Главная База знаний "Allbest" Международные отношения и мировая экономика Участь України в Європейській політиці сусідства

Участь України в Європейській політиці сусідства

Поняття європейської політики сусідства (ЄПС) як зовнішньополітичної стратегії ЄС. Передумови та причини, мета та завдання запровадження ЄПС. Європейський інструмент сусідства. Аналіз співробітництва України і ЄС в межах європейської політики сусідства.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 26.08.2010
Размер файла 1,7 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Підтримка сфери ядерної безпеки продовжилася та досягла 48,255 млн. євро у рамках Плану дій 2008 у межах Інструменту для співпраці з ядерної безпеки.

У відношенні координації допомоги, важливо забезпечити краще налагодження системи координації між донорами та урядом під проводом Міністерства економіки України для повної інтеграції донорської допомоги у планування політичних курсів та бюджетних стратегій України для більш ефективної підтримки політичних пріоритетів, узгоджених у Плані дій.

2.3 Розвиток політичного діалогу України і ЄС

Протягом року ЄС та Україна підтримували постійний політичний діалог, зокрема у межах Саміту ЄС-Україна, Комітету і Ради співробітництва. Окрім цього відбулися консультації між Урядом України та Комітетом з політики і безпеки ЄС, Робочої групи Ради зі Східної Європи та Середньої Азії та у форматі Україна - Трійка ЄС на рівні політичних директорів. У Києві та Брюсселі проходили засідання Комітету парламентського співробітництва ЄС-Україна.

Демократія та верховенство права

Цілі: посилення стабільності та ефективності інституцій забезпечення демократії, верховенства права та боротьби проти корупції

Україна не виконала рекомендації ОБСЄ/БДІПЛ щодо підготовки Виборчого кодексу. Ведеться робота зі створення централізованого реєстру виборців як у відношенні програмного, так і апаратного забезпечення.

Протягом року досягнуто незначного прогресу в реформуванні Конституції України. Створена Президентом України у 2007 році Національна конституційна рада провела тільки одне засідання, після чого цього представники Партії регіонів України та Блоку Юлії Тимошенко вийшли зі складу Ради та сформулювали власні пропозиції до конституційної реформи.

Проекти пропозицій з реформування системи судочинства не були виконані. Восени 2008 року незалежність судової системи було поставлено під сумнів, коли суддів було втягнуто у протистояння між Президентом і прибічниками Прем'єр-міністра після оголошення Президентом дострокових виборів. Забезпечення чесності процедур судового провадження потребує подальшого прогресу [65].

У сфері реформування системи кримінального судочинства Кабінет Міністрів України видав постанову про затвердження плану дій з виконання концепції реформи системи кримінального судочинства в Україні. Ця постанова спрямована на покращення процедур досудового слідства, посилення захисту прав жертв злочинів, покращення умов і процедур покарання та вирішення проблем, пов'язаних з корупцією у судових процедурах.

У квітні 2008 року було запроваджено “Концепцію реформи прокуратури", що відповідає рекомендаціям Ради Європи. Верховна Рада України у вересні 2008 року прийняла закон про внесення змін до Закону України про прокуратуру, який привів його у відповідність до положень Конституції щодо необхідності згоди Верховної Ради на звільнення Генерального прокурора.

Протягом року проводились заходи щодо посилення боротьби з корупцією як результат близько 25 рекомендацій, розроблених групою країн проти корупції (GRECO) для України 2007 року. Серед іншого ці заходи включали створення міжвідомчої групи протидії корупції та рішення щодо запровадження посади урядового уповноваженого з боротьби з корупцією. В той же час очікує другого читання Верховною Радою проект закону про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. Це також стосується Конвенції ООН проти корупції, хоча Україна вже бере участь у конференції країн-учасниць. Україна є членом GRECO з 2006 року і у травні 2009 року проходитиме оцінку на відповідність його рекомендаціям.

У 2008 році сприйняття корупції суспільством погіршилось, продовжуючи тенденцію 2007 року. Відповідно Україна спустилась з 118 на 134 місце в індексі сприйняття корупції "Transparency International".

Права людини та фундаментальні свободи [67]

Цілі: забезпечення дотримання прав людини і фундаментальних свобод відповідно до міжнародних і європейських стандартів; сприяння розвитку громадянського суспільства; забезпечення дотримання свободи слова і свободи ЗМІ; забезпечення дотримання прав національних меншин; протидія тортурам і неналежному поводженню; забезпечення рівного ставлення; забезпечення дотримання прав дитини; забезпечення дотримання прав профспілок і основних стандартів праці; забезпечення міжнародної юстиції

Україна дотрималась вимог щодо звітності у межах конвенцій ООН з прав людини, де вона має статус члена, і у межах моніторингу, що проводився у контексті Загального періодичного перегляду в травні 2008 року, а також погодилася з широким переліком рекомендацій. Україна у вересні 2008 року підписала Конвенцію про права інвалідів.

Продовжували надходити повідомлення про застосування органами міліції тортур і неналежного поводження, хоча і в дещо меншій мірі, порівняно з минулим. Залишаються інші питання, що викликають занепокоєння, а саме погані умови утримання, зокрема в установах попереднього затримання, безкарність співробітників органів правопорядку, неефективність юридичних механізмів протидії неналежному поводженню при затриманні осіб співробітниками органів міліції, а також розслідувань випадків тортур і неналежного поводження. Не було завершено передачу повноважень щодо установ з відбуття покарань від Міністерства внутрішніх справ України до Міністерства юстиції України з метою покращення цивільного контролю за пенітенціарною системою.

Попри той факт, що громадяни України загалом користуються свободою як в електронних, так і друкованих ЗМІ, були помічені випадки залякування журналістів за критичні виступи, спрямовані проти посадовців, бізнесменів чи впливових осіб. Непокоїть інформація про збільшення випадків, проплачених статей і повідомлень у засобах масової інформації. Залишається вирішити питання прозорості щодо прав власності на ЗМІ, оскільки це може становити приховану форму тиску на журналістів. Протягом звітного періоду не було досягнуто прогресу щодо створення суспільного мовлення, проте у березні 2009 року до Верховної Ради України було подано відповідний проект закону. Винні у замовленні вбивства журналіста Георгія Гонгадзе досі не притягнуті до суду. Кабінет Міністрів України у травні 2008 затвердив перший річний план дій з виконання концепції розвитку громадянського суспільства в Україні.

Були повідомлення про дискримінацію національних меншин у цілому ряді сфер, включаючи працевлаштування, забезпечення житлом, медичне обслуговування та правоохоронну діяльність (зокрема що стосується ромських і кримськотатарських громад). Також надходила інформація про дискримінацію вразливих груп населення, таких як носії ВІЛ/СНІДу та сексуальні меншини. Хоча органи влади України не ведуть офіційної статистики щодо проявів расизму чи кількості засуджених за злочини, здійснені на расистському грунті, моніторинг, проведений ЗМІ, міжнародними та неурядовими організаціями, демонструє значний сплеск нападів із застосуванням фізичної сили проти представників різних меншин (зокрема в першому кварталі 2008 року). У квітні 2008 року було створено міжміністерську комісію та розроблено дворічний план протидії ксенофобії, який було затверджено у серпні 2008 року [68, с.5].

У квітні 2008 року Верховна Рада України внесла зміни до низки законів щодо гендерної рівності, які дозволяють Уповноваженому з прав людини наглядати за ситуацією з гендерною рівністю в Україні. У грудні 2008 року за участі представників Верховної Ради України, уряду, Програми розвитку ООН відбулась спеціальна зустріч, присвячена питанням гендерної рівності. Органи прокуратури і суди не повною мірою залучені до вирішення питань і протидії насильства у сім'ї, що залишається широко розповсюдженим в Україні. Відсоток жінок, які працюють є досить високим (49%), але вони досі страждають від гендерної нерівності, пов'язаної з умовами оплати праці (приблизно 32%).

Цілий ряд рекомендацій, розроблених Комітетом ООН з прав дитини у Заключних зауваженнях 2002 року, ще й досі не розглянуто. Позитивним кроком є завершення роботи Міністерством юстиції України над підготовкою проекту Національної програми розвитку ювенальної юстиції. Відповідні значні зміни було внесено до українського законодавства стосовно неповнолітніх, включаючи зменшення максимальних термінів ув'язнення неповнолітніх правопорушників та вилучення права адміністративних органів засуджувати до ув'язнення дітей, що скоїли незначні правопорушення. Також позитивний внесок було зроблено Консультативною радою з ювенальною юстиції при Інституті законодавства Верховної Ради України, що стосується захисту і координації політики у цій сфері. У травні 2008 було затверджено указ Президента, спрямований на підвищення рівня захисту сиріт під час всиновлення.

Що стосується прав профспілок та основних стандартів праці, то Національна тристороння соціально-економічна рада та Європейський соціально-економічний комітет (EESC) у лютому 2008 року дійшли згоди щодо співпраці. У квітні 2008 було укладено тристоронню угоду про посилення соціального діалогу. Соціально-економічний комітет України відновив роботу у травні 2008 року.

Регіональні та міжнародні питання, співпраця у сфері зовнішньої політики та політики безпеки [64, с.120].

Україна активно співпрацювала з ЄС з регіональних і міжнародних питань і приєднувалася майже до усіх заяв у сфері зовнішньої політики та політики безпеки, відкритими до приєднання. Україна відігравала позитивну роль у вирішенні Придністровського конфлікту та брала участь в усіх неформальних зустрічах у форматі 5+2. У березні 2008 року Верховна Рада України ратифікувала Угоду між ЄС та Україною про визначення загальної схеми участі України в операціях ЄС із врегулювання криз. У вересні 2008 року Верховна Рада України затвердила доповнення до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу, посиливши таким чином правила боротьби проти незаконної торгівлі ядерними матеріалами.

Україна не ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду [70].

Місія ЄС з надання допомоги на кордоні Молдови та України (EUBAM)

Україна продовжує плідно співпрацювати і брати конструктивну участь в роботі Місії ЄС з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM) (EUBAM). За підтримки EUBAM було покращено професійний рівень митної та прикордонної служб, а також рівень міжвідомчого співробітництва в Україні та між Україною і Республікою Молдова через проведення таких спільних операцій, як наприклад, нова система обміну інформацією щодо прибуття вантажів. У грудні 2008 року у Брюсселі відбулась Сьома тристороння зустріч з прикордонних питань. Усі сторони підтвердили прогрес в організації безпеки на українсько-молдовському кордоні та відзначили значене покращення транскордонної співпраці.

Україна висловила бажання продовжити мандат Місії EUBAM після листопада 2009 року.

3. Перспективи європейської політики сусідства (ЄПС)

3.1 Участь України у Синергії Чорного моря

Об'єктивна необхідність розробки та втілення регіональної політики Європейського Союзу в басейні Чорного моря з'явилася після прийняття до лав ЄС двох чорноморських держав - Болгарії та Румунії - у січні 2008 р.11 квітня 2007 р. Європейська Комісія виступила з новою ініціативою співробітництва ЄС у Чорноморському регіоні під гаслом "наближуючи регіон до Європейського Союзу", що має назву "Чорноморська синергія" (Black Sea Synergy). По-перше, створення нового регіонального виміру має запобігти появі нових розподільчих ліній в Європі після вступу двох Чорноморських держав до ЄС. По-друге, цей дворівневий механізм має сприяти побудові ефективного колективного співробітництва в регіоні Чорного моря та стати додатковою формою двосторонньої співпраці Європейського Союзу з чорноморськими країнами, які не є членами Союзу (Україною, Грузією, Туреччиною, що є офіційним кандидатом на вступ до ЄС, та Російською Федерацією, що є стратегічним партнером Союзу) [73].

"Чорноморська синергія" має стати завершальною стадією процесу формування мережі вимірів співробітництва навколо так званих "європейських регіональних морів" (після "Барселонського процесу" (Євромед) у Середземноморському регіоні та "Північного виміру" ЄС, що діє навколо Балтійського моря). Найуспішнішим та найефективнішим виміром регіональної політики Європейського Союзу на цей момент небезпідставно можна вважати балтійську співпрацю в рамках "Північного виміру". Оскільки концепція регіонального співробітництва та політики ЄС в Чорноморському регіоні не є остаточно сформованою, вважаємо за доцільне здійснити аналіз досвіду, концепції та прикладу співпраці в рамках найуспішнішого "Північного виміру" ЄС з метою можливого використання деяких його компонентів у Чорноморському регіоні. Ефективна регіональна співпраця з чорноморськими сусідами є стратегічним інтересом України. Як відомо, участь балтійських держав Латвії, Литви, Естонії та Польщі в "Північному вимірі" ЄС наблизила ці країни до вступу в Союз. Сподіваємось, що залучення України до ефективної співпраці в рамках "Чорноморської синергії" наблизить нашу державу до реалізації стратегічної мети - вступу України до Європейського Союзу.

„Чорноморська синергія” пропонує план діяльності щодо питань, які становлять наш спільний інтерес: тепер, коли ЄС є повноправним учасником, ми можемо працювати разом над визначенням спільних проектів і підходів, які принесуть переваги нам усім у майбутньому.

Напрями розвитку „Чорноморської синергії” [76]

67

Рис. Напрями розвитку „Чорноморської синергії"

„Чорноморська синергія” може стати гнучкими рамками для об'єднання зусиль зацікавлених сторін у напрямку розробки та впровадження заходів, пов'язаних з цими цілями. Тут можуть бути визначені провідні країни та (чи) регіональні організації, відповідальні за конкретні цілі, де, за необхідності, їх можуть спрямовувати міністерські зустрічі у конкретних галузях [74].

3.2 Переговорний процес щодо підписання посиленої угоди Україна - ЄС

Проект "Підвищення прозорості переговорного процесу щодо нової посиленої угоди між Україною та ЄС" було розпочато у березні 2008 року.

Проект здійснювався Європейською програмою Міжнародного фонду "Відродження" у партнерстві з Делегацією України для участі у переговорах з ЄС щодо укладення нового базового договору між Україною та ЄС.

Нова посилена угода (новий базовий договір) між Україною та ЄС, після її підписання та набуття нею чинності, торкається усіх сфер суспільно-політичного та соціально-економічного життя в Україні. Незважаючи на важливість угоди для відносин між Україною та ЄС, а більш того, для модернізації України, інформація про очікування від угоди, її вплив на внутрішні перетворення в Україні та зміст переговорів була майже відсутня. З одного боку, відчувався брак відкритості органів державної влади і переговорної делегації, а з іншого боку, організації громадянського інтересу та групи інтересів мали низький рівень розуміння важливості угоди для них і були нездатними артикулювати свої очікування. Таким чином, проект мав на меті підвищення прозорості переговорного процесу між Україною та ЄС, що передбачав наступні завдання:

Підвищення обізнаності переговорної делегації щодо очікувань експертів та груп інтересів щодо нової посиленої угоди (нового базового договору) та загалом щодо перспектив розвитку відносин між Україною та ЄС у різних сферах, що будуть охоплені угодою;

Підвищення обізнаність експертів та представників груп інтересів щодо переговорного процесу та наслідків, що їх нова угода матиме для цих груп інтересів;

Вдосконалення механізмів та змісту інформування громадськості щодо переговорного процесу з ЄС з боку органів державної влади;

Вдосконалення шляхів змістовного та відкритого діалогу між членам переговорної делегації та представниками громадянського суспільства щодо перспектив розвитку відносин між Україною та ЄС у різних сферах у контексті переговорного процесу.

Завдяки великому інноваційному потенціалу, розвинутим ефективним механізмам його функціонування, налагодженій інституційній структурі ЄС є лідером світової економіки. У 2008 р. ВВП ЄС сягнув 19,2 трлн дол. (31% світового ВВП). Сьогодні ЄС є найбільшим експортером і другим найбільшим імпортером товарів у світі. За підсумками 2008 року ЄС - найбільший іноземний інвестор в українську економіку (майже 80% прямих іноземних інвестицій або 28,2 млрд дол) і другий найбільший торговий партнер України (31% обсягу зовнішньої торгівлі товарами, 34,3% імпорту та 27% експорту товарів) [79].

Передумовами для укладення якісно нової базової угоди між Україною та ЄС є:

виникнення спільного кордону України з чотирма країнами ЄС (1389 км) внаслідок розширення ЄС на схід Європи протягом 2004-2007 років;

формування нової концепції європейської безпеки, яка включає також стабілізацію географічного оточення ЄС;

недосконалість ЄПС і Чорноморської синергії;

пожвавлення перетворень в Україні після політичних подій 2004-2005 рр.

Позиція України щодо Угоди передбачає політичну асоціацію і економічну інтеграцію як крок у напрямі набуття повноправного членства в Європейському Союзі. У Стратегії євроінтеграції України, схваленій 1998 р., пріоритетом зовнішньої політики країни проголошено набуття асоційованого членства в ЄС. Відсутність такого статусу і членства в СОТ стали на перешкоді повноправній участі нашої держави в CEFTA - організації, яка слугувала "трампліном" для євроінтеграції країн Центральної Європи. Переговори між делегаціями України та ЄС ведуться за такими напрямами [75]:

співпраця в галузі зовнішньої та безпекової політики;

правосуддя, свобода і безпека;

поглиблена зона вільної торгівлі;

галузева співпраця.

Майже завершено опрацювання питань в галузі правосуддя, свободи і безпеки, а також погоджено чимало розділів галузевої співпраці та в сфері людського потенціалу. Здобутком України є те, що в Декларації від 9 вересня 2008 р. наша держава вперше прямо визнається Європейським Союзом як європейська країна, що поділяє з ЄС спільні цінності, а нова угода матиме назву "Угода про асоціацію".

Позиція ЄС щодо Угоди про асоціацію в економічній сфері містить положення про поглиблену економічну інтеграцію з перспективою доступу до внутрішнього ринку ЄС за допомогою ЗВТ+, яка передбачатиме вільний рух товарів і послуг, зменшення нетарифних обмежень і гармонізацію регуляторного середовища України згідно із стандартами ЄС; залучення України до низки галузевих і регіональних програм ЄС.

Угода про Асоціацію, як правило, укладається терміном на 3 або на 5-10 років, після чого асоційована країна зазвичай набуває статус кандидата до ЄС. Подібні угоди є інструментом підвищення рівня розвитку асоційованих країн, які відстають від норм ЄС, накладаючи на ЄС зобов'язання допомагати соціально-економічному розвиткові цих країн для наближення їх до моделі західноєвропейського зразка. Нова угода між Україною та ЄС повинна стимулювати проведення в Україні економічних реформ, зокрема, в галузі регуляторного середовища і лібералізації торгівлі. Обидві сторони погоджуються, що на даному етапі оптимальною формою співпраці у зовнішній торгівлі буде створення поглибленої зони вільної торгівлі.

Хоча Україна є лише 16-м за вагою партнером ЄС (1,3% зовнішньої торгівлі ЄС), Брюссель ретельно готується до проведення переговорного процесу з нашою державою. Це підкреслює важливість конкурентного потенціалу України, зокрема ймовірність певних збитків, які окремі галузі, підприємства та спільноти ЄС можуть зазнати внаслідок створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Діапазон форм співпраці ЄС з третіми країнами варіює від класичних ЗВТ до повномасштабної участі в спільному ринку ЄС (табл.3.1) [70].

Таблиця 3.1

Форми співпраці ЄС з іншими країнами в галузі лібералізації торгівлі

Форма лібералізації торгівлі

Країни-учасниці

Сфера застосування

Зона вільної торгівлі

Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Марокко, Палестинська автономія, Туніс

Торгівля товарами

Поглиблена зона вільної торгівлі

Чилі

Торгівля товарами і послугами, інші сфери

Митний союз

Туреччина

Торгівля товарами

Двосторонні галузеві угоди

Швейцарія

Повна адаптація законодавства до ринкових норм ЄС

Повномасштабна участь у спільному ринкові ЄС

Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія

Свобода руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили.

Повна гармонізація законодавства з нормативно-правовою базою внутрішнього ринку ЄС

CEFTA (Центральноєвропейська угода з вільної торгівлі)

Албанія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Молдова, Сербія, Хорватія, Чорногорія

Угоди в галузі лібералізації торгівлі, послуг, конкуренції, інтелектуальної власності.

Узгодження юридичних норм з європейськими цінностями

Кандидати на вступ до ЄС

Македонія, Хорватія

Очікується вступ до ЄС в 2010-2011 роках після ухвалення Лісабонського договору

Поступовий перехід до свободи руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Гармонізація законодавства з нормативно-правовою базою внутрішнього ринку ЄС

Раціональність вибору для України форми угоди про поглиблену зону вільної торгівлі підтверджується результатами аналізу переваг і недоліків можливих сценаріїв лібералізації торгівлі між Україною та ЄС. Створення ЗВТ+, крім скасування мит, передбачає досягнення повного зближення в регуляторній і торговельній сферах (в галузі технічних стандартів, санітарних і фітосанітарних правил, регулювання внутрішнього ринку екологічної безпеки, політики конкуренції, корпоративного управління і конкурентоспроможності підприємств; інновацій і промислової політики, прав інтелектуальної власності, державних закупівель, фінансових послуг тощо).

Головною стратегічною вигодою від створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною і ЄС буде запровадження раціонального прозорого регуляторного середовища та поліпшення за рахунок цього інвестиційного клімату в Україні. Процес гармонізації законодавства повинен відбуватися під моніторингом громадськості, урядових і ділових структур, а успішне просування в цьому напрямі могло б заохочуватися збільшенням обсягів фінансової і технічної допомоги [9, с.16].

До потенційних переваг створення поглибленої зони вільної торгівлі України та ЄС належать:

сприяння подоланню наслідків фінансово-економічної кризи (через пожвавлення експортної діяльності, припливу інвестиційних ресурсів, використання європейського досвіду антикризових програм і (можливо) кредитів ЄС);

надання додаткового прискорення темпам зростання ВВП;

поліпшення структури експорту і сальдо платіжного балансу України;

покращення розвитку експортоорієнтованих галузей (чорної металургії, хімічної промисловості, сільського господарства), а також лісового господарства, рибної і легкої промисловості та більшості галузей послуг;

зростання надходжень іноземних інвестицій;

одержання доступу до передових високих технологій;

поліпшення доступу до якісніших і дешевших товарів і послуг;

покращення рівня енергетичної безпеки і зменшення енергозалежності України (зокрема, через встановлення економічно обґрунтованих цін на імпортований природний газ і на транзит енергоресурсів через територію України, а також на зберігання природного газу в українських підземних газосховищах);

прискорення зростання добробуту населення.

Між тим, Україна ще не готова до відкриття свого внутрішнього ринку товарів і послуг для компаній країн ЄС негайно після підписання відповідної угоди. До ризиків створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною і ЄС належать [17, с.236]: посилення конкуренції з підприємствами ЄС на внутрішньому ринку України; банкрутство неконкурентоспроможних підприємств; збільшення витрат українських підприємств на адаптацію до стандартів і норм ЄС (стандартів продовольчої безпеки, директиви REACH, тощо); збільшення витрат на адаптацію законодавства України до законодавства ЄС; закріплення переважання сировинної та низькотехнологічної продукції в структурі товарного експорту України; зростання від'ємного сальдо в торгівлі між Україною та ЄС.

Варто зважати на те, що на даний момент існує низка перешкод, які ускладнюють переговорний процес, зокрема:

відсутність скоординованої позиції урядових і ділових кіл України на переговорах;

намагання третіх сторін вплинути на включення до тексту Угоди невигідних для України умов;

надмірна утаємниченість переговорного процесу з української сторони (українські бізнес-асоціації отримують інформацію про деталі переговорів від європейських бізнес-асоціацій, а не від Міністерства економіки України);

недостатня інформаційна підтримка процесу переговорів з боку українських ЗМІ;

недостатня юридична підтримка українських підприємств і бізнес-асоціацій;

обмежене фінансово-ресурсне забезпечення процесу переговорів (Південна Корея, кількість населення якої така ж, як в Україні, залучає до переговорів щодо ЗВТ з ЄС уп'ятеро більше фахівців, ніж Україна);

некваліфікована підготовка тарифних пропозицій (деякі тарифи, які вдалося відстояти Україні в ході переговорів з питань вступу до СОТ, виявилися або зависокими (30% для соняшникової олії), або непотрібними (мито на імпорт йогуртів з Європи, коли 99% їх ввозиться з Росії). На переговорах щодо створення ЗВТ Україна і ЄС визначилися з консолідованими тарифними пропозиціями (табл.3.2). Лібералізації підлягатиме 95% загального обсягу торгівлі товарами і тільки 5% становитимуть винятки [20, с.10].

Таблиця 3.2

Порівняльний аналіз тарифних пропозицій України і Європейського Союзу

Україна

ЄС

Загальна кількість товарних позицій

10691

9699

З них: промислові

Сільськогосподарські

8232

7759

2459

1940

Кількість позицій, для яких тарифи скасовуються негайно

5710

8578

Серед інституційних перешкод на шляху для створення ЗВТ+ варто відзначити, як внутрішні (інституційна нереформованість українських державних структур, політична нестабільність в Україні), так і зовнішні (забюрократизованість процедури прийняття рішень в ЄС, обмежені обсяги фінансування технічної допомоги Україні в галузі євроінтеграції з боку ЄС, відсутність єдиної енергетичної і міграційної політики ЄС). Розуміючи це, ЄС готовий до обговорення перехідного періоду відкриття українських ринків для окремих груп товарів, послуг і галузей економічної діяльності, а також реформування регуляторного середовища (зокрема, механізмів державної підтримки) відповідно до європейських стандартів.

На наш погляд, при створенні ЗВТ+ необхідно зосередити увагу на [90]:

встановленні асиметричного режиму (за прикладом Європейської угоди 1992 р., яка відкрила полегшений доступ до ринків ЄС країнам CEFTA), оскільки вартість кредитів і багатьох ресурсів в Україні вища, ніж в ЄС;

взаємному визнанні технічних стандартів, адже через невідповідність стандартам ЄС 90% продукції машинобудування України не може бути експортовано до країн ЄС;

відмові від застосування квот, як непрозорого і потенційно корупційного інструменту і встановленні (можливо) високих тарифів, які, тим не менше, дозволили б вести торгівлю;

симетричній відмові від застосування приблизно однакових тарифів, зокрема, щодо текстильної продукції, легкових автомобілів тощо.

В ході переговорів щодо укладення Угоди про Асоціацію Україна має нагоду значно поліпшити співпрацю з ЄС і зробити наголос на необхідності:

скасування антидемпінгових заходів щодо українських виробників і запобігання новим антидемпінговим санкціям;

покращення торговельного балансу України в торгівлі з ЄС, зокрема, за рахунок експорту української середньо - і високотехнологічної продукції (укладення контрактів на поставку літаків АН-140, іншої продукції аерокосмічної галузі, суден різного класу тощо);

забезпечення дієвого правового захисту українських компаній на ринках ЄС;

створення єдиної нормативно-правової бази торгівлі між Україною та ЄС;

використання досвіду ЄС щодо боротьби з корупцією і легалізації незареєстрованої економічної діяльності;

впровадження спільних інвестиційних проектів за участю капіталу з країн ЄС в стратегічних галузях української економіки;

інтенсифікації співпраці в сфері подолання наслідків аварії на ЧАЕС, проведення досліджень щодо рекультивації земель зони відчуження;

посилення транскордонної регіональної співпраці з використанням формату єврорегіонів, складової "Економічна інтеграція і зближення з правилами ЄС" ініціативи Східного Партнерства і коштів відповідних фондів регіонального розвитку і вирівнювання Європейського союзу (Structural and Cohesion Funds) в частині [89]:

поліпшення інфраструктури;

створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього бізнесу (насамперед спільних підприємств);

пожвавлення туристично-екскурсійної діяльності;

покращення екологічної ситуації;

можливого створення технопарків, бізнес-інкубаторів, інших форм інноваційної діяльності на депресивних територіях по всьому периметру кордону України та ЄС з використанням науково-технічного потенціалу науково-дослідних та вищих навчальних закладів прикордонних регіонів Польщі, Румунії, Словаччини та Угорщини;

інтенсифікації і співпраці в галузі енергетики на базі Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в галузі енергетики між Україною та ЄС від 1 грудня 2005 р., Спільної заяви міжнародної конференції ЄС-України щодо модернізації газотранспортної системи (ГТС) України від 23 березня 2009 р., майбутнього приєднання України до Договору про Енергетичну спільноту та компоненту "Енергетична безпека" ініціативи Східного Партнерства, зокрема:

проведення необхідних заходів для приєднання Об'єднаної енергосистеми України до Співтовариства по координації передачі електроенергії (UCTE) - енергетичної системи Європи;

розробки Програми реформування газової галузі і реалізації відповідних заходів у цій сфері в 2010-2011 рр. відповідно до Директиви ЄС 2003/55/ЕС;

використання досвіду і капіталу країн ЄС для модернізації української газотранспортної системи;

встановлення економічно обґрунтованих тарифів на доступ до ГТС з урахуванням потреби забезпечення її цілісності та вдосконалення, а також відображення дійсно понесених втрат включно з належною дохідністю інвестицій відповідно до Регламенту ЄС №1775/2005;

переукладання договорів між країнами ЄС та РФ в галузі передачі обсягів природного газу європейським споживачам на кордоні між Україною та РФ;

диверсифікації і підвищення безпеки поставок енергоносіїв;

модернізації енергетичної інфраструктури українських ГЕС і ТЕС;

підвищення рівня ядерної безпеки (Рівненська, Хмельницька і Чорнобильська АЕС, заходи з подолання наслідків аварії на ЧАЕС);

реформування енергоринку;

реструктуризації вугільної промисловості (підвищення ефективності галузі, зменшення впливу процесу спалювання вугілля до рівня відповідних норм ЄС, запровадження новітніх технологій вуглезбагачення, видобування і використання метану на шахтах);

підвищення енергоефективності і відновлюваних джерел енергії (енергоощадні технології, використання біопалива).

Реалізація ЗВТ+ вимагатиме від українських державних і ділових кіл знаходження балансу інтересів для досягнення цього вищого рівня євроінтеграції. Більшість вимог, які Україна мусить виконати для створення поглибленої ЗВТ, збігатимуться з програмою важливих реформ, що надасть потужний імпульс загальному розвитку країни [91].

3.3 Залучення України до "Східного партнерства"

Єврокомісія наприкінці 2008 року презентувала нову ініціативу - "Східне партнерство" в рамках Політики європейського сусідства, яка направлена на поглиблення співпраці з Азербайджаном, Вірменією, Білоруссю, Грузією, Молдовою і Україною. Офіційно програма стартує на саміті в столиці Чехії, яка до 1 липня 2009 року головує в ЄС.

26 травня 2008р під час зустрічі міністрів закордонних справ Європейського Союзу в Брюсселі, Польща і Швеція представили загальну пропозицію в сфері поглиблення східного напрямку політики ЄС, котра отримала назву „Східне партнерство ЄС” (СПЄ).

На програму "Східного партнерства" передбачається витратити 800 мільйонів доларів - до 2013 року.

"Східне партнерство" передбачає також детальний план встановлення зон вільної торгівлі й об'єднання їх до Економічної спільноти сусідів, а також полегшення візового режиму із відповідними державами та надання додаткового фінансування. На відміну від політики добросусідства, у рамках "Східного партнерства" відбуватимуться регулярні зустрічі політиків.

З метою усунення недоліків ЄПС Польща і Швеція запропонували ініціативу Східного Партнерства як новий формат для європейської інтеграції східних партнерів.

Східне Партнерство не містить жодного натяку на членство в ЄС шести країн (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова і Україна), на які воно буде поширене, проте за своїм наповненням ця ініціатива передбачає проведення реформ, наближення до європейських цінностей і критеріїв ЄС. Недоліком є те, що Європейська Комісія (ЄК) пропонує прийняти ініціативу Східного партнерства в рамках недосконалої ЄПС, доповнюючи вже існуючі формати співпраці ЄС на Сході - Чорноморську Синергію і Північний Вимір.

У пропозиціях ЄК йдеться про нові додаткові цінності, які базуються на принципах диференційованого підходу до країн-членів; посилення двосторонньої (ЄС і країна-партнер) і багатосторонньої (ЄС і країни-партнери та між ними самими) регіональної співпраці. Чимало пропозицій для Східного Партнерства вже обговорюються на двосторонньому рівні між Україною і ЄС (Угода про Асоціацію, зона вільної торгівлі, безвізовий режим тощо).

Успіх у реалізації проектів Східного Партнерства залежить від рівня фінансових ресурсів, які ЄС виділяє на їхню реалізацію (0,6 млрд євро до 2013 р). Отже, Україна поки що може розраховувати на щорічну допомогу в розмірі 1-2 євро на душу населення. Водночас, у 2009 р. на підтримку реформ у Сербії заплановано витратити 195 млн євро, в Албанії - 81 млн євро (відповідно, 24 і 20 євро на душу населення).

Від 7 травня 2009 р. Східне Партнерство має стати новим форматом побудови стосунків ЄС із сусідами на Сході, зокрема, й з Україною. Ефективне використання економічних складових цієї ініціативи (економічна інтеграція і зближення з правилами ЄС і енергетична безпека) повинно стати шансом для посилення євроінтеграції України, а не замінником або тягарем для такого руху.

Ініціатива Східного Партнерства повинна сприятливо вплинути на підготовку нової базової угоди між Україною та Євросоюзом, яка залишається головним питанням порядку денного відносин між Україною та ЄС з початку 2007 р. Ця угода має адекватно відображати результати обопільної співпраці і визначати стратегічні цілі і формат відносин на найближче десятиріччя [95].

Безпосередніми адресатами Східного Партнерства стали: Україна, Молдова, Грузія, Азербайджан і Вірменія. Передбачається також технічна і експертська співпраця з Білоруссю і Росією.

Польсько-шведський проект створення "Східного партнерства" виник ще минулого року і набув актуальності власне зараз на фоні "Середземноморського союзу", лобійованого президентом Франції Ніколя Саркозі.

На відміну до французької концепції пропозиція СПЄ не передбачає створення власного секретаріату і окремого фінансування. Як складова частина "Європейської політики сусідства" СПЄ фінансуватиметься з бюджету. Планується лише покликання спеціального координатора, який підлягатиме безпосередньо Європейській Комісії.

Польські та шведські політики розраховують, що СПЄ активізує співпрацю між самими адресатами проекту, а також поглибить рівень відносин з ЄС. Тому передбачають створення форуму регіональної співпраці 27 держав ЄС з п'ятьма східними сусідами. Основними цілями "Східного партнерства" є прагнення до встановлення безвізового режиму, утворення зони вільної, а також а також активізація співробітництва галузі культури, освіті, охорони середовища і енергетики.

"Східне партнерство" може стати добрим інструментом для чіткого поділу адресатів "Європейської політики сусідства" - країн Африки і Близького Сходу та європейських країн, в тому України. Це добра інформація для Києва, котрий вже давно добивався утворення окремих політик сусідства для сусідів Європи і країн, котрі прагнуть і прямують до членства в ЄС.

Ще в 2005 році президент Віктор Ющенко офіційно підкреслив, що Україна не відчуває себе адресатом "Європейської політики сусідства" у формі, в котрій її запропоновано у 2003 році.

Проект вже підтримали німці, шведи, британці, данці. Зараз тривають розмови з критично налаштованою Європейською Комісією. Багато також залежить від Франції, котра незабаром обійме президентство в ЄС. Потрібно також переконати саму Україну - головного адресата ініціативи, що може виявитися вкрай важким. Міністерство закордонних справ України хоча привітало зусилля, спрямовані на пошук нових рамок відносин між Європейським Союзом та іншими європейськими країнами, підкреслило, що ця ініціатива повинна передбачати надання чіткої перспективи членства в ЄС.

Це може означати, що всі європейські проекти без такого застереження сприйматимуться українською стороною критично і без практичного зацікавлення, як пропозиція "чогось замість членства". В такому випадку проект існуватиме лише на папері Тому дуже важливо, щоб "Східне партнерство" однозначно вказувало на те, що являється етапом у розвитку співробітництва, а не його метою [98].

Такий задум мали автори цього проекту. У процесі консультування СПЄ з українською стороною визначено, що такими етапами буде лібералізація візового режиму та утворення зони вільної торгівлі.

Документ про "Східне партнерство", об'ємом двох сторінок, підтверджує підтримку Польщі для європейських аспірацій України. Однак з формальної і політичної точки зору вимагає вдосконалення. Основними його недоліками є відсутність чітко визначених завдань, періодизації та джерел фінансування. У проекті запропоновано, щоб фінансування відбувалося в рамках існуючого бюджету "Європейської політики сусідства".

Це з одного боку добрий маркетинговий маневр, котрий може полегшити прийняття польсько-шведської пропозиції Євросоюзом. З другого боку таке загальне ствердження не вплине на зміни у розподілі коштів. В даний час аж 2/3 бюджету "Європейської політики сусідства" потрапляє до південних сусідів Європи.

У свою чергу в Україні вважають, що ініціатива "Східне партнерство" є суттєвим допоміжним механізмом практичної інтеграції України до європейських структур, однак вона не підміняє ідеї набуття Україною повноцінного членства у Європейському Союзі.

Для української сторони є принципово важливим, аби ініціатива "Східне партнерство" передбачала низку конкретних двосторонніх проектів Україна - ЄС, "які мають абсолютно вкладатися в логіку загального євроінтеграційного процесу України".

Провівши консультації зі своїми східними партнерами, Європейська Комісія пропонує поглибити двосторонні відносини та запровадити нову багатосторонню основу для співпраці. Зазначена ініціатива має такі нові головні пункти [80]:

Нові угоди про асоціацію, включаючи глибокі та комплексні угоди про зону вільної торгівлі для тих країн, які прагнуть і готові брати на себе відповідні далекосяжн і зобов'язання з ЄС;

Комплексні програми за фінансової підтримки ЄС для покращення адміністративної спроможності країн-партнерів;

Поступова інтеграція в економіку ЄС (із дотриманням асиметрії, необхідної економкам країн-партнерів), включаючи юридичні зобов'язання щодо наближення регуляторних норм;

Заохочення країн-партнерів до розвитку мережі вільної торгівлі між ними, яка може пізніше приєднатися до Економічного співтовариства сусідства;

Укладення „договорів мобільності та безпеки”, які сприятимуть простішому легальному перетину кордону ЄС, посилюючи при цьому заходи, спрямовані на боротьбу з корупцією, організованою злочинністю та незаконною міграцією. Ці договори також передбачатимуть приведення системи притулків до стандартів ЄС і створення інтегрованих структур управління кордонами з остаточною метою запровадження безвізового режиму для усіх країн-партнерів, залучених до цієї співпраці;

Європейська Комісія вивчить можливості для розвитку трудової мобільності з перспективою більшої відкритості ринків праці ЄС;

Програми, спрямовані на соціально-економічний розвиток країн-партнерів, зокрема у напрямку подолання гострих соціально-економічних розбіжностей між цими країнами;

Створення чотирьох багатосторонніх політичних платформ: демократія, належне управління та стабільність; економічна інтеграція та зближення з політичними курсами ЄС; енергетична безпека; та контакти між громадянами для подальшої підтримки окремих реформ країн-партнерів;

Ключові ініціативи: програма інтегрованого управління кордонами; сприяння розвитку малих і середніх підприємств; сприяння розвитку регіональних ринків електроенергії, енергоефективності та відновлюваних джерел енергії; розвиток Південного енергетичного коридору; співпраця з попередження стихійних лих і техногенних аварій, готовності до них і реагування;

Посилення соціально-культурних контактів і більше залучення громадянського суспільства та інших зацікавлених сторін, включаючи Європейський парламент.

Висновок

Історичне розширення Європейського Союзу стало для нього великим кроком по шляху зміцнення безпеки і зростання процвітання на європейському континенті, але також означає і зміну зовнішніх меж Союзу. Ці обставини не тільки відкрили нові можливості, але і поставили нові завдання. Європейська політика сусідства є відповіддю на цю нову ситуацію.

Європейська Політика Сусідства (ЄПС) є новим підходом Європейського Союзу до сусідніх країн з метою зміцнення відносин між ЄС і країнами-сусідами ЄС і співпраці по створенню зони безпеки і добробуту, "кільця дружніх країн" на межах Європейського Союзу. ЄПС також покликана надати станам-сусідам ЄС можливість тіснішої співпраці з ЄС в області політики, безпеки, економіки і культури

Європейський інструмент сусідства дозволить доповнити сприяння, що надається в рамках існуючих або майбутніх фінансових механізмів, і буде орієнтований конкретно на прикордонну співпрацю і пов'язані з ним напрями діяльності. Комісія має намір представити проект регламенту як частину свого пакету пропозицій по фінансових інструментах, які функціонуватимуть в період дії наступної "Фінансової перспективи".

Вперше Україна та ЄС започаткували договірні відносини у1994 році з підписанням Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом і Україною, яка набула чинності у 1998 році. На цих засадах у лютому 2005 року було схвалено трирічний План дій ЄС-Україна. Відтоді його виконання та моніторинг здійснюються через щорічні інструменти, які визначають комплексні пріоритети і часові рамки, що виходять з принципів, спільно узгоджених між ЄС та Україною. Перший звіт про хід реалізації Плану дій було затверджено у грудні 2006 року, а другий - у квітні 2008 року.

Протягом 2008 року Україна досягла прогресу за декількома напрямками, визначеними у Плані дій ЄС-Україна, і продовжує наближатися до ЄС через проведення переговорів щодо Угоди про асоціацію. Нинішня політична нестабільність в країні не сприяла перебігу реформ. Окрім цього, у другій половині року внаслідок поглиблення глобальної фінансової та економічної кризи відбулося уповільнення ходу реформ. Досі існує потреба у єдиному та відповідальному підході до вирішення проблем країни.

Основні досягнення України протягом 2008р. включають вступ до Світової організації торгівлі у травні 2008 року, значний прогрес у переговорах щодо Угоди про асоціацію між ЄС і Україною, в тому числі аспекти, пов'язані зі створенням глибокої та всеохоплюючою зони вільної торгівлі, початок у жовтні 2008 року візового діалогу, метою якого є встановлення безвізового режиму у довгостроковій перспективі, а також продовження позитивного співробітництва з Місією ЄС з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM). Україна і надалі сприяла вирішенню Придністровського конфлікту, зокрема, як учасник процесу у форматі 5+2. Також мала місце позитивна співпраця з Україною у відношенні питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки; Україна приєднувалася до майже всіх позицій спільної зовнішньої політики та політики безпеки, відкритих до приєднання.

Обсяги торгівлі між ЄС і Україною зростають за двозначними показниками упродовж останніх років і досягнули обороту на рівні 39,5 млрд. євро у 2008 році. Обсяг експорту з України до ЄС у 2008 році зріс на 15,7%, тоді як імпорт піднявся на 12,4%. Частка ЄС у зальному обсязі зовнішньої торгівлі України товарами у 2007 році склала 39%, випередивши таким чином Росію.

ЄС і Україна, одна з ключових країн, яка здійснює транзит природного газу до Європейського Союзу, ще більше посилили свою співпрацю в енергетичній сфері упродовж звітного періоду. У вересні 2008 року на Саміті ЄС-Україна було схвалено третій звіт про виконання Меморандуму про взаєморозуміння у галузі енергетики.

Сприяння лібералізації торгівлі між ЄС та його партнерами є частиною стратегії підтримки економічного розвитку в країнах-партнерах і становить одне з основних завдань Європейської політики сусідства. Новий Європейський інструмент сусідства і партнерства „Польща-Україна-Білорусь 2007-2013”, фінансування якого складає 186,2 млн євро, відкриває значні перспективи для економічної інтеграції та співробітництва, оскільки пропонує більш широкий спектр механізмів взаємодії, включаючи Twinning та TAIEX.

Успішній реалізації Європейській політиці сусідства в Україні перешкоджає ряд чинників.

1. Значні бюрократичні перепони на шляху реалізації проектів.

2. Слабка поінформованість потенційних бенефіціарів щодо можливостей ЄПС як з української, так і з європейської сторін. Зокрема, у ЄС про ЄПС знають 20% населення, а в найближчого сусіда України - Польщі - цей показник становить 18%.

Східне партнерство" включає відносини з Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, Грузією, Молдовою й Україною.

Ініціатива, реалізацію якої розпочинає ЄС, уперше була озвучена Польщею і Швецією минулого року. Вона покликана не тільки поміняти доволі неефективну політику сусідства ЄС з цими країнами, але також зрівноважити появу Союзу Середземномор'я, ініціатором якого була Франція. Мета цього об'єднання - укріпити відносини ЄС з такими країнами, як Марокко і Єгипет.

У перспективі політика стосуватиметься тіснішої співпраці в сфері енергетики і поліпшення умов торгівлі, але не потенційного членства в ЄС - як того бажають Україна і Молдова.

Список використаної літератури:

1. Розпорядження Кабінету міністрів України "Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2005 році Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004-2007 роки" від 23 грудня 2004 р. № 959-р)

2. Послання Європейської Комісії “Ширша Європа - сусідство: новий вимір відносин із нашими східними та південними сусідами” від 13 березня 2003 р.

3. Послання Європейської Комісії до Європарламенту та Ради ЄС "Прокладаючи шлях до нового інструменту сусідства" від 1 липня 2003 р.

4. Послання Європейської Комісії до Ради (ЄС, ЄВРАТОМ) та Європарламенту “Про інструменти зовнішньої допомоги у рамках майбутньої фінансової перспективи 2007 - 2013 років" від 26 вересня 2004 р.

5. Регламент (ЄС) № 1638/2006 Європейського парламенту і Ради від 24 жовтня 2006 р. "Щодо загальних положень Європейського інструменту сусідства та партнерства".

6. Березовська І.А. Передумови підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2003. - Вип.42 (Ч.1). - С.157-162.

7. Більше ніж сусіди. Розширений Європейський Союз та Україна - нові відносини: Заключний звіт / Ред.: М. Валь, К. Волчук, Г. Громадський, О. Сушко. - Київ: МФВ, Варшава: Фонд ім. С. Баторія, 2004. - С.106.

8. Борко Ю. Европейский союз: углубление и расширение интеграции // МЭМО. - 1998. - № 8.

9. Говоров В. Українські ЗМІ почули зовсім не те, що сказав єврокомісар // Телекритика. - 13.04.2008. - С.9.

10. Горбунова Л. Європейський вибір: адаптаційні процеси в Україні // Юридичний вісник України. - 2002. - № 52 (340). - С.25-27.

11. Громадський Г., Сушко О. Між надіями та можливостями: відносини ЄС - Україна за рік до Помаранчевій революції. - Варшава Фонд ім.С. Баторія, 2005. - 147 с.

12. Джерела інформації про європейську інтеграцію: Матеріали тренінгу і журн. майстерні: Зб. / Громад. орг "Європ. діалог"; За підтримки Європ. програми Міжнар. фонду "Відродження"; Підгот.: Я. Боренько, Т. Карпюк, О. Бесклєтко. - Л.: ГО "Європ. діалог", 2006. - 188 с.: іл.

13. Демчик П.О. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції: Навч. посібник /М-во оборони України. - К.: ППП, 2004. - 252 с.

14. Довідник з європейських джерел про Європейський Союз в Україні: 2005 /Представництво Європ. Комісії в Україні та Білорусі. - К.: Представництво ЄС в Україні, 2005. - 28 с.

15. Європейська інтеграція та Україна / За ред.В. Є. Новицького, Т.М. Пахомової, В.І. Чужикова. Навчально-методичний посібник. - К.: Мін-во економіки та з питань європейської інтеграції України МЗС ФРН, тов-во К. Дуйсберга (ФРН). - К. - Кельн, 2002.

16. Европейська iнтеграцiя // Міністерство закондонних справ Украинї <http://www.mfa.gov.ua/mfa>. От 07.09.2005 г

17. Европейское право: Учеб. для вузов / под общ. ред. д. ю. н., проф. Л.М. Энтина.М., 2007 - с.365.

18. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / под ред. проф. С.Ю. Кашкина.М., 2006-240С.

19. Европейська iнтеграцiя. Відносини Україна - ЄС // Міністерство закондонних справ України <http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/847. htm>. Дата изъятия 07.09.2005 г.

20. Европейська iнтеграцiя. Відносини Україна - ЄС. Спільна стратегія ЄС щодо України // Міністерство закордонних справ Україні <http://www.mfa.gov.ua/.09.09.2005 г.

21. Европейский cоюз на пороге XXI века: выбор стратегии развития / под ред. Ю.А. Борко и О.В. Буториной. М.: УРСС, 2001.

22. Європейський Союз: консолідовані договори. - К.: Роrt - Rоyаl, 1999. - 206 с.

23. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Союз і НАТО - випробування для України: Зб. наук. праць /Всеукр. жіноче т-во ім.О. Теліги; Нац. ун-т "Києво-Могил. Акад. "; Посольство Респ. Польща в Україні; Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту ім.Т. Шевченка; Відп. за вип.О. Кобець. - К.: Універс, 2002. - 92 с.

24. Западно-европейские страны: особенности социально-экономических моделей / Под ред.В.П. Гутника. - М.: Наука, 2002. - 271 с.

25. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затверджена Законом України від 18 березня 2004 р. № 1629 - ІV.

26. Захаров А.С. Налоговое право Европейского Союза: действующие директивы ЕС в сфере прямого налогообложения /Пепеляев, Гольцблат и партнеры. - М.: Вольтерс Клувер, 2006. - 119 с.

27. Кафарський В. Україна-ЄС: нові перспективи націотворення // Політичний менеджмент. - 2005. - №3. - С.3-15.

28. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.Т. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: Навчальний посібник. - Київ: „Центр навчальної літератури”, 2004. - 670 с.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены