Німецькомовні лексичні запозичення в сучасній українській мові у суспільно-політичній та економічній сферах

Поліцмейстер (нім. Polizeimeister) - у феодально-абсолютистських і деяких буржуазних державах посадова особа, яка керує міським управлінням поліції.

Президія (нім. Prasidium, від лат. praesideo - сиджу попереду, головую) - 1) Найвищий колегіальний орган державної влади СРСР, союзних та автономних республік. 2)Постійний керівний колегіальний орган профспілкових, наукових та інших організацій (напр., Президія АН УРСР). 3) Група осіб, обраних для ведення з'їзду, зборів тощо. Принц (нім. Prinz, від лат. princeps - глава, володар) - титул особи, яка належить до царюючого дому. Пріоритет (нім. Prioritat, від лат. prior - перший) - першість у відкритті, винаході, висловленні ідеї. 2) Переважне право, значення чогось. Пролетаріат (нім. Proletariat, від лат. proletarius - незаможний громадянин) - один з двох (поряд з буржуазією) основних класів капіталістичного суспільства; клас найманих робітників, позбавлених власності на засоби виробництва і внаслідок цього змушених продавати свою робочу силу власникам засобів виробництва - капіталістам; П. - найреволюційніший клас суспільства. Протест (нім. Protest, від лат. protesto - публічно доводжу) - 1) Рішуче заперечення в усній або письмовій формі проти будь-яких дій, виступів, рішень. 2) В радянському праві - письмова вимога офіційних осіб, здебільшого прокурора, про скасування або заміну незаконних актів, вироку, рішення, ухвали чи постанови суду. 3) Морський П. - нотаріально складений на заяву капітана судна акт про аварію чи пошкодження вантажу внаслідок зіткнення кораблів. 4) П. векселя - засвідчений посадовою особою (нотаріатом) факт несплати за векселем або відмови платника від акцепту векселя. Путч (нім. Putsch) - збройний авантюрницький виступ групи змовників, що не мають підпори й співчуття в масах, з метою вчинити державний переворот. Рейхсканцлер (нім. Reichskanzler, від Reich - держава, імперія і Kanzler - канцлер) - імперський канцлер, назва глави уряду в Німеччині в 1871 - 1945 pp. Рейхсрат (нім. Reichsrat, від Reich - держава, імперія і Rat - рада) - 1) В Баварії (1818 - 1918 pp.) верхня палата ландтагу; титул члена цієї палати. 2) В Данії (до 1866 р.) і в Швеції (до 1772 р.) державна рада при королі. 3) В Австрії (1848 - 51 pp., 1861 - 67 рр.) та Австро-Угорщині (1867 - 1918 pp.) двопалатний парламент. 4) У Німеччині (1919 - 34 pp.) орган представництва земель. Рейхстаг (нім. Reichstag, від Reich - держава, імперія і Tag - збори) - 1) За часів середньовіччя у т. зв. «Священній Римській імперії германської нації» загальноімперський станово-представницький орган влади. 2) Парламент у Північнонімецькому союзі (1867 -71 pp.), Німецькій імперії (1871 - 1918 pp.) і т. зв. Веймарській республіці (1919 - 33 рр.). В період фашистської диктатури (1933 - 1945 pp.) втратив своє значення і існував лише формально. 3) Назва будинку в Берліні, де засідав парламент Німеччини. Статссекретар (нім. Staatssekretar, від Staat - держава і Sekretar - секретар) - у деяких країнах назва міністрів і вищих державних службовців. Суверенітет (нім. Souveranitat, франц. souverainete) - незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв'язувати свої внутрішні й зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави. С. є необхідною політичною та юридичною ознакою держави. В експлуататорських державах С. здійснює державна влада в інтересах експлуататорів; у соціалістичних державах - в інтересах трудящих. Титул (нім.Titular, лат. titulus, букв. - напис) - 1) Спадкове або надане монархом звання (граф, князь, барон тощо), з яким пов'язані особливі права і привілеї. Система Т. найхарактерніша для феодальної ієрархії. 2) В бурж. юриспруденції - підстави якого-небудь права (напр., Т. купівлі - продажу). 3) В СРСР найменування кошторису капітального будівництва об'єктів, включених до титульних списків. 4) Перша сторінка книги, на якій вміщено заголовок, прізвище автора, назву видавництва, рік та місце видання.

Тотальний (нім. total, від лат. totus - весь, цілий) - повний, загальний, всеосяжний; т-а війна - імперіалістична війна, яка ігнорує норми міжнародного права, закони й звичаї війни і використовує всі без винятку ресурси та засоби, що ведуть до масового знищення не тільки збройних сил противника, а й мирного населення, матеріальних і культурних цінностей. Теорія «тотальної війни» була основою стратегії німецьких та італійських фашистів. Фальсифікація (нім. Falsifikation, лат. falsificatio - підробка) - 1) Умисне викривлення або неправильне тлумачення тих чи інших явищ, подій, фактів. 2) Вчинена з корисливих мотивів підробка чогось, зміна вигляду або властивостей предмета і надання йому такого зовнішнього вигляду, який на відповідає його справжній суті. Фальш (польс. falsz, нім. falsch, від лат. falsus - неправдивий, хибний, помилковий) - 1) Обман, підробка. 2) Неприродність, ненатуральність. 3) Нещирість, лукавство. 4) Невірно взята (виконана) нота музичного твору. Філістер (нім. Philister) - самовдоволена і обмежена особа з вузьким, міщанським кругозором і святенницькою поведінкою; обиватель. Ширма (нім. Schirm - заслона) - 1) Переносна перегородка з рам-стулок, обтягнутих матерією. 2) Переносно - те, що використовується як прикриття чогось у політичних та інших цілях. Штаб (нім. Stab) - орган управління військами в частинах (на кораблях), з'єднаннях і об'єднаннях усіх видів збройних сил, підпорядкований відповідному командуванню і очолюваний начальником штабу. Штат (від нім. Staat - держава) - 1) Самоврядна територіальна одиниця, складова частина ряду буржуазних держав з федеративною формою державного устрою (США, Бразилія, Мексика та ін.). 2) Постійний склад працівників підприємства, установи чи організації. Штатгальтер (нім. Statthalter, від statt - замість і Halter - керуючий) - 1) Намісник монарха в Нідерландах та їхніх окремих провінціях у 15 - 16 ст. 2) Голова виконавчої влади в республіці Об'єднаних провінцій (Голландії) до кінця 18 ст. 3) В Німеччині до 1918 р. - намісник, правитель області, провінції тощо.

Лексичні одиниці, які функціонують у даній сфері, можна поділити на такі мікрогрупи: лексеми, які позначають поняття, пов'язані з революційною боротьбою, з побудовою нового суспільства: агіттація, базис, герб, гуманізм, колектив, кооператив, лозунг, плакат, пролетаріат; запозичення, що відбивають відносини між народами, державами: блок, нейтралітет, паритет, протест, пріоритет, суверенітет; слова, що визначають спосіб життя людини, її місце у суспільстві: авторитет, аскет, кооператив, космополіт; запозичення, що мають відношення до виборів в державні установи: вербувати, кооптація, майоризувати; особи, що займають певне місце в державі: бургомістр, гетьман, поліцмейстер, статс-секретар, штатгальтер; найменування титулів і посад: герольд, герцог, гофмаршал, гофмейстер, граф, ерцгерцог, камер-юнкер, камергер, кронпринц, курфюрст, ландграф, маркграф, маршал, принц, титул; найменування організацій та установ державного управління: камер-колегія, президія; територіальні одиниці: штаб, штат; лексеми, які відображають процеси класової боротьби, соціального розшарування, особливості ідеології, засоби захоплення влади: агентура, агресор, бунт, дезорієнтація, диктат, ідеологія, колективізм, культуртрегер, офіціоз, путч, тотальний, фальсифікація, фальш, філістер, ширма. В окрему мікрогрупу можна віднести лексику, яка пов'язана з суспільно-політичним устроєм Німеччини в різні періоди історії: бюргер, кайзер, канцлер, рейхсканцлер; державні та війскові установи й організації: бундесвер, бундесрат, бундестаг, гестапо, ландрат, ландтаг, рейхсрат, рейхстаг; назви політичних договорів, військово-політичних течій у фашистській Німеччині: аншлюс, нацизм, наці.

Наступна, аналізована нами сфера, сфера економіки, нараховує 21 лексичну одиницю, а саме: аграрний (нім. agrar, лат. agrarius, від ager - земля, поле) - земельний, пов'язаний з землеволодінням, землекористуванням. Банк (нім. Bank, франц. banque, з італ. banco - лава, конторка, стіл міняйла) - 1)Особливий економічний інститут, що акумулює тимчасово вільні кошти, надає кредит, здійснює грошові розрахунки, випускає в обіг гроші, цінні папери. 2) Ставки у картярських іграх. Банкір (нім. Bankier, від франц. banquier) - у капіталістичних країнах банківський ділок, великий акціонер банку або власник банкірського дому. Бухгалтерія (від нім. Buch - книга і halten - тримати) - 1) Ведення бухгалтерського обліку. 2) Структурний підрозділ підприємства, установи, організації, який здійснює бухгалтерський облік і звітність, контроль за додержанням фінансової і кошторисної дисципліни. Біржа (нім. Borse) - 1) В капіталістичних країнах ринок оптової торгівлі товарами або цінними паперами чи купівля-продаж іноземної валюти. 2) Б. праці - установа-посередник між робітниками і підприємцями - капіталістами під час акту купівлі - продажу робочої сили. Вексель (нім. Wechsel) - письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що дає позикодавцю незаперечне право вимагати від боржника сплати зазначеної в В. суми грошей у вказаний строк. Гросбух (нім. Gro?buch, від gro? - великий та Buch - книга) - головна книга в бухгалтерії. Декорт (нім. Dekort) - у капіталістичних країнах знижка ціни товару за дострокову оплату його. Застосовується також, коли якість товару нижча, ніж передбачено угодою, або товар іншого зразка. Інвестиція (нім. Investition, від лат. investo - одягаю) - довгострокове вкладання капіталу у різні галузі економіки (в межах країни або за кордоном) для одержання найвищого прибутку. Індосант (нім. Indossant, італ. indossante) - особа, яка робить передатний напис на звороті чеків, векселів та інших цінних паперів і несе солідарну відповідальність за цими цінними паперами. Індосат (нім. Indossat) - особа, якій передаються цінні папери (чеки, векселі тощо) за передатним написом. Капітал (нім. Kapital, фр. сapital, від дат. capitalis - головний) - економічна категорія, що виражає суспільно-виробничі відносини капіталістичного способу виробництва, вартість, яка внаслідок експлуатації робочої сили найманих робітників дає додаткову вартість. Переносно - значна сума грошей; те, що становить велику цінність. Капіталізм (нім. Kapitalismus) - суспільно-економічна формація, що приходить на зміну феодалізмові; останній в історії людства класово антагоністичний лад, що грунтується на приватнокапіталістичній власності на засоби виробництва та експлуатації найманої праці капіталом. Основним економічним законом К. є виробництво й привласнення додаткової вартості, джерелом якої є неоплачена праця найманих робітників. Соціальну структуру К. становлять два основні суспільні класи - робітників і капіталістів. Маклер (нім. Makler, з голл. makelaar) - професіональний посередник при укладанні торговельних і біржових угод у капіталістичних країнах. Опціон (нім. Option, з лат. optio (optionis) - вільний вибір) - умова, що включається в біржові угоди на строк, за яким одній з сторін надається право вибору між альтернативними елементами угоди. Паушальний (нім. pauschal) - взятий оптом, загалом; п-на сума - загальна сума зобов'язань або вимог, що випливають з розрахунків між державами, підприємствами, фірмами та окремими особами; при торговельній угоді - загальна сума обчислених податків без поділу її на окремі види оподаткування. Прейскурант (нім. Preis - ціна і фр. сourant - поточний, теперішній) - офіційний довідник цін на товари й різні послуги. Рабат (нім. Rabatt, від франц. rabattre - знижувати) - комерційна знижка з усієї суми грошей, що належить за товар; надається при сплачуванні готівкою, закупівлі товару оптом тощо. Рентабельний (нім. rentabel) - той, що дає прибуток, доход; доцільний з господарської точки зору. Такса (нім. Тахе, від лат. taxo - оцінюю) - встановлені державою або органами місцевого самоврядування стабільні розцінки на товари, оплату праці та послуг. Штраф (нім. Strafe, букв. - покарання) - грошове стягнення, що його накладає суд або адміністративний орган [18,19].

Наведений список запозичень говорить про значну кількість німецькомовних запозичень у наведених сферах. Серед них зустрічаємо дуже давні. Так, наприклад, з другої половини ХІV століття отримує розповсюдження слово бургомістр, у зв'язку з представленням багатьом містам України магдебургського права. У ХVІІ - XVIII ст. в українську мову потрапляють назви, пов'язані з титулами: граф, гофмаршал, гофмейстер; з територіально-адміністративними одиницями: штат; з органами управління: камер-колегія, президія; що пояснювалось реорганізацією Петром І центрального й місцевого управління, суспільно-політичного життя країни. У ХІХ ст. активізуються лексеми філістер, капіталізм, пролетаріат під впливом вчення Маркса і у зв'язку з розвитком капіталізму. Значна кількість німецькомовних запозичень у сфері суспільно-політичного життя з'являється у мові в радянський період: путч, агресор, дезорієнтація, фальсифікація та ін., у 30-ті роки ХХ ст.:диктат, початок 50-х років: аншлюс. Крім того, запозичення агресор є повторним, так як вперше воно з'явилось у ХVІІІ ст., але не закріпилось у мові, вдруге - 30-ті роки ХХ ст. внаслідок агресивної політики фашистської Німеччини. З подіями Великої Вітчизняної війни пов'язані запозичення фюрер, наці, гестапо, які зараз залишилися в українській мові на рівні історизмів

Цілий ряд запозичень у сфері політики та економіки є суто німецькими: аншлюс(нім. Anschlu?); блок (нім. Block); вербувати (нім. werben); герольд (нім. Herold); герцог (нім. Herzog); граф (нім. Graf); камер-юнкер (нім. Kammerjunker); камергер (нім. Kammerherr); штаб (нім. Stab); штат (від нім. Staat); бухгалтерія (від нім. Buch - книга і halten - тримати); біржа (нім. Borse); вексель (нім. Wechsel); гросбух (нім. Gro?buch); декорт (нім. Dekort); паушальний (нім. Pauschal); рентабельний (нім. rentabel); ширма(нім. Schirm), штат(нім. Staat); штраф (нім. Strafe).

Друга частина слів, які відносяться до сфери політики та економіки, має в якості джерела інші мови. Та саме в німецькій мові ці слова отримали ту звукову оболонку, відмінну від мови-джерела, з якою потрапили в українську мову, отже, традиційно такі запозичення вважаємо німецькими: диктат (нім. Diktat, від лат. dicto - диктую, наказую); кооператив (нім. Kooperative, від лат. cooperativus); кооптація (нім. Kooptation, від лат. cooptatio - довибори); майоризувати (нім. majorisieren, від лат. major - більший); нейтралітет (нім. Neutralitat, від лат. neutralis - нічийний); офіціоз (нім. offizios - офіціозний, від лат. officciosus - послужливий, ревний); паритет (нім. Paritat, від лат. paritos - рівність); президія (нім. Prasidium, від лат. praesideo); пріоритет (нім. Prioritat, від лат. prior - перший); пролетаріат(нім. Proletariat, від лат. proletarius); протест (нім. Protest, від лат. protesto - публічно доводжу); суверенітет (нім. Souveranitat, франц. souverainete); банк (нім. Bank, франц. banque, з італ. Banco); банкір (нім. Bankier, від франц. banquier); інвестиція (нім. Investition, від лат. investo - одягаю); індосант (нім. Indossant, італ. indossante); капітал (нім. Kapital, фр. сapital, від дат. capitalis - головний); маклер (нім. Makler, з голл. makelaar); опціон (нім. Option, з лат. optio (optionis) - вільний вибір); рабат (нім. Rabatt, від франц. rabattre - знижувати); такса (нім. Тахе, від лат. taxo - оцінюю). Разом з фонетичною оболонкою, що притаманна німецькій мові, ці слова прийшли також зі значенням, що сформувалося в ній. Наприклад, слово паритет - рівність сторін, держав, систем; кооператив - добровільне об'єднання людей. Тому ці запозичення можна вважати німецькими.

До третьої групи належать складні іменники, в яких один компонент є суто німецьким, а інший в якості генетичного джерела має інші мови, наприклад, прейскурант (нім. Preis - ціна і фр. сourant - поточний, теперішній).

Отже, всі ці приклади свідчать про те, що більшість слів саме в німецькій мові отримали ту звукову оболонку, з якою (чи близькою до неї) прийшли в українську мову [18,19].

Значна кількість суспільно-політичних лексем(81%) входять до складу активно функціонуючих в сучасній українській літературній мові. Це слова гуманізм, нейтралітет, паритет, пріоритет, канцлер, агресор, диктат, протест та ін.. Вони відомі широкому колу носіїв української мови. Частина слів вказаної групи існує в мові на рівні історизмів: курфюрст, ландграф, маркграф, камер-колегія, гетьман, штатгальтер, гофмаршал, гофмейстер. Вони складають до 19% від загального числа лексем, що аналізуються.

2.2 Пристосування запозичень до системи української літературної

мови на фонетичному, морфологічному та семантичному рівнях

Освоєння запозичених слів мовою, що їх приймає, супроводжується неодмінно і зміною їх матеріальної оболонки: звукового складу, морфологічної і словотворчої форми.

Німецькі голосні звуки в процесі пристосування до фонетичної системи української мови зазнавали майже повної субституції їх голосними української мови, що виявлялося у втраті таких особливостей звуків, як довгота і короткість, носовий характер, відкритість і закритість.

Коливання спостерігається у передачі німецького голосного [і] (короткий звук); [і:] (довгий звук), що передається на письмі літерою і. Звук [і] в німецьких запозиченнях виступає у двох вимовних варіантах -- [і] та [и]. Це пояснюється впливом орфографічних форм української мови. Після букв, які позначають звуки [т], [д], [с], [ц], [ р], [ч], [ш] пишеться и (авторитет (нім. Autoritat), майоризувати (нім. Majorisieren), паритет (нім. Paritat), інвестиція (нім. Investition), диктат (нім. Diktat), колектив (нім. Kollektiv), нацизм (нім. Nazismus), принц (нім. Prinz), титул (нім.Titular), ширма (нім. Schirm), а після букв на позначення приголосних [п], [б], [в], [м], [ф], [г], [к], [х] (банкір (нім. Bankier), бургомістр (нім. Burgermeister), капітал (нім. Kapital), фальсифікація (нім. Falsifikation)), та у сполученні з о (пріоритет (нім. Prioritat), oфіціоз (нім. Offizios), опціон (нім. Option)) пишеться і.

Також нам відомо, що особливістю німецької фонетичної системи є наявність дифтонгів. В українській мові фонем-дифтонгів немає. Тому важливо проаналізувати, як передаються вказані дифтонги у словах, що прийшли з німецької мови в українську. Аналіз лексем, що мають у мові-джерелі дифтонг [ае], показав, що в українській мові вони передаються двома варіантами звукосполучень: це звукосполучення [аі] (на письмі ай) - кайзер (нім. Kaiser) та звукосполучення [еі] (на письмі ей) - гофмейстер (нім. Hofmeister), поліцмейстер (нім. Polizeimeister), прейскурант (нім. Preis), рейхсрат (нім. Reichsrat). Дифтонги аи, еи в більшості запозичень відтворюються як сполучення голосних [а] і [е] з приголосним [в], в деяких випадках --[j] (графічно й) - нейтралітет (нім. Neutralitat).

Щодо більшості німецьких приголосних, то вони зазнали в українській мові повної субституції. Так, німецький [ l ] має на сьогоднішній день в українській мові два варіанти. По-перше, це твердий плавний [л] у позиції перед [е] і твердий звук перед голосними заднього ряду: блок (нім. Block), ідеологія (нім. Ideologie), камер-колегія (нім. Kammerkollegium), колектив (нім. Kollektiv), ландтаг (нім. Landtag), лозунг (від нім. Losung), плакат (нім. Plakat). По-друге, часто на кінці слова: маршал (франц. marechal, від старонім. Marschalc), капітал (нім. Kapital), титул (нім.Titular). М'який [л`], характерний у всіх позиціях для мови - джерела. М'якість його позначається в українській мові на письмі літерами я, ю, і, ь: аншлюс (нім. Anschlu?), герольд (нім. Herold), космополіт (нім. Kosmopolit), культуртрегер (нім. Kulturtrager), нейтралітет (нім. Neutralitat), вексель (нім. Wechsel), паушальний (нім. pauschal), рентабельний (нім. rentabel), фальсифікація (нім. Falsifikation), фальш (нім. falsch).

Німецьким фонемам [g] і [h] у більшості випадків відповідає українська фонема [г]: аграрний (нім. agrar), агресор(нім. Aggressor), бюргер (від нім. Burger), герольд (нім. Herold), герцог (нім. Herzog), гетьман (пол. hetman, від нім. Hauptmann), гофмаршал (нім. Hofmarschall), гуманізм (нім.Humanismus), камергер (нім. Kammerherr), гросбух (нім. Gro?buch), лозунг (від нім. Losung).

Німецький звук ? в українській мовній системі передається тільки звуком [с], згідно з вимовою в німецькій мові: аншлюс (нім. Anschlu?), гросбух (нім. Gro?buch).

Як короткі передаються в українській мові німецькі подвійні приголосні: агресор(нім. Aggressor), камергер (нім. Kammerherr), колектив (нім. Kollektiv), офіціоз (нім. Offizios), індосант (нім. Indossant), штатгальтер (нім. Statthalter).

Німецькі звукосполучення sp, st зберігають у більшості випадків в українській мові особливості артикуляції, які властиві мові-джерелу, (тобто в німецькій мові sp та st вимовляються на початку складу і слова як [шп] і [шт]: штаб (нім. Stab), штат (від нім. Staat), штраф (нім. Strafe), штатгальтер (нім. Statthalter).

Основна маса запозичень у досліджуваний період уживалась у сучасній граматичній формі. Ряд іменників, що мають нульове закінчення у називному відмінку однини у мові - джерелі, зберігають це закінчення: блок (нім. Block), паритет (нім. Paritat), диктат (нім. Diktat), капітал (нім. Kapital), пріоритет (нім. Prioritat), опціон (нім. Option), нейтралітет (нім. Neutralitat), герольд (нім. Herold), герцог (нім. Herzog), гросбух (нім. Gro?buch), камергер (нім. Kammerherr), банк (нім. Bank), штаб (нім. Stab), штат (від нім. Staat), штраф (нім. Strafe) та ін..

Німецькі імена на е зазнавали адаптації в двох формах: відпадіння е і підведення іменників під тип іменників чоловічого роду з основою на приголосний (штраф (нім. Strafe), кооператив (нім. Kooperative); надавання цим іменникам закінчення а на місці е і перетворення їх в іменники жіночого роду (біржа (нім. Borse), такса (нім. Тахе)).

На семантичному рівні німецькі лексеми у соціально-політичній та економічній сферах зазнали також впливу мови - рецептора. Типовим засобом введення їх у лексичну систему приймаючої мови є пояснення, тлумачення: «Біржою зветься такий великий будинок, у котрому збираються купці та хвабриканти, щоб справляти між собою свої річі». Запозичення з конкретним значенням у процесі свого розвитку змінюють свою семантику такими ж шляхами, як і слова питомі - за допомогою метафоричних і метонімічних перенесень значення. Якщо дослідити німецький лексичний матеріал, який маємо у складі сучасної української літературної мови у соціально-політичній та економічній сферах на групи із погляду семантичних перетворювань, то чітко вимальовуються дві значні групи слів. До першої з них входять ті лексичні запозичення, які у мові-рецепторі функціонують у тому семантичному обсязі , що й у мові-джерелі, наприклад: герольд, герцог, граф, камергер, кооптація, майоризувати, нейтралітет, маклер та ін.. Причина того, що українська мова прийняла безліч слів із їх вузькоспеціальними значеннями, є, як ми бачимо, потреба у поповненні термінологією певних сфер життя та діяльності людей, у виробленні чітких термінологічних значень для слів, що позначають різні спеціальні поняття.

До другої групи входять слова, які в українській мові набули семантичних зрушень, а саме :

а) запозичення, що зменшили кількість значень порівняно з кількістю значень у німецькій мові, наприклад: блок, диктат;

Більшість запозичень, які існують в українській мові зі скороченим семантичним обсягом, проникла до нас в одному з вузьких обмежених значень, що у мові - джерелі розвинулось внаслідок відмежування від більш широкого, загального значення.

Таким є вживання слова блок у значенні «угода, союз між державами, партіями, групами людей для досягнення спільних політичних цілей», що в німецькій мові виступає як одне зі значень поруч з «квартал», «блок циліндрів», «блокнот» (нім. Block).

б) лексеми, що збільшили кількість значень по відношенню до кількості значень етимону, наприклад: офіціоз, штаб, протест.

Шляхи розширення семантичного обсягу німецькомовних запозичень в українській мові такі: перенесення за функціями, результатом якого є перехід з однієї термінологічної сфери до іншої, з вузькоспеціальних сфер до загальновживаної лексики і навпаки; метафоризація; метономічне перенесення; поширення власних назв на назви реалій.

У процесі аналізу німецькомовних лексем у соціально-політичній та економічній сферах, які збільшили кількість значень в українській мові, зроблено висновок, що збільшення їх семантичного обсягу відбувалося шляхом перенесення за функціями, результатом якого є перехід з однієї термінологічної сфери до іншої, з вузькоспеціальних сфер до загальновживаної лексики і навпаки.

Прикладом запозичення, що розширило свій семантичний обсяг, можуть служити лексеми штаб, протест. Проникнувши в українську мову, вони значно розширили свій семантичний обсяг, стали фактично загальновживаними (порівняємо: морський протест, протест векселя, протест прокурора; штаб трудових справ, штаб будівельного загону та ін.) [18,20].

2.3 Висновки до розділу 2

У практичному розділі роботи розглянуто німецькомовні лексичні запозичення у сфері політики та економіки. Було виявлено і досліджено 23 лексичні одиниці, які функціонують в сучасній українській мові у сфері політики і 19 зі сфери економіки. Запозичення з цих сфер було поділено на мікрогрупи, було виділено генезу запозичень, проаналізовано їх пристосування до системи української мови на фонетичному, морфологічному та семантичному рівнях. Цілий ряд запозичень у сфері політики та економіки є суто німецькими, але є й такі, що в якості джерела мають інші мови. Та саме в німецькій мові ці слова отримали ту звукову оболонку, відмінну від мови - джерела, з якою потрапили в українську мову, отже, такі запозичення вважаємо німецькими. Досліджуючи пристосування запозичень до системи української мови, ми визначили, що німецькі голосні та приголосні звуки в процесі пристосування до фонетичної системи української мови зазнавали майже повної субституції.

Що стосується пристосування запозичень до системи української літературної мови на морфологічному рівні, то тут можемо відмітити таку особливість, що ряд іменників, що мають нульове закінчення у називному відмінку однини у мові-джерелі, зберігають це закінчення і у мові-рецепторі. Однак доволі велика кількість німецькомовних іменників змінюють свої закінчення, і частіше за все німецьке -е замінюється на -а .

На семантичному рівні німецькі лексеми зі сфери політики та економіки можна поділити на 2 групи: до першої з них входять ті лексичні запозичення, які у мові-рецепторі функціонують у тому семантичному обсязі, що й у мові-джерелі. До другої групи входять слова, які в українській мові набули семантичних зрушень, а саме: а) запозичення, що зменшили кількість значень порівняно з кількістю значень у німецькій мові; б) лексеми, що збільшили кількість значень по відношенню до кількості значень етимону.

ВИСНОВКИ

Отже, основна мета цієї роботи досягнута. Розглянуто та досліджено німецькомовні лексичні запозичення в українській мові у сфері політики та економіки.

Німецькі запозичення мали великий вплив на розвиток української літературної мови. Лексичні запозичення є одним із способів поповнення словникового складу будь-якої мови протягом усієї історії її існування. Проблеми дослідження запозиченої лексики не нові, але й досі вони залишаються розглянутими лише частково.

Для досягнення встановленої мети було виконано такі завдання:

· здійснено огляд наукової літератури з проблеми, що досліджується;

· проаналізувано шляхи історичного розвитку німецьких запозичень в українській літературній мові;

· поділено запозичення на мікрогрупи;

· проаналізувано шляхи пристосування німецькомовних лексичних запозичень до системи сучасної української мови у сфері політики та економіки.

Було виявлено і досліджено 23 лексичні одиниці, які функціонують в сучасній українській мові у сфері політики і 19 зі сфери економіки. Запозичення з цих сфер було поділено на мікрогрупи, було виділено генезу запозичень, проаналізовано їх пристосування до системи української мови на фонетичному, морфологічному та семантичному рівнях.

Запозичення зі сфери політики було поділено на мікрогрупи: запозичення, які відбивають відносини між народами, державами; запозичення, що мають відношення до виборів в державні установи; особи, що займають певні посади в державі; територіальні одиниці.

Проаналізувавши німецький лексичний матеріал, який маємо у складі сучасної української літературної мови у сфері політики та економіки із погляду семантичних перетворювань, тут чітко виділяються слова, що зазнали в українській мові семантичних змін, а саме: запозичення, які у мові - рецепторі функціонують у тому семантичному обсязі , що й у мові-джерелі; запозичення, які звузили у системі, яка приймає, кількість значень, порівняно з німецькою мовою; лексеми, що розширили кількість значень порівняно з семантичним обсягом етимонів.

МЕТОДИЧНИЙ РОЗДІЛ

Дослідження запозиченої лексики є дуже важливим. Кожна мова світу проходить довгий шлях розвитку і є продуктом багатьох поколінь. Кожне нове слово з'являється з виникненням нових явищ, ознак, предметів. Жодна мова світу не обходиться без слів іншомовного походження і українська мова не виняток, вона як і інші, запозичала і запозичає слова з багатьох мов.

Отже, проблеми вивчення розвитку української літературної мови, способів її збагачення зумовлюють необхідність системного дослідження іншомовних елементів у її складі, шляхів їх засвоєння, місця й ролі в лексико - семантичній системі української літературної мови. Велику частку серед них складають запозичення з німецької мови.

Крім того, дослідження цієї теми є не лише актуальним, а й корисним. ЇЇ можна широко застосовувати на уроках у школі, під час вивчення теми «Іншомовні слова». Учні повинні усвідомлювати, що вивчення мови неможливе без вивчення іншомовної лексики.

Необхідно вміти не тільки правильно вимовляти запозичення, (правильна ритмомелодика, вимова звуків, звукосполучень є обов'язковою умовою функціонування мови як засобу спілкування. Кожному вчителеві відомо, що припущення таких помилок, як, наприклад, змішування довгих і коротких голосних звуків може призвести до цілковитої зміни значення слова), а й правильно їх розуміти та використовувати. Адже надмірне або недоречне вживання часто робить нашу мову незрозумілою. Не знаючи походження та семантичного значення слова, можна зробити помилку у вимові та написанні, перекрутити слово або вжити його у неправильному контексті.

Про те, з якої мови походять запозичені слова та їх значення можна дізнатися в «Словнику іншомовних слів», в «Етимологічному словнику», а також інколи інформація про походження того чи іншого слова подається в тлумачних словниках.

На уроці у школі треба особливо звертати увагу на те, що деякі з запозичених слів, що давно вже вживаються і означають назви загальновідомих явищ і предметів, повністю сприймаються як українські. Наприклад: агітація, агресор, блок, бунт, гурб, гетьман,ідеологія, колектив, лозунг, плакат, титул, банк, біржа, капітал та ін. Від основ цих слів в українській мові творяться нові слова за допомогою різних словотвірних засобів. Наприклад: банк - банківський, банкомат, банкір.

Інші засвоєні слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими і рідко вживаються в мові, мають виразні ознаки іншомовних слів, не властиві українській мові. Наприклад: аншлюс, бундестаг, бюргер, гестапо, гофмаршал, ерцгерцог, кайзер, ландтаг, рейхсканцлер, філістер, декорт, гросбух, маклер, рабат.

Хотілось би наголосити на тому, що вивчення запозичень з суспільно-політичної та економічної сфер не є важким для засвоєння учнями, оскільки ці лексеми вони використовують у повсякденному житті. Тому вправи викликають інтерес, активізують їх увагу, пробуджують емоції і пожвавлюють урок, вносять в нього елемент новизни.

Так, наприклад, при вивченні теми «Іншоовні слова» учням можна запропонувати ряд вправ.

Для початку слід назвати особливості запозичень, за якими учні могли б їх розпізнати в мовленні й на письмі:

1) на початку слова виступає а, е, і: аншлюс, ідеологія, ерцгерцог;

2) збігаються голосні: агресор, лозунг;

3) є важкі для вимови збіги приголосних: бургомістр, бухгалтерія;

4) корені багатоскладові: філістер, пролетаріат, суверенітет;

5) як правило, запозичення не мають споріднених слів, у них не буває чергування голосних.

Вправи на розпізнавання іншомовних слів:

Вправа1:

Серед поданих слів знайдіть українські слова та запозичення:

Стіл, спів, авторитет, статссекретар, решта, фальсифікація, захід, хліб, маршал, інвестиція, індосат, розбір, велетень, рейхсканцлер, ландтаг, безладдя, вада.

Ключ:

Іншомовні слова: авторитет, статссекретар, фальсифікація, маршал, інвестиція, індосат, рейхсканцлер, ландтаг.

БІБЛІОГРАФІЯ

1) Биржакова Е.Е., Войнова Л.Л., Кутина Л.Л. История лексикологии русского языка 18 ст. Языковые контакты и заимствования. - Львов: Наука, 1972, - С.430

2) Височина В.А., Семенова Н.А. Німецькі слова в українській мові // Дослідження з граматики і граматичної стилістики української мови: Збірник науковіх праць. - Дніпропетровськ : ДДУ, 1986, - С. 79 - 85

3) Гринев С.В. Терминологические заимствования // Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. - М., 1982, - С.108- 135

4) Зиндер Л.Р. и Строева Т.В. Современный немецкий язык. - Л., 1941, С.319

5) Крысин Л.П. Иноязычные слова в современном русском языке - М., 1968, - С.207

6) Муромцева О.Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій половині 19- на поч. 20 ст. - Харків: Вища школа, 1985, - С. 66 - 103

7) Огуй О.Д. Лексика німецької мови. - Вінниця: „Нова книга”, 2003, - С.24

8) Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. - К: Наукова думка, 1976, - С.287

9) Скачкова В.В. Лексика німецького походження в українській художній літературі на воєнну тематику. - Х: Мовознавство, №6, 1989, - С.55 - 57

10) Скачкова В.В. Деякі наслідки семантичного засвоєння німецьких лексичних запозичень // Збірник наукових праць лінгвіст. кафедр «Лінгвістичні дослідження» ХДПУ ім.. Г.С.Сковороди. - Х: Слово, 1992, - С. 86 - 89

11) Скачкова В.В. Німецькі лексичні запозичення в сучасній українській мові у сфері рослинного і тваринного світу // Сборник научных статей «Филологические заметки» ХНПУ им.. Г.С.Сковороды. - Х., 2009. - С. 66 - 68

12) Степанова М.Д., Чернышева И.И. Лексикология современного немецкого языка. - М., 1962. - С. 65

13) Суперанская А.В. Род заимствованных существительных // Вопросы культ. Речи, № 6. - М.: Наука, 1965. - С.35 -38

14) Шанський М.М. Лексикология современного русского язика, - М.: Просвещение, 1964. - С.128 - 132.

15) Большой немецко-русский словарь. - 9-е изд., стеротип. - М.: Русский язык, 2002. - С.1045

16) Немецко-русский словарь. - 21-е изд., стереотип. - М.: Советская энциклопедия, 1970. - С.380

17) Русско-немецкий словарь. - 20-е изд.-М.: Советская энциклопедия, 1970. - С.556

18) Словник іншомовних слів. За ред.О.С. Мельничука - 2-е вид., випр. і доп. - К: гол.ред. УРЄ, 1985. - С.680

19) Словник іншомовних слів. За ред. Морозова - 2-е вид., виправлене і доповнене. - К., 2002. - С.480

20) Словник української мови: В 11 т. - К.: Наукова думка, 1970 - 1980.

Размещено на Allbest.ru