Варто навести ще один приклад репрезентації комічного за допомогою гіперболи у творі Джером К. Джерома “Троє в одному човні (як не рахувати собаки)”: I don't think I ever enjoyed a meal more. There was something so fresh and piquant about it. …here was a dish with a new flavor, with a taste like nothing else on earth” [25, 220]. Можливо читач не повинен вважати спробу Джорджа, Гаріса та оповідача зготувати вечерю марною, оскільки вона так сильно сподобалась їм.

У творі “Троє в одному човні (як не рахувати собаки)” Джером К. Джером використовує гіперболу для створення комічного ефекту також з елементами іронії. Про це свідчить таке речення з тексту: “She was nuts on public-houses, was England's Virgin Queen. There's scarcely a pub of any attractions within ten miles of London that she does not seem to have looked in at, or stopped at, or slept at, some time or other” [25, 69]. Джером К. Джером має на увазі королеву, що полюбляла зупинятися всюди. Автор дещо насміхається з її непристойності, оскільки вона ночувала у корчмах.

Ще один приклад: “I plodded conscientiously through the twenty-six letters, and the only malady I could conclude I had not got was housemaid's knee” [25, 89]. Джером К. Джером використав приховану гіперболу, щоб показати наскільки оповідач є іпохондриком, тобто людиною, яка постійно побоюється видуманих хвороб. Крім того, автор дає комічну характеристику оповідача ще й у наступному реченні: “I don't understand German myself. I learned it at school, but forgot every word of it two years after I had left, and have felt much better ever since” [25, 75].

Отже, герої Джером К.Джерома, потрапляючи у комічні ситуації, набагато чіткіше виявляють приховані в них риси, ніж це відбулося б в атмосфері спокійного, розміреного життя. Основним засобом у створенні комічних ситуацій у Джером К. Джерома стала власне гіпербола.

2.3 Особливості гіперболи як засобу створення комічного у творчості Ч. Діккенса

В історію світової літератури Ч. Діккенс ввійшов як чудовий гуморист та сатирик. У його романах сміх стає могутнім засобом викриття пороків буржуазного ладу.

У творі Ч. Діккенса “Домбі та син” одним із найпоширеніших засобів створення комічного є гіпербола. Цей стилістичний прийом допомагає автору у розкритті найсуттєвіших особливостей персонажа: “Miss Nipper, who was perhaps the most through-going partisan on the face of the earth” [22, 300]. “Florence gave her hand to Walter with a simple truth and earnestness that was her own, and no one else's in the world!” [22, 245].

Іноді одна типова деталь супроводжує героя до кінця твору: “There was a toothache in everything. The wine was so bitter cold that it forced a little scream from Miss Tox, which she had great difficulty in turning into a “Hem!” The veal had come from such an airy pantry, that the first taste of it had struck a sensation as of cold lead to Mr Chick's extremities. Mr Dombey alone remained unmoved. He might have been hung up for sale at a Russian fair as a specimen of a frozen gentleman” [22, 59].

За допомогою гіперболи Ч. Діккенс передає настрій персонажа, його переживання, емоції: “Walter proceeded towards Mr Dombey's house at a pace seldom achieved by a hack horse from a stand” [22, 79]. “A marble rock could not have stood more obdurately in his way than she; and no chilled spring, lying uncheered by any ray of light in the depths of a deep cave, could be more sullen or more cold than he” [22, 599].

Також автор створює образ помешкання людини: “it was the most inconvenient little house in England, and the crookedest” [22, 83]. “Mine foot is a mile too larger” [22, 75].

У тексті роману зустрічаються також гіперболи, поєднані з іронією: “Mrs Blimber attired in such a number of skirts that it was quite an excursion to walk round her” [22, 185].

Зміст книги Ч. Діккенса “Посмертні записки Піквікського клубу” становлять комічні пригоди містера Піквіка та його трьох друзів. Вони, чисті душею диваки, є цілком безкорисливими та заплямованими брудом меркантильної розважливості люди. Ці герої зіштовхуються під час своєї подорожі із багатьма темними сторонами англійської дійсності. Саме тут уперше з'явилися комічні в своїй наївній гуманності - і тому аж ніяк не типові для буржуазії - джентльмени, в колі яких письменник намагається знайти своєрідний утопічний острівець щирих людських взаємин, досить надійно, як йому тоді здавалося, ізольований від бруду реальної капіталістичної Англії. Та зовсім ізолюватись від реальності ні письменник, ні його герої не можуть. Тому в романі виникають вставні новели про бідняків, які нагадують найтрагічніші нариси Боза. Особливо яскрава вставна новела з XXI розділу, де змалювання нужди й злочинності прямо пов'язане з викриттям буржуазного егоїзму.

Варто зазначити, що у романі Ч. Діккенса “Посмертні записки Піквікського клубу” також використовується гіпербола, яка, з одного боку створює комічний ефект, а з іншого має іронічний підтекст. Взагалі іронія та комізм у романі Ч. Діккенса “Посмертні записки Піквікського клубу” тісно пов'язані. В. Пропп визначив природу іронії як один із засобів вираження комічного. Він вважав, що при іронії словами виражається одне поняття, а розуміється інше, протилежне. На словах виражається позитивне, а мається на увазі протилежне йому, негативне. Цим іронія алегорично розкриває недоліки того, про кого (або про що) йдеться. Вона являє собою один із видів насмішки, і цим визначається її комізм [15, 78].

У романі Ч. Діккенса іронія як засіб створення комічного відіграє визначну роль, оскільки вона надає твору певного додаткового змісту, конкретного стилістичного забарвлення та віддзеркалює незадоволеність автора навколишнім світом. Реалізація іронічного змісту в художньому творі нерозривно пов'язана зі здатністю мовних одиниць набувати конотативного та асоціативного значення в контексті. Таким чином, іронічний зміст залежить від способу організації тексту.

С.І. Походня за засобами і умовами реалізації розрізняє асоціативну та ситуативну іронію, яка створюється за допомогою гіперболи [14, 115]. Ситуативна іронія у поєднанні з комічним виникає внаслідок контрасту між ситуативним контекстом і прямим значенням слова, словосполучення і речення, та реалізується у мікро- та макроконтекстах (у межах речення і абзацу). Це такий тип іронії, який відчувається у тексті одразу. Ситуативна іронія створюється за рахунок використання великої кількості стилістичних прийомів, у даному випадку за допомогою гіперболи та гіперболічного порівняння. За допомогою цих засобів створюється подвійна структура контексту - з одного боку, змальовування ситуації, а з іншого - її коментування та оцінка автором чи персонажем. Як правило, цей тип іронії залежить від контексту.

Асоціативна іронія є більш складною та значимою. Вона реалізується в мегаконтексті (у межах усього тексту). Асоціативна іронія створюється на текстовому рівні внаслідок використання ситуативного повторювання (ретроспекції) в поєднанні з іронічною алюзією, а також абсурду.

У романі Ч. Діккенса “Посмертні записки Піквікського клубу” зустрічаються випадки як ситуативної, так і асоціативної іронії, яка водночас створює комічний ефект за допомогою гіперболи.

Ситуативна іронія у романі реалізується за допомогою гіперболи та гіперболічного порівняння. Гіпербола: “It has been conjectured that Mr. Pickwick was on the point of delivering some remarks which would have enlightened the world, if not the Thames” [23, 37].

Гіперболічне порівняння: “ Everybody was excited, except the fat boy, and he slept as soundly as if the roaring of cannon were his ordinary lullaby” [23, 49].

“Mr. Winkle, thus instructed, climbed into his saddle, with about as much difficulty as he would have experienced in getting up the side of a first-rate man-of-war” [23, 77].

Асоціативна іронія реалізується в романі засобами текстового рівня. Наприклад, протягом усього роману автор використовує велику кількість епітетів для характеристики головного героя - Містера Піквіка, що містять в собі перебільшення та мають однакове смислове забарвлення - возвеличення героя, яке на фоні загального контексту оповідання має зовсім протилежне значення, за рахунок чого і створюється комічний та іронічний зміст: “immortal Pickwick”, “colossal-minded man”.

Отже, проаналізувавши твори Ч. Діккенса “Домбі та син” і “Посмертні записки Піквікського клубу”, можна зробити висновок, що автор використовув гіперболу як засіб створення комічного ефекту. Крім того, гіпербола та гіперболічне порівняння допомогли розкрити найсуттєвіші особливості персонажів, їхні характери та переживання. Крім того, гіпербола як стилістичний прийом дуже часто створює водночас як комічний, так і іронічний ефект у творах Ч. Діккенса. Це надає творам певного додаткового змісту, конкретного стилістичного забарвлення та віддзеркалює незадоволеність автора навколишнім світом.

Комічний ефект витікає з авантюрних ситуацій, об'єктивного гумору, при якому авторське ставлення відверто не виявлено, тобто носить приховану форму. Oписані події можуть смішити читача і тоді, коли самі герої не сміються. Образи героїв схожі на театральні маски низького, комічного сценічно-вуличного жанру. Загальні закони гумористичного світовідчуття у Ч.Діккенса визначаються специфічними рисами ментальності, соціальним і політичним устроєм країни, яку він представляє, її історичним розвитком, культурними традиціями [7, 23].

Можна зробити висновок, що гумор англійського письменника в романі “Посмертні записки Піквікського клубу” заснований на традиціях роману ХVI ст. (комічне бачення дійсності, пригоди-мандри країною, що дає змогу створювати загальну картину суспільства) та авантюрно-сатиричного просвітницького роману ХVIII ст. (гумористичне, гротескне, карикатурне зображення аристократії). Як бачимо, у наведених творах гіпербола як засіб створення комічного та зображення дійсності сприяють яскравішому відтворенню художніх образів, повнішому розкриттю життєвих позицій, національного духу твору.

ВИСНОВКИ

Отже, у курсовій роботі було досліджено функціонування гіперболи як засобу створення комічного ефекту в англомовній прозі на матеріалі твору Джером К. Джерома “Three Men in a Boat (To Say Nothing of The Dog)” та творів Ч. Діккенса “The Posthumous Papers of The Pickwick Club”, “Dombey and Son”. Герої Джером К. Джерома, потрапляючи у комічні ситуації, які автор змальовує за допомогою гіперболи, набагато чіткіше виявляють свої приховані риси, свою унікальність, ніж це відбулося б в атмосфері спокійного, розміреного життя. Автор дуже влучно викриває неспроможність представників вищого класу здолати звичайні буденні труднощі, використовуючи при цьому гіперболу, що, звичайно, викликає сміх у читачів. Комізм у творі постає органічним елементом розповіді про безтурботне життя англійських аристократів.

Гіпербола та гіперболічне порівняння, які використовував Ч. Діккенс у своїх творах, допомогли розкрити найсуттєвіші особливості персонажів, їхні характери та переживання. Це надає творам певного додаткового змісту, конкретного стилістичного забарвлення, прикрашає їх гумором.

Крім того, у курсовій роботі розглянуто стилістичні функції гіперболи, серед яких виділяють такі:

1) посилення виразності мови;

2)підкреслення сказаної думки;

3)посилення емоційного впливу на читача;

4)яскраве виділення певної сторони зображуваного явища.

У ході дослідження було визначено основні види гіперболи: загальномовні та індивідуально-авторські.

Що ж до семантичного поля гіперболи, яке проаналізоване у курсовій роботі, можна зробити висновки, що сюди входить лексика із суміжних тематичних груп, експресивні синоніми та синоніми, що виражають інтенсифікацію. Крім того, опорними словами для створення гіперболи можуть виступати нейтральні слова.

Крім того, у курсовій роботі визначено основні принципи синкретизму гіперболи, які реалізуються за рахунок взаємодії гіперболи з іншими стилістичними прийомами, наприклад, метафорою, порівнянням, епітетом. Взаємодія таких стилістичних прийомів отримала різні назви: синтетичні тропи, синкретичні, стилістичні конвергенції. Гіперболізація ознаки за рахунок співставлення двох різних понять розглядається багатьма дослідниками як гіперболічна метафора, порівняння, епітет.

Розглянувши у курсовій роботі фразеологічні одиниці, побудовані на гіперболі, можна зробити висновок, що емотивність гіперболічних фразеологічних одиниць виражає глибоке проникнення у людську свідомість. Емотивність являє собою оцінку об'єкта, яка відображає спектр емоцій, почуттів та переживань людини. Шкала емотивності фразеологічних одиниць, побудованих на гіперболі, включає в себе сім основних емосем значення: презирство, зневага, несхвалення, іронія, нейтральність, комічність та схвалення.

Отже, гіпербола як засіб створення комічного ефекту в англомовній прозі була використана для того, щоб вказати на винятковість властивості або якості людей, показати їхню поведінку в комічних ситуаціях. Гіперболи привертають увагу читачів, заставляючи їх по-новому поглянути на зображуване, відчути його особливу роль та значення. Гіперболи, що створюють комічний ефект, сприяють яскравішому відтворенню художніх образів, повнішому розкриттю життєвих позицій, національного духу твору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык / Арнольд И.В. - М.: Флинта: Наука, 2004. - 384 с.

2. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики / Бахтин М.М. - М.: “Художественная литература”, 1975. - 504 с.

3. Вежбицкая А. Семантика и структура синкретических тропов: автореф. дис. на получ. канд. филол. наук: спец. 10.02.04 “Стилистика английского языка“ / А. Вежбицкая. - Л., 1984. - 16 с.

4. Гальперин И.Р. Стилистика английского языка / Гальперин И.Р. - М.: Высш. шк., 1977. - 332 с.

5. Жантурина Б.М. Об обратимости тропов. Лингвистика и поэтика / Б.М. Жантурина, Н.А. Кожевникова. - М.: Наука, 1979. - 224 с.

6. Зиньков А.Д. Сравнительное исследование фразеологических единиц в современных западногерманских языках: автореф. дис. на получ. канд. филол. наук: спец. 10.02.04 “Германские языки” / А.Д. Зиньков. - М., 1976. - 30 с.

7. Ивашева В.В. Творчество Ч. Диккенса / Ивашева В.В. - М.: Наука, 1974. - 408 с.

8. Ивин А.А. Искусство правильно мыслить / Ивин А.А. - М.: Аспект Пресс, 1990. - 240 с.

9. Крысин Л.П. Гипербола в разговорной речи / Крысин Л.П. - М .: Наука, 1984. - 340 с.

10. Кунин А.В. Фразеология современного английского языка / Кунин А.В. - М.: “Международные отношения”, 1997. - 340 с.

11. Лингвистическая энциклопедия / [уклад. О. Селиванова]. - П.: Халимон, 2011. - 844 с.

12. Новиков Л.А. Художественный текст и его анализ / Новиков Л.А. - М.: ЛКИ, 2007. - 304 с.

13. Потебня А.А. Вопросы языкознания / Потебня А.А. - К.: Наука, 2000. - 355 с.

14. Походня С.И. Языковые виды и средства реализации иронии / Походня С.И. - К.: Наук. думка, 1989. - 126 с.

15. Пропп В.Я. Проблемы комизма и смеха / Пропп В.Я. - К.: СПБ, 1997. - 284 с.

16. Скребнев Ю.М. Основы стилистики английского языка / Скребнев Ю.М. - М.: Астрель, 2004. - 378 с.

17. Стилистика английского языка / [Воробьева А.П., Лихошерст Н.И., Мороховский А.Н., Тимошенко З.В.]. - М.: Высшая школа, 1991. - 272 с.

18. Телятникова О.Н. Средства создания комического в произведении Джерома Клапки Джерома “Three Men in a Boat” / Телятникова О.Н. - С.: Наука, 2007. - 225 с.

19. Федуленкова Т.Н. Гипербола как универсальный механизм семантической трансформации компонентного состава фразеологизма / Федуленкова Т.Н. - Т.: Пед. ин-т, 2003. - 110 с. - (Проблемы межкультурной коммуникации в современном образовательном пространстве) (Материалы /Пед. ин-т им. Д.И. Менделеева).

20. Федуленкова Т.Н. Универсальное и уникальное во фразеологической семантике / Федуленко Т.Н. - Л.: 2000. - 248 с.

21. Философский словарь / [уклад. М. Фролов]. - 4-е изд. - М.: Политиздат, 1981. - 445 с.

22. Charles Dickens “Dombey and Son” / Charles Dickens. - Hertfordshire: Wordsworth Uassics, 2002. - 817 p.

23. Charles Dickens “ Posthumous Papers of the Pickwick Club” / Charles Dickens. - New York : W.A. Townsend and Company, 1861. - 289 p.

24. Dictionary of Idioms / Collins. - М.: АСТ, 2004. - 751 p.

25. Jerome K. Jerome “Three Men in a Boat (To Say Nothing of The Dog)” / Jerome K. Jerome. - London, 2004. - 185 p.

26. McCarthy M., O'Dell F. English Idioms in Use / M. McCarthy, F. O'Dell. - Cambridge: Cambridge Univ. Press, 2002. - 789 p.

27. Prospect of the Sea and Other Stories. - L.: Dent, 1966. - 136 p.

Размещено на Allbest.ru