Трансформація модних тенденцій в журналі "Cosmopolitan"

Популярні зараз, модні видання, назва яких вже вважається брендом, мають свій сайт, особисту сторінку у соціальних мережах, які допомагають читачу бути завжди поруч за своїм улюбеним виданням. Наприклад, таке видання «Cosmopoliten», ще в кінці дев'яностих років вирішило піти трошки дала, та під назвою свого бренду почала випускати йогурт. Ідея була досить простою та зрозумілою. Поки читачка гортає журнал, вона напевно щось має жувати. Це щось має бути простим, корисним та не дуже калорійним, адже в той час видання публікувало матеріали для незалежних та гарних жінок, які слідкують за своїм зовнішнім виглядом.

Крім того, компанія вийшла на ринок легких сирів. Запуск відбувся в 1999 році. Ціна була сильно завищеною, спираючись на дані маркетингових досліджень. Але багато хто навіть не зрозумів, що цей продукт видає саме брендом Cosmo, і вісімнадцять місяців, продукт зник з прилавків. Судячи з цього, можна зрозуміти, що дане видання самостійно диктує модні тенденції, та завдяки не малої аудиторії своїх прихильників та молодих читачок рекламує те, що має бути модним для сучасної, незалежної жінки.

Глянець - це в першу чергу розвага, навіть інтелектуальний глянець - це розвага. Тому що в самий інтелектуальний глянець знайдеться свій критик, який скаже, що так, є прекрасне видання, яке публікує рецензії на книги, і є прекрасні журнали, які пишуть прекрасні письменники. Але все одно є чудове видання New York Times Book Review додаток до The NewYork Times, присвячене тільки книгам-новинок, і воно буде в сенсі книг, ніж рецензії в The New Yorker. Точніше, воно буде іншим, і The New Yorker не буде гірше чи краще, просто виражаються різні точки. У них працюють різні люди, іноді вони перетинаються, пишуть щось одне для одного, у кожного своя точка зору. При цьому аудиторія в The NewYorker велика, і він не претендує на домогосподарок штату Арізона, газету «Антена», і з неї дізнаються які - то книги, і про половину про які пише The NewYorker, не впізнають. Вся імперія Семюела Ірвінга Ньюхаус, Conde Nast, зросла на те, що він купував американські дрібні, регіональні газети.

 Він скупив всі, і тим самим охопив всю Америку. Власне, досі Conde Nast є частиною Advance Publications, американської компанії, однією з головних принтів видавничого дому в Америці, половина з яких - це журнали Conde Nast, а інша половина- газети, ТВ, якою управляє друга гілка родини Ньюхаус.

В цьому розділі ми визначили суть поняття «глянець», дали цьому визначення, та обґрунтували чому таки видання називаються саме так. Ми спробували структурувати етапи розвитку попередників модних видань, а саме показати як в давні часи люди слідкували за модою, та яким чином такі новини доходили до звичайних людей, які не мали аристократичного походження. У нас вийшло 4 періоди, деякі з них мають ще підрозділи, для того, щоб якомога точніше показати періодизацію стрімкого розвитку.

Ми показали, як ще з давніх часів люди намагалася слідкувати за модою, та одяг яких носила аристократія, копіювався середнім класом, в той час, коли віяння моди поширювалися безпосередньо і не мали друкованої форми. Поява модних журналів стало справжньою революцією. Тому, ми дійшли висновку, що глянцеві видання - невід'ємна частина життя сучасної людини.

Проаналізувавши характер взаємодії глобалізації і глянцевої журналістики ми зробили висновки що глянцеві журнали - це один з найбільш простих і розповсюджених шляхів переходу модних тенденцій в маси починаючи ще з 16-17 століття. Деякі з перших глянцевих журналів існують і донині.

Незалежно від теми видання їх особливість полягає в тому, щоб презентувати стиль життя, ідеальний у розумінні їх читачів, і в їх здатності переносити людину у світ ідеальних уявлень про життя, коригувати своє місце положення в цій системі координат. В даному розділі, мі показуємо, що глянцеві журнали починають виконувати серйозну роль у формуванні набору соціальних уявлень: про гендерні ролі, уявлення про успішність, моді. Отже, глянцеві журнали почали виконувати нормотворчу функцію у повсякденній суспільній свідомості.

Який би довгий шлях не пройшли жіночі журнали, та як би сильно вони не видозмінювались, «ветеранами» глянцю, які дуже популярні до сьогодні є: Vogue, Elle, Нarper's s Bazaar, Cosmopolitan, l'officiel, Vanity Fair - видаються великими видавничими будинками по всьому світу і конкуруючих між собою. Це журнали з багаторічною історією і сильної редакторської командою.

В розділі «Эпоха нових медіа», мі проаналізували, як саме впливає глобалізація на модні видання. Мі показуємо, що у 21 столітті модний глянець перестав існувати лише в паперовому вигляді. Кожен бренд і видавничий будинок має власний сайт, часто - з цікавою, оперативно розміщеною інформацією.

Також набирають обертів незалежні сайти про моду і блого-сфера, з допомогою якої фото та відеоматеріали з подіумів, статті та аналітика стають надбанням мільйонної аудиторії за лічені хвилини. І якщо колись для відтворення творінь кутюр'є потрібен час, художники і друкарський верстат, то сьогодні - лише мобільний телефон з вбудованою фотокамерою і виходом в інтернет.

Зараз усі видання, в тому числі і жіночі, стрімко переходять в мережу інтернет, і все більшої популярності набирають блоги про моду.

РОЗДІЛ ІІ. МОДИФІКАЦІЯ СТИЛІВ ЖИТТЯ У ВИДАННЯХ COSMOPOLITAN ВІД ЗАСНУВАННЯ І ДО СЬОГОДНІ

2.1 Роль особистості редактора в тематичному наповненні журналу: перехід від сімейного до літературного видання 1886-1905 роки

На кінець ХІХ століття припадає різка зміна людей в сприйнятті інформації. Не малу роль відіграє в цьому Джозеф Пулитцер, який робить чіткі акценти на «живих» заголовках, розслідуваннях, скандалах та новинах суспільства.

У Німеччині з'являється перший номер Harper's Bazaar; в 1886 році в Нью-Йорку виходить перший номер Cosmopolitan; а 1892 -Vogue. У цьому ж столітті була винайдена ротаційний друк і фотографія, поступово замінює гравюри, що дозволило виданням.

Наприкінці 1890, домінують журнали - The Atlantic, Harper's, и Scribner's. Їх тематичне наповнення орієнтоване на читача високоінтелектуальним смаком.

Нові журнали робили акцент на рекламу, публікуючи цікаві статті та підвищуючи популярність видання, продавалося більше реклами а тим самим зберігалися низькі ціни, але при цьому були не орієнтовані на вузьку кількість аудиторії. «У 1990 році лідером продажів серед журналів став Ladies' Home Journal, який мав 850000 підписників - це у вісім разів перевищувало Harper's чи Scribner's cтраница.» [27, с. 5]

Cosmopolitan -- сімейний журнал

Саме в цей час, на арені з цими титанами, зароджувався легендарний нині глянцевий журнал «Cosmopolitan», а точніше «Since 1886» - цілю якого було створення першого сімейного видання. Номери журналу, які виходили саме в «сімейний» період ставили в пріоритет зовсім інші риси жіночого характеру, це був категорично не той «Cosmo», до якого ми звикли в ХХІ столітті.

Перший Cosmopolitan випускався, як універсальний (на той час ще не глянцевій) журнал для сімейного читання. В його зміст входило все, що допомагало жінці тих років бути ідеальною матір'ю та дружиною: рецепти, викрійки, порадами по догляду за дітьми та спеціальним розділом для молоді (які допомагали виховувати майбутніх жінок). Тогочасні обкладинки не пропагадували «ідеальні» параметри жіночого тіла «зіркових» леді, все було цнотливо і навіть порівнюючи з сучасністю нудно. Не зважаючи на це, Cosmopolitan швидко став популярним, та за рік року його тираж досяг 25 тисяч примірників. Видання одразу позиціонувало себе як журнал для сімей з більш ніж середнім достатком, тому коло читачів було досить обмежене.

Якщо аналізувати перший том п'ятого тиражу Cosmo, виданий у липні 1886 року, який містив:

False parallels

Fine arts and fine people

The old egyptian legend of the enchanted prince

- дві поеми;

- цікаві та пізнавальні матеріали для читання всієї родини -- про старе колоніальне життя, розповідь про соціальне життя тварин, злодіїв Парижу, про походження та досягнення профспілок;

- Публікації для дитячого читання -- легенди стародавнього Єгипту (про зачарованого принца);

- Розділ під назвою «молоді люди»;

- Останній розділ, присвячений саме жінкам -- «домашнє господарство». Він ділився на три пункти, в яких довалися поради для примірної, сімейної жінка: як краще оформити спальну кімнату, та ідеї для приготування прекрасної вечері.

Такі журнали більш нагадували видання для сімейного дозвілля, з настановами для жінки, де головним є саме сім'я. Образ жінки, яка читала таку періодику складався дуже стриманим та вихованим. Cosmo1886 року задавав модні тенденції не по глянцевим знімкам, а лише показував правильну, та достойну поведінку жінки з поважної сім'ї.

Але, часи та модні тенденції, людські вподобання з часом змінилися, та сімейне видання стало читачам не цікаве. Чим далі, тим різноманітніші були модні тенденції. Час змінювався так само змінювались і власники Сosmo, приносячи з собою щось нове.

Проіснувавши, як сімейне видання два роки, у 1888 Cosmo змінює керівництво Джон Брісбен Уокер, запроваджує в часопис рубрику присвячену рецензіям на новинки літератури, включає в зміст різні уривки з белетристики і кольорові ілюстрації. Уокер залучає найвідоміших у тоді авторів: Теодора Драйзера, Редьярда Кіплінга, Джека Лондона. Завдяки таким кардинальним та якісним змінам, підвищується тираж видання, більше грошей приносить реклама, а сам журнал починає знижувати ціну, та все таки не дивлячись на меншу ціну, видання досі позиціонується як читання для «вищого соціального класу». Крім літературного наповнення, видання причепурилось і ззовні, сторінки прикрашали кольорові ілюстрації, з зображенням жінок. На рисунку 6 можна побачити яким був журнал в період своєї літературної діяльності.

Якщо вважати, що все що друкувалося в Сosmo, вважалося гарним, та взірцем для наслідування, то жінки з «вищого світу» кінця ХІХ століття мали стриманий, дійсно жіночний вигляд, та полюбляли читати не статті про інтимне життя, а літературні шедеври та рецензії. На цей період часу, головною ціллю видавництва було - просвіта мас.

В нову епоху, публікувалися і жінки, які були взірцем краси та успіху. Так, у 1900 році вийшов Сosmo, з матеріалом під назвою «Beauty on the London stage»[40] (краса на Лондонській сцені). В ньому на дванадцять сторінок розміщалися фотографії та матеріали про популярних на той час акторок (Ніна Boucicault, Ірен Ванбраф, Констанс Колльер, Етель Метьюз, та інші).

Кожна з них вражала своєю скромністю та стриманістю на фото, адже сучасні зірки кіно трохи іншим чином виражають свою красу. Одже, можна зробити висновок, що друкувати світових зірок, та друкувати матеріали про їх життя, Сosmo почав ще з далекого 1900, та не змінює цій традиції досі, трансформуються лише зіркові жінки, їх образ та зовнішній вигляд.

Журнал був на стільки вихованою, та не дозволяла якихось вульгарних тем, що навіть Лев Толстой написав на цю тему гнівного листа до редакції: «1899 г. Апреля 13/25. Москва.

В виду искажения, которому подвергся мой роман «Воскресение» в руках редактора «Cosmopolitan», где началось печатание его, и так как это совершенно противоречит моему ясно выраженному желанию, сообщенному редактору другом моим В. Чертковым, я вынужден лишить моей авторизации издание этого произведения в том виде, в каком оно появилось на страницах «Cosmopolitan». Лев Толстой.» [17,с. 115]

І цього гнівного листа Толстой написав не просто так. Через дуже прискіпливий підбір творів для друку в на той час літературному часописі, керівництво журналу не допустило деякі сцени роману до друку, аргументувавши їх занадто вульгарними, і замість того, щоб не друкувати роман, вони переписали те, що їм не сподобалось. Мажна зрозуміти невдоволення автора, який розірвав контракт з виданням, але треба зауважити високі моральні цінності видання, яке досить прискіпливо підбирало публікації, бо все таки головною ціллю було саме виховувати високоінтелектуальне покоління. На це видання рівнялися вищі верстви населення країни, тому такого задавання модного тону дозволити було не можна.

«25 Апреля 99. Москва. ...Текст этого заявления был прислан Толстому В. Г. Чертковым. Право первой публикации «Воскресения» на английском языке в Америке В. Г. Чертков предоставил журналу «The Cosmopolitan Magazine». Несмотря на принятое обязательство строго придерживаться оригинала, издатель в угоду буржуазной морали допустил ряд переделок и вставок. Так, например, найдя неприличной сцену соблазнения Катюши, он переделал ее, сочинив новую обстановку всего эпизода. Получив этот номер журнала, Чертков телеграфно порвал контракт, вернув чек на полученный задаток. Издатель оправдывался, угрожал судом и не желал подчиниться запрещению...»»[17, с. 115]

Щодо роль особистості редактора в тематичному наповненні журналу, то за редакторства Уокера в журналі прослідковується його любов до автомобілів, не зважаючи на паралельне наповнення журналу літературою, він прививає любов читача і до свого хобі. Так, в 1898 році він пропонує приз у розмірі 3 тисяч доларів тому, хто за найкоротший відрізок часу подолає дистанцію довжиною 25 миль між Вашингтоном і редакцією журналу Cosmopolitan в центрі Ірвінгтон. Переможцями змагання стають брати Стенлі, які на своїй паровій машині проробляють цей шлях швидше за всіх. Однак, крім заявленого призу Уокер пропонує їм нечувану на ті часи суму в розмірі 250 тисяч доларів. Видання також часто стає спонсором для безлічі проектів, включаючи автогонки і на той час, вже спонсує покази мод.

Не зважаючи на те, що наповнення журналу починаючи з 1886 року до редакторства Уокера змінилося, вигляд журналу починав диктувати жінкам Америки «ідеал», завдяки малюнкам Фішера, та все таки його наповнення було ще досить сімейним. Видання того часу було направлене на справжні ж леді кінця ХІХ століття. Це було поєднання жіночої витонченості, літературної грамотності та сімейного щастя. Саме такою бачила Америка довершену жіночу зовнішню та в першу чергу внутрішню красу.

У 1899 році, стало зрозуміло що, Cosmo завдяки своєму впливу на жінок, може дуже прибутково продавати товари для дому. Так в цьому ж році вийшов журнал, на обкладинці якого зверху була зображена відьма, знизу звичайна домогосподарка, яка миє посуд у домашньому фартуху з посудом на задньому плані. Посеред обкладинки був написаний наступний вірш: «In Days of Old, Ye Witches Bold, Swept Cobwebs from the Sky. But Modern Maid, Is Not Afraid, Sapolio to try.» - він говорив про те, що сучасна «діва» не боїться спробувати мило Sapolio. Тут можна провести паралель с сучасними виданнями, які на обкладинці пишуть про секс, стосунки, побачення, та аж ніяк про засоби для догляду за оселею, а більше того не друкують на обкладинці жінку, яка миє посуд у фартуху.

У 1894 році журнал був виданий на 125 сторінок, та був ще досить стриманим. На його обкладинці ще не було ілюстрацій, а зміст поповнився поемами.

«На відміну від 1886 року, зміст цього видання був наступним:

Датується березня 1894

Фронтиспис: Краса імперії

Син Ісуса ~ в Єрусалимі і Віфлеємі

The Hemlock (поема)

Кадриль на дворі Наполеона (кадриль це танець, що виконується чотирма парами)

The Navajo. (поема)

Походження думки .. (Роман)

Листи альтрурійского мандрівника.

Bend Low and Hark (поема)

Buzz

Сад у монастіря (поема)

Педагогічний коледж

Зникнення синдикату

Воля Божа і людське щастя

Трансцендентність (Поема)

Передача весни

Світ мистецтва і листів

Прогрес науки» [40]

журнал друкувався на 125 сторінок. Якщо у виданні 1886 року було надруковано дві поеми, то вже у 1894 видання стало більш літературним та друкувало п'ять поем.

На перших сторінках журналу, з підписом «A Beauty of the Empire »[41] зображена жінка, вдягнена у закриту, елегантну сукню, зі шляпкою на голові, яка фіксується бантом на шиї. В руках вона тримає елегантну тростину. Зображення намальоване художником, та передає всю стриманість, скромність та елегантність того часу. Такі малюнки епохи з часом трансформувалися, поступово змінювалися, та зараз дійшли до відвертих знімків голлівудських красунь, які вже з обкладинки вказують модницям всього світу як треба виглядати та вдягатися, щоб бути стильною та сучасною леді.

Далі поговоримо про поеми, які були надруковані в літературному Cosmo. Перше з них - це «The Quadrilles at the Court of Napoleon» [40]. Намисана ця поема була французьким істориком та спеціалістом з епохи Наполеона І. Поема також проілюстрована картинками.

Матеріал про Педагогічний коледж «The Teachers College», з підзаголовком «A phase of enlightened philanthropy». [39] Матеріал також супроводжує ілюстрація, на якій зображений кабінет з викладачкою біля кухонної плити, а навколо неї за кухонними приборами стоять дівчата, яким вона скоріше за все дає майстер класи по приготуванню їжі. Викладач та дівчата вдягнені в довгі, закриті сукні, прикриті фартухами, щоб не замастити вбрання.

Хочеться звернути увагу на другу статтю «Син Ісуса ~ в Єрусалимі і Віфлеємі » або в оригіналі «The Son of the Carpenter ~Jesus in Jerusalem & Bethlehem»[41]. Текст займає в журналі 10 сторінок, але кожен розворот доповнений фотографіями. В свою чергу фотографії підписані, та пояснюють замість того, що на них зображено. Зважаючи на те, що ми говоримо про журнал Cosmopolitan, варто згадати про автора цього матеріалу, адже порівнюючи видання з сучасним глянцем, авторство цієї людини в сьогоднішньому журналі сильно б здивувало читача.

Ця робота написана Лайменом Эбботтом -- американським священик, редактор. Тобто Cosmo був не лише літературним, а й не соромився друкувати біблійні тексти. Пізніше цей священник напише: «The Cosmopolitan is owned by Hearst, and, with articles in it from men like David Graham Phillips, is the friend of disorder, less from principle then from like hope of getting profit out troubled waters»[26, с. 145].

Це буде сказано про наступного володаря журналу Уильяма Рендольфа Херста, який ще радикальніше змінив наповнення журналу.

2.2 Причини та Наслідки політизації глянцевого видання за редакторства Чарльза Едварда Рассела

У 1905 році журнал викупив Уильям Рэндольф Херст та привів до журналу Чарльза Эдварда Рассела - як головного редактора. Він в свою чергу ввів до видання слідчі статті, такі як «рост касты в Америке», «в горлі Республіки» (грудень 1907 - березень 1908) і «що ти збираєшся з цим робити?» (Липень 1910 - січень 1911), і «Колорадо - нові хитрощі в старій грі» (грудень 1910).

Стівен Рінс та Ренді Робертс у своїй книзі «Hollywood's America» писали про Чарльза Едварда Рассела, який був членом Національної Асоціації по бородьбі за права негритянського населення (NAACP), та дуже хорошим журналістом:

«It was something of a Martyr; he refused promising works, where they could more money in order to show the real situation, and sincerely wanted to change things for the better. On its face, it seemed, were reflected the suffering he felt from what he saw and what was told in their reports»[27,с. 16].

Вони говорили, що він відмовлявся від справ, які могли б принести велику перспективу, де можна було заробляти великі суми грошей, лише заради того, щоб показувати читачам реальні факти, та дуже хотів змінити ситуацію в країні. Саме він вносив в видання суттєві зміни, та через нього Cosmo перейшов трохи на політичний лад. Як головний редактор, Рассел публікує у журналі свої замальовки, написані на актуальні на той час теми: «At the Throat of the Republic» (грудень 1907 - березень 1908), що перекладаєтья, як «В горлі республіки»; («What Are You Going to Do About It?» (червень1910 - січень 1911), та багато інших.

Доленосним періодом для журналу стають часи керування ним Вільямом Рендольф Херст. Власником видання він став в 1905 р. При Вільямі видання виходить на новий рівень. «Cosmopolitan» стає справжнім літературним журналом. До співпраці залучаються такі відомі та шановані письменники, як Хемінгуей, Моем, Фолкнер.

У 60-х рр. у популярного колись видання виникли проблеми з утриманням уваги аудиторії. На цей раз поворотним стає співпраця Херста з письменницею Хелен Герлі Браун. Вона запропонувала позиціонувати журнал інакше. Її ідея полягала в тому, щоб «підігнати» журнал під сучасних, прогресивних і молодих читачок, адресувавши його «іти в ногу» з сучасною модою»[3, с. 205]

Але все таки революцію, та величезний крок для видання, та диктування усіх тенденцій мод зробив Харрисон Фишер. «Дівчата Фішера» - яскраві малюнки красивих американських дівчат, які він підписував саме так. Він створив образ, можна сказати, застав тренд щасливою американки, ідеальної американської жінки, його роботи були визнані на початку XX століття еталоном американської краси і жіночності, грації і витонченості. Саме цей факт можна вважати титанічним початків в завданні Cosmopolitan образу ідеальної жінки, яка і досі з'являється щомісяця на обкладинці, чи в середини журналу, змінюючи кожного разу в уяві читачки образ ідеалу.

До 1900 Харісон виконував замовлення найвідоміших журналів Америки. Був виключно популярний в США, його роботи тиражувалися на поштових листівках, до самої смерті був автором усіх обкладинок Cosmo. У червні 1910 видання опублікувало статтю про художника, яка була названа «Батько тисячі дівчат», це прізвисько закріпилося за ним назавжди.

Зрозуміло, створюючи образ ідеальної американської жінки прекрасної епохи, Фішер наділив її не тільки красою та вишуканістю, а й спробував зробити їх трохи емансипованими, спортивними і навіть інтелектуальними, що було цілком у дусі того часу.

Протягом 1910-х і 20-х Cosmo став набувати і політичну вагу. В ньому друкувалися матеріали про сенат, які давали можливість читачам буди в курсі того, які люди знаходяться при владі. На той час, цей шанс підняв рейтинги видання. Саме в цю золоту епоху журналістики в ньому працювали багато вагомі суспільні фігури. Досить назвати Чарльза Едварда Рассела, Сінклера Льюїса і Бернарда Шоу. Але треба почати спочатку.

Якщо згадати початок історії видання, та порівняти його з часами редакторства Чарльза Едварда Рассела, то від жіночого видання залишилося дуже мало.

Перше видання з новим володарем Вильямом Херстом мало змінилося від попередніх, воно починалось з такої самої обкладинки, яка вказувала зміст видання. Але чекати довелося не довго, і в 1906 році вийшов журнал, який приголомшив усіх, на обкладинці було зазначено:

На рисунку 6 можемо побачити цей скандальний заголовок «Treason of the Senate» (Зрада сенату). Читачі на сторінках видання прочитали наступне: «Treason is a strong word, but not too strong to characterize the situation in which the Senate is the eager, resourceful, and indefatigable agent of interests as hostile to the American people as any invading army could be.» [25, с. 37]. Автор зазначав, що зрада - це сильне слово, але не надто сильне, щоб охарактеризувати ситуацію, в якій Сенат був нетерплячий, спритний і невтомний агент ворожі інтереси американського народу, як і будь-яке вторгнення армії. Таке обвинувачення охоплювало дев'ять статей під назвою «Зрада сенату». Такими статтями, Cosmo намагався через народ впливати на політичну ситуацію крани, адже у публікаціях, Сенат був в центрі великого шляху по прогресивної епосі реформаторів, щоб послабити вплив великих корпорацій та інших великих фінансових магнатів у формуванні політики уряду.

Прямі вибори сенаторів ідеально поєднується з їх виборчими кампаніями, щоб наблизити владу до народу.

Спочатку прийнята Конституція передбачала обрання сенаторів окремими державними законодавчими органами. В роки після Громадянської війни, коли система ставала все більшим предметом хабарництва, шахрайства, і була загнана в глухий кут.

У кампанії за прямі вибори сенаторів знайшли нову силу у 1906 р., після засудження двох сенаторів за звинуваченням у корупції. В результаті негативної розголосу, та повного безвладдя , натхненний видавець Вільям Рендольф Херст, та власник журналу Cosmopolitan, популярний письменник Девід Грем Філліпс вирішили підготувати серію гострих статей, тим самим підняти рейтинг видання, та трохи видозмінити його наповнення.

Якщо вважати, що читачками видання були і жінки (а у виданні друкувалися шедеври літератури, ілюстрації з модними образами тогочасної прекрасної статі, про що ми поговоримо трошки пізніше), то жінка ХХ століття була не лише гарною та обізнаною в художній літератури, а Cosmo доповнював багатство її внутрішнього світу і знаннями в політиці, що робило жіночу стать цікавим співрозмовником в будь-якій компанії.

Данні матеріали не лише грали роль для читачів, а й дуже велику у відборі сенаторів. Ці статті допомогли подвоїти тираж Cosmopolitan протягом двох місяців. Були і негативні сторони цієї медалі -- тогочасний президент Теодор Рузвельт бачив у цих звинуваченнях, політично мотивовані зусилля Херста дискредитувати його адміністрацію, і ввів термін «разгребатель бруду», щоб описати цю сенсаційну галузь журналістики.

За кілька десятиліть до публікації Філліпса серії, деякі південні сенатори заблокували прямі вибори поправку, побоюючись, що це призведе до збільшення впливу афро-американськіх виборців. До 1906 році, однак багатьох південних Штатах були прийняті «Джимом Кроу» закони підірвати цей вплив. Філліпс серія остаточно зламав опір Сенату і відкрили шлях для ратифікації поправки в 1913 році.

Cosmopolitan під цим керівництвом дуже полюбляв друкувати видання Джека Лондона. Новела, «Червоний», була опублікована в жовтні 1918 (через два роки після лондонського смерті [36],таке у серпні 1906 - «Планшетка» та усі шедеври, зі збірки «Дорога» друкувалися в журналі вже у 1907 році, за винятком нарису «Бики», який був надрукований в тому ж журналі в березні 1908 року. «Визнання» (травень), «Тримайся» (червень), «Картинки» (вересень), «Зцапали» (липень), «Виправна в'язниця» (серпень), «Волоцюги, які проходять вночі» (грудень), «Безпритульні діти веселі коти» (листопад), «Дві тисячі бродяг» (жовтень). Постійні працівники видання з 1910-18 були: Артур Б. Рів, з 82 історії за участю Крейга Кеннеді, «науковий детектив». Журнал включав в себе наступних ілюстраторів: Френсіс Етвуд, Дін Корнуелл, Харрісон Фішер, і Джеймс Монтгомері Флегг.

Окрім Д. Лондона, Cosmo також полюбляв друкувати Вудхауза Пэлема Грэнвила починаючи з 1910 по 1948. Жінки могли насолоджуватись такими шедеврами як: The Matrimonial Sweepstakes (лютий 1910), The Man Up-stairs (березень 1910), The Man, the Maid, and the Miasma (червень 1910), Rough-hew Them How We Will (серпень 1910). Ці розповіді підкріплювалися ілюстраціями, які робили текст ще цікавішим.

У лютому 1905 року на сторінках видання вийшов матеріал під назвою «The American wife in Europe», це був матеріал суто для жіночої половини населення, тому що давав розуміння американнкам як не солодко живеться за кордоном: «...She could have the best that America has to offer. The time came when her husband spend her money in way that it would seem impossible to forgive, but she went to living as his wife until he beat her...»[42] В матеріалі подавався приклад дічини яка шукала кращого життя за кордоном, їй здавалося, що вани може мати більше, ніж їй може дати Америка. Наводиться в приклад гірка доля, яка продовжувалась до тих пір, поки чаловік не почав підіймати на неї руку.

Не зважаючи на політичність, інформаційність та літературність, Cosmo також друкував вірші, такі як «old age», «domestic bliss», та поеми дуже чуйні та душевні, такі як «mother's love», чи розповіді про війну «In war time».

Схожий на останній, був також політичний матеріал «How The Army Worked To Save San Francisco » (Як В Армії, Працював, Щоб Врятувати Сан-Франциско). Він готувався за проханням журналу Cosmo, він планувався, як невеликий нарис, про діяльність армії невеликий в підтримку порядку в укриттях і годування бездомних протягом перших декількох днів «вогню» в Сан-Франциско. Спочатку автор відмовився, але потім зрозумів, я відмовився, тому що, суспільний інтерес до дій військових властей був так захоплений, що авторитетна заява від одного в змозі враховувати всі факти. Деякі люди коли-небудь дивилися офіційні звіти, але сотні тисяч читають такий широко розповсюджений журнал, як Cosmo. Але Херст не згоден зупинятися, та створює кіностудію «Cosmopolitan», в якій знімаються фільми по історіях, що написані у виданні.

Вище проілюстровані видання 1905 року, які вийшли за редакторством Чарльза Едварда Рассела. Судячи з них, можна зробити, на скільки стрімко видання змінювалось. Перша проілюстрована обкладинка, була останньою надрукованою в Cosmo у такому вигляді, ділі усі перші сторінки прикрашали спочатку ілюстрації (в основному жінок), потім і фотографії.

Далі на виданнях, херст почав зазначати «Herst's internatioal with Cosmopolitan», що означало приєднання Cosmo до його видання, яке він купив у 1911 році та назвав «Herst's internatioal», з часом до цієї корпорації був приєднаний і Cosmo.

Зважаючи на те, що Cosmopolitan мав доступну ціну, важливу роль відігравала реклама. Його реклама в основному була гендерно спрямована . В основному було зосереджено на косметику і моду. Так, як Cosmo читала велика кількість жіночочої половини населення та у нього був досить не малий тираж, рекламодавці в тому числі Estee Lauder і Reebok вважали цей глянець надзвичайно ефективним.

2.3 Суттєві зміни цінностей сучасної жінки на Cosmopolitan в порівнянні з першими виданнями, вплив журналу на молодь

Свого піку Cosmo досяг у часи Другої Світової Війни, коли його тираж складав 2 млн. екземплярів, вже починаючи з 1950 років, він друкує менше фантастики на сторінках, а ще через п'ять років, його популярність суттєво знижується ( до майже 1 млн. Екземплярів). Це продовжується до того часу, поки на посаду головного редактора приходить Хелен Герли Браун, яка на той час вже була відома романом «Секс та одинока жінка».Цій жінці приходить ідея переробити Cosmo, на журнал для самостійних та цілеспрямованих жінок, тобто зробити журнал таким, яким ми його знаємо зараз.У 1967 році, цей задум стає реальністю, та Cosmo кардинально змінюється. В першу чергу змінюється обкладинка, на ній тепер зображені молоді моделі, у відвертому одязі чи бікіні, наповнення починає вміщати все більше матеріалів про моду,секс та красу.

У виданнях писали про: лікери, декорування, подаруночки, поради до знайомств, стаття про «десять продуктів, які зроблять вашого чоловіка кращим коханцем», «Чи буває життя після одруження», «Чому я ношу накладні вії у ліжку» (вересень - 1968); «десять причин, чому людям потрібен секс», «що робити зі своїм кудрявим волоссям» (березень -- 1970). Тобто, можна вже по назві чітко прослідкувати на скільки сильно трансформувався колись сімейний, літературний а потім і політичний журнал. Якщо раніше, головний редактор міг переписати сцену, в літературному шедеврі Льва Толстого, то вже з 1967 року така сцена навіть не вважалася б вульгарною. Головною ціллю життя Хелен було -- змінити світ, вона видавала Cosmo таким чином, що читаючи його, було враження, ніби обговорюєш цікаві теми з подругою.

Сама редактор характеризувала видання трьома словами fun, fearless, females (розваги, хоробрість).

Хелен стає тією людиною, яка демократизує Cosmopolitan. Вона обговорює на сторінках видання питання, дійсно цікавлять сучасних жінок, говорить з ними як «найкраща подруга». Хелен стає родоначальницею цієї сексуальної революції видання. Однак, незважаючи на очевидну актуальність, багато хто вважає зміст журналу надто відвертим, у зв'язку з чим в перші роки під керівництвом Браун, Cosmopolitan нерідко піддається жорсткій критиці. Так, наприклад, у квітні 1972 року на сторінках Cosmo з'являються фотографії оголеного актора Берта Рейнольдса (Burt Reynolds), викликали безліч суперечливих дискусій.

У квітні 1978 року пробним накладом випускається версія Cosmo для чоловіків. На обкладинці першого номера з'являються Джек Ніколсон (Jack Nicholson) і Аврора Клеман (Aurore Clement). Однак, чоловічий номер Cosmopolitan чомусь не знаходить своєї аудиторії, і видається лише двічі: у 1989 році в якості доповнення до основного журналу. А після того, як компанія Hearst Corporation набуває журнал Esquire, вона взагалі відмовляється розвивати проект Cosmopolitan Man.

Хелен Герлі Браун залишила посаду головного редактора Cosmo в 1997 році. Легендарна журналістка і письменниця померла в серпні 2012 року. Сьогодні журнал Cosmopolitan і зокрема його зміст заголовків носять яскраво виражений сексуальний характер. Моделі, зображені на обкладинках Cosmopolitan, також виглядають досить зухвало: вони завжди одягнені у відкриті наряди, що підкреслюють груди і стегна. Керівництво Kroger -- однієї з найбільших мереж супермаркетів Америки -- довгий час була змушена прикривати журнал, що стоїть на полицях стелажів, з-за скарг на провокаційні заголовки.

Британське видання Cosmo, почав випускатися в 1972 році, також славиться своєю відвертістю. Але про те, як до цього дійшло видання, ми будемо говорити далі.

У 1999 році була запущена нова версія журналу - CosmoGIRL, орієнтована на дівчат юного віку. Це видання протрималося на ринку досить довго, але припинило своє існування в грудні 2008 року. Статті, опубліковані в Cosmo, включають в себе реальні історії, поради з безпеки, поради по догляду за тілом, колонки про моду, красу, зачісках, відносинах і секс. Крім цього в журнал включені рубрики типу «Одкровення хлопців», в яких можна прочитати визнання представників сильної статі.

Браун перестала публікувати консервативну рубрику про домогосподарство, замість якої тепер публікуються поради по стилю та гардеробу сучасної бізнес-леді. Саме вона вперше опублікувала популярну жінку на обкладинку замість моделі, а модель на сторінках в одному бікіні. В часи редакторства Cosmo, вона не покидала писати книги, та за цей час опублікувала дуже схожі за змістом до журналу книжки: «Секс і офіс. Як зробити успішну кар'єру і влаштувати особисте життя», «Дамський етикет. Путівник для сучасної жінки», «Кулінарна книга самотньої дівчини».

Як говорила сама Хелен: «Є дві речі, які я хочу донести всім жінкам світу через Cosmo: тобі не треба виходити заміж, щоб бути щасливою, і тобі не потрібен чоловік, щоб насолоджуватися сексом» [32]. Браун також вважала, що жінка не має сидіти вдома, що і наполегливо диктувала у своїх виданнях, за її словами, улюблена робота не менш важлива ніж коханий чоловік. Тут можна провести чітку паралель між попередніми виданнями Cosmo, на чолі з іншими редакторами, адже там пропагувалася з точністю навпаки. На той час, справжня жінка, взірець для оточуючих, саме той ідеал який описував Cosmo, мала бути відмінною домогосподаркою, кращою мамою та просто розумною жінкою. Коли керівником видання стала Браун, вона пристосувала його до тієї сучасності, яка була. Людям вже була не цікава преса з літературним чи політичним наповненням, населення чекало чогось нового та більш пікантного. Для більшого розуміння, на скільки сильно змінилося видання, требі його порівняти.

Розділи перших видань журналу, та сучасного:

Табл. 2.1. Порівняння видань Cosmopolitan різних років

Cosmopolitan 1886	Cosmopolitan 1894	Cosmopolitan 2015
2 поеми	6 поем	Поеми відсунуті, натомість з'явився розділ кар'єра.
Матеріали про про старе колоніальне життя, розповідь про соціальне життя тварин, злодіїв Парижу, про походження та досягнення профспілок	Біблійні тексти, наприклад «Син Ісуса ~ в Єрусалимі і Віфлеємі », «Воля Божа і людське щастя».	Матеріали про здоров'я та фітнес, секс та стосунки.
Публікації для дитячого читання	Дитяча література у виданні відсутня	Дитяча література у виданні відсутня
Розділ під назвою «молоді люди»	Розділ націлений для молодих людей відсутній, але видання мало декілька матеріалів, які друкувалися саме для молоді, наприклад про педагогічний коледж.	Сучасний Cosmo також має розділ про коледж
Розділ присвячений жінкам, а саме домашньому господарству.	Була усунена рубрика про домашнє господарство, натомість було більше поем.	Про домашнє господарство у виданні не згадується, адже журнал видається для незалежних жінок. Максимум, який там можна побачити, це розділ про їжу та коктейлі.

Данні роки видань, які порівнюються у таблиці, підібрані по схожій структурі, також були роки, в яких видання було трохи політичного характеру. Сучасний Cosmo, почав свою сексуальну революцію ще з 1967, коли надрукував на своїх сторінках модель у дуже відвертому купальнику. Така відвертість зацікавила читачок, і маленькими, але впевненими кроками Хелен формувала феміністичні погляди у своїх прихильниць.

Сучасну молодь, та незалежних жінок зовсім не здивують такі сторінки, та й вони не будуть вважатися вульгарними, але якщо б такий журнал вийшов за редакторства когось з попередників Браун, суспільство би не зрозуміло такої нахабної відвертості.

Є одна суттєва відмінність, якої не було за інших редакторів. У сучасному Cosmo можна побачити рубрику «Космо для латиноамериканок ». В цій рубриці друкуються статті наступної тематики: «New Study Shows Black and Latino Retail Workers Are Paid Less Than White Employees», «12,000 Condoms Sent to Venezuela to Alleviate Shortage», «Brazilian Woman With Elephantiasis Dreams of One Day Wearing Heels»[35]

В новому для видання розділі «кар'єра», можна знайти статті, які проводять чітку паралель між сучасним виданням, та усіма його попередниками. Сучасний Cosmo диктує своїм читачкам зовсім нові, не зрозумілі донині тенденції. Ідеальній Американці, за мірками даного видання потрібно бути:

· фінансово незалежній, про це свідчать статті «Why I Choose Work Over Relationships», «6 Ways to Stay Motivated to Reach Your Career Goals».

· Гарно виглядати, цьому привчено розділ про фітнес та їжу.

· Від часів редакторства Чарльза Едварда Рассела, у виданні також дещо залишилось, а саме те, що сучасна та незалежна жінка має орієнтуватися в політиці. На це вказує цілий розділ, який присвячений політичному життю США.

· У жінка не має на першому плані стояти сім'я, адже кохання Cosmo описує в двох рубриках, це «love on» та «sex and relationships». В першій рубриці подаються матеріали про те, як дізнатися що твій коханий сумує за такою, та матеріали про весілля, у наступному ж розділі подаються більш пікантні поради щодо особистого життя.

Не можна чітко сказати, чи то Cosmo підлаштувався під навколишнє середовище, тому на стільки кардинально змінював своє наповнення, чи можливо жінки завжди слідували саме тим модним тенденціям, які відображав на своїх сторінках цей журнал.

Зараз журнал має 55 видань, які виходять більш ніж в ста країнах усього світу:

· «Найбільшу кількість випускає Америка - 2 982, 000 примірників;

· На другому місті Великобританія, яка випускає -456, 500 примірників;

· Далі йде Франція - 350,00

· Італія -- 255,000

· Китай -- 221,000

· Мексика -- 300,000

· Бразилія -- 292,000»[35]

По цьому рейтингу можна зрозуміти скільки в світі на сьогоднішній день незалежних жінок.

Реклама сучасного Cosmo

Видання вважає себе дуже впливовим в плані реклами, адже кажуть що їх читачки в змозі придбати товар будь-якої цінової категорії. Видання стверджує те, що 72% їх читачок придбають товар, який був рекламований в журналі. Тобто, журнал знає, що може впливати на інтереси жінок, які довіряють виданню. Не дивлячись на те, що видання вплинуло на сприйняття жінками світу, воно продовжує формувати у свідомості кожної американки образ щасливою та незалежної жінки.

ЗМІ не лише відображають, але й створюють позитивні чи негативні гендерні стереотипи, вони впливають на громадську думку, створюють рольові моделі, спосіб мислення, ставлення до минулого, сьогодення і майбутнього. Раніше ЗМІ транслювати «спрощену» версію громадського порядку, в яких вважалася, що у жінки лише два шляхи в життя:

- Покоївка-мати

- Модель-іграшки (сексуальний об'єкт).

Але журнал Cosmo повністю міняє таке уявлення, переносить уяву про жінку в сучасність, де жінки модні, освічені та успішні. Жінки, які заробляють достатньо, щоб купувати предмети розкоші, подорожувати, отримувати і покращити свою освіту. Відкривають свій бізнес, носить модний дорогий одяг, використовувати кращою косметику та парфумерію.

Варто відзначити, що споживання предметів розкоші зведений у виданні в культ. У цьому положенні, на наш погляд, пов'язано із рекламним наповненням. Редколегія переводить читачів одночасно у споживачів:

1. Стимулювання мотивації на споживання: збільшення в бажанні придбати матеріальні блага і прагнення до надмірного.

2. Придбання загальних знань в процесі споживання: розширення знань про можливу купівлю певних товарів, створюючи позитивне ставлення до ринку.

4. Негативний ефект, який запобігає розвитку споживчих навичок: зниження здатності реально сприймати рекламований товар.

Аудиторія «Cosmopolitan» в основному молоді жінки у віці до 34 років (41,6%). З них дуже великий процент -- це дівчата від 16 років. Якщо читачки вже зі сформованим характером, тобто більш зрілого віку піддаються впливу зі сторони рекламних публікацій менше, то щодо підлітків, які вже з такого віку будуть наслідувати модель поведінки «незалежної жінки». Дане видання перестало виховувати майбутніх матерів та дружин, як це було за часи перших редакторів, натомість в пріоритетах стоїть лише жіноча незалежність, як з фінансового боку, так зі сторони особистого життя. На підставі соціальних характеристик аудиторії, журнал пропонує матеріали, основною метою яких є встановлення професійних стосунків у команді, щоб привернути сексуального партнера.

Дослідник Кір'янова, у своїй науковій роботі про американські видання, зробила наступний висновок, щодо цього жіночого видання: «Першим еротичним журналом для жінок став «Cosmopolitan». Це видання з кінця 50-х років призначалося для молодих, освічених і заможних жінок і дотримувалося в той час традиційної для жіночого журналу формули редагування. У 1965 р. перебуваючи під загрозою фінансового краху, «Cosmopolitan» різко змінив свій напрямок в надії зберегти прихильність своїх читачок, які першими опинилися в числі тих, кому набрид пуританізм і домостроївські погляди на роль жінки, декларовані усіма без винятку жіночими журналами того часу» [8, с. 85]

Все з часом змінюється, і жіночі видання не виняток. Але, феномен видання «Cosmopolitan» в тому, що він зміг стільки часу утриматися «на плаву», трансформуючись та змінюючи своє наповнення, цільову аудиторію, характер ілюстрацій хоча декілька разів вже був за крок до банкротства.

У другому розділі ми проаналізували всі етапи трансформації модних тенденцій в американському глянцевому виданні «Cosmopolitan», взявши за основу архіви видань, починаючи з випусків 1886 року. Після аналізу, ми прийшли до наступних висновків:

1. Ми структурували три етапи еволюції видання «Cosmopolitan» .

-1886-1905 рік - сімейний журнал, який планово перейшов на літературне видання;

- 1905-1967 - часи політизації видання;

- 1967 і до сьогодні - видається для успішної та незалежної жіночої читацької аудиторії;

У розділі ми розглянули, що в певний період журнал став основним місцем у видавничому світі для популяризації белетристики, друкуючи таких авторів як Енні Бисант, Амвросій Бьерс, Теодор Драйзер, Редьярд Кіплінг, Джек Лондон, Вілла Кэзер і Едіт Вортн.

Переходячи до другого періоду, який починався з 1905 року, ми проаналізували, як саме впливає головний редактор на характер видання. Саме Чарльз Едвард Расселл, вніс низку цікавих статей, включаючи «Зростання Касти в Америці» (березень 1907 р.), «В горлі республіки» (грудень 1907 р. -- березень 1908 р.), «Що Ви збираєтеся робити з цим?» (Липень 1910 р. -- січень 1911) і «Колорадо -- нові хитрощі в старій грі» (грудень 1910 р.).

Також у другому розділі дипломної роботи, ми продемонстрували, як повільно на обкладинках видання почали друкувати жінок чарівної краси, та показали, як потроху жінки на обкладинках трансформувалися до сучасних відвертих фотографій зіркових леді.

На основі попередніх наукових робіт на схожі теми, ми змогли дійти висновку, що демонструвати ідеал американської жінки на обкладинці видання почав ілюстратор Гаррісон Фішер, після якого ця традиція почала набувати все більшої популярності.

І не даремно, адже Фішер, успішний комерційний ілюстратор, присвятив жінкам все своє життя, він був прототипом сьогоднішніх гламурних фотографів.

Цей журнал пройшов довгий шлях сімейного видання до літературного збірника, від суспільно-політичного журналу до світового лідера серед жіночих видань. Така суттєва зміна пріоритетів видання сталася лише протягом двох століть, за які і обкладинка і наповнення глянцю змінювалось, в залежності від вподобань та інтересів епохи, в якій вони друкувалися.

В розділі ми визначили суть назви видання, де дізналися, що з самого початку журнал мав називатися «Since 1886», а вже потів власники вирішили назвати його саме «Cosmopolitan». Ми визначили, що назва журналу походить від слова «космополіт», що в перекладі з грецького означає «громадянин світу».

Космополітизм - це усвідомлення єдності людського роду, завдяки чому інтереси окремих держав і народів підпорядковуються загальному благу людства як єдиного цілого.

В розділі ми аналізуємо зміст першого видання, яке містило розділ для домогосподарок. Мі чітко бачимо, що для жінок того часу пріоритетом в житті була саме сім'я, а не кар'єра (як у сучасному Cosmo). Ми обґрунтовуємо свої твердження тим, що наводимо в приклад матеріли, в яких містяться рецепти, викрійки, порадами по догляду за дітьми. В останньому пункті другого розділу, ми співвідносимо всі видання, після чого, можна зробити висновок, що перші випуски журналу, як і сучасні виховували молоде покоління, але трошки інакше. Цьому свідчить спеціально відведений розділ для молоді. Так, як читацька аудиторія сучасного видання -- це жінки починаючи з 16 років, він також виховує молоде покоління жінок, але на відміну від перших видань, з більш феміністичної сторони.

В другому розділі ми порівнювали не лише наповнення, а й обкладинки видання, що дозволило дійти до висновків, що образ ідеальної жінки на обкладинці трансформувався не менше ніж наповнення. Саме жінки на обкладинці є теми елементами передачі модних тенденцій до усього населення. Коли видання почало зображувати на обкладинках жінок, це були гано вдягнені, скромні обличчя красунь, які і формували такий стиль у своїх читачок. Можна сказати, що це все було цнотливо і навіть по тим часам нуднувато.

Ми аналізуємо, популярний сьогодні на американських прилавках, журнал життєвих порад і відвертих сюжетів, який встав на такий шлях, коли до редакторства прийшла вже відома на ті часи своїми феміністичними книгами Хелен Браут.

Тепер же Cosmopolitan як вірний друг дівчини видається більш ніж на 30 мовах у сотнях країн і має близько 60 міжнародних видань.

ВИСНОВОК

В дипломній роботі ми опрацювали всю низку поставлених завдань. По-перше, мі визначили суть поняття глянцеві, та описали його історичне походження, а саме, що «глянець» є сленговим виразом, який характеризує журнал, що містить в собі інформацію про моду, стиль життя та життя популярних людей. Ми визначили, що слово «глянець» може характеризувати видання двома рисами:

- Це скоротить позначення якості друку сторінок, коли використовується лише глянцевий папір для видання журналу, в деяких випадках сторінки додатково лакують або ламінують;

- «глянець» асоціюється з блиском та шиком. Саме таке життя описують та ілюструють данні видання.

На основі праць науковців, які попередньо досліджували дану тему, ми можемо стверджувати, що друга риса характеризувала «модні» видання ще з часів їх зародження, адже цільовою аудиторією таких журналів завжди була т еліта суспільства.

По-друге, було визначено етапи формування «модних» видань, які ми розбили по століттям:

1.VXI століття - почали видаватися книги-рекомендації, які дозволяли як жінкам, так і чоловікам слідкувати за модними тенденціями.

2. XVII століття - французькі попередники глянцевих видань поділилися на два періоди:

- Ляльки «пандори», на яких вдягали модні на той час наряди, та виставляли на вітрині магазину, щоб люди могли спостерігати за тим, що модно носити на даний момент;

- 1672 рік, виходить світська хроніка, літературно-критичний журнал «Mercure galant». У виданні публікувалися літературні новинки, та новини світської хроніки;

3. XVII століття - поява модних видань, які складалися в основному з картинок: «Галерея мод і французькі костюми»- у Франції, «Журнал розкоші та моди» - у Німеччині, «Галерея моди» - у Англії.

4. ХІХ століття - також ділиться на два періоди:

- з середини ХІХ століття, до видань починають додавати викрійки, що дозволяло людям самостійно шити модні наряди;

- Виходять в світ видання, які вже мають літературний розділ, «Godey's Lady's Book» у Філадельфії. Далі починають виходити в світ відомі та популярні сьогодні видання «Harper's Bazaar», «Cosmopolitan», «McCalls 'Magazine», «Vogue».

Ця періодизація зроблена до того моменту, поки не почали виходити ті видання, які ми читаємо і досі. Видання змінювались, як ззовні так і з середини, аж поки не почали набувати електронний вигляд. Саме тому, ще однією поставленою метою було описати суть еволюції жіночих глянцевих видань в умовах глобалізації.

Отже, по-третє, в умовах глобалізації, майже всі глянцеві видання мають також свою сторінку в Інтернеті, яка дозволяє виданню бути завжди поруч зі своїми читачами. Але зараз почали з'являються нові медіапроекти, які не мають свого бренду у друкованому вигляді, і видаються лише в інтернет мережі - «фешн-блоги». Цікаво й інше - наскільки стрімко блогери увірвалися в життя глянцю, (в тому числі друкованого) і світ моди. Сьогодні, якщо порівняти з початком 2000-х років, досить важко стати популярним фешн-блогером - ніша переповнена і ось-ось піде на спад. Але поки тренд блогінгу тримається на піку, соціум стежить за сайтами, соціальними мережами та іншими обліковими записами фешн-блогерів, як за альтернативними ЗМІ і природно, зазнає впливу з їхнього боку. Зараз в інтернет мережі можна знайти будь-яке популярне жіноче видання, як вітчизняного зразку, так і закордонного.

Розуміючи всю серйозність займаного фешн-блогерами положення, глянцеві видання тактовно публікує на своїх сторінках інтерв'ю з фешн-блогерами, і навіть виділяє їм постійну рубрику і майданчик для розвитку - street style (вулична мода), мета якої (в ідеалі) показати нерекламну моду і самовиразитися.

По-четверте, в даній дипломній роботі, аналізуючи на скільки сильно змінилися жіночі видання, на прикладі журналу «Cosmopolitan», ми сформували певні етапи, на яких видання суттєво трансформувалося, і завдяки цьому ми досі можемо його читати.

1. Поява видання у 1886 році, та до зміни власника у 1905 році. В цей час журнал позиціонував себе, як сімейне видання, та мав рубрики для кожного члена родини.