Особливості жанру інтерв'ю в суспільно-політичному журналі "Кореспондент"

- Я прочел вашу клятву, вы там говорите следующее: «Постсоветская трансформация прошла болезненно для Украины и других стран региона. Некоторые использовали эти возможности, чтобы заработать свои состояния». Многие в бывшем СССР сделали свои состояния во многом благодаря приватизации. Вы - один из них. У вас в этой связи нет ощущения, что вы чем то обязаны соотечественникам, что вы хотите им что то вернуть? [22]

- Я так понимаю, что многие обозлены не потому, что они богаты, а кто- то другой богат, не потому что они не доработали, а потому что у них не было даже возможности стать богатыми, потому что у них нет возможностей для самореализации. Понятно, что полностью равным общество не бывает ни в США, ни в Германии. Но когда у людей нет даже шанса, в то время как вокруг ездят люди на машинах по 100 тыс. евро, многих охватывает чувство обреченности. Это и есть основная причина обозленности людей вокруг. [22]

Як ми бачимо на прикладах присутній яскраво виражений авторський початок, інтерв'юер виступає як безпосередня дійова особа. Журналіст в даному матеріалі - представник «нової хвилі» журналістів, володіє своєю «мовною маскою», психологічною розкутістю і свободою у виборі мовних засобів, інтерв'ю протікає у формі вільної бесіди.

Публікація містить один тематичний центр, що типово для експертних і проблемних інтерв'ю. Особистість Віктора Пінчука, його переживання та емоції мало турбують інтерв'юера, його цікавить виключно діяльність політика, яка стосується благодійних акцій та заходів.

Як наступний приклад наведемо інтерв'ю на сторінках К. під назвою «Искусство жить в Европе» [1], його з упевненістю можна назвати експертними, так як в ході такого інтерв'ю журналіст Христина Бердинських переслідує мету виявити причинно-наслідкові відносини, визначити значущість явища, дати прогноз його розвитку і т.д. Природно, що співрозмовником журналіста повинен бути фахівець, експерт в тій сфері, до якої відноситься аналізоване явище. В нашому інтерв'ю фахівцем є президент Латвії Андріс Берзіньш, а розглянуте явище - політична і економічна ситуація у Латвії. Експерт розповів про переваги вступу до ЄС, про те чому варто переходити на євро, назвав економічну і політичну свободу тим мінімумом, який слід дати громадянам, перш ніж починати закликати їх до відповідальності.. За час свого президентства Берзіньш допоміг Латвії, найбільш постраждалому від світової кризи європейській державі, що не тільки скоротити держборг, але і показати стрімке зростання економіки.

Завдяки аналітичному характеру, властивою даному інтерв'ю, читач може розкласти проблему на складові частини або представить її як дилему. Між інтерв'юером і інтерв'юйованим присутня своєрідна спірність, яка несе додаткову інформацію та допомагає розкриттю особистості співрозмовника і обговоренню проблеми. Можна відзначити точність суджень і парадоксів, вмілу аргументацію з боку журналіста і питання, властиві аналітичному інтерв'ю, такі як: чому? яким чином? що це означає? і т. д. Наприклад:

- После кризиса Латвия сокращала бюджетные расходы. Каких статей это коснулось в первую очередь? Сокращались ли расходы на госаппарат, содержание президента, премьер-министра? [1]

- После вступление Латвии в ЕС многие люди уехали из страны. Недавно вы были в Дублине , проведывали ирландских Латвийцев, которые там работают. Эти люди уже никогда не вернуться на родину? Как остановить отток? [1]

Присутнє яскраве авторське начало, інтерв'юер виступає не тільки як організатор тексту, але й як безпосередньо дійова особа з власною думкою. Що стосується «мовних партій», які пов'язані безпосередньо з кількома визначальними їх чинниками - темою, особистістю співрозмовника, мовною компетенцією, мовним виглядом говорять, інтерв'юера можна назвати представником «нової хвилі» журналістів, він володіє «мовний маскою», психологічної розкутістю і свободою у виборі мовних засобів, інтерв'ю протікає у формі вільної бесіди.

Інтерв'ю «Искусство жить в Европе» відноситься до публікацій з одним змістовим центром (до такого типу належать інформаційні, експертні та проблемні інтерв'ю), де у інтерв'юйованого беруться відомості, але не чіпається його особистість. В даному випадку президента Латвії Андріса Берзіньша запитують про подальшу долю Латвії у складі ЄС, враховується його думки як експерта компетентному в даному питанні.

Проаналізувавши експертні інтерв'ю, ми прийшли до висновків, що такі публікації малочислені у журналі К. та зустрічають здебільшого у рубриках «Страна» и «Мир», тому що присвячені значущих проблем у нашому суспільстві. Експертні інтерв'ю призначені для з'ясування думок співрозмовника про іншу людину або явище. Співрозмовник журналіста завжди є фахівець, експерт в тій сфері, до якої відноситься аналізоване явище. Такі інтерв'ю містять один змістовий центр, тобто у бесіді обговорюване явище, проблема чи людина стоять на першому місці, особисте життя інтерв'юйованого не має значення. Також інтерв'ю містить аналіз факта і відповідає на питання: чому? яким чином? що це означає? і т. д., тобто, бачимо важливі ознаки, властиві аналітичного інтерв'ю. У всіх експертних інтерв'ю зусилля журналіста направлені на досягнення найбільшої інформативності бесіди; він демонструє і співрозмовнику, і читачеві свою допитливість і підвищену увагу, а також сам є активним учасником комунікації.

У експертних інтерв'ю найбільшу цінність має точність висловлювань, формулювань. Головний герой повинен мати правомочність виступати в якості джерела думок. Зрозуміло, в першу чергу журналіст звертається до думки людини, що володіє суспільним статусом, помітним політичним та професійним рангом. Таким чином за допомогою експертних інтерв'ю читач може отримати інформацію, що цікавить його явищі безпосередньо від експерта, з перших рук.

ВИСНОВКИ

Детально проаналізувавши різноманітні форми інтерв'ю у громадсько-політичному журналі «Кореспондент», ми виявили типологію та специфіку цього жанру у сучасній газеті. У роботі зробили системний аналіз найцікавіших публікацій жанру інтерв'ю у тижневику Кореспондент («Центральный защитник», «Под президентським присмором», «Хозяин поля», «Претендент №1 та ін»), з точки зору виявлення в них особливостей жанру інтерв'ю в сучасній газеті. Розглянули ознаки інтерв'ю, такі як: тип інтерв'ю, мовний портрет інтерв'юера, види питань, типи зчеплення реплік. Гадаємо, що ці характеристики в сукупності дають уявлення про інтерв'ю в цілому, що у свою чергу визначає жанрову модель газети, тому що кожній газеті властивий певний тип інтерв'ю.

Треба зазначити, що різноманітні інтерв'ю у тижневику, незважаючи на їх тип та характер, мають ознаки аналітичності.. Бесіда між інтерв'юером та інтерв'юйованим протікає у формі вільної бесіди, журналіст має власну думку, не соромлячись висловлює її, тобто виступає не тільки як організатор тексту, а й як учасник розмови. Учасники комунікації можуть вести діалог однодумців, але частіше це критичне і компрометуюче інтерв'ю, яке містить аналіз факту і відповідає на питання: чому? яким чином? що це означає? і т. д., це засновано на бажанні отримати як можна більш розгорнуті і інформативні відповідь від інтерв'юйованого. Зусилля журналіста направлені на досягнення найбільшої інформативності бесіди; він демонструє і співрозмовнику, і читачеві свою допитливість і підвищену увагу, а також сам є активним учасником комунікації.

Майже у кожному зразку інтерв'ю можна зустріти авторські коментарі, відступи, міркування, примітки, пояснення. Це дає можливість журналісту не тільки задавати питання, але і висловлювати свою думку, коментувати факти, про яких йде мова, розповідати про обстановку, в якій проходила бесіда, давати короткі характеристики свого співрозмовника, кількома штрихами створювати його портрет.

Увага була також привернута до кількості змістових центрів у певній публікації. Інтерв'ю поділяються на матеріали з одним або двома центрами, тобто у бесіді, яка містить два змістових центра, увага наголошується не тільки на інтерв'юйованому, але й на предметі розмови. Такі види інтерв'ю виражений формулою «справа і людина у справі». Журналісту в такому випадку важливо не лише отримати певну інформацію, йому цікавий і сам співрозмовник, співвідношення його особистості і предмета розмови. На відміну від інтерв'ю з одним змістовим центром, тобто у бесіді обговорюване явище, проблема чи людина стоять на першому місці, особисте життя інтерв'юйованого не має значення.

Зробивши аналіз матеріалу у тижневику «Кореспондент», ми виділили найбільш поширені зразки інтерв'ю на сторінках журналу. За кількістю матеріалів, гадаємо, на першому місці має бути портретне інтерв'ю. У центрі уваги для читача особа інтерв'юйованого, частіше це загальновідома людина, мета журналіста розкрити для читача несподівані якості співрозмовника, показати грані характеру. Інтерв'ю-«знайомства» допомагають читачам якомога ближче наблизитися до відомих особистостей, а також до їх діяльності. Журналіст у свою чергу направляє розмову у потрібне русло для отримання цікавих та змістовних відповідей.

З експертними інтерв'ю справи йдуть зовсім по-іншому, тобто іх кількість невелика, чим вони й цікавлять наше дослідження. Такі публікації призначені для з'ясування думок співрозмовника про іншу людину або явище. Співрозмовник журналіста завжди є фахівець, експерт в тій сфері, до якої відноситься аналізоване явище. У експертних інтерв'ю найбільшу цінність має точність висловлювань, формулювань. Головний герой повинен мати правомочність виступати в якості джерела думок. Зрозуміло, в першу чергу журналіст звертається до думки людини, що володіє суспільним статусом, помітним політичним та професійним рангом. Таким чином за допомогою експертних інтерв'ю читач може отримати інформацію, що цікавить його явищі безпосередньо від експерта, з перших рук.

Інтерв'ю з вільною композицією цікаві тим, що питання ставляться не професійними журналістами, а читачами, а відома особистість, політичний або культурний діяч відповідає. Вільна композиція полягає в тому, що питання об'єднані лише широкою тематикою, тобто вони можуть стосуватися як особистого, так і суспільного життя героя. Інтерв'ю з вільною композицією допомагають читачу брати участь в житті газети, це своєрідний спосіб підтримати комунікацію з відомими людьми.

Зазначимо, що аналіз використовуваних в газетах інтерв'ю було зроблене з точки зору відображення в них авторського початку, цілі і предмета повідомлення, з урахуванням композиційних і мовних особливостей (таких, як типи питань, способи їх розташування в тексті і зв'язки між ними). Саме це й визначає, специфіку та типологію інтерв'ю у тижневику «Кореспондент».

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бердінських К. Искусство жить в Европе / К. Бердінських // Кореспондент. - 2013. - № 11 (550) від 22 березня.

2. Бовін А. Професія журналіст / А. Бовін // Журналіст. - 2001. - № 3. - С.45-48.

3. Бутченко М. Под президентским присмотром / М. Бутченко // Кореспондент. - 2013. - № 7 (546) від 22 лютого.

4. Вакуров В.М. Стилістика газетних жанрів: навч. посібник / В.М. Вакуров, М.М. Кохтев, Г.А. Солганік. - М., 1978. - 112 с.

5. Вінокур Т.Г. Діалогічне мовлення / Т.Г. Вінокур // Лінгвістичний енциклопедичний словник: енциклопедія. - М., 1997. - 119 с.

6. Гуревич С.М. Виробництво та оформлення газети: навч. посібник / С.М. Гуревич, Д.Б. Попов. - М., 1977. - С. 30-32

7. Єрьоміна Л.І. Діалогізація як спосіб побудови публіцистичного тексту / Л.І. Єрьоміна // Стилістика російської мови: збірник статей. - М., 1987. - 172 с.

8. Капанадзе Л.К. Структура і тенденція розвитку електронних жанрів / Л.К. Капанадзе // Життя мови: збірник статей. - М., 2001. - С. 246-255.

9. Карпенко К. Претендент № 1 / К. Карпенко // Кореспондент. - 2013. - № 10 (549) від 15 березня.

10. Кореспондент: журнал. - 2012. - 1 вересня. - №31 (501). - 50 с.

11. Костомаров В.Г. Мовний смак епохи. / В.Г. Костомаров // Із спостережень над мовною практикою мас-медіа: збірник статей. - М., 1994. - С. 54-59.

12. Красільникова Є.В. Про співвідношення монологу і діалогу / Є.В. Красільникова // Стилістика. Мова і культура: поетика. - М., 1996. - С. 138-142.

13. Лазарєва Е.А. Системно-стилістичні характеристики газети: навч. посібник / Е.А. Лазарєва ; Львівський національний університет ім. І.Франка. - Львів: ЛНУ, 2001. - С. 90-95

14. Ліпатова Є.Г. Деякі типові риси сучасної публіцистики / Є.Г. Ліпатова, АВ. Флоря; Матеріали ХХХ міжвузівській науково-методичній конференції викладачів і аспірантів // Функціональні різновиди української мови. - Львів, 2001. - С.40-44.

15. Майданова Л.М. Стилістичні особливості газетних жанрів: навч. посібник / Л.М. Майданова - Свердловськ, 1987. - С. 21-26.

16. Мамченкова О. Картина маслом / О. Мамченкова // Кореспондент. - 2013. - № 12 (551) від 29 березня.

17. Мамченкова О. Классическая революціонерка / О. Мамченкова // Кореспондент. - 2013. - № 11 (550) від 22 березня.

18. Маркелов П.О Мовою «жовтої» преси (студенти спостерігають і оцінюють) / П.О. Маркелов // Журналістика і культуру української мови: збірник статей. - М., 1997. - С.21-27.

19. Муратов О. Постав запитання, і я скажу тобі, хто ти (незабутні правила для інтерв'юера)/ О. Муратов // Професія журналіст: збірник статей. - 2000. - № 9. - С.22-28.

20. Попова Т.І. Телеінтерв'ю в дискурсі екзистенційних цінностей / Т.І. Попова // Українська мова: історичні долі і сучасність: збірник статей. - М., 2001. - С.25-36.

21. Савчук С.О. Про еволюцію в системі жанрів сучасної української газети / С.О. Савчук // Українська мова: історичні долі і сучасність: збірник статей. - М., 2001. - С. 34-37.

22. Сич В. Время отдавать / В. Сич // Кореспондент. - 2013. - № 9 (548) від 7 березня.

23. Хозяин поля // Кореспондент. - 2013. - № 7 (546) від 22 лютого.

24. Центральный защитник // Кореспондент. - 2013. - № 4 (543) від 1 лютого.

25. Ширяєв О.М. Що таке розмовний діалог? / О.М. Ширяєв // Українська мова: історичні долі і сучасність: збірник статей. - М., 2001. - 274 с.

26. Штатна Є.І. До питання про роль заголовного комплексу в реалізації комунікативної інтенції тексту / Є.І. Штатна // Прагматика і типологія комунікативних одиниць мови: збірник статей. - Дніпропетровськ, 1989. - С. 96-100.

27. Щерба Л.В. Про монологічне та діалогічне мовлення / Щерба Л.В. // Вибрані роботи з української мови: збірник статей. - М., 1957. - С. 115-116.

28. Якубинский Л.П. Про діалогічну мову / Л.П. Якубинский // Мова та її функціонування: навч. посібник. - М., 1986. - С.17-58.

Размещено на Allbest.ru