Надалі ці вимоги лягли в основу методичної роботи над термінологією в Комітеті науково-технічної термінології Академії наук і були зведені воєдино в "Короткому методичному посібнику з розробки і впорядкування науково-технічної термінології".

Зупинимося докладніше на кожній з цих вимог, які відносяться до епоніму-терміну в рівній мірі:

1. У вимозі фіксованого змісту (одному знаку відповідає одне поняття) полягає положення про те, що термін повинен мати обмежений, чітко фіксований зміст в межах певної терміносистеми в конкретний період розвитку даної області знання (останнє уточнення представляється важливим, оскільки з поглибленням знання зміст поняття може розвиватися і з часом той же термін може набути іншого значення).

Звичайні слова уточнюють своє значення, набувають різних смислових відтінків в контексті фразеологізму, у поєднанні з іншими словами.

Контекстна ж рухливість значення для терміну абсолютно неприпустима. Потрібно підкреслити, що тут міститься логічна вимога до терміну - постійність його значення в рамках певної терміносистеми.

2. Наступна вимога - точність терміну. Під точністю зазвичай розуміється чіткість, обмеженість значення.

Ця чіткість обумовлена тим, що спеціальне поняття, як правило, має точні межі, що зазвичай встановлюються за допомогою визначення - дефініції терміну [6,c.240].

З погляду віддзеркалення змісту поняття точність терміну означає, що в його дефініції є необхідні і достатні ознаки поняття, що позначається.

Термін повинен також (прямо або побічно) відображати ознаки, по яких можна відрізнити одне поняття від іншого. Терміни володіють різним ступенем точності.

Найбільш точними (або правильно орієнтуючими) представляються мотивовані терміни, в структурі яких особливо яскраво передані зміст поняття або його відмітні ознаки, наприклад: чутлива поверхня напівпровідникового детектора іонізуючого випромінювання, цільність зовнішньої зони дифузійного шару [9,c.114].

Значення безлічі невмотивованих термінів не виводиться із значення тих, що входять в них терміноелементів (з'єднання типу ластівчин хвіст). Сюди ж відносяться і хибномотивовані терміни типу атом або терміни-епоними.

Останні мають ту позитивну якість, що не викликають ніяких асоціацій. Але тут є і негативний аспект: в більшості випадків епоніми-терміни не викликають уявлень і не відображають зв'язку даного поняття з іншими (многочлени Чебишева, кератопротез Федорова), тому освоїти їх надзвичайно важко.

3. Вимога однозначності епоніма-терміна.

Особливо незручна в даному випадку категоріальна багатозначність, коли в межах однієї терміносистеми одна і та ж форма використовується для позначення операції і її результату.

Упорядкувавши термінологію, тобто фіксуючи значення кожного терміну даної системи понять, встановлюють однозначність терміну.

4. Термін не повинен мати синонімів.

Синоніми в термінології мають іншу природу і виконують інші функції, ніж в загальнолітературній мові. Під синонімією в термінології зазвичай розуміють явище дублетності (офтальмолог - окуліст, бремсберг - спуск, генитив - родовий відмінок).

Відносно епоніма-терміна випадку синонімії вкрай рідкісні, практично виключаються [15,c.33-47].

Що стосується коротких форм термінів, то існування фонетичних, графічних, морфологічних, словотворчих, синтаксичних і інших варіантів термінів призводить до коливань в їх написанні, породжує вимогу інваріантності термінів - незмінності їх форми.

Порівн.: лимфангоит - лимфангиит - лімфангіт (у медицині), граффитто - графитто - сграффитто (у архітектурі), дискета - дискетта (у інформатиці).

Це ускладнює спілкування фахівців, і часто формальна різниця приводить до семантичної диференціації.

5. Термін повинен бути систематичним.

Систематичність термінології базується на класифікації понять, виходячи з якої виділяються необхідні і достатні ознаки, що включаються в термін, після чого підбираються слова і їх частини (терміноелементи) для утворення терміну. Це вимога повністю відповідає епонімам-термінам.

З систематичністю терміну тісно пов'язана його мотивованість, т. е, семантична прозорість, що дозволяє скласти уявлення про зване терміном поняття.

Систематичність дає можливість віддзеркалення в структурі терміну його певного місця в даній терміносистемі, зв'язку одного поняття з іншими, його віднесеності до певної логічної категорії понять.

Таким чином, ознаки, які кладуться в основу побудови термінів, що відображають видові поняття, тобто поняття, що стоять на одному класифікаційному ступені, повинні бути однакові.

Звичайно, ми бачимо, що епоніми-терміни мають свої індивідуальні особливості, але і частково вони співпадають із загальними вимогами термінів, які розглянуті вище [ 31,c.27-36].

6. Стислість терміну. Термін повинен бути коротким. Тут можна відзначити суперечність між прагненням до точності терміносистеми і - до стислості термінів.

Для сучасної епохи особливо характерне утворення протяжних термінів, в яких прагнуть передати більшу кількість ознак понять, що позначаються ними. Намічується тенденція до ускладнення структури термінів-словосполучень, з'являються довгі, громіздкі назви, що наближаються до термінів-описів [30,c.215].

Ця вимога дуже актуальна відносно епоніма-терміну, оскільки потреба в ускладнених конструкціях пояснюється тим, що засобами розгорненого словосполучення передається більша кількість ознак спеціального поняття і тим самим збільшується ступінь семантичної мотивованості епоніма-терміна, що для нього дуже істотно.

Крім того, в розгорнених епонімах-термінах можливе поєднання деталізованого поняття з таким позначенням деталей, що термінує, яке робило б це позначення зрозумілим поза контекстом, тобто було б однозначним.

Але оборотною стороною подібної однозначності виявляється громіздкість тексту. Практика ж стикається з необхідністю шукати скорочений варіант довгого незручного найменування, що відповідає закону економії мовних засобів.

І в цьому випадку принципове значення має питання про те, яке словосполучення можна вважати коротким варіантом (за іншими джерелами - формою) терміну. Короткий варіант - це скорочений, але функціонально рівноцінний, вторинний знак поняття, що термінує. Він завжди проводиться від семантичної і знакової структури основного терміну.

Короткий варіант не може бути довільним, вільним, він повинен зберігати в собі необхідні систематизуючі ознаки, які поміщені в повному епонімі-терміні [8,c.168].

У роботах останніх років виділяють прагматичні вимоги, обумовлені специфікою функціонування терміну, серед яких можна назвати наступні: зануреність, сучасність, інтернаціональність і благозвучність терміну, у тому числі і епоніма-терміну, особливо в медицині.

Потреби міжнародного спілкування фахівців у зв'язку з тенденцією, що росте, до інтернаціоналізації наукових досліджень, збільшенням обміну наукової і технічної інформації відбиваються в зростанні престижу інтернаціональності, або близькості форми і збіги за змістом, епонімів-термінів, що вживаються в декількох національних мовах.

Ця тенденція відображає необхідність примирити вимогу наукової точності, з одного боку, і практичній стислості - з іншою.

Благозвучність епоніма-терміна має два аспекти: зручність вимови і власне благозвучність [27,c.158].

Специфіка деяких областей знання пред'являє додаткові вимоги до епонімів-термінів, наприклад, бажання не травмувати присутніх хворих призводить до навмисної недоступності медичної термінології і заміни таких термінів.

Всі ці нормативні розпорядження мають на увазі "ідеальний" термін і, звичайно, складно їх виконати на практиці. При стандартизації нормативність вимог спрощується. Так, як обов'язкові властивості епоніма-терміну висуваються однозначність, стислість і відповідність нормам і правилам російської мови. Решта вимог до науково-технічного епоніму-терміну пропонується вважати факультативними.

3. Особливості перекладу епонімів на прикладі медичних текстів

Усестороннє вивчення медичних термінів в лінгвістичному і понятійному аспектах є важливим етапом у вирішенні міжмовної комунікації.

Наявність в термінологічній системі як загальних з лексикою російської мови, так і специфічних характеристик припускає двосторонню спрямованість процесу вивчення епоніма-терміну [23,c.287].

З одного боку, предметом аналізу стають ті параметри епоніма-терміна, які зближують його із загальновживаними словами, з іншого боку, інтерес викликає специфіка епоніма-терміна, яка визначає його приналежність до власної терміносистеми.

Багатопараметричний аналіз медичної термінології, виконаний на основі медичної енциклопедії (більше 54000 термінів), вказує на той факт, що медичні терміни складаються:

- із слів-термінів - 25,6% (кома, абстиненція, фенілкетонурія, перикард, лапаротомія, пневмоторакс, анемія, лейкопенія, карієс);

- з епонімів-термінов, два слова в складі - 54,44% (паличка Фрідлендера, хвороба Паркінсона, заяча губа, гіпоксія плоду, набряк Квінке, миготлива аритмія);

- епоніми-терміни, з трьох слів - 15,44% (хвороба Маркиафава Мікеллі);

- епоніми-терміни, з чотирьох слів - 3,46% (синдром Вольффа-паркинсона-уайта);

Далі слідує різкий спад, і на терміни від 6 до 11 слів падає 0,05%.

Далеко не всякий контекст дає можливість зрозуміти значення слова. Особливу складність перекладу викликають спеціальні епоніми-терміни, переклад яких передбачає знання самої хвороби або її дослідника, тобто додаткові знання по історії медицини. Як правило, дані спеціальні слова представляють зменшувальні форми початкових слів, а також слова, що рідко вживаються в розмовній мові.

До того ж, не знаючи системи зменшувальних суфіксів, за допомогою яких йде творення даних слів, перекладач не в змозі встановити значення потрібного епоніма-терміна.

Якщо говорити про синтаксичні моделі, що використовуються як епоніми-терміни, то в більшості випадків це моделі в двох варіантах: субстантивному і атрибутивному.

Іменний характер словосполучень доповнюється дієприкметниковими зворотами і дієприкметниками з іменниками: прогресуюча короткозорість; артерія, супроводжуюча сідничий нерв [16,c.309].

У ролі субстантивного компоненту можуть виступати: іменники російського походження (горбок, відкладення, камінь, вкладки, прикус); іменники греко-латинського походження (стоматит, одонтома, індекс, адентія); іменники, запозичені з інших мов (емаль, пломба, гайморит).

Численну групу складають термінологічні словосполучення, у складі яких два атрибутивних компоненти (хронічний активний гепатит, кісткова зубна кіста, зовнішня клубова артерія).

Для субстантивних епонімів-термінів характерні такі моделі: іменник н.в. + іменник р.в.: хвороба Верльгофа, набряк Квінке, синдром Фреліха; кухоль Ейсмарха.

Увагу перекладач повинен акцентувати на високій частотності вживання абревіатур у практичній роботі лікаря і проводити роботу з трансформації багатокомпонентних словосполучень у ємніші і зручніші терміни.

Існує певна суперечність між тематико-ситуатиним представленням учбових матеріалів з російської мови, коли враховується поетапність формування лексико-граматичної бази, мовних умінь, і тематичною основою організації навчання на заняттях із загальноосвітніх дисциплін - біології, хімії, фізики, де така послідовність можлива не завжди, що пов'язано з необхідністю висвітлення конкретної теми в достатньо повному обсязі.

При вивченні термінології виникають труднощі, як правило, семантичного характеру [20,c.69-90].

Часто перекладач не уявляє конкретного змісту російських епонімів-термінів. В основі цього явища лежить той факт, що в термінології будь-якої з окремих медичних дисциплін присутні функціональні компоненти: вузькоспеціальна лексика, що є приналежністю тільки даної термінології; професійна медична лексика, до якої відносяться терміни, що функціонують в декількох медичних дисциплінах; загальномедична лексика, тобто терміни, що позначають поняття, загальні для всіх медичних дисциплін.

Поєднання всіх цих функціональних компонентів призводить до такого стану термінологічної системи, коли різко зростає термінологічна синонімія, що перешкоджає адекватному сприйняттю наукової інформації, адекватному перекладу наукової медичної літератури, взаєморозумінню і взаємозбагаченню національних медичних наукових шкіл, і гальмує впорядкування терміносистеми, наприклад: прогнія - дистальний прикус; прогнотія - мезіальный прикус; верхній - дистальний; нижній - проксимальний; перкусія - вистукування; аускультація - вислухування; пальпація - обмацування; видалення - ампутація, ектомія, резекція, екстирпація; гіпертонічна хвороба - артеріальна гіпертензія; коронарна хвороба серця - ішемічна хвороба серця, серцевий блок - серцева блокада; жовчно-кам'яна хвороба - хронічний калькульозний холецистит) [29,c.260].

У лінгвістичній літературі немає єдиної думки про термінологічну синонімію. Хоча, безумовно, наявність синонімів не бажане в термінології явище, факт її існування визнається багатьма вченими (В.А. Гречко, Б.Н. Головін, С.В. Гріньов, В.П. Даниленко, Р.Ю. Кобрін).

Інші ж мовознавці-дослідники категорично відкидають синонімію у сфері сучасної термінології, в професійній лексиці (В.К. Фаворит, А.П. Євгеньєва, А.Б. Шапіро, Е.Н. Толікіна). Основною базою утворення термінологічної синонімії є запозичення з грецької і латинської мов і їх еквіваленти російського походження.

Чимало дослідників заперечують наявність повних синонімів. Д.С. Лотте вважає, що в термінології слід розрізняти «абсолютні» і «відносні» синоніми, І.В. Рахманов розрізняє в семантичному плані рівнозначні і нерівнозначні синоніми. Заперечують наявність «абсолютних» синонімів Е.М. Галкіна-Федорук, Л.А. Булаховський, Р.А. Будагов та ін.

Відповідно до спостережень можна стверджувати, що в медичній термінології функціонують часткові синоніми. В окремих випадках кількість синонімів може сягати 15 і більше. Ми вважаємо, що потрібно «звести до мінімуму» число термінів-синонімів, залишивши один - найбільш точний. Наприклад, в окремих клінічних дисциплінах кількість синонімів доходить до 40% від загального числа термінів [24,c.84].

Явище полісемії складає близько 0,7% від загальної кількості слів. Наприклад, анатомічні терміни нирка і свічка багато студентів визнають як знайомі, але на практиці вони відомі не в тому значенні, яке мають у фармацевтичній термінології, а слова, що вживаються в повсякденній мові - шар, ухил, плівка, мішок, борозенка, колодязь, периферія, баласт - в клінічній термінології мають інше значення.

Труднощі лексико-семантичного характеру можуть бути спричинені близькістю звукового складу двох різнопонятійних лексем у російській мові .

Сьогодні важко знайти область медицини, де б в тій або іншій мірі не вживалися епоніми.

Разом з класичними термінами-епонімами, що увійшли до вжитку в XVI-XIX століттях, з'являються нові терміни, що відображають як етапи розвитку нових галузей медичної науки, так і пріоритет того або іншого ученого, країни у відкритті нових фактів.

Сьогодні важко собі уявити вивчення еволюції клінічного мислення, діагностики, історії і розвитку клініки, медицини без знання клінічної термінологічною епонімії.

Вивчення епонімічних термінів сприяє розкриттю еволюції клінічних дисциплін, діагностичного процесу мислення, а також формуванню термінологічної компетенції у студентів-медиків, опануванню ними мови спеціальності [19,c.168].

Слід зазначити, що в сучасній мові прослідковується і негативне ставлення до термінів, створених на основі імен власних.

Причина тому -- недостатня семантична мотивованість термінологічних одиниць типу: комплекс Гольджі, Стоксу закон, Сухарєвої тріада, що можна пояснити асемантичністю власних імен, що входять до їх складу.

Cancer is one of the most important medical problems in today's world. A great part of all deaths is related to cancer. This endpoint of cancer can be due to growth of the tumor, or complications, such as immunodepression and treatment adverse reactions. The morbidity and prevalence of this disease make this disease extremely important in terms of general health, since the amount of money that is spent every year is incredible and the number of human lives that are lost is incalculable. This characteristics explain why this subject complex Godgy is of great interest of researchers from all the world, and that expand knowledge about the disease to reach early detection, better treatments and, finally, increased survival are pivotal. As cancer is being studied, its molecular biology and development are getting clear, and their role in cancer detection, treatment prediction, prognosis prediction is pointing to be hopeful. This paper addresses some molecular epidemiology characteristics of cancer, such as molecular malignant changes, its diagnosis and possible uses of the epidemiological assessment this disease [47].

Слід зазначити, що, хоча подібні терміни не відображають суті наукового поняття, апелятивна лексика буває нейтральною, а також хибномотивованою, і у свою чергу призводить до нерозуміння в середовищі фахівців [17,c.280].

Але роботи останніх років, а також практика дослідження епонімів-термінів у медицині переконують в тому, що терміни-епоніми значно сприяють правильному розумінню текстів і полегшують навчально-професійне спілкування.

Безперечно позитивною якістю великої кількості термінів-епонімів є їх інтернаціональний характер, тобто ідентичний вигляд і значення в різних мовах (діаграма Коул-Коула, симптом Мюссе).

PCR consists on amplification of DNA to amounts suitable for analysis, and was recently modified to allow identification of individual mutations by using primers, molecules capable of recognizing specific mutations from the target gene. Using this method, mutations can be assessed in urine or stool samples even when there is no clinical evidence of cancer. PCR can detect the presence of а mutant cell among 10,000 normal cells5,6. The microsatellite technique consists on а modification of PCR by the use of primers to most known mutation sites, Musses symptoms. All these diagnostic approaches are extremely important to demonstrate alterations in genes, proteins and growth factors, which are essential to detect cancer cells before its uncontrolled growth, predict its behavior, metastatic pathways, treatment response and prognosis. The association between these markers and carcinogens are also important in relation to risk prediction and determination [47].

Знаачне місце серед медичних термінів, що позначають різні симптоми, синдроми і хвороби, займають епонімічні клінічні терміни, в яких відображені імена учених-лікарів, що вперше їх описали або вперше застосували цей метод лікування (обличчя Гіппократа, гіпсова пов'язка за Пироговим, хвороба Боткіна, симптом Бєльського, синдром Філатова, набряк Квінке, виразка Курліна, шов Кузнєцова - Пєнського, метод Салі, Вірхова метастаз, Ланца точка, Ашоффа жовчний міхур, Пратта проба, Фалло тріада, Бріссо сіністроз, Воробйова суміш, Геркулеса хвороба, Юнга інтро- і екстраверсія).

Three mechanisms are involved in the pathogenesis of venous thrombosis, they are: venous stasis, injury to the venous wall, and hypercoagulable states. Venous stasis predisposes the patients to venous thrombosis mainly by impairing the clearance of activated coagulation factors from the local where thrombus is formed, and vascular damage contributes to the genesis of venous thrombosis through either direct trauma, or Bricco cisytrosis or activation of endothelial cells by cytokines [47].

Велику групу складають клінічні терміни-епоніми, що відображають назви окремих частин органа, тканини, клітини, найбільш поширені методи дослідження, морфологічні теорії або наукові відкриття, що отримали широке визнання (Гете кістка, Гольджі клітини, Руже оболонка, Шарнєєво волокно, Пєхліна залоза, Рюнша м'яз, Грубера зв'язка, Врісберга хрящ, Лушки мигдалина, Морганієв шлуночок, Буяльського метод, Воробйова спосіб, Кювьє вчення, Стоксу закон, Коуна правило, Мечникова теорія запалення, Сельє стрес-реакція, Гарвея положення, Крога концепція, Бернуллі принцип, Айзенка особовий опитувальник, Анохіна біологічна теорія емоцій та ін.)

The excessive mortality rate of coronary heart disease is primarily due to rupture and thrombosis of the atherosclerotic plaque. Inflammation plays а critical role in plaque destabilization and is widespread in the coronary and remote vascular beds. Systemic inflammatory, thrombotic, and hemodynamic factors are relevant to the outcome. Evidence indicates that platelets contribute to promoting plaque inflammation as well as thrombosis. A new theory of unbalanced cytokine-mediated inflammation, based upon Bernoulli principle, is emerging, providing an opportunity for intervention [47].

У цих епонімах акумульовані зусилля учених і лікарів різних країн світу в пізнанні будови і функціональних особливостей органів людського тіла, увічнена спадкоємність наукового знання, без якої неможливий хоч якийсь успішний розвиток сучасної морфологічної науки [18,c.246].

Ці терміни становлять чималий відсоток у медичній термінології і збільшують і без того величезну синонімію (хвороба Базедова-Грейвса-Перрі дифузний токсичний зоб, хвороба Боткіна -- інфекційний вірусний гепатит, хвороба Верльгофа -- аутоімунна тромбоцитопенія, Волковіча симптом -- симптом жаб'ячих лап, Гебердена хвороба -- грудна жаба).

In patients with extensive thrombosis involving the ileofemoral veins, swelling may never disappear, while in patients with less severe proximal vein thrombosis, swelling may subside after the initial event but may return in the next few years. Other manifestations of postthrombotic syndrome, which is also called the Verlgolf disease are pain in the calf relieved by rest and elevation of the leg, pigmentation and induration around the ankle and the lower third of the leg, and, less commonly venous claudication, а bursting calf pain that occurs during exercise (mainly in ileofemoral thrombosis) [47].

Крім того, самим епономічним термінам властиве явище синонімії (симптом Бєльського -- симптом Філатова; хвороба Коновалова -- синдром Вільсона; тріада Протопопова -- синдром Протопопова; синдром Салі -- венозна корона Салі; точка Губергріца -- симптом Губергріца; параліч Ландрі -- синдром Ландрі; дистрофія Флейшера -- синдром Флейшера та ін.).

The common clinical manifestations of hyperthyroidism or Gubergriz sympthoms are: palpitations, nervousness, easy fatigability, hyperkinesia, tremors, diarrhea, excessive sweating, intolerance to heat, preference for cold. There is often marked weight loss without loss of appetite. Proximal muscle weakness and loss of muscle mass may be so severe that the patient cannot rise from а chair without assistance. The patients often speaks very rapidly. The thyroid gland is diffused enlarged, and may be asymmetric or lobular. There may be а bruit over the thyroid that signifies that the patient is thyrotoxic. The patient often doesn't note the neck swelling and comes to the doctor because of the other signs and symptoms [47].

Деякі терміни-епоніми мають по декілька синонімів (хвороба Бурневілля -- хвороба Бурневілля-Стрінгла -- хвороба Бурневілля-Бріссо -- нейрошкірний синдром типу Бурневілля -- факоматоз Бурневілля -- хвороба Бурневілля Пелацці -- тубекульозный склероз). Їх кількість сягає в деяких випадках до п'ятнадцяти.

Radiologically, it can be difficult to distinguish between pneumonia, pulmonary edema and pulmonary infarction, being clinical features much more important in deciding the issue.

In patients presenting with consolidation of one or two lobes supplied by а common bronchus, mainly if loss of volume is also present, obstruction of а major bronchus or the disease of Bourneville Pelazzi should be considered (remember carcinoma is а common cause of obstruction).

Крім того, слід зазначити, що епонімічним термінам також властиві емоційність і експресивність, як позитивна, так і негативна («Аліса в країні чудес», «намисто Венери», «Ельшпіга перлини», «танець святого Вітта», Вандейєра «доріжка із перлів», Галлера «гірський дротик», Генке «апельсин» та ін.)

Останнім часом спостерігається частковий процес заміни нейтральних назв асоціативними термінами (епонімічний термін «Мальгіпієва мережа» замінений назвою «Чудесна мережа», термін «Галлера ніготь» -- синонімом «пташина шпора» і в «Енциклопедичному словнику медичних термінів» епонімом вже не супроводжується). [11, с.208]

Чимала питома вага епонімічних термінів, де уживаються 2, 3 і навіть 5 прізвищ лікарів (Якобсона-Ласка-Бехтєрєва-Кемпнера синдром; Хенда-Шюллера-Крістіана-Леттерера-Зіве синдром; Мак-Кюна-Бруха-Олбрайта-Брайцева синдром, Аллана-Касворта-Дента-Вільсона синдром; Претта-Піуллакса-Відаля-Баракки варикозне розширення вен та ін.), які одночасно описали ці хвороби, ознаки, симптоми і синдроми або відкрили метод, що дозволив визначити цю хворобу. Ці терміни свідчать про взаємозв'язок, постійний розвиток і спадкоємність в медичній науці.

Pulmonary embolism (PE ) is а serious and frequent complication of DVT. Pulmonary emboli are detected by perfusion lung scanning in approximately 50% of patients with documented DVT, and Pretta-Piulakse-Vidale-Barakke asymptomatic venous thrombosis is found in 70% of patients with confirmed clinically symptomatic PE. Although DVT may begin frequently in the veins of the calf, it is only when the thrombosis extends above the knee that serious pulmonary embolism occurs.

Postthrombotic syndrome occurs in about 25% of cases. It is caused by venous hypertension, which occurs as а consequence of recanalization of major venous thrombi leading to patent but scarred and incompetent valves, or less frequently, persistent outflow obstruction produced by large proximal vein thrombi. This high pressure results in edema and impaired viability of subcutaneous tissues and, in its most severe forms, ulceration of venous origin [47].

Слід зазначити, що часто ім'я одного і того ж автора привласнюється двом і більше хворобам, симптомам або синдромам, які він описав (Гіппократа клятва, обличчя, маска, митра, ніготь, лава і шапка; Пирогова апоневроз, гіпсова пов'язка по Пирогову, анестезія по Пирогову, позабрюшинный доступ по Пирогову, кістково-пластична операція по Пирогову, Пирогова скульптурний метод, ампутація по Пирогову; Боткіна точка, тільця, синдром, хвороба, феномен; Квінке набряк, ознака, пульс; симптом Бабінського I.- симптом Бабінського IX).

Це створює певні труднощі в роботі практичних лікарів і часто призводить до плутанини при постановці правильного діагнозу і призначенні лікування.

Безумовно, все це перешкоджає адекватному сприйняттю наукової інформації і перекладу наукової медичної літератури, впорядкуванню і систематизації медичної термінології [18,c.246].

Представляють інтерес медичні терміни із зменшувальними суфіксами, які, незважаючи на загальну тенденцію у сфері термінології до втрати зменшувального значення, нерідко зберігають його, оскільки пов'язані з назвою чогось дійсно маленького в розмірах. Але не знаючи системи зменшувальних суфіксів, за допомогою яких йде творення даних слів, іноземний студент не в змозі встановити значення деяких потрібних термінів (подушечки Ебнерові, сосочок Санторінієв, вузлик Бумера, зірочки Ферейєна, Мальгіпієв клубочок, Арнольда поясок, Граафова бульбашка, Ріхарда бахрома, Малла часточки, гудзичок Ландольта, гребінець Лістера, острівець Лангерганса, долинка Рейля, Гушке зубчики, Килліана борозенки та ін.)

If these variables predict а poor outcome despite optimal medical therapy, the next step in the process of selection is evaluation of the presence and reversibility of pulmonary arterial Rale hypertension. This is an important consideration, since orthotopic HT requires that the pulmonary vascular resistance be low, so that the normal right ventricle of the donor heart can adequately support the recipient's circulation after transplantation. In order to measure pulmonary vascular resistance, most HT programs use the measurement of the traditional Wood unit, the limit value being of < 6units at rest or < 3 with maximal vasodilation. Other centers use either the pulmonary vascular resistance index ( corrected for body surface area ) or the transpulmonary pressure gradient ( mean pulmonary artery minus mean pulmonary cappilary wedge pressure ) < 15 mmHg. Whatever measure is used, in patients with values towars the upper limits, it is imperative to demonstrate in the catheterization laboratory that the resistance can be manipulated with either oxygen or vasodilators with or without inotropic agents [47].

Для адекватного перекладу автентичної медичної літератури «гарні терміни» повинні бути обмежені від полісемії, експресивності і тим самим від звичайних нетермінологічних слів, які якраз в переважній більшості багатозначні і експресивні, і повинні мати такі характеристики, як лаконічність, однозначність, стислість, нейтральність, точно відповідати предмету. У медичній термінології є слова, що увібрали в себе чимало з історії минулих епох, з інших сфер людської культури («гастростомія» і «ахіллотомія», «неврологія» і «венерологія», «омфаліт» і «Голова Медузи», спинальгія і симптом Петрушки, «деперсоналізація» і «синдром Аліси в країні чудес», «хвороба Дауна» і «Едіпів комплекс», «сінна гарячка» і «гарячка геморагічна», «намисто Венери» і «рефлекс бульдожий».

У медицині є терміни, які можна розглядати як релікти минулих культурних епох: міфологізми (від античності), біблеїзми (від середньовіччя), терміни з астрології і хіромантії (від епохи Відродження).

Таким чином, висвітлені особливості лінгвістичної характеристики термінологічної медичної лексики як одиниці лексичної системи, епоніми-терміни відіграють значну роль у системі міжмовних комунікацій [16,c.309].

З кінця позаминулого сторіччя і особливо в минулому столітті виникла мода на епонімні назви хвороб, тобто назви за іменами лікарів, що вперше дали більш-менш докладний їх опис. Деякі з них втратили епоніміку.

Наприклад, зараз ніхто не називає ревматизм хворобою Сокольського - Буйо, або нефрит хворобою Брайта. Проте за багатьма захворюваннями залишилися епоніми - назви їх "авторів". Синдром Хаммана - Річа, синдром Дауна, хвороба Вільсона - Коновалова, синдром Рея і так далі.

Видаються багатосторінкові довідники, що увібрали в себе не одну сотню епонімів, що зустрічаються часто, і тому не викликають діагностичний «острах» у фахівців, а також і рідкісні, назва яких нічого не говорить лікареві про клінічну суть хвороби.

Виявлення симптомів цих хвороб не виводить доктора на їх назву логічним шляхом. Розуміючи патогенетичну суть цих симптомів, лікар ставить патогенетичний і локальний діагноз, але, якщо не знає або не пам'ятає епонімну назву хвороби, формально правильний діагноз не поставить [17,c.280].

Більше того, багато з епонімних хвороб для діагностичного розпізнавання потребують не рутинних, нерідко складних, досліджень і аналізів. Діагностичний процес стає все складнішим і складнішим. І хоча цілий загін лікарів - вузьких фахівців і лікарів-інструменталістів (що володіють тим або іншим діагностичним інструментом, наприклад установкою УЗІ, ендоскопом) беруть участь в діагностичному процесі, все одно остаточне рішення про діагноз висловлює хтось один, хто вміє узагальнити всю накопичену різними методами і прийомами інформацію про хвору людину.

Таким чином, завданням перекладача є не тільки правильне розуміння і переклад специфічної термінології, але й допомога лікарям в їх лікарській практиці при явищі міжмовної і міжнародної комунікації.

Висновок

У даній роботі проведено дослідження лексико-стилістичних особливостей перекладу науково-технічних медичних текстів з огляду на значущість цієї проблеми для міжкультурної комунікації.

1)Міжкультурна комунікація в науковій сфері здійснюється у формі корпоративної комунікації і протікає по каналах професійних співтовариств, у більшості випадків її зміст чітко обмежується заданою темою (темами) спілкування. Саме на основі цієї спільності розвивається і розширюється процес міжкультурної взаємодії в науковій сфері.

На відміну від інших сфер комунікації в науковій сфері письмова комунікація має найважливіше значення. Під час здійснення письмової комунікації граматичні і стилістичні особливості науково-технічних текстів визначаються метою комунікації, на основі якої виробляються стратегії, що використовуються авторами під час написання науково-технічних текстів [10,c.208].

Найважливішими причинами, що перешкоджають комунікативним процесам у науковій сфері, є проблеми лінгвістичні.

2)Науковий стиль відображає ментальну діяльність людини у вивченні різних аспектів навколишньої дійсності і всі його жанри слугують для опису об'єкта дослідження. Відповідно до основних вимог ( логічність, точність, об'єктивність), що пред'являються стилю, науковий стиль у мовах, що зіставляються, проявляє універсальні стильові риси, але вибір лексики, фонетичного оформлення мови, морфологічних форм, сполучуваності слів, синтаксичної структури специфічний для кожної мови.

3)Російські науково-технічні тексти в порівнянні з англійськими характеризуються більшою мірою знеособленості., що можна прослідкувати за нечастим використанням займенників і дієслів 1-ї особи, а також ширшим використанням абстрактних і загальних понять та дієслів широкої семантики. Значно частіше використовуються логічні засоби зв'язку. Манера викладу характеризується у переважній більшості поєднаннями, ядром яких є іменник.

У науковому стилі російської мови широко використовуються однорідні члени, прислівникові і дієприслівникові звороти. Для науково- технічних текстів англійською мовою особливо характерні численні атрибутивні групи, що вказують на найрізноманітніші ознаки об'єкта або явища, широке використання має прийменник of для передачі видо-родових відношень.

Також в англійських науково-технічних текстах ширше використовуються стилістично забарвлені засоби, що зумовлює необхідність нейтралізації при перекладі російською мовою.

4)Важливою проблемою досягнення еквівалентності перекладу науково-технічних текстів є передача первинного змісту тексту за допомогою терміносистеми перекладної мови [1,c.78].

Відмінність терміносистем ІЯ і ПЯ спричиняє найбільше труднощів під час перекладу науково-технічних текстів. Звідси витікає необхідність дослідження терміносистем і пошуку шляхів перекладу частково еквівалентної і безеквівалентної лексики. Проблема дослідження термінології є однією з ключових в дослідженні науково-технічних текстів. Термін - слово (словосполучення), що означає поняття спеціальної сфери знання або діяльності. Виявлення розбіжностей в системі понять, що виражаються термінами ІЯ і ПЯ, - важливий крок на шляху міжмовної гармонізації терміносистем, що забезпечує вирішення проблем перекладу термінів у сферах їх функціонування.

5)Епоніми-терміни є одиницями мовного і професійного знання, що забезпечують ефективність міжкультурної комунікації. З цієї причини найбільшу практичну значущість при перекладі науково-технічних текстів має еквівалентний переклад термінології. Ми провели зіставлення епонімів-термінів умедичних текстах англійською мовою на лексико-морфологічному і семасіологічному рівнях. Відмінності в лексичному складі і морфо-синтаксичній структурі епонімів-термінів мають об'єктивні лінгвістичні причини: англійські терміни, в структуру яких входить субстантивний визначальний компонент (іменник або іменна група), не можуть бути перекладені російською мовою без розбіжностей в морфо-синтаксичній структурі, обумовлених відмінностями в граматичній будові мов.

Розбіжності в морфо-синтаксической структурі не перешкоджають передачі значення означуваної термінелементами інтегральної або диференціальної ознаки [3,c.302].

Все це дозволяє рекомендувати транскрипцію, транслітерацию і калькування (зокрема із застосуванням граматичних трансформацій) як прийоми перекладу безеквівалентної термінології. Переклад термінів, що відрізняються за лексичним складом, становить певну практичну складність: він вимагає від перекладача як розуміння значення терміну ІЯ, так і знання термінів ПЯ і не допускає калькування.

На семасіологічному рівні можна виділити три групи термінів:

1. Терміни ІЯ і ПЯ, що традиційно розглядаються як еквівалентні, але такі, що мають певні розбіжності в точному об'ємі понять. Як правило, розбіжності пов'язані з принциповими відмінностями в наукових реаліях ІЯ і ПЯ, і прийняті еквіваленти дозволяють найточніше передати семантику одиниць ІЯ під час перекладу тексту.

2. Терміни ІЯ, що характеризуються багатозначністю в ПЯ.

ІЗ термінів, що входять до цієї групи, найбільше одиниць що являють собою однослівні терміни.

У переважній більшості випадків багатозначність має суто лінгвістичну причину, тобто не обумовлюється розбіжностями в системі понять ІЯ і ПЯ, а виникає на рівні мовного вираження понять.

3. "Тимчасово безеквівалентні" терміни ІЯ. Явище безеквівалентності виникає унаслідок відсутності або недиференційованості того або іншого поняття, що позначається терміном ІЯ, в терміносистемі ПЯ. Аналіз цього явища проведений за допомогою зіставлення понятійних систем, закладених в основі терміносистем ІЯ і ПЯ. Основна причина безеквівалентності -- розбіжності в реаліях наукової дійсності, що призводять до відсутності в ПЯ тих або інших понять ІЯ. При перекладі безеквівалентої лексики ми пропонуємо використовувати наступні прийоми:

1. Калькування із застосуванням граматичних і лексичних трансформацій (заміна частин мови, лексична заміна).

2. Описовий переклад.

3. Транскрипція і транслітерація в тих випадках, коли можливе органічне включення запозичення в систему понять відповідної сфери.

Таким чином, нами проведено аналіз епонімів-термінів у медичній термінології англійської мови і показано можливості досягнення еквівалентності при перекладі термінології науково-технічних текстів.

Труднощі під час перекладу термінології є одним з головних перешкод для комунікації у сфері науки. Ми сподіваємося, що дане дослідження дозволить уникнути проблем і помилок при перекладі. Також дана робота може бути використана як матеріал для навчальних посібників і для підготовки рефератів і курсових робіт студентів, що вивчають науково-технічний переклад.

Список використаної літератури

1. Андрианов С.Н. Некоторые вопросы построения словарей специальной терминологии// Тетради переводчика. - Вып. 2. - М.: Международные отношения, 2004. - 78-91 c.

2. Аполова М.А. Specific English//грамматические трудности перевода. - М.: Международные отношения, 2001. - 134с.

3. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. -- М.: Высш. шк., 2003. - 302 с.

4. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык: Учебник для вузов. - М.: Флинта: Наука, 2002. - 384 с.

5. Бархударов Л.С., Рецкер Я.И. Курс лекций по теории перевода. - М., 2001.-263 с.

6. Бархударов Л.С. Язык и перевод: Вопросы общей и частной теории перевода. - М.: Международные отношения, 2002. - 240 с.

7. Борисова Л.И. Лексические трудности перевода научно-технической литературы с английского языка на русский. - М.: ВЦП, 2001. - 135 с.

8. Борисова Л.И. Лексико-стилистические трансформации в англо-русских научно-технических переводах. -- М.: ВЦП, 2001. -- 168 с

9. Борисова Л.И. Перевод неологизмов с английского языка на русский в научно-технических текстах. - М.: ВЦП, 2007. - 114 с.

10. Борисова О.В. Трансформація вербалізації в англо-українському перекладі:Дис.канд.філ.наук: 10.02.05. - К.,2005-279 с.

11. Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский: Учебное пособие. - М.: Изд-во УРАО, 2000. - 208 с.

12. Бреус Е.В. Теория и практика перевода с английского языка на русский: Учебное пособие. - М.: Изд-во УРАО. - Ч. I. - 2001. - 104 с.

13. Бурак А.Л. Введение в практику письменного перевода с русского языка на английский. Этап 1: уровень слова. - М.: МГУ им. М.В. Ломоносова -Intrada, 2002. - 176 с.

14. Ванников Ю.В. Типы научных и технических текстов и их лингвистические особенности. - М.,1984. - 240 с.

15. Воробьева М.Б. Особенности реализации эпонимов-терминов в научном тексте // Научная литература / Язык, стиль, жанры. - М.: Наука, 2005. - 33-47 с.

16. Гудманян А.С. Практика перекладу з основної іноземної мови науково-технічної літератури. Хрестоматія. - К.: НАУ, 2005 - 24 с.

17. ДаниленкоВ.П. Лингвистический аспектстандартизации терминологии. - М., 2003.-280 с.

18. Даниленко В.П. Русская эпонимотерминология: Опыт лингвистического описания. - М.: Наука, 2007. - 246 с.

19. Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность эпонимов-терминов. - М.: Наука, 2007.-168 с.

20. Каде О. Проблемы перевода в свете теории коммуникации// Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике: Сборник статей. -- М.: Международные отношения, 2008. - 69-90 с.

21. Кожина М.М. О речевой системности научного стиля сравнительно с некоторыми другими. - Пермь, 2002. - 325 с.

22. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. - М.: Высшая школа, 1990. - 253 с.

23. Комиссаров В.Н., Рецкер Я.И., Тархов В.И. Пособие по переводу с английского языка на русский. - Часть II - М.: Высшая школа, 2001. - 287с.

24. Кутина Л.Л. Языковые процессы, возникающие при становлении терминологической системы// Лингвистические проблемы научно- технической терминологии. - М: Наука, 2000. - 82-94 с.

25. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. - М.: Высшая школа, 1990. - 253 с.

26. Латышев Л.К. Курс перевода: Эквивалентность перевода и способы ее достижения. - М., 2001-300 с.

27. Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии. - М, 2001.-158 с

28. Митрофанова О.Д. Язык научно-технической литературы как функциионально-стилевое единство: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук. -- М., 2005.-47 с.

29. Нелюбин Л.Л. Толковый переводоведческий словарь. - М.,2001.-260 с

30. Новиков А.И Семантика текста и ее формализация. - М.: Наука, 2003. -215 с

31. Новикова Л.Н. Выявление стилеобразующих возможностей творческих элементов научного текста // Теория и практика английской научной речи. Под ред. М.М. Глушко. - М.: Изд-во Моск. ун-та. - 2007. - 27-36 с.

32. Олікова М.О. Теорія і практика перекладу. Навч. Посібник. - Луцьк. Вежа, 2000 - 170 с.

33. Перебийніс В.В. Стилізація методи для лінгвістів - Винніца: Нова книга. 2001 - 168 с.

34. Разинкина Н.М. Функциональная стилистика. - М.: Высшая школа, 1989.-180 с.

35. Разинкина Н.М. Функциональная стилистика (на материале английского и русского языков): Учеб. пособие / Н.М. Разинкина. - М.: Высшая школа, 2004. - 271 с.

36. Рейман Е.А. О нетерминологической лексике научных текстов // Особенности стиля научного изложения. - М., 2006. - 178-191 с.

37. Рябцева Н.К. Научная речь на английском языке. Руководство по научному изложению. Словарь оборотов и сочетаемости общенаучной лексики: Новый словарь-справочник активного типа (на английском языке). - М.: Флинта. - Наука, 2000. - 600 с

38. Толстой С.С.Основы перевода с английского на русский язык. - М.:Наука, 1999. - 178с.

39. Страхова B.C. Грамматическое описание как вид текста // Язык как коммуникативная деятельность человека: Сб. науч. тр./ МГПИИЯ им. М.Тореза. - Вып. 284. - М: Изд-во МГПИИЯ им. М. Тореза, 1987. - 42-48 с.

40. Салимовский В.А. Семантический аспект употребления слов в функциональных стилях речи. - Иркутск, 1991. - 134 с.

41. Суперанская А.В. и др. Общая терминология: Вопросы теории. - М.: Наука, 1989.-243 с

42. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация. - М., 2000.- 123 с.

43. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистический очерк).-М., 1968-225с.

44. Филатова Л.А. О явлениях универсализации в научном стиле // Научные доклады высшей школы. Филологические науки. - 1991. - № 2. - 78-86 с.

45. Щерба Л.В. Опыт общей теории лексикографии// Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. - Л., 1974. -- 265-304 с.

46. Leech G.N. Principles of pragmatics. L., N.Y.Longman Inc., 1983-190 р..

47. http:// www.medstudents.com.br.