Засоби вираження модальності в іспанській мові

На відміну від традиційних частин мови, модальні слова позбавлені номінативної функції й вони займають особливе місце в системі мови, виражаючи модальні відношення. Так як і службові частини мови (прийменники, сполучники), модальні слова позбавлені спеціальних словотворчих ознак і не володіють структурною єдністю, також вони неоднорідні за своїм складом, так як виділились на основі різних лексико-граматичних класів. Модальні слова виконують певну синтаксичну функцію в реченні, виступаючи в якості вставного і в якості головного речення, підпорядковуючи собі підрядне речення.

Модальні лексеми широко розповсюджені в іспанській розмовній мові, так як вони відіграють значну роль в її пожвавленні й придають їй більшої виразності. Дослідження проблеми лексико-граматичного вираження модальності в іспанській мові, крім свого теоретичного значення, має також і власне чисто практичне використання в лексикографії - при виявленні модальних слів, при визначенні їх значення, при перекладі на іншу мову їх експресивно-стилістичних відтінків, а також у справі практичного вивчення іспанської розмовної мови.

В іспанській мові, граматично модальність залишається у вигляді категорії способу, і виражається вона перифрастичними конструкціями або різними способами дієслова, а саме такими часами, як Futuro Imperfecto de Indicativo, Futuro Perfecto de Indicativo, Modo Subjuntivo та Modo Potencial. Форми майбутнього часу, загалом, слугують для вираження дії майбутньої, тобто не реальної, а тієї яка має трапитись, що вже є припущенням, оскільки з майбутнім завжди пов'язана деяка невпевненість, ймовірність, можливість. Modo Subjuntivo ж представляє нам дію як сумнівну, бажану, нереальну, нічого не констатуючи. На основі даного курсового дослідження, ми можемо сказати, що граматична модальність вживається набагато частіше, ніж лексична. Адже, як відомо, в іспанській мові надається перевага морфологічним засобам ніж лексичним.

Modo Potencial має дещо схоже значення із Modo Subjuntivo, адже подає дію як можливу та ймовірну. У більшості своїх випадків, він виражає дію майбутню в минулому.

Також до граматичних засобів, слід віднести перифрастичні конструкції. Це так звані аналітичні форми, які утворюються за допомогою дієслова та інфінітива. Вони є досить поширеними у літературній та розмовній мові. Серед них, слід виділити найбільш поширені: haber, haber de, tener que, deber de + infinitivo та інші.

Отже, розглядаючи засоби вираження модальності в іспанській мові, ми можемо сказати, що оскільки категорія модальності є так званою мовною універсалією, то вона може знаходити своє вираження на різних рівнях мови, тим самим створюючи велику кількість засобів її вираження, що створює підґрунтя для її дослідження і що породжує актуальність нашого дослідження, адже дана тема не є достатньо вивченою та систематизованою. У даній роботи ми системно описали категорію модальності, розглянули основні форми її вираження, її значення, взаємозв'язків з іншими мовними явищами, такими як темпоральність, предикативність, комунікативність та іншими.

Список використаної літератури

1. Бондаренко А.В. Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность / Александр Владимирович Бондаренко. - Ленинград.: Наука, 1990. - 292 с.

2. Васильев Л.М. Модальные слова в их отношении к структуре предложения / Леонид Михайлович Васильев // Уч. зап. Башкирского у-та. - Серия филолог. наук. - Уфа: Наука, 1973. - вып.74, №25. - с.56

3. Васильева-Шведе О.К. Теоретическая грамматика испанского языка. Морфология и синтаксис частей речи / Ольга Константиновна Васильева-Шведе, Георгий Владимирович Степанов. - [2-е изд.] - М.: Высшая школа, 1980. - 336 с.

4. Ваулина С.С. Модальность в языке и речи: новые подходы к изучению / Светлана Семеновна Ваулина, Ирина Юрьевна Кукса // Материалы Калининградской междунар. научной конф. [«Модальность в языке и речи: новые подходы к изучению»], (апрель - июнь 2008 г.) / отв. за вып. Петров Александр Борисович. - Калининград: Российский государственный университет им. И. Канта, 2008. - С. 28 - 32.

5. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке: [избр. тр.] / Виктор Владимирович Виноградов. - М.: Учпедгиз, 1967. - 320 с.

6. Виноградов В.В. Русский язык / Виктор Владимирович Виноградов. - М.: Труды ин-та рус.яз. АН СССР, 1947. - 320 с.

7. Виноградов В.С. Грамматика испанского языка: [учеб. пособ. для ин-тов и фак-тов. иностр. яз.] / Венедикт Степанович Виноградов. - [2-е изд., испр.]. - М.: Высшая школа, 1978. - 292 с.

8. Вишневская В.Н. Структура и семантика конструкций с модальными глаголами в современном испанском языке : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филолог. наук: спец. 10.02.05 «Романские языки» / Валентина Николаевна Вишневская; Киевский ордена Ленина и ордена Октябрьской революции государственный университет им. Т.Г. Шевченка. - К., 1987. - 19 с.

9. Воркачёв С.Г. Модальные слова рациональной оценки современного испанского языка : автореф. дис. на соискание ученой степени д-ра филолог. наук: 10.02.05 «Романские языки» / Сергей Григорьевич Воркачёв; Московский государственный университет. - М., 1976. - 25 с.

10. Гордон Е.М. Грамматика современного английского языка: [учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз.] / Елена Михайловна Гордон, Инна Павловна Крылова. - [2-е изд.] - М. : Высш. школа, 1980. - 335 с.

11. Новикова В.И. Учебник испанского языка / Вера Ивановна Новикова. - М. : Высшая школа, 1977. - 302 с.

12. Падучева Е.В. Вид, модальность и отрицание: корпусные исследования. / Елена Викторовна Падучева // Материалы конференции Н.Д. Арутюновой. [«Логический анализ языка. Ассерция и негация»], (28-30 мая 2007 г.) / отв. за вып. Юрий Дмитриевич Апресян. - М.: Российская академия наук, 2007. - С.1 - 5.

13. Патрушев А.И. Учебник испанского языка / Александр Иванович Патрушев. - [6-е изд., испр.]. - М.: ЧеРо, 2003. - 256 с.

14. Пичугина (Арская) Р.Н. Модальные слова в итальянском языке как средство выражения модальности : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филолог. наук: спец. 10.02.05 «Романские языки» / Раиса Николаевна Пичугина (Арская); Первый московский государственный педагогический институт иностранных языков им. М. Тореза. - М., 1967. - 27 с.

15. Скибицька Н.В. Роль прислівника у вираженні епістемічної модальності / Н.В. Скибицька // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць / відп. ред. Алла Дмитрівна Бєлова. - К.: Логос, 2002. - Вип. 7. - С. 455 - 462.

16. Смущинська І.В. Модальність французького художнього тексту: типи та засоби вираження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філолог. наук: 10.02.05 «Романські мови» / Ірина Вікторівна Смущинська; Київськ. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2003. - 39 с.

17. Смущинська І.В. Суб'єктивна модальність французької прози: [монографія] / Ірина Вікторівна Смущинська. - К.: Вид. центр «Київський університет», 2001. - 253 с.

18. Bassols de Climent M. La calidad de la accion verbal en espanol. - Madrid, 1951. - 235 р.

19. Campos H. De la oracion simple a la oracion compuesta: curso superior de gramatica espanola / Hector Campos. - Washington : Georgetown University Press, 1993. - 91 p.

20. Cebrian J.C. Gramatica de la Lengua Castellana / Cebrian J.C. - Paris: La Real Academia Espanola, 1851. - 338 p.

21. Hermoso A. Gonzalez, Cuenot J. R., Alfaro M. Sanchez. Практический курс испанского языка. Грамматика. К.: Методика, 1998. - 272 с.

22. Gili Х. C. Diccionario prбctico de gramбtica / Gili Хscar Cerrolaza. - Madrid : Edelsa, 2005. - 351 p.

23. Riviera J. El modo: La categoria gramatical y la cuestion modal / Juan J. Lopez Riviera. - Santiago de Compostela : Servicio de Publicacions e Intercambio Cientifico, 2002. - 171 p.

24. Samuel G., Samuel G. Curso superior de sintaxis espanola. - La Habana, 1966. - 270 р.

25. Thomson A.J. A practical English grammar / Thomson A.J., Martinet A.V. - [Fourth edition] - London: Oxford University Press, 1985. - 383 p.

26. Словник лінгвістичних термінів / [укладач: Дмитро Іванович Ганич, Іван Степанович Олійник]. - К. : Вища школа, 1985. - 235 с.

27. Українська мова. Енциклопедія. - К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2000. - 540 с.

28. Unamuno M. Niebla. - Moscu: Tsitadel. - 2001. - 235 p.

Resumen

del trabajo de curso

“Los medios de la expresion de la modalidad en la lengua espanola “

La modalidad es la categoria funcinalmente semantica, que expresa la actitud del contenido de la declaracion a la realidad o el juicio subjetivo de la realidad. Hay mucho cientificos que han estudiado la modalidad. Los mas conocidos entre ellos son N.D. Arutjunova, S. Ballі, O.V. Bondarko, N.V. Gujvanjuk, G.O. Zolotova, V.B. Kasevicha, V.N. Meshcherjakova, F.R. Palmer, V.V. Vinogdadova y otros.Mientras que el modo describe el grado de realidad o la fuerza ilocutiva de la predicacion verbal, la modalidad decribe la actitud del contenido real de la proposicion a la realidad. Distinguen tres aspectos de la modalidad: а) la actitud del contenido de la declaracion a la realidad de la posicion que dice, el modo de hablar basico de que es el modo verbal, es la modalidad objetiva, b) la actitud de la declaracion, que dice a contenido, el modo de hablar basico son las palabras incises, es la modalidad subjetiva c) la actitud de la persona de la accion a la accion (la posibilidad, la deseabilidad, la necesidad), es el medio basico de la expresion, es expresado con los verbos modales.

Tambien distinguimos dos tipos de modos principales: realis e irrealis. Realis son aquellos oraciones que nos informan sobre la realidad. Irrealis - son aquellos que no informan sobre la realidad.

Muchas lenguas modifican el modo mediante la inflexion del verbo. Los modos son condicional, imperativo, indicativo, negativo, optativo, potencial y subjuntivo. Los modos irreials senalan acciones o eventos irreales o abstractos, tales como la necesidad, la posibilidad, el deseo o anhelo, el miedo, o una parte del razonamiento no factual. Los modos irreaalis pueden agruparse en tres grandes categorias: modos que expresan hechos hipoteticos, posibles, contrafactuales de los que se conoce que no necesariamente corresponden a los hechos reales, que se mencionan en relacion a otros hechos posibles, modos exhorativo-optativo-imperativos, estos se refieren a hechos que claramente no son la situacion actual, pero que el hablante mediante el acto de habla consistente en enunciarlos pretende que sean la situacion actual, modos deontico-deductivos, que se refieren a hechos que pueden o no ser reales, pero que se pretenden como convenientes, necesarios o probables.

En la lengua espanola la modalidad puede ser expresada por las palabras asi como los modos del verbo.

La modalidad es expresada por tales palabras, como probablemente, seguramente, verdaderamente, francamente, sinceramente, a decir verdad, afortunadamente, desafortunadamente, menos mal, sin duda, en realidad, en absoluto, y por los verbos: deber, querer, saber, poder, intentar, soler, mandar, desear, prometer, esperar, proponerse, procurar, pretender, pensar y otros.

El verbo deber indica por si mismo obligacion, como las perifrasis haber de y tener que, pero no lo considerabamos como auxiliar, porque el sentido obligativo nace de su significado normal.

Los verbos deber, querer, saber y poder denotan el modus explicito de las oraciones. Por ejemplo : Un ?si! tenuisimo, con susurro que parecia venir de otra mundo, rozo el oido de Augusto.

No puedo remediarlo.

Dudo que en otro pueblo alguno moleste tanto el que se mezclen las burlas con las veras, y en cuanto a eso de que no se sepa bien si una cosa va o no en serio.

Tambien la modalidad puede ser expresada por las construcciones gramaticales, como: deber + infinitivo - expresa la obligacion o la necesidad de hacer halgo, por ejemplo: No creo que estes haciendo lo oportuno. Debes hablar con el y aclarar las cosas., haber de + infinitivo - es una instruccion de forma impersonal para hacer algo, por ejemplo: Para estar bien hay que dormir ocho horas al dia. tener que + infinitivo - expresa la obligacion o necesidad de hacer algo, por ejemplo: Mira, hija, no tenemos mucho dinero y, por eso, tienes que ponerte a trabajar ya y traer un sueldo mas a casa., y otros tales como poder + infinitivo, haber (de) + infinitivo, deber (de) + haber + part., deber (pret.) + infinitivo, deber (pret.) + haber + part., haber + debido + infinitivo, poder + haber + part., poder (pret.) + haber + part., haber de + haber + part.

Tambien la modalidad puede ser expresada por los modos del verbo, por ejemplo Futuro Imperfecto de Indicativo, Futuro Perfecto de Indicativo, Modo Sunjuntivo y Potencial imperfecto і perfecto. Futuro Imperfecto de Indicativoexpresa una duda, posibilidad o probabilidad. Por ejemplo, Esperare a que pase un perro - se dijo - y tomare la direccion inicial que el tome. Futuro Perfecto de Indicativo expresa suposicion y hipotesis, por ejemplo: Mire usted, que de la chica habra que pensar algo. Modo Sunjuntivo expresa la accion irreal, incierto y dudoso, por ejemplo: ?No quieras mostrarte generosa! Potencial imperfecto і perfecto se utiliza para la expresion de la modalidad, es decir Potencial expresa la accion como deseable y posible: La nada le parecia mas pavorosa que el dolor. Llegue a pensar que tenia el razon y que debi haberle dejado salirse con la suya, suicidandose.La categoria de la modalidad es uno de esenciales no solo en el sistema de la lengua, sino tambien en la estructura de la obra de arte, donde ella es formada en base de la capacidad que dice o que el escritor utilizar.

Por consiguiente, examinando los medios de la expresion de la modalidad en la lengua espanola, podemos decir que ya la categoria de la modalidad es una categoria lingual. Ella puede encontrar la expresion en los niveles diferentes de la lengua, por aquello mas creando una gran cantidad los medios de su expresion, crea el suelo para su investigacion y que engendra la actualidad de nuestra investigacion, de hecho el tema dado no es bastante estudiado y clasificado.

Размещено на Allbest.ru