Модернизація китайської мови і писемності

Об'єднання китайського фонетичного алфавіту й ЕОМ повністю розкриває особливості модернізації китайської мови й писемності. Це не один з 400 способів уведення ієрогліфів в ЕОМ, а зовсім інший метод, що не має нічого загального із графічним способом і кодуванням за допомогою числового коду. Він у корені відрізняється й від методу, що сполучає звучання й накреслення, коли текст уводиться в ЕОМ частково за допомогою алфавіту, а частково - за допомогою числового коду.

На даний час цей спосіб є найрозповсюдженішим, він застосовується скрізь, студенти, які вивчають китайську мову не є виключенням[12,165].

ВИСНОВКИ

У результаті проведеної мною роботи, я з впевненістю можу стверджувати

про:

1) В 1924 р. був прийнятий стандарт китайської мови, що ґрунтується на пекінській вимові, так званий путунхуа. Можна сказати, що 1924 р. є "роком повноліття" загальної мови. З 1913 по 1924 р., протягом 10 років, сформувалося розуміння "стандартної вимови, основою якої є пекінська вимова". Визначення путунхуа 1955 р. - це не більш ніж проходження історичної реальності.

Значні успіхи в поширенні гоюя на Тайвані, також про те, що росте увага до поширення мови хуаюй у Сингапурі, уживають відповідні зусилля й у Малайзії, з кожним роком росте число курсів по вивченню цієї мови для населення Гонконгу. Поширення путунхуа на континенті поперемінно переживає періоди бурхливого підйому й занепаду, у різних районах відбувається нерівномірно. В Конституцію було внесене положення про поширення путунхуа. Це було сигналом до того, що китайцям треба зібратися із силами й усіляко проводити таку роботу. Те, що в китаємовних громадах по всьому світу загальній мові надається все більше й більше значення, є досить підбадьорюйочою звісткою. Ключовою ланкою в поширенні путунхуа є підготовка викладачів. У Пекіні й у всіх провінціях є "курси вивчення путунхуа", обов'язкові для викладачів мови й писемності навчальних закладів усіх типів і публічних людей.

2) "Проект списку слів з рекомендованим читанням" - це документ, зміст якого направлений на уніфікацію читання ієрогліфів китайської мови. Він є значним досягненням у подоланні проблем «різночитання» і значно полегшує вивчення китайської мови. Реформу стандартизації читань вважаю досить вдалою, так як за 4 роки навчання у моєму досвіді було лише декілька разів, що я не могла знайти значення ієрогліфа, бо він мав декілька читань.

3) Важливою проблемою залишається визначення числа ієрогліфів В 1981 р. у Пекіні опублікований державний стандарт 2312-80 "Основний набір ієрогліфів, закодованих для використання в ЕОМ", у який включено 6763 ієрогліфів: 3755 ієрогліфів першого й 3008 - другого рівнів. Ця кількість звичайно не остаточна. На мій погляд підрахувати кількість ієрогліфів китайської мови не можливо, так як мова жива і постійно змінюється, так і ієрогліфи народжуються нові і помирають маловживані, дослідження китайських вчених підтверджують мої слова, тому на сьогодні дослідження у цій сфері тимчасово зупинені.

3) "Зведений список спрощених ієрогліфів" є значним кроком на шляху до застосування китайської мови на міжнародному рівні. Але спрощення має свої позитивні й негативні сторони. Дітям, які почали вивчати китайську писемність, і учням курсів ліквідації неграмотності спрощені знаки подобаються; вони вважають, що такі знаки легко розпізнавати й писати. Учителі початкових шкіл підтримують спрощення, тому що воно полегшує викладання. Ієрогліфи, спрощені до 6-7 рис, як і раніше зрозумілі. Це становить позитивний бік спрощення.

Негативна сторона спрощення полягає в тому, що воно привело до збільшення подібності в накресленні різних ієрогліфів.

Але мої власні дослідження показують, що проблемою є активне використання старих ієрогліфів у ГуанджоуЈ¬Гонконгу та на Тайвані. Спрощені ієрогліфи на континентальному Китаї і старі у цих районах. Положення не можна змінити, так склалося історично, що ці частини Китаю йому не належали протягом довгого часу. Уряд Китаю не робить жодних зусиль у вирішенні цієї проблеми, так як Тайвань і Гонконг так і залишаються незалежними, в'їзд до цих районі здійснюється через візовий режим. Тому не відбувається культурний обмін жителів континентального Китаю і цих частин, кожний зберігає свою культуру.

4) Всі спроби створення алфавіту закінчувалися невдачами. На мою думку така мова як китайська не скоро прийде до цього. До того ж самі китайці так пишаються складністю своєї мови, що не поспішають переходити на алфавітне письмо. Але "Проект фонетичного алфавіту для китайської мови" є дуже вдалим, він дає норму запису складів. Орфографія дає норму запису слів і словосполучень. З'єднання "Проекту" з орфографією й стало добре розробленою системою алфавітного письма. Ця реформа стала початком досліждень введення ієрогліфів у ЕОМ і назараз є основою побудови найвдалішого способу друкування ієрогліфів.

5) Протягом останніх 50 років були розроблені всілякі способи пошуків ієрогліфів у словнику. У цей час чотирма основними способами вважаються: пошук по ключам, пошук по останній рисці, пошук по кутах і фонетичний спосіб. Однак усім їм бракує уніфікованості й твердої стандартизації. Це положення необхідно якнайшвидше змінити. Нажаль зараз поки що не існує загальної системи, тому це породжує деякі проблеми у роботі зі словниками. Виходячи з власного досвіду, пошук по ключам є найвдалішим способом, цей метод підтверджує результативність проведених реформ “Розповсюдження путунхуа”, "Проект списку слів з рекомендованим читанням", "Зведений список спрощених ієрогліфів".

6) Об'єднання китайського фонетичного алфавіту й ЕОМ повністю розкриває особливості модернізації китайської мови й писемності.Ви вводите фонетику, а машина видає список ієрогліфів. Тому це не один з 400 способів уведення ієрогліфів в ЕОМ, а зовсім інший метод, що не має нічого загального із графічним способом і кодуванням за допомогою числового коду. Він у корені відрізняється й від методу, що сполучає звучання й накреслення. На даний час цей спосіб є найрозповсюдженішим, він застосовується скрізь, студенти, які вивчають китайську мову не є виключенням у його застосуванні.

Але всі вище згадані реформи і їх результати стосуються лише континентального Китаю. Хоча Тайвань і Гонконг є складовими частинами Китаю, вони залишаються самостійними і, можна сказати, ізольованими від ньго у Гонконгу лише 5-10 % розуміють путунхуа, офіційною мовою тут лишається контонський діалект і англійська мова. Розповсюдження путунхуа у цих районах потребує довгого відрізку часу, культурний досвід нації не легко змінити, лише покоління за поколінням.

Анотація

ЦР№ъґ«НіµДУпСФС§ПтАґТФКйГжІДБПОЄЦШµгЈ¬єєЧЦµДСРѕїХјУРєЬЦШТЄµДµШО»ЎЈХвЦЦСРѕїїЄКјµГєЬФзЈ¬µ«КЗТ»Ц±ОґґУґ«НіµД“РЎС§”ЦР¶АБўіцАґЎЈ±ѕКАјНіхЈ¬УЙУЪКЬОч·ЅУпСФС§µДУ°ПмЈ¬ИЛГЗЦрЅҐИПК¶µЅУпСФУлОДЧЦµДСРѕїУ¦ёГ·ЦїЄЈ»µЅ30ДкґъЈ¬МЖАјПИЙъЗїµч“ОДЧЦµДРОМеµДСРѕї”Ј¬ЛыµДЎ¶№ЕОДЧЦС§µјВЫЎ·Т»Кй±кЦѕЧЕПЦґъТвТеµДєєЧЦС§µДЅЁБўЎЈєєЧЦС§СРѕїТ»°гїЙ·ЦОЄ№ЕОДЧЦСРѕїєНТ»°гРФєєЧЦСРѕїБЅґуІї·ЦЎЈ¶Ф№ЕОДЧЦµДСРѕїУЙАґТСѕГЈ¬19КАјНєН20КАјНЦ®Ѕ»ґуБї№ЕОДЧЦЧКБПµДіцНБЈ¬ґшАґБЛ№ЕОДЧЦСРѕїµДРВёЯі±Ј¬УЦУЙУЪПЦґъУпСФС§µДУ°ПмЈ¬№ЕОДЧЦСРѕїµД·Ѕ·ЁґуґујУЗїБЛїЖС§РФЈ¬ЦрЅҐ°ЪНСБЛѕЙµДЅрКЇС§єНґ«НіОДЧЦС§µДКшёїЈ¬іКПЦіцБЛРВµДГжГІЎЈ±ѕКАјНµДЗ°50ДкЈ¬З°ИЛ¶Ф№ЕОДЧЦЧКБПЧчБЛґуБїµДХыАнЎўЦшВјЎўїјКНєНЖдЛыСРѕї№¤ЧчЎЈ±ѕКАјНєу50ДкЈ¬№ЕОДЧЦСРѕїіЙ№ыёьјУ»Ф»НЎЈЛжЧЕРВµДіцНБЧКБПµДІ»¶ПФцјУЈ¬СРѕїЙПТІИЎµГБЛРн¶аРВµДЅшХ№ЎЈіэБЛЅшТ»ІЅЅшРРХыАнЎўЦшВјЎўїјКНЈ¬±аРґёьРВёьИ«µДёчАа№ЕОДЧЦЧЦµд»тОД±аТФНвЈ¬їјКНЎўСРѕї·Ѕ·ЁТІёьОЄПИЅшЈ¬ФЅАґФЅ¶аµДС§ХЯЧўТвґУУпСФµДЅЗ¶ИАыУГПЦґъУпСФС§µДЦЄК¶АґїјКНЎўСРѕї№ЕОДЧЦЈ¬ґУ¶шОЄєєУпК·СРѕїМṩІ»ЙЩРВµДЧКБПєНЅбВЫЈ»БнНвЈ¬ґујТ»№ѕЎБїАыУГПЦґъ»ЇµДјјКхАґ°пЦъ№ЕОДЧЦС§µДСРѕїЈ¬ХвТІУРЦъУЪМбёЯЅбВЫµДїЖС§РФЎЈ№ЕОДЧЦСРѕїµДёчёц·ЦЦ§ЦРЈ¬ХЅ№ъОДЧЦµДСРѕї·ўХ№µГЧоОЄСёЛЩЎЈХв·ЅГжµДЧКБПЧФ50ДкґъТФАґІ»¶ПУРЛщ·ўПЦЈ¬ЅьДкАґФЪХЅ№ъЅрОДЎўМХОДЎўзфУЎОДЧЦЎўЗ®±ТОДЧЦМШ±рКЗјтл№ОДЧЦСРѕїЙПИЎµГБЛБоИЛЦхДїµДіЙјЁЈ¬і№µЧёД±дБЛ№эИҐХЅ№ъОДЧЦСРѕї±ИЅПАдВдµДѕЦГжЎЈРиТЄЛі±гМбµЅµДКЗЈ¬±ѕКАјНєу50ДкЦчТЄКЗЅь¶юИэК®ДкАґЈ¬»№јУЗїБЛ¶ФєєґъТФєуЎўПЦґъєєЧЦТФЗ°µДОДЧЦµДСРѕїЈ¬МШ±рКЗЛЧЧЦµДХыАнСРѕї№¤ЧчЈ¬ИЎµГБЛїЙПІµДіЙ№ыЎЈФЪТ»°гРФєєЧЦСРѕї·ЅГжЈ¬ЦоИзєєЧЦµДРФЦКЎўЖрФґЈ¬єєЧЦРОМеµДСЭ±дЈ¬єєЧЦЅб№№µДАаРНЈ¬ТФј°Ў¶ЛµОДЎ·Ўў“БщКй”µИЈ¬±ѕКАјНЗ°50ДкѕщУРС§ХЯЅшРРСРѕїЈ¬ІўИЎµГЅПєГµДіЙјЁЎЈ№ШУЪєєЧЦРФЦКµДОКМвЈ¬70ДкґъД©80ДкґъіхФшіЙОЄМЦВЫµДИИµгЈ¬ЛдИ»ЦБЅсІўОЮ¶ЁВЫЈ¬µ«УРИЛМбіц“ФЪИПК¶єєЧЦµДРФЦКК±Ј¬УР±ШТЄЗш·ЦОДЧЦЧчОЄґК»тУпЛШµД·ыєЕєНОДЧЦЛщК№УГµД·ыєЕХвБЅёцІгґОУР±ШТЄЗш·ЦОДЧЦЧчОЄґК»тУпЛШµД·ыєЕєНОДЧЦЛщК№УГµД·ыєЕХвБЅёцІгґОЈ¬¶шєєЧЦµДРФЦКУ¦µ±УЙєєЧЦµДЧЦ·ыµДРФЦКАґѕц¶Ё”Ј¬ХвЦЦ№ЫµгТСТэЖрБЛєЬ¶аИЛµДЧўТвЎЈХвЦЦИПК¶ОЮТЙ±ИПИЗ°ИПОЄ“єєЧЦКЗ±нТвОДЧЦ”Ј¬»тµҐґїИПОЄ“єєЧЦКЗУпЛШОДЧЦ”ТЄїЖС§ЎўЙоїМµГ¶аЎЈ№ШУЪєєЧЦЖрФґµДОКМвЈ¬ґујТМЦВЫµДЦШµгјЇЦРФЪіцНБµДРВКЇЖчК±ґъµДїМ»®»т»жРґ·ыєЕКЗ·сєєЧЦµДОКМвЙПЎЈХвёцОКМвґУ50ДкґъТФАґТІТ»Ц±КЗС§ХЯГЗЛщ№ШЧўµДОКМвЎЈПЦФЪЛдОЮ¶ЁВЫЈ¬µ«ТІУР№ІК¶Ј¬ДЗѕНКЗЕР¶ЁХвР©·ыєЕКЗ·сєєЧЦУ¦µ±їґЛьГЗКЗ·сХжХэУГУЪјЗВјєєУпЎЈ¶ФУЪєєЧЦРОМеµДСЭ±дЈ¬±ѕКАјНєу 50ДкТІ±ИЗ°50ДкФЪИПК¶ЙПёьјУЙоИлЈ¬Н»іцµДТ»µгКЗґу¶аКэИЛИПК¶µЅБЛєєЧЦСЭ±д№эіМЦРХэМеµД№ШПµМШ±рКЗЛЧМеФЪХыёцєєЧЦРОМеСЭ±дЦРЛщЖрµДЧчУГЎЈ¶ФУЪєєЧЦЅб№№АаРНµДСРѕїЈ¬ТСУРІ»ЙЩИЛН»ЖЖБЛ“БщКй”ЛµµДѕЦПЮЈ¬МбіцБЛРВµД“ИэКйЛµ”ЎЈ»№УРС§ХЯКЬПЦґъУпСФС§ЦР“ТфО»”Ўў“ТеО»”µИёЕДоµДЖф·ўЈ¬МбіцБЛ“єєЧЦ№№РОС§”µДЛµ·ЁЈ¬ИПОЄєєЧЦ№№РОµД»щ±ѕФЄЛШКЗ“РОО»”Ј¬ІўІЙУГјЖЛг»ъґ¦АнјјКхЈ¬¶Ф№ЕОДЧЦµД№№РОПµНіЅшРРБЛСРѕїЎЈУР№ШЎ¶ЛµОДЎ·µДСРѕїЈ¬єу50ДкТІ±ИЗ°50ДкґуУРЅшХ№ЎЈіэБЛјМРшѕНУлЎ¶ЛµОДЎ·УР№ШµДЧЦМеЎўБщКйЎўЙщФПЅшРРЙоИлСРѕїНвЈ¬»№ЅбєПОДПЧµдј®єН№ЕОДЧЦЧКБПЈ¬ѕАХэЎ¶ЛµОДЎ·µДґнОуЈ¬ІўА©Х№µЅУпСФДЛЦБЙз»бОД»ЇАґЅшРРСРѕїЈ¬ЅТКѕЎ¶ЛµОДЎ·ЛщФМє¬Ўў·ґУіµДУпСФЛШІДТФј°Йз»бЧґїцЎЈТФЙПЛщМёµЅµДёч·ЅГжµДОКМвЈ¬¶ј·ў±нЎўіц°жБЛґуБїµДВЫЦш»тПа№ШµД№¤ѕЯКйЎЈ±ѕКАјНєу50ДкФЪєєЧЦС§СРѕїЙП»№ЦµµГТ»МбµДКЗЈ¬ЦШКУєНјУЗїБЛПЦґъєєЧЦЈЁјґ“ ПЦґъєєУпУГЧЦ”Ј©µДСРѕїЈ¬Хв°ьАЁПЦґъєєЧЦХэЧЦ·ЁµДСРѕїЈ¬ПЦґъєєЧЦ¶ЁБїЎў¶ЁРОЎў¶ЁТфЎў¶ЁРт±кЧј»ЇµДСРѕїЈ¬ПЦґъєєЧЦУ¦УГЈЁИЛјКЅзГжµДУ¦УГєНИЛ»ъЅзГжµДУ¦УГЈ©µДСРѕїЈ¬ТФј°ПЦґъєєЧЦµДЗ°НѕУлПЦґъєєЧЦµДЖАТФј°ПЦґъєєЧЦµДЗ°НѕУлПЦґъєєЧЦµДЖАјЫµДСРѕїµИЎЈХвЦЦСРѕїІ»ЅцУРЦъУЪИЛГЗ¶ФєєЧЦµДС§П°УлУ¦УГЈ¬УРЦъУЪМбёЯК¶ЧЦЅМУэєНєєЧЦКдИлµДЦКБїЈ¬¶шЗТОЄ№ъјТЦЖ¶ЁЎўНЖРРїЖС§µДОДЧЦХюІЯМṩБЛАнВЫ»щґЎЈ¬ТтґЛФЪ80ДкґъєуСёЛЩРОіЙОЄєєЧЦС§µДТ»ёцРВµД·ЦЦ§----ПЦґъєєЧЦС§ЎЈ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Чжоу Югуань. Модернизация китайского языка и письменность//Новое в лингвистике. - Вып. XXII Языкознание в Китае / Пер. с кит. - М.: Прогресс, 1989. - 467с.

2. Бергер Я.М. Модернизация и традиция в современном Китае // Полис.1995. №5 - 270с.

3. . Яхонтов С.Е. Классификация диалектов китайского языка. - В кн.: Исследования по филологии стран Азии и Африки, Л.,1966 - 289с.

4. Дай Цинся. Язык и нация / Пер. с кит. - Пекин: Центральный ин-т национальных меншинств, 1994. - 341с.

5. єєУпіЙУпґуґКµдЎЈєУДПИЛГсіц°жЙзЎЈ 1985ЎЈ - 2678.

6. Кочергина В.А. Введение в языкознание (материалы к курсу для востоковедов).М., 1970. - 189с.

7. Софронов М.В. Введение в китайский язык. - М.: Муравей, 1996. - 256с.

8. Горелов В.И. Стилистика современного китайского языка. Учеб.пособие для студентов пед. ин-тов по специальности №2103. «Иностр. яз.». М., «Просвещение», 1979. - 190с.

9. У Юйчжан 1952 - У Юйчжан. У Юйчжан сяньшэн Тань тунъи юй юй фаньянь веньти. «1950 нянь чжунго юйвень веньти луньвень цзияо» Ду Цзынь бянь. Пекин, 267с.

10. Фролова М.Г. Теоретическая фонетика китайского языка (Курс лекции)., М.,1978. - 171с.

11. Языки Юго-Восточной Азии. Проблемы морфологии, фонетики и фонологии. - М., 1970. - С. 256с.

12.Ў¶ЦЬУР№вУпОДВЫјЇЎ·ЛДѕн±ѕ,ЙПєЈОД»Їіц°жЙз2002Дкіц°жЎЈ- 165

13. Колодко С.А. Китайсько-український словник: 80000 слів. - К.;ТОВ Видавництво «Консультант», 2004. - 1176с.

14.±гРЇ¶цєєґуґКµд ЙМОсУЎКй№Эіц°ж 2001Дк4ФВ±±ѕ©µЪ5ґОУЎЛўЎЈ

15.Прядохин М.Г., Прядохина Л.И. Краткий словарь трудностей китайского языка. - М., «Муравей»,2002. - 454с.