- Львів: Логос. 1995. -- 28с.

2. Абу Аля аль-Маудуді. Споіб життя в ісламі. -- Львів: Логос. 1995. -- 47с.

3. Коран. Пер. и коммент. И.Ю. Крачковского. -- Москва: Наука, 1990. -- 727с.

4. Абдразанов А. Ісламський фундаменталізм очима Заходу i Сходу // Трибуна. -- 1993. -- № 10. -- С. 33-35.

5. Арипов М. Ислам и мировая цивилизация // Свободная мысль. -- 1991. -- № 14. -- С. 87-98.

6. Беляев И. Ислам: религия и политика // Диалог. -- 1990. -- № 6. -- С.89-96.

7. Борисов А. Роль ислама во внутренней и внешней политике Египта (ХХ век). -- Москва: Наука, 1991. -- 213 с.

8. Валькова Л. Саудовкая Аравия в международных отношениях (1955-1977). -- Москва: Наука, 1979. -- 224 с.

9. Валькова Л. Саудовкая Аравия: нефть, ислам, политика. -- Москва: Наука, 1987. -- 255 с.

10. Васильев А.Исламский фундаментализм в Египте // Азия и Африка сегодня. -- 1986. -- № 1. -- С. 22-26.

11. Востоковедение. -- Ташкент: Изд-во ТашГУ, 1988. -- 147 с.

12. Гантінґтон С. Зіткнення цивілізацій та межа світу // Ї. -- Львів. -- 1998. -- № 14. -- С. 98-119.

13. Ерасов Б. Структура и динамика исламского универсализма // Вопросы философии. -- 1973. -- № 3. -- С. 139-147.

14. Еремеев Д. Ислам: образ жизни и стиль мышления. -- Москва: Политиздат, 1990. -- 286 с.

15. Жаринов К. Терроризм и террористы: Ист. Справочник. -- Минск: Харвест, 1999. -- 606 с.

16. Жданов Н. Исламская концепция миропорядка. -- Москва: Междунар. отношенния, 1991. -- 375 с.

17. Жданов Н., Игнатенко А. Ислам на пороге ХХІ века. -- Москва: Политиздат, 1989. -- 321 с.

18. Зарубежный Восток: особенности идеологии и политики. -- Ташкент: Фан, 1985. -- 167 с.

19. Зарубежный Восток: религиозные традиции и современность. -- Москва: Наука, 1983. -- 264 с.

20. Игнатенко А. Халифы без халифата. Исламские неправительственные религиозно-политические организации на Ближнем Востоке: история, идеология, деятельность. -- Москва. Наука, 1988. -- 207 с.

21. Ионова А. Современная идейная эволюция ислама // Народы Азии и Африки. -- 1979. -- № 6. -- С. 32-45.

22. Ислам в политической жизни стран современного Ближнего и Среднего Востока. -- Ереван: Изд-во Ан СССР, 1986. -- 230 с.

23. Ислам в современной политике стран Востока (конец 70-х -- начало 80-х гг. ХХ в.). -- Москва, 1986. -- 278 с.

24. Ислам в странах Ближнего и Среднего Востока. -- Москва: Наука, 1982. -- 238 с.

25. Ислам и Арабский Восток. -- Москва: ИНИОН АН СССР, 1980. -- 78 с.

26. Ислам и вопросы войны и мира. -- Москва: ИНИОН АН СССР, 1981. -- 50 с.

27. Ислам и политика в странах зарубежного Востока. -- Москва: ИНИОН АН СССР, 1981. -- 64 с.

28. Ислам и проблемы национализма в странах Ближнего и Среднего Востока. -- Москва: Наука, 1986. -- 234 с.

29. Ислам и социальные структуры в странах Ближнего и Среднего Востока. -- Москва: Наука, 1990. -- 299 с.

30. Ислам: проблемы идеологии, права, политики и экономики. -- Москва: Наука, 1985. -- 279 с.

31. Ислам: религия, общество, государство. -- Москва: Наука, 1984. -- 232 с.

32. Исламский фактор в международных отношениях в Азии. -- Москва: Наука, 1987. -- 191 с.

33. Князев А. Египет после Насера. 1970-81. -- Москва: Наука, 1986. -- 299 с.

34. Козицький А. Проблеми арабо-ізраїльських стосунків у сучасній англомовній історіографії // Українські варіанти. -- Львів. -- 1999. -- № 1-2. -- С. 109-114.

35. Коровиков А. Исламский экстремизм в арабских странах. -- Москва: Наука, 1990. -- 170 с.

36. Кривец Е. Арабская культурная самобытность: идеологическая концепция и ее реальное содержание // Восток. -- 1994. -- № 2. -- С. 98-109.

37. Кудрявцев А. Исламский мир и палестинская проблема. -- Москва: Наука, 1990. -- 133 с.

38. Ланда Р. Исламский фундаментализм // Вопросы истории. -- 1993. -- № 1. -- С. 32-41.

39. Левин З. Ислам и национализм в странах зарубежного Востока. -- Москва: Наука, 1988. -- 221 с.

40. Левин З. Развитие арабской общественной мысли. -- Москва: Наука, 1984. -- 223 с.

41. Левин З., Смилянская И. Ислам и проблемы общественного развития арабских стран // Народы Азии и Африки. -- 1984. -- № 1. -- С. 101-109.

42. Малышева Д. Религиозный фактор в вооруженных конфликтах современности. -- Москва: Наука, 1991. -- 227 с.

43. Малышева Д. Религия и общественно-политическое развитие арабских и африканских стран (70-е -- 80-е годы). -- Москва: Наука, 1986. -- 228 с.

44. Медведко Л., Герианович А. Именем Аллаха … политизация ислама и исламизация политики. -- Москва: Политиздат, 1988. -- 281 с.

45. Меркулов А. Ислам в мировой политике и международных отношениях. -- Москва: Междунар. отношения, 1982. -- 320 с.

46. Милославский Г. Интеграционные процессы в мусульманском мире. -- Москва: Наука, 1991. --

47. Мирский Г. Этнос, религия, национализм // Азия и Африка сегодня. -- 1994. -- № 2. -- С. 2-8.

48. Мусульманские страны: религия и политика (70-е -- 80-е гг.). -- Москва: Наука, 1991. -- 183 с.

49. Примаков Е. Волна исламского фундаментализма: проблемы и уроки // Вопросы философии. -- 1985. -- № 6. -- С.63-73.

50. Сагадаев А. Исламский фундаментализм: что же это такое? // Азия и Африка сегодня. -- 1994. -- № 6. -- С.2-7.

51. Социально-политические представления в исламе: история и современность. -- Москва: Наука, 1987. -- 121 с.

52. Степанянц М. Мусульманские концепции в философии и политике (XIX-XX вв.). -- Москва: Наука, 1982. -- 276 с.

53. Сулимова Т. Ислам и национализм в социально-политических концепциях в арабских странах. -- Москва: Мол. гвардия, 1989. -- 207 с.

54. Тимофеев И. Роль ислама в общественно-политической жизни стран зарубежного Востока // Мировая экономика и международные отношения. -- 1982. -- № 5. -- С.51-63.

55. Трофимов Д. Исламский фундаментализм в арабских странах: истоки и реалии // Восток. -- 1992. -- № 1. -- С.116-124.

56. Филиппова М. Общественные функции ислама в современном американском исламоведении. -- Москва: Наука, 1989. -- 148 с.

57. Фукуяма Ф. Кінець історії? // Генеза. -- Львів. -- 1992. -- березень. -- С. 9-15.

58. Фукуяма Ф. По той бік кінця історії // Генеза. -- Львів. -- 1992. -- березень. -- С. 22-26.

59. Шарипова Р. Панисламизм сегодня (теория и практика Лиги исламского мира). -- Москва: Наука, 1986. -- 139 с.

60. Шарипова Р., Тихонова Т. Лига исламского мира: от традиционализма к реформаторству // Народы Азии и Африки. -- 1984. -- № 2. -- С. 30-39.

61. Эволюция исламской традиции в освободившихся странах Востока. -- Москва: ИНИОН АН СССР, 1983. -- 67 с.

62. Arab-Israel Conflict and Conciliation. A Documentary History. -- London: Proeger, 1996. -- 286 p.

63. Bielawski J. Islam. -- Warszawa: Krajowa Agencia Wydawnicza, 1980. -- 295 s.

64. Gilsenan M. Recognizing Islam: Religion and Society in the Modern Arab World. -- New York: Panteon, 1982. -- 287 p.

65. Robbe M. Islam: Religion, Gesellschaft, Staat. -- Berlin: Dietz Verlag, 1981. -- 80 s.

66. Shimoni Y. Political dictionary of the Arab world. -- New York.: Macmillan Publishing Company, 1987. -- 520 p.

67. Њwiat arabski -- њwiat islamu. -- Јodџ: Wydawnictwo Uniwersytetu Јodzkiego, 1991. --179 s.

68. The Oxford Encyclopedia of the Modern Islamic World / Ed. In chief John L. Esposito. -- New York; Oxford: Oxford University Press, 1995. -- vol. 2. -- 476 p.

Додаток № 1

Перелік ісламських фундаменталістських організацій, які діяли на Близькому Сході в 70-х -- на початку 80-х років

«Аль-Акса» -- незначна фундаменталістська група, яка діяла в Єгипті в першій половині 80-х років. (Названа за найменуванням мечеті Аль-Акса -- мусульманської святині, що знаходиться в Єрусалимі).

«Асоціація реформи» (Джамійя аль-іслах) -- легальне прикриття «Братів-мусульман» в Кувейті.

«Брати-мусульмани» (Аль-Іхван аль-муслімун) -- релігійно-політична організація, заснована в 1929 році Х. Аль-Банною. Спочатку діяла в м. Ісмайлійя. Пізніше стала всеарабською.

«Бойовий авангард» (Ат-Таліа аль-мукатіля) -- екстремістське угрупування, яке відкололося в 1981 році від сирійських «Братів-мусульман».

«Група Джухаймана» (Джамаа Джухайман) -- екстремістське угрупування, яке відкололося від діючої в Саудівській Аравії «Групи наслідування благочестивим предкам». Єдина акція -- збройне захоплення мексиканського храму Аль-Харам в листопаді 1979 році, після якого група була знищена.

«Група наслідування благочестивим предкам» (Джамаа ас-саляф ас-саліх) -- релігійна асоціація в Саудівській Аравії.

«Група попередження про грядущий Страшний суд» (Джамаа ат-Табліг) -- релігійна асоціація в Саудівській Аравії.

«Група збереження Корану» (Джамаа такфіз аль-Куран) -- релігійна асоціація в Саудівській Аравії.

«Єдинобожники» (Ахль ат-таухід) -- релігійна асоціація в Саудівській Аравії. «Ісламська група» (Аль-Джамаа аль-іслямійя) -- суннітська організація, яка виникла в середині 70-х років на півночі Лівану (м. Тріполі). Мала зв'язки з «Братами-мусульманами» в Сирії та Єгипті.

«Ісламська партія визволення» (Хізб ат-тахрір аль-іслямі) -- всеарабська суннітська організація, заснована в 1952 році в Єрусалимі Такі-д-Діном ан-Набахані.

«Ісламські групи» (аль-джамаат аль-іслямійя) -- фундаменталістські угрупування, які виникли в середовищі єгипетських студентів університетів в середині 70-х років.

«Ісламський джихад» (Аль-Джихад аль-іслямі) -- фундаменталістська організація, заснована в кінці 70-х років на території Палестини. характеризується різкою антиізраїльською спрямованістю.

«Клятва вірності» (Аль-Байа) -- дрібга фундаменталістська група, яка діяла в Єгипті на початку 80-х років.

«Молодь Мухаммада» (Шабіба Мухаммад) -- єгипетська організація, яка діяла в другій половині 70-х років в сільській місцевості.

«Звинуваченяя в безвір'ї та відхід від світу» (Ат-Такфір ва-ль-Хіднера) -- екстремістська організація, яка виникла в Єгипті в другій половині 70-х років. Найбільш відома акція -- викрадення та вбивство в 1977 році колишнього міністра вакфів шейха аз-Захабі.

«Зупинитися та визначитися» (Ат-Таваккуф ва-т-табайюн) -- фундаменталістська група, створена в 1980 році в єгипетській провінції Фаюм. Характеризувалася різкою антихристиянською спрямованістю.

«Закликаючі» (Ахль ад-даава) -- релігійна асоціація в Саудівській Аравії.

«Священна війна» (Аль-Джихад) -- екстремістська організація, яка виникла в Єгипті в кінці 70-х років. Найбільш відома акція -- вбивство 6 жовтня 1981 року єгипетського президента А. Садата.

«Емірат» (Аль-Імара) -- дрібна фундаменталістська група, яка діяла в Єгипті на початку 80-х років.

«Еміри» (Аль-Умара) -- єгипетська фундаменталістська група. яка діяла на початку 80-х років в місті Александрія.

Перелік складено за: Игнатенко А. Халифы без халифата.-- Москва: Наука, 1988.

Додаток № 2

Віковий склад організації «Аль-Джихад»

Коровиков А. Исламский экстремизм в арабских странах.-- Москва: Наука, 1990

Професійний склад ісламських екстремістів

* Ще 50 учнів не були притягнені до суду через неповноліття

**Вони були віднесені до категорії «professionals», тобто, напевно, були інженерами, лікарями, вчителями i т. д