Зміст

• Вступ
• 1. Проблеми міжмовної комунікації у сфері науки
• 1.1 Міжмовна комунікація і проблеми перекладу
• 1.2 Лексичні особливості англійських науково-технічних текстів
• 2. Особливості перекладу епонімів
• 2.1 Поняття епоніму і його особливості
• 2.2 Особливості перекладу власних назв
• 2.3 Проблема дослідження епоніма-терміна в науково-технічних текстах
• 3. Особливості перекладу епонімів на прикладі медичних текстів
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ

Дана робота присвячена дослідженню і особливостям перекладу епонімів на прикладі медичних текстів.

Дослідження в області наукового перекладу -- важливе і актуальне завдання, направлене на досягнення адекватних перекладів, що сприяє вирішенню багатьох прикладних завдань і прискоренню обміну інформацією в області новітніх досягнень науки серед фахівців і вчених різних країн.

Об'єктом дослідження даної роботи є наукові тексти медичної тематики, що представляють інтерес в плані виявлення лексико-стилістичних особливостей перекладу науково-технічних текстів.

Предмет дослідження - епоніми текстів наукової медичної тематики і прояв її особливостей на практиці перекладу як засоби міжкультурної комунікації у сфері науки.

Актуальність роботи обумовлена підвищенням значущості перекладу наукової літератури як способу обміну і розповсюдження інформації в світовій науковій спільноті

Мета дослідження - виділення епоніма-терміна, його дослідження в наукових текстах в рамках завдань, що виконуються як засоби комунікації у сфері науки, і вивчення впливу даних особливостей на практику перекладу текстів медичної тематики.

Мета дослідження визначила наступні завдання:

· Уточнити загальні параметри наукового тексту як засоби міжкультурної комунікації у сфері науки.

· Виділити особливості наукового стилю англійської мови Дослідити епоніми як терміни на прикладі англійських наукових текстів.

· Виділити основні труднощі перекладу епонімів на прикладі медичних наукових текстів.

· Матеріалом дослідження послугували англійські тексти медичної тематики іноземних компаній British Medicine англійською мовою. Терміни були виділені за допомогою суцільної вибірки з тексту.

Теоретичною базою дослідження є:

· теорія тексту (Арнольд І. У., Разінкіна Н. М, Страхова B.C, Рябцева Н.К., Влахов С., Паршин А., Комісаров В.Н., Толстой С.С., Рубцова М.Г., Брандес М.П., Воробйова М., Володіна М.Н.).

· теорія перекладу (Бархударов Л.С., Борісова Л.І., Бреус Е.В., Каде О., Комісаров В.Н., Латишев Л.К., Пумп'янський А.Л., Цитерман М., Степанян Л.Л. Аполова М.А.)

Методика дослідження: робота виконана комплексною методикою на основі порівняного співставлення і семантичного аналізу тексту.

1. Проблеми міжмовної комунікації у сфері науки

1.1 Міжмовна комунікація і проблеми перекладу

Наука -- одна з функціональних сфер, яка має особливе значення в соціальній комунікації, і одна з основних сфер, де реалізується домінуюче положення англійської мови в світі. Процеси глобалізації, демократизації суспільного життя, відвертість і доступність останніх досягнень світової науки дозволяють величезній кількості людей отримувати і обмінюватися інформацією. Важлива особливість міжкультурної комунікації у сфері науки пояснюється домінуючим каналом комунікації. Якщо в більшості сфер спілкування будь-яка комунікація здійснюється в основному по усних каналах, то для наукової сфери саме письмовий канал є найважливішим, таким чином, наукова література є найбільш значущим способом передачі інформації в науковому співтоваристві.

Наукові тексти створюються з метою формування певної системи віддзеркалення дійсності - опису предмету, явища, системи знань, доказу існування чого-небудь: об'єкту (об'єктів), зв'язку між об'єктами або відсутності цього зв'язку тощо.

Науковий текст загалом і в цілому є описом результату наукового дослідження з властивими йому особливостями. Усна наукова комунікація представлена наступними жанрами: доповідь, лекція, дискусія. Письмова форма представлена жанрами монографії, підручника, статті, рецензії, анотації, реферату, тез. Залежно від стилю, форми спілкування жанри розрізняються з тематики і структурних особливостей, переважання тих або інших типів мови, порядку їх проходження.

Стратегія поведінки учасників комунікації у сфері науки реалізується за допомогою конкретних мовних вчинків, що є вибиранням оптимальних засобів і способів комунікації. Даний підбір стосується не тільки вибору стилю, але і вибору жанру, композиційної форми тексту.

Стратегія соціальної престижності може реалізовуватися на різних рівнях наукового тексту: зокрема, використання автором кліше і термінологізованих словосполучень і демонстрація здібності до їх варіювання і диференційованого використання, побудова синтаксичних періодів з чіткою паралельною структурою, використання яскравих дефініцій.

Особливої уваги вимагає характер повідомлення, та інформація, заради якої здійснюється комунікація. Очевидно, в основі наукової сфери спілкування знаходиться отримання нового знання про світ. Одним з основних результатів такого роду діяльності є створення певного тексту, що уявляє об'єктивно дійсну інформацію про об'єкти миру. Високий ступінь соціальної орієнтації даного виду діяльності приводить до обов'язковості її соціальної регламентації, яка розповсюджується не тільки на соціальні та статусні ролі комунікантів, на стиль спілкування, але і на наміри тих, хто говорить і характер того, що повідомляється [31,c. 128].

Той, хто говорить завжди переслідує декілька цілей: передати інформацію про об'єкт X, переконати адресата в істинності цієї інформації, виявити свою роль в отриманні цієї інформації. При цьому верифікація і апробація інформативної спроможності мовних актів і текстів також є жорстко регламентованою процедурою. Все це в цілому визначає унікальність комунікативних процесів в науковій сфері.

Чинниками, що сприяють міжкультурній комунікації у сфері науки, є наступні: здійснення обміну науковою інформацією по корпоративних каналах професійних співтовариств, обмеження потоку інформації шляхом його класифікації і диференціації за різними темами і проблемами дисциплінарних областей знання, вибір однієї мови (частіше всього англійської) для спілкування. Чинниками, що перешкоджають міжкультурній комунікації у сфері науки, є такі, як: відсутність однієї мови спілкування, можливість зберігання і передачі інформації на різних мовах, і, як наслідок, проблема перекладу або ретрансляції інформації на іншій мові. Отже, можна зробити висновок про те, що найважливішими причинами, що ускладнюють комунікативні процеси в науковій сфері, є проблеми лінгвістичні, мовні і мовленнєві.

Проблеми відмінностей в культурах нейтралізуються в даному випадку, оскільки корпоративне наукове середовище складалося впродовж декількох сотень років як інтернаціональне, що і знайшло віддзеркалення в мові науки. У багатьох культурах в результаті використання національної мови в науковій сфері склався особливий функціональний стиль, призначений для експлікації наукової інформації.

У багатьох мовах склалися національні терміносистеми, що відображають систему знань з даної дисципліни.

В даний час теорія перекладу як самостійна наукова дисципліна, а разом з нею і перекладацька практика, багато в чому трансформуються в ширшу, глобальнішу дисципліну - теорію міжкультурної комунікації. Переклад як особливий вид мовної діяльності є одним з основних і загальноприйнятих засобів міжкультурної комунікації, оскільки дуже часто саме перекладач стає посередником в обміні науковою інформацією.

Однією з найважливіших реальностей перекладу є ситуація відносності результату процесу перекладу, вирішення проблеми еквівалентності стосовно кожного конкретного тексту. Існує декілька поглядів на цю проблему.

Так, концепція формальної відповідності [25,c.11] формулюється таким чином: передається все, що піддається вербальному виразу. Неперекладні елементи, що важко перекладаються, трансформуються, опускаються тільки ті елементи тексту-джерела, які взагалі неможливо передати. Автори концепції нормативно-змістовної відповідності стверджують, що перекладач повинен слідувати двом вимогам: передавати всі істотні елементи змісту початкового тексту і дотримувати норми мови, яка перекладається. В цьому випадку еквівалентність трактується як рівноважне відношення повноти передачі інформації і норм мови перекладу.

Автори концепції адекватного (повноцінного) перекладу вважають переклад і точний переказ тексту абсолютно різними видами діяльності. Вони вважають, що при перекладі слід прагнути до вичерпної передачі смислового змісту тексту, причому добиватися того, щоб процес трансляції інформації відбувався тими же (рівноцінними) засобами, що і в тексті оригіналу[12,c.56].

Стосовно практики перекладу наукових текстів поняття еквівалентності є актуальним і цілком зрозумілим і спирається, швидше за все, на концепцію Л.К.Латишева, який розглядає в своїй роботі специфіку перекладу текстів різних стилів. Складною проблемою, пов'язаною з перекладом наукових текстів, є проблема передачі початкового змісту за допомогою іншої терміносистеми. Ми вважаємо, що терміносистема мови перекладу є принципово неповторною, як і лексична система в цілому. Це пов'язано з наступними причинами:

терміносистема є частиною лексичної системи національної мови, отже, вона в тій чи іншій мірі відображає його національно-культурну специфіку;

терміносистема відображає наочно-понятійну область знань в конкретній дисциплінарній області, яка також може відрізнятися в різних культурах;

терміносистема завжди динамічна, вона постійно змінюється як в системних відносинах між одиницями, так і відносно плану змісту окремої термінологічної одиниці.

Вказані чинники часто призводять до того, що терміни розглядаються які такі, що не мають еквіваленту або частково еквівалентні одиниці.

Поняття безеквівалентності на лексичному рівні розглянуте і описане, її причинами є:

1) відсутність предмету або явища в житті народу;

2) відсутність тотожного поняття;

3) відмінність лексико-стилістичних характеристик.

Стосовно термінології, частіше за все зустрічаються перші дві причини, особливо відсутність тотожного поняття.

Як приклад можна привести спроби зіставлення російської і англійської медичної термінології, які виявили принципове неспівпадіння лексичних значень функціонально-тотожних і нерідко схожих по звуковій оболонці термінів Великобританії і США. Такі ж принципові відмінності ми можемо виявити практично в будь-якій гуманітарній науці, що займається дослідженням і описом суспільства, реалій його життя і внаслідок цього є нерозривно пов'язаною з національно-культурною специфікою цих реалій.

А тим часом більшість термінологічних одиниць створена на базі інтернаціональної лексики й інтернаціональних морфем, і через це дуже часто може виникати ілюзія термінологічної тотожності, якої насправді немає, або спроба відтворити семантичну структуру терміну на основі значення складових його морфем. Подібні ситуації часто призводять до неточностей або навіть серйозних помилок при перекладі.

Із сказаного витікає необхідність порівняльних досліджень терміносистем як в плані семантичного опису їх значень, так і в плані вивчення способів номінації, продуктивних в тій або іншій системах знань, а також необхідність розробки прийомів перекладу безеквівалентних термінів.

У перекладацькій практиці часто використовується транслітерація і транскрипція для перекладу безлічі термінологічних одиниць.

Цей прийом перекладу можна розглядати як прийнятний за умови проходження далі ніж роз'яснювальний переклад, тобто дефініціювання даного поняття.

При цьому слід згадати про те, що даний спосіб, з одного боку, призводить до інтернаціоналізації термінологічних систем, з іншого боку, наслідком цього прийому може з'явитися необґрунтоване запозичення, яке призводить до зрушень в терміносистеми в цілому.

Отже, необхідна розробка конкретних перекладацьких процедур в передачі термінологічних одиниць іншої мови.

1.2 Лексичні особливості англійських науково-технічних текстів

Науковий стиль є одним з функціональних стилів, що характеризується повідомленням нової інформації в строгій, логічно організованій і об'єктивній формі.

Даний стиль визначається, в першу чергу, як така організація мовного матеріалу, яка служить, перш за все, послідовному і систематичному викладу наукових питань; точній передачі результатів спостереження, експерименту і аналізу; розкриттю загальних закономірностей, управлінням життям природи і суспільства; доказу правильності (або помилковості) тієї або іншої теорії, концепції і тому подібне [33,c.81].

Вказівка на те, що науковий стиль, перш за все, характеризується тим, що відображає ментальну діяльність людини, і всі його жанри служать єдиній меті наукового опису предмету дослідження, представлена в багатьох роботах [35,c.347] і ін.

Сфера суспільної діяльності, в якій функціонує науковий стиль, -- це наука.

Метою функціонування наукового стилю є передача наукової інформації. Науковий стиль належить до книжкових стилів, оскільки в більшості випадків науковий стиль реалізується у письмовій формі. З розвитком засобів масової комунікації, із збільшенням ролі науки в суспільстві і зростанням різного роду наукових контактів (з'їзди, конференції, симпозіуми) збільшується роль і усної форми наукової мови [22,c.253.].

Письмовий різновид тексту представлений такими жанрами, як наукові монографії, наукові статті, дисертаційні роботи, різні жанри учбової і науково-технічної літератури, виступи в наукових диспутах, наукові доповіді, лекції, науково-популярні повідомлення і жанри науково-популярної літератури.

Дані жанри розрізняються в основному композиційною побудовою текстів. Підсистема ж мовних засобів, що виявляється в текстах вказаних жанрів, достатньо одноманітна.

Наукові тексти в більшості своїх жанрових різновидів характеризуються консервативністю у відборі мовних засобів виразу. Ця обставина підкреслюється дослідниками мови наукового стилю [11,c.208].

Відповідно до основного завдання функціонального стилю, тобто передавання наукової інформації, визначаються його універсальні основні риси. В першу чергу, автори відзначають універсалізацію, що росте, і уніфікацію проявів наукового стилю в різних лінгвосоціумах [3,c.302].

Розвиток природничо-наукової думки, що супроводжується процесом диференціації окремих областей науки, призводить до все більшої уніфікації мови. Ця особливість наукового стилю призводить до вироблення штампів і шаблонів.

Перевага, яка віддається шаблону у вибиранні мовних засобів, і наявність спеціальної термінології, на думку Н.М. Разінкіної, -- це дві основні межі, які виділяються при перших спробах аналізу мови наукової літератури [13,c.176].

Весь комплекс мовних засобів, які використовуються в наукових текстах, направлений на те, щоб тексти відповідали основним цільовим вимогам.

До наукового стилю пред'являються наступні універсальні вимоги: інформативність, логічність і чіткість викладу. У М.Н. Кожина, наприклад, називає точність, абстрактність, логічність і об'єктивність -- це екстралінгвістичні ознаки наукового стилю, які організовують в систему всі мовні засоби, що формують даний функціональний стиль [21,c.325].

Виділення основних особливостей або основних функціональних рис стилю пов'язане з екстралінгвістичними причинами.

Їх наявність визначає відповідність функціональному завданню даного стилю. Тому основні функціональні риси стилю універсальні, вони властиві всім мовам, що виділяють даний функціональний стиль.

Така межа наукової літератури, як логічність викладу, в першу чергу, пов'язана з особливостями синтаксису наукового стилю.

Типові прийоми організації вислову в науковій літературі формуються у зв'язку з виразом аргументації наукової думки, строгим мотивуванням проходження її ланок [12, c.104.]. У синтаксичному ладі виявляється аргументованість викладу наукового стилю.

Ретельний відбір лексики сприяє чіткості, ясності викладу. Використовуються ті лексичні одиниці, за допомогою яких можна однозначно передати необхідну наукову інформацію. Варіативність лексики в наукових текстах досить обмежена.

Для наукового стилю характерне прагнення до стандарту. Інформативними тексти можуть бути тільки при правильному підборі лексичних засобів. Велику роль в створенні наукових текстів грають загальнонаукові слова, як, наприклад: процес, аналіз, параметр, аспект і тому подібне

Для наукових текстів характерні не тільки певні лексичні одиниці, але і їх певна сполучуваність.

З тексту в текст переходять типові словосполучення, які створюють клішованість мовних засобів, полегшують сприйняття наукової інформації, сприяють однозначності її уявлення [10,c.208].

Отже, відповідно до основних вимог (логічність, точність, об'єктивність), що пред'являються стилю, науковий стиль в мовах, що співставляються, проявляє універсальні стильові риси, але вибір лексики, фонетичного оформлення мови, морфологічних форм, сполучуваності слів, синтаксичної структури специфічний для кожної мови.

Лексика наукового стилю характеризується вживанням загальнокнижкового, нейтрального і термінологічного пластів; переважанням абстрактних іменників над конкретними; вживанням багатозначних слів в одному або двох значеннях; збільшенням частки інтернаціоналізмів в термінології; відносною однорідністю, замкнутістю лексичного складу; маловживаністю слів з розмовним і розмовно-просторічним забарвленням.

В області морфології наукового стилю також виявляються його загальні екстралінгвістичні ознаки -- точність, абстрактність, узагальненість.

2. Особливості перекладу епонімів

2.1 Поняття епоніму і його особливості

ЕПОНІМ (Eponymos) - грец. ?рюнхмпт «названий по імені; що дав ім'я; епонім», тобто божество або видатна людина, на честь якої отримав своє ім'я який-небудь географічний об'єкт из ?рЯ «на, при» + ?нхмб (еол. вариант ?нпмб) «ім'я»).

Титул, який привласнювався переможцеві з бігу на першій стадії під час античних ігор. Під час першої історичної Олімпіади його отримав Коребу з Еліди.

Ще приклади епонімів: Пелей, син Еака, іпонім гори Пелія або Орхомен, іпонім однойменного міста), народ або часовий проміжок (наприклад, рік).

У науці епонім -- назва явища (наприклад, хвороби), поняття, структури або методу по імені людини, що вперше виявила або описала їх (Квінке, закон Вакернагеля, символ Кронекера і т. п.).

Також епонімами називають будь-які власні імена, такі, що стали іменами прозивними. У хронології епонімами іменуються посадові особи, іменами яких називався рік [3,c.302].

Наприклад, в Афінах була особлива посада «архонта-епоніма», так що офіційне датування звучало: «у рік, коли архонтом був такий-то». Аналогічний спосіб датування використовувався в багатьох стародавніх державах.

Епоніми можуть бути біблійними термінами, що позначають:

а) царів та інших правителів, за часом правління яких велося числення хронології в давнину (напр.,3 Цар ; Нєєм ; Лк );

б) родоначальників племені або народу, від яких походять їхні найменування.

У народних легендах епоніми-пращури зазвичай наділяються фантастичними атрибутами, які властиві міфологічним персонажам.

У Біблії ці риси у Епонімів-праотців відсутні. Вони зображені цілком реалістично. У ряді випадків Епоніми біблійні є персоніфікацією етнічних груп [12,c.104].

Наприклад, в Битіє 10 нащадки Ною, ймовірно, означають не окремих осіб, а цілі народи. До Епонімів-пращурів належать більшість старозавітних патріархів, яких радикальна критика довгий час розглядала тільки як збірні образи.

Проте представники «школи Балтімора» й інших новітніх напрямів в бібліїстиці, грунтуючись на даних археології, дійшли висновку, що «епонімічність» патріархів не виключає їх історичної реальності як конкретних осіб.

Як ми вже згадували епонім - назва хвороби, структури або методу по імені людини, що вперше виявила або описала їх.

Епоніми широко поширені в медицині, проте останнім часом все частіше виникає необхідність в їхній заміні на більш описові терміни.

Так епоніми острівців Лангерганса, Сильвієва водопроводу і хвороби Хасимото в медичній літературі, найімовірніше, будуть названі відповідно панкреатичними острівцями, водопроводом мозку і аутоіммунним тиреоїдитом [13,c.176].

Нижче перераховані слова - всі є епонімами:

Август

Альмавіва -- плащ, названий на ім'я графи Альмавіви, персонажа «Одруження Фігаро».

Альфонс

Баккара

Балаклава

Баян

Батист

Бедекер

Берданка

Бефстроганов

Болівар -- модний в 1830-х роках широкополий капелюх, названий по імені Симона Болівара (1783--1830), визволителя Латинської Америки.

Бодоні

Бойкот

Браунінг

Брегет

Бурбон

Вальтер

Ватман -- білий щільний папір, створений в 1770-х роках англійським паперовим фабрикантом Дж. Ватманом.

Вінчестер

Галіфе -- вид брюк, названих на честь французького генерала Г. Галіфе (1830--1909).

Гільйотина

Гобелен

Дербі

Джакузі

Дизель

Дрезина

Доберман

Донжуан

Донкіхот

Дьюар

Жаккард

Імельман

Кардан

Кардіган -- в'язаний жакет на гудзиках, без коміра і лацканів; названий на честь британського генерала Джеймса Томаса Брюднелла (лорда Кардігана).

Картер

Кларк

Кольт

Кондом

Коньяк

Кульман -- креслярський інструмент, названий по імені винахідника, Карла Кульмана

Ловелас

Макінтош -- прогумований плащ або чоловіче літнє пальто. Названо по прізвищу шотландського хіміка Чарльза Макінтоша

Мансарда

Мартен

Маузер

Мерседес

Монпансьє

Наган

Нарцис

Наполеон -- первинне трикутне тістечко (у вигляді знаменитого капелюха імператора Наполеона I), що отримало свою назву в 1912, під час широкого святкування 100-ліття вигнання французів з Росії.

Ніколь

Олів'є -- салат, винайдений кулінаром Люсьеном Олів'є, що тримав в Москві на початку 60-х років XIX століття ресторан паризької кухні «Ермітаж».

Панталони

Пульман

Реглан -- вид верхнього одягу, винайдений для лорда Реглану, що втратив руку в битві при Ватерлоо.

Секвойя -- дерево, назване на честь індіанського вождя Секвойї.

Силует

Стетсон

Страз

Сукре

Сендвіч

Френч -- вид курток військового крою, названих по імені британського фельдмаршала Джона Дентона Френча.

Хуліган

Цепелін

Цицеро

Шрапнель

Епоніми - Одиниці вимірювання:

ампер ангстрем

беккерель білий

бод ват

вебер вольт

галилео гаус

генри герц

гильберт грей

дальтон дарсі

дебай джоуль

зиверт кайзер

кельвін кулон

кКюри ламберт

максвел маху

мах непер

ньютон ом

паскаль пуаз

резерфорд рентген

релей савар

сименс стокс

тесла торр

фарад фарадей

ферми франклін

ейнштейн ерстед

янський

Існує навіть бренд-епонім як явище міжкультурної комунікації.

В процесі одноманітності світу, що росте, представники багатьох країн здійснюють все більше контактів в багатьох сферах життя. Одній з таких сфер, де активно відбувається міжкультурна комунікація, є світ моди. За останні десятиліття в нашу дійсність і, як наслідок, в мову почали проникати явища і поняття, звичні і добре знайомі для іноземців, але мало або зовсім незрозумілі для нас [26,c.300].

До таких понять, відомих не тільки в світі моди, відноситься «бренд».

Бренд - достатньо ємке поняття, воно включає не тільки торгову марку, що складається з назви, графічного зображення (логотипу) і звукових символів компанії або товару. Бренд - це якесь враження споживачів про товар, ярлик, який в думках наклеюється на товар.

Джерелами для створення брендів можуть бути:

1) слова актуальної лексики конкретної мови;

2) власні імена засновників бізнесу або модельєрів, тобто епоніми;

3) створені штучно слова (зокрема абревіатури або слова, запозичені з іноземних мов).

У західній культурі існує традиція ставити на товар своє власне ім'я (епонім), тобто називати бізнес іменем творця.

Серед брендів-епонімів будинків моди, можна назвати імена відомих італійських і французьких модельєрів, це:

Giorgio Armani

Benetton Group

Canali

Roberto Cavalli

Cerruti 1881 (Nino Cerruti)

Diesel S.p.A.,

Dolce & Gabbana

Fendi

Salvatore Ferragamo

Gianfranco Ferre

Sorelle Fontana

Krizia

Moschino

Nina Ricci

Prada

Trussardi

Valentino (Valentino Garavani)

Gianni Versace

Max Mara

Gucci

Karl Lagerfeld

Бренди-епоніми багатьох будинків моди часто містять цінну країнознавчу інформацію.

З лінгвістичної точки зору при утворенні брендів-епонімів використовуються різні стилістичні прийоми, найчастіше фонетичні, такі як алітерація і асонанс, наприклад, Max Mara або Nina Ricci, але також можна зустріти і використання прийому гри слів, що базується на ефекті багатозначності, наприклад Fendi Casa, де італійське слово «сasa» позначає «будинок», а також є частиною прізвища Adele Casagrande, творця бізнесу Fendi [2,c.134].

Таким чином, епонім, в першу чергу, є власною назвою. Також - це може бути науковий термін, географічна назва, біблейська назва або, як зазначалось раніше, бренд в світі моди. Все це епоніми, які слугують важливим і сучасним джерелом знань про культуру країн мови, яких вивчаються, і є важливим засобом міжмовної комунікації.

2.2 Особливості перекладу власних назв

Характеризуючи власні назви (далі ВН) як об'єкт перекладу, говорять зазвичай, що вони, як правило, перекладу не підлягають. Під цим мається на увазі, що для розуміння ВН достатньо вказівки на те, що перед нами -- ім'я або назва (а цю функцію виконує в письмовому тексті заголовна буква). Звідси витікає, що збереження (або передачі з мінімальними змінами) звукової оболонки імен власних буває достатньо для розуміння і тексту перекладу [4,c.384].

Всяке трактування принципів передачі імен власних в перекладі спирається на яку-небудь концепцію семантичної структури ВН. Концепція неперекладної ВН базується на тій точці зору, що ВН позбавлені лінгвістичного значення.

У обґрунтуванні цього пишуть, що, як повинен показувати аналіз тексту, що включає ВН, «всяке слово -- не власна назва вимагає словесного опису, усередині або міжмовного перекладу, тоді як проста вказівка на те, що слово, що зустрілося, є власною назвою (антропонимом, топонімом), тобто вказівка на категоріальне, видове значення слова є достатньою».

Залишається тільки переконатися, чи дійсно для правильного розуміння тексту, а значить, і для правильного перекладу, достатньо лише вказівки на те, що ВН -- це ВН.

Звичайно, у багатьох випадках справа йде саме так, особливо за наявності в самому тексті експліцитних вказівок на те, що за об'єкт названий даним іменем. Але було б невиправданим поширювати цю думку на всі випадки вживання ВН в тексті.

Особливо показовими в цьому відношенні є, на наш погляд, ті мовні повідомлення, в яких відсутні експліцитні характеристики об'єкту, що носить дане ВН [7,c.135].

Розглянемо декілька прикладів, узятих з оригінальної літератури англійською мовою, які супроводжуватимемо дослівним перекладом.

1. Conan Doyle was а favourite author and in Baker Street his beloved detective was constantly and closely attended by his medical Boswell.

Конан-Дойль був популярним письменником, а на Бейкер-стріт його улюблений слідчий був оточений невідступною увагою свого медичного Босвелла.

2. Presidents of other networks could take chances. They didn't work for а maniac like Gregory Austin, who fancied himself а combination of Bernard Baruch and David Merrick.

Президенти інших телекомпаній могли і ризикувати -- адже вони не працювали на маніяків на зразок Грегорі Остіна, який уявляв себе поєднанням Бернарда Баруха і Девіда Мерріка.

3. Diana was holding everyone's attention with а funny story about her twin sons (...) «I can't lie about their ages. And naturally the Beatles are their idols. They also have long hair. Oh, my dear, they are absolutely Carnaby Street.

Діана розважала присутніх веселими розповідями про своїх близнят... «Я не можу приховувати їх віку. І, звичайно, Бітлз -- це їх кумири. Вони такі ж довговолосі. Та що там, мої хлопчики -- це просто Карнабі-стріт».

Можна чекати, що для багатьох читачів цитовані рядки виявляться не повністю зрозумілими. Розуміння цих уривків ускладнюють ВН, хоча далеко не все з них.

Ті ВН, які, на наш погляд, є в даному випадку каменем спотикання, в приведених уривках виділені. Крім них, в кожній цитаті є й інші імена та назви (Конан-Дойль, Бейкер-стріт, Грегорі Остін, Діана, Бітле), але вони з різних причин не є складними для розуміння [20, c.69-90].

Що ж до виділених імен, то вони вимагають роз'яснень, без яких сенс тексту перекладу виявиться недоступним читачеві. Що зустрілася в прикладі 1 прізвище Босвелл належить захопленому біографові (1740 -- 1795) Самюеля Джонсона, англійського письменника, ученого XVIII в., автора фундаментального словника англійської мови. Під «Босвеллом-медиком» мається на увазі доктор Уотсон, від імені якого Конан-Дойль писав книги про слідчого Шерлоке Холмсе.

Б. Барух (1870 -- 1965) -- відомий американський фінансист і політичний діяч, Д. Меррік (р. 1912 р.) -- відомий американський продюсер театру і кіно.

Порівнянням з цими людьми автор хоче показати, що персонаж, про якого йде мова, приписує собі як неабиякі ділові, так і творчі якості. Нарешті, в третьому прикладі мати, характеризуючи зовнішній вигляд своїх синів, згадує про Карнабі-стріт -- вулицю в Лондоні, відому своїми магазинами модного одягу для молоді [21,c.325].

Як бачимо, для правильного розуміння і перекладу тексту в цитованих уривках далеко не достатньо знати, що дане слово -- ВН, а аналіз смислової структури вимагає додаткової інформації.

Щоб продемонструвати, які неточності (а деколи і помилки) трапляються в перекладах, наведемо ще два приклади з англо-американської літератури.

4. The driver was sort of а wise guy. I can't turn around here, Mac. This here's а one-way.

Але водій попався хитрий. «Не можу, Мак, тут рух односторонній».

Ім'я Мак, яке ми зустрічаємо в перекладі (загалом - правильному), декілька насторожує читача: адже героя роману, до якого звертається шофер таксі, звуть Холден Колфілд.

Контекст не проливає світла. До того ж у іншому місці роману Холдена називають ще і Джеком. Тим часом Мак і Джек -- це поширені в Америці сленгові звернення до незнайомого чоловіка.

5. I marvel at the felicity of their style; but with all their copiousness (their vocabulary suggests that they fingered Roget's Thesaurus in their cradles) they say nothing to me.

Я дивуюся досконалості їх стилю; але всі їх словесні багатства (відразу видно, що в дитинстві вони заглядали в «Скарбницю» Роджета) нічого не говорять мені.

Тут ми маємо справу вже з явною перекладацькою помилкою: відразу видно, що на відміну від поетів, про яких іронічно відгукується С. Моем, перекладачка ніколи не зазирала в «Тезаурус» Пиці -- один з популярних словників синонімів і близьких по сенсу слів, що належить англійському вченому Пітеру Пиці (1779--1869). Цей словник первидається і до нашого часу [9,c.114].

Ми дозволимо собі твердження, що саме відношення до ВН як до слова, що не вимагає перекладу, і призвело в попередньому прикладі до неясності, а в останньому випадку до помилки.

Таким чином, виключення із загального правила, про яке йшла мова вище, очевидно, вимагають уважного аналізу.

Необхідно спробувати відповісти на питання:

1) чи дійсно порожня семантична структура ВН;

2) які формальні і змістовні ознаки ВН і в яких випадках підлягають передачі;

3) якими способами здійснюється передача змістовних елементів ВН при перекладі.

Цим питанням і присвячені викладені далі спостереження.

В більшості випадків ВН, що вперше вводиться в текст, пояснюється в цьому ж тексті: воно найчастіше супроводжується характеристиками об'єкту -- носія імені [2,c.134].

Іноді ВН вводиться в контекст без пояснень, але про носія імені ми отримуємо необхідні відомості з описуваної ситуації або з подальшого викладу, в якому ім'я, що було для читача спочатку умовним ярликом, поступово, так би мовити, обростає плоттю і кров'ю.

Оскільки одна і та ж ВН, скажімо, особисте ім'я або прізвище, може належати різним людям, то ВН, узята поза контекстом і поза мовною ситуацією, може здаватися словом, позбавленим індивідуалізуючого значення.

Проте фактом залишається те, що у ряді випадків ВН вводяться в текст без будь яких прямих або непрямих пояснень. Це пояснюється тим, що вони володіють незалежними від контексту, чітким індивідуалізуючим значенням.

Наприклад:

6. «No more than two", Sonia said. «Remember you're in the tropics.» «When it comes to my drinking", Murphy said, «the tropics begin just below Labrador for my wife.» - «He більше двох, -- нагадала Сопе. -- Не забудь, що ти в тропіках».

«Як тільки я збираюся випити, моїй дружині здається, що тропіки починаються від самого Лабрадору», -- сказав Мерфі.

Абсолютно ясно, що якщо читач не знає, де знаходиться Лабрадор, сенс фрази буде для нього втрачений. Тому наявність у даного ВН інформації, що відображає, щонайменше, географічне положення об'єкту, не має викликати сумнівів [5,c.263].

Не залежне від контексту індивідуалізуюче значення, якщо воно є, робить ВН словом з повною смисловою структурою. А це відкриває можливість використання слова в переносній смисловій функції. Наприклад:

7. In the years from Appomaitox to the end of the nineteenth century the American people settled half their continental domain, laid down а vast railroad system, and grew mighty in the world on their great resources of coal, metals, oil and land. (R. Hofstadter)

За роки від AnnoMaiTOKca до кінця XIX сторіччя американці заселили половину своїх континентальних володінь, заклали розгалужену мережу залізниць, а їх країна нарощувала свою потужність, спираючись на величезні ресурси вугілля, металу, нафти і земель [6,c.240].

ВН Аппоматтокс відома, мабуть, майже кожному американцеві: у 1865 р. в містечку під цією назвою (штат Вірджинія) капітулювала армія Конфедерації південних штатів, що ознаменувало закінчення громадянської війни.

Наприклад:

8. His father (...) fought from Manassas to Appomatox.

Його отець пройшов із зброєю в руках від Манассаса до Аппоматтокса.

Ця фраза означає: «пройшов всю громадянську війну» (у битві при Манассасе (1861 р.), відбулося перше значне зіткнення армій північних і південних штатів).

Можна відзначити, що в цитованих уривках топоніми позначають не територіальні, а тимчасові віхи, тобто географічна назва переноситься на пов'язану з ним подію [15,c.33-47].

Імена людей, що користуються популярністю, широко застосовуються з метою образної характеристики:

9. «So stop crying in your beer about being just а possession. From now on you'll be Florence Nightingale, Sigmund Freud and the best friend he ever had.»- «Отже припините плакати про те, що ви для чоловіка просто звичайна річ. Відтепер ви будете для нього Флоренс Найтінгейл, Зігмундом Фрейдом і найкращим іншому».

Згадка імен Ф. Найтінгейл (1820--1910), видатної англійської медсестри, і австрійця 3. Фрейда (1856--1939), засновника психоаналізу, рівнозначно тут закликають бути дбайливою медсестрою і уважним психологом (по сюжету книги цей заклик звернений до дружини раптово важко хворої людини).

Наприклад:

10. On Christmas Eve she and Mag gave а party. Holly asked me to come early and help trim the tree (...) It would have taken а Rockefeller to decorate it for it soaked up baubles and tinsel like melting snow. - В святвечір вони з Мег покликали гостей. Холлі попросила мене прийти раніше і допомогти прикрашати ялинку... Щоб цю ялинку прикрасити, потрібно бути Рокфеллером, тому що іграшок і серпантину на неї було не напасатися: вона все поглинала як танучий сніг.

Автор хоче підкреслити тут розміри ялинки, оскільки довелося б витратити багато грошей, щоб купити достатню для неї кількість іграшок; Рокфеллери -- одне з багатющих сімейств Америки.

Як ми бачимо, в приведених прикладах ВН відносяться до об'єктів, що користуються широкою популярністю. Тому-то і відпадає необхідність в конкретизації імені контекстом, як це буває в інших випадках.

Вказану групу, яка, на наш погляд, займає особливе місце в системі ВН (що обов'язково повинне враховуватися при лексичному і перекладацькому аналізі тексту), називатимемо одиничними ВН. Інші ВН, такі, що вимагають конкретизації в контексті і мовній ситуації, назвемо множинними антропонимами [14,c.240].

Одиничні ВН володіють смисловою структурою, тобто в їх значенні закладені не тільки загальнокатегоріальні ознаки, властиві всім ВН (віднесеність до того або іншого роду об'єктів), але і набір диференціальних ознак, що характеризують даний об'єкт.

Їх сигнифікату не можна приписувати всю суму відомостей про індивідуальний об'єкт. «Теорія, згідно якої власні імена мають більше значення, ніж прозивні, або їх значення нескінченне, справедлива лише в тому випадку, якщо ім'я як мовну категорію підмінити нашими відомостями про названий об'єкт».

Проте якась частина відомостей про широко відомий об'єкт, що є загальним надбанням, не може бути відкинута.

Словникові дефініції, в принципі, не дають можливих переносних значень, але можуть бути використані як відправна крапка для інтерпретації останніх, наприклад:

11. «And since you are interested in local birds, we must find you а Lukulukoko to work on. It has blood red feathers, utters а loud hoarse cry and is said to be warning travellers and tribes of disasters to come -- so ominous (...) But what's so amusing about this one is that its feathers derive all their colour from а loosely fixed copper pigment which dissolves immediately in the weakest solution of ammonia, leaving Cassandra prophesying away in the nude» - «Якщо вже ви цікавитеся місцевими птахами, треба нам буде знайти для вас «лукулукоко». У неї криваво-червоне пір'я, і вона видає гучний хрипучий крик, який попереджає подорожніх і місцеві племена про наступаючі нещастя -- дуже вже зловісні... Але важливо те, що своїм забарвленням птах зобов'язаний слабко закріпленому мідному пігменту, який миттєво розчиняється в слабкому розчині аміаку, через що ця Кассандра вимушена пророкувати, в деякому роді, голяка». (Пророк Кассандра, по легенді, провіщав нещастя.)

12. She is putting on weight she says because she eats compulsively because our happy home has been broken up. Freud, Freud, in the ice cream parlor - А вагу вона набирає ніби то тому, що вимушена багато їсти, оскільки розбито наше щасливе сімейне вогнище. І тут -- Фрейд, він проник навіть в шоколадне морозиво.

(Згадкою про Фрейда супроводжується подібність психоаналітичного міркування.)

Легко помітити, що в навединих прикладах ВН вжито як так зване предикативне слово. Це означає, що реалізуються одночасно два плани його змістовної структури: вказівка на одиничний об'єкт і через цю вказівку -- виділення ряду характерних ознак цього об'єкту, які приписуються іншим об'єктам або іншим компонентам мовної ситуації [7,c.135].

Це, мабуть, головна умова, при якій передача ВН вимагає особливої уваги перекладача. Сподіватися на механічну транслітерацію в таких випадках не можна, оскільки вона може не забезпечити передачу елементів змістовної структури, що акцентуються. ВН.

Завдання перекладача -- у кожному конкретному випадку виявити ці елементи і спробувати донести їх до читача.

Подивимося, яким способом це досягається.

Одиничні ВН, як наголошувалося, належать об'єктам, широко відомим в даному мовному колективі в даний період часу. Якщо до того ж вони відомі в країні, на мову якої здійснюється переклад, то у такому разі особливих проблем у перекладача не виникає. ВН при цьому вже має традиційний еквівалент, який є стійким фактом мови перекладу (напр., Columbus -- Колумб, Freud -- Фрейд, Shakespeare -- Шекспір, Rockefeller -- Рокфеллер, Thames -- Темза) [11,c.208].

Інша справа, коли одиничне ім'я є реалією, мало відомою читачам на мові перекладу. Візьмемо хоча б такий приклад:

13. His eyes narrowed. «So how did you know?"

«Read it in Winchell.» Which I had, as а matter of fact.

Навіть при бажанні, в даному випадку важко було б передати Winchell простою транслітерацією, не вникаючи в зміст цієї ВН: дуже незвичайна граматична функція, в якій вона виступає, -- обставина, виражена поєднанням з приводом.

Коли з'ясовується, що Уїнчелл -- це американський журналіст, відомий своїми підбірками світської хроніки, перед перекладачами відкривається можливість вибору одного з трьох варіантів перекладу:

а) транслітерація плюс підрядкова примітка. Інакше кажучи, фраза «Я прочитав про це у Уїнчелла» супроводжується виноскою: «Уїнчелл -- американський журналіст, що пише в розділах світської хроніки і відомий своїми матеріалами про особисте життя знаменитостей». Цей варіант «близький до оригіналу» і в той же час дозволяє читачеві зрозуміти смислове наповнення;

б) транслітерація плюс пояснювальні слова, введені в текст: «Я прочитав про це в розділі світської хроніки Уїнчелла». Такий варіант гарний тим, що вводить ВН в контекст природним чином і робить фразу зрозумілою, не відволікаючи читача виносками;

в) повна відмова від збереження формальної оболонки ВН при розкритті її змісту описовим перекладом: «Я прочитав про це в світській хроніці». Такий варіант теж можна визнати правомірним як правильно передавальний сенс і направлений на читача, зацікавленого в засвоєнні змісту перекладної книги при мінімумі таких психологічних перешкод для сприйняття, якими є зазвичай примітки і малозрозумілі (до того ж невимовні) іноземні імена [4,c.384].

Розглянемо ще один приклад, в якому змістовність ВН особливо рельєфна завдяки його незвичайній синтактико-граматичній функції:

14. What I want to know is -- does he take me home afterward. I'm not Emily Posted.

Тут також можливі три варіанти перекладу:

а) «Я не читала Емілі Пост» (Е. Пост -- автор відомої книги з етикету). Цей варіант буде також частково пояснювальним, оскільки слово «читала» має на увазі,, щоВН позначає літератора;

б) «Я не навчалася етикету по книзі Емілі Пост»;

в) «Я не вивчала з книг правила правильної поведінки».

Третій (описовий) спосіб перекладу переважно, мабуть, там, де ВН уживається одноразово впродовж всього тексту і служить перш за все образним лексичним засобом для виразу прозивного значення. Насправді, якщо імена Уїнчелл і Емілі Пост знайомі американцям, то російському читачеві вони нічого не говорять, так що, навіть якщо і залишити їх в перекладі, вони не зможуть нести того образного навантаження, яке поклав на них автор оригінального тексту [7,c.135].

Тому розумніше взагалі опустити їх в перекладі у разі, коли це не руйнує змістовної і стилістичної єдності тексту і виправдовується міркуваннями доступності тексту.

Втім, до опущення ВН в перекладі треба підходити вельми обережно. Часто переважно буває другий (що пояснює) спосіб передачі ВН, при якому істотні для розуміння компоненти смислової структури назви отримують експліцитний вираз.

Так і поступають у багатьох випадках перекладачі. Наприклад, назва розповіді Ф. Скотта Фітцджеральда «The Diamond as Big as the Ritz» звучала б безглуздо в дослівній передачі: «Алмаз величиною з «Ріц», оскільки порівняння з незрозумілим предметом під назвою «Ріц» навряд чи допомогло б представити величину алмазу. Абсолютно закономірно тому введення слова «готель» в російський переклад назви («Алмаз величиною з готель «Ріц»).

Проаналізуємо переклад наступних рядків:

15. But old Stradlaler kept snowing her in this Abraham Lincoln, sincere voice, and finally there'd be this terrible silence in the back of the car. - Але Стредлейтер все умовляв її, голос у нього був як у президента Лінкольна, жахливо чесний, щирий, і раптом наступила страшна тиша.

Хоча ім'я Аврама Лінкольна добре відоме в наший країні, перекладачка, якби нагадуючи читачам, абсолютно правильно додає слово «президент», оскільки порівняння не зовсім звичайне і можна не відразу здогадатися, про кого йде мова.

У обох останніх випадках ВН несуть велике образне навантаження. Замість них теоретично могли б бути використані і прозивні слова; але ВН дозволяють дати більш ємну характеристику, оскільки здатні указувати на об'єкт в нерозчленованій цілісності його ознак.

А. Лінкольн славився своєю чесністю, непідкупністю, умінням переконувати, і на всі ці ознаки, не перераховуючи їх, і вказує автор, використовуючи ВН [12,c.104].

«Неоцінима прагматична зручність власних імен якраз в тому і полягає, що вони дають можливість публічно говорити про кого-небудь, не домовляючись заздалегідь, які саме властивості повинні забезпечити ідентичність референта», -- писав Дж. Сирль.

Вживання одиничного ВН -- це могутній стилістичний прийом, що дозволяє створити комплексний і цілісний образ.

Що всі читають англомовну літературу добре знають, наскільки важливе значення для розуміння тексту мають одиничні ВН, такі, що належать відомим в своїх країнах політичним діячам, бізнесменам, артистам, режисерам кіно і телебачення, письменникам, журналістам, персонажам популярних фільмів і книг, національного фольклору, а також назви міст, районів, деяких вулиць (напр. Wall Street, Broadway, Madison Avenue і так далі) і окремих будівель (напр., Empire State Building), а також фірм, установ, організацій і тому подібне.

На жаль, більшість англо-російських словників залишають за бортом навіть самі широковідомі з них, тоді як необхідність включення одиничних ВН в словники підтверджується перекладацькою практикою.

Що ж до множинних ВН, то вони можуть також виступати як повнозначні слова, якщо за ними закріплені мовною практикою стійкі асоціативні значення (напр., John Doe -- рядовий, «середньостатистичний» американець; Jane, Judy -- будь-яка дівчина, «подруга»; Bobby -- поліцейський; Paddy -- ірландець і так далі).

У таких випадках механічна транслитерация, як правило, не досягає мети. Для розкриття змістовного значення можуть бути застосовані ті ж способи, що використовуються для передачі одиничних ВН.

Потрібно, проте, відзначити, що в питаннях передачі англійських ВН стикалися і стикаються часом до цих пір суперечливі теоретичні концепції і практичні прийоми передачі іноземних імен [26,c.300].

Це призводить до співіснування не схожих один на одного дублетів, що є різними варіантами одного і того ж іноземного ВН (напр. Юз і Хьюз, Ріган і Рейган, Гулль і Халл).

У результаті руйнується тотожність імені в іншому мовному середовищі, що з жалем констатував І. А. Кашкин з приводу деяких перекладів Діккенса: «Як звуть по-людськи якусь Мерайю Лобс в «Записках Піквікського клубу»? Для англійця -- точно так, як і Мерайю Стюарт. Як звуть якихось Томеса?

Для англосакса так само, як Томеса Гарді або Томеса Едісона. На честь кого названий Лінкенс Моньюмент Для американця -- на честь президента Лінкена. Ім'я убитого Макбетом короля Данкена звучить для англійця так само, як ім'я знаменитої танцівниці Ізідор Данкен.

Але для російського читача все це фонетичні загадки, в яких мало хто дізнається Марію Стюарт, президента Лінкольна, Томаса Гарді, Айседору Дункан і тому подібне» [21,c.325].

За наявності великої різноманітності практичних прийомів передачі ВН на російську мову перекладач може, звичайно, спиратися на ту концепцію, яку вважає найбільш задовільною.

Але він не повинен забувати про те, що одне і те ж ім'я повинне залишатися самим собою (тотожність ВН самому собі, його незмінність -- це одна з найважливіших його властивостей). Тому здається ризикованим винаходити абсолютно нові методи транскрипції. Тим часом подібні спроби іноді робляться: як приклад можна привести передачу глухого міжзубного англійського th російським словосполученням фс (при традиційних варіантах т або з).

Не менш обережно слід підходити і до граматичного оформлення іншомовних ВН в російському тексті.

У поєднанні з російськими словотворчими суфіксами вони можуть звучати неприродно і навіть комічно. Наприклад, трохи ріже слух прикметник в кожному з наступних поєднань: «Нейтльова діва» (Nateley's whore -- від ВН Нейтлі10), «Фасоусовський шофер» (the Thaw chauffeur ) «, що віддає таким перекладацьким «соусом».

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

1. З огляду на те, що відома частина ВН володіє повною смисловою структурою, механічна передача їх фонографічної оболонки не може вважатися достатньою умовою адекватності перекладу контекстів, що містять такі ВН [22,c.253].

2. Основною групою повнозначних ВН є так звані одиничні ВН, які, як правило, не супроводжуються уточнюючим контекстом, оскільки їх індивідуалізуючі значення не залежать від конкретної мовної ситуації і мовного оточення.

3. Важливою особливістю одиничних ВН є їх здатність виступати як предикативні (що характеризують) слова, що володіють двопланними значеннями: вказівки на індивідуальний об'єкт і через його ознаки уподібнення йому інших об'єктів. Це супроводжує іноді здатність ВН отримувати синтаксичні функції, не властиві їм при прямій номінації. Подібні випадки вимагають особливо уважного відношення при перекладі.

4. Розкриття смислової структури одиничних ВН може досягатися наступними основними способами: знаходженням еквівалента в мові перекладу; транскрипцією одночасно з підрядковою приміткою; транслітерацією одночасно з експліцитною передачею смислових компонентів (пояснюючий переклад); відмовою від передачі формальної сторони ВН і розкриттям її змісту іншими способами (описовий переклад).

5. Орфографічне і граматичне оформлення ВН в перекладі повинно орієнтуватися на бажаність збереження тотожності назви в мові перекладу.

2.3 Проблема дослідження епоніма-терміна в науково-технічних текстах

Розглянемо тепер особливості епоніма-терміна. Терміни є смисловим ядром спеціальної мови і передають основну змістовну інформацію.

У сучасному світі в результаті зростання науково-технічних знань понад 90% нових слів, що з'являються в мовах, складають спеціальні слова. Потреба в термінах набагато вища, ніж в загальновживаних словах.

Зростання кількості епонімів-термінів деяких наук випереджає зростання кількості загальновживаних слів мови, і в деяких науках кількість термінів перевищує кількість неспеціальних слів.

Бурхливе утворення нових дисциплін (в середньому кожні 25 років число їх подвоюється) спричиняє собою їх потребу у власній термінології, що призводить до стихійного виникнення термінологій.

В умовах "термінологічного потопу" перед фахівцями постає серйозна проблема впорядкування всього масиву термінології. І в цьому випадку на перший план висувається такий важливий аспект, як нормативність.

Термінологія, займаючи в спеціальних мовах центральне місце, володіє певною самостійністю формування і розвитку. Звідси неминуче витікає і деяка самостійність лінгвістичного критерію оцінки терміну, і зокрема, нормативної його оцінки.

Лінгвістична нормативність в загальному вигляді - це правильність освіти і вживання епоніма-терміну. Процеси терміноутворення і терміновживання - не стихійні, а свідомі процеси, підконтрольні лінгвістам і термінологам.

Норма в термінології повинна не суперечити, а відповідати нормам загальнолітературної мови, в той же час існують і особливі вимоги, які пред'являються до терміну.

Питання це має давню традицію. Нормативні вимоги до терміну вперше були сформульовані основоположником російської термінологічної школи Д. С. Лотте. Це - системність термінології, незалежність терміну від контексту, стислість терміну, його абсолютна і відносна однозначність, простота і зрозумілість, ступінь впровадження терміну [28,c.47].