Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1 СТУДЕНТСЬКА ПРЕСА ЯК ОСОБЛИВИЙ ТИП ВИДАННЯ
• 1.1 Функціональні особливості студентської преси
• 1.2 Основні етапи розвитку студентської преси, історичний аспект
• 1.3 Типологічні різновиди студентської преси
• РОЗДІЛ 2 РОБОТА НАД СТВОРЕННЯМ СТУДЕНТСЬКОГО ВИДАННЯ ФАКУЛЬТЕТУ
• 2.1 Розробка концепції
• 2.2 Організація роботи редакції
• 2.3 Недоліки концепції та складності організації редакційного процесу
• 2.4 Рекомендації щодо вдосконалення концепції
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
• ВСТУП
• Термін студентство «означає власне студентів як соціально-демографічну групу, що характеризується певною чисельністю, статевовіковою структурою, територіальним розподілом та ін.; певне соціальне становище, роль і статус; особливу фазу, стадію соціалізації (студентські роки), яку проходить значна частина молоді і яка характеризується певними соціально-психологічними особливостями», пише для Великої радянської енциклопедії І. Кон. Відомий радянський соціолог Т. Іщенко до специфічних рис студентства відносить «характер праці студентів, що полягає у систематичному накопиченні, засвоєнні, оволодінні науковими знаннями, і приналежність до молодого покоління країни - молоді». У цих двох визначеннях підкреслюється, що студентство є, з одного боку, частиною молоді, а з іншого, включене до системи вищої школи. [10]
• Отже, студентство - особлива соціальна група, що знаходиться на перетині дорослими та дітьми. Це певний перехідний етап у соціалізації молоді, який є вирішальним для формування активної життєвої позиції, поширення соціальних зв'язків, соціальної та психологічної зрілості в цілому (у значенні оволодіння затребуваними в суспільстві соціальними ролями). У цей період формується професійна свідомість молодої людини, навички відповідальності перед суспільством. Відбувається перехід від підліткового протесту до зрілої взаємодії.
• У цей складний період особистість потребує підтримки, одним із засобів якої може стати студентська преса, яка має такі можливості:

- допомогти першокурсникам плавно адаптуватись до зміни середовища, познайомивши їх із офіційними та неофіційними правилами ВИШу, викладачами, студрадою і т.п.

- стати органом студентського самоврядування, допомагаючи в організації заходів.

- стати органом гласності, захисником студентських інтересів.

- стати порадником у побуті та при взаємодії з органами влади (наприклад, пояснити до яких органів і як звертатись з певними проблемами).

- Бути місцем творчого самовираження студентів.

- Допомога у професійному самовизначенні (знайомство з особливостями та перспективами майбутньої роботи).

Студентську пресу довгий час вивчали поверхово та однобоко, переважно в контексті радянської періодики. Існує група праць, присвячена висвітленню історії періодичних видань СРСР та УРСР. Це дослідження
М. Агуф, А. Мельников та інші. Дослідники розглядали діяльність видань, які стосувались перетворень у культурно-освітній сфері 20-х рр. ХХ ст., ролі в них партійних та профспілкових організацій. Також автори вивчали діяльність комуністичної та комсомольської преси. Зокрема, В. Ганічев [4] зупинився на історичних, теоретичних та методологічних аспектах молодіжної періодики, але основну увагу він приділив діяльності «Комсомольської правди». Тобто, дослідники недостатньо висвітлили питання діяльності власне студентів у розвитку преси, що виходила у вищих навчальних закладах. [7]

Проблемі студентської преси присвячено дисертацію
М. Недопитанського. Тема студентської і молодіжної періодики достатньо широко висвітлювалася у працях багатьох авторів. Необхідно відзначити публікації А. Животка, М. Тимошика [17-21], О. Росула, В. Слінчука, В. Кондика; з доповідями на конференціях виступили І. Вдовичин, В. Благий,
Н. Остапенко, І. Монолатій, І. Павлюк. Найповнішу оцінку діяльності студентських організацій, висвітлюючи також їх видавничу роботу, подає Р. Ковалюк. Молодіжний видавничий рух (галицького студентства зокрема) відображено у наукових працях польських дослідників Є. Яровецького,
М. Печонки, А. Цеслікової, А. Пільха, Й. Гомолішек.

Привертає увагу низка публікацій, присвячених стінним газетам як одному з різновидів студентської преси. Ще в 30-х рр. ХХ ст. на сторінках популярної періодики це питання порушував С. Магаляс. Огляди стіннівок, які видавалися у Львівській політехніці, постійно друкувалися в інститутській багатотиражній газеті «Радянський студент» у 50--60-х рр. ХХ ст. [16]

Незважаючи на значну кількість досліджень, нині питання не є широко висвітленим у наукових працях, не розглянуто типологічні та тематичні зміни, що пов'язані з соціальними та технічними змінами (наприклад, значне поширення інтернет-видань, групи у соціальних мережах і т.п.)

Виходячи з цього, маємо таку мету роботи: створити концепцію студентського видання для ФСЗМК ДНУ ім. О. Гончара.

Завдання:

1) Дослідити функціональні особливості студентських видань, з'ясувати, які з них можуть бути реалізовані у сучасних умовах;

2) прослідкувати етапи становлення студентської преси та особливості її взаємодії з різними історичними умовами;

3) розглянути різні класифікації видань для студентів і виділити головні типоформувальні ознаки;

4) визначити проблеми факультету, які можуть бути вирішені за допомогою видання;

5) створити концепцію сучасного студентського видання, що виконувало б максимально можливу кількість перелічених функцій;

6) надати звіт про організацію редакції та роботу над виданням;

7) описати недоліки концепції, що були виявлені в процесі роботи та організаційні причини, що призвели до припинення роботи;

8) внести пропозиції щодо вдосконалення концепції та окреслити небезпечні організаційні моменти роботи.

Об'єктом дослідження є студентська преса. Як друкована, так і електронна.

Предметом дослідження є типологічні та концептуальні особливості студентських видань.

РОЗДІЛ 1

СТУДЕНТСЬКА ПРЕСА ЯК ОСОБЛИВИЙ ТИП ВИДАННЯ

1.1 Функціональні особливості студентської преси

студентська газета преса видання

Стосовно функціональних особливостей студентської преси дослідник
Б. Лозовський вважає однією з альтернативних позицій трактування преси як засобу самовиховання молоді.[23]

Наприкінці радянської епохи функції студпреси буди дещо обмеженими. Декларативно проголошене одне з головних завдань журналістики бути справжньою народною трибуною, виразником інтересів і сподівань мас залишалося нереалізованим практично донедавна. Ретельно проріджуючи крізь цензурне й апаратне сито будь-яку інформацію, подаючи дозовану правду, студентська преса під тиском монопольного видавця довільним порядком брала на себе роль вихователя, вбачаючи у своєму читачеві лише об'єкт впливу. [23]

Розглянемо детально функції студентської преси, які були названі у вступі. Кожна з них - джерело можливостей для завоювання стабільної аудиторії, а, значить, чим більше функцій виконує видання, тим більш необхідним воно є.

- допомога першокурсникам плавно адаптуватись до зміни середовища, познайомивши їх із офіційними та неофіційними правилами вишу, викладачами, студрадою і т.п. Цілком закономірно, що на початку навчального року першокурсник почуватиметься розгубленим: нове місце, новий колектив, новий режим роботи. Значить, він потребуватиме підтримки та знань про нове середовище. Студентська газета, що на початку року розповість про відмінності школи від вишу, про незнайомі поняття, пояснить систему оцінок та про заходи, що відбуваються на факультеті, допоможе новачкам легко та одразу долучитись до спільного факультетського життя. Крім того, тут можуть публікуватись звернення викладачів

- допомагати органом студентського самоврядування в організації заходів. Одна з проблем, що тут вирішується - складність комунікації між організаторами та студентами. Кожен захід, вимагає багато сил, часу та ресурсів від студради, а значить їм потрібна допомога. Анонси заходів у газеті, план підготовки і заклик до участі - зручний спосіб інформувати студентів і залучати їх до співпраці. Адже так часто буває, що людина згодна допомогти, але просто не знала, що її можливості затребувані. Отже, студентська газета - хороший спосіб налагодити комунікацію на факультеті і забезпечити своєчасне інформування про події.

- стати органом гласності, захисником студентських інтересів. Звісно, в ідеалі газета має захищати права студентів під час конфліктів з адміністрацією, але склалась така традиція, що звинувачення адміністрації у будь-чому може завершитись проблемами для редакції. Але принаймні заявити про наявні проблеми та допомогти студентам легальними методами - цілком до снаги. Наприклад, написати про прецеденти у подібних справах, або про нормативні документи, що регламентують дане питання тощо.

- стати порадником у побуті та при взаємодії з органами влади. Так, студенти часто стикаються з новими ситуаціями, як, наприклад, влаштування на роботу, бажання змінити місце навчання або спробувати для себе щось нове (хобі, подорожі) і тут ім. може знадобитись порада або просто певна інформація (наприклад, як оформити санітарну книжку).

- бути місцем творчого самовираження студентів. Цю функцію виконує більшість студентських видань, адже рубрика «Наші таланти» і т.п. - обов'язковий елемент будь-якої факультетської газети. Не завжди така функція є дійсно корисною, бо не кожна форма видання передбачає зворотній зв'язок з читачем, адже саме на нього розраховує автор, публікуючи свої твори. Але якщо справді налагодити зворотній зв'язок, то автори зможуть отримувати користь від такої, рубрики, яка, зазвичай, не несе жодного корисного навантаження.

- допомога у професійному самовизначенні. Студентська преса - це уже певна спеціалізація, але у межах вишу і, тим більше, факультету, є можливість для ще вужчої спеціалізації, а саме - преса для студентів певної спеціальності. Це дає чудову перевагу - можливість ближче познайомити студентів із обраною сферою, розповісти про перспективи у галуз, поділитись новинками обраної сфери та ін. Наприклад, у загальностудентському виданні недоречною буде замітка про відкриття у галузі мікробіології, але це може бути цікавим і корисним для студентів-біологів.

1.2 Основні етапи розвитку студентської преси, історичний аспект

Надзвичайно важливим для розуміння певних типоформувальних ознак видань є їх еволюція, оскільки саме так можна з'ясувати функції, цілі та можливості певних ЗМІ. Тому для розробки концепції нового видання огляд створеного раніше - цінне джерело інформації, як для пошуку ідей («нове - добре забуте старе»), так і для виокремлення потенційно небезпечних стратегій.

Отже, розглянемо основні етапи розвитку студентської преси, намагаючись виділити ключові характеристики видань кожного періоду.

Як перший етап розвитку преси для студентської молоді виділяють період від зародження ( приблизно XVI ст.) до 1905 року. Протягом XVIII-XIX ст., російське [Україна у цей період була складовою імперії, тож цілком перебувала у тому самому руслі] студентство, формуючись як особлива соціально-демографічна група, брало активну участь у випуску літературних журналів, видавало власні неперіодичні рукописні і літографічні видання.[10]

Із навчальними закладами також був пов'язаний випуск більшості перших газет і журналів.

Так, перша в Росії друкована газета «Ведомости» була у 1727 році передана під керівництво Академії наук, а редагував її студент Г. Міллер. А з 1728 року тут же видавався й перший журнал «Месячные исторические, генеалогические и географические примечания в Ведомостях».

Показово, що не лише «Примечания к Ведомостям», але і наступні журнали також були пов'язані зі студентством. Другим за часом появи був тижневий власне літературний журнал «Праздное время, в пользу употребленное» (1759-1760), що укладався та видавався у Петербурзі вихованцями привілейованого дворянського освітнього закладу - Шляхетнго кадетського корпусу, - перше в Росії приватне друковане видання. [2]

Із 1860-х рр. з'являються уже періодичні видання, які за рядом типоформувальних ознак можна віднести до преси для студентської молоді. Першою студентською вишівською газетою можна вважати «Студенческий мир» (1857 р.), яка виходила в Імператорському Петербурзькому університеті. [10]

Найчастіше видання журналів було справою напівлегальною, прихованою від викладачів і адміністрації. М. Ю. Лотман, описуючи ліцейські літературно-художні журнали, альманахи, антології та збірки, зазначає, що той невеликий і фрагментарний матеріал… може бути розділений на такі категорії:

1) вправи у віршах і прозі;

2) плоди вільної творчості, написання віршів або інших творів, що були поширені серед студентів-товаришів;

3) плоди колективного (анонімного) створення чисто шкільного - сатиричного, шутівського і не завжди цензурного характеру;

4) нарешті, те, що видавалось студентами-членами літературного товариства - рукописні журнали з найрізноманітнішим змістом, куди частково потрапляли іноді твори двох попередніх категорій. [2]

В Україні вона веде свою історію ще з 1860 року, коли студенти Київського університету почали видавати рукописний журнал «Самостійне слово». У 1863--1964 роках виходив журнал «Помийниця», а в Галичині першим студентським виданням вважають журнал «Друг», котрий виходив з 1874 року як друкований орган Академічного гуртка.

Одним з найактивніших осередків студентської преси цього періоду традиційно є Львів.

Традиції видання студентської преси у Львівській політехніці формувались ще в середині ХІХ ст. Тут створення напівлегальних студентських товариств стало можливим у 60-х рр. ХІХ ст. Цей процес започаткувався студентами Політехнічної школи, які у 1861 р. заснували Товариство братньої допомоги («Bratnia Pomoc»). У першому статуті було обумовлено, що створено товариство як організацію взаємодопомоги, для гуманітарних цілей. Незабаром воно згуртувало навколо себе всю технічну молодь. Пізніше організовано «Товариський гурток», який займався громадською діяльністю. Цікавим явищем було видання у 1883-1884 навчальному році газет-листівок «Iskierka»,«Kropelka», а також «Iskra» i «Para». До створення і редагування цих напівнаукових, напівгумористичних листівок долучились українські студенти С. Козловський,
А. Будзиновський та Буковський. (Відзначимо, що поліція конфіскувала друге число двох видань.) Проблеми, порушувані цими газетами, обговорювались у «Товариському гуртку», отож виникла ідея створення поважного часопису, який би більш повно висвітлював життя студентської молоді у всіх його проявах. Було складено програму і запропоновано назву -- «Рух». Однак видання залишилося нереалізованим, оскільки програмою передбачалося обговорення проблем «з-поза меж» закладу, а державна влада Австро-Угорщини не заохочувала розвиток громадських ініціатив. [16]

На другому етапі - 1905-1917 рр. - відбувається бурхливе кількісне і якісне зростання газет і журналів для студентів вишів. [10] Цей час характеризується великим розмаїттям типологічних та тематичних напрямків серед видань. Період багатий на нелегальні неперіодичні листки, часто політичного змісту. Маніфест 1905 р. викликав справжній газетний «бум», що сприяло типологічній диференціації видань.

У дожовтневий період можна виділити кілька доволі однорідних груп видань для студентської молоді:

1) загальноросійські або як вони самі себе називали «загальностудентські» видання;

2) провінційні газети і журнали;

3) вишівські студентські;

4) видання студентських об'єднань;

5) вишівські академічні видання;

6) одноденні доброчинні або бальні видання;

7) літературні та гумористичні збірки.

Третій етап розвитку друку для студентів вишів охоплює 1917-1990 рр. Кінець 10-х-початок 20-х рр. позначені активними типологічними трансформаціями преси для студентської молоді. Більшість типів видань попереднього періоду припиняють своє існування, виникають нові, що відповідають вимогам змінених суспільно-політичних обставин і системи освіти. [10]

Яскравим відображенням студентського життя 20-х років ХХ ст. стала вузівська періодична преса. Тобто, періодика виконувала пропагандистську, ознайомлюючу, освітньо-культурну роль. Відділи преси ЦК ВКП(б) здійснювали керівництво відділами бібліографії і критики в газетах та журналах, «перетворивши їх на знаряддя боротьби проти ідеологічно ворожої літератури». Проте у керівництві періодичними виданнями переважали вказівки господарсько-фінансового та ідеологічного характеру.

Основними формами студентської преси були друковані, писані газети і журнали; газети - живі і світлові. На кінець 20-х рр. відбувався поступовий перехід до друкованих видань, але лише у великих культурних центрах.

Періодику умовно розподілялись за масштабом на: загальносоюзну, республіканську, регіональну, таку, що була пов'язана з профілем навчальних закладів, а тому - фахову.

Обов'язковими екземплярами у кожному виші мали бути видання загальносоюзного та республіканського характеру. Кожен вищий навчальний заклад передплачував і фахові видання. Загальнореспубліканським офіційним органом Народного комісаріату освіти став щомісячник «Комуністична освіта», який видався з 1922 по 1941 роки. Загальнополітичним, науково-методичним,літературним журналом пролетарського студентства став «Студент революції», який виходив щомісяця протягом 12 років (з 1922 по 1933 рр.). Часопис складався з кількох відділів: загального, наукового, академічного, літературного, побутового, життя навчальних закладів, бібліографічного. Часопис водночас виконував і керівні функції іншими молодіжними виданнями: «журнал мав обслуговувати вузівські партійні та комсомольські кадри, широкі кола спілкового і неспілкового студентства, викладачів».

Крім загальноукраїнських видань, студенти передплачували і працювали над фаховими, вузівськими. До фахового належав «Молодий дослідник» - науковий журнал молодих дослідників сільського господарства України, який став виданням сільськогосподарського наукового комітету України (м. Харків). У часописі публікувались матеріали в таких відділах: економічні проблеми на дослідних станціях України, дрібні замітки, критики, хроніки.

Більшість студентських періодичних видань друкували українською мовою, проте винятком стали Харківський, Одеський, Дніпропетровський, Луганський округи - великі індустріальні центри, промислові регіони.

Життя студентства вимагало нового відображення побуту та суспільної діяльності. Одним із таких журналів став «Студенческая зрелищная работа», що видавався Союзним Центральним Бюро пролетарського студентства. Він характеризував види творчої роботи студентів,театральних дійств.

Студенти об'єднувались у колективи. Студентськими кореспондентами вважали тих, хто добровільно надсилав матеріал у пресу. На 1926/27навчальний рік існувало 65 колективів кореспондентів (36% вузів брали участь у цьому русі), учасниками яких стали 1047 осіб, що вдвічі більше в порівнянні з попереднім навчальним роком (1925/26). Основною формою керівництва діяльністю преси стало об'єднання студкорів. До складу редколегій входили активні кореспонденти. Молодь об'єднувалась навколо місцевої газети чи журналу під керівництвом редакційної колегії, яка обиралась на загальних зборах передплатників терміном на 1 рік. Редколегія звітувала перед зборами передплатників, загальними зборами навчальних закладів, місцевими партійними організаціями. Фінансування здійснювали профспілкові та студентські організації, правління вищих навчальних закладів. Якщо виш великий, пропонувалось мати власного інструктора, який повинен був вирішувати питання видавництв та їх кадрового забезпечення. Зі студентськими організаціями пропонувалось проводити спільні наради, конференції, зустрічі з метою з'ясування проблем та шляхів їх подолання. [7]

З 1924 р. веде свою історію редакція найбільш відомого студентського ЗМІ Росії - журналу «Студентський меридіан», всесоюзного друкованого органу ЦК ВЛКСМ. Перші п'ять номерів вийшли під заголовком «Красная молодежь», редактором був В. Молотов. З шостого числа назва журналу змінилась на «Красное студенчество». У 1936 р. у видання з'явилась нова назва - «Советское студенчество». Під час Великої Вітчизняної війни журнал не видавався. У період з 1967 по 1973 р. «Студенческий меридиан» (Нове ім'я дав Валерій Евсєєв) виходить у форматі щорічного суспільно-політичного альманаху, що випускається раз на рік. З 1974 р. «Студентський меридіан» починає виходити як щомісячний журнал: нове життя редакції сколихнулось разом з виникненням і розвитком у країні руху будзагонів. “Студенческий меридиан”, у 70-ті рр. набирає стрімких обертів і в середині 80-х має рекордний тираж - майже півтора мільйона екземплярів. [2]

У радянський час протягом більш ніж 70 років відбувався розвиток уже сформованих типів, еволюція їх проблемно-тематичного комплексу залежно від ситуації в країні, цілей і завдань на кожному її етапі. Для цього періоду характерне кількісне зростання за рахунок збільшення числа багатотиражних вишівських газет. [10]

У кожній області - своя газета для молоді (великого або меншого формату, щоденна чи тричі на тиждень), а також дві республіканські - "Молодь України" та "Комсомольское знамя". Популярними були молодіжні журнали "Ранок" і "Знання та праця". Цей потужний масив друкованих ЗМІ, постійно реорганізовуючись і вдосконалюючись, розвивався увесь період історії Радянського Союзу і несподівано, майже раптово, зник із розмаїтого пострадянського інформаційного простору невдовзі після припинення існування цієї країни. Найбурхливіший, найдраматичніший і найцікавіший період розвитку в Україні молодіжної преси припадає на останню добу її існування, яку хронологічно пов'язують із початком горбачовської перебудови та розвалом СРСР.

Радянська доба була складним періодом для преси, в тому числі й студентської, ще й через ідеологічні, партійні обмеження.

Всесоюзне опитування керівників республіканських, крайових і обласних газет показало, що більша частина журналістів стикалася з випадками заборони на публікації з боку партійних комітетів. Що ж стосується молодіжних газет, то до такої кількості "партійних" заборон можна додати ще й численні втручання у творчий процес з боку комсомольських комітетів. А це також неминуче призводило до конфліктів, які, за словами А. Кабанникова, набрали характеру загальнокомсомольських НП. Подібна ситуація почала складатися і для молодіжної періодики України.

Ситуація почала змінюватися лише в часи перебудови.

Час диктував необхідність удосконалення механізму взаємовідносин між друкованим органом і видавцем, відпрацювання такої моделі керівництва, яка б відповідала умовам і рівню демократизації суспільства й забезпечувала конструктивну участь молодіжної преси у захисті інтересів молоді, їх впливу на органи керівництва та управління. Саме в такому ракурсі вперше було поставлено це питання на зустрічі редакторів молодіжних засобів масової інформації в ЦК ЛКСМУ в лютому 1989 р., а згодом і на XXVI з'їзді комсомолу республіки.
Звільнюючись від апаратного диктату, шаблону, горезвісного "гребінця", яким причісували стільки років усю молодіжну пресу, редакційні колективи постали перед необхідністю по-новому осмислити деякі старі, але зовсім не прості істини.

Зміна радянських назв як відмова від комуністичної ідеології. Логічним наслідком відмови від догматичного тлумачення завдань комуністичного виховання молоді, переоцінки ролі та місця комсомолу в політичній системі суспільства, виникнення принципово нових явищ у молодіжному середовищі є включення до порядку денного питання про зміну назв друкованих комсомольських видань.

Очевидно, що такий процес не можна однозначно оцінювати як позитивний. Змінюючи лише зовнішній фасад свого друкованого органу й одночасно радикально не вдосконалюючи внутрішню його частину зміст і проблематику кожного номера, деякі редакційні колективи не змогли витримати конкуренцію з республіканськими та всесоюзними друкованими органами, а також із десятками нових, що активно стали заявляти про себе.

Виникнення альтернативної преси для молоді. Паралельно з вищезазначеним закономірним процесом з другої половини 1980-х pp. розвивається ще один, пов'язаний із утворенням так званої альтернативної преси для молоді.

Цей процес також закономірний і є своєрідною реакцією частини суспільства, значною мірою молоді, на систему заборон і обмежень, яка й у період гласності діє здебільшого безвідмовно і все ще унеможливлює реалізацію величезного запасу нестандартних думок, ідей, пропозицій через офіційні засоби масової інформації. Відродження самодіяльної преси, що відбувалося наприкінці 80-х pp., дуже нагадує ситуацію 20-х, яка, за висловом Ю. Жукова, була "епохою своєрідної повені свободи слова, і самодіяльна преса відігравала особливо важливу роль у житті суспільства

Незважаючи на неоднозначність оцінок цього нового явища, висновки його дослідників збігаються в основному: існування альтернативної преси, народженої атмосферою гласності, стало за ті роки серйозною політичною реальністю.

Із прийняттям Закону СРСР "Про пресу та інші засоби масової інформації", а згодом і відповідного Закону Української РСР поступово зникала грань між офіційною та неофіційною пресою, видозмінилося й саме поняття "самвидав", оскільки на законних підставах він ставав доступним найширшому колу читачів, а отже, давав їм можливість додаткового вибору.

Таким чином, найважливішими результатами структурних змін у молодіжній періодиці зазначеного періоду були початок краху монопольного володіння ВЛКСМ та її організаціями на місцях молодіжною періодикою в країні та зародження такої системи молодіжних ЗМІ, яка б реально, а не декларативно виражала не тільки соціальні, вікові, професійні, а й політичні інтереси різноманітних рухів, об'єднань, організацій. [21]

Новий етап розвитку друку для студентів починається під час перебудови.

Більшість дослідників сучасної журналістики відзначають, що в останнє десятиліття відбулася кардинальна перебудова типологічних моделей друкованих ЗМІ, і процес цей ще не завершився. Повною мірою це стосується і системи видань для студентської молоді, яка не завжди функціонує ефективно. Комплексний типологічний аналіз цієї системи, осмислення специфічних характеристик окремих видань має сприяти підвищенню їх конкурентоздатності, можуть суттєво допомогти практикам-видавцям студентської преси.

Маючи, окрім інших, ціннісно-орієнтуючою та культурно-освтньою функціями, ЗМІ можуть і мають відігравати головну роль у формуванні світосприйняття молодих людей. Але багато молодіжних видань проводять лінію руйнування світоглядних засад, пропагують бездуховність і споживання, рекламують жорстокість, насилля та кримінальну поведінку. На сучасному ринку друкованих ЗМІ для молоді домінують видання розважального характеру. Петербурзький дослідник Корконосенко пише: «Новостворені молодіжні видання жодною мірою не можуть розглядатись як продовжувачі традицій своїх попередників. Вони виробили особливу, штучну псевдокультуру і закодували мову спілкування, відгороджуючи юних читачів від іншого світу, а не адаптуючи їх до нього». На фоні змістової кризи молодіжної преси і цілому розвиток студентської її частини - і кількісний, і якісний - вселяє певні надії. Однією з найбільш актуальних проблем, за одностайними оцінками експертів, є те, що аудиторія преси помітно старішає і скорочується. Відродження культури читання молоді є одним із завдань друку, особливо студентського. [17]

Після 1990 р., як і на початку XX ст., відбувається кількісне і якісне зростання видань для студентської молоді, але більшість з них виходять нестабільно, газети і журнали часто зникають після виходу першого номера. З 1993-1995 рр. починає формуватись сучасна система періодичних видань для студентів, у якій виявляються чотири основних типологічних моделі. [7]

Нині головним чинником, що визначає розвиток студпреси, є технічний прогрес. Так, розвиток мережі Інтернет зумовив формування нового способу студентської комунікації - групи у соціальних мережах. Такі об'єднання дають змогу оперативно обмінюватися новинами, інформацією, є зручною платформою для обговорення. Ключова перевага - можливість поширювати мультимедіа (відео та аудіо записи лекцій, фото звіти). А отже, вони виконують одну з головних функцій ЗМІ - інформаційну.

Студентські редакції в Україні здебільшого видають друковану продукцію, а в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка реалізовані новітні студентські медіапроекти, зокрема кімнати високих технологій (ньюзруми) та на часі - інтернет-радіо. У Житомирському державному педагогічному університету ім. Івана Франка та в Запорізькому національному університеті з 2004 року, крім газет, функціонує також загальноуніверситетська мережа студентського радіо, де виходять щоденні ефіри, які транслюються на перервах. [9]

Інші форми побутування студпреси у мережі - це електронні ресурси, що відтворюють контент друкованих видань або є самостійними. Зазвичай це окремі сайти або (рідше) підрозділи сайтів вишу чи факультету.

Ще одна популярна нині форма, що дозволяє поєднувати переваги класичних ЗМІ та інтернет видань - це електронні журнали (у форматах pdf, fb2 або аналогічних). Вони дають як можливість для самовираження студентства, так і зручні у розповсюдженні.

Особливим варіантом ЗМІ для студентів є блоги, що поєднують переваги перших трьох груп. Хоча це не власне газета чи журнал, але за змістом і формою їх можна пов'язати з традиціями персонального журналізму. Це пояснюється тим, що блог - дуже персоніфікований ресурс, який подає новини через сприйняття однієї людини, авторитетність якої відіграє вирішальну роль для популярності такого «видання».

Підсумовуючи, зазначимо, що студентство завжди було і залишається однією з найактивіших, найдинамічніших верств суспільства і ця така характеристика цілком відображається на характері студентських ЗМІ, які є лакмусом для усіх соціальних тенденцій, змінюючись відповідно до суспільних реалій.

1.3 Типологічні різновиди студентської преси

Під терміном «студентська преса» ми розуміємо видання, для яких студенти є цільовою аудиторією або однією з цільових аудиторій, що відображається у цілях та завдання, а також у проблемно-тематичному комплексі. Основними критеріями при характеристиці тих чи інших груп видань за методикою типологічного аналізу є типоформувальні ознаки. Вони визначаються А. Акоповим як «основний вид типологічних ознак, які безпосередньо впливають на виникнення, розвиток, трансформацію типу видання». Серед досліджень теорії журналістики немає загальновизнаної точки хору на те, скільки та які типоформувальні ознаки варто виділяти.
М. Шконтін вказує, що типоформувальними факторами періодичного видання треба вважати цільове призначення видання, особливості аудиторії і характеристики інформації, що транслюється. Саме ці ознаки дослідник поклав в основу своєї типології газет.

А. Акопов вважає, що необхідно виділяти три типоформувальні ознаки - видавець, цілі та завдання видання та його читацька аудиторія. Московський вчений С. М. Гуревич припустив, що найважливішими факторами, що визначають типологічні особливості газети, є, по-перше, ціль її видання і її концепція, і, по-друге, її читацька концепція. Враховуючи різні точки зору, можна виокремити такі типоформувальні ознаки періодичних видань: суб'єкт управління (засновник і видавець), ціль і завдання (функції), предметно-тематична спрямованість (аудиторія). [17]

Розглянемо кілька класифікацій за різними ознаками.

За аудиторією можна виділити 6 великих груп:

1. Факультетські студентські газети. Найчастіше позиціонують себе як друкований орган факультету. Для них властива близькість до читача і досить обмежена аудиторія. Такі видання схожі на «районки»: у них міститься інформація про події локального характеру, багато інтерв'ю з викладачами факультету, зазвичай гарно розвинена рубрика листів і привітань.

2. Вишівські студентські газети. Тут маємо на увазі не офіційний орган університету, а паралельні студентські видання, що поширюються на території одного вузу. Це справді студентські газети, для яких пишуть студенти про те, що цікаво студентам. Може бути додатком до офіційного видання.

3. Міжвишівські студентські газети. Відрізняються від вишівських тим, що поширюються не в одному, а в кількох вишах. Ці газети значно ширші за своєю інформативністю. Шпальта новин обов'язково містить інформацію з усіх вишів, де поширюється видання. Як правило, уже у цій групі з'являється прагнення вийти за межі власне студентських питань і висвітлювати загальноміські події

4. Міські студентські газети. Поширюються не лише у ВНЗ, але й у місцях відпочинку молоді: кафе, клубах, кінотеатрах. Тут зазвичай гарно організована рекламна служба. Це дозволяє вводити нові рубрики, у яких рекламодавець є спонсором.

5. Республіканські, обласні, крайові студентські газети. Вони мають солідний тираж і налагоджену систему розповсюдження.

6. Загальнодержавні видання, що розповсюджуються на території усієї країни. Проблематика поширена до тем, що будуть цікаві мешканцям будь-якого регіону. [17]

За формою власності виділяють такі групи студентських видань:

1. Ті, засновником яких є студентська ініціативна група, що не залежить від вишівського керівництва. Видання такого типу зазвичай отримують реєстраційне свідоцтво, але виходять недовго. Їх внутрішня структура нестабільна. Через фінансові проблеми, відсутність чіткої організації редакції таких газет і журналів довго не живуть.

2. Такі, що знаходяться у деякій залежності від керівництва інституту або університету, але отримують деякі переваги - фінансову та організаційну підтримку ректоратів та деканатів. Видавець або засновник тут ректорат або профком, тому існує своєрідна цензура. Одним із першочергових завдань є формування позитивного іміджу вишу. Іноді студентська інформація вміщується не в окремому виданні, а на спеціальних шпальтах або вкладці.

3. Засновані видавничими домами, адміністрацією міста або громадською організацією. Цілі і завдання значно ширші видань попередніх моделей - орієнтувати студентську молодь у сучасному житті, повідомляти найзнаковіші вузівські новини, стимулювати усвідомлення найважливіших проблем сучасності, розповідати про новинки літератури, музики тощо. Крім того, не менш важливою є фінансова самоокупність і прибутковість, оскільки існують такі видання за рахунок реклами. Головним недоліком цієї моделі є занадто велика кількість розважальної інформації і деяка відірваність від життя конкретного вишу.

4. Видавцем «міжрегіонального студентського видання» є або редакція, або комерційна організація. Головною проблемою таких газет є розширення інформаційного поля і налагодження системи розповсюдження у регіонах. Фінансування відбувається за рахунок грантів та продажу реклами. У змісті роблять акцент на серйозну інформацію, що змушує читачів замислитися, допомагає у самореалізації. [11]

Цензура та фінансування - дві найголовніші проблеми молодих видавців. Усього 37 % з них вважають себе незалежними від впливу адміністрації вишів, решта ж констатують: газета прискіпливо прочитується керівництвом навчальних закладів [6]

РОЗДІЛ 2

РОБОТА НАД СТВОРЕННЯМ СТУДЕНТСЬКОГО ВИДАННЯ ФАКУЛЬТЕТУ

2.1 Розробка концепції

Перше, що треба зробити, починаючи новий проект - це розглянути ті, що займають аналогічні нішу, виділити їх особливості, з'ясувати переваги та недоліки, зрозуміти найпоширеніші помилки, щоб уникнути їх у подальшій роботі.

Розглянувши кілька факультетських газет ДНУ ім. О. Гончара (фізико-технічного, біологічного, української та іноземної філології та мистецтвознавства та інших факльтетів), виділили такі основні теми:

- внутрішні факультетські новини - здебільшого звіти про заходи, що відбулися, привітання зі святами, досягненнями (наприклад, перемоги студентів у конкурсах та олімпіадах);

- новини університету - висвітлення свят, урочистостей, привітання від ректорату, дуже рідко - організаційна інформація;

- інтерв'ю з викладачами - найпопулярніша рубрика, часто єдина, за якою можна зрозуміти, до якого факультету належить видання;

- інтерв'ю з відомими студентами - лише за наявності інформаційного приводу (найчастіше - позауніверситетьскі досягнення);

- студентський побут - найчастіше обмежений гуртожитком, дешевими рецептами, рекомендацією щодо додаткового заробітку.

- творчість - зазвичай твори сумнівної якості, що публікуються чи то як данина традиції, чи то для того, щоб зайняти вільне місце.

Більшість факультетських видань мають формат від А5 до А4, що пояснюється зручністю для верстання та друку (за необхідності - можна навіть роздрукувати на принтері). До того ж - відносно зручно для читання і зберігання у динамічному ритмі життя.

Обсяг 8-16 шпальт зумовлений невеликою кількістю інформаційних приводів та тем, що потребують висвітлення.

Періодичність - здебільшого раз на місяць. Часто - приуроченість до певних дат (перше вересня, день факультету, Новий рік і т.п.) За такої періодичності неможливе функціонування власне інформаційного видання, отже такі газети є швидше іміджевими, тобто призначені для підтримки позааудиторної активності, а не є самостійною діяльністю і, тим більше, не розраховують на стабільну увагу читачів. А, значить, такі видання від початку не спрямовані на виконання своїх корисних соціальних функцій, а є свого роду оригінальною формою звіту про виконану роботу.

З огляду на таку періодичність можна б було запропонувати для студентської преси аналітичні матеріали, але вони малопридатні, оскільки, по-перше, завузьке коло тем, що потребують подібного жанру (це хіба що обговорення освітніх або внутрішньовишівських реформ), по-друге, вони складні у написанні для студентського рівня, бо вимагають широкої обізнаності, ґрунтовних досліджень і великої майстерності. Але з дійсно важливих, злободенних питань, про які треба інформувати студентів, доцільно б було передруковувати статті інших видань, обов'язково з посиланням.

Отже, з огляду на функціональні можливості студпреси, варіанти, що нині існують у межах університету, не вповні використовують свій потенціал.

На основі висновків про такий стан факультетських газет вирішено було обрати інший принцип створення концепції, а саме відмежуватись від традиційного уявлення про цей тип видань. Базою для створення концепції стали функціональні можливості, що були модифіковані з урахуванням потреб факультету систем та засобів масової комунікації.

Отримали такі завдання:

- створити видання, яке б відповідало сучасним потребам студентів: зручний і дешевий доступ, багатофункціональність, оперативність, мультимедійність, лаконічність та інформативність, особливий стиль подачі матеріалу (легкість, гумор, сленг). Усі ці бажані ознаки пов'язані зі специфікою сучасного ритму життя, який продовжує пришвидшуватись, поширюються інтеграційні процеси серед ЗМІ (більшість видань, телеканалів та радіостанцій нині мають власні сайти, де поєднують різні види журналістських матеріалів і публікують найсвіжішу інформацію, іноді ще до редакційної обробки (наприклад, відео з мобільних телефонів, що надали очевидці подій)), а студентство, як перехідна суспільна категорія найактивніше реагує на суспільні зміни.

- оскільки однією з найболючіших проблем для студентів є відсутність практики, що зумовлено, по-перше, структурою освітнього курсу, який ґрунтується на широкому колі теоретичних та загальноосвітніх дисциплін і, по-друге, складністю влаштуватись навіть на неоплачувану практику під час навчання (дуже незначна кількість роботодавців згодна витрачати час на практичну освіту студентів, і не набагато більше готові брати на роботу працівника без досвіду та на неповний робочий день), то головна мета проекту - надати студентам ФСЗМК базу для практики, де початківці-журналісти і редактори спробували б скористатись на практиці засвоєними знаннями. І лише другою мірою, як «побічний ефект» видання мало б інформувати студентів.

- Як вище було зазначено, що студентська преса може допомагати студентам з профорієнтацією, мотивувати їх до пошуку власного місця у професії шляхом знайомства з особливостями та перспективами обраної сфери, то було вирішено, що важливо познайомити студентів з особливостями роботи журналістів та редакторів у різних типах ЗМІ. Такий підхід сприятиме концентрації уваги на обраних сферах та мотивуватиме студентів до більш ґрунтовного вивчення певних дисциплін.

- реалізувати можливість допомагати студентам під час складного періоду соціального та особистісного становлення, допомагаючи розширювати кругозір та вчити орієнтуватись у змінах у суспільстві, сприяти формуванню активної громадянської позиції.

Виходячи з поставлених завдань, розробили таку концепцію:

- цільова аудиторія - студенті ФСЗМК ДНУ ім. О. Гончара, а, у перспективі, й інших близьких за спеціалізацією факультетів та вишів. Така широка перспектива пояснюється тим, що проект від початку не мав бути інформаційним, а отже, і тісно прив'язаним до університету, а орієнтуватись на теми, цікаві широкому колу читачів: матеріали про загальнолюдські цінності, новини, що стосуються студентства в цілому, важливі суспільні події (зміни у законодавстві, загальнополітичному курсі, ситуації, що викликають суспільний резонанс). Для редакції важливо подавати новини з різних точок зору (в тому числі, посилаючись на інші видання) з метою залучити читачів до обговорення і тим самим сприяти формуванню активної життєвої позиції;

- формою видання було обрано інтернет-сайт, який безкоштовно створив один з членів редакції. Така форма може викликати нарікання на невідповідність концепції, адже сайт не вкладається в поняття «студентська газета». Але звернімось до ДСТУ 3017--95, де визначено, що виданням називається документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам Державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення й поліграфічного виконання. До того ж видання, що поряд з друкованим текстом містить записи звуків чи зображення на інших матеріальних носіях (платівках, магнітофонних стрічках, фотоплівках, слайдах, аудіо- та відеокасетах), або таке, що має супровідну допоміжну інформацію (дискети тощо), зветься комбінованим. [3] Отже, на сайті можна розмістити як елементи класичної газети, так і додаткові дані, тобто створити комбіноване видання, що значно розширює можливості проекту.

Переваги такого втілення:

1) безкоштовність - це важливий пункт, оскільки дуже складно знайти кошти для самвидаву, а для залучення рекламодавців замала аудиторія, тобто сподіватись на самоокупність не доводиться.

2) легкість доступу - оскільки студентство - динамічна аудиторія, яка багато часу перебуває у русі, а отже, потребують легкого доступу до актуальної інформації, бо це - одна з головних потреб у інформаційному суспільстві. Форма інтернет-сайту - це можливість доступу з майже будь-якої точки міста і навіть планети (нині на планеті мешкає 7 млрд. людей і більше 2 млрд. з них є користувачами мережі Інтернет; половина з усіх осіб, що користуються мережею - віком до 25 років (за даними segodnya.ua), а також видання, яке не треба носити з собою, що особливо зручно, якщо терміново треба перевірити нову інформацію (наприклад, якщо користувач очікує новини про певні події) або звернутись до архіву.

3) можливість оперативного поповнення - що пов'язано із попереднім пунктом та постійною потребою у новій інформації. Можливість швидко її додавати - ключове питання, адже нині вона швидко застаріває.

4) можливість додавати фото, відео та аудіо - це пов'язано з розвитком технічних можливостей. Так, розвиток технічних засобів зробив можливим зробити фото або відео з місця подій майже будь-кому, а значить і легко ділитись інформацією.

5) можливість коментування новин користувачами - це важливий елемент підтримки читацького інтересу (адже читач безпосередньо бере участь у функціонуванні видання), спосіб зворотного зв'язку (можливість майже у реальному часі бачити реакцію аудиторії, а отже і прогнозувати її інтерес, на основі якого формуватиметься план подальшої роботи).

Недоліки:

6) складність просування видання серед студентів. Оскільки зараз преса втратила свою роль основного постачальника інформації, поступившись місцем соціальним мережам, то важко буде розробити таку рекламну кампанію, яка б зацікавила більшість студентів факультету.

7) необхідність постійного оновлення контенту для підтримки стабільної уваги - що складно через труднощі із написанням матеріалу, оскільки, через непрофесійність членів редакції матеріали потребують кількаразової переробки, бо низьку початкову якість. Крім того, робота у редакції є додатковим навантаженням для усіх учасників проекту, а отже виконується лише після виконання основних навчальних обов'язків.

8) проблеми з розробкою дизайну, що пов'язано з тим, що серед членів редакції немає нікого, хто б знався на дизайні сайтів, а найняти професіонала дуже дорого. Дизайн важливий через те, що однією з головних переваг ресурсу є зручність інтерфейсу, бо незручність користування - достатня підстава відмовитись від ресурсу, який не пропонує унікальну інформацію (адже усе, що планувалось представити на сайті, можна знайти через пошукові сервіси).

- мета роботи - вдосконалення навичок та самоосвіта. Шляхом опитування членів редакції вдалося з'ясувати, що найбільше їм не вистачає практичних завдань, а отже теоретичні знання не можуть бути застосовані. Це справжня проблема, оскільки значною частиною роботи редактора та журналіста є майстерність, а не творчість. А майстерності можна досягти лише шляхом багаторазового виконання однотипних завдань, через які знання перетворюються на навички. Наприклад, ось що зазначає
В. Різун про редакторську працю: «Операції -- це уміння, яких набуває фахівець шляхом тренування, виконуючи поступово свідомо певну дію і доводячи її до автоматизму, до неусвідомленого виконання. Так, уміння одним поглядом зіставляти різні фрагменти тексту і перевіряти їхній логічний зв'язок під час аналізу композиції тексту виробляється не відразу, а поступово: спочатку людина має за окрему навчальну дію зіставлення текстових фрагментів, багато разів повторює цю дію, аж до тих пір, поки ця дія не стане операцією-умінням і не буде включеною в іншу дію, наприклад дію, пов'язану з аналізом розкриття теми»[13, с. 79].

- завдяки можливостям публікувати матеріали різних видів (текст, відео-репортажі та аудіо у форматі радіопередач), забезпечити редакцію можливістю вдосконалювати майстерність у будь-якій обраній сфері, а не лише у друкованій журналістиці. Для цього була можливість організовувати майстер-класи з фото та відео справи, акторської майстерності (для тих студентів, які зацікавлені у роботі на телебаченні);

- акцентувати увагу на актуальних подіях суспільства, не лише студентства, виносити на обговорення резонансні новини. Сучасні ЗМІ, особливо телебачення та інтернет-ресурси, тяжіють до сенсаційності та перевантажені негативом, часто залишаючи поза увагою такі події, що впливають на саму життєдіяльність суспільства. Тож у висвітленні поза університетських новин вирішено було обрати такий курс: віддавати перевагу не скандальним новинам, а власне таким, що означають зміни для усього суспільства, а саме реформам, новим законам, загальним політичним тенденціям, матеріалам загальнолюдського інтересу. Був намір надавати якомога більше розмаїття точок зору для того, щоб читачі самі могли мати матеріал для аналізу і власних висновків (причому з великою імовірністю власне редакційні тексти доповнювалися б посиланнями на інші ресурси, оскільки створити повноцінний аналітичний і якісний матеріал членам редакції було все ще не о снаги).

- створити персонаж газети, що був би персоніфікованим виразником думки редакції, міг би брати участь у обговореннях, а також пожвавлював дизайн та надавав елемент несерйозності. Таким персонажем стала намальована білочка, що була стилізована під сучасного студента-хіпстера.

- створити рубрику з профорієнтації, де б розповідалось про відомих журналістів, редакторів, видавців або про найвдаліші бізнесові проекти серед ЗМІ. Завдання цієї рубрики - допомогти студентам визначитись з власними уподобаннями, а також показати особливості роботи різних видів ЗМІ, їх переваги та недоліки, потенціал та ін. Ще одна цінна можливість цієї рубрики - нові ідеї, що можна знайти, досліджуючи досвід попередників.

- анонсувати та давати рецензії на новинки мистецтва, цікаві події або про діяльність цікавих особистостей. Журналіст та редактор зобов'язані мати широкий кругозір, ерудицію, оскільки саме це - база для об'єктивності та взагалі здатності до аналітики. Крім того, більшість студентів факультету - творчі особистості, що мають широкі інтереси і різноманітні хобі, а отже потребують інформації з дуже різних галузей, а деякі все ще перебувають у пошуку себе. Отже, така рубрика виконувала б одразу кілька функцій: розважальну, інформаційну, мотивуючу.

Остаточна, затверджена усією редакцією концепція, мала такий вигляд:

Назва: FJ. Англомовна абревіатура, що може розшифровуватися або як «факультет журналістики», або як «fine journal», тобто «гарний журнал». Вирішено було обрати максимально лаконічну назву, що дуже віддалено і загально була пов'язана із ФСЗМК, щоб не виникало необхідності змінювати її, якщо аудиторія буде розширюватися. До того ж, таку абревіатуру зручно писати, вимовляти і, що важливо, з неї легко можна створити логотип.

Вид: комбіноване видання, інтернет-ресурс (сайт).

Тип: суспільно-політичне продовжуване видання.

Цільова аудиторія: студенти ФСЗМК 1-5 курсу.

Періодичність: за мірою накопичення матеріалу.

Мова видання: білінгвічне, російсько-українське.

Допоміжні засоби: http://vk.com/fj_forever. Ресурс для внутрішнього редакційного користування, зручний для координаційної роботи та розміщення додаткових матеріалів.

Рубрикація:

1. «Новини» - було вирішено не розмежовувати університетські та поза університетські новини, щоб не створювати рубрику, яка майже увесь час залишатиметься порожньою. Принцип у висвітленні новин - уникати сенсаційності та скандальності, надаючи лише корисну та справді актуальну інформацію. Найімовірніша форма матеріалу: підбірка посилань на ресурси з різною точкою зору, доповнена короткими коментарями. Прагнення - об'єктивність. Університетські новини подаються у традиційному вигляді: замітка для офіційних повідомлень і фото звіт з описом для урочистостей.

2. «Persona grata» - рубрика, присвячена відомим особам у сфері масових комунікацій. Містить цікаву розповідь про професійну діяльність, написану у ключі «Історія успіху».