Всього в Росії з кінця 18 століття до жовтня 1917 р. видавалося у різний час більше 100 дитячих і юнацьких журналів.

Після жовтневої революції радянські дитячі і юнацькі журнали, як і вся дитяча література, стають активними помічниками більшовицької партії у справі комуністичної пропаганди серед підростаючого покоління. Перший радянський журнал для дітей "Северное сияние" (1919-1920) був заснований М. Горьким. З 1919 дитячі та юнацькі журнали виходять не тільки в Петрограді і в Москві, але також і в багатьох інших містах. Із створенням піонерської організації (1922) з'являються піонерські журнали "Барабан" (1923-26, злився потім з "Пионером"), "Юные строители" (1923-25), "Юные товарищи" (1922), "Пионер" (з 1924); спеціалізовані журнали для селянських дітей: "Искорка" (1924-33), "Дружные ребята" (1927-53, в 1933-1937 виходив під назвою "Колхозные ребята"). Певну роль у розвитку радянської дитячої художньої літератури зіграли журнали "Воробей" (згодом "Новый Робинзон", 1923-1925), "Ёж" (1928-1935), "Чиж" (1930-1941), "Затейник" (1929-1941 і 1946-1953). Зростання інтересу юнацтва до питань перетворення природи, до техніки викликав необхідність створення спеціалізованих науково-популярних журналів - "Юный натуралист" (з 1928), "Юный техник" (з 1956), "Квант" (з 1969) та ін.

У колишньому СРСР випускалися центральні дитячі та юнацькі журнали: "Весёлые картинки", "Мурзилка", "Пионер", "Юный натуралист", "Костёр", "Юный техник", "Советский школьник" (для сліпих дітей). У союзних республіках, а також в Татарській і Башкирській АРСР виходять дитячі та юнацькі журнали на національних мовах. У деяких великих містах випускаються дитячі альманахи ("Звёздочка", з 1953, і "Дружба", з 1951, в Ленінграді, " Волжские зори ", з 1949, в Куйбишеві, " Тропинка", з 1967, в Новосибірську, та ін.). У коло читання старшокласників входять також комсомольсько-молодіжні журнали - "Вожатый", "Комсомольская жизнь", "Юность", "Смена", "Знание - сила", "Техника - молодёжи" та ін. Питання дитячої журналістики і керівництва дитячим читанням освітлюються критико-бібліографічним журналом "Детская литература" [7].

Перші журнали для дітей з'явилися в кінці 18 століття в Німеччині ("Leipziger Wochenblatt" - "Лейпцігський щотижневий листок", 1772-1774, заснований И.Х. Аделунгом, та ін.). Широке поширення в Західній Європі і США дитячі та юнацькі журнали отримують до середини 19 століття. Разом з журналами, що мали літературно-художню спрямованість (напр., в США "Youth's Companion" - "Друг юнака", 1827-1941; у Великобританії "Boy's own Paper" - "Власний листок хлопчика", з 1879), видавалося значне число дитячих та юнацьких журналів релігійного напрямку (у Німеччині "Deutscher Kmderfreund" - "Німецький друг дітей", 1878-1932, в США "The Catholic Youth Magazine" - "Журнал католицької молоді", 1857-1861, та ін.). У сучасних західних країнах (особливо в США) найчисленнішу групу дитячих та юнацьких журналів складають комерційні видання, що перебувають на досить низькому художньому рівні. Величезними тиражами виходять "комікси" - серії смішних картинок з постійними гумористичними героями, і т.зв. хоррор-комікс - комікси жахів, що пропагують насильство. Продовжують розповсюджуватися періодичні видання релігійного характеру.

У колишніх соціалістичних країнах видавалися: у Болгарії - "Дружінка" ("Ланка", з 1949), "Другарче" ("Друг", з 1965), "Піонерські ръководител" ("Піонерський вожатий", з 1946) та ін.; в Угорщині - "Pajtas" ("Жовтеня", з 1946), ("Піонер", з 1949) та ін.; у НДР - "Bummi" ("Буммі", з 1957), "Junge Generation" ("Молоде покоління", з 1947) та ін.; у Польщі - "Plomyczek" ("Вогник", з 1948) та ін.; у Румунії - "Ariel pogonici" ("Їжачок", з 1957), "Cravata rosie" ("Червоний галстук", з 1953) та ін.; у Чехословакії - "Ceskoslovensky pionyr" ("Піонер Чехословаччини", Прага, з 1954), "ABC pionierov" ("Азбука піонерів", Братислава, з 1960) та ін.; в Югославії - "Другарче" ("Друг", Скоп'є, з 1953), "Pionir" ("Піонер", Загреб, з 1942), "Піонірі" ("Піонери", Белград, з 1944) та ін.

3.2 Журнали для дорослих

Внутрішньовидова класифікація журналів основана на читацькій адресі і функціональному призначенні видання і багато в чому умовна.

За читацькою адресою виділяють журнали призначені для читачів-спеціалістів і для читачів-неспеціалістів, масового читача і окремих його груп. До ряду професійних відносять "Бібліографічний вісник", "Друкарня", "Кур'єр ЮНЕСКО", "Вісник книжкової палати". Крім того, видають журнали, розраховані на дорослих і дітей.

За функціональним призначенням розрізняють такі види журналів: суспільно-політичний, науковий, науково-популярний, виробничо-практичний, популярний, літературно-художній і реферативний.

Під суспільно-політичним розуміють журнал, який містить статті матеріалів актуальної суспільно-політичної тематики для широкого кола читачів. В залежності від читацької адреси він може бути призначений для молоді, жінок, спеціалістів в різних сферах діяльності. За складом текст цього виду журналу може містити матеріали галузевого характеру, сатиричного та гумористичного витвору.

До наукового відносять журнал, призначений науковим робітникам, який містить статті та матеріали про теоретичне дослідження, а також прикладного характеру. В залежності від цільового призначення наукові журнали поділяються на науково-теоретичні, науково-практичні, науково-методичні. Видаються наукові журнали, як правило, академіями наук, університетами, науковими товариствами, окремими міністерствами. Ілюстраційні матеріали звичайно відсутні або подаються у вигляді схем, графіків, таблиць ("Журнал Академії наук України", "Інформація та нові технології", "Кібернетика і системний аналіз").

Науково-популярний - це журнал, який містить статті і матеріали про основи наук, про теоретичні і/або експериментальні дослідження в сфері науки, культури і практичної діяльності, яка служить для поширення знань і самоосвіти. Для цього різновиду відносять і журнали для дітей. Функціональне призначення науково-популярних журналів - формування наукового світогляду читача, розширення його кругозору, популяризація досягнення науки й техніки. Журнали ілюструються фотографіями і рисунками; поряд із статтями різної тематики містять практичну інформацію, розважальні матеріали, літературно-художні твори. Виданням науково-популярних журналів займаються різні державні і громадські організації, добровільні громади.

Виробничо-практичний - журнал, який містить статті про технологію, техніку, економіку, організації виробництва або практичної діяльності, методичні розробки. Він призначений робітникам певної галузі діяльності. Структурно такий журнал відрізняється невеликим об'ємом публікації та їх більшим вкладенням, незалежно від типу, стилю, теми. У виданні його приймають участь відповідні їм профспілки.

Популярний - це журнал, який містить статті і матеріали по питанням культури, сорту побуту, він призначений широкому колу читачів. Структура і специфіка публікацій визначається конкретною тематикою журналу. Наприклад, журнал мод характеризується великою кількістю ілюстрацій: фотографій, рисунків, креслень, викрійок; широко ілюстровані журнали по питанням мистецтва, які містять статті про окремих артистів, театральних колективах, рецензії на спектаклі, інтерв'ю, розважальні матеріали. Популярні ілюстровані журнали представляють матеріали в формі, легко сприймаючій і запам'ятовуючій читачам [15, 271].

Літературно-художній - це журнал, який містить твори художньої літератури, а також публіцистичні і критичні статті і матеріали. Твори художньої літератури займають тут основну частину ("Дніпро", "Барвінок", "Вітчизна", "Дивосвіт").

Реферативний журнал - періодичне реферативне видання. Офіційно затверджене в якості журналу (РЖ "Информатика"). В реферативному журналі основний текст складається із переліку бібліографічних даних, які супроводжуються рефератами.

газета журнал видання шрифт

Висновки

Дослідивши журнал як вид періодичного видання можна зробити наступні висновки:

1. Періодичне видання - найбільш поширений вид серійного видання. Воно характеризується певними ознаками: актуальність тематики, різний характер змісту, оперативність і регулярність виходу в світ, відповідні назви характеру видання, які не змінюються протягом тривалого часу, наявність однієї або декількох організацій, органом якої виступає видання. Періодичне видання являється одним із основних засобів в системі масової комунікації.

2. Журнал (франц. journal від jour - день) - періодичне друковане видання, яке містить статті й матеріали з різних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших пишань, публікує літературні та публіцистичні твори, літературно-критичні праці, ілюстрації та фотоматеріали.

3. Газета - періодичне текстове видання, яке виходить через короткі проміжки часу і містить офіційні матеріали, оперативну інформацію і статті з актуальними суспільно-політичними, науковими, виробничими та іншими питаннями, а також літературні видання і рекламу.

4. На відміну від газет, спрямованих на оперативну інформацію, журнали дають змогу більш детально й за більш значні терміни охопити події сучасного суспільного, політичного, культурного та наукового.життя, вміщують обширні наукові статті, художні твори великого обсягу. Журнал - носій аналітичної, фундаментальної інформації; у цьому його головна відмінність від газети.

5. Першим журналом у Європі став "Журчань де Саван" ("Журнал науковців ", Париж; 1665). Відтоді журнали поширилися і в інших країнах.

6. Перший журнал в Україні видавався у Львові з січня по червень 1795 року. Це був ілюстрований літературно-науковий місячник польською мовою, що мав довгу назву "Zbior pism ciekawych, shtzacy do poznania roznych narodow і hajow, wyjentyz dziennikow і innych dzielperyodycznych" ("Зібрання творів цікавих, що служать для пізнання різних народів і країв, вийнятих з щоденних та інших періодичних видань"). У шести числах журналу були подані матеріали з історії, географії, фізики, педагогіки; майже всі вони перекладалися з французьких часописів того часу. Журнал, отже, мав дайджестовий характер.

7. У Львові зародилася й галузева журналістика в Україні. У 1801 році тут почав виходити журнал з правознавства "Annales Jurisprudentliae" ("Правознавчі аннали"), що існував до 1811 року, а в 1803 році - журнал з воєнних наук "Militarische Zeitschhft" ("Військовий журнал").

8. За матеріальною конструкцією журнал - це журнальне видання. Типові риси для журналів великі формати, двох-колонна смуга, невеликі поля, набір шрифтом одного кегля і рисунка, рухомі колонтитули. Велика частина журналів - це ілюстровані видання. Титульний аркуш - необов'язковий для журналу елемент. В деяких журналах він відсутній, в інших журналах на титулках, крім вихідних даних, розміщується зміст. Всі журнали переплітаються в обкладинку. Допускаються різні оформлення вихідних даних.

9. Журнали розрізняють:

1) за періодичністю - тижневик, своєрідний тип видання, який в умовах бурхливого зростання засобів масової комунікації отримує переважаючий розвиток (тижнева періодичність дозволяє оперативніше, ніж щомісячна, відгукуватися на події, і разом з тим більш глибоко й докладно, ніж у щоденній газеті, аналізувати й оцінювати явища поточної дійсності); видання, що виходять раз в декаду, раз у 2 тижні, щомісячник, двомісячник, щоквартальник, піврічне видання;

2) за змістом - суспільно-політичні, літературно-художні, виробничо-технічні, наукові галузеві, науково-популярні, науково-інформаційні й реферативні, бібліографічні журнали, сатиричні, спортивні, журнали змішаного змісту;

3) за читацькою адресою - призначені для певних категорій читачів (наприклад, дитячі та юнацькі журнали).

Список використаних джерел