Журнальна періодика як сегмент для інвестування

Вибух у розвитку електронних медіа. Розвиток журнальної періодики. Тенденції українського журнального ринку. Альтернатива журнальній друкованій періодиці. Журнальна періодика у Вінниці та сучасна ситуація на ринку масових популярних журналів.

Рубрика Журналистика, издательское дело и СМИ
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 27.06.2013
Размер файла 72,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

На тему: «Журнальна періодика як сегмент для інвестування»

ВСТУП

Кожного року в Україні реєструється все більше нових журнальних видань. Проте лише одиниці досягають успіху, їх своєчасно купує читач, а переважна більшість на вітчизняному ринку не затримуються і невдовзі зникають. Існує безліч причин такого розвитку подій: низька якість запропонованого продукту, нераціональне фінансування, невдалі маркетингові стратегії, а також хибний вибір тематики журналу. Якщо до перших трьох випадків можна підібрати по індивідуальній правильній моделі, то говорячи про тематичний вибір видання можна отримати єдину формулу успіху для початкових етапів.

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що журнальна періодика є привабливим сегментом для інвестування. Хоча на перший погляд здається, що «журнальна справа» є не надто прибутковим бізнесом. Порівнюючи кількість і різнобарвність тематик вітчизняних та зарубіжних видань, можна виявити, що в останніх у десятки разів більше напрямів. А у нас чимало галузей не мають журнальної періодики, а якщо мають то неналежної якості. Наприклад, слабка конкуренція простежується у вузькоспеціалізованих та корпоративних виданнях.

У розвинених країнах в багатьох великих компаніях популярні корпоративні журнали, які ознайомлюють потенційних клієнтів із власним продуктом або діяльністю, цим же сприяють духу єдності всередині компанії. В Україні лише починають переймати цей досвід, отже корпоративні видання мають великі перспективи у майбутньому. Говорячи про вузькоспеціалізовану закордонну періодику, потрібно зауважити що видавці приділяють увагу майже кожному хобі та діяльності читача.

Америка входить до числа цих країн, а тому в ній існують видання про релігію та різні релігійні погляди, колекціонування, про догляд за котами, домашніми карпами. Без усіляких зусиль можна знайти журнали для тих хто грає у гольф, полюбляє велосипеди, турбується зміною кліматичних умов. А тому про журнали більш загального характеру можна і не говорити.

Дослідницьке питання - визначити, чи Вінниця є містом у якому перспективно мати журнальний бізнес.

Розділ 1. Журнальна періодика

Початок 21 століття став вибуховим розвитком для електронних медіа - супутникове та кабельне телебачення суттєво покращило якість сигналу, що дало змогу глядачу отримати доступ до каналів будь-якої країни. Мережа інтернет, що є невичерпним джерелом інформації. Інновації у сфері радіо, яке можна тепер слухати не лише через приймач, а й в інтернеті. Порадувало також кіно, з новими спец ефектами та приголомшливою комп'ютерною графікою.

Спостерігаючи за усіма цими нововведеннями, які захоплюють та дають можливість не виходячи з квартири знайомитись із світом, навчатись чомусь новому, журнал не тільки продовжує існувати, але й вказує на свою перспективність. На сьогоднішній день журнальна індустрія є розвинутою. У світі випускається велика кількість журналів як для масового споживача, так і для спеціалістів у різних галузях. Нараховується близько ста різновидів журналів, в свою чергу вони поділяються на підвиди. Наприклад журнали спортивного спрямування поділяється на видання що спеціалізуються на футболі, тенісі, хокеї тощо. Статистичні дані нам показують, що спільна кількість назв журналів у світі сягає 87 500 [25; 50]. Задля того щоб збагнути у чому полягає подібна успішність журналу, потрібно розглянути особливість та унікальність даної періодики.

Визначено усіма маркувати терміном журнал періодичне, а віднедавна й електронне видання, що вміщує статті та матеріали з різноманітних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, опубліковує літературні та публіцистичні твори, зображення та фотоматеріали [2].

Порівнюючи з газетою, яка спрямована на оперативне інформування, журнали дають можливість більш детально і за довший термін охопити події суспільства, політики, культурного та наукового життя [3; 205]. Тобто, основною відмінністю журналу від газети є те, що перший є більш аналітичним виданням.

Проте не лише за змістом можна орієнтуватись на особливість журналу, цікавий дизайн, що можна охарактеризувати як більш креативним ніж у конкурентів, використання якіснішого паперу, ширшу палітру фарб, більш зручний формат журналу, який зазвичай менший ніж у газети. Вузька спеціалізація, різноманіття якої у рази переважає над газетами тематичного спрямування . Чітко визначена цільова аудиторія, використання фото знаменитостей за для створення або підтримання іміджу .

Тривалість існування є теж однією з типових ознак журналу, бо у порівнянні з газетою, триває найдовше. На протязі тижня чи місяця, все залежить від того як часто друкується видання, екземпляр читають і перечитують. Більшість читачів навіть зберігають примірники журналів тривалий час, щоб згодом знову переглянути цікаві публікації. До цього ж потрібно зауважити, що зазвичай один екземпляр читає декілька осіб. Як показує статистика, в Українських сім'ях один примірник читає майже у п'ять разів більше читачів, порівнюючи з газетою. А що стосується регіонів України, так нормою вважається коли один екземпляр журналу читають від десяти і більше осіб [4;3]. Тому видання такого типу мають більший вплив на читача, порівнюючи з іншою періодикою.

Останніми десятиліттями журнал суттєво змінився, змінились і технології його виробництва, комп'ютеризація поліграфії створила революцію. Комп'ютерна верстка дозволила дизайнерам експериментувати з оформленням номеру, відразу роздруковувати потрібні макети на принтері, виконувати правки і зміни. До того ж вартість програмного забезпечення стала доступною. Звичайно, для певних операцій як і раніше потрібні значні вклади і участь потужних типографій, та все таки еволюція на стації передруку принесла з собою не тільки зручності та ефективність роботи, але й економію коштів.

Нинішні часописи стали символізувати «стиль життя», тому що журнал є відображенням, у якому читач повинен побачити себе, та свій образ життя. І видавець стає диктувати, пропагувати той чи інший, але обов'язково позитивний стиль життя. Знайти цей особливий та індивідуальний стиль, є головною задачею видавця.

Виготовлення журналів являє собою сферу з високим рівнем конкуренції, й при цьому здатні постійно роздроблюватись, освоюючи все нові сфери на читацькому ринку й не змінювати свою привабливість для рекламодавців. Для них журнал, це найвигідніше місце для розміщення реклами. Порівнюючи рекламу на телебаченні чи на радіо, де споживачі продукту є із різними хобі, читачі журналу це вузька категорія для кожного видання, а тому реклама потрапляє до « потрібного споживача» [5]. У більшості журнальних видань є власна визначена аудиторія - жінки, чоловіки, батьки, автомобілісти, фотографи і ще багато інших груп [6]. Діапазон журналів для жінок, настільки різноманітний і численний, що рекламодавець може обирати свою потенційну аудиторію безпомилково - за віком, за інтересами тощо. До того ж, дослідження показують, що читач який ознайомлений із виданням та купує його регулярно, і надалі буде його читати. Такого не скажеш, наприклад про телеглядачів, які зазвичай перемикають з каналу на канал, з однієї програми на іншу.

Невід'ємним атрибутом журнальної справи є прибуток, що отримує видавець. На сьогодні існує три основних джерела збагачення - продаж журналу, отримання грошей від реклами, а також виготовлення непрофільної продукції для журналу. Найбільший прибуток журнал отримує завдяки рекламі, але це джерело залежить від різних зовнішніх чинників - конкурентна спроможність видання, стан економіки, динаміка тиражування тощо. Більш стабільним джерелом прибутку є продаж власної продукції.

За для економії коштів та збільшення прибутковості, видавець може збільшити ціну на видання або розцінки на рекламу. Проте потрібно завжди шукати золоту середину між цими двома можливостями. Зрозуміло, що підвищення ціни на журнал значно понизить тираж, так само як і рекламодавець буде проти підвищення цін на рекламу. Потрібно бути дуже обережним, підвищуючи ціни, оскільки вища ціна на журнал може спричинити ланцюгову реакцію : читач обере більш доступне видання, тираж журналу зменшиться, і із зменшенням тиражу із журналу підуть рекламодавці [7]. У цей час «противники» не втрачають час дарма, варто журналу забаритися, втратити свою економічну привабливість як для читачів, так і для рекламодавців, його місце займе конкурент.

Класифікувати видання допомагає практичне їх вивчення. Воно передбачає пошук типологічних ознак та характеристик. Цей аналіз включає в себе такі складові: класифікацію за тематичною спрямованістю, визначення типологічних ознак журналів та складання логічної класифікаційної моделі. Саме класифікація дозволяє поділити велику кількість журналів на класи, підкласи, групи, підгрупи, для того щоб визначити, до якої з них належить те чи інше видання, його основні відмінності та загальні риси.

Існує безліч способів типологізації журнальної періодики. Найпоширеніший з них визначити за такими ознаками : періодичністю - видання можуть виходити щотижня, щомісяця, що два місяця, щоквартально, щорічно. За географією - міжнародні, національні, регіональні і міські. За змістом - громадсько - політичні, бізнесового спрямування, культурні, спортивні, музичні, еротичні, дитячі, комп'ютерні тощо. За читацьким призначенням - для жінок, для чоловіків, для батьків, для молоді, для дітей тощо [8]. За для кращого розуміння подальшого поділу кожного з типів журнальної періодики, оглянемо для прикладу типологічні особливості українських ділових журналів, які являють собою одну з найперспективніших сегментів українського ринку преси.

Головною функцією ділових журналів є інформаційне та аналітичне забезпечення споживачів для покращення їх фінансового стану. Вони покликані проводити аналіз головних подій в країні, що потенційно можуть мати вплив на економіку, а також тлумачити політичний сенс економічних подій, поширюючи діловий досвід. За типом інформації вони поділяються на універсальні, спеціалізовані, відомчі та корпоративні. Ділова тематика може охоплювати: економічну і статистичну інформацію (демографічну, соціальну та числову економічну); комерційну - інформацію про компанії (фінансове становище, продукцію, зв'язки та ін.); біржову та фінансову інформацію (курси валют, котирування цінних паперів тощо).

Читачами подібних журналів є політики, особи, що працюють у економічній галузі чи бізнесу. Вікова категорія читачів складає осіб від 30 до 40 років з середнім та високим достатком. Особливою рисою цих видань є тяжіння до аналітики . При цьому інформативність є найважливішою для таких журналів.

1.1 Розвиток журнальної періодики

Честь створення першого в історії журналу належить як відомо Франції. Засновником «Journal des Savants», що з'явився в січні 1665 року першого в історії друкованого журнального видання став радник паризького парламенту Дені де Сало [9]. Він був першим, хто визнавав за необхідне висвітлювати найбільш визначні події, що відбувалися в світі науки. З часом, розширивши тематичні кордони, щотижневий журнал розповідав читачам не тільки про досягнення в галузі науки, але й про нові книги, що виходять у Європі, про культуру, друкував некрологи відомих людей, зазначаючи їх досягнення і біографію. Визначальною ознакою видання був інтерактивний контакт з читачами.

Переважна більшість людей не цікавилась журналом, тому що вважали що він призначений лише для освідчених. У 1675 році журнал перейшов до рук абата де ля Рокі, який визнав необхідним додати до назви наступний підзаголовок: «Коротка збірка про все дивовижне, що відбувається в природі, і про всі найцікавіші відкриття в науці і мистецтві». Таким чином розширився контент видання та вдалося привернути до журналу більш широку аудиторію.

Це історія створення першого журнального періодичного видання. Вже наприкінці XVII століття у Франції, колисці журнальної преси, нараховувалося більш ніж 50 журналів переважно наукового і літературознавчого спрямування. А як же почали виникати і ділитися на тематики послідовники «Journal des Savants»?

Спочатку більшість журналів були загально - тематичними. Хоча популярність таких видань вже давно пройшла, про них варто згадати, аби побачити, який вклад вони зробили в журнальну культуру, а також зрозуміти чому цей напрямок практично не може існувати в сучасні часи. З'явившись на початку ХІХ століття, загально - тематичні журнали були дуже популярними і виходили у світ мільйонними тиражами[10; 59]. На їх шпальтах публікувалися статті на загальні теми, було чимало різноманітних не пов'язаних між собою рубрик, в той час як аудиторія не мала чітко окреслених кордонів. Не було виділено ні вікових, ні статевих груп, журнали передбачалися для всіх. В західних країнах важливою ознакою видання були комікси, якими шалено захоплювалися читачі. Тиражі таких відомих журналів як Everybody's та John Bull (Великобританія) сягали 1 млн. примірників, в США ця цифра помножувалася в декілька разів.

Значну популярність видавці мали за рахунок низької вартості продукту. Наприклад, журнали McClure's (1893, США) та Munsey's Magazine (1897, США) коштували 10 - 15 центів. Але з приходом телебачення люди обрали рухливу картинку замість статичної. Аби наздогнати телебачення і відвоювати свого читача, видавці журналів почали шукати формулу стилю життя тієї аудиторії, яку можна буде успішно запропонувати рекламодавцю. Освічений рекламодавець розумів, що він може розміщувати свої повідомлення на телебаченні або в газеті, але це б зачіпало широкий спектр споживачів. Звертаючись до журналу, він влучав у конкретні мішені. Таким чином, журнали почали дробитися, виокремлюючи певну цільову аудиторію та більш-менш конкретизовану тематику, віддаляючись від загальнотематичних видань.

Як і на кожне правило, в сьогоденній ситуації із загально -тематичними журналами існують свої виключення. Так, в Британії та Америці продовжують читати Reader's Digest, у Франції Paris Match, і Stern в Німеччині [11]. Це, напевно, дині журнали, що продовжують втілювати у собі ідею видання загальнотематичного спрямування. Можливо, це і є виключення, яке лише підтверджує правило.

Поява чоловічих журналів внесла новий промінь у розвиток періодики. Мода на чоловічі журнали з'явилася у Британії, з першим журналом чоловічого спрямування The Gentlemen's Magazine, що вийшов у Лондоні в 1731 році[12 ; 141]. Пізніше друкувалося чимало видань для чоловіків, на кшталт, Gentleman's Magazine of Fashion, Fancy Clothes, Man about Town, Gentleman's Pictorial, The Gentleman (A Cosmopolitan Journal), з назв яких видно, що всі вони в першу чергу фокусувалися на моді, соціальному житті і важливості бути чоловіком. В середині минулого століття набули популярності чоловічі кишенькові журнали, які містили переважно гумористичний зміст. Але раптом періодика для чоловіків зникла - не стільки, мабуть, через нестачу читачів, скільки у зв'язку зі злиттям компаній, що відбувалися у видавничому бізнесі тих часів.

У вісімдесяті роки ХХ століття чоловіча тематика отримала нове обличчя. Загально тематичні видання почали відокремлюватись за інтересами: машини, еротика, гумор, музика, тощо. Не можна сказати, що це були виключно чоловічі тематики, оскільки такі теми як мода, кіно, подорожі та інші цікавили і жінок, але певний чоловічий нахил у подачі матеріалів все ж таки існував. З появою американського GQ та британського Esquire видавці зрозуміли, що у суспільстві цих країн існує голод на якісні чоловічі видання. З шаленою швидкістю з'являються і такі журнали як Loaded, Maxim, Men's Health [13].

Але всі рекорди по тиражах як чоловічих, так і жіночих журналів побив FHM. Сьогодні ці 6 журналів розходяться тиражем більш ніж 2 млн. примірників лише в Британії та Америці. Так був розвіяний міф, що чоловіки не читають журналів, не присвячених спорту або різним хобі.

Журнали для жінок з'явились набагато пізніше. Хоч їх появу і приписують кінець ХVIII століття, першим «справжнім» виданням для жінок став американський Ladies' Magazine, що вийшов у 1828 році [14]. Основними темами, що висвітлювалися, чи навіть пропагувалися у журналі були боротьба за жіночі права, а також заклик до слабкої статі ставати шкільними вчителями. Тиражі видання були дуже великими для того часу і сягали 40 000 щомісяця. Наприкінці ХІХ століття почали з'являтися масові жіночі журнали, які були приблизно такими, як ті, що ми звикли бачити сьогодні.

В 50-і та 60-і роки минулого століття почала з'являтися реальна конкуренція між жіночими виданнями. Тенденцією 70-х стало фокусування публікацій на жінках, які займаються кар'єрою. Видання відображали зміни у сприйнятті ролі жінок у суспільстві. Стрімке зростання різних назв жіночих видань пояснюється й зацікавлення рекламодавців жіночою тематикою, які по сьогоднішній день вбачають у жінках найбільшого споживача товарів. Не дивно, що саме жіночі журнали збирають найбільші рекламні бюджети. Наприклад, наприкінці 2004 року в Німеччині налічувалося 64 жіночих журнали, серед яких були 35 щотижневих, 6, що виходять раз в два тижні і 23 щомісячних. Їх сукупний тираж. склав 13 млн. екз. Два жіночих видання входять в десятку найбільш високотиражних журналів Німеччини: Bild der Frau з аудиторією в 5,48 млн. читачів і Neue Post, які мають 3-х мільйонну аудиторію [15]. Жіночі журнали в Німеччині належать до виду публічних видань, оскільки за своїм редакційним і рекламним змістом вони орієнтуються на широку публіку незалежно від професії, соціального положення, політичної або релігійної приналежності. В минулому столітті почали виходити молодіжні видання. «Молодіжною аудиторією» вважають людей у віці 12-20 років. Ці читачі, як ніякі інші, мають низку певних особливостей, на які треба зважати. Теми, на котрі звертає увагу молодь, з віком змінюються. Наприклад, в 16-17 років найбільш читаними рубриками є музичні, про моду і кіно, у старшої молоді (18-20 років) на перше місце виходить тема кіно і життя відомих людей [16].

У молодого покоління дуже високий інтерес викликають комп'ютери, відповідно, досить велика молодіжна аудиторія у, здавалося б, далеко не профільних журналів, які присвячені комп'ютерній тематиці. Що стосується дозвілля молодих людей, то використання комп'ютера й Інтернету істотно перевищує показники решти варіантів проведення часу. Комп'ютером користуються близько 62% молоді [17]. Молоді люди ходять в кіно і на дискотеки, відвідують салони краси. Логічно, що популярність салонів збільшується з віком - в молоді роки на це просто немає грошей. Так само змінюється й зацікавленість у певних тематиках.

Аби виявити найпрофільнішого читача тієї або іншої групи друкованих видань у випадку з молодіжною пресою виникає одвічне питання - «що було першим: курка або яйце?». Відомо, що переважна більшість молодіжних видань орієнтована перш за все на дівчат. Відповідно, велику частину читачів молодіжної преси складають саме вони. Проте і чоловіки мають цілком виражену характеристику, при цьому їх центр тяжіння зміщений - вони не читають глянцеві журнали і журнали про відомих людей, а захоплюються комп'ютерними виданнями.

Особливе місце у журнальному видавництві займає дитячий жур -нал. Хоч перші дитячі журнали почали з'являтися значно раніше, розквітом цього напрямку вважається початок ХХ століття, яке було відмічено пильним інтересом суспільства і мистецтва до дітей, до світу дитинства як самодостатньої системи цінностей і образів. Розквіт відбувався, зокрема, у виробництві дитячої іграшки, за яке беруться кращі майстри і художники. Справжній ренесанс переживає й література для дітей [18]. Дитячі журнали стали абсолютно самостійним і особливим типом журналістики. Їх ніяк не можна порівнювати з типом журналу для дорослих. У дитячому журналі не можна гнатися за злободенністю, але в той же час не можна дивитися на нього як на просту збірку випадкових статей чи хрестоматію. Журнал для дітей став слугувати помічником школі й батькам. І найцікавіше навіть не у факті існування дитячих журналів в такій різноманітності, що була на початку ХХ століття, а у тому, що все це було активно сприйнято суспільством: купувалося, читалося, обговорювалося [39]. Суспільство зацікавилося світом дітей. Стало з'являтися розуміння, що дитинство це не просто етап на шляху до дорослого життя, а особливий феномен, який можна і потрібно вивчати, що виховання -- це майбутнє суспільства.

Основним призначенням дитячих журналів було викликати в своїх читачах осмислене відношення до життя, що їх оточує, розвивати в них естетичний смак і допитливість, направляти живі здібності дитини на вірний шлях доброї моральності і корисної праці, виховувати в дітях любов до батьківщини і до всього людства, наочними прикладами з історії і життя чудових людей, готувати дітей до корисної діяльності і розумного сімейного життя, а науково-популярними відомостями розширювати їх розумовий кругозір. Головне завдання дитячого журналу і його редакції бути керівниками дітей, їх товаришами і співбесідниками в кращому сенсі слова. Соціалізація юного покоління - найважливіша функція дитячого журналу в суспільстві по сьогоднішній день. Читаючи періодично «свій» журнал, що освітлює все, що, так або інакше, пов'язано з їх переживаннями, діти відчувають, що їх внутрішній світ не самотній і не стоїть відокремлено. Тому в дитячому журналі важливі не тільки самі факти і виводи, скільки барвистість цих фактів та яскравість образів.

У 1923 вийшов у світ ще один тип періодики для пристрасних читачів журналів, інформаційно-новинарний, або, як ми зараз звикли називати, інформаційно-аналітичний. Американський The Time став першим успішним виданням, в якому йшлося про національні і зарубіжні новини. Журнал робив читачів інформованими, надаючи їм перспективу розуміння світових подій.

Через 7 років він вже став прибутковим, а ще через три роки в нього з'явилися конкуренти, Newsweek і U.S. News World Report.

Особливістю журналів, які висвітлюють новини є те, що часто їх матеріали використовують прямо чи опосередковано (посилаючись на журнал) інші медіа: радіо, телебачення та видання. З розвитком приватних форм власності набувають популярності ділові видання. Сьогодні вони поділяються на загальноділові та спеціалізовані для керівників. На сторінках загальноділових журналів розповідається про технології сучасного бізнесу, про актуальні проблеми бізнесу, про те, чому і де вчитися, як ефективно і з найменшими втратами управляти компанією, ситуацією, конкурентами, ринком і бізнесом [20].

В таких виданнях можна знайти аналітичні матеріали, огляди і рейтинги в області економіки й бізнесу, фінансів та інвестицій, інформацію про події у вітчизняній та світовій економіці, біографії відомих підприємців тощо. Відомими журналами цього спрямування є The economist, Business Week, «Эксперт», «Профиль», «Бизнес» та інші.

Основні теми, що висвітлюються у спеціалізованих виданнях для керівників - управління ресурсами і організаційними процесами, формування корпоративних цінностей і організаційної культури, зони ризиків, стратегічні схеми, керівницька компетентність. Тут часто можна зустріти практичні приклади рішення проблемних ситуацій в компаніях, аналітичні статті, матеріали з маркетингу, практиці корпоративного управління і роботи з персоналом, побудові відносин з партнерами, клієнтами й інвесторами [21]. Серед відомих зарубіжних спеціалізованих видань для керівників: McKinsey Quarterly, Strategy & Business, «Экономические стратегии», тощо. Все більшого розвитку набувають нішеві журнали. Єдиного визначення нішевих видань (special interest) не існує. До них відносять ті видання, що розраховані на різнорідну аудиторію, тобто без визначеної статі чи роду занять, але обмежену певною тематикою, яка свідомо не може бути цікавою всім читачам преси [22]. Серед поширених вузькоспеціалізованих видань є спортивні, наприклад, журнали про футбол, баскетбол, хокей, музичні, які в свою чергу можуть поділятися на такі, що висвітлюють різні музичні напрямки тощо. Це можуть бути й видання, присвячені кінному спорту, антикваріату чи металургії. Головне, що в певній тематиці є зацікавлене коло людей.

Нішевість, визначає високу силу дії контента журналу і реклами на аудиторію. Видавці в один голос готові доводити це твердження: «Реклама у вузькотематичних виданнях значно ефективніша за рекламу на ТБ і в масовій пресі», оскільки ставлення, наприклад, читачок журналів про в'язання до будь-якої, у тому числі і рекламної інформації, має істотно більшу довіру. Вона опосередкована інтересом до самої тематики і до улюбленого журналу, який ніколи не викидається, а зберігається вдома і використовується впродовж багатьох років.

Підтвердженням успішності нішевих журналів може слугувати теорія The Long Tail, яка стверджує, що продукти, які мають низький попит або низькі прибутки, можуть стати конкурентоспроможними за рахунок створення власної ніши і за наявності ринку збуту, тобто потенційних споживачів. Важливо, що цей, нішевий ринок, є більшим ніж масовий, бо він може дробитися, звужуючи спрямованість і все чіткіше виділяючи свого споживача [23]. Ця теорія є істиною і для видань. Вузька спеціалізація журналу має свою конкретну аудиторію, навіть якщо і меншу, ніж в масових журналах, але більш привабливу для багатьох рекламодавців. Таким чином, грамотно створені нішеві видання мають світле майбутнє.

Останнім часом журнали служать не лише людям з певними інтересами, але й компаніям. Спочатку на Заході, а тепер і внас почали з'являтися корпоративні видання, або СР (від англ, corporate publishing), які дозволяють власникам безпосередньо звертатися до читачів, надавати галузеву інформацію, просувати торгову марку, розвивати імідж компанії і формувати одночасно лояльність співробітників до підприємства. З початку 1990-х років об'єм тиражів подібних журналів зріс на 300% - справжня революція [24]. Дослідження, проведені в США, показали, що кожні п'ять років американські компанії втрачають половину клієнтів, а раз на чотири роки - половину співробітників. Утримати одного старого клієнта коштує в середньому в п'ять разів менше, ніж отримати одного нового [1; 129].

Співробітники, що звільняються, йдуть разом з досвідом компанії, її клієнтами, а пошук і підготовка нових фахівців - це нові тимчасові і матеріальні витрати. Один з найбільш ефективних інструментів для вирішення подібних завдань - корпоративні видання.

Наприклад, Deutsche Bank випускає п'ять власних друкарських видань, орієнтованих на різні аудиторії (співробітники, клієнти, фінансові кола, акціонери). На цьому прикладі можна чітко побачити основні цільові групи корпоративних видань: кінцевий споживач, партнери і крупні клієнти (business-to-business), інвестори і акціонери (в рамках Investor Relations) і співробітники самої компанії нутрішньокорпоративні комунікації).

В першу чергу СР необхідні компаніям-виробникам дорогої продукції (нерухомість, автомобілі, ювелірні вироби), що мають обмежене число покупців. Плюс видання «бізнес-для-бізнесу» (В2В), орієнтовані на корпоративних клієнтів і оптових покупців. Інша група компаній, що потребує корпоративні видання, - фінансово-кредитні і страхові установи, фармацевтичні компанії і практично всі підприємства сфери послуг, яким дуже важливо утримати клієнтів в довгостроковій перспективі. До них також відносяться компанії, що активно привертають інвестиційний капітал і, відповідно, взаємодіють з фінансово-інвестиційними ринками. Як відомо, корпоративна преса відноситься до засобів масової інформації, що виконують спеціальні завдання. А такі параметри, як тираж, художні і стилістичні прийоми, визначаються не рамками боротьби за читача в умовах жорсткої конкуренції, а цілком конкретними завданнями самої компанії. Це означає максимальну інформаційну насиченість і концентрацію на внутрішньому житті компанії [26]. Як правило, корпоративні журнали, виконуючи важливі функції допомоги в управлінні персоналом і формуванні затвердженої ідеології, мають серйозний вплив на працівників компанії, причому не тільки на нижчі і середні ланки, але й, як правило, на керівний склад регіональних представництв або заводів.

Корпоративні видання тісно інтегровані в загальну систему харкетингових комунікацій разом з директ-маркетингом, клієнтськими базами даних, рекламними і PR-кампаніями. На думку експертів, формування подібної системи дозволяє говорити про дійсно інтегровані комунікації в цілях розвитку торгової марки, підвищення прибутку і вартості бізнесу. А для багатьох компаній, що не мають мільйонних бюджетів на класичну рекламу, СР може стати основним маркетинговим інструментом грамотної взаємодії з клієнтами, акціонерами і співробітниками.

Розділ 2. Тенденції Українського журнального ринку

2.1 Сучасна ситуація

журнал електронний друкований періодика

Сучасна ситуацiя на ринку масових популярних журналiв стабiлiзується пiсля фiнансової кризи 1998 року i характеризується помiрним зростанням тиражiв та поверненням на ринок рекламодавцiв. Криза, як вiдомо, призвела до зниження купiвельної спроможностi населення України, що, у свою чергу, спричинило рiзке скорочення рiвня продажу журналiв, зменшення тиражiв, пiдвищення витрат i, вiдповiдно, цiн на журнали. Спостерiгається пiдвищення ризику iнвестування у галузь, оскiльки залишається велика залежнiсть журналiв вiд реклами, рекламодавцiв. За пiдрахунками "Української iнвестицiйної газети", рентабельним може бути журнал, у якому не менше третини всiєї площi займають рекламнi оголошення [27].

Якщо говорити про кiлькiсть конкурентiв на ринку, то вона невелика. Її можна охарактеризувати як конкуренцію з невисокою концентрацiєю журнальної продукцiї та досить високою iнтенсивнiстю конкурентної боротьби, де бiльше значення має нецiнова конкуренцiя щодо залучення нових читачiв. Галузь масових популярних журналiв є конкурентною, але повнiстю ще не заповненою. Тому мають мiсце частi спроби виходу на ринок та заповнення ще не зайнятих нiш. Однак втриматися на ринку можуть лише тi проекти, якi фiнансово пiдкрiпленi та мають постiйну грошову пiдтримку, адже виробництво якiсних кольорових журналiв - справа не з дешевих [28]. Така тенденцiя свiдчить про те, що вхiднi бар`єри є досить високими. Пов`язанi вони передусiм з фiнансовою стороною справи: потрiбнi великi кошти на розкрутку журналу, проведення рекламної кампанiї, на його пiдтримку доти, доки журнал не буде окуповувати себе й давати прибуток. А на це може знадобитися рiк-два. Галузь приваблює нових виробникiв, тому можна припустити, що рентабельнiсть тут вища нiж середня по країнi.

На вiдмiну вiд достатньо високих вхiдних бар`єрiв, вихiднi бар`єри - невисокi, оскiльки бiльшiсть пiдприємств, що видають журнали, є технiчно та технологiчно незалежними (основнi засоби виробництва - комп`ютери, якi мають прискорену амортизацiю). Вихiднi бар`єри пов`язують з: втратою висококвалiфiкованих кадрiв; емоцiйними витратами у зв`язку з втратою iмiджу; збитками вiд нерозпроданого тиражу та розiрвання контрактiв з рекламодавцями.

Високi вхiднi бар`єри та невисокi вихiднi свiдчать про те, що галузь має стабiльнi прибутки, тому залишається привабливою для нових виробникiв i дає змогу працювати в нiй вже iснуючих у рамках ринку видавцiв. Водночас, видання масових популярних журналiв є досить ризикованою галуззю, оскiльки має високу залежнiсть вiд рекламодавцiв, полiграфiчних послуг, iнформацiї та значного тиску з боку iнших ЗМI, що намагаються бути унiверсальнiшими й подавати рiзноманiтну iнформацiю, аби задовольнити запити найширшого кола читачів [29]. Спеціалізованих журналів, які ще не вийшли, дуже багато. Немає спеціалізованих видань, які б задовольняли вузький попит.

На думку спеціалістів, можна виходити в будь-яку нішу - якщо вийдеш з грамотною концепцією і командою, здатною її реалізовувати з номера в номер. Не одноразово, а постійно, із заданою періодичністю. Як показують дослiдження, кiлькiсть читачів журналів, тобто споживачiв, що складають розмiр цiльового ринку журналiв в Українi, достатньо стабiльна й обмежена. Сукупна аудиторiя цих читачів зростає значно повiльнiше нiж загальний тираж видань на ринку. Тому вихiд нового журналу приводить скорiше не до збiльшення ринку за рахунок завойованих сегментів, а до зростання кiлькостi видань, що поглинаються вже iснуючими сегментами. Iншими словами, досить імовірно, що людина, яка читає журнали, буде ознайомлюватися ще з кiлькома виданнями.

За даними регулярного дослідження ринку читачів, що проводиться компанією ТNS-Україна, читацька аудиторія журналів росте швидше, ніж аудиторія газет. Перш за все це пов'язано з динамічнішою появою нових продуктів і розширенням цього сегменту ринку [30]. Серед читачів, що читають журнали, левова частка припадає на жіночі видання. Далі - автомобільні видання. Найбільш нечисленний сегмент - ділові видання, хоча за кількістю проектів ця ніша є найактивнішою. Жіночі і ділові і видання займають перше і друге місце відповідно до обсягів продажу реклами.

Всеукраїнська рекламна коаліція щороку оцінює рекламний ринок в пресі. Цього року в своїх оцінках даного сегменту вона орієнтувалася на два джерела: дослідження від компанії Cortex і звітні дані, отримані в результаті опитування найбільших видавничих будинків України, проведеного Асоціацією видавців. Перше джерело вказувало як підсумкову цифру - 169 млн USD, з яких 2 млн відводилося на політичну рекламу. Підсумкова таблиця від видавців оперувала бюджетом - 176,8 млн USD [31].

Оскільки різниця між приведеними даними вкладається в погрішність менше 5%, було вирішено включити в прогноз цифри, отримані всеукраїнською рекламною коаліцією від Асоціації видавців. Проведений аналіз ринку за типами видань і періодичністю виходу цілком об'єктивно представляє загальну картину розміщення реклами у журнальній періодиці. При цьому навіть можлива погрішність розміром менше 5% неістотна для такого роду досліджень. Політична реклама в обсязі 2006 року - 2 млн. USD в підсумковій оцінці ринку видань враховується, але окремим рядком в таблицях не вказана.

Основні ризики на ринку реклами в журнальній періодиці пов'язані:

* з нестабільною ситуацією у сфері законодавства, що регулює роботу суб'єктів рекламного ринку (реклама алкоголю і тютюну) [32];

* непрогнозованою політичною ситуацією в країні напередодні перевиборів

На українському ринку журнальної періодики існує чимало видавничих домів. Все ж таки, можна виділити п'ять основних гравців, які мають найбільші частки цього ринку і вплив на журнальну індустрію, а саме два міжнародних видавництва: «Бурда-Україна» та Edipresse Group і три національних: «Український Медіа Холдинг», KP Media та Видавничий дім «Картель».

«Бурда-Україна». Першим західним видавцем, що опанував території колишнього Радянського Союзу вже у 1987 році був німецький концерн Hubert Burda Media, який створив німецько-радянське підприємство «Бурда моден» і видавав журнал Burda Moden [33].

Пізніше, після розвалу СРСР, видавництво розформувалося на російське «Видавничий дім «Бурда», та українське «Бурда-Україна», засноване в 997 році як дочірнє підприємство Burda Eastern Europe (підрозділ Hubert Burda edia). Саме у 1997 році вийшов в світ жіночий журнал «Ліза» - перше в Україні щотижневе видання для жінок.

За 10 років портфоліо Видавництва «Бурда-Україна» поповнили популярні журнали «Авто мир», «Добрые советы», «Мой ребенок», «Отдохни», Дом», «Цветы в доме», «Лиза», «Даша», «Вот так!», «Кроссворды», BURDA, Cool, Cool Girl, Play Boy, Verena, Quattroruote, Joy, Chip та інші. Першим в Україні, в жовтні 2002 року, видавництво подарувало країні новий формат жіночого глянцу - журнал розміру дамської сумочки - MINI.

На даний момент Видавництво «Бурда-Україна» випускає 29 періодичних журналів і 40 спеціальних випусків своїх видань. У портфелі идавництва існує 13 щомісячних журналів і 5 тижневиків, а також 2 журнали, що виходять 1 раз в 2 тижні. Над створенням і випуском усіх цих проектів працює 150 співробітників.

За даними дослідницької кампанії MMI журнали видавництва «Бурда-Україна» мають 8 665 660 читачів. Не дивно, що продажі реклами тут досягають рекордного об'єму -- в 2006 році було продано 5 340 рекламних смуг. Що стосується вартості реклами, то в деяких журналах, наприклад, Playboy та «Добрые советы» вона сягає $7 000 за шпальту на місяць, а в таких популярних виданнях як «Лиза» та «Отдохни», ціна доходить майже до $10 000 за шпальту на місяць.

«Український Медіа Холдинг» - це міжнародна, мультимедійна компанія, що працює на ринках України, Росії і Казахстану. У його складі 77 медіа-проектів з сегментів преси, радіо і new-media. Серед найвідоміших журнальних проектів компанії такі видання як: «Теленеделя», «Сериал», «Телескоп», «Фокус», «Футбол», «Телегид», «За рулем», «Здоровье», «Удача», «Неделька», «Деньги.ua», «Телевизор» та інші [34].

Як повідомляє "Український Медіа Холдинг", в 2006 році сукупна аудиторія одного номера друкарських видань групи компаній виросла на 9% і склала 9 мільйонів читачів, а загальна аудиторія за півроку становила більше 20 мільйонів осіб. Що стосується тиражу друкарських видань «УМХ», то у минулому році він склав 200 мільйонів екземплярів. Також, цей рік для холдингу відзначився тим, що він запустив 5 журнальних проектів.

У виданнях «УМХ» найбільша, в порівнянні з іншими видавничими будинками, частка людей у віці від 18 до 45 з показниками доходу «середні та вище середнього». Щотижня більше ніж 4,5 мільйона людей читає пресу, що видає «Український Медіа Холдинг».

Найпозитивніша динаміка зростання аудиторії за вказаний період спостерігається у журналі «За Рулем» - за п'ять місяців видання зібрало 65 тисяч нових читачів. Журнал «Теленеделя» залишається абсолютним лідером ринку читання взагалі, і сегменту ТВ-гідів зокрема. Частка холдингу в сегменті спортивних видань становить 60%, а в суспільно- нформаційних- 26%.

Що стосується частки видавничого будинку «УМХ» на рекламному ринку, то вона складає 11% від усіх видавничих будинків України. Холдинг впевнено зберігає другу позицію за розміщенням реклами. В своєму портфелі компанія має значно менше журнальних проектів, ніж у конкурентів, але заплановані нові журнальні видання мають перспективу вивести «УМХ» у лідери.

KP Media (раніше KP Publications) -- українська видавнича компанія заснована у 1995 році. Вона видає журнали «Кореспондент», «Афіша», Pink, україномовний жіночий щотижневий журнал «Пані», інформаційно-рекламне видання «Твій район Позняки», англомовну газету Kyiv Post, щоденну газету «15 хвилин» та інші, має інтернет-портали bigmir)net, korrespondent.net, Ukrbiz.net [35]. КР має власну дистриб'юторську мережу і більш ніж 600 співпрацівників. За даними Української асоціації видавців друкарської преси, KP Media займає 15% ринку журнальної продукції України і 50% інтернет-ринку.

Видавничий дім «Картель» заснований в 2001 році. Серед основних друкованих видань, що виробляє компанія, ділова газета «Делова толиця» (2001 р.), щотижневий журналу «Власть денег» (2004 р.), пізнавальний журнал «Вокруг света» (1861 р.), «смачне» видання «ГАСТРОНОМ» (2006 р.), українська версія брендового журнлу National Geographic тощо [36].

«Картель» видає й локальні українські видання, зокрема «Перша Кримська». Сукупний річний тираж усіх видань компанії - 10,5 млн. екземплярів. У діловій пресі видавництво має найбільшу частку за доходами від реклами, а власна роздрібна мережа покриває всі регіони України і включає як асортиментні стійки найбільших мереж супермаркетів, так і кіоски з продажу преси в мережі.

Edipresse Group - міжнародна видавнича група зі штаб-квартирою у Швейцарії. Видає більше 150 найменувань газет і журналів в 17 країнах світу, а також володіє 9 крупними друкарнями. В Україні представлена ВД «Edipresse Україна», що був заснований в 2000 р. Випускає журнали «Единственная», VIVA!, «VIVA! Биография», «Твой Малыш», «Полина», «Твоё здоровье», «Хорошие родители», «ТВ Экран», «Рукоделие», «Юная Леди» [37].

Слід назвати й ряд інших видавничих домів, які роблять значний вклад в українське журналовиробництво. Серед них:

* Компания Perekhid Media Enterprises, що працює на українському ринку з 1992 р і спеціалізується на виданні елітних повнокольорових глянцевих журналів «ЭГО», «Деловой журнал», «журнал Здоровье», «Женский журнал» видання про бокс «Ринг» та інші.

* Видавничий Дім «Індепендент Медіа», який видає більше 30-ти газет і журналів в Росії, Казахстані та в Україні. В нашій країні «Індепендент Медіа» представляє такі журнальні бренди як Cosmopolitan, Men's Health, Prevention, Story.

* Видавництво "Медіа солюшнс" працює на ринку преси з 2004 року і видає журнали "СОТА", "Гаджет", "Мобильная тусовка" і "Мабила magazine".

* ВД «Караван-медіа», що був заснований у 2002 р. видає журнали «АрхИдея», «Академия», «С тобой», «Караван историй. Украина». Сукупний тираж - 292 тис. екз.

* Видавничий Дім «Блиц-Информ», створений у 1992 році, більше спеціалізується на виданні газет, серед видавничого портфоліо має журнали «Натали» і «Бизнес».

2.2 Альтернатива журнальній друкованій періодиці

Говорячи про сучасний стан журнальної періодики, неможливо не зазначити роль електронних цифрових технологій у сполученні з інтернетом в цій галузі ЗМІ. Саме онлайнова преса 6, яка набула стрімкого розвитку за останні роки, визначає майбутнє комунікації. Постачальники інформаційних продуктів, починаючи з компаній, що випускають словники й енциклопедії і закінчуючи мас-медіа, не хочуть погодитися з втратою ринку збуту, тому намагаються йти у ногу з часом, створюючи онлайнові журнали, будь-то електронні версії вже наявних друкованих видань, або абсолютно нові проекти, які мають життя лише у всесвітній мережі павутиння.

Перевагою електронних версій журналів є інтерактивність їх зв'язку з читачами. Завдяки форумам видавці можуть легко відслідковувати, хто їх читачі і що їм цікаво. До того ж, за допомогою лічильників, що встановлюються на сайтах видань, видно реальну кількість читачів.

Так, наприклад, за статистичними даними відомого сайту bigmir)net, який відслідковує частоту відвідувань сайтів, і публікує рейтинги на своїх сторінках, версію щотижневика «Кореспондент», де друкований тираж становить 50 000 примірників, в середньому відвідує така ж кількість читачів щодня. Втім, треба зазначити, що портал журналу, не є його електронною версією й існує фактично як окреме видання. На сайті Кореспонденту ви не знайдете тих статей, що й у друкованій версії. Тут розміщені новинарні повідомлення, які поповнюються декілька разів на годину, а також анонс та початок матеріалів з друкованої версії. Тираж журналу «Наталі» - 642 400 примірників плюс 40 000 додаткового тиражу міні «Наталі», онлайнову версію журналу відвідує більш ніж 250 000 щомісяця. А от «Афішу» з накладом в 25 000 примірників, в інтернеті щодня відслідковує приблизно 10 000 читачів.

Важливо зазначити те, що кількість читачів періодики онлайн зростає. Це пояснюється постійною появою нових користувачів Інтернету, пос - туповою обізнаністю про наявність таких журналів, а також покращенням якості самих онлайнових видань [28]. За допомогою лічильників можна відслідковувати і найпопулярніші статті, які привабили найбільше відвідувачів. Про їх успішність можна судити з кількості хітів, тобто, потраплянь читачами на певну сторінку.

Сьогодні в Інтернеті можна зустріти не тільки електронний аналог друкованих журналів. Все частіше на верхні рядки рейтингів потрапляють мережеві видання, що існують лише в Інтернеті. Наприклад, за даними порталу bigmir)net, дві третини журналів, які користуються найбільшою популярністю, це ті, які не мають аналогу в друкованому вигляді. Серед таких порталів ForUm, RuporInfo, FromUa та інші, кількість відвідувачів вимірюється в десятках тисяч щоденно (статистика станом на 5 березня 2007 року). Чому ж зростає попит саме на такі видання? Чим мережева преса відрізняється від звичайної?

По-перше, мережева преса визначається специфікою Інтернету як медійного середовища. Гіпертекстові посилання забезпечують доступ до архівів та інших електронних ресурсів. Таким чином, читач має справу не тільки з конкретним текстом, а з розширеним обсягом інформації. По-друге, численні форми зворотного зв'язку (гостьові книги, форуми, конференції, інтерактив) дають читачу можливість брати участь у виробництві інформаційного продукту і розмивають межу між автором і читачем. Крім того, звичайне для друкованої періодики придушення авторської індивідуальності через ретельну редактуру в мережевій пресі поки не поширено. По-третє, перевага мережевих ЗМІ полягає в можливості негайної публікації матеріалів, завдяки чому онлайнові видання є оперативнішими. І, нарешті, собівартість мережевих проектів відносно мала.

На жаль, усе перераховане має і свою зворотню сторону. Легкість публікації при можливості збереження анонімності приводить іноді до зловживань: дезінформації, плагіату, екстремізму, порнографії, рихованій рекламі. Хоча у серйозних електронних виданнях таке неприпустимо.

Мережеві та друковані ЗМІ останнім часом почали помітно впливати один на одного. До Інтернет видань прийшли професійні журналісти, о співпрацювали чи продовжують співпрацювати з друкованими ЗМІ. Онлайн преса та Інтернет стали для журналістів джерелом оперативної інформації, а проблеми мережевого життя взагалі і журналістики зокрема, стали емою численних публікацій друкованих газет і журналів. У той же час електронні видання висвітлюють проблеми суспільства і культури, далекі від віртуальної реальності.

Розмір української інтернет-аудиторії в лютому 2007 року склав 4475888 осіб, що на 250 тис. більше в порівнянні з січнем 2007 року. Американські дослідники Інтернету вирахували цікаву статистику. Одна людина-користувач всесвітньої павутини впливає на думку 6-7 людей, які не мають доступу до інтернет-джерел [38; 48]. Саме тому на парламентських иборах політтехнологи партій і блоків звернули увагу на цей найновіший вид ЗМІ. Відтак у мережі просували свої погляди не лише «Наша Україна», а й «Партія Регіонів», «Соціалістична Партія», «Не Так» та навіть комуністи.

Останнім часом в онлайн йдуть все більше відомих друкарських ЗМІ. Наприклад, 7 січня 2002 року вийшов останній друкарський номер журналу Internet Week, зараз його можна почитати лише онлайн. Минулого року Інтернет пішли британський журнал Smash Hits і американський Elle Girl. Навіть The Wall Street Journal в січні 2007 року став додатком до ласного сайту. Прихильники видання тепер читають новини виключно в електронному форматі, а аналітику і коментарі фахівців можуть придбати в паперовому варіанті. Річ у тому, що сьогодні в США всі засоби асової інформації переживають кризу і втрачають аудиторію, але друкарські ЗМІ це стосується більшою мірою. В онлайн йдуть не тільки журнали, але й газети. Так, наприклад, найстаріша в світі газета з видаваних до цього дня повністю перейшла в Інтернет через стрімке падіння тиражу [39]. Виходивши з 1645 шведська газета Post-och Inrikes Tidningar, що публікує урядові і ридичні документи, судові рішення та угоди між компаніями, таким рішенням планує підвищити увагу з боку читачів.

Вчені стверджують, що люди не втратили інтересу до новин та інформації, але велика кількість джерел неминуче приводить до розкиду споживачів. Згідно з дослідженнями Газетної асоціації США, всього за 6 місяців минулого року загальний тираж паперових щоденних газет в США знизився на 2,5%, а тижневих -- на 3,1%. І ця тенденція зберігається.

Флеш журнали, технологія Flash (з англ. flash - спалах, блискавка) від компанії Macromedia почала набувати широкого поширення в кінці дев'яностих років. З того часу і по сьогоднішній день вона є найпопулярнішим інструментом для створення анімації в інтернеті. Не так давно флеш технологію почали застосовувати при створенні журналів. В західній Європі, США та Японії цей новий тип періодики просто вибухнув, переманивши велику кількість видавців. І це не дивно, оскільки флеш-журнали мають чималу низку переваг. В першу чергу це зовнішній вигляд. Він, на відміну від електронних видань, не є звичайною електронною сторінкою із зсилками, а імітує вигляд друкованого журналу. При скачуванні подібного видання, а його середній розмір становить приблизно 20-40 Мб, перед читачем відкривається журнал в повному розумінні цього слова. В ньому є розвороти й сторінки, які можна гортати за допомогою мишки.

Дуже пильна увага приділена дизайну флеш-журналів. Майже всі вони відрізняються творчим підходом та використанням великої кількості якісних ілюстрацій (з точки зору естетики, а не розширення. До речі, розширення тут може бути і поганої якості, як при застосуванні в онлайнових журналах. Так само за необхідністю тут можна робити різні розтягування фото без втрати якості). Що стосується тексту, то на сторінках флеш-журналу його вміщається набагато менше, ніж у звичайних. Але це не засмучує творців, оскільки за майже повною відсутністю витрачених коштів на його створення, вони можуть дозволити собі будь-яку кількість сторінок. Головне, аби читачу було приємно та цікаво.

Багато журналів, створених за допомогою програми Macromedia, мають мистецькі тематичні спрямування. Наприклад, Magbox журнал, що присвячений культурі, InterFoto, фото, та інші, що розповідають про моду, дизайн, архітектуру тощо [40].

Не можна не відзначити можливість використання аудіо і відео- вставок у флеш-виданнях. Якщо відеовставки ще не на стільки поширені, то звукові доріжки є однією з привабливих особливостей таких журналів. Гортаючи його, можна чути приємне шарудіння сторінок, так само як і музичний супровід чи інші звуки. Поява ілюстрацій і тексту тут може бути поступовою. Вони можуть виїжджати, з'являтися з білого фону, або поступово змінювати одна одну і так далі, в залежності від бажання автора.

Для сучасного видавця Флеш-журнали є справжньою знахідкою. Деякі з них застосовують цю інновації виключно на початковому етапі виведення нового видання на ринок. Запустивши пілотний номер у такому вигляді, можна майже без фінансових витрат протестувати продукт на споживачах. Деякі видавці навпаки, переходять з друкованого видання на флеш-журнал, оцінивши усі його переваги.

Що стосується українського ринку флеш-журналів, то він ще зовсім нерозвинутий. Проте у Росії перший флеш-журнал BigMag, присвячений різним візуальним мистецтвам, вийшов у 2006 році і став досить популярним у своїх колах. Наразі в наших сусідів спостерігається тенденція до популяризації подібних видань серед творчої молоді.

3. Журнальна періодика у Вінниці

Вінницька журнальна періодика представлена виданнями різних тематичних спрямувань. Від вузько спеціалізованих, до інформаційних. А тому кожен знайде щось для себе. Урбанізований світ не можливо уявити без автомобілів, а тому щоб розібратись яка модель краща для міста, а на якій зручніше добиратись до місця відпочинку у Вінниці тиражуються ось такі журнали: «Поехали» та «Autohouse».


Подобные документы

  • Передумови розвитку журналістики в ХХ ст. Видання україномовної преси на прикладі найбільш яскравих представників періодики, які виникли в добу Першої російської революції 1905-1907 рр. Вплив наддніпрянської преси на розповсюдження української мови.

    курсовая работа [42,2 K], добавлен 15.05.2014

  • Аналіз друкованих і електронних медіа, які позиціонуються як православні, їх головної теми і ідеї. Доведення пропагандистського підґрунтя аналізованих медіа завдяки комунікаційним технологіям. Домінанти, на яких основується ідеологія "русского мира".

    статья [26,7 K], добавлен 19.09.2017

  • Науково-популярні журнали та їх типологічні ознаки. Зміст матеріалів соціально-політичних журналів. Літературно-художні журнали, їх жанрово-тематичні особливості. Проблеми типології жіночих та чоловічих журналів. Особливості редагування масових журналів.

    лекция [42,0 K], добавлен 12.05.2014

  • Становлення перших журналів Європи. Англійська освітня журналістика. Вплив журналів Аддісона і Стилю на розвиток європейської журнальної традиції. Аналіз найбільш впливових в області культури і суспільно-політичної думки періодичних видань ХІХ століття.

    реферат [18,1 K], добавлен 15.12.2015

  • Суспільно-політичні погляди Уласа Самчука. Легітимність української періодики 1941-1944 років. Перший друкований публіцистичний виступ. Тематика передовиць Уласа Самчука. Подорожево-репортерська публіцистика. Газета "Волинь" і Т. Осьмачка, О. Теліга.

    дипломная работа [83,9 K], добавлен 06.08.2008

  • Інформація як товар і економічний ресурс: властивості, класифікація й особливості ринку. Реклама, виставки, конференції і друковані видання як джерела інформаційних продуктів. Сегментація і тенденції розвитку інформаційного ринку в розвинених країнах.

    курсовая работа [61,3 K], добавлен 13.10.2012

  • Поняття, види і класифікація журналів. Шрифти, які використовуються для складання тексту та заголовків рубрик, особливості ілюстрацій. Способи друкування та види паперу. Розробка журнальної продукції на тему: "Хитрощі та секрети роботи в Photoshop CS".

    дипломная работа [239,7 K], добавлен 13.08.2010

  • Аналіз змісту сучасних зарубіжних бібліотекознавчих журналів. Висвітлення результатів контент-аналізу журналів європейських країн: Великобританії, Нідерландів, Німеччини та Франції. Визначення наукових тенденцій бібліотечної галузі на основі публікацій.

    статья [78,1 K], добавлен 18.12.2017

  • Порівняння основних естетично-розважальних норм телепроектів зарубіжного виробництва для відкриття нових показників якісного чи навпаки шкідливого напрямку видовищних комунікацій для українського медіаринку та його впливу на сучасну громадську думку.

    статья [29,4 K], добавлен 06.09.2017

  • Історія формування ринку телевізійних програм. Розподіл на виробників програм і їх трансляторів на пострадянському просторі. Проблеми українських студій. Мовна ситуація в царині телевізійних та електронних ЗМІ. Характеристика українських телекомпаній.

    курсовая работа [40,6 K], добавлен 20.04.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.