Організація здійснення операцій підприємства при експорті

Для імпортера даний спосіб трохи безпечніший авансового платежу. Для експортера ж виникає питання про те, що робити на місці призначення з товаром у випадку відмови від оплати, адже товар вже на шляху доставки.

Оплата після одержання товару (торгівля по відкритому рахунку) являє собою продаж у кредит, при якій в експортера немає ніякої гарантії, що покупець розрахується зі своїм боргом у передбачений термін.

Експортер відправляє товар покупцю разом з відвантажувальними документами, отже, він втрачає контроль над товаром, а також своє юридичне право власності на нього. При цьому імпортер, даючи згоду сплатити товари в обговорений термін у майбутньому, може розпоряджатися товарами за своїм розсудом.

На відміну від авансового платежу, оплата після одержання товарів забезпечує експортеру найменший ступінь безпеки, імпортеру ж навпаки - найбільшу ступінь волі.

Даний спосіб розрахунків припускає велику довіру до імпортера, що виникає, як правило, у процесі регулярних ділових відносин між торговими партнерами.

Частка акредитивної форми (документарний акредитив) в міжнародних розрахунках значно скромніше в порівнянні з іншими формами, одначе, саме акредитив найбільш повно забезпечує своєчасність одержання експортного виторгу, тобто максимально відповідає інтересам експортера.

Використання акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється спеціальним документом - "Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів", що розроблений Міжнародної Торгової Палатою (ICC) [20,c.5] . Ці правила періодично доповнюються і змінюються виходячи з тенденцій розвитку міжнародної торгівлі і розрахунків. У сьогоденній час діє редакція Правил від 1993 р.

Документальний акредитив являє собою грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта - імпортера, на користь експортера. Банк, що видає зобов'язання, повинний здійснити платіж експортеру чи забезпечити здійснення платежу іншим банком (тратта - документ, що містить наказ продавця (експортера) покупцю (імпортеру) здійснити платіж визначеної суми в зазначений термін).

Зобов'язання банку є умовним, тому що його реалізація зв'язана з виконанням експортером визначеної вимоги - пред'явлення в банк передбачених акредитивом документів, що підтверджують виконання всіх умов акредитива .

Відповідно до Уніфікованих правил, у кожнім акредитиві повинний бути чітко обговорений спосіб його виконання шляхом:

платежу по пред'явленні документів;

шляхом платежу з розстрочкою по пред'явленні документів;

негоціації (покупки) тратт (переказних векселів) бенефіціара (одержувача платежу).

У всіх інструкціях у контракті по відкриттю акредитива чи зміні його умов повинний бути зазначений чіткий перелік документів, проти яких виконується платіж з акредитива.

Від бенефіціара (експортера) за умовами акредитива може вимагатися надання таких документів:

1) Комерційний рахунок. Обов'язковий до складання документ, що містить інформацію про умови акредитива, про порядок відвантаження і про самий товар.

2) Транспортні документи. Вони виписуються вантажоперевізником у посвідчення того, що товар прийнятий їм до перевезення. Як транспортні документи виступають: при залізничних перевезеннях - залізнична накладна; при авіаперевезеннях - авіа накладна; при автодорожніх - автодорожня накладна; при морських - коносамент.

3) Комерційні документи. До їхнього числа відносяться документи, що дають якісну і кількісну характеристику товару. Комерційними документами є: специфікація, пакувальний аркуш, сертифікат якості, свідчення походження, страховий поліс і деякі інші документи.

Акредитивна форма розрахунків найбільш вигідна експортеру, тому що являє собою тверде і надійне забезпечення платежу. Здійснення платежу по акредитиві не зв'язано зі згодою покупця на оплату товару. Крім того, експортер має можливість одержати платіж по акредитиву максимально швидко, часто до прибуття товару в пункт призначення.

З погляду імпортера акредитив зручний тим, що можна бути впевненим, що оплатити товар необхідно буде лише в тому випадку, якщо надані експортером документи збігаються у всіх відносинах з умовами акредитива.

Документарне інкасо можна спрощено визначити як доручення експортера своєму банку одержати від імпортера через інший банк визначену суму чи підтвердження (у формі акцепту імпортером тратти (векселя), виписаної експортером на нього) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін.

Застосування інкасової форми розрахунків регулюється спеціальним документом - "Уніфіковані правила по інкасо", що розроблений Міжнародною Торговельною Палатою (ICC) [21,c.5] . В теперішній час діє редакція Правил 1978 р.

Згідно Уніфікованим правилам, інкасо означає операцію з документами, здійснювану банком на підставі отриманих інструкцій, з метою:

- одержання акцепту чи платежу;

- видачі документів проти акцепту чи платежу.

Документи, з якими виконуються операції по інкасо розділяються на дві групи: фінансові документи (переказні і прості векселі, чеки й інші документи, використовувані для одержання платежу грошима) і комерційні документи.

Розрахунки за товари у формі інкасо, відповідно до контракту можуть вимагати оформлення наступних комерційних документів:

- рахунок-фактура, що виписується експортером і містить інформацію про товар;

- відвантажувальні документи;

- страхові поліси;

- сертифікати, специфікації, свідчення, що визначають кількість і якість товару.

Таким чином, інкасо комерційних документів, іноді супроводжуваних фінансовими документами, чи інкасо тільки комерційних документів і являє собою документарне інкасо.

Інкасова форма розрахунків деякою мірою вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів чи акцепту тратт (письмової згоди на оплату тратти). Право на товар імпортеру дають товаророзпорядчі документи, у володіння якими він вступає після їхньої оплати (акцепту тратт), якщо експортер не дав банкам розпорядження про видачу документів без оплати.

У міжнародній практиці можливі два варіанти оплати інкасових документів:

- інкасо з негайним платежем (документи проти платежу);

- інкасо на умовах відстрочки платежу (документи проти акцепту).

У випадку використання інкасо в розрахунках, експортеру необхідно домагатися, де це можливо, застосування інкасо з платежем проти телекса уповноваженого банку, що підтверджує виставляння документів на інкасо.

Інкасова форма розрахунків особливо вигідна імпортеру, оскільки вона має на увазі оплату дійсно поставленого товару, а витрати по проведенню інкасової операції відносно невеликі.

Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість пробігу документів через банки і, відповідно, періоду їхніх оплат, що може займати від декількох тижнів до місяця і більше. Крім того, імпортер вправі відмовитися від оплати представлених документів.

У цьому випадку експортер понесе витрати, пов'язані зі збереженням вантажу, продажем його третій особі чи транспортуванням назад у свою країну.

У цьому зв'язку, у розрахунках по інкасо можуть використовуватися різні способи прискорення і забезпечення платежів. У розрахунках, що передбачають відстрочку платежу, інкасо документів часто супроводжується виставлянням на прохання імпортера банківської гарантії платежу на користь експортера, що забезпечує платіж у випадку несплати імпортером документів в обумовлений термін. Експортеру варто прагнути до одержання банківської гарантії платежу від імпортера, у той час як для імпортера звертання в банк за гарантією пов'язано з додатковими витратами.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ „АГРОЕКСПОРТ” ЗА 2008 - 2010 РР

2.1 Основні характеристики діяльності ТОВ „Агроекспорт”

ТОВ «Агроекспорт» (49006, Україна, м. Київ, вул. Шмідта, 17) є класичним комерційним торгівельним посередником - комісіонером (оптовим зовнішньоекономічним зернотрейдером), який заключає подвійні договори:

договори комісії з агропідприємствами України - власниками соєвих бобів на комісійні операції їх продажу - це укладення однією стороною (комісіонером), за дорученням другої сторони (комітента), угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємовідносини регулюються договором. Комітент залишається до кінця власником товару, комісіонер не купує товару (він залишається власністю експортера - комітента);

зовнішньоекономічні договори на експорт комісійного товару, який є власністю комітента, з покупцем, причому для третьої сторони (покупця) стороною договору є комісіонер, а комітента він може і не знати. Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною, установленою комітентом, і ціною продажу.

Особливістю зовнішньоекономічних договорів, які заключає ТОВ «Украгроекспорт» є те (див. договір в Додатку А), що покупця в договорах представляє також комісіонер - нерезидент, але уже з боку реального нерезидента - покупця, при цьому країна комісіонера та реального покупця з країни імпорту не співпадають. При цьому комісіонер-імпортер, якщо замовлення йде від реального імпортера комісіонеру на купівлю в країні експортера товарів, називається індентом (indent). Він може бути закритим, якщо імпортер точно вказує в замовленні, де і що купити, або відкритим, якщо індент надає комісіонеру право вибору покупця.

В табл.2.1 представлена динаміка показників фінансово-економічної діяльності комісіонера ТОВ «Украгроекспорт» у 2008 - 2010 рр.

Таблиця 2.1 Аналіз абсолютних показників діяльності комісіонера ТОВ «Украгроекспорт» протягом 2008 - 2010 рр.

В табл. 2.2 результати аналізу резервів підвищення рівня ефективності експортної діяльності ТОВ «Украгроекспорт» при спеціалізації комісійного експорту соєвих бобів в Турцію через комісійного посередника-нерезидента.

Таблиця 2.2 Результати аналізу резервів підвищення рівня ефективності експортної діяльності ТОВ «Украгроекспорт» при спеціалізації комісійного експорту соєвих бобів в Турцію протягом 2008 - 2010 рр.

Як показує аналіз даних, наведених в табл.2.1:

ТОВ «Украгроекспорт» відноситься до малих підприємств з обмеженою чисельністю персоналу (3-5), у яких офіційно сплачується високий рівень заробітної плати;

Обсяги комісійних валових доходів в ТОВ «Украгроекспорт» на фоні наслідків світової фінансової кризи 2008 року та різкого падіння попиту для сільхозпродукції України на експортних ринках з рівня 3,8 млн.грн. у 2008 році знизився до рівня 2,5 млн.грн. у 2009 році та залишився на рівні 2,4 млн.грн. у 2010 році;

Чистий прибуток ТОВ «Украгроекспорт» у 2009 році знизився з 2,25 млн.грн. (за 2008 рік) до 1,52 млн.грн. на фоні 2- кратного спаду експорту сільхозпродукції на фоні наслідків світової фінансової кризи 2008 року;

Чистий прибуток ТОВ «Украгроекспорт» у 2010 році додатково знизився в 2 рази з 1,5 млн.грн. (за 2009 рік) до 0,8 млн.грн. на фоні невідновлення попиту на світових ринках експорту сільхозпродукції України після світової фінансової кризи 2008 року.

Так, аналіз основного контракту ТОВ «Украгроекспорт» у 2010 році на поставку в Турцію 5 000 тон соєвих бобів на суму 14,6 млн.грн. (в еквіваленті) показав, що комісійна винагорода ТОВ «Украгроекспорт» за цей контракт склала 2,4 млн.грн., тобто рівень комісії склав 16,53% від вартості зовнішньоекономічного контракту, що є нижчим ніж отримані комітентами права на бюджетне відшкодування (20% від вартості ЗЕД експортного контракту).

Аналіз даних, наведених в табл.2.2, показує:

Якщо в 2008 році фактичний попит на експорт соєвих бобів в Турцію перевищив плановий рівень ТОВ «Украгроекспорт» на +25%%

то у 2009 - 2010 рр. фіксується значне падіння фактичного рівня попиту Турції на експорт соєвих бобів з України відносно планових рівнів ТОВ «Украгроекспорт»

Таким чином, ТОВ «Украгроекспорт» потрібна переорієнтація експорту.

2.2 Стан та динаміку ринку експорту соєвих бобів з України

За підсумками 2009/10 маркетингового року, соєві боби виявилися дорожчими за інші олійні культури в Україні. У січні 2010 року середні ціни внутрішнього ринку на неї досягали 3,7 тис. грн, що на 20% більше за тодішню вартість ріпаку та на 28% - соняшнику. Незважаючи на здешевлення сої у червні 2010 року, вона залишається привабливою для сільськогосподарських підприємств та експортерів.

В Україні спостерігається позитивна динаміка вирощування сої. Якщо у 2003 році цю культуру вирощували на площі 189,6 тис. га, то у 2009 вона розширилася до 622,5 тис. Відповідно збільшувався й валовий збір, який у 2009/ 2010 маркетинговому році становив 1012,5 тис. т, що в 4,5 рази перевищило рівень 2003 року.

У 2009 році сою вирощували понад 3,2 тис. господарств, із яких 177 були зареєстровані як насіннєві. Потужності з її переробки збільшилися до 1,7 млн тонн. Таким чином, у виробництві сої, Україна вийшла на лідируючі позиції серед країн Європейського Союзу та Співдружності незалежних держав (СНД).

 Цього вдалося досягти за рахунок економічної привабливості культури. За інформацією Української асоціації виробників і переробників сої, у 2009 році середня ціна сої на внутрішньому ринку становила 3,4 тис. грн/т, що забезпечило отримання рентабельності її виробникам на рівні 41,4%, тоді як рентабельність ріпаку становила 34,9%, соняшнику - 30,9 відсотка.

Значний вплив на внутрішній ринок сої має ситуація на світовому ринку.

На відміну від України, у світовому сільському господарстві соєві боби належать до основних олійних культур. Із загального їхнього виробництва у 2009/10 маркетинговому році (МР) на рівні 441 млн т соєві боби займають 59%, тоді як ріпак - 14%, соняшник - 7 відсотків.

Згідно з даними Міністерства сільського господарства США (USDA), у 2009/10 МР виробництво сої становило 259 млн т, що більше, порівняно з попереднім сезоном, на 22%. Збільшення виробництва було наслідком розширення посівних площ та підвищення врожайності. Так, посівні площі сої були на рівні 102 млн га, а це на 5,7 млн. га, або майже на 6%, більше порівняно з попереднім сезоном. Урожайність була близько 2,5 т/га, що на 13% більше за попередній рівень.

У 2009/2010 МР найбільшим виробником сої у світі є Сполучені Штати Америки, які виробили 91 млн. т бобів, що становить понад третину світового врожаю. До провідних світових виробників цієї культури належать: Бразилія (з обсягом виробництва 69 млн т), Аргентина (54 млн т), Китай (15 млн тонн).

В країнах з низьким рівнем доходів населення сою використовують як основний дешевий рослинний білок у харчуванні людей, а у розвинених країнах - як цінну білкову сировину в годівлі тварин.

У 2010/11 МР прогнозується зменшення світового виробництва сої. Так, за червневим 2010 звітом USDA, виробництво цієї культури у новому сезоні становитиме 250 млн т, що на 9 млн т менше порівняно з 2009 сезоном.

За даними USDA, світове споживання сої має тенденцію до зростання. У поточному сезоні попит на цю олійну культуру становив 205 млн т, що більше, порівняно з минулим сезоном, на 6% та перевищує середньорічний показник за останні 10 років на 12%. Проте, як і в попередні роки, обсяги споживання сої будуть меншими за його виробництво. Це позитивно позначатиметься на світових кінцевих запасах. Наприкінці поточного сезону вони становитимуть 65 млн т, що на 50% більше минулорічного показника.

Збільшення обсягів виробництва не вплинуло на активність світової торгівлі. Обсяг експорту становив 86 млн т, що на 12% більше, порівняно з минулим роком. У цілому частка експорту сої щодо обсягів його споживання становить 42%. Це пояснюється значним задоволенням потреб світових споживачів саме сировиною, а не продуктами переробки, якими є олія та шрот.

Упродовж січня-травня 2010 року на світових товарних біржах спостерігається тенденція до здешевлення соєвих бобів. Якщо в грудні 2009 р. ціни ф'ючерсів у США становили $368/т, то у травні 2010 р. опускалися до $317/т. У цілому середні світові ціни 2010 року є нижчими, порівняно з попереднім, на 4-7 відсотків.

Як показує аналіз динаміки обсягів вирощування, внутрішнього споживання та експорту соєвих бобів в Україні (рис.2.1):

Обсяг внутрішнього споживання сої в Україні застабілізувався на рівні 750 -790 тис.тон;

Стагнаційні процеси світової економіки внаслідок фінансової кризи 2008 року привели до зупинки рівня експорту сої з України у 2008 -2009 рр. на рівні 270 тис.тон;

У 2010 році обсяг експорту сої з України зріс практично в 3,3 рази, а обсяг експорту (900 тис.тон) перевищив обсяг внутрішнього споживання (750 тис.тон);

У 2011 році обсяг експорту сої зріс практично на 45% відносно рівня 2010 року, досягнувши 1,3 млн.тон.

Таким чином, Україна почала експорту політику вирощування сої.

Рис.2.1. Динаміка обсягів вирощування, внутрішнього споживання та експорту соєвих бобів в Україні



Рис.2.2. Динаміка натуральних обсягів експорту соєвих бобів з України (в тонах) у 2005 - 2011 рр. (за даними Держмитслужби України [ ])

Рис.2.3. Динаміка сумарної вартості експорту соєвих бобів з України (в тис.доларів США) у 2005 - 2011 рр. (за даними Держмитслужби України [ ])



Рис.2.4. Динаміка митної вартості експорту соєвих бобів з України (в доларах США/ 1 тону) у 2005 - 2011 рр. (за даними Держмитслужби України [ ])

Рис.2.5. Коливання митної експортної вартості соєвих бобів (група 1201) з України (в доларах США/ 1 тону) у 2010 році в залежності від країни поставки (за даними Держмитслужби України [ ])



Рис.2.6. Коливання митної експортної вартості соєвих бобів (група 1201) з України (в доларах США/ 1 тону) у 2011 році в залежності від країни поставки (за даними Держмитслужби України [ ])

На рис.2.2 - 2.6 наведені результати проведених в курсовій роботі досліджень ефективності вибору Турції для експорту соєвих бобів з України. Як показує аналіз графіків, наведених на рис.2.2 - 2.6:

Натуральний обсяг експорту соєвих бобів в Турцію з рівня 150 тис.тон у 2006 року знизився до 37,4 тис.тон у 2011 році;

Рівень цін експортних контрактів на соєві боби в Турцію знаходиться на середньому рівні контрактів у всі країни світу з України;

Ціна 1 тони соєвих бобів в експортних контрактах з рівня 220$/ 1 тону у 2005 році зросла до 440$/1 тону у 2011 році, тобто практично в 2 рази;

При рівні закупочних цін на елеваторах «Нібулон» в Україні у 2011 році 3200 - 3400 грн./тону (400$ - 410$ /1 тону) [ ] рівень експортних цін 440$ / 1 тону є надто низьким і потребує оптимізації та додаткового аналізу.



Рис.2.7. Структура обсягів експорту соєвих бобів з України в розрізі країн поставки 2004 році (за даними Держмитслужби України [ ])

Рис.2.8. Структура обсягів експорту соєвих бобів з України в розрізі країн поставки 2010 році (за даними Держмитслужби України [ ])



Рис.2.9. Структура обсягів експорту соєвих бобів з України в розрізі країн поставки 2011 році (за даними Держмитслужби України [ ])

На рис. 2.7- 2.9 наведена структура обсягів експорту соєвих бобів з України в розрізі країн поставки у 2004 - 2011 рр. (за даними Держмитслужби України [ ]). Як показує аналіз графіків, наведених на рис.2.7- 2.9:

1. Якщо в 2004 році перші три місця в структурі експорту соєвих бобів займали:

Угорщина - 36,1%;

Турція - 25,1%;

Італія - 17,5%.

2. То у 2010 році перші чотири місця в структурі експорту соєвих займали:

Італія - 31,8%.

Турція - 19,9%;

Росія - 9,6%;

Єгипет -8,0%.

3. У 2011 році структура експорту соєвих бобів різко змінилась і на перше місце вийшов Іран, а структурна частка Турції різко знизилась

Іран - 28,2%;

Італія - 22,9%;

Єгипет - 14,3%;

Турція - 5,4%;

Таким чином, Турція поступово відмовляється від імпорту соєвих бобів з України, тобто контракт 2010 року ТОВ «Агроекспорт» немає перспектив розвитку на наступні роки.

2.3 Аналіз організації здійснення операцій ТОВ „Агроекспорт” при експорті

В табл.2.3 наведені основні показники доцільності вибору ТОВ «Агроекспорт» країни експорту - Турції та виду зовнішньоекономічного посередництва - комісійна зовнішньоекономічна діяльність.

Таблиця 2.3 Обґрунтування вибору країни експорту (Турції) та виду зовнішньоекономічної операції ТОВ «Украгроекспорт»

№ пор.	Фактори,що визначають вибір виду ЗЕД	Експорт	Лізензування	Іноземні інвестиції ( спільні підприємства виробничі філії)
Зовнішні чинники
Країна експорту
1	Низький потенціал обігу
2	Високий потенціал обігу	v		v
3	Монополістична конкуренція
4	олігополістична конкуренція	v
5	Низький виробничі витрати	v
6	Високі виробничні витрати
7	Обмежувальна політика щодо імпорту
8	Ліберальна політика щодо імпорту	v
9	Обмежувальна політика щодо іноземних інвестицій
10	Ліберальна політика щодо іноземних інвестицій	v		v
11	Невелика географічна відстань	v
12	Значна географічна відстань
13	Економіка, що динамічно розвивається	v
14	Економіка зі стагназційними процесами
15	Жорсткий валютний контроль
16	Ліберальна валютна політика	v
17	Довгострокові перспективи зниження курсу національної валюти	v
18	Довгострокові перспективи зростання курсу національної валюти
19	Незначні відмінності соціально-культорного середовища
20	Значні відмінності соціально-культорного середовища	v
21	Невисокий політичний ризик	v
22	Високий політичний ризик
Країна базування
23	Велика місткість внутрішнього ринку
24	Обмежана місткість внутрішнього ринку	v
25	Монополістична конкуренція
26	Олігополістична конкуренція	v
27	Низькі виробничі витрати	v
28	Високі виробничі витрати
29	Державна підтримка експорту	v
30	Обмеження на інвестиційну діяльність за кордоном
Внутрішні чинники
31	Диференційована продукція
32	Стандартизована продукція	v
33	Незначна необхідність після продажного обслуговування	v
34	Високотехнологічна продукція
35	Невисова потреба в адаптації продукції	v
36	Значна потреба в адаптації продукту до умов зарубіжного ринку
37	Обмежені ресурси
38	Високий ресурсний потенціл	v
39	Висока оцінка вищим рівнем управління значущості зарубіжної діяльності	v
40	Невисокий рівень залучення вищого рівня управління до управління зарубіжною діяльністю
Разом балів

Враховуючи, що ТОВ «Украгроекспорт» є малим підприємством та немає власних елеваторів та зернових терміналів для збереження та відгрузки зернових культур на експорт, оптимальним вибором є здійснення комісійних зовнішньоекономічних операцій по експорту сільхозпродукції комітентів - виробників в Україні.

ТОВ «Украгроекспорт» виконує зовнішньоторгівельні комісійні контракти по експорту соєвих бобів (походженням з України) в Турцію через комісійного посередника - нерезидента з Британських Вірджинських островів в 6 основних етапів (див.табл.2.4):

1. На першому етапі ТОВ «Украгроекспорт» заключає договори на комісійну реалізацію на експорт соєвих бобів з українськими виробниками

на умовах EWX - вивозу їх з складів (елеваторів) виробників для транспортування на зернові термінали портів Чорного моря (договір комісії - Додаток Б).

2. На другому етапі ТОВ «Украгроекспорт» заключає зовнішньоекономічний експортний договір з комісійним посередником - нерезидентом з Британських Вірджинських островів на поставку на умовах СРТ (погрузка після митного експортного очищення соєвих бобів з зернового терміналу порту України на транспорт покупця-нерезидента).

3. На третьому етапі ТОВ «Украгроекспорт» за рахунок власних коштів заключає договір з внутрішнім перевізником на доставку соєвих бобів з складів (елеваторів) виробників на зернові термінали портів Чорного моря (витрати ТОВ «Украгроекспорт» потім компенсуються за рахунок комітентів). Комітентам - власникам соєвих бобів надається поручництво ТОВ «Укагроекспорт» на партію товару, відправляємого на експорт, у вигляді авальованого банком-нерезидентом гарантійного листа покупця (комісійного посередника - нерезидента) та гарантійного листа банку, в якому обслуговується ТОВ «Украгроекспорт», про надходження до них акредитиву від банку комісійного посередника - нерезидента про гарантовану оплату зовнішньоекономічного договору поставки соєвих бобів згідно контракту.

4. На четвертому етапі, після зважування на зерновому терміналі порту України на Чорному морі та погрузки соєвих бобів на судно транспортування, зафрахтоване покупцем, ТОВ «Украгроекспорт» виставляє рахунок комісійному посереднику - нерезиденту на оплату партії відгружених соєвих бобів та надає йому транспортні документи (морський коносамент) про фактичну відгрузку соєвих бобів.

5. На п'ятому етапі, на протязі 30 днів після надання ТОВ «Украгроекспорт» рахунку на оплату та документів про відгрузку партії соєвих бобів, а також погодження претензій покупця по якості та, відповідно, ціні вигруженої в порту Турції партії експортованих соєвих бобів, комісійний посередник - нерезидент отримує у імпортера Турції опдату за імпортовані соєві боби та перераховує ТОВ «Украгроекспорт» суму, обумовлену експортним контрактом, розкриваючи наданий акредитив.

6. На шостому етапі, на протязі 10 днів з моменту отримання коштів, ТОВ «Украгроекспорт» перераховує кошти згідно контрактам комісії комітентам - резидентам України, одночасно представляючи їм митні документи по експорту, які є основою для отримання бюджетного відшкодування ПДВ комітентами.

7. На сьомому етапі ТОВ «Украгроекспорт» та комітенти-резиденти проводять уточнення по факту договорів комісії та погоджують остаточні протоколи розподілення доходів (рівень контрактної та преміальної оплати комісіонера) від експортної операції.

8. Фактично, враховуючи малотонажність внутрішнього комерційного флоту Чорного моря, перевезення контрактного обсягу соєвих бобів у 5 000 тон з портів України в порти Турції виконується за 2 - 5 рейсів, тобто строк виконання контракту поголжується на рівні 3 - 4 місяців, що, відповідно, регулює партіонність поставки соєвих бобів на зерновий термінал у порту України.

9. Одночасно, комісійний контракт дозволяє здійснити експорт соєвих бобів, власником яких є оптовий зернотрейдер - СП «Нібулон», а соєві боби знаходяться на його портових елеваторах в порту м.Миколаєва на умовах СІР.

Таблиця 2.4 Послідовність виконання зовнішньоторговельного комісійного контракту ТОВ «Украгроекспорт»

Стадія виконання ЗТК	Термін виконання кожної стадії
№ пор	Назва	Назва документів, що забезпечують виконання кожної стадії	Відповідно до умов ЗТК	Факт-но
1	2	3	4	5
1.	Попередні протоколи комісіонера ТОВ «Украгроекспорт»(Україна) та комісіонера „Наветті Лімітед” (Британські Вірджинські острови) про експорт соєвих бобів в Турцію	Протокол погодження цін Гарантійний лист банку-нерезидента
2.	Заключення ТОВ «Украгроекспорт» договорів на комісійну реалізацію на експорт соєвих бобів з українськими виробниками на умовах EWX - вивозу їх з складів (елеваторів) виробників для транспортування на зернові термінали портів Чорного моря	Договори комісії з резидентами	4 міс.	3 міс.
3.	ТОВ «Украгроекспорт» заключає зовнішньоекономічний експортний договір з комісійним посередником - нерезидентом з Британських Вірджинських островів на поставку на умовах СРТ - порт України	ЗЕД - договір експорту	3 міс	2 міс
4.	ТОВ «Украгроекспорт» заключає договір з внутрішнім перевізником на доставку соєвих бобів з складів (елеваторів) виробників на зернові термінали портів Чорного моря	Внутрішній договір перевезення	2 міс	1 міс
5.	ТОВ «Украгроекспорт» виставляє рахунок комісійному посереднику - нерезиденту на оплату партії відгружених соєвих бобів та надає йому транспортні документи (морсь-кий коносамент)	Комерційний рахунок Морський коносамент про відгрузку на експорт	10 днів	10 днів
6.	Комісійний посередник - нерезидент отримує у імпортера Турції опдату за імпортовані соєві боби та перераховує ТОВ «Украгроекспорт» суму, обумовлену експортним контрактом, розкриваючи наданий акредитив.	Розпорядження на розкриття акредитиву та оплату рахунку	1 міс	1 міс
7.	ТОВ «Украгроекспорт» перераховує кошти згідно контрактам комісії комітентам - резидентам України	Платіжні доручення Митні документи	10 днів	10 днів

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ „АГРОЕКСПОРТ” ПРИ ЕКСПОРТІ

3.1 Законодавче захисне регулювання експорту зернових культур з України у 2011 - 2012 рр

В травні 2011 року в Україні введені експортні мита на ряд зернових культур згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур» (пшениця, ячмінь, кукурудза) [ ].

Таблиця 3.1 Ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур [ ]

Код товару згідно з УКТ ЗЕД	Найменування товару	Ставка вивізного (експортного) мита
1001 10 00 90 1001 90 99 00	Пшениця і суміш пшениці та жита (меслин), полба	9 відсотків, але не менш як 17 євро за 1 тонну
1003 00 90 00	Ячмінь	14 відсотків, але не менш як 23 євро за 1 тонну
1005 90 00 00	Кукурудза	12 відсотків, але не менш як 20 євро за 1 тонну

З дня набрання чинності цим Законом [ ] товари, зазначені в табл.3.1, вилучені з режиму вільної торгівлі з іноземними державами, про що Кабінет Міністрів України у місячний строк інформує іноземні держави.

Розділ II цього Закону діє до 1 січня 2012 року.

Новим законопроектом (26.10.2011 року) передбачається:

- запровадження експортного мита на соєві боби (код згідно з УКТЗЕД 1201 00); насіння свиріпи або ріпаку (код згідно з УКТЗЕД 1205), олію соняшникову (коди згідно з УКТЗЕД 1512 11 91 00 та 1512 19 90 10);

- вилучення цієї продукції з режиму вільної торгівлі з іноземними державами;

- продовження терміну дії експортних мит, встановлених Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур” [ ] до 1 січня 2013 року.

Таблиця 3.2 Пропозиції про введення додаткових експортних мит на зернові культури в Україні [ ]

Код товару згідно з УКТЗЕД	Опис товару згідно з УКТЗЕД	Ставка вивізного (експортного) мита у відсотках митної вартості товару
1201 00	Соєві боби, подрібнені або неподрібнені	12 %, але не менш як 33 євро за тонну
1205	Насіння свиріпи або ріпаку, подрібнене або неподрібнене	9 %, але не менш як 15 євро за тонну
1512 11 91 00 1512 19 90 10	Олія соняшникова	10 %, але не менш як 84 євро за тонну

Таким чином, формування перспективних експортних контрактів ТОВ «Агроекспорт», яке спеціалізується в галузі експорту соєвих бобів, може наштовхнутись на потребу зниження економічної ефективності діяльності при введенні 12% експортного мита, що автоматично приведе до підвищення експортних цін на соєві боби з України на 13-14%, тобто на 52$ - 57$ за 1 тону.

Це може різко знизити конкурентоспроможність України на експортному ринку соєвих бобів в світі та потребує додаткового ретельного аналізу світової кон'юнктури - обсягів виробництва, обсягів та цін пропозиції. В цих умовах діяльність ТОВ «Агроекспорт» може стати економічно недоцільною, або підприємство втратить ринки збуту продукції.

3.2 Оцінка пропозицій конкурентного листа та перспективи розвитку експорту соєвих бобів в Україні

Світове виробництво [ ].

Соєві боби мають найбільшу частку у структурі світового виробництва олійних культур. За підсумками 2010/2011 МР вона становила 57%, тоді як ріпаку - 13%, а соняшнику - лише 8%.

Виробляють сою 75 країн, найбільшими з яких є Сполучені Штати Америки, Бразилія, Аргентина та Китай. За прогнозами Міністерства сільського господарства США, у 2011-2012 маркетинговому році (МР) виробництво сої становитиме 257 млн т, що менше в порівнянні з попереднім сезоном на 6,5 млн. тон.

Площа вирощування сої у світі має тенденцію до щорічного зростання, і, як наслідок, в новому сезоні буде більшою за всі періоди вирощування цієї культури. Вона сягатиме 104,1 млн га, що на 1,3 млн га більше у порівнянні з попереднім сезоном. Незважаючи на розширення посівної площі під цією культурою, урожайність очікується нижчою за попередній рік. На це вплинула надзвичайно спекотна погода в основних країнах виробниках. Так, тривала відсутність опадів у США зменшить прогнози виробництва на 8%, Бразилії - 3%, Китаї - 7% до рівня минулого року.

Зростання чисельності населення у світі забезпечує підвищений попит на сою та продукти її переробки, оскільки у країнах з низьким рівнем доходів населення вони використовуються як дешевий рослинний білок у харчуванні людей, а у розвинених країнах - як цінна білкова сировина в годівлі тварин.

За даними USDA, світове споживання сої матиме тенденцію до зростання. У новому сезоні попит на цю культуру становитиме 262 млн т, що більше в порівнянні з минулим сезоном на 4% та перевищує середньорічний показник за останні 10 років на 22%. Проте, на відміну від двох попередніх років, обсяги споживання сої перевищать її виробництво. Це негативно позначиться на світових кінцевих запасах. Наприкінці нового сезону вони становитимуть 61 млн т, що на 11% менше минулорічного.

Зменшення обсягів виробництва вплинуло на активність світової торгівлі. Обсяг експорту очікується на рівні 98 млн т, що на 7% більше в порівнянні з минулим роком. Загалом частка експорту сої стосовно обсягів його споживання становить 37%, що пояснюється значним задоволенням потреб світових споживачів саме соєвими бобами, а не продуктами їх переробки, якими є олія та шрот. Структура світового експорту сої розподіляється наступним чином: США - 39%, Бразилія - 37%, Аргентина - 12%, Парагвай - 6%, Канада - 3%. На інші країни доводиться 3% світового продажу.

Упродовж 2011 року на світових товарних біржах спостерігається зростання (за винятком окремих періодів) вартості соєвих бобів. Якщо в січні у США закупівельна ціна становила $426 за 1 тонну, то в липні підвищилася до $492/т. У цілому середні світові ціни 2010-2011 МР є вищими у порівнянні з попереднім сезоном на 30%.

Зменшення перехідних світових запасів сої сприятиме зростанню цін на олійному ринку. Якщо у США ціна серпневих ф'ючерсів на соєві боби з базисом поставки CIF сягала $583,8/т, то липневих 2011 року - $593,5/т. Оскільки вітчизняний ринок сої в Україні напряму залежить від тенденцій світового ринку, то внутрішні закупівельні ціни на сою теж можуть підвищуватися.

Вітчизняне виробництво [ ].

В Україні існують сприятливі кліматичні умови для вирощування сої, тому цілком логічним є те, що впродовж 20 років є розширення посівних площ та валових зборів. Тенденція до розширення площі і виробництва сої збереглася в останні роки. Якщо у 2005 році цю культуру вирощували на площі 422 тис. га, то у 2011 вона зросла до 1129 тис. Відповідно збільшувався й валовий збір, який у 2010 році становив 1,7 млн т, що в 2,7 разу перевищило рівень 2005 року. За прогнозами асоціації «Укроліяпром», у 2011 році планується зібрати 2 млн т. При цьому урожайність очікується на рівні 17,7 ц/га.

Таким чином, за обсягами виробництва сої Україна вийшла на провідні позиції серед країн європейського простору. Цього вдалося досягти за рахунок сприятливої економічної ситуації на ринку. Якщо у вересні 2010 року середні закупівельні ціни на сою становили 2,9-3,1 тис. грн/т, то через рік вони дійшли до 4 тис. грн/т. Існуючий рівень цін є привабливим як для виробників, так і споживачів сої.

Суттєве зростання посівних площ і валових зборів сої свідчить про її надзвичайно важливу роль в аграрному комплексі України. Соя приносить вітчизняним аграріям не лише позитивні господарські, а також економічні результати, зокрема, як високорентабельна культура. При дотриманні рекомендованих технологій вирощування та проведенні агротехнічних заходів досягається урожайність від 2,5 і вище т/га. Враховуючи витрати на 1 га 5,5-6,0 тис. грн, середню ціну реалізації 4,5 тис. грн/т, рентабельність виробництва сої становитиме понад 100%. Така прибутковість дає змогу повернути витрачені на вирощування культури кошти та додатково отримати 1 грн на кожну гривню, вкладену у її виробництво. Відтак, враховуючи стабільний попит на цю культуру у світі та Україні, економічні результати її вирощування у вітчизняних господарствах не будуть нижчими за показники попередніх років.

Після вступу до СОТ, за рахунок продажі української сої та продуктів її переробки в платоспроможні країни Західної Європи, Далекого і Близького Сходу, значно зросли валютні надходження в Україну. Країни Європи щорічно експортують до 30 млн. т сої, соєвої олії, шротів на суму понад $ 7 млрд. Соя українських сортів - натуральної селекції (не трансгенна ), що надає їй переваги на світовому ринку перед трансгенними сортами, що вирощуються в країнах Північної та Південної Америки ( США, Аргентина, Бразилія ). За даними українських вчених-селекціонерів сої американські сорти сої генетично модифіковані до 90 %.

Україна має свій “соєвий пояс” - територію країни, на якій стабільно і з високою ефективністю можливо вирощувати сою для внутрішніх потреб та на експорт в інші країни світу. До “соєвого поясу” України відносяться орні землі 17 областей, що складають біля 70% всіх земель, які знаходяться в сільськогосподарському обробітку.

Рис.3.1. Динаміка світових цін на соєві боби у 2007 - 2011 рр. [ ]

В табл.3.3 наведені форвардні ціни на контракти по поставці соєвих бобів основними світовими виробниками (США, Бразилія та Аргентина) в серпні 2011 роки на умовах FOB (порт країни походження) та з доставкою СIF ( порт Європи). Як показує аналіз даних, наведених табл.3.3, доставка соєвих бобів в порти Європи підвищує ціну FOB в портах американського континенту на 30$ - 40$ за 1 тону у порівнянні з максимальною ціною доставки сої з України 10$ pf 1 тону.

Таблиця 3.3 Форвардні ціни на сою основних світових експортерів та українських експортерів у 2011 році, USD/т [ ]

Товар/Происхождение/Условие поставки	Цена	Поставка	Дата
Соя USA, поставка CIF EU (порти Європи)	540	Oct11	24.08.2011
Соя Brasilia, поставка CIF EU (порти Європи)	567	Sep11	24.08.2011
Соєві боби, жовті №2, США, FOB Мексиканський залив, пропозиція	513	Okt11	24.08.2011
Соєві боби, жовті, Аргентина, FOB UpRiver	519	Okt11	24.08.2011
Соєві боби, жовті, Бразилія, FOB Паранагуа	517	Sep11	24.08.2011
Соєві боби, Україна, DAF (Україна-Білорусія)	495	Окт11	20.09.2011
Соєві боби, Україна, FOB (Україна - Миколаїв)	505	Окт11	10.09.2011

Рис.3.2. Котирування вартості соєвих бобів на біржі СВОТ ((Chicago Board of Trade), США) у вересні - листопаді 2011 року (еквівалент в грн./тону) [ ]



Рис.3.3. Закупівельна вартість соєвих бобів в Украні за пропозиціями зернотрейдера СП «Нібулон» у грудні 2010 - листопаді 2011 року ( грн./тону) [ ]

Як показує аналіз графіків, наведених на рис.3.1 - 3.3, вартість експортної ціни на соєві боби залежить від закупівельної ціни на сою в країнах - виробниках, яка традиційно знижується після збору врожаю сої в США (вересень) та Бразилії і Аргентині (жовтень). В цей час зернотрейдери заключають основну масу контрактів на експортний надлишок зібраного врожаю сої, при цьому внутрішні закупівельні ціни штучно занижуються зернотрейдерами для підвищення прибутку експортного продажу соєвих бобів з поставкою у лютому - березні наступного року.

Так, динаміка світових цін у 2010 - 2011 рр. на соєві боби (на прикладі цін CIF - поставки сої з США в порти Європи) становила:

09.2010 - 450 $/тону;

11.2010 - 520 $/тону;

01.2011 - 570 $/тону;

03.2011 - 550 $/тону;

05.2011 - 550 $/тону;

07.2011 - 540 $/тону;

09.2011 - 580 $/тону;

10.2011 - 480 $/тону;

11.2011 - 490 $/тону.

Таким чином, у листопаді 2011 року конкурентною ціною експорту соєвих бобів з України на умовах СРТ (порт Чорного моря) буде ціна не вище 480$/1 тону ( для експорту в Турцію - 10$/1 тону повна вартість транспортного перевезення Україна (CPT) - Турція(DDP)).

В той же час національний індекс закупівельних цін на сою в Україні, які пропонує найбільший зернотрейдер України СП «Нібулон» при поставці на його зернові термінали на 01.11.2011 року становить 3200 - 3400 грн./тону, тобто 400$ - 410$/1 тону.

Відповідно, прогнозний чистий прибуток при продажі на експорт української генетично немодифікованої сої по ціні 500$/1 тону становить до 70$ за тону, тобто рівень рентабельності експортних зернотрейдерів становитиме +17,1%. Для зернотрейдерів, які є власниками експортної сої додатковим прибутком будуть 20% бюджетного відшкодування ПДВ при експорті, для комісіонерів, згідно Податковому Кодексу України [ ], таке відшкодування відсутнє.

При введенні 12% експортного мита рівень прямої рентабельності експорту соєвих бобів знизиться до 6,8%, тобто комісіонери експорту соєвих бобів повинні будуть покинути ринок, на якому залишаться тільки власники сої з прямими контрактами на експорт + бюджетне відшкодування ПДВ.

ВИСНОВКИ

ТОВ «Агроекспорт» (49006, Україна, м. Київ, вул. Шмідта, 17) є класичним комерційним торгівельним посередником - комісіонером (оптовим зовнішньоекономічним зернотрейдером), який заключає подвійні договори:

договори комісії з агропідприємствами України - власниками соєвих бобів на комісійні операції їх продажу - це укладення однією стороною (комісіонером), за дорученням другої сторони (комітента), угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємовідносини регулюються договором. Комітент залишається до кінця власником товару, комісіонер не купує товару (він залишається власністю експортера - комітента);

зовнішньоекономічні договори на експорт комісійного товару, який є власністю комітента, з покупцем, причому для третьої сторони (покупця) стороною договору є комісіонер, а комітента він може і не знати. Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною, установленою комітентом, і ціною продажу.

Особливістю зовнішньоекономічних договорів, які заключає ТОВ «Украгроекспорт» є те (див. договір в Додатку А), що покупця в договорах представляє також комісіонер - нерезидент, але уже з боку реального нерезидента - покупця, при цьому країна комісіонера та реального покупця з країни імпорту не співпадають. При цьому комісіонер-імпортер, якщо замовлення йде від реального імпортера комісіонеру на купівлю в країні експортера товарів, називається індентом (indent). Він може бути закритим, якщо імпортер точно вказує в замовленні, де і що купити, або відкритим, якщо індент надає комісіонеру право вибору покупця.

Як показує аналіз даних, наведених в табл.2.1:

ТОВ «Украгроекспорт» відноситься до малих підприємств з обмеженою чисельністю персоналу (3-5), у яких офіційно сплачується високий рівень заробітної плати;

Обсяги комісійних валових доходів в ТОВ «Украгроекспорт» на фоні наслідків світової фінансової кризи 2008 року та різкого падіння попиту для сільхозпродукції України на експортних ринках з рівня 3,8 млн.грн. у 2008 році знизився до рівня 2,5 млн.грн. у 2009 році та залишився на рівні 2,4 млн.грн. у 2010 році;

Чистий прибуток ТОВ «Украгроекспорт» у 2009 році знизився з 2,25 млн.грн. (за 2008 рік) до 1,52 млн.грн. на фоні 2- кратного спаду експорту сільхозпродукції на фоні наслідків світової фінансової кризи 2008 року;

Чистий прибуток ТОВ «Украгроекспорт» у 2010 році додатково знизився в 2 рази з 1,5 млн.грн. (за 2009 рік) до 0,8 млн.грн. на фоні не відновлення попиту на світових ринках експорту сільхозпродукції України після світової фінансової кризи 2008 року.

Так, аналіз основного контракту ТОВ «Украгроекспорт» у 2010 році на поставку в Турцію 5 000 тон соєвих бобів на суму 14,6 млн.грн. (в еквіваленті) показав, що комісійна винагорода ТОВ «Украгроекспорт» за цей контракт склала 2,4 млн.грн., тобто рівень комісії склав 16,53% від вартості зовнішньоекономічного контракту, що є нижчим ніж отримані комітентами права на бюджетне відшкодування (20% від вартості ЗЕД експортного контракту).

Аналіз даних, наведених в табл.2.2, показує:

Якщо в 2008 році фактичний попит на експорт соєвих бобів в Турцію перевищив плановий рівень ТОВ «Украгроекспорт» на +25%%

то у 2009 - 2010 рр. фіксується значне падіння фактичного рівня попиту Турції на експорт соєвих бобів з України відносно планових рівнів ТОВ «Украгроекспорт»

Таким чином, ТОВ «Украгроекспорт» потрібна переорієнтація експорту.

Як показує аналіз динаміки обсягів вирощування, внутрішнього споживання та експорту соєвих бобів в Україні (рис.2.1):

Обсяг внутрішнього споживання сої в Україні застабілізувався на рівні 750 -790 тис.тон;

Стагнаційні процеси світової економіки внаслідок фінансової кризи 2008 року привели до зупинки рівня експорту сої з України у 2008 -2009 рр. на рівні 270 тис.тон;

У 2010 році обсяг експорту сої з України зріс практично в 3,3 рази, а обсяг експорту (900 тис.тон) перевищив обсяг внутрішнього споживання (750 тис.тон);

У 2011 році обсяг експорту сої зріс практично на 45% відносно рівня 2010 року, досягнувши 1,3 млн.тон.

Таким чином, Україна почала експорту політику вирощування сої.

На рис.2.2 - 2.6 наведені результати проведених в курсовій роботі досліджень ефективності вибору Турції для експорту соєвих бобів з України. Як показує аналіз графіків, наведених на рис.2.2 - 2.6:

Натуральний обсяг експорту соєвих бобів в Турцію з рівня 150 тис.тон у 2006 року знизився до 37,4 тис.тон у 2011 році;

Рівень цін експортних контрактів на соєві боби в Турцію знаходиться на середньому рівні контрактів у всі країни світу з України;

Ціна 1 тони соєвих бобів в експортних контрактах з рівня 220$/ 1 тону у 2005 році зросла до 440$/1 тону у 2011 році, тобто практично в 2 рази;

При рівні закупочних цін на елеваторах «Нібулон» в Україні у 2011 році 3200 - 3400 грн./тону (400$ - 410$ /1 тону) [ ] рівень експортних цін 440$ / 1 тону є надто низьким і потребує оптимізації та додаткового аналізу.

На рис. 2.7- 2.9 наведена структура обсягів експорту соєвих бобів з України в розрізі країн поставки у 2004 - 2011 рр. (за даними Держмитслужби України [ ]). Як показує аналіз графіків, наведених на рис.2.7- 2.9:

4. Якщо в 2004 році перші три місця в структурі експорту соєвих бобів займали:

Угорщина - 36,1%;

Турція - 25,1%;

Італія - 17,5%.

5. То у 2010 році перші чотири місця в структурі експорту соєвих займали:

Італія - 31,8%.

Турція - 19,9%;

Росія - 9,6%;

Єгипет -8,0%.

6. У 2011 році структура експорту соєвих бобів різко змінилась і на перше місце вийшов Іран, а структурна частка Турції різко знизилась

Іран - 28,2%;

Італія - 22,9%;

Єгипет - 14,3%;

Турція - 5,4%;

Таким чином, Турція поступово відмовляється від імпорту соєвих бобів з України, тобто контракт 2010 року ТОВ «Агроекспорт» немає перспектив розвитку на наступні роки.

ТОВ «Украгроекспорт» виконує зовнішньоторговельні комісійні контракти по експорту соєвих бобів (походженням з України) в Турцію через комісійного посередника - нерезидента з Британських Вірджинських островів в 6 основних етапів (див.табл.2.4):

1. На першому етапі ТОВ «Украгроекспорт» заключає договори на комісійну реалізацію на експорт соєвих бобів з українськими виробниками на умовах EWX - вивозу їх з складів (елеваторів) виробників для транспортування на зернові термінали портів Чорного моря (договір комісії - Додаток Б).

2. На другому етапі ТОВ «Украгроекспорт» заключає зовнішньоекономічний експортний договір з комісійним посередником - нерезидентом з Британських Вірджинських островів на поставку на умовах СРТ (погрузка після митного експортного очищення соєвих бобів з зернового терміналу порту України на транспорт покупця-нерезидента) - Додаток А).

3. На третьому етапі ТОВ «Украгроекспорт» за рахунок власних коштів заключає договір з внутрішнім перевізником на доставку соєвих бобів з складів (елеваторів) виробників на зернові термінали портів Чорного моря (витрати ТОВ «Украгроекспорт» потім компенсуються за рахунок комітентів). Комітентам - власникам соєвих бобів надається поручництво ТОВ «Укагроекспорт» на партію товару, відправляємого на експорт, у вигляді авальованого банком-нерезидентом гарантійного листа покупця (комісійного посередника - нерезидента) та гарантійного листа банку, в якому обслуговується ТОВ «Украгроекспорт», про надходження до них акредитиву від банку комісійного посередника - нерезидента про гарантовану оплату зовнішньоекономічного договору поставки соєвих бобів згідно контракту.

4. На четвертому етапі, після зважування на зерновому терміналі порту України на Чорному морі та погрузки соєвих бобів на судно транспортування, зафрахтоване покупцем, ТОВ «Украгроекспорт» виставляє рахунок комісійному посереднику - нерезиденту на оплату партії відгружених соєвих бобів та надає йому транспортні документи (морський коносамент) про фактичну відгрузку соєвих бобів.

5. На п'ятому етапі, на протязі 30 днів після надання ТОВ «Украгроекспорт» рахунку на оплату та документів про відгрузку партії соєвих бобів, а також погодження претензій покупця по якості та, відповідно, ціні вигруженої в порту Турції партії експортованих соєвих бобів, комісійний посередник - нерезидент отримує у імпортера Турції оплату за імпортовані соєві боби та перераховує ТОВ «Украгроекспорт» суму, обумовлену експортним контрактом, розкриваючи наданий акредитив.

6. На шостому етапі, на протязі 10 днів з моменту отримання коштів, ТОВ «Украгроекспорт» перераховує кошти згідно контрактам комісії комітентам - резидентам України, одночасно представляючи їм митні документи по експорту, які є основою для отримання бюджетного відшкодування ПДВ комітентами.

7. На сьомому етапі ТОВ «Украгроекспорт» та комітенти-резиденти проводять уточнення по факту договорів комісії та погоджують остаточні протоколи розподілення доходів (рівень контрактної та преміальної оплати комісіонера) від експортної операції.

8. Фактично, враховуючи малотонажність внутрішнього комерційного флоту Чорного моря, перевезення контрактного обсягу соєвих бобів у 5 000 тон з портів України в порти Турції виконується за 2 - 5 рейсів, тобто строк виконання контракту погоджується на рівні 3 - 4 місяців, що, відповідно, регулює партіонність поставки соєвих бобів на зерновий термінал у порту України.

9. Одночасно, комісійний контракт дозволяє здійснити експорт соєвих бобів, власником яких є оптовий зернотрейдер - СП «Нібулон», а соєві боби знаходяться на його портових елеваторах в порту м.Миколаєва на умовах СІР.

Новим законопроектом (26.10.2011 року) передбачається:

- запровадження експортного мита на соєві боби (код згідно з УКТЗЕД 1201 00); насіння свиріпи або ріпаку (код згідно з УКТЗЕД 1205), олію соняшникову (коди згідно з УКТЗЕД 1512 11 91 00 та 1512 19 90 10);

- вилучення цієї продукції з режиму вільної торгівлі з іноземними державами;

- продовження терміну дії експортних мит, встановлених Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур” [ ] до 1 січня 2013 року.

Таким чином, формування перспективних експортних контрактів ТОВ «Агроекспорт», яке спеціалізується в галузі експорту соєвих бобів, може наштовхнутись на потребу зниження економічної ефективності діяльності при введенні 12% експортного мита, що автоматично приведе до підвищення експортних цін на соєві боби з України на 13-14%, тобто на 52$ - 57$ за 1 тону.

Це може різко знизити конкурентоспроможність України на експортному ринку соєвих бобів в світі та потребує додаткового ретельного аналізу світової кон'юнктури - обсягів виробництва, обсягів та цін пропозиції. В цих умовах діяльність ТОВ «Агроекспорт» може стати економічно недоцільною, або підприємство втратить ринки збуту продукції.